Державне регулювання діяльності природних монополій

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний університет "львівська політехніка"

УДК 338.24:658.115.31

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИРОДНИХ МОНОПОЛІЙ

Спеціальність 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

кривуцький володимир васильович

Львів - 2005

Дисертація є рукопис

Робота виконана в Національному університеті "Львівська політехніка" Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор, Стадницький Юрій Іванович, Національний університет "Львівська політехніка", професор кафедри економіки підприємства та інвестицій

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Мельник Алла Федорівна, Тернопільський державний економічний університет, проректор з наукової роботи

кандидат економічних наук, доцент Футало Тетяна Володимирівна, Львівська комерційна академія, доцент кафедри комерційної діяльності і підприємництва

Провідна установа: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, кафедра теоретичної та прикладної економіки, м. Київ

Захист відбудеться “ 08 ” лютого 2006 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.052.03 у Національному університеті "Львівська політехніка" (79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 12, IV корпус, ауд. 209-А).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету "Львівська політехніка" за адресою: 79013, м. Львів, вул. Професорська, 1.

Автореферат розісланий “ 30 ” грудня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради д. е. н., проф. Алєксєєв І.В.

АНОТАЦІЯ

Кривуцький В.В. Державне регулювання діяльності природних монополій. - Рукопис. конкуренція монополія господарський попит

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою. - Національний університет "Львівська політехніка", Львів, 2005.

У дисертаційній роботі дістала подальшого розвитку теорія монополії. Удосконалено класифікацію підходів до трактування монополії, розвинуто і поглиблено зміст поняття "природна монополія", яке пропонується ідентифікувати з видами господарської діяльності, що при існуючому рівні НТП, цін ресурсів та попиту на продукцію характеризується істотним ефектом масштабу, але лише за умови законодавчого захисту від руйнівної конкуренції. Удосконалено теорію формування відправної ціни претендентів на франшизу в частині оцінки такої складової собівартості як амортизація. Дістав подальшого розвитку механізм франшизи (набуття на аукціоні права монопольного постачання продукції), який розрахований на створення конкуренції на етапі надання прав господарської діяльності у сфері, яка належить до природної монополії. Механізм, який гарантуватиме оптимальну експлуатацію основних засобів, базується на їх переході у власність переможця аукціону. Запропонована формула економічної оцінки основних засобів дозволить не лише гарантувати їх оптимальну експлуатацію, але й здійснення нових успішних інвестицій.Уперше обґрунтовано, що оцінка привабливості цінових пропозицій претендентів на франшизу має здійснюватися за критерієм мінімуму показника, що розраховується як сума добутків прогнозованих обсягів споживання продукції природного монополіста відповідною групою споживачів та величин цінових пропозицій претендента на франшизу за одиницю продукцію для відповідної групи споживачів.

Ключові слова: монополія, природна монополія, державне регулювання, амортизація, франшиза, відправна ціна, цінова дискримінація.

АННОТАЦИЯ

Крывуцькый В.В. Государственное регулирование деятельности естественных монополий. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 - организация управления, планирования и регулирования экономикой. - Национальный университет "Львивська политэхника", Львив, 2005.

Функционирования экономик большинства стран мира характеризуется наличием монополизированных секторов, весомую и специфическую часть в которых занимает так называемая естественная монополия. Целью исследования есть обоснования оптимальных параметров государственного регулирование деятельности естественных монополий. Исходя из этого, в работе поставлены и решены такие задачи: исследование причин возникновения и существование монополии в производстве (снабжении) продукции, в частности, и естественной монополии; обоснование объективности категории естественной монополии; обоснование необходимости государственного регулирования деятельности естественных монополий; аналитическая оценка мирового и украинского опыта государственного регулирования деятельности естественных монополий; оценка перспектив использования в государственном регулировании естественных монополий системы франшизы; обоснование отправной цены претендентов на франшизу; обоснование параметров политики ценовой дифференциации потребителей продукции естественных монополистов. Результаты выполненного исследования в своей совокупности решают важную научно-прикладную задачу усовершенствования государственного регулирования деятельности естественных монополий. К наиболее существенным научным результатам, которые получены в диссертации, относятся следующие:

· получила дальнейшего развития теория монополии. Доказано, что монополию следует определять как ситуацию, при которой в конкретном месте и в конкретное время есть только один поставщик какого-либо товара или услуги. Возможность потребителю воспользоваться услугами другого поставщика может быть реализована при этих условиях или в другом месте, или в другое время (необходимое для снабжения определенной продукции из другого места, если это возможно, или для создания соответствующих мощностей для выпуска этой же продукции (услуг) в конкретном месте);

· усовершенствована классификация типов монополизма. Доказано, что причины возникновения и существования монополий могут быть законодательного и не законодательного характера. Среди причин законодательного характера: политика государственного контроля над производством определенной продукции (услуг), защита авторских прав и естественная монополия. Среди причин не законодательного характера: владения единой технологией производства продукции, владения единым источником определенных ресурсов, победа в конкурентной борьбе, добровольное объединение компаний;

· развито и углублено содержание понятия "естественная монополия", которое предлагается идентифицировать с видами хозяйственной деятельности, которые при существующем уровне НТП, цен ресурсов и спроса на продукцию характеризуется существенным эффектом масштаба, но лишь при условии законодательной защиты от разрушительной конкуренции;

· развито и углублено содержание понятия "причины возможности временного характера естественной монополии". Доказано, что к таким причинам вместе с влиянием технического прогресса (который дает возможность выявлять неизвестные раньше экономически эффективные технологии выпуска продукции, которая вырабатывалась естественным монополистом) и развития экономической теории (что находит организационно-экономические механизмы вывода определенного вида хозяйственной деятельности с состояния естественной монополии), следует отнести также изменение ситуации на рынке относительно цен ресурсов и спроса на продукцию естественного монополиста (что делает выгодными для производства определенной продукции технологии, которые не имеют характеристик естественной монополии, тогда как при предыдущий рыночной ситуации более эффективными были технологии, которые относятся к естественной монополии);

· усовершенствована теория формирования отправной цены претендентов на франшизу в части оценки такой составной себестоимости как амортизация (обесценения основных средств). Доказано, что в сфере холодного водоснабжения для разных групп основных средств здесь следует использовать такие методы начисления амортизации: группа 1 - производственный; группа 2 - прямолинейный; группа 3 - уменьшения остаточной стоимости; группа 4 - кумулятивный;

· получил дальнейшее развитие механизм франшизы (покупки на аукционе права монопольного снабжения продукции), который рассчитан на создание конкуренции на этапе предоставления прав хозяйственной деятельности в сфере, относящейся к естественной монополии. Механизм, который будет гарантировать оптимальную эксплуатацию основных средств, базируется на их переходе в собственность победителя аукциона. Предложенная формула экономической оценки основных средств даст возможность не только гарантировать их оптимальную эксплуатацию, но и осуществление новых успешных инвестиций;

· впервые обосновано, что оценка привлекательности ценовых предложений претендентов на франшизу может осуществляться по критерию минимума показателя, который рассчитывается как сумма произведений прогнозируемых объемов потребления продукции естественного монополиста соответствующей группой потребителей и величин ценовых предложений претендента на франшизу за единицу продукцию для соответствующей группы потребителей.

Ключевые слова: монополия, естественная монополия, государственное регулирование, амортизация, франшиза, отправная цена, ценовая дискриминация.

SUMMARY

Kryvuckyj V.V. State regulation activity of natural monopolies. - the Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of economic sciences on a speciality 08.02.03 - the organization of management, planning and regulation by economy. - National University "Lviv Polytechnic", Lviv, 2005.

In dissertational work the theory of monopoly has received the further development. Classification of approaches to interpretation of monopoly is advanced, the maintenance of concept "natural monopoly" which is offered to be identified with kinds of economic activities which at existing level of technology, the prices of resources and demand for production it is characterized by an essential scale effect, but only under condition of legislative protection against a destructive competition is developed and profound. The theory of formation of a reservation price of applicants for the franchise regarding an estimation of such making cost price as amortization is advanced. Has received the further development the mechanism of the franchise (finding on auction of the right of exclusive supply of production) which is calculated on creation of a competition at a stage of granting of the rights of economic activities in sphere which belongs to natural monopoly. The mechanism which will guarantee optimum operation of the basic means, is based on their transition in the property of the winner of auction. The offered formula of an economic estimation of the basic means will enable not only to guarantee their optimum operation, but also to carry out new successful investments. For the first time it is proved, that the estimation of appeal of price offers of applicants for the franchise can be carried out by criterion of a minimum of a parameter which pays off as the sum of products of predicted volumes of consumption of production of a natural monopolist corresponding group of consumers and sizes of price offers of the applicant for the franchise for unit production for corresponding group of consumers.

Keywords: the monopoly, natural monopoly, state regulation, amortization, the franchise, a reservation price, price discrimination.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Функціонування економік більшості країн світу характеризується наявністю монополізованих секторів, вагому й специфічну частку в яких займає так звана природна монополія. До сфер природної монополії відноситься широкий перелік важливих видів господарської діяльності: транспортування речовин трубопроводами; передача та розподіл електричної енергії; користування залізничними коліями, централізоване водопостачання та водовідведення; централізоване постачання теплової енергії; спеціалізовані послуги транспортних терміналів, портів, аеропортів тощо. Продукція підприємств - природних монополістів використовується в усіх, без винятку, виробничих процесах, та задовольняє першочергові потреби населення. Підприємства - природні монополісти не схильнi до запpовадження iнновацiй, пiдвищення якостi та збільшення обсягів продукції. Саме тому сфеpа функцiонування pинкiв пpиpодних монополiй потpебує деpжавного pегулювання.

Питання державного регулювання діяльності природних монополій досліджували багато науковців, зокрема: Архангельский В. Н., Бабак А. В., Баумоль В. Дж., Вандорен П., Вілліг Р., Вільсон Д. Ф., Вільямсон Б., Вільямсон О., Геєць В.М., Гольденберг І. А., Демзец Х., Депортер Б., Ділорензо Т., Жемчужнікова Г. П., Загорський В. С., Залога З., Кузнєцов Ю., Кучеренко О., Мельник А. Ф., Нестеренко О., Орєховский П., Панзар Дж., Петрович Й. М., Плачков І., Поплавська Ж. В., Романчук Я., Романюк О. П., Сапожникова Н. Т., Стадницький Ю. І., Стігліц Дж. Е., Студенцов В., Фейгін В. І., Филюк Г. М., Фолдвері Ф., Футало Т. В., Цапелик В. Е., Чемберлін Е., Шегда А. В., Щоголєв А. В. та інші. До вагомих здобутків перелічених науковців слід віднести розроблення стратегій удосконалення діяльності природних монополій (перебування підприємств-природних монополістів у державній чи приватній власності, франшиза, вільний доступ), дослідження специфіки функціонування підприємств-природних монополістів у різних сферах господарської діяльності, методів обгрунтування ціни на продукцію природних монополій, теорії цінової дискримінації споживачів продукції природних монополістів.

Незважаючи на порівняно значну кількість наукових досліджень, які стосуються поняття природної монополії та державного регулювання діяльності природних монополій, слід вказати на відсутність цілісного дослідження проблеми, а також на недостатність наукового опрацювання низки окремих питань, правильне розв'язання яких є важливим для удосконалення державного регулювання діяльності природних монополій. Це стосується, передусім, обґрунтування об'єктивності категорії природної монополії, удосконалення використання у державному регулюванні системи франшизи, параметрів політики цінової диференціації споживачів продукції природних монополістів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось у рамках наукового напрямку кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету "Львівська політехніка" при виконанні держбюджетної теми "Формування та використання механізму інноваційного розвитку виробничо - господарських структур" (номер державної реєстрації 0104U002289), затвердженої науково-технічною радою університету, протокол №4 від 24.04. 2003 р.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є визначення теоретичних положень та розробка методико-практичних рекомендацій щодо ефективних параметрів державного регулювання діяльності природних монополій. Для досягнення зазначеної мети необхідно було вирішити такі завдання::

· дослідити причини виникнення та існування монополії у виробництві (постачанні) продукції, зокрема, й природної монополії;

· обґрунтувати об'єктивність категорії природної монополії;

· обґрунтувати необхідність державного регулювання діяльності природних монополій, здійснити аналітичну оцінку світового та українського досвіду державного регулювання діяльності природних монополій;

· оцінити перспективи використання у державному регулюванні природних монополій системи франшизи, обґрунтувати відправну ціну претендентів на франшизу;

· обґрунтувати параметри політики цінової диференціації споживачів продукції природних монополістів.

Об'єктом дослідження є процес державного регулювання діяльності природних монополій.

Предмет дослідження - теоретичні засади та прикладні аспекти удосконалення державного регулювання діяльності природних монополій.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених задач у процесі дослідження в дисертації було використано такі методи: наукової абстракції - для дослідження причин виникнення та існування монополії у виробництві (постачанні) продукції, зокрема, й природної монополії; порівняння, причинно-наслідкових зв'язків - при аналізі українського та світового досвіду державного регулювання діяльності природних монополій; комплексного аналізу - при обґрунтуванні об'єктивності категорії природної монополії та шляхів удосконалення державного регулювання діяльності природних монополій.

Інформаційну базу дослідження складають закони України, нормативно-правові акти Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, аналітичні документи, доповіді, економічні огляди, статистичні публікації міністерств та відомств, науково-дослідних інститутів, центрів і фондів, монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних та зарубіжних авторів, інформаційні матеріали, опубліковані в періодичних виданнях.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати виконаного дослідження у своїй сукупності вирішують важливе науково-прикладне завдання удосконалення державного регулювання діяльності природних монополій. До найбільш суттєвих наукових результатів, які отримано в дисертації, відносяться такі:

вперше:

· обґрунтовано положення з оцінювання привабливості цінових пропозицій претендентів на франшизу за критерієм мінімуму показника, який розраховується як сума добутків прогнозованих обсягів споживання продукції природного монополіста відповідною групою споживачів та величин цінових пропозицій претендента на франшизу за одиницю продукцію для відповідної групи споживачів;

удосконалено:

· класифікацію причин виникнення та існування монополій, які можуть бути законодавчого та незаконодавчого характеру; серед причин законодавчого характеру: політика державного контролю над виробництвом певної продукції (послуг), захист авторських прав і природна монополія, а незаконодавчого характеру - володіння єдиною технологією виробництва продукції, єдиним джерелом певних ресурсів, перемога у конкурентній боротьбі, добровільне об'єднання компаній;

· метод формування відправної ціни претендентів на франшизу в частині оцінки такої складової собівартості як амортизація (знецінення основних засобів). Конкретизовані існуючі положення і показано, що у сфері холодного водопостачання для різних груп основних засобів варто використовувати такі методи нарахування амортизації: група 1 - виробничий; група 2 - прямолінійний; група 3 - зменшення залишкової вартості; група 4 - кумулятивний;

дістали подальшого розвитку:

· теорія монополії, коли остання розглядається як ситуація, при якій у конкретному місці та у конкретний час є лише один постачальник якогось товару чи послуги, а потреба споживача скористатися послугами іншого постачальника може бути реалізована за цих умов або в іншому місці, або в інший час (необхідний для постачання певної продукції з іншого місця, якщо це можливо, або для створення відповідних потужностей з випуску цієї ж продукції (послуг) у конкретному місці);

· механізм франшизи (набуття на аукціоні права монопольного постачання продукції), який націлений на створення конкуренції на етапі надання прав господарської діяльності у сфері, яка належить до природної монополії. Механізм, який гарантуватиме оптимальну експлуатацію основних засобів, базується на їх переході у власність переможця аукціону. Запропонована формула економічної оцінки основних засобів дозволить не лише гарантувати їх оптимальну експлуатацію, але й здійснення нових успішних інвестицій;

· зміст поняття "природна монополія", яке пропонується ідентифікувати з видами господарської діяльності, що при існуючому рівні НТП, цін ресурсів та попиту на продукцію характеризується істотним ефектом масштабу, але лише за умови законодавчого захисту від руйнівної конкуренції.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність дисертації полягає в можливості використання одержаних автором результатів і розроблених рекомендації для удосконалення державного регулювання діяльності природних монополій, а ефективна політика державного регулювання діяльності природних монополій сприятиме поліпшенню інвестиційного клімату та сталому економічному зростанню.

Наукові розробки дисертанта у частині оцінки привабливості цінових пропозицій претендентів на франшизу використовуються Львівським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України (довідка № 13.07-1614 від 09.11. 2005 р.). Результати дисертаційного дослідження у частині рекомендованих методів нарахування бухгалтерської амортизації основних засобів використовуються Львівським міським комунальним підприємством "Львівводоканал" (довідка № 14/3-9574-в від 15.08. 2005 р.).

Результати дисертаційного дослідження впроваджені в навчальний процес у Національному університеті "Львівська політехніка" та Інституті підприємництва та перспективних технологій при викладанні дисциплін "Державне регулювання економіки" та "Інвестування" (довідка № 68-14-580 від 04. 11. 2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача. Конкретний внесок здобувача у ці праці вказаний в авторефераті в переліку основних публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації доповідались автором на міжнародній науково-практичній конференції "Маркетинг та логістика в системі менеджменту" (Львів, 2004), всеукраїнській науково-практичній конференції "Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методологія та практика" (Львів, 2003 р.) та науково-методичних семінарах кафедри "Економіки підприємства та інвестицій" Національного університету "Львівська політехніка" (Львів, 2004 та 2005 рр.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження здобувачем опубліковано 9 наукових праць, у тому числі 5 статей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України (із них 2 статті - у наукових журналах; 3 статті - у збірниках наукових праць), 3 брошури, 1 стаття у матеріалах наукової конференції. Загальний обсяг цих публікацій, які становлять основу дисертації, перевищує 10 друкованих аркушів, із яких 9,5 - особистий внесок здобувача.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються його мета і задачі, наукова та практична цінність результатів, отриманих в процесі дослідження, описано форми їх апробації та використання.

У першому розділі "природні монополії та необхідність державного регулювання їх діяльності" досліджується поняття монополії у виробництві (постачанні) продукції, обґрунтовується об'єктивність категорії природної монополії та необхідність державного регулювання діяльності природних монополій.

Незважаючи на достатньо усталене поняття "монополія" існуючі на сьогодні трактування цього терміну суттєво відрізняються. Погоджуючись у принципі з тим, що обов'язковою ознакою стану монополії є обмеження кількості постачальників (продавців) продукції числом "1", відзначимо необхідність урахування просторових і часових аспектів ідентифікації цього поняття. Тому монополію слід визначати як ситуацію, при якій у конкретному місці та у конкретний час існує лише один постачальник певного товару чи послуги. Можливість скористатися споживачеві товарами чи послугами іншого постачальника може за цих умов бути реалізована або в іншому місці, або в інший час з інтервалом, необхідним для постачання певної продукції з іншого місця, якщо це можливо, або для створення відповідних потужностей з виробництва цієї ж продукції (надання послуг) у конкретному місці. Таким чином, важливими характеристиками ситуації монополії буде як сама можливість її подолання, так тривалість і вартість цього процесу. Слід також звернути увагу на ту обставину, що такі важливі характеристики ситуації монополії, як витрати коштів та часу на її подолання, є, як правило, взаємозалежними, оскільки за інших незмінних умов скорочення терміну подолання монополізму супроводжуватиметься додатковими витратами коштів.

Очевидно, що незважаючи на існування цілої множини можливих варіантів подолання конкретної монопольної ситуації, які характеризуються поєднанням витрат часу та коштів, завжди існуватиме оптимальний варіант. Узагальнення фактичних матеріалів дає можливість зробити висновок про те, що власне витрати часу та коштів на подолання монопольної ситуації за цим оптимальним варіантом і будуть ідентифікувати відповідну конкретну монопольну ситуацію.

Хоча причиною виникнення та існування природної монополії є економічна ефективність концентрації певних видів господарської діяльності, зрозуміло, що така концентрація має відбуватися не шляхом конкуренції, а за допомогою законодавчого надання виняткових прав. Конкуренція у цьому випадку була б руйнівним і економічно збитковим явищем, уникнення якого можливе шляхом законодавчого запровадження монополії у відповідних сферах господарської діяльності. Таким чином, з одного боку, причина існування природної монополії є законодавство, оскільки держава унеможливлює конкуренцію у певних сферах господарської діяльності. Однак, з іншого боку, законодавче надання виняткових прав та віднесення господарської діяльності до природної монополії стосується лише тих її видів, в яких спостерігається висока економічна ефективність концентрації виробництва. Оскільки досить велика економічна ефективність концентрації виробництва спостерігається у доволі значної частини виробництв, а необхідність надання виняткових прав, які носять назву природної монополії, декларується лише для випадків небажаності конкуренції з погляду суспільства, то причина природної монополії носить все-таки законодавчий характер.

Важливою характеристикою природних монополій є те, що вони можуть мати тимчасовий характер, оскільки певні зміни можуть призвести до зникнення об'єктивних умов для її існування. Тимчасовий характер природної монополії формується під впливом технічного прогресу (який дає змогу виявляти невідомі раніше та економічно ефективні технології випуску продукції, що вироблялася природним монополістом), розвитку економічної науки (що формує економічні механізми виведення певного виду господарської діяльності зі стану природної монополії), а також змін ситуації на ринку щодо цін ресурсів та попиту на продукцію природного монополіста (що робить вигідними для виробництва певної продукції технології, які не мають характеристик природної монополії, тоді як при попередній ринковій ситуації вигіднішими були технології, що відносяться до природної монополії). Зміна ситуації на ринку щодо цін ресурсів та попиту на продукцію у деяких видах господарської діяльності може виступити об'єктивною основою припинення існування там природної монополії, а у деяких видах навпаки - зумовлювати виникнення природної монополії. Це дозволяє визначити природну монополію як вид господарської діяльності, що при існуючому рівні НТП, цін на ресурси та попиту на продукцію характеризується істотним ефектом масштабу, але лише за умови законодавчого захисту від руйнівної конкуренції.

Деякі економісти заперечують об'єктивність категорії природної монополії, твердять, що підґрунтя для природної монополії не може існувати, а прихильників посилення державного втручання у господарську діяльність звинувачують у спробах виправдання дій уряду заднім числом. Вони опираються на те, що у багатьох сферах економіки, які сьогодні визнано природними монополіями, в кінці ХІХ і на початку ХХ століття існувало десятки конкуруючих фірм. Аналіз аргументів щодо заперечення об'єктивності категорії природної монополії, виявив їх некоректність і бездоказовість. Інша справа, що у деяких випадках до природної монополії намагаються віднести види господарської діяльності, яким не властиві відповідні характеристики. Тому увага економістів має концентруватися не стільки на аналізі об'єктивності категорії природної монополії, скільки на виявленні критеріїв віднесення певних видів господарської діяльності у тих чи інших місцях території до природної монополії, а також на обґрунтуванні оптимальних параметрів державного регулювання їх функціонування.

В сучасних умовах роль видів господарської діяльності, які економічна теорія відносить до природної монополії, є доволі суттєвою. Продукція підприємств-природних монополістів використовується в усіх, без винятку, виробничих процесах, та задовольняє першочергові потреби населення. Результат функціонування природних монополій безпосередньо чи опосередковано впливає на діяльність усіх інших суб'єктів ринку і має вагоме загальнонаціональне значення.

Виконане дослідження дає змогу констатувати, що негативні наслідки існування природних монополій в економіці проявляється за такими трьома напрямками: 1) нераціональне господарювання; 2) встановлення завищених цін на продукцію (послуги); 3) неналежна якість продукції (послуг). При цьому, варто підкреслити, що результатом державного регулювання діяльності природних монополій має стати захист інтересів не лише споживачів (побутових і виробничих) їх продукції, але й інтересів самих підприємств-природних монополістів, оскільки функціонування в умовах нерегульованої природної монополії може зумовити певні проблеми і для цих підприємств.

У другому розділі дисертаційної роботи "Аналітична оцінка світового та українського досвіду державного регулювання діяльності природних монополій" досліджується світовий досвід державного регулювання діяльності природних монополій, зокрема, методи регулювання ціни на продукцію природних монополістів, а також аналізується існуючий стан державного регулювання діяльності природних монополій в Україні.

Державне регулювання діяльності природних монополій має тривалу, понад столітню історію. Щоб поліпшити функціонування діяльності природних монополій у різний час учені запропонували, а уряди застосували чотири типи стратегій: перебування підприємств-природних монополістів у державній власності; переведення цих підприємств у приватну власність; створення державних органів (комісій) для регулювання діяльності підприємств-природних монополістів; використання механізмів спеціально стимульованої конкуренції.

Не викликає сумніву думка, згідно якої форма власності має значно менше значення, ніж система регулювання відповідних галузей. Монополії, незалежно від того, перебувають вони у приватній чи державній власності, однаково безвідповідальні перед споживачами, оскільки не мають конкурентів у встановленні стандартів ефективності та покращанні функціонування. Тому у багатьох країнах великі надії покладають на комісії з регулювання діяльності підприємств-природних монополістів, які покликані контролювати правильність ухвалення рішень щодо цін, витрат та якості продукції підприємств-природних монополістів. На сьогодні у рамках стратегії використання спеціально стимульованої конкуренції у сфері природних монополій відомі два підходи: організування так званого вільного доступу до основних засобів підприємств-природних монополістів та організування торгів за виняткові права (франшизу) на експлуатування основних засобів цих підприємств.

Ідея вільного доступу до основних засобів підприємств-природних монополістів базується на таких засадах: якщо хтось є власником об'єкта, що за своїм типом належить до об'єктів природних монополій, то він (власник) повинен дати змогу іншим учасникам ринку використовувати цей об'єкт. Однак, вільний доступ не є панацеєю від подолання негативних наслідків природної монополії, оскільки ускладнюється фінансування розвитку об'єктів природної монополії.

Якщо природна монополія не передбачає виникнення конкуренції, то її можна створити на етапі надання прав господарської діяльності у сфері, яка належить до природної монополії. Тобто конкурують не за споживача (оскільки заздалегідь відомо, кому постачатимуть відповідну продукцію), а за право ексклюзивної діяльності. Перемагає підприємство, яке запропонує найкращі умови для споживачів: менша ціна, вища якість, більший набір послуг тощо. На відміну від звичайного аукціону, де перемагає учасник, що запропонує максимальну ціну за пропонований товар, на торгах за франшизу перемагає учасник, який пропонує постачати товар (надавати послуги) за найнижчою ціною у розрахунку на одиницю продукції. Конкуренцію при цьому підтримують тим, що фірму-переможця попереднього аукціону можна замінити під час наступного аукціону без серйозних проблем, пов'язаних з оцінюванням активів під час передавання їх новому переможцеві, оскільки основні виробничі споруди залишаються у власності держави, а решту активів порівняно легко можна продати чи купити на ринку основних засобів, які вже були у користуванні. Так, торги за франшизу у США дали змогу вирішити проблеми з деякими природними монополіями краще, ніж інші способи регулювання. Це стосується перш за все вантажних автоперевезень, організації роботи місцевих авіаліній, поштової служби, роботи кабельних телевізійних мереж, а у деяких випадках - роботи комунальних служб та залізниць.

Аналіз світового досвіду не дає однозначної відповіді на питання про оптимальність тієї чи іншої стратегії державного регулювання діяльності підприємств-природних монополістів. Кожна держава обирає стратегію залежно від технічного й економічного розвитку, національних традицій. При цьому фактично кожна стратегія державного регулювання діяльності природних монополій (ексклюзивна державна власність, приватна власність, наглядові комісії, механізми спеціально стимульованої конкуренції, зокрема - вільний доступ і франшиза) може удосконалюватись.

Одним із параметрів регулювання діяльності природних монополістів є регулювання ціни на їхню продукцію (послуги). У цілому світі не припиняють шукати оптимальний метод регулювання ціни на продукцію природних монополістів. Найтривалішу історію застосування у цій сфері має підхід, який передбачає компенсацію у ціні продукції ретельно обґрунтованих витрат природного монополіста та отримання ним певного наперед визначеного, як правило, незначного прибутку. Загалом ці методи відомі під назвами "витрати плюс справедливий прибуток" або "встановлення граничного рівня рентабельності". Аналіз сутності методів регулювання ціни на продукцію природних монополістів типу "витрати плюс справедливий прибуток" показує, що, незважаючи на всі можливі удосконалення в царині нормування поточних і одноразових (інвестиційних) витрат, ці методи принципово не можуть стимулювати підприємства-природні монополісти раціоналізувати свою діяльність. Це дало поштовх до розроблення альтернативних методів, які б сприяли уникненню незацікавлення у раціоналізації господарської діяльності підприємств-природних монополістів та можливості зловживань під час калькулювання витрат. У результаті в різних країнах світу було розроблено цілу низку методів, які базуються на основі принципу так званого "заохочувального регулювання" .

Аналізуючи методи регулювання ціни на продукцію природних монополістів, обов'язково слід звернути увагу на специфічну особливість, що полягає у практиці цінової дискримінації - установлення в певному пункті для різних груп споживачів різних цін на одну і ту ж продукцію. Є дві причини, що дають змогу встановлювати дискримінаційні ціни. По-перше, це є наслідок властивостей відповідної продукції, яку не можуть нагромаджувати споживачі-пільговики, щоб надалі перепродати. По-друге, можливість підприємств-природних монополістів встановлювати дискримінаційні ціни посилюється їх можливістю контролювати обсяги споживання продукції кожною групою споживачів. Загалом те, що природні монополісти застосовують цінову дискримінацію є далеко не однозначним явищем. З одного боку, така практика зацікавлює ці підприємства збільшувати обсяги виробництва продукції до суспільно-оптимального рівня, що створює передумови для уникнення "провалу ринку", пов'язаного з утратою частини ефекту (оскільки порівняно з умовами конкурентного ринку за умов монополії, коли немає цінової дискримінації, надлишок споживача є меншим, надлишок виробника - більший, а сумарна величина надлишків виробника та споживача - меншою). З іншого боку, цінова дискримінація, коли немає порівняно точної інформації про граничні ціни конкретних споживачів на продукцію природних монополістів, може зумовити ще більше загострення проблеми, які супроводжують монополізацію деяких видів господарської діяльності.

Закон України "Про природні монополії" відіграє основну роль у системі державного регулювання функціонування природних монополій в Україні. Аналізуючи ситуацію у сфері природних монополій в Україні крізь призму стратегій поліпшення функціонування їхньої діяльності, звернемо увагу на такі основні моменти: по-перше, частина підприємств-природних монополістів знаходиться у державній власності; по-друге, частина підприємств-природних монополістів є приватною власністю; по-третє, в державі створено комісії для регулювання діяльності природних монополістів; по-четверте, механізми штучно стимульованої конкуренції не використовують. Таким чином, в Україні формально дотримуються (без видимих успіхів) трьох стратегій поліпшення функціонування діяльності природних монополій, а стратегія штучно стимульованої конкуренції (вільний доступ, франшиза) не застосовується. Наслідком такої ситуації є недосконала тарифна політика, яка дає можливість природним монополіям покривати свою неефективність за рахунок споживачів, а державі - перекладати свої функції із соціальної підтримки населення на суб'єктів підприємництва, які не можуть протистояти цьому (перехресне субсидування). Це свідчить про необхідність активізції зусиль, спрямованих на удосконалення державного регулювання діяльності природних монополій в Україні.

У третьому розділі дисертаційної роботи "Удосконалення державного регулювання діяльності природних монополій в україні" здійснюється оцінка перспектив використання у державному регулюванні системи франшизи, обґрунтовуються відправна ціна претендентів на франшизу та оптимальні параметри політики цінової диференціації споживачів продукції природних монополістів.

Набуття на аукціоні лота (франшизи), яким є право на монопольне постачання певної продукції чи послуг (далі - продукції), коли переможцем стає учасник аукціону, що пропонує постачати продукцію за найнижчою ціною, має певну специфіку у порівнянні з класичним аукціоном. Через це відбуватимуться модифікації трьох типів класичного аукціону (англійського, голландського і темного), які стосуються набуття прав на продукцію. Тому визначення аукціону має звучати так: аукціон - перехід у ході публічних торгів прав на продукцію чи на їх постачання від попереднього власника до особи, що запропонувала за це найвигідніші умови. Як правило, найвигідніші умови - найвища ціна за пропонований на аукціоні лот (при набутті на аукціоні прав на продукцію) чи найнижча ціна продукції, що буде монопольно постачатися (при набутті на аукціоні прав на постачання продукції).

Важливим поняттям аукціонної торгівлі є відправна ціна. При набутті на аукціоні прав на продукцію відправною ціною є максимальна ціна, яку кожен потенційний покупець готовий заплатити за аукціонний лот. При набутті на аукціоні прав на постачання продукції відправною ціною потенційного покупця аукціонного лота стає мінімальна ціна, за якою він готовий постачати продукцію. Не вдаючись у деталі формування відправної ціни в обох випадках, звернемо увагу на ту обставину, що від неї залежить фінішна ціна аукціонного лота. При набутті на аукціоні прав на продукцію при голландському і темному типах аукціону ціна купівлі лота, як правило, відповідатиме відправній ціні реального покупця, а при англійському типі аукціону перебуватиме в інтервалі між відправною ціною реального покупця та відправною ціною його найближчого за показником рівня відправної ціни конкурента і залежатиме від "аукціонного кроку", тобто встановленої правилами аукціону різниці між двома послідовними ціновими пропозиціями потенційних покупців за аукціонний лот. Для набуття права монопольного постачання продукції (франшизи) доцільно використовувати аукціон англійського типу, при якому переможцем оголошується претендент, готовий монопольно постачати продукцію за найменшою ціною з поміж учасників аукціону.

Система франшизи дає змогу використовувати два фактично рівнозначні механізми регулювання ціни на продукцію підприємств-природних монополістів: перший - коригування початкової ціни (що була встановлена при проведенні аукціону з набуття прав на монопольне постачання продукції) при зміні собівартості виробництва продукції; другий - доволі часте (можливо й щорічне) проведення аукціонів з одночасного набуття права на монопольне постачання продукції та на основні засоби природного монополіста, що давало б змогу "вловлювати" при формуванні ціни технологічні та кон'юнктурні зміни, які впливають на сферу діяльності природного монополіста. Головною проблемою застосування першого механізму є обґрунтування співвідношення між рівнем зміни собівартості та рівнем зміни початкової ціни, а другого - оцінка вартості основних засобів природного монополіста.

Фіксуючи основний момент щодо співвідношення між зниженням собівартості та зниженням ціни, який полягає у логічності претендування природного монополіста на певну винагороду від зниження собівартості за рахунок удосконалення технологій, зауважимо, що методика визначення величини такої винагороди (чи базуватиметься вона на використанні грошового, чи часового, чи грошово-часового лага) завжди буде вразливою на критику через не ринковість, а штучність цього процесу. Окрім цього, застосування такої методики буде пов'язано з необхідністю постійного моніторингу багатьох параметрів технологічного процесу виробництва продукції природним монополістом. Це ж стосується і випадку співвідношення між підвищенням собівартості та підвищенням ціни, основний момент якого полягає у логічності претендування природного монополіста на компенсацію зростання собівартості, у т.ч. й шляхом підвищення цін на свою продукцію, яке відбувається унаслідок кон'юнктурного підвищення цін відповідних ресурсів. З одного боку, не завжди буде легко аргументовано довести, що певне підвищення собівартості виробництва продукції відбулося не через кон'юнктурне підвищення цін відповідних ресурсів, а унаслідок прийняття нераціональних господарських рішень. З іншого боку, і в цій ситуації виникатиме потреба постійного моніторингу обґрунтованості обсягів споживання певних ресурсів для виробництва продукції природним монополістом, так і цін на ці ресурси.

Зацікавленість переможця франшизи в оптимальних параметрах інвестування та експлуатації основних засобів може бути забезпечена з допомогою перебування основних засобів у його власності. Однак, якщо проведення "прем'єрного" аукціону на право монопольного постачання продукції не супроводжується труднощами економічної оцінки основних засобів природного монополіста (ні у випадку їх наявності, коли на певні неточності оцінки основних засобів претенденти на франшизу реагують відповідним коригуванням відправних цін, ні, тим більше, у випадку потреби інвестицій у створення нових основних засобів), то для наступних аукціонів ситуація ускладнюється. Завищення оцінки основних засобів згідно з їх бухгалтерською залишковою вартістю у порівнянні з реальною цінністю (у випадку, якщо попередній власник експлуатував їх не оптимально, максимально знижуючи, наприклад, поточні витрати за рахунок економії на ремонті основних засобів), спровокує підвищення відправних цін нових претендентів на франшизу.

Ціну продукції природного монополіста в умовах необхідності придбання основних засобів пропонується обчислити з формули:

О_S = [О_N / (1+E)^T] + [(Ц_t-С_t) / (1+E)^t], (1)

де О_S, О_N - ціна основних засобів природного монополіста відповідно під час теперішнього та наступного аукціонів щодо набуття права монопольного постачання продукції, грн.; T - період часу між теперішнім та наступним аукціонами, років; С_t - відправна ціна претендента на франшизу в рік t у межах періоду часу між теперішнім та наступним аукціонами, грн.; Ц_t - ціна продукції природного монополіста в рік t у межах періоду часу між теперішнім та наступним аукціонами, грн.

У випадку щорічного проведення аукціону гранична ціна на продукцію природного монополіста в умовах необхідності придбання основних засобів набуде вигляду:

Ц = С + [О_S*(1+E) - О_N]. (2)

Неоптимальна експлуатація основних засобів у теперішньому році (за рахунок економії на поточних витратах, наприклад, шляхом уникнення ремонтів чи використання дешевих, але неякісних інгредієнтів, що негативно впливають на стан основних засобів) може стати причиною: заниження поточних витрат у теперішньому році порівняно до їх оптимального рівня за рахунок неоптимальної експлуатації основних засобів; підвищення поточних витрат у наступному році унаслідок неоптимального стану основних засобів; завищення бухгалтерської залишкової вартості основних засобів у наступному році у порівнянні з їх реальною цінністю. Для того щоб уникнути зазначених вище негативних ситуацій, слід запропонувати механізм, який гарантуватиме оптимальну експлуатацію основних засобів. Тут, власне, і зможе відіграти важливу роль вимога набуття власності на основні засоби природного монополіста, коли заплачені за основні засоби кошти виконуватимуть роль своєрідної застави, стимулюючи їх власника оптимально експлуатувати основні засоби, оскільки в іншому разі (при неоптимальній експлуатації) він не зуміє повернути адекватну суму, витрачену за придбання основних засобів на аукціоні. Ми пропонуємо вважати переможцем нового аукціону претендента, що запропонує мінімальну ціну продукції, яка монопольно постачатиметься. При цьому йому доведеться заплатити попередньому власнику кошти у розмірі:

О_N = С + О_S*(1+E) - Ц. (3)

Очевидно, що у випадку перемоги на аукціоні попереднього власника основних засобів, він не повинен здійснювати жодних додаткових виплат. Застосування такої формули гарантує від спеціального неоптимального використання основних засобів, оскільки підвищення поточних витрат у році наступному супроводжуватиметься підвищенням відправної ціни претендентів на франшизу. Це автоматично викликатиме зниження ціни основних засобів природного монополіста під час наступного аукціону. З іншого боку, здійснення власником основних засобів додаткових успішних інвестицій автоматично зумовлюватиме зниження відправної ціни конкурентів щодо здобуття франшизи і, відповідно, підвищення ціни основних засобів природного монополіста під час наступного аукціону.

Моделювання використання системи франшизи показало надзвичайну важливість у цій системі відправної ціни претендентів. Ця ціна, як правило, рівна собівартості виробництва продукції (при англійському аукціоні) або базується на показнику собівартості (при голландському та темному аукціонах). Тому перед учасником будь-якого аукціону стоятиме завдання точного розрахунку показника планованої собівартості. Очевидно, що при плануванні собівартості кожен претендент на франшизу буде орієнтуватися як на свої технологічні рішення, так і власні методики оцінки майбутніх витрат.

Варто звернути увагу на ту обставину, що амортизація буде складовою відправної ціни незалежно від форми власності на основні засоби підприємства-природного монополіста, оскільки як при приватній, так і при державній власності за рахунок нарахування амортизації мають повернутися інвестовані в основні засоби кошти. Форма власності впливатиме лише на вибір "автора" нарахування такої складової собівартості, як амортизація: при приватній власності цю процедуру виконуватиме переможець торгів за франшизу, а при державній - уповноважений представник держави. Очевидно, що об'єктивна оцінка амортизаційної складової зумовить правильне конструювання відправної ціни, яке, у свою чергу, забезпечить, з одного боку, інтереси споживачів продукції природних монополістів (оскільки переможцем аукціону стане претендент на франшизу з дійсно мінімальною собівартістю виробництва), а з іншого - інтереси претендентів на франшизу (оскільки допоможе уникнути помилок, пов'язаних із завищенням чи заниженням реальних витрат). Тому важливою складовою державного регулювання функціонування природних монополій має стати регулювання застосування методів нарахування амортизації при конструюванні відправної ціни. При цьому обов'язковий чи рекомендаційний характер такого регулювання повинен залежати від форми власності на основні засоби природного монополіста. За умов державної власності, коли амортизація була б складовою орендних платежів користувача основних засобів, застосування відповідного методу нарахування амортизації мало б обов'язковий характер. За умов приватної власності на основні засоби природного монополіста застосування відповідного методу нарахування амортизації могло б мати як обов'язковий, так і рекомендаційний характер. Обов'язковий характер був би у випадку передачі основних засобів приватним власником у оренду, а рекомендаційний - при особистій їх експлуатації. Сектор природних монополій є настільки різноманітний, що розроблення універсальних рекомендацій щодо застосування певних методів нарахування амортизації для кожного випадку є неможливим. Що стосується природних монополістів у сфері холодного водопостачання, те, як це обгрунтовано в дисертаційній роботі, для різних груп основних засобів тут варто використовувати такі методи нарахування амортизації: група 1 - виробничий; група 2 - прямолінійний; група 3 - зменшення залишкової вартості; група 4 - кумулятивний.

Характеризуючи цінову дискримінацію (диференціацію) споживачів продукції природних монополістів ретельніше, варто звернути увагу на то, що вона може набувати різноманітних форм. По-перше, різні ціни на продукцію природних монополістів можуть встановлюватися для таких доволі відмінних секторів споживання як побутове (домашні господарства) та виробниче (підприємства). По-друге, різні ціни на продукцію природних монополістів можуть встановлюватися для різних груп споживачів і у межах одного сектора. По-третє, цінова диференціація може будуватися на засадах перехресного субсидування (коли ціни для певних споживачів установлюються на рівні нижчому за собівартість, що компенсується встановленням відповідно вищих цін для інших споживачів) або без дотримання таких засад.