Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

УДК 338.342.4

УПРАВЛІННЯ ІНФРАСТРУКТУРОЮ ІННОВАЦІЙНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Галюк Ірина Богданівна

Київ - 2005

АНОТАЦІЯ

Галюк І.Б. Управління інфраструктурою інноваційного підприємництва. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою. - Інститут економічного прогнозування НАН України, Київ, 2005.

Дисертація присвячена питанням розробки та обґрунтування підходів до управління інфраструктурою інноваційного підприємництва в Україні. На підставі узагальнення світового досвіду функціонування структур інноваційного бізнесу та аналізу тенденцій розвитку інноваційно орієнтованих організаційних формувань в Україні визначено сутність та систематизовано систему чинників, які впливають на розвиток вітчизняної інфраструктури інноваційного підприємництва. Обґрунтовано доцільність формування організаційно-економічного механізму управління інноваційною структурою, який забезпечить комплексний розвиток інноваційного підприємництва. Запропоновано методичні підходи до підвищення ефективності управління інноваційними структурами з врахуванням диференціації виконуваних ними функцій.

Ключові слова: інновації, інноваційний процес, інноваційне підприємництво, інфраструктура інноваційного підприємництва, ринок інновацій, інноваційні структури, венчурний бізнес.

АННОТАЦИЯ

Галюк И.Б. Управление инфраструктурой инновационного предпринимательства. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 - организация управления, планирования и регулирования экономикой. - Институт экономического прогнозирования НАН Украины, Киев, 2005.

Диссертация посвящена вопросам разработки и обоснования подходов к управлению инфраструктурой инновационного предпринимательства как системой комплексного развития научной, образовательной, производственной и общественной сфер деятельности.

Анализ достигнутого уровня развития и тенденций инновационного предпринимательства в Украине, низкая эффективность действующей системы поддержки инновационных структур обусловили необходимость поиска и научного обоснования эффективных подходов к управлению инфраструктурой инновационного предпринимательства, адекватных потребностям сегодняшнего дня в Украине.

Определены характерные особенности становления, состава и структуры инновационных формирований за рубежом и в Украине, которые свидетельствуют о недостаточном уровне обеспечения процессов формирования и функционирования отечественной инфраструктуры инновационного предпринимательства. Обоснована система факторов (экономических, административно-организационных, ресурсных и институциональных), которые влияют на развитие инновационного предпринимательства. Проведена их классификация по результатам влияния, на основании которой обоснован механизм управления инфраструктурой инновационного предпринимательства. Рассмотрены возможности усовершенствования управления инфраструктурой инновационного предпринимательства для организационных формирований регионального и отраслевого уровней. Доминирование социальной функции для региональных инновационных структур предполагает управление ними в рамках программ социального развития территории на инновационной основе. Инновационные структуры отраслевого уровня формируются по функциональному признаку, что обусловливает преимущество их экономической функции. Поэтому структуры отраслевого уровня выступают центрами ее комплексного инновационного развития и обеспечивают реализацию приоритетных направлений научно-технического и инновационного развития.

Предложены подходы (организационный, управленческий, финансовый, информационного и социального обеспечения) к повышению эффективности управления инновационными структурами на микроуровне.

Для оптимизации процессов управления инновационными проектами предложен методический подход, базирующийся на многокритериальной оценке и отборе, который предполагает дифференциацию реализуемых проектов в зависимости от уровня решаемых вопросов. Это обеспечивает формирование оптимального портфеля инновационных проектов с определенным уровнем прибыльности.

Ключевые слова: инновации, инновационный процесс, инновационное предпринимательство, инфраструктура инновационного предпринимательства, рынок инноваций, инновационные структуры, венчурный бизнес.

ANNOTATION

Galjuk I.B. Management infrastructure of innovation business. - Manuskript.

The thesis for scientific degree of Candidate in Economics on specialty 08.02.03 - оrganization of management, planning and regulation of economy. - Institute for Economic Forecasting, National Academy of Ukraine, Kyiv, 2005.

The thesis is dedicated to problems of mining and substantiation of the approaches to manage the infrastructure of innovation business. The idiosyncrasies of becoming, structure and frame of innovating formations abroad and in Ukraine are determined, which one testify to a poor level of maintenance of processes of formation and operation of a domestic infrastructure of innovation business. The expediency of formation of organization-economical cоntrol mechanism by infrastructure of innovation business is justified, which one provides complex development of innovation business and activating scientific, educational, manufacturing and social lines of business. The approaches to increase of management efficiency by innovation frames with allowance for differentiations of functions are offered, which one they will realize.

Keywords: innovations, innovation process, innovation business, infrastructure of innovation business, innovation market, innovation frames, venture business.

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу МОН України.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор Лапко Олена Олександрівна, Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, керівник відділення економічних досліджень в нафтогазовій галузі

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Александрова Валентина Петрівна, Інститут економічного прогнозування НАН України, провідний науковий співробітник відділу технологічного прогнозування та інноваційної політики;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Мельник Віктор Павлович Об'єднаний інститут економіки НАН України, завідувач відділу економічної теорії та методології досліджень.

Провідна установа Національний університет „Львівська політехніка” МОН України, кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва (м. Львів)

Захист відбудеться “28 ” вересня 2005р. о 14 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 Інституту економічного прогнозування НАН України за адресою: 01011, м.Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економічного прогнозування НАН України, м.Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий “26” серпня 2005 p.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Левчук Н.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Формування ефективної моделі інноваційного розвитку на сучасному етапі потребує активізації роботи інноваційної сфери. Інноваційні процеси, функцією яких є створення основи для соціально-економічного розвитку, постійно ускладнюються через прогресуючу динаміку світового науково-технічного розвитку, обмеженість ресурсів та уповільнення темпів інноваційного реагування. За таких умов особливого значення набуває проблема формування середовища, сприятливого для активізації інноваційної діяльності.

Актуальність теми. Загальні тенденції світового інноваційного розвитку доводять, що активізація інноваційних процесів можлива лише за умов формування адекватної інфраструктури інноваційного підприємництва, що вимагає формування нових підходів до управління інноваційними процесами на всіх рівнях національної економіки.

Динаміка розвитку структур інноваційного бізнесу в Україні є уповільненою, що пояснюється відсутністю комплексного механізму управління процесами формування та функціонування інфраструктури інноваційного підприємництва. Вирішення цієї проблеми можливо за рахунок посилення державного регулювання процесів правового, фінансового та організаційного забезпечення діяльності структур інноваційного бізнесу та мережі підтримки інноваційно орієнтованого підприємництва. Проте таке завдання є досить складним і потребує теоретико-методологічних засад його вирішення, які враховують специфіку стану науково-технічного розвитку в Україні, економічної ситуації та можливості створення передумов для становлення інноваційного бізнесу.

Тематика інноваційного розвитку викликає інтерес багатьох науковців до вдосконалення управління інноваційними процесами на всіх рівнях національної економіки. Теоретичні і практичні аспекти інноваційного розвитку та управління інноваційною сферою знайшли відображення в працях вітчизняних вчених-економістів В.Александрової, Г.Андрощука, Ю.Бажала, Л.Безчасного, В.Гейця, М.Данька, Г.Доброва, О.Лапко, Б.Малицького, А.Пересади, В.Соловйова, Л.Федулової, В.Мельника та інших, а також зарубіжних вчених - Й.Шумпетера, Б.Санто, Б.Твісса, Р.Солоу, Є.Тоффлера, В.Хартмана, С.Фрімена, Г.Менша, Б.Гамаюнова, С.Глазьєва, А.Казанцева. Однак проблеми формування інфраструктури інноваційного підприємництва та напрями їх вирішення в Україні ще не знайшли належного висвітлення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано згідно з планом наукових досліджень кафедри управління виробництвом Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу і є складовою комплексної держбюджетної теми “Вдосконалення організаційно-економічних методів управління виробництвом”, тематичний план якої затверджений Науковою радою на період 2001-2005 рр. (протокол № 8 від “23” грудня 2001р.). Особистий внесок автора полягає в розробці підрозділу „Активізація промислового виробництва шляхом формування підходів до підвищення його ефективності”.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методичних засад і практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму розвитку інноваційного підприємництва, його інфраструктури та напрямків підвищення ефективності діяльності інноваційних структур.

Для досягнення мети в роботі було поставлено наступні завдання:

- уточнити понятійний апарат інноваційного підприємництва та з'ясувати економічну сутність інноваційного процесу в умовах прогресуючої динаміки науково-технічного розвитку;

- визначити тенденції розвитку інноваційного підприємництва в світі та чинники, що впливають на цей процес в Україні;

- дати оцінку стану розвитку інфраструктури інноваційного підприємництва в Україні і на основі аналізу зарубіжного досвіду у цій сфері додатково обґрунтувати економічний механізм її розвитку;

- визначити особливості та обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення процесу управління інноваційними структурами регіонального та галузевого рівня;

- розробити методичний підхід щодо оцінки і відбору інноваційних проектів для реалізації їх в інноваційних структурах.

Об'єктом дослідження є розвиток інфраструктури інноваційного підприємництва в Україні.

Предметом дослідження є теоретичні і методологічні аспекти формування ефективних інструментів управління розвитком інфраструктури інноваційного підприємництва в Україні.

Методи дослідження. Теоретичною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, принципи системного і комплексного підходів. В роботі використано порівняльний аналіз (для визначення особливостей створення і функціонування інноваційних структур, для аналізу правових засад створення вітчизняних інноваційних структур), системний підхід (при розробці системи стимулювання інноваційного бізнесу), метод експертних оцінок ( при формуванні методичних підходів щодо оцінки й відбору інноваційних проектів для реалізації в технопарку), методи математичного моделювання (при формуванні портфеля інноваційних проектів технопарку). За допомогою системного та структурного аналізу і синтезу розроблені рекомендації щодо розвитку та управління інфраструктурою інноваційного підприємництва. інноваційний підприємництво економічний управління

Наукова новизна одержаних результатів полягає в поглибленому обґрунтуванні організаційно-економічних та методологічних засад механізму управління інфраструктурою інноваційного підприємництва в Україні. Загальний результат складається з наступної наукової новизни:

- вдосконалено понятійний апарат інноваційної сфери шляхом доповнення його тлумаченням терміну „інноваційне підприємництво”. Запропоновано трактувати його як ініціативну ризикову діяльність, яка пов'язана з розробкою і комерціалізацією результатів науково-технічних досліджень та базується на використанні новітніх підходів до процесу виробництва та управління і спрямована на досягнення конкурентних переваг на основі отримуваного ефекту (економічного, технологічного, соціального). Таке тлумачення даного терміну в економічній та правовій базі дозволяє уточнити сутність інноваційного бізнесу;

- класифіковано чинники за напрямами та наслідками впливу на розвиток інноваційного підприємництва в Україні (економічні, адміністративно-організаційні, ресурсні та інституціональні), що дає підставу для формування ефективних заходів в процесі управління інфраструктурою інноваційного підприємництва (за допомогою посилення дії позитивних та послаблення негативних чинників впливу);

- запропоновано вдосконалення структури організаційної та економічної складових механізму управління інфраструктурою інноваційного підприємництва через виділення їх основних елементів та додаткове обґрунтування інструментів розвитку інфраструктури. Організаційні умови розвитку інфраструктури повинні забезпечуватись в межах національної інноваційної системи, комплекс економічних засад - включати заходи державного регулювання інноваційної діяльності, узгоджені на всіх рівнях управління. Це дозволяє посилити організаційно-координуючий вплив держави на процеси активізації інноваційної діяльності;

- додатково обґрунтовано заходи державного регулювання діяльності інноваційних формувань регіонального та галузевого рівня шляхом визначення особливостей управління ними. Встановлено, що для діяльності регіональних інноваційних структур більш притаманна соціальна спрямованість (вирішення суспільних проблем зайнятості, розвитку соціальної інфраструктури тощо), для галузевих структур - економічна спрямованість (активізація підприємницької діяльності, формування конкурентного середовища, сприяння прогресивному науково-технічному розвитку тощо). Це надає можливість визначити основні напрями підвищення ефективності управління інноваційною сферою;

- розроблено методичний підхід до оцінки інноваційних проектів з метою їх відбору для реалізації в інноваційних структурах. Визначено порядок проведення оцінки й надано методичні рекомендації щодо формування портфелю інноваційних проектів. На відміну від інших методик, рекомендується використання багатокритеріального підходу, який включає аналіз рівнів науково-технічного, правового, кадрового забезпечення і враховує ринковий потенціал та стадію розвитку проекту. Це дозволяє проводити більш об'єктивну оцінку можливостей практичної реалізації проектів.

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці методичних підходів та рекомендацій, які забезпечують підвищення ефективності управління розвитком інноваційного підприємництва в Україні та вдосконалення регіонального і галузевого інноваційного розвитку.

Окремі положення дисертації використані під час розробки Стратегії економічного та соціального розвитку Івано-Франківської області (довідка № 24-24/1 від 15.06.2005).

Теоретичні положення дисертації використовуються в навчальному процесі Івано-Франківського Національного технічного університету нафти і газу при викладанні дисциплін "Основи менеджменту", "Галузевий менеджмент", "Логістика", „Управління матеріальними ресурсами”, „Економіка інформаційної діяльності”, а також під час дипломного проектування студентів спеціальності 08.05.07 "Менеджмент організацій".

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. Особистий внесок у працях, що опубліковано у співавторстві, наведено у списку опублікованих праць.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідалися і дістали позитивну оцінку на конференціях: міжнародних науково-практичних конференціях "Інноваційна діяльність в системі державного регулювання" (Івано-Франківськ, 1999р.), „Нафта і газ України -2000” (Івано-Франківськ, 2000р.), „Маркетинг і логістика в системі менеджменту” (Львів, 2000р.), "Сучасні проблеми управління інноваційною діяльністю та перспективи їх вирішення" (Івано-Франківськ, 2001 р.), "Формування стратегії розвитку регіону на інноваційній основі" (м. Чернівці, 2004 р.), науково-методичній конференції "Інноваційна діяльність в системі вищої освіти" (Івано-Франківськ, 2000 р.) та науково-технічних конференціях професорсько-викладацького складу Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу в 1999-2003 рр.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 14 наукових праць загальним обсягом 5,8 д.а., з яких 11 - одноособові, в т.ч. 9 наукових праць опубліковано у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Вона викладена на 241 сторінці друкованого тексту, містить 21 таблиці на 21 с., 31 рисунок на 18 с., список використаних джерел з 181 найменувань на 16 с., 12 додатків на 34 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі „Теоретичні основи організації інноваційного підприємництва” уточнено теоретичні положення щодо сутності економічних категорій „інноваційний процес” та „інноваційне підприємництво”; визначено особливості розвитку вітчизняного інноваційного підприємництва; узагальнено зарубіжний досвід формування інфраструктури інноваційного підприємництва та визначено тенденції розвитку даного процесу в Україні.

На фоні загальної трансформації суспільства особливої актуальності набирають питання активізації інноваційного розвитку, оскільки від цього залежать темпи економічного зростання держави Ефективність управління реалізацією інноваційних процесів визначає загальний результат економічного оновлення. Поняття інноваційного процесу не знайшло відображення у правовій базі інноваційної діяльності, що ускладнює розуміння його сутності та управління ним. У ході дослідження економічного змісту інноваційних процесів встановлено наявність горизонтальної та вертикальної послідовності рівнів даного процесу. Відповідно до цього відбувається трансформація результатів інноваційного процесу. Горизонтальна послідовність інноваційного процесу передбачає наступний ланцюг перетворень: нова ідея - нововведення - новий продукт чи послуга. Вертикальна послідовність рівнів інноваційного процесу супроводжується наступною трансформацією результатів: базові інновації - поліпшуючі інновації - псевдоінновації. Системний розгляд інноваційного процесу за горизонтальними та вертикальними рівнями дозволив виділити наступні стадії його протікання: створення резерву науково-прикладних доробків; досягнення ефекту мультиплікатора; підтримка темпів технологічного розвитку.

Проведене дослідження дозволило визначити інноваційний процес як комплексний процес перетворення наукового знання, отриманого внаслідок цілеспрямованого наукового пошуку, в товар, що супроводжується трансформацією результатів на горизонтальних та вертикальних рівнях даного процесу. Ринкова реалізація уречевленої форми результатів інноваційного процесу відбувається в умовах конкурентного ринку, який представлений бізнес-структурами різного масштабу діяльності. Порівняльний аналіз ролі малого і крупного бізнесу в реалізації інноваційної діяльності дозволив визначити оптимальним варіант інтеграції малого і крупного бізнесу, які доповнюють роботу один одного в межах своїх потенційних можливостей, створюючи платформу для продукування радикальних інновацій. Основними перевагами малого бізнесу при здійсненні інноваційної діяльності визначено високий рівень його адаптації до змін зовнішнього середовища; високий процент результативного виходу нововведень внаслідок вузької спеціалізації діяльності малого бізнесу; „стисненість” у часі інноваційного процесу; відносно невеликі розміри стартових капіталів для становлення і функціонування; значний соціальний ефект, що отримується від діяльності малого бізнесу. Таким чином, діяльність малого інноваційного бізнесу можна розглядати як інноваційне підприємництво. Відсутність даного поняття в нормативній базі інноваційної діяльності ускладнює управління інноваційним підприємництвом, тому трактування цього терміну запропоновано в дисертації (наведено в науковій новизні).

Інноваційне підприємництво представлене в Україні фрагментарно, що пояснюється уповільненою динамікою його розвитку. Так, у 2001 р. кількість малих та середніх підприємств, що займалися інноваційною діяльністю становила 415 одиниць, що складало 8% їх загальної кількості, в 2002 р. - 472 підприємства (9,3%), в 2003 р. - 417 підприємств (7,9%). Кількість вітчизняних малих та середніх підприємств, які займаються виключно інноваційною діяльністю, становить 4,5% їх загальної кількості, що у 9 разів менше середнього показника у ЄС. Водночас зарубіжний досвід доводить, що потенціал малого підприємництва в інноваційній сфері є досить потужним, якщо на державному рівні його розвитку приділяється належна увага шляхом формування спеціальної інфраструктури, в межах якої забезпечується підтримка фірм інноваційного бізнесу.

Визначення тенденцій розвитку зарубіжних структур інноваційного підприємництва дозволив виділити основні особливості цього процесу та здійснити порівняльну характеристику інноваційних структур за рівнем складності організаційної структури, часткою державного та регіонального втручання в управління, напрямком роботи та основними учасниками. В результаті дослідження зарубіжного досвіду в сфері інноваційного бізнесу визначено, що державна підтримка розвитку інноваційного підприємництва повинна носити обов'язковий характер і здійснюватись шляхом прямої участі у формуванні інноваційних структур - як фінансової, так і організаційної, та шляхом створення умов для їх розвитку, що прискорює формування інфраструктури інноваційного підприємництва.

В Україні тенденції формування інфраструктури інноваційного підприємництва демонструють уповільнені темпи розвитку. Це пояснюється відсутністю досвіду її формування та управління. Станом на початок 2005 року інфраструктура інноваційного підприємництва була представлена 13 спеціальними економічними зонами, 11 територіями пріоритетного розвитку та 15 пілотними технопарками, 44 регіональними інноваційними центрами, 57 бізнес-інкубаторами, 257 бізнес-центрами, 107 фондами підтримки підприємництва, 164 лізинговими компаніями, 915 інвестиційними та інноваційними фондами, 667 кредитними спілками, 1091 інформаційно-консультативними установами, 1209 регіональними громадськими об'єднаннями, 5 центрами інновацій та трансферу технологій в системі Міністерства освіти і науки України. Сьогодні в зв'язку із змінами діючого законодавства кількість цих суб'єктів зменшилась і без радикальних заходів підтримки структур інноваційного бізнесу ця тенденція буде продовжуватись.

У порівнянні з розвиненими країнами процес становлення структур інноваційного бізнесу в Україні має певні відмінності, які полягають в порядку створення, підтримки та регулювання діяльності названих формувань. Класичним канонам функціонування найбільш повно відповідають технопарки. На сьогоднішній день в Україні серед 15 офіційно зареєстрованих технопарків позитивні результати своєї роботи продемонстрували лише 3: у 2004 р. обсяг випущеної ними інноваційної продукції становив 11 % від загального обсягу її випуску. Разом з цим діяльність вітчизняних технопаркових структур, які складають основу інноваційної інфраструктури України, направлена в основному на реалізацію інноваційних проектів, які фінансуються в межах бюджетів державних цільових програм, що не сприяє реалізації однієї з основних функцій технопарків - активізації розвитку малого інноваційного бізнесу. Діючі інкубатори малого бізнесу функціонують здебільшого за рахунок коштів міжнародних організацій. Через відсутність регламентації їх діяльності на законодавчому рівні виконувані функції не відповідають класичним засадам діяльності структур цього типу.

Розвиток вітчизняних інноваційних структур залежить від низки чинників, наслідки впливу яких є як позитивними, так і негативними (табл.1).

Таблиця 1

Чинники, що впливають на розвиток інноваційних структур в Україні

Чинники негативного впливу	Чинники позитивного впливу
Економічний напрям
* відміна пільгових режимів роботи * нерозвиненість ринку інновацій * ризиковість фінансування діяльності * нерозвиненість системи стимулювання інвестицій в інноваційні структури * обмеженість економічних методів стимулювання діяльності * нерозвиненість фондового ринку	* розвиток ринкових відносин та формування конкурентного середовища * наявність попиту на інноваційні розробки * розвиток промислового виробництва * наявність фінансових капіталів *активний процес формування прошарку малого та середнього бізнесу
Організаційно-адміністративний напрям
*недосконалість та нестабільність нормативної бази, що регулює процеси створення та функціонування інноваційних структур * недосконалість організаційних структур інноваційних формувань * невідпрацьованість механізму трансферу технологій * обмеженість державної та регіональної підтримки * недосконала система контролю та оцінки результатів діяльності	* наявність нормативних документів, які частково регламентують порядок створення і функціонування інноваційних структур * розробка Стратегії сталого розвитку та структурно-інноваційної перебудови української економіки на період 2004-2015 років * певний досвід формування та управління інноваційними структурами * фінансова та організаційна підтримка деяких структур інноваційного бізнесу іноземними організаціями
Ресурсний напрям
* дефіцит фінансових ресурсів * недостатність матеріальної підтримки діяльності інноваційних структур * дефіцит кваліфікованих управлінських кадрів * недосконала система інформаційного забезпечення * нестача досвіду управління інноваційними структурами	* збережений науково-технічний потенціал * наявність великої кількості приміщень, будівель та виробничих потужностей, не задіяних в господарських процесах * великий заділ науково-технічних розробок *інтенсивний процес поширення інформаційної Інтернет- мережі * зростання кількості періодичних видань, що інформують про новітні розробки та їх реалізацію
Інституціональний напрям
* низька зацікавленість бізнесу в інноваційній діяльності * недостатній рівень підприємницької культури * упереджене ставлення підприємницького сектора до інноваційних структур * пасивність підприємницького сектора в процесах регулювання інноваційної та підприємницької діяльності * відсутність громадської підтримки діяльності інноваційних структур	* велика кількість громадських організацій *створені регіональні фонди підтримки підприємництва *зростаюча кількість консультативних центрів та тренінгових структур *активізація процесів інформування бізнес-структур про результати діяльності інноваційної сфери * зростання просвітницького рівня населення

Проведене дослідження дозволило визначити, що в Україні інноваційне підприємництво ще не набуло рис повноцінної складової інноваційної сфери, не виконує основних функцій - економічної та соціальної, і не може виступати партнером світового інноваційного бізнесу. Обмеження пільг стосовно ведення інноваційної діяльності уповільнить темпи розвитку інноваційної діяльності загалом та ускладнить процедуру формування інфраструктури інноваційного бізнесу, яка на сьогодні має досить суперечностей. Для усунення цього необхідним є формування ефективного механізму управління інфраструктурою інноваційного підприємництва, що дозволить прискорити процес формування взаємозв'язків між її структурними елементами шляхом забезпечення організаційних та економічних умов їх діяльності.

У другому розділі „Організаційно-економічний механізм управління розвитком інфраструктури інноваційного підприємництва” визначено основні складові механізму ефективного управління розвитком інфраструктури інноваційного підприємництва як умови активізації інноваційного бізнесу для виконання його основних функцій; розроблено методичні підходи до формування організаційної та економічної складових процесу управління.

Доведено, що ефективний розвиток інноваційного бізнесу в Україні можливий лише за умов формування адекватного механізму управління інфраструктурою інноваційного підприємництва, який враховує специфіку діяльності всіх видів інноваційних структур. Визначено сукупність методів регулювання, управління та підтримки структур інноваційного бізнесу та ефективних внутрішніх та зовнішніх взаємозв'язків, що спрямовані на послаблення дії негативних чинників на розвиток інноваційного підприємництва та активізацію його функціональної ролі.

У відповідності до визначених чинників, що впливають на розвиток інноваційних структур, управління інфраструктурою інноваційного підприємництва має здійснюватись в адміністративно-організаційному та економічному напрямках, кожен з яких детально розглянуто в роботі. Використання запропонованих важелів управління дозволить послабити вплив чинників, які стримують розвиток інноваційних структур, що показано в роботі на прикладі інституціональних факторів.

Основними складовими механізму управління інфраструктурою інноваційного підприємництва визначено економічну та організаційну, які визначають порядок фінансування і стимулювання діяльності структур інноваційного бізнесу та відповідної мережі підтримки на основі відповідних нормативних актів (рис.1).

Організаційні умови функціонування інноваційних структур забезпечуються національною інноваційною системою і визначаються моделлю інноваційного розвитку, відповідними стратегіями та програмами діяльності для забезпечення реалізації визначених науково-технічних та інноваційних пріоритетів розвитку. Проведений аналіз моделей інноваційного розвитку, які використовуються в світі, дозволив визначити доцільність використання у вітчизняних умовах моделі регіональних пріоритетів інноваційного розвитку та моделі ефективного використання локальної концентрації інноваційного потенціалу. Застосування даних моделей забезпечить комплексний розвиток інноваційних структур з диференціацією їх направленості на регіональний та галузевий розвиток.

Рис.1. Основні складові механізму управління інфраструктурою інноваційного підприємництва

Економічні умови формування інноваційних структур повинні забезпечуватись комплексно і бути узгодженими на рівні держави, інноваційної структури та інноваційного процесу (рис.2).

Механізм управління інфраструктурою інноваційного підприємництва повинен забезпечувати узгодження заходів регулювання в організаційному та економічному напрямках на всіх рівнях управління, що дозволить оптимізувати управлінський процес шляхом його систематизації.



Рис. 2. Економічне забезпечення функціонування інноваційних структур

У третьому розділі „Вдосконалення підходів до управління інфраструктурою інноваційного підприємництва” обґрунтовано диференціацію управління інноваційними структурами регіонального та галузевого розвитку; запропоновано підходи до підвищення ефективності управління інноваційними структурами на мікрорівні.

Залежно від призначення і виконуваних функцій інноваційні структури можна розглядати як структури регіонального та галузевого рівнів, які є основою для формування відповідних регіональних чи галузевих інфраструктур.

Формування регіональної інфраструктури інноваційного підприємництва передбачає розвиток економічного потенціалу території в межах системи інноваційного розвитку регіону, які забезпечують реалізацію регіональних пріоритетів. Паралельне здійснення процесів формування системи інноваційного розвитку регіону та створення структур інноваційного бізнесу забезпечує узгодження напрямків діяльності інноваційних структур з пріоритетами регіонального розвитку, інтересів зацікавлених сторін та можливість системного управління розвитком регіону на інноваційній основі. Вибору типів регіональних інноваційних структур повинна передувати оцінка інноваційного потенціалу території, на основі якої визначаються сфери діяльності, в яких можуть бути реалізовані конкурентні переваги регіону. Оцінку інноваційного потенціалу рекомендується проводити за трьома складовими: кількісною, якісною та складовою опосередкованого впливу на розвиток інноваційного потенціалу.

Тактику підтримки інноваційного підприємництва на регіональному рівні слід здійснювати в наступних напрямках:

- формування регіональної системи стимулювання, яка забезпечить сприяння залученню наукових кадрів до інноваційної діяльності тастимулювання розвитку інноваційного підприємництва;

- фінансова підтримка інноваційного підприємництва за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів;

- формування мережі підтримки інноваційного підприємництва при залученні до цього процесу підприємницької та громадської еліти регіону;

- реалізація програм, які охоплюють одразу кілька пріоритетних напрямків розвитку; створення регіональних експертних комісій для оцінки і відбору інноваційних проектів.

Інноваційні структури галузевого розвитку формуються у відповідності до галузевого профілю промислового сектора держави та покликані вирішувати питання окремих галузей, які складають основу промислової спеціалізації, сприяючи її розвитку на інноваційній основі і виступаючи центрами галузевих наукових досліджень.

Додатково обґрунтовано забезпечення ефективності функціонування інноваційних структур галузевого розвитку, яка визначається узгодженістю інтересів на кожному рівні управління:

- на рівні держави забезпечується розвиток пріоритетних напрямків, в процесі чого інноваційна структура виступає інструментом реалізації відповідних державних програм;

- на рівні галузі забезпечується розвиток наукової бази, що сприяє підвищенню наукомісткості галузевого виробництва, його технологічному оновленню та постійному процесу наукового пошуку прогресивних матеріало- та енергозберігаючих технологій, реалізації пріоритетів галузевого розвитку, притоку нових кадрів, активізації галузевого інноваційного підприємництва;

- на рівні регіону ефективна діяльність інноваційної структури сприяє розширенню сфери ділових послуг, розвитку інфраструктури регіону, росту інвестиційної привабливості області та підвищення загального рівня економічного розвитку краю. Виникаючі соціальні ефекти сприяють зниженню рівня безробіття та росту соціального забезпечення населення в цілому;

- на рівні інноваційної структури забезпечується узгодження інтересів виробничої та наукової сфери в плані спільного виконання проектів.

Ефективність діяльності інноваційних структур визначається як заходами державного регулювання та регіональної чи галузевої підтримки, так і ефективністю управління на мікрорівні. Для цього рекомендовано використання підходів організаційного та фінансово-економічного характеру, підходів соціального та інформаційного забезпечення, застосування яких розглянуто на прикладі технопарку. Організаційні підходи передбачають оптимізацію організаційної структури, яку доповнено інкубатором малих інноваційних фірм і студентським інноваційним інкубатором, розширено систему забезпечення діяльності технопарку.

Для оптимізації процесів управління реалізацією інноваційних проектів в інноваційній структурі запропоновано методичний підхід, який визначає порядок їх експертної оцінки та відбору, яка базується на групуванні інноваційних проектів за рівнем вирішуваних проблем та інвестиційної привабливості (табл.2).

Оцінку практичної реалізації інноваційних проектів запропоновано проводити експертним шляхом на основі аналізу наступних параметрів: науково-технічного рівня проекту, його ринкового потенціалу, стадії розвитку, рівня правового забезпечення та рівня кваліфікації команди виконавців проекту. Для кожного з параметрів розроблено по 10 оціночних рівнів. Залежно від складності проекту до оцінки залучаються від 11 до 21 спеціалістів. За результатами експертних оцінок розраховуються всі необхідні показники (статистичні параметри думок експертів, відносна важливість кожного параметру, коефіцієнт конкордації, критерій Пірсона), будуються профілі інноваційних проектів і визначаються ті, які заслуговують подальшого розгляду з точки зору можливості практичної реалізації. Для кожного виду проектів визначається рівень мінімально допустимого значення оцінки кожного параметру, нижче якого оцінка вважається незадовільною. Проект вважається таким, що заслуговує подальшого розгляду, якщо за визначеними критеріями оціночні показники не перетинають мінімального рівня в сторону зниження оцінки. Етап оцінки інноваційних проектів закінчується анкетуванням колективу проекту та співбесідою, що дозволяє комісії переконатись у справедливості свого вибору та уточнити деталі, які вважає за потрібне.

Етап відбору інноваційних проектів для реалізації здійснює науково-технічна рада інноваційної структури. Портфель інноваційних проектів формується таким чином, щоб він включав проекти різних рівнів складності. Це дозволить оптимізувати фінансові потоки та прогнозувати рівень прибутковості. Для вирішення цього завдання запропоновано використання математичної моделі формування портфелю інноваційних проектів, яка забезпечує оптимізацію співвідношення ризику і доходу. Сформований портфель дозволяє здійснити організацію реалізації інноваційних проектів, чому сприяє запропонована до використання структура інноваційного проекту.

Таблиця 2

Групування інноваційних проектів за відповідними критеріями

Критерії диференціації інноваційних проектів	Клас інноваційних проектів суспільного значення	Клас інвестиційно привабливих інноваційних проектів
	державного рівня ()	регіонального (галузевого) рівня ()	для зовнішнього інвестування ()	для внутріш-нього інвесту-вання ()
Ефективність та ризиковість*	, ,	,
Внутрішня норма доходності проекту**	,
Відповідність державним пріо-ритетним напрямкам науково-технічної та інноваційної діяльності	+ ()	-	+ ()	+ ()
Відповідність регіональним (галузевим) напрямкам іннова-ційного розвитку	-	+ ()	+ ()	+ ()
Відповідність основним напря-мкам діяльності технопарку	-	-	+ ()	+ ()

* - суспільна ефективність інноваційного проекту; нижній індекс вказує на приналежність

- комерційна ефективність інноваційного проекту; проекту до відповідного класу;

- ризики інноваційного проекту. верхній індекс вказує ранг проекту

**- внутрішня норма доходності інноваційного проекту;за критерієм ефективності.

- середній рівень доходності довгострокових вкладень.

Згідно запропонованого порядку оцінки та відбору інноваційних проектів проведено апробацію методичного підходу, що дозволило оцінити проекти і визначити ті з них, які можуть бути реалізованими в технопарку нафтогазового розвитку. Даний підхід може бути рекомендований для використання при проведенні конкурсів інноваційних проектів.

Управління інноваційним підприємництвом передбачає використання засад ризик-менеджменту в управління інноваційними структурами, що дозволяє оптимізувати фінансово-економічні результати діяльності інноваційної структури. Для мінімізації фінансових ризиків при реалізації інноваційних проектів рекомендовано використання системи гарантій, яка передбачає формування ризикового фонду для компенсації вкладів інвесторів у випадку негативного результату стадії комерціалізації проекту (рис.3).

Рис. 3. Використання системи гарантій для мінімізації фінансових ризиків при інвестуванні інноваційних проектів технопарку

Підходи соціального забезпечення передбачають посилення впливу соціальної складової в процесі стимулювання кваліфікованих кадрів для роботи в інноваційних структурах, для чого запропоновано розширення функцій соціального забезпечення для спеціалістів технопарку.

Підходи інформаційного забезпечення передбачають оптимізацію інформаційної системи зовнішніх та внутрішніх зв'язків технопарку, для чого рекомендовано використання системи інформування та інформаційного обміну в технопарку.

Механізм управління інфраструктурою інноваційного підприємництва є системою складних взаємозв'язків, характеристика яких потребує подальших досліджень і уточнень для практичного їх використання. Однак реалізація запропонованих заходів дозволить активізувати діяльність інноваційних структур та підвищити її ефективність.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та розроблено практичні рекомендації щодо раціоналізації управління інфраструктурою інноваційного підприємництва з участю держави. Проведене дисертаційне дослідження дозволяє сформулювати такі загальні висновки і рекомендації.

1. Прогресивний економічний розвиток визначається можливостями ефективної комерціалізації результатів науково-прикладних досліджень. Цю функцію успішно виконує підприємницький сектор, що дозволяє визначити його діяльність як інноваційне підприємництво. Відсутність трактування цього терміну у правовій базі, що регулює діяльність інноваційної сфери в Україні, дозволила доповнити її понятійний апарат тлумаченням цього поняття.

2. Необхідною умовою успішного функціонування вітчизняного інноваційного підприємництва є наявність розвиненої інноваційної інфраструктури, до функцій якої належить системне управління інноваційним розвитком шляхом формування ефективних зв'язків та співпраці між виробничою, науковою, освітянською та підприємницькою сферами. Формування адекватної інфраструктури інноваційного підприємництва в Україні є однією з найбільш актуальних та невирішених проблем інноваційного розвитку, розв'язання якої забезпечує інтенсифікацію науково-технічної діяльності та трансфер її результатів у виробничу сферу, що сприятиме економічному зростанню країни.

3. Системний підхід до вирішення поставленої мети дозволив визначити основні особливості та тенденції розвитку вітчизняних інноваційних структур, динаміка формування яких є уповільненою. Структури інноваційного бізнесу в Україні не досягають високих показників функціонування внаслідок наявності низки факторів, що стримують їх розвиток: відсутність ефективної системи стимулювання, недостатність матеріальної та фінансової підтримки, дефіцит управлінських кадрів для роботи в інноваційній сфері, невідпрацьованість організаційних механізмів функціонування структур інноваційного бізнесу, низький рівень підприємницької культури, відсутність громадської підтримки тощо. За напрямком впливу на розвиток інноваційних структур визначені фактори формують чотири групи: економічні, ресурсні, організаційні та соціально-громадські.

4. Інфраструктура інноваційного підприємництва вимагає активної участі держави у підтримці її формування та розвитку. Неузгодженість методів активізації інноваційного підприємництва і розвитку інноваційних структур запропоновано долати шляхом формування механізму управління інфраструктурою інноваційного підприємництва, який характеризується організаційною та економічною складовими. Органічне поєднання цих складових дозволяє забезпечити розвиток інноваційного підприємництва шляхом оптимізації процесів нормативно-правового, фінансового, стимулюючого забезпечення та формування мережі підтримки структур інноваційного бізнесу.

5. Організаційні умови інноваційного бізнесу формуються в межах національної інноваційної системи і визначаються вибраними моделями інноваційного розвитку. В сучасних умовах для України доцільним є комплексна реалізація моделей ефективного використання локальної концентрації інноваційного потенціалу та регіональних пріоритетів інноваційного розвитку. В залежності від обраних пріоритетів науково-технічної та інноваційної діяльності обираються інструменти для їх реалізації, визначається структурна побудова інфраструктури інноваційного підприємництва.

6. Структура економічних засад формування та розвитку інноваційних формувань повинна бути багаторівневою і включати державний рівень, регіональний (галузевий) рівень, рівень підприємства та рівень інноваційного процесу. Забезпечення економічних засад функціонування інноваційних структур на рівні держави передбачає заходи економічного стимулювання діяльності інноваційних структур, фінансову участь у їх створенні та реалізації інноваційних проектів пріоритетного значення. На рівні інноваційної структури економічні умови функціонування повинні включати можливості фінансового забезпечення діяльності та підходи економічного стимулювання персоналу. На рівні інноваційного процесу економічні умови забезпечуються можливостями фінансування кожного етапу процесу та отриманням додаткових ефектів за рахунок пільгових режимів реалізації інноваційних проектів. Такий підхід дозволить забезпечити комплексність у стимулюванні розвитку інноваційних структур та підвищити ефективність їх діяльності.

7. Формування інноваційних структур регіонального рівня має забезпечуватись в рамках регіональних стратегій інноваційного розвитку. Доцільним є паралельне здійснення процесів формування систем інноваційного розвитку регіону та планування структур інноваційного бізнесу. При цьому тактика підтримки інноваційного підприємництва на рівні регіону повинна здійснюватись в наступних напрямках: у формуванні регіональної системи стимулювання, яка забезпечить сприяння залученню наукових кадрів до інноваційної діяльності та стимулювання розвитку інноваційного підприємництва; фінансовій підтримці інноваційного підприємництва за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів; всебічному сприянні розвитку інноваційної інфраструктури шляхом формування мережі підтримки інноваційного підприємництва при залученні до цього процесу підприємців та громади регіону; реалізації програм, які охоплюють одразу кілька пріоритетних напрямків розвитку регіону.

8. Порівняно з інноваційними структурами регіонального спрямування, які мають забезпечувати перш за все соціальний розвиток території і реалізовуватись в межах встановлених для даного регіону пріоритетів, специфікою інноваційних структур галузевого рівня є забезпечення прогресивного розвитку галузі на засадах розробки та впровадження найсучасніших науково-технічних інноваційних проектів. Тому формування галузевих інноваційних структур повинно узгоджуватись з галузевим профілем держави та сприяти розвитку галузевої спеціалізації.

9. Разом з методами державного регулювання та заходами регіональної та галузевої підтримки, розвиток структур інноваційного бізнесу визначається ефективністю управління ними на мікрорівні. Використання організаційного, управлінського, фінансово-економічного підходів, а також підходу щодо соціального та інформаційного забезпечення дозволить оптимізувати процеси внутрішнього управління інноваційними структурами та забезпечить узгодженість дій елементів інфраструктури інноваційного підприємництва.

10. Запропонований в роботі багатокритеріальний методичний підхід щодо оцінки та відбору інноваційних проектів для реалізації в технопарках та інших інноваційних структурах забезпечує проведення ґрунтовного аналізу і контролю практичної реалізації проектів з метою оптимізації портфеля інноваційних проектів, спрямованого на забезпечення визначеного рівня прибутковості інноваційної структури. Цей підхід до оцінки і відбору інноваційних проектів можна рекомендувати Міністерству освіти і науки для обґрунтування переможців серед інноваційних структур при проведенні конкурсів проектів для отримання бюджетного фінансування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Галюк І.Б. Розвиток інноваційного підприємництва на державному та регіональному рівнях // Вісник Інституту економічного прогнозування НАН України. - 2004. - № 36-41.

2. Мазур І.Б., Галюк І.Б. Проблеми становлення регіональної інфраструктури інноваційного підприємництва // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Стратегічне планування регіонального розвитку: Збірник наукових праць Інституту регіональних досліджень НАН України. - Львів: Інститут регіональних досліджень. - 2004. - Випуск 5.- С. 161-167. (Особистий внесок: розглянуто можливості формування структур інноваційного бізнесу в Івано-Франківській області).

3. Галюк І.Б. Організаційно-економічний механізм венчурного фінансування // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного інституту. - 2004.- Випуск ІІІ. -С.194 - 202.

4. Галюк І.Б. Стратегія інноваційного розвитку підприємства // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми управління інноваційною діяльністю: Збірник наукових праць Інституту регіональних досліджень НАН України. - Львів: Інститут регіональних досліджень. -2002. - Випуск 4. - С.83-88.

5. Галюк І.Б. До методики розрахунку ефективності та ціни інноваційної продукції // Науковий вісник Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. - 2002. - № 2. - С.112-117.

6. Галюк І.Б. Вибір цінової стратегії для інноваційного продукту // Вісник Національного університету „Львівська політехніка”.- Львів: Національний університет „Львівська політехніка”. - 2001. - № 416. - С.140-144.

7. Галюк І.Б. Використання додаткових джерел для фінансування інноваційної діяльності // Розвідка та розробка нафтових та газових родовищ: Збірник наукових праць Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Серія: Економіка підприємства і організація виробництва. - Івано-Франківськ: Факел. - 1999. - Випуск 36 (Том 7). - С.266-270.

...