Організаційно-економічний механізм лізингу сільськогосподарської техніки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 631.16:658.14

08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЛІЗИНГУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ТЕХНІКИ

Гудима Ольга Вікторівна

Дніпропетровськ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Гуманітарному університеті "Запорізький інститут державного та муніципального управління"

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент Корецька Світлана Олександрівна, Гуманітарний університет "Запорізький інститут державного та муніципального управління", доцент кафедри фінансів.

Офіційні опоненти -

доктор економічних наук, професор Перебийніс Василь Іванович, Полтавський університет споживчої кооперації України, професор кафедри маркетингу;

кандидат економічних наук, доцент Агєєва Ірина Вікторівна, Таврійська державна агротехнічна академія, доцент кафедри організації виробництва.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. - Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2005.

Дисертацію присвячено розробці комплексу методичних і практичних засад розвитку ефективного організаційно-економічного механізму лізингу сільськогосподарської техніки. У дисертації досліджено й узагальнено теоретичні основи, сутність та особливості лізингу. Проаналізовано формування організаційно-економічного механізму лізингу. Визначено стан забезпечення технікою сільськогосподарських товаровиробників. Досліджено розвиток лізингових відносин у сільському господарстві. Зроблено оцінку економічного та організаційно-правового механізму функціонування системи лізингу. Визначено основні проблеми, що стримують розвиток лізингу. Обґрунтовано концепцію організації лізингу сільськогосподарської техніки. Розроблено модель організації лізингу на регіональному рівні. Удосконалено механізм організації вторинного ринку сільськогосподарської техніки.

Ключові слова: лізинг, сільськогосподарська техніка, механізм лізингових відносин, лізингодавець, лізингоодержувач, оренда.

Гудима О.В. Организационно-экономический механизм лизинга сельскохозяйственной техники. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК. - Днепропетровский государственный аграрный университет, Днепропетровск, 2005.

Диссертация посвящена разработке комплекса методических и практических основ развития эффективного организационно-экономического механизма лизинга сельскохозяйственной техники.

Лизинг в широком понимании - это организационная форма предпринимательской деятельности, которая выражает отношения собственности, особую систему хозяйствования. Однако, как и всякое самостоятельное явление, как экономическая категория, он имеет свое собственное содержание и разные формы проявления. Лизинг выражает определенное взаимодействие элементов продуктивных сил и производственных отношений, а значит, он имеет материально-вещевую и социально-экономическую форму.

Особенности сельскохозяйственного производства в целом, состояние технического потенциала АПК на современном этапе объективно приводит к необходимости поиска путей восстановления парка сельскохозяйственной техники, которая служит определяющим фактором стабилизации сельскохозяйственного производства. Одним из наиболее перспективных инструментов восстановления и развития технического потенциала сельскохозяйственного производства есть лизинг техники.

Существующая система лизинга сельскохозяйственной техники не в полном объеме отвечает интересам не только сельских товаропроизводителей, но и других участников лизинговых соглашений. Не обеспечена эквивалентность обменно-распределительных отношений в сфере лизинга сельскохозяйственных машин, которая, частично обнаруживается в диспаритете цен на технику, лизинговых платежах и сельскохозяйственную продукцию. Существенным образом ограничена свобода сельских товаропроизводителей в выборе лизинговых фирм и объектов лизинга. Именно круг таких фирм и спектр машин, которые поставляются по лизингу, недостаточно широк. Отдача от техники, полученной по лизингу не высокая, поэтому экономическое состояние хозяйств за счет этого фактора практически не изменяется. Отсюда - задолженность по лизинговым платежам и невозвращение средств в государственные и региональные лизинговые фонды. Государство не в состоянии обеспечить необходимые им объемы. Коммерческие же финансово-кредитные структуры не заинтересованы принимать участие и вкладывать средства в лизинговую деятельность в связи с отсутствием гарантий их возвращения.

Научно-методическое обеспечение создания и введения в действие механизмов регулирования экономических отношений участников лизингового процесса может идти по таким направлениям: разработка и реализация организационных моделей по привлечению инвестиций в развитие лизинговой деятельности; разработка и введение в действие механизмов, которые обеспечивают создание рыночной инфраструктуры и системы мероприятий государственной поддержки лизинговой деятельности; создание, развитие, формирование и совершенствование нормативно-правовой базы, которая обеспечивает защиту правовых и имущественных интересов участников лизинговых соглашений.

Лизинг является особой формой предпринимательской деятельности, а его организационно-экономический механизм - это система инструментов и способов взаимодействия между участниками инвестиционного процесса на основе финансовой аренды (лизинга). В этой связи механизм лизинга предусматривает взаимодействие форм и методов правового и экономического регулирования лизинговой деятельности, теоретические и методические положения по усовершенствованию механизма лизинга, форм взаимоотношений между субъектами лизинговой деятельности.

С целью более гибкого приспособления к условиям рыночной конкуренции и мобилизации внутренних резервов, для повышения эффективности производства в аграрном секторе необходимо оказывать содействие возникновению новых форм объединений фермеров - лизинговые кооперативы, которые представляют собою одну из форм производственной кооперации. Эти кооперативы должны заниматься сдачей в лизинг современной техники, включая обязательно ее обслуживания. Лизинговый кооператив должен представлять собою интегрированные объединения кооперативов.

Анализ финансового состояния сельскохозяйственных производителей показал, что в сформированных сейчас в АПК условиях может быть сохранена доминирующая роль государства в управлении лизингом сельскохозяйственной техники с централизацией финансовых ресурсов, которые выделяются из Государственного бюджета. С целью усиления конкуренции на местах может быть создана сеть региональных лизинговых компаний, которые на конкурсной основе будут проводить политику государственного агента.

Ключевые слова: лизинг, сельскохозяйственная техника, механизм лизинговых отношений, лизингодатель, лизингополучатель, аренда.

Gudyma O.V. Organizing-economic mechanism of the leasing of the farm machinery. Manuscript.

The thesis to obtain a scientific degree of Candidate Economical Sciences on the speciality 08.07.02 - agririan (rural) economics and agrarian-industrial complex (AIC). Dnepropetrovsk's state Agrarian University, Dnepropetrovsk, 2005.

The Thesis is dedicated to development of the complex methodical and practical основ of the development efficient organizing-economic mechanism of the leasing of the farm machinery. In thesises explored and are generalised theoretical bases, essence and particularities of the leasing. Analysed shaping organizing-economic mechanism of the leasing. The Certain condition of the provision by technology of the agricultural commodity producers. The Explored development of the leasing relations in agricultures. It Is Made estimation economic and organizing-legal mechanism of the operating the system of the leasing. They Are Determined main problems, which restrain the development of the leasing. The Motivated concept to organizations of the leasing of the farm machinery. The Designed model to organizations of the leasing on regional level. The Advanced mechanism to organizations secondary market farm machinery.

Key words: enterprise activity, stability, business, competitiveness, a protectionist policy, agricultural business efficiency.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Одна з найважливіших умов становлення прибуткового сільськогосподарського виробництва - це відновлення й подальший розвиток його технічного потенціалу. У результаті зниження закупівель техніки парк основних сільськогосподарських машин на селі порівняно з 1991 р. скоротився на 40-50 %, що в 2 рази менше від потреби для виконання сільськогосподарських робіт в оптимальні агротехнічні терміни. І це зниження продовжується, оскільки темпи списання техніки перевищують обсяги її надходження в 4-6 разів. Унаслідок цього господарства змушені використовувати цілком замортизовану сільськогосподарську техніку.

Зупинити катастрофічне зниження технічного потенціалу сільськогосподарського виробництва можна, створивши ефективну систему ресурсного забезпечення сільських товаровиробників. Реальні можливості якнайшвидшого вирішення цього завдання відкриються, якщо буде істотно збільшено обсяги постачань сільськогосподарської техніки за лізингом й одночасно введено в дію організаційно-економічний механізм, який забезпечить ефективне використання, повне і своєчасне повернення коштів, що виділятимуться на ці заходи з Державного бюджету й від інших інвесторів. Цей механізм має також забезпечити економічний паритет і рівний захист інтересів усіх задіяних у сферу лізингових відносин. Діюча модель лізингу із самого початку її реалізації (середина 1994 р.) не відповідала цим вимогам. Спроби щодо її удосконалення не привели до бажаного результату. економічний лізинг сільськогосподарський

Отже, особливої актуальності в сучасних умовах набуває проблема вдосконалення організаційно-економічного механізму лізингу, особливо на рівні регіонального АПК.

Дослідженням розвитку технічного потенціалу в сільському господарстві займалися відомі вітчизняні та зарубіжні вчені, серед яких відзначимо І. Агєєву, В. Васильєву, Н. Внукову, В. Газмана, П. Гайдуцького, В. Горемикіна, О. Гриценко, М. Дем'яненка, О. Дація, В. Іванишина, В. Івашкіна, М. Корецького, В. Кочеткова, Д. Лелецького, М. Лобаса, В. Міщенка, В. Овчинникова, В. Перебийніса, Г. Підлісецького, П. Саблука та інших.

Важливість проблеми впровадження й розвитку лізингових відносин у вітчизняному сільському господарстві, недостатній рівень її вивчення та розробки в умовах переходу України до ринкових відносин, необхідність дослідження теоретико-методичних основ лізингу, формування організаційно-економічного механізму лізингових операцій для активізації інвестиційного процесу в аграрній сфері України, визначення шляхів удосконалення його організації і механізмів функціонування зумовила актуальність вибору теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення та висновки дисертації були одержані при виконанні досліджень у межах наукових тем Гуманітарного університету "Запорізький інститут державного та муніципального управління": "Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів" (номер державної реєстрації 0102U003195), "Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур - системи ціноутворення, фінансово-кредитних відносин, страхування" (номер державної реєстрації 0102U003197).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка ефективного організаційно-економічного механізму лізингу сільськогосподарської техніки.

Відповідно до цієї мети в дисертації було поставлені та розв'язані завдання:

- дослідження й узагальнення теоретичних основ, сутності та особливостей лізингу;

- дослідження організаційно-економічного механізму лізингу;

- визначення стану забезпечення технікою сільськогосподарських товаровиробників;

- дослідження розвитку лізингових відносин у сільському господарстві;

- оцінка економічного та організаційно-правового механізму функціонування системи лізингу;

- визначення основних проблем, що стримують розвиток лізингу;

- обґрунтування концепції організації лізингу сільськогосподарської техніки;

- розробка моделі організації лізингу на регіональному рівні;

- удосконалення механізму організації вторинного ринку сільськогосподарської техніки.

Об'єктом дослідження є процес організації лізингу сільськогосподарської техніки.

Предметом дослідження є формування системи лізингових відносин аграрних підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною й методологічною базою дослідження стали діалектичний метод пізнання, економічні закони й категорії, нормативно-правові та методичні документи, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених із загальної економічної теорії, проблем становлення і ефективного розвитку лізингу та формування досконалого механізму лізингових відносин.

У процесі дослідження було застосовано такі методи: системно-функціональний (узагальнено теоретико-методологічні аспекти лізингу), абстрактно-логічний (відпрацьовано методичні підходи до формування системи показників ефективності лізингових відносин), діалектичний (розглянуто еволюцію об'єкта дослідження протягом останніх років, виявлено шляхи та резерви його подальшого розвитку), економіко-статистичний (проаналізовано сучасний стан технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств), порівняльного аналізу й рядів динаміки (порівняно фактичні дані звітного періоду та попередніх років, виявлено зміни показників і параметрів функціонування об'єкта дослідження в часі). Ці методи стали методичною основою проведеного дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в досягненні наступного:

вперше запропоновано:

- концепцію мінімізації ризиків лізингової діяльності як умови залучення в дану сферу інвестицій комерційних фінансово-кредитних структур і гарантованого повернення коштів державного і регіонального бюджетів;

удосконалено:

- організаційно-економічний механізм лізингу через забезпечення еквівалентності обмінно-розподільчих відносин у сфері сільськогосподарської техніки, вільний вибір сільськими товаровиробниками лізингових форм і об'єктів лізингу, запровадження й використання амортизаційних і податкових пільг;

- організацію вторинного ринку сільськогосподарської техніки обґрунтуванням регіональної системи купівлі-продажу, відновлення і постачання за лізингом сільськогосподарської техніки як фактора, що робить істотний вплив на обсяги та структуру постачань машин та рівень ризиків за лізинговою діяльністю;

набули подальшого розвитку:

- поняття лізингу що трактується як форма економічних відносин між суб'єктами господарської діяльності, відмінною рисою якої є поєднання відносин з приводу купівлі-продажу й оренди майна, фінансування і кредитування, інвестицій, страхування майна, ефективного його використання;

- чинники, що стримують розвиток лізингового бізнесу та знижують активізацію лізингової діяльності комерційних банків за напрямами: юридичним, податковим, обліковим і регуляторним;

- рекомендації щодо формування лізингових кооперативів сільськогосподарської техніки які займаються здачею в лізинг сучасної техніки, включаючи обов'язкове її обслуговування, які впливають на розвиток ринку лізингових послуг в аграрному секторі.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження щодо організації лізингової діяльності та розвитку вторинного ринку сільськогосподарської техніки використані при реалізації Програми стабілізації та розвитку агропромислового комплексу Запорізької області на період до 2010 р. (дов. № 01-04/ 12 від 12.04.2005 р.).

Найважливіші результати досліджень щодо розвитку лізингових відносин і оцінки ефективності їх застосування використані в підприємницьких структурах АПК Запорізького району Запорізької області (дов. № 40 від 05.04.2005 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Гуманітарного університету "Запорізький інститут державного та муніципального управління" при викладанні таких дисциплін: "Економіка підприємства", "Економічний аналіз", "Фінансовий менеджмент", "Планування діяльності підприємства" (дов. № 15 від 02.05.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення й висновки дисертації розроблені автором особисто та містяться в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: "Динаміка наукових досліджень", м. Дніпропетровськ (2002 р.); "Економіка підприємства: проблеми теорії та практики", м. Дніпропетровськ (2003 р.); "Формування управлінського потенціалу суспільного розвитку", м. Запоріжжя (2004 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено в 11 наукових публікаціях, з них 7 - у наукових фахових виданнях, загальний обсяг публікацій становить 2,6 обл.-вид. арк.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

Обсяг роботи - 175 сторінок, з них: 17 таблиць займають 10 сторінок, 12 рисунків - 6, список використаних джерел (155 найменувань) - 13.

Основний зміст роботи

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету та завдання роботи. Викладено найбільш вагомі результати, що характеризують науково-практичну новизну дослідження. Вказано практичне значення та можливості застосування одержаних результатів.

У першому розділі "Науково-методичні основи лізингу сільськогосподарської техніки" розкрито сутність та зміст лізингу, проаналізовано особливості його розвитку в умовах ринку й визначено методологічні принципи та елементи аналізу механізму розвитку лізингової діяльності.

Сучасний ринок лізингових послуг характеризується різноманітністю видів та форм лізингу, моделей лізингових контрактів і юридичних норм, які регулюють лізингові операції. Класифікація лізингових операцій дістала досить серйозне обґрунтування в науковій літературі. Одні фахівці розглядають лізинг як своєрідний спосіб кредитування підприємницької діяльності, інші цілком ототожнюють його з довгостроковою орендою, чи з однією з її форм, що, у свою чергу, зводиться до найму чи підрядних відносин, треті вважають лізинг завуальованим способом купівлі-продажу засобів виробництва чи права користування чужим майном, а четверті інтерпретують лізинг як дії за чужий рахунок, тобто управління чужим майном за дорученням довіреної особи.

У широкому значенні під лізингом варто розуміти весь комплекс майнових відносин, що виникають при передачі майна в тимчасове користування на основі його придбання і наступного здавання в довгострокову оренду. Саме в такому трактуванні лізинг усталився і використовується в зарубіжній і вітчизняній практиці, відповідно до прийнятої у 1998 р. в Оттаві Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг. У вузькому значенні під договором лізингу розуміється угода, за якою лізингова компанія зобов'язується на замовлення лізингоодержувача купити устаткування, профінансувавши угоду, і передати його в тимчасове користування (як правило, із правом викупу) орендарю - лізингоодержувачу.

Наявність як мінімум трьох суб'єктів (лізингодавця, лізингоодержувача і продавця) - необхідна ознака і відмінна риса фінансової оренди від звичайної. Відповідно, правовою формою цих операцій є або тристороння угода про лізинг, або два пов'язаних між собою договори: купівлі-продажу й оренди (лізингу).

Лізинг як складне соціально-економічне явище виконує найважливіші функції з формування багатоукладної економіки й активізації виробничої діяльності. Фінансова функція виражається в наданні 100-відсоткової позики на повну вартість майна, що поставляється. Виробнича функція лізингу полягає в оперативному вирішенні виробничих завдань шляхом використання найновішої техніки, а також дає можливість на час позбутися від невикористовуваного в процесі виробництва устаткування. Збутова функція лізингу полягає у використанні його як засобу активного маркетингу для завоювання нових ринків збуту, введення в дію ефективних каналів товарообігу й форм торгівлі. Функція використання податкових і амортизаційних пільг полягає в тому, що всі учасники лізингової угоди мають істотні податкові пільги й інвестиційні стимули. Отже, лізинг є особливою формою підприємницької діяльності.

Організаційно-економічний механізм лізингу виступає як система інструментів і способів взаємодії між учасниками інвестиційного процесу на основі фінансової оренди (лізингу). У зв'язку із цим механізм лізингу передбачає наявність правової, організаційної, економічної і науково-методичної складових.

У країнах, що є членами Організації економічного співробітництва і розвитку, 20-30 % капіталовкладень фінансується через механізм лізингу, а тим часом як у країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою, в яких існує лізингова індустрія, на частку лізингу часто припадає від 3 до 15 %. Тому можна стверджувати, що лізинг у сучасних умовах став у провідних зарубіжних країнах - однією із галузей економіки, що динамічно розвиваються, його частка становить 1/3 загального обсягу інвестицій. Це зумовлено не тільки тими перевагами, які закладені в самому лізингу як методі інвестування, але також і тим, що на етапі становлення лізингового бізнесу практично в усіх країнах держава надавала йому значну підтримку однаковою мірою як для лізингодавців, так і для лізингоодержувачів - поряд з податковими пільгами було введено механізм прискореної амортизації.

У ході дослідження теорії і практики лізингу в зарубіжних країнах встановлено, що він став за кордоном однією з форм інвестування основного капіталу, що найбільш динамічно розвиваються, успішно конкуруючи в цьому плані із традиційним банківським кредитом. Заслуговує на увагу накопичений світовий досвід у використанні лізингу у фінансуванні інвестицій. Водночас треба пам'ятати, що лізинг у зарубіжних країнах був затребуваний в умовах різко підвищених інвестиційних потреб економіки через сформовані темпи технічного прогресу, що уже не могли задовольнятися за рахунок виключно традиційних каналів фінансування. Крім того, в умовах зростаючої конкуренції лізинг став додатковим каналом збуту виробленої продукції і дозволив добитися розширення кола споживачів і завоювати нові ринки збуту.

У другому розділі "Розвиток лізингових відносин у сільському господарстві" проаналізовано сучасний стан забезпечення технікою сільськогосподарських товаровиробників, правове забезпечення організації лізингу й визначено основні чинники, що впливають на формування лізингових відносин у сільському господарстві.

Основними причинами низького рівня забезпечення технікою сільськогосподарських товаровиробників у сучасних умовах виступають: незадовільний економічний стан багатьох сільськогосподарських підприємств; диспаритет цін; фізичне і технологічне старіння основних фондів; нерозвиненість вторинного ринку сільськогосподарської техніки.

Загострення фінансового стану сільськогосподарських підприємств зумовило різкий спад інвестиційної діяльності, зниження фондозабезпеченості, технічної та енергетичної оснащеності. Знос основних засобів більше ніж у 10 разів перевищує їх відновлення. Рівень фондооснащеності та фондоозброєності праці послідовно знижується. Зменшується також рівень електрифікації, енергоозброєності праці та обсягів енергетичних потужностей у розрахунку на одиницю посівної площі. У сільськогосподарських підприємствах спостерігається спад рівня технічної забезпеченості (табл. 1), темпів оновлення машинно-тракторного парку та як наслідок - скорочення обсягів виробництва, підвищення собівартості та зниження рентабельності сільськогосподарської продукції.

Високий рівень зношеності техніки та обмежених можливостей сільськогосподарських товаровиробників щодо її придбання потребує активізації впровадження агролізингу, а також використання вторинного ринку техніки. Своєчасне технічне переоснащення сільськогосподарського виробництва та правильний вибір сільськогосподарської техніки дасть можливість нарощувати обсяги і рівень конкурентоспроможності аграрної продукції, підвищити ефективність галузі.

Відновлення матеріально-технічної бази АПК має об'єктивні передумови стати однією з найбільш пріоритетних форм його державного фінансування. За період проведення економічних реформ технічна оснащеність підприємств значно погіршилася. Аналіз оснащеності основними засобами підприємств АПК вказує на те, що для його розвитку на сьогодні практично відсутні об'єктивні постулати: насиченість ринку сучасною технікою й устаткуванням за прийнятними цінами; платоспроможний попит споживачів матеріально-технічних ресурсів і агросервісних послуг; конкуренція серед виробників і постачальників цих товарів.

Таблиця 1 Наявність сільськогосподарської техніки в Україні на кінець року, тис. шт.

Розвиток лізингового бізнесу вимагає ефективного і гнучкого організаційно-правового й економічного механізму функціонування системи лізингу, що поєднує позиковий капітал і торговельно-збутові відносини. Механізм здійснення лізингових операцій включає підготовку та обґрунтування лізингової угоди, її юридичне оформлення; використання об'єкта лізингу; оформлення відносин до закінчення строку дії лізингової угоди.

За сім років існування аграрного лізингу в Україні і чотири роки - НАК "Украгролізинг" сільсгосптоваровиробники отримали понад 16 тис. одиниць сільськогосподарської техніки та обладнання для переробки сільськогосподарської продукції. Серед вказаної кількості техніки - понад 5 тис. тракторів, 527 зернозбиральних та 600 кормо- та бурякозбиральних комбайнів, 450 машин хімічного захисту рослин, іншої сільськогосподарської техніки на суму понад 1 млрд. грн.

При здійсненні лізингової операції слід приділити увагу процедурі узгодження договору купівлі-продажу об'єкта лізингу з лізингоодержувачем, який не є стороною цього договору. Вважаємо доцільним, мати з погляду лізингоодержувача, письмове узгодження з ним проекту договору купівлі-продажу, а також пропонуємо додати копію договору купівлі-продажу як невід'ємну частину лізингового договору.

Нагромадження капіталу, пов'язане з придбанням обладнання, має значний вплив на валовий внутрішній продукт будь-якої країни. Загалом, чим продуктивнішими є активи, тим більшою буде віддача. Крім цього, нагромадження капіталу веде до зростання зайнятості та розширення податкової бази. У свою чергу, нагромадження капіталу значною мірою перебуває під впливом багатьох факторів, до яких належить і податкова політика країни. Як країни з економікою, що розвиваються, так і розвинуті країни з успіхом використовують податкові стимули, такі як: податкові кредити, податкові списання та прискорену амортизацію - для стимулювання придбання обладнання. Податкова політика, що впливає на нагромадження капіталу, значною мірою впливає також на сферу лізингу: право на податкову амортизацію у фінансовому лізингу; строки амортизації.

Лізинговий бізнес розвивається завдяки новаторству й гнучкості. Виходячи на ринок з найпростішим видом фінансового лізингу, схожим на умовний продаж і кредити під забезпечення, лізингові компанії мають швидко виходити за межі простого фінансування кредитних ризиків і займатися тим, що робить лізинг таким ефективним інструментом, а саме управлінням кредитними ризиками, поєднаним з управлінням майновими ризиками. Саме тоді лізинг справді стане чимось новим і розширить інструменти формування капіталу, які має економіка країни. Регулювання, навіть найлегше, за самою своєю природою може загальмувати цей природний процес. Поки не існує чітко вираженої нагальної причини для регулювання незалежних лізингових компаній, краще дати їм спокій.

Перелік лізингових компаній, які займаються продажем у лізинг сільськогосподарської техніки, наведено в табл. 2. Зіставлення наведених даних переконливо свідчить, що найвигідніше укладати лізингові угоди, з погляду лізингоодержувача, з лізинговою компанією "Украгролізинг". Пропонована компанією схема продажу техніки на умовах лізингу є на сьогодні найпривабливішою порівняно з аналогічними пропозиціями на ринку покупців сільськогосподарської техніки.

Однією з важливих переваг цієї схеми є авансовий платіж у розмірі 25% від вартості техніки, що купується, тоді як в інших компаній - 30 %. Авансовий платіж, або "перший внесок", має важливе значення для лізингоодержувачів, які часто є економічно слабкими господарюючими суб'єктами. Відсоткова ставка, що нараховується на залишок платежу, становить у компанії "Украгролізинг" 18 % річних у гривнях. Для порівняння - у компанії "Серго-Гамма-Лізинг" ця величина становить 20 % у валюті, "Укрдержлізинг" - 20 % річних у гривнях, "Укрсімлізинг" - 21-22 % річних у гривнях.

Таблиця 2 Лізингові компанії, які займаються продажем сільгосптехніки в лізинг

При збільшенні відсотка залишкової вартості лізингоодержувач втрачає економію від податків, які він одержав би при віднесенні цієї частини до складу лізингових платежів, тому що лізингові платежі відносяться на собівартість, а викуп об'єкта лізингу здійснюється за рахунок прибутку лізингоодержувача. Згідно з домовленістю, платіж здійснюється раз на півроку, і це дає можливість отримати гроші для наступного платежу з нового врожаю.

Як застава при оформленні лізингової угоди виступає банківська гарантія АППБ "Аваль" на 20% від початкової вартості майна. У компанії "Серго-Гамма-Лізинг" необхідно, крім гарантії українського банку, ще й страхування кредиту і застава основних фондів, цінних паперів. Отже, пропонована лізинговою компанією "Украгролізинг" схема придбання майна є на сьогодні найбільш оптимальною для лізингоодержувача.

Співробітництво лізингоодержувачів і лізингодавців з комерційними банками, іншими фінансовими закладами, страховими компаніями, виробниками техніки, ремонтними підприємствами, їх інфраструктурою дає можливість здійснювати розвиток лізингу на сучасній ринковій основі.

У сучасній ситуації необхідне вдосконалення страхового регулювання лізингових операцій і стимулювання страхових послуг з боку держави. Державний фінансовий агролізинг передбачає ведення лізингових операцій в агропромисловому виробництві, організоване державою і здійснюване за рахунок державних коштів, яким займається НАК "Украгролізинг". Але, державна лізингова компанія не в змозі задовольнити всі замовлення сільськогосподарських підприємств на придбання техніки на умовах фінансового лізингу - вона забезпечує менше ніж 20 % від потреби. Тому учасники лізингової діяльності вимушені звертатися до інших лізингових компаній, які для зниження ризику укладають договір страхування і включають страхові внески до лізингових платежів, що збільшує вартість договору лізингу. Для вирішення цієї проблеми доцільно передбачити звільнення страхових компаній від оподаткування страхових премій, які були одержані від страхування лізингового майна, у разі надання страхових послуг за низькими страховими тарифами. Це знизить величину лізингових платежів і збільшить обсяг страхових послуг лізингових операцій.

У третьому розділі "Удосконалення організації лізингу сільськогосподарської техніки" обґрунтовано необхідність розвитку й підтримки вторинного ринку сільськогосподарської техніки та розроблено концепцію організації лізингу.

Зіставлення умов лізингу техніки в Україні й у розвинутих західних країнах показує, що механізм лізингу сільськогосподарської техніки через структури ВАТ "Украгролізинг" має свої недоліки, але все-таки є найбільш вигідним для господарства в сучасних умовах, оскільки виключає відсотки за користування кредитом (які становлять від 8 до 12 % річних), передбачає більш низькі страхові і лізингові платежі. Неправомірна критика діючої організації лізингу сільськогосподарської техніки у зв'язку з несвоєчасним і неповним поверненням лізингоодержувачем призначених платежів. Отже, невиправданими є пропозиції впровадити в Україні "класичну схему" лізингу із залученням коштів комерційних банків і передачею їм коштів державного лізингового фонду як нібито "гарантії" їх повернення.

Існуюча схема організації лізингу сільськогосподарської техніки, крім позитивних сторін, має ряд недоліків. Так, слід зазначити централізоване страхування об'єкта лізингу, що розглядається як гарантія повернення коштів в державний лізинговий фонд. Однак в умовах, коли лізинг сільськогосподарської техніки здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань та фінансовий стан сільгосптоваровиробників досить важкий, такий захід виправданий. Але в перспективі обов'язкове страхування отриманої за лізингом техніки має стати прерогативою лізингоодержувача, тобто так, як це практикується в більшості країн з розвинутою економікою.

Удосконалення лізингових відносин в АПК має передбачати такі заходи. По-перше, необхідно продовжити курс на фінансову підтримку лізингу сільськогосподарських машин з Державного бюджету (а це - необхідний захід у сьогоднішній ситуації), при якій зберігаються діючі пільгові умови безвідсоткового надання кредиту державою на весь термін лізингу техніки. По-друге, проводити індексацію державного лізингового фонду відповідно до рівня інфляції та визначати його розміри з урахуванням потенційного попиту. По-третє, змінити умови плати за лізинговими угодами. Сільські товаровиробники, включаючи МТС, повинні мати можливість здійснювати лізингові платежі за отриману техніку з урахуванням своїх індивідуальних особливостей, а не щокварталу, як це практикується зараз. По-четверте, через нечіткість норм оподаткування і бухгалтерського обліку, що зумовлюють можливість їх різного тлумачення, майже повністю відсутній вторинний ринок машин, надійний захист прав та інтересів лізингодавця в разі неплатежів (судова процедура для повернення власності є занадто тривалою тощо), тому необхідно вдосконалювати законодавчу базу з метою створення вторинного ринку. По-п'яте, відмовитися від практики передоплати заводам сільгосптоваровиробниками. По-шосте, необхідно посилити вимоги до продажної підготовки, гарантійного обслуговування й ремонту сільськогосподарських машин. По-сьоме, сприяти створенню конкуренції не тільки з боку виробників сільськогосподарських машин, але й лізингових, і страхових компаній з метою мінімізації вартості лізингових операцій.

Для створення більшої доступності техніки за лізингом як за рахунок коштів Державного бюджету, так і бюджетів суб'єктів ми пропонуємо такий порядок формування складу і розміру лізингових платежів і цілком скасувати авансові платежі й установити термін розрахунків за лізинговим договором по комбайнах і тракторах - до 8 років, а по іншій сільгосптехніці - до 5 років. При цьому постачальницько-збутова націнка від вартості предмета лізингу не повинна перевищувати по комбайнах і тракторах - 5 %, а іншій сільгосптехніці - 7 %. Запровадити щорічну періодичність платежів, починаючи з кінця другого року, а розмір винагороди - 3 % від невідшкодованої вартості предмета лізингу. Як захист прав лізингодавця запровадити обов'язкове страхування в розмірі 2,5 % вартості предмета лізингу на весь термін договору лізингу.

Ефективним методом збереження і максимального використання наявного технічного потенціалу АПК є організація ринків уживаної техніки. Створення і розвиток ринку цієї техніки та такої, що відпрацювала амортизаційні терміни, - важливий напрям виведення сільського господарства із кризового стану. Використання ж такої техніки є одним з основних факторів збереження і стабілізації МТП в умовах проведення реформ і формування ринкової інфраструктури. Проте ціни на уживану техніку мають регулювати і контролювати державні органи, щоб захистити товаровиробника від недобросовісних підприємців. Ціни мають формуватися залежно від залишкової вартості техніки (табл. 3).

Таблиця 3 Залежність залишкової вартості та продажної ціни від строку служби, % від ціни на нову машину

Створення і розвиток вторинного ринку техніки зумовлено змінами економічних відносин у сільському господарстві внаслідок його реформування та реструктуризації господарств. З'явилася потреба в реалізації технічних засобів, які стали непотрібними у зв'язку з удосконаленням структури виробництва і прискореним оновленням парку машин, а також купівлі недорогих машин для поповнення машинно-тракторного парку економічно слабшими сільськогосподарськими підприємствами.

Висновки

1. Основними причинами низького рівня забезпечення технікою сільськогосподарських товаровиробників в сучасних умовах залишається: незадовільний економічний стан багатьох сільськогосподарських підприємств; диспаритет цін; фізичне і технологічне старіння основних фондів; нерозвиненість вторинного ринку сільськогосподарської техніки. За умов високого рівня зношеності техніки та обмежених можливостей сільськогосподарських товаровиробників щодо її придбання потребує активізації впровадження агролізингу, а також використання вторинного ринку техніки. Своєчасне технічне переоснащення сільськогосподарського виробництва та правильний вибір сільськогосподарської техніки дасть можливість нарощувати обсяги і рівень конкурентоспроможності аграрної продукції, підвищити ефективність галузі.

2. Лізинг у широкому розумінні є організаційною формою підприємницької діяльності, що виражає відносини власності, особливу систему господарювання. Однак, як і всяке самостійне явище, як економічна категорія, він має власний зміст і різні форми прояву. Лізинг виражає певну взаємодію елементів продуктивних сил та виробничих відносин, а виходить, він має матеріально-речову та соціально-економічну форму. Соціально-економічний зміст лізингу визначається відносинами власності і спільної економічної діяльності по вертикалі та горизонталі (з власником, суспільством тощо), а також умовами трансформації власності. Матеріально-речова сторона лізингу характеризується організаційно-правовими формами, наймом всіх або частини речових елементів підприємницької діяльності, купівлі-продажу майна та умовами кредитування. Отже, на наш погляд, лізинг - гнучкий інструмент середньострокового фінансування підприємств, і містить у собі елементи оренди, посередництва, купівлі у розстрочку та кредитних зобов'язань, де фінансовий і матеріальний потоки поєднані в єдиний комплекс фінансово-майнових відносин.

3. Особливості сільськогосподарського виробництва в цілому, стан технічного потенціалу АПК на сучасному етапі об'єктивно приводить до необхідності пошуку шляхів відновлення парку сільськогосподарської техніки, що слугує визначальним фактором стабілізації сільськогосподарського виробництва. Одним з найбільш перспективних інструментів відновлення та розвитку технічного потенціалу сільськогосподарського виробництва є лізинг техніки.

4. Існуюча система лізингу сільськогосподарської техніки не в повному обсязі відповідає інтересам не тільки сільських товаровиробників, але й іншим учасникам лізингових угод. Не забезпечена еквівалентність обмінно-розподільних відносин у сфері лізингу сільськогосподарських машин, що частково виявляється в диспаритеті цін на техніку, лізингових платежів і сільськогосподарської продукції. Істотно обмежена свобода сільських товаровиробників у виборі лізингових фірм і об'єктів лізингу. Саме коло таких фірм і спектр машин, що поставляються за лізингом недостатньо широке. Віддача від техніки, отриманої за лізингом, невисока, тому економічний стан господарств за рахунок цього фактора практично не змінюється. Звідси - заборгованість по лізингових платежах та неповернення коштів у державні та регіональні лізингові фонди. Держава не в змозі забезпечити необхідні їм розміри. Комерційні ж фінансово-кредитні структури не зацікавлені брати участь і вкладати кошти в лізингову діяльність у зв'язку з відсутністю гарантій їх повернення.

5. У зв'язку з посиленням впливу на учасників агропромислового виробництва ринкових факторів особливого значення набуває зближення їх інтересів і цілей для успішного вирішення кінцевих завдань АПК. Тому одна з найважливіших складових інтеграційного механізму - механізм регулювання економічних відносин учасників лізингового процесу. У контексті цілей і завдань дисертації механізм регулювання економічних відносин учасників лізингового процесу - це сукупність взаємозалежних і взаємодоповнюючих економічних норм, нормативів і правил взаємодії учасників. За тим, як механізми регулювання економічних відносин вирішують ці завдання, можна судити про їх досконалість.

6. Науково-методичне забезпечення створення та введення в дію механізмів регулювання економічних відносин учасників лізингового процесу має йти за напрямами: розробка та реалізація організаційних моделей залучення інвестицій у розвиток лізингової діяльності; розробка і введення в дію механізмів, що забезпечують створення ринкової інфраструктури і системи заходів державної підтримки лізингової діяльності; створення, розвиток, формування й удосконалення нормативно-правової бази, що забезпечують захист правових і майнових інтересів учасників лізингових угод.

7. Лізинг є особливою формою підприємницької діяльності, а його організаційно-економічний механізм - система інструментів і способів взаємодії між учасниками інвестиційного процесу на основі фінансової оренди (лізингу). У зв'язку із цим механізм лізингу передбачає взаємодію форм та методів правового й економічного регулювання лізингової діяльності, теоретичні та методичні положення щодо вдосконаленню механізму лізингу, форм взаємовідносин між суб'єктами лізингової діяльності.

8. Динамічний розвиток лізингової діяльності в розвинутих країнах став наслідком запровадження й використання амортизаційних і податкових пільг при лізингу, які виявилися економічно вигідними для всіх його учасників. Орендодавець користувався всіма податковими пільгами, які не надаються звичайно при закупівлі того ж обладнання. За рахунок цих пільг він міг суттєво знижувати ставки орендної плати (у ряді випадків вони виявлялися в 1,5-2 рази нижчі від плати за звичайним кредитом), реалізуючи тим самим певні переваги лізингу для орендаря. Отже, високі темпи розвитку лізингу у високорозвинутих країнах були зумовлені не тільки перевагами самого лізингу, але і тим, що на етапі становлення лізингового бізнесу держава надавала йому значну підтримку однаковою мірою як для лізингодавців, так і для лізингоодержувачів. Зміна податково-амортизаційного законодавства - збільшення й розширення пільг негайно веде до збільшення обсягу лізингових операцій, скасування пільг призводить до згортання обсягів лізингу, що необхідно враховувати при розробці різних нормативно-правових документів.

9. Лізинг машин і обладнання як засіб скорочення виробничих витрат особливо приваблює дрібні та середні фірми, що значно поширені у сфері агробізнесу, фермерські господарства і кооперативи, які тим самим одержують можливість ввести в дію сучасну техніку й технології при незначних і розтягнутих у часі витратах. Тому з метою більш гнучкого пристосування до умов ринкової конкуренції і мобілізації внутрішніх резервів, для підвищення ефективності виробництва в аграрному секторі необхідно сприяти виникненню нових форм об'єднань фермерів - лізингових кооперативів, що являють собою одну із форм виробничої кооперації. Ці кооперативи мають займатися здаванням у лізинг сучасної техніки, включаючи її обслуговування.

10. Узагальнюючи світовий досвід формування лізингової політики, можна стверджувати, що розвиток лізингу в нашій країні має будуватися на таких принципах: на визнанні потенційних можливостей і переваг лізингу для подальшого економічного розвитку країни; на створенні сприятливих умов для розвитку лізингового бізнесу (податкове оточення, створення ринкової інфраструктури тощо); на всебічній державній підтримці особливо значущих для країни галузей економіки, однією з яких є сільське господарство.

11. Проблеми, які стримують розвиток лізингового бізнесу в Україні, на нашу думку, доцільно поділити за п'ятьма напрямами. Перш за все, враховуючи чотири основні сфери інфраструктури, які встановлюють оперативну інфраструктуру сектора лізингу: юридична (права, засоби захисту прав, правозастосування); податкова (справедливий розподіл податкового навантаження, податкові пільги й перешкоди); облікова (режими балансу й звіту про результати господарської діяльності); регуляторна (відповідні вимоги до ліцензування і розуміння норм). Окремий напрям стосується активізації лізингової діяльності комерційних банків (конкуренція й послуги).

12. Аналіз фінансового стану сільськогосподарських виробників показав, що у сформованих зараз в АПК умовах має бути збережена домінуюча роль держави в управлінні лізингом сільськогосподарської техніки з централізацією фінансових ресурсів, що виділяються з Державного бюджету. З метою посилення конкуренції на місцях має бути створена мережа регіональних лізингових компаній, які на конкурсній основі будуть проводити політику державного агента.

13. Для створення більшої доступності техніки за лізингом як за рахунок коштів Державного бюджету, так і бюджетів суб'єктів ми пропонуємо такий порядок формування складу і розміру лізингових платежів: цілком скасувати авансові платежі й установити термін розрахунків за лізинговим договором установити по комбайнах і тракторах - до 8 років, а по іншій сільгосптехніці - до 5 років. При цьому постачальницько-збутова націнка від вартості предмета лізингу не повинна перевищувати по комбайнах і тракторах - 5 %, а іншій сільгосптехніці - 7 %. Запровадити щорічну періодичність платежів, починаючи з кінця другого року, а розмір винагороди - 3 % від невідшкодованої вартості предмета лізингу. Як захист прав лізингодавця запровадити обов'язкове страхування в розмірі 2,5 % вартості предмета лізингу на весь термін договору лізингу.

14. Для залучення фінансових ресурсів недержавних інвесторів, мінімізації ризиків лізингової діяльності, підтримки сільських товаровиробників, гарантованого повернення коштів у регіонах мають бути створені лізингові фонди за рахунок коштів регіональних бюджетів та інших джерел. Формуватися регіональні лізингові фонди мають таким чином, щоб мати можливість покрити нею суму початкових платежів за отриману в лізинг техніку протягом року, якщо сільськогосподарські підприємства не зможуть їх вчасно внести. Своєчасні поворотні платежі буду сприяти збільшенню обсягів постачань сільськогосподарської техніки за лізингом не тільки за рахунок залучення фінансових ресурсів держави, а й комерційних структур.

15. Перспективним варіантом вирішення проблеми середньострокового та довгострокового фінансування лізингу на вигідних умовах може стати здійснення програми надання державних гарантій щодо охорони лізингових портфелів. Зараз же можна використовувати більш спрощену модель залучення інвесторів у сферу лізингу сільськогосподарської техніки шляхом переуступки права вимоги лізингових платежів на користь фінансових інститутів. Це дасть змогу створити необхідну ліквідність і знизити рівень ризиків на ринку лізингової техніки.

16. Для мінімізації ризиків лізингової діяльності доцільно в регіонах організувати агентства економічних досліджень. До їх основних завдань і функцій мають бути включені збір і систематизація інформації про фінансовий стан потенційних контрагентів лізингових угод і їх консультаційне та маркетингове обслуговування.

17. Істотним фактором, що впливає на формування регіональної системи лізингу сільськогосподарської техніки, є її вторинний ринок. Проведені дослідження показують, що в основному нову техніку будуть купувати (прямим методом чи за допомогою лізингу) економічно міцні господарства. Техніку через 3-5 років її використання лізингові компанії будуть реалізовувати МТС або іншим господарствам, що не мають можливості або не бажають купувати нову. Тобто в перспективі набуде розвитку вторинний або зворотній лізинг, що дасть змогу сільгосптоваровиробникам зекономити значні матеріальні та фінансові ресурси.

Список опублікованих праць

1. Гудима О.В. Система факторів впливу на формування та нарощення виробничого потенціалу регіону // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2004. - № 3. - С. 61-65.