В процесі дослідження розвитку інноваційної діяльності акцентувалась увага на ефективності цього процесу. Результативність практичного застосування інноваційної продукції, або ефективність впровадження наукових розробок, як свідчить аналіз, оцінюється насамперед у виробничій сфері. Основними, загальними показниками визначення економічної ефективності використання інновацій слугує насамперед підвищення продуктивності праці, приріст валового виробництва продукції, поліпшення її якості та одержаний у виробничих структурах річний економічний ефект.

Дослідженням доведено, що основним узагальнюючим показником визначення економічної ефективності застосування інноваційної продукції має бути показник річного економічного ефекту, що виражає сумарну економію виробничих ресурсів (живої праці, матеріалів, капітальних вкладень), одержану господарськими формуваннями у процесі господарської діяльності. Разом з тим, залежно від сутності, змісту і призначення інноваційної продукції слід розраховувати також додаткові показники, зокрема приріст валової продукції, урожайності сільськогосподарських культур, продуктивності тварин, строки окупності додаткових капітальних вкладень, рівень рентабельності виробництва продукції та інші. З урахуванням мети здійснення розрахунків економічний ефект слід визначати як прогнозний, очікуваний, плановий і фактичний. Річний економічний ефект обчислюється на зіставленні витрат базового рівня виробництва з варіантом використання інноваційної продукції у господарських формуваннях. Аналіз свідчить, що підвищення економічної ефективності досягається при комплексному застосуванні інноваційної продукції, про що свідчать нижченаведені приклади.

Так, впровадження інноваційного проекту краплинного зрошення овочевих культур у Південному Степу Одеської області, який реалізувався в 14 господарствах області, забезпечило урожайність: капусти - 50-60 т/га, перцю солодкого - 40-50, моркви та буряків столових - 45-50, томатів - 60-69, огірків - 60-80, цибулі - 45-60 т/га. В Житомирській області випробувано середньостиглий сорт картоплі Красень універсального використання, стійкий проти фітофтори, вірусних і бактеріальних хвороб, який забезпечив у базовому господарстві "Грозинське" врожайність 350 ц/га бульб з добрими смаковими якостями та економічну ефективність 840 грн/га. Апробовано технологію вирощування саджанців хмелю в коробах із субстратом. У розсадницьких господарствах України вирощено понад 1 млн. стандартних саджанців. Середня собівартість одного саджанця - 1,1 грн., а прибуток на весь обсяг реалізації становить близько 3,5 млн. грн. Впровадження ґрунтозахисних технологій вирощування сільськогосподарських культур на площі 5 тис. га дало економічний ефект 300 тис. грн. Впровадження в господарствах Харківської області інноваційного сорту озимої пшениці Харус на площі 120 тис. га забезпечило отримання додаткового прибутку 293 грн./га при річному економічному ефекті 35 млн. грн.

Підтверджує життєвість потоково-цехова система виробництва молока і відтворення стада в господарстві "Кутузівка". У 2004 р. середньорічний надій молока від 975 корів української чорно-рябої породи в розрахунку на одну корову склав 5573 кг молока за безприв'язного утримання корів на глибокій підстилці, цілорічної годівлі їх кормами із сховищ на відкритих кормових майданчиках та дворазового доїння корів на установці "Ялинка" при навантаженні на оператора 100 голів. Витрати на виробництво 1 ц молока становили: кормів - 1,02 ц к. од., праці - 4,5 л/год, собівартість 1 ц молока - 40 грн., чистий прибуток - 2317 тис. грн. при реалізаційній ціні 85,22 грн./ц, рентабельність - 113%. У господарстві отримано з 1 га сіяних кормових культур 40 ц к. од.

Значний обсяг робіт з трансферу інновацій виконано в Луганській області в галузі екології. У семи господарствах здійснювався виробничий моніторинг ґрунтів на площі 800 га (сума договорів 9,5 тис. грн.). За одержаними результатами визначено тенденції розвитку ґрунтових процесів та запропоновано прийоми підвищення родючості орних земель. Екологічний ефект становить 39 тис. грн.

Таким чином, досвід застосування інноваційної продукції свідчить про невикористані резерви в сільському господарстві, про значні можливості розвитку агропромислового виробництва на засадах інноваційної діяльності.

Нижче наводиться приклад економічної ефективності реалізації проекту розвитку закритого акціонерного товаровиробника “Птахокомбіната “Дніпровський” бройлерного виробництва, у якому запроваджено новий високопродуктивний м'ясний крос Кобб-500, спрямованого на одержання 370 тис. штук племінних яєць для вирощування одноденних курчат, їх відгодівлі та забою у відповідних цехах. Економічна ефективність впровадження у виробництво цього кросу курей становила підвищення до 15% рентабельності підприємства і одержання додатково близько 1 млн. грн. прибутку.

Важливою формою підвищення економічної ефективності підприємств з промислової переробки сільськогосподарської продукції є реконструкція їх виробничої бази. Так, реалізація проекту щодо реконструкції матеріально-технічного потенціалу Кіровоградського олієекстракційного заводу насамперед шляхом заміни застарілих технологічних ліній сучасним високопродуктивним обладнанням вітчизняного виробництва після окупності інвестицій протягом 41 місяця забезпечить щорічне одержання прибутку в сумі 80 млн. грн., що у кілька разів більше проти 2003 року.

У четвертому розділі дисертації - “Розвиток ринку інноваційної продукції в агропромисловому виробництві” досліджуються організаційно-економічні особливості формування ринку наукових розробок, принципи регулювання ринкових відносин наукових організацій - виробників інновацій та сільськогосподарських товаровиробників - споживачів наукових розробок, обґрунтовуються основні напрями удосконалення функціонування ринку інновацій в агропромисловому виробництві.

Ринок інноваційної продукції є основною формою її практичної реалізації, важливою ланкою організації застосування у виробництві досягнень науково-технічного прогресу. В дисертаційній роботі інноваційна діяльність досліджується в тісному взаємозв'язку розвитку двох її складових - створення інноваційної продукції в наукових організаціях та її практичної реалізації у виробничій сфері. Важливою сполучною ланкою їх функціонування виступає ринок. Через ринок здійснюється реалізація інновацій в агропромисловому виробництві.

На нинішньому етапі розвитку суспільного виробництва продукт наукової праці, який має споживні властивості, стає товаром тільки в умовах ринку, тобто при здійсненні акта “купівлі-продажу”. Споживні ж властивості наукової продукції проявляються у новостворених товарах і послугах або в нових способах виробництва товарів і наданні послуг. Ринок інноваційної продукції виражає сукупність економічних, фінансових і правових відносин наукових організацій - створювачів цієї продукції та виробничих структур - споживачів її в процесі виробничої діяльності. Формування і функціонування ринку наукової продукції здійснюється за відповідною до ринкових відносин організаційною формою і специфічним економічним механізмом, спрямованими на забезпечення інтересів наукових організацій-розробників інновацій та товаровиробників-споживачів. Створення нової науково-технічно-технологічної продукції в умовах ринкової економіки випливає із функціонування такої соціально-економічної категорії, якою є інтелектуальна власність.

Перехід агропромислового виробництва до ринкових відносин спрямовується на ліквідацію монополії держави на власність шляхом приватизації підприємств і наукових організацій. Приватизація у сфері науки допускає створення приватних, акціонерних та інших недержавних організацій, породжує виникнення науково-технологічного і впроваджувальницького бізнесу.

В процесі дослідження доведено, що основними організаційно-економічними умовами створення ринку науково-технічної продукції є:

- забезпечення умов для постійного відтворення потрібної науково-технічної продукції, вироблюваної на конкурсних засадах науковими організаціями;

- правове забезпечення колективів наукових установ на вільну реалізацію різних товарних форм інноваційної продукції;

- формування оптових ринків та ринкової інфраструктури (біржі науково-технічної продукції, біржі інтелектуальної праці, аукціони, банки наукових ідей і даних про наукову та науково-технічну продукцію, виставки);

- організація системи інформації про інноваційну продукцію, широкої її реклами та пропаганди у виробничій сфері;

- розробка економічного механізму діяльності ринку (методики визначення цін на наукову продукцію, податкової системи, порядку фінансування та кредитування наукових робіт);

- створення організаційної системи застосування інноваційної продукції у виробництві, розвиток та поєднання державних і комерційних структур впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

Економічний механізм забезпечення функціонування ринку інновацій включає ціни і порядок їх визначення на наукову продукцію та послуги на застосування їх у виробництві, систему оподаткування, фінансування та кредитування наукових робіт.

В основу ціноутворення на інноваційну продукцію покладається принцип відшкодування витрат на її створення та забезпечення необхідного прибутку для розширеного відтворення у діяльності наукових організацій. В ринкових умовах слід застосувати договірні ціни на інновацію. Вони формуються на засадах ринкової економіки - “попиту і пропозиції”.

Вихідні (базові) ціни на інноваційну продукцію можуть визначатися такими способами: складанням величини затрат на створення інновацій з величиною визначеного нормативу рентабельності; складанням величини затрат з частиною очікуваного економічного ефекту від застосування інноваційної продукції; встановленням частки розподілу прибутку від очікуваної реалізації товару, виробленого на основі застосування наукових розробок.

З метою забезпечення державної підтримки розвитку науково-технічного прогресу в аграрно-промисловому виробництві необхідно створити пільгові умови оподаткування наукових робіт.

Дослідженням доведено, що науково-дослідні організації доцільно звільнити від усіх видів податків, зборів і мита, які здійснюють пріоритетні дослідження, схвалені відповідними урядовими структурами; податку на додану вартість виконання науково-дослідних робіт, які фінансуються з державного бюджету; оподаткування прибутку, одержаного від продажу за кордон ліцензій та іншої продукції; сплати податку на землю. Науковим установам доцільно надавати пільгові кредити на проведення пріоритетних науково-дослідних робіт та організації впровадження одержаних результатів у виробництво.

Дослідженням проблеми створення і функціонування ринку інноваційної продукції доведено, що методика визначення ціни на закінченні, готові до застосування наукові розробки потребує удосконалення, спрямоване на забезпечення прибутковості наукових установ-розробників. В основу визначення ринкових цін на будь-який товар, як відомо, покладаються відшкодування витрат товаровиробників і забезпечення на них певного рівня рентабельності. Ускладнення тут виникають здебільшого через недосконалість, а з ряду видів інновацій і відсутність обмеження собівартості випуску інноваційної продукції. Це стосується насамперед створення нових сортів і гібридів сільськогосподарських культур, значної частини статистико-економічної інформації, систем управління виробничою сферою та регулювання господарською діяльністю. Отже, розвиток інноваційної діяльності в умовах ринку потребує розробки методичних засад формування витрат при створенні інноваційної продукції, як основи цінового регулювання відносин наукових установ - виробників наукової продукції і сільськогосподарських підприємств - споживачів інновацій.

Взагалі потребує значного удосконалення система визначення економічної ефективності науки. Адже, відомо, що існуючі методики визначення економічної ефективності використання наукових досягнень у сільськогосподарському виробництві застарілі і не відповідають ринковим умовам господарської діяльності. У зв'язку з цим важливо розробити нову методику визначення економічної ефективності застосування інноваційної продукції в агропромисловому виробництві, що слугуватиме важливим засобом посилення економічної заінтересованості товаровиробників у розвитку науково-технічного прогресу.

Слід зауважити, що прямі зв'язки між науковими установами і безпосередніми споживачами інноваційної продукції, як показав світовий досвід, не можуть забезпечити оперативного й високоефективного її застосування. В умовах переходу до ринку доцільно створювати спеціальні ринкові структури, які займатимуть проміжне місце між створювачами наукової продукції та її споживачами. Це можуть бути біржі інноваційної продукції, біржі інтелектуальної праці, аукціони, постійні і тимчасові виставки, банки ідей і банки інформаційних даних тощо. Завданням цих ринкових структур є організація реалізації інноваційної продукції на взаємовигідних умовах для наукових організацій-розробників і сільськогосподарських підприємств-споживачів. Створення і функціонування ринкових структур реалізації наукових розробок сприятиме розширенню можливостей щодо одержання інформації про досягнення науково-технічного прогресу, прискорення їх практичного застосування, підвищенню економічної ефективності виробництва.

Наукові організації в умовах ринку діють на конкурентних засадах, організовуючи свою діяльність на одержання високоефективної конкурентоспроможної інноваційної продукції. Вона може бути створена в результаті реалізації відповідних інноваційних проектів. В дисертації визначено, що підвищенню ефективності галузевих та регіональних програм розвитку агропромислового виробництва буде сприяти об'єднання пріоритетних інноваційних проектів в споріднені пакети. Такі пакети включають: вибір раціональної схеми освоєння інновацій, обґрунтування їх оптимальної ціни і структури джерел залучених інвестицій.

У п'ятому розділі - “Основні концептуальні положення перспективного розвитку інноваційної діяльності в агропромисловому виробництві”, опрацьовано пропозиції щодо удосконалення державних форм розвитку аграрної науки й наукових установ, їх регіонального розміщення, формування техніко-технологічних і екологічних умов виробництва сільськогосподарської продукції на засадах досягнень науково-технічного прогресу, обґрунтовані основні положення переходу до інноваційної моделі розвитку агропромислового виробництва. В сукупності факторів, які забезпечують інтенсивний розвиток сільського господарства і підвищення його ефективності, важливе значення має економічно обґрунтоване регіональне розміщення і спеціалізація аграрного виробництва. З урахуванням цих вимог важливо удосконалювати й розміщення науково-дослідних організацій, спрямовуючи їх науково-технічних і кадровий потенціал на підвищення ефективності використання регіональних грунтово-кліматичних та соціально-економічних особливостей країни в процесі агропромислової діяльності.

Формування і розвиток мережі науково-дослідних організацій аграрного профілю по території України відбулось під впливом багатьох чинників економічного, соціального, грунтово-кліматичного та іншого характеру. Цим зумовлюється неадекватність у територіальному розміщенні ряду галузевих та зональних науково-дослідних установ щодо регіональних умов країни. Вони створювались переважно у великих містах, де були певні умови щодо підготовки наукових кадрів, створенні житлово-побутових умов тощо. В Україні було здійснено протягом тривалого історичного періоду ряд відомих організаційних заходів щодо розвитку аграрної науки, в тому числі по удосконаленню територіального розміщення наукових установ. В останні роки розпочато реформування обласних державних сільськогосподарських дослідних станцій в регіональні інститути. В них значно розширені в порівнянні з обласними дослідними станціями науково-дослідні функції. З наданням їм та іншим науковим установам обов'язків обласних центрів наукового забезпечення агропромислового виробництва проявляється комплексний підхід щодо вирішення виробничих проблем за участю регіональних наукових організацій. Проте, цим не вирішуються до кінця проблеми регіонального наукового забезпечення розвитку сільськогосподарського виробництва. Йдеться про необхідність удосконалення регіонального розміщення галузевих наукових організацій, покликаних розробляти кардинальні проблеми розвитку виробництва рослинницької і тваринницької продукції з урахуванням специфічних зональних особливостей країни. Так, в 1956 році при створенні мережі наукових установ сільського господарства були визначені завдання і межі їх наукової діяльності. Внаслідок в зоні Степу, в умовах ризикованого землеробства, практично не було створено зональної наукової організації, яка безпосередньо займалась дослідженням і розробкою рекомендацій розвитку степового землеробства України. В тваринництві у південному регіоні країни науково-дослідні роботи здійснював тільки Інститут тваринництва “Асканія Нова”, у якому зосереджувались дослідження розвитку практично всіх провідних галузей виробництва тваринницької продукції. Ці та ряд інших проблем регіонального розташування наукових організацій аграрного профілю поки що до кінця залишились невирішеними. В умовах здійснення глибоких соціально-економічних перетворень на селі особливої уваги заслуговує питання наявності та регіонального розміщення наукового потенціалу з проблем аграрної економіки. Практика підтверджує необхідність створення мережі наукових установ з питань соціально-економічного розвитку українського села. Слід зауважити, що Президія Української академії аграрних наук здійснила ряд практичних заходів щодо розширення науково-дослідної діяльності в галузі економіки сільського господарства в зональних і галузевих наукових установах. У більшості регіональних наукових організаціях створені, хоча поки що і малочисленні відповідні структурні підрозділи. Вимагають розширення досліджень регіональних проблем механізації та електрифікації агропромислового виробництва. Все це вказує на необхідність розробки Державної програми розвитку аграрної науки в Україні, передбачивши нею і проблему удосконалення регіонального розміщення наукових організацій.

В умовах переходу до ринкової економіки назріла необхідність перебудови організації наукових досліджень на засадах підприємництва. З цією метою в нинішньому році в наукових організаціях системи Української академії аграрних наук створені наукові підрозділи завданням яких є дослідження проблеми менеджменту і маркетингу у науково-дослідній діяльності. Поставлена на дослідження тема “Розробити науково-методологічні засади створення об'єктів інтелектуальної власності та удосконалення маркетингу інновацій в аграрній сфері”. Наукові установи мають керуватись формулою ринкової економіки - “виробляти те, що споживається, а не продавати те, що виробляється”.

Розширення і поглиблення науково-дослідної діяльності, здійснення істотних якісних змін у розвитку науково-технічного прогресу, переведення агропромислового виробництва на прогресивні ресурсоощадливі технології органічно поєднуються з посиленням вимог щодо формування сучасної вітчизняної промисловості по матеріально-ресурсному забезпеченню аграрної науки. Назріла потреба на державному рівні законодавче визнати пріоритетним напрямом розвиток машинобудівельної, хімічної і біологічної індустрії в частині постачання у повній мірі матеріальних ресурсів як безпосередньо для здійснення науково-дослідного процесу, так і для забезпечення дослідних господарств. Вирішення цих питань повинно бути теж предметом Державної програми розвитку аграрної науки.

Розвиток аграрної науки, підвищення її ролі і відповідальності за гарантування продовольчої безпеки країни, вихід агропромислового виробництва з глибокого кризового стану, докорінне поліпшення постачання населенню продуктів харчування потребують удосконалення системи фінансового забезпечення наукової діяльності, поліпшення соціальних умов працівників науки, розширення підготовки наукових кадрів. Необхідно розширити джерела фінансового забезпечення аграрної науки. Крім державного бюджету, науково-дослідні роботи слід здійснювати за рахунок застосування ринкових методів наукової діяльності, залучення приватного капіталу, а також капіталу іноземних інвесторів.

Особливої уваги заслуговує розробка інноваційних проектів на конкурентній основі з використанням коштів фондів і банків, приватних фірм тощо. З цією метою доцільно створити Венчурний інноваційний фонд, а на регіональному рівні - фонди інноваційної підтримки для розвитку ефективних проектів і їх реалізації заінтересованим інвесторам. Вимагає удосконалення системи відносин аграрної науки і виробничої сфери на ринкових засадах, створення умов для розвитку інтелектуального бізнесу. Необхідно концентрувати зусилля наукових установ на створенні пріоритетних технологій, які дозволяють вийти на світовий ринок, забезпечать високий ефект в економіці. Цей процес пов'язаний з підготовкою і діяльністю менеджерів інноваційних проектів, здатних їх просування в сферу практичної реалізації.

Важливою умовою ефективного здійснення аграрного виробництва є його інформаційне забезпечення. Не менш важливою умовою і для організації науково-дослідницької діяльності також є інформаційна база. Проте, не дивлячись на виняткове значення системи нагромадження і використання статистичної, економічної, наукової, технічної та інших видів інформації, застосування комп'ютерної технології у науково-дослідних роботах, поки що залишається на недостатньому організаційному рівні, вимагає невідкладних заходів щодо її удосконалення.

Аналіз переконливо свідчить про доцільність створення науково-інформаційного Центра в аграрній сфері діяльності України, що дало б можливість значно поліпшити умови здійснення наукової діяльності науково-дослідних організацій і разом з тим сприяло б підвищенню рівня організації аграрного виробництва.

Назріла необхідність у формуванні системи інформаційно-дорадчої служби в сільському господарстві, в наданні допомоги з боку держави у забезпеченні аграрних товаровиробників необхідною інформацією. Разом з тим є нагальна потреба у більш тісній співпраці Міністерства аграрної політики та Української академії аграрних наук щодо розробки Державної програми інформатизації агропромислового комплексу України.

Важливою державною організацією структури управління науково-технічним прогресом може стати Державний фонд завершених науково-технічних робіт, створений у складі Міністерства аграрної політики України. Його формування слід здійснювати на основі ретельної експертизи та оцінки завершених науково-дослідних робіт. Атестація наукової продукції має проводитись з урахуванням актуальності тематики, новизни вирішених проблем, очікуваного економічного ефекту, можливих масштабів впровадження. Включені до Державного фонду завершені наукові розробки стають власністю держави і слугують предметом ринку наукової продукції.

Для організації проведення експертизи та оцінки закінченої науково-технічної продукції доцільно створювати постійні відомчі і міжвідомчі державні комісії, які здійснюватимуть свою діяльність під безпосереднім керівництвом Державного фонду науково-технічної продукції.

На Державний фонд науково-технічної продукції необхідно покласти обов'язки організації виробничої перевірки та випробування науково-технічних розробок. З цією метою слід використовувати регіональні Центри наукового забезпечення, виробничі полігони та базові підприємства проведення виробничої перевірки досягнень науково-технічного прогресу.

За участю Державного фонду завершених науково-технічних розробок доцільно заснувати Центр інформаційно-інноваційного забезпечення агропромислового виробництва України в якості організаційної структури Мінагрополітики. У Центрі слід зосереджувати інформацію про наявність, сутність та умови практичного застосування досягнень науково-технічного прогресу, про можливості придбання матеріально-технічних ресурсів, про можливості реалізації виробленої сільськогосподарської продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Інформаційно-інноваційний центр має розробляти системи нагромадження науково-технічної інформації, здійснювати її обробку та організацію масового використання із застосуванням сучасних комп'ютерних технологій. Галузевий Центр інформаційно-інноваційного забезпечення з Державним фондом завершених науково-технічних розробок повинен функціонувати на ринкових засадах із застосуванням практики видачі інноваційної продукції сільськогосподарським товаровиробникам в кредит. В областях доцільно сформувати за рахунок бюджетних, інноваційних та комерційних коштів інноваційно-технологічні фірми, консультаційні та консалтингові формування, дорадчі служби на комерційних засадах. Вони на договірній основі повинні надавати дієву допомогу господарським структурам щодо застосування досягнень науково-технічного прогресу.

Аналіз розвитку сільського господарства розвинутих країн світу свідчить про посилення наукоємності виробництва продукції, що сприяє підтриманню балансу внутрішнього продовольчого ринку з врахуванням якості і асортименту продукції, активно розвивати її експортні поставки.

Сучасний розвиток їх аграрного виробництва характеризується переходом до інноваційної моделі економіки, сутність якої у загальних рисах полягає у стабілізації і постійному підвищенні технічного і технологічного рівня виробничої діяльності. Така модель передбачає системну інтеграцію науково-технічної сфери в процесі економічного і соціального розвитку виробництва, яка вимагає чітких і послідовних дій щодо управління галузі, а також відповідних стимулів для наукових установ і забезпечення стійкого надходження ефективних інновацій. У таких умовах особлива роль належить аграрній науці як рушійній силі науково-технічного розвитку агропромислового виробництва, що забезпечує постійне техніко-технологічне і соціально-економічне його оновлення.

В наукових розробках й економічних публікаціях поки що відсутня чітко сформована сутність та зміст інноваційної моделі розвитку господарської діяльності в аграрній сфері України. У зв'язку з цим у дисертаційному дослідженні обґрунтовано методологічні положення визначення основних організаційно-економічних та техніко-технологічних складових, їх сутність та особливості розроблення такої моделі.

У загальних рисах інноваційна модель - це комплексне здійснення організації агропромислового виробництва в усіх його сферах діяльності на засадах застосування інноваційної продукції, що забезпечує нарощування обсягів та підвищення ефективності виробництва високоякісних конкурентоспроможних продуктів споживання на внутрішньодержавному і міждержавному ринках. Таким чином, розроблення і освоєння інноваційної моделі сільськогосподарського виробництва потребує комплексного підходу щодо формування чітко скоординованої системи заходів і виважених управлінських рішень. Тут основним завданням в умовах ринку має бути створення такого економічного механізму управління інноваційною діяльністю, який би забезпечував економічну заінтересованість сільськогосподарських товаровиробників у застосуванні інновацій, а наукові установи - в їх розробленні. З цією метою удосконалення нормативно-правової бази забезпечення інноваційної діяльності в напрямі її стимулювання, розвитку відповідної інфраструктури, захисту інтелектуальної власності і залучення її до господарського обороту, комерціоналізації результатів наукових досліджень, формування інноваційного підприємництва. Вимагає поліпшення організації процесу науково-дослідної діяльності та механізмів передачі інноваційної продукції для застосування виробничо-господарським структурам.

ВИСНОВКИ

На нинішньому етапі розвитку аграрної економіки, підвищення ефективності агропромислового виробництва першочергового значення набуває прискорення науково-технічного прогресу, визначальна роль у якому належить інноваційній діяльності, створенню інноваційної продукції та її реалізації в аграрному виробництві. Проте досягнення науково-технічного прогресу поки що органічно не включені у здійснення соціально-економічних і техніко-технологічних процесів розвитку сільськогосподарського виробництва та інших галузей агропромислового комплексу. Слабкою ланкою залишається організація широкого застосування у виробничій сфері наукових розробок , створення умов для підвищення економічної заінтересованості господарських структур у використанні інноваційної продукції. Цим зумовлюється актуальність теми дисертаційного дослідження, наукове значення та практична цінність одержаних результатів.

1. В процесі здійснення науково-технічного прогресу відбуваються матеріалізація наукових досягнень у розвитку техніки і технологій, вектор якої направлений на удосконалення матеріально-технічної бази суспільного виробництва. Цей процес стає основою забезпечення соціально-економічного розвитку як окремих галузей, видів виробничої діяльності, так і в цілому народногосподарського комплексу держави. У загальній схемі розкриття соціально-економічної сутності розвитку науково-технічного прогресу - “наука - техніка - технології - виробництво” першопричиною, рушійною силою, яка набуває імпульсивного характеру є наука. При цьому без втілення наукових досягнень у матеріальне виробництво наука не може перетворитись у безпосередню продуктивну силу. Визнання нерозривності науки і виробництва, їх соціально-економічного змісту щодо науково-технічного розвитку, є об'єктивною основою визначення соціально-економічної сутності інноваційної діяльності. 2. В процесі дослідження запропонована “нелінійна” модель інноваційної діяльності, яка передбачає орієнтацію споживачів на соціально-економічні інтереси. Вона включає напрями використання об'єктів інтелектуальної власності, якими є інноваційна продукція у вигляді нових технологій, машин, знарядь, сортів і гібридів сільськогосподарських культур, племінного молодняку високопродуктивних порід тварин, ліній та кросів птиці із пропозиціями відповідних технологій по їх використанню. Такі об'єкти можуть бути як проміжною ланкою в процесі розробки інновації, так і предметом комерціалізації результатів творчої діяльності.

3. Фінансові показники ефективності інвестицій дають змогу визначити абсолютний обсяг очікуваного прибутку в результаті впровадження інновації і є доцільними при порівнянні аналогічних проектів з співставними характеристиками. При порівнянні інноваційних проектів з різними характеристиками для більш достовірної оцінки ефективності інновацій слід застосовувати методику визначення квазіренти як приросту прибутку, створеного в результаті використання інновацій в агропромисловому виробництві. Це дасть змогу виділити перспективні проекти з максимальним потенціалом одержання прибутку на одиницю інвестицій. Квазірента містить у собі виплати конкретним розроблювачам інновації. В цьому проявляється її соціальний ефект.

4. Наукові та науково-дослідні установи в основному сформовані за галузевим принципом діяльності. В дисертації визначено, що галузева структура зайнятих наукових кадрів в системі Української академії аграрних наук потребує удосконалення в напрямі збільшення чисельності наукових кадрів в сфері аграрної економіки та механізації і електрифікації аграрного виробництва. Водночас в зоні Степу слід сформувати наукові установи, які здійснювали б комплексні дослідження щодо вирішення проблем чітко вираженого ризикованого степового землеробства, розвитку тваринницьких галузей в екстремальних умовах.

5. Визначено, що види інноваційної продукції за формою, змістом, умовами та можливостями реалізації досить різні і мають різне практичне значення, а також різний вплив на виробничо-господарську діяльність організаційно-правових структур. Інноваційна продукція, створена науковими установами за рахунок коштів Державного бюджету, є власністю держави і як важлива складова матеріально-ресурсного потенціалу має використовуватись у суспільному виробництві з високою віддачею. Це надзвичайно важливий чинник для забезпечення сталого розвитку аграрного сектора економіки, і тому його широке застосування набуває першочергового значення. В дисертації обґрунтовано пропозиції щодо розвитку аграрної науки: розширення досліджень на пріоритетних напрямах, збільшення наукових розробок, підвищення якісного складу інновацій та їх впливу на результативність інноваційної діяльності.

6. Значна частина результатів наукових досліджень, віднесених за змістом і значенням до інновацій, поки що залишається не використаною. Це зумовлюється насамперед низьким рівнем платоспроможності сільськогосподарських товаровиробників, слабкою інформаційною базою про наявний арсенал інноваційної продукції, про умови її використання. До пріоритетних напрямів реалізації інноваційної продукції, широкого застосування науково-технічного та соціально-економічного прогресу на макроекономічному рівні належить здійсненню національних і державних програм, законодавчо-нормативних актів, спрямованих на комплексне багатовекторне вирішення важливих проблем розвитку агропромислового виробництва країни.

7. Дослідженням доведено, що основним узагальнюючим показником визначення економічної ефективності застосування інноваційної продукції має бути показник річного економічного ефекту, що виражає сумарну економію виробничих ресурсів (живої праці, матеріалів, капітальних вкладень), одержану господарськими формуваннями у процесі господарської діяльності. Серед додаткових показників слід виділити: приріст валової продукції, урожайність сільськогосподарських культур, продуктивність тварин, строки окупності додаткових капітальних вкладень, рівень рентабельності виробництва продукції та інші. Аналіз засвідчив, що підвищення економічної ефективності досягається при комплексному застосуванні інноваційної продукції.

8. В дисертаційній роботі інноваційна діяльність досліджується в тісному взаємозв'язку розвитку двох її складових - створення інноваційної продукції в наукових організаціях та її практичної реалізації у виробничій сфері. При цьому формами інноваційної продукції є зразки нових машин, насіння, тварин і птиці, добрив, препаратів, організаційно-економічні проекти, моделі, методики, наукова-технічна та економічна інформація, проектна документація тощо. Визначено основні організаційно-економічні умови створення ринку науково-технічної продукції. Встановлено, що підвищенню ефективності галузевих та регіональних програм розвитку ринку інноваційної продукції буде сприяти об'єднання пріоритетних інноваційних проектів в споріднені пакети.

9. Запропоновано до реалізації Державну програму розвитку аграрної науки в Україні, яка передбачатиме регіональне розміщення галузевих наукових організацій, покликаних розробляти кардинальні проблеми розвитку виробництва рослинницької і тваринницької продукції з урахуванням специфічних зональних особливостей країни. Крім цього нею повинні визнаватися пріоритетні напрями розвитку машинобудівельної, хімічної і біологічної індустрії в частині постачання у повній мірі матеріальних ресурсів як безпосередньо для здійснення науково-дослідного процесу, так і для забезпечення дослідних господарств.

З метою фінансового забезпечення аграрної науки, крім коштів державного бюджету, науково-дослідні роботи слід здійснювати за рахунок застосування ринкових методів наукової діяльності, залучення приватного капіталу, а також капіталу іноземних інвесторів. Розробка інноваційних проектів повинна відбуватися на конкурентній основі з використанням коштів фондів і банків, приватних фірм тощо. Для цього необхідно створити Венчурний інноваційний фонд, а на регіональному рівні - фонди інноваційної підтримки для розвитку ефективних проектів і їх реалізації заінтересованим інвесторам. 10. Для підвищення ефективності організації науково-дослідницької діяльності в агропромисловому виробництві запропоновано розробити Державну програму інформатизації, яка передбачатиме співпрацю Міністерства аграрної політики та Української академії аграрних наук. В її рамках необхідне створення Державного фонду завершених науково-технічних робіт, метою якого разом з Центром інформаційно-інноваційного забезпечення є реалізація науково-технічної продукції. З метою організації виробничої перевірки та випробування науково-технічних розробок та надання інформаційних послуг слід використовувати регіональні Центри наукового забезпечення, виробничі полігони та базові підприємства проведення виробничої перевірки досягнень науково-технічного прогресу, інноваційно-технологічні фірми, консультаційні та консалтингові формування, дорадчі служби на комерційних засадах.

Аналіз проведеного дослідження свідчить, що ефективність інноваційної діяльності залежить в першу чергу від економічної заінтересованості як виробників інноваційної продукції, так і її споживачів. Тому подальше удосконалення нормативно-правової бази забезпечення інноваційної діяльності повинне відбуватись в напрямі стимулювання інноваційної діяльності, розвитку відповідної інфраструктури, захисту інтелектуальної власності і залучення її до господарського обороту, комерціалізації результатів наукових досліджень, формування інноваційного підприємництва.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії