Еколого-економічне обґрунтування раціонального водокористування у промисловому комплексі України

Актуальність теми. Інтенсивна антропогенна перебудова природного середовища, великі об'єми залучення у господарський обіг водних ресурсів, забруднення їх відходами виробництва призвели до низки протиріч між традиційним водокористуванням і вимогами екологічно збалансованого природокористування. Результати аналізу водогосподарської й екологічної ситуації в Україні зосереджують увагу на необхідності перебудови державної політики на засадах сталого соціально-економічного розвитку та забезпеченні екологічно збалансованого водокористування, поліпшенні якості водопостачання населення і галузей економіки на найближчу та подальшу перспективу.

Особливе місце займає проблема підвищення ефективності використання вод промисловим комплексом України. В умовах становлення економічної самостійності суб'єктів господарювання (підприємств, регіонів), недостатності бюджетного фінансування, зниження ефективності державного контролю, необхідності зменшення негативного впливу екологічно шкідливих виробництв на природне середовище, особливо на водні екосистеми, важливим стає впровадження нових інструментів економічного регулювання водокористуванням, встановлення дієвого механізму управління розвитком водного господарства держави на ринкових засадах. Разом з цим актуальними залишаються питання економічного стимулювання ресурсозбереження, впровадження екологічно чистих і природовідновлюваних техніко-технологічних систем у промисловості.

Сучасні тенденції і перспективи використання природних ресурсів взагалі і водноресурсного потенціалу зокрема висвітлені в роботах таких вчених: І.К.Бистрякова, Б.М.Данилишина, М.І.Долішнього, С.І.Дорогунцова, Я.В.Коваля, А.С.Лисецького, В.С.Міщенка, М.М.Паламарчука, В.М.Трегобчука, С.К.Харічкова, М.А.Хвесика, В.Я.Шевчука, А.В.Яцика та ін. Питання збалансованого еколого-економічного розвитку промислового комплексу досліджуються в працях О.І.Амоші, Л.В.Дейнеко, А.В.Степаненка, Г.О.Сухорукова, Н.В.Тарасової, М.І.Фащевського, Л.Г.Чернюк та ін.

Доцільність дослідження особливостей водокористування галузями промислового комплексу обумовлена необхідністю поглиблення науково-теоретичних розробок стосовно сучасних вимог раціонального природокористування та їх практичної реалізації в умовах утвердження ринкових засад економіки. Актуальність, теоретична і практична значущість вирішення проблем якісного і кількісного рівня забезпечення водними ресурсами галузей промисловості, недостатній рівень дослідження проблеми зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась у відповідності з тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема, з науково-дослідними темами 3.1.5.63 “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу” (номер держреєстрації 0100U000657), в межах якої автором виконані прогнозні розрахунки щодо рівня водокористування галузями промислового комплексу; Загальнодержавній програмі розвитку водного господарства України (затверджена Верховною Радою України Законом України “Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства” від 17.01.2002 №2988-ІІІ), в якій головна роль автора полягала в обґрунтуванні проблем водозбереження та визначенні заходів щодо зниження показників промислового водокористування; 3.1.5.64 “Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України”, номер держреєстрації 0101U007882, в якій роль автора полягала в обґрунтуванні принципів розвитку водного господарства та визначенні шляхів удосконалення еколого-економічних засад водогосподарського комплексу; 3.1.5.76 “Методологічні основи регіональної оцінки господарської освоєності водноресурсного потенціалу” (номер держреєстрації 0101U007870), де внеском автора є обґрунтування теоретико-методологічних основ використання вод промисловістю (використовується Державним комітетом України по водному господарству, лист № ВС/01-1032 від 05.10.2004 р.).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка наукових засад еколого-економічного обґрунтування раціонального водокористування у промисловому комплексі України.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення наступних найважливіших задач:

– удосконалення теоретико-методичних засад формування еколого-економічної моделі промислового водокористування в сучасних умовах господарювання;

– обґрунтування наукових підходів і визначення місця водного фактору в системі оптимізації промислового виробництва;

– дослідження та оцінка рівня антропогенного впливу галузей промисловості на екологічний стан водноресурсного потенціалу;

– визначення та обґрунтування пріоритетних напрямів щодо забезпечення раціонального водокористування у промисловості в межах басейну річок Приазов'я;

– визначення шляхів зменшення рівня використання та забруднення вод в процесі виробничої діяльності;

– розробка пропозицій щодо удосконалення механізму регулювання водокористування у промисловості з урахуванням економічних чинників впливу.

Об'єктом дослідження є організаційно-економічний механізм водокористування у промисловому комплексі України в умовах утвердження ринкових засад економіки.

Предметом дослідження є теоретико-методичні основи використання та охорони водних ресурсів у промисловому комплексі України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, економіки природокористування та охорони навколишнього природного середовища, дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених стосовно механізмів використання та охорони вод у промисловому виробництві, ресурсозбереження і розвитку економіки.

Для вивчення проблем промислового водокористування використані загальнонаукові та специфічні методи дослідження, зокрема: наукової абстракції - для визначення найбільш суттєвих сторін об'єкту дослідження; монографічного і системного підходів, аналізу і синтезу - для визначення місця і ролі промислового комплексу у структурі економіки та формування закономірностей його еколого-економічного розвитку; економіко-математичного моделювання - для обґрунтування еколого-економічної моделі промислового водокористування; на базі економіко-статистичного, математичного та порівняльного аналізу обґрунтовані напрямки зниження антропогенного тиску промисловості на водні екосистеми; історичного і логічного аналізу - для обґрунтування поняття екологічної оптимізації промислового виробництва та шляхів розвитку промисловості з урахуванням водного фактору. За допомогою методів декомпозиції та статистичних групувань здійснено еколого-економічну оцінку водокористування у промисловому секторі економіки. екологічний економічний водокористування

Інформаційною базою дослідження слугували законодавчі та нормативно-правові акти України з питань природокористування, ресурсозбереження і перспектив розвитку промислового комплексу, матеріали Державного комітету України по водному господарству, Державного комітету статистики України та результати досліджень проектних і науково-дослідних установ.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційному дослідженні сформульовано положення, висновки і рекомендації, які в сукупності розв'язують важливе наукове завдання - поглиблення теоретико-методичних основ раціонального водокористування у промисловому комплексі України на основі удосконалення економічного механізму регулювання водокористування, що має важливе значення для забезпечення екологічно збалансованого використання вод та належного рівня водозабезпечення населення і галузей економіки в умовах утвердження ринкових засад економіки.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в наступному:

– поглиблено і конкретизовано теоретико-методичні підходи до формування еколого-економічної моделі водокористування у промисловості, в основу якої покладено критерій водозбереження, що характеризується показниками водоємності, зносу основних виробничих фондів природоохоронного призначення, часткою забруднених стічних вод;

- поглиблено сутність поняття “екологічна оптимізація промислового виробництва”, яке на відміну від існуючих розглядається як процес приведення виробничої системи до оптимального стану екологічної рівноваги за критерієм оптимальності з метою максимізації чистого економічного ефекту чи мінімізації загальних виробничих витрат на природоохоронні заходи і, відповідно, зменшення вірогідності ризику промислових аварій;

– здійснено класифікацію галузей промисловості за рівнем водокористування і водовідведення, на основі якої визначено стратегію забезпечення збалансованого розвитку промислового комплексу за водним фактором;

- обґрунтовано напрями екологобезпечного використання водних ресурсів у промисловості в межах басейну річок Приазов'я, що сприятиме покращенню водогосподарського балансу і оздоровленню екологічної ситуації в регіоні;

- удосконалено механізм управління використанням та охороною вод в процесі виробничої діяльності, що порівняно з існуючим враховує програмно-цільову організацію інвестиційного процесу, пріоритетність економічних важелів регулювання водних відносин;

- визначено основні шляхи удосконалення системи водокористування у промисловості, які поєднують комплекс адміністративних та економічних чинників з наданням пріоритетності стимулюючим економічним інструментам (амортизаційним, інвестиційним, кредитним) регулювання розвитку водного господарства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що реалізація обґрунтованих напрямів підвищення рівня ефективності використання вод у промисловому комплексі України з урахуванням здійснення організаційних, екологічних та економічних заходів дасть можливість покращити екологічний стан водних об'єктів і підвищити технологічний рівень водокористування. Визначені у формі практичних рекомендацій заходи і пріоритети в організації збалансованого водокористування є базою для формування регіональних (басейнових) програм соціально-економічного і технологічного розвитку та удосконалення економічного механізму регулювання водокористування.

Наукові висновки і пропозиції, що стосуються оцінки використання та охорони вод у промисловому комплексі, використані в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема при підготовці розділів

“Водноресурсний потенціал” в темі 3.1.5.63 “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу” та “Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України (довідка № 25/212-19-4 від 11.04.2005 р.), при розробці нормативно-правових документів в частині охорони та відтворення земель промислового комплексу України (довідка №14-05-11/2382 від 01.04.2005 р.);

при підготовці матеріалів щодо характеру і оцінки галузевого водокористування до Загальнодержавної програми розвитку водного господарства України (затверджено Законом України від 17.01.2002 р. №2988-ІІІ) (довідка №25/279-19-4 від 12.05.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації наукові положення, висновки, рекомендації та пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком.

Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, в якій розв'язане важливе наукове завдання - поглиблення теоретико-методичних основ раціонального водокористування у промисловому комплексі України в умовах утвердження ринкових засад економіки.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження доповідались на наукових та науково-практичних конференціях, семінарах.

Результати дисертаційного дослідження обговорювались і отримали позитивну оцінку на наукових і науково-практичних конференціях та семінарах: науково-практичних конференціях “Сучасні проблеми охорони і раціонального використання водних ресурсів та очистки природних і стічних вод” (Миргород, 22-25 квітня 2002р.) та “Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) об'єктів будівництва. Регіональні, галузеві проблеми: практика проведення ОВНС” (Коктебель, Крим, 27-31 травня 2002р.); міжнародних науково-практичних конференціях “Внесок академіка В.І.Вернадського в дослідження проблем розвитку і розміщення продуктивних сил” (Київ, 12-13 березня 2003р.), “Водні ресурси на рубежі ХХІ ст. Проблеми раціонального використання, охорони та відтворення” (Київ, 22-25 квітня 2003р.) та “Проблеми і механізми відтворення ресурсного потенціалу України в контексті євроінтеграції” (Рівне, 8-9 жовтня 2004 р.); п'ятій міжнародній науково-практичній конференції “Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития” (Мінськ, 2-3 жовтня 2003 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком” (Рівне, 20-21 травня 2004 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 друкованих праць, загальним обсягом 13,2 д.а., у тому числі 8 статей, з яких 5 авторських статей опубліковано у наукових фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 199 стор. комп'ютерного тексту. Він включає 20 таблиць і 8 рисунків, із загальної кількості яких лише 2 займають усю площу сторінки. Список використаних джерел (181 найменування) викладено на 15 стор., додатки - на 24 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методичні основи формування еколого-економічних моделей водокористування” досліджено ступінь вивченості проблем використання та охорони вод галузями економіки, розглянуто методологічні основи оцінки водокористування у промисловості, обґрунтовано основні етапи для побудови моделі водокористування в результаті виробничої діяльності.

Дослідження всієї сукупності реакцій водного об'єкта на змінні антропогенні навантаження і природні умови базуються на моделюванні виробничої діяльності в рамках екологічно збалансованого природокористування. У відповідності з можливими варіантами стратегій розвитку (в межах промислового комплексу, басейну чи ділянки річки) створено ряд еколого-економічних моделей водокористування з метою пошуку шляхів раціонального управління розвитком виробництва як комплексу природно-технічних об'єктів, сукупності виробничих процесів, системи з обробки та утилізації відходів тощо.

Методологічні основи оцінки водокористування у промисловості передбачають визначення системи показників, які відображають стан, процеси і проблеми водокористування у промисловості. Основними характеристиками впливу промислового виробництва на водні ресурси басейну є показники забору води з поверхневих водних об'єктів і підземних джерел з урахуванням повернення води та концентрації забруднюючих речовин, скинутих зі стічними промисловими водами у водний об'єкт. Показники водоємності продукції, існуючі норми водокористування і водовідведення є важливою складовою порівняльного аналізу окремих підприємств, галузей економіки та регіонів на національному і міждержавному рівнях, основою для обґрунтування спецводокористування, розробки норм водокористування і водовідведення на базі науково-технічних досягнень.

При проведенні водозберігаючих і водоохоронних заходів на виробництві доцільно дотримуватись наступних етапів вирішення задачі: проведення екологічного аудиту суб'єкта природокористування; формулювання основних цілей заходу; відбір найбільш вагомих чинників впливу і формування на цій основі параметрів еколого-економічної моделі; визначення методів і інструментів знаходження рішення; економіко-екологічне прогнозування, передбачення ходу реалізації планованих капіталовкладень; вибір оптимальних проектів і варіантів вкладення коштів; вироблення управлінських рішень.

У процесі дослідження конкретизовано теоретико-методичні підходи до формування еколого-економічних моделей водокористування у промисловості з метою визначення шляхів мінімізації сукупних витрат виробництва в результаті залучення водного ресурсу. Промисловість розглядається як основний учасник водогосподарського комплексу, що впливає на формування водного режиму і водозабезпечення території, еколого-економічну цінність водних ресурсів басейну, перш за все, за показниками виснаження (водозабір, безповоротне використання вод) і забруднення (скид стічних вод, кількість забруднюючих речовин) вод. Регулювання, управління і контроль за діяльністю досліджуваного об'єкта залежить від ефективності функціонування економічних інструментів стимулювання раціонального природокористування (системи платежів і штрафів, дієвості ринкових, фінансових, фіскальних інструментів). Дана модель сприяє розробці стратегічних водогосподарських програм суб'єктами господарювання для обґрунтування об'ємів і пріоритетних напрямів інвестування у природоохоронні заходи.

Використовуючи фактичні і розрахункові показники водокористування і водовідведення в результаті виробничої діяльності запропоновано цільову функцію управління водокористуванням за критерієм водозбереження, що характеризується як процес вибору шляхів мінімізації використання і відведення вод у промисловості, перш за все, за показниками водоємності, рівня зносу основних виробничих фондів природоохоронного призначення та часткою забруднених стічних вод. Визначення рівня ефективності водокористування на виробництві доцільно проводити за коефіцієнтом використання вод наступним чином:

У дисертаційній роботі теоретично узагальнені й розроблені заходи по вирішенню наукового завдання - поглиблення теоретико-методичних засад раціонального водокористування у промисловому комплексі України на основі удосконалення економічного механізму регулювання водокористування. Це дало змогу зробити висновки теоретичного і науково-практичного спрямування, основними з яких є:

Сучасний промисловий комплекс України за своєю структурою, технологіями і рівнем природокористування залишається брудо- і ресурсоємним, екологічно незбалансованим. Як найпотужніший водокористувач промисловість щороку споживає близько 47% загальних водопотреб, 50% всіх обсягів свіжої води, скидає 50% загальних об'ємів стічних вод, з яких 80% є забрудненими. При цьому обсяг стічних вод, що потребує очищення становить 68% пропускної спроможності очисних споруд, а завантаженість очисних споруд - близько 47%. Зниження промислового водокористування впродовж останнього десятиріччя докорінно не змінили тенденції екстенсивного розвитку водного господарства, хоча за рахунок збільшення потужностей оборотних систем водопостачання економія води досягала понад 65% загалом в Україні, а в окремих галузях промисловості - 80-90%.

Це вимагає застосування програмно-цільового підходу до модернізації систем використання та охорони вод в процесах виробничої діяльності, необхідності впровадження екологоорієнтованих водозберігаючих технологій на найбільших підприємствах-забруднювачах (у галузях хімічної і металургійної промисловості, електроенергетики та машинобудування), вироблення системи заходів з економії вод на основі врахування економічних, соціальних і екологічних показників виробництва.

Шляхи мінімізації сукупних витрат виробництва в результаті залучення водного ресурсу запропоновано визначати за допомогою еколого-економічної моделі промислового водокористування в межах річкового басейну. Використання при цьому цільової функції управління водокористуванням за критерієм водозбереження, що характеризується, перш за все, показниками водоємності, рівня зносу основних виробничих фондів природоохоронного призначення та часткою забруднених стічних є необхідним для визначення рівня виснаження і забруднення вод галузями промисловості. Пошук оптимальних шляхів зменшення обсягів використання вод в процесах виробництва доцільно проводити з урахуванням запропонованого коефіцієнту використання вод.

Результати дослідження рівня впливу промисловості на екологічний стан басейну річок Приазов'я свідчать про напружену екологічну ситуацію на даній території, особливо в межах Донецької і Запорізької областей. Науково обґрунтовані заходи щодо скорочення обсягів водокористування і скиду стічних вод базуються на необхідності удосконалення технологічних процесів в основних галузях-водоспоживачах, застосуванні мало- і безводних технологій, замкнутих водооборотних систем; упорядкуванні існуючої системи водовідведення; розробки і впровадження дієвих заходів щодо посилення відповідальності за забруднення поверхневих та підземних вод. Розробка і впровадження відповідних цільових інвестиційних ресурсозберігаючих програм, ефективне використання науково-технічного та інноваційного потенціалу сприятиме значному зменшенню обсягів використання води (особливо питної) у виробничих процесах та скидів забруднюючих речовин, зниженню технологічних втрат води та втрат води при транспортуванні і, відповідно, зниженню загальної водоємності та собівартості продукції.

Обґрунтування ефективності і доцільності проведення водозберігаючих і водоохоронних заходів на виробництві повинно базуватись на аналізі результатів екологічного аудиту виробництва, чіткому формулюванні цілей водозберігаючих заходів, чинників впливу, методів й інструментів знаходження рішення. За таких умов передбачення ходу реалізації капіталовкладень, вибір оптимальних водозберігаючих проектів та вироблення відповідних управлінських рішень є найбільш ефективним з економічної та екологічної точок зору.

5. Значна невідповідність між обсягами відшкодування водоохоронних витрат і зборами за використання та забруднення вод потребує обґрунтованої системи платежів і штрафів за забруднення водних екосистем, визначення механізмів погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, нормування скидів забруднюючих речовин, лімітів використання вод (водозабору, безповоротного водокористування і скиду забруднюючих речовин) з урахуванням їх ресурсної і відновлюваної спроможності для забезпечення раціонального використання, відтворення та охорони водних екосистем.

6. Доведено, що система стимулювання скорочення водопотреб і скидів стічних вод сприяє упередженню виникнення забруднення на початкових стадіях процесу виробництва, підвищенню рівня екологічної безпеки водокористування шляхом надання підприємствам режиму прискореної амортизації, державного субсидування на природоохоронні заходи, пільгового кредитування, розробки і розподілу екотехнологій та інших економічних інструментів екологічної політики.

7. Визначено, що удосконалення існуючої організаційної структури управління водокористуванням на виробництві можливе за рахунок створення організаційних механізмів щодо розроблення та узгодження нормативно-методичної бази щодо обліку, моніторингу та контролю використання та охорони вод. Оптимальне поєднання при цьому економічних важелів регулювання водних відносин з організаційними та правовими заходами, розробка принципів формування економічних механізмів їх регулювання з урахуванням пріоритетів і законодавчих норм міжнародної спільноти у сфері використання і охорони водних ресурсів сприятиме впровадженню раціонального економічного механізму водокористування та водоохоронної діяльності.

8. Доведено, що основними принципами ресурсозбереження на виробництві повинні бути створення належних економічних і правових умов зацікавленості юридичних і фізичних осіб, поєднання методів економічного стимулювання і фінансової відповідальності, державного регулювання водоохоронної діяльності, мінімізація відходів виробництва на основі утилізації і рециркуляції, створення водо- та енергозберігаючої структури матеріального виробництва і господарювання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ