Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук

Рада по вивченню продуктивних сил України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність 08.09.01 - демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

Розвиток системи вищої освіти регіону в умовах формування різних форм власності (соціально-економічний аспект)

Капченко Руслан Леонідович

Київ 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки праці та менеджменту Кіровоградського національного технічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Куценко Віра Іванівна, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу проблем розвитку і розміщення галузей соціальної сфери

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Сазонець Ігор Леонідович, Дніпропетровський національний університет Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри міжнародного менеджменту;

кандидат економічних наук, доцент Євтушенко Ганна Іванівна, Національна академія державної податкової служби України, доцент кафедри податкового менеджменту.

Провідна установа:

Львівський національний університет ім. Івана Франка Міністерства освіти і науки України, кафедра економіки України, м. Львів.

Захист відбудеться “13” червня 2005 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий “11” травня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук, професор Бандур С.І.

1. Загальна характеристика роботи

конкурентоспроможність освітній послуга власність

Актуальність теми. Подальший соціально-економічний розвиток України та інформатизація суспільства залежать від того, якою мірою будуть задіяні інтелектуальні та творчі можливості народу, здібності кожного громадянина. Це обумовлює необхідність нагромадження інфраструктурного потенціалу освіти, передусім вищої, котрий створює конкретні умови і можливості для формування висококваліфікованих кадрів.

Реалії сьогодення свідчать, що вища освіта України потребує подальшого вдосконалення в напрямку її більшої демократизації та входження в систему міжнародної освіти.

В цих умовах особливої актуальності набуває проблема функціонування закладів вищої освіти на регіональному рівні з метою задоволення потреб регіону в кваліфікованих кадрах з урахуванням структури розвитку економіки.

Даній проблемі було присвячено наукові праці О.Анчишкіна, Д.Богині, І.Бондар, В.Васильченко, О.Дайновського, А.Добриніна, С.Дятлова, Г.Єгіазаряна, В.Єрошиної, В.Жаміна, Є.Жильцова, С.Зарецької, В.Комарова, С.Костаняна, В.Куценко, Б.Рябушкіна, С.Струмиліна, В.Щетиніна, Л.Якобсона та ін. Завдяки цим та багатьом іншим ученим була сформована така галузь науки та навчальна дисципліна, як економіка освіти.

Вагомий внесок у розв'язання соціально-економічних проблем підготовки кваліфікованих кадрів у контексті розвитку національного і регіональних ринків праці зробили С.Бандур, Л.Кривенко, Е.Лібанова, І.Лукінов, С.Мочерний, С.Пирожков, У.Садова, А.Чухно та інші вітчизняні дослідники.

Проблеми формування регіональної економічної політики, в тому числі відносно розвитку системи вищої освіти знайшли відображення в працях М.Долішнього, С.Дорогунцова, А.Єпіфанова, Т.Заяць, В.Кравченко, М.Круглова, Н.Ларіса, С.Мельник, І.Микасюка, Р.Патори, І.Сало, Л.Семів, В.Симоненко, В.Тьорла, М.Фащевського та ін.

Водночас, вивчення наявних наукових досліджень вказує на відсутність у більшості з них глибокої оцінки конкурентоспроможності освітніх послуг, які надаються навчальними закладами національної системи вищої освіти різних форм власності, а також концептуальної моделі її розвитку за умов входження держави у міжнародні транснаціональні структури та приєднання України до Болонського процесу. Все це спонукало до вибору теми даної дисертаційної роботи, яка виконана переважно на прикладі Кіровоградської області, обумовлює актуальність дослідження, його головну мету, наукову та прикладну значущість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках програми “Дослідження ринку праці Кіровоградського економічного регіону” згідно плану науково-дослідних робіт Кіровоградського державного технічного університету МОН України за темою “Механізм ефективного використання та розвитку трудового потенціалу регіону”(державний реєстраційний номер 0103V06102), в межах якої автором особисто проводились дослідження процесів розвитку системи підготовки спеціалістів регіональними вузами відповідно до перспективних потреб економіки регіону, а також у тісному зв'язку з тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема з науково-дослідними темами: 3.1.5.63 “Схема (Прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу” (комплексне фундаментальне дослідження) - номер державної реєстрації 0100Y000657, роль автора в якій полягала у визначенні основних напрямів і шляхів розвитку освіти; “Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України” (комплексне фундаментальне дослідження) - номер державної реєстрації 0101Y007882, при виконанні якої дисертантом обґрунтовано стратегічні напрями розвитку людського капіталу та освіти як його складової. Крім того в рамках вказаних тем автором здійснено оцінку стану розвитку системи вищої освіти Кіровоградської області та розроблено прогноз її розвитку на перспективу.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у розробці та обґрунтуванні методологічних засад та практичних підходів щодо удосконалення механізму розвитку вищої освіти та системи підготовки кадрів в умовах формування різних форм власності.

Для досягнення зазначеної мети в дисертації були поставлені та розв'язувалися такі основні задачі:

- здійснити теоретико-методологічне обґрунтування сутнісно-змістовної характеристики системи вищої освіти (якості вищої освіти, конкурентоспроможності освітніх послуг і якості освітньої діяльності);

- визначити теоретико-методологічні засади розбудови вищої освіти в умовах існування різних форм власності;

- розкрити особливості розвитку вищої школи в контексті приєднання України до Болонського процесу;

- визначити особливості функціонування закладів вищої освіти на регіональному рівні в умовах існування різних форм власності;

- обґрунтувати методичні підходи щодо визначення обсягів підготовки спеціалістів вищими навчальними закладами різних форм власності відповідно до потреб ринку праці регіону;

- розробити прогноз підготовки спеціалістів з вищою освітою для забезпечення перспективних кадрових потреб регіону;

- визначити напрями вдосконалення організаційно-економічного механізму розвитку вищої освіти на регіональному рівні в умовах формування різних форм власності та приєднання України до Болонського процесу.

Об'єктом дослідження є процеси розвитку системи вищої освіти України на регіональному рівні в умовах формування різних форм власності.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні, прикладні та практичні проблеми трансформації системи вищої освіти України в умовах формування різних форм власності на регіональному рівні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, економіки освіти, основні положення державної соціальної політики та стратегія її реалізації, наукові праці відомих вчених з проблем розвитку системи вищої освіти. У роботі використані наступні методи дослідження: абстрактно-логічний при визначенні теоретико-методологічних засад розвитку системи вищої освіти України; економіко-статистичний та економіко-математичний - при дослідженні тенденцій та закономірностей розвитку вищої освіти; метод Дельфі та балансовий - при обґрунтуванні основних напрямів розвитку вищої освіти; метод сценарного моделювання - при визначенні перспектив розвитку галузі.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації одержано нові науково-обґрунтовані результати, які в сукупності розв'язують важливе наукове завдання - вдосконалення теоретико-методологічних і прикладних основ розвитку системи вищої освіти. Найбільш суттєві теоретичні та практичні результати, які характеризують новизну дослідження й особистий внесок автора, наступні:

- введено в науковий обіг авторське визначення поняття “якість вищої освіти” - як сукупності знань, навичок та якостей особи з вищою освітою, що розкривають її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і зумовлюють здатність задовольняти особисті та суспільні духовні й матеріальні потреби, а також поняття “якість освітньої діяльності” - як сукупності характеристик діяльності системи вищої освіти та її складових щодо надання відповідних послуг для задоволення потреб особи та суспільства;

- набуло подальшого розвитку поняття “конкурентоспроможність освітніх послуг”, в якому, на відміну від існуючих визначень, вона трактується як співвідношення якості таких послуг і ціни споживання. При цьому якість освітніх послуг розглядається під призмою рівня відповідності вимогам наступних суб'єктів: окремих осіб, що здобувають вищу освіту; підприємств і територій, де ці особи повинні реалізовувати свій трудовий потенціал і проживати; в цілому суспільства, що вимагає формування у молодих фахівців соціально необхідних якостей здатних забезпечити високий рівень їх конкурентоспроможності на ринку праці;

- вдосконалено трактування сутності “регіонального ринку освітніх послуг вищих навчальних закладів”, яке, на відміну від існуючого, включає сукупність соціально-економічних відносин з приводу купівлі-продажу освітніх послуг вищих навчальних закладів у межах певної території, що й зумовлює специфіку даного процесу;

- дістали подальший розвиток методичні підходи по визначенню відповідності обсягів випускників вищих навчальних закладів регіону різних форм власності потребам регіонального ринку праці, які ґрунтуються на застосуванні інтегрального коефіцієнту попиту та пропозиції кваліфікованих кадрів, підготовлених у системі вищої освіти регіону;

- обґрунтовано пріоритетні напрями та шляхи розвитку вищої освіти в контексті формування різних форм власності та приєднання України до Болонського процесу;

- побудовано, на основі авторської методики, прогноз підготовки кадрів з вищою освітою в Кіровоградській області, який враховує перспективні потреби розвитку різних ланок її економіки;

- вдосконалено організаційно-економічний механізм управління системою підготовки кадрів з вищою освітою в регіоні, в якому передбачено досягнення більш високого рівня збалансованості структури підготовки фахівців з вищою освітою регіональним потребам у спеціалістах.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані в процесі дослідження наукові результати сприяють підвищенню соціально-економічної ефективності функціонування вищої освіти, розвитку міжнародного співробітництва у сфері підготовки кваліфікованих кадрів згідно потреб національного та регіонального ринку праці.

Вони можуть бути використані при розробці та обґрунтуванні стратегії розвитку освіти в Україні та її регіонах, у практиці викладання економічних дисциплін у вищих навчальних закладах, при визначенні стратегії розвитку вищої освіти з урахуванням приєднання нашої держави до Болонського процесу.

Практична цінність здобутих результатів підтверджується їх упровадженням на державному рівні (довідка Міністерства освіти і науки України № 32/8-309 від 06.05.2003 р.), а також на регіональному рівні, що засвідчено довідками, наданими: управлінням освіти і науки Кіровоградської обласної державної адміністрації (№ 8-219/4 від 26.02.2003 р.); Кіровоградським обласним центром зайнятості (№ 14-267/44 від 13.03.2003 р.); Кіровоградським державним технічним університетом (№ 18-18/4-360 від 4.03.2003 р.); ВАТ “Науково-виробниче об'єднання “ЕТАЛ” м. Олександрії Кіровоградської області (№ 0570-24/88 від 26.02.2003 р.); Кіровоградським відкритим акціонерним товариством з виробництва сільськогосподарської техніки “Червона зірка” (№ 435/335 від 28.02.03 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є одноосібно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до розв'язання проблеми розвитку системи вищої освіти в регіоні в контексті реформування вітчизняної економіки та приєднання України до Болонського процесу. Всі наукові результати, що виносяться на захист, одержані автором особисто і є його внеском в розвиток економічної науки.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації апробовано автором на: третій міжнародній науково-практичній конференції “Демократія і освіта” спільно з Монтклерським державним університетом США, (м. Київ 1-3 червня 2001 р.); другій міжнародній науково-практичній конференції “Управління якістю професійної освіти” (м. Донецьк 24-25 квітня 2002 р.); другій всеукраїнській науково-практичній конференції “Україна наукова 2002” (м. Дніпропетровськ 10-24 травня 2002 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень” у мережі Інтернет до 230-річчя з дня народження Давида Рікардо (м. Дніпропетровськ 28 жовтня - 28 листопада 2002 р.)

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 10 наукових праць, з них 6 - у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 3,6 друк. арк., з яких - 3,3 друк. арк. є особистим доробком автора.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 223 найменувань та 20 додатків. Повний обсяг дисертації становить 231 стор. друк. тексту, в тому числі 17 таблиць та 16 рисунків, що займають 11 стор., список використаних джерел займає 19 стор., додатки - 32 стор.

2. Основний зміст роботи

У першому розділі “Теоретичні аспекти розвитку вищої освіти України в умовах різних форм власності” розкрито теоретико-методологічні засади дослідження проблеми розвитку регіональної системи вищої освіти в умовах існування різноманітних форм власності, визначено сутність і зміст основних понять, якими слід керуватися при вивченні даної проблеми та особливостей соціально-економічних відносин на регіональному ринку освітніх послуг.

Досліджуючи характер розвитку вищої освіти в Україні та Кіровоградській області, зокрема, автор вважає за необхідне виходити із перспектив соціально-економічного розвитку території та світових тенденцій. При вивченні еволюції вищої освіти встановлено, що в своєму розвитку вона пройшла такі періоди: докапіталістичний або період аграрних цивілізацій; капіталістичний; індустріальний; а наприкінці 20 ст. вступила у постіндустріальний період свого розвитку. Нами визначено дві закономірності - за якими повинно відбуватися реформування вищої освіти в Україні: перша - це творче використання світового досвіду, враховуючи історичні, економічні та національні особливості розвитку нашої держави, друга - нагромадження проблем теоретико-методологічного характеру щодо організації вищої освіти, які успадкувала Україна від радянської системи.

В умовах існування різних форм власності для вищої освіти України постає завдання побудови цілісної системи освіти, що охоплює підготовку та працевлаштування спеціалістів.

Виходячи з того, що освітні послуги вищих навчальних закладів належать до змішаних суспільних благ, які мають свої особливості, в роботі зазначено, що наявність оплати освітніх послуг викликає необхідність, крім поліпшення фінансового стану вищих навчальних закладів різних форм власності, ще і регулювання попиту на освітні послуги. Таким чином, для виконання завдання побудови цілісної системи вищої освіти, а також забезпечення оптимального поєднання платної і безоплатної освіти, слід зберегти державне регулювання. Автор притримується гіпотези, що в умовах формування різних форм власності ринок нездатний повною мірою виконувати функції, які можуть бути здійснені лише державою

Саме на державу мають бути покладені функції по забезпеченню макроекономічної стабільності, з одночасним сприянням розвитку ринкової конкуренції та забезпеченню гарантій реалізації принципів соціальної справедливості й соціальної економіки. Основним принципом розвитку системи вищої освіти України в умовах формування різних форм власності, має бути забезпечення якості освітніх послуг на регіональному, державному й міжнародному рівнях.

Разом з тим, звертаючи увагу на якість освітніх послуг вищих навчальних закладів, дисертант дійшов висновку щодо необхідності таких понять як “якість вищої освіти” та “якість освітньої діяльності”, що відображені в Законі України “Про вищу освіту”. Так, на формування якостей будь-якої особи, її ціннісних орієнтацій впливає не лише заклад освіти, а й багато інших факторів. Тому, виходячи з цього та враховуючи економічний аспект, під “якістю вищої освіти” нами пропонується розуміти, як “сукупність знань, навичок та якостей особи з вищою освітою, що відображають її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і зумовлює здатність задовольняти як особисті духовні й матеріальні потреби, так і потреби суспільства”.

Відповідно під “якістю освітньої діяльності” мають розглядатися не просто характеристики вищих навчальних закладів і державних органів, які здійснюють управління у галузі вищої освіти, а “сукупність характеристик діяльності системи вищої освіти та її складових щодо надання послуг для здобуття вищої освіти, котра визначає її здатність задовольняти встановлені й передбачені потреби окремої особи або (та) суспільства”.

Виходячи з різноманітності споживачів освітніх послуг, можна відзначити, що загальна якість освітніх послуг має складатися з таких видів, як: якість для суспільства (держави); якість для окремих територій (регіонів); якість для окремих осіб, котрі бажають здобути вищу освіту (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Схема формування якості освітніх послуг вищих навчальних закладів

Отже, якість освітніх послуг поняття багатовимірне і може формуватися з наступних видів:

якість для суспільства (держави), критерії та показники якої враховуються в процесі ліцензування, акредитації вищих навчальних закладів та їх окремих спеціальностей. За допомогою цих заходів встановлюються вимоги до організації роботи вищих навчальних закладів, його професорсько-викладацького складу та матеріально-технічного забезпечення, а також програмно методичного забезпечення навчального процесу. Якість для суспільства передбачає також формування у молодих фахівців соціально необхідних якостей для сприяння їх реалізації не лише як окремих суб'єктів ринку праці, а і як членів суспільства та громадян країни;

якість для окремих територій (регіонів), підприємств, установ та організацій, що мають певні вимоги щодо знань, практичних навичок та особистісних якостей випускників вищих навчальних закладів. Актуальність і відмінність цієї складової загальної якості освітніх послуг від попередньої полягає в тому, що сучасні державні стандарти враховують в основному загальні вимоги до навчального процесу; й відсутній гнучкий механізм реагування на специфічні потреби в освітніх послугах окремих регіонів та підприємств, особливо з боку державних вищих навчальних закладів, які виконують держзамовлення; вищі навчальні заклади III-IV рівнів акредитації підпорядковані лише відомчим міністерствам, а управління освіти обласних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування не мають суттєвого впливу на них;

якість для окремих осіб, які хочуть здобути вищу освіту, характеризується тими знаннями і навичками, ціннісними орієнтаціями, певними особистісними якостями, котрі сформувалися або розвинулися під час навчання. Головним критерієм якості вищої освіти для особи є її спроможність отримати бажану роботу або підвищення по службі.

В дисертації викладено авторське тлумачення конкурентоспроможності освітніх послуг вищих навчальних закладів, під якими слід розуміти їх спроможність відповідати вимогам ринку даного виду освітніх послуг. Їх оцінку можна здійснити на основі зіставлення даних освітніх послуг вищого навчального закладу з відповідними послугами інших вищих навчальних закладів.

Показник конкурентоспроможності дисертантом пропонується розраховувати як частку від співвідношення сум відносних показників характеристик якості освітніх послуг до відносної ціни споживання цих послуг.

Необхідно зауважити, що за умов якісних змін в економіці та на ринку праці, виокремлюються певні особливості розвитку системи вищої освіти в Україні. Перш за все, вони залежать від підготовки висококваліфікованих фахівців, фінансування та управління закладами освіти.

Отже, особливістю теперішнього періоду є те, що кожна область готує кадри з вищою освітою переважно для себе. Зменшується кількість випускників шкіл що вступають до вузів інших регіонів. Зростає роль регіональної підготовки спеціалістів з вищою освітою. Збільшується кількість регіональних вищих навчальних закладів різних форм власності. Виникає багато нових вузів з невеликою кількістю студентів, що свідчить про зменшення навантаження чисельності студентів на вищі навчальні заклади. Більшість з нещодавно відкритих вузів - профільні, завдяки ринковому механізму дії закону відповідності попиту та пропозиції. Виокремлюються тенденції скорочення вечірньої форми навчання на користь денної й заочної, та загального скорочення пропорції основного професорсько-викладацького складу. В той же час, відповідно до вимог Болонського процесу, відбувається поступове впровадження двоступеневої системи підготовки фахівців (бакалаври, магістри), виникає необхідність вдосконалення переліку напрямів та спеціальностей, за якими ведеться підготовка спеціалістів, що також сприятиме подальшому поліпшенню якості вищої освіти за рахунок вдосконалення її методико-матеріальної забезпеченості.

Разом з тим, якість підготовки фахівців і функціонування вищої освіти великою мірою залежать від фінансування закладів освіти. В умовах формування різних форм власності значна частка фінансування залучається з позабюджетних коштів, переважно за рахунок платного навчання, з'являються нові джерела фінансування вищої освіти, відбувається комбінування фінансових потоків. Отже, державне фінансування вже не є провідною формою ресурсного забезпечення вищої освіти.

Поряд із цим, сучасній вищій освіті України притаманна централізована система управління. Надання законом України “Про вищу освіту” державним вищим навчальним закладам певних функцій автономії дає змогу враховувати потреби регіонів. В свою чергу, вищі навчальні заклади недержавної форми власності мають великі перспективи щодо задоволення регіональних потреб економіки в підготовці кадрів з вищою освітою.

Отже, у зв'язку зі стрімким розвитком мережі недержавних вузів в Україні відбувається надзвичайно швидке збільшення студентського контингенту. Крім того в країні сьогодні відсутні економічні передумови, які б регулювали потребу населення у здобутті вищої освіти й можливість отримати роботу за спеціальністю. Для того, щоб підвищити рівень працевлаштування фахівців з вищою освітою, і зокрема випускників вищих навчальних закладів, необхідно забезпечити взаємозв'язок ринку освітніх послуг й ринку праці, створити систему інформування абітурієнтів, студентів, випускників і роботодавців про стан, характер та перспективи розвитку ринків освітніх послуг й ринку праці, розробити методичне забезпечення спільної діяльності випускаючих кафедр, органів державної служби зайнятості, забезпечити функціонування системи підготовки й перепідготовки студентів і випускників за програмами, погодженими з роботодавцем або розробленими спільно, сприяти участі фахівців підприємства - роботодавця, як у розробці програм, так і в процесі їх викладання й тестування отриманих знань і навичок, що дозволить підвищити професійний рівень випускника й скоротити час і витрати підприємства на адаптацію молодого фахівця, а також розробити механізм швидкої зміни змісту, форм, методів професійного навчання в залежності від вимог підприємства до фахівця з вищою освітою.

У другому розділі “Аналіз та оцінка розвитку системи вищої освіти регіону” визначено соціально-економічні передумови розвитку системи вищої освіти Кіровоградської області, здійснено оцінку кількісної та якісної структури підготовки кадрів, кадрового потенціалу вищих навчальних закладів області та їх матеріального забезпечення.

Здійснене автором аналітичне дослідження системи вищої освіти Кіровоградської області дало можливість встановити кілька нових важливих тенденцій, які несуть на собі відбиток складної соціально-економічної ситуації, що спостерігається в регіоні:

- відбувається зростання попиту на повну вищу освіту. Така ситуація зумовлюється наступними причинами: бажанням молоді отримати високий рівень професійних знань та одержувати в майбутньому відповідні доходи, стереотипом престижності вищої освіти, відстрочкою від служби в лавах армії (для юнаків), прагненням вирішити під час навчання питання працевлаштування;

- розширюється мережа вищих навчальних закладів, перш за все, за рахунок нових недержавних закладів, які конкурують з традиційними державними закладами і розширюють можливості молоді щодо здобуття вищої освіти;

- в структурі джерел фінансування державних вищих навчальних закладів переважають кошти фізичних і юридичних осіб та державного бюджету. Зокрема, у вузах ІІІ-ІV рівнів акредитації за їх рахунок у 2003 р. навчалися, відповідно, 53 і 45,5% студентів, у той же час, як у недержавних вищих навчальних закладах регіону 99,9% студентів навчалися за кошти фізичних і юридичних осіб;

- збільшується чисельність осіб з вищою освітою, які щороку стають на облік у службі зайнятості. Така ситуація значною мірою пов'язана з невідповідністю якості освітніх послуг, які студенти отримують в вищих навчальних закладах з вимогами ринку праці. Як довели результати наших соціологічних обстежень, основними причинами такої невідповідності є: слабке закріплення теоретичних знань на практиці; низька мотивація праці; відсутність у студентів інтересу до обраної спеціальності та навичок до самоорганізації та контролю; незадовільна якість навчання;

- підготовка кадрів здійснюється без урахування реальних потреб економіки регіону, про що свідчить перевищення випуску спеціалістів за окремими напрямками підготовки над фактичним попитом на них з боку суб'єктів господарювання різних форм власності;

- відбуваються скорочення чисельності штатних викладачів-кандидатів наук у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, а також чисельності докторів наук, які працюють у вузах ІІІ-ІV рівнів акредитації. В результаті Кіровоградська область посідає останнє місце в рейтингу регіонів України за показником забезпечення вищої освіти науковими кадрами.

Таким чином, результати нашого дослідження засвідчили, що в умовах формування різних форм власності найбільш гострими проблемами розвитку системи вищої освіти нині є відсутність довготривалої збалансованої програми її розвитку на регіональному рівні, а також механізму реалізації пріоритетних заходів, які б забезпечили поєднання інтересів вищих навчальних закладів, місцевих органів влади, відомств і підприємств-роботодавців.

На погляд дисертанта, розробка такої програми повинна бути підпорядкована розв'язанню головного завдання - підвищенню якості робочої сили з урахуванням потреб ринку праці, перспективного розвитку економіки, вимог, покладених в основу Болонського процесу. Безумовно, для цього необхідно створити відповідний організаційно-економічний механізм реалізації відповідних заходів по розвитку та підвищенню якості своєї робочої сили, її конкурентоспроможності.

У третьому розділі “Удосконалення системи вищої освіти в умовах формування різних форм власності” визначено та обґрунтовано конкретні пропозиції автора щодо підвищення якості надання освітніх послуг вищими навчальними закладами, розроблено методичні підходи по визначенню відповідності підготовки спеціалістів потребам ринку праці, запропоновано прогноз підготовки кадрів з вищою освітою в Кіровоградській області, а також напрями вдосконалення організаційно-економічного механізму управління системою підготовки кадрів з вищою освітою в регіоні.

На погляд дисертанта, вдосконалення процесу управління якістю освітніх послуг вищих навчальних закладів в умовах формування різних форм власності має відбуватися на засадах його підпорядкованості моделі інноваційного розвитку та вимогам Болонського процесу. Запропонована нами модель тотального управління, яка може бути впроваджена в пересічному навчальному закладі через стандарт ISO-9001:2000 (остання версія стандарту ISO - 9001:2000 ґрунтується на основних принципах TQM і придатна для використання в усіх галузях економіки), безперечно, потребує чітких державних пріоритетів діяльності з підвищення якості освітніх послуг та забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних вищих навчальних закладів різних форм власності. Такими пріоритетами мають бути: завершення розробки стандартів вищої освіти відповідно до вимог Болонського процесу; вдосконалення переліку напрямів та спеціальностей, за якими ведеться підготовка спеціалістів; удосконалення системи оцінювання знань студентів за так званою Європейською кредитно-трансферною та акумулюючою системою (ECTS); значне поліпшення якості освіти за рахунок удосконалення її методико-матеріальної забезпеченості.

Виходячи з того, що, більшість підприємств України різних форм власності не мають чітких пріоритетів щодо перспектив свого розвитку, а існуюча невідповідність обсягів підготовки спеціалістів реальним потребам регіональної економіки призводить до зростання безробіття серед випускників вищих навчальних закладів регіону при відсутності в вузах і регіональних управлінських структурах практичного інструментарію та науково обґрунтованих підходів до формування оптимальних обсягів підготовки кадрів вищими навчальними закладами, які б відповідали реальним потребам роботодавців, дисертантом запропоновано методичні підходи по визначенню відповідності обсягів підготовки спеціалістів вищими навчальними закладами різних форм власності потребам ринку праці регіону. Головна суть їх полягає в формуванні оптимальних обсягів підготовки кадрів вищими навчальними закладами на основі реальних потреб регіональних ринків праці. Оптимальні обсяги підготовки спеціалістів вузами регіону доцільно здійснювати на основі балансових розрахунків додаткової потреби галузей економіки регіону в кваліфікованих кадрах. В свою чергу, додаткова потреба в працівниках з вищою освітою повинна розроблятися на кожному підприємстві та в організації незалежно від форм власності, а також складатися з додаткової потреби в спеціалістах на приріст чисельності та на заміну тих спеціалістів, що вибувають з різних причин. Запропоновані нами методичні підходи дають можливість визначити відповідність обсягів випускників вищих навчальних закладів регіону потребам регіонального ринку праці. Для цього використовується інтегральний коефіцієнт збалансованості попиту та пропозиції кваліфікованих кадрів підготовлених у системі вищої освіти регіону.

Вивчаючи проблеми кількісного та якісного забезпечення підприємств області кадрами з вищою освітою та весь спектр перешкод по їх вирішенню, такі, як відсутність зацікавленості роботодавців у забезпеченні умов професійно-практичної підготовки, формуванні замовлення на підготовку фахівців, низький рівень ресурсного забезпечення процесу підготовки кадрів (фінансове, матеріальне, кадрове, організаційне, інформаційне) дисертант дійшов висновку, що ці проблеми мають розв'язуватися в межах регіональної кадрової політики. Така політика має бути спрямована на забезпечення раціонального відбору та розподілу індивідів в ієрархічній структурі суспільства. В цьому контексті нами запропоновано метод системного або ієрархічного прогнозування, що дозволило визначити перспективи потреб у кадрах з вищою освітою.

Таблиця 1 Прогноз потреби економіки Кіровоградської області в кадрах з вищою освітою, тис. осіб

Таблиця 2 Прогноз випуску спеціалістів вищими навчальними закладами Кіровоградської області за рівнями акредитації та формами власності, тис. осіб

З наведених даних в автономних прогнозах видно, що прогнози розвитку систем і підсистем (загальної та додаткової потреби в кадрах з вищою освітою, а також випуску спеціалістів державними і недержавними вузами) розбалансовані та не можуть бути визнаними як достовірні. Тому нами здійснено коректування отриманих прогнозних даних методами прогнозного балансування Форнеса-Шелейховського (збалансовані прогнози -1) і системного балансування (збалансовані прогнози -2). Згідно прогнозів у Кіровоградській області зростатиме кількість абітурієнтів, які здобуватимуть вищу освіту за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, приватних структур фізичних осіб, а це в свою чергу є позитивною перспективою в розвитку вищих навчальних закладів недержавної форми власності, які, перш за все орієнтуються на задоволення особистих потреб споживачів у вищій освіті. Таким чином, для збалансування кількості та якості молодих спеціалістів з вищою освітою, що виходять на ринок праці відповідно до потреб економіки регіону нами сформовано напрями вдосконалення механізму управління системою підготовки кадрів з вищою освітою в регіоні в умовах формування різних форм власності. В ньому представлено сукупність взаємопов'язаних і взаємозумовлених соціально-економічних процедур і сфер діяльності, що регулюють відповідні процеси з метою підвищення ефективності суспільного саморозвитку. Відмінність даного механізму від нині діючих аналогів полягає у поєднанні адміністративних, економічних та соціально-психологічних методів регулювання. Його переваги полягають у здатності регулювати процес забезпечення підприємств регіону спеціалістами з вищою освітою у двох напрямках: стимулювання вищих навчальних закладів до підготовки спеціалістів такої кількості та якості, що відповідають поточним та перспективним потребам ринку праці регіону; заохочення підприємств до створення таких умов праці та рівня заробітної плати фахівців, які виступатимуть мотивом їх працевлаштування в регіоні.

Висновки

Згідно поставленої мети дослідження та визначеного кола задач у дисертації вдосконалено теоретико-методологічні та практичні засади подальшого розвитку системи вищої освіти в умовах формування різних форм власності, з урахуванням світового досвіду та основних положень Болонського процесу, обґрунтовано методичні підходи щодо визначення обсягів підготовки спеціалістів вищими навчальними закладами різних форм власності, виходячи із їх потреби на регіональному ринку праці. За результатами дослідження дисертант дійшов таких висновків:

1. На сучасному етапі актуальність дослідження шляхів подальшого розвитку системи вищої освіти загострюється через трансформацію соціально-економічної моделі держави, яка спричинила урізноманітнення форм власності вищих навчальних закладів, частковий перехід державних вузів до комерційної діяльності, зниження ефективності регулювання системи вищої освіти внаслідок надання пріоритету ринковим важелям;

2. Наявність істотних відмінностей за структурою економіки, рівнем розвитку продуктивних сил, характером демовідтворення населення тощо, вимагають диференційованого підходу до визначення стратегії перспективного розвитку системи вищої освіти в регіонах країни. Слід враховувати регіональні аспекти функціонування ринків послуг вищої освіти, подолати їх замкненість, тобто орієнтацію на підготовку фахівців переважно для потреб регіонів, враховувати кон'юнктуру місцевих ринків праці, розширити важелі впливу регіональних органів державної влади та місцевого самоврядування, на ситуацію з підготовкою кадрів;

3. Серед проблем, які потребують негайного вирішення є фінансування системи вищої освіти, незбалансованість якого призводить до незадовільної ефективності її функціонування, застарілості наявного матеріально-технічного потенціалу, повільному впровадженню новітніх освітніх технологій. Безперечно, залучення позабюджетних джерел фінансування, а саме коштів фізичних і юридичних осіб, підприємств, організацій та різних фондів, розширює можливості надання освітніх послуг для населення, проте, часто за рахунок зниження їх якості.

4. Особливістю освітніх послуг і наукової продукції, вироблених вищою школою, є їх належність до змішаних суспільних благ, коли ефект одержує водночас і суспільство в цілому, і окремий споживач. Освітні послуги як продукт діяльності вищого навчального закладу споживаються в самому процесі виробництва. Їх якість визначається за здатністю задовольняти вимоги окремих осіб, які здобувають вищу освіту, а також окремих підприємств і територій, де фахівці реалізовують свій трудовий потенціал і проживають, а звідси посилюються вимоги до формування у працівників з вищою освітою соціально необхідних знань і навичок, які б відповідали не лише поточним потребам всіх суб'єктів ринкових відносин, а й були б спрямовані на перспективи їх розвитку;

5. Результати соціологічного обстеження та аналізу демографічної й соціально-економічної сфер відтворення кадрового потенціалу Кіровоградської області засвідчили, що ускладненню ситуації на ринку праці регіону, в тому числі обмеженню можливостей працевлаштування випускників вузів сприяють як відсутність у молодих спеціалістів необхідних навичок і практичного досвіду, так і невідпрацьованість регіональних механізмів взаємодії вищих навчальних закладів та підприємств області;

6. Впровадження концепції тотального управління якістю, актуальність якої визначається її перевагами порівняно з традиційними підходами до вирішення управлінських проблем, є одним із вагомих важелів підвищення ефективності управління якістю освітніх послуг на рівні окремого вищого навчального закладу, а запропонований нами інтегральний коефіцієнт попиту та пропозиції кваліфікованих кадрів підготовлених у системі вищої освіти регіону дає можливість визначити відповідність обсягів випускників вищих навчальних закладів регіону потребам регіонального ринку праці. Реалізація же методу системного або ієрархічного прогнозування дозволяє визначати перспективну потребу в кадрах з вищою освітою та обсяги випускників державних і недержавних вищих навчальних закладів.

7. У дисертації запропоновано напрями вдосконалення механізму управління системою підготовки кадрів з вищою освітою в регіоні. Їх застосування дозволяє забезпечити збалансування кількісних і якісних характеристик контингенту фахівців з поточними й перспективними потребами локальних ринків праці. Для цього передбачено, зокрема, створення дієвих важелів стимулювання підприємств до забезпечення таких умов праці та рівня заробітної плати фахівців, які орієнтуватимуть їх на працевлаштування в регіоні.

8. Результати дисертаційного дослідження доцільно використовувати при визначенні пріоритетів розвитку системи вищої освіти в регіоні та прийнятті оптимальних управлінських рішень щодо організації та узгодження навчального процесу в усіх закладах освіти різних форм власності.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Капченко Р.Л. Формування та використання кадрового потенціалу освіти на регіональному рівні // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ.: ДНУ. - 2002. - Вип. 151. - С. 120-129.

Капченко Р.Л. Шляхи трансформації вітчизняної вищої освіти в контексті глобалізаційних процесів // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ.: ДНУ. - 2002. - Вип. 156. - С. 76_82.

Капченко Р.Л. Шляхи удосконалення процесу кадрового забезпечення підприємств спеціалістами з вищою освітою на регіональному рівні // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ.: ДНУ. - 2002. - Вип. 163. - С. 207-213.

Капченко Р.Л. Інтелектуальний капітал - нематеріальний актив сучасного підприємства // Вісник Технологічного університету Поділля // 2003. - С. 35-37.

Капченко Р.Л. Розвиток вищої освіти - передумова формування людського капіталу // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2003. - Вип. 168. - С. 37_43.

Капченко Р.Л., Несененко М.С., Філевич Л.Г. Кадрова політика промислових підприємств - пріоритетний фактор підвищення виробництва // Економіка промисловості України: Збір. наук. пр. - К.: РВПС України НАН України 2001. - С. 56_64. Особистий внесок: оцінено ринок професійних освітніх послуг, запропоновано багаторівневі схеми фінансування навчальних закладів.

Капченко Р.Л. Соціально-економічні передумови формування державного та регіонального замовлення щодо підготовки фахівців у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації: Наукові записки. - Серія: Педагогічні науки - Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка. - 2001. - Вип. 38. - С. 73-80.

Капченко Р.Л. Роль екзогенних змінних у розвитку системи вищої освіти в умовах формування різних форм власності // Зб. матер. II Між нар. науково-практ. конф. Частина 3. - Донецьк. - 2002. - С. 5-8.

Капченко Р.Л. Дослідження стану підготовки фахівців в регіоні // Матер. Другої всеукр. наук.-практ. конф. “Україна наукова”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2002. - Том 4. “Економіка”. - С. 5-7.

Капченко Р.Л. Рівень освіти як визначальний фактор постіндустріального суспільства // Матер. Міжнар. наук.-практ. конф. “Динаміка наукових досліджень”. -Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2002. - Том 21. “Економіка”. - С. 32-34.

Анотація

Капченко Р.Л. Розвиток системи вищої освіти регіону в умовах формування різних форм власності (соціально-економічний аспект). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.09.01 - демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2005 рік.

У дисертації досліджено теоретико-методологічні питання розвитку системи вищої освіти на регіональному рівні в умовах формування різних форм власності. Значна увага приділяється питанню забезпечення високої якості освітніх послуг вищих навчальних закладів. Визначено поняття конкурентоспроможності освітніх послуг; обґрунтовано необхідність впровадження у вищих навчальних закладах моделі тотального управління якістю; розроблено напрями вдосконалення організаційно-економічного механізму управління системою підготовки кадрів з вищою освітою в регіоні; визначено та обґрунтовано основні напрямки розвитку вищої в Україні, в тому числі і на регіональному рівні.

Ключові слова: система вищої освіти регіону; якість освітніх послуг, конкурентоспроможність освітніх послуг; тотальне управління якістю.

Аннотация

Капченко Р.Л. Развитие системы высшего образования региона в условиях формирования разных форм собственности (социально-економический аспект). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.09.01 - демография, экономика труда, социальная экономика и политика. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, г. Киев, 2005 г.

В диссертационной работе исследованы теоретические и методологические вопросы развития системы высшего образования на региональном уровне в условиях формирования разных форм собственности; обосновано понятие регионального рынка труда образовательных услуг высших учебных заведений; определены, основные проблемы развития высшего образования на региональном уровне, а именно: несоответствие конъюнктуры рынка труда и рынка образовательных услуг высших учебных заведений; сложившаяся модель финансирования высших учебных заведений на региональном уровне, которая не позволяет учитывать территориальные интересы местных органов власти и предприятий, из-за отсутствия реальных рычагов и стимулов воздействия на количественные и качественные показатели структуры подготавливаемых специалистов для самих же регионов. Особое внимание в работе уделено вопросу обеспечения высокого качества образовательных услуг. В связи с этим, автором были пересмотрены такие понятия как “качество высшего образования” и “качество образовательной деятельности” с учетом экономического аспекта. Доказано, что показатель конкурентоспособности образовательных услуг определяется отношением качества услуг к цене потребления. Под ценой потребления образовательных услуг понимается сумма затрат непосредственно на получение высшего образования и затрат на дополнительное обучение по определенной специальности с целью трудоустройства и успешной работы по своей специальности на протяжении определенного периода времени.