Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна

УДК 338.246:338.516

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Економічне регулювання монополізму в трансформаційній економіці

Спеціальність 08.01.01 - економічна теорія

Ломака Сергій Олександрович

Харків - 2005

Дисертація є рукописом. монополізм трансформаційний економіка

Робота виконана в Харківському національному університеті ім. В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат економічний наук, професор Ткаченко Іван Яремович, Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економічної теорії.

Офіційні опоненти: - доктор економічних наук, професор Григорян Григор Маргарович, Харківський національний економічний університет, професор кафедри економічної теорії;

- кандидат економічних наук, доцент Марченко Ольга Сергіївна, Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого, доцент кафедри економічної теорії.

Провідна - Одеський державний економічний університет організація Міністерства освіти і науки України, кафедра загальної економічної теорії, м. Одеса.

Захист відбудеться 18.03.2005 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.01 Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. 4-11.

З дисертацією можна ознайомитись в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розіслано 16.02.2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Соболєв В. М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Протягом 90-х років ХХ століття в Україні були, в основному, сформовані основи ринкових відносин та ринкових інституцій. Кардинально змінився характер економічної діяльності суб'єктів господарювання, які все більше ориєнтуються на платоспроможний попит, кон'юнктуру ринку. Ринок ефективно функціонує лише тоді, коли для товаровиробників існує конкурентне середовище. Конкуренція є основною формою організації ринку, а рівень розвитку конкуренції - індикатором стану ринкової економіки.

В Україні ще не створене ефективне конкурентне середовище. Держава не гарантує підприємцям однакових “правил гри”. Частка монопольного сектору економіки у ВВП перевищує 40 %. Нормативно-правова база має істотні недоліки. Держава та її антимонопольні органи не забезпечують дотримання вимог в процесах раздержавлення власності та приватизації, а також економічної концентрації суб'єктів господарювання. Залишаються неефективними механізми регулювання природних монополій, не відповідають економічним розрахункам ціни і тарифи на їх послуги, структура виробничих витрат. Між тим саме монополізм є однією з головних ланок механізму стримування реформ, перешкодою на шляху досягнення позитивних результатів заходів ринкової трансформації.

Необхідність економічного регулювання монополізму обумовлена тим, що монополія досить успішно користується становищем єдиного виробника певного товару: притримуючи виробництво на дещо заниженому рівні, монополісту вдається досягати того, що його ціни виявляються вище граничних витрат. Таким чином, суспільство недоотримує певну частину потенційно можливого обсягу продукції. З іншого боку, завищені через монопольні зловживання ціни на енергоносії, сировину призводять до зниження конкурентоспроможності українських товарів на зовнішних ринках, зменшують обсяги експорту. Монополісти підвищують ціни продукції на внутрішньому ринку, щоб мати можливість за рахунок власного споживача знизити їх на світових ринках.

Світовий досвід свідчить, що найбільш небезпечним є поєднання економічного монополізму з політичною та адміністративною централізацією. Біля витоків монополістичних структур в колишньому СРСР стояла держава, однак і сьогодні в Україні монополістична поведінка багатьох підприємств безпосередньо чи опосередковано пов'язана з діяльністю владних структур. Монополії володіють значними матеріальними, фінансовими та організаційними ресурсами, мають гарантовані ринки збуту, а, отже, і гарантовані доходи. Така ситуація різко підсилює їх роль і значення в політичній сфері українського суспільства.

Отже, заходів, що здійснювалися в сфері демонополізації виробництва та формування конкурентного середовища, вочевидь, недостатньо для досягнення необхідної ефективності економіки України.

Стан наукової розробки проблеми. Питання монополії, монополізму, їх впливу на ефективність функціонування економічної системи, а також створення системи економічного регулювання монополізму досить активно досліджуються в економічній літературі. Насамперед, слід назвати роботи таких іноземних економістів, як Р. Гільфердінг, Дж. Гобсон, Дж. Гелбрейт, Т. ДіЛоренцо, К. Каутський, І. Кірцнер, А. Курно, А. Маршалл, А. Пігу, Дж. Робінсон, Д. Росс, П. Самуельсон, Дж. Стіглер, Дж. Стігліц, Ж. Тіроль, М. Фрідмен, Ф. Шерер, Й. Шумпетер, Ф. Хайєк, Е. Чемберлін та інші.

Вивчення проблеми монополізму в трансформаційній економіці почалось відносно недавно, але вже склалося декілька підходів щодо визначення інструментів протидії цьому явищу. Належну увагу даній проблемі приділяли російські дослідники: Л. Абалкін, С. Авдашова, В. Богачов, О. Городецький, О. Добринін, В. Ленін, Д. Львов, Б. Мільнер, C. Нікітін, О. Нікіфоров, І. Стародубровська, О. Френкель, В. Цапелік, О. Шастітко, О. Яковлєв та інші. Творчий внесок в розробку даної проблеми зробили українські економісти: В. Александров, В. Базилевич, Т. Бень, Д. Богиня, Є. Воробйов, С. Галуза, Г. Григорян, А. Гриценко, Б. Губський, Г. Задорожний, І. Ільєнченко, О. Костусєв, В. Лагутін, І. Лукінов, С. Мочерний, В. Черняк, М. Чечетов та інші. Погляди цих вчених викладені, в основному, в наукових статтях або окремих разділах підручників з економічної теорії. Фундаментальних досліджень проблеми економічного регулювання монополізму в трансформаційній економіці недостатньо.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану аспірантської підготовки, узгодженого з плановою темою НДР кафедри економічної теорії Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна “Трансформаційна економіка: загальні риси й особливості прояву в Україні” (ДР № 0199 U 004422).

Мета й завдання дослідження. Метою работи є комплексний аналіз основних напрямків та методів існуючої системи економічного регулювання монополізму в трансформаційній економіці, а також розробка рекомендацій щодо її вдосконалення.

Відповідно до цього поставлені наступні завдання дослідження:

- розкрити сутність монополії як економічної категорії;

- виявити причини виникнення, умови існування та діяльності монополій;

- уточнити сутність категорії ”монополізм” та проаналізувати основні форми його прояву;

- дослідити сутність та основні методи економічного регулювання монополізму;

- вивчити основні проблеми, що виникають в процесі регулювання діяльності підприємств-монополістів;

- сформулювати пропозиції щодо подальшого вдосконалення системи економічного регулювання монополізму.

Предметом дослідження є процес економічного регулювання монополізму в трансформаційній економіці: різноманіття й суперечлива єдність його основних методів та наслідків.

Об'єктом дослідження є інституціональні механізми й передумови економічного регулювання монополізму.

Методи дослідження. У роботі використано сукупність методів і підходів, що дозволило досягти теоретичної й методологічної єдності дослідження проблеми економічного регулювання монополізму в трансформаційній економіці, зокрема: системний підхід - економічне регулювання монополізму розглядається як система економічних та юридичних заходів, що обумовлена економічними дослідженнями й потребами суспільства; економічне моделювання - завдяки створенню економічної моделі в математичній чи графічній формі відображається залежність між економічними змінними, наприклад, поведінка монополіста стає зрозумілою завдяки побудові графічних моделей його граничного доходу й граничних витрат; факторний аналіз - вивчається вплив на ефективність економічного регулювання монополізму таких факторів як економічний розвиток країни, особливості економіки, наявність та кількість монополій на ринку, а також вплив економічного регулювання на діяльність підприємств-монополістів; метод порівнянь - завдяки порівнянню систем економічного регулювання монополізму різних країн можна виявити їх особливості, ефективність та можливості використання світового досвіду в умовах трансформації економіки.

Інформаційну базу дослідження складають закони та нормативні акти, що регулюють соціально-економічні відносини в Україні, матеріали Держкомстату, Мінекономіки, Антимонопольного комітету України та ін. В работі використані дані відповідних державних структур колишнього СРСР, аналізуються рекомендації міжнародних організацій. Широко використані дані інформаційно-аналітичних бюлетенів та оглядів, періодичні видання, монографічна література, у тому числі зарубіжна.

Наукова новизна результатів дослідження, отриманих особисто здобувачем, полягає в наступному:

1. Виділено три види монополій: інституціональний, що породжується певними обмеженнями, нормами, правилами, які встановлює держава; підприємницький, пов'язаний, зокрема, з інноваційною діяльністю підприємств; природний, зумовлений як природними факторами, так і узгодженими діями фірм та держави. Зроблено висновок, що головна особливість монополізму в трансформаційній економіці полягає в зрощенні інституціонального і підприємницького монополізму.

2. Виявлено чинники, що ускладнюють визначення монопольного становища підприємців на ринку: значна номенклатура товарів, робіт, послуг; специфіка поведінки споживачів; особливості кожного товарного ринку; складність системи взаємовідносин між суб'єктами ринку на всіх стадіях реалізації товару;

3. Обґрунтовано висновок, що існуюча система економічного регулювання монополізму повинна базуватися не на концепції статичної моделі досконалої конкуренції, що панує в сучасних підходах, а на реальних процесах динамічної конкуренції;

4. Доведено, що економічне регулювання монополізму, яке ґрунтується на основі витрат виробництва, виключає цінову конкуренцію та не враховує наявності в діяльності компаній внутрішніх витрат. Тому неможливо визначити “обґрунтовану” для тієї чи іншої галузі норму прибутку та “справедливу” ціну;

5. Удосконалено концепцію реформування природних монополій шляхом реструктуризації відповідних галузей, яка передбачає відокремлення транспортних мереж від виробництва та розподіл інфраструктурної мережі на нерегульований та регульований державою сектори. Доведено, що це створить умови для розвитку конкуренції на відповідних ринках та обмежить державне втручання;

6. Доведено, що основним напрямком конкурентної політики держави в трансформаційній економіці є формування ринків з потенційною конкуренцією шляхом усунення перешкод для входу підприємців на монополізовані ринки через активізацію приватизаційних процесів, сприяння розвитку підприємницьких структур резидентів та нерезидентів;

7. Розроблено пропозиції щодо формування Антимонопольного кодексу, який визначатиме правові, економічні та організаційні принципи економічного регулювання монополізму в умовах трансформації економіки. Запропонована структура даного законодавчого акту.

Результати наукового дослідження, відображені в п. п. 1, 2, 4, 7, є новими, а в п. п. 3, 5, 6 - суттєво доповнюють положення, наявні в науковій літературі, та вносять до них часткову новизну.

Практичне значення отриманих результатів. Основні положення, викладені в дисертації, можуть бути використані при розробці програм соціально-економічного розвитку України, підготовці проектів законодавчих і нормативних актів з питань регулювання монополізму. Окремі положення та рекомендації дозволяють вдосконалити існуючу систему економічного регулювання монополізму в умовах трансформації економіки. Результати дослідження можуть використовуватись у навчальному процесі при підготовці учбових програм, курсів, спецкурсів, підручників, посібників і методичних рекомендацій для студентів економічних факультетів вищих навчальних закладів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дослідження апробовані автором на науково-практичних конференціях: “Формування механізму регіонального управління в Україні” (Харків, 2001); ”Державне регулювання економіки та місцеве самоврядування” (Дніпропетровськ, 2003).

Публікації. Основні теоретичні й практичні висновки дисертаційного дослідження викладено в 7 роботах загальним обсягом 2,4 друк. арк., у тому числі у 5-х статтях (2,0 друк. арк.), опублікованих особисто автором у фахових наукових виданнях.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, 2-х розділів, 4-х підрозділів, висновків, списку літератури з 173 джерел, 6-ти таблиць та 6-ти рисунків. Робота викладена на 202 стор., з яких 188 - основний текст.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету й завдання, визначено предмет та об'єкт дослідження, викладено наукову новизну і практичну значимість роботи.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи аналізу економічного регулювання монополізму” розкривається сутність категорій ”монополія”, ”монопольна влада”, ”монополізм”, аналізуються причини виникнення, умови існування і діяльності монополій, їх типи, види, форми, досліджуються сутність та основні методи економічного регулювання монополізму.

Використовуючи ідею інституціональної школи про розмежування понять “інститут” та “організація”, ми виділили три види монополій: інституціональний, що породжується інститутами (державою), підприємницький, пов'язаний з розвитком організацій (фірм) та природний, зумовлений як природними факторами, так і узгодженими діями фірм та держави.

Інституціональна монополія виникає в результаті діяльності державних органів. З одного боку, це надання одній або декільком фірмам виключного права на здійснення певного виду діяльності. З іншого - інституціональна монополія виступає як об'єднання однакових за профілем видів діяльності підприємств (галузеві міністерства, концерни, асоціації, корпорації). В даному випадку групуються, як правило, підприємства однієї галузі, котрі виступають на ринку як єдиний суб'єкт господарювання і конкуренція між ними відсутня.

Підприємницька монополія - це виключний контроль над певним видом торгово-промислової діяльності, що виникає шляхом домовленості між господарюючими суб'єктами. Об'єктами угод виступають обсяги виробництва, ціни, ринки збуту. До підприємницьких монополій відносять також підприємства, які досягли позитивного результату на окремих напрямках науково-технічного прогресу.

Природна монополія - ситуація, коли одна фірма обслуговує увесь ринок внаслідок мінімізації витрат виробництва і високої ефективності, обумовлених економією на масштабах виробництва. В багатьох випадках граничний рівень концентрації виробництва обумовлений технологічно.

Наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. в галузях природних монополій існувала жорстка конкуренція, котра не відповідала інтересам самих виробників. Тому вони домоглися від урядів надання їм монопольного статусу, а потім, за підтримки відомих економістів, було сконструйовано обґрунтування цієї монополізації. Те, що вважається природною монополією, виступає з цих позицій як результат антиконкурентних дій підприємців та влади.

Аналіз видів монополій дозволяє краще зрозуміти головну особливість монополізму в трансформаційній економіці - зрощення інституціонального и підприємницького монополізму і, як наслідок, найбільш монополізованими в Україні залишаються ринки природних монополій (їх частка в загальній кількості монополізованих ринків становить 53,3 %). В Україні складна монополістична структура сформувалася ще в радянські часи. Інституціональний монополізм в командній економіці носив максимально можливий, практично абсолютний характер, породжуючи в той же час специфічні форми підприємницького монополізму об'єднань і великих підприємств. Поєднання інституціонального та підприємницького монополізму є одним з найбільш важливих факторів, що стримує розвиток економіки України.

Монополії, незалежно від виду, типу, форми та причин виникнення, мають ринкову (монопольну) владу і можуть практикувати монополізм. Монополізм - тип економічних відносин, при якому господарюючий суб'єкт нав'язує контрагентам вигідні для себе дії, всупереч їх інтересам, експлуатує в своїх інтересах ринковий попит для отримання високих прибутків.

• Сутність економічного регулювання монополізму полягає у створенні державних законодавчих актів та ринкових стимулів, що використовуються для контролю за діями підприємств-монополістів в області ціноутворення, політики збуту, методів та обсягів виробництва.

Відомо, що складовими монополізму є домінуюче (монопольне) становище підприємства на ринку та монополістична діяльність, яка спрямована на реалізацію відповідних економічних переваг. В Україні для визначення монопольного становища компанії існує відповідна методика, яка дозволяє аналізувати релевантний ринок (ринок, в межах якого для даного підприємства складаються дійсні відносини монополії та конкуренції). Тільки за вірного визначення обсягу ринку можна розрахувати частки підприємств на ньому та стверджувати про його монополізацію. Процедура визначення монопольного становища підприємства на релевантному ринку складається з наступних етапів: встановлення об'єктів аналізу; встановлення товарних меж ринку; встановлення територіальних меж ринку; встановлення часових меж ринку; визначення ємності ринку та встановлення факту його монополізації.

Однак використання даної методики призводить до певних труднощів на кожному з вказаних етапів, що, зокрема, пов'язано зі значною номенклатурою товарів, робіт, послуг, специфікою кожного товару з урахуванням його характеристик, специфікою кожного товарного ринку, з наявністю складної системи взаємовідносин між суб'єктами ринку на всіх стадіях реалізації товару.

Для ідентифікації підприємств як об'єктів аналізу необхідні знання і розуміння специфіки ринку: схем і механізмів проходження товару від виробника до споживача. Наприклад, якщо виробники не мають можливості напряму реалізувати продукцію споживачам, оскільки не володіють необхідною для цього інфраструктурою (складськими приміщеннями, консультантами і т. ін.), то споживачі безпосередньо залежать від дистриб'ютора, що володіє такою інфраструктурою та має можливість диктувати свої умови на ринку. Отже об'єктами аналізу в даному випадку, крім виробників та споживачів, є також торгова фірма.

Складність визначення товарних меж ринку полягає, зокрема, в тому, що кожен товар може мати одну або декілька груп споживачів, у яких різні споживчі вимоги до даного товару. Наприклад, темні нафтопродукти для електростанцій є енергоносіями, для підприємств хімічної промисловості - сировиною для виробництва продукції органічної хімії, для будівельної сфери - сировиною для виробництва руберойду. При цьому кожен споживач встановлює свої вимоги до товару. Зокрема, для підприємств хімічної промисловості обмежуючим є вміст сірки (до 1 %), а для електростанцій - фенолових смол (до 5 %). Тож для встановлення товарних меж ринку необхідно знати особливості використання певного виду товару різними споживачами, а також технологію виробництва.

Основними факторами, що визначають часові межі ринку, є період повного обороту авансованого капіталу та сезонність попиту на нього. Для визначення часових меж, знову ж таки, необхідно знати специфіку товару і товарного ринку. Наприклад, для залізної руди часовою межею ринку є термін в один рік, оскільки сезонний фактор не впливає на її виробництво та споживання. Однак в окремих випадках для групи товарів підвищеного попиту з коротким виробничим циклом (хлібобулочні вироби, прохолоджувальні напої і т. ін.) або для ринків, де коливання цін є сезонним чи кон'юнктурним, часові межі можуть складати від трьох до шести місяців.

Для кваліфікованого вирішення вказаних проблем необхідно залучити до роботи (щодо визначення релевантних ринків) спеціалізовані маркетингові компанії, які мають досвід та розроблені методики у вивченні окремих товарних ринків.

Економічне регулювання монополізму базується на антимонопольному законодавстві - сукупності нормативно-правових актів, які регулють відносини, що пов'язані з економічною конкуренцією.

• Аналіз антимонопольного законодавства дозволяє поставити під сумнів деякі його теоретичні основи.
• Наведене в законодавстві України визначення економічної конкуренції використовує дещо видозмінене поняття досконалої конкуренції, що включає не тільки ідею конкуренції, а й поняття повноти ринку та ринкової рівноваги. Однак, існують різні трактовки конкуренції. Остання може розглядатися як ситуація на ринку, коли жоден господарюючий суб'єкт не може впливати на загальні умови реалізації товарів в тому чи іншому ринковому сегменті, тобто як атрибут рівноважного стану ринку, базові характеристики (ціни, обсяги попиту і пропозиції) якого статичні. Таку ситуацію називають досконалою конкуренцією. Інша трактовка конкуренції прямо вказує на її специфіку: процедура відкриття нових можливостей використання існуючих, а також створення нових ресурсів. При такому подході конкуренція розглядається як динамічний процес. Вона проявляється в удосконаленні продуктів і технологій, формуванні нових ринків і таке інше з метою отримання великих прибутків, тобто відображає реальні нерівноважні стани ринку. Таку конкуренцію назвають динамічною.

Економісти вважають дії економічних суб'єктів в умовах рівноваги еталоном ефективності. На даній ідеї базується тарифне регулювання, що наближує ціноутворення монополій до ціноутворення в умовах досконалої конкуренції, коли ціна дорівнює граничним витратам. Спочатку фіксується суспільна ефективність рівноваги, потім аналізують його характеристики (наприклад, ціна дорівнює граничним витратам) і після цього звинувачують фірми, поведінка яких відрізняється від “рівноважної”, у зловживанні ринковою владою. Однак, механізм визначення граничних витрат є теоретичною категорією і не знайшов широкого використання в практиці господарювання. Таким чином, модель досконалої конкуренції некоректно використовувати в якості критерію оцінки ділових практик, оскільки існує суттєва різниця між “рівноважною” і ”нерівноважною” поведінкою суб'єктів господарювання.

В процесі регулювання діяльності природних монополій використовується ряд моделей (“Витрати плюс”, “Дефлятор Х” ), в основі яких лежить визначення витрат виробництва. З економічної точки зору витрати виробництва включають внутрішні й зовнішні витрати, та є альтернативними, тобто здійснюються в умовах прийняття найкращого господарського рішення щодо використання ресурсів. Розуміння ж витрат в нормативних актах суттєво відрізняється від наведеного вище, і, фактично, передбачає відмову від урахування фактору підприємницької діяльності в процесі господарювання. В моделях тарифного регулювання використовуються тільки бухгалтерські (зовнішні) витрати. Внутрішні витрати - суб'єктивні, вони не набувають форми реальних платежів та існують тільки для підприємця, який приймає рішення, а, отже, не можуть бути обчислені зовнішнім спостерігачем (антимонопольним органом). Підприємництво допускає наявність різних оцінок альтернатив розміщення ресурсів, а регулювання на основі витрат передбачає єдину для всіх суб'єктів господарювання “загальноринкову” альтернативу. Таким чином, економічні витрати кількісно розрахувати неможливо, а значить ставити питання щодо цінового регулювання монополізму з економічної точки зору недоречно.

Найбільш перспективним напрямком економічної політики держави в галузях природних монополій є реструктуризація, яка передбачає відокремлення транспортних мереж від виробництва з відповідним поділом інфраструктурної сфери на конкурентний і неконкурентний сектори, що створить умови для розвитку конкуренції на відповідних ринках і обмежить державне втручання.

В інституціональній структурі природних монополій можна виділити ряд елементів: матеріальні транспортні мережі (лінії електропередачі, трубопроводи); діяльність щодо експлуатації інфраструктурної мережі; ринки, де відбувається погодження попиту та пропозиції на послуги інфраструктурної мережі; виробництво товарів і послуг підприємствами, що входять до складу природної монополії.

Реформування природних монополій має відбуватися за наступними напрямками: відокремлення транспортної мережі від операцій шляхом створення компанії, що володіє транспортними мережами, але не займається їх експлуатацією; організація торгів за франшизу на використання транспортних мереж; приватизація підприємств-виробників відповідних товарів та послуг.

В результаті створюється декілька функціонально різних фірм, одна з яких як власник єдиної транспортної мережі несе витрати, що пов'язані з даним статусом. За право експлуатації тієї чи іншої ділянки мережі сперечаються підприємці, які претендують на статус операторів. За результатами торгів компанія-власник укладає з переможцем договір лізингу на дану ділянку інфраструктурної мережі на строго обмежений термін, по закінченню якого торги проводяться знову.

Найперспективнішим напрямком економічного регулювання монополізму є конкурентна політика, головна мета якої полягає в формування ринків з потенційною конкуренцією (це ринок, вхід і вихід компаній на який зовсім або майже не потребує витрат). Потенційна конкуренція змушує монополістів визначати обсяги виробництва і ціни так, як би вони це робили в умовах конкуренції і, таким чином, забезпечує одержання суспільно корисних результатів. Факторами, що обмежують монопольну владу, є наступні: науково-технічні нововведення, активізація диверсифікаційних процесів, інтенсифікація міжгалузевого та міжнародного переливу капіталу, глобалізація економіки.

Враховуючи велике значення фактору потенційної конкуренції для нейтралізації монополізму, пріоритетним напрямком антимонопольних заходів слід вважати усунення перешкод для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, а також створення сприятливих фінансово-економічних, організаційних та правових умов для проникнення на монополізовані ринки нових конкуруючих структур шляхом приватизації, розвитку малого підприємництва та міжнародної конкуренції

У другому розділі “Механізм економічного регулювання монополізму” розглянуто наслідки та проблеми реалізації системи економічного регулювання монополізму в умовах трансформації економіки: механізм економічного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства, державну політику щодо формування конкурентного середовища.

Умовно економічний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства можна розділити наступним чином: недопущення та припинення порушень антимонопольного законодавства, нагляд за економічною концентрацією, контроль за дотриманням антимонопольних вимог в процесі перетворення державної власності, контроль за дотриманням антимонопольних вимог в процесі державного регулювання цін (тарифів) на продукцію монополістів.

Результати діяльності Антимонопольного комітету України щодо припинення порушень антимонопольного законодавства за 1996-2002 р.р. наведині в таблиці (Див.: Табл. 1.1).

Як бачимо найменша кількість справ розглядалась з питань картелів та недобросовісної конкуренції. Така ситуація пояснюється тим, що зловживання монопольним становищем та дискримінація підприємців органами влади - це порушення, котрі, як правило, мають незаперечні докази у вигляді документів чи рішень органів влади та суб'єктів господарювання. Їх можна обгрунтувани економічними розрахунками на основі регулярної статистичної звітності та одноразових розслідувань.

Що стосується антиконкурентних узгоджених дій і недобросовісної конкуренції, то розгляд відповідних справ, як правило, ускладнюється недосконалістю нормативної бази, відсутністю безпосередніх доказів, проблемами з проведенням експертизи і т. ін.

Головними причинами порушень антимонопольного законодавства у вигляді зловживання монопольним становищем є: недосконалість нормативно-правової бази, особливо в сфері регулювання природних монополій; прагнення монополістів покрити неефективність своєї діяльності за рахунок споживачів; прагнення монополістів отримувати надприбуток шляхом неправомірного використання монопольної влади.

Причини порушень антимонопольного законодавства у вигляді антиконкурентних дій органів влади та управління обумовлені, зокрема, недосконалою структурою доходів місцевих бюджетів, котрі формуються переважно за рахунок податку на прибуток, що змушує органи влади (з метою наповнення бюджету) встановлювати заборони на реалізацію товарів з одного регіону в іншому (в більшості закордонних країн основу місцевих бюджетів складають податок з продажу і податок на нерухоме майно); значним розповсюдженням практики здійснення господарчої діяльності владними структурами, створенням “тіньових угруповань ”.

Таблица 1.1. Динаміка припинених органами АМКУ порушень антимонопольного законодавства в 1996-2002 рр. Складено за даними Антимонопольного комітету України

Роки	Кількість припинених порушень антимонопольного законодавства у вигляді	Всього
	Зловживання монопольним становищем	Антиконкурентних узгоджених дій	Дискримінації суб'єктів господарювання	Недобросовісної конкуренції	Інших порушень
1996	380	21	86	396	149	1032
1997	381	17	263	57	239	957
1998	655	32	574	115	335	1711
1999	699	33	399	73	383	1587
2000	721	44	448	79	303	1595
2001	847	47	396	60	306	1656
2002	962	66	411	71	500	2010
Всього	4645	260	2577	855	2215	10552

Однією з основних причин порушень у вигляді недобросовісної конкуренції є посилення конкурентної боротьби при зниженні рівня монополізації ринків в результаті входу на них нових підприємців.

Державний контроль за економічною концентрацією компаній вважається ефективним заходом та здійснюється з метою недопущення монополізації товарних ринків. В даном контексті головним для економіки України стає проведення економічної концентрації, що регулюється державою, з метою створення корпоративних структур, які базуються на різних формах кооперації суб'єктів господарювання, зосереджують зусилля на перспективних напрямках, мобілізують можливості середньострокового та довгострокового планування своєї діяльності, залучення як державних, так і недержавних інвестиційних ресурсів.

Більшість заяв, скарг та звернень, отриманих Антимонопольним комітетом України, стосувалися незадовільного стану послуг опалення, що надані суб'єктами природних монополій. Це пов'язано з тим, що: по-перше, в загальній сумі, яка нарахована до сплати за житлово-комунальні послуги, плата за опалення, як правило, найбільша; по-друге, саме якість опалення має найбільше значення для населення, а точніше невідповідність якісних показників нормативному рівню. Останній фактор змушує людей гріти своє житло за допомогою електронагрівачів, а отже, сплачувати за це додаткові кошти (зокрема, тій же енергопостачальній компанії, котра надала послуги опалення в неповному обсязі). При цьому люди не одержують компенсації за послуги, що надані їм в неповному обсязі та невідповідної якості.

Одним з найважливіших способів підвищення прозорості тарифної системи є розвиток договірних відносин між тими, хто постачає теплову енергію, і тими, хто її споживає.

Проблема демонополізації економіки України в загальному плані може бути охарактеризована, по-перше, як проблема ліквідації позаринкового монополізму, тобто такого, що базується на використанні методів неринкового (адміністративного) впливу, і, по-друге, як проблема обмеження власне ринкового монополізму, джерелом якого є панування на ринку як результат діяльності підприємств. Суть сучасної ситуації полягає в тому, що вказані види монополізму тісно переплетені і взаємно підтримують один одного, а також в тому, що другий вид, як правило, є наслідком першого.

Основи демонополізації в Україні були закладені в процесі приватизації державних і муніципальних підприємств. Однак приватизація державної власності без створення необхідної інституціональної інфраструктури, включаючи конкурентні ринки і органи регулювання, не може досягнути суспільних цілей підвищення ефективності виробництва та забезпечити соціальну справедливість. За відсутності конкуренції створення приватної монополії, що не регулюється державою, призведе, більш за все, до зростання цін. Приватні монополії в умовах відсутності конкуренції стають неефективними та не піклуються про інновації.

Приватизація природних монополій як складних систем, які мають значний вплив на стан економіки України, потребує тривалого підготовчого процесу, зокрема, створення органів, що регулюють діяльність суб'єктів природних монополій, формування нормативно-правової бази, проведення реструктуризації, та не може відбуватися за загальними правилами, котрі визначені для інших підприємств.

Розвиток малого підприємництва є необхідною умовою формування конкурентного середовища та невід'ємною складовою конкурентної політики держави. Найбільш суттєвими проблемами та перешкодами на шляху розвитку малого підприємства є суперечливість і неповнота нормативно-правових актів, складна система обліку і звітності, невизначеність відносин власності, нестача обігових коштів, відсутність дієвої системи фінансування і кредитування підприємництва, недостатній розвиток ринкової інфраструктури, відсутність сприятливого інвестиційного клімату.

Концепція регуляторної політики закладає нові принципи регулювання, згідно з якими: кожний регуляторний акт не повинен суперечити концепції розвитку тієї сфери діяльності, яку він охоплює; обґрунтування кожного регуляторного акту повинно містити чітку аргументацію його ефективності в досягненні поставлених цілей, підрахунки можливих витрат для підприємців, громадян і держави; кожен проект регуляторного акту має проходити етап публічного обговорення з обов'язковим залученням суспільних об'єднань, союзів та зацікавлених осіб (зокрема, підприємців). Дотримання цих принципів дозволить підвищити конкурентоспроможність продукції та покращити інвестиційний клімат, оскільки державне регулювання економіки стане прозорим і передбачуваним.

Висновки

Конкуренція і монополізм завжди співіснують в сучасній ринковій економіці. Рівень і стан розвитку економічної конкуренції визначається не відсутністю монополізму, а певним кількісним співвідношенням між секторами, в яких домінують конкурентні відносини, та монополізованими секторами економіки. Результати дослідження економічного регулювання монополізму в трансформаційній економіці дозволяють сформулювати наступні висновки і пропозиції:

1. Проблема економічного регулювання монополізму може бути охарактеризована, по-перше, як проблема ліквідації інституціонального монополізму, що базується на використанні методів адміністративного впливу, і, по-друге, як проблема обмеження власне підприємницького монополізму, джерелом якого є домінуюче становище на ринку як результат діяльності підприємств. Суть сучасної ситуації полягає в тому, що вказані види монополізму тісно зрощені і взаємно підтримують один одного. Отже, найбільш монополізованими в Україні залишаються ринки природних монополій.

2. Для кваліфікованого вирішення проблем, що виникають в процесі визначення монопольного становища підприємства на релевантному ринку, необхідно залучати до роботи спеціалізовані маркетингові компанії, які мають досвід та розроблені методики вивчення окремих товарних ринків. Співробітництво Антимонопольного комітету України з експертними організаціями дозволить підвищити рівень обґрунтованості висновків в процесі дослідження ринків на предмет їх монополізації та впровадити систему постійного моніторингу релевантних ринків.

3. Економічне регулювання монополізму базується на нерелевантній для аналізу діяльності підприємств концепції досконалої конкуренції, яка не відображає реальної поведінки суб'єктів ринку. За основу економічного регулювання слід прийняти концепцію динамічної конкуренції, що відображає реальну “нерівноважну” поведінку підприємців. Однак це потребує подальших теоретичних досліджень.

4. Економічне регулювання монополізму на основі витрат виробництва (зокрема, тарифне регулювання) виключає цінову конкуренцію та не передбачає в діяльності фірм підприємницької компоненти. Антимонопольний комітет нездатний визначити економічні витрати - базу для встановлення цін і тарифів. Отже цінове регулювання не сприяє підвищенню суспільного добробуту та має використовуватися для нейтралізації зловживань монопольною владою лише в крайніх випадках.

5. В процесі регулювання діяльності суб'єктів природних монополій акцент слід змістити з неефективного стримування цін на заходи, які спрямовані на розвиток конкуренції на відповідних ринках, що потребує адекватних структурних перетворень. Найперспективнішим напрямком реформування природних монополій є реструктуризація відповідних галузей шляхом поділу інфраструктурних сфер на конкурентний та неконкурентний сектори. Впровадження конкуренції на ринки природних монополій сприятиме більш ефективному використанню наявних ресурсів та підвищенню якості обслуговування споживачів.

6. Усунення перешкод для входу на монополізовані ринки, а також постійна боротьба проти будь-яких змов - найкращий спосіб протидії монопольному ціноутворенню та прискорення інноваційного процесу. Це є змістом конкурентної політики - пріоритетного методу економічного регулювання монополізму. Важливу роль при цьому має відіграти приватизація державної власності, мале підприємництво та міжнародна конкуренція.

7. Зважаючи на те, що головною причиною низької ефективності економічного регулювання монополізму є недосконалість нормативно-правової бази, слід розробити Антимонопольний кодекс, головною метою якого має бути захист та розвиток конкуренції в усіх сферах господарського життя. Структура даного законодавчого акту, на наш погляд, має бути такою: розділ 1. Загальні положення (визначення головних категорій); розділ 2. Антимонопольний комітет (задачі, компетенція і т. ін.); розділ 3. Недобросовісна конкуренція; розділ 4. Державне регулювання природних монополій; розділ 5. Антиконкурентні узгоджені дії; розділ 6. Дискримінація; розділ 7. Контроль за економічною концентрацією; розділ 8. Розгляд справ про порушення Антимонопольного кодексу; розділ 9. Відповідальність за порушення Антимонопольного кодексу; розділ 10. Заключні положення.

8. З метою вдосконалення існуючої системи економічного регулювання монополізму слід активізувати діяльність, зокрема, щодо: прискорення структурних реформ в паливно-енергетичному комплексі, галузях транспорту та зв'язку, житлово-комунальному господарстві; розробки типових договорів про надання послуг суб'єктими природних монополій з визначенням відповідальності за їх належне виконання; забезпечення діяльності органів влади в межах повноважень, передбачених Конституцією та Законами України; сприяння узгодженим діям підприємців, що спрямовані на підвищення їх конкурентоспроможності на світових ринках, за умови недопущення обмеження конкуренції на ринках України.

Список публікацій наукових праць за темою дисертації

Статті у фахових виданнях:

1. Ломака С.А. Активизация ценового регулирования естественных монополий // Вестник Международного славянского университета (г. Харьков). - Серия “Экономика”. - 2000. - Т 3. - № 5. - С. 25-27.

2. Ломака С. О. Державне регулювання процесів економічної концентрації // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 126. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С. 110-118.

3. Ломака С. А. Основные методы антимонопольного регулирования в условиях трансформации // Вестник Международного славянского университета (г. Харьков). - Серия “Экономика. Социология”. - 2001. - Т4. - № 2. - С. 35-37.

4. Ломака С.А. Приватизация естественных монополий в контексте антимонопольного регулирования // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. - Економічна серія. - 2001. - № 535. - С. 39-43.

5. Ломака С.О. Розвиток конкуренції на ринках природних монополій в умовах трансформації економіки // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. - Випуск 186: в 4 Т. - Т 1. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - С. 200 -206.

Інші праці

6. Ломака С. О. Антимонопольне регулювання ринку електроенергії в умовах трансформації економіки // Державне регулювання економіки та місцеве самоврядування: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, Дніпропетровськ, 16 травня 2003 р. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 39-41.

7. Ломака С. О. Діяльність органів регіональної влади й управління в системі антимонопольного регулювання // Формування механізму регіонального управління в Україні: Матеріали науково-практичної конференції, Харків, 29 листопада 2001 р. - Х.: ХарРІ УАДУ “Магістр”, 2002. - С. 57-59.

Анотація

Ломака Сергій Олександрович. Економічне регулювання монополізму в трансформаційній економіці. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01. - економічна теорія. Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, Харків, 2005.

У роботі досліджено сутність монополії, її види, типи, форми, причини виникнення, сутність та форми прояву монополізму, методи та механізм економічного регулювання монополізму в трансформаційній економіці та його наслідки.

Доведено, що існуюча система економічного регулювання монополізму має істотні недоліки, зокрема це стосується його теоретичних засад: як основа використовується концепція досконалої конкуренції, що не відображає реальної ситуації на ринку; трактування “витрат виробництва” виключає наявності в діяльності компаній внутрішніх витрат.

Обґрунтовано, що найперспективнішим напрямком економічного регулювання монополізму є конкурентна політика, сутність якої полягає в усуненні перешкод для входу підприємців на товарні ринки.

Запропоновано ряд заходів щодо вдосконалення існуючої системи економічного регулювання монополізму.

Ключові слова: монополія, монополізм, економічне регулювання монополізму, конкуренція, антимонопольне законодавство, конкурентна політика, природна монополія.

Аннотация

Ломака Сергей Александрович. Экономическое регулирование монополизма в трансформационной экономике. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 - экономическая теория. Харьковский национальный университет им. В. Н. Каразина, Харьков, 2005.

В работе исследована сущность монополии, ее виды, типы, формы, причины возникновения, сущность и формы проявления монополизма, методы и механизм экономического регулирования монополизма в условиях трансформационной экономики и его последствия.

Используя в качестве методологического положения идею институциональной школы о разграничении понятий институт и организация, выделены три вида монополий: институциональный, порожденный институтами, которые устанавливает государство, предпринимательский, связанный с деятельностю организаций (фирм) и естественный, обусловленный как естественными факторами, так и согласованными действиями предприятий и государства.

Анализ видов монополий позволяет лучше понять особенности монополизма в переходной экономике. Главная его особенность - тесное переплетение институционального и предпринимательского монополизма и, как следствие, наиболее монополизированными оказались рынки естественных монополий. В Украине сложная монополистическая структура сформировалась еще в советские времена. Командно-административная система была нацелена на то, чтобы максимально устранить из экономической жизни рыночную конкуренцию. Институциональный монополизм в командной экономике носил максимально возможный, практически абсолютный характер, порождая в то же время специфические формы предпринимательского монополизма объединений и крупных предприятий.

Монополизм - такой тип экономических отношений, при котором отдельные хозяйствующие субъекты могут навязывать собственные интересы своим контрагентам и обществу в целом, игнорируя их действительные потребности.

Экономическое регулирование монополизма является комплексной проблемой, которая предусматривает решение большого круга взаимосвязанных общих задач экономической политики. Сущность его заключается в создании государственных законодательных актов или рыночных стимулов, используемых для контроля за решениями предприятий-монополистов в области ценообразования, сбытовой политики или методов и объемов производства.

Обосновано, что применение “Методики определения монопольного (доминирующего) положения на рынке” осложняется наличием специфики товара для каждой группы потребителей, особенностью каждого товарного рынка и сложностью выявления взаимоотношений между субъектами рынка на всех стадиях реализации товара. Кроме того, в современных условиях необходимым является проведение постоянного мониторинга товарных рынков, на которых действуют или могут действовать предприятия-монополисты.

• Реализация всей системы экономического регулирования монополизма строится на антимонопольном законодательстве. Проведенный анализ позволяет подвергнуть серьезному сомнению теоретические основы антимонопольных законов, а также показывает, что причиной их появления в современном виде стала не теория и не реальные факты монополизации, а борьба отдельных групп с интенсивной конкуренцией, характерной для времени индустриализации. Выявлен целый ряд теоретических проблем: во-первых, экономическое регулирование монополизма основано на нерелевантной для анализа деятельности фирм концепции совершенной конкуренции, отражающей статичное (равновесное) состояние рынка, при котором отсутствуют проблемы, требующие решения. Более подходящей в этом смысле является конкуренция как динамичный процесс; во-вторых, в концепции экономического регулирования монополизма игнорируется субъективный характер альтернативных издержек, что, по сути, означает отказ от учета фактора предпринимательской деятельности в процессе хозяйствования.
• Учитывая то, что главной причиной низкой эффективности экономического регулирования монополизма является несовершенство нормативно-правовой базы, разработаны предложения по формированию Антимонопольного кодекса, главной целью котрого должны стать защита и развитие конкуренции во всех сферах хозяйственной жизни. Представлена структура данного законодательного акта.
• Показано, что приоритетным методом экономического регулирования монополизма в условиях трансформации экономики является конкурентная политика. Основным направлением конкурентной политики в переходной экономике, на наш взгляд, является формирование рынков с потенциальной конкуренцией. Огромную роль при этом должны сыграть приватизация государственной собственности и малое предпринимательство. Следует иметь в виду, что формальная приватизация и либерализации экономики сами по себе не тождественны ликвидации монополизма и автоматическому развертыванию конкуренции. Главной заботой должно стать обеспечение условий для расширения предпринимательской базы, снижение барьеров для входа в отрасль, а также стимулирование конкуренции на рынках естественных монополий посредством их реструктуризации.

Предложены направления совершенствования существующей системы экономического регулирования монополизма.

• Ключевые слова: монополия, монополизм, экономическое регулирование монополизма, конкуренция, антимонопольное законодательство, конкурентная политика, естественная монополия.
• Annotation
• Lomaka Sergey Alexandrovich. Economic regulation of monopolizm in transforming economy. - Manuscript.

Dissertation for acquiring the scientific degree of the Candidate of Economics, speciality 08.01.01 - theory of economy, Kharkiv National University named after V. N. Karazin, Kharkiv, 2005.

The work deals with studying the economic essence of monopoly, types and reasons of its rise, monopolizm essence, methods and mechanism of economic regulation of monopolizm under condition of economic transformation and its consequences.

It's proved that system of economic regulation of monopolizm has substantial disadvantages, in particular it deals with theoretical points: the conception of perfect competition is wed, bat it doesn't reflect the real situation in the market; the interpretation “cost of production” doesn't correspond to regulation of economic theory.

It's grounded, that the most perspective direction of economic regulation of monopolizm is competitive policy, wish is about removal of the barriers for undertakers entering to the commodity markets.

The ways of economic system improving are suggested for regulation of monopolizm.

• Key words: monopoly, monopolizm, economic regulation of monopolizm, competition, anti- monopole legislation, competitive policy, natural monopoly.

Размещено на Allbest.ru

...