Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

УДК 330.341.1

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

08.02.02 - економіка та управління науково-технічним прогресом

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

МІЩЕНКО Ірина Миколаївна

Київ - 2005



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Кісіль Микола Іванович, Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, завідувач відділу інвестицій

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Крисальний Олександр Васильович, Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, завідувач відділу науково-організаційного забезпечення

кандидат економічних наук, доцент Шолудченко Сергій Васильович, Академія праці і соціальних відносин Федерації Профспілок України, заступник декана економічного факультету

Провідна установа: Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України

Захист відбудеться “15” березня 2005 р. о 13⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, кім.212.

Автореферат розісланий 12.02.2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Пулім В.А.



АНОТАЦІЯ

Міщенко І.М. Інноваційна діяльність у сільському господарстві. - Рукопис. сільський інноваційний інкубатор технопарк

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.02. - економіка та управління науково-технічним прогресом - Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, Київ 2005. Досліджено є теоретичні, методичні та практичні основи розвитку інноваційної діяльності у сільському господарстві, уточнено зміст основних понять, пов'язаних з інноваційною діяльністю; узагальнено основні напрямки стимулювання інноваційної діяльності на основі вивчення міжнародного досвіду; проаналізовано діючі організаційно-правові умови здійснення інноваційної діяльності в Україні; проведено оцінку сучасного стану наукового забезпечення інноваційного процесу; досліджено інноваційну діяльність у процесі впровадження новацій в сільське господарство; обґрунтовано перспективи і напрями активізації інноваційної діяльності в сільському господарстві; розроблено пропозиції щодо активізації інноваційної діяльності на основі технопарків, інкубаторів та інших інноваційних структур; обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення економічних взаємовідносин між науково-дослідними установами та сільськогосподарськими виробниками при використанні інтелектуальної власності.

Ключові слова: новації, інновації, інноваційна діяльність, науково-дослідні установи, об'єкти інтелектуальної власності, технопарки.



SUMMARY

Mischenko I.N. The Innovation activity in agriculture. - Manuscript.

Dissertation is for an award of science degree on field of specialization 08.02.02 - economics and management for science and technical progress. National Science Center “Institute of agrarian economics at Ukrainian academy of agrarian sciences.”

The work investigates theoretical, methodological and practical basis of development of innovation activity in agriculture; specified the meaning of basic concepts, connected with innovations; generalized the basic trends of innovational activity stimulating on the ground of international experience investigation; there were analyzed the actual organizing and legal conditions of innovation practice in Ukraine; esteemed current state of scientific maintenance of innovation process; investigated innovational activities in the process of bringing innovations to agriculture; substantiated perspectives and tendencies of innovational activity activation in agriculture; worked out the proposals for activation the innovation activity on the basis of techno-parks, incubators and other innovational structures; substantiated proposals for upgrading the economic interrelations between research foundations and agriculture producers during the application of intellectual property.

Key words: novations, innovations, innovation activity, research foundations, intellectual property, techno-parks.



АННОТАЦИЯ

Мищенко И.Н. Инновационная деятельность в сельском хозяйстве. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.02 - экономика и управление научно-техническим прогрессом - Национальный научный центр “Институт аграрной экономики” УААН, Киев, 2005. Исследованы теоретические, методические и практические основы развития инновационной деятельности в сельском хозяйстве; уточнено содержание основных понятий, связанных с инновационной деятельностью; обобщены основные направления стимулирования инновационной деятельности на основе изучения международного опыта; проанализированы действующие организационно-правовые условия осуществления инновационной деятельности в Украине; проведена оценка современного состояния научного обеспечения инновационного процесса; исследована инновационная деятельность в процессе внедрения новаций в сельское хозяйство; обоснованы перспективы и направления активизации инновационной деятельности в сельском хозяйстве; разработаны предложения по активизации инновационной деятельности на основе технопарков, инкубаторов и других инновационных структур; обоснованы предложения по усовершенствованию экономических взаимоотношений между научно-исследовательскими учреждениями, организациями по воспроизводству новаций и сельскохозяйственными производителями при использовании объектов интеллектуальной собственности.

Инновационная деятельность в сельском хозяйстве в сравнении другими отраслями экономики характеризуется длительными сроками разработки и апробации новаций. Поэтому научные исследования нуждаются в ежегодном масштабном финансировании и всесторонней государственной поддержке, поскольку от этого зависит научный уровень и качество новаций, что особенно важно в условиях распространения на отечественном рынке научно-технической продукции конкурентоспособных иностранных техники и технологи. Сельскохозяйственная наука пребывает в критическом положении: материально-техническая база изношена, не хватает исследовательского оборудования, особенно в наиболее наукоемких отраслях, таких как биотехнология. Основным источником финансирования УААН остается государственный бюджет (47-73%). Учитывая, что средняя зарплата научного сотрудника ниже минимального прожиточного уровня, утрачена часть научного кадрового потенциала. За период с 1991 по 2003 гг. произошло сокращение научных сотрудников Академии на 8476 чел, или на 38,6%. В результате отсутствия материальной заинтересованности ученых страдает качество получаемых новаций. Исследованиями установлено, что в период с 2009-2010 гг. произойдет существенное уменьшение выхода фундаментальных новаций в сельскохозяйственной науке.

Инновационная деятельность на этапе внедрения приостанавливается недостаточным материальным уровнем сельскохозяйственных предприятий, а также нехваткой информации о последних достижениях отечественной научной мысли. Однако есть отдельные примеры, демонстрирующие высокие результаты внедрения Украинских достижений в сельскохозяйственное производство.

Повышению эффективности инновационной деятельности научных учреждениях будет содействовать внедрение системы мероприятий по материальному стимулированию научных сотрудников за счет средств, полученных от реализации новаций. Для урегулирования механизма передачи прав на использование объектов интеллектуальной собственности необходимо ввести порядок распределения доходов, полученных от реализации научной продукции между наукой и организациями, занятыми в воспроизводстве новаций и их внедрении путем урегулирования лицензионных отношений. В связи с этим рекомендуется использовать предложенную автором методику экономической оценки стоимости новых сортов и гибридов на основе затратного, рыночного и доходного подходов. Взаимоотношения по вопросам покупки-продажи материальных носителей объектов интеллектуальной собственности на основе их цен может заменить механизм выплат роялти. Экономическая оценка объектов интеллектуальной собственности поможет привлечь инвестиции в науку.

Для активизации инновационной деятельности в сельском хозяйстве на этапах разработки, апробации и воспроизводства новаций целесообразно создавать технопарки, инкубаторы и другие структуры инновационного типа. Предложено создавать на базе научных учреждений, их опытных и подсобных хозяйств технопарки с передачей научных долей в его уставный фонд. Внедрение этой схемы ускорит процесс внедрения и распространения новаций, а также поможет ликвидации теневого рынка семян.

С целью активизации процесса внедрения новаций в производство необходимо содействовать привлечению венчурного капитала. По подсчетам для обеспечения инновационной модели развития сельского хозяйства Украины необходимо 12 млрд. дол. США для внедрения краткосрочных проектов растениеводства с дальнейшим реинвестированием этих средств в долгосрочные проекты, в том числе и в животноводство.

Ключевые слова: новации, инновации, инновационная деятельность, научно-исследовательские учреждения, объекты интеллектуальной собственности, технопарки.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інноваційна діяльність є важливою складовою прискорення розвитку сільського господарства. ЇЇ результативність залежить від професійного рівня наукових кадрів та спеціалістів сільськогосподарського виробництва.

Великий потенціал має аграрна наука, проте він використовується недостатньою мірою і щороку втрачається. В умовах постійного зменшення обсягів бюджетних коштів на наукові розробки швидкими темпами скорочується чисельність наукових працівників і винахідників, що негативно позначається як на кількості, так і якості новостворюваних розробок. Авторські права на інноваційні розробки недостатньо захищені, а відсутність налагодженої системи економічних відносин між учасниками інноваційного процесу не стимулює впровадження новацій у виробництво. Впровадження та ринкове освоєння новацій стримується також рядом інших чинників, серед яких найвагомішими є низька платоспроможність господарств і відсутність достовірної й повної інформації про новітні вітчизняні наукові розробки в галузі сільського господарства.

Ряд аспектів стратегії інноваційного розвитку сільського господарства поки що принципово не визначено, зокрема механізми стимулювання та державної підтримки інноваційної діяльності, розширення комерційних можливостей фінансування інноваційних розробок і венчурного підприємництва, поглиблення інформаційних та економічних взаємозв'язків між наукою й виробництвом у процесі використання інтелектуальної власності.

Теоретичні та практичні засади інноваційної діяльності висвітлені у класичних працях І. Шумпетера. Окремі аспекти, пов'язані з розробкою та реалізацією стратегії інноваційної діяльності, її інвестиційного та ресурсного забезпечення, а також інформування сільськогосподарських товаровиробників щодо новітніх розробок сільськогосподарської науки і використання інтелектуальної власності в аграрній сфері, досліджували такі вітчизняні вчені, як А.Ф. Бондаренко, А.Н. Бузні, О.Б. Бутнік-Сіверський, М.І. Кісіль, О.В. Крисальний, М.Ф Кропивко, О.А. Лапко, М.І. Лобанов, П.М. Музика, П.Т. Саблук, М.А. Садиков, С.В. Шолудченко та інші, а також російські дослідники Г.І. Андрєєв, С.Д. Ільєнкова, В. Дергачов, Г.А. Романенко, Л.М. Хогберг, Р.А. Фатхутдінов та інші. Проте ряд аспектів стратегії та практики активізації інноваційної діяльності у сільському господарстві в період становлення ринкової економіки залишається недостатньо вивченим.

Актуальність проблеми, недостатній ступінь її дослідження стосовно засад багатоукладної економіки, наявність невирішених і дискусійних питань зумовили вибір теми, завдання і мету дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідних робіт відділення фінансів, обліку та інвестицій Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН за темою “Розробити пропозиції щодо інвестиційного забезпечення АПК в ринкових умовах” на 2001-2005 рр. (номер державної реєстрації 0102U000242).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо активізації інноваційної діяльності в сільському господарстві України.

Відповідно до поставленої мети передбачено вирішити наступні завдання:

- узагальнити теоретичні та методичні засади інноваційної діяльності у сільському господарстві й уточнити зміст основних понять, пов'язаних із цією діяльністю;

- проаналізувати основні механізми стимулювання інноваційної діяльності, що застосовуються у світовій практиці;

- здійснити оцінку організаційно-правових умов інноваційної діяльності в Україні та визначити напрями їх поліпшення;

- дати критичну оцінку сучасного стану наукового забезпечення інноваційного процесу;

- обґрунтувати перспективи й основні напрями активізації інноваційної діяльності в сільському господарстві;

- розробити пропозиції щодо активізації інноваційної діяльності на основі технопарків, інкубаторів та інших інноваційних структур;

- обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення економічних відносин між науково-дослідними установами та сільськогосподарськими виробниками при використанні інтелектуальної власності.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти проблеми інноваційної діяльності в сільському господарстві.

Об'єктом дослідження є діяльність підприємств і організацій з розробки, поширення і впровадження новацій у сільському господарстві. Поглиблені дослідження здійснювались на матеріалах наукових установ Української академії аграрних наук.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження були праці вітчизняних і зарубіжних учених-економістів із проблем інноваційної діяльності, законодавчі акти України. В дисертації використані: при дослідженні теоретичних і методологічних засад інноваційної діяльності - діалектичний метод пізнання та системного підходу, методи синтезу й узагальнень; в аналітичних дослідженнях - індексний, графічний та аналітичний методи, методи оцінки структурних динамічних зрушень, порівнянь і монографічний; при обґрунтуванні прогнозу - розрахунково-конструктивний; при моделюванні схеми технологічного парку - метод ситуаційного моделювання; при оцінці вартості нових гібридів цукрових буряків - метод фінансово-інвестиційного аналізу.

Інформаційною базою дослідження є вітчизняна законодавча база, дані Державного комітету статистики України, наукових установ Української академії аграрних наук, дані монографічних обстежень, спеціальні літературні джерела, норми і нормативи, результати особистих спостережень автора.

Наукова новизна одержаних результатів. До найвагоміших результатів, що відображають наукову новизну, розкривають зміст дисертаційного дослідження та виносяться на захист, належать такі:

Вперше:

· розроблено методику економічної оцінки вартості сортів рослин на прикладі гібридів цукрових буряків з використанням витратного, доходного та ринкового підходів;

· на прикладі гібридів цукрових буряків розроблено методику визначення ціни на елітне насіння сортів та гібридів на основі економічної оцінки вартості сорту та науково обґрунтовано пропозиції щодо використання при оформленні ліцензійних угод на передачу прав на сорти рослин ціни на матеріальний компонент замість традиційного механізму використання роялті;

· запропоновано для підприємств-виробників інноваційної продукції увести диференційовані строки дії пільг з податку на прибуток залежно від виду об'єкта інтелектуальної власності;

Запропоновано:

· вносити до статутних фондів технопарків, що створюються в системах науково-дослідних інститутів УААН, винайдені ними об'єкти інтелектуальної власності;

· механізм творчого стимулювання та заохочення селекціонерів шляхом використання 10% доходів, отриманих від реалізації прав на сорти рослин, на підвищення заробітної плати селекціонерів і виплату авторської винагороди;

· науково обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері регулювання інноваційної діяльності шляхом введення до нього положення щодо заміни раніше виданих авторських свідоцтв на сорти рослин й породи тварин на патенти; поняття паушального платежу та повної ліцензії, а також визначення поняття “роялті” як ліцензійних платежів (періодичних, паушальних та комбінованих), одержаних як винагорода за надання права на користування та продаж майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності, а саме на об'єкти авторського права та промислової власності.

Одержали подальший розвиток теоретичні засади інноваційної діяльності, зокрема запропоновано:

· розширене визначення поняття “інноваційна діяльність” як - функціонування організаційних структур на кожному етапі інноваційного процесу від створення новацій (здійснення маркетингових досліджень, проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, їх експериментального освоєння й апробації, оформлення у вигляді звітів, матеріального стимулювання науковців і винахідників, охорони новацій як об'єктів інтелектуальної власності) до впровадження у виробництво (перетворення в інновації);

· розглядати поняття “інноваційна продукція” як продукцію, яка вперше виготовлена з використанням об'єктів інтелектуальної власності, що захищені патентами, авторськими свідоцтвами та в інший спосіб.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, мають важливе практичне значення для активізації інноваційної діяльності в сільському господарстві. Обґрунтовані рекомендації щодо удосконалення економічних відносин у процесі використання інтелектуальної власності впроваджено в Інституті цукрових буряків УААН та у державному підприємстві “Торговий дім ІЦБ”. Використання методики оцінки вартості нових гібридів і сортів, а також розробленого механізму визначення ціни на елітне насіння дозволить забезпечити фінансування аграрної науки за рахунок коштів виробничих структур, що сприятиме її подальшому розвитку.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати одержані автором самостійно. Особистий внесок автора полягає у розробці науково обґрунтованих пропозицій щодо поглиблення теоретичних і методичних засад інноваційної діяльності в сільському господарстві, пропозицій щодо інноваційного розвитку сільського господарства, оцінки об'єктів інтелектуальної власності, створення технопарків і удосконалення економічних відносин між суб'єктами інноваційної діяльності.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на Науково-практичному семінарі молодих вчених і спеціалістів “Вчимося господарювати” (Київ-Чабани, 1999 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання” (м. Харків, 2001 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Механізми господарювання і економічна динаміка в АПК” (м. Харків, 2001 р.), Всеукраїнській конференції молодих учених економістів-аграрників “Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Київ, 2001 р.), Засіданні Ради з питань організації діяльності центрів наукового забезпечення агропромислового виробництва регіонів та зборів відділень регіональних центрів наукового забезпечення АПВ і рослинництва УААН “Про упорядкування системи ведення насінництва, захисту інтелектуальної власності та забезпечення виконання програми Зерно-2003.” (Дніпропетровськ, 2002 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладені в 11 одноосібних публікаціях загальним обсягом 2,64 друкованого аркуша, з них - 4 у фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Робота викладена на 212 сторінках комп'ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, який включає 198 найменувань, 17 додатків, ілюстрована 36 таблицями і 21 рисунком.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретичні та методичні засади інноваційної діяльності у сільському господарстві” проаналізовано погляди дослідників на сутність основних інноваційних понять. Встановлено, що такі поняття, як новація, інновація, інноваційний процес та інноваційна діяльність недостатньо чітко відображаються у нормативно-законодавчих документах України. У зв'язку з цим запропоновано використовувати розширене визначення поняття “інноваційна діяльність” як - функціонування організаційних структур на кожному етапі інноваційного процесу від створення новацій (здійснення маркетингових досліджень, проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, їх експериментального освоєння й апробації, оформлення у вигляді звітів, матеріального стимулювання науковців і винахідників, охорони новацій як об'єктів інтелектуальної власності) до впровадження у виробництво (перетворення в інновації).

Інноваційна діяльність у сільському господарстві має певні особливості, пов'язані із його специфікою, а саме: наявністю живих організмів, сезонністю та підвищеними ризиками тощо. Із впровадженням новацій у галузь види продукції, як правило, не змінюються, тільки набувають покращених властивостей (наприклад, вища врожайність буряків). Інноваційну діяльність у сільському господарстві запропоновано розглядати на чотирьох етапах: розробка новацій, їх апробація та перевірка, відтворення новацій, а також впровадження їх у виробництво.

Основним продуцентом новацій для сільського господарства нині є мережа науково-дослідних інститутів УААН та Міністерства аграрної політики України. Найбільш поширеними новаціями є: нові сорти та гібриди рослин і породи тварин, штами мікроорганізмів, марки і модифікації сільськогосподарської техніки, технології, хімічні та біологічні препарати (вакцини), економічні розробки (документально оформлені методики, різні рекомендації тощо). Апробацію та перевірку отриманих зразків здійснюють наукові установи і спеціальні державні установи й організації. Відтворення новацій у сільському господарстві здійснюють насінницькі господарства (вирощування елітного та репродукційного насіння нових сортів і гібридів сільськогосподарських культур); племінні заводи (розведення чистих порідних ліній тварин); машинобудівні підприємства (серійний випуск нової техніки); біологічні фабрики (випуск вакцин тощо). Впровадження розробок у виробництво, або перетворення новацій в інновації здійснюється за ініціативою суб'єктів підприємницької діяльності з метою досягнення комерційних вигод.

Інноваційний процес в сільському господарстві порівняно з іншими галузями характеризується тривалішими строками розробки й апробації новацій, особливо при веденні селекції сортів у рослин та порід тварин. Так, інноваційний процес від початку селекційної роботи до впровадження нових гібридів цукрових буряків триває 25 років, з них 18 - припадає на селекційний процес.

Наукові дослідження потребують щорічного масштабного фінансування і всебічної державної підтримки, оскільки від цього залежить науковий рівень та якість новацій, що надзвичайно важливо в умовах поширення на українському ринку науково-технічної продукції конкурентоспроможних іноземних техніки й технологій, які за своїми техніко-економічними параметрами не поступаються, а часом і перевершують вітчизняні аналоги. Особливо це стосується імпорту сільськогосподарської техніки, насіння іноземних сортів культур рослин і засобів захисту рослин. Фінансова підтримка інноваційної діяльності необхідна також на інших етапах інноваційного процесу, оскільки стимулювання впровадження має забезпечити попит на вітчизняні наукові розробки.

Результати вивчення досвіду стимулювання інноваційної діяльності свідчать, що значення інноваційної складової в розвитку економіки іноземних держав постійно посилюється, а активізація інноваційної діяльності ними всебічно підтримується. Державна підтримка інноваційної діяльності у розвинених країнах світу здійснюється через систему економічних механізмів, зокрема, податкового і патентного регулювання. До основних елементів державної податкової підтримки інноваційної діяльності в зарубіжних країнах належить: відстрочення податкових платежів у разі виникнення додаткових витрат на інноваційні цілі; зменшення податку на суму приросту витрат на інноваційні цілі; звільнення від оподаткування прибутку, отриманого від реалізації інноваційних проектів протягом декількох років; пільгове оподаткування дивідендів, отриманих по акціях фірм, які здійснюють інноваційну діяльність; зниження ставок податку на прибуток з метою спрямовування резервних коштів на замовленні державою та спільні науково-дослідні й дослідно-конструкторські розробки; надання пільг по проектах, що виконуються за пріоритетними програмами; зменшення прибутку, що підлягає оподаткуванню, на суму вартості приладів й устаткування, переданих вищим навчальним закладам, НДІ та іншим інноваційним організаціям; вирахування з прибутку до оподаткування внесків до благодійних фондів, діяльність яких пов'язана з фінансуванням інновацій; зарахування частини податку з прибутку інноваційної організації на спеціальні рахунки з подальшим використанням на інноваційні цілі. В Україні застосовується лише остання пільга, чого, звичайно, недостатньо.

У другому розділі “Аналіз сучасного стану та напрямів інноваційної діяльності в сільському господарстві” проаналізовано організаційно-правові й економічні умови інноваційної діяльності у сільському господарстві та встановлено, що в Україні відбувається поступове формування законодавчої бази з метою регулювання інноваційної діяльності. Проте більша частина законодавчих норм не виконується, наприклад, частка фінансування наукової діяльності в обсязі 1,7% від ВВП не тільки не забезпечується, а й поступово знижується.

Сучасний стан наукового забезпечення інноваційного процесу сільськогосподарської науки дійшов до критичної межі: матеріально-технічна база науково-дослідних установ зношена, не вистачає приладів для досліджень, особливо з найбільш наукомістких напрямів, зокрема, біотехнології. Основним джерелом фінансування УААН залишається державний бюджет (47-73%). Частина наукових установ додатково отримує кошти за виконання госпдоговірної тематики (5-16%). Частка витрат на фундаментальні та прикладні дослідження становить 50-80% від загальної суми витрат. Наукові установи УААН потребують здійснення капітальних вкладень, проте на ці цілі виділялись мінімальні суми коштів, а починаючи з 2001 року взагалі не плануються. Витрати на маркетингові дослідження у загальній структурі витрат на аграрну науку становлять менше 1% і включають кошти на діяльність організацій з науково-технічної інформації та рекламування наукової продукції, а саме проведення і участь у виставках, конференціях, симпозіумах.

У зв'язку з тим, що середній рівень заробітної плати по УААН в сумі 257 грн. у місяць значно нижчий мінімального прожиткового рівня, втрачено четверту частину кадрового наукового потенціалу. Фактична залежність від виділення бюджетних коштів в 1991-2003 рр. призвела до скорочення чисельності працівників Академії на 8476 чол., або на 38,6%, з них наукових працівників - відповідно 1723 чол., або 24,3%. Посилився процес постаріння працюючих науковців. Частка наукових працівників віком до 40 років становить лише 31% їх загальної чисельності в системі УААН. Перед молодими науковцями гостро постала проблема житла, яку УААН не спроможна вирішити.

Незацікавленість вчених впливає на ефективність та якість обраних для дослідження тем. Частина наукових тем і напрямів досліджень є модифікацією існуючих, що призводить не лише до неефективного використання наукового потенціалу, а й негативно позначиться на стані аграрної науки вже у найближчій перспективі.

Внаслідок довготривалості етапів розробки й апробації фундаментальних новацій в сільському господарстві, результати наукових досягнень у селекції сільськогосподарських культур дають максимальну віддачу через 15-20 років від початку фінансування кожного окремого напряму наукової роботи, а в селекції порід тварин - 20-30 і більше років. Найбільш активне державне фінансування сільськогосподарської науки здійснювалось у період з кінця 70-х до початку 90-х років минулого століття, тому основні наукові результати в рослинництві мають бути отримані в 1993 - 2009 роках.

Встановлено, що з 2009-2010 рр. відбудеться суттєве зменшення виходу фундаментальних новацій, і якщо фінансування науки в найближчі роки не покращиться, їх кількість скоротиться до критично мінімального. Кількість фундаментальних розробок по основних галузях сільськогосподарської науки до 2002 р. збільшилась, а з 2003 р. скорочується.

Нині спостерігається зростання поліпшуючих розробок порівняно із прикладними. Така тенденція загрожує в найближчий перспективі втратою позицій вітчизняних розробок не тільки на світовому, а й на внутрішньому ринку наукової продукції. Діюча модель формування планів досліджень застаріла і недостатньо враховує реальні потреби споживачів наукової продукції. На початку науково-дослідних робіт не проводяться в належному обсязі маркетингові та патентно-кон'юнктурні дослідження, у процесі яких має визначатися попит на пріоритетні напрями досліджень і враховуватися світові та вітчизняні досягнення за кожним напрямом.

Інноваційна діяльність на етапі впровадження гальмується незадовільним матеріальним станом сільськогосподарських підприємств і недостатньою інформованістю їх щодо новітніх вітчизняних розробок. Проте є результати, які свідчать про активне впровадження у виробництві окремих новацій, зокрема, нових сортів сільськогосподарських культур. Порівняно краща сортооновленість досягнута у виробництві ріпаку, соняшнику та сої, де частка нових сортів становить відповідно 46, 34 і 29%. Водночас відсутні нові сорти льону-довгунця, низька їх частка в посівах озимого ячменю, озимого жита та цукрових буряків. У посівах картоплі й озимого жита значну частку становлять сорти іноземної (переважно російської) селекції.

Складний фінансовий стан більшості сільськогосподарських підприємств за останні роки призвів до максимального спрощення технологій, відмови від ряду необхідних технологічних операцій. Наприклад, внесення органічних добрив на 1 га у 2003 році порівняно з 1990 роком зменшилося в 8,6 рази, а мінеральних - в 6,4, що зумовило зниження врожайності всіх сільськогосподарських культур. Майже в 10 разів у галузі зменшилася кількість раціоналізаторів, внаслідок чого число впроваджених рацпропозицій скоротилось в 10 разів. Витрати на інновації забезпечують суттєву віддачу в господарствах з ефективною організацією виробництва і сприятливою психологічною атмосферою прийняття новацій. Про це свідчать результати порівняння врожайності сільськогосподарських культур і показників продуктивності тварин науково-дослідних господарств УААН із середніми показниками по Україні. Перевага за урожайністю сільськогосподарських культур в господарствах УААН становить 13-20%, а продуктивністю корів - 36%, овець - 48%, молодняка великої рогатої худоби на відгодівлі - 13%.

За результатами монографічних досліджень в агрофірмі “Пектораль” Дніпропетровської області встановлено, що тісна співпраця з науковими установами УААН дозволила господарству досягти рівня врожайності зернових понад 50 ц/ га, а надів молока - більше 4000 кг від корови. Господарство застосовує насіння лише першої та другої репродукцій нових сортів. Тут реалізується програма створення високопродуктивного стада голштинської породи великої рогатої худоби.

У третьому розділі “Напрями активізації інноваційної діяльності в сільському господарстві” науково обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення механізмів регулювання інноваційної діяльності.

За результатами досліджень перспектив розвитку інноваційної діяльності у сільському господарстві зроблено висновок щодо необхідності збереження системи державного фінансування науки. Обсяги коштів на ці цілі у найближчий перспективі слід довести до законодавчо визначеного рівня - 1,7% від ВВП, а в подальшому - до 3%, з них 14% - на сільськогосподарську науку. Активізації інноваційної діяльності науковців і винахідників сприятиме запровадження системи матеріального стимулювання за рахунок коштів, одержаних від реалізації їх новацій.

Поліпшенню фінансового стану наукових установ сприятиме введення до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” поняття роялті, як ліцензійних платежів (періодичних, паушальних, або комбінованих), одержаних як винагороду за надання права на користування і продаж майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності, а саме - на об'єкти авторського права та промислової власності. Це дасть розробникам новацій можливість одержати пільги в оподаткуванні прибутку в розмірі 50% від діючої ставки податку та звільнення від сплати ПДВ. Крім цього, у згаданому Законі також слід передбачити поняття паушального платежу, який за своєю суттю відрізняється від роялті тим, що є передоплатою (в окремих випадках до 100% від вартості об'єктів інтелектуальної власності), а також визначити поняття повної ліцензії, яка передбачає передачу всіх майнових прав на використання об'єкта інтелектуальної власності.

З метою захисту прав розробників інтелектуальної власності на основі діючої системи патентного законодавства слід створити систему захисту прав оригінаторів наукових розробок, яка б дозволяла заміну раніше виданих авторських свідоцтв на сорти рослин і породи тварин на патенти, оскільки за новим законодавством патенти визнано єдиними охоронними документами для цих об'єктів інтелектуальної власності. Необхідно прискорити процес внесення до переліку видів рослин, які охороняються патентом, всіх 24 культур, які згідно з Міжнародною конвенцією по охороні нових сортів рослин мають бути включені до переліку рослин, на сорти яких видаються патенти. Потрібно також ввести в дію систему захисту авторських прав.

Активізації інноваційної діяльності в наукових установах сприятиме створення сучасної маркетингової служби, яка б поєднувала патентно-реферативний пошук і маркетингові дослідження. Патентно-реферативний пошук дозволяє знайти аналогічні світові розробки, а маркетингові дослідження - спланувати наукову діяльності та просувати отримані новації на ринок.

Для врегулювання механізму передачі майнових прав на використання об'єктів інтелектуальної власності на основі ліцензійних угод необхідно запровадити порядок розподілу доходів, одержаних від реалізації наукової продукції, між науковими установами та установами, що здійснюють відтворення новацій шляхом врегулювання ліцензійних відносин. З цією метою доцільно використовувати методику оцінки вартості нових сортів, розроблену автором на прикладі нових гібридів цукрових буряків, якою передбачається здійснення оцінки вартості об'єктів інтелектуальної власності на основі витратного, доходного та ринкового підходів. Запропонована методика дозволяє визначити вартість будь-якого нового сорту та гібриду через ціну на елітний посівний матеріал. Економічну оцінку гібриду методом фактичної (історичної) вартості доцільно здійснювати з використанням щомісячної, а не річної норми доходу на капітал у випадках, якщо розрахунок охоплює період понад 5-7 років. З цією метою доцільно використовувати запропоновані автором формули:

Впр1=, (1.)



де Bnp1 - приведені витрати;

1/12Вj - витрати за один умовний місяць j-го року;

m - щомісячний коефіцієнт норми доходу на капітал;

Т11978:1991рр.;

хі - степінь, де х 12місяців*14років періоду:1], і1:12 місяців.

ЗВпр1=,

де ЗВпр1 - загальні приведені витрати на селекцію;

Bnp - приведені витрати;

1/12Вj - витрати за один умовний місяць j-го року;

m - щомісячний коефіцієнт норми доходу на капітал;

Кij - коефіцієнт інфляції i-го місяця j-го року;

Т21992:2000 рр..

Розрахована вартість нового вітчизняного гібриду цукрових буряків із використанням річної норми доходу на капітал наближена до аналогічного значення відповідного показника по німецькій компанії КВС, що неможливо, оскільки обсяги фінансування селекційних робіт Інституту цукрових буряків значно нижчі, ніж у компанії КВС, а починаючи з 1992 р. зменшились майже до рівня витрат на заробітну плату та мінімальні поточні потреби.

Для оцінки вартості нових гібридів цукрових буряків методом відтворювальної вартості опрацьовано дані технологічних карт по всіх складових селекційного процесу.

Обґрунтовано потребу в новій техніці та приладах для селекційної роботи на Ялтушківській ДСС, яка становить 862 тис. грн. Крім цього, на придбання для всіх дослідних станцій лабораторного обладнання необхідно 2507 тис. грн. Розрахунками передбачено поступове збільшення витрат на селекцію відповідно до зростання кількості генетичних дослідів по 1 та 3 етапах селекції.

Запропоновано замість отримання роялті використовувати механізм визначення ціни для сортів і гібридів сільськогосподарських культур. Розрахована ціна на 1 посівну одиницю насіння еліти має включати роялті як платіж за право користування інтелектуальною власністю і забезпечувати відшкодування витрат на селекцію. Враховуючи світову практику відшкодування витрат на наукові дослідження за рахунок коштів від доходів насінницьких корпорацій, що спеціалізуються на селекції цукрових буряків, 15% ціни має припадати на оплату інтелектуальної власності.

На основі порівняння результатів оцінки нових гібридів цукрових буряків і цін на елітне насіння встановлено, що внаслідок низького рівня цін на фабричне насіння буряків застосування доходного підходу забезпечує компенсацію лише 64%, як фактичних так і відтворювальних витрат на селекцію, тоді як ринковий підхід дозволяє сформувати ціну на гібрид на рівні, що перевищує витрати на 36%. Тому для відтворення витрат на створення гібридів цукрових буряків доцільно застосувати ціну на елітне насіння не нижче 1178 грн., а для забезпечення розробників додатковим прибутком - 1600 грн. за 1 посівну одиницю.

Формування ціни на об'єкти інтелектуальної власності на рівні, що забезпечує прибутковість наукових розробок, сприятиме залученню венчурних інвестицій в науку, оскільки об'єкти інтелектуальної власності можуть бути гарантіями їх повернення. Для такого використання об'єкти інтелектуальної власності мають набути статусу нематеріальних активів, тобто відображати їх на балансі установ - оригінаторів. Для цього необхідно оцінити вартість всіх об'єктів інтелектуальної власності, законодавчо передбачити можливість постановки цих активів на баланс і не оподаткувати прибутком, оскільки державні наукові установи не відображають в бухгалтерському обліку витрати на створення об'єктів інтелектуальної власності, здійснені протягом тривалого часу. У зв'язку з цим запропоновано при формуванні статутного фонду технопарку на базі науково-дослідних інститутів УААН та їх дослідних станцій і господарств вносити до нього наукові частини (нч) учасників технопарку, які включають об'єкти інтелектуальної власності.

Застосування запропонованої схеми запобігає появі тіньового ринку насіння, оскільки він формується дослідними станціями. Передані до статутного фонду акціонерного товариства внески учасників у вигляді наукових часток стають власністю технопарку. З метою підвищення матеріальної заінтересованості учасників технопарку запропоновано використовувати наступну схему формування і розподілу доходів технопарку.

Удосконалення системи матеріального заохочення розробників об'єктів інтелектуальної власності доцільно здійснювати шляхом відрахування авторам не менш як 10% сум від реалізації наукових розробок за ліцензійними угодами, отриманих інститутами, дослідними станціями або створеними на їх базі технопарками.

З метою активізації процесу впровадження новацій у виробництво слід сприяти залученню венчурного капіталу. За розрахунками автора, з метою реалізації інноваційних проектів у сільському господарстві України потрібно 12 млрд. дол. США. Ці кошти доцільно спрямувати на приріст обігових коштів, придбання сільськогосподарської техніки для впровадження короткострокових інноваційних проектів у рослинництві, пов'язаних із вирощуванням одно- та дворічних культур, зі строком окупності від 1 до 3 років із подальшим реінвестуванням прибутку в довгострокові проекти.



ВИСНОВКИ

1. Інноваційна діяльність є важливою складовою системи заходів щодо прискорення розвитку сільського господарства, підвищення його конкурентоспроможності й ефективності. У наукових дослідженнях та практиці доцільно використовувати запропоноване визначення цього поняття як функціонування організаційних структур на кожному етапі інноваційного процесу від створення новацій (здійснення маркетингових досліджень, проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, їх експериментального освоєння й апробації, оформлення у вигляді звітів, матеріального стимулювання науковців і винахідників, охорони новацій як об'єктів інтелектуальної власності) до впровадження у виробництво (перетворення в інновації).

2. У світовій практиці інноваційна діяльність підтримується державою переважно шляхом запровадження податкових пільг, зокрема: відстрочення податкових платежів у разі виникнення додаткових витрат на інноваційні цілі; зменшення податку на суму приросту витрат на інноваційні цілі; звільнення від оподаткування прибутку, отриманого від реалізації інноваційних проектів протягом декількох років; пільгове оподаткування дивідендів, отриманих по акціях фірм, що здійснюють інноваційну діяльність; зниження ставок податку на прибуток з метою спрямовування резервних коштів на замовленні державою та спільні науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки; надання пільг проектам, що виконуються за пріоритетними програмами; зменшення оподаткування прибутку на суму вартості приладів та устаткування, переданих вищим навчальним закладам, НДІ та іншим інноваційним організаціям; вирахування з прибутку до оподаткування внесків до благодійних фондів, діяльність яких пов'язана з фінансуванням інновацій; зарахування частки податку з прибутку інноваційної організації на спеціальні рахунки з наступним використанням на інноваційні цілі. Остання пільга - єдина з наведених, що використовується в Україні.

3. Інноваційна діяльність у сільському господарстві суттєво уповільнилася, скоротилися як кількість і якість виконаних наукових розробок, так і чисельність науковців, винахідників та раціоналізаторів, особливо молоді, що є наслідком погіршення умов державного фінансування наукової діяльності. Економічні взаємовідносини між наукою та виробництвом недостатньо налагоджені, повільно впроваджуються у виробництво наукові розробки. Оновлення сільськогосподарського виробництва новими сортами, технікою, технологіями стримують також низька платоспроможність сільськогосподарських товаровиробників і недостатня інформованість їх щодо новітніх досягнень вітчизняної сільськогосподарської науки. Проте приклади окремих господарств, які активно впроваджують новації у виробництво, свідчать про високу ефективність інноваційної діяльності на етапі впровадження та можливості її активізації в оглядовій перспективі.

4. З метою удосконалення правових засад до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” необхідно включити визначення понять: “роялті” - ліцензійних платежів (періодичних, паушальних або комбінованих), одержаних як винагорода за надання права на користування та продаж майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності, а саме на об'єкти авторського права і промислової власності; “паушального платежу” - попередньої оплати “роялті” за об'єкти інтелектуальної власності частково або повністю; “повної ліцензії” - ліцензія, яка передбачає передачу всіх майнових прав на використання об'єкта інтелектуальної власності.

5. Підвищенню ефективності інноваційної діяльності наукових установ УААН сприятиме створення маркетингових служб, які б здійснювали патентно-реферативний пошук і маркетингові дослідження. Маркетингові дослідження необхідно спрямовувати на планування наукової діяльності та просування отриманих новацій на ринок. Для підвищення інноваційної активності науковців і винахідників необхідно запровадити систему заходів щодо їх матеріального стимулювання на основі преміювання за рахунок виділення частки коштів, одержаних від реалізації їх новацій. Врегулюванню механізму передачі майнових прав на використання об'єктів інтелектуальної власності на основі ліцензійних угод сприятиме порядок розподілу доходів, одержаних від реалізації наукової продукції, між наукою та виробництвом шляхом врегулювання ліцензійних відносин. У зв'язку з цим у наукових дослідженнях та на практиці слід використовувати запропоновану автором методику оцінки вартості нових сортів і гібридів на основі витратного, доходного та ринкового підходів. Взаємовідносини щодо купівлі продажу матеріальних носіїв нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності на основі їх цін, визначених із застосуванням запропонованої методики, мають замінити існуючий механізм виплат роялті для реалізації селекційних досягнень. Для інших видів об'єктів інтелектуальної власності можна використовувати механізм укладання ліцензійних угод з використанням паушального платежу.

6. Економічна оцінка об'єктів інтелектуальної власності сприятиме залученню комерційних інвестицій в науку. У зв'язку з цим об'єкти інтелектуальної власності мають набути статусу нематеріальних активів, тобто відображатись на балансі установ - оригінаторів. Для цього необхідно оцінити всі об'єкти інтелектуальної власності, законодавчо передбачити можливість постановки цих активів на баланс і не оподатковувати прибутки державних наукових установ, оскільки витрати на створення об'єктів інтелектуальної власності не відображаються в бухгалтерському обліку протягом тривалого часу.

7. Активізації інноваційної діяльності в сільському господарстві на етапах розробки, апробації та відтворення новацій сприятиме створення технопарків й інших інноваційних структур. У зв'язку з цим необхідно застосовувати запропоновану в дослідженнях схему створення технопарків на базі систем науково-дослідних інститутів, яке передбачає передачу до статутного фонду технопарку наукових часток науково-дослідного інституту та його дослідних станцій. Впровадження цієї схеми прискорить процес поширення і впровадження новацій, а також ліквідації тіньового ринку насіння, основна пропозиція якого формується дослідними станціями.

8. Запровадженню новацій у виробництво сприятиме диференціація строків дії пільг з податку на прибуток для підприємств-виробників інноваційної продукції залежно від строків відтворення та тиражування різних видів новацій. З цією метою запропоновано застосовувати такі строки дії пільг по податку на прибуток: для інформаційних ресурсів, науково-технічної інформації, новітніх розробок у сфері комп'ютерної техніки - 1 рік; корисних моделей, промислових зразків нової техніки, винаходів, нових технологій - 3 роки; порід тварин, однолітніх і дворічних сортів рослин - 5 років; сортів багаторічних рослин - 7 років.

9. З метою активізації процесу впровадження новацій у виробництво слід сприяти залученню венчурного капіталу. За розрахунками для забезпечення інноваційної моделі розвитку сільського господарства України потрібно 12 млрд. дол. США. Ці кошти доцільно спрямувати на приріст обігових коштів, придбання сільськогосподарської техніки для впровадження короткострокових інноваційних проектів у рослинництві, пов'язаних із вирощуванням одно- та дворічних культур зі строком окупності від 1 до 3 років з подальшим реінвестуванням прибутку в більш довгострокові проекти, зокрема у тваринництво.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях:

1. Міщенко І.М. Фінансування науково-технічної діяльності в УААН. // Вісн. Сумського нац. Аграр. ун-ту - спец. випуск. - 2001. - С. 393-395.

2. Міщенко І.М. Інвестиційне забезпечення селекційних досліджень в аграрній науці. // Вісник Сумського національного аграрного університету. - 2001. - №2 - С. - 113-117.

3. Міщенко І.М. Роялті у системі стимулювання інноваційної діяльності наукових установ // Економіка АПК. - 2003. - №10 - С. - 77-82.

4. Міщенко І.М. Стимулювання творчої діяльності науковців у рослинництві // Економіка АПК. - 2004. - №5 - С. - 35-38.

В інших виданнях:

1. Мищенко И.М. Технологические аспекты инноваций в АПК Сумской области // Зб. наук. пр. Української акад. банк. справи, т.2. - 1998. - С. - 492-450.

2. Міщенко І.М. Формування ринку новацій в АПК. “Вчимося господарювати”/ Матеріали науково-практичного семінару, 1999. - С. - 270-271.

3. Міщенко І.М. Фінансове забезпечення інноваційної діяльності в сільському господарстві // Вісник ХДАУ. - 2001. - №8 - С. - 173-175.

4. Міщенко І.М. Світовий досвід стимулювання інноваційної діяльності / Зб. наук. пр. за результатами наук.-практ. конф. КиМУ, 2004 р.

5. Міщенко І.М. Впровадження нових технологій в сільському господарстві. Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: Кол. моногр. у двох томах. Т.1, 2001. - С. - 280-282.

6. Міщенко І.М. Оцінка вартості нового гібриду методом фактичних витрат. Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК. Т. 3, - 2001. - С. - 53-57.

7. Гаврилюк М.М., Микитенко І.А., Міщенко І.М., Монке Г.Ю., Різник Т.Т., Трепет В.А. Методика оцінки вартості сорту як об'єкту інтелектуальної власності, розміру сплати роялті та винагороди авторам сорту (концептуальні положення). - К.: ІАЕ, 2002 р. - С. - 5-8; 11-12.

Размещено на Allbest.ru

...