Науково-методичні засади державного регулювання відновлення платоспроможності (банкрутства) підприємств

Размещено на http://allbest.ru

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОВЛЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ (БАНКРУТСТВА) ПІДПРИЄМСТВ

Виконала Мараховська Ксенія Андріївна

Київ - 2005

Анотація

Мараховська К.А. Науково-методичні засади державного регулювання відновлення платоспроможності (банкрутства) підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою - Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, Київ, 2005.

У дисертаційної роботі проведено пошук шляхів удосконалення механізму державного регулювання відновлення платоспроможності підприємств в умовах перехідної економіки України. Уточнено понятійний апарат, класифіковано та систематизовано причини виникнення кризи на українських підприємствах. Проаналізовано динаміку показників банкрутства в Україні та за кордоном, визначено основні тенденції їх змін. Розроблено методику аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та проведення їх санації. Запропоновано організаційно-економічні підходи до регулювання банкрутству на державному рівні.

платоспроможність державний санація банкрутство

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження.

Важливим напрямом державного регулювання є забезпечення конкурентоспроможності як національної економіки в цілому, так і окремих суб`єктів господарювання. Це здійснюється як при розробці та реалізації промислової і конкурентної політики, так і при врегулюванні питань відновлення платоспроможності підприємств чи визнання їх банкрутами.

Механізм банкрутства підприємств є інструментом перерозподілу ресурсів виробництва та їх передачі ефективному власнику, а також засобом захисту майнових прав кредиторів. В той же час протягом періоду становлення ринкових відносин в Україні механізм банкрутства не завжди використовували за своєю метою і він став засобом, що є альтернативним приватизації та для перерозподілу прав власності. Крім того, враховуючи особливість національній економіки, що полягає у наявності значної кількості збиткових підприємств, необхідно забезпечити можливість відновлення їх платоспроможності. Отже, дослідження формування та функціонування механізму відновлення платоспроможності підприємств чи визнання їх банкрутами та пошук шляхів його вдосконалення є надзвичайно важливим і актуальним для України.

Теоріям економічних циклів та дослідженню змін ринкової кон'юнктури, періодичності виникнення кризових ситуацій, а також державного регулювання банкрутства, діагностики кризових ситуацій і пошуку оптимальних шляхів їх подолання приділялося багато уваги у працях як вітчизняних, так і іноземних вчених-економістів. В той же час ще існує низка неврегульованих питань, у зв'язку з чим необхідне уточнення понятійного апарату, з'ясування причин виникнення кризи на підприємствах, а також розробка методичного забезпечення цього важливого напряму економічної політики держави. Саме це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, її мету, структуру та основні задачі.

Мета і задачі дослідження.

Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретичних і методичних положень та практичних рекомендацій щодо державного регулювання процесів відновлення платоспроможності підприємств чи їх банкрутства.

Для досягнення поставленої мети в роботі поставлені такі завдання:

- уточнити сутність та причини виникнення неспроможності підприємств;

- проаналізувати зарубіжний досвід державного регулювання банкрутства та відновлення платоспроможності підприємств;

- оцінити структуру та динаміку показників, що характеризують процеси банкрутства підприємств в Україні, визначити тенденції їх зміни;

- визначити діючі методики діагностики фінансово-господарського стану підприємств та заходи подолання кризи, що застосовуються;

- розробити методичні рекомендації щодо оцінки фінансово-господарського стану неплатоспроможних українських підприємств;

- визначити ефективні методи здійснення санації неплатоспроможних підприємств;

- удосконалити механізм державного регулювання відновлення платоспроможності чи банкрутства підприємств.

Об'єктом дослідження є процеси відновлення платоспроможності підприємств чи визначення їх банкрутами в Україні, а його предметом - теоретичні, методичні та практичні питання державного регулювання відновлення платоспроможності підприємств чи їх банкрутства та напрями його вдосконалення в умовах європейської інтеграції економіки України.

Методи дослідження. Теоретична та методологічна основа дисертаційного дослідження базувалася на наукових працях та методологічних розробках спеціалістів у галузі теорії державного регулювання економіки. Методологічний апарат, який був використаний в процесі дослідження, включає методи системного аналізу та логічного узагальнення (застосовано при оцінці механізму державного регулювання відновлення платоспроможності підприємств чи їх банкрутства, визначенні напрямів та заходів його вдосконалення), історичний метод (сприяв оцінці еволюції законодавства в сфері, що досліджується), статистичні методи, графічний і табличний методи (дозволив розробити таблиці, графіки та схеми), порівняльний аналіз (використано при здійсненні аналізу статистичної інформації).

Наукова новизна одержаних результатів

В процесі проведеного дослідження отримані наступні результати, які складають наукову новизну:

одержано вперше:

- розроблено методику аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможного підприємства, яка спрямована на визначення випадків фіктивного, навмисного чи прихованого банкрутства, виявлення виробничих та технічних резервів, а також обґрунтування перспектив подальшої долі підприємства, зокрема щодо визначення доцільності застосування процедури санації чи банкрутства;

- запропоновано методичні рекомендації щодо розробки плану санації неплатоспроможних підприємств, які враховують особливості трансформації національній економіки та дозволяють (крім проведення стандартних санаційних процедур, зокрема затвердження фінансового плану, плану виробництва, надходження грошових потоків та можливості погашення боргових зобов`язань тощо) обґрунтувати прийняття кредиторами рішення стосовно доцільності реструктуризації чи ліквідації підприємств;

удосконалено:

- встановлено логічно-упорядковані зв`язки між поняттями «криза», «неплатоспроможність» та «банкрутство», а саме: під банкрутством слід визначати негативний наслідок виникнення неплатоспроможності, яка в свою чергу свідчить про те, що боржник неспроможний своєчасно та відповідним чином виконати свої зобов`язання, що зумовлено низкою кризових явищ, які вплинули на фінансово-господарський стан підприємства;

- механізм державного регулювання відновлення платоспроможності чи банкрутства підприємств з визначенням концептуальних положень державної політики в цій сфері, які зумовлені особливостями сучасної економічної ситуації в країні та основані на таких принципах: пріоритетність відновлення платоспроможності підприємства проти його банкрутства; сприяння забезпеченню балансу інтересів держави, фізичних та юридичних осіб; селективність застосування процедури банкрутства; забезпечення гармонізації національного законодавства з європейським та орієнтація на міжнародні стандарти;

- розроблено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в сфері відновлення платоспроможності чи банкрутства підприємств (зокрема, законодавче закріплення надання фінансової допомоги з боку держави у вигляді безвідсоткових кредитів, списання або розстрочення податкової заборгованості; продовження дії мораторію на застосування процедури банкрутства щодо гірничих підприємств, у статутному фонді яких держава має 25% або більше, до закінчення їх приватизації; передбачення можливості укладання угоди між окремим кредитором і боржником про зменшення (прощення) частини вимог на будь-якій стадії провадження у справі) та поетапної його гармонізації з європейськими вимогами;

- розроблено методичні положення щодо моніторингу неплатоспроможних стратегічно важливих підприємств та підприємств-монополистів, що діють на загальнодержавних ринках, у статутному фонді яких держава має більш 25%, та їх фінансово-господарського стану, що на відміну від існуючої практики, яка лише відображає стан справ на окрему дату та проводиться Міністерством економіки України в розрізі підприємств у стані банкрутства, а ФДМУ - щодо підприємств у процесі реструктуризації, дозволяє здійснити аналіз за певний період в розрізі видів економічної діяльності, регіонів та розміру державної частки. Це сприятиме прийняттю державними органами обґрунтованого рішення щодо проведення приватизації підприємств або продажу державної частки;

дістало подальший розвиток:

- упорядкування системи органів державного управління в Україні щодо регулювання питань відновлення платоспроможності підприємств чи їх банкрутства (Міністерства економіки, державної госпрозрахункової установи Агентство з питань банкрутства та Фонду державного майна), розподіл відповідальності та створення їх упорядкованої структури із зазначенням покладених на них функцій, що дозволить запобігти уникненню дублювання та буде сприяти підвищенню ефективності їх діяльності.

Практичне значення одержаних результатів.

Основні результати дисертаційної роботи доведені до рівня конкретних механізмів, заходів і пропозицій та використані в практиці державного регулювання, про що свідчить довідка про впровадження від Міністерства економіки України (питання обґрунтування державної політики в сфері відновлення платоспроможності підприємств або визнання їх банкрутами; довідка №23-53/1858 від 01.06.05). Результати наукового дослідження щодо типового плану санації неплатоспроможного підприємства використані Державним науково-дослідним інститутом інформатизації та моделювання економіки при розробленні методичного та методологічного забезпечення фінансового оздоровлення неплатоспроможних підприємств та підготовки планів їх санації (довідка №01/80 від 23.05.05). Розроблені науково-методичні положення дисертації використано Європейським університетом (Севастопольська філія) при підготовці методичних посібників для студентів по дисципліні «Державне регулювання економіки» (довідка №146 від 20.05.05); Інститутом економіки та права Академії праці та соціальних відносин (м. Севастополь) - при підготовці та викладанні курсів «Антикризове управління» та «Державне регулювання економіки» (довідка №81 від 17.05.05).

Особистий внесок здобувача.

Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею, в якій автором розроблені наукові положення, методичні та практичні рекомендації щодо державного регулювання відновлення платоспроможності підприємств чи визнання їх банкрутами.

2. Основні положення дисертації

У першому розділі роботи «Теоретичні основи банкрутства та відновлення платоспроможності підприємств» розглянуто теоретичні аспекти економічної суті та ролі інституту банкрутства; класифіковано причини виникнення кризових явищ на підприємстві, що зумовлюють їх неплатоспроможність, виявлено взаємозв'язки між ними.

Важливим етапом у дослідженні банкрутства є виявлення причин кризового становища. Автором встановлено фактори, що призводять до кризи, тісно взаємопов'язані та утворюють складну систему причинно-наслідкових зв'язків. Зокрема, спочатку виникає криза, потім неплатоспроможність, неспроможність та банкрутство, але кожен наступний етап у разі використання ефективного механізму його попередження виникнути не повинен. При цьому, банкрутство - це негативний наслідок виникнення неспроможності, яка, в свою чергу, свідчить про те, що боржник не взмозі своєчасно та відповідним чином виконати свої зобов`язання. Тобто, спочатку виникає неспроможність (при чому неспроможність самого господарюючого суб`єкта), а потім - якщо за умов застосування різних процедур відновлення платоспроможності (зовнішнє керування, санація тощо) не вдалося її поновити, то у судовому порядку визнається банкрутство, яке веде за собою ліквідацію підприємства.

Основними функціями, притаманними державним органам з питань банкрутства в міжнародній практиці, є наступні: розробка законодавства з питань банкрутства та наявність права законодавчої ініціативи; збір, аналіз та надання уряду статистичної інформації відносно справ щодо неспроможності; а також результатів здійснення їх рішень; розробка рекомендацій уряду щодо політики у сфері неспроможності; організація системи підготовки, оцінки професійного рівня та ліцензування спеціалістів з питань банкрутства та відновлення платоспроможності; організація контролю діяльності арбітражних та конкурсних керуючих, а також їх шкали винагороди; надання консультацій суддям, юристам та спеціалістам з питань банкрутства; здійснення функцій конкурсного керуючого у разі ліквідації підприємств з недостатністю коштів для найма керуючого; забезпечення сплати заборгованості щодо заробітної плати працівникам неспроможних підприємств у разі нестачі конкурсної маси; контроль та забезпечення адекватності інформації щодо підприємств-боржників, що надається судами; контроль якості керування неспроможними підприємствами, виявлення випадків недобросовісного або некомпетентного керування, прийняття заходів щодо дискваліфікації недобросовісних керуючих; захист інтересів суспільства (шляхом виявлення порушень в процесі керування підприємством та можливість порушення у судовому порядку справи щодо банкрутства відповідних підприємств), а також дрібних кредиторів (акціонерів) при здійсненні процедур неспроможності.

З метою своєчасного діагностування кризових явищ та можливості виникнення банкрутства у світовій практиці існують моделі оцінки фінансово-господарського стану підприємств, які в свою чергу можливо розділити на кількісні та якісні. Перші базуються на фінансових даних і включають оперування деякими коефіцієнтами. Найбільш відомими кількісними моделями передбачення банкрутства є наступні: коефіцієнт Альтмана, двохфакторна модель передбачення банкрутства, чотирьохфакторна прогнозна модель, запропонована у 1977 році британським вченим Таффлером, система показників Бивера, показник Аргенти (А-рахунок), модель Романа Ліса, модель Фульмера, модель Спрингейта, показник платоспроможності Копана і Гольдера, узагальнена модель на основі дискримінантної функції.

На відміну від "кількісних" методів до передбачення банкрутства в якості самостійного можна виділити "якісний" підхід, заснований на вивченні окремих характеристик, притаманних бізнесу, що розвивається в напряму до банкрутства. Якщо для досліджуваного підприємства характерна наявність таких характеристик, можна дати експертний висновок про несприятливі тенденції розвитку. Таким чином, дослідження теоретичних основ державного регулювання механізму відновлення платоспроможності та оцінки загрози банкрутства підприємств дали змогу зробити висновок про необхідність розроблення моделі оцінки стану неплатоспроможного підприємства і комплексу заходів щодо його поліпшення.

У другому розділі роботи «Методичні питання регулювання й оцінка процесів банкрутства та відновлення платоспроможності підприємств в Україні» розглянуто еволюцію законодавства та методичного забезпечення в цій сфері, виявлені особливості застосування заходів щодо відновлення платоспроможності стосовно різних груп підприємств, приділивши особливу увагу стратегічно важливим підприємствам та підприємствам машинобудування; проаналізовані тенденції щодо банкрутства та погіршення платоспроможності українських підприємств та чинники, що на них впливали.

В процесі еволюції законодавче та методичне забезпечення про неспроможність притерпіло низку змін, але все вони були спрямовані на вдосконалення процедури банкрутства та запровадження нових механізмів відновлення платоспроможності боржників.

Відповідно до вимог ЄС відносно положень нормативно-правових актів України, основним є забезпечення єдності підходів щодо регулювання діяльності неплатоспроможних підприємств різних галузей, видів економічної діяльності та з часткою державної власності. Але гармонізацію українського законодавства у відповідності з європейськими стандартами доцільно здійснити поетапно, в процесі яких залишити на певний час особливості процедури банкрутства до окремих груп підприємств. Зокрема, зараз законодавство України містить певні положення, які відносяться лише до окремих груп підприємств (наприклад, містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських, гірничих підприємств та страхових організацій або учасників ринку цінних паперів) та мають на меті унеможливлення використання з боку кредиторів механізму банкрутства як альтернативи приватизації. Застосування мораторію передбачається до закінчення процесу приватизації як соціально-економічного проекту.

Процеси виникнення банкрутства розглянуто на прикладі підприємств машинобудування, зокрема проаналізовано основні причини кризових явищ та виявлені особливості відновлення платоспроможності підприємств цієї галузі, що дозволили зробити наступні висновки.

По-перше, відновлення платоспроможності підприємств машинобудування при проведенні процедури банкрутства можливо лише у випадку, коли вони є одним з елементів інвестиційного проекту.

По-друге, певний позитивний результат при проведенні процедур банкрутства може бути досягнутий лише за умов забезпечення реструктуризації кредиторської заборгованості (за грошовими вимогами) та акціонерного капіталу.

По-третє, до внутрішніх джерел фінансування заходів, направлених на збільшення випуску продукції та проведення агресивного маркетингу, є ресурси, отримані за результатами реструктуризації активів підприємства та управлінських структур. По-четверте, оптимальним зовнішнім джерелом фінансування є стратегічний інвестор, який після реструктуризації кредиторської заборгованості стає власником контрольного пакету акцій підприємства і більше, ніж 50% кредиторської заборгованості за грошовими вимогами.

Аналізуючи стан платоспроможності на державних підприємствах, можна зробити висновок про те, що держава як власник майна для поліпшення фінансово-господарського стану цих підприємств застосовує різноманітні заходи щодо відновлення їх платоспроможності, основними з яких є процедура реструктуризації та списання податкової заборгованості.

З метою відновлення платоспроможності необхідно використовувати системний підхід, тобто підтримку не лише з боку держави, а також менеджменту та інших власників.

Невдалим прикладом санаційної концепції, заснованої на непомірній державній фіскальний та протекціоністській підтримці та помилковому виборі санатора, є основне підприємство з виробництва легкових автомобілів «АвтоЗАЗ».

Проведений аналіз динаміки макроекономічних показників, що характеризують фінансову діяльність підприємств України стосовно їх схильності до банкрутства з моменту прийняття нового Закону України про відновлення платоспроможності та переходу на нові національні стандарти бухгалтерського обліку, що в часі співпало з набуттям економікою позитивної динаміки, свідчить про певні позитивні зрушення у зменшенні частки простроченої заборгованості та питомої ваги збиткових підприємств у загальній їх кількості (табл.1).

Але все ж темпи зростання дебіторської та кредиторської заборгованості були вищими за ріст ВВП. В той же час питома вага збиткових малих та стратегічно важливих підприємств все ще залишається великою.

Співвідношення кількості справ щодо банкрутства, розглянутих у судах, до кількості підприємств, працюючих збитково, не мало певної тенденції, але цей показник був більше 50% як в 2000 році (а саме - 58,3%), так і в 2003 (58,8%) та наближувався до цього рівня у 2001 та 2002 роках. Тобто, було розпочато впровадження у справі щодо 50% підприємств, працюючих збитково.

Інформація щодо стану розгляду справ у господарських судах свідчить про наявність тенденції до збільшення сум вимог кредиторів до неплатоспроможних підприємств, загальної кількості розглянутих справ та справ, результатом яких стало прийняття рішення щодо банкрутства підприємств (табл. 2).

У третьому розділі дисертації «Державне регулювання відновлення платоспроможності (банкрутства) підприємств та напрями його вдосконалення» уточнені механізм регулювання та його основні принципи в сфері, що розглядається, запропоновані необхідні зміни до законодавства, функцій регулюючих органів; розроблені методики щодо проведення аналізу фінансово-господарського стану та санації неплатоспроможних підприємств.

Таблиця 1. Динаміка макроекономічних показників, що характеризують фінансову діяльність підприємств України стосовно їх схильності до банкрутства за 2000 - 2004 роки

Таблиця 2. Характеристика впровадження справ щодо підприємств-банкрутів в Україні протягом 1999-2003 рр.

Основним елементом цього механізму є його концептуальні положення, котрі включають визначення мети, принципів та пріоритетів. На думку автора, політика держави в сфері, що розглядається, повинна бути спрямована саме на відновлення платоспроможності підприємств (перш за все стратегічно важливих) за рахунок певних санаційних заходів (в тому числі тих, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету) та базуватися на принципах невтручання в процедуру відновлення платоспроможності (банкрутства) інших категорій боржників, які мають можливість в процедурі банкрутства сформувати ефективного власника.

Концептуальні положення механізму державного регулювання реалізуються у відповідних напрямах, які доцільно згрупувати в правовий, економічний та організаційно-інформаційний блоки. Безперечно, в сфері, що розглядається, основним є правовий аспект державного регулювання відновлення платоспроможності або банкрутства підприємств. Проте, навіть досконалість нормативно-правових актів не завжди означає ефективність їх функціонування. Це зумовлено тим, що українські нормативні акти дуже неоднозначні в трактуванні. Як свідчить досвід, юридичні та фізичні особи будуть завжди шукати прогалини в законодавстві для реалізації особистих інтересів або заінтересованих осіб. Цього можна уникнути, використовуючи досвід європейським країн, де «мова» права, якою користуються при створенні нормативно-правових актів, дозволяє забезпечити його прозорість, доступність і зрозумілість для громадян.

Основою економічного блоку механізму є положення щодо методичного забезпечення та створення сприятливих умов для відновлення платоспроможності підприємств. Для цього необхідно розробити та затвердити на державному рівні методику проведення процедур відновлення платоспроможності із зазначенням джерел їх фінансування. При цьому важливим елементом економічного блоку є надання державної підтримки, тобто кредитування діяльності, списання або реструктуризації заборгованості підприємств перед державою. Створення державою умов для відновлення платоспроможності підприємств можливо здійснювати за рахунок надання підприємствам державного замовлення на виготовлення продукції (за умов попередньої передплати з боку держави); бюджетної підтримки у вигляді безвідсоткових кредитів, списання або розстрочення податкових боргів; звільнення від сплати податків на деякий термін; інших умов щодо підтримки власного товаровиробника.

Необхідною умовою забезпечення дієвості механізму регулювання є організаційно-інформаційний блок, зокрема існує пряма залежність результатів роботи від того, яким чином сформовані та дієздатні основні органи, відповідальні за реалізацію державної політики щодо вирішення актуальних питань. Лише ефективно організований розподіл функцій та їх відповідне виконання призведе до досягнення запланованих результатів.

В інформаційній частині блоку вважаємо за доцільне зосередити увагу на аналізі стану стратегічно важливих підприємств та підприємств-монополистів, що діють на загальнодержавних ринках. В залежності від результатів моніторингу, на наш погляд, можна визначити джерела фінансування цих підприємств з метою формування сприятливих умов для відновлення ними платоспроможності.Основні напрями вдосконалення механізму державного регулювання відновлення платоспроможності (банкрутства) підприємств повинні включати зміни в чинній законодавчо-нормативній базі, розробку методичних рекомендацій, упорядкування системи органів державного управління (з розподілом відповідальності та створенням ієрархічної структури їх роботи для уникнення дублювання функцій); поліпшення системи інформаційного забезпечення.

В роботі запропоновано типовий план проведення санації неплатоспроможних підприємств, що дозволяє (крім проведення стандартних етапів санаційних процедур) обґрунтувати для кредиторів економічну ефективність прийняття рішення відносно реструктуризації або ліквідації підприємства.

Автором розроблена методика аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств, основними розділами якої є наступні: «Оцінка фінансового стану підприємства (розрахунок відповідних показників)», «Аналіз наявності (відсутності) ознак фіктивного, навмисного або прихованого банкрутства», «Аналіз фінансових факторів, що призвели до неплатоспроможності», «Аналіз використання виробничого апарату та трудових ресурсів» та «Висновок щодо подальшого розвитку підприємства». Кожен із розділів має відповідні етапи, які необхідно проводити послідовно. Основною причиною необхідності проведення цього аналізу є визначення випадків фіктивного, прихованого чи навмисного банкрутства, а також обгрунтування необхідності санації підприємства.

Розроблені пропозиції будуть сприяти вдосконаленню державного регулювання відновлення платоспроможності підприємств шляхом внесення змін до законодавства, вдосконалення методичних положень у цій сфері.

Висновки

Дисертаційна робота спрямована на розв`язання важливої проблеми - удосконалення державного регулювання процесів відновлення платоспроможності підприємств чи визнання їх банкрутами. У дослідженні були узагальнені та отримали подальший розвиток теоретико-методологічні, методичні та практичні питання передбачення виникнення та подолання неплатоспроможності підприємств, механізму державного регулювання в цій сфері та напрямів його вдосконалення. Проведено дослідження дає змогу зробити наступні висновки та пропозиції.

1. Необхідно розрізняти поняття «банкрутство», «неплатоспроможність», «криза», що зумовлено тим, що під банкрутством слід визнавати лише окремий, найбільш серйозний випадок неплатоспроможності, коли неспроможний боржник здійснює карне діяння, яке заподіє шкоду кредиторам, що для підприємства є фінансовою кризою. Економіко-правовий зміст цієї градації полягає у тому, що неспроможний суб'єкт господарської діяльності при визначених умовах може повернути собі рівень звичайного неплатника, продовжити підприємницьку діяльність та розрахуватися з боргами. Визнання арбітражним судом підприємства банкрутом є основою для його ліквідації.

2. Визначено та систематизовано основні причини виникнення кризи на українських підприємствах, що зумовлено, в першу чергу, переходом від адміністративно-командної системи господарювання до ринкової, кризовими явищами, притаманними трансформаційному періоду, а також процесами приватизації та адаптації підприємств до ринкових умов господарювання. В роботі вони класифіковані на внутрішні (а саме: операційні - неефективне використання виробничих потужностей, наявність та зростання зношеності активів, використання застарілих технологій, дефіцит ресурсів; інвестиційні - низький рівень інвестиційної активності, неефективний фондовий портфель; фінансові - висока вартість капіталу, велика частка позикового капіталу, зростання розміру заборгованості) та зовнішні (до яких відносяться загальноекономічні - інфляція, безробіття, нестабільність та недосконалість законодавства, тінізація економіки; ринкові - нестабільність валютного ринку, наявність зловживань з боку підприємств-монополістів, необгрунтоване втручання держави в ринкові відносини, необхідність адаптації підприємств до ринкових умов; інші - корупція, низький рівень економічної освіти, ринкового мислення та підприємницької поведінки, руйнування господарських зв`язків).

3. Довідена необхідність вдосконалення механізму державного регулювання відновлення платоспроможності (банкрутства) підприємств на основі уточнення його концептуальних положень. Зокрема, в якості основних принципів слід визначити наступні: забезпечення пріоритетності відновлення платоспроможності підприємства порівняно з його банкрутством; узгодження норм законодавчого регулювання процесів відновлення платоспроможності (банкрутства) підприємства з законодавством у сфері приватизації, а також положеннями антимонопольно-конкурентної, бюджетної, податкової, соціальної, регіональної політики та політики в сфері детінізації економіки; забезпечення балансу загальнодержавних інтересів з інтересами суб`єктів підприємницької діяльності та членів трудових колективів; здійснення селективної підтримки і стимулювання відновлення платоспроможності підприємств з тих видів економічної діяльності та виробництв, що мають стратегічно важливе значення для економіки та безпеки країни, а також моніторингу їх фінансово-господарського стану; гармонізація вітчизняного законодавства із законодавством ЄС; забезпечення прозорості процедур відновлення платоспроможності (банкрутства) підприємств.

4. З метою вдосконалення механізму державного регулювання процедури відновлення платоспроможності чи банкрутства в Україні запропоновано здійснити комплекс заходів, що передбачають перерозподіл функцій державних органів, відповідальних за регулювання цього питання та позбавлення їх дублювання. Крім того, вважається за доцільне у перехідний період (за умов закінчення приватизації та визнання економіки України ринковою) залишити особливі умови застосування процедур банкрутства стосовно окремих груп підприємств (зокрема, гірничих).

5. Збереження стратегічно важливих та підприємств-монополистів, що діють на загальнодержавних ринках, котрі опинилися у фінансовій кризі, доцільно забезпечувати за допомогою санаційних процедур, що повинні фінансуватися за рахунок стратегічного інвестора (власника). Участь держави у цьому процесі можлива у вигляді надання безвідсоткових кредитів, списання або розстрочення податкових боргів, надання державного замовлення або звільнення на деякий час від сплати податків.

6. Проведене дослідження щодо відновлення платоспроможності підприємствами машинобудування та визначено чинники, що сприяють цьому процесі. Зокрема, одним з елементів санаційних заходів повинен бути інвестиційний проект. Крім того, певний позитивний результат може бути досягнутий лише за умов забезпечення реструктуризації кредиторської заборгованості (за грошовими вимогами) та акціонерного капіталу; до внутрішніх джерел фінансування заходів, що спрямовані на збільшення випуску продукції й проведення агресивного маркетингу, є ресурси, отримані за результатами реструктуризації активів підприємства та управлінських структур; оптимальним зовнішнім джерелом фінансування є стратегічний інвестор, який після реструктуризації кредиторської заборгованості стає власником контрольного пакету акцій підприємства і більше, ніж 50% кредиторської заборгованості за грошовими вимогами.

7. Вдосконаленню механізму державного регулювання в сфері, що розглядається, повинно сприяти упорядкування статистичного (інформаційного) забезпечення. Статистичні дані щодо стратегічно важливих підприємств повинні відображати відомості щодо їх фінансово-господарського стану та надаватися органам, уповноваженим управляти державним майном, не рідше 1 разу на рік з метою формування ними відповідних заходів, спрямованих на запобігання банкрутства цих підприємств. Крім того, ФДМУ необхідно створити єдину бази даних щодо підприємств, у статутному фонді яких держава має 25% або більше, які (за умов застосування процедур відновлення платоспроможності) вирішили свої проблеми та працюють прибутково, справа щодо їх банкрутства завершена та вони визнані платоспроможними. Ця база дозволить в майбутньому зробити висновки стосовно найбільш ефективних процедур відновлення платоспроможності для різних груп підприємств.

8. Для вдосконалення моніторингу забезпечення процесу відновлення платоспроможності розроблена методика аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств в Україні, яка передбачає здійснення п`яти основних етапів робіт, а саме: оцінка фінансового стану підприємства; проведення аналізу наявності (відсутності) ознак фіктивного або навмисного банкрутства; аналіз фінансових факторів, що привели до неплатоспроможності, визначення доцільності проведення санації; аналіз використання виробничого апарату та трудових ресурсів; здійснення висновку щодо подальшого розвитку підприємства (тобто, чи економічно доцільно використовувати фінансові ресурси держави або інвесторів з метою відновлення платоспроможності цього підприємства, чи слід ліквідувати підприємство).

9. Відновленню платоспроможності буде сприяти впровадження розробленої методики проведення санації стратегічно важливих для держави підприємств. У разі, якщо прийнято рішення щодо необхідності відновлення платоспроможності кризового підприємства, пропонуються систематизовані етапи проведення санації та оцінки її ефективності, важливі процедури та фінансові розрахунки, які повинні відображати як фінансово-господарський стан підприємства, що підлягають санації, зміст плану санації (відомості щодо фінансової та операційної реструктуризації) із зазначенням відповідних джерел фінансування.

Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях

Мараховська К.А. Основи концепції антикризового керування підприємством в Україні // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. - 2001. - Вип. 12. - С.37-40.

Мараховська К.А. Особливості інвестування потенційних банкрутів та їх приватизації // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. - 2002. - Вип. 17. - С.114-116

Мараховська К. А. Регулювання відновлення платоспроможності або банкрутства підприємств та напрями його вдосконалення // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. - 2004. - Вип. 12(43). - С.57-60.

Мараховська К.А. Механізм державного регулювання відновлення платоспроможності чи банкрутства підприємств та напрями його вдосконалення // Тенденції і пропозиції розвитку економіки України: Колективна монографія. / За ред. В.Ф. Беседін. - К.: НДЕІ. - 2005. - С. 458

Мараховська К.А. Аналіз платоспроможності підприємств з точки зору аудиторських компаній // Тези Міжнародної науково-практичної конференції «Інноваційно-інвестиційні моделі трансформації перехідних суспільств». - Київ. - 2003. - Вип. 4. - С. 212-214.

Мараховська К.А. Методи та моделі передбачення банкрутства підприємств у міжнародній та українській практиці // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз. Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю. - Київ. - 2002. - том 1. - С.309-310.

Мараховська К.А. Особливості залучення іноземних інвестицій в процесі санації підприємств // Збірник доповідей та тез Міжнародного економічного форуму «Теорія і практика розвитку корпоративного сектора економіки України в контексті цілей тисячоліття та світової глобалізації. - Київ. - 2004. - Ч.1. - С.417-422.

Мараховська К.А. Оценка факторов экономической безопасности государства на основе экономико-математических методов // Збірник наукових праць за матеріалами міжнародної науково-практичної конференції 27-28 березня 2001 року. - Київ. - 2001 - С.243-244.

Мараховська К.А. Правове регулювання процедури банкрутства в Україні: досвід та майбутні зміни // Науково-практичний інформаційний журнал Науково-технічна інформація. - Київ. - 2001. - №3. - С.23-25.

Мараховська К.А. Реформування відносин власності та здійснення її управління в умовах трансформаційної економіки // Тези доповідей всеукраїнської науково-практичної конференції «Теорія та практика управління у трансформаційний період».-Т.1. - Донецьк: ІЕП НАН України, 2001. - С.123-128.

Размещено на Allbest.ru