Основні напрями підвищення економічної ефективності функціонування агроформувань в пореформений період

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 330.131.5:338.432:631.11

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ АГРОФОРМУВАНЬ В ПОРЕФОРМЕНИЙ ПЕРІОД

08.07.02-Економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

МЕЛЬНИЧУК Наталя Григорівна

Миколаїв - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Херсонському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник -доктор економічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України Благодатний Володимир Іванович, Європейський університет (м. Херсон), завідувач кафедри економіки та менеджменту.

Офіційні опоненти -доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН Малік Микола Йосипович, Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, завідувач відділу підприємництва, м. Київ

кандидат економічних наук Заготов Валерій Олександрович, Національний аграрний університет, Південний філіал “ Кримський агротехнологічний університет”, завідувач кафедри організації виробництва і агробізнесу, м. Сімферополь.

Провідна установа -Дніпропетровський державний аграрний університет, кафедра менеджменту організацій, м. Дніпропетровськ.

Захист відбудеться 8 вересня 2005р. о 9.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 38.806.01. в Миколаївському державному аграрному університеті за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул. Паризької комуни,9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Миколаївського державного аграрного університету за адресою: м. Миколаїв, вул. Карпенка, 73.

Автореферат розісланий _5 серпня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Клочан В.Ф.

сільськогосподарський аграрний економіка

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Створення та швидкий розвиток різних типів аграрних формувань, прояв ринкових чинників, передбачають забезпечення ефективного розвитку національної економіки. У процесі трансформаційних змін вітчизняної економіки багато аграрних формувань опинилися у критичному стані через недосконалу систему організаційних, економічних та фінансово-кредитних механізмів господарювання, які потребують докорінних змін з метою забезпечення ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств.

Теоретичним і практичним аспектам підвищення економічної ефективності функціонування нових аграрних формувань присвячені праці Амбросова В.Я., Андрійчука В.Г, Благодатного В.І., , Бойка І.П., Деми Д.І., Дем'яненка М.Я., Єрмакова О.Ю., Заготова В.О., Ковальчука В.Г., Кондратьєва М.Д., Костирко І.Т., Лукінова І.І., Макаренко П.М., Маліка М.Й., Мармуль Л.О., Месель-Веселяка В.Я., Нелепа В.М., Онищенка О.М., Осташка Т.О., Романової Л.В., Саблука П.Т., Тринько Р.І., Царенка О.М., Червена І.І., Шевченка В.В., Шияна В.Й., Юрчишина В.В. та інших.

Як свідчить практика, результативність реформ в аграрному секторі економіки сьогодні залежить від регіональних особливостей, які склалися з врахуванням історичного минулого території, рівня розвитку промисловості та інших галузей народного господарства, питомої частки підприємств АПК області в виробництві валової доданої вартості, потенціалу і спеціалізації сільськогосподарських підприємств, економічних механізмів їх господарювання.

Виходячи з цього, обґрунтування напрямів подальшого розвитку регіонального агропромислового сектору, аналіз факторів, що мають вагомий вплив на ефективність функціонування нових сільськогосподарських формувань, економічних перетворень, здатних забезпечити вихід з аграрної кризи, має високу актуальність. Все це і обумовило вибір теми дослідження, його мету, завдання і структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до плану науково-дослідної роботи кафедр економічного факультету Херсонського державного аграрного університету з проблеми “Реформування аграрних підприємств і удосконалення економічних відносин в АПК”, яка є складовою підпрограми “Розробити пропозиції по організації ефективного виробництва в господарських формуваннях ринкового типу” Програми Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки УААН” (номер державної реєстрації 0102U000259).

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є розробка та обґрунтування наукових і практичних напрямів підвищення економічної ефективності функціонування нових аграрних формувань регіону у пореформений період.

У відповідності з метою дослідження вирішувались такі завдання:

проаналізувати та узагальнити методичні основи визначення економічної ефективності сільськогосподарських підприємств;

опрацювати і узагальнити теоретичні основи реформування аграрного сектора економіки;

дослідити проблеми становлення та розвитку різних форм господарювання;

виявити особливості ефективності функціонування аграрних формувань зі зрошуваними землями та багаторічними насадженнями;

розробити стратегічні напрями розвитку аграрних підприємств різних організаційно-правових форм в залежності від стану їх економіки;

визначити складові підвищення ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств у пореформений період;

обґрунтувати перспективні напрями подальшого розвитку системи АПК на основі удосконалення економічних відносин аграрних формувань і посилення їх державної підтримки.

Об'єктом дослідження є функціонування агропідприємств з урахуванням комплексу факторів економічного впливу на ефективність виробництва в регіоні.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів формування ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм господарювання в пореформений період.

Методи дослідження. Методичною основою досліджень є базові положення економічної теорії, наукові розробки вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем реформування і ефективного функціонування АПК, законодавчі та нормативно-правові акти країни.

Для вирішення поставлених завдань в дисертаційній роботі використовувались такі методи: монографічний (при вивченні сутності економічного розвитку, його чинників в сучасних умовах, існуючих методик оцінки економічного розвитку), абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формулювання висновків), кореляційно-регресійний аналіз (для визначення впливу факторів на результативність виробництва, для побудови моделі щодо прогнозування роботи агроформувань, визначення впливу організаційно-правової форми на фінансово-економічні результати роботи підприємств), порівняння (для порівняння досягнутого рівня показників з базовим рівнем), графічний (для побудови схеми класифікації чинників економічного розвитку), індексний (для перерахунку вартості валової продукції у співставних цінах за тривалий період часу), економіко-математичного моделювання (для визначення оптимальної структури посівних площ) та інші.

Інформаційною базою дослідження стали річні звіти та бухгалтерські документи сільськогосподарських підприємств області, статистичні матеріали Головного управління статистики у Херсонській області, Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, спеціальна література з досліджуваних питань.

Наукова новизна отриманих результатів. До найвагоміших наукових результатів дослідження, які мають елементи наукової новизни та одержані автором особисто належать:

Вперше:

обґрунтовано методичні підходи щодо формування раціональних розмірів земельних ділянок під спільну сумісну власність на зрошувальному комплексі, а також для формування неподільного земельного масиву під багаторічними насадженнями;

- доведено, що організаційно-правова форма господарювання, як фактор підвищення ефективності функціонування АПК, в післяреформений період ще не має суттєвого впливу на кінцеві результати роботи агроформувань регіону;

розрахунками встановлено розмір державної допомоги на 1 умовну голову худоби та 1 га сільськогосподарських угідь, необхідної для досягнення беззбитковості виробництва продукції сільського господарства та підвищення ефективності функціонування нових аграрних формувань регіону;

на основі економіко-математичної моделі визначено оптимальну структуру посівних площ під основними сільськогосподарськими культурами по адміністративних районах області, для досягнення максимально можливого виходу прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь, за типових погодних умов.

Удосконалено:

методику визначення ефективності використання виробничого потенціалу сільськогосподарських підприємств при включенні в нього вартості землі;

методичні розробки щодо особливостей функціонування аграрних формувань, які мають зрошувані землі та землі, зайняті під багаторічними насадженнями, з обов'язковим дотриманням принципу спільної сумісної власності без подрібнення цілісного масиву в натурі;

систему чинників, за допомогою яких можна прогнозувати економічні результати роботи агроформувань, визначених у вигляді рівнянь регресії.

Дістали подальшого розвитку:

система державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників з метою розробки стратегії сталого соціально-економічного розвитку АПК регіону та підвищення ефективності функціонування нових аграрних формувань у пореформений період;

- стратегія розвитку аграрних формувань області в залежності від стану їх економіки, що дозволить стабілізувати економічний стан сільськогосподарських підприємств, зберегти велике товарне виробництво, знизити соціальну напругу на селі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в конкретних пропозиціях щодо шляхів підвищення ефективності функціонування новостворених структур. Основні пропозиції та положення дозволяють використовувати отримані результати в практичній діяльності сільськогосподарських підприємств регіону.

Результати досліджень і пропозицій щодо подальшого розвитку агроформувань області в післяреформений період схвалені та прийняті до впровадження головним управлінням сільського господарства та продовольства Херсонської області ( довідка № 1-700-5/325 від 16 вересня 2004 року). Рекомендації щодо врегулювання земельних та майнових питань в сільгосппідприємствах, які мають зрошувані землі та землі, зайняті багаторічними насадженнями розглянуті і прийняті до впровадження в радгоспі “Білозерський” Білозерського району Херсонської області ( довідка № 8 від 03.01.2005 року).

Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Херсонського державного аграрного університету при викладанні таких дисциплін: “Аналіз господарської діяльності”, “Економіка підприємства”, “Організація виробництва”, “Макроекономічний аналіз”, ”Економетрія”, “Статистика” (довідка № 66-09 від 20.12.2004 року).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, висновки і пропозиції, що виносяться автором на захист, одержані ним самостійно. Усі публікації одноосібні.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи доповідались і отримали позитивну оцінку на: науково-практичній конференції, що проводились в Херсонській обласній державній адміністрації на тему: “Сучасний стан та перспективи розвитку сільського господарства області” (серпень 2003 рік); науково-практичній конференції “Теоретичні та прикладні аспекти кооперативного руху” ( м. Полтава, 2001р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічні умови ефективного функціонування АПК у пореформений період” (Таврійська державна технічна академія, 11-14 травня 2002р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції ”Наука і освіта” (лютий 2004 рік, м. Дніпропетровськ), а також на щорічних наукових конференціях викладачів та студентів Херсонського ДАУ протягом 2002-2004 років.

Публікації. За результатами дисертаційної роботи опубліковано 6 наукових праць загальним обсягом 1,7 друкованих аркушів, з них 5 у фахових виданнях обсягом 1,6 д.а.

Обсяг і структура роботи. Загальний обсяг дисертаційної роботи 190 сторінок друкованого тексту і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Дисертація містить 38 таблиць, 11 рисунків, 12 додатків. Список використаних джерел налічує 168 найменувань.

Основний зміст роботи

У першому розділі “ Теоретичні і методичні основи розвитку аграрного сектора економіки в пореформений період” розглянуто теоретико-методологічну сутність основних складових розвитку аграрного сектора економіки.

За останні кілька років в аграрній сфері створені нові господарські структури на приватній основі - сільськогосподарські акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, сільськогосподарські кооперативи, фермерські господарства, приватно - орендні підприємства Останні є самою молодою формою серед форм господарювання. У цілому погоджуючись з існуючими типами аграрних формувань, вважаємо за необхідне доповнити їх класифікацією (рис.1)

	Класифікація форм господарювання
			державні
	За формою власності		недержавні
			приватні
	В міру економічної і юридичної відповідальності		з повною відповідальністю
			з обмеженою відповідальністю
	По характеру залучення матеріально-грошових ресурсів		господарства відкритого типу
			господарства закритого типу
			великі
	По розміру		середні
			дрібні
			господарства, що виробляють с.-г. продукцію
	За рівнем вертикальної кооперації		господарства, що виробляють і реалізують с.-г. продукцію
			господарства по виробництву, переробці і реалізації с.-г. продукції

Рис.1 Класифікація підприємств різних організаційно-правових форм

Поряд з великими сільськогосподарськими підприємствами здійснюють виробничу діяльність малі підприємства, які на відміну від великих, не вимагають значних капітальних вкладень і здатні швидше реагувати на зміну попиту на товари і послуги. Особливо перспективні вони на селі та у малих містах для виробництва товарів народного споживання із сільськогосподарської сировини

У роботі розглянуто методичні особливості визначення ефективності сільськогосподарського виробництва, яка по змісту є складним, багатобічним явищем, що охоплює всі сторони й аспекти діяльності господарських об'єктів і виражається у визначеному комплексі різнохарактерних якісних і кількісних показників. У загальному виді ефективність виробництва являє собою співвідношення між результатами, отриманими в процесі виробництва, і витратами суспільної праці, обумовленими досягненням цих результатів.

Під ефективністю розуміють кількісну оцінку відношення результату до здійснюваних дій, і одних результатів з іншими результатами, одних дій з іншими діями, результату з можливостями, дії з можливостями.

На наш погляд, економічну ефективність сільськогосподарського виробництва необхідно вивчити на основі валової і чистої продукції стосовно до чисельності працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, до основних виробничих фондів і матеріальних оборотних коштів, виробничих матеріальних витрат. Ефективність у сільському господарстві залежить від якості землі і рівня її використання. Ми вважаємо, що застосування при аналізі ефективності фондів показників, в тому числі і фондоозброєності та фондозабезпеченості, не в повній мірі відображають реальну картину використання фондів, так як до виробничого потенціалу підприємства не включено головний засіб виробництва у сільському господарстві - землю. Внесення вартості землі в склад основних засобів виробництва суттєво змінює загальну картину всього комплексу показників, які характеризують ефективність використання фондів, в тому числі і фондовіддачу.

Проведені нами дослідження свідчать про те, що при включенні вартості землі в склад основних виробничих фондів, показник фондовіддачі змінювався. Так, найбільш ресурсозабезпечені райони області - Бериславський, Білозерський та Скадовський при розрахунках показників фондовіддачі по вартості основних фондів займали відповідно 16-е, 4-е та 13-е місця. Після внесення у вартість фондів вартості землі, розрахунок фондовіддачі змінював місця в ранжованому ряді відповідно на 15-е, 1-е та 7-е, що свідчить про наявність в господарствах цих районів різних за якістю земель, продуктивність яких врахована при проведенні вартісної оцінки.

У зв'язку з цим вважаємо за необхідне при визначенні ефективності використання фондів включати в їх склад вартість землі.

У дисертації значне місце відведено питанням визначення ефективності функціонування організаційно-правових форм підприємств комплексом показників, серед яких найбільш важливими є: маса прибутку , одержаного на 1 га посіву певної культури; рівень рентабельності продажу, рівень ресурсного забезпечення, швидкість обороту виробничих ресурсів, обсяг чистої поточної вартості.

У другому розділі “ Сучасні тенденції, особливості розвитку та ефективність функціонування агроформувань Херсонської області ” здійснено аналіз розвитку та досліджено сучасний стан організаційно-правових форм господарювання, розглянуто особливості ефективного функціонування підприємств зі зрошуваними землями та багаторічними насадженнями.

Проведені дослідження розвитку та сучасного стану організаційно- правових форм господарювання дозволяють констатувати, що у процесі адаптації сільськогосподарських підприємств до змінюваного економічного середовища, їхні форми перебувають у постійному розвитку (табл.1)

Таблиця 1. Динаміка кількості господарств різних організаційно-правових форм у Херсонській області

Форми власності	Кількість господарств по роках	2004р.у % до 1995р.
	1995	1999	2000	2001	2002	2003	2004
Всього підприємств	552	602	588	568	566	587	620	112,3
І.Колективна усього	288	458	510	495	495	519	552	191,7
У т.ч. колективні с.-г. підприємства	225	328	12	7	6	5	5	2,2
кооперативи	5	9	86	71	56	43	33	У 6,6 р.б.
Сільськогосподарські товариства	3	85	247	248	248	270	259	У 86,3 р.б.
Міжгоспи	9	3	1	1	1	1	1	11,1
Підсобні с.-г. недер-жавні підприємства	20	9	11	14	14	14	17	85,0
Інші недержавні с.-г. підприємства	26	24	153	154	170	186	237	У9,1 р.б.
ІІ. Державна, усього	264	144	78	73	71	68	68	25,8
У т.ч. радгоспи	133	30	15	15	9	7	7	5,3
С.-г. науково-дослідні і наукові заклади	31	30	30	29	29	28	32	103,2
Підсобні с.-г. державні підприємства	88	66	15	11	15	15	11	12,5
Інші державні підприємства	12	18	18	18	18	18	18	150,0
ІІІ. Приватна, усього	242783	239087	238496	235312	234761	234762	243851	100,4
У т.ч. особисті підсобні господарства	240000	236066	235427	232117	231661	231840	241114	100,4
Фермерські господарства	2783	3022	3013	3080	3100	2922	2737	98,3

Організаційна форма виробництва в сільському господарстві являє собою певний доцільний спосіб організаційно-технологічної упорядкованості виробництва, що вимагає раціонального поєднання працівників, земельної площі, засобів і предметів праці.

Усе сільськогосподарське виробництво, адаптуючись до грунтово - кліматичних умов і розташування до місця реалізації продукції в процесі суспільного поділу сформувалося як система виробничих типів господарств. Функціонування в аграрному секторі підприємств з різною організаційно-правовою формою господарювання породжує логічне питання: в яких з них господарська діяльність є найбільш ефективною?

Основним підсумком аграрних перетворень у області стало значне збільшення потенціалу приватного сектора. Перш за все цьому сприяло прагнення сільських жителів забезпечити зростання свого добробуту працею в особистому господарстві. В результаті цього господарства приватного сектора стали основними виробниками більшості видів сільськогосподарської продукції. Питома вага господарств приватного сектора у виробництві валової продукції зросла з 36,6% у 1995 році до 72,0% у 2003 році.

Результати проведеного дослідження вказують на те, що господарства суспільного сектора поки що не можуть проявити свої потенційні можливості, у той час коли господарства населення демонструють вищу ефективність функціонування лише за рахунок кращої пристосованості до складних сучасних умов. Переваги приватного сектора, які ми сьогодні спостерігаємо, обумовлені специфікою сільськогосподарського виробництва в надзвичайно складних умовах і не дають поки-що прямої й однозначної відповіді на питання про перспективність розвитку в регіоні тих чи інших форм господарювання.

Як свідчить світовий досвід, багатоукладність в системі АПК не є необхідною ознакою, однак у нашій країні вона - закономірний результат реформаційних процесів в галузі. Співіснування різних форм господарювання сприяє вирішенню низки економічних і соціальних проблем, і очевидно залишатиметься актуальним питанням протягом тривалого часу.

Значне місце в дисертаційній роботі відведено питанням функціонування сільськогосподарських підприємств зі зрошуваними землями та багаторічними насадженнями. В результаті проведених досліджень запропоновані рекомендації щодо формування раціональних розмірів земельних ділянок під спільну сумісну власність на зрошувальному комплексі, а також для використання неподільного земельного масиву під багаторічні насадження. При цьому потрібно керуватися слідуючими принципами:

виділення зрошуваних земель для приватизації здійснюється в межах всієї відповідної сівозміни або полями сівозміни в ув'язці з плановим розміщенням зрошувальної мережі, гідротехнічних споруд, насосних станцій, дощувальних машин і на умовах збереження цілісності технологічного режиму їх роботи;

передача земель під багаторічними насадженнями у спільну сумісну власність групам громадян проводиться згідно проекту організації території у випадку наявності бажаючих отримати свою земельну частку виключно за рахунок багаторічних насаджень. Групи власників формуються таким

чином, щоб у спільну сумісну власність був виділений єдиний квартал або окремий масив багаторічних насаджень.

У третьому розділі “ Основні напрями підвищення ефективності функціонування підприємств ” досліджено розвиток різних організаційно-правових форм підприємств в ринкових умовах господарювання; необхідність державної підтримки агроформувань з метою поліпшення їх соціально-економічного розвитку та ефективності; встановлено долю впливу спеціалізації господарств на економічні результати роботи сільгосппідприємств; розраховано розмір державної допомоги, необхідної для забезпечення ефективного функціонування галузі; розроблено модель стратегії розвитку сільськогосподарських підприємств, в залежності від стану їх економіки. В результаті проведених розрахунків визначено фактори за допомогою яких можна прогнозувати ефективність роботи аграрних підприємств та розраховано оптимізаційну модель структури посівних площ по адміністративним районам області.

Організаційно-правові форми господарювання на селі мають формуватись з урахуванням розміру і спеціалізації підприємств, рівня інтенсивності виробництва, форми майнових і земельних відносин, потоку доходів, витрат та економічними інтересами власників. Від обґрунтування їх вибору істотно залежить результативність господарської діяльності. Тому важливого теоретичного і практичного значення набуває об'єктивна оцінка факторів впливу на ефективність функціонування новостворених структур.

У роботі визначено вплив різних факторів та їх взаємодію на рівень рентабельності агроформувань області. Серед вивчених факторів суттєвий вплив на результативну ознаку мали : спеціалізація, фондозабезпеченість, площа сільськогосподарських угідь аграрних підприємств (рис.2).



Рис. 2 Вплив досліджуваних ознак на рівень рентабельності господарств Херсонської області

У дисертаційній роботі досліджено вплив організаційно-правової форми господарювання на економічні результати роботи агроформувань області. Для дослідження були використані показники роботи 197 сільськогосподарських підприємств області найбільш чисельних за організаційно-правовою формою, а саме: товариства з обмеженою відповідальністю, кооперативи та приватні підприємства. Змінними ознаками були вивчені: Х₁ - форма господарювання; Х₂ - спеціалізація господарства; Х₃ - рентабельність зернової групи культур; Х₄ - фондозабезпеченість господарства. Результативною ознакою було оцінено рівень рентабельності господарства. В результаті отриманих даних було визначено, що на результативну ознаку організаційно-правова форма господарювання не має суттєвого впливу. (Її процентний внесок у факторіальну дисперсію складав 1,99%. Загальний процентний внесок становив 0,74%).

В результаті проведеного чотирьох факторного аналізу встановлено суттєвий вплив спеціалізації агроформувань на виробництво валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь (72% у факторіальній дисперсії ).

Проведені нами розрахунки щодо економічної ефективності господарювання різних організаційно-правових форм підприємств свідчать, що агрофірми у 2002-2003 роках спрацювали найефективніше (табл.2). Основним критерієм для отримання цією категорією господарств найвищих показників рівня рентабельності є наявність у них підрозділів з переробки, зберігання та реалізації готової продукції.

Таблиця 2. Ефективність роботи аграрних формувань Херсонської області у середньому за 2002-2003 роки

Форми господарювання	Виробле-но ВП на 100 га с.-г. угідь, грн.	Вироблено ВП на 1 працюючо-го, грн.	Нарахова-но заробітної плати на 1 працюючо-го, грн.	Вироблено ВП на 1 затрачену люд.-год. грн.	Рівень рентабель-ності, %
По області	100780,0	19586,8	1812,1	48,7	+2,7
- приватні підприємства	90837,6	22932,3	1621,8	55,6	-13,2
- дослідні господарства	139164,4	25918,8	2545,6	27,2	0,002
- агрофірми	803493,9	34002,0	3586,3	45,2	38,4
- кооперативи	132777,9	22275,6	1650,1	36,0	-9,5
- відкриті АТ	137293,9	18396,8	1769,1	26,6	-24,5
- закриті АТ	119386,9	24975,9	1722,1	49,8	-24,1
- товариства з обмеженою відповідаль-ністю	92824,8	19327,4	1622,4	53,3	-8,4
- інші	208927,1	24823,4	2461,9	137,3	26,4

Дані таблиці 2 підтверджують необхідність інтеграції сільськогосподарських підприємств з підприємствами по зберіганню, переробці та реалізації сільськогосподарської продукції і можливості їх участі у пропорційному розподілі кінцевих результатів. Агропромислова інтеграція є одним із шляхів підвищення ефективності функціонування різних організаційно-правових форм підприємств.

Проведене дослідження свідчить, що незалежно від організаційно-правової форми організації виробництва підприємств, одні з них працюють стабільно з прибутками, друга категорія господарств, в залежності від кліматичних умов, коньюктури ринку, цін на продукцію сільського господарства і т.ін. мають коливальний розвиток, де прибутковість змінюється на збитковість і навпаки. Третя група сільськогосподарських товаровиробників мають лише збитки, є банкрутами або знаходяться в стадії ліквідації.

Для аграрних формувань, у відповідності з низкою досліджуваних чинників, у дисертації була розроблена модель вибору стратегії розвитку (СР) підприємства в залежності від його економічного стану, яка представлена на рис.3.

Цілі аграрного підприємства

Аналіз економічного стану

Аналіз внутрішнього середовища

Аналіз зовнішнього середовища

Визначення варіанту СР

Ціль СР

Визначення параметрів СР

Виявлення внутрішніх і зовнішніх критеріїв та чинників впливу на економічний стан підприємства

Розрахунки варіантів СР

Прийняття рішень про вибір СР

Складання плану СР

Реалізація СР

Рис.3 Модель вибору стратегії розвитку аграрного підприємства в залежності від стану його економіки

Для стабілізації економічного стану сільськогосподарських підприємств та подальшого їх ефективного функціонування у дисертації пропонуються три варіанти стратегії розвитку. Ми пропонуємо тій частці підприємств, які є збитковими на протязі останніх років, для збереження цілісності великого сільськогосподарського підприємства розробити “стратегію виживання”. Метою цієї стратегії є стабілізація економічного становища. Вона потребує швидких, рішучих, достатньою мірою скоординованих дій з одного боку, і обачливості і реалістичності - з іншого. Стратегія виживання потребує жорсткої централізації управління та концентрації влади.

Для другої групи аграрних формувань, з метою досягнення ними беззбитковості виробництва, пропонуємо застосовувати “стратегію стабілізації”, яка передбачає вирівнювання обсягу продажу, прибутку, інших показників з наступним їх підвищенням і поступовим переходом від захисної до наступальної стратегії, до стану зростання. В залежності від того яка економічна ситуація склалася на підприємстві, головну увагу необхідно спрямувати на: економію усіх видів витрат; зняття з виробництва нерентабельної продукції; перегляд системи товароруху; пошук резервів підвищення ефективності.

Третій групі аграрних підприємств, хоча вони і функціонують успішно, з метою збереження рівня доходності, необхідно керуватися “стратегією зростання”. Цей вид розвитку є найбажанішим для підприємств, і передбачає зростання обсягів продажу, прибутку, капіталу та інших показників.

Одним із основних напрямів підвищення економічної ефективності функціонування нових аграрних формувань є обсяг державної допомоги. Проведені у дисертаційній роботі розрахунки свідчать, що для досягнення беззбитковості галузі лише у 2002 році необхідна була додаткова допомога держави у розмірі 1 грн. на 1 га сільськогосподарських угідь ( табл.3)

Таблиця 3 Розрахунок розміру державної допомоги на 1 га сільськогосподарських угідь аграрним формуванням області

	2001р.	2002р.	2003р.	2004р.
Собівартість виробленої продукції , тис. грн.	462489,0	398362,2	308059,8	467814,0
Доход (виручка) від реалізації, тис. грн.	509403	397386,6	317923,8	513316,2
Рівень рентабельності, %	10,1	-0,2	3,2	9,7
Площа сільськогосподарських угідь, тис.га	1147,9	1023,7	730,0	714,9
Необхідний обсяг державної допомоги на 1 га с.-г. угідь (грн.) для досягнення:
беззбитковості	-	1,0	-	-
10 % прибутковості	-	35,9	29,6	2,2
30% прибутковості	88,3	117,2	116,3	145,8

У розрахунку на 1 га наявних сільськогосподарських угідь в 2003 році розмір державної допомоги для досягнення 30% рівня рентабельності сільськогосподарського виробництва мав би скласти 116,3 грн.

Одним із напрямів підвищення економічної ефективності функціонування агроформувань є оптимізація розмірів посівних площ сільськогосподарських культур. Основним критерієм побудови економіко-математичної моделі є вигода виробника, що виражається в оптимальній величині прибутку, одержаного від реалізації сільськогосподарської продукції у розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. В роботі побудовано і розв'язано економіко-математичну модель оптимізації.

На основі отриманих даних були розраховані оптимальні площі посівів під зерновими, овочевими культурами і соняшником та визначено на скільки відрізняються фактичні посівні площі від розрахункових. По фактичним та розрахунковим даним визначено економічний ефект, який було б досягнуто у 2004 році підприємствами регіону, за умови збереження фактичних показників урожайності, ціни реалізації та собівартості 1 ц відповідних культур.

При використанні результатів проведеного дослідження в практичній діяльності аграрними формуваннями регіону у 2004 році, загальний економічний ефект, за розрахунками, становив би 67975 тис. грн.

У роботі здійснено розрахунки для прогнозування рівня рентабельності господарств. В результаті досліджень встановлено, що переважний вплив на рентабельність господарства мали 2 ознаки: спеціалізація господарства, по зерновій групі культур - Х₁ (в - коефіцієнт = 0,131) та рівень рентабельності зернової групи - Х₃ (в - коефіцієнт = 0,689). Тобто рентабельність господарства можна прогнозувати за рівнем рентабельності зернової групи культур та спеціалізацією господарства. Можна очікувати достатню точність прогнозу, так як множинні коефіцієнти кореляції і детермінації приймають високі значення (R=0,863 і Д= 0,501) ( табл.4).

Таблиця 4. Показники рівняння множинної лінійної регресії

Змінні	В коефіцієнти	Множинні коефіцієнти кореляції	Коефіцієнти детермінації	в0 та в1	P- значущість
		0,863	0,501	-10,770
Х1	0,131	0,168	0,022	5,527	0,004
Х3	0,689	0,695	0,479	0,526	0,000

Зміна організаційної структури виробництва, як і організація агропромислового виробництва в цілому, мають регіональні особливості. Відомо багато факторів, які необхідно враховувати при впровадженні певної організаційно-правової форми господарювання. На нашу думку за основу повинні бути покладені такі чинники як: спеціалізація господарств; відмінності між регіонами щодо розвиненості матеріально-технічної бази виробництва; забезпеченість основними засобами та землею; розробка стратегії подальшого розвитку; неоднакові темпи реформування різних сфер економіки і стан розвитку інфраструктури її складових; наявність кадрового потенціалу; відмінності у відношенні населення до трансформаційних процесів, пов'язаних з історичними традиціями; наявність внутрірегіональних ринків збуту та виробнича структура народногосподарського комплексу на даній території; агропромислова інтеграція сільськогосподарських підприємств; обсяги державної підтримки сільськогосподарського товаровиробника.

Аналізуючи проведені розрахунки слід зауважити, що ставити питання про переваги функціонування одних типів агропромислових формувань над іншими передчасно. В процесі роботи та нагромадження цими підприємствами практичного досвіду роботи, більш детально проявляться переваги та недоліки прийнятої ними організаційно-виробничої структури, ступінь її маневреності й еластичності в обґрунтованому вирішенні поточних та розроблених на перспективу завдань. Це створить основу для досягнення умов господарської і фінансової самостійності суб'єктів ринку, розвитку різних форм господарювання і гнучкого поєднання різних форм власності, посилиться економічна конкуренція між агропромисловими формуваннями, іншими суб'єктами АПК, в результаті чого утвердяться і набудуть поширення найбільш життєздатні серед них.

Висновки

Найпомітнішим результатом перших етапів аграрної реформи в Україні є розвиток багатоукладності сільського господарства, основними рисами якої є збільшення економічної і соціальної значимості особистих господарств населення, зародження фермерського укладу, згортання обсягів виробництва в господарствах суспільного сектору.

Аналіз методичних основ визначення економічної ефективності аграрних підприємств показав, що трансформаційні зміни у формах власності і господарювання поки що не зробили значного впливу на формування ефективного функціонування агроформувань. Зазначено, що економічний стан сільськогосподарських підприємств у пореформений період значною мірою залежить від спеціалізації виробництва.

3. Запропоновано удосконалити методику визначення економічної ефективності роботи сільгосппідприємств за допомогою включення вартості землі в склад основних фондів. Так, найбільш ресурсозабезпечені райони області - Бериславський, Білозерський та Скадовський при розрахунках показників фондовіддачі по вартості основних фондів займали відповідно 16-е, 4-е та 13-е місця. Після внесення у вартість фондів вартості землі, розрахунок фондовіддачі змінював місця в ранжованому ряді відповідно на 15-е, 1-е та 7-е, що свідчить про наявність в господарствах цих районів різних за якістю земель, продуктивність яких врахована при проведенні вартісної оцінки.

4. Дослідженнями встановлено, що ефективне функціонування агропідприємств на зрошуваних землях і землях під великими масивами багаторічних насаджень, залежить від збереження цілісності цієї категорії земель у комплексі з майном основних засобів їх використання. З цієї проблеми були розроблені “Рекомендації щодо врегулювання земельних і майнових відносин в сільськогосподарських підприємствах, які мають зрошувані землі і землі, зайняті багаторічними насадженнями”

Запропоновано методичні підходи щодо формування раціональних розмірів земельних ділянок під спільну сумісну власність на зрошувальному комплексі, а також для використання неподільного земельного масиву під багаторічні насадження. При цьому потрібно керуватися слідуючими принципами:

виділення зрошуваних земель для приватизації здійснюється в межах всієї відповідної сівозміни або полями сівозміни в ув'язці з плановим розміщенням зрошувальної мережі, гідротехнічних споруд, насосних станцій, дощувальних машин і на умовах збереження цілісності технологічного режиму їх роботи;

передача земель під багаторічними насадженнями у спільну сумісну власність групам громадян проводиться згідно проекту організації території у випадку наявності бажаючих отримати свою земельну частку виключно за рахунок багаторічних насаджень. Групи власників формуються таким чином, щоб у спільну сумісну власність був виділений єдиний квартал або окремий масив багаторічних насаджень.

5. Уточнено, що формування механізму господарювання у реформованих сільськогосподарських підприємствах вимагає перегляду питань щодо кількісного і якісного забезпечення управлінськими кадрами агроформувань. На сучасному етапі необхідно звернути увагу на кадровий потенціал керівників нових форм господарювання. Визначення того, що керівник є центральною фігурою в організації виробництва і управління ним, не тільки не втрачає свого значення, а навпаки набуває дедалі глибшого змісту і більшого проявлення керівника-власника, керівника-фахівця.

6. Розрахунками доведено, що організаційно-правова форма, як фактор підвищення ефективності функціонування АПК на цьому етапі розвитку, ще не має впливу на економічні результати роботи агроформуваь. Її відсотковий внесок у факторіальну дисперсію, при багатофакторному аналізі вивчення впливу змінних ознак на економічні показники ефективності функціонування агроформувань у пореформений період складає 0,99-4,96%. При впровадженні певної організаційно-правової форми господарювання серед основних факторів, слід враховувати: спеціалізацію господарств; відмінності між регіонами щодо розвиненості матеріально-технічної бази виробництва; забезпеченість основними засобами та землею; наявність кадрового потенціалу;

відмінності у відношенні населення до трансформаційних процесів, пов'язаних з історичними традиціями та ін.

7. Встановлено, що в залежності від економічного стану аграрного підприємства, стратегію їх подальшого розвитку необхідно розвивати за трьома основними напрямками : стратегію виживання - для підприємств, які постійно працюють із збитками; стратегію стабілізації - для агро формувань, у яких в окремі роки прибутковість змінюється на збитковість і навпаки; стратегію випереджального розвитку - для стабільно прибутково працюючих підприємств.

8. Розрахунками встановлено, що при державній допомозі у розмірі 116,3 на 1 га сільськогосподарських угідь аграрними формуваннями регіону у 2003 було б досягнуто 30% рівня рентабельності сільськогосподарського виробництва. Для досягнення 30% рівня рентабельності галузі тваринництва розмір цієї допомоги у розрахунку на 1 умовну голову худоби повинен бути не менше 1378 грн.

9. Визначено оптимальну структуру посівних площ під основними сільськогосподарськими культурами агроформувань по адміністративних районах області, для досягнення максимально можливого виходу прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь, за типових погодних умов, за допомогою електронного процесора Excel 2000. Це дозволить керівництву нових аграрних формувань розширити можливості прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності та конфліктності під час розв'язання економічних задач і здійснити вибір стратегії управління розвитком сільськогосподарських підприємств.

10. Встановлено, що одним із шляхів зростання економічної ефективності роботи агроформувань регіону є агропромислова інтеграція. Великі за розміром сільськогосподарські підприємства, у яких обсяги вирощування продукції достатні для забезпечення завантаження потужностей власних переробних підприємств, можуть створювати їх самостійно. Для середніх та малих підприємств доцільно створювати одне переробне підприємство на декілька підприємств-постачальників сировини. При цьому повинна зберігатися тенденція участі всіх аграрних формувань в пропорційному поділі прибутку, отриманого переробним підприємством від реалізації готової продукції.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Мельничук Н.Г. Развитие фермерских хозяйств Херсонской области // Экономика и управление. Симферополь, 1998. -№ 5. -с.30-31.

2. Мельничук Н.Г. Роль малого предпринимательства в экономике // Экономика и управление. Симферополь, 1999. -№2. -с.20-22.

3. Мельничук Н.Г. Личное подсобное хозяйство: сущность и перспективы развития // Экономика и управление. Симферополь, 1999. -№3. -с. 21.

4. Мельничук Н.Г. Про хід економічної реформи в АПК Херсонської області // Таврійський науковий вісник. Херсон, 2000. -№13. -с.144-148.

5. Мельничук Н.Г. Організаційно-правова форма господарювання в системі АПК // Таврійський науковий вісник. Херсон, 2004. -№30. -с.301-303.

6. Мельничук Н.Г. Вивчення впливу окремих факторів на фінансові показники роботи агропідприємств різних форм господарювання // Матеріали VII міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта 2004”, м. Дніпропетровськ, 2004., с.50-52.

АНОТАЦІЯ

Мельничук Н.Г. Основні напрями підвищення економічної ефективності функціонування агроформувань в пореформений період Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. - Миколаївський державний аграрний університет, м. Миколаїв, 2005.

Дисертація містить теоретичне обґрунтування та методичні рекомендації щодо підвищення економічної ефективності функціонування аграрних підприємств в пореформений період. В роботі узагальнена сутність організаційно-правових форм підприємств в аграрному секторі України та проблеми їх становлення. Проаналізовано сучасний стан і ефективність розвитку різних організаційно-правових форм господарювання. Розглянуто особливості функціонування аграрних підприємств зі зрошуваними землями та багаторічними насадженнями. Обґрунтовано методичні підходи щодо формування раціональних розмірів земельних ділянок під спільну сумісну власність на зрошувальному комплексі, а також для формування неподільного земельного масиву під багаторічними насадженнями. Доведено, що організаційно-правова форма господарювання, як фактор підвищення ефективності функціонування АПК, в післяреформений період ще не має суттєвого впливу на кінцеві результати роботи агроформувань регіону. Розрахунками встановлено розмір державної допомоги на 1 га сільськогосподарських угідь, необхідної для досягнення беззбитковості виробництва продукції сільського господарства та підвищення ефективності функціонування нових аграрних формувань регіону. Визначено оптимальну структуру посівних площ під основними сільськогосподарськими культурами по адміністративних районах області, для досягнення максимально можливого виходу прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь.

Ключові слова: організаційно-правова форма, спеціалізація, стратегія розвитку, економічна ефективність, оптимізація.

АННОТАЦИЯ

Мельничук Н.Г. Основные направления повышения экономической эффективности функционирования аграрных формирований в пореформенный период- Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата экономических наук за специальностью 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК. - Николаевский государственный аграрный университет, г. Николаев, 2005.

В работе рассмотрена теоретико-методологическая сущность основных составляющих реформирования аграрного сектора экономики. Исследована история развития и современное состояние организационно-правовых форм хозяйствования. Рассмотрены особенности эффективности функционирования аграрных предприятий с орошаемыми землями и многолетними насаждениями. Анализ методических основ определения эффективности работы аграрных предприятий показал, что трансформационные изменения в формах собственности и хозяйствования до сих пор не имеют значительного влияния на формирование эффективного хозяйственника.

Проведена оценка значимости организационно-правовых форм хозяйствования. Установлено, что значительную часть в производстве продукции сельского хозяйства занимают хозяйства населения. Они стали альтернативным видом занятости в сельском хозяйстве и для большинства сельского населения есть основным источником доходов.

Орошение для зоны рискованного земледелия остается главным критерием для получения стабильных урожаев продукции растениеводства. Установлено, что не все новые аграрные формирования используют эффективно, имеющиеся орошаемые земли.

Эффективное функционирование аграрных предприятий, которые имеют земли под многолетними насаждениями, зависит от сохранения целостности этой категории земель. Среди существующих новых аграрных формирований, имеющих многолетние насаждения, малоэффективными есть сельскохозяйственные производственные кооперативы. В результате проведенных исследований, разработаны рекомендации относительно формирования рациональных размеров земельных участков под общую совместную собственность на оросительном комплексе, а также для использования земельного массива под многолетними насаждениями.

Дальнейшее развитие и эффективное функционирование сельскохозяйственных предприятий в значительной степени зависит от государственной поддержки сельхозпроизводителей, особенно через ценовую политику и размер государственной помощи. Рассчитан размер государственной помощи в расчете на 1 га сельскохозяйственных угодий.

Исследованиями доказано, что экономическая эффективность работы сельскохозяйственных предприятий зависит от специализации хозяйства. Установлено, что результаты финансовой деятельности предприятия можно довольно точно прогнозировать за уровнем рентабельности зерновой группы

культур и специализацией хозяйства. Расчетами установлено, что организационно-правовая форма хозяйствования еще не набрала значительного влияния на экономические результаты работы агроформирований. Формирования эффективного механизма хозяйствования требует особого внимания к обеспечению новых аграрных формирований управленческими кадрами.

Разработана модель стратегии развития аграрных предприятий в зависимости от их экономического состояния. Для повышения эффективности работы сельскохозяйственных предприятий необходимо разрабатывать следующие стратегии развития: стратегию выживания - для убыточных предприятий; стратегию стабилизации - для предприятий, у которых прибыльность меняется на убыточность и наоборот; стратегию опережающего развития - для прибыльных хозяйств.

В работе построена и решена экономико-математическая модель оптимизации посевных площадей основных сельскохозяйственных культур. Основным критерием построения модели есть выгода производителя продукции, которая выражается в оптимальном размере прибыли, полученной в расчете на 1 га сельскохозяйственных угодий. Рассчитан оптимальный размер посевных площадей под основными сельскохозяйственными культурами. Установлено, что при внедрении оптимизационных значений посевных площадей под зерновыми, овощными культурами и подсолнечником в разрезе административных районов области, не изменяя при этом урожайность, цену реализации и себестоимость этих культур, в 2004 году сельскохозяйственными предприятиями региона было бы получен...