Формування механізму стратегічного управління СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМ розвитком акціонерного товариства

обґрунтовано методичний підхід щодо порівняльної оцінки інтересів учасників КВ при формуванні стратегії корпоративного СЕР на основі визначення таких характеристик: внесок учасників до корпорації та його значення для досягнення результатів її діяльності; впливовість учасників та можливості надання ними позитивного та негативного впливу на діяльність корпорації; склад переважних цілей та кількісна оцінка очікувань учасників від діяльності корпорації; можливість та потенційні наслідки припинення КВ;

дістали подальший розвиток:

теоретичне обґрунтування структури організаційно-економічного механізму стратегічного управління СЕР АТ, складовими якого є такі: система цілей учасників КВ; критерії та принципи погодження цілей учасників; фактори, які впливають на корпоративне управління, та форми і методи зміни факторів; організаційне забезпечення та комплекс ресурсів корпоративного управління;

послідовність стратегічного планування корпоративним СЕР на базі визначення та деталізації змісту етапів формування стратегії корпоративного розвитку, а саме: формування основної та комплексу функціональних і операційних стратегій АТ; визначення релевантних груп учасників КВ; визначення пріоритетних цілей та очікувань релевантних груп учасників КВ, погодження цілей учасників КВ та формування пріоритетів корпоративного розвитку; вибір стратегії корпоративного розвитку; формування емісійної та дивідендної політики АТ як складових стратегії корпоративного розвитку;

удосконалено:

методичний підхід щодо формування мотиваційного механізму СЕР, складовими якого є мотиваційні комплекси учасників КВ, що забезпечують досягнення сукупності цілей корпоративного співробітництва, відповідних прагненням та очікуванням певних груп учасників корпоративних відносин;

обґрунтування вибору шляхів розв'язання корпоративних конфліктних ситуацій при обґрунтуванні доцільності використання емісійних джерел фінансування СЕР АТ та визначення прийнятних обсягів залучення емісійних коштів.

Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає у розробці комплексного методичного забезпечення стратегічного управління корпоративним СЕР АТ, реалізація якого у практичній діяльності АТ сприятиме оперативному та об'єктивному вирішенню протиріч між учасниками КВ, запобігатиме виникненню корпоративних конфліктних ситуацій. До практичних результатів дисертаційного дослідження належать: методичні рекомендації щодо обґрунтування вибору стратегії корпоративного СЕР, методичний підхід й рекомендації з встановлення цілей корпоративного розвитку та мотиваційних комплексів їхнього досягнення, методичний підхід щодо залучення емісійних коштів. Висновки і пропозиції, представлені в дисертації, знайшли практичне впровадження у діяльності ВАТ “Харківський завод електротехнічного обладнання” (довідка про впровадження №358/3 від 27.05.05); ВАТ ”Інгул” (довідка про впровадження №432 від 24.05.05).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертації отримані автором самостійно. За науковими працями, опублікованими у співавторстві, особистий внесок здобувача в роботі [3] (у списку робіт за темою дисертації, стор. 17 автореферату) полягає в розробці методичних рекомендацій з формування стратегії корпоративного розвитку АТ.

Апробація результатів роботи. Основні результати дослідження, висновки і пропозиції, що містяться в дисертації, докладалися на 6-й та 7-й Міжнародних науково-технічних конференціях “Фізичні та комп'ютерні технології у народному господарстві”, розділ „Економіка і організація виробництва” (м. Харків, 2002-2003 рр.).

Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано 6 наукових праць (3 статті у наукових фахових виданнях), що відбивають основний зміст дисертації загальним обсягом 2,07 ум. друк. арк., особисто автору належить 1,57 ум. друк. арк..

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 148 найменувань та 25 додатків. Основний зміст роботи викладений на 206 сторінках машинописного тексту, до нього входять 11 рисунків (6 рисунків займають 6 повних сторінок), 16 таблиць (8 таблиць займають 12 повних сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, предмет і об'єкт дослідження, сформульовано задачі дослідження, розкрито методи вивчення проблеми, відображено наукову новизну та практичну значущість отриманих результатів.

У першому розділі - “Теоретичні основи стратегічного управління соціально-економічним розвитком акціонерного товариства” ? визначено структуру системи стратегічного управління соціально-економічним розвитком підприємства, проведене дослідження соціально-економічної природи корпоративних відносин в акціонерному товаристві, розкрито мотиваційний механізм корпоративного співробітництва, визначено складові механізму стратегічного управління соціально-економічним розвитком АТ.

Розвиток суспільства являє собою єдиний безперервний потік історичних подій, закономірності протікання яких обумовлюються ходом трансформації продуктивних сил, спадкоємністю та послідовністю зміни виробничих відносин. Рушійною силою соціально-економічного прогресу суспільства є безупинне розширення духовних і матеріальних потреб та вимог людини. Результати суспільного розвитку зрештою відбиваються на зростанні добробуту, ступеня особистої свободи, міри самореалізації прагнень кожного члена суспільства.

Соціально-економічний розвиток підприємства, який є важливою складовою загального процесу суспільного розвитку, являє собою сукупність тісно пов'язаних трансформацій кількісних, якісних та структурних характеристик. Кількісні параметри визначають наявну множину складових підприємства як системи; якісні - комплекс цілісних однорідних властивостей, що однозначно ідентифікують і елементи підприємства зокрема й усе підприємство в цілому; структурні - просторовий розподіл, природу та характер взаємодії й взаємозв'язку елементів підприємства. Рушійною силою розвитку підприємства як системи з діалектичної точки зору вважаються зовнішні (між системою та її оточенням) або внутрішні (між елементами системи) протиріччя, які саме й породжують необхідність кількісних або структурних змін і, як наслідок, якісних перетворень.

Високий рівень різноманітності протиріч та проблем процесу трансформації, невизначеність і непередбачуваність змін умов функціонування підприємства обумовлюють переважно стратегічний характер управлінських рішень щодо регулювання процесу його соціально-економічного розвитку. Важливим фактором та обов'язковою умовою забезпечення сталого соціально-економічного розвитку є формування в структурі управління підприємством спеціальної підсистеми управління розвитком, яка, відповідно до закону необхідного розмаїття управлінської системи, за складністю не може бути меншою за складність об'єкта управління - процесу розвитку.

У системі стратегічного управління найважливішим функціональним елементом, задача якого полягає в генерації та відборі оптимальних моделей поведінки підприємства (стратегій) за різними варіантами його розвитку, є стратегічне планування (СП). Неабияке значення цього елемента системи додатково обумовлюється вирішальною роллю СП при створенні наступних передумов управління розвитком: встановлення довгострокових цілей та пріоритетів; визначення релевантних факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ підприємства; прогнозування змін навколишнього оточення та можливих моделей поведінки підприємства; визначення критеріїв оцінки оптимальності варіантів стратегічного розвитку, обґрунтування конкретних управлінських рішень і т. ін.

Складовими системи стратегічного планування розвитку підприємства є п'ять основних підсистем, а саме: стратегічного цілеполагання; формування комплексу стратегій підприємства; генерації стратегічних управлінських рішень; стратегічного моніторингу та контролю; інформаційного та організаційно-методичного забезпечення стратегічного планування. Результатами погодженого функціонування зазначених підсистем стає послідовне здійснення планового процесу, який складається з трьох основних етапів: обґрунтування цілей розвитку; формування погодженого комплексу стратегій розвитку; генерація варіантів прийняття управлінських рішень для досягнення поставлених цілей на основі реалізації обраних стратегій.

Забезпечення цілісності стратегічного планування можливе тільки при наявності певної ієрархії стратегій, що має складатися з двох ієрархічних блоків: нормативного (верхній рівень стратегії) та варіативного (нижній рівень стратегії).

До складу нормативного блоку належать нормативні стратегії, розробка та реалізація яких є обов'язковою вимогою до організації діяльності підприємства за будь-які умови господарювання. При визначенні доцільності формування стратегій варіативного блоку насамперед необхідно брати до уваги конкретні потреби підприємства у відповідних стратегічних планових документах для подолання конкретних проблем у певних предметних сферах. За умови відсутності такого роду проблем, стратегічними орієнтирами для вирішення протиріч, що виникають у розвитку підприємства, будуть обиратися відповідні кількісні та якісні цілі - показники, що описують бажаний стан певних параметрів підприємства.

В сучасних умовах ринкової економіки однією з найбільш поширених форм організації колективної підприємницької діяльності є акціонерні товариства (корпорації). Найбільш складним питанням в процесі управління розвитком АТ стає проблема регулювання корпоративних відносин. Необхідність забезпечення компромісу між інтересами та прагненнями учасників корпоративних відносин, всебічного задоволення їх інтересів стає передумовою формування спеціальної підсистеми корпоративного управління в управлінській системі АТ.

Вирішення проблем акціонерної форми господарювання має здійснюватися через формування організаційно-економічного механізму корпоративного управління (КУ), функціонування якого носить стратегічний характер, спрямований на регулювання корпоративного розвитку АТ. Механізм корпоративного управління є важливим елементом управлінської системи АТ, через який здійснюється активний регулюючий вплив на корпоративні відносини в АТ для забезпечення погодження інтересів учасників цих відносин.

Складовими організаційно-економічного механізму корпоративного управління соціально-економічним розвитком АТ є такі: система цілей і стратегій учасників корпоративних відносин; критерії та принципи погодження цілей учасників; форми й методи стратегічного планування корпоративного розвитку; фактори КУ; форми й методи управлінського впливу на фактори КУ; організаційне забезпечення корпоративного управління та планування корпоративного розвитку; комплекс ресурсів КУ. Необхідною умовою розробки й реалізації корпоративної стратегії СЕР акціонерного товариства є створення відповідного мотиваційного механізму погодження інтересів учасників КВ при визначенні стратегічних та поточних цілей АТ. Забезпечення прав і інтересів учасників корпоративних відносин має здійснюватися через реалізацію ефективної дивідендної політики, формування та розвиток сприятливої корпоративної культури, створення й впровадження належних правил КВ.

Таким чином, вирішення проблем акціонерної форми господарювання має здійснюватися через формування складного мотиваційного механізму корпоративного управління, функціонування якого носить стратегічний характер, спрямований на регулювання корпоративного розвитку АТ. Мотиваційний механізм корпоративного розвитку є сукупністю мотивів, що формуються під впливом мотивоутворюючих впливів різної природи (цілей, цінностей та ціннісних орієнтирів, ідеалів, стимулів).

За думкою автора, мотиваційний механізм здійснення корпоративних відносин, у якому приймають участь всі спонукальні сили, та їх взаємодія, складається з двох основних складових: мотиваційні комплекси, що забезпечують досягнення сукупності цілей корпоративного співробітництва, відповідних прагненням та очікуванням певних груп учасників КВ; умови корпоративних ситуацій, що виникають в процесі корпоративного розвитку.

У другому розділі - “Оцінка сучасного стану та перспектив розвитку корпоративних відносин в акціонерних товариствах України” - проведено дослідження факторів формування вітчизняної системи корпоративного управління, дано оцінку нормативно-методичному забезпеченню корпоративних відносин в АТ України, визначено пріоритети корпоративного розвитку акціонерного товариства в умовах трансформаційної економіки.

На цей час в Україні відбулося формування змішаної системи корпоративного управління, яка одночасно містить ознаки інсайдерського та аутсайдерського типів. За структурою колективної власності і складом учасників КВ серед вітчизняних корпорацій можна виділити три основні групи: акціонерні товариства, переважними власниками яких є аутсайдери (учасники, які не беруть прямої участі в організації та управлінні діяльністю АТ); акціонерні товариства, переважними власниками яких є інсайдери (учасники, які беруть пряму участь в організації та управлінні діяльністю АТ, тобто вони є або посадовими особами товариства, або їх посадові обов'язки передбачають таку участь); акціонерні товариства, над якими інсайдери та аутсайдери здійснюють спільне володіння. Проблеми формування корпоративних відносин в сучасних умовах трансформаційної економіки України пов'язані з сукупною дією таких факторів:

відсутність повної, чіткої та однозначної нормативно-правової бази регулювання корпоративних відносин;

незадовільне фінансово-економічне становище корпоратизованих підприємств у перед- та післяприватизаційний періоди;

недосконала структура власності та відсутність у значної кількості АТ ефективних власників, здатних вкладати фінансові ресурси у розвиток виробництва, наслідками чого є значні труднощі у нарощуванні акціонерного капіталу;

відсутність дійових механізмів захисту прав інвесторів та чітких гарантій доцільності використання акціонерного капіталу; слабкий розвиток механізмів корпоративного контролю та погодження інтересів акціонерів і вищих керівників АТ, інших учасників корпоративних відносин;

недосконалість системи управління АТ, недостатня відповідність цієї системи акціонерній формі господарювання та вимогам акціонерів;

недостатній розвиток фондового ринку та обмеженість можливостей для швидкого, безпечного й дешевого обігу акцій; інформаційна замкненість акціонерних товариств, нестача достовірних джерел відомостей про фінансово-майновий стан АТ;

недосконалість існуючих соціально-етичних норм та правил регулювання корпоративних відносин, нестача культурних традицій підприємницької діяльності.

Сукупна дія зазначених факторів корпоративного соціально-економічного розвитку обумовлює виникнення численних протиріч та труднощів у співробітництві учасників корпоративних відносин, що стає суттєвою перешкодою для використання переваг акціонерної форми організації підприємницької діяльності в національній економіці.

Вирішення проблем корпоративного співробітництва, які постають перед вітчизняними АТ, має здійснюватися у двох основних сферах: зовнішній (формування інститутів корпоративних відносин, тобто створення відповідного нормативного забезпечення КВ, розвиток інфраструктури корпоративного управління, виникнення системи культурних традицій корпоративного співробітництва) і внутрішній (формування механізму управління корпоративним розвитком АТ, створення сприятливої корпоративної культури).

Складовими правового забезпечення корпоративних відносин в акціонерних товариствах України є: загальні правові засади підприємницької діяльності; нормативно-правові засади діяльності акціонерних товариств; нормативно-правові засади обігу цінних паперів; нормативно-правові засади приватизації та корпоратизації державних підприємств. Проте слід зазначити, що існуюче правове забезпечення неповною мірою охоплює усю складність та різноманітність корпоративних відносин, які виникають у вітчизняних АТ, що, в свою чергу, обумовлює необхідність удосконалення механізму корпоративного розвитку. Основними пріоритетами корпоративного розвитку вітчизняних АТ на тривалу перспективу формування належного корпоративного управління мають стати:

завершення продажу призначених для роздержавлення часток державного майна та остаточне безумовне закріплення підсумків приватизації;

створення дієвих економічних, організаційних, правових механізмів забезпечення прав та інтересів учасників корпоративних відносин;

підвищення інвестиційної привабливості вітчизняних акціонерних товариств через сприяння скороченню ризиків інвестування в Україні;

формування належної інфраструктури корпоративних відносин та КУ в цілому;

сприяння розвитку ринкових механізмів перерозподілу корпоративного контролю та спрощення процедур передачі прав власності;

удосконалення організації корпоративних відносин та управління діяльністю акціонерного товариства;

сприяння підвищенню інформаційної прозорості корпоративних відносин у АТ;

формування відкритої корпоративної культури, зорієнтованої на забезпечення прав та інтересів усіх учасників корпоративних відносин.

Дослідження питань формування корпоративного управління на рівні акціонерного товариства свідчить про недостатність (для багатьох проблем розвитку АТ навіть відсутність) відповідного організаційно-економічного забезпечення корпоративних відносин. Найбільшою мірою це стосується сфери визначення пріоритетів та формування корпоративної стратегії розвитку, концептуальних основ формування капіталу АТ в умовах ринкового реформування економіки, забезпечення прав та інтересів учасників корпоративних відносин в умовах перетворення структури акціонерного капіталу, управління вартістю акцій ВАТ, реорганізації та реструктуризації акціонерного товариства тощо.

У третьому розділі “Методичне забезпечення формування стратегії соціально-економічного розвитку акціонерного товариства” - розроблено підхід щодо порівняльної оцінки інтересів учасників корпоративних відносин, методичні основи формування мотиваційного механізму корпоративного розвитку акціонерного товариства, запропоновано послідовність створення корпоративної стратегії соціально-економічного розвитку АТ, дано рекомендації щодо розв'язання корпоративних конфліктів в процесі СЕР АТ.

Стратегічне управління (СУ) корпоративним соціально-економічним розвитком являє собою довгострокове керівництво корпоративними відносинами в АТ на основі дослідження усього комплексу факторів формування КВ, визначення специфічних цілей корпоративного управління, формування стратегій досягнення встановлених цілей, а також забезпечення виконання розроблених стратегічних планів. Стратегічне управління корпоративним соціально-економічним розвитком АТ є складним багатоплановим управлінським процесом забезпечення оптимальності корпоративних відносин на основі досягнення балансу та погодженості інтересів учасників цих відносин для підвищення ефективності корпоративного співробітництва загалом.

Розмаїття мотивів і стимулів учасників КВ до корпоративного співробітництва обумовлюється складною соціально-економічною природою та різноманіттям форм здійснення корпоративних відносин в АТ.

Соціально-економічна природа корпоративних відносин полягає у добровільному поєднанні зусиль учасників корпорації для здійснення спільної діяльності з метою досягнення певного сінергетичного ефекту (складовими якого є низка фінансових, економічних, соціальних, виробничих, суспільних результатів), що не може бути отриманий при відсутності корпоративного співробітництва. В загальному вигляді умови виникнення сінергетичного ефекту можуть бути подані у наступному вигляді:

У F(A_і) < F(У (A_і)), (1)

де А_і - належні і-му потенційному учаснику КВ виробничі ресурси певного виду (трудові, матеріальні, фінансові, інформаційні, інфраструктурні, просторові, підприємницькі здібності тощо)

F(A_і) - корисний ефект і-го потенційного учасника корпоративних відносин від автономного використання належних йому виробничих ресурсів;

F(У(A_і)) - спільний корисний ефект усіх потенційних учасників корпоративних відносин від вступу до корпорації шляхом інвестування у спільну діяльність належних кожному з них виробничих ресурсів;

n - кількість учасників корпоративних відносин, якім належать певні види виробничих ресурсів.

За такі умови розмір сінергетичного ефекту (Ек), отриманого внаслідок здійснення корпоративного співробітництва, буде визначатися наступним чином:

Е_к = F(У(A_і)) - У F(A_і) (2)

вступ до корпоративних відносин для будь-якого з потенційних учасників КВ обов'язково означає поступку часткою особистих прав, пов'язаних з володінням або контролем над доступом до певного виду виробничих ресурсів. Прийняття рішення про таку поступку здійснюється потенційним учасником корпоративних відносин на основі зіставлення вигод від участі у корпорації із втратами від доброчинного обмеження прав користування відповідним видом виробничих ресурсів та через порівняння отриманої різниці між цими величинами з суб'єктивними оцінками прийнятного рівня отримання корисного ефекту від індивідуального користування певними виробничими ресурсами. Таким чином, участь у корпоративних відносинах для і-го потенційного учасника стає доцільною за наступні умови:

((FУ(A_і))*б_і)*в₁- Ф(А_і)*в₂ < С(A_і)*в₃ +ш(А_і) (3)

де б_і - коефіцієнт, який визначає частку загального корисного ефекту від діяльності корпорації, що належить за укладеними умовами корпоративного співробітництва відповідному учаснику КВ;

Ф(А_і) - передбачуваний обсяг втрат учасника КВ внаслідок доброчинної відмови від частки прав розпорядження або користування певним видом виробничих ресурсів;

С(A_і) - обсяг корисного ефекту, який відповідає суб'єктивній оцінці певним учасником КВ прийнятного або очікуваного рівня винагородження за участь у корпоративних відносинах;

в₁ - коефіцієнт, який визначає суб'єктивну оцінку ризику (загроз або можливостей), що можуть негативно (оцінка “-“) або позитивно (“+”) вплинути на розмір передбачуваного винагородження учасника КВ;

в₂ - коефіцієнт, який визначає суб'єктивну оцінку ризику (загроз або можливостей), що можуть негативно (оцінка “-“) або позитивно (“+”) вплинути на розмір втрат від поступки часткою прав учасника КВ на певний від виробничих ресурсів;

в₃ - коефіцієнт, який визначає суб'єктивну оцінку ризику (загроз або можливостей), що можуть негативно (оцінка “-“) або позитивно (“+”) вплинути на розмір суб'єктивної оцінки прийнятного винагородження учасника КВ від участі у корпорації;

ш(Аі) - можливі втрати (прямі збитки та не отриманий прибуток) і-го учасника КВ, що будуть виникати при виході його з корпоративного співробітництва при защемленні законних прав учасника або за будь-якими іншими причинами.

Економічний зміст коефіцієнтів в₁, в₂, в₃ полягає у визначенні прийнятних з точки зору відповідного учасника КВ відхилень від очікуваних (прогнозованих) значень фінансових потоків (Ф(А_і); FУ(A_і); С(A_і) та ін.), що у майбутньому будуть виникати навкруги корпоративних відносин.

Прийняття потенційними учасниками КВ рішень щодо самого вступу до корпоративного співробітництва, а також подальшого вибору форм, характеру та міри участі у корпоративних відносинах обумовлюється існуванням складного індивідуального сполучення інтересів, потреб, мотивів, цінностей, орієнтацій, ідеалів, стимулів учасників, що знаходять прояв у різних ситуаціях корпоративного розвитку. Різноманіття зазначених передумов корпоративного співробітництва обумовлюють необхідність формування відповідного складного мотиваційного механізму корпоративного розвитку АТ.

Мотиваційний механізм корпоративного СЕР є однією з найважливіших складових загального механізму забезпечення зацікавленості учасників корпоративних відносин у досягненні максимальних економічних і соціальних результатів корпоративного співробітництва. Мотиваційний механізм корпоративного розвитку (ММКР) є впорядкованою сукупністю мотивів досягнення складної мети корпоративного співробітництва (результативної мотивації). Структура і складність мотиваційного механізму корпоративного розвитку мають бути адекватні структурі й складності цілей загальних цілей корпорації.

Послідовність формування стратегії корпоративного розвитку (СКР) складається з п'яти основних етапів: формування основної та комплексу функціональних і оперативних стратегій АТ; визначення релевантних груп учасників КВ; визначення пріоритетних цілей та очікувань релевантних груп учасників корпоративних відносин, погодження цілей учасників корпоративних відносин та формування пріоритетів корпоративного розвитку; вибір стратегії корпоративного розвитку; формування емісійної та дивідендної політики АТ як складових СКР.

Найбільш складним із етапів обґрунтування СКР є визначення складу та очікувань релевантних груп учасників корпоративних відносин. Порівняльна оцінка інтересів учасників КВ при формуванні стратегії корпоративного розвитку має здійснюватися на основі ресурсно-цільового підходу. За умови такого підходу основними критеріями визначення релевантних груп учасників КВ, які встановлюються при формуванні ресурсної стратегії корпорації, є наступні: релевантність стратегічних ресурсів; природа та характер внеску учасників до корпорації та значення цього внеску для досягнення результатів спільної діяльності; впливовість учасників та можливості надання ними позитивного та негативного впливів на діяльність корпорації; склад переважних цілей та кількісна оцінка очікувань учасників від діяльності корпорації; можливість та потенційні наслідки виходу учасників з корпоративних відносин, наявність додаткових умов та обмежень щодо використання релевантних стратегічних ресурсів.

Послідовність визначення складу релевантних груп учасників корпоративних відносин складається з наступних етапів: оцінки внутрішніх факторів формування ресурсної стратегії АТ; оцінки зовнішніх факторів формування ресурсної стратегії АТ; визначення обсягу стратегічних ресурсів, необхідного для реалізації стратегії розвитку АТ; визначення потреб АТ у залученні стратегічних ресурсів (встановлення стратегічної “ресурсної прогалини”); визначення можливостей залучення стратегічних ресурсів із зовнішніх джерел (на ринках ресурсів); формування ресурсної стратегії АТ (стратегії залучення та використання стратегічних ресурсів); визначення релевантних видів стратегічних ресурсів; визначення складу джерел залучення релевантних ресурсів; визначення додаткових умов та обмежень щодо використання ресурсів; визначення способів залучення ресурсів; визначення складу релевантних груп учасників корпоративних відносин.

Для обґрунтування вибору базових стратегій корпоративного розвитку пропонується використання трьохмірної матриці, що складається з наступних осей: характер відносин (конкуренція, кооперація) учасників, які переслідують фінансові цілі, з іншими учасниками КВ - економічна складова механізму СУ СЕР; характер відносин (конкуренція, кооперація) учасників, які переслідують внутрішньо-організаційні цілі, з іншими учасниками корпоративних відносин - внутрішньо-організаційна складова механізму СУ СЕР; характер (конкуренція, кооперація) відносин учасників, які переслідують суспільні цілі, з іншими учасниками корпоративних відносин - соціальна складова механізму управління СЕР.

До складу можливих базових стратегій корпоративного розвитку належать наступні: капіталістична, управлінська, стратегія соціального партнерства, стратегія організаційного комфорту, соціалістична, стратегія антагоністичної конкуренції, стратегія державного контролю, протекціоністська.

Різноманітність прагнень і очікувань учасників КВ може призводити до виникнення суперечок та корпоративних конфліктів, розв'язання яких здійснюється через корпоративне управління. Виникнення корпоративної конфліктної ознакою неспроможності існуючого ММКР створити учасникам конфлікту дієві стимули щодо безперешкодного розв'язання ситуації, яка склалася.

Висновки

1. Корпоративні відносини являють собою складний соціокультурний феномен, притаманний суспільству з досить високим рівнем розвитку економіки, господарства, культури тощо. Соціально-економічна природа корпоративних відносин полягає у добровільному поєднанні зусиль учасників корпорації для здійснення спільної діяльності з метою досягнення певного сінергетичного ефекту, який не може бути отриманий при відсутності корпоративного співробітництва.

2. Необхідною умовою формування стратегії соціально-економічного розвитку акціонерного товариства є створення механізму погодження інтересів учасників КВ при визначенні стратегічних та поточних цілей АТ. Найбільш складним з етапів обґрунтування СКР є встановлення складу та очікувань релевантних груп учасників КВ. Послідовність визначення релевантних груп учасників складається з наступних етапів: оцінки внутрішніх факторів і зовнішніх факторів формування ресурсної стратегії АТ; визначення обсягу стратегічних ресурсів, необхідного для реалізації стратегії розвитку АТ; визначення потреб АТ у залученні стратегічних ресурсів (встановлення стратегічної “ресурсної прогалини”); визначення можливостей залучення стратегічних ресурсів із зовнішніх джерел; формування ресурсної стратегії АТ; визначення релевантних видів стратегічних ресурсів; визначення складу джерел залучення релевантних ресурсів; визначення додаткових умов та обмежень щодо використання ресурсів; визначення способів залучення ресурсів; визначення складу релевантних груп учасників КВ.

3. Стратегічне управління корпоративним соціально-економічним розвитком являє собою довгострокове керівництво корпоративними відносинами в АТ на основі дослідження усього комплексу факторів формування КВ, визначення специфічних цілей КУ, формування стратегій досягнення встановлених цілей, а також забезпечення виконання розроблених стратегічних планів. Складовими організаційно-економічного механізму КУ є наступні: система цілей і стратегій учасників корпоративних відносин; критерії та принципи погодження цілей учасників; форми й методи стратегічного планування корпоративного розвитку; фактори КУ; форми й методи управлінського впливу на фактори КУ; організаційне забезпечення КУ та планування корпоративного розвитку; комплекс ресурсів КУ.

4. Послідовність формування стратегії корпоративного розвитку складається з п'яти основних етапів: формування основної та комплексу функціональних і оперативних стратегій АТ; визначення релевантних груп учасників корпоративних відносин; визначення пріоритетних цілей та очікувань релевантних груп учасників КВ, погодження цілей учасників КВ та формування пріоритетів корпоративного розвитку; вибір стратегії корпоративного розвитку; формування емісійної та дивідендної політики АТ як складових стратегії корпоративного розвитку.

5. Мотиваційний механізм корпоративного розвитку складається з чотирьох основних підмножин мотивів (мотиваційних комплексів), кожен з яких спрямований на досягнення певної сукупності цілей корпоративного співробітництва, відповідних прагненням та очікуванням певних груп учасників корпоративних відносин: мотиваційний комплекс акціонерів корпорації; мотиваційний комплекс вищого керівництва корпорації; мотиваційний комплекс трудового колективу корпорації; мотиваційний комплекс зовнішніх учасників корпоративних відносин. Послідовність формування мотиваційного механізму корпоративного розвитку акціонерного товариства складається з п'яти основних етапів: дослідження мотиваційного механізму суспільного розвитку; дослідження мотиваційного механізму соціально-економічного розвитку; побудова мотиваційного механізму корпоративного розвитку АТ; стратегічне планування корпоративного розвитку АТ; контроль та прогнозування змін умов корпоративного розвитку і стану факторів, які надають мотивоутворюючого впливу на учасників КВ.

6. Виникнення корпоративної конфліктної ситуації є ознакою неспроможності існуючого ММКР створити учасникам конфлікту дієві стимули щодо безперешкодного розв'язання ситуації, яка склалася. Ключовими факторами розв'язання конфліктних ситуацій у різних сферах корпоративного співробітництва є визначення мотиваційного комплексу учасників конфлікту, який складається з цілей та мотиваційних спонукань і стимулів щодо досягнення цих цілей.

Список опублікованих автором ПРАЦЬ за темою дисертації

1. Загривая Ю.А. Анализ нормативно-правового обеспечения корпоративного управления в Украине // Управління розвитком. ХДЕУ. 2002. №1. С. 65-67.

2. Загривая Ю.А. Влияние государства на развитие корпоративного управления на Украине // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць. Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. №143. С. 126-130.

3. Гриньова В.М., Леонова Ю.О. Методичні засади формування стратегії корпоративного розвитку акціонерного товариства// Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць. Дніпропетровськ: ДНУ. 2004. №189. С. 267-278.

4. Загривая Ю.А. Организационная структура корпоративного управления // Бізнес информ. 2002. №11-12. С. 137-139.

5. Загривая Ю.А. Подходы к формированию корпоративного управления в Украине // Труды 6-й Международной научно-технической конференции “Физические и компьютерные технологи в народном хозяйстве” Харьков: ХНПК “ФЭД”, 2002. С. 235-237.

6. Загривая Ю.О. Інфраструктура фондового ринку та формування системи корпоративного управління // Труды 7-й Международной научно-технической конференции “Физические и компьютерные технологи в народном хозяйстве” Харьков: ХНПК “ФЭД”, 2003. С. 196-198.

Размещено на Allbest.ru