Соціально-орієнтоване планування інноваційного розвитку промислового підприємства

екологічно корисних результатів різного (i-го) спрямування від інноваційних заходів, тис. грн.

Окрім екологічних можуть бути соціальні наслідки, що можуть бути оцінені вартісними показниками. Зокрема, сюди мають бути включені: а) збільшення податкових відрахувань до бюджетів усіх рівнів (), б) збільшення доброчинних внесків підприємства до спеціальних соціальних фондів на реалізацію соціальних програм загальнодержавного () та місцевого значення (); в) збільшення податкових надходжень за рахунок відрахувань від заробітної плати тих працівників, яких було прийнято на нові робочі місця, створені за рахунок інноваційних заходів () та інші. Усю сукупність ефектів соціального спрямування можна описати формулою:

, (6)

де - сумарна вартісна оцінка супутніх соціально корисних результатів від

інноваційних заходів, тис. грн.; - сума вартісних оцінок m-тих супутніх соціально

корисних результатів різного (j-го) спрямування від інноваційних заходів, тис. грн.

Підсумком досліджуваного складу екологічних та соціальних ефектів від впровадження інноваційних програм, проектів чи заходів є запропонована формула для визначення вартісної оцінки їх наслідків (економічного ефекту):

, (7)

де - вартісна оцінка супутніх корисних результатів (екологічних, соціальних, економічних) в розрахунку на одиницю виробу, тис. грн./ од. виробу.

Розглядаючи досліджувану проблему у масштабі, адекватному загальному обсягу виробництва, слід прийняти формулу:

, (8)

де - частина величини річного економічного ефекту за рахунок супутніх корисних результатів, тис. грн.; - обсяг виробництва річний за другим варіантом (або після впровадження інвестиційного заходу), тис. шт. (тис. кв. м; тис. т тощо відповідно до прийнятої одиниці виміру обсягів конкретної продукції).

Представлення частини річного економічного ефекту, отримуваного як супутні корисні результати, через залежність (8) надає можливість виокремити соціальний результат інноваційної діяльності. Безперечно, кожну складову ефекту (від екологічних чи соціальних наслідків) необхідно обраховувати за індивідуальною формулою, враховуючи особливості впливу інновації на той чи інший аспект діяльності підприємства, специфічний вплив інноваційних програм чи окремих заходів на соціальну сферу підприємства або оточуючого середовища. Однак, отримані у дослідженні формули дають можливість побачити необхідність урахування названих наслідків інноваційної діяльності, що само по собі є важливим для повної її оцінки.

Проведене нами за допомогою теорії антагоністичних ігор дослідження дозволило змоделювати оцінку соціально-економічного розвитку підприємства:

, (9)

де - значення гри; - типи продукції; - доход, який підприємство отримує від продажу -ої одиниці -го типу продукції; - затрати, які несе підприємство для забезпечення соціальної сфери.

Залежно від значення величина може бути додатною чи від'ємною, що свідчить про наявність змішаних стратегій для учасників гри даної моделі, тобто мінімізація від'ємних значень дає змогу виявити стратегію фінансово-господарської діяльності підприємства певного виду економічної діяльності, притримуючись якої воно зазнає найменших втрат. Таким чином, якщо підприємство має змогу випускати різні типи продукції і забезпечувати різні соціальні заходи, то ймовірності можна трактувати як частки коштів підприємства, які потрібно витрачати на соціальні заходи у разі правильної його виробничої, маркетингової і соціальної політики.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми формування системи соціально-орієнтованого планування інноваційного розвитку підприємства. Результати виконаної роботи у своїй сукупності вирішують важливе науково-прикладне завдання щодо розроблення теоретико-методологічних засад формування системи соціально-орієнтованого планування інноваційного розвитку підприємства, в якій підприємства поряд із здійсненням заходів інноваційного процесу планово реалізують соціальні завдання щодо розвитку підприємств і регіонів.

Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки:

- важливим аспектом дослідження інноваційного розвитку, концепцію якого на сучасному етапі прийнято за основний напрям економічної трансформації в державі, є прискорення перемін не лише в економіці, а й у соціальній сфері. Соціальна сфера вже протягом півстоліття виступає провідним напрямом вдосконалення суспільного життя в економічно розвинених країнах. У нас тривалий час соціальні аспекти займали другорядні позиції при розгляді державних пріоритетів, у тому числі одне з останніх місць щодо забезпечення фінансовими ресурсами. Лише досвід провідних країн світу показав значущість розв'язання соціальних проблем, які наприкінці 20-го століття стали сприйматися як невід'ємна складова частина економічного розвитку держави, кожного підприємства;

- правильна оцінка соціального розвитку підприємства залежить від обраних методів оцінювання. Особливо важливим є виявлення взаємозв'язку інновацій і соціальних зрушень на підприємстві. В основу доцільно покласти порівняння вартісної оцінки економічного та соціального результату інноваційного розвитку із витратами на досягнення цих результатів. Економічний результат передбачається отримувати позитивний, хоча можливі випадки, коли він буде від'ємним. Вартісна оцінка соціального результату, отримуваного внаслідок впровадження інновації (або інновацій), має являти собою деяку суму коштів, яка визначається: по-перше, як зміна у надходженнях на підприємство внаслідок збільшення (зменшення) обсягів виробництва продукції (послуг), для яких споживачами визнано підвищення (зниження) соціальної значущості або якості продукції (послуг); по-друге, як зміна у витратах підприємства на проведення соціальних заходів, зокрема зменшення витрат на кожного вивільненого працюючого;

- механізм державного стимулювання підприємств дозволяє зацікавлювати останніх у реалізації інновацій, що буде сприяти розв'язанню соціальних проблем. Можливі різноманітні способи фінансового забезпечення соціальних програм. Необхідно в ланцюгу “держава - фінансові ресурси (пільги) - соціальні програми” вбудувати ланку інноваційного характеру, яка фінансується або за кошти державного чи місцевого бюджету, або за кошти самого підприємства, і тоді ланцюг буде виглядати таким чином: “держава - фінансові ресурси (пільги) - інвестиції в інновації - додатковий прибуток від інновацій - соціальні програми”. Такий ланцюг утворює механізм продуктивного вкладення коштів із позитивним соціальним ефектом. Держава має розробити ефективний механізм контролю за підприємцями щодо виконання ними зобов'язань за отримані кошти (пільги) і реалізацію відповідних соціальних завдань. Реалізувати названі заходи можна лише шляхом планомірного впровадження співпраці державних бюджетних та позабюджетних фондів з фондами грошових коштів підприємств.

- виробничо-господарська діяльність підприємств підтверджує правомочність існування категорій “місія інноваційного процесу” та “місія інновації”. Місія інновації є складовою інноваційного процесу. При цьому місія інноваційного процесу не є простою сумою місій окремих інновацій, а характеризується емерджентністю з можливим ефектом синергії в деякий момент часу. А соціальні наслідки інноваційного розвитку, які частково пов'язані з категоріями “місія інноваційного процесу” та “місія інновації”, можуть характеризувати одну із сторін результативності впровадження інновацій;

- у розробленій класифікації до соціальних наслідків інновацій на підприємстві віднесено: покращання надання соціальних послуг, покращання соціального забезпечення, задоволення нових соціальних потреб, покращання екологічного стану довкілля, що є спільними для споживачів та виробників, і покращання умов життя окремо для споживачів та покращання умов праці для виробників;

- склад завдань інноваційного розвитку підприємства щодо соціальної сфери є базою програмування соціального розвитку цілого регіону, в який входять і товаровиробники і споживачі. До названих завдань належать передбачення і планування: покращання надання соціальних послуг, покращання соціального забезпечення, задоволення нових соціальних потреб, покращання екологічного стану довкілля, покращання умов життя, покращання умов праці. Встановлено також відповідність між соціальними завданнями і соціальними наслідками інноваційного розвитку;

- до соціальних функцій інноваційного розвитку підприємства включено: споживчу, виробничу і екологічну. Встановлено відповідність між соціальними завданнями і соціальними функціями інноваційного розвитку;

- процес реалізації соціально орієнтованих планів інноваційного розвитку підприємства має бути чітко організованим на певних засадах. Принципами такої організації є: по-перше, відповідність між соціальними функціями інноваційного розвитку підприємства і відповідними завданнями та соціальною місією. Він полягає у тому, що організація цього процесу має підпорядковуватись строгій логіці, коли у розвиток визначеній соціальній складовій місії інноваційного розвитку встановлю-ються певні завдання, а цим завданням ставляться у відповідність функції, виконання яких закріпляється за конкретними підрозділами, або окремими виконавцями у таких підрозділах. Другим принципом є дотримання відповідності між соціальними функціями інноваційного розвитку підприємства і організаційними структурами, які мають такі функції реалізовувати;

– формування організаційних структур реалізації соціально-орієнтованих планів інноваційного розвитку підприємства має відбуватися за певними етапами. Такими етапами є, по-перше, визначення складу підрозділів, які будуть причетними до названого процесу; по-друге, визначення відповідних спеціальних функцій, через реалізацію яких буде здійснюватись виконання зазначених планів; по-третє, закріплення спеціальних функцій за підрозділами підприємства;

На підставі результатів дисертаційного дослідження можна запропонувати:

– Міністерству економіки України використовувати результати дослідження при розробленні нормативних документів та рекомендацій щодо удосконалення соціального планування підприємствами з урахуванням інноваційного розвитку;

– Міністерству освіти і науки України для підготовки спеціалістів у сфері управління застосовувати теоретичні та методологічні положення дисертації щодо впровадження та застосування соціально-орієнтованих планів в системі управління підприємством.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

У фахових виданнях:

1. Шумлянська О.В.* Передумови соціально-економічної оцінки інноваційного розвитку підприємства // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Ринкова трансформація України: проблеми та перспективи. Зб. наук. пр. Ін-ту регіональних досліджень. - Львів: ІРД НАН України, 2003. - Вип. 1 (ХLV). - С. 511 - 517.

2. Шумлянська О.В. Підприємство у формуванні механізму забезпечення інноваційних і соціальних програм // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. Вісник Національного ун-ту “Львівська політехніка”. Зб. наук. пр., 2003. - № 494. - С. 251-258.

3. Шумлянська О.В. Формування соціальної складової місії інновацій на підприємстві // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Інноваційниі розвиток економіки. Зб. наук. пр. Ін-ту регіональних досліджень. - Львів: ІРД НАН України, 2003. - Вип. 6 (ХLІV). - С. 291 - 298.

4. Шумлянська О.В. Програмування соціальних функцій інноваційного розвитку підприємства // Логістика. Вісник Національного ун-ту “Львівська політехніка”. Зб. наук. пр., 2004. - № 499. - С. 246-250.

5. Шумлянська О.В. Маркетингові аспекти формування соціально-орієнтованих планів інноваційного розвитку підприємства // Логістика. Вісник Національного ун-ту “Львівська політехніка”. Зб. наук. пр., 2005. - № 526. - С. 205-209.

6. Кузьмін О.Є., Шумлянська О.В. Соціальні завдання інноваційного розвитку підприємства і проблема їх оцінювання // Теоретичні та прикладні питання економіки. Зб. наук. праць КНУ ім. Тараса Шевченка. - Київ: КНУ ім. Тараса Шевченка, 2004. - Вип. 4. - С. 66-71. (Особистий внесок автора: дано класифікацію соціальних завдань інноваційного розвитку підприємства).

7. Юринець В.Є., Шумлянська О.В. Модель ігрової оцінки тенденцій соціально-економічного розвитку держави // Вісник Львівської державної фінансової академії: збірник статей. Економічні науки. - Львів: Львівська державна фінансова академія, 2005. - № 8. - С. 334-340. (Особистий внесок автора: моделювання процесу вибору стратегії соціально-орієнтованого розподілу валового внутрішнього продукту).

В інших виданнях:

8. Шумлянська О.В. Засади забезпечення інноваційних і соціальних програм підприємства // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. Зб. наук. пр. - Львів: ЛІВС. 2003. - Вип. 3. - С. 412-417.

9. Шумлянська О.В. Проблема соціально - економічної оцінки інноваційного розвитку підприємства // Проблеми впливу фінансової системи на інноваційний розвиток економіки. Збірник тез доповідей. Львів: НУ “Львівська політехніка”, 2003. - С. 104-105.

10. Шумлянська О.В. Маркетологічні фактори реалізації соціально-орієнтованих планів інноваційного розвитку підприємства // Маркетинг та логістика (тези доповідей V Міжнародної науково-практичної конференції). - Львів: Національний ун-т “Львівська політехніка”, 2004. - С. 369- 371.

11. Шумлянська О.В. Соціально-економічні аспекти реалізації інноваційного розвитку підприємства / Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. Зб. наук. пр. - Львів: ЛІВС. 2004. - Вип. 1. - С. 374-379.

* У зв'язку з одруженням прізвище Шумлянська О.В. змінено на Макара О.В. (свідоцтво про шлюб серія І-ЕГ № 007346 від 30 листопада 2005 р.).

12. Сендак М.Д., Шумлянська О.В. Інноваційна місія і соціальні завдання підприємства // Проектування, виробництво та експлуатація автотранспортних засобів та поїздів. Зб. наук. пр. Національного транспортного університету - Львів-Чернівці: “Логос”, 2005. - №12. - С.162-164. (Особистий внесок автора: сформульовано зміст інноваційної місії).

Размещено на Allbest.ru