Управління регіональним розвитком в умовах перехідної економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

УДК 332.137

Управління регіональним розвитком в умовах перехідної економіки України

Спеціальність 08.10.01 - розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Матвієнко Роман Олександрович

Київ 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України.

Захист відбудеться 14 березня 2005 р. о 15 год. годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомиться у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий “10” лютого 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук, професор Бандур С.І.

управління регіональний господарський

АНОТАЦІЯ

Матвієнко Р.О. “Управління регіональним розвитком в умовах перехідної економіки України”. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 - Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, м. Київ, 2004.

Дисертація присвячена розробці теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій удосконалення управління регіональним розвитком. В роботі науково обґрунтована методологія формування систем управління регіональним розвитком, визначені особливість, характер та актуальні проблеми цього процесу у перехідній економіці. Розроблено інституційно-економічний механізм управління регіональним розвитком, визначено його структурні елементи, визначені рівні інституційних його підсистем. Обґрунтовані шляхи підвищення ефективності управління ресурсними потоками в регіоні, оптимізація інвестиційно-інноваційного потенціалу. Розроблена концепція управління регіональним розвитком з метою забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку країни і її регіонів та подальшого економічного зростання.

Ключові слова: регіон, управління регіональним розвитком, інституційно-економічний механізм, ресурсні потоки, інвестиції, фінансово-економічні важелі, концепція.

АННОТАЦИЯ

Матвиенко Р.А. - Управление региональным развитием в условиях переходной экономики Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.10.01 - Размещение производительных сил и региональная экономика - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины.

Диссертационная работа посвящена разработке теоретико-методологических основ и практических рекомендаций усовершенствования управления региональным развитием. Определена роль и значения управления развитием регионов, углублена его экономическая сущность, обосновано систему регионального управления как обобщающую функцию субъектов управления хозяйственной деятельностью и комплекс принципов управления, как правило, действия с ориентацией на приоритетность социальных аспектов развития регионов. Охарактеризованы модели и актуальные проблемы регионального развития в переходной к рынку период.

На основе анализа особенностей и характера управления региональным развитием разработан институционно-экономический механизм его совершенствования, определены направления стратегического планирования в структуре механизма регионального развития, финансово-экономический деятельности, структурные уровни институционной подсистемы управления региональным развитием с раскрытием специфики этих уровней.

Расширены и углублены методические подходы к формированию системы управления региональным развитием с учетом разнообразия выполняемых функций, проведена оценка инвестиционного развития регионов и управления этим процессом, которые базировались на том, что прогноз развития территории региона должен быть вариантным, динамичным, обоснованным с позиций инвестиционной емкости и привлекательности, а также оптимальности территориальных пропорций. Обоснована целесообразность переориентации региона с объекта в субъект управления на конкретных территориях, которые имеют определенные полномочия, выполняют разнообразные, но взаимообусловленные функции. Определены и охарактеризованы виды эффекта в результате проведения инновационных мер в регионе, в часности - экономический, научно-технический, социальный экологический.

Предложены методические подходы к оценке еффективности управления деятельностью, разработана обоснованная концепция управления региональным развитием, реализация которой обеспечит повышение уровня социально-экономического развития регионов, экономический рост.

Ключевые слова: регион, управление региональным развитием, институционно-экономический механизм, ресурсные потоки, инвестиции, финансово-экономические рычаги, концепция.

ANNOTATION

Matviyenko R.O. ”Management of regional development under conditions of transitional economy in Ukraine”. - Manuscript.

Dissertation to seek the scientific degree of Candidate of economic science, specialty 08.10.01 - Distribution of productive forces and regional economy. - Council on Studying Productive Forces of Ukraine of the Ukrainian Academy of Sciences, Kyiv, 2004.

Dissertation is focused on developing theoretical-methodological basis and practical recommendations on improvement of regional development management. In this work scientifically substantiated is methodology of creating regional development management systems as well as determined are specifics, character and important problems of this process under transitional economy. Institutional-economic mechanism of regional development management has been developed together with determination of its structural elements and levels of institutional sub-systems. The ways of increasing management efficiency of resources flow in the region and optimization of investment-innovative potential have been substantiated. Concept of regional development management with the purpose of ensuring sustainable social-economic development of the country and its regions as well as future economic growth has been developed.

Key words: region, regional development management, institutional-economic mechanism, resource flow, investments, financial-economic factors, concept.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Побудова в Україні нової соціально-орієнтованої моделі розвитку супроводжується структурними змінами у всіх сферах економіки, що вимагає пошуку і впровадження в практику прогресивних форм ведення господарства на регіональному рівні, розробки і застосування адекватних методів і форм управління регіональним розвитком. Тому зростає роль і обумовлюється необхідність вивчення досвіду, використання наукових розробок з питань управління в господарських соціально-економічних системах, впровадження обґрунтованих пропозицій по удосконаленню управлінської діяльності суспільним процесом на регіональному рівні.

Враховуючи те, що регіоналізація управління соціально-економічним розвитком, яка закріпилась як світова тенденція, що характеризується зростанням ролі та поглиблення територіального поділу праці, людського фактору і соціальних аспектів розвитку, значенням просторово-територіальних пропорцій і взаємозв'язку в економічному зростанні, посилюється, то набуває особливої ваги взаємозалежність розвитку регіонів різного таксономічного рангу як в середині країни так і за її межами. Все це зумовлює трансформацію форм управління цими процесами в регіонах з урахуванням особливостей ринкової економіки, необхідність формування та удосконалення організаційно-економічного механізму управління регіональним розвитком.

Вивченню та узагальненню проблем регіонального розвитку і управління цим процесом присвячені фундаментальні дослідження українських вчених-регіоналістів, зокрема глибиною і широтою охоплення досліджуваних проблем характеризуються наукові праці О.М. Алимова, О.І. Амоші, С.І. Бандура, П.П. Борщевського, В.М. Геєця, Б.М. Данилишина, М.І. Долішного, С.І. Дорогунцова, Л.М. Зайцева, Т.А. Заяць, А.О. Єпіфанова, В.Ф. Євдокимова, В.І. Куценко, І.І. Лукінова, А.С. Лисецького, Ю.П. Лебединського, Ю.В. Макогон, А.Г. Мазура, В.К. Мамутова, В.Ф. Столярова, В.К. Симоненка, О.П. Сологуб, М.І. Фащевського, В.І. Пили, В.А. Поповкіна, М.Ф. Тимчука, Л.Г. Чернюк, М.Г. Чумаченка, В.Ф. Филипенка.

Наукові здобутки вчених мають велике значення. Проте, проблема управління регіональним розвитком потребує подальшого дослідження, так як докорінно змінились внутрішні і зовнішні умови функціонування господарства регіональних систем, набуває нового значення і трансформується управління регіональним розвитком, орієнтуючись на забезпечення комплексності і економічної ефективності. Насамперед, це стосується теоретико-методологічних основ управління розвитком регіонів, оптимізації компонентної структури їх господарства на основі формування нової системи та організаційно-економічного механізму управління цим процесом. Потребує подальшої розробки стратегія планування в структурі механізму управління регіональним розвитком, обґрунтування фінансово-економічних важелів управління розвитком регіонів, визначення напрямів оптимізації інвестиційних потоків в регіонах, підвищення ефективності інноваційного потенціалу з врахуванням специфічних особливостей регіонів. Все це зумовлює необхідність комплексного дослідження теоретико-методологічних засад управління регіональним розвитком в трансформаційний період та розробки практичних рекомендацій по удосконаленню управління соціально-економічним розвитком регіонів. Масштабність, складність та недостатня дослідженість цих проблем обумовили доцільність дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження узагальнює авторські наробки в ході підготовки Державних регіональних програм соціально-економічного розвитку. Робота тісно пов'язана з фундаментальними науково-дослідними роботами Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, зокрема з темою 3.1.5.63 “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу” (номер Державної реєстрації 0100V000657), в межах якої автором обґрунтовано напрями удосконалення управління розвитком регіональних господарських систем.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обгрунтування методологічних основ формування системи управління регіональним розвитком в трансформаційний період та розробка практичних рекомендацій по її удосконаленню для забезпечення оптимального та ефективного функціонування регіональних господарських систем. Виходячи з цього були поставлені та вирішені наступні задачі:

узагальнення теоретичних положень побудови системи управління розвитком регіональних господарських структур;

визначення предмету управлінської діяльності в регіоні як процесу впливу на формування просторово-виробничих пропорцій та відповідних відтворювальних циклів;

обґрунтування та визначення сутності, змісту та ролі управлінської діяльності в розвитку регіональних соціально-економічних систем в перехідний період;

розробка і уточнення принципів та методів організації управління регіональним розвитком, визначення управлінського впливу в нових умовах господарювання;

формування системи показників, що визначають характер, масштабність та зміст управлінської діяльності в регіоні;

опрацювання пропозицій щодо оцінки ефективності управління регіональним розвитком та визначення рівнів управління в регіонах;

визначення особливостей і характеру інноваційно-інвестиційної діяльності в регіоні та специфіки управління цими процесами;

обґрунтування напрямів реформування системи державного управління регіональним розвитком в контексті адміністративної реформи;

розробка концепції управління регіональним розвитком з урахуванням багатофакторних критеріїв, насамперед чинників впливу економічного, соціального та екологічного характеру.

Об'єктом дослідження є процеси управління регіональним розвитком, його організація і функціонування в перехідний період.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та прикладних проблем, що виникають в процесі формування нової системи регіонального управління в умовах становлення ринкового механізму господарювання.

Методи дослідження. В якості методологічної основи були використані положення сучасної економічної теорії з проблем розвитку регіональних систем та організації їх управління, праці вітчизняних та зарубіжних дослідників з питань управлінської діяльності, законодавчі та нормативні акти України.

В дисертації при вирішенні поставлених задач відносно управління регіональним розвитком використовувались різні методи дослідження, в тому числі: системний підхід, методи аналізу та синтезу, узагальнення і порівняння, групування, експертних оцінок, монографічний, математичного моделювання, графічний, розрахунково-конструктивний, балансовий, нормативний. Зокрема, для вивчення стану та розвитку регіонального управління застосовувались монографічний, структурно-функціонального аналізу; для аналізу управлінських ситуацій та прийняття рішень були використані методи статистичного аналізу, нормативний, моделювання.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі комплексного дослідження в роботі обґрунтовано теоретичні, методичні та практичні засади управління регіональним розвитком в перехідний до ринку період.

Найбільш важливими результатами, що характеризуються новизною і розкривають зміст дисертаційного дослідження, є наступні:

визначено економічну сутність, роль і значення "управління регіональним розвитком", яке на відміну від існуючого дано в контексті просторової організації виробництва регіональних господарських систем; розширено понятійний апарат - дано авторське трактування понять: "регіональна господарська система", "регіональний розвиток", "регіональна структура господарства", які збагачують регіональну економіку;

обґрунтовано систему регіонального управління як узагальнюючої функції суб'єктів управління господарською діяльністю та комплекс принципів управління як правила дій з орієнтацією на пріоритетність соціальних аспектів розвитку регіонів, зокрема системність, комплексність, пріоритетність загальнодержавних інтересів, узгодженість діяльності всіх владних структур, збалансованість, пропорційність, ефективність;

визначено систему функцій по управлінню регіональним розвитком, до складу якої входять управління економічними, виробничими, технічними, бюджетними, соціальними, екологічними процесами в регіонах, організація системи моніторингу, поточного регулювання;

поглиблено методичні підходи до формування системи управління регіональними господарськими структурами на основі обгрунтування та виділення пропорцій територіального розвитку, встановлено і охарактеризовано моделі такого розвитку в перехідний до ринку період;

розроблено принципово нові підходи до оцінки інвестиційного розвитку регіону та управління цим процесом, які базуються на тому, що прогноз розвитку території регіону має бути варіантним, динамічним та стратегічним, обґрунтованим з позиції інвестиційної ємності і привабливості регіону та оптимальності територіальних пропорцій;

розширено підходи до стратегічного планування в структурі механізму управління регіональним розвитком на основі багатокритеріальних факторів економічного зростання, розкрито його економічну сутність, поглиблено змістовні характеристики таких понять як “економічна стратегія” та “економічна тактика” в контексті регіонального розвитку;

обгрунтовано систему фінансово-економічних важелів забезпечення управління регіональним розвитком, визначено характер трьох основних форм (важелів): в системі податкової політики, в системі бюджетних регіональних економічних відносин, в системі господарських зв'язків між підприємствами;

розроблено нові теоретичні і практичні підходи в системі державного управління регіональним розвитком, обґрунтовано доцільність переорієнтації регіону з об'єкта в суб'єкт управління на відповідних територіях, що мають певні повноваження, виконують різноманітні але взаємопов'язані і взаємообумовлені функції;

запропоновано методичні підходи до оцінки ефективності управлінської діяльності з визначенням змісту і практичної значимості основних її функцій в регіоні - організація планування, прогнозування, регулювання, управління персоналом, контроль, розкрито соціально-економічний механізм управління трудовими ресурсами регіону;

визначено структуру та ієрархічні рівні інституційних одиниць організації управління регіональним розвитком - від загальнодержавних до місцевого з обґрунтування функцій і повноважень органів управління та їх взаємозв'язку;

розроблено концепцію управління регіональним розвитком, яка враховує специфіку інвестиційних, виробничих, бюджетних процесів перехідного до ринку періоду, реалізація якої дозволяє визначити та оцінити тактичний та стратегічний розвиток регіонів країни.

Відмінність одержаних наукових результатів від існуючих розробок полягає в тому, що управління регіональним розвитком рекомендується здійснювати на новій науково-методологічній та практичній базі в основу якої покладено комплексний підхід та системний аналіз, що відповідає як тенденціям розвитку ринкової економіки так і стану суспільних відносин в перехідний до ринку період.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертаційній роботі наукові результати дають можливість удосконалити управління регіональним розвитком, можуть бути основою для вирішення теоретичних і практичних проблем організації управління розвитком регіональних господарських систем. Вони можуть знайти застосування при реалізації Державної регіональної політики, в роботі регіональних органів управління при удосконаленні управлінської діяльності регіональних господарських систем, розробці програм соціально-економічного розвитку регіонів.

Окремі положення дисертаційної роботи використані: Департаментом регіональної політики Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України в проекті Концепції Державної регіональної економічної політики, при розробці Стратегії соціально-економічного розвитку України на період до 2015 року (довідка № 79-24/332 від 02.11.2004 р.).

Особистий внесок автора. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій наведені авторські розробки щодо методологічних і методичних засад управління регіональним розвитком, концептуальні підходи до формування стратегії управління регіональним розвитком господарських систем.

Висвітлені в дисертації ідеї та розробки належать особисто автору і є його внеском у розвиток теорії та практики регіональної економіки. З наукових праць опублікованих у співавторстві в роботі використані лише ті ідеї та положення, які отримані особисто автором.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові результати дисертаційного дослідження апробовані на 4 республіканських і міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: “Удосконалення методів та засобів управління регіональним розвитком в умовах зростання економіки України” (м. Одеса, 2003 р.), “Внесок академіка В.І. Вернадського в дослідження проблем розвитку і розміщення продуктивних сил” (м. Київ, 2003 р.), “Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем: техніка, технологія і управління” (м. Київ, 2003 р.), “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (м. Київ, 2004 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 3,1 друк. арк., з яких 2,7 друк. арк. належить особисто автору. Чотири статті опубліковано в наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг становить 222 стор., в тому числі 3 таблиці викладені на 2,5 стор., 12 рисунків на 10 стор., 5 додатків на 5 стор. Список використаних джерел становить 214 найменувань на 16 стор.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи управління регіональним розвитком” узагальнено основні наукові положення щодо управління регіональним розвитком, визначено економічну сутність, роль і значення цієї діяльності, розкрито методологію формування системи управління та окреслено моделі і основні проблеми регіонального розвитку в перехідний до ринку період.

Вирішення стратегічних задач щодо прискорення соціально-економічного розвитку України потребує активізації структурних зрушень і посилення трансформаційних процесів в усіх господарських регіональних системах, що тісно пов'язано з розробкою і впровадженням нових форм і методів управління регіональним розвитком.

Регіональне управління - це вид управлінської діяльності по плануванню та регулюванню соціально-економічних процесів на території регіонів, які характеризуються не лише територіальною єдністю, а поєднанням соціальних і економічних процесів, сукупністю умов відтворювальної діяльності. В практичному плані під регіональним управлінням слід розуміти координацію місцевих органів управління відтворювальних процесів в регіоні з метою досягнення їх збалансованого розвитку. Регіон при цьому необхідно розглядати як цілісний та складний механізм, де відбуваються певні соціально-економічні, політичні, екологічні процеси. Соціально-економічний розвиток регіону часто стримується відсутністю чіткого механізму і розмежування функцій управління на різних рівнях - загальнодержавному, галузевому та регіональному. На території регіону в його межах пересікаються інтереси загальнодержавного, галузевого і регіонального характеру, що потребує вироблення гнучкої, адаптованої до ринкових умов, регіональної системи управління, яка б забезпечила соціально-економічну ефективність відтворення в регіоні.

Регіональне управління можна охарактеризувати як звужений рамками регіону окремий вид суспільного управління соціально-економічним розвитком регіону, яке ґрунтується на тому, що регіон розглядається як єдиний механізм, якому притаманні відповідні соціально-політичні та економічні процеси, а також на врахуванні ієрархії наявних у регіоні об'єктів і суб'єктів управління.

В дисертації виявлена відмінність регіонального від територіального управління та зміна його характеру в умовах економічних трансформацій і переходу до ринку, розглянута та охарактеризована структура об'єктів регіонального управління, їх взаємозв'язок з органами державного управління та з іншими регіонами, що приводить до утворення регіонального економічного простору.

На основі аналізу передумов функціонування регіональних систем управління з врахуванням наявності ефективної регіональної системи аналізу та широкої інформаційної системи, забезпечення взаємозв'язку регіональних програм і схем їх реалізації та взаємозв'язку керованої системи з керуючою виділені і розглянуті три аспекти регіонального управління - взаємодія регіону і центру, взаємодія регіону і органів місцевого самоврядування, забезпечення комплексного розвитку регіону як єдиного господарства, дана їх характеристика.

З врахуванням становлення ринкового механізму господарювання, нової інноваційної моделі економічного розвитку розроблене методологічне формування системи управління регіональним розвитком. Основу його склало: формування системи цілей, обґрунтування принципів, визначення методів забезпечення здійснення нових видів управління, розробка шляхів реалізації поставлених цілей. Серед обґрунтованих принципів ефективних систем регіонального управління як інтегрованих форм знань апробації на практиці здійснення чіткого впливу на прийняття управлінських рішень, виділяються принципи загального характеру - історизму, комплексності, єдності регіональної політики, науковості, ефективності і оптимальності, варіантності, стимулювання, пріоритетності, а також специфічні для регіонального управління - принцип єдності всіх видів управління, самостійності і самозабезпеченості потреб регіону, пропорційності, узгодженості інтересів, відповідності ієрархічності, функціональної інтеграції, зворотного зв'язку, різноманітності, відповідальності (рис. 1).

В дисертації на основі аналізу регіональних пропорцій виробничої діяльності (рис. 2) охарактеризовані моделі та виявлені і визначені актуальні проблеми регіонального розвитку країни в перехідний період.

У другому розділі “Інституційно-економічний механізм управління регіональним розвитком” розкрито сутність і роль стратегічного планування в структурі механізму управління регіональним розвитком, визначено і охарактеризовано фінансово-економічні важелі удосконалення цього процесу та структурні рівні інституційної підсистеми управління регіональним розвитком.

Регіони України являють собою нестабільні економічні системи, що ускладнює процес управління ними, програмування і прогнозування їх перспективного розвитку, обумовлює необхідність і доцільність стратегічного планування. Ключовою у стабілізації та забезпеченні економічного зростання нестабільних економічних систем є роль суб'єкта, мотивація дій якого виходить за межі цих внутрішніх законів та має стратегічне спрямування. Таким суб'єктом, який може забезпечити стратегічний розвиток регіонів на основі стратегічного плану виступає держава. Держава може планувати і реалізовувати заходи, підпорядковані стратегічним національним інтересам, мета яких цілеспрямоване створення економічної системи, підтримка розвитку її складових та компенсація структурних диспропорцій, які виникають в процесі її формування. Такі заходи мають довготерміновий, послідовний та комплексний характер і визначаються як економічна стратегія, яка реалізується на основі стратегічного плану. Економічна стратегія - це комплексний план, спрямований на досягнення довготермінової мети, що включає напрями, завдання та пріоритети економічного розвитку суб'єкта і комплекс відповідних заходів, дій та рішень. Стратегічний план - це конкретизована економічна стратегія стосовно кожного об'єкту планування.

Рисунок 1 Принципи управління регіональним розвитком

Стратегічна мета - це орієнтир діяльності який полягає у забезпеченні тривалого всебічного прогресу суб'єкта стратегії і виходить з усвідомлення причин виникнення та закономірностей розвитку. Нестабільним економічним системам, якими є регіони України, притаманний динамізм стратегічної мети, ієрархічність її постановки. Стратегічна мета держави на першому етапі - це побудова або відбудова ефективної економічної системи. На другому - забезпечення її тривалого прогресу. Метою державного стратегічного планування є всебічний розвиток соціально-економічної системи в цілому та досягнення соціально-економічної стабільності, максимального добробуту населення кожного регіону.

В період становлення ринкової економіки зростає значення економічних стратегій окремих економічних суб'єктів. Це створює загрозу цілісності економічної системи та процесам суспільного відтворення. Різне спрямування інтересів різних регіонів може призвести до не врахування інтересів держави в цілому. Тому головною функцією державної стратегії у нестабільній економіці може стати впровадження схеми суспільної поведінки, яка сприятиме пошуку компромісу між інтересами економічних суб'єктів і пріоритетами, завданнями, напрямами економічної стратегії держави. Це досягається за допомогою відповідної інституційної системи влади, яка покликана узагальнювати інформацію про передумови і наслідки управлінських рішень, формувати засоби координації інтересів.

В дисертації наголошується, що стратегічне планування -- це процес, спрямований на вироблення і досягнення довготермінових орієнтирів, конкретні інтереси завжди підпорядковуються реалізації конкретних, реальних завдань. У цьому зв'язку стратегічне управління потребує обов'язкової підсистеми виконання, якою виступає економічна тактика. Економічна тактика - це форма реалізації стратегічного економічного плану, комплекс заходів впливу суб'єкту на конкретні економічні процеси з метою надання їм параметрів, визначених завданням економічної стратегії. Суб'єктами економічної тактики регіону виступають окремі державні органи й установи, а також недержавні інститути, органи місцевого самоврядування, яким може бути передано частину функцій тактичного регулювання. Об'єктом є інтереси інших економічних суб'єктів, вплив на які здійснюється через зміни економічних параметрів, що використовуються цими суб'єктами як джерело регуляційної інформації при формуванні їхньої діяльності (опосередковані заходи), або через вплив на їхні дії (прямі заходи). На відміну від економічної стратегії, яка орієнтується на суспільний інтерес, економічна тактика бере до уваги інтереси нижчих рівнів. Таким чином сутністю співвідношення стратегії і тактики є співвідношення змісту та форми одного явища - управління економічною системою.

Для регіонів України завданнями стратегічного плану є досягнення стабільності розвитку. Економічна стратегія потребує розробки системи програмних документів, зокрема: стратегічний національний план і стратегічні плани регіонального розвитку; загальна стратегія регіонального розвитку України, яка розповсюджується на всю територію держави; регіональні програми розвитку, які розробляються для окремо визначеного кола регіонів з комплексом специфічних соціально-економічних проблем, або визначених як пріоритетні територіального розвитку.

Важливою проблемою управління регіональним розвитком є формування системи фінансово-економічних важелів забезпечення цього процесу. Ця проблема актуальна і багатогранна, так як фінансове управління розвитку регіонів пов'язане з одного боку, із значними диспропорціями у територіальній структурі національної економіки, а з другого - із відсутністю ефективного застосування таких фінансово-економічних важелів як податкова, бюджетна, фінансова політики, котра визначає сукупність державних фінансових заходів щодо забезпечення відповідними ресурсами органів управління територіями.

В роботі, визначений характер трьох основних форм фінансово-економічних важелів в практиці управління регіональним господарством: важелі в системі податкової політики, в системі бюджетних регіональних економічних відносин, важелі в системі господарських зв'язків між підприємствами.

Регіональна фінансова діяльність є особливою галуззю управління, завдання якої є мобілізація, розподіл і використання коштів на благо відповідної територіальної громади.

Фінансово-економічні важелі управління регіональним розвитком є, інструментами, які спонукають до господарської діяльності на основі встановлення залежності між одержанням коштів і специфічними показниками, пов'язаними із заохоченням пріоритетних напрямів господарювання, дотримання договірної дисципліни, розвитком ініціативи місцевої влади в піднесенні економіки регіонів.

В роботі охарактеризовано структурні рівні інституційної підсистеми управління регіональним розвитком з визначенням їх задач, цілей, функцій та повноважень (рис. 3).



Рисунок 3 Схема управління регіональним розвитком

Третій розділ “Шляхи підвищення ефективності управління ресурсним потоками регіону” присвячений розробці напрямів оптимізації управління інвестиційними потоками регіону, підвищення ефективності використання інноваційного потенціалу регіону, удосконалення соціально-економічного механізму управління трудовими ресурсами регіону та обґрунтуванню стратегії управлінської діяльності регіональним розвитком.

Удосконалення управління регіональним розвитком значною мірою залежить від активізації інвестиційної діяльності в країні і її регіонах, державної інвестиційної політики. Метою державної інвестиційної політики є створення конкурентного середовища, реалізація програм структурної перебудови економіки України, спрямування інвестицій у пріоритетні галузі та програми.

В роботі доведена необхідність перегляду методологічних засад, які покладені в основу державного регулювання інвестиціями з урахуванням сучасних реалій, визначальним в економічній трансформації повинно стати управління інвестиційними процесами.

Виявлено чинники, які формують інвестиційний клімат, виокремлені принципові умови, які мають бути покладені в основу механізму управління інвестиційними ресурсами країни і регіонів, запропонована схема стратегічного управління інвестиційними ресурсами в регіоні, яка включає: оцінку умов та передумов інвестиційної стратегії, визначення рівня розвитку регіонів, визначення пріоритетних напрямів інвестиційної діяльності. Розроблені та обґрунтовані напрями оптимізації управління інвестиційною діяльністю регіону, визначені основні форми залучення інвестицій до економіки регіону та охарактеризована результативність оптимізації управління в цій сфері.

Обмеження екстенсивного економічного розвитку обумовлює посилення уваги до пошуку нових факторів прискорення економічної динаміки, у зв'язку з чим запровадження в Україні інноваційної моделі економічного зростання перетворюється на об'єктивну необхідність. Перехід до інноваційної моделі економічного розвитку потребує реалізації наступних завдань: розвитку конкурентоспроможного підприємницького сектора та його ядра - великих корпорацій, його здатності до концентрації й перерозподілу коштів у пріоритетні напрями; слідування державним пріоритетам розвитку освіти, науки і технологій; повноцінної інтеграції в глобальну інноваційну сферу, світову торгівлю наукоємними товарами та інтелектуальною власністю.

Визначено напрями впливу інноваційної діяльності на загальнодержавний регіональний розвиток, представлено структуру інноваційного розвитку, охарактеризовано інноваційний вплив на економічне зростання, наведено стратегію, орієнтовану на інноваційний розвиток, викладено своє трактування інноваційного потенціалу - як сукупності ресурсів, що можуть за діючих внутрішніх і зовнішніх чинників бути спрямованим на реалізацію інноваційної діяльності певної організаційно-господарської системи. Виділено такі види ефекту від здійснення інноваційних заходів: економічний, який враховує у вартісному виразі всі види результатів і витрат, що зумовлені реалізацією інновацій; науково-технічний, який характеризує новизну, корисність, естетичність, компактність; фінансовий, який базується на результатах фінансових показників; ресурсний, який відображає вплив інновацій на обсяг виробництва і споживання того чи іншого виду ресурсу; соціальний, який враховує соціальні результати реалізації інновацій; екологічний, який враховує вплив інновацій на оточуюче середовище.

Обґрунтовано принципи та розроблено напрями удосконалення соціально-економічного механізму управління трудовими ресурсами, який здійснюється через розробку і реалізацію державних програм зайнятості. Вони мають декілька рівнів: загальнодержавний (макрорівень), регіональний та локальні.

Наведено обгрунтована концепція та стратегія регіонального розвитку, яка враховує вирішення таких проблем як: оптимізація системи управління регіональним господарством; усунення протиріч, що виникають між місцевими органами самоврядування та структурами виконавчої влади на місцях, пов'язані, переважно, з розподілом повноважень та компетенції; фінансове забезпечення життєдіяльних функцій регіонів; оптимізація взаємовідносин між системою управління, суб'єктами господарювання та соціальною сферою.

Система управління в перспективі буде перебувати в подальшій трансформації та винайдені оптимальних пропорцій загальнодержавного, регіонального та місцевого рівнів управління. Збережеться тенденція поглиблення процесу децентралізації управління, що передбачає передачу більшості управлінських функцій від держави середнім і нижнім рівням управління в регіони, формування регіональної відтворювальної моделі розвитку в рамках переважно самостійного вирішення всіх нагальних проблем регіону.

В роботі представлена чотирирівнева перспективна система регіонального управління, що відповідає ринковим умовам господарювання - система загальнодержавного управління, міжрегіонального, регіонального, районного та місцевого.

Реалізація концептуальних підходів управління регіональним розвитком з урахуванням особливостей і специфіки регіональних господарських систем забезпечить ефективне їх функціонування.

ВИСНОВКИ

В результаті системного дослідження теоретико-методологічних та практичних питань управління регіональним розвитком обґрунтовано концепцію управлінської діяльності в регіоні як основи стратегічного розвитку нашої країни. До науково-практичних результатів відноситься:

1. Доведено, що ефективність функціонування національної економіки значною мірою залежить від рівня соціально-економічного розвитку регіонів, які відзначаються суттєвою галузевою, територіальною та функціональною диференціацією, та від формування ефективної системи управління регіональним розвитком. Регіональний розвиток - це підвищення потенціалу території з орієнтацією на соціальні пріоритети при забезпеченні природно-господарської та структурної збалансованості, зміцнення внутрішньо- та міжрегіональних зв'язків. Прискорення соціально-економічного розвитку регіонів потребує активізації структурних зрушень, розробки і впровадження нових форм і методів управління регіональним розвитком.

2. Науково обгрунтовано, що регіональне управління - це вид управлінської діяльності по плануванню та регулюванню соціально-економічних процесів на території регіонів, які характеризуються не лише територіальною єдністю, а поєднанням соціальних і економічних процесів, сукупністю умов відтворювальної діяльності. Під регіональним управлінням слід розуміти координацію місцевих органів управління відтворювальних процесів в регіоні з метою досягнення їх збалансованого розвитку.

Визначено суб'єкти і об'єкти регіонального управління, його відмінність від територіального управління та зміна його характеру в умовах економічних трансформацій і переходу до ринку.

3. В роботі розроблено систему управління розвитком регіонів, охарактеризовані необхідні передумови ефективного функціонування регіональних систем управління. Визначено завдання управління регіональним розвитком - обґрунтування, формування та реалізація механізмів, методів та засобів, які дозволять забезпечити найбільш ефективне досягнення цілей і задач регіонального розвитку. До першочергових задач системи управління регіональним розвитком віднесено: забезпечення розширеного відтворення умов життєдіяльності населення регіону, високого рівня і якості життя; економічна і соціальна трансформація господарства регіону, аналіз, прогнозування і програмування регіонального розвитку; оптимізація фінансових потоків, формування умов і механізмів зміцнення економічної бази регіону; забезпечення екологічної безпеки в регіоні, захист навколишнього середовища; формування і реалізація структурної, інвестиційної і науково-технічної політики в регіоні, створення і розвиток ринкової інфраструктури.

Охарактеризовано три аспекти регіонального управління - взаємодія регіону і центру, взаємодія регіону і органів місцевого самоврядування, забезпечення комплексного розвитку регіону як єдиного господарства.

4. Становлення ринкового механізму господарювання, нової інноваційної моделі економічного розвитку обумовлює формування нових передумов та методологічних підходів до управління регіональним розвитком. Основу розробки методологічних засад регіонального управління склало: формування системи цілей, обґрунтування принципів, визначення методів забезпечення здійснення нових видів управління, розробка шляхів реалізації поставлених цілей. Виділено загальні та специфічні принципи ефективності систем регіонального управління.

5. Визначено роль і значення стратегічного планування в структурі механізму управління регіональним розвитком, як процесу, спрямованого на вироблення і досягнення довготермінових орієнтирів, що потребує обов'язкової підсистеми виконання, якою виступає економічна тактика. Завданнями стратегічного планування для регіонів України є досягнення стабільності їх розвитку. Економічна регіональна стабілізація - це стратегічний процес, який полягає у наближенні до економічної стабільності.

6. Охарактеризовано фінансово-економічні важелі забезпечення управління регіональним розвитком, визначено характер їх трьох основних форм: важелі в системі податкової політики, в системі бюджетних регіональних економічних відносин, важелі в системі господарських зв'язків між підприємствами.

Також охарактеризовано структурні рівні інституційної підсистеми управління регіональним розвитком з визначенням їх задач, цілей, функцій та повноважень.

7. Визначено роль державної інвестиційної політики, яка повинна бути направлена на створення сприятливого інвестиційного клімату для подолання інвестиційної кризи, забезпечення на цій основі стійкого економічного зростання.

В дисертації визначено чинники, які формують інвестиційний клімат, виокремлені принципові умови, які мають бути покладені в основу механізму управління інвестиційними ресурсами країни і регіонів.

Запропоновано схему стратегічного управління інвестиційними ресурсами в регіоні, яка включає: оцінку умов та передумов інвестиційної стратегії, визначення рівня розвитку регіонів, визначення пріоритетних напрямів інвестиційної діяльності. Розроблено та обґрунтовано напрями оптимізації управління інвестиційною діяльністю регіону, визначені основні форми залучення інвестицій до економіки регіону та охарактеризована результативність оптимізації управління в цій сфері.

8. Розкрито економічну сутність поняття інноваційний потенціал, як сукупність ресурсів які можуть бути спрямовані на реалізацію інноваційної діяльності конкретної господарської системи та систему його оцінок.

Сучасна стратегія, орієнтована на забезпечення інноваційного розвитку України спрямована на: безпосереднє здійснення заходів національного та регіонального рівня, які сприятимуть підвищенню якісних характеристик вітчизняного інноваційного потенціалу; заохочення здійснення суб'єктами національної та регіональної економіки інноваційної діяльності та інвестицій інноваційного спрямування з метою збільшення пропозиції інноваційних продуктів і технологій; заохочення попиту суб'єктів національної і регіональної економіки на інноваційні продукти і технології та створення сприятливих умов для їх впровадження.

9. Визначено мету системи управління трудовими ресурсами, обґрунтовані принципи та розроблені напрями удосконалення цього процесу. Основна мета систем управління трудовими ресурсами в регіонах полягає в стимулюванні попиту на робочу силу і в наближенні структури наявних трудових ресурсів (структури їх пропозиції) до структури попиту на працю. В роботі визначено сутність пасивного і активного управління, розроблені основні важелі і заходи механізму управління різних ієрархічних рівнях.

10. В роботі обґрунтовано концепцію та стратегію регіонального розвитку і регіонального управління цим розвитком, яка враховує соціальний, інституційний та відтворювальний аспекти управління.

В дисертації обґрунтовано перспективну систему регіонального управління чотирирівневого характеру - загальнодержавного, міжрегіонального, регіонального, районного та місцевого, реалізація заходів яких в трансформаційний період забезпечить підвищення економічної ефективності розвитку регіональних господарських систем.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Територіальна організація господарства // Стратегічні напрями та перспективи розвитку продуктивних сил України / Чернюк Л.Г., Фащевський М.І., Пепа Т.В., Дорогунцов І.С., Матвієнко Р.О., Ліщук А.І. - К.: РВПС України НАН України. - 2004. - С. 94 - 96. (особистий внесок - розроблено напрями формування оптимальної територіальної структури господарства регіонів).

Статті в наукових фахових виданнях

2. Матвієнко Р.О. Стратегічне планування в структурі механізму управління регіональним розвитком // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр.: У 2 ч. - К.: РВПС України НАН України. - 2003.- Ч. І. - С. 16 - 23.

3. Матвієнко Р.О. Актуальні проблеми сталого регіонального розвитку в перехідній економіці // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. - К.: РВПС України НАН України. - 2003. - С. 51 - 57.

4. Матвієнко Р.О. Фінансово-економічні важелі управління регіональним розвитком // Зб. наук. пр. Київського університету економіки і технологій транспорту. - К.: КУЕТТ. - 2003. - Т.6. - С. 65-69.

5. Швець П.А., Мтвієнко Р.О. Регіональні особливості реструктуризації промислового комплексу (на прикладі Запорізького регіону) // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр.: У 2 ч. - К.: РВПС України НАН України. - 2003. - Ч. І. - С. 133 - 139.

Матеріали наукових конференцій

6. Матвієнко Р.О. Удосконалення соціально-економічного механізму управління трудовими ресурсами регіону // Матер. наук.-практ. конф. “Внесок академіка В.І. Вернадського в дослідження проблем розвитку і розміщення продуктивних сил”. У 2 ч. - К.: РВПС України НАН України, 2003. - Ч. 2. - С. 217 - 222.

7. Олійник Г.Ю., Матвієнко Р.О. Особливості приватизації підприємств промислового залізничного транспорту // Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем: техніка, технологія економіка і управління. Перша наук.-практ. конфер. Ч. 2. Економіка і управління. - К.: КУЕТТ. - 2003. - С. 13-14. (особистий внесок - розроблено напрями удосконалення управління регіональними транспортними системами).

8. Матвієнко Р.О. Управління регіональним розвитком // Матер. ІІІ Всеукр. наук.-практ. конфер. “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” - К.: ВГЛ Обрії. - 2004. - С. 216-217.

Размещено на Allbest.ru

...