Формування економічної стійкості аграрних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 338:658.152

ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ

АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

МАТЕЙКО СВІТЛАНА ВІКТОРІВНА

Дніпропетровськ - 2005



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Гуманітарному університеті "Запорізький інститут державного та муніципального управління"

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент Корецька Світлана Олександрівна, Гуманітарний університет "Запорізький інститут державного та муніципального управління", доцент кафедри фінансів та банківської справи.

Офіційні опоненти - доктор економічних наук, професор Чупіс Анатолій Віталійович, Сумський національний аграрний університет, завідувач кафедри фінансів;

кандидат економічних наук Карпенко Андрій Володимирович, Таврійська державна агротехнічна академія, доцент кафедри економіки підприємств.

Провідна установа - Харківський національний аграрний університет імені В.В. Докучаєва Міністерства аграрної політики України, кафедра організації виробництва та агробізнесу, м. Харків.

Захист відбудеться 30 серпня 2005 р. о 10 годині на засіданні спеціалізо-ваної вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий 30 липня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.



АНОТАЦІЯ

Матейко С.В. Формування економічної стійкості аграрних підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. - Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2005.

Дисертацію присвячено розробці науково-методологічних основ і обґрунтуванню комплексу напрямів формування економічної стійкості аграрних підприємств. У дисертації досліджено й узагальнено теоретичні основи та сутність економічної стійкості аграрних підприємств. Визначено особливості розробки економічної стратегії аграрних підприємств. Проаналізовано комплекс чинників, що вплинули на становлення різних господарських формувань у сільському господарстві. Визначено сучасний стан сільськогосподарського виробництва і здійснено оцінку розвитку різних організаційно-правових форм аграрних підприємств. Удосконалено методику формування економічної стратегії в сільському господарстві. Розроблено механізм управління фінансово-економічним станом аграрних підприємств.

Ключові слова: аграрні підприємства, економічна стійкість, система управління, стратегія, формування.



АННОТАЦИЯ

Матейко С.В. Формирование экономической устойчивости аграрных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК. - Днепропетровский государственный аграрный университет, Днепропетровск, 2005. сільський управління аграрний економічний

Диссертация посвящена разработке научно-методологических основ и обоснованию комплекса направлений формирования экономической устойчивости аграрных предприятий.

Составными элементами экономической стратегии являются отдельно взятые стратегии предприятия (товарная, ценовая, кадровая и т. п.). Под экономической стратегией аграрного предприятия следует понимать совокупность правил и приемов экономически эффективного достижения поставленных перед предприятием стратегических целей с учетом его ресурсного потенциала.

Формирование экономических стратегий и реализация их аграрными формированиями обусловлены как внутренними, так и внешними факторами. Проведенный анализ показал, что аграрные предприятия Запорожской области имеют низкую рентабельность и постоянный недостаток собственных оборотных средств, а также отсутствие ликвидного залогового имущества. В диссертации предложены экономические стратегии для разных типов аграрных предприятий.

Первым этапом формирования экономической стратегии аграрного предприятия является выбор генеральной цели организации с учетом состояния внешней и внутренней среды. Проанализировав внешние и внутренние факторы, предприятие на втором этапе приступает к выбору стратегии, которая состоит из следующих этапов: создаются стратегии, которые позволяют достичь поставленных целей, формируется общая стратегия из альтернативных стратегий; анализируются альтернативы в рамках избранной общей стратегии и оцениваются по степени пригодности для достижения ее главных целей.

При формировании, оценке и выборе общей экономической стратегии аграрным предприятиям следует руководствоваться как общими правилами системного и ситуационного подходов, так и принципами, которые обеспечивают наиболее рациональное и быстрое достижение поставленных стратегических целей. Вследствие этого, мы рекомендуем общий подход к формированию экономической стратегии, где на первом месте стоит процесс производства, а не стратегический план. Стратегические идеи зарождаются в разных структурах организации. После того как сформулируются стратегические идеи, приступают к их планомерному отбору, используя разные формы структурирования и систематизации.

В большинстве аграрных предприятий внедрение экономической стратегии осуществляется в рамках сформированных организационных структур управления. Руководители предприятий уделяют основное внимание текущим целям, запросам оперативного управления, поэтому необходимо существующие организационные структуры перестроить в соответствии с принятой экономической стратегией. Суть этого изменения состоит в выделении в составе организации стратегических хозяйственных подразделов, предоставлении им статуса центров прибыли. Каждый из них должен иметь свою собственную генеральную цель, независимую от целей других подразделений. Ответственность за каждое направление как в краткосрочной, так и в долгосрочной перспективе возлагается на одного управляющего. Он должен отстаивать в рамках своих полномочий интересы своего подразделения в области технологий, производства, капитальных вложений, которые определяют успех предприятия. Вместе с тем при распределении ресурсов между разными стратегическими хозяйственными подразделениями план любого из них должен уточняться с целью сбалансирования интересов организации в целом.

Взаимодействие всех составных экономической устойчивости (внешних и внутренних факторных составляющих) поддерживается совокупностью финансовых ресурсов, достаточный объем которых позволяет своевременно обеспечить расширенное воспроизводство на новой научно-технической основе, тем самым содействуя повышению финансовой и экономической устойчивости аграрных предприятий. В качестве основных факторов экономической устойчивости аграрных предприятий необходимо рассматривать финансовые.

Ключевые слова: аграрные предприятия, экономическая устойчивость, система управления, стратегия, формирование.



ANNOTATION

Mateyko S.V. Shaping to economic stability agrarian enterprises. - a Manuscript.

Dissertation for the Candidate's of sciences (economics) by specialty 08.07.02. - Agrarian (rural) economics and agrarian-industrial complex (AIC). - Dniepropetrovsk state agricultural university, Dniepropetrovsk, 2005.

The Thesis is dedicated to development scientifically-methdological bases and motivation of the complex of the directions of the shaping to economic stability agrarian enterprise.

In thesises explored and are generalised theoretical bases and essence to economic stability agrarian enterprise. The Certain particularity of the development to economic strategy agrarian enterprise. The Analysed complex factor, which have influenced upon formation of the different economic shaping in agricultures. It Is Determined modern condition agricultural production and is made estimation of the development different organizing-legal forms agrarian enterprise. The Advanced methods of the shaping to economic strategy in agricultures. The Designed mechanism of management financial-economic condition agrarian enterprise.

Key words: agrarian enterprises, economic stability, managerial system, strategy, shaping.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах розвитку багатоукладності в економіці аграрного виробництва в перехідний період до ринку, створення нових господарських формувань у сільському господарстві на основі різних форм власності глибокого вивчення потребують питання ефективності їх діяльності, розробки й організації застосування системи господарських механізмів функціонування корпоративних структур, дослідження ролі та значення організаційно-економічних і техніко-технологічних чинників у розвитку конкурентоспроможного агропромислового виробництва, його інтеграції у світове ринкове співтовариство.

Оцінка економічних передумов сталого розвитку сільського господарства передбачає першочергове дослідження сучасного стану і тенденцій розвитку самого підґрунтя сільськогосподарського виробництва - земельних і трудових ресурсів, виробничих фондів і матеріально-технічної бази, капіталовкладень тощо, а також проведення загального аналізу ефективності функціонування сільськогосподарського виробництва.

Забезпечення економічної стійкості аграрних підприємств через порівняно більшу вразливість їх діяльності пов'язане з певними труднощами навіть для країн, які досягли високого рівня розвитку. Тим більше, що аграрний сектор України, послаблений роками кризи, потребує для свого відновлення значної кількості ресурсів і зусиль, що мають докладатися на всіх рівнях.

Дослідженню основних теоретичних категорій економічної стійкості підприємств присвячені праці зарубіжних економістів: Р. Брейли, К. Брігхема, Дж.К. Ван Хорна, Е. Стоянової, Е. Хелферта тощо. Дослідженням сталого розвитку сільськогосподарської діяльності займалися відомі вітчизняні учені, серед яких П.І. Гайдуцький, М.Я. Дем'яненко, М.Х. Корецький, П.М. Макаренко, Л.Ю. Мельник, В.Я. Месель-Веселяк, П.Т. Саблук та інші.

Однак при всій важливості проведених досліджень ряд положень щодо формування економічної стійкості аграрних підприємств залишаються не визначеними, що потребує їх подальшого дослідження. Зокрема, уточнення й подальшої розробки потребує економічна стратегія як чинник підвищення економічної стійкості в сільському господарстві. Сьогодні не сформовано систему організації фінансово-економічного стану аграрних підприємств. Відсутня методика розробки стратегії розвитку аграрних підприємств.

Актуальність проблеми, недостатній рівень її дослідження й висвітлення в економічній літературі, теоретичне та практичне значення для утвердження ринкових відносин зумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили її цільову спрямованість і логіко-структурну будову.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення та висновки дисертації були одержані при виконанні досліджень у межах наукових тем Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління”: “Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів” (номер державної реєстрації 0102U003195), “Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур - системи ціноутворення, фінансово-кредитних відносин, страхування” (номер державної реєстрації 0102U003197).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка науково-методологічних основ і обґрунтування комплексу напрямів формування економічної стійкості аграрних підприємств.

Відповідно до цієї мети в дисертації було поставлено та вирішено такі завдання:

- узагальнення теоретичних основ, сутності економічної стійкості аграрних підприємств;

- обґрунтування методики визначення економічної стійкості аграрних підприємств;

- дослідження теоретичних положень і розробка економічної стратегії аграрних підприємств;

- уточнення комплексу чинників, що сприяють конкурентноздатності та економічній стійкості аграрного підприємства;

- оцінка розвитку аграрних підприємств;

- розробка системи організації фінансово-економічного стану аграрних підприємств;

- уточнення концепції економічної стратегії аграрних підприємств;

- обґрунтування методики формування економічної стратегії в сільському господарстві.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є оцінка та напрями забезпечення ефективного функціонування аграрних підприємств.

Об'єктом дослідження є процеси економічного функціонування аграрних підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною й методологічною базою дослідження стали діалектичний метод пізнання, економічні закони і категорії, нормативно-правові та методичні документи, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених із загальної економічної теорії, проблем економічної стійкості аграрних підприємств та формування досконалого механізму для її підвищення.

У процесі дослідження було застосовано такі методи: системно-функціональний (узагальнено теоретико-методологічні аспекти економічної стійкості), абстрактно-логічний (відпрацьовано методичні підходи до формування системи показників економічної стійкості), діалектичний (розглянуто еволюцію об'єкта дослідження протягом останніх років, виявлено шляхи та резерви його подальшого розвитку), економіко-статистичний (проаналізовано сучасний стан аграрних підприємств), порівняльного аналізу та рядів динаміки (порівняно фактичні дані звітного періоду та попередніх років, виявлено зміни показників і параметрів функціонування об'єкта дослідження в часі). Ці методи стали методичною основою проведеного дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному:

вперше:

- запропоновано систему організації фінансово-економічного стану аграрних підприємств, етапами якої є розробка цілеспрямованої комплексної політики управління, створення систем організаційного забезпечення та контролінгу фінансово-економічного стану;

удосконалено:

- концепцію економічної стратегії аграрних підприємств, що полягає у виборі генеральної мети їх діяльності, формуванні стратегії, розробці стратегічних планів і контролі за їх виконанням;

- процес формування економічної стратегії аграрних підприємств застосуванням системного підходу виходячи з процесу виробництва;

набули подальшого розвитку:

- поняття "економічна стійкість" аграрного підприємства, під яким розуміється складна та органічно взаємопов'язана, взаємозалежна система факторних складових внутрішнього (виробничих, організаційно-управлінських і фінансових чинників) та зовнішнього середовища (державно-правових, науково-технічних, ринкових, зовнішньоекономічних, соціальних, природно-кліматичних чинників);

- визначення фінансових чинників як сукупності фінансових ресурсів та їх джерел, ефективна організація та використання яких у системному вигляді сприяють конкурентноздатності й економічній стійкості аграрного підприємства.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження щодо формування економічної стійкості аграрних формувань у сільському господарстві використані при реалізації Програми стабілізації та розвитку агропромислового комплексу Запорізької області на період до 2010 р. (дов. № 01-05/ 95 від 12.05.2005 р.).

Найважливіші результати досліджень щодо розвитку сільського господарства й оцінки економічної стійкості аграрних підприємств використані в підприємницьких структурах АПК Запорізького району Запорізької області (дов. № 46 від 5.05.2005 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Гуманітарного університету "Запорізький інститут державного та муніципального управління" при викладанні таких дисциплін: "Фінанси", "Фінанси підприємств", "Економіка підприємства", "Фінансовий менеджмент" (дов. № 24 від 6.06.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення й висновки дисертації розроблені автором особисто та містяться в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: "Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону", м. Дніпропетровськ (2002 р.); "Економіка підприємства: проблеми теорії та практики", м. Дніпропетровськ (2003 р.); "Дні науки" в Гуманітарному університеті "ЗІДМУ", м. Запоріжжя (2004 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено в 9 наукових публікаціях, з них 6 - у наукових фахових виданнях; загальний обсяг публікацій становить 1,9 обл.-вид. арк.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

Обсяг роботи - 211 сторінок, з них: 17 таблиць займають 10 сторінок, 21 рисунок - 16, 9 додатків - 32, список використаних джерел (124 найменувань) - 9 сторінок.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету й завдання роботи, викладено найбільш вагомі результати, що характеризують науково-практичну новизну дослідження, вказано практичне значення та можливості застосування одержаних результатів.

У першому розділі "Науково-методологічні засади економічної стійкості підприємств" розкрито сутність і зміст економічної стійкості підприємств, проаналізовано особливості її розвитку в умовах ринку й визначено методологічні принципи розробки економічної стратегії аграрних підприємств.

Темпи зростання української економіки багато в чому зумовлені станом виробництва, яке поки що не забезпечене необхідними передумовами динамічного стійкого зростання. Це викликано, насамперед, масштабами нагромаджених проблем за останнє десятиліття реформ, у результаті яких відбулася фактична деіндустріалізація України. Масова деіндустріалізація господарського комплексу України при неефективній макроекономічній політиці доводить, що між макроекономічною стабілізацією й розвитком підприємств як основних суб'єктів ринку існує тісний взаємозв'язок.

На наш погляд, стійкість у суспільних системах, на відміну від таких понять, як "стабільність", "стагнація", "спокій", має передбачати гнучке реагування на всі зовнішні й внутрішні впливи для того, щоб не запобігати новим обставинам, властивостям та відносинам, а уміло використовувати їх для постійного відновлення і самовдосконалення. На відміну від стійкості механічних систем, яким притаманно зберігати свої властивості при тих чи інших подразненнях середовища, економічна стійкість підприємств, що являють собою складну відкриту соціально-економічну систему, повинна мати здатність до змін і адаптації до умов реального соціально-економічного середовища, будучи разом з тим основою економічного зростання.

В якості чинників економічної стійкості доцільно розглядати такі ресурси і їх джерела, за допомогою яких безпосередньо змінюються, розвиваються і створюються основні передумови для її забезпечення. З усієї сукупності зовнішніх і внутрішніх змінних чинників доцільно розкрити зміст і потенціал тих, котрі вирішальною мірою визначають економічну стійкість підприємства.

В умовах командно-адміністративної системи підходи до формування економічної стійкості підприємств визначало існування єдиної державної власності на засоби виробництва. Формуванням економічної стійкості підприємств займалася переважно держава, і застосовувані з цією метою методи були основані на суворій регламентації й широкому перерозподілі засобів. Для ринкової економіки характерна динамічність саме зовнішнього середовища і внутрішня стійкість підприємств. Тому приватизація, розірвавши всі внутрішні зв'язки, практично паралізувала українську економіку.

Стійкість будь-якої системи, у тому числі й економічної, характеризується наявністю механізмів саморегуляції, завдяки яким неперервно відбуваються процеси пристосування, що зумовлюють вирівнювання попиту і пропозиції, витрат і доходів тощо й тим самим забезпечують стійкий розвиток. Сучасний стан української економіки ускладнює відпрацювання цих механізмів і дає змогу вести мову лише про розробку їх окремих елементів.

У результаті дослідження доведено, що економічна стійкість аграрного підприємства - це комплекс ознак організаційної, інноваційної, логістичної, виробничої, фінансово-кредитної діяльності з урахуванням їх взаємовпливу і взаємодії, а також якість продукції, що виробляється, науково-технічний розвиток матеріальної бази, стабільність усього спектра ресурсного забезпечення, розвиненість кадрового й інтелектуального потенціалу, наявність інноваційного менеджменту. Отже, основними чинниками, які формують стійкість аграрних підприємств, є: високий матеріально-технічний, технологічний, кадровий потенціал; ефективність фінансових операцій; ритмічність кругообігу коштів; стійке становище на товарному ринку; надійність економічних зв'язків; конкурентноздатність, продукції, що виробляється. Тому для аналізу стану економічної стійкості аграрних підприємств необхідно використовувати показники оцінки фінансового стану (коефіцієнт загальної оборотності капіталу за рік; коефіцієнт оборотності оборотних коштів; коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних коштів; коефіцієнт оборотності готової продукції; коефіцієнт платоспроможності; коефіцієнт покриття; коефіцієнт розрахунку з підприємствами; коефіцієнт ліквідності; коефіцієнт автономії; коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів; коефіцієнт маневреності; коефіцієнт фінансової стабільності тощо) й ефективності його діяльності (обсяг валової, товарної, чистої продукції; зростання виробництва (робіт) у вартісному виразі; виробництво продукції на 1 грн. витрат; урожайність сільськогосподарських культур; продуктивність у різних галузях тваринництва; відносна економія основних виробничих фондів, нормованих оборотних коштів, матеріальних витрат (без амортизації); фонду оплати праці; норма рентабельності; витрати на 1 грн. товарної продукції по повній собівартості; економія від зниження собівартості до всієї товарної продукції; економічний ефект від підвищення якості продукції тощо).

Серед основних чинників, ефективна організація яких сприяє формуванню фінансової та економічної стійкості аграрних підприємств, головну роль відіграють сукупність фінансових ресурсів і їх джерел. Шляхом збільшення капіталу, що функціонує, його рентабельності, чистого прибутку й інших грошових доходів має забезпечуватись розширене відтворення для реалізації цілей і завдань підприємства. Тому в сучасних умовах необхідним є забезпечення умов формування економічної стійкості аграрних підприємств шляхом створення системи фінансових чинників.

Організація ефективної системи фінансових чинників передбачає здатність аграрного підприємства за допомогою раціоналізації структури капіталу, інтенсифікації власних фінансових ресурсів, розвитку інвестиційних чинників розподіляти й перерозподіляти доходи і нагромадження з метою збільшення функціонуючого капіталу підприємства в цілому.

Сучасна макроекономічна політика не забезпечує необхідних умов для розвитку виробництва, в результаті чого аграрним підприємствам важко зорієнтуватися. У зв'язку з цим економічна стійкість багато в чому залежить від формування стратегії.

Стратегія підприємства - це розрахована на перспективу система заходів, що забезпечує досягнення конкурентних цілей, поставлених підприємством. Тобто це сукупність усіх дій, включаючи набір правил і прийомів, які забезпечують досягнення стратегічних цілей підприємства.

Серед головних обставин, на які організації необхідно реагувати, варто виділити насамперед зростання глобалізації, більш інтенсивну конкуренцію, високі ціни на сировину та матеріали, скорочення життєвого циклу виробів, труднощі в одержанні коштів на дослідження й розробки, необхідність постійно збільшувати внутрішню гнучкість і адекватність організації, впроваджувати нові форми кооперації, у тому числі міжнародну.

При розробці стратегії дослідження проводиться за трьома основними напрямами: вивчається ситуація в макросфері, тобто економіка, правове регулювання і керування, політичні процеси, стан природної сфери і ресурсів, науково-технічного і технологічного розвитку суспільства, інфраструктури тощо; ситуація в галузі й умови конкуренції в ній - це економічні показники, що характеризують галузь, конкурентні сили, що діють у ній і ступінь їх впливу, фактори, що впливають на зміну в структурі конкурентних сил галузі, привабливість галузі з погляду перспектив одержання прибутку вище середнього тощо; внутрішнє середовище організації: кадри організації, їх потенціал, кваліфікація, інтереси тощо; організація управління; виробництво, що включає організаційні, операційні і техніко-технологічні характеристики і наукові дослідження і розробки; фінанси організації; організаційна культура.

Розглядаючи питання розробки економічної стратегії аграрного підприємства, важливо підкреслити, що його діяльність в аграрній сфері певною мірою зумовлена специфікою цієї галузі: вироблена тут продукція бере участь у подальшому процесі виробництва; сезонність виробництва; специфічна організація трудових процесів у галузях рослинництва і тваринництва; виконавець не має постійного місця роботи; цінова нееластичність попиту на продукти сільського господарства; велика кількість розрізнених товаровиробників створює умови для високого рівня конкурентноздатності на ринку сільськогосподарських товарів.

Економічну стратегію підприємства найбільш повно, на наш погляд, характеризує схема, наведена на рис. 2. Елементи стратегії орієнтовані на зовнішнє і внутрішнє середовище діяльності підприємства. Це означає, що результати реалізації керівництвом підприємства стратегічних рішень тією чи іншою мірою зумовлені, з одного боку, впливом самих стратегічних рішень на процеси, що проходять у внутрішньому і зовнішньому середовищах, з іншого, впливом цих сфер на характер рішень. Від того, наскільки якісно та грамотно будуть ураховуватися особливості цієї галузі при створенні й реалізації економічної стратегії, залежить у цілому успіх діяльності, оскільки ігнорування цих особливостей зведе всі зусилля підприємства нанівець.

У другому розділі "Економічний розвиток аграрних підприємств" проаналізовано сучасний стан виробництва сільськогосподарської продукції в аграрних підприємствах, досліджено становлення і розвиток різних форм господарювання у сільському господарстві.

На початок 2004 р. в сільському господарстві Запорізької області налічувалось 3672 господарюючі суб'єкти, з них 599 господарських товариств, 288 приватних підприємств, 125 виробничих кооперативів, 2508 фермерських господарств, 34 державні підприємства тощо.

Протягом 1990-2003 рр. умови функціонування аграрних підприємств були складними. На фоні негативних тенденцій, наявних у цьому секторі економіки, спостерігається значне скорочення площ сільськогосподарських угідь в аграрних підприємствах та збільшення їх у господарствах населення в 6,1 рази. У структурі посівних площ при зменшенні кормових культур частка зернових культур зросла на 0,9 %, технічних - на 23,6 % (до 35,7 %) і картоплі та овоче-баштанних - на 1,5 %.

Аналіз показників урожайності підтверджує висновок про те, що при виробництві сільськогосподарської продукції установилася чітка тенденція до її зниження. Про це свідчать такі показники: урожайність зернових культур у господарствах Запорізької області за 1990-2003 рр. знизилася на 58,9 %, соняшнику - на 63,7 %, овочів - на 20,8 %. Такі ж темпи зниження продуктивності посівів спостерігаються і по інших сільськогосподарських культурах. Рентабельність зернових культур скоротилася за 1990-2003 рр. на 207,3 % (в 7,9 рази), насіння соняшнику - на 166,3 % (в 3,2 р.), овочів відкритого грунту - на 26,9 (в 2,1 р.), плодів - на 68,9 % (в 4,1 р.), а виробництво картоплі і винограду в останні роки взагалі було збитковим.

Ефективність виробництва тваринницької продукції зазнала найбільш суттєвих змін за період дослідження. Продуктивність корів за 1990-2003 рр. зменшилося на 33,4 %, приріст ВРХ і свиней - відповідно на 33,2 і 48,1 %, проте відмічається вища несучість курей на 23,1 %. Поголів'я ВРХ скоротилося в усіх категоріях господарств області у 5 разів, а у сільськогосподарських підприємствах - у 9,4 раза, поголів'я свиней - відповідно, у 4,3 і 6,2 раза, овець і кіз - відповідно, у 14,5 і 53,8 раза. Найбільш катастрофічне становище в цій галузі спостерігається у вівчарстві та свинарстві. За 1990-2004 рр. обсяги виробництва м'яса всіх видів скоротилося у 4,1 раза, молока - у 2,6 раза, яєць і вовни, відповідно у 1,7 і 40,9 раза. Різке зменшення виробництва продукції тваринництва прямо впливає на скорочення обсягів її реалізації. Рентабельність молока за 1990-2003 скоротилася від 22,9 до 2,3 % і яєць з 17,4 до 14,0 %, а м'ясо всіх видів протягом всього періоду - збиткове.

Виробництво валової продукції у співставних цінах 2000 р. у Запорізькій області скоротилося за період 1990-2004 рр. з 4324,4 млн. грн. до 2406,2 млн. грн. або на 179,7 %, в т.ч. в рослинництві на з 1977,0 до 1659,6 млн. грн. або на 119,1 %, а в тваринництві з 2347,4 до 746,6 млн. грн. або в 3,1 рази. Значні зміни відбулись у формуванні структури валової продукції, за рахунок зростання частки продукції виробленої господарствами населення. Так, у 1990 р. на частку аграрних підприємств припадало 79,8 % загального обсягу виробленої валової продукції, а у 2003 - лише 43,2 %.

За 1990-2003 рр. в області відбулося зменшення виробництва сільськогосподарської продукції на одну особу з 2071 грн. до 922 грн., в т.ч. продукції рослинництва в 1,8 рази і тваринництва - в 2,8 рази. Виробництво на одну особу в натуральних величинах також зменшилося: зернових культур - в 4,5 рази, овочів - в 1,3 р., плодів - в 1,6 р., м'яса і м'ясо-продуктів - в 2,6 р., молока і молочних продуктів - в 2,5 р., яєць - в 1,4 р.

Рентабельність аграрних підприємств Запорізької області за 1990-2004 рр. значно зменшилася (з 42,2 до 14,9 %). Рослинництво протягом досліджуваного періоду залишалось рентабельним, хоча її рівень знизився з 154,0 до 31,5 %. Тваринництво протягом всього періоду (крім 1990 р.) р.) було нерентабельним. Сума отриманого прибутку в рослинництві за 2003-2004 рр. в розрахунку на 1 грн. витрат склала 0,25-0,29 грн., а в тваринництві сума збитку - 0,15-025 грн., коли в цілому по Україні отримано відповідно - 0,14 грн. прибутку та 0,1 грн. збитку. Частка прибуткових аграрних підприємств в Запорізькій області в 2002-2004 рр. зросла з 68,2 до 76,2 %, що свідчить про поліпшення ситуації в галузі.

Порівняльний аналіз представлених аграрних і переробних підприємств дозволив виявити, що чим складніше фінансовий стан підприємства, тим більш висока в розрахунках частка бартеру, давальницька переробка сировини, реалізація продукції за готівку. Напроти, підприємства з порівняно стійким фінансово-економічним станом проводять основні платежі через банк, що дозволяє їм розраховувати на значні кредитні ресурси.

Порівняння коефіцієнтів ліквідності сукупності аграрних і переробних підприємств свідчить, що найбільш низькі показники поточної й абсолютної ліквідності спостерігалися в 2002 і 2003 роках, а до кінця 2004 року ступінь ліквідності на досліджуваних підприємствах трохи зросла. Таким чином, обстеження десяти аграрних і переробних підприємств Запорізької області за 2000-2004 роки показало, що першочерговою проблемою була і продовжує залишатися проблема удосконалення управління фінансово-економічним станом в умовах ринкових перетворень. Тому потрібно створення механізму по мобілізації і використанню внутрішніх резервів в забезпеченні стійкого фінансово-економічного стану в поточному і перспективному періоді.

У третьому розділі "Напрями формування економічної стійкості аграрних підприємств" запропоновано систему організації фінансово-економічного стану підприємств і удосконалено процес формування економічної стратегії аграрних підприємств.

Побудова системи організації фінансово-економічного стану має ґрунтуватись на реалізації таких основних принципів: наукова обґрунтованість, очевидність, простота, економічність, ефективність. У загальному вигляді зміст і етапи побудови цієї системи наведено на рис. 3.

Первинним, вихідним етапом побудови системи організації фінансово-економічного стану має стати розробка цілеспрямованої комплексної політики здатної забезпечити стійкий фінансово-економічний стан. Під такою політикою розуміємо визначення цілей формування фінансово-економічного стану відповідно до завдань розвитку підприємства і вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення. При формуванні політики організації фінансово-економічного стану необхідно врахувати, що перспективним напрямком підвищення ефективності господарської діяльності аграрних підприємств є створення інтегрованих агропромислових структур з метою одержання економічного ефекту від замкненого циклу виробництва і переробки сільськогосподарської сировини за допомогою інвестицій агропромислових підприємств, розвиток кооперативних форм і зв'язків з господарствами населення та фермерськими господарствами.

Ефективна система організації фінансово-економічного стану аграрних підприємств зумовлюється станом взаємозалежної сукупності внутрішніх структурних служб і підрозділів підприємства, що забезпечують розробку та прийняття управлінських рішень. Така система має бути сформована на основі центрів відповідальності, які створюються в рамках єдиної організаційної структури підприємства. При цьому необхідно адаптувати центри відповідальності до умов функціонування підприємства з огляду на масштаби його діяльності, її багатофункціональність, кількість персоналу, організаційну структуру, організаційно-правову форму діяльності.

На аграрних підприємствах для ефективного функціонування системи організації фінансово-економічного стану доцільно впроваджувати систему контролінгу як допоміжну технічну ланку, покликану обслуговувати процес прийняття рішень і стабільне функціонування системи фінансово-економічної інформації підприємства. Принципом побудови системи контролінгу є оперативне управління шляхом порівняння основних планових (нормативних) і фактичних показників, виявлення відхилень між ними, визначення їх причин та здійснення певних управлінських дій з метою впливу на вузлові внутрішні чинники нормалізації діяльності. У загальній системі контролінгу можна виділити центральний блок - контролінг фінансово-економічного стану, що забезпечує концентрацію контрольних дій на найбільш пріоритетних напрямах формування фінансово-економічного стану, своєчасне виявлення відхилень фактичних результатів від передбачених та прийняття оперативних управлінських рішень щодо виконання встановлених завдань.

Ефективне функціонування системи управління фінансово-економічним станом забезпечує цілеспрямований напрям дій усіх її елементів, оскільки якщо воно здійснюється в необхідному напрямі з мінімальними помилками й похибками, то підвищується рівень пристосовуваності підприємства до мінливого зовнішнього середовища.

Без стратегічних змін навіть найбільш обґрунтована стратегія може виявитися неефективною. Останніми роками значно змінилася парадигма розробки стратегії підприємства. Кінцевим продуктом стратегії розвитку аграрного підприємства, на наш погляд, буде структура організації і зміни, що дають їй змогу сприймати зміни в зовнішньому середовищі. Їх здійснення в організації створює умови, необхідні для реалізації обраної стратегії. Стратегічний центр зміщується з "вершини" підприємства на найрізноманітніші сфери (рівень цехового управління, відповідальних за збут тощо), тобто за правилом "спочатку структура, потім стратегія". Результатом функціонування системи стратегічного планування є сукупність взаємозалежних планових документів, у яких відображені прийняті стратегічні рішення й розподіл ресурсів.

Нові економічні умови потребують використання принципів планування в сільському господарстві, що більш повно відповідають конкретним умовам перехідного періоду, перспективам розвитку виробничих відносин на селі. Серед них найбільш істотним є, на наш погляд, індикативний, або рекомендаційний, характер планування стосовно товаровиробників. Методика формування економічної стратегії в сільському господарстві включає аналіз власного потенціалу (маркетинг, фінанси і бухгалтерський облік, виробництво, персонал, а також організаційну культуру і менеджмент); аналіз загальної ситуації в галузі і конкуренції в ній (розмір ринку, число конкурентів, кількість покупців і їх фінансові можливості тощо); складання переліку зовнішніх загроз і можливостей. Проаналізувавши зовнішні небезпеки і нові можливості, привівши у відповідність з ними внутрішню структуру, підприємство може приступати до вибору стратегії, що складається зі стадій розробки, доведення й оцінки. При розробці стратегії аграрного підприємства, а саме в сільському господарстві доцільно використовувати методику виділення стратегічних зон господарювання (СЗГ) на основі перспектив зростання і рентабельності, очікуваного рівня нестабільності, головних факторів успішної конкуренції, обсягу капітальних вкладень, що організація може виділити на розвиток СЗГ і рівні рентабельності в них тощо.

Аграрні підприємства сьогодні відійшли від стратегічного планування своєї діяльності, проте їх подальший розвиток залежить від щорічного складання планів. Тому рекомендується включити до їх змісту, такі розділи: план-договір на реалізацію продукції, основні економічні показники, заходи щодо поліпшення й використання земельних угідь, виробничі програми з рослинництва і тваринництва та розрахунок витрат на їх здійснення, калькуляція собівартості сільськогосподарської продукції і фінансовий план. Розрахунки до річного плану мають обов'язково включати три групи показників: виробничі, фінансові, соціальні.

Успішний розвиток аграрних підприємств у майбутньому залежить не тільки від наявності ринків збуту, а й від здатності забезпечити себе необхідними ресурсами в достатній кількості і належної якості. Вони мають турбуватися про наявність альтернативних джерел постачання стратегічних ресурсів: палива, енергії, кваліфікованих кадрів. Тому, концепція економічної стратегії аграрних підприємств повинна полягати у виборі їх генеральної мети діяльності, формуванні стратегії, розробці стратегічних планів і контролі їх виконання. Розробляючи стратегію аграрного підприємства, слід особливу увагу приділяти зонам стратегічних ресурсів, у яких стикаються інтереси різних організацій.

При виборі економічної стратегії необхідне приведення організаційної структури аграрного підприємства у відповідність з конкретними вимогами вибраної стратегії. Дослідження засвідчили, що головна причина полягає в тому, що на більшості підприємств впровадження стратегії здійснювалося в рамках існуючих організаційних структур управління, без суттєвої перебудови форм і методів управління, систем контролю. Керівництво приділяє основну увагу досягненню поточних цілей, питанням оперативного управління. Зміст пропонованої організаційної структури полягає в тому, щоб розвантажити вище керівництво підприємства від вирішення оперативних, поточних завдань шляхом виділення у складі організації стратегічних господарських підрозділів, надання їм статусу центрів прибутку з власною генеральною метою, незалежною від цілей інших підрозділів.



ВИСНОВКИ

1. Економічна стійкість у суспільних системах, на відміну від таких понять, як "стабільність", "стагнація", "спокій", має передбачати гнучке реагування на всі зовнішні й внутрішні впливи для того, щоб не запобігати новим обставинам, властивостям і відносинам, а уміло використовувати їх для постійного відновлення та самовдосконалення. "Економічна стійкість" суб'єктів господарювання є містким і багатогранним соціально-економічним поняттям. На відміну від стійкості механічних систем, яким притаманно зберігати свої властивості при тих чи інших подразненнях середовища, економічна стійкість підприємств, що являють собою складну відкриту соціально-економічну систему, повинна мати здатність до змін, мати властивість адаптуватися до швидкозмінних умов реального соціально-економічного середовища, будучи разом з тим основою економічного зростання.

2. Взаємодія всіх факторних складових економічної стійкості (зовнішніх і внутрішніх) підтримується сукупністю фінансових ресурсів, достатній обсяг яких дає змогу своєчасно забезпечити розширене відтворення на новій науково-технічній основі, тим самим сприяючи підвищенню фінансової й економічної стійкості аграрних підприємств. Між усіма чинниками має існувати повна рівновага, але в кожній комбінації чинників завжди є слабкий елемент, що затримує розвиток усіх інших. Сьогодні для підприємств таким слабким елементом є фінанси, тобто як основні чинники економічної стійкості аграрних підприємств необхідно розглядати фінансові.

3. Складовими елементами економічної стратегії є окремо взяті стратегії підприємства (товарна, цінова, кадрова тощо). Під економічною стратегією аграрного підприємства слід розуміти сукупність правил і прийомів економічно ефективного досягнення поставлених перед підприємством стратегічних цілей з урахуванням його ресурсного потенціалу, а також особливостей сільськогосподарського виробництва, де воно здійснює свою господарську діяльність.

4. Формування економічної стратегії та реалізація її аграрними формуваннями зумовлені як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками. Аналіз проведено на прикладі сукупності аграрних і переробних підприємств, що мають приблизно однакові природно-економічні умови господарювання показав, що аналізовані підприємства Запорізької області мають низьку рентабельність, закредитованість і постійну нестачу власних оборотних коштів, а також відсутність ліквідного заставного майна. У більшості досліджуваних підприємств відсутні чітко сформульовані підходи до формування економічної стратегії.

5. Система організації фінансово-економічного стану аграрних підприємств складається з цілеспрямованої комплексної політики управління, системи організаційного забезпечення та контролінгу фінансово-економічного стану. При формуванні політики управління фінансово-економічним станом перспективним напрямом є підвищення ефективності господарської діяльності на основі створення інтегрованих агропромислових структур. Система організаційного забезпечення має бути сформована на основі центрів відповідальності, які створюються в рамках єдиної організаційної структури підприємства. Заключним етапом організації стійкого фінансово-економічного стану повинна бути система контролінгу, яка полягає в ефективному оперативному управлінні шляхом порівняння основних планових (нормативних) і фактичних показників, виявлення відхилень між ними, визначення їх причин та здійснення певних управлінських дій з метою впливу на вузлові внутрішні чинники нормалізації діяльності.

6. Застосування економічної стратегії для кожного аграрного підприємства має індивідуальний характер. Виходячи з цього, у дисертації запропоновано економічні стратегії для різних типів аграрних підприємств. Основними чинниками, що впливають на стратегії, є: виробничо-фінансовий стан, привабливість видів підприємницької діяльності, розміри підприємства й особливості сільського господарства.

7. Першим етапом формування економічної стратегії аграрного підприємства є вибір генеральної мети з урахуванням стану зовнішнього і внутрішнього середовища. Проаналізувавши зовнішні та внутрішні чинники, на другому етапі підприємство вибирає стратегію, що складається з таких етапів: створюються стратегії, що дають змогу досягти поставлених цілей, тобто розробляється якомога більша кількість альтернативних стратегій, формується загальна стратегія з альтернативних стратегій; аналізуються альтернативи в рамках обраної загальної стратегії й оцінюються за рівнем придатності для досягнення її головних цілей. На третьому етапі, після вибору стратегії, розробляють стратегічні плани відповідно до прийнятої підприємством загальної економічної стратегії та здійснюють контроль за результатами виконання планів.

8. При формуванні, оцінці та виборі загальної економічної стратегії аграрним підприємствам варто керуватися як загальними правилами системного й ситуаційного підходів, так і принципами, що забезпечують найбільш раціональне і швидке досягнення поставлених стратегічних цілей. Унаслідок цього, ми рекомендуємо системний підхід до формування економічної стратегії, де на першому місці - процес виробництва, а не стратегічний план. Стратегічні ідеї зароджуються в різних структурах організації, при цьому стратегія є частиною роботи будь-якого керівника, а також будь-якого співробітника. Після формулювання стратегічних ідей їх починають планомірно добирати, використовуючи різні форми структурування та систематизації.

9. У більшості аграрних підприємств упровадження економічної стратегії здійснюється в рамках сформованих організаційних структур управління. Керівники підприємств приділяють головну увагу поточним цілям, потребам оперативного управління, тому необхідно наявні організаційні структури перебудувати відповідно до прийнятої економічної стратегії. Суть цієї зміни полягає у виділенні в складі організації стратегічних господарських підрозділів, наданні їм статусу центрів прибутку. Кожен з них повинен мати власну генеральну мету, незалежну від цілей інших підрозділів. Відповідальність за кожен напрям як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі покладається на одного керуючого. Він має відстоювати у межах своїх повноважень інтереси свого підрозділу у сфері технологій, виробництва, капітальних вкладень, що визначають успіх підприємства. Разом з тим при розподілі ресурсів між різними стратегічними господарськими підрозділами план кожного з них повинен уточнюватися з метою збалансування інтересів організації в цілому.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Матейко С.В. Економічна сутність ефективності сільськогосподар-ського виробництва // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2004. - № 5. - С. 142-145.

2. Матейко С.В. Ефективність організації сільськогосподарського виробництва // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2005. - № 1. - С. 162-167.

3. Матейко С.В. Класифікація факторів впливу на фінансово-економічний стан підприємств // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2004. - № 3. - С. 133-137.

4. Матейко С.В. Модель контролінгу фінансово-економічного стану підприємства // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2004. - № 2. - С. 130-132.

5. Матейко С.В. Продовольча безпека як основа розвитку аграрної політики // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2004. - № 6. - С. 163-166.

6. Матейко С.В. Стійкість продовольчого ринку України // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2004. - № 4. - С. 167-170.

7. Матейко С.В. Підвищення економічної стійкості різних форм господарювання у сільському господарстві // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених "Економіка підприємства: проблеми теорії та практики". - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 97-99.

8. Матейко С.В. Підвищення платоспроможності підприємств в контексті розширення фінансового самозабезпечення регіонів // Всеукраїнська науково-практична конференція "Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону". - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. - С. 30-31.

9. Матейко С.В. Управління фінансово-економічною стійкістю підприємств // Збірник тез доповідей учасників "Дні науки" в Гуманітарному університеті "ЗІДМУ": В 3 т. - Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ", 2004. - Т. 2. - С. 137-139.

Размещено на Allbest.ru

...