Формування регульованого національного ринку праці в перехідній економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В. Н. КАРАЗІНА

ШИ ХУН

УДК 331.57

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ФОРМУВАННЯ РЕГУЛЬОВАНОГО НАЦІОНАЛЬНОГО РИНКУ ПРАЦІ В ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ

08.01.01 - економічна теорія

Харків - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Кім Матвій Миколайович, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Іванілов Олександр Семенович Харківський державний технічний університет будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економіки;

кандидат економічних наук, доцент Давидова Ірина Олегівна, Харківський державний університет харчування та торгівлі Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри економічної теорії та зовнішньоекономічної діяльності.

Провідна установа - Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, м. Донецьк, кафедра економічної теорії.

Захист відбудеться “22” квітня 2005 р. о “14-00” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.01 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. 4-11.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий “17” березня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.М.Соболєв.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку економіки та суспільства характеризується прискоренням і різноманітністю національних і міжнародних процесів, які визначають модернізацію соціально-економічного розвитку. Економічний і соціальний розвиток суспільства сьогодні великою мірою залежить від суперечливого переплетіння трьох економічних процесів - глобалізації, регіональної інтеграції (регіоналізації) і національної суверенізації, які тягнуть за собою як нові можливості, так і нові загрози. В той же час зростає необхідність наповнення економічного розвитку соціальним змістом і сенсом, що потребує трансформації всієї системи існуючих суспільно-економічних відносин.

Для перехідних економічних систем характерною тенденцією є десоціалізація економіки, яку особливо яскраво демонструють процеси перетворень у сфері праці та зайнятості. Трансформація цієї базової для суспільства сфери відбувається на основі впровадження ринкового механізму з метою оптимізації відтворення трудового потенціалу. Однак, це не просто заміна адміністративної системи розподілу трудових ресурсів ринковою, це ствердження ринкових принципів функціонування усіх сфер соціального розвитку - охорони здоров'я, освіти, соціального забезпечення та ін. Сучасний ринок праці в перехідних економічних системах сьогодні формується з урахуванням усього спектру аспектів соціально-економічного розвитку: технологічної та управлінської модернізації, національної та особистої конкурентоспроможності, інтелектуалізації, соціальної спроможності, інноваційних можливостей тощо. Ринок праці в перехідній економіці є найбільш уразливим її елементом внаслідок посилення відносин конкуренції, різкого скорочення зайнятості і зниження соціального захисту, що обумовлює деградацію трудового потенціалу і зниження конкурентоспроможності національної економіки.

Теоретичну базу вивчення ринку праці в ринкових системах складають принципи лібералізму представників класичної (А. Сміт, Д. Рикардо, Дж. Ст. Мілль, Ж.-Б. Сей) та неокласичної економічної теорії (Л. Вальрас, А. Пигу, А. Маршалл); кейнсіанська теорія державного регулювання економіки; монетаризм (М. Фридмен), марксистська політекономія (К. Маркс, Ф. Енгельс, В.І. Ленін), інституціоналізм (Т.Веблен, Д. Гелбрейт та ін.).

Важливе значення для нашого дослідження мають концепції соціального ринкового господарства В. Ойкена, В. Репке, А. Мюллер-Армака, Л. Ерхарда та ін. Серед сучасних концепцій розвитку соціально-економічних систем слід особливо відзначити концепцію альтернативних систем капіталізму, предметом якої є конкретні та множинні економічні системи.

Сьогодні розробленню методологічної бази дослідження ринку праці, зокрема в транзитивних економічних системах, присвячені праці таких російських вчених, як В. Адамчук, В. Буланов, І. Бушмарін, А. Веренікін, Н. Вишневська, Н. Волгін, Б. Генкін, І. Заславський, Р. Капелюшников, Ю. Кокін, М. Колосніцина, Р. Колосова, В. Куліков, А. Нещадін, А. Нікіфорова, Ф. Прокопов, О. Ромашов. Серед вітчизняних дослідників відзначимо таких, як Д. Богиня, В. Геєць, В. Герасимчук, О. Грішнова, І. Давидова, В. Данюк, В. Дем'яненко, С. Дзюба, С. Дорогунцов, О. Іванілов, М. Кім, Т. Кір'ян, А. Колот, В. Лазаренко, Г. Лук'янова, В. Мандибура, С. Мочерний, В. Онікієнко, І. Петрова, В. Петюх, М. Семикіна, В. Савченко, В. Секретарюк, М. Соколик, А. Чухно, Л. Шевченко и др.

Разом із тим, на наш погляд, теоретична база ринку праці транзитивних систем розроблена недостатньо. Зокрема, не в повній мірі враховуються національні особливості функціонування ринків праці, а саме тут містяться резерви їх оптимізації. Недостатньо глибоко і всебічно розкрито інституційний аспект формування ринку праці трансформаційних систем, що складає основу формування ринків праці в постсоціалістичних суспільствах. Ми вважаємо, що необхідно більш чітко сформулювати економічні та соціальні умови формування суб'єктів ринку праці в перехідній економіці виходячи з поняття соціальної ефективності державної політики на ринку праці. І, звичайно ж, необхідно визначити та оцінити вплив на формування національного ринку праці сучасних світових процесів - лібералізації, транснаціоналізації, глобалізації, регіоналізації та національної суверенізації, встановити параметри оптимальних умов формування конкурентоспроможного національного ринку праці, спроможного з точки зору національного, регіонального та міжнародного розвитку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках планової науково-дослідницької теми кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна “Трансформаційна економіка: загальні тенденції та особливості прояву в Україні” (державний реєстраційний № 0199U004422).

Об'єктом дисертаційного дослідження є соціально-трудові відносини перехідних економічних систем.

Предметом дослідження є формування і особливості функціонування національного ринку праці.

Методи дослідження базуються на загальнонаукових методах пізнання, серед яких найбільш використовуються історичний метод і системний аналіз наукових досягнень вітчизняних і зарубіжних авторів; системно-логічний і структурно-аналітичний методи дослідження умов і факторів, які визначають закономірності формування НРП, його структуру та суб'єкти; угрупування - для виявлення типів НРП в перехідній економіці; графоаналітичний метод - для встановлення взаємозв'язку між динамікою ВВП, іноземними інвестиціями і кількістю зайнятих. Теоретичною основою дослідження є класична та неокласична політекономія, марксизм, кейнсіанство, інституціоналізм, особливе місце займає сучасна концепція альтернативних систем капіталізму.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у виявленні сутності та особливостей формування і функціонування національного ринку праці (НРП), закономірностей інституційних перетворень НРП в трансформаційній економіці; оцінці соціальної ефективності НРП в умовах економічної глобалізації. Для досягнення цієї мети були поставлені і вирішені наступні завдання:

уточнення методології дослідження національного ринку праці (НРП) в трансформаційній економіці;

дослідження інституційних основ формування та функціонування ринку праці в перехідній економіці;

аналіз структури НРП, виявлення особливостей, форм, тенденцій розвитку складових НРП та їх соціальних наслідків у перехідній економіці;

дослідження впливу на формування національного ринку праці сучасних світових процесів - глобалізації, регіоналізації;

аналіз стану національного ринку праці в постсоціалістичних країнах;

виявлення особливостей формування суб'єктів національного ринку праці в перехідній економіці;

аналіз процесу становлення національного ринку праці в Китаї.

Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження, отриманих особисто здобувачем, полягає в наступному:

На основі використання інституційного підходу, поряд з неокласичним, визначено і змістовно розкрито поняття національного ринку праці в перехідній економіці як складного соціально-економічного інституту, що забезпечує відтворення трудового потенціалу в умовах історично складених національних суспільно-економічних відносин в сфері праці та зайнятості (національні традиції праці, її культура, трудовий менталітет, особливості менеджменту та ін.), утвердження ринкового механізму та оновлення системи державного регулювання.

Обґрунтовано типи національних ринків праці транзитивних систем за допомогою комплексу критеріїв: організаційного, рівня професійної підготовки працівників, принципів кадрової політики (мікрорівень), особливостей державного регулювання та ін. Виділено і систематизовано наступні типи ринків праці транзитивних систем: індустріальний (модель ЦСЄ, модель Європейських країн СНД), та аграрно-індустріальний (модель Азіатських країн СНД, Китайська модель).

Систематизовано основні фактори, що визначають особливості структури та суб'єктів НРП в трансформаційній економіці пострадянських країн, на рівнях:

мікроекономічному - кризові явища в сфері праці і в системі менеджменту, зниження продуктивності праці, погіршення якісних характеристик працівників більшості підприємств;

макроекономічному - системна криза, зниження ефективності суспільного виробництва, структурні зрушення, тінізація економіки, зниження ціни робочої сили, соціальної захищеності і рівня життя більшості населення;

міжнародному - зовнішньоекономічна залежність країн з перехідною економікою, низька конкурентоспроможність національної товарної продукції, слабка державна захищеність внутрішнього товарного ринку та національного ринку праці, деструкція єдиного економічного простору системи соціалізму та створення нової системи інтеграційних орієнтирів та угрупувань.

Виявлено особливості національного ринку праці в Китаї:

- домінування зайнятості населення в сільському господарстві (50 % усіх зайнятих);

- поєднання адміністративного працевлаштування з ринковими методами розподілу робочої сили;

- різке зростання трансформаційного безробіття - внаслідок перетворення державних підприємств і установ в недержавні;

- пом'якшення переходу населення на ринково-капіталістичний шлях, ринкову модель зайнятості завдяки використанню інституту спадкоємності (конфуціанство, збереження керівництва Компартії та її ідеології).

Визначено основні результати впливу економічної глобалізації, її складових на національні ринки праці різних країн (міжнародний аспект):

посилення їх гнучкості завдяки зростанню міграції робочої сили і підвищенню її мобільності;

різноспрямовані зміни структури зайнятості населення за кваліфікацією - в одних країнах зросли масштаби і частка кваліфікованої праці, а в інших, зокрема в пострадянських державах, - значно зменшились;

поступове зближення національних законодавчих норм і правил, що регулюють умови найму та звільнення працівників, соціального страхування та соціального захисту населення.

Розкрито механізм впливу глобалізаційних процесів на ринок праці окремої країни (національний аспект) як сукупність взаємозв'язків між економічною глобалізацією та НРП, їх напрямків і складових одне з одним. Виявлено результати впливу таких складових глобалізації, як зовнішньоторгова лібералізація та прямі іноземні інвестиції, на зайнятість населення. Зокрема встановлено, що існує прямо пропорційна залежність між загальною сумою прямих іноземних інвестицій і кількістю нових робочих місць на національному ринку праці.

Обґрунтовано, що економічні та соціальні функції по регулюванню національної економіки, зокрема НРП, які надаються добровільно і на основі принципу рівноправності державами наднаціональним і регіональним об'єднанням (союзам), є продовженням і розвитком функцій національної держави в умовах глобалізації та регіоналізації.

На основі аналізу подвійного інституційного середовища ринку праці, що поєднує інститути адміністративно-командної і ринкової систем (на прикладі економіки України), виявлено напрямки інституційного перетворення національного ринку праці транзитивних систем індустріального типу:

формування ринкового трудового менталітету;

здійснення активної політики на ринку праці;

адаптація корпоративної культури до національної специфіки;

створення ефективно функціонуючої системи соціального партнерства;

приведення трудового законодавства у відповідність реальним потребам національної економіки та ін.

Результати наукового дослідження, відображені в п.п. 2.1, 2.4, 2.6, 2.7, є новими, а в п.п. 2.2, 2.3, 2.5, 2.8 - суттєво доповнюють існуючі положення і вносять у них часткову новизну.

Практичне значення отриманих результатів. Висновки та пропозиції автора можуть бути використані в процесі вдосконалення законодавчої бази зайнятості, освіти і науки, а також діяльності державних і комерційних служб зайнятості, створення концепцій кадрової політики держави, організацій та соціально-трудової самореалізації особистості, а також при підготовці навчальних, виховних і освітніх програм, розділів посібників, підручників і спецкурсів для студентів ВНЗів з метою поглиблення знань щодо функціонування ринку праці в перехідних економічних системах.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені у дисертації, отримано автором особисто. У працях, написаних у співавторстві з науковим керівником, дисертанту належить: у праці [1] - 40 %, у праці [2] - 60%, у праці [4] - 50 %.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження були викладені на 3 науково-практичних конференціях: “Соціально-трудові відносини та соціальна політика у сучасних економічних умовах” (міжнародна, м.м. Донецьк, Слов'янськ, 2003); „Націоналізація та приватизація: минуле, теперішнє і майбутнє” (м. Харків, 2004); „Україна на шляху до Європейського Союзу” (Перший міжнародний науково-практичний семінар, м. Хмельницький, 2004).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані автором у 6 наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, загальним обсягом 2.7 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація має вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел, що включає 198 найменування. У дисертації є 14 малюнків, 14 таблиць (5 - в тексті, 9 - в додатках), 4 математичні формули. Загальний обсяг дисертації 188 сторінок машинописного тексту, основний текст викладено на 155 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет і об'єкт дослідження, його методологічну базу, мету і завдання дослідження, викладено наукову новизну отриманих результатів та їх практичне значення.

У першому розділі роботи «теоретико-методологічні основи дослідження національного ринку праці» розглядаються теоретичні основи та методологічні принципи аналізу національного ринку праці, визначається поняття національного ринку праці, його сутність, роль, характеризуються особливості структури національного ринку праці у перехідній економіці.

В економічній теорії поняття „ринок праці” традиційно розглядається як важлива складова ринкового механізму, що реалізує відносини купівлі-продажу робочої сили. Ці відносини характеризуються значними протиріччями і супроводжуються значними негативними явищами (безробіття, недоотримання певного обсягу виробництва, неефективне використання робочої сили тощо), які в наш час поширюються, тому що не знайдено ефективного механізму, який забезпечував би довготривалу рівновагу між попитом та пропозицією праці в економічних системах ринкового типу.

Теоретиками дискутується питання щодо предмету купівлі-продажу на ринку праці. Одні дослідники вважають, що товаром є робоча сила, тобто здатність працівника створювати товарну продукцію, інші - працю. Тому в дослідженнях зустрічаються розбіжності в поняттях „ринок праці”, „ринок робочої сили”, „ринок трудових ресурсів”. В нашій роботі ми дотримуємося поняття „ринок праці”, на якому між покупцями та продавцями (власниками) робочої сили встановлюються відносини оренди першими трудової здатності других. Ринок праці в економічній теорії розглядається у вузькому та в широкому значеннях. Згідно з першим, ринок праці - це ринковий механізм розподілу робочої сили за сферами, галузями економіки та підприємствами. У широкому розумінні ринок праці - це сфера відтворення робочої сили, що включає усі чотири фази цього процесу - виробництво, розподіл, обмін та споживання. В нашому дослідженні ми дотримуємося широкого трактування ринку праці, зважаючи на широкий спектр різноманітних проблем, що пов'язані з функціонуванням ринку праці.

В перехідній економіці відбувається трансформація сфери праці і зайнятості на основі впровадження ринкового механізму, завдяки чому має бути оптимізоване відтворення робочої сили, тобто має зрости ефективність використання робочої сили (та зайнятості) порівняно з адміністративно-плановою його моделлю. Однак, така трансформація повинна відбуватися поступово. Передбачаючи можливі негативні наслідки, держава має вживати певні заходи щодо захисту прав і соціально-економічного стану працівників.

Багатоманітність проблем, які виникають в процесі функціонування ринку праці, вимагають розглядати різні аспекти існування цього ринкового інституту - економічний, соціальний, інвестиційно-інноваційний, міжнародний тощо. Зокрема, важливого значення у період економічної глобалізації набуває конкурентоспроможність національного ринку праці як складової національної економіки. Таким чином, національний ринок праці (НРП) - складний поліфункціональний організм, що характеризує численність аспектів сфери відтворення робочої сили, які пов'язані практично з усіма сторонами розвитку економіки та суспільства. В перехідній економіці НРП є складним соціально-економічним інститутом, що забезпечує відтворення трудового потенціалу в історично складених умовах розвитку національних суспільно-економічних відносин у сфері праці та зайнятості (національні традиції праці, культури праці, трудовий менталітет, особливості менеджменту тощо), ствердження ринкового механізму та оновлення системи державного регулювання.

Аналіз структури національного ринку праці в перехідній економіці виявив його основні особливості. По-перше, це глибокі диспропорції між попитом та пропозицією внаслідок причин, що обумовлені ринковою трансформацією економіки - економічний спад, структурні перетворення, руйнування єдиного економічного простору країн соціалістичного табору тощо. По-друге, невідповідність дуже низького рівня оплати праці сучасним потребам відтворення робочої сили, що підвищуються внаслідок існування конкурентного середовища і зростання вимог роботодавців до якості робочої сили. По-третє, зростання диференціації доходів працівників, що посилює соціальне розшарування, спричиняє малозабезпеченість населення - непрацездатних, безробітних та навіть тих, що працюють, зниження соціальної захищеності тощо.

В перехідних економічних системах національний ринок праці характеризується особливістю сегментації та секторизації, які теж створюють основу соціального розшарування. Водночас із спільними характеристиками національних ринків праці перехідних економік між ними є значні відмінності, які можна виділити за наступними критеріями: організаційний принцип, рівень професійної підготовки працівників, принципи кадрової політики (мікрорівень), особливості державного регулювання (макрорівень) та ін. Це дає підставу виділити такі типи (моделі) національних ринків праці в перехідних економіках: індустріальний та аграрно-індустріальний. До першого належать НРП країн Центральної та Східної Європи, Балтії та країн Європейської частини СНД (Росія, Україна), до другого - країни Закавказзя (Азербайджан, Вірменія та ін.), Центральної Азії (Узбекистан, Туркменістан та ін.), Південно-Східної Азії (В'єтнам) та Далекого Сходу (Китай).

У другому розділі „Умови і фактори формування національного ринку праці в перехідній економіці” розглядаються специфіка інституційних перетворень на ринку праці транзитивних економічних систем, умови і фактори формування суб'єктів ринку праці в перехідній економіці та особливості становлення НРП в Китаї.

Специфіка інституційних перетворень на ринку праці в перехідній економіці обумовлена загальною інституційною трансформацією суспільства. Переважно соціалістичні інститути перетворюються на переважно ринкові, але їх перетворення не передбачає повного заміщення. Частково інститути командно-адміністративної економіки набувають ознак ринкової економіки, крім того, ринкові інститути самі перетворюються в інститути, притаманні саме трансформаційному суспільству - інституційна система є змішаною, в складі якої присутні елементи тіньової економіки та офіційної економіки, а також адміністративно-планової та ринкової економіки. Всі вони у взаємодії між собою створюють нову інституційну структуру трансформаційної економіки.

Інституційні перетворення на національних ринках праці в перехідних економіках, які належать до різних типів, в значній мірі розрізнюються між собою. Так, аналізуючи інституційні перетворення НРП пострадянських держав (індустріального типу Росії та України, а також аграрно-індустріального типу Туркменістану, Таджикистану та ін.), які мають інверсійний характер (вони відбивають порушення порядку процесів розвитку, який часом іде в зворотному напрямі, наприклад, соціальний розвиток), ми визначили наступні особливості нової інституційної структури ринку праці (на прикладі України):

v перевага неформальних інститутів над формальними;

v невиконання численними інститутами своїх іманентних функцій - перетворення численних правозабезпечуючих інститутів у декларативні;

v невизначений взаємозв'язок між ефективністю зайнятості та інституційних перетворень;

v менталітет працівників, що ґрунтується на неекономічному мисленні;

v неправовий режим на ринку праці;

v низький рівень розвитку соціально-трудових відносин, при якому відсутня рівноправність суб'єктів ринку праці;

v неефективна система управління трудовими ресурсами на усіх рівнях (державному, внутрішньо фірмовому).

Схожі риси загалом на початку перших років ринкової трансформації були притаманні також іншим інституційним структурам перехідних економік індустріального типу - країн ЦСЄ і Балтії. Проте вони мали менш глибокий та більш короткостроковий характер, оскільки економічні відносини в цих країнах були менш здеформовані неринковим укладом, трудовий менталітет населення здебільшого базувався на економічному мисленні, функціонували більш розвинені інститути, зокрема, інститут соціального партнерства.

Щодо інституційних перетворень НРП аграрно-індустріального типу в Китаї та В'єтнамі, то вони здійснюються за умови збереження значною мірою соціалістичних інститутів (ідеологія комунізму, колективізм, державний патерналізм тощо), які разом з іншими сприятливими факторами мінімізує соціальні витрати ринкової трансформації при загальному поступовому підвищенні ефективності зайнятості. Проте, інституційна структура цих країн має значні недоліки: відсутність правового захисту ділових відносин, відкритості інформації та прозорості господарчої діяльності.

Нова інституційна структура економіки має певний вплив на формування національного ринку праці, але цей вплив відрізняється у залежності від напряму державного втручання у формування ринку праці. В умовах інституційних перетворень органи державної влади повинні стежити за соціальними наслідками державної політики у сфері праці, яка впливає на сукупну соціально-економічну ситуацію в країні. Тому, з метою вдосконалення механізму оцінки соціального ефекту державної політики на ринку праці та оцінки ефективності зайнятості, ми впроваджуємо коефіцієнт соціальної ефективності (соціального ефекту) зайнятості та сукупної зайнятості. Цей коефіцієнт умовно названий зваженою корисністю реальної та альтернативної зайнятості (сукупної зайнятості). Ефективністю зайнятості є купівельна спроможність заробітної плати, яка зростає при підвищенні ефективності зайнятості (тобто якщо заробітна плата зростає) та знижується при зменшенні ефективності зайнятості. Альтернативна зайнятість, на відміну від реальної зайнятості (на мікрорівні - при визначенні ефективності зайнятості окремого працівника) - це альтернативна робота, яка пропонується для зміни діяльності. На макрорівні альтернативною зайнятістю є стан на ринку праці за умови здійснення альтернативної (цілеспрямованої, наприклад, стимулювання самозайнятості населення, підвищення соціальної захищеності тощо) державної політики на ринку праці. З цього виходить, що при підготовці до проведення заходів державної політики, органи державної влади повинні оцінювати ці заходи з позиції їх соціального ефекту - при збільшенні коефіцієнта ефективності сукупної зайнятості заходи необхідно вживати, але за умови того, що ці заходи не стануть на заваді об'єктивних позитивних процесів в економіці.

WurE = (Rr/TawD)*100% (1)

WuaE = (Ra/TawD)*100% (2)

де WurE - зважена загальна корисність реальної зайнятості;

WuaE - зважена загальна корисність альтернативної зайнятості;

Rr - реальні приватні доходи у грошовому вимірі;

Ra - альтернативні приватні доходи у грошовому вимірі;

TawD - загальний середньозважений попит (споживча корзина).

Методика оцінювання дуже проста - при використанні зазначеної формули за корисність приймаються реальні та альтернативні доходи (або сукупні доходи) - Rr та Ra. Загальним середньозваженим попитом у грошовому вимірі є реальні витрати працівників, що плануються у прогнозному періоді, а у разі оцінювання сукупної ефективності - заплановані сукупні споживчі витрати. Запланованими сукупними споживчими витратами є реальні сукупні споживчі витрати поточного періоду, скориговані на прогнозний рівень інфляції. Таким чином, результатом розрахунку є простий прогнозний коефіцієнт соціальної ефективності зайнятості на ринку праці, що має вираження у двох (чи більше) значеннях - реальному (запланованому) та альтернативному (чи альтернативних). глобалізація ринок праця китай

Особливості НРП в Китаї обумовлені поступовістю ринкових перетворень, що здійснюються під керівництвом Комуністичної партії Китаю. Державна політика на ринку праці визначається здебільшого складністю демографічної ситуації: значна кількість працеспроможного населення, половина якого характеризується низьким рівнем освіти, кваліфікації та доходів. Близько половини працівників зайняті сільськогосподарською працею, яка не забезпечує потреб якісного зростання їх трудового потенціалу. В сучасних умовах Китаю резерви екстенсивного розвитку національного ринку праці (за рахунок індустріалізації економіки) вичерпалися, сьогодні ця країна здійснює інтенсифікацію економіки, яка потребує підвищення якості трудових ресурсів. Однак, для такого підвищення немає відповідної системи освіти та професійної підготовки, тому залишається проблема великої армії некваліфікованої робочої сили, вирішення якої потребує розвитку трудомісткого виробництва. Останнім часом на НРП Китаю простежується тенденція зростання рівня зареєстрованого безробіття (з 1,8 % ЕАН у 1985 р. до 4,3 % ЕАН у 2003 р.) та велика норма прихованого безробіття (близько 28 % ЕАН), яка підсилюється під впливом зовнішньоекономічної лібералізації. Особливістю соціального захисту працівників на НРП Китаю є більш високий його рівень у містах та значно нижчий - у сільській місцевості.

У третьому розділі „Вплив глобалізації економіки на національний ринок праці” розглядаються основні напрями впливу економічної глобалізації на національний ринок праці та зміна ролі національно-державного регулювання ринку праці.

Основні напрями впливу на функціонування НРП перехідних економік визначаються міжнародною торгівлею, міжнародною міграцією капіталу та робочої сили, світовою валютно-фінансовою системою тощо. Ці фактори прискорюють розвиток соціально-економічних процесів на ринку праці, визначають тенденцію уніфікації, стандартизації, гомогенізації соціальних процесів у рамках їх багатоманітності, особливостей в різних країнах та регіонах. Важливим фактором сучасних змін на національному ринку праці є світова тенденція інтелектуалізації процесу праці, його лібералізація та соціалізація власності на засоби виробництва. Цей фактор докорінно змінює відносини на ринку праці у постіндустріальному суспільстві, роблячи неможливим експлуатацію та примушення робочої сили. Водночас завдяки зростанню влади корпоративного капіталу розвивається протилежна тенденція тотального підкорення особистості цій владі.

У світовому вимірі продовжується поглиблення розриву в доходах, володінні багатством, використанні соціально-культурних послуг між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються. Це глобальний фон розвитку соціально-трудових відносин, зайнятості та безробіття.

Важливим напрямом впливу економіки, що глобалізується, на НРП є зростання його гнучкості, що обумовлена посиленням міграції населення та мобільності робочої сили. Гнучкість зростає завдяки підвищенню професійно-кваліфікаційної мобільності робочої сили, що базується на підвищенні рівня загальної та спеціальної освітньої підготовки кадрів, їх загальної культури та цивілізованості. Це посилює спроможність трудових ресурсів до збалансування попиту та пропозиції на ринку праці.

До числа основних напрямів економічної глобалізації належить інтенсивна міжнародна міграція капіталів. У дослідженні встановлено прямий зв'язок між загальною кількістю нових робочих місць та загальною сумою інвестицій. Міжнародна міграція робочої сили є найбільш впливовим засобом збалансування попиту та пропозиції на НРП.

Вплив регіоналізації на розвиток ринку праці було розглянуто на прикладі Євросоюзу - 15. У соціальній сфері важливішим досягненням евроінтеграції є встановлення загального громадянства ЄС і свобода пересування та вибору місця проживання, що виходить з цього. Також важливим досвідом є можливість узгодження соціальної політики, її координації та гармонізації, виміру господарчої, культурної, політичної та іншої суспільної діяльності для ЄЕП - 4.

У заключній частині підведено основні підсумки дослідження, а також сформульовано основні результати.

ВИСНОВКИ

В економічній теорії поняття „ринок праці” дотепер розглядається як елемент механізму ринкової економіки, що виконує функції розподілу робочої сили по сферам, галузям, регіонам, підприємствам. В процесі цього розподілу виникають суспільно-економічні відносини між суб'єктами ринку праці - роботодавцями і найманими працівниками - з приводу купівлі-продажу специфічного товару - робочої сили. Ефективність цих відносин визначається ступенем задоволення інтересів вказаних суб'єктів, а також рівнем повноти та ефективності зайнятості. В основі теорії ринку праці знаходяться теорії класичного капіталізму, широко и глибоко розроблені представниками класичної і неокласичної шкіл політичної економії, К. Марксом; теорією державного регулювання ринкової економіки Дж. М. Кейнса. В наш час все більшого значення в дослідженні проблем ринку праці набувають інституційні підходи.

Основою нашого дослідження є сучасний напрямок інституціоналізму - теорія альтернативних систем капіталізму. Відправним положенням цієї теорії є твердження про багатоманітність моделей капіталізму, які в значній мірі відрізняються від класичної моделі ринкової економіки західноєвропейського типу. В сучасних умовах ліберальні методологічні підходи до вирішення завдання оптимізації економічних систем не завжди ефективні, і їх впровадження тягне за собою надмірні економічні і соціальні витрати, такі як: виникнення масового безробіття зі зростанням довготривалої форми, зниження доходів населення до соціально несприйнятного рівня, падіння сукупного попиту, недоотримання ВВП. Найбільшим розчаруванням перехідних економічних систем є втрата інноваційного потенціалу і соціальних досягнень соціалізму.

Національній ринок праці в умовах ринкової трансформації - це спосіб відтворення трудового потенціалу національної економіки, який складають: 1)сукупність історично зумовлених інститутів та національних суспільно-економічних відносин у сфері праці та зайнятості; 2) механізм оптимізації відтворення трудового потенціалу, що складається на основі впровадження ринкових сил в регульовану національною державою сферу праці. Основна функція вказаного механізму полягає в узгодженні всебічних інтересів роботодавців і найманих працівників у ринкових умовах господарювання, що регулюються державними і національно-суспільними інститутами. Ринок праці в перехідних економічних системах знаходиться в стадії формування і розвитку, трансформуючись від моделі державної всезагальної повної зайнятості в модель ринково-регульованого відтворення робочої сили.

Особливості трансформації ринку праці в сучасних перехідних системах полягають: в деформалізації відносин між роботодавцями і найманими працівниками; посиленні особистої залежності других від перших, що обумовлено процесами перерозподілу власності в перехідних системах; трансформації трудової мотивації неекономічного типу в економічний тип. В перехідних економічних системах вільне володіння працівником власною робочою силою не означає повну реалізацію всіх прав власності. Обмеження прав розпорядження нею визначається економічною необхідністю продавати свою робочу силу задля отримання доходу, який здебільшого не відповідає потребам розширеного відтворення трудового потенціалу. Мотиваційну специфіку трансформації ринку праці складає перехід від переважно неекономічних мотивів і стимулів праці до переважно економічних.

Формування національного ринку праці в трансформаційній економіці відбувається в умовах поширення ринкових сил в сфері праці та зайнятості при мінімально-пасивному державному регулюванні в країнах СНД, поступового зниження державного патерналізму з одночасним зростанням інституту соціального партнерства і активізацією державної політики зайнятості населення в країнах ЦСЄ, зростання приватного сектору і самозайнятості населення з підвищенням рівня державного регулювання зайнятості в Китаї та В'єтнамі.

Функціональну структуру НРП складають: суб'єкти, ринковий механізм, інститути та інфраструктура. Суб'єктами є: роботодавці, наймані працівники і посередники. Роботодавці представляють попит на ринку праці і виступають суб'єктами господарчої діяльності, які діють на основі різних форм власності і організаційної структури: самостійні господарі, приватні фірми, акціонерні товариства, державні та змішані підприємства, ТНК, спільні підприємства та ін. Наймані працівники створюють пропозицію на ринку праці, тобто володіючи трудоспроможністю (здатністю виробляти матеріальні блага та послуги), пропонують її тимчасове використання на визначених умовах, передбачених відповідною угодою з роботодавцем щодо оренди робочої сили.

Інститути сфери праці та зайнятості розробляються, узаконюються і контролюють дотримання норм і правил функціонування ринку праці. До них належать: 1) державні органи (парламент, міністерство праці та соціальної політики, державна служба зайнятості); 2) юридичні норми, етичні правила, економічні програми; 3) культура, трудова дисципліна та суспільна мораль; 4) професійні спілки; 5) спілки підприємців; 6) громадські організації, що діють в сфері праці та зайнятості. Інфраструктуру ринку праці складають інформаційно-моніторингові системи, державні органи (вони є також і інститутами), консалтингові структури, комерційні служби, державні, громадські фонди та центри сприяння зайнятості, техніко-технологічні засоби комунікацій з питань праці та зайнятості.

Національні особливості зайнятості трансформаційних економічних систем визначають багатоманітні форми власності та господарчої діяльності, зміни в галузевій структурі економіки, професійно-кваліфікаційній структурі попиту на ринку праці, а також територіальна диференціація в межах національної економіки (виникнення депресивних регіонів). За цими ознаками національний ринок праці перехідних систем індустріального типу потерпає болючу трансформацію, відзначену недовикористанням розвиненого трудового потенціалу, вимушеним пристосуванням спеціалістів до ринкових умов трудової самореалізації, зниженням мотивації до праці та її продуктивності в офіційному секторі економіки, перевагою мотивації до заробляння засобів існування різноманітними способами, в тому числі незаконними.

В країнах з перехідною економікою на основі національних і інституційно-організаційних критериїв можна виділити такі типи національних ринків праці: індустріальний, до якого належать ринки праці країн ЦСЄ і Балтії, ринки праці європейських країн СНД (європейська модель); аграрно-індустріальний, до якого належать ринки праці азіатських країн СНД (закавказька і середньоазіатська модель), а також ринки праці Китаю та В'єтнаму. Іх можна охарактеризувати на основі наступних ознак: організаційний принцип ринку праці; особливості професійної підготовки; принципи кадрової політики; особливості державного регулювання ринку праці; соціальна ефективність та ін.

Національний ринок праці перехідних систем характеризується формуванням нових і трансформацією старих елементів інституційної структури. Така подвійність останньої зумовлює низьку соціальну ефективність ринку праці. Її підвищення пов'язане зі створенням якісно нової інституційної структури, яка оптимізує використання трудового потенціалу суспільства в рамках національної економіки в умовах її інтеграції в систему світогосподарських відносин.

Специфіку інституційних перетворень, що визначають формування суб'єктів національного ринку праці в перехідній економіці, складає перевага дієвих неформальних інститутів, що пом'якшують соціальні наслідки ринкової трансформації, відносно недієвих формальних інститутів, що впроваджують принципи радикального лібералізму. Провідними інституційними факторами, які сприяють підвищенню ефективності національного ринку праці в перехідній економіці, є: сприйняття цінностей ринкової економіки, що формують трудовий потенціал на основі економічного мислення; здійснення активної політики на ринку праці (що стимулює різні форми економічної активності населення); адаптація міжнародного досвіду корпоративної трудової культури до національної специфіки; створення ефективно функціонуючої системи соціального партнерства; приведення трудового законодавства у відповідність реальним потребам національної економіки.

Кількісними показниками соціально-економічної ефективності державної політики на ринку праці є: зважена корисність проведення політики, відношення соціальної корисності до соціальних витрат на здійснення політики на ринку праці, зміни соціальної стабільності суспільства в результаті проведення політики на ринку праці. Методологічний підхід до визначення її оцінки полягає у формальному визначенні зваженої загальної корисності реальної та альтернативної зайнятості за визначеними показниками соціально-економічної ефективності ринку праці в соціальній ринковій економіці. Вона може вимірюватись на індивідуальному (критерії: річний альтернативний та річний реальний доходи, річний середньозважений попит) та національному (критерії: сукупний реальний і сукупний альтернативний річний доход населення і сукупний попит) рівнях.

Напрямками розвитку ринку праці і вдосконалення соціально-трудових відносин в перехідній економіці є: перетворення трудового менталітету населення на основі сприйняття економічного мислення; здійснення активної політики на ринку праці; адаптація корпоративної культури до національної специфіки; створення ефективно функціонуючої системи соціального партнерства; приведення трудового законодавства у відповідність реальним потребам національної економіки та ін.

Національний ринок праці Китаю належить за нашою класифікацією до ринку праці аграрно-індустріального типу. Його характеризують: переважна більшість селянського населення і зайнятих в аграрному секторі економіки, зростаюча частка робочої сили, яка зайнята в індустріальному секторі економіки, в тому числі внаслідок специфічної тенденції урбанізації села (створення малих промислових підприємств у сільській місцевості) і поширення зайнятості сільського населення на міських підприємствах (за спеціальним дозволом тимчасового переміщення в місто - „маятникова” трудова міграція). Характеристиками НРП Китаю також є: особливі риси трудового менталітету, що базується на поєднанні конфуціанства (традиції патерналістсько-ієрархічного підпорядкування, культуру здорового образу життя, підприємливість і прагматизм, повагу до праці, знання і освіти) і збереження керівної ролі та ідеології Компартії; формування ринку праці в умовах обмежуючої демографічної політики і під жорстким адміністративним контролем; селективна форма високого соціального захисту населення (зайнятого в містах), що одночасно виконує роль підтримання внутрішнього платоспроможного попиту; лібералізація самозайнятості населення та активні структурні трансформації, що мають підвищити економічну ефективність ринку праці. Перевагою ресурсів праці Китаю, що становить інтерес для іноземного капіталу, є численність і дешевизна, завдяки чому створюється високий інноваційний потенціал економіки. Останній підтримується і підвищується через здійснення цілеспрямованої політики держави в сфері НДДКР, індустріалізації і селективно-фрагментарної постіндустріалізації.

Важливим фактором розвитку національного ринку праці Китаю є активна позиція національної економіки відносно процесів глобалізації світової економіки і регіональної інтеграції. Цілеспрямовано створюючи конкурентну перевагу завдяки поєднанню в спеціальних економічних зонах національної робочої сили, іноземного капіталу і державної політики економічної лібералізації, Китай збільшує національне виробництво, створює значний експортний потенціал, що теж є фактором зростання НРП. Раціональне поєднання прагматизму в зовнішній політиці з цілями поступової ринкової трансформації дозволяє уникнути соціальної дестабілізації.

Як член СОТ, Китай проводить лібералізацію зовнішньоекономічної політики, маючи преференційний статус, що привертає увагу зовнішніх партнерів і створює умови підвищення зайнятості в сферах промисловості та послуг. В той же час спостерігається зростання безробіття в аграрному секторі економіки. Це підтверджує факт уразливості на ринку праці робочої сили з невисокими професійно-кваліфікаційными характеристиками і зниження соціальної ефективності національного ринку праці країни з перехідною економіки за умов лібералізації зовнішньої торгівлі. Як один з (трьох) центрів Східноазіатської інтеграції, Китай проводить політику економічної експансії товарних ринків регіону, що також створює додатковий потенціал зайнятості.

Недосконалість НРП Китаю зумовлюють: значні масштаби прихованого безробіття, головним чином, у аграрному секторі економіки; малозабезпеченість і неосвіченість сільського населення; обмеженість системи професійної підготовки і підвищення кваліфікації, що не дозволяє підвищити професійно-кваліфікаційний рівень робочої сили; жорстка сегментованість ринку праці, заснована передусим на адміністративній системі регістрацій, яка створює перешкоди розвитку територіальної мобільності населення, стримує ринкові механізми перерозподілу робочої сили за сферами економіки та галузями; відсутність інститутів громадського впливу на ринок праці.

На сучасному етапі формування національного ринку праці в Китаї державне регулювання має бути направлене в русло спеціальних програм освіти і професійної підготовки, стимулювання створення робочих місць підприємствами різних форм власності, соціального захисту малозабезпечених і уразливих верств населення, особливо в сільській місцевості, а також реалізації раціональної міграційної політики.

Сутність глобалізації економіки полягає в якісно новій стадії (фазі) інтернаціоналізації господарчого життя. Якісна визначеність цієї стадії полягає: по-перше, в перетворенні національних економік у ланки всесвітньої, глобальної економіки, коли зовнішні, міжнародні фактори відіграють усе більш визначальну роль в забезпеченні відтворення в окремих країнах; по-друге, роль регулювання відтворювальних процесів на національному і інтернаціональному рівнях все більше переходить до наддержавних і міжнародних інституцій.

Важливішими напрямками глобалізації економіки є: світова торгівля товарами і послугами, міжнародна міграція капиталу і робочої сили, світова валютно-фінансова система та інші основні напрями інтернаціоналізації господарчого життя, які знаходяться на якісно новій стадії розвитку. Складовими глобалізації економіки виступають також зовнішньоекономічна лібералізація, підвищення ролі ТНК і ТНБ, їх усе більш вирішальне значення в світовій економіці, посилення взаємозв'язку, взаємозазалежності та взаємодії національних господарств тощо. Основними напрямками впливу економічної глобалізації, її складових на національний ринок праці є: зростання його гнучкості завдяки поширенню міграції робочої сили і підвищенню її мобільності; різноспрямовані зміни структури зайнятості населення по кваліфікації: в одних країнах підвищуються масштаби і частка кваліфікованої праці, а в інших, зокрема, в пострадянських державих, -- вони значно зменшились; поступове зближення законодавчих норм і правил, що регулюють умови найму і вивільнення працівників, соціального страхування и соціального захисту населення.

Вплив глобалізаційних процесів на ринок праці окремої країни проявляється через дію таких складових економічної глобалізації, як зовнішньоторгова лібералізація і вплив іноземних інвестицій на створення нових робочих місць і підвищення зайнятості на національному ринку праці. Існує прямо пропорційний зв'язок між загальною сумою інвестицій і кількістю нових робочих місць. В той же час зовнішньоторгова лібералізація в розвинених країнах і країнах, що розвиваються, зумовлює відповідно позитивні і негативні тенденції змінення професійно-кваліфікаційної структури НРП. Економічні і соціальні функції по регулюванню національної економіки, зокрема, національного ринку праці, що передаються наднаціональним і регіональним об'єднанням (союзам), є продовженням і розвитком функцій національної держави в умовах глобалізації і регіоналізації, якщо передачу цих функцій здійснено добровільно, на основі рівноправності і у відповідності з національними інтересами держави.

ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

1. Ким М.Н., Ши Хун. Глобализация экономики и её влияние на национальный рынок труда // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - № 575, 2002. - с. 14 - 21.

2. Ким М.Н., Ши Хун. Формирование национального рынка труда в Китае // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - № 580, 2003. - с. 46 - 48.

3. Ши Хун. О социальном партнёрстве в Украине в условиях глобализации // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - № 608, 2004. - с. 42 - 44.

4. Ким М.Н., Ши Хун. Влияние глобализации экономики на национальный рынок труда // Вестник Национального технического университета “ХПИ”. - № 10, 2004. - с. 194 - 206.

5. Ши Хун. Национальный рынок труда и структурные преобразования сферы труда и занятости в трансформационной экономике // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - № 630, 2004. - с. 37 - 40.

6. Ши Хун. Институциальные преобразования на рынке труда транзитивных экономических систем // Вісник технологічного університету Поділля № 3, 2004 / Т.2 (61). - 226 с. - с. 198 - 202.

АНОТАЦІЯ

Ши Хун. Формування регульованого національного ринку праці в перехідній економіці. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - економічна теорія.

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна - Харків, 2004.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних питань формування і функціонування національного ринку праці в перехідній економіці, розробленню практичних рекомендацій щодо інституційних перетворень сфери праці і зайнятості згідно з її ринковою моделлю.

Надається методологічно обґрунтоване визначення поняття „національний ринок праці”. Характеризуються особливості трансформаційної моделі НРП, виділяються типи НРП в перехідних системах. Аналізуються інституційні перетворення сфери праці в перехідній економіці, умови і фактори формування суб'єктів ринку праці на прикладі України, Китаю. Визначаються напрямки і наслідки впливу економічної глобалізації та регіоналізації на сферу праці і соціально-трудові відносини, розглядається зміна ролі національно-державного регулювання національного ринку праці внаслідок поглиблення міжнародних процесів.

Ключові слова: ринок праці, перехідні економічні системи, національний ринок праці, інституційні перетворення сфери праці та зайнятості, регулювання ринку робочої сили, вплив глобалізації на зайнятість та безробіття.

АННОТАЦИЯ

Ши Хун. Формирование регулируемого национального рынка труда в переходной экономике. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01- экономическая теория.

Харьковский национальный университет им. В.Н.Каразина - Харьков, 2004.

Диссертация посвящена исследованию теоретических вопросов формирования и функционирования национального рынка труда в переходной экономике, разработке практических рекомендаций по осуществлению институциональных преобразований сферы труда и занятости в соответствии с её рыночной моделью.

...