Становлення і розвиток корпоративного сектора в перехідній економіці

У четвертому розділі роботи обгрунтовуються основні компоненти економіко-організаційного механізму саморозвитку корпоративного підприємництва в перехідній економіці.

Основними складовими економіко-організаційного механізму саморозвитку корпорацій визначені: 1) конкурентний режим функціонування; 2) комплексна реструктуризація корпорації; 3) капіталізація як засіб підвищення інвестиційної привабливості компанії; 4) раціоналізація системи корпоративного управління.

Нестандартна з позицій усталеної теорії поведінка вітчизняних корпорацій пояснюється в роботі слабкістю ринкової конкуренції, збереженням “м'яких” бюджетних обмежень, незадовільною специфікацією приватної власності, що сприяє консервації застарілої господарської культури, психологічної інерції, неринкового менталітету. Обгрунтовується положення, що пріоритетом економічної стратегії уряду в постприватизаційний період має стати формування конкурентного середовища як вирішальної умови корекції наслідків приватизаційного процесу та введення в дію ринкових стимулів ефективного використання приватизованого майна. Лише через жорсткий конкурентний режим господарювання можлива трансформація квазікорпорацій у дійсно підприємницькі структури, які активно використовуватимуть тільки їм доступний ринок прав власності.

Переведення принципу чесної конкуренції у дієві політико-економічні рішення потребує від держави послідовного дотримання двох основоположних принципів ринкових взаємовідносин - прозорості й верховенства закону. Вирівнювання умов економічної діяльності, з точки зору приватної власності, має сенс, якщо в його основу покладено якнайповніше врахування інтересів господарюючих суб'єктів, визнання їхньої пріоритетності. Маємо усвідомити, слідом за А. Смітом, логіку ринку: “усе, що підтримує підприємництво, вигідне для суспільства”. Тому необхідна повна зміна усієї парадигми управління економікою.

Аналіз проблем корпоративного управління в умовах перехідної економіки показав, що формування національних моделей корпоративного управління перебуває ще в зародковому стані, відображаючи вирішальний вплив первісного нагромадження капіталу. Виявлена група факторів, що гальмують унормування корпоративних відносин: особливості політики й результатів приватизації; продовження боротьби за переділ прав власності; брак специфікації прав власності та незадовільний стан судочинства; слабкість конкуренції на ринках товарів і факторів виробництва; нерозвиненість ринкової інфраструктури; брак корпоративної культури; слабкість інститутів громадянського суспільства; застарілі традиції, звички, стереотипи, сили інерції, успадковані від минулої системи господарювання; загальний правовий нігілізм; несформоване відчуття власника в акціонерів, котрі появилися в результаті сертифікатної приватизації. Разом з тим, намітилися деякі зовнішні ознаки руху в бік континентально-європейської моделі корпоративного управління: високий рівень концентрації прав власності, ставка в основному на банківське кредитування, не суттєва роль вторинного фондового ринку, формування стійких бізнес-зв'язків з конкретними суб'єктами господарювання, втягнення найбільших і найперспективніших підприємств в інтегровані бізнес-структури.

У п'ятому розділі роботи аналізуються проблеми управління державними корпоративними правами, обґрунтовуються напрямки удосконалення правового поля функціонування корпоративних відносин та можливості конструктивної взаємодії держави з інтегрованими корпоративними структурами.

Головна проблема формування й функціонування державного корпоративного сегменту в перехідній економіці полягає у забезпеченні реальної відповідальності держави перед суспільством за виконання конституційно закріплених за нею функцій.

Унаслідок залишкового підходу до приватизації сформована структура активів держави є нераціональною. Держава самоусунулась від управління своєю власністю. Запропоновано основні напрямки формування системи управління корпоративною власністю держави. Обґрунтована доцільність створення цільового державного інвестиційного фонду з належних державі дивідендів та частково доходів від приватизації задля збереження державних часток у статутному капіталі корпорацій у разі повторних емісій акцій. Запропоновано й обґрунтовано також зміни в методології статистичного обліку корпоративної власності держави, а саме: 1) класифікувати суб'єктів господарювання за двома основоположними типами власності - державною й приватною; 2) виокремлювати у складі приватного сектору серед інших сегмент корпорацій; 3) відносити до державного сектору корпорації з державною часткою капіталу понад 50%.

У дисертації розвинено положення, що ключова проблема нормативно-правового урегулювання корпоративних відносин полягає в забезпеченні і підтримуванні балансу економічних інтересів усіх учасників корпорації, прозорості й підзвітності в корпоративному управлінні. Без суттєвого удосконалення механізмів захисту інтересів інвесторів, передусім дрібних, та незалежної системи судочинства перехід до інвестиційної моделі розвитку національної економіки стає примарним. Запропоновано терміново ухвалити спеціальний корпоративний закон, у якому слід закріпити низку інституційно-правових заходів, зокрема: кумулятивне голосування при виборах наглядової ради, обов'язкове дотримання принципу “одна акція - один голос”, посилення вимог щодо розкриття обов'язкової інформації, створення національного реєстратора прав власності тощо. Запропоновано ввести економічні стимули для заохочення переміщення трансакцій з акціями на організований ринок: звільнення емітентів від сплати державного мита за реєстрацію випуску акцій, здешевлення послуг клірингового депозитарію, зниження рівня оподаткування операцій з акціями та доходів по них.

Механізм банкрутства став наразі основним засобом кримінального переділу корпоративної власності. Чинне законодавство дозволяє недобросовісним кредиторам, вдаючись до фіктивних банкрутств за участю інсайдерів, відбирати чужу власність. У роботі обґрунтовується положення, що критерій неспроможності не повинен зводитися до фіксованої суми боргу, оскільки компанія може переживати тимчасові фінансові труднощі з різних причин. Права боржника мають бути застережені законом і гарантувати можливість власникам оскаржувати рішення комітету кредиторів й арбітражних керуючих. Запропоновано обмежити законом повноваження арбітражного керуючого виключно функціями щодо відшкодування визнаної суми боргу та передати контроль за його діяльністю саморегулівним організаціям.

У дисертації обґрунтована необхідність розвитку партнерства держави та корпорацій у реалізації визначених пріоритетів структурно-інноваційної політики. Засобами такої взаємодії можуть слугувати державні цільові програми розвитку, форми й методи індикативного планування, управління державними корпоративними правами, фінансово-кредитні важелі.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-теоретичної й науково-практичної проблеми, що виявляється у дослідженні теоретико-методологічних та соціально-економічних аспектів становлення й розвитку корпоративного сектора в умовах перехідної економіки. Основні наукові й практичні результати дослідження зводяться до таких:

За результатами аналізу наукових досліджень і досвіду господарювання встановлено, що проблематика корпоративних економічних відносин є актуальною і потребує подальших наукових розробок та обґрунтування пропозицій з підвищення їх соціально-економічної ефективності.

В економічній теорії напрацьовані різні методологічні підходи до аналізу вузлових проблем корпоративної економіки, з якими пов'язані різні концептуальні уявлення й бачення перспектив розвитку останньої. Методологія неоінституціоналізму виявилася найбільш конструктивною у дослідженні корпоративних відносин завдяки синтезу двох, раніше штучно протиставлених одна одній, парадигм - неокласичного та інституціонального аналізу.

Встановлено, що корпоратизація відносин власності - закономірний результат історичного процесу нагромадження капіталу. Історичний перехід до корпоративної форми підприємництва об'єктивно був зумовлений не лише потребами освоєння індустріальних методів виробництва як такими, а й формуванням нових джерел фінансування капіталовкладень, головним чином, позичкового та акціонерного капіталів.

Доведено, що корпоративна форма власності особлива за соціально-економічним змістом, що, однак, не виводить її за рамки приватної власності. За своєю економічною природою вона є формою централізації капіталу. Асоційований характер утворення обумовлює її двоїстість: функціонування як реального неподільного капіталу і як відособленої у своєму русі вартості, розділеної між власниками пропорційно їх вкладам. Результатом “розщеплення” права приватної власності в акціонерній корпорації стає граничне відособлення власності від управління капіталом, а через інформаційну асиметрію та агентські витрати існує потенційна загроза її відриву. Нерівний розподіл прав власності диференціює власників та породжує відносини влади й залежності. Успішне функціонування корпорації стає можливим у разі інституціоналізації (соціалізації) її відносин, тобто закріплення їх у системі формальних і неформальних норм та правил людської поведінки.

Виявлено, що в своєму розвитку корпоративна власність виконує соціально-інтегративну функцію, яка полягає у розширенні її суб'єктності: по-перше, збільшенні чисельності власників акціонерного капіталу; по-друге, активній участі в акціонерному капіталі інституціональних інвесторів, передусім фінансових інститутів, що спеціалізуються на трансформації приватних заощаджень в інвестиції; по-третє, формуванні великих інтегрованих бізнес-структур на основі перехресного та пірамідального володіння правами власності. Розпорошення прав власності має своїм наслідком для корпорації наростання елементів розриву власності від управління капіталом.

Як показали результати дослідження, історично сформовані системи корпоративного управління наразі зазнають впливу світових інтеграційних процесів. Намітився інтерес бізнесової еліти та урядів до деякої уніфікації національних принципів корпоративного управління, їх удосконалення в напрямку посилення контролюючої ролі фондового ринку.

Доведено, що в усіх постсоціалістичних країнах корпоратизація економічних відносин первісно використана у нетрадиційний для її економічної природи спосіб - як інструмент приватизації, або розподілу й відчуження прав власності в держави. Хаотичне, безсистемне проведення приватизаційної кампанії породило інститут формальної корпорації з майже цілковитим безправ'ям власників титулів власності, передусім дрібних. У зневазі до функціональної специфіки корпоративних відносин, що була закладена на старті ринкових реформ і зберігається дотепер, проявилася методологічна обмеженість ідеології ринкового фундаменталізму, її неокласичних постулатів про мінімізацію ролі держави в економіці та гомогенність підприємницького середовища.

Аналізом виявлено, що сутність сучасної ринкової трансформації постсоціалістичної економіки об'єктивно визначає процес первісного нагромадження капіталу, у якому проявляється загальна закономірність етапу становлення ринкових відносин. Особливість реалізації цієї закономірності, передусім, у пострадянських країнах визначається тим, що на тлі одержавленої економіки індустріального типу за слабкості держави та несформованості механізмів громадянського суспільства об'єктивно склалися передумови олігархізації - зрощення верхівки державної бюрократії, фінансистів, промисловців та криміналітету з суто корпоративною метою. Олігархізація економіки й держави протидіє поглибленню ринкових і демократичних реформ, утвердженню прозорої конкуренції та верховенства права.

Дослідження тенденцій розвитку корпоративних відносин в перехідній економіці виявлено, що панівною в корпоративному секторі вітчизняної економіки за наслідками масової приватизації та вторинного розподілу прав власності стала інсайдерська система власності, основними рисами якої є: зрощення функцій основного власника й менеджера, прагнення основного власника до максимальної концентрації прав власності, нехтування правами міноритарних власників, розходження формальної й реальної структур власності.

Інсайдерська корпоративна система характеризується, з одного боку, як замкнута щодо ринку акціонерного капіталу, а з іншого, - як дискримінаційна й ризикована для активної й широкої участі у ній інвесторів. Це дає підстави кваліфікувати типову корпорацію, що склалася на основі приватизації, як квазікорпоративну систему, тобто як структуру, що лише імітує ознаки підприємницької корпорації. Вона має свою внутрішню логіку, а відтак і певну відтворювальну стійкість. Зароджуваний ринок акцій обслуговує, головним чином, процеси перерозподілу прав власності, а не інвестиційні потреби підприємств.

Обґрунтовано положення, що для забезпечення ефективної діяльності підприємств корпоративного сектора в сучасних умовах конкуренція повинна стати пріоритетом державної економічної стратегії. У системоутворюючих функціях держави в постприватизаційний період акцент необхідно змістити з приватизації на формування конкурентного середовища. Для цього слід переглянути й скасувати економічно необгрунтовані пільги, створити рівні і прийнятні для всіх умови господарювання. Прозора конкуренція здатна стати рушієм трансформації квазікорпорацій у публічні підприємницькі структури.

Аналізом встановлено, що національна система корпоративного управління не сформована й віддзеркалює у собі сутність трансформаційного процесу в країні, об'єктивно визначену первісним нагромадженням капіталу. У її формуванні деякою мірою проявилася тенденція еволюції в бік німецької системи корпоративного управління: орієнтація, головним чином, на банківське фінансування, формування на акціонерній та неформальній основах стійких бізнес-груп, несуттєва роль фондового ринку. Однак їй більше властиві риси, пов'язані зі специфікою інсайдерської системи власності: безроздільна влада домінуючих власників і керівників підприємств, з одного боку, та безправ'я дрібних власників.

Аналіз стану управління державною корпоративною власністю в Україні показав, що він є незадовільним. Основними чинниками цього є: стратегічна невизначеність держави щодо своїх соціально-економічних функцій й відповідно щодо реформування державного сектора економіки; надмірний обсяг та нераціональна структура корпоративних прав держави, що залишилися від приватизації, розмитість суб'єкта управління ними. Запропоновано створити інститут державних керуючих на професійній основі, запровадити систему підготовки й перепідготовки керівників державних корпорацій. Для збереження державних часток власності в разі повторних емісій акцій запропоновано створити спеціальний державний інвестиційний фонд, який би формувався з нараховуваних державі дивідендів та частково доходів від приватизації. Пропонуються зміни в методології статистики державної корпоративної власності, а саме обліковувати корпорації, у яких держава володіє контрольним пакетом акцій, у складі державного сектора економіки.

Аргументована необхідність поглибленої специфікації права приватної власності, чіткого розмежування прав і відповідальності усіх дійсних суб'єктів корпоративних відносин. Законодавче унормування цих відносин має концептуально базуватися на принципі компромісного поєднання інтересів усіх його суб'єктів. За умови надійного захисту прав власників контролюючі власники змушені будуть рахуватися з інтересами усіх акціонерів, в дрібні власники стануть наполегливими у відстоюванні своїх прав та законних інтересів. Запропоновано комплекс інституційно-правових та економічних заходів по урегулюванню корпоративних відносин.

Обґрунтована необхідність розвитку партнерства держави та корпорацій у реалізації визначених пріоритетів структурно-інноваційної політики, участі країни у світовому поділі праці. Засобами такої взаємодії можуть слугувати державні цільові програми розвитку, форми й методи індикативного планування, управління державними корпоративними правами, фінансово-кредитні важелі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сірко А.В. Корпоративні відносини в перехідній економіці: проблеми теорії і практики. - К.: Імекс, 2004. - 414 с. (24,06 д.а.).

2. Сірко А.В. Підприємницький ризик як проблема сучасного менеджменту // Ефективність підприємницької діяльності: Збірн. наук. праць.- К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 1998.- С.65-71 (0,3 д.а.);

3. Найдич Н.М., Сірко А.В. Сучасна інвестиційна політика української держави потребує корекції // Вісник Технологічного університету Поділля. Частина 2. Економічні науки.- 1999.- №5.- С.16-18 (0,3 д.а.), (особисто здобувачу належить обгрунтування необхідності виправлення спотворень інвестиційного ринку, спричинених безсистемною політикою уряду; частка автора - 0,2 д.а.);

4. Сірко А., Мазило І., Найдич Н. Корпоративна культура в контексті інвестиційного клімату України // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 1999.- №10. Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: інвестиційні аспекти.- С.209-211 (0,3 д.а.), (особисто здобувачу належить аналіз проблем корпоративного управління, пов'язаних з інсайдерською системою власності; частка автора - 0,2 д.а.);

5. Найдич Н.М., Сірко А.В. Управлінська криза як чинник проблем підприємництва // Сучасні економічні проблеми розвитку підприємництва: Збірн. наук. праць. - К.: Київ. держ. торг.- екон. ун-т, 2000. - С.315-321 (0,35 д.а.), ( особисто здобувачу належить характеристика вад вітчизняного корпоративного менеджменту; частка автора - 0,2 д.а.);

6. Сірко А.В, Найдич Н.М. Проблема державного регулювання ринкової трансформації у перехідній економіці України // Вісник Технологічного університету Поділля. Частина 2. Економічні науки. - 2000.- №6.- С.15-18 (0,44 д.а.), (особисто здобувачу належить аргументація хиб приватизаційної політики держави; частка автора - 0,3 д.а.);

7. Сірко А.В., Найдич Н.М. Проблема корпоративної культури в період трансформування економіки // Регіональні перспективи. - 2000.- №2-3.- С. 123-124 (0,3 д.а.), (особисто здобувачу належить аналіз внутрікорпоративних чинників протидії притоку інвестицій; частка автора - 0,2 д.а.);

8. Сірко А.В. Формування механізму ефективного управління державною корпоративною власністю в Україні // Вісник Тернопільської академії народного господарства.-2001.- №17.- С.6-11 (0,54 д.а.);

9. Сірко А.В., Найдич Н.М. Роль корпоративного сектора в сучасній трансформації економіки // Економіка і підприємництво: стан та перспективи: Збірн. наук. праць. - К.: Київ. нац. торг.- екон. ун-т, 2002.- С.166-173 (0,54 д.а.), (особисто здобувачу належить обгрунтування проблем і перспектив партнерства держави та корпоративного капіталу у розбудові ринкової економіки в Україні; частка автора - 0,4 д.а.);

10. Сірко А.В. Держава як акціонер в умовах транзитивної економіки // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. - 2002.- №2.- С.33-39 (0,85 д.а.);

11. Сірко А.В. Специфіка становлення моделі корпоративного управління в економіці України // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2002.- №7/3.- С.77-80 (0,37 д.а.);

12. Сірко А.В. Акціонерна власність: природа та проблеми реалізації в постприватизаційних умовах // Збірник наук. праць Вінницького державного аграрного університету. - 2002.- №13.- С.166-174 (0,58 д.а.);

13. Сірко А.В. Формування промислово-фінансових груп - важливий напрямок реструктуризації транзитивної економіки // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірн. наук. праць. Вип. 141-142. Економіка. - 2002.- С.134-138 (0,47 д.а.);

14. Сірко А.В., Найдич Н.М. Ринок корпоративних цінних паперів в економіці України: проблеми розвитку та регулювання // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Економіка. - Випуски 60-61.- 2002.- С.116-117 (0,2 д.а.), (особисто здобувачу належить аналіз чинників низької капіталізації акціонованих підприємств; частка автора - 0,1 д.а.);

15. Сірко А.В. Корпоративна власність у транзитивній економіці // Економіка України. - 2003.- №2.- С.57-64 (0,64 д.а.);

16. Сірко А.В. Формування фінансово-промислових груп - важливий напрямок структурних та інституціональних змін в економіці України // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2003.- №1.- С.40-47 (0,77 д.а.);

17. Сірко А.В. Корпоративне підприємництво як стратегічний напрямок інституційних змін у перехідній економіці // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Економіка. - Випуск 63.- 2002.- С.16-19 (0,72 д.а.);

18. Сірко А.В. Національні моделі корпоративного управління: український вибір // Збірн. наук. праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. - 2003. - Випуск 8. - С. 113-120 (0,72 д.а.);

19. Сірко А.В. Еволюція теорії корпорації як суб'єкта економічного процесу: методологічний аспект // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2003. - №4. - С. 12-19 (0,92);

20. Сірко А.В. Корпоративний суб'єкт економічного процесу: теоретичні засади сучасного аналізу власності // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Збірник наукових праць / НАН України. Інститут регіональних досліджень. - 2004. - №4. - С.493-502 (0,46);

21. Сірко А.В. Історія становлення й розвитку корпоративного підприємництва: історико-економічний аспект // Збірник наук. праць Вінницького державного аграрного університету. - 2004. - №16. - С. 181-189 (0,57 д.а.);

22. Сірко А.В. Корпоративний сектор: структура, місце та роль в сучасній економіці // Вісник Вінницького політехнічного інституту. - 2004. - №4. - С. 17-24 (0,71 д.а.);

23. Сірко А.В. Первісне нагромадження капіталу - економічна основа спонтанного переділу суспільного багатства // Економіка і прогнозування. -2004 - №2. - С. 31-47 (1,20 д.а.);

24. Сірко А.В. Організаційно-господарські форми та механізми адаптації постсоціалістичної корпорації до ринкових умов // Вісник Технологічного університету Поділля. Ч. 1, т. 2. Економічні науки. - 2004. - №4. - С. 228-235 (0,98 д.а.);

25. Сірко А. Корпоратизація економічних суб'єктів у контексті постсоціалістичної трансформації інституту власності // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2004. - №3. - С. 151-162 (0,88 д.а.);

26. Сірко А.В. Інвестиційні потреби розвитку корпоративного сектора та проблеми їх інституціонального забезпечення // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №8. - C. 51-61 (0,89 д.а.);

27. Сірко А.В. Постприватизаційний перерозподіл та концентрація прав власності у перехідній економіці // Економіст. - 2004. - №9. - С. 34-37 (0,80 д.а.);

28. Сірко А.В. Захист прав акціонерів як фактор підвищення інвестиційної привабливості підприємств // Збірник наук. праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. - 2004. - Випуск 12. - С. 234-240 (0,66 д.а.);

29. Сірко А.В., Найдич Н.М.. Інституційно-правове забезпечення діяльності корпорацій та його проблеми в Україні // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 89-2. - Донецьк: ДонНТУ, 2005. - С. 115-121 (0,58 д.а.), (особисто здобувачу належить обгрунтування сутнісних рис корпоративної власності й особливостей корпоративного управління; частка автора - 0,4 д.а.);

30. Сірко А.В. Розвиток економічної конкуренції - ключовий фактор активізації потенціалу постсоціалістичних корпорацій // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірн. наук. праць. Випуск 200: В 4 т. Том III. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - С. 831- 836 (0,33 д.а.).

31. В інших наукових виданнях

32. Сірко А.В., Найдич Н.М., Зянько В.В. Відродження господарсько-фінансової еліти - запорука успіху реформацій сучасної економіки // Національна еліта та інтелектуальний потенціал України: Тези доповідей міжнародної наук. конф. - Львів, 1996. - С. 179-180 (0,2 д.а.), (особистий внесок: визначення проблем та перспектив розвитку великого підприємництва в Україні; частка автора - 0,1 д.а.);

33. Найдич Н.Н., Сирко А.В. Управленческий кризис как главный источник предпринимательских проблем // Проблемы менеджмента и маркетинга на рубеже третьего тысячелетия: Материалы международной науч.-практ. конф.- Минск, 1999. - С. 131-132 (0,1 д.а.), (особистий внесок: узагальнення проблем корпоративного менеджменту в Україні; частка автора - 0,05 д.а.);

34. Найдич Н.Н., Сирко А.В., Черная Л.А. Проблемы управления в становлении национального рынка // Россия на пороге ХХІ века: региональные особенности в процессе трансформации общества: Тезисы докладов международной науч.-практ. конф.- Архангельск, 2000. - С. 122-126 (0,3 д.а.), (особистий внесок: виокремлено інституційні чинники неринкової мотивації в управлінні підприємствами; частка автора - 0,1 д.а.);

35. Сірко А.В. Роль державного економічного регулювання у трансформаційному процесі // Україна на порозі ХХІ століття: економіка, державність: Збірник наук. праць по матеріалах міжнародної наук.-практ. конф.- Вінниця, 2000. - С. 23-26 (0,3 д.а.);

36. Сірко А.В. Інституційне середовище корпоратизації економіки України // Право і суспільство: актуальні проблеми взаємодії: Матеріали міжнародної наук.-практ. конф.- Вінниця, 2001. - С. 157-160 (0,4 д.а.);

37. Сірко А.В., Найдич Н.М. Корпоративний сектор в сучасній економіці: реалії та перспективи // Шляхи активізації вітчизняного виробництва: теорія та практика, проблеми підготовки фахівців: Матеріали Всеукраїнської наук. конф. - Хмельницький, 2001. - С. 69-75 (0,4 д.а.), (особистий внесок: актуалізація значущості корпоратизації у підвищенні ефективності національної економіки; частка автора - 0,2 д.а.);

38. Сірко А., Найдич Н. Ефективне функціонування корпоративної власності - стратегічний напрямок формування громадянського суспільства // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнародною участю. - К., 2001. - С. 176-179 (0,3 д.а.), (особистий внесок: обгрунтування значущості і взаємозалежності правового урегулювання відносин корпоративної власності та демократизації суспільства; частка автора - 0,2 д.а.);

39. Сірко А.В. Права власності акціонерів: теорія і практика реалізації // Економічні злочини: попередження і боротьба з ними. Міжвідомчий науковий збірник / За ред. А.І. Комарової та ін. / Науково-дослідний ін-т “Проблеми людини”. - К., 2001. - Т.25. - С. 657-662 (0,5 д.а.);

40. Сірко А.В. Сучасні проблеми корпоративного управління // Управління організацією: регіональні аспекти: Матеріали Х Міжнародної наук.-практ. конф.- К., 2002. - С. 284 (0,1 д.а.);

41. Сірко А.В., Найдич Н.М. Особливості корпоратизації виробництва в транзитивній економіці // Промисловий потенціал Вінниччини: сучасний стан та перспективи розвитку: Матеріали наук.-практ. конф.- Вінниця, 2002. - С. 104-108 (0,3 д.а.), (особистий внесок: аналіз чинників та наслідків корпоратизації у промисловості України; частка автора - 0,2 д.а.);

42. Сірко А.В. Корпорація як організаційна форма великого підприємства // Держава і бізнес: шлях до партнерства і взаємодії: Міжвузівська наук.-практ. конф.- Вінниця, 2002. - С. 190-194 (0,3 д.а.);

43. Сірко А.В. Корпоративна форма організації фірми: теорія та практика функціонування у перехідній економіці // Економіка і ринок: облік, аналіз, контроль. Науковий журнал ТАНГ: Випуск 6 / За ред. д.е.н., проф. І.Д. Фаріона. - Тернопіль: Економічна думка, 2002. - С. 216-227 (0,6 д.а.);

44. Сірко А.В. Формування і функціонування корпоративного сектора в контексті інституціональних проблем перехідної економіки України // Економіка і ринок: облік, аналіз, контроль. Науковий журнал ТАНГ: Випуск 7 / За ред. д.е.н., проф. І.Д. Фаріона. - Тернопіль: Економічна думка, 2002. - С. 121-128 (0,5 д.а.);

45. Сірко А.В. Захист прав акціонерів як фактор інвестиційної привабливості українських підприємств // Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання: Міжнародна наук.-практ. конф. - Луцьк, 2003. - C. 95-98 (0,6 д.а.);

46. Cірко А.В. Корпорація як інститут становлення та розвитку сучасної ринкової економіки // Розвиток фінансово-кредитної системи України в умовах ринкових трансформацій: Перша Всеукраїнська наук.-практ. конф.- Вінниця, 2003. - С. 50-52 (0,3 д.а.);

47. Сірко А.В. Дивідендна політика постсоціалістичних корпорацій: проблеми та перспективи // Розвиток фінансово-кредитної системи України в умовах ринкових трансформацій: Друга Всеукраїнська наук.-практ. конф.-Вінниця, 2004.-С. 106-111 (0,4 д.а.).

АНОТАЦІЇ

Сірко А.В. Становлення і розвиток корпоративного сектора в перехідній економіці. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - економічна теорія. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.

Дисертація містить обґрунтування теоретико-методологічних та соціально-економічних аспектів становлення й розвитку корпоративних відносин в умовах перехідної економіки.

Обґрунтовано сутнісні риси корпоративної форми власності та форми їх прояву, розкрито специфіку передумов та умов корпоратизації в трансформаційній економіці, виявлено та охарактеризовано тенденції й закономірності розвитку корпоративних відносин. Визначено сутність сучасного етапу постсоціалістичних трансформацій в сфері власності як первісне нагромадження капіталу. Розроблено практичні рекомендації з удосконалення відносин корпоративної власності в перехідній економіці.

Ключові слова: відносини та права власності, корпоративна власність, корпоративне управління, корпоративний сектор, акція, інсайдерська та аутсайдерська моделі корпорації, приватизація.

Сирко А.В. Становление и развитие корпоративного сектора в переходной экономике. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.01.01 - экономическая теория. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2005.

Диссертация содержит обоснование теоретико-методологических и социально-экономических аспектов становления и развития корпоративных отношений в условиях переходной экономики.

Обосновано сущностные черты корпоративной формы собственности и формы их проявления, раскрыто специфику предпосылок и условий корпоратизации в трансформационной экономике, выявлено и охарактеризовано тенденции и закономерности развития корпоративных отношений.

Корпоративная форма собственности определена в диссертации как особенная по своему социально-экономическому содержанию, что, однако, не выводит ее за пределы частной собственности. По своей экономической природе она является формой централизации капитала для предпринимательских нужд. Ассоциированный же характер образования обуславливает ее двойственность: она функционирует как реальный неделимый капитал (хозяйственный субъект) и как обособившаяся в своем движении стоимость, разделенная между собственниками соответственно их вкладам. В акционерной корпорации собственность предельно обособлена от управления реальным капиталом, а через информационную асимметрию и агентские издержки существует потенциальная угроза ее отрыва. В то же время, неравное распределение прав собственности дифференцирует собственников, порождая отношения власти и зависимости между ними. Поэтому успешное функционирование корпорации становится возможным при условии социализации ее отношений, то есть закрепления последних в системе формальных и неформальных норм и правил человеческого поведения.

Во всех постсоциалистических странах корпоратизация первоначально использована не по своему прямому экономическому назначению, а как инструмент приватизации, распределения и отчуждения прав собственности государства. В Украине хаотичное, бессистемное проведение приватизации породило формальный институт корпорации с почти полным бесправием собственников, прежде всего мелких. В пренебрежении функциональной спецификой корпоративных отношений, заложенной на старте реформ и сохраняемой поныне, проявилась методологическая ограниченность идеологии рыночного фундаментализма, ее неоклассических постулатов о минимизации роли государства в экономике и гомогенности предпринимательской среды.

В работе определена сущность трансформации отношений собственности как первоначальное накопление капитала. Особенность реализации этой общей закономерности становления рыночных отношений на постсоветском пространстве определяется тем, что на поприще огосударствленной экономики индустриального типа из-за слабости государства и отсутствия институтов гражданского общества объективно сложились предпосылки олигархизации - сращивания верхушки государственной бюрократии, финансистов, промышленников и криминалитета. Олигархизация экономики и государства противодействует углублению рыночных и демократических реформ, утверждению прозрачной конкуренции и верховенства права.

В диссертации обосновывается вывод, что вследствие приватизации и последующего передела прав собственности в Украине доминирует инсайдерская модель собственности, своеобразие которой по сравнению с развитыми европейскими странами состоит в сращивании в одном лице основного собственника и руководителя предприятия, а также в получении им возможности бесконтрольно распоряжаться активами предприятия в собственных интересах. Такая инсайдерская модель корпорации опровергает миф о концентрации прав собственности как способе нахождения эффективного собственника. В работе обосновывается вывод, что проблема так называемого эффективного собственника подменяет действительную проблему - создания действенной системы корпоративного управления.

Следствием олигархического характера первоначального накопления капитала стало объединение предприятий в рамках финансово-промышленных групп, с помощью которых маскируются реальные собственники крупного капитала, а через трансфертное ценообразование максимизируются прибыли и минимизируются налоговые платежи. Поэтому, хотя почти половина предприятий корпоративного сектора из года в год является убыточной, смены собственников почти не происходит.

В работе сложившаяся корпоративная система характеризуется как квазикорпоративная, ибо она закрыта относительно рынка акционерного капитала и дискриминационна по отношению к инвесторам. Обосновано положение о том, что для обеспечения эффективной деятельности предприятий корпоративного сектора конкуренция должна стать приоритетом экономической политики государства, причем реализация такой политики требует кардинального изменения парадигмы государственного вмешательства в экономическую сферу, ибо оно должно базироваться на потребностях функционирования института частной собственности. Перспектива формирования национальной модели корпоративного управления в работе увязывается с законодательно-правовым урегулированием и саморазвитием корпоративных отношений.

Ключевые слова: отношения и права собственности, корпоративная собственность, корпоративное управление, корпоративный сектор, акция, инсайдерская и аутсайдерская модели корпорации, приватизация.

Sirko A.V. The corporative sectors formation and development in transitional economics. - Manuscript. The thesis is presented for a scientific doctor's degree of economics in specialty 08.01.01 - Economic theory. National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2005.

The thesis contains the theory-methodological and social-economics aspects ground of the corporative relations formation and the development in transitional economics conditions.

The corporative ownerships basic features and their forms show are grounded. The corporatisations preconditions and conditions in the transformation economics specify are shown. The corporative relations development tendencies and appropriates are defined. The present stage post socialist transformations essence in the ownerships sphere as primary capitals accumulation is determined. The practical recommendations for corporative ownerships relations' perfection in transitional economics are worked out.

Key words: relations and ownerships rights, corporative ownership, corporate governance, corporative sector, stock, inside and outside corporative models, privatization.

Размещено на Allbest.ru