Регулювання трансформації трудового потенціалу в регіональній системі ринку праці

Размещено на http://www.allbest.ru

Львівський національний університет імені Івана Франка

УДК 331.5+331.522.4: 332.14] (477)

Регулювання трансформації трудового потенціалу в регіональній системі ринку праці

Спеціальність 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Приймак Василь Іванович

Львів 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться 12 травня 2005 р. о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79008, м. Львів, проспект Свободи, 18, ауд. 115.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий “ 6” квітня 2005 р.

В. о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради доктор економічних наук, професор А. Г. Хоронжий

трудовий кластеризація трансформація

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. З переходом від індустріального до інформаційного суспільства в економічній сфері кожної держави зростає роль і значення трудового потенціалу, рівня інтелекту людей, освіти, кваліфікації, здоров'я, культури, підприємливості, творчих та інших їхніх здібностей. За умов побудови соціально-орієнтованої ринкової інноваційної моделі розвитку економіки України перед вітчизняною наукою постає питання якнайповнішого пізнання трудового потенціалу, особливостей процесу регулювання його трансформації.

Розбудова національної економіки в Україні супроводжувалася погіршенням демографічних параметрів трудового потенціалу, посиленням міграційних процесів, зниженням життєвого рівня і поширенням маргіналізації населення тощо. Тенденція до економічного зростання, яка намітилася протягом останніх років, суттєво не змінила ситуації з відтворення трудового потенціалу. Порівняно мала заробітна плата, високий рівень безробіття, низький попит на робочу силу та інші причини унеможливлюють якісне відтворення та ефективне використання трудового потенціалу, поліпшення стану національного і регіональних ринків праці, задовільний соціальний захист безробітних. За цих умов виникає необхідність переосмислення наукового доробку з питань регулювання трансформації трудового потенціалу, врахування в дослідженнях тих суперечностей, умов та чинників, які визначають утвердження нової держави, формування і розвиток її ринку праці. Для якісного проведення цих досліджень необхідні нові підходи до розподілу праці й зайнятості населення, зовнішнього і внутрішнього регулювання ринку праці, допомоги у працевлаштуванні незайнятих і соціального захисту безробітних.

Знаходженню шляхів вирішення цих проблем в Україні присвятили наукові пошуки багато вітчизняних учених. У працях С. Бандура, В. Близнюка, Д. Богині, І. Бондара, В. Брича, С. Вовканича, В. Врублевського, В. Геєця, О. Грішнової, С. Давимуки, Б. Данилишина, М. Долішнього, Т. Заяць, С. Злупка, А. Колота, І. Кравченко, Ю. Краснова, О. Кузьміна, Г. Купалової, В. Куценко, В. Лагутіна, Е. Лібанової, І. Лукінова, В. Мандибури, І. Михасюка, В. Мікловди, О. Новікової, В. Онікієнка, В. Онищенка, Н. Павловської, І. Петрової, В. Петюха, С. Пирожкова, С. Писаренко, М. Пітюлича, В. Савченка, У. Садової, Л. Семів, В. Стешенко, Н. Тітової, С. Трубича, О. Хомри, М. Чумаченка, М. Шаленко, Л. Шевченко, Л. Шевчук та багатьох інших науковців обґрунтовано можливі варіанти вдосконалення взаємозв'язків, що складаються у процесі розвитку та використання трудового потенціалу, формування ринку праці та механізмів його регулювання, структурної перебудови зайнятості в нашій країні. Різні аспекти досліджуваних питань розглянуті у працях зарубіжних учених: Г. Беккера, Б. Брєєва, Н. Вишневської, Б. Генкіна, А. Дадашева, М. Заславського, Дж. Кейнса, Р. Колосової, В. Костакова, О. Котляра, І. Маслової, А. Нікіфорової, М. Портера, П. Самуельсона, Р. Солоу, Г. Стендінга, А Філіпса, П. Фішберна, С. Фішера, М. Фрідмена, Л. Чижової, Т. Шульца та ін. Водночас багато питань, які стосуються трансформації трудового потенціалу в регіональній системі ринку праці та регулювання цих процесів, ще не з'ясовані. Передусім недостатньо вивчено об'єктивні передумови та суперечливі тенденції розвитку трудового потенціалу в регіонах України; потребують комплексного дослідження соціально-економічні аспекти підвищення ефективності його використання. Для поліпшення оцінювання трудового потенціалу необхідно удосконалити інструментарій його багатовимірного статистичного аналізу, що потребує теоретичного обґрунтування. Удосконалення методичних засад потрібне і для обґрунтування ефективності регіональних програм зайнятості, активізації політики розвитку національного і регіональних ринків праці тощо.

Актуальність і наукова значущість окреслених проблем, їхнє недостатнє теоретичне, методологічне та практичне опрацювання зумовили вибір теми та напрями дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до головних напрямів досліджень, передбачених планом науково-дослідних робіт економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка і, зокрема, затверджених Міністерством освіти і науки тем: “Трудовий потенціал України і його реалізація в умовах розбудови національної економіки” (реєстраційний номер ЕВу-270Б, номер державної реєстрації 0197U018096), “Оптимізація систем управління економіко-виробничими процесами засобами математичного моделювання (номер державної реєстрації 0102U006103), “Моделювання фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій і його інформаційне та програмне забезпечення” (реєстраційний номер ЕІ-272Б), у межах яких теоретично обґрунтовано рекомендації щодо вдосконалення регулювання трансформації трудового потенціалу України. Дисертант брав безпосередню участь у виконанні зазначених робіт, зокрема, у розробці економіко-математичних і статистичних моделей, проведенні аналітичних і прогнозних розрахунків, експертних оцінок проблем і перспектив щодо розвитку та використання трудового потенціалу в регіональній системі ринку праці (РСРП).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних і прикладних засад оцінювання та регулювання трансформації трудового потенціалу з урахуванням закономірностей, тенденцій та пріоритетних напрямів розвитку трудового потенціалу і ринку праці в умовах інноваційних економічних перетворень, входження України в світовий економічний простір, неоднакового соціально-економічного стану окремих регіонів.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність визначення і вирішення таких завдань:

проаналізувати теоретико-методологічні підходи щодо визначення змісту поняття “трудовий потенціал”, розкрити його складові і форми;

удосконалити методику оцінювання трудового потенціалу регіону як якісної категорії економічного аналізу;

поглибити теоретико-методичні основи визначення категорії зайнятості на сучасному етапі соціально-економічного розвитку України;

удосконалити систему інформаційного забезпечення дослідження трудового потенціалу регіону;

розробити методику побудови комплексних інтегральних показників для оцінювання трансформації трудового потенціалу регіону і регіонального ринку праці;

розробити методику кластеризації регіонів України за величиною трудового потенціалу з метою їхньої типологізації за критерієм подібності перебігу процесів розвитку та використання цього потенціалу;

розробити на підставі системного підходу адекватну умовам розвитку ринкової системи інноваційного характеру Концепцію удосконалення регулювання трансформації трудового потенціалу в регіональній системі ринку праці України;

визначити особливості трансформації трудового потенціалу в регіонах України;

обґрунтувати конкретні напрями регіональної політики трансформації трудового потенціалу;

розробити модель трансформації трудового потенціалу регіону, яку можна було б застосувати для ретроспективного аналізу і прогнозування його розвитку;

виконати комплексну оцінку структурних змін на національному ринку праці та дослідити зв'язки, які є між різними чинниками, що впливають на стан цього ринку;

розробити заходи з регулювання ринку праці та моделі прогнозування його розвитку;

оцінити вплив малого бізнесу на підвищення рівня зайнятості населення, розробити механізм сприяння становленню та розвитку підприємництва;

узагальнити зарубіжний досвід управління ринком праці й окреслити можливості і шляхи його адаптації до українських умов;

розробити заходи посилення регулювального впливу оплати праці на формування й ефективне використання трудового потенціалу;

визначити ефективність регіональної політики у сфері використання трудового потенціалу, запропонувати найприйнятніші і прогресивні шляхи удосконалення діяльності державної служби зайнятості.

Об'єкт дослідження - трудовий потенціал регіонів України у процесі його розвитку та використання за умов економічних перетворень та ринкових трансформацій.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні та прикладні засади удосконалення механізму регулювання трансформації трудового потенціалу в період становлення та розвитку ринкової економічної системи.

Методи дослідження. Теоретико-методологічного основою виконаних досліджень стали концептуальні положення сучасних теорій ринкової економіки, праці вітчизняних і зарубіжних авторів з проблем розвитку трудового потенціалу, регулювання зайнятістю і ринком праці, чинне законодавство України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, документи міжнародних організацій, зарубіжний досвід регулювання соціально-трудових відносин.

Проектування напрямів та засобів удосконалення регулювання процесу трансформації трудового потенціалу виконано на підставі системного підходу. Для визначення типу шкали в разі вимірювання трудового потенціалу регіону застосовано синергетичний підхід та апарат теорії емпіричних вимірювань, зокрема, логіку і теорію відношень. Розвиток і використання трудового потенціалу проаналізовано і змодельовано із застосуванням економіко-математичних методів та методів багатовимірного статистичного аналізу: таксономічних - для ранжування, методів кластерного аналізу - для групування регіонів України за їхнім трудовим потенціалом чи станом їхнього ринку праці; методу головних компонент - для компактнішого подання інформації про об'єкт дослідження; багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу - для виявлення зв'язку між чинниками, які впливають на стан ринку праці; лінійного та нелінійного програмування - для побудови оптимізаційних моделей розподілу незайнятих на вільні робочі місця і скерування вивільнених працівників на перенавчання для оволодіння новою спеціальністю; динамічного програмування - для побудови моделі розрахунку плану набору у вищі навчальні заклади. Запропонована методика оптимального розподілу коштів між регіонами на фінансування політики зайнятості ґрунтувалася на використанні теорії опуклих нескінченних антагоністичних ігор двох гравців з нульовою сумою, а побудова моделей природного, територіального і професійного руху населення регіону - на використанні теорії марківських процесів, зокрема, балансової матриці переходів.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження є матеріали Міністерства праці і соціальної політики, Державного комітету зі статистики України, Державного центру зайнятості, публікації в спеціальних виданнях та засобах масової інформації, ресурси Internet.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи визначена тим, що тут уперше вирішено проблему регулювання трансформації трудового потенціалу регіону на підставі запропонованого автором підходу, який ґрунтується на методиці комплексної оцінки цього потенціалу, моделюванні процесу розвитку та вдосконаленні механізмів реалізації з урахуванням особливостей становлення регіональної системи ринку праці в умовах економічних перетворень та ринкових трансформацій.

Головні результати дисертаційного дослідження, що визначають його наукову новизну і винесені автором на захист, полягають у такому:

уперше:

запропоновано методику побудови комплексних відносного й абсолютного інтегральних показників для оцінювання трудового потенціалу регіону і стану регіональної системи ринку праці. Її перевага полягає у тому, що ці узагальнені показники можна розрахувати відразу для кожного регіону і кожного часового проміжку. Використання в дисертації цієї методики дало змогу:

впорядкувати (проранжувати) регіони України за їхнім номінальним, середнім і реальним трудовим потенціалом та станом ринку праці у територіальному і часовому вимірі на підставі значень багатьох статистичних показників щодо уявного найліпшого їхнього рівня, якому властиві найвищі значення показників стимуляторів і найнижчі - серед дестимуляторів;

підвищити рівень комплексності регіональних досліджень завдяки доповненню офіційної статистичної інформації значеннями розроблених синтетичних показників;

розширити системне “бачення” трансформації трудового потенціалу України;

розроблено методику кластеризації регіонів за трудовим потенціалом, яка враховує результати розрахунку комплексних інтегральних показників і автоматичної багатовимірної класифікації методами кластерного аналізу. Застосування її дало змогу виконати поділ території України щодо подібності процесів формування та використання трудового потенціалу й запропонувати адресні заходи вдосконалення регулювання трансформації трудового потенціалу в регіональній системі ринку праці;

запропоновано теоретико-ігровий підхід до міжрегіонального розподілу коштів на фінансування політики зайнятості, який враховує стан регіональних ринків праці. Це дало змогу виявити регіони з порівняно надмірним та недостатнім обсягом виділених Державним центром зайнятості коштів на фінансування цієї політики, якісно вдосконалити регулювання регіональним розвитком, оптимізувати використання наявних фінансових і трудових ресурсів для поліпшення ефективності реалізації трудового потенціалу в державі;

розроблено Концепцію вдосконалення регулювання трансформації трудового потенціалу в регіональній системі ринку праці України, яка враховує зарубіжний досвід регулювання розвитку та використання трудового потенціалу, особливості формування національної системи соціального партнерства, співвідношення попиту і пропозиції робочої сили, вплив інших чинників на загальнодержавний та регіональний ринок праці;

удосконалено:

теоретичні засади зайнятості населення з урахуванням розширеного відтворення трудового потенціалу за умов економічних перетворень та ринкових трансформацій, у результаті чого введено в науковий обіг поняття “окупна зайнятість” та “стимулювальна зайнятість”, сутність яких полягає у тому, що за першої з них інвестиції, вкладені в трудовий потенціал, повністю окуповуються, а за другої відбувається стимулювання розвитку трудового потенціалу;

методику оптимального перерозподілу регіональними центрами зайнятості вивільнених працівників. Запропоновано також спрощений алгоритм виконання цієї процедури, що дає змогу автоматизувати регулювання оптимального перерозподілу вивільнюваних працівників і безробітних, а також їх перенавчання;

методику оцінювання трудового потенціалу регіону як якісної категорії економічного аналізу. На відміну від інших методик, у ній використано досконалішу процедуру тріангуляції матриці зв'язків між об'єктами та частковими показниками. Це дало змогу простіше і швидше виконувати ранжування регіонів за трудовим потенціалом, розрахованим за сукупністю статистичних та експертних показників;

методику оцінювання інтенсивності розвитку трудового потенціалу регіону та РСРП, яка, на відміну від інших, враховує пріоритетність первинних ознак, поділ їх на стимулятори і дестимулятори. Це дало змогу доповнити офіційну статистичну інформацію значеннями запропонованих ланцюгових та базисних інтегральних темпових індексів розвитку трудового потенціалу і ринку праці, дослідити процеси їхньої трансформації.

набули подальшого розвитку;

тлумачення категорії “трудовий потенціал”: виокремлено атрибутивний і релятивний аспекти цього поняття і, відповідно, дві форми трудового потенціалу: номінальний і реальний. Номінальний трудовий потенціал - це джерело можливостей населення до праці, а реальний - практичне використання його здатності до трудової і громадської діяльності;

система інформаційного забезпечення дослідження трудового потенціалу введенням показників (рівень зареєстрованого безробіття з урахуванням вимушеної неповної зайнятості, рівень часткового безробіття, рівень надлишкової зайнятості й ін.), на підставі яких уперше розроблено і реалізовано на прикладі України та її регіонів алгоритми розрахунку;

економіко-математичні й статистичні моделі дослідження і регулювання трансформації трудового потенціалу, серед яких: модель прогнозування освітнього рівня населення регіону з урахуванням реформ у системі освіти; модель прогнозування природного руху населення регіону з використанням для цього коефіцієнтів смертності; модель динамічного програмування розрахунку плану набору у вищі навчальні заклади регіону з урахуванням спеціальності, перерви в навчанні, підвищення кваліфікації та освоєння другої професії і спеціальності; модель прогнозування кількості безробітних в Україні та Львівській області з урахуванням сезонних змін, що є на ринку праці; модель прогнозування зайнятості населення. Використання цих моделей дало змогу поліпшити виконання ретроспективного аналізу і прогнозування розвитку соціально-демографічних складових трудового потенціалу, попиту і пропозиції робочої сили на сукупному ринку праці України, підвищити науковий рівень обґрунтованості обласних та загальнодержавних програм зайнятості, визначити пріоритети та напрями розподілу державних фінансових коштів;

методика використання системного підходу як методологічного інструментарію дослідження трансформації трудового потенціалу і ринку праці. Це виразилось у застосуванні множинної регресії в сукупності з факторним аналізом. На засадах системного підходу оцінено ефективність функціонування організаційно-економічного механізму регулювання заробітної плати виявлено причини, що призвели до поглиблення деформацій у сфері праці. Запропоновано шляхи підвищення ефективності державного і договірного регулювання заробітної плати з урахуванням особливостей періоду становлення та розвитку ринкової економічної системи.

Практичне значення одержаних результатів полягає в удосконаленні методологічного інструментарію формування і реалізації регіональної політики розвитку та використання трудового потенціалу. Практична цінність дослідження: розроблені в ньому теоретичні положення і методичні підходи до визначення величини і змін трудового потенціалу регіону, трансформації РСРП можуть бути застосовані у процесі програмування і для оцінювання ефективності регіональної політики зайнятості. Запропонована дисертантом Концепція вдосконалення регулювання трансформації трудового потенціалу в регіональній системі ринку праці може бути використана в діяльності виконавчої влади щодо реалізації Указу Президента України від 3 серпня 1999 року “Про основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року”.

Результати дослідження частково впроваджені у науково-дослідній і освітянській сферах, а також у діяльності органів виконавчої влади, зокрема у процесі розробки і читання курсів “Економіка праці й соціально-трудові відносини”, “Державне регулювання економіки”, “Теорія систем і системний аналіз”, “Дослідження операцій і методи оптимізації”, “Статистика” та “Статистичне моделювання і прогнозування”, для підготовки студентами курсових, дипломних і магістерських робіт у Львівському національному університеті імені Івана Франка та Львівській комерційній академії (акт про впровадження наукових досліджень у навчальний процес № 4307-РУ від 28.12.2004 та довідка № 136/01-1.08 від 22.02.2005). Науково-практичні розробки та рекомендації дисертації використані структурними підрозділами Львівської обласної державної адміністрації під час розробки регіональних програм зайнятості, програм соціально-економічного розвитку області та інших програмно-цільових документів (довідка № 1-1/1-3272 від 17.12.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Ідеї, розробки і наукові результати, які в ній наведено і винесено на захист, отримані автором особисто. Здобувач не використовував у дисертації ідеї і розробки, що належать співавторам, разом з якими були написані наукові праці. Конкретний внесок здобувача у спільних наукових роботах зазначено у переліку публікацій на тему дисертації.

Апробація результатів дисертації. Головні положення дисертації апробовані й позитивно оцінені на 28 міжнародних, вітчизняних і регіональних наукових та науково-практичних конференціях, конгресах, нарадах і семінарах, зокрема: “Застосування обчислювальної техніки і математичних методів у наукових і економічних дослідженнях” (Львів, 1988, 1996 рр.); “Становлення національної економіки України” (Львів, 1995 р.); “Економіка України: минуле, сучасне, майбутнє” (Львів, 1997 р.); “Управління трудовими ресурсами: проблеми і перспективи розвитку” (Хмельницький, 1997 р.); “Трудовий потенціал України і його реалізація в умовах розбудови національної економіки” (Львів, 1997 р.); “Екологія й економіка” (Львів, 1997 р.); “Регіон у системі нових економічних і правових відносин” (Івано-Франківськ, 1997 р.); “Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми” (Львів, 1998 р.); “Економетричні методи і моделі в економіці: теорія і практика” (Львів, 1998 р., 2001 р.); “Демографія, економіка праці та соціальна політика” (Кіровоград, 1998 р.); “Соціально-економічний розвиток України. Проблеми статистики - 98” (Львів-Шкло, 1998 р.); “Становлення фінансової системи України та проблеми її стабілізації” (Львів, 1999 р.); “Оплата праці: проблеми теорії та практики” (Луцьк, 2000 р.); “Україна в XXI столітті: концепції та моделі економічного розвитку” (Львів, 2000 р.); “Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки“ (Київ, 2000 р.); “Формування нової парадигми економічної освіти в Україні” (Львів, 2000 р.); “Актуальні проблеми підготовки фахівців в умовах реструктуризації органів регіонального управління“ (Рівне, 2001 р.); “Формування нової парадигми економічної теорії в Україні” (Львів, 2001 р.); “Стратегія сталого розвитку Закарпаття: еколого-економічні та соціальні моделі” (Ужгород, 2001 р.); “Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи” (Львів, 2003 р.); “Регіональні проблеми зайнятості і ринку праці” (Тернопіль, 2004 р.); щорічних звітних конференціях науково-педагогічних працівників економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка в 1988-2003 роках і на науковій конференції професорсько-викладацького складу й аспірантів у Львівській комерційній академії в 1997 р.

Публікації. Головні положення дисертації опубліковано у 58 друкованих працях обсягом 56,3 друк. арк., з яких 51,6 друк. арк. належить особисто авторові, зокрема у двох індивідуальних монографіях, одній брошурі, 47 статтях у наукових фахових виданнях, 28 з яких написані одноосібно.

Структура дисертації та її обсяг. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел (340 найменувань) і додатків. Повний обсяг роботи становить 447 сторінок комп'ютерного набору, зокрема, основна частина має 392 сторінки, де є 25 таблиць на 16 сторінках та 4 рисунки на 2 сторінках. Дисертація має 12 додатків на 27 сторінках.

2. Основний зміст роботи

У першому розділі „Концептуальні основи дослідження трудового потенціалу” критично оцінено погляди на трудовий потенціал, наведено поглиблене тлумачення цієї категорії, теоретично обґрунтовано можливість його вимірювання за допомогою шкали порядку чи найменувань, визначено місце зайнятості в системі відтворення цього потенціалу і запропоновано удосконалене інформаційне забезпечення його дослідження.

У дисертації при визначенні поняття “трудовий потенціал” автор дійшов висновку, що відомі визначення трудового потенціалу не охоплюють усіх його сторін, не відображають тих змін, які відбуваються у процесі ринкової трансформації економіки України, інноваційних перетворень і переходу від індустріального до інформаційного суспільства.

У роботі доведено, що для всебічного вивчення й оцінювання трудового потенціалу потрібно враховувати атрибутивний і релятивний його аспекти. Відповідно, запропоновано розрізняти дві форми трудового потенціалу: номінальний і реальний.

Під номінальним трудовим потенціалом регіону дисертант розуміє максимальні можливості (реалізовані і нереалізовані) працездатного населення до трудової діяльності, сукупність його кількісних і якісних характеристик з урахуванням умов і регіональних особливостей. Цей потенціал визначений здоров'ям населення, демографічними, освітніми, кваліфікаційними, інтелектуальними, етнокультурними й іншими параметрами. Реальний трудовий потенціал характеризує відношення між номінальним трудовим потенціалом і його використанням. Це частина номінального трудового потенціалу, яка реалізує себе за заданих умов. Зазначений потенціал у регіоні зумовлений не тільки наявними трудовими ресурсами з властивими їм якісними параметрами, а й економічною активністю населення регіону, рівнем його зайнятості й умовами праці, іншими регіональними чинниками.

Процес економічних перетворень та ринкових трансформацій, на думку автора, потребує вивчення можливості адаптації концепцій зайнятості до сучасних умов розвитку та використання трудового потенціалу. Велика кількість підходів до тлумачень зайнятості, їхня невідповідність деяким положенням національного законодавства зумовили необхідність розробки нового методологічного підходу, відмінного від відомих трактувань цієї категорії. Зокрема, дисертант пропонує ввести в науковий обіг поняття “окупна зайнятість” і “стимулювальна зайнятість”. Уведення першого з них зумовлене підходом до трудового потенціалу як до людського капіталу. Інвестиції в освіту, які охоплюють прямі затрати на навчання і вартість втрачених можливостей, що могли бути отримані за час навчання, повинні повернутися людині в процесі праці. Зайнятість, за якої виконується ця умова, дисертант називає окупною. Актуальність такого підходу до зайнятості в сучасних умовах розвитку економіки України пояснюється певною невідповідністю між рівнем освіти працівників, роботою, яку вони виконують, і рівнем оплати їхньої праці.

У дисертації зазначено, що розвиток науково-технічного прогресу і процес переходу від індустріального суспільства до економіки знань зумовлюють нові вимоги до кваліфікації працівників. Це стимулює розвиток трудового потенціалу. Тому дисертант називає таку зайнятість стимулювальною. У цьому випадку працівники повинні постійно підвищувати свою кваліфікацію.

Автор наголошує, що для ефективного регулювання трансформації трудового потенціалу потрібно вміти оцінити його величину та визначати, як він змінюється з часом. Науковці пропонують різні підходи до виконання такого оцінювання. У дисертації з використанням логіки і теорії відношень, обґрунтовано можливість вимірювання (у разі врахування синергетичного ефекту) величини трудового потенціалу регіону як емпіричної системи з відношеннями за допомогою первинної шкали найменувань чи порядку. Автор уважає, що оцінювати трудовий потенціал регіону потрібно з системних позицій, застосовуючи теорію похідних вимірювань. Цей підхід передбачає визначення номінального трудового потенціалу на підставі побудови інтегрального показника за значеннями складових цього потенціалу і ступенів їхнього впливу на загальну оцінку. Як ці складові можна використовувати початково вибрані чи узагальнені показники, визначені на підставі факторного аналізу.

Запропоновано також удосконалену методику похідного оцінювання трудового потенціалу регіону як якісної категорії економічного аналізу, яка, на відміну від інших, використовує простіший алгоритм тріангуляції матриці зв'язків між об'єктами і частковими показниками. Застосування цієї методики спрощує ранжування регіонів за трудовим потенціалом, розрахованим за сукупністю статистичних і експертних показників, дає змогу швидше виконати цю процедуру. Апробація цієї методики на конкретних даних засвідчила її репрезентативність. Для врахування впливу кожного з первинних показників на розвиток трудового потенціалу їх було згруповано в окремі підсистеми: “демографія”, “освіта”, “здоров'я”, “науковий потенціал”, “зайнятість”, “активність”, “професіоналізм”, “екологія”, “моральність” тощо.

З урахуванням наявності в регіоні працездатних осіб, які добровільно чи вимушено незайняті, неповно зайняті, або працюють не за фахом, автор пропонує умовно модель трудового потенціалу регіону виразити за допомогою такої формули:

РТП=НТП - НВТП ,

де РТП,НТП - відповідно, реальний та номінальний трудові потенціали і-го регіону; НВТП - недовикористовуваний номінальний трудовий потенціалу і-го регіону. З огляду на це запропоновано оцінювати реальний трудовий потенціал за допомогою показників, які характеризують номінальний трудовий потенціал та ступінь його недовикористання.

Доведено, що визначальною передумовою підвищення ефективності регулювання трансформації трудового потенціалу є побудова його кластерної моделі, суть якої полягає у виділенні територіальних утворень (кластерів) з приблизно однаковою величиною, його рівнем розвитку чи використання, і розробці уніфікованого підходу до цього регулювання в розрізі отриманих кластерів.

Виконані дослідження засвідчили, що не для кожної компоненти номінального трудового потенціалу можна підібрати систему статистичних показників, які б із задовільною точністю відображали стан аналізованого цією компонентою аспекту його якості. Недостатньо інформації для всебічної оцінки процесів трансформації цього потенціалу. У разі вирішення проблеми регулювання трансформації трудового потенціалу неефективно використовують сучасні інформаційні технології. Зроблено висновок про необхідність удосконалення статистики наявних індикаторів і створення системи додаткових показників.

Автором запропоновано розширити систему інформаційного забезпечення дослідження трудового потенціалу за рахунок уведення нових показників, зокрема, показників, які відображають стан неповної зайнятості в регіоні. Дисертант висловив пропозицію розраховувати рівень зареєстрованого безробіття з урахуванням вимушеної неповної зайнятості та рівень часткового безробіття для, відповідно, працездатного населення працездатного віку та економічно активного населення у віці 15-70 років, рівень надлишкової зайнятості в галузях економіки та ін. Запровадження в практику роботи державних адміністрацій і регіональних центрів зайнятості новітніх інформаційних технологій, виконання ретроспективного аналізу згідно з розглянутими в роботі алгоритмами розрахунку зазначених та інших показників поліпшить регулювання трансформації трудового потенціалу на регіональному рівні.

У другому розділі „Аналіз трансформації трудового потенціалу регіонів України” на підставі аналізу первинних ознак та розрахунку запропонованих у роботі інтегральних показників, побудованих кластерних, факторних і прогнозних моделей оцінено стан та головні тенденції розвитку трудового потенціалу в регіонах України.

Дослідження довели, що структурна перебудова економіки України суттєво позначилася на її трудовому потенціалі. На деякі його характеристики, зокрема, освітні, підприємницькі й інші, перебудова економіки вплинула позитивно. Та деяка частина з цих характеристик на початковому етапі перехідного до ринкової економіки періоду погіршувалася, а кількість населення зменшується і сьогодні. Унаслідок від'ємного природного приросту і від'ємного сальдо міграції кількість наявного населення в державі за 1991-2003 рр. зменшилася на 4,3 млн осіб і на 1 січня 2004 р. становила 47,6 млн осіб. Однак з 1999-2000 рр. більшість якісних характеристик трудового потенціалу почала поліпшуватися. Порівняно з попереднім роком кількість зайнятих у 2002-2003 рр. збільшилася. Протягом найближчих років очікують поліпшення якості трудового потенціалу. Сприятиме цьому і реалізація програми нової влади “Назустріч людям”.

У дисертації наголошено, що значення окремих статистичних показників, які характеризують трудовий потенціал регіону, не дають повного уявлення про його розмір і напрями трансформації. Потрібні показники, які б узагальнювали оцінку цього потенціалу. Виконаний у дисертації огляд наявних підходів до вирішення цієї проблеми засвідчив, що інтегральні показники, які пропонують учені, дають змогу виконати порівняльний статистичний аналіз або різних економічних об'єктів за якийсь один проміжок часу, або змін, що відбуваються з одним об'єктом за декілька таких часових проміжків. У разі ж ухвалення управлінських рішень виникає потреба у комплексному аналізі трудового потенціалу.

Методика комплексного оцінювання величини трудового потенціалу, запропонована дисертантом, дає змогу об'єднати дослідження його територіальних відмінностей з урахуванням фактора часу. Суть її полягає у тому, що на підставі сформованої тривимірної матриці спостережень , елементами якої є значення первинних статистичних показників трудового потенціалу, знаходять комплексний інтегральний показник, який має окремі значення для кожного регіону і кожного часового проміжку. Тут індекси i, j, t означають номер регіону, первинного статистичного показника і часового проміжку.

Розрахунки виконують за таким алгоритмом.

Значення первинних показників трудового потенціалу перетворюють до стандартизованого вигляду за формулою

, (1)

де , - відповідно, нестандартизоване і стандартизоване значення j-го показника для i-го регіону за t-й проміжок часу; , - відповідно, середнє арифметичне і середнє квадратичне відхилення j-го показника, визначеного для всіх регіонів і за всі проміжки часу. Їх обчислюють за формулами

. (2)

Будують точку , координати якої обчислюють за такими формулами:

, якщо j-й показник є стимулятором, (3)

, якщо j-й показник є дестимулятором. (4)

Знаходять відстані від точки P до кожної точки згідно з формулою

, (5)

де , Т - індекс транспонування.

Розраховують комплексний відносний інтегральний показник і-го регіону за t-й проміжок часу:

, (6)

, .

Для оцінки інтенсивності розвитку трудового потенціалу регіону в дисертації запропонована інша методика. Суть її полягає у тому, що на підставі сформованої матриці спостережень Х знаходять інтегральний темповий індекс розвитку трудового потенціалу і-го регіону в k-му періоді до s-го періоду за формулою

, (7)

де ; ; - коефіцієнт пріоритетності j-го показника. Тут , якщо j-й показник є стимулятором, і , якщо він є дестимулятором.

У дисертації доведено можливість застосування методу головних компонент для ранжування чи групування регіонів України за їхнім трудовим потенціалом, тобто можливість використання першої головної компоненти як узагальненого показника.

Запропоновані методики використано в дисертації для розрахунків комплексних відносних інтегральних показників та ланцюгових і базисних інтегральних темпових індексів розвитку соціально-демографічної, освітньо-професійної і медичної груп чинників, а також групи чинників зайнятості й безробіття, номінального, середнього і реального трудового потенціалу в областях України, м. Києві та АР Крим (включаючи м. Севастополь) за 1996-2003 рр. Для розрахунків номінального трудового потенціалу використано 26, а реального - 36 первинних статистичних показників. Для розрахунку середнього трудового потенціалу застосовано такі ж статистичні показники, як і для номінального трудового потенціалу, значення яких розділено на кількість працездатного населення працездатного віку у відповідному регіоні.

Результати розрахунків дали змогу зробити висновки стосовно динаміки зазначених груп чинників в областях України, порівняти ці області за їхнім номінальним, середнім та реальним трудовим потенціалом, визначити регіони, у яких відповідний з цих потенціалів поліпшився (погіршився), а також ті, де номінальний трудовий потенціал використовують гірше порівняно з іншими. Зокрема, з розрахунків видно, що в більшості з цих регіонів суттєве поліпшення рівня розвитку реального трудового потенціалу почало простежуватися з 2000 р. Це відбулося, головно, завдяки зростанню освітнього рівня населення, поліпшенню чинників зайнятості та безробіття.

Для оцінки трудового потенціалу дисертант розробив кластерну модель, основою якої є певні території, сформовані за критерієм подібності індикаторів стану цього потенціалу. Цю модель побудовано з використанням комплексного відносного й абсолютного інтегральних показників, а також шляхом автоматичної багатовимірної класифікації методами кластерного аналізу, коли поняття однорідності задається метрикою Евкліда. Це дало змогу ще більше розширити діагностику номінального, середнього і реального трудового потенціалу регіонів України. Комплексний підхід до побудови цієї моделі пояснюють тим, що використання інтегральних показників дає змогу виділити регіони з ліпшим трудовим потенціалом, а автоматична багатовимірна класифікація регіонів методами кластерного аналізу забезпечує точніші результати.

Зокрема, за середнім трудовим потенціалом автор пропонує розділити регіони України на три кластери: з високим, середнім і низьким рівнем розвитку номінального трудового потенціалу. В результаті такого групування областей до першого кластера увійшли, головно, більше урбанізовані індустріально розвинуті регіони. Їхній трудовий потенціал зумовлений у середньому високим освітнім рівнем і порівняно ліпшим здоров'ям населення. Для другого кластера характерна найменша відмінність середніх значень більшості із врахованих під час розрахунків статистичних показників від їхнього середньодержавного значення. До третього кластера увійшли центральні і західні області, у яких велика частка сільського населення. Тут менша депопуляція населення.

Сформовані кластери є основою вибору таких напрямів регулювання трансформації трудового потенціалу, які сприятимуть згладжуванню диспропорцій у його територіальному розвитку та ефективному використанню.

Для повноти дослідження трудового потенціалу в дисертації разом з вивченням трансформаційних процесів, що відбуваються з цим потенціалом у регіонах України, побудовано загальну модель його розвитку, яка використовує рекурентні, балансові, економетричні та інші залежності. Ця модель має кілька підмоделей. Серед них - модель прогнозування освітнього рівня населення регіону, яка враховує те, що частина дітей регіону навчається з шестирічного віку; модель прогнозування майбутньої кількості осіб регіону певної статі і віку, яку від інших відрізняє те, що вона оперує коефіцієнтом смертності; модель динамічного програмування розрахунку плану набору у вищі навчальні заклади регіону, щоб задовольнити майбутні потреби у спеціалістах певної кваліфікації, яка враховує різновид спеціальності, за якою треба підготувати працівника, а також перерву у навчанні, підвищення кваліфікації та перенавчання. Деякі з цих підмоделей апробовані на прикладі статистичних даних для Львівської області, що підтвердило їхню точність.

У третьому розділі „Взаємозумовленість трансформації регіонального ринку праці та трудового потенціалу” розкрито головні поняття та теоретичні підходи до вивчення регіонального ринку праці, розглянуто еволюцію безробіття, попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці України, регулятивну функцію регіональної політики зайнятості та її вплив на ефективність використання трудового потенціалу, запропоновано напрями удосконалення регулювання безробіття та співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили в РСРП.

Наведений у роботі огляд концепцій ринку праці (класична, кейнсіанська, монетаристська та ін.) засвідчив, що в чистому вигляді застосувати будь-яку з цих концепцій для моделювання процесів на українському ринку праці неможливо. Автором обґрунтовано необхідність створення для України власної моделі ринку праці. Найдоцільнішою для неї може бути така модель, яка враховує елементи наявних концепцій і використовує активну участь держави в регулюванні мінімальної заробітної плати, попиту та пропозиції робочої сили тощо.

З'ясовано, що в період переходу до ринку суттєвим напрямом реформування економіки України є її регіоналізація. На підставі аналізу наукового доробку українських та зарубіжних економістів у дисертації розкрито теоретичні й методологічні підходи до визначення суті регіонального ринку праці, його структури і функцій. Автор розрізняє сукупний і поточний регіональний ринок праці. Перший з них формують сукупна пропозиція робочої сили, що охоплює все економічно активне населення в регіоні, та сукупний її попит, що визначений загальною потребою економіки регіону в найманій робочій силі. Поточний регіональний ринок праці визначений вакантними робочими місцями регіону та особами, активно зайнятими пошуком роботи в регіоні.

Як доведено в дисертації, детальне вивчення регіонального ринку праці потребує застосування соціоекономічного і геопросторового підходів, які є складовими системного підходу, основу якого становить загальна теорія систем. Автор уважає, що під час дослідження регіонального ринку праці доцільно акцентувати на вивченні його з позицій системності, і пропонує назвати його регіональною системою ринку праці. Для підвищення ефективності регулювання РСРП необхідна попередня її кластерна сегментація.

У роботі вивчено динаміку невідповідності попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці України, визначено причини цих процесів. Особливу увагу приділено дослідженню впливу на ці процеси грошово-кредитної політики уряду, змін статево-вікової структури, освіченості та економічної активності населення, розвитку малого підприємництва, динаміки приватизації, рівня та гнучкості оплати праці.

Виявлені під час дослідження національного ринку праці великі обсяги відкритого і прихованого безробіття дали дисертанту підстави стверджувати, що трудовий потенціал в Україні використовують неефективно. Поліпшити ефективність його використання допоможе впровадження запропонованих у роботі заходів щодо регулювання безробіття, яке повинно бути спрямоване не тільки на зниження рівня незайнятості і якомога швидше повернення вивільнених громадян до роботи, а й на впровадження зваженої політики вивільнення робочої сили, забезпечення соціального захисту працівників від втрати ними робочого місця.

Також у дисертації досліджено особливості регулятивної функції регіональної політики зайнятості та її вплив на використання трудового потенціалу і запропоновано заходи її поліпшення. Метою цієї політики повинно бути, з одного боку, ефективне використання трудового потенціалу регіону, а з іншого - забезпечення економіки регіону, яка структурно перебудовується, трудовими ресурсами. Пріоритетним у процесі цього регулювання має бути соціальний захист працівників від втрати робочого місця. Специфіка цієї політики в Україні полягає в тому, що ринковий саморегулювальний механізм у ній ще не повністю сформувався. З огляду на це політика зайнятості в регіоні повинна передбачати запровадження механізмів державного регулювання ринку праці, а також сприяння становленню та розвитку механізму його саморегулювання. Крім заходів, які спрямовані на збільшення попиту на робочу силу (економічних, тобто тих, що сприяють загальному поліпшенню стану економіки, та специфічних - спрямованих безпосередньо на створення нових, додаткових, та збереження наявних високопродуктивних робочих місць) і зменшення її пропозиції (зниження припливу працездатного населення на ринок праці і збільшення відпливу з нього працівників, а також перерозподіл робочого часу та робочих місць між зайнятими), вдосконалення нормативно-правової бази регулювання трудової сфери, підвищення гнучкості і розвиток інфраструктури ринку праці, потрібно впроваджувати такі заходи, які б стимулювали заробітну плату виконувати притаманні їй в ринкових умовах функції, сприяли поліпшенню професійної і територіальної мобільності працівників, їхньої конкурентоспроможності, зменшенню масштабів і тривалості безробіття та зростанню рівня зайнятості населення.

У четвертому розділі “Тенденції розвитку регіональних ринків праці України” оцінено ефективність функціонування та головні тенденції розвитку РСРП; розраховано інтегральні показники стану та інтенсивності змін у цих системах; побудовано економетричні, гармонічні, факторні, кластерні та прогнозні моделі регіональних ринків праці; досліджено залежність попиту і пропозицій робочої сили в регіонах України від деяких незалежних чинників.

Виконані з використанням уведених автором показників дослідження засвідчили, що з 2000 р. безробіття в Україні зменшується. Найбільшими темпами зменшується часткове, а найменшими - зареєстроване безробіття. Якщо 2000 р. рівень часткового безробіття був більшим, ніж рівень зареєстрованого, то в 2003 р. - уже удвічі меншим. З 1999 р. збільшується потреба підприємств, установ та організацій у працівниках, зменшується навантаження на одне робоче місце. Очікують збереження цих тенденцій і протягом найближчих років.

Дослідження стану і динаміки РСРП з використанням лише описової статистики є корисним і потрібним, але не повним. Тому для глибшого розуміння ситуації, яка склалася в цих системах, змін, що відбуваються в них, а також для вироблення напрямів удосконалення їхнього регулювання, здобувач застосував методи аналітичної статистики й апарат економіко-математичного моделювання. Деякі з побудованих моделей використано для прогнозування попиту і пропозиції робочої сили на поточному і сукупному ринках праці.

У дисертації побудовано багатофакторні кореляційно-регресійні моделі залежності пропозиції робочої сили на поточному ринку праці від групи незалежних чинників. На початковому етапі дослідження відібрано понад 20 чинників, хоча в кожне рівняння регресії введено не більше трьох. Для визначення форми зв'язку між незалежною змінною і чинниками використано лінійні, поліноміальні, гіперболічні, напівлогарифмічні, експоненціальні і степеневі рівняння множинної регресії. Порівняння цих моделей і вибір найліпшої з них, перевірку їхньої адекватності тощо виконано за допомогою додаткової регресійної статистики.

На підставі економетричного аналізу дисертант зробив висновок, що поліпшити використання трудового потенціалу і зменшити напруженість на ринку праці можна, сприяючи: внутрішньодержавному територіальному переміщенню працівників; розвитку приватних та корпоратизованих підприємств, комерційних та підприємницьких структур; міждержавній трудовій міграції громадян України; недопущенню заборгованості із заробітної плати; створенню нових і розвитку наявних малих підприємств.

З огляду на непередбачуваність економічних процесів у перехідний період, для вироблення рекомендацій з ефективного використання трудового потенціалу в роботі запропоновано скористатися результатами короткотермінового прогнозування. Виконаний аналіз динаміки безробіття засвідчив її хвилеподібність. Зважаючи на це, в дисертації побудовані моделі зміни кількості зареєстрованих безробітних в Україні і Львівській області з урахуванням сезонних коливань.

Стан та зміни, що відбуваються на ринках праці областей України, АР Крим і м. Києва, оцінено з використанням комплексних відносного та двох варіантів абсолютного інтегральних показників, інтегрального темпового індексу їхнього розвитку. Для побудови комплексного абсолютного інтегрального показника стану ринку праці і-го регіону за t-й проміжок часу дисертант запропонував відповідну методику, згідно з якою показник обчислено за формулою

. (8)

Стандартизацію ознак виконано за такими двома формулами:

та

де , , мають той самий зміст, що й у формулі (1), а р - у формулі (7); ; , - відповідно, найменше і найбільше значення за сукупністю регіонів і років.

У всіх областях України стан їхніх ринків праці погіршувався до 1998 р., а далі почав поліпшуватися (див. таблицю). За прогнозами тенденції поліпшення РСРП будуть і протягом наступних кількох років.

У дисертації побудовано кластерну модель РСРП і досліджено її зміни з часом. Використано групування РСРП України в однорідні кластери за допомогою розрахунку комплексного абсолютного інтегрального показника і шляхом автоматичної багатовимірної класифікації методами кластерного аналізу. Використання для побудови кластерів не одного, а сукупності статистичних показників дало підстави дисертанту рекомендувати для кожного з них певні заходи регулювання РСРП, впровадження яких сприятиме зменшенню кількості безробітних, збалансуванню попиту і пропозиції робочої сили на регіональних ринках праці та поліпшенню загальної ситуації на них.

Ланцюгові та базисні інтегральні темпові індекси розвитку РСРП (1997-2003)

Використання системного підходу як найприйнятнішого інструментарію дослідження ринку праці, що виразилось, зокрема, у застосуванні кореляційно-регресійного аналізу в сукупності з методом головних компонент, дало змогу автору “стиснути” інформацію про стан ринку праці й побудувати кореляційно-регресійні моделі, які враховують більшу кількість первинних ознак порівняно з класичним регресійним аналізом. На першому етапі дослідження використано 44 статистичні показники, що характеризують різні аспекти соціально-економічного розвитку регіонів України. Їх об'єднано у дев'ять груп. Зокрема, групи соціально-демографічних, міграційних, медичних, виробничо-фінансових та інвестиційних чинників, а також чинників зареєстрованого ринку праці, рівня життя, реформування відносин власності і такі, що визначають кон'юнктуру повного ринку праці. Кореляційно-регресійні моделі залежності пропозицій робочої сили від екзогенних чинників будували для кожної із цих груп показників, попередньо спростивши поставлене завдання за допомогою методу головних компонент. Результати досліджень враховані дисертантом під час вироблення рекомендацій щодо удосконалення регулювання трансформації трудового потенціалу в РСРП.