Формування і розвиток аграрного підприємництва в регіоні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК

ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК АГРАРНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В РЕГІОНІ

ПЛАЧКОВ Сергій Іванович

Дніпропетровськ - 2005

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Агропромислова сфера України у складний період становлення ринкової економіки залишається найбільш масштабною та дієздатною. Стабільність її розвитку залежить від ефективної діяльності нових організаційно-правових форм в агропромисловому секторі економіки, що вимагає вироблення таких теоретико-методичних і практичних положень, які були б спрямовані в першу чергу на збільшення виробництва конкурентоспроможної продукції сільського господарства. Тому подальше формування і розвиток підприємництва в регіональних АПК, як структуроутворюючого елементу ринкової економіки, набуває особливого значення. До підприємницьких структур належать різні суб'єкти бізнесу на селі, зокрема особисті селянські і фермерські господарства, господарські товариства, спілки селян, кооперативи, приватно-орендні формування, державні підприємства, інші формування. Досвід розвитку ринкової економіки в агропромисловій сфері економіки засвідчує, що на даному етапі аграрне підприємництво особистих і фермерських господарств є досить поширеним за кількістю та за внеском у виробництво сільськогосподарської продукції. Але залишаються практично не дослідженими параметри виробництва тієї чи іншої агропромислової продукції, нових підприємницьких структур і їх об`єднань, кооперації та інтеграції; обґрунтування найбільш раціональних форм підприємницьких структур і їх розміщення в тому або іншому регіоні; соціальні аспекти становлення підприємництва, в тому числі пов'язані з ліквідацією бідності на селі.

Значимість даних проблем завжди викликала підвищену зацікавленість науковців в їх дослідженні. Теоретичні та практичні аспекти ефективного функціонування підприємницьких структур в агропромисловому секторі економіки розглядалися в працях Амбросова В.Я., Борщевського П.П., Благодатного В.І., Гайдуцького П.І.. Гладія М.В., Данилишина Б.М., Лукінова І.І., Маліка М.Й., Макаренка П.М., Мармуль Л.О., Мельника Л.Ю., Месель-Веселяка В.Я., Онищен- ка О.М., Саблука П.Т., Червена І.І., Чернюка Л.Г., Шпичака О. М., В.В. Юрчишина.

Науковими дослідженнями у тій чи іншій мірі охоплено більшість питань, що стосуються сучасного аналізу функціонування підприємництва, тенденції його розвитку, виконання тих або інших функцій. Разом з тим комплексне вивчення підприємництва в багатьох регіонах країни виявляється недостатнім. Між тим саме специфіка регіональних умов справляє значний вплив на розміщення, взаємозв'язки, ефективність функціонування підприємницьких структур; обґрунтування найбільш дієвих важелів та механізмів їх розвитку і підтримки з боку місцевих та державних органів влади. Вона повинна бути врахована в прогнозних розрахунках та моделюванні ефективного функціонування підприємництва на перспективу.

Теоретична та практична значимість вказаного кола проблем, їх недостатня вивченість зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Проведені дослідження здійснювалися у межах наукової тематики економічного факультету Херсонського державного аграрного університету “Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур, систем ціноутворення, фінансово-кредитних відносин, страхування” (номер державної реєстрації 0102U003197).

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є розробка науково-методичних основ і обґрунтування комплексу організаційно-економічних заходів, спрямованих на підвищення ефективності функціонування аграрного підприємництва в регіоні.

У процесі реалізації поставленої мети вирішувалися наступні завдання:

- узагальнення соціально-економічних засад аграрного підприємництва;

- вдосконалення механізму державного регулювання та сприяння розвитку аграрного підприємництва;

- дослідження методичних аспектів функціонування підприємницьких орга-нізаційних структур в сільському господарстві;

- проведення аналізу та оцінки соціально-економічної ефективності розвитку аграрного підприємництва в регіоні;

- удосконалення інструментів реалізації організаційно-економічного механізму розвитку підприємницьких структур на селі;

- обґрунтувати пропозиції ефективного розвитку підприємництва через створення кооперативних структур в сільському господарстві.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти формування, функціонування аграрних підприємницьких структур і підвищення ефективності їх подальшого розвитку в ринкових умовах.

Об'єктом дослідження є процеси економічного розвитку й організаційно-економічні відносини підприємницьких структур АПК регіону.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є базові положення аграрної економічної науки, наукові розробки вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем ефективного функціонування суб'єктів підприємництва агропромисловій сфері АПК, законодавчі і нормативно-правові акти України щодо їх розвитку.

У процесі досліджень використані методи: діалектичний та абстрактно-логічний (при формуванні теоретичних узагальнень і висновків); монографічний (при вивченні та висвітленні особливостей розвитку та розміщення підприємницьких структур); економіко-статичний (при визначенні показників економічної ефективності функціонування аграрних підприємницьких формувань регіону); графічний (відображення показників інтенсивності розвитку підприємництва); розрахунково-конструктивний (при розробці бізнес-плану діяльності фермерського господарства „Вікторія” Новотроїцького району Херсонської області); аналітичних порівнянь (при порівнянні господарської діяльності агроформувань).

Інформаційну основу дослідження склали річна звітність аграрних підприємств господарського та агропромислового комплексів Херсонської області; статистичні матеріали Херсонського обласного управління статистики і Державного комітету статистики України; матеріали наукових та інформаційно-публіцистичних видань; власні спостереження автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

· вперше:

- здійснено класифікацію малого підприємництва за ознаками видів господарської діяльності, форм власності і господарювання, типів виробничих і обслуговуючих структур, особливостями в управлінні, розподілу прибутку, розпорядженням власністю;

- запропоновано авторські методичні підходи щодо розрахунку прибутку особистих селянських господарств, взаємозв'язку об'єму споживання і доходів, встановлення коефіцієнту конкордації при експертній оцінці стану малих форм підприємництва;

удосконалено:

- напрями розвитку підприємництва в селянському господарстві через застосування розробленого алгоритму створення фермерами кооперативів, кооперативних асоціацій, спілок підприємництв малого бізнесу;

набули подальшого розвитку:

- сутність малого бізнесу на селі в контексті його місця і ролі в багатоукладній економіці;

- форми і методи впливу держави на підприємництво через створення бізнес-центрів та бізнес інкубаторів агро бізнесу в регіоні;

- інструменти організаційно-економічного механізму розвитку підприємництва на селі через обґрунтування підготовки бізнес-планів, маркетингу збутової діяльності.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення, висновки і рекомендації наукової роботи прийняті Головним управлінням сільського господарства і продовольства Херсонської обласної державної адміністрації для розробки Стратегії розвитку сільського господарства Херсонської області до 2011року та використання в практичній діяльності аграрних підприємств області (довідка №2-600-6/248 від 17.02.2005 р.). Результати досліджень впроваджуються в навчальний процес Херсонського державного аграрного університету при викладанні економічних дисциплін “Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка”, “Організація агробізнесу”, “Основи методики економічних досліджень” (довідка №66-09 від 18.02.2005 р.). Пропозиції автора щодо підвищення ефективності діяльності та розміщення підприємницьких структур в АПК Херсонської області передані для впровадження в практику діяльності Управління економіки Херсонської обласної адміністрації (довідка № 508-7/711-12 від 10.02.2005р.). Модель ефективного функціонування фермерського господарства “Вікторія” Новотроїцького району Херсонської області (довідка № 01-5 від 17.02.2005 р. ) передана для впровадження в практичну діяльність.

Ряд пропозицій здобувача представляють практичний інтерес і для господарств інших південних областей України, зокрема, щодо напрямів ефективного розвитку підприємницьких структур в АПК; взаємозв'язків та співвідношення різних укладів і організаційно-ринкових структур, їх функцій та ролі в структурі АПК з великою землезабезпеченістю та високим рівнем аграрної освоєності території; моделювання коопераційних та інтеграційних зв'язків, прогнозування ефективності функціонування

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що основні наукові положення, які виносяться на захист, отримані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, автором дисертаційної роботи використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистого наукового внеску в публікаціях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження апробовані на ювілейній науково-практичній конференції “Інтеграція аграрної освіти, науки і виробництва АПК України в ХХІ сторіччі” (м. Херсон, 1999р.); міжнародній науково-практичній конференції “Ринкова трансформація економіки АПК” в Харківському державному технічному університеті сільського господарства (м. Харків, 2002р.); науково-практичній конференції, присвяченій пам'яті В.І. Вернадського “Проблеми та шляхи оптимізації економічних та екологічних взаємовідносин у сталому розвитку Причорноморського регіону” (м. Миколаїв, 2003р.); міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта” (м. Дніпропетровськ, 2004р.); на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу ХДАУ (м. Херсон, 1999- 2003 рр.)

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 161 найменування використаних джерел. Вона викладена на 171 сторінці основного тексту, містить 34 таблиці, 16 рисунків, 16 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано задачі дослідження, визначено методику та методологію вивчення проблеми, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретико-методичні засади формування і розвитку аграрного підприємництва в регіоні” визначено підприємництво, як соціально-економічну основу аграрного виробництва, механізм державного регулювання та сприяння розвитку аграрного підприємництва, методичні основи дослідження функціонування агропідприємницьких структур.

Відповідно до величини підприємництва, характеру соціально-економічних та організаційно-виробничих відносин його можуть представляти різні агроформування. Найбільш поширеними з них та наймеш дослідженими в силу нетривалого періоду розвитку (останні 10-15 років) та нових принципів і засад господарювання є малі підприємства та їх типова форма в аграрній сфері - фермерські господарства. Відзначимо, що ефективність розвитку аграрної сфери залежить від узгодженого та раціонального співвідношення і функціонування підприємницьких структур великого бізнесу (забезпечує концентрацію та централізацію капіталу і виробництва на рівні національної та глобальної економіки; середнього бізнесу (залежить від внутрішньої економічної кон'юнктури на відповідних ринках й конкуренції в середині групи); малого бізнесу як найчисленнішої категорії суб'єктів господарювання, де найбільш повно узгоджуються й реалізуються особисті, місцеві та регіональні економічні інтереси. Згідно даних ООН, у світовій господарській практиці малі та середні підприємства є роботодавцями для майже Ѕ трудових ресурсів світу, а обсяги їх виробництва в окремих країнах досягають 1/3-2/3 національного продукту.

Саме завдяки малому підприємництву відбувається структуризація ринку, забезпечується еластичність попиту та пропозиції, мобілізується і відтворюється основна маса ресурсів, які через складну систему корпоративних зв'язків живлять великий і середній бізнес. В такому розумінні мале підприємництво є соціально-економічною основою ринкового механізму господарювання, в т.ч. в сучасній науці немає уніфікованого визначення підприємництва. Для характеристики малих підприємств використовується понад 50 показників. Серед кількісних найбільш відомими є: кількість працюючих; річний обсяг господарського обороту; маса прибутку, тощо. До якісних критеріїв відносяться: самостійність, підприємницька ініціатива, особистий контакт керівництва з виробничим персоналом, клієнтами, постачальниками, ін.

Для підприємництва в аграрний сфері України характерною стає двокомпонентна структура функціонування: а) дрібно-бізнесовий сектор з охопленням 2/3 кількості агроформувань; б) великотоварний з невеликою кількістю агроформувань, переважно приватно-спільних підприємств, що виробляють близько 9/10 товарної продукції. Проміжне місце між ними займає середнє підприємництво, яке забезпечує виробництво 5% товарної продукції.

До основних функцій малих підприємств в аграрній сфері належать: активізація розвитку сільської місцевості; вирішення проблем зайнятості, вирівнювання майнового та соціального стану сільських жителів з формуванням середнього класу; забезпечення збалансованого розвитку виробництва, стабільності споживчих ринків, обмеження монополії великих виробників та вивільнення їх від невластивих або нерентабельних видів діяльності; активізація інноваційних процесів; раціональне природокористування; формування підприємницької поведінки й виховання господарської та національної культури і самосвідомості.

До основних проблем, які супроводжують становлення та розвиток аграрного підприємництва, відносяться: суттєві фінансові, виробничі та збутові ризики, що викликає розпорошення ресурсів, необхідність ведення декількох видів діяльності, відсутність чіткої спеціалізації; нерозвинутість ринкових інститутів; недостатній розвиток виробничої та обслуговуючої кооперації; низька технологічна і технічна оснащеність; недостатній рівень підготовки власників і персоналу з менеджменту та маркетингу; нерозвиненість інфраструктури підтримки малого підприємництва; незначний вплив громадськості на забезпечення та захист інтересів малого бізнесу.

Створенню умов підвищення ефективності функціонування аграрного підприємництва повинні сприяти важелі державної політики. При цьому державна підтримка повинна носити стимулюючий характер (розумні дотації, пільгові режими оподаткування, кредитування, інвестування, страхування та ін.), але без заохочення утриманства. Разом з тим держава повинна посилити контроль за ефективністю господарювання, зокрема платіжною дисципліною, процесами ціноутворення, ступенем відкритості ринку. Найбільш раціонально функції підтримки і контролю підприємництва поєднують державні комплексні регіональні програми розвитку підприємництва (рис. 1).

Рис. 1. Форми і методи впливу держави і регіональних органів влади на забезпечення процесів сприяння розвитку і підтримки аграрного підприємництва

Ефективною формою агарного підприємництва виявилося фермерство, що зумовлено дією наступних чинників: поєднання в особі фермера інтересів власника, трудівника, підприємця; виконання технологічних циклів однією або декількома особами; особлива цілеспрямованість та трудове єднання сім'ї фермера як трудового колективу; матеріальна і фінансова підтримка фермерства державою.

У дослідженнях функціонування сільських форм господарювання необхідне застосування соціологічних і маркетингових методів досліджень, розробка підходів до оцінки нових економічних явищ. Система методів дослідження стану і ефективності формування й функціонування малих форм господарювання повинна включати комплекс різносторонніх (як традиційних, так і сучасних, адаптованих до нових умов господарювання) методів економічних досліджень: метод парних порівнянь на основі багатовимірного шкалування; розрахунково-конструктивний, експертних оцінок, монографічний, балансовий тощо.

У другому розділі „Соціально-економічна ефективність розвитку аграрних підприємницьких структур” досліджено розвиток та розміщення аграрних підприємницьких структур в господарському комплексі регіону, проведено аналіз фінансових результатів та економічної ефективності функціонування агроформувань ринкового типу, здійснена оцінка діяльності фермерських господарств як типової форми аграрного підприємництва.

Ефективне функціонування малого підприємництва є важливою передумовою поступального економічного і соціального розвитку територій. Йдеться насамперед про розв'язання проблем зайнятості шляхом створення додаткових робочих місць, скорочення рівня безробіття, вирішення проблем бідності на основі вирівнювання майнового та соціального розшарування переважної частини населення. Розвиток підприємництва сприяє утвердженню місцевого господарства на ринку з орієнтацією на національні інтереси, усуненню диспропорцій на товарних ринках, забезпечуючи адекватне реагування на зміни ринкової кон'юнктури, швидке насичення споживчого ринку товарами і послугами, підтримання конкурентного середовища.

У сільському господарстві регіону, на відміну від промисловості, відповідні зрушення в аграрному секторі не зазнали такого впливу дестабілізуючих чинників, хоча мають свої особливості. Динаміка кількості економічно активних малих підприємств була стабільною і позитивною. У 2004 р. їх чисельність була більшою, ніж у 2001 p., на 25,2%. Частка в загальній структурі за видами економічної діяльності також зросла -- з 4,4% у 2001 р. до 7,7% у 2004 р.

Основними типами господарств, які сформувалися в сільському господарстві Херсонської області в пореформений період, є господарські товариства (48,0%), приватні підприємства та виробничі кооперативи (по 17,0%) (рис.2).

Рис.2. Структура підприємств різних організаційних форм в АПК регіону в їх загальній кількості, 2004 р.

При цьому спостерігається тенденція саме до збільшення господарських товариств. У новостворених підприємствах чисельність працюючих становила 42,2 тис. осіб, з них 9% складають спеціалісти. Внаслідок поділу підприємств у процесі реформування на 2 і більше зменшилися середні розміри їх землекористування. Так, середній розмір виробничих кооперативів дорівнював 2536,2 га, приватних підприємств - 2321,7 га, господарських товариств - 2006,1 га, фермерських господарств - 60 га.

На відміну від збиткових колективних сільськогосподарських підприємств, новостворені підприємницькі структури з приватною власністю доводять дієздатність і вміння господарювати та одержувати прибуток, який є основним стимулом підприємницької діяльності в аграрній сфері. За останні три роки кількість прибуткових підприємств збільшилася у 2 рази - з 54 у 2000 р. до 113 у 2004 р. Таким чином, створення підприємств, основаних на приватній власності на засоби виробництва і землю, де відчутна роль господаря, здатного господарювати в нових ринкових умовах з позитивними результатами, стимулює працівників до підприємницької діяльності в аграрній сфері і на перспективу стає передумовою позитивних зрушень на селі.

Економічний аналіз сучасного стану господарської діяльності підприємств Херсонської області свідчить про зменшення виробництва. Так, за останнє десятиріччя загальна посівна площа у Херсонській області скоротилася на 12,0%, знизилися показники урожайності, валового збору та реалізації сільськогосподарської продукції. Особливо катастрофічного спаду зазнало тваринництво. На фоні різкого скорочення поголів'я тварин (на 35-60%), за останні п'ять років зменшилося виробництво м'яса у живій вазі на 27%, молока - на 34,8%, вовни - на 23,5%. Разом з тим спостерігається загальна тенденція до стабілізації виробництва.

Результати наших досліджень вказують, що найвищі показники ефективності виробництва характерні для сільськогосподарських кооперативів. Разом з тим рівень рентабельності виробництва в кооперативах, державних підприємствах та господарських товариствах практично однаковий. Це свідчить про те, що формування різних укладів, форм власності та господарювання на селі дало позитивні наслідки. Очевидно, що першочергове значення для забезпечення ефективної роботи має підприємницька ініціатива власників або керівників підприємств, компетентність спеціалістів, чітко налагоджені господарські зв'язки, сучасні технології.

Важливе значення для формування середнього класу на селі мають фермерські господарства. На Херсонщині налічується 3147 фермерських господарств, а темп приросту їх кількості досягає 3,6% щорічно. Фермери володіють 174,4 тис. га землі або 11,9% всіх сільськогосподарських угідь області (табл.1).

Таблиця 1. Характеристика діяльності фермерських господарств Херсонщини*

*Розраховано за даними Головного управління сільського господарства і продовольства Херсонської облдержадміністрації.

Суттєвою перешкодою для ефективного розвитку фермерства стала проблема використання зрошуваних земель. Так, за фермерськими господарствами закріплено лише 0,7% поливних угідь (3,3 тис. га). Значною проблемою також є забезпеченість сільськогосподарською технікою так, у 2003 р. один трактор приходився на 31 фермерське господарство, комбайн - на 20, сівалка - на 6. При цьому наявна техніка на 75-80% вичерпала свій ресурс.

Фермерські господарства спеціалізуються на зерновиробництві, овочівництві, картоплярстві, баштанництві, виробництві соняшнику. Урожайність сільського-подарських культур у фермерських господарствах значно нижча, ніж у великих реформованих господарствах. Це пояснюється гіршим матеріально-технічним забезпеченням, відсутністю зрошення, скороченням застосування мінеральних та органічних добрив (відповідно у 8,7-16,0 разів). Функціонування фермерських господарств ускладнюється ще й тим, що якість земель, які є в їх розпорядженні, зазвичай нижча порівняно з тими, якими володіють інші сільськогосподарські підприємства. Крім того, через надмірний податковий тиск більшість фермерів приховує від обліку значну частку виробленої та реалізованої продукції, щоб мати змогу придбати вищезгадані засоби виробництва.

Для придбання матеріально-технічних засобів, розвитку рослинництва і тваринництва держава надає фермерам пільгові кредити. Ними в обсязі 1037,6 тис. грн. скористалися 134 фермерських господарства. В середньому на одне господарство приходиться 6,7 тис. грн. фінансової допомоги. Проте вдосконалення потребує механізм забезпечення реальними кредитами (у 2004 р. надійшло тільки 37,0% запланованих коштів) та їх повернення (повернуто у цьому ж році 59,0% кредитів).

В третьому розділі „Напрями і перспективи ефективного розвитку аграрного підприємництва в регіоні” обґрунтовані основні заходи вирішення проблем підвищення ефективності функціонування нових агроформувань за рахунок вдосконалення організаційно-економічного механізму розвитку реформованих аграрних підприємств регіону, а також підвищення ролі кооперації в ефективному розвитку підприємництва.

На сучасному етапі підприємства з новою організаційно-правової формою не повністю відповідають вимогам ринкової економіки. Результати використання ними земельних ресурсів не дозволяють зробити остаточний висновок, які з них ефективніші. Ефективність ведення сільськогосподарського виробництва нині залежить не стільки від форм господарювання, скільки від рівня розвитку економіки підприємств до їх реорганізації та особистих якостей керівників, вміння здійснювати управління в нових умовах. Переваги тих чи інших форм господарювання можуть чіткіше проявитися лише при створенні умов для їх прогресивного розвитку, що в свою чергу залежить від стану агропромислового комплексу і економіки країни в цілому.

Отже, виникнення на селі різних форм власності створює конкуренцію між виробниками, яка сприяє зростанню ефективності сільського господарства. Для досягнення економічного ефекту в підприємницьких структурах АПК регіону, згідно результатів наших досліджень ми обґрунтовуємо сукупність основних заходів. Головним із них є створення інтегрованих сільськогосподарських кооперативних структур на основі фермерських, особистих селянських господарств, сільськогосподарських підприємств з переробки, зберігання, збуту продукції, матеріально-технічного забезпечення, виробничо-технічного обслуговування ви-робництва, кредитування, страхування.

На сьогодні майже повністю припинились процеси відтворення і оновлення матеріально-технічної бази в підприємницьких структурах АПК регіону. Вибуття основних засобів виробництва в сільському господарстві перевищує їх надходження. Це відбувається внаслідок перевищення нормативних строків використання технічних засобів, а їх оновлення стримується дефіцитом коштів у сільськогосподарських товаровиробників. В сільськогосподарському виробництві відбувається деіндустріалізація, яка посилює перехід на ручну працю. А підвищення затрат праці на одиницю продукції призводить до зростання собівартості, а отже і до збитковості. Хоч переважна більшість сільгоспвиробників має у своєму господарстві трактор (95% реформованих КСП та 30% фермерських господарств) та сіялку (60% та 16% відповідно), стан сільськогосподарської техніки є незадовільним. У багатьох випадках техніка та устаткування є морально та фізично застарілими.