Соціально-економічна ефективність використання земельних ресурсів регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Романова Вікторія Анатоліївна

УДК 330.131.5:316:332.33:(477.72)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Соціально-економічна ефективність використання земельних ресурсів регіону

08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК

Дніпропетровськ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Херсонському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор МАРМУЛЬ Лариса Олександрівна, Херсонський державний аграрний університет, завідувач кафедри обліку і аудиту/

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор, ФЕДОРОВ Микола Миколайович, Інститут аграрної економіки УААН, завідувач відділу земельних відносин;

- кандидат економічних наук, доцент КЛОЧАН Віра Павлівна, Миколаївський державний аграрний університет, завідувач кафедри аналізу і аудиту.

Провідна установа - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, відділ комплексного розвитку та розміщення продуктивних сил, м. Київ.

Захист відбудеться „29” серпня 2005 р. о 13⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ - 27, вул. Ворошилова, 25, корпус 1, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: м. Дніпропетровськ - 27, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий “28” липня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі функціонування ринкової економіки в Україні особливої актуальності набувають питання підвищення ефективності використання і відтворення продуктивного потенціалу сільськогосподарських земель. Кардинальні зміни земельних відносин, які склалися за час здійснення земельної реформи в нашій країні, визначили новий характер і зміст соціально-економічних проблем землекористування: утворення нової земельної власності, її поділ і збільшення, передача прав на земельні ділянки (паї) землекористувачам, передача земель в оренду, впорядкування земельної власності з ліквідацією недоліків, охорона земель і раціональне землекористування. Виникла потреба максимального задоволення економічних інтересів землевласників і землекористувачів, найбільш повного й ефективного використання виробничого потенціалу господарств і закріплених за ними земель, при суворому дотриманні особливих режимів і умов використання земельних ресурсів. Однак ці передумови не реалізуються автоматично. Для їх ефективного впровадження потрібні теоретико-методологічні положення, науково-обґрунтовані рекомендації і відповідний механізм реалізації щодо використання.

В українській економічній літературі є значний доробок наукових праць, в яких досліджуються соціально-економічні проблеми оптимізації відтворення і охорони земельних ресурсів та ефективності їх використання. Вони представлені роботами Бесєдіна М.О., Борщевського П.П., Благодатного В.І., Гайдуцького П.І., Гуцуляка Г.Д., Добряка Д.С., Лукінова І.І., Макаренка П.М., Мармуль Л.О., Месель_ Веселяка В.Я., Новаковського Л.Я., Саблука П.Т., Федорова М.М., Чорного С.Г., Юрчишина В.В. та інших вчених. Результати їх досліджень охоплюють широке коло зазначеної проблеми. Однак динаміка змін ситуації в агропромисловому комплексі України, вимоги, зумовлені новим земельним законодавством, трансформація економічних відносин, загострення соціальної та еколого-економічної ситуації вимагає проведення постійних досліджень з метою вироблення основних напрямків і заходів подальшої реалізації процесу вдосконалення земельних відносин та приведення їх у відповідність з цими змінами.

Проблема ефективності використання земельних ресурсів в Україні дедалі більше ускладнюється у зв'язку з наростаючою комплексністю її характеру. Особливо це стосується таких аспектів як технологічний, економічний, соціальний та екологічний. На сьогодні рівень використання земель в Україні настільки критичний, що подальша деградація потенціалу земельних ресурсів у сільському господарстві може мати катастрофічні наслідки.

Саме тому дослідження можливостей ефективного використання земельних ресурсів в сільському господарстві, а також розробка відповідного механізму реалізації цих можливостей є невідкладними завданнями, що вимагають негайного вирішення. Усе це й обумовлює актуальність даного дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційне дослідження тісно пов'язане з тематикою науково-дослідних робіт Херсонського державного аграрного університету, зокрема з науково-дослідною темою “Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур, систем ціноутворення, фінансово-кредитних відносин, страхування” - номер державної реєстрації 0102U003197 (в її межах автором визначено організаційно-економічний механізм підвищення ефективності землекористування в АПК Херсонської області та розроблені пропозиції щодо відтворення родючості та всебічного покращення агроекологічного стану ґрунтів).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є подальший розвиток теоретико-методичних основ і обґрунтування практичних рекомендацій по удосконаленню та підвищенню ефективності землекористування господарств різних форм власності та організації виробництва, з урахуванням нового змісту земельних відносин, в умовах великої землезабезпеченості та недостатньої водозабезпеченості Херсонської області.

Для досягнення поставленої мети було визначено такі основні завдання:

- узагальнити теоретичні, методологічні та уточнити методичні підходи до вивчення соціальних, економічних та екологічних аспектів ефективності використання земельних ресурсів, визначити найважливіші з них;

- вивчити сучасний стан використання землі Херсонщини та проаналізувати структурні зміни, що відбулися у формах власності на землю в результаті проведення земельної реформи;

- проаналізувати земельні відносини в організаційно-правових формах господарювання ринкового типу, утворених в процесі реформування колективних сільськогосподарських підприємств;

- визначити вплив змін в земельних відносинах на ефективність використання землі;

- обґрунтувати резерви підвищення ефективності земельних ресурсів, основні напрями раціонального їх використання в сукупності з відтворенням родючості земельних угідь;

- розробити пропозиції по оптимізації соціальної та економічної ефективності використання земельних ресурсів.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних аспектів соціально-економічної ефективності використання земельних ресурсів при сучасному стані родючості земельних угідь, з урахуванням їх агроекологічної та економічної оцінки у пореформений період.

Об'єктом дослідження є економічні та соціально-екологічні аспекти ефективності використання земельних ресурсів на регіональному рівні.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання та фундаментальні положення економічної теорії, економіки природокористування, регіональної економіки, а також праці провідних українських і зарубіжних вчених з проблем аграрних та земельних відносин. Для досягнення поставленої у роботі мети було використано такі методи та прийоми: причинно-наслідкових зв'язків (при дослідженні соціально-економічних проблем землекористування), абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків), діалектичного та системного аналізу з використанням монографічного та історичного методів (для узагальнення теоретико-методологічних основ реформування земельних відносин у регіоні), економіко-статистичні та економіко-математичні методи, табличний і графічний прийоми (для виявлення основних тенденцій і закономірностей використання земельних ресурсів та обґрунтування напрямків їх раціоналізації, соціологічного дослідження (при анкетуванні працівників реформованих підприємств області), кореляційно-регресійний аналіз (при виявленні залежності між рентабельністю рослинницької продукції та продуктивністю використання земель в аграрних підприємствах), метод моделювання (при розробці моделі ґрунтозахисної системи землеробства та прогнозуванні урожайності сільськогосподарських культур).

Інформаційною базою дослідження послужили законодавчі та нормативно-правові акти України, офіційні матеріали Головного управління сільського господарства і продовольства Херсонської обласної державної адміністрації та Обласного управління земельних ресурсів, Херсонського обласного управління статистики, довідково-нормативні матеріали і наукова література за темою дослідження, звітність підприємств, результати власних спостережень і досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

- запропонована авторська трактовка земельних відносин, як суспільних відносин володіння, користування та розпорядження землею, що включає і управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів на державному, регіональному та господарському рівнях;

- встановлено, що ефективність використання землі в аграрному виробництві регіону переважно залежить від умов праці на селі та розміру заробітної плати, рівня механізації виробничих процесів та розміру капіталовкладень в дану галузь;

удосконалено:

- методику оцінки ефективного використання земельних ресурсів, застосуванням вартісного еквіваленту зміни родючості грунту, коефіцієнту відшкодування витрат на його відтворення та екологічної складової, що відображає вартісну оцінку негативного впливу людини на природу, зокрема на землю;

- методичні підходи до встановлення розміру орендної плати в процентах натури, в залежності від кількості одержаного урожаю та в грошовому виразі по фіксованим цінам територіальної біржі на момент видачі орендної плати;

- прогнозування показників рентабельності рослинницької продукції і продуктивності використання земель через використання ступеня впливу матеріально-грошових затрат (в рослинництві) і розораність сільськогосподарських угідь в господарствах регіону;

- планування урожайності основних сільськогосподарських культур регіону з урахуванням динаміки урожайності, родючості ґрунтів, обсягів внесення добрив, кліматичних умов, тощо;

набули подальшого розвитку:

- підходи до побудови земельних відносин адекватних ринковій економіці, що полягають у їх визначенні як суспільних відносин з приводу політичного, правового, економічного, соціального і організаційного забезпечення сільського господарства, в органічному зв'язку з землею; формуванні земельного ринку, іпотечного кредитування і розвитку прогресивних форм господарювання;

- основоположні принципи реформування земельних відносин в ринковому середовищі, які полягають в демократизації використання земельних ресурсів з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм власності і господарювання на землі; формування багатоукладної економіки і досягнення кінцевої мети земельної реформи - встановлення власності на землю і на цій основі створення ефективних підприємств ринкового типу;

- фактори, що стримують підвищення ефективності використання земельних угідь, а саме: нестабільність законодавства; неупередженість у формуванні законодавчих і нормативних актів; неузгодження положень галузевих законів із Земельним Кодексом; криза правової свідомості та правовий нігілізм більшої частини суспільства.

Практичне значення одержаних результатів полягає у науково-обгрунтованих напрямках підвищення соціально-економічної ефективності використання природно-виробничого потенціалу земельних ресурсів на рівні Херсонської області. Основні положення, висновки і пропозиції дисертації прийняті Головним управлінням сільського господарства і продовольства Херсонської обласної державної адміністрації для розробки „Стратегії розвитку сільського господарства Херсонської області до 2011 року” (довідка №2-600-6/247 від 15.02.2005 р.) та державним підприємством „Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” для розробки „Програми розвитку меліорації земель та поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених сільськогосподарських угідь” (довідка №05-11/83 від 10.02.2005 р.).

Пропозиції здобувача щодо розробки моделей ефективного функціонування реформованих підприємств Новотроїцького району з урахуванням процесу відтворення родючості ґрунтів використано Управлінням сільського господарства та продовольства, впроваджені в практичну діяльність 10 сільськогосподарських підприємств району (довідка №66-01 від 16.02.2005 р.) і представляють практичний інтерес для господарств інших регіонів Півдня України. Результати досліджень впроваджуються в навчальний процес Херсонського державного аграрного університету при викладанні дисциплін “Економіка підприємства”, “Організація агробізнесу”, „Економіки природокористування” та “Основи методики економічних досліджень” (довідка №66-09 від 14.02.2005 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що основні наукові положення, які виносяться на захист, отримані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, автором дисертаційної роботи використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистого наукового внеску в публікаціях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати досліджень пройшли апробацію на Міжнародній науково-практичній конференції „Екологія. Людина. Суспільство” в Національному технічному університеті України (м. Київ, 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Сталий розвиток аграрного сектора економіки” в Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва (м. Харків, 2004р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Досягнення, проблеми і перспективи аграрної науки і освіти в Південному регіоні України” в Херсонському державному аграрному університеті (м. Херсон, 2004 р.); Всеукраїнській науковій конференції „Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” в Харківському державному технічному університеті сільського господарства (м. Харків, 2003 р.); на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу ХДАУ (м. Херсон, 2001-2004 рр.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 8 наукових праць, у тому чис-лі 5 у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій 2,1 друк. арк., з них у фахових виданнях 1,6 друк. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів і висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел, який включає 175 найменувань та 12 додатків. Основна частина роботи викладена на 172 сторінках комп`ютерного тексту, містить 33 таблиці, 23 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано задачі дослідження, визначено методику та методологію вивчення проблеми, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретико-методичні основи раціонального використання земельних ресурсів в реформованих аграрних підприємствах” визначено соціально-економічну сутність земельних відносин, організаційно-економічні передумови та принципи ефективного використання земель в умовах реформування АПК, а також методологічні та методичні підходи оцінки рівня ефективного землекористування.

На основі вивчення і аналізу різних наукових джерел встановлено, що зміст поняття “земельні відносини” має різні контексти, які пов'язані з власністю на землю, рентними, виробничими, аграрними та суспільно-економічними відносинами. Земельні відносини є серцевиною аграрної політики, аграрних відносин зокрема та соціально-економічних взагалі. Таке бачення земельних відносин обумовлює вирішення питання економічних інтересів селянина-трудівника, з визначенням та узаконенням його суб'єктом аграрних відносин і повноправним власником землі та інших засобів виробництва.

Тому практичне здійснення земельної реформи, впровадження приватної власності на земельні ділянки та платного використання землі потребує створення не тільки економічного механізму регулювання земельних відносин, але й подальшої розробки оптимальної правової та нормативно-методичної бази ведення земельно-кадастрової справи, оскільки наявні значні негативні наслідки трансформації землекористування та здійснення заходів земельної реформи. Вони зводяться до наступного: 1) передача великої кількості продуктивних земель населенню, переважно для ведення особистого господарства, не супроводжується адекватним зростанням обсягів виробництва у зв'язку з застосуванням при цьому переважно ручної праці, низькою культурою землеробства та недостатнім рівнем розвитку інфраструктури; 2) нерегульований процес реструктуризації існуючого товарного сільськогосподарського виробництва призводить до руйнації цілісних майнових комплексів, а нові виробничі структури виявляються неконкурентоспроможними навіть на внутрішньому ринку; 3) при створенні нових господарств ігноруються екологічні проблеми землекористування; 4) зміна форм власності на землю і форм землекористування в товарному сільськогосподарському виробництві, що загострює проблему зайнятості на селі. Зважаючи на зазначене, в умовах принципових змін в економіці України одним із законодавчих пріоритетів має стати проблема правового забезпечення управління земельними ресурсами. Успішному її вирішенню сприяє розробка, прийняття і правильне застосування нормативно-методологічної бази, яка регулює земельні відносини.

Проведений аналіз різних точок зору стосовно досліджуваної проблеми дає підстави зробити висновки про те, що найважливішою умовою раціонального використання землі є встановлення ефективних земельних відносин, що характеризуються суспільними відносинами між людьми, пов'язаними з володінням і користуванням землею, і є складовою усієї системи виробничих відносин кожної історичної епохи. Ефективним слід вважати таке використання земель, яке забезпечує економічний ефект господарювання і при цьому поліпшує родючість ґрунтів і екологічний стан навколишнього середовища. При цьому комплекс організаційно-економічних заходів спрямовується на збереження і відтворення родючості ґрунтів, екологічний баланс ландшафтів, поліпшення інших корисних властивостей землі і навколишнього середовища. Крім того, ефективність використання земельних ресурсів багато в чому залежить не тільки від їх природних властивостей, але й від розвитку "несільськогосподарських" галузей: рівень розвитку інфраструктури сільського господарства та обслуговуючих галузей в умовах ринкових відносин в багатьох випадках виявляється провідним фактором при визначенні економічної значущості земель. Відповідно, реформування земельних відносин, розробка і ведення державного земельного кадастру мають не тільки політичне і економічне, а й важливе соціальне значення. В багатьох випадках виявляється, що реформа земельних відносин торкається змін всієї організації життєдіяльності і ведення господарства.

В дисертації обґрунтовано, що в процесі реформування сільськогосподарських підприємств важливо дотримуватись певних умов і основоположних принципів ефективного використання земель, характерних для відповідних форм господарювання: створювати, освоювати і додержуватись контурно-меліоративної системи організації території; здійснювати комплекс протиерозійних заходів, передбачених в проектах ґрунтозахисних заходів власників землі і землекористувачів; консервувати деградовані, не з вини суб'єктів господарювання, сільськогосподарські угіддя, забруднені хімічними речовинами, у відповідності з договорами; утримувати в належному стані гідротехнічні протиерозійні споруди, своєчасно проводити їх ремонт; належно утримувати захисні лісові смуги; поліпшувати культур-технічний стан земель, що перебувають у власності і користуванні громадян і сільськогосподарських підприємств та організацій; зберігати та поліпшувати якісний стан ґрунтів; здійснювати землевласниками і землекористувачами хімічну меліорацію ґрунтів; виконувати запобіжні заходи щодо забруднення земель агрохімікатами, відходами виробництва, радіоактивними речовинами тощо.

В роботі встановлено позитивну роль соціально-економічної оцінки в забезпеченні раціонального використання земельних ресурсів, а також обґрунтовано важливість та методику визначення в аграрних господарствах розміру вартісного еквіваленту зниження або підвищення ґрунтової родючості в розрахунку на всю площу ріллі - при цьому оцінка рівня використання землі стає більш точною, оскільки вона відображає результат виробництва за умови відшкодування екологічного збитку.

У другому розділі “Соціально-економічна та екологічна ефективність землекористування в Херсонській області” вивчено сучасний стан використання земель регіону, дано оцінку соціально-економічним наслідкам проведення земельної реформи, проаналізовані земельні відносини в умовах оренди. Здійснена оцінка інтенсивності та ефективності використання землі реформованими аграрними підприємствами.

Аналіз даних свідчить, що в Херсонській області зосереджено значний земельно-ресурсний потенціал. Загальний земельний фонд області становить 2846,1 тис. га. Він характеризується значною часткою сільськогосподарських угідь - 1969,7 тис. га, що складає 3,3 % від загальної земельної площі України. Останні складають великий земельний потенціал для розвитку агропромислового комплексу, у складі яких найбільшу цінність має рілля, тому що, з підвищенням її частки підвищується якість і ефективність використання земельних ресурсів. У загальній площі сільськогосподарських угідь площа ріллі становить 1777,9 тис. га (90,3%). Але важливо підкреслити, що в області занадто висока питома вага ріллі, яка обумовлена надзвичайно великою розораністю сільськогосподарських угідь. Цей показник потенційно може і повинен бути зниженим за рахунок вилучення низькопродуктивної та еродованої ріллі. В той же час, значна кількість низькопродуктивних сінокосів і пасовищ потенційно можуть бути засаджені лісами або заводнені з метою поліпшення протиерозійного захисту землі.

В цілому з ростом інтенсифікації сільськогосподарського виробництва регіону недоліки в плануванні використання земель стали виразно проявлятися через деградацію (1706,3 тис. га сільськогосподарських земель), посилення ерозії (366,4 тис. га), засолення (260,4 тис. га) та інші негативні явища. Здійснення проектів землевпорядкування, в яких було відсутнє екологічне обґрунтування доцільності використання різних ділянок земель в господарствах, є не ефективним. Необхідність більш глибокого соціально-економічного обґрунтування землевпорядних завдань сьогодні очевидна.

Аналіз екологічного стану навколишнього середовища Херсонської області свідчить, що в області, яка має найбільшу в Україні площу поливних земель - 425,8 тис. га, зрошення стає одним з найбільш суттєвих негативних факторів антропогенного впливу: підвищуються рівень і мінералізація підґрунтових вод, збільшуються засоленість, солонцюватість і осолодіння ґрунту. Так, різного ступеня солонцюватості складають ґрунти на площі сільськогосподарських угідь - 786,6 тис. га або 40% від їх загальної площі. Із загальної площі сільськогосподарських угідь 140,3 тис. га (7,1%) займають перезволожені ґрунти і 1,1 тис. га (0,1%) - заболочені.

Дослідженням встановлено, що для досягнення необхідного рівня ефективності використання сільськогосподарських земель в умовах подальшого реформування земельних відносин в Херсонській області необхідно забезпечити господарське самовизначення селян з формою господарювання за умови пріоритетного збереження цілісності земельних і майнових комплексів реформованих господарств, запровадження товарно-грошових відносин при використанні землі на основі оренди. Самовизначення селян на основі використання права розпоряджатися своєю земельною часткою зумовило вибір таку структуру форм господарювання: фермерські господарства (86,6%), товариства з обмеженою відповідальністю (4,9%), приватно-орендні підприємства (3,4%), акціонерні товариства (1,5%), сільськогосподарські кооперативи (1,2%) .

Середній розмір новоствореного агроформування по Херсонській області становить 421,4 га або в 16 разів менше, ніж була площа середнього господарства до реформи. Найбільшими за площею є дослідницькі господарства, сортовипробну-вальні станції та науково-дослідницькі інститути, агрофірми, а найменші - фермерські господарства (рис. 1). Це суттєво впливає на спеціалізацію господарств та ефективність використання земельних ресурсів.

Зміни, які відбувались в процесі реформування, не дали очікуваних позитивних результатів. В цілому по всіх категоріях господарств Херсонської області виробництво валової продукції в 2004 р. порівняно з 1990 р. знизилося на 56,05%, при цьому в сільськогосподарських підприємствах зменшення склало 84,25%.

Рис. 1. Середній розмір землекористування агроформувань в регіоні

Стосовно господарств населення, необхідно відмітити тенденцію збільшення даного показника з 805,9 млн. грн. в 1990 р. до 1162,1 млн. грн. в 2004 р. на 44,19%. Питома вага сільськогосподарських підприємств у загальному обсязі валової продукції за цей же період скоротилася з 78,05% до 27,97%, а господарств населення підвищилася з 21,95% до 72,03%. При цьому, рівень рентабельності сільськогосподарських підприємств знизився у 2004 р. до (-3,0%) (табл. 1).

Крім того, реформування земельних відносин призвело до порушення організації території сільськогосподарських підприємств, передусім сівозмін, що посилило розвиток деградаційних процесів і в першу чергу - водної ерозії, забруднення та засмічення земель.

Таблиця 1 Динаміка ефективності використання сільськогосподарських угідь в Херсонській області

* тис. руб.

Охорона земельного фонду в процесі реформи перетворилася на загальнодержавну проблему, яка значною мірою є проблемою екологічної безпеки нашої держави. І все-таки, незважаючи на полярні оцінки низки заходів земельної реформи, незакінченість її багатьох дій, реформа стала невідворотним процесом.

На сучасному етапі розвитку земельних відносин в Херсонській області орендні відносини набули важливого значення. Це пояснюється тим, що використання оренди земельних часток застраховує селян від втрати землі, дає можливість отримувати дохід у формі орендної плати, сприяє пошуку ефективного господаря. Крім того, саме оренда, в умовах несформованого ринку землі, частково виконує його функції, яка не тільки забезпечує рух земельних ділянок, а й дає змогу утворювати оптимальні розміри земельних масивів для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва. Станом на 01.01.2005 р. площа переданих в оренду земельних часток становить 791,76 тис. га. Укладено 128,3 тис. договорів оренди земельних часток, у тому числі 46,4 тис. - із селянами-пенсіонерами. Як і передбачалось, основними орендарями сільськогосподарських угідь в основному виступають господарюючі суб'єкти, які отримали свої земельні частки при розпаюванні земель (46,6% договорів).

Встановлено, що договори оренди земельних часток укладаються на нетривалі терміни - 4-5 роки. Станом на 01.01.2005 р. таких договорів налічується 58,7%. Договори оренди зі строком 1-3 років становлять 30,1%, 6-10 років - 6,7%, більше 10 років - 4,5%. Це є свідченням того, що селяни не поспішають остаточно взяти на себе зобов'язання щодо конкретного орендаря, оскільки у багатьох випадках їх не влаштовує рівень орендної плати, яку їм сьогодні пропонують. Орендна плата здійснюється в основному в натуральній формі (93,1%), а у грошовому еквіваленті на 01.01. 2005 р. становила 106,6 тис. грн. (5,4%), значну частину (38,6 тис. грн.) зазначених коштів отримають селяни-пенсіонери.

У третьому розділі “Формування напрямків та організаційно-економічного механізму підвищення ефективності використання земельних ресурсів регіону” обґрунтовано основні напрямки підвищення продуктивності земель в агроформуваннях різних форм власності, обґрунтовані соціально-, організаційно-, економічні та екологічні напрями підвищення ефективності землекористування, а також запропоновані шляхи підвищення ефективності використання поливних земель регіону.

З метою підвищення ефективності землекористування і враховуючи його основні проблеми в період встановлення ринкових відносин, внесено пропозиції стосовно стратегічних цілей і напрямків вдосконалення землекористування регіону, які забезпечують раціональне використання земельних ресурсів, максимальний вихід продукції сільського господарства при збереженні і підвищенні родючості ґрунту.

Удосконалено методику розрахунку орендної плати, на засадах комплексного підходу, який враховує фактор часу і умови виробництва, а також виходячи з економічних умов, що склалися в нашій державі, та грошової оцінки земель по районах Херсонської області. Це дало змогу розрахувати орендну плату за 1 га орендованої землі. При ціні реалізації пшениці 93,48 грн. за 1 ц це складе у середньому по районам Херсонської області від 2,2 до 4,3 ц або від 144,9 до 540,3 грн. за 1 га переданої в оренду земельної ділянки.

З метою створення механізмів економічного стимулювання ефективного використання земель у сільськогосподарському виробництві, було розроблено ряд заходів, спрямованих на поліпшення природних агроландшафтів та на охорону земель, зокрема: для зниження високої розораності землі та доведення її до оптимальної рекомендованої величини (57,6%) в області необхідно перевести в природні кормові угіддя 437,2 тис. га орних земель; необхідно також прийняти відповідні закони щодо запобігання розорюванню схилових земель гідрографічної мережі та осушених заплавних торфових і торфоболотних ґрунтів; в структурі посівних площ області близько 50-53% повинні займати зернові культури, серед яких основною є озима пшениця - 60-65% від загальної площі зернових; необхідно поступово розширити посіви гороху сучасних сортів - до 50-60 тис. га (10-12% в групі зернових культур), а також найбільш посухостійкої культури сорго - до 20-25 тис. га, а в північних районах - кукурудзи; площу посіву технічних культур необхідно залишити на сучасному рівні - 160-162 тис. га (9,5%), а структуру їх змінити - посіви соняшнику обмежити площею 120-125 тис. га та розширити посіви озимого ріпаку. Це дасть можливість підвищити рентабельність землеробства та покращити склад попередників під озиму пшеницю; серед кормових культур необхідно розширити площу посіву багаторічних трав - до 80-85 тис. га (близько 30% у кормовій групі). В південних та південно-східних районах близько 50% посівів кукурудзи на силос та зелений корм, а частково і в центральних районах, замінити її посівами сорго та сорго-суданкових гібридів. херсонщина земельний економічний

Земельна реформа в Херсонській області характеризується нестійкою тенденцією ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств за показниками рентабельності рослинництва. З огляду на вище сказане, нами була використана методика прогнозування по прямій лінії, що дозволила спрогнозувати в агроформуваннях різних форм власності регіону до 2007 р. не тільки рентабельність рослинництва (до 21,9%) і розмір валової продукції на 100 га ріллі (до 153,0 тис. грн.), але і розмір валової продукції галузі рослинництва, який за прогнозом складає 1296 млн. грн. (рис.2).