Удосконалення регулювання економічних взаємовідносин в молокопродуктовому підкомплексі регіону

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку ринкової економіки України виникає необхідність забезпечення пропорційного і збалансованого розвитку аграрних і переробних галузей. Загострення кризових явищ у сільському господарстві особливо відчутно в тваринницьких галузях. Складні умови функціонування молочного скотарства, зменшення поголів'я та зниження рівня його продуктивності в сільськогосподарських підприємствах обумовлюють зниження обсягів виробництва і переробки молока, суттєво впливаючи на рівень забезпеченості населення молочною продукцією та продовольчу безпеку держави.

Наявність тісних взаємозв'язків між сферами виробництва та переробки в молокопродуктовому підкомплексі АПК визначає, що результативність виробництва кінцевої продукції і соціально-економічний стан підприємств підкомплексу залежать від характеру економічних взаємовідносин між ними. Нерівномірність суспільно-економічного розвитку різних сфер виробництва в аграрному секторі зумовлює необхідність застосування відповідних механізмів регулювання взаємовідносин. Особливо необхідною є розробка регулятивних механізмів в молоко-продуктовому підкомплексі в перехідний період, коли механізм ринкових відносин ще тільки формується і ефективна інфраструктура ринку ще не створена.

Водночас необхідно зазначити, що в умовах реформування АПК механізми регулювання економічних взаємовідносин потребують подальшого дослідження. Зокрема, в економічній літературі недостатньо висвітлені питання впливу державного регулювання на міжгалузеві відносини; потребують подальшого дослідження механізми внутрішньогосподарського регулювання взаємовідносин та регіональні особливості функціонування молокопродуктового підкомплексу. Сукупністю наведених чинників зумовлені вибір і актуальність теми дисертаційного дослідження.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретичних і методичних положень, а також розробка практичних рекомендацій з удосконалення механізму регулювання економічних взаємовідносин між сферами виробництва та переробки в молокопродуктовому підкомплексі в ринкових умовах господарювання.

У відповідності до зазначеної мети визначені наступні завдання:

- дослідити теоретико-методологічні основи процесу формування важелів регулювання економічних процесів в агропромисловому комплексі;

- дослідити наслідки застосування заходів державного регулювання взаємовідносин в АПК та визначити основні напрями їх вдосконалення;

- розробити пропозиції щодо удосконалення економічних взаємовідносин в молокопродуктовому підкомплексі на основі обґрунтування заходів державного та внутрішньогосподарського регулювання;

1. Теоретико-методологічні основи регулювання економічних взаємовідносин в АПК

Розглянуто теоретичні аспекти регулювання аграрного сектора економіки на основі дії ринкових та державних механізмів регулювання, визначено основні методи і принципи регулювання АПК з врахуванням специфіки сільськогосподарського виробництва. Значну увагу приділено класичним теоріям, які є основою та науковою базою для впровадження ефективної системи регулювання економіки.

Еволюція механізму регулювання є складним і багатоаспектним процесом, який стосується як організації продуктивних сил, так і вдосконалення способу регулювання економічних взаємовідносин. Сучасні підходи щодо державного регулювання економіки в усьому світі базуються на наступних основних концепціях: кейнсіанській моделі регулювання, монетаризмі, теорії раціональних очікувань, теорії економіки пропозицій, теорії неокласичного синтезу, теорії економіки добробуту. У більшості країн з розвиненою економікою створення моделей державного регулювання ґрунтується на розумному оптимумі у поєднанні основних засад вільного ринку з важелями державного регулювання.

Досвід регулювання економіки розвинутих країн підтверджує, що ефективність аграрного виробництва та стабільність соціальної сфери значною мірою залежать від державної підтримки. Основними цілями державного регулювання є досягнення ефективності економічної системи, забезпечення стабільного розвитку галузей та конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції, реалізація соціальних напрямів розвитку суспільства. Основні напрями державного регулювання передбачають вплив на економіку АПК шляхом цінової, кредитної, бюджетної, податкової та зовнішньоекономічної політики. Особливістю сучасної системи регулювання аграрного сектора є комплексний характер, що виявляється у використанні різних інструментів регулювання. Проте перевага надається фінансово-економічним методам, які взаємодіють один з одним.

Ефективність діяльності аграрної сфери виробництва зумовлюється рівнем досконалості як міжгалузевих економічних відносин, що складаються у процесі виробництва між юридично самостійними підприємствами, так і внутрішньогосподарських відносин між виробничими підрозділами підприємств, відносин підприємств з державою. Економічні взаємовідносини виражають собою виробничі, економічні, організаційні зв'язки між технологічно спорідненими підприємствами з приводу обміну результатами діяльності та базуються на трьох принципах: спеціалізації в результаті суспільного поділу праці, еквівалентності обміну споживчими вартостями, реалізації інтересів партнерів. Структура економічних відносин визначається вимогами ринкової економіки та рівнем розвитку організаційних основ підприємств.

Проведене дослідження дає змогу визначити економічні міжгалузеві взаємовідносини у молокопродуктовому підкомплексі АПК як комплексну підсистему двох складних систем: по-перше, системи виробництва, переробки і реалізації продукції, по-друге, системи зв'язків та організаційних форм ведення агропромислового виробництва. Ці елементи утворюють єдине ціле, тобто об'єкт, що здійснює функцію виробництва кінцевої продукції.

Головною умовою успішного формування взаємовідносин в АПК в умовах ринкових відносин є забезпечення еквівалентного обміну споживчими вартостями. Основною причиною виникнення нееквівалентності є нерівномірність суспільно-економічного розвитку різних сфер виробництва, що зумовлює необхідність регулювання міжгалузевих відносин в АПК.

Регулювання міжгалузевих відносин є складним процесом, який охоплює дію механізмів ринкового впливу, важелів державного регулювання і саморегулювання, що відбувається шляхом природного поглиблення вертикальних відносин в міжгалузевому комплексі. Отже, проблему регулювання взаємовідносин необхідно розглядати в двох площинах - автоматичного та свідомого регулювання.

Автоматичне регулювання здійснюється незалежно від бажань та зусиль суб'єктів господарювання в результаті дії ринкового механізму. Свідоме регулювання здійснюється в двох напрямках: по-перше, внутрішнє (пасивне) регулювання взаємовідносин на основі дії саморегулятивних механізмів шляхом розвитку вертикальної координації; по-друге, зовнішнє (активне) - за допомогою державного регулювання, шляхом реалізації аграрної політики.

2. Аналіз стану молокопродуктового підкомплексу Черкаської області

Проведено аналіз стану та динаміки виробництва, переробки, споживання молока і молочної продукції та взаємовідносин між виробниками в молокопродуктовому підкомплексі, здійснено оцінку впливу державного регулювання на формування економічних взаємовідносин.

Ситуація що склалася в молочному скотарстві України протягом останніх років характеризується загальним занепадом галузі, що виявляється в істотному зменшенні обсягів виробництва молока, яке в 2003 р. скоротилося на половину від обсягу виробництва 1990 р. і склало відповідно 13,6 млн. тонн проти 24,5 млн. тонн. Особливо відчутно зменшилися обсяги виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах, що спричинило загострення проблем зайнятості сільського населення і продовольчої безпеки. Так обсяг виробництва в 2003 р. складав 2,68 млн. тонн, або лише 14,4% від обсягу 1990 року. Стрімке падіння обсягів виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах зумовлено скороченням чисельності поголів'я корів на 75% та зниженням рівня середньорічних надоїв на 30,5% порівняно з 1990 роком. За таких умов виробництво молока почало переміщатися у особисті селянські господарства, якими в 2003 р. вироблено 10981 тис. тонн молока, що складає 80,4% загального виробництва. Але незважаючи на те, що селянськими господарствами порівняно з сільськогосподарськими підприємствами було вироблено в 4 рази більше молока, реалізовано було тільки на 20% більше. Низький рівень товарності селянських господарств зумовлений незадовільною якістю молока, великими транспортними витратами при низьких рівнях завантаження і інтенсивності використання транспортних засобів.

З'ясовано, що причиною спаду виробництва молока є різке скорочення попиту на молочні продукти внаслідок скорочення реальних доходів населення України, а також відсутності зарубіжних ринків збуту через низьку якість вітчизняних молочних продуктів. Лише в останні роки обсяги виробництва почали збільшуватися в результаті зростання доходів населення та високого рівня коефіцієнта еластичності попиту на молоко та молочні продукти, який складає 0,79 і є набагато вищим ніж на інші продукти харчування.

За умови відсутності в Україні диференціації в цінах на молочну продукцію, сегментація ринку молочної продукції охоплює лише незначну кількість населення. За існуючих цін молочні продукти доступні в лише для 20% найбільш заможних верств населення (споживання в середньому 355 кг молока, або 93% до раціональних норм). Основна частина населення - 39,3 млн. осіб, або 80% споживають тільки 177 кг молока і молочних продуктів, або 46,5% до раціональних фізіологічних норм.

Встановлено, що економічна ефективність виробництва молока зростає з підвищенням рівня середньорічного надою на 1 корову, збільшенням чисельності поголів'я корів на 1 господарство, зниженням трудомісткості 1 ц молока (табл. 1).

Таблиця 1. Групування сільськогосподарських підприємств Черкаської області за рівнем рентабельності (збитковості)

Розраховано за матеріалами сільськогосподарських підприємств Черкаської області.

Внаслідок дослідження кількісного впливу основних факторів (Х) на формування собівартості виробництва молока (У) нами одержано кореляційно-регресійну модель, яка виражається аналітичним рівнянням (формула (1)):

У = 2,93 - 9,643 Х1 + 0,461 Х2 + 0,461 Х3 + 0,634Х4 - 4,919 Х5, (1)

Коефіцієнти регресій показують, що при збільшенні середньорічного надою на 1 корову (Х1) на 1 кг собівартість зменшується на 9,643 грн., при збільшенні чисельності поголів'я корів на 100 га с.-г. угідь (Х5) на 1 голову собівартість виробництва молока зменшується 4,919 грн. При збільшенні виробничих витрат на 1 ц молока (Х2) та вартості кормових одиниць раціону годівлі (Х3) на 1 грн. собівартість молока зростає на 0,461 грн. Зростання затрат праці на 1 ц виробленого молока (Х4) на 1 люд.-год. призводить до зростання собівартості на 0,634 грн. Коефіцієнт множинної кореляції дорівнює 0,978, що свідчить про високу тісноту зв'язку між факторами та результативною ознакою.

Основні закономірності функціонування молокопереробної промисловості визначаються особливостями розвитку сфери виробництва. Починаючи з 1998 р. відбувається поступове зростання обсягів молока, що проходить промислову переробку, внаслідок розширення співпраці молокопереробних підприємств з господарствами населення. У Черкаській області спостерігається зростання рівня використання виробничих потужностей з 21,3% в 1998 р. до 43,6% в 2003 р., що зумовлює зростання обсягів виробництва основних видів молочної продукції.

Черкаська область займає провідну позицію у виробництві сирів жирних - 92,8 тис. тонн у 2003 р., або 8,2% в національному виробництві, масла тваринного -79,8 тис. тонн або 7,1%, обсяг виробництва продукції з незбираного молока у перерахунку на молоко складає 479 тис. тонн або 3,7 відсотків.

Ціни реалізації молока сільськогосподарськими товаровиробниками різняться в розрізі як категорій господарств, так і районів області. Зростання закупівельних цін на молоко в сільськогосподарських підприємствах обумовило введення в дію з 1 липня 2002 р. нового Державного стандарту України (ДСТУ 3662-97) “Молоко коров'яче незбиране. Вимоги при закупівлі”, відповідно до якого сформовані нові вимоги до якості молока.

Розподіл доходу від реалізації кінцевої продукції є важливим показником оцінки ефективності економічних взаємовідносин в підкомплексі (табл. 2).

Таблиця 2. Структура розподілу витрат та доходів виробництва молочної продукції

Як видно з табл. 2, існуюче цінове регулювання економічних взаємовідносин ставить сільськогосподарські підприємства в невигідні умови, оскільки при значній питомій вазі затрат у виробництві продукції, частка у розподілі результатів реалізації незначна. Така ситуація призводить до того, що сільське господарство недоотримає значну суму прибутку, що унеможливлює розширене відтворення та ефективний розвиток галузі при одночасному завищеному рівні рентабельності сфер переробки та реалізації, що обумовлює необхідність державного регулювання процесу ціноутворення.

Позитивним аспектом державного регулювання АПК є зростання обсягів коштів, що виділяються на потреби сільського господарства. В 2003 р. обсяг видатків державного бюджету для сектора сільського господарства склав 2,391 млрд. грн., або 4,6% загальних видатків. Протягом 2002-2004 років кошти державного бюджету на підтримку розвитку тваринництва Черкаської області спрямовувалися за наступними програмами: КНКВ 2801210 “Фінансова підтримка виробництва продукції тваринництва”, відповідно до якої обсяг виділених коштів склав в 2002 р. - 7126,1 тис. грн., в 2003 р. - 14637,6 тис. грн. Державне фінансування племінної справи в 2001-2003 роках здійснювалося по КПКВ 2801190 “Селекція в тваринництві і птахівництві” в обсязі 9,48 млн. грн., в тому числі на розвиток тваринництва - 5,83 млн. грн., що становить 60,6% від запланованого обсягу фінансування.

Важливим економічним важелем державного регулювання взаємовідносин в галузі тваринництва стало запровадження, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 р. № 805, спеціального режиму справляння ПДВ, згідно з яким всі суми ПДВ, що нараховуються переробними підприємствами за реалізовані ними молоко та молочні продукти, спрямовуються виключно на виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам. Обсяг дотацій, наданих товаровиробникам Черкаської області за здане молокопереробним підприємствам молоко протягом 2001-2003 рр. становить у сумі 85,4 млн. грн. (табл. 3).

Таблиця 3. Динаміка дотацій сільськогосподарським товаровиробникам Черкаської області за продане переробним підприємствам молоко

Розраховано за матеріалами Черкаського обласного управління статистики.

Особливістю виплати дотацій сільгоспвиробникам за продане молоко є той факт, що основна їх частина виплачується господарствам населення, що, в свою чергу, не має істотного впливу на підвищення рівня ефективності галузі молочного скотарства. Протягом 2001-2003 рр. сільськогосподарські підприємства отримали дотацій на загальну суму 38,5 млн. грн., які переважно використовувалися на поточні потреби підприємств: придбання кормів, відтворення поголів'я тощо, що не стимулювало розвиток молочного скотарства в сільськогосподарських підприємствах.

3. Основні напрями регулювання економічних взаємовідносин між підприємствами по виробництву та переробці молока

Обґрунтовано основні шляхи подальшого вдосконалення економічних взаємовідносин в молокопродуктовому підкомплексі.

Механізм регулювання взаємовідносин передбачає взаємодію державного регулювання і саморегулювання товаровиробників у сфері агропромислового виробництва та аграрного ринку. Державне регулювання молокопродуктового підкомплексу складається з двох напрямів: регулювання діяльності суб'єктів підкомплексу та регулювання системи взаємовідносин між ними. Державне регулювання аграрного сектора економіки спрямоване на вирівнювання економічних умов господарювання сільського господарства та промисловості та забезпечення еквівалентності економічних взаємовідносин. Державне регулювання діяльності суб'єктів молокопродуктового підкомплексу здійснюється, виходячи з особливостей їх розвитку.

Державне регулювання розвитку галузі молочного скотарства, що здійснюється, виходячи з пріоритетності розвитку молочної галузі, можна розглядати як політику підтримки виробництва молока. Державна політика регулювання діяльності молокопереробної галузі спрямована на забезпечення населення високоякісною молочною продукцією та забезпечення еквівалентності взаємовідносин з сільськогосподарськими товаровиробниками.

Важливим елементом державного регулювання економічних взаємовідносин в молокопродуктовому підкомплексі є побудова нової моделі ціноутворення на основі мінімальної гарантованої закупівельної ціни на молоко, застосування якої в українській практиці підтримки товаровиробників молока варто розглядати в двох варіантах. Перший - при закупівлях молока в регіональний продовольчий фонд і другий - коли ринкові ціни виявляються нижче рівня гарантованих цін. Формування мінімальної гарантованої закупівельної ціни на молоко має здійснюватися на основі нормативної собівартості і рентабельності, яка забезпечує розширене відтворення.

Розрахунки, проведені на базі сільськогосподарських підприємств Черкаської області, що спеціалізуються на виробництві молока, показали, що повна собівартість виробництва молока становитиме 71,67 грн., рівень прибутку, що забезпечує просте відтворення, становить 3,58 грн., або 5% від повної собівартості, відповідно ціна підтримки становитиме 75,25 грн. При врахуванні норми прибутку на вкладений капітал в розмірі 5% обсяг прибутку, що забезпечує розширене відтворення при виробництві 1 ц молока, становитиме 13,52 грн., рівень рентабельності, при якому забезпечуватиметься розширене відтворення відповідно 18,8%, еквівалентна ціна - 85,19 грн. У результаті розрахунку нормативної рентабельності мінімальну гарантовану захисну ціну (МГЗЦ) на молоко можна розрахувати за формулою (2):

МГЗЦ = Сн х (1+ Rн : 100), (2)

де Сн - нормативна собівартість 1 ц молока, грн.; Rн - нормативний рівень рентабельності, %.

Реалізація механізму МГЗЦ може здійснюватися шляхом встановлення сільським товаровиробникам цінових надбавок на одиницю продукції, рівних різниці між гарантованою і фактичною ціною реалізації (якщо остання нижче гарантованої). У цьому випадку обсяг дотацій варто визначати за формулою (3):

Д= (МГЗЦ - Цф) х Q, (3)

де Д - обсяг дотацій, грн.; Цф - фактична ціна реалізації 1 ц молока, грн.; Q - обсяг реалізації молока, ц.

Конкретні розрахунки по запропонованому варіанту підтримки товаровиробників молока проведені на прикладі господарств приміської зони м. Черкаси і представлені в табл. 4.

Таблиця 4. Розрахунок доплат товаровиробникам молока із застосуванням мінімальної гарантованої захисної ціни

Визначення гарантованої ціни здійснювалося з урахуванням нормативної собівартості 1 ц молока по даній зоні - 71,67 грн. і єдиного нормативного рівня рентабельності для всіх товаровиробників регіону, що рекомендується в розмірі 18,8 відсотків. Проте, важливо не допустити змови виробника і споживача, спрямованої на зниження договірних цін, що може призвести до невиправданих витрат бюджетних коштів. Її можна подолати, якщо зі зростанням відхилення фактичної ціни від гарантованої зменшувати відсоток компенсації виплати з бюджету. Наприклад, якщо це відхилення не перевищує 10%, доплата збігається з різницею в цінах, якщо ж вона більш 40 %, то доплата виплачується в розмірі 50 відсотків.

Дослідження підтверджують, що відновлення і розвиток молокопродуктового підкомплексу доцільно здійснювати на основі внутрішньогалузевої та міжгалузевої спеціалізації, кооперації та інтеграції сільськогосподарських товаровиробників з підприємствами по переробці та збуту готової продукції. Для основної маси сільськогосподарських товаровиробників молока в адміністративних районах з невеликими переробними заводами перспективними формами інтеграції можуть бути молочні кооперативи на основі контрактної форми інтеграції, яка не передбачає створення юридичної особи. До складу молочного кооперативу районного рівня доцільно включати сільськогосподарських товаровиробників всіх форм господарювання, молокопереробне підприємство, транспортне підприємство, комбікормовий завод. Основною перевагою функціонування молочного кооперативу порівняно з іншими формами організації виробничих відносин є те, що управління кооперативу направлене на забезпечення мотивації праці та має двосторонній інформативний зв'язок. Кооперативна діяльність буде сприяти створенню надійного каналу збуту молока; зростанню рівня зайнятості населення шляхом створення додаткових робочих місць, покращенню організації ветеринарного та зоотехнічного обслуговування в господарствах населення; зростанню рівня завантаженості виробничих потужностей переробного підприємства.

Об'єктивна необхідність включення до складу молочного кооперативу особистих селянських господарств населення обумовлена по-перше, значною їх часткою в загальному обсязі виробництва, яка складає понад 80%, по-друге, низьким рівнем товарності, який не перевищує 30%. Наявність надійного та стабільного каналу збуту молока господарствами населення через відповідні структурні підрозділи сільськогосподарського підприємства є основним стимулюючим фактором зростання товарності молока. Формування взаємовідносин на основі договорів забезпечує певну визначеність з обсягами поставок, строками здачі молока, та передбачає матеріальну відповідальність сторін.

У сучасних умовах господарювання важливим регулятором виробництва в інтегрованих підприємницьких структурах є дохід від реалізації кінцевої продукції та його розподіл між учасниками інтеграції. Запропоновано здійснювати розрахунок закупівельних, відпускних та роздрібних цін на молоко та молочну продукцію на основі нормативної галузевої собівартості з урахуванням коефіцієнта обертання оборотних засобів та показника норми прибутку на авансований у виробництво капітал за наступними формулами (4)-(6):

Цзак = Ссп + (АКсп + ОЗсп х Коб1 ) х Кнр; (4)

Цвідп = Цзак + Спп + (АКпп + ОЗпп х Коб2 ) х Кнр; (5)

Црозд = Цвідп + Стп + (АКтп + ОЗтп х Коб3) х Кнр + ПДВ; (6)

де Цзак; Цвідп та Црозд - закупівельна, відпускна та роздрібна ціни відповідно; Ссп; Спп та Стп - нормативні виробничі витрати сфери виробництва, переробки та реалізації 1 ц продукції; Кнр - середня норма прибутку, %; АКсп; АКпп та АКтп - авансований капітал в основних виробничих засобах, на 1 ц продукції відповідно по сільськогосподарських, молокопереробних та торгівельних підприємствах; ОЗсп; ОЗпп та ОЗтп - оборотні засоби, що припадають на 1 ц продукції відповідно по сільськогосподарських, молокопереробних та торгівельних підприємствах; Коб1; Коб2 та Коб3 - коефіцієнт обороту капіталу відповідно у молочному скотарстві, переробній сфері та торгівлі.

Запропонована схема розрахунку закупівельної, відпускної та роздрібної ціни вирівнює доходи виробників адекватно до їх витрат.

У системі формування економічних взаємовідносин важливе місце відводиться проблемі раціонального розміщення виробників молочної сировини. У відповідності з зазначеним вище розроблена економіко-математична модель оптимізації розміщення виробництва та організації системи заготівлі молока в центрально-східній зоні Черкаської області, при якій забезпечуються найменші витрати на виробництво та транспортування сировини в рамках наявних виробничих потужностей. Економіко-математична модель представлена у вигляді формули (7):

F(X) = Xhk (Chk + Chkt + Chktr) min, (7)

де Chk - собівартість h-го виду продукції в k-му районі; Chkt - витрати на транспортування до переробного підприємства h-го виду продукції в k-му районі; Chktr - витрати на транспортування h-го виду продукції в інший район.

Математична модель являє собою задачу лінійного програмування, яка вирішена симплекс-методом за допомогою пакета прикладних програм MathCAD. Вирішення задачі оптимізації обсягів виробництва молока ґрунтується на врахуванні рівня насиченості ринку продукцією в такому обсязі, який би забезпечував досягнення раціональної норми споживання молока та молокопродукції населенням. У розрахунках передбачена зміна чисельності населення, визначена перспективна чисельність на 2007 рік. В результаті вирішення задачі визначено поголів'я корів по районах, при якому досягається виконання запланованих обсягів виробництва молока при заданих ресурсах. Доведено, що збільшення поголів'я корів в сільськогосподарських підприємствах центрально-східної зони Черкаської області до 60,1 тис. голів та застосування оптимального плану його розміщення за умови дотримання наявного рівня продуктивності дає змогу виробляти 180,769 тис. тонн молока, що забезпечить населення регіону молоком в межах науково-обґрунтованих норм споживання.

Висновки

агропромисловий економічний молокопродуктовий

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і розроблено практичні рекомендації щодо регулювання економічних взаємовідносин в молоко-продуктовому підкомплексі. Результати проведених досліджень дають підстави зробити наступні висновки:

1. Ефективність діяльності аграрної сфери виробництва зумовлюється рівнем досконалості міжгалузевих відносин, які реалізуються через виробничі, економічні, організаційні зв'язки між технологічно спорідненими підприємствами. Система економічних відносин в агропромисловому комплексі складається з міжгосподарських зв'язків, виробничо-договірних відносин та економічного механізму розвитку і регулювання міжгосподарських зв'язків.

2. Необхідність регулювання економічних відносин в АПК зумовлюється нерівномірністю соціально-економічного розвитку різних сфер виробництва. Регулювання економічних взаємовідносин в АПК спрямоване на створення економічного середовища, яке б сприяло забезпеченню рівних умов господарювання суб'єктів підприємницької діяльності, зростанню виробництва та досягненню високого рівня ефективності, а також забезпечення населення продуктами харчування. Механізм регулювання взаємовідносин в молокопродуктовому підкомплексі поєднує механізми ринкового, державного і внутрішньогосподарського регулювання та являє собою систему правових, економічних, організаційних та адміністративних заходів.

3. Негативні тенденції розвитку молочного скотарства визначаються зменшенням на половину обсягів виробництва молока в 2003 р. порівняно з 1990 р., скороченням чисельності поголів'я корів в сільськогосподарських підприємствах на 75% та зниженням рівня середньорічних надоїв на 30,5%. З'ясовано, що причиною спаду виробництва молока є різке скорочення попиту на нього та молочні продукти внаслідок скорочення реальних доходів населення та відсутність зарубіжних ринків збуту через низьку якість вітчизняних молочних продуктів.

4. Основними шляхами підвищення рівня прибутковості та конкурентоспроможності виробництва молока є оптимізація витрат виробничих ресурсів: дотримання встановлених нормативів трудомісткості на обслуговування молочного стада, оптимізація кормових раціонів тварин; підвищення рівня спеціалізації та концентрації виробництва, зростання рівня валових надоїв.

5. Зазначено, що державне регулювання молокопродуктового підкомплексу складається з двох напрямів: регулювання діяльності суб'єктів підкомплексу та регулювання системи взаємовідносин між ними. Заходи, спрямовані на стимулювання діяльності галузі молочного скотарства наступні: пільгове оподаткування; бюджетне фінансування програм розвитку тваринництва; запровадження пільгового кредитування та лізингових послуг; страхування товаровиробників; цінове регулювання; стимулювання поліпшення якості молока.

6. Важливим елементом державного регулювання економічних взаємовідносин в молокопродуктовому підкомплексі є формування мінімальної гарантованої закупівельної ціни на молоко, що має здійснюватися на основі нормативної собівартості і рентабельності, яка забезпечує розширене відтворення. Встановлено, що застосування мінімальної гарантованої закупівельної ціни дозволяє обґрунтовано визначати розмір дотації для ефективного розвитку галузі.

7. Подальший розвиток молокопродуктового підкомплексу має здійснюватися на основі поглиблення процесів спеціалізації, кооперації та інтеграції. Запропоновано створити молочні кооперативи на основі контрактної форми інтеграції з обов'язковим включенням до їх складу селянських господарств населення.

8. Економічні взаємовідносини в інтегрованих об'єднаннях мають базуватися на еквівалентному обміні. Запропоновано здійснювати розрахунок закупівельних, відпускних та роздрібних цін на молоко та молочну продукцію на основі нормативної галузевої собівартості з урахуванням коефіцієнту обертання оборотних засобів та показника норми прибутку на авансований у виробництво капітал.

9. Вдосконалення виробничо-економічних зв'язків виробників та переробників молока значною мірою залежить від оптимального варіанту розміщення виробників молочної сировини та обсягів молока. Доведено, що застосування моделі оптимізації розміщення сировинної бази молокопереробних підприємств центрально-східної зони Черкаської області дозволяє вирішити питання забезпечення населення регіону молоком в науково-обґрунтованих обсягах споживання шляхом збільшення кількості поголів'я та раціонального його розміщення в районах зони.

Література

1. Яценко В.М., Шинкаренко О.М. Розвиток особистих підсобних господарств в Черкаському регіоні та їх роль у формуванні аграрного сектора // Збірник наукових праць ЧІТІ. Серія: Економічні науки. - 2000. - №1. - С.41-45.

2. Шинкаренко О.М. Економічний розвиток аграрного сектору Черкаського регіону в результаті проведення земельної реформи // Збірник наукових праць ЧІТІ. Серія: Економічні науки. - 2001. - №2. - С.45-51.

3. Шинкаренко О.М. Державне регулювання аграрного сектору економіки // Вісник НТУ “Харківський політехнічний інститут”. - 2001. - №24. - С.227-230.

4. Шинкаренко О.М. Стан і перспективи розвитку агросервісних підприємств// Вісник ТАНГ. - 2002. - №2. - С.122-125.

5. Шинкаренко О.М. Формування економічних відносин між аграрною та агропереробними сферами АПК // Збірник наукових праць ЧДТУ. Серія: Економічні науки. - 2002. - №4(7). - С.200-204.

6. Шинкаренко О.М. Інвестування сільськогосподарських підприємств як один з шляхів подолання кризи агропромислового виробництва // Вісник СевДТУ. Вип. 44: Економіка і фінанси. - Севастополь, 2003. - С.176-181.

7. Яценко В.М., Шинкаренко О.М. Ефективність державного регулювання взаємовідносин в молокопродуктовому підкомплексі АПК // Збірник наукових праць ЧДТУ. Серія: Економічні науки. - 2004. - №12. - С.111-116.

Размещено на Allbest.ru