Главная Коллекция "Revolution" Экономика и экономическая теория Підвищення економічної ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств

Підвищення економічної ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств

Оцінка сучасного рівня економічної ефективності сільськогосподарських підприємств, тенденції та причини зміни окремих її показників. Можливості та шляхи збільшення доходів, рекомендації щодо розвитку системи залучення коштів у відповідне виробництво.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 10.08.2014
Размер файла 43,3 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підвищення економічної ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Внаслідок реформування аграрного сектора на базі колишніх колективних господарств та частини державних виникли нові формування, засновані на приватній власності на землю та майно. Система виробничих відносин у сільському господарстві стає більш адаптованою до умов ринкової економіки. Водночас ситуація в галузі залишається дуже складною. Збитковість більшості сільськогосподарських підприємств є наслідком низької ефективності їх діяльності. Підприємства галузі мають велику заборгованість перед постачальниками, бюджетом, з оплати праці. У них недостатньо фінансових ресурсів для забезпечення необхідного рівня інтенсифікації виробництва, оновлення матеріально-технічної бази.

В останні роки на державному рівні вжито певних заходів для подолання аграрної кризи. У даний час сільське господарство є галуззю з низьким рівнем оподаткування і пільговим режимом кредитування. Однак сільськогосподарське виробництво як вид бізнесу й надалі відзначається нестабільністю та ризикованістю, не гарантує швидких і достатньо великих прибутків, особливо в умовах Західної України.

Пошук можливостей підвищення економічної ефективності сільськогосподарських підприємств є необхідною умовою їх виживання в реаліях ринкової економіки, інтеграції України у світову економічну систему. Усе це обумовлює актуальність теми даної дисертаційної роботи.

Проблеми економічної ефективності сільськогосподарських підприємств досліджуються в різних аспектах у наукових працях В.Г. Андрійчука, П.С. Березівського, В.Г. Галанця, М.Я. Дем'яненка, І.Г. Кириленка, С.І. Кручка, М.Й. Маліка, С.М. Онисько, Б.Й. Пасхавера, П.Т. Саблука, В.П. Ситника, О.М. Шпичака, В.В. Юрчишина та інших вітчизняних вчених.

Водночас складність і багатогранність питань, пов'язаних з оцінкою економічної ефективності підприємств аграрного сектора, вивченням впливу чинників на ефективність їх діяльності, удосконаленням механізму господарювання, зумовлює необхідність їх подальшого дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідної теми економічного факультету Львівського державного аграрного університету на 2001-2005 роки «Обґрунтування аграрної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економіки АПК» (номер державної реєстрації 0100U002332), (довідка №01-28-03/3 від 20.10.2005 р.). Участь здобувача у виконанні та апробації проведеного дослідження відображена у відповідних наукових звітах кафедри фінансів і кредиту за 1999-2004 рр.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка рекомендацій щодо заходів з підвищення економічної ефективності сільськогосподарських підприємств.

Досягнення поставленої мети визначило необхідність вирішення таких завдань:

- узагальнити теоретичні положення щодо дослідження категорії «економічна ефективність» стосовно сільськогосподарських підприємств;

- провести оцінку сучасного рівня економічної ефективності сільськогосподарських підприємств, виявити тенденції та причини зміни окремих її показників;

- дослідити вплив основних чинників на формування показників економічної ефективності сільськогосподарських підприємств;

- визначити можливості збільшення доходів сільськогосподарських підприємств і досягнення прийнятного рівня рентабельності галузі;

- розробити рекомендації щодо розвитку системи залучення коштів у сільськогосподарське виробництво;

- обґрунтувати можливості підвищення економічної ефективності сільськогосподарських підприємств за рахунок реалізації потенціалу їх організаційно-правових форм та удосконалення системи внутрігосподарських відносин.

Об'єктом дослідження є процес забезпечення економічної ефективності сільськогосподарських підприємств Львівської області, які ведуть облік у повному обсязі та звітуються за оперативною звітністю.

Предметом дослідження є механізм формування та напрями підвищення економічної ефективності підприємств аграрного сектора.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання, положення економічної теорії, наукові розробки з питань дослідження економічної ефективності підприємств, законодавчі та інші нормативні акти України, що впливають на механізм економічних відносин в аграрному секторі.

У роботі використано такі основні методи дослідження: системно-структурний та абстрактно-логічний (для теоретичних узагальнень результатів аналітичних розрахунків і формування висновків), аналізу і синтезу (при дослідженні економічної ефективності підприємств за окремими напрямами), порівняльного аналізу (порівняння показників економічної ефективності за різними категоріями та групами підприємств), економіко-статистичний (для виявлення впливу чинників на показники ефективності), розрахунково-конструктивний (при визначенні оптимальних потенційних параметрів виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств, вартості об'єктів застави) та ін.

Інформаційну базу дослідження склали офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Головного управління статистики у Львівській області, зведені та первинні дані статистичної звітності по сільськогосподарських підприємствах Львівської області, літературні джерела. Окремі розрахунки проведено на основі даних про результати діяльності сільськогосподарських підприємств Жовківського району Львівської області. Це один з найбільших аграрних районів, в якому функціонують різні за розміром і спеціалізацією господарства. За природноекономічними умовами господарювання й тенденціями економічного розвитку Жовківський район можна вважати типовим.

Наукова новизна одержаних результатів. Теоретичні й практичні дослідження дозволили отримати результати, які мають елементи наукової новизни:

вперше:

- визначено параметри, необхідні для забезпечення прийнятних показників рентабельності сільськогосподарського виробництва підприємствами регіону, зокрема розраховано показники ставки урожайності основних сільськогосподарських культур та продуктивності тварин, за яких рівень собівартості продукції дозволить досягнути оптимальних показників рентабельності виробництва;

- обґрунтовано теоретико-методологічні основи розрахунку вартості сільськогосподарських угідь як об'єкта застави при іпотечному кредитуванні, зокрема запропоновано методику визначення ліквідної вартості ділянки землі як об'єкта застави у вигляді капіталізованого, на основі існуючих банківських ставок, доходу від вирощування зернових;

уточнено:

- поняття економічної ефективності підприємств як універсальної для всіх видів економічної діяльності категорії, що характеризує успішність підприємства як суб'єкта бізнесу, джерела доходів для його власників; універсальність критеріїв досягається завдяки оцінці вкладених у виробництво ресурсів і одержаного ефекту у власній формі - на основі поточних ринкових цін, реальної поточної вартості ресурсів;

набули подальшого розвитку:

- висвітлення особливостей формування економічної ефективності в аграрному секторі з урахуванням специфічних особливостей сільськогосподарського виробництва;

- визначення впливу основних чинників на економічну ефективність сільськогосподарських підприємств, зокрема таких, як спеціалізації підприємств, їх організаційно-правових форм, рівня виробничих витрат, кредитування тощо;

- рекомендації щодо підвищення економічної ефективності сільськогосподарських підприємств за рахунок реалізації потенціалу їх організаційно-правових форм та удосконалення системи внутрішньогосподарських відносин.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції, отримані в процесі дослідження, спрямовані на підвищення ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств. Вони можуть бути використані фахівцями при розробці практичних заходів з розвитку системи кредитування аграрного сектора, стимулювання збільшення надходження інвестицій в галузь.

Окремі результати дисертаційної роботи, а саме запропонована методика визначення ліквідної вартості ділянки землі як об`єкта застави, регіональні особливості впливу основних чинників на економічну ефективність сільськогосплдарських підприємств, передані і знайшли своє практичне застосування в діяльності Жовківської районної державної адміністрації Львівської області (довідка №49-5/1 від 21.03.2005 р.), Головного управління сільського господарства і продовольства Львівської обласної державної адміністрації (довідка №0116/248 від 26.05.2005 р.)

Результати досліджень використовуються також у навчальному процесі Львівського державного аграрного університету (довідка №01-28-04/1 від 08.07.2005 р.)

Особистий внесок автора. Наукові результати та висновки, наведені в дисертаційній роботі, одержані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті положення, які є результатом особистих досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідались і одержали схвалення на міжнародних науково-практичних конференціях: «Механізм господарювання та економічне зростання АПК: стан, проблеми та перспективи» (Національний аграрний університет, 2001 р.), «Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання» (Луцьк, Волинський державний університет ім. Лесі Українки, 2002), «Механізм господарювання і проблеми економічного росту в агропромисловому комплексі України» (Луганський державний аграрний університет), «Проблеми удосконалення управління АПК в умовах його реформування» (Львів, Національна академія ветеринарної медицини ім. Гжицького, 2002 р.), «Еколого-економічні проблеми розвитку АПК» (Львівський державний аграрний університет, 2002 р.), «Розвиток фінансово-кредитної системи України в умовах ринкових трансформацій» (Вінницький інститут економіки, 2003 р.), «Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи вирішення» (Дніпропетровський національний університет, 2004 р.), а також на щорічних наукових конференціях викладачів і аспірантів Львівського державного аграрного університету.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом 3,4 друк. арк., в тому числі 6 статей у наукових фахових виданнях, всі одноосібні, загальним обсягом 1,9 друк. арк.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел із 197 позицій. Робота викладена на 186 сторінках основного тексту, містить 33 таблиці, 5 рисунків, 10 додатків.

Основний зміст дисертаційної роботи

економічний сільськогосподарський кошти дохід

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання дослідження, предмет і об`єкт, наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі - «Теоретичні основи дослідження економічної ефективності сільськогосподарських підприємств» - розглянуто теоретичні положення оцінки ефективності функціонування підприємства, взаємозалежність між реформуванням аграрного сектора та ефективністю підприємств галузі, особливості методики дослідження ефективності сільськогосподарських підприємств.

Ефективність - це економічна категорія, яка кількісно визначається через відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили (зумовили) одержання цього результату. Економічна ефективність - лише один з різновидів ефективності функціонування суб'єктів підприємницької діяльності. Поряд з нею найчастіше розглядають технологічну, соціальну, екологічну ефективність.

Економічна ефективність пов'язана з вартісною оцінкою виходу продукції та кінцевого результату виробництва, яку порівнюють із залученими у виробництво та витраченими ресурсами.

Головне завдання критеріїв економічної ефективності (на відміну від ефективності технологічної) - відзначатися універсальністю застосування. Основні показники економічної ефективності повинні бути єдиними для всіх видів економічної діяльності, незалежно від галузевої приналежності чи категорії підприємства. Тоді можна буде порівнювати ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств з результатами інших видів підприємницької діяльності. Такий підхід дозволяє розглядати сільськогосподарське підприємство насамперед як суб'єкт бізнесу, джерело доходів.

Досягти універсальності можна, оцінивши вкладені у виробництво ресурси й одержаний ефект у вартісній формі - на основі поточних ринкових цін, реальної поточної вартості ресурсів. При цьому конкретні показники економічної ефективності можуть бути як вартісні, так і у формі відносних величин - коефіцієнтів, відсотків.

У якості основних показників економічної ефективності підприємств використовується система коефіцієнтів рентабельності. Показники рентабельності розраховуються на основі величини отриманого суб'єктом підприємницької діяльності прибутку. Отриманий підприємством в певних абсолютних і відносних розмірах прибуток є необхідною умовою його самодостатності, економічної незалежності, подальшого функціонування.

Для дослідження причинно-наслідкових зв'язків формування економічної ефективності сільськогосподарських підприємств може бути використана значна кількість показників, конкретний набір яких залежатиме від мети, яку ставить перед собою аналітик. Ефективність та інтенсивність використання капіталу в цілому й окремих його частин пропонується характеризувати коефіцієнтами оборотності та іншими показниками ділової активності. У якості допоміжних та додаткових показників економічної ефективності можуть бути використані коефіцієнти фінансового стану (платоспроможності, ліквідності, фінансової стійкості), що також відзначаються універсальністю використання.

Серед допоміжних показників, призначених для глибшого розкриття окремих сторін досліджуваної проблеми, можуть бути й такі, що не є універсальними, відображають особливості агровиробництва. Зокрема, цілком допустиме при характеристиці економічної ефективності сільськогосподарських підприємств використання як допоміжних показників, пов'язаних з обсягом виробництва валової продукції (вартісної її оцінки у порівнянних цінах).

Рівень економічної ефективності підприємства залежить від багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників. До внутрішніх належать стан ресурсного забезпечення, наявність залучених інвестицій, система управління тощо. У даний час на економічний стан сільськогосподарських підприємств впливає їх спеціалізація, що відображає недосконалість господарського механізму галузі. Серед зовнішніх чинників найважливішими є природнокліматичні умови, ефективність системи кредитування та оподаткування, стан ринку продукції, що її виробляє підприємство.

На початку 90-х років минулого століття сільське господарство України було ефективною галуззю, в яку спрямовувався значний обсяг кредитів, капітальних вкладень. Зміни в економічному механізмі в країні зачепили й систему відносин сільськогосподарських підприємств з суміжними галузями і сферами. При цьому, однак, не враховувались певні специфічні особливості сільського господарства (порівняно низька оборотність оборотного капіталу, різкі сезонні коливання активності, підвищений ризик через високу залежність від погодних умов тощо). Галузь у черговий раз у вітчизняній історії була перетворена в донора для інших сфер економіки, що проявилося в наростанні диспаритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію. Тому через деякий час економічний стан сільськогосподарських підприємств оцінювався як критичний.

Реальним результатом аграрної реформи в Україні слід вважати реформування відносин власності. Воно за певних обставин може стати стимулом для залучення інвестицій, здатних докорінним чином покращити економічний стан суб'єктів підприємницької діяльності. Механізм відносин власності в сільському господарстві створив необхідні передумови для формування в галузі ефективного власника. Та характерна для підприємницької діяльності інертність, а головне, складне економічне становище сільськогосподарських підприємств, їх інвестиційна непривабливість не дозволяють повною мірою проявити на практиці потенціал результатів аграрної реформи.

В останні роки в аграрній політиці держави відбулися певні позитивні зміни: введено сприятливий для аграрного бізнесу режим оподаткування, пільговий режим кредитування, простежується покращання цінової ситуації тощо. Це дозволило поліпшити економічні показники сільськогосподарських підприємств, що засвідчило наявність очевидного зв'язку між політикою державного аграрного протекціонізму та економічною ефективністю підприємств галузі.

Водночас втрати ресурсного потенціалу сільського господарства впродовж тривалої кризи є настільки значущі, що вжиті заходи не змогли забезпечити суттєвого оздоровлення ситуації. Сільське господарство без зовнішньої фінансової підтримки не може нормально розвиватись. Підприємства галузі повинні мати доступ не тільки до короткострокових, а й до довгострокових кредитів, без чого неможливе відновлення їх матеріально-технічної бази. Потрібно зміцнювати інвестиційну привабливість галузі, в тому числі працювати над залученням іноземних інвестицій.

У другому розділі - «Аналіз економічної ефективності сільськогосподарських підприємств» - викладено результати дослідження економічної ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств Львівської області, які ведуть облік у повному обсязі та звітують за оперативною звітністю. Встановлено особливості тенденцій показників економічної ефективності, проаналізовано найбільш суттєві причинно-наслідкові зв'язки.

По сукупності досліджуваних сільськогосподарських підприємств спостерігається тенденція до покращання основних показників економічної ефективності (табл. 1). До 2003 року сільськогосподарське виробництво в підприємствах Львівської області впродовж тривалого періоду в цілому було збитковим. У 2003 році помітно зменшилася частка збиткових господарств, а узагальнюючими результатами діяльності сільськогосподарських підприємств, що звітують за оперативною звітністю, отримано 41 млн. грн. валового прибутку і 45 млн. грн. чистого прибутку.

Таблиця 1. Динаміка основних показників ефективності сільськогосподарських підприємств Львівської області

Показник

1999 р.

2000 р.

2001 р.

2002 р.

2003 р.

2003 р. до 1999 р., +/-

Рівень рентабельності виробництва, %

- 30,5

- 7,2

- 1,1

- 3,7

17,7

+ 48,2п.

в т.ч. продукції

рослинництва

- 9,6

34,9

13,3

25,3

64,7

+ 74,3п.

продукції

тваринництва

- 51,6

- 391

- 17,2

- 30,0

- 19,0

+ 32,6п.

Рівень рентабельності продажу, %

- 43,8

- 7,7

- 1,1

- 3,8

15,0

+ 58,8п.

Рівень рентабельності підприємств, %

- 41,5

19,5

- 7,5

- 3,0

19,4

+ 60,9п.

Норма прибутку, %

- 3,3

1,9

- 0,5

- 0,4

3,6

+ 6,9п.

Частка збиткових підприємств, %

93,0

32,1

65,0

63,4

43,0

- 50,0п.

Одержано на 1 га сільськогосподарських угідь, грн.:

виручки

325

495

549

590

1063

в 3,27 рази

валового прибутку (збитку)

- 143

- 38

- 6

- 23

160

*

чистого прибутку (збитку)

- 194

104

- 42

- 18

175

*

Однак ситуація залишається досить складною. Позитивні тенденції значною мірою сформувалися за рахунок росту цін на сільськогосподарську продукцію, припинення діяльності частини найбільш економічно слабких підприємств, продовження згортання збиткового для більшості підприємств скотарства. Для переважної більшості підприємств характерні низькі показники оборотності оборотних активів, високий рівень кредиторської заборгованості та збільшення його в динаміці, вкрай низькі показники ліквідності і платоспроможності тощо. Поліпшення більшості основних і додаткових показників економічної ефективності поки що не вказує на реальне подолання сільськогосподарськими підприємствами області глибокої кризи.

Продовжують погіршуватися кількісні та якісні характеристики матеріально-технічної бази підприємств, відсутні реальні умови для її оновлення. Результатом реформування аграрного сектора став і перерозподіл основних засобів, вартість яких у балансах досліджуваних сільськогосподарських підприємств помітно зменшилася. Проблема надходження інвестицій в основний капітал залишається найбільш складною й актуальною для підприємств галузі.

Найбільшу частку грошових надходжень і прибутків сільськогосподарським підприємствам області забезпечує виробництво рослинницької продукції, насамперед високорентабельного зерна. Завдяки росту цін на продукцію помітно підвищилась ефективність молочного скотарства. Складною залишається ситуація в буряківництві, м'ясному скотарстві й свинарстві. Не забезпечує стабільних доходів виробництво промислової продукції. Значні відмінності в рівнях ефективності окремих галузей зумовили зміни в спеціалізації сільськогосподарських підприємств, розподілі ресурсів на виробництво ними окремих видів продукції.

Переважно сільськогосподарські підприємства Львівської області представлені господарськими товариствами (товариствами з обмеженою відповідальністю) та приватними (приватно-орендними) підприємствами. Не простежується суттєвої відмінності у рівні рентабельності виробництва продукції між цими категоріями підприємств. Менші за розмірами підприємства переважно мають поглиблену спеціалізацію на зерновиробництві, відзначаються простішою організаційною структурою, нижчим рівнем адміністративних видатків.

Підвищення рівня витрат на виробництво продукції у сільськогосподарських підприємствах забезпечує збільшення виручки від реалізації цієї продукції (табл. 2). На відміну від попередніх років при цьому простежується тенденція до збільшення прибутків і показників рентабельності. Для підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно, щоб збільшення рівня виробничих витрат доповнювалось певними додатковими умовами - технологічного, організаційного, маркетингового характеру.

У якості допоміжних, при аналізі ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств, використані показники фінансового стану. Переважна більшість з них, незважаючи на тенденцію до покращання, залишається значно нижчими за рекомендовані (порогові) значення. Винятком є показники фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств Львівської області. Вони, зокрема коефіцієнти капіталізації, вказують на невелику залежність підприємств у довгостроковій перспективі від зовнішніх джерел фінансування.

Таблиця 2. Залежність ефективності сільськогосподарського виробництва від витрат на 1 га сільськогосподарських угідь господарствах Жовківського району Львівської області, 2003 р.

Групи підприємств за витратами на виробництво с.-г. продукції на 1 га с.-г. угідь, грн.

Кількість підприємств

Середні виробничі витрати на 1 га

с.-г. угідь, грн.

Виручка від реалізації с.-г. продукції на 1 га

с.-г. угідь, грн.

Прибуток (збиток) від реалізації с.-г. продукції на 1 га

с.-г. угідь, грн.

Рівень рентабельності виробництва с.-г. продукції,

%

І до 350

9

222

158

- 29

- 15,5

ІІ 351 - 420

7

393

309

82

36,5

ІІІ 421 - 600

7

525

421

44

11,8

ІV більше 600

6

1012

1009

525

108,5

В сукупності

29

559

502

179

55,7

Це, однак, насамперед є свідченням низького рівня вкладання інвестицій у галузь, незадовільного забезпечення її довгостроковими кредитами.

Покращання показників економічної ефективності у сукупності досліджуваних підприємств зумовлене у значній мірі їх зростанням в частині кращих підприємств та згортанням (до повного припинення) діяльності економічно найбільш слабкими господарствами. Тенденція до підвищення економічної ефективності не є комплексною стосовно всієї сукупності підприємств області. Диференціація підприємств за основними критеріями ефективності залишається значною, а по багатьох позиціях - посилюється.

Для сільськогосподарських підприємств області характерний вкрай низький рівень соціальної ефективності, що є наслідком їх низької економічної ефективності. Недостатній рівень оплати праці в сільськогосподарському виробництві зумовлений неповною зайнятістю працівників протягом року та низькими розцінками за одиницю відпрацьованого часу. Загалом з підвищенням економічної ефективності сільськогосподарських підприємств зростає й рівень оплати праці їх працівників. Однак ця залежність не є прямолінійною, і в окремих випадках підприємства, що отримали значні прибутки, не приділяли належної уваги матеріальному стимулюванню працівників. Підприємства всіх категорій повинні вживати заходів для забезпечення людей постійною роботою і належними заробітками.

У третьому розділі - «Шляхи підвищення економічної ефективності сільськогосподарських підприємств» - обґрунтовуються пропозиції щодо збільшення доходів і прибутків сільськогосподарських підприємств Львівської області, розвитку системи залучення коштів в аграрне виробництво, удосконалення системи виробничих відносин у підприємствах галузі.

Доходи і прибутки виступають важливими індикаторами економічного стану підприємства, особливо якщо їх розглядати в динаміці та з розрахунку на одиницю земельних ресурсів. Водночас їх обсяг (безпосередньо чи опосередковано) визначає рівень показників економічної ефективності. Таким чином, визначення можливостей збільшення доходів і прибутків сільськогосподарських підприємств дозволить обґрунтувати напрями підвищення цієї ефективності.

Обсяг грошових надходжень сільськогосподарських підприємств безпосередньо залежить від асортименту продукції, що реалізовується. Цей асортимент визначає виробничий напрям. Основною галуззю в сільськогосподарських підприємствах Львівської області є зерновиробництво. В останні роки у них помітно зросла частка посівів зернових культур у структурі посівних площ. Нерідко господарства майже не приділяють уваги вирощуванню інших культур. Різко зменшилися обсяги виробництва тваринницької продукції, у кілька разів скоротилося поголів'я великої рогатої худоби.

Внаслідок таких змін в асортименті виробництва продукції аграрний потенціал сільськогосподарських підприємств використовується нераціонально. Необхідно вишукувати резерви для розвитку в умовах великомасштабного виробництва буряківництва, льонарства, тваринницьких галузей як екстенсивним шляхом, так і на основі їх інтенсифікації.

Екстенсивний напрям розвитку окремих сільськогосподарських галузей повинен проявлятися через збільшення у підприємствах площі посівів цукрових буряків, льону-довгунцю, поголів'я тварин, насамперед великої рогатої худоби.

Інтенсифікація необхідна для зниження собівартості сільськогосподарської продукції, що є основною умовою досягнення прибутковості аграрного виробництва. Опрацювавши показники у розрізі 18 рівнинних районів Львівської області, нами розраховані рівняння регресійної залежності собівартості основних видів сільськогосподарської продукції від урожайності культур і продуктивності тварин. На їх основі визначено, за якого рівня урожайності та продуктивності можна було б досягнути мінімально прийнятного рівня рентабельності цих видів продукції (табл. 3). Розрахунки дозволяють оцінити, наскільки реальним є в даних умовах досягнення беззбитковості аграрного виробництва.

Дослідження показали, що в сільськогосподарських підприємствах Львівської області цілком реально в найближчому майбутньому довести урожайність зернових, цукрових буряків, продуктивності корів до рівня, який забезпечив би достатньо високу рентабельність виробництва зерна, беззбитковість виробництва цукрових буряків і молока. Водночас дуже складно буде довести до прийнятного рівня прирости великої рогатої худоби і свиней.

Таблиця 3. Мінімальні необхідні показники урожайності культур і продуктивності тварин для сільськогосподарських підприємств Львівської області

Показник

Мінімальний рівень рентабельності, %

Урожайність (продуктивність)

Мінімальна розрахункова урожайність (продуктивність тварин) в% до фактичної

розрахункова (мінімальна)

фактична

1990 р.

2003 р.

1990 р.

2003 р.

Зернові, ц/га

70

22,2

33,3

19,3

66,7

115,0

Цукрові буряки, ц/га

15

273

339

192

80,5

142,2

Картопля, ц/га

20

162

146

119

111,0

136,1

Молоко (середньорічний надій), кг

20

2687

3176

2013

84,6

133,5

Приріст великої рогатої худоби (середньодобовий), г

10

567

442

275

128,3

206,2

Приріст свиней (середньодобовий), г

10

546

232

206

235,3

265,0

Слід орієнтуватися на те, що протягом певного періоду збитки в м'ясному скотарстві треба буде покривати доходами від інших галузей. Картоплярство доцільно розвивати у спеціалізованих підприємствах.

Досягнення прибутковості сільськогосподарського виробництва передбачає поєднання його інтенсифікації з удосконаленням системи ціноутворення як за допомогою державного регулювання, так і через розвиток співпраці підприємств галузі з переробними підприємствами. Необхідною умовою подолання збитковості аграрного виробництва є розвиток системи його страхового захисту. Через реалізацію комплексу відповідних заходів можна буде оптимізувати (відповідно до суспільних потреб) спеціалізацію сільськогосподарських підприємств.

Сільське господарство не може нормально функціонувати, використовуючи лише власні фінансові ресурси. Це зумовлено як специфікою галузі (сезонністю аграрного виробництва, незбіганням строків здійснення витрат і одержання виручки від реалізації продукції, порівняно довгим виробничим циклом тощо), так і реаліями її сучасного економічного стану. Тому сільському господарству потрібна ефективна система забезпечення залученими коштами у значних обсягах.

Найбільш пристосованими для фінансування вітчизняного сільського господарства на даному етапі його розвитку позичковими операціями є: банківське кредитування; лізинг; надання товарних кредитів; надання через реалізацію державних цільових програм бюджетних позик. Окремо слід виділити інвестування сільськогосподарських підприємств на основі викупу в них частини майнових прав, створення спільних підприємств.

Наявність прямого зв'язку між використанням кредитів та ефективністю діяльності сільськогосподарських підприємств, позитивні результати державної підтримки кредитування галузі через компенсацію частини плати за кредити дозволяють розраховувати на позитивні наслідки створення в Україні фонду гарантування кредитів для підприємств аграрного сектора.

Необхідно створити ефективний механізм надходження в аграрний сектор довгострокових кредитів. До перспективних, хоча й технічно складних щодо практичної реалізації, варіантів вирішення цієї проблеми відноситься розвиток іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств під заставу землі. Для становлення відповідної системи кредитування необхідно розробити прагматичну методику визначення ліквідної вартості земельної ділянки як об'єкта застави. При цьому слід враховувати, що земельна ділянка, яка виступає об'єктом застави, у випадку неповернення кредиту повинна бути швидко продана банком особі, котра забезпечить її використання за цільовим призначенням.

Пропонується визначати рівень іпотечного кредиту з розрахунку на 1 га ріллі на основі нормативного доходу від вирощування зернових культур, при цьому враховувати потенційний рівень урожайності зернових (таким може бути середній за 1991-1995 роки), відповідний йому рівень собівартості зерна, середню ціну зерна, що склалася. Нормативним доходом пропонуємо вважати 50% прибутку від вирощування зернових. При цьому виходимо з наступних міркувань: частка посівів зернових культур у структурі посівних площ може доходити до 60%, а рівень товарності виробництва зерна - перевищувати 80%. Це, звичайно, завищені показники, але вони дозволяють нам не включати у розрахунок потенційний дохід від вирощування у сівозміні інших товарних культур.

Потенційний рівень кредитування буде рівний капіталізованому доходу, який визначатиметься на основі розрахованого нормативного доходу від вирощування зернових та величини депозитної банківської ставки, яку приймаємо на рівні 10%. При застосуванні такої схеми сільськогосподарські підприємства Жовківського району львівської області могли б в середньому отримати під заставу 1 га ріллі 4,38 тис. грн. кредиту. Цей показник у кілька разів нижчий за офіційну (нормативну) грошову оцінку землі, але відповідає сучасній здатності угідь приносити дохід.

Організаційно-правова форма сільськогосподарських підприємств є чинником, що впливає на визначення шляхів підвищення їх економічної ефективності. Від неї, зокрема, залежать порядок розподілу доходу між особами, причетними до діяльності підприємства, перспективи залучення інвестицій, специфіка системи внутрішньогосподарських (зокрема, госпрозрахункових) відносин. Не можна надавати перевагу якомусь одному типові підприємств. Однак всі вони повинні приділяти належну увагу соціальному захисту працівників і орендодавців.

Необхідною умовою підвищення економічної ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств є висока зацікавленість працівників у результатах їх праці. Існуючі в даний час організаційно-правові форми підприємств галузі не заперечують можливості використання в системі стимулювання праці елементів внутрігосподарського госпрозрахунку. Водночас обсяг та умови його впровадження безпосередньо залежать від економічного стану підприємства. Так, доведення підрозділам ліміту виробничих витрат можливе лише за нормального забезпечення цих підрозділів всіма видами оборотних засобів у передбачених технологією виробництва обсягах. Тому в даний час можна здебільшого вести мову про поетапне впровадження в систему внутрігосподарських відносин окремих елементів госпрозрахунку.

Залежно від форми господарювання сільськогосподарські підприємства мають можливість вибрати різні варіанти залучення інвестицій, що пов'язані зі змінами в системі власності. Йдеться про емісію акцій відкритих акціонерних товариств чи продаж частини акцій, збільшення статутного фонду товариств з обмеженою відповідальністю, створення спільних підприємств за участю іноземного капіталу, приєднання сільськогосподарських підприємств до промислових чи інших структур на правах самостійних господарських одиниць. У перспективі внаслідок перерозподілу власності непоодинокими будуть випадки перетворення одних форм господарювання в інші. Такі трансформації є очікуваними, адже той статус, якого набули внаслідок реорганізації сільськогосподарські підприємства, не можна вважати остаточним.

Інвестиції в сільськогосподарські підприємства можуть передбачати повну чи часткову втрату ними господарської самостійності, зміну власника. У даний час такі випадки нечасті, однак прогнозуємо, що з підвищенням потенційної дохідності аграрного виробництва вони почастішають. Вони, як правило, не зачіпають інтереси орендодавців, більшість з яких на даний час є пенсіонерами. Тому інвестування підприємств галузі, яке хоча й передбачає зміну їх організаційно-правової форми, є сприятливим для розвитку аграрного сектора процесом, і його доцільно підтримувати через удосконалення законодавства.

Висновки

1. Економічна ефективність підприємства - це один з типів ефективності, критерії якої визначаються відношенням досягнутого підприємством результату до здійснених витрат. Її критерії є універсальними, тобто єдиними для всіх видів економічної діяльності, незалежно від галузевої приналежності чи категорії підприємства. Вони характеризують успішність підприємства як суб'єкта бізнесу, джерела доходів для його власників. Досягається універсальність критеріїв завдяки оцінці вкладених у виробництво ресурсів й одержаного ефекту у вартісній формі - на основі поточних ринкових цін, реальної поточної вартості ресурсів. Головним критерієм економічної ефективності підприємств вважаємо рентабельність.

2. Нехтування специфічними особливостями аграрного виробництва призвело до різкого зниження рівня економічної ефективності сільськогосподарських підприємств. В останні роки відбулися позитивні зміни в системі кредитування й оподаткування підприємств галузі, частково - у співвідношенні цін на сільськогосподарську і промислову продукцію. Однак допущені в 90-ті роки минулого століття втрати ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств, зокрема основних засобів, є настільки значними, що вжитих заходів недостатньо для докорінного покращання ситуації.

3. Протягом останніх років у сільськогосподарських підприємствах Львівської області спостерігається тенденція до поліпшення показників економічної ефективності. У 2003 році сільськогосподарське виробництво в цілому було рентабельним, однак не спостерігалося переконливих якісних змін, які б характеризували реальне подолання кризи в галузі. Серед агропідприємств залишається велика частка збиткових. Продовжується зменшення ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств області, мають місце високий рівень кредиторської заборгованості та збільшення його в динаміці, вкрай низькі показники ліквідності й платоспроможності тощо. Наявні технології та принципи організації господарської діяльності в підприємствах галузі не є достатньо ефективними.

4. Збільшення концентрації сукупного капіталу з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь супроводжується погіршенням показників ефективності використання ресурсів у сільськогосподарських підприємствах. Це свідчить про нераціональний склад активів, низьку якість окремих видів матеріальних ресурсів, прорахунки в організації їх використання.

5. Спостерігається позитивна тенденція до зростання показників оборотності активів сільськогосподарських підприємств, кредиторської заборгованості. Вона зумовлена зростанням обсягу грошових надходжень відносно вартості активів і кредиторської заборгованості. Водночас низька порівняно з іншими галузями оборотність поточних активів і сезонність виробництва в сільському господарстві зумовлює підвищену потребу в короткострокових кредитах. Протягом останніх років у сільськогосподарських підприємствах Львівської області спостерігається тенденція до покращання показників ліквідності та платоспроможності. Вони, однак, в основному залишаються набагато нижчими за рекомендовані значення. З показників ліквідності найбільш зручним для оцінки економічного стану сільськогосподарських підприємств є коефіцієнт поточної ліквідності, нормативним (мінімальним рекомендованим) значенням якого у даний час пропонуємо вважати 1,5.

6. Збільшення доходів сільськогосподарських підприємств Львівської області забезпечить поєднання екстенсивних та інтенсивних шляхів розвитку системи аграрного виробництва. Ресурсний потенціал і природноекономічні умови дозволяють розвивати в підприємствах на екстенсивній основі буряківництво, льонарство, тваринницькі галузі. Водночас необхідною умовою досягнення прийнятного рівня рентабельності сільськогосподарського виробництва є його інтенсифікація. Зокрема, у сільськогосподарських підприємствах області за рахунок підвищення урожайності зернових, цукрових буряків, продуктивності корів вже у найближчий час можна досягти прийнятних показників ефективності виробництва зерна, цукрових буряків, молока. Однак дуже складно буде за існуючих технологічних та економічних умов досягти беззбитковості виробництва приросту великої рогатої худоби та свиней.

7. Завдяки підвищенню якості продукції та використанню вигідніших каналів її реалізації сільськогосподарські підприємства Львівської області мають значні резерви для збільшення без суттєвих додаткових витрат виручки від продажу основних видів продукції (зокрема у 2003 році зерна - на 14%, продукції вирощування олійних культур - на 8%, льоноволокна - на 30%, молока - на 10%, худоби і птиці - на 23%). Приріст виручки забезпечуватиме підвищення середніх цін продажу продукції.

8. Сприятливі умови (технічні та фінансові) для збільшення доходів сільськогосподарських підприємств створює їх співпраця з переробними підприємствами, позитивні приклади якої є у Львівській області. Розгортання такої співпраці повинно стати предметом реалізації регіональних програм, розроблених за участю і сприяння державних органів, дорадчих служб, комерційних банків.

9. Для покращання кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств необхідно удосконалювати існуючі механізми кредитування та створювати нові. Зокрема, доцільно збільшити масштаби компенсації з держбюджету частини плати за надані сільськогосподарським товаровиробникам кредити, розвивати систему товарного кредитування під заставу майбутнього врожаю, налагодити систему іпотечного кредитування. Ліквідну вартість ділянки ріллі як об'єкта застави пропонуємо визначати як капіталізований на основі існуючих банківських ставок дохід від вирощування зернових (50% прибутку при потенційній урожайності зернових, відповідній цій урожайності собівартості зерна та фактичному рівні цін на зерно). За нашими розрахунками середній розмір кредиту, що його могли б отримати підприємства Жовківського району під заставу 1 га ріллі, становить в середньому в 4,38 тис. грн.

10. Зміна складу засновників сільськогосподарського підприємства чи його власника є об'єктивним процесом, властивим для ринкової економіки. Якщо така реорганізація супроводжується реальними інвестиціями у розвиток сільськогосподарського підприємства, передбачає дотримання інтересів орендодавців та активних працівників, її слід підтримувати на офіційному рівні через прийняття відповідних законодавчих актів. Через велику кількість пенсіонерів та інших не зайнятих у сільськогосподарському виробництві осіб необхідно розробити ефективний механізм обігу земельних і майнових паїв, зокрема створити умови для функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення, передбачити стимули для викупу засновниками підприємств у таких орендодавців майнових паїв.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Коваль О.Б. Аграрна реформа, її успіхи і прорахунки // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - 2001. - №8. - С. 437-443.

2. Коваль О.Б. Реформування аграрного сектора економіки: пошуки та проблеми // Вісник НАУ. - 2001. - №43. - С. 183-185.

3. Коваль О.Б. Кредитування сільськогосподарських підприємств: проблеми та перспективи їх вирішення // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Економічні науки. - 2002. - №2. - С. 138-141.

4. Коваль О.Б. Проблеми фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств // Збірник наукових праць Луганського державного аграрного університету / За ред. В.Г. Ткаченко. - Луганськ: Вид-во «Элтон», 2002. - №14 (26). - С. 332-336.

5. Коваль О.Б. Вплив запасів на фінансовий стан сільськогосподарських підприємств // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - 2002. - №9. - С. 448 - 454.

6. Садура О.Б. Оцінка сучасного фінансового стану сільськогосподарських підприємств Львівської області // Вісник Харківського національного аграрного університету: Економіка АПК і природокористування. - 2004. - №3. - С. 195-198.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены