Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

Становлення і функціонування транспортно-логістичної інфраструктури в Україні

Спеціальність: 08.10.01 - розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

Никифорук Олена Ігорівна

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис. транспортний логістичний інфраструктура

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук Пащенко Юрій Євгенович, Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, завідувач відділу проблем розвитку і розміщення транспорту та зв'язку.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук Новікова Алла Михайлівна, Державний автотранспортний науково-дослідний та проектний інститут Міністерства транспорту і зв'язку України, заступник директора з наукової роботи;

кандидат економічних наук Клиновий Дмитро Віталійович, Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, провідний співробітник відділу проблем комплексного розвитку і розміщення продуктивних сил.

Провідна установа:

Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, відділ регіональної економіки, м. Київ.

Захист відбудеться “19” грудня 2005 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий “18” листопада 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук, професор Бандур С. І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Діалектичні процеси розвитку національних господарств у контексті глобалізації та регіоналізації посилюють увагу до транспортної інфраструктури в економічних дослідженнях. Водночас провідними сучасними світовими тенденціями на транспорті є перехід на логістичні технології роботи та виникнення як в концептуальній, так і практичній площині міжнародних транспортних коридорів (МТК) для перевезення вантажів і пасажирів, які проходять через декілька країн, регіонів, континентів.

При здійсненні комунікаційних зв'язків транспортно-логістичні центри (ТЛЦ) мають виключне значення, вони здійснюють зв'язок між віддаленими один від одного економічними районами та підтримку інтегрованого управління матеріальними потоками. Саме тому вони повинні бути не тільки складовою частиною державної транспортної системи, але й відігравати провідну роль у формуванні транспортної інфраструктури та раціоналізації всієї системи вантажо- та пасажироруху.

Формування в Україні нових прогресивних елементів транспортної інфраструктури бере свій початок у середині 90-х років ХХ століття. Основи нормативно-правової бази з її формування були закладені в Постановах Кабінету міністрів України у 1996-1998 рр., де визначено програмні кроки по створенню національної системи МТК для транспортування вантажів та пасажирів. Новими елементами транспортної інфраструктури, які потребують детального вивчення, є транспортно-логістичні центри (ТЛЦ), які можуть бути утворені в мережі міжнародних мультимодальних транспортних коридорів.

Необхідно зазначити, що загальні основи теорії інфраструктури були розроблені такими науковцями як І. Алаєв, О. Алимов, Д. Ашауер, В. Жамін, Р. Іохімсен, Д. Кларк, В. Красовський, П. Кутнер, В. Куценко, П. Розенштейн-Родан, Е. Симонис, Ж. Тощенко, В. Хеніш, А. Хіршман, С. Хватов, Г.Цехлін, Ж. Штолер, А. Янгсон.

Дослідження транспортної та логістичної інфраструктури отримали висвітлення у працях вітчизняних та іноземних учених, серед яких О. Бакаєв, Т. Бєлкіна, Н. Белоусова, О. Блинов, В. Букін, М. Гончаров, О. Григорович, Б. Данилишин, М. Долішній, Є. Жуков, О. Котлубай, Д. Клиновий, Є. Крикавський, В. Курганов, Л. Ларош, В. Лівшиц, О. Лопаткін, С. Лукін, Г. Меркіна, Л. Миротін, А. Новікова, В. Орешин, В. Павлов, Ю. Пащенко, Т. Пепа, М. Примачев, С. Примачева, Т. Прокоф'єва, В. Сергеев, Є. Сич, І. Смирнов, С. Соколенко, Д. Стеченко, И. Ташбаєв, В. Творонович, В. Тєрєнтьєв, М. Фащевський, Ю. Цвєтов, Л. Чернюк, О. Ярош та інші.

Але, незважаючи на відносну вивченість різноманітних аспектів розвитку і функціонування транспортної інфраструктури, теоретико-методологічні засади, понятійно-термінологічний апарат теорії розвитку транспортно-логістичної інфраструктури (ТЛІ), методичні підходи потребують поглиблення та удосконалення. З урахуванням особливостей розвитку ТЛІ, змін, які відбуваються в Україні останнім часом, потребує визначення покращення організаційно-правових засад її функціонування, поліпшення управління діяльністю та оцінка розвитку та розміщення в регіонах України в контексті інтеграційних процесів.

Актуальність, своєчасність, теоретична та практична значимість цих проблем і недостатнє їх вивчення зумовили вибір теми, мети та поставлених завдань даного дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов'язана з науково-дослідними роботами, які виконуються в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема з фундаментальною науково-дослідною роботою 3.1.5.63 „Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу” (номер державної реєстрації 0100V000657); темою 3.1.5.64 “Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України (номер державної реєстрації 0101V007882). Роль дисертанта у виконанні цих НДР полягає у обґрунтуванні розвитку і розміщення транспортної інфраструктури, в тому числі МТК, в регіонах України, визначенні напрямів реформування транспортної галузі з метою подальшої оптимізації його функціонування.

Результати дисертаційного дослідження використані при підготовці теми 4.2.1.5.79: “Дослідження і прогнозування вантажопотоків у системі міжнародних транспортних коридорів на території України” - номер державної реєстрації 0101V007867 (роль дисертанта полягала у визначенні навантаження на транспортні магістралі і прогнозування транзитних вантажопотоків системі МТК) й теми 4.2.1.5.84: “Науково-методологічні основи інтеграції транспортної системи України до світової та європейської транспортних систем“ - номер державної реєстрації 0104V003170 (роль дисертанта полягає у розробці основних напрямів інтеграційної стратегії входження транспортного комплексу України до європейської та світової транспортних систем).

Тема дисертації пов'язана з НДР, які виконувалися в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України на замовлення органів державного управління: “Розвиток транспортно-економічних зв'язків між Україною та Угорщиною“ за номером 343/01-927.01-ЦТЕХ, “Дослідження та розробка пропозицій щодо спеціалізації магістралей України з метою максимально можливого роз'єднання пасажирських та вантажних перевезень“, за номером 241/03-14/03-ЦТЕХ (на замовлення Державної адміністрації залізничного транспорту України), “Провести дослідження обсягу автомобільних вантажо- і пасажиропотоків та інтенсивності руху за напрямками транспортних коридорів з визначенням черговості розбудови транспортної інфраструктури“, за номером 374/1 (на замовлення Укрдіпродору).

Мета і задачі дослідження. Метою даного дослідження є поглиблення теоретико-методичних засад становлення, розвитку та формування транспортно-логістичної інфраструктури країни, аналіз сучасного стану розвитку транспортно-логістичної системи в господарстві України та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення стратегії розвитку і розміщення транспортно-логістичної інфраструктури. Відповідно до визначеної мети, в дисертаційному дослідженні були поставлені та вирішувались наступні завдання:

- поглиблення змісту поняття „інфраструктура” та розкриття сутності поняття „транспортно-логістична інфраструктура” на основі вивчення, класифікації та удосконалення понятійного апарату;

- удосконалення та обґрунтування методичних підходів щодо визначення ефективності розвитку транспортно-логістичної інфраструктури в регіонах країни;

- обґрунтування основних передумов, факторів і критеріїв у світовому та національному економічному розвитку, які мають вплив на функціонування транспортно-логістичних систем різного рівня;

- вивчення тенденцій розвитку національної транспортно-логістичної інфраструктури в Україні в тому числі в регіональному аспекті;

- визначення основних стратегічних пріоритетів державної транспортної політики щодо розвитку сучасної транспортно-логістичної інфраструктури в Україні;

- розробка практичних рекомендацій щодо розвитку і розміщення об'єктів транспортно-логістичної інфраструктури в Україні та її регіонах.

Об'єкт дослідження - організаційно-економічний процес становлення та функціонування транспортно-логістичної системи України.

Предмет дослідження - територіально-галузеві аспекти розвитку та розміщення транспортно-логістичної інфраструктури в Україні та її регіонах.

Методи дослідження. Методологічною та методичною основою даної дисертаційної роботи послужили праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів як теоретиків, так і практиків з дослідження проблем теорії інфраструктури, підвищення ефективності функціонування її галузей, зокрема ефективності транспорту для народного господарства в цілому та окремих інвестиційних проектів, теорії та практики логістики.

Дослідження виконувалися на основі використання загальнонаукових та специфічних для економічної науки підходів, методів і прийомів: системного аналізу - для вивчення транспортно-логістичної інфраструктури, як об'єкта який має певну структуру та прагне досягнення певних цілей, класифікації підсистем транспортно-логістичної інфраструктури; структурно-динамічного підходу за допомогою економіко-статистичних й економіко-математичних методів - для вивчення та аналізу динаміки росту показників транспортної системи та її окремих компонентів; програмно-цільового та абстрактно-логічного - для обґрунтування висновків, розробки концептуальних положень розвитку даного об'єкту, методів теорії ефективності та деяких інших методів.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження є законодавчі та нормативні акти Верховної Ради, Президента і Кабінету Міністрів України, Міністерства транспорту і зв'язку України, матеріали Державного комітету статистики України, матеріали річних звітів Європейської статистики, а також матеріали річних звітів про діяльність залізниць України та в розрізі міжнародних транспортних коридорів.

Наукова новизна одержаних результатів. До найбільш суттєвих результатів дисертаційного дослідження, які визначають її новизну і виносяться на захист, відносяться:

- подальший розвиток теоретико-методологічних засад та підходів до економічної категорії “інфраструктура”, а саме послідовне доповнення та розширення класифікаційного підходу до структуризації складових частин інфраструктури, обґрунтування появи терміну „транспортно-логістична інфраструктура” як складової частини виробничої інфраструктури;

- дано авторське визначення поняття „міжнародний транспортний коридор”, яке трактується дисертантом як складна динамічна система, що включає магістралі різних видів транспорту, інформаційно-логістичні й транспортно-логістичні системи, які представляють собою нові прогресивні елементи територіальної структури транспортної галузі;

- удосконалено методичні підходи до оцінки пріоритетності розбудови об'єктів транспортно-логістичної інфраструктури, які на відміну від інших засновані на побудові інтегрального показника, який є результатом згортки як соціально-економічних, так й транспортних показників, та дозволяють обґрунтувати першочерговість розвитку транспортно-логістичної інфраструктури у регіональному розрізі;

- вперше визначено пріоритетність розвитку транспортно-логістичних центрів в мережі міжнародних транспортних коридорів в регіонах України на основі адитивної бальної оцінки розвитку регіонів за комплексом соціально-економічних та транспортних показників;

- виявлено та сформульовано основні передумови й фактори, які визначають розвиток і розміщення транспортно-логістичної інфраструктури в умовах трансформації економіки України;

- здійснено комплексну оцінку транспортних вузлів та становлення національної мережі міжнародних транспортних коридорів;

- запропоновано і обґрунтовано напрями розвитку транспортно-логістичної інфраструктури України, які на відміну від існуючих враховують розвиток і розміщення такого елементу інфраструктури як транспортно-логістичні центри в мережі міжнародних транспортних коридорів, що дозволяє підвищити економіко-соціальне значення транспортної галузі, сприятиме її високій прибутковості;

- обґрунтовано конкретні заходи з розбудови та функціонування інфраструктури міжнародних транспортних коридорів та транспортно-логістичних центрів в регіонах України в контексті інтеграційних процесів.

Практичне значення одержаних результатів. Поглиблені автором теоретико-методологічні засади становлення та функціонування транспортно-логістичної інфраструктури в Україні та отримані практичні результати щодо обґрунтування основних пріоритетів її подальшого розвитку в регіонах мають важливе значення для розширення наукових основ регіональної економіки і розміщення продуктивних сил, теорії інфраструктури. Викладені в дисертації теоретичні, аналітичні та методичні положення використані при виконанні фундаментальних наукових тем Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України (довідка № 25/302-2-4 від 26.05.2005). Концептуальні засади формування та спільного розвитку об'єктів транспортної інфраструктури використані Державною адміністрацією залізничного транспорту України при підготовці двосторонньої угоди по розвитку співробітництва між Україною і Угорщиною у галузі залізничного транспорту в межах МТК №5 (довідка № ЦТЕХ-1818 від 27.05.2005).

Положення дисертації стосовно оцінки сучасного стану та перспектив розвитку національної мережі МТК та ТЛЦ були використані автором у розробці та викладанні навчальних курсів “Економічна і соціальна географія України”, “Розміщення продуктивних сил”, “Логістика”.

Висновки і результати, що містяться у дисертації, мають важливе практичне значення для визначення напрямків удосконалення транспортної політики стосовно розбудови й подальшого розвитку транспортно-дорожнього комплексу та можуть бути використані при підготовці Програми розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів на 2006-2010 роки в контексті входження України до світового та європейського транспортного простору.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, яка має теоретичне і практичне значення, в якій дисертантом особисто розроблено і поглиблено наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації щодо становлення і функціонування транспортно-логістичної інфраструктури країни. Наукові розробки належать особисто автору і є його внеском у розвиток теорії і практики розвитку та розміщення транспортної інфраструктури.

У дисертаційній роботі з наукових досліджень, виконаних у співавторстві, використано лише результати, які отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Висновки і рекомендації дисертації доповідались та обговорювались на науково-практичних конференціях, серед яких: Всеукраїнська наукова конференція студентів та молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (Донецьк, 2000), ІІ Міжнародна науково-практична конференція “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (Київ, 2001), Міжнародна конференція “Гори і люди (у контексті сталого розвитку)” (Рахів, 2002), Науково-практична конференція “Внесок академіка В.І. Вернадського в дослідження проблем розвитку і розміщення продуктивних сил:” (Київ, 2003), Міжнародна конференція “Проблеми прогнозування і державного регулювання соціально-економічного розвитку” (Мінськ, 2003), Міжнародна конференція “Регіональна наука” (Москва, 2003).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано чотирнадцять наукових праць загальним обсягом 14,9 др. арк., з яких десять одноосібних обсягом 5,8 др. арк., в тому числі чотири - у фахових виданнях, одна брошура і одна монографія у співавторстві.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 224 стор. комп'ютерного тексту. Робота містить 18 рисунків (з них 12 - займають всю площу сторінки), 14 таблиць (з них 10 - займають всю площу сторінки), 2 додатки - на 12 сторінках. Список використаних джерел із 171 найменування викладено на 16 стор.

Основний зміст роботи

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади створення і функціонування транспортно-логістичної інфраструктури” розглянуто загальнотеоретичні питання щодо інфраструктури, здійснено аналіз поглядів на сутність та класифікаційні підходи до цієї економічної категорії; поглиблено визначення сутності понять “інфраструктура“, “транспортно-логістична інфраструктура“, розглянуто організаційно-правові та економічні аспекти розвитку транспортно-логістичної інфраструктури в Україні; узагальнено методичні підходи щодо визначення ефективності розвитку і функціонування транспортно-логістичної інфраструктури.

Категорія “інфраструктура” є одним з найважливіших об'єктів економічного аналізу як у вітчизняних дослідженнях, так і в зарубіжних, при чому основним є підхід до неї як до одного з найбільш значних факторів розвитку і розміщення продуктивних сил країни або регіону. Під інфраструктурою розуміється сукупність всіх об'єктів (споруд, підприємств, закладів або галузей), функціонування яких не тільки створює загальні умови розвитку суспільного відтворення й соціальної діяльності, а основне призначення яких задовольнити економічно та соціально обґрунтовані потреби (попит) виробництва і будь-якої суспільної діяльності, створити механізм управління та регулювання економікою країни, регіону, міста з мінімізацією витрат.

Для більшості економічних досліджень характерним є виділення функціонально-компонентного складу інфраструктури, який розкриває його роль в процесах спеціалізації і комплексотворення. У контексті функціонально-компонентного класифікаційного підходу нами виділені наступні складові: матеріально-речова, комунікаційна, інституційно-регуляторна, соціальна, природоохоронна інфраструктура. Транспортні системи із допоміжними службами, серед яких на сучасному етапі можна виділити транспортно-логістичні центри і транспортно-логістичні лінії формують транспортно-логістичну інфраструктуру, яку було віднесено до функціонально-компонентних елементів матеріально-речової (виробничої) інфраструктури (рис. 1).

У роботі відзначено, що на сьогодні в умовах подолання багатьох деструктивних явищ у вітчизняній економіці, пошуку шляхів прискореного розвитку господарства країни, одним з таких шляхів, являється використання відносно нової теоретико-прикладної методології, яка дозволяє здійснити регулювання регіональних ринків товарів і послуг - логістики, побудова логістичних систем на мікро-, мезо- і макрорівні.

Одним з першочергових завдань для економіки країни є формування регіональної транспортно-логістичної інфраструктури та її поступова інтеграція з національною та міжнародною транспортно-логістичними системами вантажо- та товароруху, що буде сприяє входженню тієї чи іншої країни у світове товариство в якості рівноправного партнера.

Основними новітніми системоутворюючими компонентами територіальної структури транспортно-логістичних систем є наступні вузлові та лінійні об'єкти, які формують опорний каркас країни:

- транспортні вузли магістральної інфраструктури, в яких формуються транспортно-логістичні центри (ТЛЦ) або мультимодальні термінальні комплекси (до складу яких входять оптові бази і товарні склади, контейнерні та вантажопереробні термінали залізничного, автомобільного, морського, річкового і повітряного транспорту);

- транспортно-логістичні лінії: міжнародні транспортні коридори, які можуть співпадати з магістральними, регіональними й локальними шляхами сполучення.

Необхідним на нашу думку є розширення наукового трактування терміну “міжнародний транспортний коридор”, під яким розуміється складна динамічна система, структурними елементами якої є по-перше, магістралі, які представлені транспортними лініями різних видів транспорту (полімагістралі), що проходять паралельно, орієнтовані в одному напрямку і можуть простягатись у смузі шириною в сотні кілометрів, й які забезпечують перевезення пасажирів і вантажів при внутрідержавному, міжрегіональному й міжнародному сполученні, по-друге, інформаційно-логістичні та транспортно-логістичні системи, які є консолідуючими центрами на напрямках найбільшої концентрації вантажо- та пасажиропотоків.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Класифікація матеріально-речової інфраструктури.

Транспортно-логістичний центр є складною системою, яка координує використання різних видів транспорту, виконує вантажо-розвантажувальні роботи і перевалювання вантажів, забезпечує зберігання, вантажопереробку, експедирування й переадресацію вантажів, інвентаризацію запасів, митні процедури, надає повний комплекс сервісних і комерційно-ділових послуг. Основу таких ТЛЦ складають транспортно-складські комплекси в рамках транспортних вузлів, вільних економічних зон. ТЛЦ поділяються на міжнародні (у випадку переробки експортно-імпортних вантажів більше 55%) та регіональні; за своєю локалізацією вони поділяються на внутрішні, прикордонні, водні. ТЛЦ розташовуються на основних каналах товароруху вздовж МТК і являються, з одного боку, місцем концентрації та розподілу вантажопотоків, а з іншого - виконують важливі функції транспортно-логістичного сервісу. ТЛЦ повинні бути не тільки складовою частиною державної транспортної системи, але й відігравати вирішальну роль у формуванні транспортної інфраструктури та раціоналізації всієї системи вантажо- та пасажироруху.

Забезпечення діяльності ТЛІ передбачають такі складові організаційно-правового та економічного механізму: організаційно-правові структури (державні органи управління); нормативно-правове забезпечення; економічний режим діяльності транспортно-логістичної інфраструктури. Концептуально система логістичного управління єдиною транспортною системою країни може бути представлена як різнорівнева сукупність чотирьох підсистем: державні органи управління (Міністерство транспорту і зв'язку та “Національний центр логістики та маркетингу на транспорті”); головні логістичні центри у складі державних департаментів різних видів транспорту; територіальні органи управління - міжнародні та регіональні логістичні центри залізничного, водного, автомобільного транспорту (водні, прикордонні, внутрішні); виробничі підрозділи та філії логістичних центрів у межах транспортних підприємств.

У роботі зазначено, що необхідною виявляється оцінка пріоритетності створення ТЛЦ в регіонах країни. В основу бальної оцінки пріоритетності розвитку регіональних об'єктів транспортної інфраструктури в регіонах були покладені:

1) соціально-економічні показники (чисельність населення, ВДВ на душу населення, капіталовкладення на душу населення, зовнішній товарооборот на душу населення);

2) транспортні показники (основні інфраструктурні об'єкти в регіоні (кількість мостів, шляхопроводів, портів, тощо), рівень вантажних та пасажирських потоків на пріоритетних транспортних напрямках; щільність транспортної мережі регіонів).

На наступному етапі необхідно провести сумарну оцінку пріоритетності розвитку і розміщення ТЛ об'єктів в регіонах на основі зведення соціально-економічного та транспортного блоків підсумкових бальних оцінок. Після цього доцільним представляється проведення аналізу відповідності наміченого розвитку об'єктів транспортно-логістичної інфраструктури за підгалузями транспортного комплексу, програмними документами регіонального розвитку й прийняти відповідні узгодження галузевих, територіальних і програмних показників розвитку об'єктів транспортно-логістичної інфраструктури в регіонах. Подальшим кроком буде визначення стратегічних та тактичних завдань розвитку відповідної інфраструктури в регіонах.

У другому розділі “Дослідження розвитку і функціонування транспортно-логістичної інфраструктури в Україні” виявлено та сформульовано передумови і фактори створення і розміщення ТЛІ в Україні, здійснено аналіз особливостей розвитку транспортної галузі в умовах трансформації економіки України, здійснено оцінку становлення та завантаження національної мережі міжнародних транспортних коридорів, узагальнено зарубіжний досвід щодо організації та функціонування ТЛІ.

Серед соціально-економічних факторів розвитку транспортної галузі в період 1991-2003 рр., які впливають на можливості розбудови сучасної транспортно-логістичної інфраструктури в Україні, необхідно виділити: зниження показників роботи транспорту, яке пов'язано з новим трансформаційним етапом розвитку вітчизняної економіки: зміною форм власності, реструктуризацією економіки, реорганізацією структур управління та зміною економічного механізму, що викликало зменшення обсягів промислового та сільськогосподарського виробництва, зниження життєвого рівня населення; вивільнення провізних та пропускних спроможностей транспортної мережі, хоча за період 1990-2003 її протяжність залишилась майже без змін.

Зниження роботи транспорту вплинуло і на доходи транспортної галузі, і на можливість підтримки основних виробничих фондів (ОВФ) на необхідному технічному рівні та їх оновлення на основі простого відтворення; таким чином коефіцієнт зношеності ОВФ транспорту у 2003 р. досяг 51%. Динаміка зміни рівня валового внутрішнього продукту (ВВП) і транспортної роботи транспортного комплексу до 2003 р. за ретроспективний період показує, що з падінням ВВП обсяг транспортної роботи має аналогічну тенденцію.

Зіставлення тенденцій зміни ВВП і показників транспортної роботи відбивають щільність зв'язків цих тенденцій за часом, особливо з вантажообігом і приведеним вантажооборотом. Щодо перевезень транзитних вантажів, то їх об`єми в Україні за останні 1998-2003 роки також значно скоротилися, в той же час як в Білорусії й країнах Балтії спостерігалось зростання.

Серед техніко-технологічних факторів, які впливають на розбудову ТЛІ основними є: швидкість доставки вантажів, технології організації руху транспортних засобів (інтермодальна, мономодальна, мультимодальна), процеси контейнеризації, наявність та пропускна спроможність магістралей країни, стан рухомого складу транспорту (кількість, провізна спроможність, технічний стан, власність), що в свою чергу впливає на можливості побудови як транспортних комунікацій, так і транспортно-логістичних розподільчих центрів в Україні.

Аналіз становлення і розвитку транспортно-логістичної інфраструктури показує, що активно формується національна система міжнародних транспортних коридорів. Хоча формування мережі транспортно-логістичних центрів поки знаходиться на концептуальному рівні. Загальний обсяг вантажообігу по всіх залізничних МТК у 2003 р. складав 101,5 млрд. т-км, середня інтенсивність вантажних перевезень - 21,2 млн. т-км на 1 км шляху.

Обсяг внутрішніх вантажних перевезень по залізничних міжнародних транспортних коридорах у 2003 р. склав 70,3 млрд. т-км, їх питома вага - 69,4% від загального обсягу вантажних перевезень. Міжнародні вантажні перевезення в 2003 р. по МТК становили 23,4 млрд. т-км, їх питома вага - 23,1%. Транзитні перевезення становили 7,9 млрд. т-км або 7,5%. Основна питома вага в загальному обсязі вантажних перевезень припадає на МТК - “Європа-Азія” - 61,9 млрд. т-км та МТК - “ЧЕС” - 38,6 млрд. т-км, найменший обсяг на МТК№5 - 4,1 млрд. т-км. Проведений аналіз дає підстави стверджувати, що для перевезення вантажів залізничним транспортом в Україні використовуються в основному три найважливіші напрями, які співпадають з маршрутами міжнародних транспортних коридорів “Європа - Азія”, МТК №9 та МТК “ЧЕС”.

Якщо охарактеризувати загальну довжину МТК в Україні, то необхідно зазначити, що довжина залізничних МТК в Україні складає 3749 км або 17% від загальної довжини залізничних магістралей. Довжина автомобільних МТК складає 6438 км або 39% від показника довжини доріг державного значення з твердим покриттям (16210,2 км). По-перше, розвиток коридорів відбувається на переважно на Західній частині України, а також приморських областях (Донецькій, Одеській), причому такі приморські області як Миколаївська, Херсонська, Запорізька, а також прикордонна Сумська області залишаються поза увагою даних проектів. Не торкаються також ці проекти Івано-Франківської та Чернівецької областей. По-друге, поза увагою залишаються такі значні транспортні вузли як Миколаїв, Херсон, Суми, порти АР Крим тощо, які для внутрішніх та зовнішніх перевезень відіграють значну роль.

Розбудова ТЛЦ в Україні є одним з головних напрямів підвищення ефективності та якості транспортного обслуговування і, в першу чергу, в міжнародному сполученні. Згідно з Законом України “Про Комплексну програму утвердження України як транзитної держави у 2002-2010 роках” від 7 лютого 2002 року №3022-III пріоритетними заходами вважаються перехід на логістичні технології організації управління матеріальними потоками в процесі доставки товару споживачу.

Загалом з урахуванням рівня розвитку транспортної мережі в Україні і напрямку транспортно-економічних зв'язків пропонується організувати близько 50 опорних ТЛЦ, що за своєю спеціалізацію можуть бути згруповані у три категорії: прикордонні (Ковель, Рава-Руська (Жовква), Мостиська, Чоп, Харків, Луганськ, Донецьк, Чернігів); внутрішні (Київ, Житомир, Вінниця, Полтава, Суми, Дніпропетровськ, Кіровоград, Черкаси, Сімферополь, Мелітополь, Хмельницький, Тернопіль, Рівне, Івано-Франківськ, Львів); водні (Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ, Білгород-Дністровський, Іллічівськ, Одеса, Південний тощо).

У роботі відзначено, що до основних світових тенденцій, які впливають на розвиток і розміщення ТЛІ, необхідно віднести збільшення та географічну диверсифікацію транспортних перевезень товарів і пасажирів, що пов'язано з міжнародною орієнтацією бізнесу, зростаючі вимоги до якості перевезень та впливу інфраструктури на навколишнє середовище, концептуальні зміни функціонально-компонентної та організаційно-економічної структур інфраструктури; управління транспортними потоками стає незалежним видом діяльності, широко починає застосовуватись логістика в якості теоретико-прикладної дисципліни до оптимізації управління різними потоками, в тому числі транспортними.

Одним з основних напрямів сучасної європейської транспортної політики є перехід до транспортної логістики, до транспортно-термінальних систем вантажних перевезень, що дозволяють удосконалювати організацію перевезень, забезпечувати комплексне обслуговування споживачів транспортних послуг, створювати умови для розвитку комбінованого транспорту, знижувати екологічне навантаження на навколишнє середовище. Адаптація європейського досвіду вимагає першочергового створення законодавчої бази щодо розвитку та успішного функціонування мережі транспортно-логістичних центрів в Україні. Транспортно-дорожній комплекс України має досить розгалужену складську мережу на залізничних станціях, у морських і річкових портах та на інших терміналах. Тим часом, вони, як правило, мають вузьке функціональне призначення і не відповідають сучасним концепціям логістичного обслуговування.

У третьому розділі “Основні напрями підвищення ефективності функціонування транспортно-логістичної інфраструктури” проведено оцінку пріоритетності розміщення об'єктів транспортно-логістичної інфраструктури в регіонах України, здійснено комплексну оцінку транспортних вузлів, узагальнено результати діяльності транспортно-логістичної інфраструктури, визначено основні шляхи та заходи з удосконалення економіко-правових засад її функціонування та пріоритетні напрями транспортної стратегії України.

Оцінку пріоритетності розвитку об'єктів транспортної інфраструктури в регіонах було проведено на основі показників за 2003 р. За підсумковою бальною оцінкою (сума показників по п'яти групах індикаторів) регіоном-лідером виявилася Київська область (112,3 бали). До другої групи “переслідувачів” з сумою балів 50-100 увійшли області з наступним рейтингом - Одеська (86,9), Дніпропетровська (77,2), АР Крим (66,7), Донецька (59,2) (табл. 1).

До третьої групи належать області (основний масив) з сумою балів 20-50. Лідерами в цій групі є Запорізька, Полтавська, Чернігівська (30-40 балів). Від 25 до 30 балів мають Харківська, Миколаївська, Львівська, Херсонська, Івано-Франківська області. Й від 20 до 25 балів набрали Житомирська, Закарпатська, Черкаська, Луганська області. До четвертої групи (аутсайдерів) увійшли області з сумою балів менше 20 балів: це Вінницька, Рівненська, Хмельницька, Сумська, Волинська, Кіровоградська, Тернопільська й Чернівецька області (табл. 1).

В Україні очевидним лідером є Київський регіон, на базі якого необхідно створити експериментальний транспортно-логістичний центр, для чого є всі переваги. Реалізація концепції Національної мережі міжнародних транспортних коридорів передбачає формування в межах та зоні впливу Києва п'яти потужних транспортних комплексів з обслуговування вантажних перевезень автомобільним, залізничним і водним транспортом, чотири з яких розміщуватимуться в приміській зоні, один - в проектних межах міста (район с. Ходосівка). В Одеському регіоні передбачається створення двох ТЛЦ другого рівня, які виконують функції “прикордонної” консолідації вантажних і пасажирських потоків - на базі морського торговельного порту Одеса і морського порту Рені, який є також прикордонним центром в межах Дунайського МТК №7. Ренійський порт знаходиться на перехресті чотирьох транспортних коридорів: №7 і №9 по Критським угодам ЄС, а також глобальних коридорів - Чорноморського економічного співробітництва і Євразійського транспортно-комунікаційного коридору.

Таблиця 1 Адитивна бальна оцінка пріоритетності розвитку і розміщення транспортно-логістичної інфраструктури в регіонах України

За сумарною бальною оцінкою пріоритетності до третьої групи належить переважна кількість областей, в тому числі Закарпатська область, в межах якої на базі Закарпатського транспортного вузла (м.Чоп) пропонується провести дослідження з розвитку ТЛЦ та перевірки ефективності його діяльності з метою подальшого розширення мережі логістичних товаророзподільчих центрів в Україні. Основні пріоритети по розвитку транспортно-логістичної інфраструктури в Україні наведено на рис 2.

Звідси витікають такі основні задачі формування стратегії адекватного розвитку транспортно-логістичної системи України та входження в європейську та світову ТЛС, в тому числі офіційно визнані МТК, розвиток яких ініціюються напрямками концентрації вантажопотоків: досягнення швидкості переміщення вантажів та пасажирів по сухопутним транспортним мережам, які прийняті в Західній та Центральній Європі; підвищення інтенсивності обробки транспортних та вантажних потоків до рівня зарубіжних транспортних вузлів, які працюють у кореспонденції з українськими транспортними вузлами для чого необхідно розбудувати сучасну мережу ТЛЦ регіонального рівня; зниження часу виконання контрольних та наглядових функцій до рівня, який відповідає мінімуму втрат прибутку транспортом та вантажовласниками.

Рис. 2 Структурна схема по транспортних напрямкам й об'єктам інфраструктури Державної програми розвитку національної мережі МТК.

Необхідно зазначити, що на сьогодні в Україні не існує програмного документу по розвитку транспортно-логістичної інфраструктури. Основним документом по становленню та функціонуванню ТЛІ можна вважати Державну Програму створення та функціонування МТК, в якій юридично не закріплено визначення понять МТК і ТЛЦ. На рівні державного управління першочерговими завданнями є розробка концепції та національної програми розвитку транспортно-логістичної інфраструктури в Україні та включення її у міжнародну транспортно-логістичну систему; створення національного центру (ради) з питань логістики, вступ України до Європейської логістичної асоціації; законодавче визначення статусу, прав та обов'язків оператора змішаних (комбінованих) перевезень та мультимодальних вантажних центрів - як логістичних операторів; розробка і прийняття Державної програми "Термінал", що передбачає формування національної мережі транспортно-логістичних центрів.

Рівень стратегічного управління передбачає створення національних (головних) логістичних центрів (ЛЦ) за видами транспорту, поєднаних між собою сучасними засобами інформатизації та зв'язку, а також інформаційно- диспетчерських центрів управління транспортом, які будуть здійснювати координацію діяльності ТЛЦ в регіонах України; формування інтегрованої інформаційної системи, сумісної з АСУ всіх видів транспорту, а також митниць, експедиторських організацій.

Висновки

У дисертації розроблено теоретико-методичні засади оцінки процесу становлення і функціонування транспортно-логістичної інфраструктури, визначено основні пріоритети державної транспортної політики стосовно розвитку транспортно-логістичної інфраструктури країни.

Результати даного дослідження дозволили дисертанту дійти наступних висновків:

1. В економічній літературі відсутній єдиний теоретико-методологічний підхід до визначення та класифікації інфраструктури, й тим більше транспортно-логістичної інфраструктури. Проте існуючі підходи до визначення ефективності функціонування транспортної інфраструктури дозволяють визначити, що розвиток навіть мінімально необхідних її елементів потребує чималих інвестицій, а вдосконалення інфраструктури розглядається як фактор економічного зростання країни.

2. Фундаментальною базою дослідження стали зроблені автором узагальнення теоретико-методологічного змісту, які дозволили поглибити сутність категорії „інфраструктура”, обґрунтувати виділення транспорту в якості галузі матеріально-речової (виробничої) інфраструктури на основі функціонально-компонентного класифікаційного підходу. Використання логістичної теоретико-прикладної методології, за допомогою якої здійснюється регулювання регіональних ринків товарів і послуг, дозволило обгрунтувати нове визначення транспортно-логістичної інфраструктури.

3. Автором запропоноване оригінальне визначення міжнародного транспортного коридору як наукового терміну, який трактується автором як складна динамічна система, структурними елементами якої є по-перше, магістралі, які представлені транспортними лініями різних видів транспорту (полімагістралі), що проходять паралельно, орієнтовані в одному напрямку і можуть простягатись у смузі шириною в сотні кілометрів, й які забезпечують перевезення пасажирів і вантажів при внутрідержавному, міжрегіональному й міжнародному сполученні, по-друге, інформаційно-логістичні та транспортно-логістичні системи, які є консолідуючими центрами на напрямках найбільшої концентрації вантажо- та пасажиропотоків.

4. Удосконалений автором методичний підхід до визначення пріоритетності розвитку об'єктів транспортної інфраструктури в регіонах дозволяє обґрунтувати раціональне розміщення і розвиток її елементів по регіонах, від чого залежатиме ефективність функціонування всієї транспортно-логістичної системи. Запропонований підхід заснований на побудові інтегрального показника, який є результатом згортки багатофакторних первинних індикаторів: соціально-економічних показників (чисельність населення по регіонах, ВДВ на душу населення, капіталовкладення на душу населення, зовнішній товарооборот на душу населення), й транспортні показники (основні інфраструктурні об'єкти в регіоні (кількість мостів, шляхопроводів, портів, тощо), рівень вантажних та пасажирських потоків на пріоритетних транспортних напрямках; щільність транспортної мережі регіонів).

5. Здійснена автором оцінка пріоритетності розвитку транспортно-логістичних центрів в регіонах України на основі інтегрального показника засвідчила що, за підсумковою бальною оцінкою (сума показників по п'яти групах індикаторів) регіоном-лідером виявилася Київська область (112,3 бали). До другої групи з сумою балів 50-100 увійшли області-переслідувачі з наступним рейтингом - Одеська (86,9), Дніпропетровська (77,2), АР Крим (66,7), Донецька (59,2). До третьої групи належать області (їх переважна кількість) з сумою балів 20-50. Лідерами в цій групі є Запорізька, Полтавська, Чернігівська (30-40 балів). Від 25 до 30 балів мають Харківська, Миколаївська, Львівська, Херсонська, Івано-Франківська області; від 20 до 25 балів - Житомирська, Закарпатська, Черкаська, Луганська області. До четвертої групи увійшли області з сумою балів менше 20 балів: це Вінницька, Рівненська, Хмельницька, Сумська, Волинська, Кіровоградська, Тернопільська й Чернівецька області.

6. Відповідно до проведеного аналізу автором були уточнені передумови та фактори, які впливають на подальше становлення і розвиток транспортно-логістичної інфраструктури в Україні. Найбільш значними з них є геополітичні (розпад системи країн Ради економічної взаємодопомоги, СРСР, трансформаційні процеси в економіці країн Східної Європи, створення ГУУАМ на противагу Євроазіатському союзу, перші спроби створення ЄЕП на просторі країн СНД тощо), соціально-економічні (зниження показників роботи транспорту, зниження життєвого рівня населення; вивільнення провізних та пропускних спроможностей транспортної мережі), техніко-технологічні (швидкість доставки вантажів, технологія організації руху транспортних засобів (інтермодальна, мономодальна, мультимодальна), процеси контейнеризації, наявність та пропускна спроможність магістралей країни та інші), правові, природнокліматичні фактори.

7. Аналіз становлення і розвитку транспортно-логістичної інфраструктури показує, що активно формується національна система міжнародних транспортних коридорів, що дає підстави визначити, що для перевезення вантажопотоків в Україні використовуються в основному три найважливіші напрями, які співпадають з маршрутами міжнародних транспортних коридорів “Європа - Азія”, МТК №9 та МТК “ЧЕС”. Хоча формування мережі транспортно-логістичних центрів поки знаходиться на концептуальному рівні, розвиток пунктових об'єктів ТЛІ в Україні є одним з головних напрямів підвищення ефективності та якості транспортного обслуговування і, в першу чергу, в міжнародному сполученні.

8. Комплексна оцінка транспортних вузлів заснована на бальній оцінці пропускної спроможності шляхів сполучення показує що, серед прикордонних транспортних вузлів, виділених в Концепції програми формування мережі логістичних центрів в системі міжнародних транспортних коридорів України, найвищу оцінку мають такі транспортні вузли: у першу чергу - Харків, Донецьк, Чоп (10-20 балів), у другу чергу -Чернігів, Луганськ, Ковель (5-10 балів), у третю - Мостиська, Рава-Руська (< 5 балів). У внутрішніх транспортних вузлах комплексна оцінка показала, що першочергово необхідно приділити увагу розбудові ТЛЦ у таких транспортних вузлах: Києві, Львові та Дніпропетровську (15-30 балів), при чому найвищу оцінку з явним відривом від інших міст має місто Київ (29,9 балів). У другу чергу - у таких регіональних центрах як Тернопіль, Сімферополь, Рівне, Житомир, Хмельницький (10-15 балів); й у третю чергу - Вінниця, Полтава, Мелітополь, Івано-Франківськ, Кіровоград, Черкаси (< 10 балів). Серед водних опорних центрів найвищу оцінку отримують такі вузли: Одеса, Миколаїв, Херсон, Запоріжжя (10-25 балів), далі - Ізмаїл, Маріуполь. Далі за пріоритетністю виділяються: Рені, Севастополь, Керч, Бердянськ, Євпаторія, Південний, Іллічівськ (5-10 балів). На наступному місці за комплексною бальною оцінкою слід виділити такі портові транспортні вузли: Феодосія, Ялта, Білгород-Дністровський, Скадовськ, Усть-Дунайськ, Октябрський.

9. Оптимізація структури органів виконавчої влади, які здійснюють реалізацію державної транспортної політики в галузі розвитку логістики, передбачає створення окремого органу управління як складової частини Міністерства транспорту і зв'язку - “Національного центру логістики” й логістичних центрів у складі державних департаментів різних видів транспорту. Територіальними органами управління, які можуть здійснювати тактичне й оперативне управління процесом транспортного перевезення, повинні стати міжнародні та регіональні транспортно-логістичні центри залізничного, водного, автомобільного транспорту (водні, прикордонні, внутрішні) у межах міжнародних транспортних коридорів.

10. Вимагає системного підходу удосконалення нормативно-правової бази регулювання транспортно-логістичної діяльності, першочерговими завданнями у цій царині є розробка концепції та державної програми розвитку транспортно-логістичної інфраструктури в Україні; створення національного центру (ради) з питань логістики, вступ України до Європейської логістичної асоціації; законодавче визначення статусу, прав та обов'язків оператора змішаних (комбінованих) перевезень та мультимодальних вантажних центрів - як логістичних операторів; розробка і прийняття Державної програми "Термінал" та інших важливих законопроектів.

11. Конкретними практичними заходами щодо розвитку транспортно-логістичної інфраструктури є необхідність створення та розвиток термінальної структури МТК; розробка та експериментальне впровадження комплексного проекту логістичного обслуговування міжнародних перевезень на одному із міжнародних транспортних коридорів з використанням ТЛЦ; оптимізація функціонування транспортно-експедиційних і логістичних фірм при обробці транзиту; розробка ефективної системи автосервісу для вітчизняних та зарубіжних перевізників, створення оптово-роздрібних структур, баз і складів запасних частин, які наближені до основних магістралей МТК; створення при регіональних ЛЦ центрів сертифікації послуг транспортних та логістичних фірм; розширення підготовки спеціалістів у сфері менеджменту і транспортної логістики, розвиток наукових досліджень з логістичного обслуговування перевезень на транспортної мережі України.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографії

1. Пащенко Ю.Є., Потапенко Л.Ю., Шестак О.І. Транспортна забезпеченість економічних районів України. - К.: РВПС України НАН України, 2002. - 150 с. (Особистий внесок: обґрунтовано роль системи міжнародних транспортних коридорів для функціонування економіки регіонів України.)

Брошури

2. Пащенко Ю.Є., Шестак О.І. Розвиток транспортно-економічних зв'язків між Україною та Угорщиною. - К.: РВПС України НАН України, 2002. - 68 с. (Особистий внесок: розроблено концепцію спільного використання об'єктів транспортної інфраструктури на кордоні Україна-Угорщина.)

Статті у наукових фахових виданнях

3. Шестак О.І. Розбудова системи міжнародних транспортних коридорів як пріоритет державної політики України. // Вісник соціально-економічних досліджень. - Одеса: АТЗТ ІРЕНТТ. - 2001. - Вип. 8 - Ч. 2. - С. 25-30.

4. Шестак О.І. Проблеми залучення транзиту з європейських країн до системи міжнародних транспортних коридорів в Україні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці. - Львів-Луцьк: ”Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. - 2001. - Вип. ХХІХ. - Т.2. - С. 260-267.

5. Кранц Й.М., Пащенко Ю.Є., Шестак О.І. Функціонування залізничних переходів на кордоні між Україною та Угорщиною // Залізничний транспорт України. - 2002. - №2. - С. 36-38. (Особистий внесок: здійснено аналіз та розроблено прогноз вантажних і пасажирських перевезень залізничним транспортом між країнами)

6. Шестак О.І. Виробнича інфраструктура: суть, класифікація, специфічні риси у нових умовах господарювання // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр. - К.: РВПС України НАН України. - 2003. - С. 190-196.

Статті в інших виданнях

7. Шестак О.І. Транспорт // Економічна енциклопедія. - К.: Академія, 2002. - Т.3. - С.679-681.

8. Пащенко Ю.Є., Букін В.І., Чернявський Ю.І., Пилипчук В.О., Шестак О.І, Потапенко Л.Ю. Транспорт і зв'язок // Концепція і стратегія розвитку і розміщення продуктивних сил України. - К.: РВПС України НАН України. - 2003. - С. 179-193. (Особистий внесок: виявлено перспективи розвитку транспортно-логістичних центрів в системі міжнародних транспортних коридорів як важливого елементу транспортної стратегії України.)

9. Шестак Е.И. Внешнеэкономическая деятельность Украины в сфере транспорта: взаимоотношения со странами СНГ // Региональная наука. - М.: СОПС. - 2004. - Т. 2. - С. 127-136.

Тези доповідей на наукових конференціях

10. Шестак О.І. Міжнародні транспортні коридори України як фактор міжнародної економічної інтеграції // Труди Всеукр. наук. конф. студентів та молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”. - Ч. 1. - Донецьк: ДонНУ. - 2000. - С. 82-84.

11. Шестак О.І. Проблеми залучення транзиту в систему міжнародних транспортних коридорів України // Матеріали ІІ міжнар. науково-практичної конф. “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил“. - К.: Ніка-Центр. - 2001. - С. 96-97.

12. Шестак О.І. Транспорт і сталий розвиток Закарпаття // Матеріали міжнародної конференції “Гори і люди (у контексті сталого розвитку)”. - Рахів. - 2002. - С. 215-219.

13. Шестак О.І. Теоретичні основи вивчення інфраструктури міжнародних транспортних коридорів // Матеріали науково-практичної конференції “Внесок академіка В.І. Вернадського в дослідження проблем розвитку і розміщення продуктивних сил“. - Ч. 2. - К.: РВПС України НАН України. - 2003. - С. 150-154.