Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування економічного механізму ефективної підприємницької діяльності в сільськогосподарських підприємствах

Системний характер низько-ефективного функціонування аграрних підприємств, що не забезпечує розширеного відтворення, зумовлює потребу формування і вдосконалення економічного механізму ефективної підприємницької діяльності сільськогосподарських підприємств. Серед цілого ряду різноманітних чинників економічного зростання найбільш значним виділяють вміле використання підприємницького потенціалу країни, ефективне використання в економічному механізмі самостійної господарської ініціативи громадян, визнання підприємництва незамінною силою господарської динаміки, конкурентоздатності і суспільного процвітання. Вже таке розуміння суті проблеми дозволяє пояснити важливу особливість розвитку сучасної економіки - все більш зростаючу роль формування економічного механізму ефективної підприємницької діяльності саме в сільськогосподарських підприємствах. Вагомий внесок у дослідження цих питань зробили ряд провідних вітчизняних і зарубіжних вчених, серед яких В.П.Галушко, С.О.Гудзинський, М.Я.Дем'яненко, П.Друкер, М.М.Ільчук, Р.Кантільон, С.М.Кваша, І.І.Лукінов, М.Й.Малік, Б.Й.Пасхавер, П.П.Руснак, П.Т.Саблук, В.К.Савчук, В.К.Терещенко, О.В.Шкільов, О.М.Шпичак, Г.Штрьобель, Й.Шумпетер, В.В.Юрчишин та інші. Але в даний час у зв'язку з продовженням кризових процесів у сільському господарстві проблема ще не є вирішеною і потребує невідкладного дослідження.

З цієї точки зору актуальність дослідження проблеми формування економічного механізму ефективної підприємницької діяльності в сільськогосподарських підприємствах зумовлена об'єктивною необхідністю практики ринкових перетворень економіки України, а також недостатністю відповідних теоретичних розробок та прикладних методів визначення та оцінки підприємницької діяльності в сільськогосподарському виробництві у період переходу до ринку і в умовах його наступного функціонування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилося у відповідності з науково-дослідною тематикою кафедри аграрної соціології та розвитку села Навчально-наукового інституту бізнесу Національного аграрного університету за темою: “Організація ефективної підприємницької діяльності в аграрних формуваннях” (номер державної реєстрації 0102U005698).

Мета та задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування і розробка пропозицій щодо удосконалення економічного механізму ефективної підприємницької діяльності сільськогосподарських підприємств як передумови стабілізації соціально-економічного розвитку села.

У відповідності до мети наукового дослідження в дисертації були поставлені та вирішені такі задачі:

- узагальнено теоретичні розробки зарубіжних і вітчизняних дослідників щодо сутності економічного механізму підприємницької діяльності та його зв'язку з сільськогосподарським виробництвом;

- визначено методичні підходи щодо оцінки підприємницької діяльності сільськогосподарських підприємств;

- проведено порівняльний аналіз діяльності організаційно-правових форм господарювання в аграрному секторі;

- розроблено методичні підходи та економіко-математичні моделі оптимізації підприємницької діяльності в сільськогосподарському виробництві з урахуванням кон'юнктури ринку та обмеженості ресурсного потенціалу;

- обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення формування економічного механізму ефективної підприємницької діяльності в сільськогосподарських підприємствах;

- визначено інноваційні підходи розвитку підприємництва в умовах ведення органічного сільськогосподарського виробництва.

Об'єктом дослідження є економічний механізм підприємницької діяльності сільськогосподарських підприємств різних форм господарювання.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні аспекти формування економічного механізму ефективної підприємницької діяльності за умов розвитку ринкових відносин у сільськогосподарському виробництві.

Методи дослідження. Теоретичною та методичною основою проведених у дисертації досліджень стали праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених, методологія і загальносистемні принципи проведення комплексних наукових досліджень. Із спеціальних методів дослідження в дисертації використані: монографічний - при вивченні літературних джерел та дослідженні розвитку поставлених проблем; теоретичного узагальнення - під час розкриття сутності економічного механізму підприємницької діяльності; спостереження, порівняльних переваг, економічного аналізу, економіко-статистичний із застосуванням аналітичних групувань - під час оцінювання сучасного стану та тенденцій розвитку підприємницької діяльності сільськогосподарських підприємств; розрахунково-конструктивний, графічний - при вивченні та встановленні залежностей між досліджуваними показниками; абстрактно-логічний, пропорційних залежностей показників, економіко-математичного моделювання - для прогнозування результативної підприємницької діяльності сільськогосподарських підприємств.

Інформаційною базою дисертаційної роботи є теоретичні та методичні розробки вчених, статистичні дані Державного комітету статистики України, нормативні довідники, звітність виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств України, матеріали особистих спостережень автора.

Наукова новизна одержаних результатів. При виконанні дисертаційної роботи отримані наступні наукові результати:

вперше:

- розроблено економіко-математичну модель оптимізації підприємницької діяльності сільськогосподарських товаровиробників з урахуванням кон'юнктури ринку та в умовах обмеженості ресурсів, при цьому встановлено рівень залежності між ресурсним забезпеченням і прибутковістю (C. 12-13);

дістали подальший розвиток:

- методологічні підходи до формування економічного механізму ефективної підприємницької діяльності сільськогосподарських підприємств, які базуються на збалансованій системі економічних показників в контексті розвитку ринкових відносин (C. 5-7);

- система оцінки підприємницької діяльності сільськогосподарських підприємств, яка враховує фактори формування економічного механізму діяльності суб'єктів господарювання різних організаційно-правових форм (C. 12);

- теоретико-методичні підходи проведення порівняльного аналізу діючих підприємницьких структур на селі, які дають можливість визначити найперспективніші моделі організації сільськогосподарського виробництва (C. 7, 8, 10, 11);

- напрями розвитку підприємницької діяльності шляхом виробництва екологічно чистої продукції в умовах ведення органічного сільськогосподарського виробництва (C. 14);

удосконалено:

- методику оцінки впливу факторів на результативні показники господарювання, яка ґрунтується на принципі комплексності, що включає організаційні, економічні та інноваційні компоненти і є передумовою зведено-аналітичної інформації для розробки заходів щодо удосконалення економічного механізму ефективної підприємницької діяльності як цілісної системи, адекватної ринковим вимогам розвитку сільськогосподарського виробництва (C. 6, 12);

- методику економіко-математичного моделювання з оптимізації пріоритетів ведення сільськогосподарського виробництва різними організаційно-правовими формами господарювання залежно від наявного ресурсного потенціалу та фінансово-кредитного забезпечення господарств (C. 13, 14).

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання результатів дослідження як наукової основи для вирішення проблем створення нових форм господарювання на селі, які найбільшою мірою використали б переваги ефективного підприємництва. Результати досліджень рекомендовані до практичного застосування сільськогосподарськими підприємствами та агроформу-ваннями України і впроваджені Управлінням сільського господарства і продо-вольства Київської обласної державної адміністрації. Методика формування еконо-мічного механізму ефективної підприємницької діяльності апробована та впро-ваджена у практику діяльності СТОВ “Праця” Менського району Чернігівської області.

Теоретичні положення та інформаційно-аналітична база дисертації використовуються в навчальному процесі Національного аграрного університету при викладанні дисциплін “Економіка інноваційної діяльності” та “Організація підприємництва та агробізнесу” і можуть використовуватись у вищих і спеціальних навчальних закладах України.

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки і пропозиції, що містяться в дисертаційній роботі, є результатом особистих розробок автора.

Апробація результатів дисертації. Основні результати та висновки дисертаційної роботи доповідалися, обговорювалися й одержали схвалення на науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції “Regional Research and Development” (Ізраїль, м.Шфаім, 1998 р.); науково-практичній конференції “Економічні проблеми розвитку АПК в умовах ринкової трансформації” (м.Київ, НАУ, 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічні аспекти ефективності функціонування агропромислової сфери в ринковому середовищі” (м.Київ, НАУ, 2002 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Розвиток аграрного ринку та продовольча безпека України” (м.Київ, НАУ, 2005 р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 7 наукових робіт, у тому числі 4 у фахових виданнях (загальним обсягом 1,1 друк.арк.), 1 в інших виданнях, 2 у навчальних посібниках.

Обсяг і структура дисертації. Основний зміст дисертаційної роботи викладено на 183 сторінці, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 187 найменувань, містить 24 таблиці, 29 рисунків та 17 додатків.

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, задачі, об'єкт, предмет і методи дослідження, відображено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів дослідження, їх апробація та публікації, особистий внесок здобувача.

У першому розділі „Теоретичні аспекти формування економічного механізму ефективної підприємницької діяльності в сільськогосподарських підприємствах” викладені суть підприємництва, особливості планування і оцінки підприємницької діяльності в сільськогосподарських підприємствах, методичні підходи до визначення економічної ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств, виявлені характерні риси формування економічного механізму підприємницької діяльності в сільськогосподарських підприємствах.

Традиційно існують класична та інноваційна моделі підприємництва з альтернативним варіантом їх поєднання. Перша орієнтується на найефективніше використання наявних ресурсів підприємства. Інноваційна модель підприємництва передбачає активне використання переважно інноваційних організаційно-управлінських, техніко-технологічних і соціально-економічних рішень у сфері різномасштабного бізнесу. Нами пропонується поєднання традиційної класичної та інноваційної моделі підприємництва, що має спиратись на послідовну науково-обґрунтовану систему дій (рис. 1).

Рис. 1. Інтегрована модель підприємництва

економічний господарювання аграрний

За такої моделі економічний механізм підприємництва розглядається як сукупність організаційних форм і методів регулювання економічних процесів на конкретних суб'єктах підприємницької діяльності.

Інтегрована модель підприємництва та її економічний механізм ґрунтується на уявленні про нього як сферу прикладення господарської ініціативи та власних і доступних до залучення зовнішніх ресурсів. Звичайно, не всі підприємства є підприємницькими, і в цьому розумінні підприємницька теорія має вужчий об'єкт дослідження, ніж інші теорії підприємства.

Критерієм виробничо-економічної ефективності суспільного виробництва є економія сукупної живої та уречевленої праці (E) як співвідношення ефекту (результату) виробництва (R) із затратами для його досягнення (S) у вигляді використовуваних ресурсів (формула (1)):

.

Узагальненим показником ефективності виробничої діяльності підприємства є співвідношення (формула (2)):

,

де К - коефіцієнт граничного рівня чистого прибутку; ЧП - чистий прибуток; КР - кінцевий результат виробництва (продукція, послуги).

В той же час критерієм ефективності сільськогосподарського виробництва є його вигідність. Вона можлива лише за умови виконання нерівності (формула (3)):

де Тс.г. - затрати на одиницю продукції сільськогосподарської праці, люд.-год.; Тпром. - затрати на одиницю продукції минулої промислової праці, люд.-год.; Рпром. - оцінка людино-години минулої промислової праці, грн; Рс.г. - оцінка людино-години сільськогосподарської праці, грн.

Для власників підприємств дуже важливим є показник рентабельності власного капіталу Рв.к. (формула (4)):

,

де - прибуток до нарахування податків; ВК - власний капітал.

При обґрунтуванні рішень щодо доцільності здійснення інвестицій та інновацій у підприємницькі структури на селі використовують показник норми прибутку (), який визначається відношенням суми річного прибутку (П) до вартості авансованого капіталу на його отримання. У сільському господарстві до складу капіталу належать необоротні активи, у тому числі земля, що є у власності підприємства () і оборотні активи () (формула (5)):

.

Цей показник використовується в оцінках за підходом інвестора. У багатогалузевих підприємствах з метою визначення найвигідніших для бізнесу видів виробництв (комерційний підхід) доцільно застосовувати показник норми рентабельності продукції () (формула (6)):

де П - прибуток, В - повна собівартість.

При обґрунтуванні рішень щодо доцільності розширення масштабів випуску продукції застосовують показник граничного маржинального доходу (), що характеризується обсягом приросту загального доходу () до зміни обсягу випуску продукції () (формула (7)):

.

Дослідженнями встановлено, що об'єктивна оцінка ефективності може бути отримана лише на основі поглибленого аналізу конкретної ситуації і врахування великої кількості обставин. Проте, щоб здійснювати такий аналіз, необхідно опанувати конструкцію основних показників ефективності і зрозуміти їх економічний зміст.

У другому розділі “Сучасний стан розвитку підприємницької діяльності сільськогосподарських підприємств” досліджено фінансове забезпечення діяльності сільськогосподарських підприємств, здійснено моніторинг суб'єктів різних форм господарювання та визначено економічну ефективність їх діяльності.

За період 1990-2004 рр. загальна кількість сільськогосподарських підприємств зросла з 12464 до 60000 (у 4,8 рази), у т.ч. фермерських господарств - з 43 до 43050 (у 1000 раз). При цьому площа сільськогосподарських угідь скоротилася з 41374,4 тис. га до 37600 тис. га (на 9,1%), передусім, за рахунок зменшення угідь великих підприємств. Водночас збільшилися земельні площі у користуванні фермерських господарств - з 4 тис. га до 3170 тис. га, а також господарств населення - відповідно з 2669,1 тис. га до 12850 тис. гектарів. Отже, найбільш масовою і гнучкою формою господарювання залишаються господарства населення (використовують 34,2% сільськогосподарських угідь країни). Для порівняння: у 1990 р. ця частка складала лише 6,5%. Питома вага їх у виробництві валової продукції суттєво зросла за період 1990-2004 рр. (з 27,5% до 61,6%), у т.ч. продукції рослинництва - з 21,4% до 56,3%, а тваринницької продукції - з 33,8% до 69,9 відсотка.

Незначне зростання цін на сільськогосподарську продукцію протягом 2001-2003 рр. не відповідало темпам зростання цін на матеріально-технічні ресурси. Зросла невідповідність оптових і роздрібних цін на зерно і хліб, що призвело до суттєвого погіршення фінансового стану відповідного сектору АПК. У 2004 р. виникла проблема на ринку м'яса, загострення якої зумовлено надто несприятливими умовами для його виробництва (значне скорочення поголів'я тварин), що призвело до різкого зростання цін на м'ясопродукти і зменшення купівельної спроможності населення.

Проведений аналіз ефективності підприємницької діяльності сільськогосподарських підприємств свідчить про її низький рівень. У 2003 р. 50,5% підприємств були збитковими, хоча їх кількість порівняно з 2002 р. зменшилася на 18,8%. Середній рівень рентабельності від усієї діяльності сільськогосподарських підприємств України у 2003 р. склав 0,3% (з диференціацією від -23,8% по Херсонській області до 18,5% у Львівській області). При цьому сума прибутку в розрахунку на одне прибуткове сільськогосподарське підприємство (49,5% від усієї кількості сільськогосподарських підприємств) у цьому ж році складала 388,6 тис.грн, що є недостатнім для ведення розширеного відтворення.

У державних підприємствах (0,7% від загальної кількості сільськогосподарських підприємств) за досліджуваний період найбільш рентабельним було виробництво продукції рослинництва: зерно (61,7%), насіння соняшнику (75,5%), цукрові буряки (10%), картопля (50,4%).

Рівень рентабельності (збитковості) виробництва сільськогосподарської продукції за організаційно-правовими формами господарювання сільськогосподарських підприємств України недержавної форми власності характеризується такими даними.

Такий стан викликав необхідність активізації аграрної політики держави по стабілізації розвитку аграрного сектору.

Крім бюджетних програм підтримки, для сільськогосподарських товаровиробників запроваджені: 1) спрощена система оподаткування - до 1 січня 2010 року чинний фіксований податок (фіксований податок обчислюється з одиниці угідь і заміняє 12 видів податків, які нараховувались за окремими базами та сплачувались у різні періоди року); 2) дотації за реалізовані виробниками молоко та м'ясо худоби, на що асигнуються суми податку на додану вартість (ПДВ) по переробленій з них продукції (які повинні були б сплатити до бюджету переробні підприємства); 3) акумулювання суми ПДВ по іншій реалізованій продукції для фінансування закупівлі матеріально-технічних ресурсів для її подальшого виробництва.

Починаючи з 2005 року бюджетні програми підтримки сільського господарства визначаються відповідно до Закону України від 24 червня 2004 року № 1877-IV „Про державну підтримку сільського господарства України”, а їх реалізація залежить від обсягу коштів на відповідний рік та порядку використання коштів по кожній окремій програмі. Асигнування здійснюються через Міністерство аграрної політики України, як головного розпорядника бюджетних коштів.

Основними джерелами формування додаткових фінансових ресурсів підприємств АПК є: кредити комерційних банків; комерційні кредити; кредити кооперативної системи; емісія цінних паперів; фінансові ресурси інституційних інвесторів; кошти державного та місцевих бюджетів; корпоративні фінанси підприємств інших галузей народного господарства; зовнішні кредити та інвестиції; неринкові засоби залучення фінансових ресурсів через неплатежі.

Проте, при застосуванні цих заходів фінансового забезпечення виникають певні непорозуміння. Зокрема, залишається високою вартість комерційних кредитів у порівнянні з рентабельністю виробництва і на 3-5 відсоткових пункти вище, ніж у середньому по банківській системі. Навіть ті незначні фінансові ресурси, які є у сільськогосподарських товаровиробників розпорошені по всій банківській системі і в значній мірі використовуються для фінансування інших галузей народного господарства.

Інвестиційні процеси у сільському господарстві в 2001-2004 рр. активізувалися, проте різке скорочення обсягів інвестицій в основний капітал, що мало місце в 1991-2000 рр., поки що не компенсовано.

За даними досліджень Проекту розвитку агробізнесу в Україні Міжнародної фінансової корпорації спостерігається залежність між типом підприємства та джерелами фінансування його діяльності (рис. 5). Фермери дещо більше покладаються на власні кошти, ніж сільськогосподарські підприємства (82% опитаних фермерів проти 72% опитаних керівників сільськогосподарських підприємств дали таку відповідь). Однак для обох категорій респондентів власні кошти, як і раніше, залишаються головним джерелом фінансування їх діяльності. Реалізація активів посідає друге місце як джерело фінансування і фермерів, і реформованих господарств (відповідно, 21% та 29%).

Сільськогосподарські підприємства, як правило, тісніше співпрацюють із державними адміністраціями і обласними управліннями сільського господарства, мають кращий доступ до інформації про умови кредитування за державними програмами підтримки та мають у своєму штаті більш кваліфікованих фінансових спеціалістів. Крім того, вони мають більше майна, яке можна запропонувати як заставу для отримання кредитних ресурсів комерційних банків.

Результати нашого дослідження свідчать, що у пореформений період в сільському господарстві України спостерігається чітка тенденція до індивідуалізації господарювання. Вона проявляється в значному зростанні кількості приватних і фермерських господарств, в яких власником підприємства є одна особа, та суттєвому зменшенні кількості сільськогосподарських виробничих кооперативів, які за своєю суттю мало чим відрізняються від колгоспів. Ця тенденція відповідає світовій практиці ведення сільського господарства. Однак індивідуалізація ведення сільського господарства не означає створення дрібних аграрних підприємств. Проведені дослідження засвідчують, що за своїми розмірами реформовані підприємства є досить великими за рахунок оренди землі й майна. При цьому розмір підприємства не завжди є критерієм його ефективності.

Дискусія стосовно гетерогенності або різноманітності організаційних форм сільськогосподарських підприємств має також важливе значення стосовно висновку про те, що усереднені показники їх діяльності часто не відображають існуючого стану більшості таких товаровиробників. Дослідженням не встановлено залежності впливу організаційно-правової форми на ефективність підприємницької діяльності. Таким чином, не можна говорити про "оптимальну" організаційно-правову форму аграрного підприємства, оскільки значною мірою все залежить від конкретних ситуацій і обставин.

У третьому розділі “Розвиток ефективної підприємницької діяльності в сільськогосподарських підприємствах” запропонована методика формування підприємницьких моделей господарювання з урахуванням наявного ресурсного потенціалу; обґрунтовані шляхи вдосконалення механізму реалізації пріоритетів підприємницької діяльності; доведено переваги розвитку підприємницької діяльності в сільськогосподарських підприємствах за рахунок повнішого використання переваг інноваційного розвитку виробництва екологічно-чистої продукції в умовах ведення органічного сільськогосподарського виробництва.

Формування економічного механізму розвитку ефективної підприємницької діяльності сільськогосподарських підприємств значною мірою залежить від використання потенціалу основних факторів, які через організацію виробництва впливають на результативність. Запропонована система факторів формування економічного механізму підприємницької діяльності сільськогосподарських підприємств відображена на.

Умовами ефективного функціонування підприємства є забезпечення попиту на ринку і одержання максимуму прибутку при відповідних ресурсах від реалізації виробленої ним сільськогосподарської продукції.

Такі умови враховує розроблена нами економіко-математична модель, яка дозволяє оптимізувати відповідно до цих критеріїв виробничу програму сільськогосподарського підприємства. Задача формулюється наступним чином: визначити оптимальний план розвитку підприємства (об'єднання або регіону) або знайти набір значень , при яких досягається максимальне значення функції (Z) (формула (9)):

,

економічний господарювання аграрний

де - прибуток з одиниці -ої товарної галузі.

Основні обмеження в економіко-математичній моделі враховують: площу земельних угідь; існуючий та прогнозний ресурсний потенціал підприємства (об'єднання або регіону); існуючий та прогнозований попит на товарну продукцію (з урахуванням прогнозованої кон'юнткури ринку); фінансово-кредитне забезпечення технології вирощування продукції сільського господарства; формування експортного потенціалу підприємства тощо.

За допомогою удосконаленої економіко-математичної моделі встановлено рівень залежності ефективності діяльності сільськогосподарського підприємства від обраної стратегії розвитку, рівня фінансово-кредитного забезпечення, наявних ресурсів та ресурсного потенціалу (табл.1).

Таблиця 1. Пріоритети розвитку сільськогосподарської підприємницької діяльності в залежності від фінансово-кредитного забезпечення господарств у розрахунку на 1000 га ріллі

Оптимальна структура виробництва розрахована окремо для кожного з варіантів із врахуванням ресурсного потенціалу та рівня фінансово-кредитного забезпечення господарства: від оптимального до рівня 50%.

Одним з сценаріїв розвитку підприємства передбачалося досягти підвищення продуктивності галузей головним чином за рахунок зростання врожайності кормових культур та підвищення показників продуктивності тваринництва. При виконанні наміченої у плані виробничої програми створюються умови для збільшення обсягу товарної продукції, чистого доходу і підвищення рентабельності.

При обмеженому фінансово-кредитному забезпеченні цільова функція може бути змінена на мінімізацію витрат коштів на 1 га посіву та на 1 голову в галузі тваринництва. Тоді вона матиме вигляд (формула (10)):

де - витрати на вирощування і-ї культури при k-тій технології вирощування; - шукана площа і-ї культури при k-тій технології вирощування; - витрати на виробництво одиниці r-го виду продукції тваринництва (молоко, яловичина, свинина тощо); - шукане значення кількості виробленої r-го виду продукції тваринництва. - множина, елементами якої є галузі (культури) в рослинництві; - множина, елементами якої є тваринницькі галузі.

Методологія наведених результатів дослідження не вичерпує множини можливих сценаріїв розв'язку задачі. Вона визначається тією кількістю змін значень конкретних показників моделі і елементів самої моделі, які можливі й вивчення впливу яких мають практичне значення. Варіантні розрахунки найкращим чином відповідають терміну “модельні експерименти”. За їх допомогою підприємець може не тільки вивчати стан системи, але й передбачати її поведінку при зміні кількісних характеристик, що описують цю систему, або при зміні мети та умов її функціонування.

В результаті трансформації сільськогосподарських підприємств окремі суб'єкти господарювання отримали не тільки земельні ресурси, але і відповідні тваринницькі приміщення, споруди, матеріально-технічну базу, тварини, освоєні сівозміни. Враховуючи це, в дисертації розроблена економіко-математична модель, типи обмежень в якій дещо змінюються і будуть мати вигляд:

- в тваринництві , де - наявність і-го виду тварин;

, де - наявність скотомісць для і-го виду тварин;

- в рослинництві , де - планова площа і-ї культури в сівозміні.

Тенденції останніх років діяльності агропромислового виробництва свідчать про спад обсягів вирощування конкурентоспроможних культур, погіршення асортименту та якості продукції. В зв'язку з цим, враховуючи сучасну кон'юнктуру ринку, де з кожним роком перевага надається екологічно чистим видам продукції, нами запропоновані напрями розвитку підприємницької діяльності в сільськогосподарському виробництві шляхом виробництва екологічно-чистої продукції в умовах ведення органічного сільськогосподарського виробництва.

Висновки

Проведені дослідження дають підстави зробити наступні висновки та пропозиції:

1. Однією з важливих проблем сучасного розвитку економіки України є піднесення сільськогосподарського виробництва, поступове зміцнення аграрного сектора економіки через ефективне ведення підприємницької діяльності. Кожна форма підприємницької діяльності відрізняється особливостями формування потоку доходів і витрат, економічними інтересами (пріоритетами) та методами оцінки. У зв'язку з цим об'єктивно оцінити економічну ефективність діяльності суб'єктів підприємницької діяльності на селі можна із застосуванням найбільш придатних для конкретної форми підприємницької діяльності методів оцінки і показників аналізу.

2. Економічна ефективність є загальною для будь-якого виду підприємницької діяльності економічною категорією, що визначається зіставленням економічного результату до витрат, понесених для його досягнення. На основі аналізу методичних підходів до визначення економічної ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств встановлено, що оптимальним є зважена комбінація цих методичних підходів.

3. Особливістю формування і становлення економічного механізму функціонування сільськогосподарського підприємства слід вважати те, що за своєю суттю він поєднує зовнішню складову, якою є державне регулювання АПК та внутрішню саморегуляцію підприємства під впливом дії ринку з кінцево-цільовим призначенням на створення організаційно-економічних та соціальних умов досягнення поставленої мети.

4. Проведені дослідження дозволяють виділити основні фактори формування економічного механізму підприємницької діяльності сільськогосподарських підприємств, а саме: технічні, технологічні, кадрові, організаційні, інформаційні, фінансові, та їх вплив на нього.

5. Зміна форм власності, як і зміна організаційних форм господарювання, не призвели до очікуваних результатів ефективного розвитку аграрного сектора економіки країни. У сільському господарстві України перспективними є концентрація, спеціалізація виробництва, раціональне співвідношення його основних факторів (землі, капіталу, праці) та управління ними.

6. Запровадження податкового механізму підтримки аграрного сектора України створило сприятливі умови для розширеного відтворення сільськогосподарських підприємств. Існуюча система фінансового забезпечення галузі не повною мірою задовольняє потребу в фінансових ресурсах, незважаючи на майже чотирьохразове збільшення обсягів кредитних ресурсів протягом 2000-2004 рр. (у тому числі пільгових кредитів). Основним критичним чинником ефективного розвитку сільськогосподарських підприємств є паритетність ціноутворення на сільськогосподарську продукцію та товари промислового походження для АПК.

7. Математична інтерпретація, апробація та аналіз варіантних моделей оптимізації виробничої програми сільськогосподарських підприємств, що включає в себе варіантність стратегій розвитку, свідчать про теоретичну обґрунтованість запропонованого підходу і практичне застосування цього типу моделей, що дозволяють визначити економічно обґрунтований паритет між прибутком і наявним ресурсним забезпеченням у процесі підприємницької діяльності сільськогосподарських підприємств. Зокрема, дослідженням встановлено, що зростання на один відсоток рівня фінансово-кредитного забезпечення (від 50% до оптимального) призводить до збільшення прибутковості виробництва сільськогосподарської продукції на 7897,5 грн. Без ефективного управління наявними фінансовими ресурсами підприємства та при обмеженій можливості залучення необхідних коштів неможливе ведення ефективного виробництва та забезпечення прибутковості сільськогосподарського виробництва.

8. Поєднання в сільськогосподарському виробництві екологічного та економічного напряму ведення підприємництва дозволить максимізувати ефективне використання наявних ресурсів задля гарантування матеріального добробуту суспільства, зменшення техногенного навантаження на природне середовище, а також сприятиме становленню нового сегменту ринку.

Список опублікованих праць

1. Остапчук А.Д. Особливості господарювання агрофірми “Зоря” // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 1998. - № 4.- С.176-183.

2. Остапчук А.Д. Аграрні перетворення в Україні: стан та шляхи їх реалізації // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 1999. - № 14.- С.280-284.

3. Остапчук А.Д. Стан і основні напрями розвитку сільського господарства України // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 1999. - №15. - С.25-28.

4. Остапчук А.Д. Розвиток ринкових відносин у колективних сільськогосподарських підприємствах // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 1999. - № 18. - С.25-28.

5. Галушко В.П., Ковтун О.А., Остапчук А.Д., Кузьменко С.В. Програмно-цільове управління конкурентоспроможністю сільськогосподарської продукції // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства: Ринкова трансформація економіки АПК. - Харків: ХНТУСГ. - 2004. - Випуск 30. - С.4-7 (Особисто автором розроблена методика оцінки ефективності підприємницької діяльності при різних технологіях вирощування сільськогосподарської продукції).

Размещено на Allbest.ru