Розвиток системи пенсійного забезпечення в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

УДК 330.25:369 (477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Розвиток системи пенсійного забезпечення в Україні

Спеціальність 08.01.01 - економічна теорія

Якимів Андрій Ігорович

Львів - 2005

Дисертацією є рукопис. пенсійний капітал соціальний

Робота виконана на кафедрі економіки України ім. М. Туган-Барановського Львівського національного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Злупко Степан Миколайович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри економіки України ім. М. Туган-Барановського.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Лібанова Елла Марленівна, Інститут демографії та соціальних досліджень НАНУ, заступник директора;

кандидат економічних наук, професор Стеблій Галина Ярославівна, Львівський банківський інститут Національного банку України, завідувач кафедри економічної теорії.

Провідна установа: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, кафедра економічної теорії.

Захист дисертації відбудеться 5 квітня 2005 р. о 15.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка, м. Львів, 79008, пр. Свободи, 18, аудиторія 115.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка, м. Львів, 79000, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий 4 березня 2005 р.

В. о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради Хоронжий А. Г.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Україна вступила в ХХІ століття маючи багато проблем соціального характеру. Одна з найгостріших - це пенсійне забезпечення. Успадкована від командно-адміністративної економіки нинішня пенсійна система України не здатна захистити людей похилого віку від бідності. Вона не забезпечує відповідні розміри пенсії для більшості громадян і створює умови для пільгового пенсійного забезпечення значній кількості пенсіонерів. Відсутність пенсійної культури, соціальної справедливості, надійних фінансових механізмів, що дають змогу забезпечити кошти на старість, - характерні ознаки вітчизняної пенсійної системи. Тому проведення пенсійної реформи стає необхідним явищем для вирішення як сьогоднішніх проблем, так і для запобігання погіршенню ситуації у майбутньому.

Різні аспекти пенсійного забезпечення розглядаються у працях вітчизняних та зарубіжних економістів. До проблеми соціального захисту, соціальної рівності та людської справедливості зверталося багато дослідників-мислителів: Анахарсій, Платон, Т. Мор, Т. Кампанела, Л. Тонті, Галей, Й. Де-Віт, Д. Ванкувер, Т. Малтус, А. Сміт, Д. Рікардо, Ж. Сей, К. Маркс, О. Бісмарк, К. Бутс, А. Шептицький, І. Франко, М. Туган-Барановський, С. Подолинський, К. Воблий та інші. Моделі поведінки споживача досліджувались І. Фішером, Д. Дизенбері, М. Фрідманом, Ф. Модільяні, А. Андо, Р. Брумбергом, Д. Ліндеманом. Питання соціального забезпечення розглядалися через призму зайнятості та безробіття у працях таких зарубіжних вчених, як Дж. Кейнс, В. Беверідж, Є. Домар, Д. Гамберг, Дж. Робінсон, Р. Гарод, П. Семюельсон, В. Нордгауз, К. Маконел, С. Брю. Інституційний підхід до аналізу функціонування економічних систем, економічного зростання та соціального добробуту застосовував Д. Норт. Концепції праці знайшли своє відображення у дослідженнях Г. Манківа, Дж. Стігліца, Х. Зайгера, Ф. Бергмана, У. Бека, Д. Ріфкіна. Д. Кеспін-Андерсон, Дж. Кольберг, Т. Ганслі пропагували концепцію держави загального добробуту.

Значимий внесок у формування національної концепції пенсійного забезпечення зробили С. Березіна, М. Вінер, В. Геєць, В. Гордієнко, Ю. Драбкина, Б. Зайчук, С. Злупко, В. Колбун, Л. Ларіонова, Е. Лібанова, Б. Надточій, Ю. Палкін, М. Папієв, І. Сахань, С. Сивак, Б. Сташків, Н. Тихоненко, О. Хмелевська, Л. Чернова, В. Яценко та інші.

Проведений науково-критичний аналіз напрацювань в окресленій галузі науки і практики показує відсутність системного дослідження теоретичних основ пенсійного забезпечення. В економічній літературі поняття “пенсії” здебільшого зводиться до форми оплати за колишню працю та розглядається через призму аліментарної виплати, що значно звужує сутність даної категорії. Чимало положень є суперечними та дискусійними. Не всі аспекти цієї складної та багатогранної проблеми пенсійного забезпечення з'ясовані та отримали належне наукове обґрунтування.

Актуальність теми дослідження та наявність великої кількості нерозв'язаних теоретичних та практичних проблем, що стосуються реформування і побудови нової системи пенсійного забезпечення, яка б найповніше відповідала політичним, економічним, соціальним та національним особливостям ринкової трансформації економіки України, зумовили вибір теми дисертації, її мету, основні завдання, об'єкт, предмет і методологію.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є з'ясування закономірностей і особливостей розвитку системи пенсійного забезпечення в Україні та розроблення пропозицій щодо її поліпшення.

Для досягнення цієї мети у дисертації поставлено такі завдання:

– обґрунтувати теоретико-методологічні засади розвитку системи пенсійного забезпечення та з'ясувати її роль у соціальному захисті населення;

– дати оцінку ефективності функціонування національної системи пенсійного забезпечення;

– визначити та систематизувати основні чинники негативного впливу на функціонування пенсійної системи в Україні;

– з'ясувати можливості використання зарубіжного досвіду реформування системи пенсійного забезпечення в Україні;

– розробити практичні рекомендації щодо поліпшення організаційно-економічного механізму функціонування вітчизняної пенсійної системи;

– запропонувати варіанти побудови оптимальної стратегії фінансового планування зі створення особового пенсійного капіталу.

Об'єктом дослідження є система пенсійного забезпечення в Україні.

Предметом дисертаційного дослідження є особливості та закономірності організаційно-економічного механізму функціонування пенсійної системи в Україні.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є наукові теорії, концепції, принципи та методи, що розкривають економічну суть пенсійного забезпечення; законодавчі та нормативно-правові акти, котрі регулюють систему пенсійного забезпечення; всебічний аналіз першоджерел, узагальнення вітчизняного і світового досвіду; науково-критичне поцінування напрацювань вітчизняних та зарубіжних науковців в окресленій галузі науки і практики.

Для з'ясування стану інституційного забезпечення функціонування пенсійної системи застосовано системний аналіз чинних національних і міжнародних нормативних документів.

Методи порівняльного економічного аналізу широко використовувались при дослідженні фінансового стану Пенсійного фонду України та ефективності функціонування системи пенсійного забезпечення в Україні. Для наочного подання результатів були застосовані графічний та табличний методи.

Соціологічні дослідження використані для визначення рівня поінформованості широких верств населення про пенсійну реформу та аналізу стану розвитку недержавного пенсійного забезпечення.

Для визначення варіантів фінансового стану пенсійної реформи в Україні за різних умов використано методи економіко-математичного та статистичного моделювання, багатофакторного прогнозування. Розрахунки проводились за допомогою програми Exсel.

Методи абстрактно-логічного аналізу та експертної оцінки були застосовані для узагальнення результатів дослідження і підготовки рекомендацій щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму функціонування пенсійної системи в Україні та нормативно-правового забезпечення діяльності національної системи пенсійного забезпечення.

Інформаційно-аналітичне забезпечення містить результати наукових і прикладних досліджень, що проводились Міністерством праці і соціальної політики, Пенсійним фондом, Українським центром соціальних реформ, компанією ПАДКО, Світовим банком, Міжнародним центром перспективних досліджень.

Наукова новизна отриманих результатів. Внаслідок проведеного дослідження були отримані нові наукові результати, які є особистим внеском дисертанта в теорію пенсійного забезпечення і виносяться на захист. А саме:

– обґрунтовано теоретико-методологічні засади розвитку системи пенсійного забезпечення в Україні та визначено чинники її пріоритетності в структурі соціальної політики держави, оцінено рівень розвитку пенсійного забезпечення за двома основними факторами - рівнем економічного розвитку та станом демократичних свобод;

– удосконалено і розширено розуміння понятійного апарату (пенсія, пенсійна непрацездатність, пенсійний капітал, пенсійний ризик, пенсійний випадок, пенсійне забезпечення, пенсійні відносини, система пенсійного забезпечення), уточнено принципи та сформульовано функції пенсійного забезпечення (соціальна, економічна), що дало змогу поглибити сучасний рівень понятійного апарату в окресленій галузі науки і практики;

– запропоновано нові додаткові критерії класифікації пенсій (за економічним значенням, формою виплати, тривалістю отримання, способом виплати) та пенсійних систем (за способом організації, способом призначення пенсій, характером доступності, характером участі), що дозволило побудувати струнку класифікаційну схему пенсій, пенсійних систем та системніше підійти до вивчення цих категорій;

– розкрито особливості взаємозв'язків між економічним зростанням і рівнем пенсійного забезпечення та специфіку впливу неформальних інституцій на пенсійну систему, визначено “ціну” та можливі джерела фінансування переходу від солідарної до накопичувальної системи пенсійного забезпечення;

– визначено і систематизовано соціальні та економічні чинники негативного впливу на функціонування вітчизняної пенсійної системи, що дозволило розробити практичні рекомендації щодо поліпшення організаційно-економічного механізму вдосконалення національної системи пенсійного забезпечення;

– вперше запропоновано варіанти побудови індивідом оптимальної стратегії створення власного пенсійного капіталу. Побудована автором модель дає змогу особам кожної вікової групи краще зорієнтуватися у механізмах та можливостях здійснення пенсійного інвестування та обрати ефективну стратегію формування власного пенсійного капіталу.

Теоретичне і практичне значення отриманих результатів. Теоретична значимість дисертаційної роботи полягає у поглибленні наукового аналізу економічної природи пенсії, пенсійного забезпечення, системи пенсійного забезпечення та інструментарію їх дослідження, що сприяє подальшому розвиткові науки соціального забезпечення, насамперед теорії пенсій, чи теорії пенсійного забезпечення.

Практичне значення дослідження полягає у розробленні рекомендацій щодо реформування та підвищення ефективності функціонування вітчизняної пенсійної системи. Отримані результати можуть бути використані для удосконалення пенсійної стратегії України, визначення основних цілей впровадження пенсійних програм та проектів.

Матеріали дисертаційного дослідження також можуть бути використані для визначення напрямків подальших досліджень проблем пенсійного забезпечення, рівня життя населення України, при формуванні державної економічної та соціальної політики, в процесі викладання економічних дисциплін у вищих навчальних закладах, зокрема під час читання курсів “Макроекономіка”, “Економіка України”, “Історія економічних вчень”, “Страхування”, “Страхові послуги”, “Соціальна економіка”.

Розроблені здобувачем проекти програм інформаційно-аналітичних презентацій та базових семінарів, результати соціологічного дослідження були використані в практичній діяльності ТОВ “ФМГ фінансово-маркетингова група” (Довідка від 14 червня 2004 р. за № 28-06/04).

Модель оптимальної стратегії фінансового планування зі створення особового пенсійного капіталу представлена та апробована в ЗРД СГ “ТАС” (Довідка від 16 серпня 2004 р. за № 67-04).

Методика оцінки інвестиційного потенціалу та цінності підприємства, методика формування оптимальної структури активів, а також 4 комплексні програми страхування життя, на дожиття і пенсійного страхування були представлені та апробовані в ING Nationale-Nederlanden Polska S.A. (Довідка від 8 липня 2003 р. за № Lp 1/07/2003).

Результати дисертаційної роботи знайшли застосування в практичній діяльності Закладу Соціального Страхування (ЗСС) м. Кракова (Польща), зокрема в частині аналізу фінансового стану ЗСС, методик прогнозування доходів і видатків ЗСС, оцінки ефективності функціонування системи управління ЗСС, а також прогнозування виплат для майбутніх пенсіонерів та рентистів для Воєводства Малопольського (Акт про впровадження результатів від 17 червня 2003 р. за № 076-303/2003).

Особистий внесок здобувача. Зміст та положення дисертації є особистим та завершеним дослідженням автора. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, які є результатом власної роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорювалися та доповідалися на засіданнях кафедри економіки України ім. М. Туган-Барановського, кафедри економічної теорії і на щорічних звітних конференціях викладачів та аспірантів економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 2002-2004 рр.), висвітлювалися у передачах Львівського радіо (Львів, серпень 2003 р.), Радіо “Люкс” (Львів, жовтень 2004 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції “Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи” (Новояворівськ, 24-25 жовтня 2003 р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Україна. Цілі розвитку тисячоліття” (Львів, 11 липня 2003 р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економічна безпека України: стан, проблеми, перспективи” (Львів, 6 червня 2003 р.), на Науковій конференції “Дух, наука, думка, воля поступу української економіки” (Львів, 2001 р.), на Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції “Економічна система України: Європейський вибір” (Львів, 3-5 травня 2000 р.), в процесі проведення просвітницько-консультаційної та організаційної роботи з питань реформування системи пенсійного забезпечення в Україні серед населення м. Києва, Львова, Тернополя, Чернівців, Луцька, Одеси, Хмельницького, Самбора, Дрогобича, Стрия, Червонограда (липень 2003 - вересень 2004 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження автором опубліковано 1 монографію (25,13 друк. арк.), 10 статей (3,23 друк. арк.), 4 з них у фахових виданнях (1,72 друк. арк.) та 2 тези доповідей (0,3 друк. арк.) загальним обсягом 28,66 друк. арк. (особисто авторові належить 28,41 друк. арк.).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (261 позиція). Основний зміст дисертації викладено на 196 сторінках машинописного тексту (додатки викладено на 29 сторінках). Робота містить 29 таблиць, 42 рисунки і 11 додатків.

Основні положення дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовані його мета, завдання, об'єкт, предмет, наукова новизна та теоретико-практичне значення.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади дослідження системи пенсійного забезпечення” - розглянуті основні підходи до вивчення пенсійного забезпечення, з'ясовано економічну сутність основних понять, викладено інструментарій дослідження та сформульовано функції пенсійного забезпечення, вивчено зарубіжний досвід функціонування та реформування пенсійних систем, досліджено еволюцію пенсійного забезпечення в Україні.

Дослідивши економічну природу пенсії, автор заперечує її аліментарність та стверджує, що вона носить характер опосередкованої та відносно еквівалентної платні. На думку автора, неправомірно вважати пенсію як оплату минулої трудової діяльності особи, бо основною підставою виплати пенсії є непрацездатність особи внаслідок настання передбачених законодавством пенсійних випадків. Гарантованість мінімального пенсійного забезпечення і відповідність рівня пенсійного забезпечення трудовому вкладу особи - два рівнозначні принципи, які обумовлюють двоїстий характер пенсії. Поняття “пенсії” слід визначати як передбачене законом (договором) щомісячне (разове) грошове забезпечення непрацездатних у зв'язку з настанням таких пенсійних (страхових) випадків, як старість (дожиття до певного віку), інвалідність або втрата годувальника (на життя), за рахунок спеціальних пенсійних фондів (страхових резервів) у розмірі, пропорційному до їх трудового стажу і заробітку (відповідно до умов договору страхування), а у випадку персоніфікованої капіталізації - у вигляді визначених виплат пропорційних сумам накопичених коштів.

У роботі уточнено інструментарій системи пенсійного забезпечення, а саме: введено поняття “пенсійний капітал”, що дало змогу розширити поняття “пенсії”. Під пенсійним капіталом автор розуміє сумарне грошове забезпечення, яке одержує людина як результат повної участі у пенсійній системі; з'ясовано відмінність понять “пенсійний випадок” та “пенсійний ризик”; уточнено поняття “пенсійне забезпечення”, “пенсійні відносини”, “пенсійна система”, “пенсійний вік” та “пенсійна непрацездатність”. Визначено типи пенсійної непрацездатності - об'єктивно-фізіологічна, об'єктивно-правова, реальна і презумпційована.

На підставі узагальнення наявних теорій і світового досвіду уточнено основні принципи, на яких має будуватися система пенсійного забезпечення: принцип законності, принцип стабільності, принцип солідарності, принцип обов'язкової участі в системі, принцип прозорості, принцип загальнодоступності, принцип справедливості, принцип достойного рівня забезпечення у випадку непрацездатності, принцип відповідальності держави за організацію пенсійного забезпечення, принцип диверсифікації, принцип відповідності системи пенсійного забезпечення національним особливостям, традиціям і менталітету суспільства.

У сучасному соціоекономічному середовищі пенсійна система, на думку автора, виконує дві функції: соціальну (посилює соціальну захищеність непрацездатного населення; запобігає бідності; забезпечує соціальну справедливість) та економічну (фінансує матеріальне забезпечення громадян з настанням пенсійних випадків; створює та використовує резервні фонди; сприяє зменшенню частки тіньової економіки та розвитку фінансового ринку; стимулює до збільшення заощаджень (розміру внесків) на персональних накопичувальних рахунках; створює ефективні механізми для інвестування коштів з боку працездатних громадяни для отримання адекватного додаткового доходу у непрацездатному віці; захищає внески від впливу різних економічних ризиків).

Доведено пріоритетність пенсійного забезпечення в структурі соціальної політики держави як необхідного елемента економічної системи держави, важливої умови її економічної та соціальної стабільності. Без перебільшення можна стверджувати, що достойне забезпечення добробуту своїх громадян - кінцева мета економічної діяльності держави.

Аналіз функціонування та реформування систем пенсійного забезпечення в різних країнах світу проведено на основі врахування регіональних особливостей. Особливу увагу приділено пенсійним системам латиноамериканських та скандинавських країн, країн Центрально-Східної Європи та Середньої Азії, Південно-Східної Азії та Африки, країн-учасниць ЧЕС. У загальному проаналізовано пенсійні системи в 37 країнах світу.

Проведений науково-критичний аналіз пенсійних систем у цих країнах дає змогу авторові зробити висновок, що не існує жодної пенсійної моделі, яку можна було б визнати за взірець. Те, що добре спрацьовує в одній країні, не завжди має такий самий позитивний наслідок в умовах іншої. Отже, кожній державі доцільно формувати власну пенсійну культуру, визначити свій власний тип пенсійної системи, яка б найбільше відповідала її національним, соціальним, економічним та політичним особливостям.

Розділ завершується ретроспективним дослідженням системи пенсійного забезпечення в Україні. Держава впродовж уже кількох тисяч років перебуває у стані постійного пошукування все нових, ефективніших та соціально-орієнтованих механізмів формування та удосконалення системи соціального захисту. Автором з'ясовано, що перші витоки теоретичних досліджень соціального захисту та добробуту знайшли своє відображення саме в українській економічній думці епохи античності. Реальним свідченням цього є праці Анахарсія, які датуються VI ст. до н. е. Варто зазначити період обтяження путами соціальної спадщини колоніального минулого, який привів українську пенсійну систему у хащі своєрідної соціальної бартеризації. Зроблено висновок, що українська система пенсійного забезпечення не відповідає соціально-ринковим критеріям і цінностям, тому нині проходить етап реформування та удосконалення.

У другому розділі дисертації - “Система пенсійного забезпечення в перехідній економіці України” - дано оцінку інституційній базі чинної пенсійної системи та фінансовому стану Пенсійного фонду України, проведено аналіз ефективності функціонування вітчизняної системи пенсійного забезпечення, досліджено розвиток системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні.

Характерною особливістю вітчизняного пенсійного законодавства є відсутність в ньому належної систематизації та наявність великої кількості правових актів. У загальному, якщо враховувати підзаконні акти, ця сфера регулюється майже 600 нормативними документами.

Головним питання на порядку денному Верховної Ради України нині має бути приведення законодавства з питань пенсійного забезпечення до систематизованої уніфікованої форми. Тільки за такої умови, на думку автора, можливим видається забезпечення ефективного проходження пенсійної реформи в Україні.

На основі зробленого дослідження автор доходить висновку, що вкрай незадовільний фінансовий стан Пенсійного фонду України, як стверджують окремі політики, є перебільшенням. Так, Пенсійний фонд мав справді гострі фінансові проблеми з 1996 і до кінця 2000 року. Ці проблеми були спричинені діями уряду, коли не був дефіцит коштів для проведення пенсійних виплат. Для зменшення дефіциту Державного бюджету уряд переклав на “плечі” Пенсійного фонду відповідальність за виплати за кількома програмами соціальної допомоги за рахунок власне страхових пенсійних внесків. У результаті Пенсійний фонд щороку мав збитки, здійснюючи фінансування різних пенсійних програм за дорученням Державного і місцевих бюджетів та інших фондів.

Започаткований урядом ще у 2001 році процес розмежування джерел фінансування різних програм соціальної допомоги повинен, на думку автора, вирішити цю проблему. Уряду України слід також якомога швидше реорганізувати систему фінансової звітності Пенсійного фонду України для приведення її у відповідність до принципів, прийнятих у міжнародній практиці. Актуарні розрахунки показують, що за умови внесення відповідних змін Пенсійний фонд буде фінансово спроможним принаймні ще 75 років і міг би навіть дозволити помірні підвищення виплат і невелике зниження тарифних внесків.

За останні роки в системі пенсійного забезпечення України накопичилось багато проблем. Вони пов'язані як з наявною економічною ситуацією в країні, так і з демографічними змінами - старінням населення (табл. 1).

Демографічна ситуація, що склалася в Україні, руйнує підвалини чинної пенсійної системи. Сьогодні рівень смертності в Україні перевищує світові стандарти. Сумарний коефіцієнт народжуваності становить 1,2. Посилений процес міграції працездатного населення за кордон призводить до зменшення співвідношення чисельності одержувачів пенсій до платників страхових внесків. Нині на одного одержувача пенсії припадає 1,1 платника страхових внесків. Система пенсійного забезпечення також перебуває під сильним впливом проблем у зв'язку з віковою структурою населення України.

Пенсійна система не забезпечує громадянам адекватного заміщення пенсією заробітку, втраченого ними у зв'язку із старістю, та запобігання бідності серед людей похилого віку. Внаслідок економічних, демографічних та історичних процесів українська пенсійна система стала більш фінансово нестабільною. До того ж “ціна” пенсійного забезпечення в Україні є занадто високою порівняно з рівнем пенсійних виплат, які отримують пенсіонери. Проведення пенсійної реформи, на думку автора, є необхідним для вирішення як сьогоднішніх проблем, так і для запобігання погіршення ситуації у майбутньому.

Проведений аналіз фінансового забезпечення системи обов'язкового пенсійного страхування дає підстави авторові стверджувати:

§ Реформування пенсійної системи є нагально необхідним - без цього коефіцієнт заміщення знизиться до 2040 року з 33,9 до 22,4 відсотка.

§ У 2005-2008 рр. в Україні складеться найбільш сприятлива демографічна ситуація для введення обов'язкової накопичувальної системи з найменшими фінансовими затратами. Після зазначеного періоду введення обов'язкової накопичувальної системи буде коштувати значно дорожче. За оцінками автора, оптимальним для впровадження обов'язкової накопичувальної системи буде 2007 рік.

§ Фінансові можливості Пенсійного фонду України є достатніми для того, щоб скасувати з 2006 року чинний порядок сплати внесків на пенсійне страхування учасниками спрощеної системи оподаткування, виплатити пенсії, підвищені в зв'язку із використанням нової формули їх обчислення і одночасно в повному обсязі з 2005 року та підвищувати коефіцієнти індексації пенсій.

Таблиця 1 Основні макроекономічні показники розвитку економіки України та стану пенсійної системи у 1996-2003 рр.

Показники	Роки
	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003
Реальний ВВП, у % до попереднього року	90,0	97,0	98,1	99,8	105,9	109,2	105,2	109,4
ВВП у розрахунку на душу населення, грн	1595	1842	2040	2614	3436	4195	4685	5525
Індекс промислового виробництва, %	94,9	99,7	99,0	104,0	113,2	114,2	107,0	115,8
Рівень інфляції, у % до грудня попереднього року	39,7	10,1	20,0	19,2	25,8	6,1	-0,6	8,2
Річна зміна зайнятості, %	-2,1	-2,7	-1,1	-0,7	1,2	-0,3	0,5	0,7
Рівень дефіцитності бюджету, у % до ВВП	-4,9	-6,6	-2,2	-1,5	+ 0,6	-0,3	0,7	-0,2
Рівень безробіття, %	1,3	2,3	3,7	4,3	4,2	3,7	3,8	3,6
Річна зміна реальної заробітної плати, %	-2,5	-0,4	-2,8	-5,7	0,2	6,8	-4,8	-1,8
Курс гривні до долара США	1,829	1,861	2,449	4,130	5,440	5,372	5,326	5,387
Населення, млн осіб	50,9	50,5	50,1	49,7	49,3	48,5	48,0	47,6
Кількість пенсіонерів, млн осіб	14,5	14,5	14,5	14,5	14,5	14,4	14,4	14,3
Пенсіонерів, % від населення	28,5	28,7	28,9	29,2	29,4	29,7	30,0	30,0
Пенсійні виплати, % ВВП	9,3	10,3	9,5	9,4	9,4	9	9,6	11,1
Коефіцієнт демографічної залежності пенсійної системи, %	1,23	1,15	1,15	1,15	1,13	1,11	1,10	1,13
Коефіцієнт заміщення	36,6	38,9	36,1	39,1	36,6	32,0	37,4	37,1

Джерело: Державний комітет статистики, власні розрахунки.

Реалізація основної концепції пенсійної реформи - безпека через диверсифікацію (побудова трирівневої системи пенсійного забезпечення), дозволить підвищити рівень пенсійного забезпечення в нашій державі, покращити соціальний добробут та зменшити соціальну напругу в суспільстві. Це багатофакторний та динамічний процес багатокомпонентної системи, рівень ефективності якої характеризуватиме цивілізованість українського суспільства. Передусім це зміни в системі оплати праці, зайнятості населення, соціальній політиці, оподаткуванні, інвестуванні тощо.

Вкрай незадовільним є розвиток системи недержавного пенсійного забезпечення. Автором з'ясовано, що серед створених недержавних пенсійних фондів в Україні більшість з них або не провадить господарської діяльності, або взагалі відсутня за своєю юридичною адресою. Невідлагодженим є організаційний механізм співпраці між усіма ланками системи (недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, банки). Майбутнє системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні, на думку автора, значною мірою залежить від правильного впровадження Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення”, прийняття необхідних супровідних нормативно-правових актів та стимулювання розвитку інституту недержавної пенсії з врахуванням національностей особливостей нашої країни.

У третьому розділі дисертації - “Основні напрямки удосконалення системи пенсійного забезпечення в Україні” - визначено і систематизовано чинники соціального та економічного характеру, які несприятливо впливають на функціонування вітчизняної пенсійної системи, розроблено практичні рекомендації поліпшення організаційно-економічного механізму функціонування пенсійної системи в Україні, запропоновано варіанти побудови оптимальної стратегії фінансового планування зі створення особового пенсійного капіталу.

Застосування якісно нових підходів до побудови нової пенсійної системи в Україні вимагає кардинальної реконструкції чинної системи. Реформа пенсійної системи полягає у створенні трирівневої системи пенсійного забезпечення, з урахуванням соціально-економічних та політичних реалій в Україні: перший рівень - реформована солідарна система; другий рівень - загальнообов'язкова накопичувальна пенсійна система; третій рівень - добровільна недержавна система пенсійних заощаджень.

У дисертації підкреслено, що реалізація заходів щодо формування трирівневої пенсійної системи в Україні забезпечить досягнення таких цілей:

§ зменшення впливу політичних рішень на пенсійну систему;

§ вирівнювання коливання ставки відрахувань до пенсійної системи та рівня пенсій у солідарній системі, спричинені зміною демографічної ситуації в державі;

§ спонукання людей до заощадження грошей на старість упродовж їхнього трудового життя, аби зменшити залежність від державних пенсій;

§ збільшення обсягу заощаджень, а отже, й інвестицій у вітчизняну економіку;

§ забезпечення ефективного управління пенсійною системою.

Проведений автором аналіз досвіду реформування пенсійних систем у зарубіжних країнах показав, що такий набір цілей є достатнім мотивом для створення обов'язкової накопичувальної системи, яка поряд із солідарною та добровільною приватною системами, має стати одним з трьох рівнів фінансово здорової та збалансованої системи пенсійного забезпечення.

Трирівнева пенсійна система дозволить розподілити між трьома її складовими ризики, пов'язані із змінами в демографічній ситуації (до чого більш чутлива солідарна система) та з економічними коливанням (що більше відчувається у накопичувальній системі). Такий розподіл ризиків, на думку автора, дасть змогу зробити пенсійну систему більш фінансово збалансованою та стійкою, що застрахує працівників від зниження загального рівня доходів після виходу на пенсію, і є принципово важливим та вигідним для них.

Систематизовано чинники соціального та економічного характеру, що несприятливо впливають на функціонування вітчизняної пенсійної системи, а саме:

§ Соціальні чинники - низький середній розмір виплачуваних пенсій; низький вік виходу на пенсію; незалежність розміру трудових пенсій від трудового стажу і сплачених пенсійних внесків; значна диференціація пенсії, призначених за різними законами; одержання значною частиною пенсіонерів необґрунтовано високих пенсій; встановлення окремим категоріям громадян дострокових пенсій; відсутність права власності на пенсійні внески, що не гарантує виплату сім'ям у разі передчасної смерті платників цих внесків; несправедливий стосовно представників найбіднішого населення розрахунок пенсій на основі заробітку за останні два роки або будь-які п'ять років поспіль; звільнення від сплати страхових внесків значної частини працівників; складність і непрозорість процедури призначення та перерахунку пенсій; наявність великої кількості привілейованих пенсіонерів.

§ Економічні чинники - високі ставки пенсійних внесків, що здійснюють додаткове навантаження на економіку країни; низький рівень оплати праці і заборгованість з її виплати, що істотно звужує базу нарахування пенсійних внесків; поширення пільг у сплаті пенсійних внесків, що суттєво послаблює фінансову основу пенсійної системи; періодичне списання заборгованості перед Пенсійним фондом, що значно підриває його фінансову стабільність та провокує ухилення роботодавців від сплати пенсійних внесків; невідшкодування витрат Пенсійному фонду на здійснення невластивих йому виплат; невизначеність та неузгодженість пільг з оподаткування для учасників недержавного пенсійного забезпечення; залежність вітчизняної солідарної пенсійної системи від демографічних ризиків; недосконалий порядок пенсійної звітності, що уможливлює шахрайство та зловживання в обліку трудового стажу.

У дисертаційному дослідженні визначено, що пенсійна реформа повинна здійснюватись на системних засадах, перевірених досвідом інших країн та адаптованих до українських умов, а саме:

§ соціальної справедливості, прийнятності, розуміння та підтримки реформи широкими верствами населення;

§ свободи вибору, підвищення зацікавленості і відповідальності громадян за свій добробут у старості;

§ економічної обґрунтованості та фінансової спроможності і стійкості пенсійної системи;

§ сприяння зростанню національних заощаджень та економічному розвитку країни;

§ захищеності від політичних ризиків.

Автор аргументує важливість створення необхідних передумов для запровадження системи обов'язкового накопичення через:

§ прискорення економічного розвитку країни;

§ максимальне врахування у новій пенсійній системі національних умов;

§ завершення персоніфікації звітності та обліку пенсійних внесків;

§ розбудову належної регуляторної системи у сфері недержавного пенсійного забезпечення;

§ ознайомлення громадськості з усіма аспектами системи загальнообов'язкового накопичення.

Реалізуючи в Україні реформу системи пенсійного забезпечення, держава зобов'язує кожного громадянина брати активну участь у формуванні власного пенсійного капіталу у формі індивідуальних заощаджень у межах третього рівня трирівневої пенсійного системи. Відповідно, до 70 відсотків розміру власної пенсії необхідно формувати самостійно для забезпечення принаймні такого самого рівня доходів, який був зафіксований на кінець другого періоду життя людини (рис.1).

Автор вважає, що кожній людині доцільно формувати власний фінансовий план зі створення пенсійного капіталу для забезпечення гідного життя у старості. Заощадження є необхідною і основною передумовою створення такого капіталу. Це трудомісткий процес і триває впродовж тривалого періоду. Фінансовий план, на думку дисертанта, повинен бути розроблений на максимально тривалий період. Необхідними умовами для цього мають слугувати: гарантованість, прибутковість та забезпеченість.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Зменшення доходів та нестача коштів при виході на пенсію, у інвалідності (хворобі) чи смерті

Оптимальною і безпечною формою заощаджень визначено накопичувальні страхові програми, які разом з надійністю і прибутковістю забезпечують страховий захист (табл. 2). Останній є досить важливим елементом у процесі побудови стратегії фінансового планування власного пенсійного капіталу, оскільки гарантує відповідний рівень доходів у разі настання низки непередбачуваних подій (хвороби, нещасного випадку, смерті), що можуть стати перешкодою до фіналізації визначеної стратегії.

Накопичувальні пенсійні схеми у порівнянні з солідарною системою, котра фінансується з поточних надходжень, на думку автора, мають значні переваги, а саме:

§ незалежність від демографічного чинника, тобто співвідношення пенсіонерів і працюючих;

§ незначне втручання держави, що обмежується впровадженням обов'язкового пенсійного страхування, визначенням обов'язкового рівня внесків і встановленням загальних мінімальних вимог до пенсійних фондів і страхових компаній;

§ приватні пенсійні інституції сприяють зростанню заощаджень і економічному розвиткові;

§ власник пенсійного плану чітко усвідомлює зв'язок між своїми внесками і розмірами пенсії.

Таблиця 2 Оцінка недержавного пенсійного забезпечення за різними критеріями

№ п/п	Критерії оцінки	Недержавний пенсійний фонд	Банк	Страхова компанія
1	Надійність	+	+	+
2	Прибутковість	+	+	+
3	Страховий захист	-	-	+
4	Податкові пільги	+	-	+
5	Контроль	- / +	+	+
6	Пенсійне забезпечення	+	- / +	+
7	Успадкування	+	- / +	+
8	Індексація	- / +	-	+

Примітка: “+” - наявність, “-” - відсутність, “-/+” - опосередковано

У дисертаційному дослідженні автор запропонував різні варіанти побудови оптимальної стратегії фінансового планування особового пенсійного капіталу для різних вікових груп людей: перша група - від 0 до 17 років; друга група - від 18 до 55 років; третя група - від 56 до 65 років. Складовою дисертації є виконані автором розрахунки в короткостроковій та довгостроковій перспективах та змодельовані фінансові результати, що містять прогноз розміру пенсійного капіталу для вказаних вікових груп.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової проблеми - удосконалення системи пенсійного забезпечення в умовах переходу України до ринку, що виявляється у розробленні рекомендацій щодо поліпшення організаційно-економічного механізму функціонування системи пенсійного забезпечення в Україні. У дисертаційному дослідженні поставлено і розв'язано низку ще не достатньо опрацьованих практичних завдань - побудова оптимальної стратегії фінансового планування зі створення особового пенсійного капіталу.

Проведене дослідження дає підстави для таких висновків:

1. Пенсійне забезпечення є пріоритетним напрямком соціальної політики та діяльності держави. Це необхідний елемент системи соціального страхування, який призначений для захисту працездатного населення з настанням пенсійних випадків та від втрати працездатності внаслідок пенсійних ризиків за рахунок коштів самих працівників, роботодавців і держави. Рівень пенсійного забезпечення визначається двома основними чинниками - рівнем економічного розвитку та станом демократичних свобод в державі.

2. В економічній літературі точиться полеміка щодо визначення поняття “пенсія”. На наш погляд, пенсія - передбачене законом (договором) щомісячне (разове) грошове забезпечення непрацездатних у зв'язку з настанням таких пенсійних (страхових) випадків, як старість (дожиття до певного віку), інвалідність або втрата годувальника (на життя), за рахунок спеціальних пенсійних фондів (страхових резервів) у розмірі, пропорційному до їх трудового стажу і заробітку (відповідно до умов договору страхування), а у випадку персоніфікованої капіталізації - у вигляді визначених виплат, пропорційних до сум накопичених коштів.

3. Пенсійні відносини є основним видом суспільно-правових та соціально -економічних відносин, що складають систему пенсійного забезпечення. Відносини в сфері пенсійного забезпечення є єдиним внутрішньо узгодженим і взаємопов'язаним самостійним видом суспільних відносин. Єдність і відносна самостійність пенсійних відносин підтримується державними і приватними пенсійними системами.

4. Головні принципи, на яких повинна будуватися система пенсійного забезпечення: принцип законності, принцип стабільності, принцип солідарності, принцип обов'язкової участі в системі, принцип прозорості, принцип загальнодоступності, принцип справедливості, принцип достойного рівня забезпечення у випадку непрацездатності, принцип відповідальності держави за організацію пенсійного забезпечення, принцип диверсифікації, принцип відповідності системи пенсійного забезпечення національним особливостям, традиціям і менталітету суспільства.

5. У сучасному соціоекономічному середовищі пенсійна система, на думку автора, виконує такі функцій: соціальну (посилення соціальної захищеності непрацездатного населення; запобігання бідності; забезпечення соціальної справедливості) та економічну (фінансування матеріального забезпечення громадян з настанням пенсійних випадків; створення та використання резервних фондів; сприяння зменшенню частки тіньової економіки та розвитку фінансового ринку; стимулювання до збільшення заощаджень (розміру внесків) на персональних накопичувальних рахунках; створення ефективних механізмів для інвестування, з боку працездатних громадян коштів за для отримання достойного додаткового доходу у непрацездатному віці; захист внесків від впливу різних економічних ризиків).

6. Формування національних пенсійних систем - результат суспільної згоди з приводу принципів побудови, способів здійснення соціальної політики. Така злагода складається під впливом економічних, культурних і національних традицій тієї чи іншої країни. Загальною і обов'язковою умовою організації будь-якої пенсійної системи є створення державою правової, організаційної та економічної бази, яка б забезпечувала закріплення пенсійних норм та збереження права на пенсію.

7. Високий рівень розвитку економіки ще не є запорукою відсутності кризи системи пенсійного забезпечення. Твердження відсутності кризи пенсійного забезпечення при високому рівні розвитку економіки є безпідставними. Криза пенсійної системи може бути довгостроковою, коли вона обумовлена повільно змінними інерційними чинниками, що є зовнішніми стосовно власне пенсійної системи. Природно, що частота тимчасових криз обумовлена наближенням довгострокової кризи у зв'язку із зростанням чутливості системи до недосконалості внутрішньої її організації.

8. На думку дисертанта, можливі три джерела фінансування переходу від солідарної до накопичувальної системи: перше - фінансування здійснюється за рахунок податкових надходжень, коли випущені пенсійні зобов'язання виплачуватимуться за рахунок податків, накладених на нинішнє покоління; друге - фінансування здійснюється за рахунок боргу, коли пенсійні зобов'язання частково виплачуватимуться шляхом випуску боргових зобов'язань протягом перехідного періоду, які, у свою чергу, сплачуватимуться з податкових надходжень, одержаних від майбутніх поколінь; третє - фінансування є нейтральним для всіх поколінь, коли випущені пенсійні зобов'язання (які можна вважати прихованим боргом) не сплачуються, а просто конвертуються в офіційний явний борг.

9. Пенсійна система України в правовому, організаційному, економічному та соціальному відношеннях потребує принципових змін, які зробили б її адекватною до умов перехідного періоду - соціально-орієнтованої ринкової економіки з національним наповненням, оскільки такою є об'єктивна вимога сьогодення. Проте не слід зволікати з проведенням пенсійної реформи, оскільки це неминуче призведе або до збільшення розмірів пенсійних внесків, введення додаткових платежів і збільшення навантаження на економіку, або до зменшення пенсій, затримки з їх виплатою. Це остаточно дискредитує діючу систему пенсійного забезпечення, загострить економічну ситуацію і посилить соціальну напругу.

10. В основу розбудови національної системи пенсійного забезпечення потрібно покласти багатство економічної культури нації, у якій синтезовані елементи відповідали б потребам і світоглядові конкретної людської спільноти. Універсалізм у пенсійному забезпеченні, як і в будь-якій іншій сфері, може перейти в абстракцію, його окремі елементи за певних обставин можуть виявитися не тільки неефективними, а й шкідливими. Ось чому система пенсійного забезпечення населення, акумулюючи світовий досвід у цій галузі, повинна спиратися на міцну основу національної економічної структури, адже те, що може виявитися справедливим у тій чи іншій країні, не завжди є таким в Україні.

11. Необхідною умовою пенсійного реформування є просвітницька робота серед населення стосовно сприйняття нової пенсійної системи. Реформа може бути успішною лише за умови усвідомлення всіма верствами населення її необхідності й безповоротності, а головне, позитивного впливу на умови життя і добробуту.

12. Реформована пенсійна система, на думку автора, має бути: фінансово збалансованою в короткотривалій та довготривалій перспективах; гарантувати стабільність системи для уникнення небажаних частих змін; забезпечувати розміри пенсій, які відповідають величині сплачених внесків; гарантувати мінімальні пенсії, адекватні прожитковому мінімуму.

13. Реформування пенсійної системи має бути підкріплене відповідними змінами, зокрема в системі оподаткування, які заохочували б роботодавців та працівників до накопичення та інвестування пенсійних заощаджень. Без цього система недержавного пенсійного забезпечення не те що не працюватиме, а й не буде створена взагалі.

14. Добровільна недержавна система пенсійних заощаджень має дуже важливе значення у випадку, коли обов'язкова пенсійна система залишає можливості для реалізації добровільних систем і переважно охоплює осіб із середнім і високим рівнями доходів. Більше того, приватна пенсія в структурі доходів у старості складає понад 60 відсотків. Одночасно із високою дохідністю на такий вид заощадження особа-учасник отримує забезпечення на випадок настання таких ризиків, як хвороба, нещасний випадок, смерть.

15. Управління пенсійною системою має бути ефективним і щодо стягнення внесків та виплати пенсій, і щодо мінімізації втрат та зловживань. Аби запровадити таке управління, потрібно застосовувати сучасні комп'ютерні та комунікаційні системи. Це дозволить прискорити процес звітності та ведення чіткого обліку, передачі адміністраторам необхідної інформації, створити умови для належного контролю за обліком та обчисленням розмірів пенсій, а також заохотити платників добровільно дотримувати законодавчих вимог щодо сплати внесків.

16. Розроблені пропозиції дозволяють обґрунтовано підійти до визначення регуляторних параметрів майбутньої системи пенсійного забезпечення населення України. Виконані розрахунки і проведений аналіз показують, що вибір моделі трирівневої системи пенсійного забезпечення є найкращим в умовах України, повною мірою враховує фінансові можливості Пенсійного фонду України і забезпечує найвищий рівень пенсій. Впровадження такої моделі дозволить досягти мети щодо оздоровлення пенсійного забезпечення, де одночасно із використанням накопичувальних систем провадитиметься подальше вдосконалення солідарної системи.

17. Доцільними і в той же час цілком необхідними, на думку автора, є такі заходи:

§ Відміна діючого порядку сплати внесків на пенсійне страхування учасниками спрощеної системи оподаткування з 1 січня 2005 року. Учасники цієї системи повинні сплачувати внески до Пенсійного фонду України з доходів принаймні на рівні мінімальної заробітної плати.

§ Накопичувальну систему доцільно вводити з 1 січня 2007 року із запровадженням відразу 7-відсоткових ставок.

§ Підвищити коефіцієнти врахування одного року стажу у формулі обчислення пенсії з солідарної системи: за період участі тільки в солідарній системі - з 1,0 до 1,05 відсотка, а за період участі в накопичувальній системі - з 0,8 до 0,83 відсотка.

§ Підвищувати вік виходу на пенсію поетапно: з 2010 року - до 60 років для жінок та 65 років для чоловіків; з 2025 року - до 62 та 67 років відповідно.

§ Необхідно додатково опрацювати питання щодо часткового фінансування за рахунок коштів Державного бюджету на 2005 рік наукових пенсій для недержавних наукових установ та організацій.

§ Скоротити пільги зі сплати внесків до Пенсійного фонду, а у разі збереження більш сприятливих умов для діяльності АПК передбачити у видатках Державного бюджету кошти на компенсацію відповідних пільг, а також забезпечити в повному обсязі розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, не допускаючи при цьому запровадження нових пільг у виплаті пенсій без визначення джерел їх фінансування.

§ Впродовж 2005-2006 рр. необхідно вирішити, з урахуванням виконання показників Державного бюджету в поточному році, питання підвищення розмірів мінімальних пенсій для осіб із числа інвалідів, яким встановлено інвалідність у зв'язку з Чорнобильською катастрофою або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, а також фінансування видатків на реалізацію наступного етапу наближення раніше призначених пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу до рівня пенсій, передбачених для цих осіб за діючими нормами грошового забезпечення.

§ Скасувати практику списання боргів суб'єктам господарювання перед Пенсійним фондом України.

18. Реформована пенсійна система стане потужним джерелом довгострокових інвестицій в економіку країни. Впродовж наступних десяти років їх обсяги можуть досягти близько 150 млрд грн. Це сприятиме розширенню зайнятості, зростанню доходів громадян та зміцненню фінансової бази пенсійної системи в Україні.

19. Кожній людині доцільно формувати власний фінансовий план зі створення пенсійного капіталу для забезпечення гідного життя у старості. Заощадження є необхідною і основною передумовою створення такого капіталу. Це трудомісткий процес і триває впродовж тривалого періоду. Фінансовий план повинен бути розроблений на максимально довгий період. Необхідними умовами для цього мають слугувати: гарантованість, прибутковість та забезпеченість.

20. Проведене дослідження дає підстави авторові стверджувати, що Україна має достатні ресурси і може створити необхідні умови для вирішення проблеми реформування пенсійної системи.

Опубліковані праці за темою дисертації

Наукові фахові видання

1. Якимів А. Формування і розвиток системи пенсійного забезпечення в Україні. - Львів: Афіша, 2003. - 448с. - 25,13 друк. арк.

Статті у наукових фахових виданнях

2. Якимів А. Пенсійне забезпечення в системі соціального захисту // Вісник Львівського університету. Серія економічна. - 2003. - Випуск 32. - С.422-429. - 0,49 друк. арк.

3. Якимів А. Формування системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні // Регіональна економіка. - 2001. - №4. - С.199-206. - 0,6 друк. арк.

4. Якимів А. Шляхи вдосконалення механізму функціонування пенсійного системи в Україні // Вісник Львівського університету. Серія економічна. - 2004. - Випуск 33. - С.205-210. - 0,43 друк. арк.

5. Якимів А. Недержавні пенсійні фонди - необхідний елемент соціальної політики держави // Формування ринкової економіки в Україні. Перехідна економіка: проблеми теорії і практики: Наук. зб. - Випуск 5. - Львів: Інтереко, 1999. - С.132-135. - 0,2 друк. арк.

Статті в інші виданнях

6. Якимів А. Пенсійні реформації в Україні // Проблеми формування фінансового механізму в умовах трансформації економіки України: Наук. зб. - Випуск 2. - Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. - С.31-35. - 0,2 друк. арк.

7. Якимів А. Реформування системи пенсійного забезпечення в Україні: сучасний стан та шляхи вдосконалення // Дух, наука, думка, воля. Збірник матеріалів на пошану доктора економічних наук, професора, дійсного члена НТШ, заслуженого діяча науки і техніки України Степана Злупка. - Львів: Тріада плюс, 2001. - С.239-253. - 0,5 друк. арк.

...