Організаційно-економічний механізм розвитку спеціальних (вільних) економічних зон

Рис. 1. Елементи організаційного механізму ВЕЗ

Економічний механізм ВЕЗ являє собою сукупність форм і методів управ-ління, організації і стимулювання виробництва, направлених на пропорційний розвиток народного господарства зони.

Економічний механізм вільної економічної зони покликаний ефективно реалізувати мотиви економічного характеру (рис2).

Рис. 2. Елементи економічного механізму ВЕЗ

Його застосування зумовлене зацікавленістю суспільства у належній організації виробництва, праці, обміну, розподілі і споживанні та ін. Схема організаційно-економічного механізму показана на рис. 3

Організаційно економічні відносини

Організаційно-економічні важелі

Організаційно-економічні інструменти

Організаційно-економічні стимули

Нормативно-правове і інформаційно-методичне

забезпечення

Рис. 3. Схема організаційно-економічного механізму ВЕЗ

Автор відмічає, що сьогодні у світі широкого поширення набуває ідея сталого та прискореного соціально-економічного розвитку, в основі яких лежать механізми спеціальних (вільних) економічних зон, які успішно використовують країни з різним рівнем соціально-економічного розвитку. Наприклад, в США їх функціонує майже 2000, серед яких найбільш поширеними є чотири типи ВЕЗ - зони зовнішньої торгівлі (200), експортно-виробничі зони (190), підприємницькі зони (1400), наукові парки (170).

Механізми ВЕЗ для розвитку своїх територій успішно використовують і країни Європейського Союзу. Перше місце серед них посідає ФРН, де функціонує 160 ВЕЗ, з них 150 - НТЗ, 6 - комплексних зон, 2 - ЕВЗ, 2 - ЗВТ. Якщо не брати до уваги сучасних науково-технічних зон, то всі інші розміщені у вільних портах і містах. Найстарішим вільним портом і найбільшим у світі вільним містом є Гамбург. У Великобританії ВЕЗ з'явилися у 80-х роках ХХ століття. Вони створювалися в основному як підприємницькі зони, які уряд країни включив у загальну систему заходів нової регіональної політики для територій, де відбувався економічний спад і депресія промисловості. Крім підприємницьких зон і вільних аеропортів, у Великобританії функціонує 36 науково-технічних парків.

У Японії найбільш поширені технополіси, де їх більше 30. Програма “Технополіс” має за мету перерозподіл промисловості із центру на периферію, інтенсифікацію праці наукових працівників за рахунок активізації діяльності місцевих університетів, переорієнтацію промисловості на розвиток наукомістких і енергозберігаючих технологій. Стимулюються такі цілі прискореною амортизацією основних фондів та іншими пільгами, наприклад, підприємствам з високою технологією дозволяється списувати у перший рік функціонування 30% вартості обладнання і 15% вартості будівель і споруд.

У країнах Центральної та Східної Європи створення ВЕЗ розпочалося на початку 80-х років. Головною метою їх створення було посилення відкритості національних економік (зарегульованих командно-адміністративною системою) для доступу світовій ринковій економіці на основі активізації і лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, для чого вони мали вирішити ряд загальнодержавних завдань - підвищення конкурентноздатності національного виробництва; збільшення притоку валюти від експорту товарів і послуг та іноземних інвестицій;

зменшення витрат на придбання імпортної техніки; прискорення освоєння виробництва нових товарів і послуг. Автор, посилаючись на дисертаційні дослідження відмічає в основному позитивний вплив СЕЗ на економіку цих країн, крім Югославії, де наявний потенціал для їх розвитку не був реалізований через недосконале законодавство, яке не створювало привабливого клімату для іноземних інвесторів. У цілому ж уроки досвіду східноєвропейських країн показують, що основними помилками при створенні СЕЗ були перевищення ролі централізованого втручання держави в управління зонами, а також спрощене уявлення про їх організаційно-економічний механізм.

Серед країн з перехідною економікою азіатського регіону найбільш вдалий досвід у створенні ВЕЗ набув Китай, де вони стали “відкритими вікнами у зовнішній світ”. Офіційно вільним економічним зонам КНР надається статус реального механізму проведення зовнішньоекономічної політики, розрахованої на активне розгортання науково-технічної співпраці, виробничої кооперації і залучення іноземних інвестицій. У КНР функціонує більше 150-и вільних економічних зон, з них 122 - технопарки. Структура організаційно-економічного механізму становлення і функціонування вільних економічних зон Китаю складається з 10 основних елементів - законодавча база, адміністративне управління, формування спільних підприємств, планування, ціноутворення, інвестиції й фінанси, податкова система, земельні відносини, банківська діяльність і валютне регулювання, трудові відносини й заробітна плата.

Другою країною після Китаю в Азії, що динамічно розвивається, є В'єтнам. Створення ВЕЗ у В'єтнамі розпочалося з 1991 року тобто значно пізніше всіх країн світу, але вже під кінець 1996 року їх функціонувало 5, які в основному є експортно-виробничими. Вони задумані як відповідні анклави, орієнтовані на отримання ВКВ для країни і регіонів за рахунок розвитку у зоні виробництва товарів, що користуються попитом на світовому ринку та його експорту. Особливістю вільних економічних зон В'єтнаму є жорстока централізація прийняття рішень про їх створення, а також управління зоною.

У країнах, що розвиваються, найбільш поширені експортно-виробничі зони (ЕВЗ). Це обумовлено тим, що головними функціями, які вони виконують, є забезпечення економічного зростання, досягнення більш високого ступеню індустріалізації держави, включення країни у МПП, світове господарство та міжнародну торгівлю. Тому у більшості країн, що розвиваються, ВЕЗ стають основною концепцією економічного зростання, розрахованого на 20-30 річний період. У них переважають експортно-виробничі зони, які завжди зорієнтовані на зовнішній ринок або на нарощування експорту, а тому їх загальною характеристикою є повна заборона чи обмеженість торгівлі продукцією, що виробляється в зоні, на внутрішньому ринку. Наприклад, на Тайвані, на внутрішньому ринку підприємства ВЕЗ можуть реалізувати не більше 2% своєї продукції.

Латиноамериканська модель економічних реформ, яка супроводилася в останні 10 років економічною і політичною нестабільністю, соціальною поляризацією і економічною дезінтеграцією, відображає сьогодні економічну і політичну кон'юнктуру більшості країн пострадянського простору. Із більшості країн Латинської Америки вільні економічні зони найбільш ефективно функціонують у 4-х - Бразилії, Мексиці, Панамі, Чилі. У країнах африканського континенту кращих результатів у функціонуванні ВЕЗ досягли шість - Маврикій, Туніс, Намібія, Єгипет, Марокко, Ботсвана.

4. Організаційно-економічний механізм спеціальних економічних зон України. Розділ розкриває особливості організаційно-економічного механізму СЕЗ країн пострадянського простору й України, менеджмент СЕЗ, ринкову інфраструктуру зональних економічних формувань та їх фінансове забезпечення.

У дисертаційній роботі відмічається, що Україна разом з СНД стала на шлях створення вільних економічних зон найпізніше від усіх країн світу, маючи свої специфічні проблеми їх становлення і розвитку. Основні їх проблеми - становлення державності та її атрибутів налагодження міжнародних зв'язків, пошук ринків збуту продукції та інших, яких не мали ні країни ринкової, ні перехідної економіки. Першою країною в СНД, яка прийняла рішення про створення ВЕЗ був Казахстан, другою - Російська Федерація, третьою - Республіка Білорусь, четвертою - Україна, а потім на цей шлях стали й інші країни Співдружності.

У роботі відмічається, що за кількістю і якістю базових документів, регламентуючих створення ВЕЗ, Україна зробила більше ніж всі країни СНД разом взяті, у яких, як правило, відсутній “рамковий” закон про зони, не має Концепції про їх створення, Програми на перспективний період та ін. Разом з тим, незважаю- чи на позитивні моменти, в цілому мали місце серйозні прорахунки, пов'язані з недостатнім економічним і нормативно-правовим обґрунтування ВЕЗ, зокрема:

законодавча база діяльності ВЕЗ не відповідає міжнародним правилам;

у законодавчих актах не чітко обумовлені захисні гарантії для іноземних інвесторів, репатріації їх доходів і свободи переміщення капіталів. Відсутні конституційні гарантії іноземних інвестицій, як це має місце у конституції США, Китаю, В'єтнаму та інших країн;

у вільних економічних зонах досить часто змінюються правила економічної діяльності, тоді як вони повинні бути незмінними мінімум 10 років;

правова база функціонування ВЕЗ формується, як правило, з збереженням загальних для України правил інвестиційної діяльності, звідси витікають тенденції до регулювання режиму іноземного інвестування за допомогою багаточисельних підзаконних актів, а також застосування цілого ряду виключень із раніше діючих правил, які має вивчити інвестор перед початком своєї діяльності, що не є привабливим для нього і не дає бажаного результату з залучення іноземного капіталу в економіку країни;

у ВЕЗ встановлюється розмір мінімального розміру інвестицій для великих потенційних інвесторів, тоді як у більшості країн світу вони зорієнтовані на малого і середнього інвестора.

У становленні, розвитку й функціонуванні вільної економічної зони велику роль відіграє управління зоною. У роботі приводяться різні форми управління ВЕЗ, у тому числі й проведення міжнародних тендерів на право управління зоною. Існуючі нині моделі управління є непрозорими і не позбавлені бюрократичних і адміністративних бар'єрів. У зв'язку з цим у роботі наголошується необхідність удосконалення менеджменту ВЕЗ, виходячи із розміру зони за такими напрямками: а) для невеликих за розміром організовувати тендери на право управління ВЕЗ, залучаючи для їх участі кращі національні та іноземні фірми; б) створювати органи господарського розвитку й управління без участі представників місцевої влади, а в разі необхідності - на принципах корпоративного управління чи холдингової компанії з повною матеріальною відповідальністю за прийняті рішення; в) у формі акціонерного товариства, включаючи представників владних структур, що діють на території зони, університети, фінансово-кредитні та інші установи, за умови, що вони будуть акціонерами зони.

Важливе місце в роботі автор приділяє значенню ринкової інфраструктури в функціонування СЕЗ і особливо малому бізнесу і підприємництву, які виступають головною силою їх розвитку в країнах ринкової економіки (табл. 1).

Таблиця 1. Розвиток підприємництва в країнах ринкової економіки й Україні (на 1.1.2000)

Наведений у таблиці цифровий матеріал показує, що кількість структур малого бізнесу й підприємництва на 10 тисяч населення в США і Японії в 13-15 разів перевищують показники України. Звідси випливає першочергове завдання активізації в нині діючих вітчизняних СЕЗ та територіях, де вони будуть створюватися, розвитку малого бізнесу і підприємництва, який є основою ринкових відносин. Перш ніж прийняти рішення про створення спеціальної економічної зони, відмічає автор, необхідно підготувати міцний фундамент для її функціонування, запустити в дію економічні „локомотиви,” якими є дрібні підприємці, тобто створити необхідне ринкове середовище в зональному формуванні.

Автор зосереджує увагу також на розвитку страхової справи, яка є важливим засобом у підвищенні конкурентоспроможності вітчизняних виробників в умовах відкритої економіки. Страхування дає змогу оптимізувати ресурси, що спрямовуються на організацію економічної безпеки фізичних і юридичних осіб, надає впевненості у розвитку бізнесу завдяки передаванню за окрему, порівняно невелику, плату відповідальності за наслідки ризикових ситуацій, а інвестор отримує впевненість стосовно відшкодування збитків. Таку роль організаційно-економічний механізм страхування у ВЕЗ може виконати лише за умов відповідного розвитку страхової справи. Доказується необґрунтованість прийняття заходів щодо скасування пільг для спільного підприємництва та СЕЗ. Загострюється увага на неухильному дотриманні вимог щодо фінансового забезпечення СЕЗ на стартовому етапі та створенні дієвого фінансового механізму зонального формування для добування фінансових ресурсів для його саморозвитку. У нині діючі 11 спеціальних економічних зон держава гроші не вкладала, навіть якщо це передбачалося техніко-економічним обґрунтуванням. Проведені автором дослідження показують, що у світовому господарстві немає позитивного аналогу створення ВЕЗ, яка б працювала на умовах самофінансування й забезпечувала прискорене економічне зростання території. Такий підхід ніколи не забезпечував бажаних результатів, а саморозвиток у них відбувався надто довго і боляче.

5. Вільні економічні зони України як фактор прискорення розвитку економічної системи. У розділі подається аналіз впливу зональної економіки на інвестиційні процеси в Україні, пропонуються основні моделі спеціальних економічних зон на перспективу, розкривається інформаційно-методичне та інноваційно-інвестиційне забезпечення діяльності СЕЗ та подаються методичні рекомендації з удосконалення організаційно-економічного механізму СЕЗ.

Функціонування спеціальних (вільних) економічних зон в Україні засвідчує позитивний їх вплив на інвестиційні процеси в державі (табл.2).

Таблиця 2. Ефективність функціонування СЕЗ України, станом на 01.01.2003р.

Аналіз показує, що в розрахунку на 1 га території зони надійшло 4,2 тис. доларів США інвестицій, тоді як по Україні вони складають 88 доларів. Звичайно, така кількість залучених інвестицій не може задовольнити народногосподарської потреби, яка складає майже 50 млрд. доларів США, проте, вона демонструє наявні переваги ВЕЗ із залучення інвестицій над незональною територією країни.

Автором визначаються найбільш ефективні типи спеціальних (вільних) економічних зон для України на перспективу - це зовнішньоторговельні, науково-технічні, підприємницькі зони, комплексні, агропромислові, продовольчі, туристично-рекреаційні, еколого-економічні інтеграційні та інтернаціональні зони.

У дисертаційній роботі відмічається також важливе значення для ефективної діяльності СЕЗ інформаційно-методичного забезпечення, яке включає інформацію та методичні розробки необхідні для управління економічними процесами, які відбуваються в СЕЗ, проведення досліджень як теоретичного, так і прикладного, виявлення основних процесів і тенденцій у світовій економіці, вивчення кращого досвіду роботи зональних формувань та ін. Подані науково обґрунтовані методичні рекомендації щодо подальшого вдосконалення організаційно-економічного механізму СЕЗ, які включають 29 пунктів на 9-и сторінках.

організаційний спеціальний економічний зона

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Проведені багаторічні дослідження нетрадиційних форм і методів державного регулювання економіки провідних країн ринкової, перехідної економіки та держав, що розвиваються, дають можливість автору стверджувати, що в основі їх закладений організаційно-економічний механізм спеціальних (вільних) економічних зон, який забезпечує ефективне використання обмежених вітчизняних фінансових ресурсів і сприяє залученню додаткових іноземних інвестицій для прискореного економічного розвитку за допомогою відповідного кошика пільг і преференцій, які надаються країнами-реципієнтами, що дає можливість зробити такі висновки:

Створення й розвиток спеціальних (вільних) економічних зон є важливим напрямом вдосконалення ринкових відносин, формою ефективного залучення економіки в міжнародний поділ праці, позитивних структурних змін, доступу до високих технологій, інтеграції у світове господарство і прискорення на цій основі соціально-економічного розвитку.

Побудовані на принципах управлінсько-підприємницького ризику, конкурентних переваг, рівноправного партнерства, узгодження цілей, орієнтації на споживача, прибутковості, ефективності та інших - вільні економічні зони протягом тисячоліть надавали урядам багатьох країн неоціниму допомогу в розвитку їх національних економік і вирішенню актуальних соціально-економічних проблем сучасності.

Сьогодні, враховуючи глобалізацію і регіоналізацію розвитку світового господарства, суспільний розвиток потребує нових типів вільних економічних зон, характерною рисою яких у третьому тисячолітті є заміна економіки товарів на економіку знань і, в першу чергу це - науково-технічні й науково-впроваджувальні, трансграничного зростання, інноваційні центри, туристично-рекреаційні, продовольчі, еколого-економічні, інтернаціональні, локальні (точкові) підприємницькі та інші зони. Ці типи ВЕЗ найбільш повно відповідають вимогам і процесам, що відбуваються у світовому господарстві.

Світовий досвід створення і функціонування ВЕЗ показує, що спеціальні (вільні) економічні зони лежать в основі майже всіх широких стратегічних перетворень, які зачіпають всю економічну інфраструктуру суспільства й надають їй могутній стимулюючий імпульс, в результаті якого:

підвищується ефективність національної економіки;

створюються умови для досягнення національних стратегічних цілей;

комерціалізується наука, як матеріальна основа розвитку, виникають нові джерела її фінансування, а відповідно й альтернативи економічного розвитку;

зберігається й нарощується сучасний науково-технічний та інноваційний потенціал;

розвиваються перспективні екологічні високотехнологічні й наукомісткі галузі;

підвищується конкурентноздатність товарів вітчизняного виробництва на світовому ринку;

збільшується експорт, а відповідно, валютні надходження, економіка країни поступово втягується у світову систему міжнародного поділу праці;

відкриваються нові джерела залучення іноземних інвестицій;

забезпечується ефективний розподіл природних ресурсів та доходів, відтворення людського, природного і економічного потенціалу;

скорочується кількість дотаційних, відстаючих у економічному розвитку районів, створюються центри (“полюси”) економічного зростання і вдосконалюється структура національної економіки;

створюються необхідні передумови для ноосферно-космічної цивілізації, наукові основи якої закладені В.І.Вернадським.

Ефективність функціонування вільних економічних зон знаходиться у прямій залежності від дієвості їх організаційно-економічного механізму, рівня його наукового обґрунтування, правового забезпечення та панівних у країні конструктивних чи деконструктивних політичних сил, від яких залежить політична стабільність в країні та її інноваційно-інвестиційний клімат.

Проведений аналіз функціонування вільних економічних зон дає можливість зробити узагальнення, що у більшості країн світу, які добилися ефективної діяльності ВЕЗ, головною складовою розвитку є висока питома вага в їх інфраструктурі малого бізнесу і підприємництва (США, Японія - майже 90%, а їх щільність на 10 тис. населення складає - 650-720 одиниць, що перевищує аналогічний показник України в 13-15 разів), більш удосконалені розподільчі відносини, створене надійне правове забезпечення й підтримка на державному рівні.

Аналіз організаційно-економічного механізму створення і функціонування вільних економічних зон країн перехідної економіки і перш за все України свідчить, що, крім нерозвиненості ринкової інфраструктури, другим суттєвим недоліком є конструктивна недосконалість розподільчих відносин в СЕЗ, в основі яких лежить нічим не обґрунтований мізерний рівень мінімальної заробітної плати працівників галузей матеріального виробництва, що є головно причиною низької купівельної спроможності населення і обмежуючим фактором розширеного відтворення виробництва й подолання кризи недовиробництва та не досконала, діюча в інтересах лише великого бізнесу податкова політика.

Здійснена нова науково-обгрунтована класифікація ВЕЗ і її типів. Доказана помилковість ототожнювання понять “тип” і “вид”, яке допускають деякі вітчизняні економісти та країн СНД. Поняття “вид” доцільно відносити до системи живих організмів, “тип” - до соціальних явищ.

Вноситься пропозиція з метою підвищення ефективності функціонування ВЕЗ переглянути існуючу в ній систему розподілу, так як саме розподіл - є однією із головних стадій відтворювального циклу, що йде слідом за виробництвом товарів, створенням доходу і забезпечує його адресне призначення для передачі в окремі фонди, виробниче й особисте споживання відповідно до встановлених правил економічної гри світового господарства, тобто з урахуванням факторів його створення.

Важлива роль у забезпеченні ефективного функціонування СЕЗ належить підготовчому (передстартовому) періоду, який має передувати прийняттю відповідного рішення стосовно створення ВЕЗ. Сутність його полягає в розробці й здійсненні необхідного комплексу заходів із прискорення розвитку ринкових відносин та необхідної інфраструктури на майбутній території, що відводиться під відповідний тип ВЕЗ. Особливо увагу слід звернути розвиток малого бізнесу й підприємництва, збільшення асормименту страхових послуг відповідно до світових стандартів, вдосконалення форм організації і оплати праці в зональному формуванні, диверсифікацію продукції СЕЗ, використання інноваційного потенціалу регіону, створення зонального банку та ін.

Як встановлено нашими дисертаційним дослідженням ефективність функціонування СЕЗ знаходиться в прямій залежності від рівня менеджменту (США, Китай, Угорщина та ін). Головним недоліком системи управління ВЕЗ України є високий рівень державного втручання на різних рівнях, “непрозорість” менеджменту зонального формування, “ручний” режим управління, який створює ідеальні умови для різних зловживань та відмивання “брудних” грошей. Управління ВЕЗ - це своєрідна адміністративна інновація, особливо для країн СНД, тому допускати до керівництва зоною можна лише висококваліфіковані кадри з відповідною теоретичною й практичною підготовкою та знанням ринкових методів управління і лише на конкурсній основі (подання самостійно розробленого бізнес-плану державній конкурсній чи тендерній комісії як альтернативного варіанту розвитку зони).

Адміністрація ВЕЗ має формуватися як корпорація чи холдингова компанія з повною формою матеріальної відповідальності за прийняті рішення й кінцеві результати діяльності економічного формування. Якщо в керівництво зоною вводяться державні структури, то вони також мають майнову відповідальність. Якщо вільна економічна зона є невеликою за розмірами, то управління в ній може здійснювати найбільш активна вітчизняна чи іноземна фірма. Державні органи влади не повинні втручатися у поточну діяльність ВЕЗ, обмеживши її відповідними нормативно-правовими актами.

Враховуючи недостатню підготовленість національних кадрів з ринкових форм і методів управління, про що свідчить найбільша кількість послідовних років спаду вітчизняного виробництва (10), створити одну базову (зразково-показову) СЕЗ, яку використовувати як навчальний полігон та наочний показ можливостей потенційного регіонального розвитку в умовах відкритості економіки світовому ринку і поширення відпрацьованого і перевіреного на практиці менеджменту на інші території України.

З метою забезпечення ефективної діяльності ВЕЗ здійснювати її науково-технічне обґрунтовування на двох рівнях: мікро -і макроекономічному.

На мікрорівні створити дієвий організаційно-економічний механізм ВЕЗ, що органічно поєднує зональний бюджет, банківську систему, грошовий обіг, привабливий кошик фінансових пільг (включаючи пільгове кредитування), ліберальний валютний та митний механізми, гнучку податкову політику, необхідну ринкову інфраструктуру, спрощену систему реєстрації підприємницької діяльності, репатріації доходів і грошових переказів та ін.

На макрорівні вирішити питання створення митного союзу або зони вільної торгівлі з зацікавленими країнами СНД, Чорноморського басейну та ЄС з метою ефективного відновлення господарських зв'язків, поглиблення інтеграції їх економік і забезпечення свободи для вільного переміщення капіталів, товарів і робочої сили. Активізувати роботу з уніфікації правил економічної діяльності відповідно до торгових традицій і відповідними правилами країн Європейського Союзу і Світової організації торгівлі (СОТ). Сприяти розвитку вертикальних і горизонтальних зв'язків господарюючих суб'єктів. Створити надійні правові гарантії в країні для іноземного капіталу. Стабілізувати нормативно-правову базу, не допускати частого внесення змін і доповнень до чинного законодавства та ін.

Проведені дисертаційні дослідження дали можливість вдосконалити методологічні підходи стосовно визначення ефективності функціонування ВЕЗ та обґрунтувати основні показники їх діяльності.

Проведений аналіз організаційно-економічного механізму СЕЗ багатьох країн світу дав можливість визначити важливе значення нормативно-правового, інформаційно-методичного, маркетингового, ідеологічного забезпечення нетрадиційних методів державного регулювання, вплив конструктивних і деструктивних сил країни на ці процеси. На прикладі України, розкрита важливість для прискореного соціально-економічного розвитку країни єдиної загальнодержавної ідеології та послідовної політики, негативну роль на розвиток суспільства надмірної заполітизованості народних мас (наявність у країні великої кількості політичних партій), що на фоні переважаючої бідності населення створює нездоровий політичний і економічний імідж країні, який не сприяє проведенню курсу на економічне зростання та відродженню “нової народної економіки” з високими соціальними стандартами та гарантіями.

Розкрита важлива роль необхідності підвищення економічної безпеки діяльності суб'єктів ВЕЗ, використання внутрішніх резервів фінансової стабілізації, необхідності підвищення їх конкурентноздатності на внутрішньому і зовнішньому ринках, ринкових переваг управління й участі в міжнародному поділі праці та інтеграції в світове господарство.

Проведені дослідження сприяли визначенню ролі та значенню економічних стимулів вільної економічної зони для детінізації економіки відповідного регіону та держави в цілому, виходу з тіньової діяльності капіталів, робочої сили та інших факторів виробництва.

Висока ефективність функціонування СЕЗ досягається завдяки зростанню ролі соціально-психологічних факторів у відтворювальних процесах. Особливе місце тут завжди відігравала людина як головна продуктивна сила суспільства та її сутнісні характеристики як власника, керівника, технолога, працівника, споживача, інвестора та члена суспільства. В силу цього, інвестиції в людський капітал і перш за все з боку держави, стають найважливішими її пріоритетами, найбільш ефективним видом інноваційно-інвестиційної діяльності.

Це давно зрозуміли уряди США, ФРН, Японії та інших країнах, а тому готують не просто менеджерів для економіки, а спеціалістів сфери глобального і регіонального менеджменту (особливо регіонального менеджменту, стрижневу основу якого складають вільні економічні зони).

У процесі економічної глобалізації все більше зіштовхуються і взаємодіють економічні інтереси держав з різною культурою, історією, традиціями, різним менталітетом населення. Тому, при аналізі процесів становлення й розвитку вільних економічних зон на їх територіях необхідно використовувати методи й підходи інституційно-еволюційних теорій, в основі яких лежать соціально-психологічні фактори, витісняючи таким чином нині пануючу неокласичну школу та її методологію, що ігнорує ці фактори. Це ще раз підкреслює те важливе значення мікро- і макроекономічних умов у здійсненні державної політики, що її успіхи й поразки залежать не лише від відповідних економічних умов, але й від сприйняття державної доктрини економічного й соціального розвитку широкими народними масами, їх співчування, підтримки й мотивації трудової та інноваційно-інвестиційної діяльності, стимулювання інтенсифікації праці, перспективи зростання матеріального благополуччя тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

Васенко В.К. Організація зовнішньоекономічної діяльності. - Суми: Видавництво “Ярославна,”2001.- 400 c.

Васенко В.К. Вільні економічні зони: стратегія розвитку. - Суми: Видавництво “Довкілля,” 2004.- 348 с.

Статті у наукових фахових виданнях

Васенко В.К. Валютний механізм вільних економічних зон//Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія “Фінанси і кредит”. - 2003.- № 1. - С.62-65.

Васенко В.К. Інноваційно-інвестиційний механізм вільних економічних зон //Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія “Фінанси і кредит.” - 2003. - № 2. - С.155-159.

Васенко В.К. Господарський механізм вільних економічних зон//Вісник Сумського державного університету. Серія “Економіка.” - 2004.- № 6(65).- С.143-149.

Васенко В.К. Фінансове забезпечення вільних економічних зон//Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія “Фінанси і кредит.” - 2004.- № 1.- С.29-34.

Васенко В.К. Напрями диверсифікації діяльності спеціальних (вільних) економічних зон//Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління.” - 2004.- №1.- С.57-62.

Васенко В.К. Еколого-економічний розвиток регіональних систем//Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 191: В 4 т. Том ІІІ.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2004.- С. 690-698.

Васенко В.К. Інноваційні структури вільних економічних зон в умовах високих технологій і глобалізації//Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління. “- 2004.- №2.- С.36-40.

Васенко В.К. Стимулювання діяльності вільних економічних зон//Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління.”-2004.-№3.-С.38-43

Васенко В.К. Фінансове стимулювання інвестиційної діяльності у вільній економічній зоні//Вісник Харківського національного університету ім. В.Н Каразіна. Економічна серія. - 2004.- № 630. - С. 61-64.

Васенко В.К. Мале інноваційне підприємництво у вільній економічній зоні //Вісник Національного технічного університету “ХПІ.” Збірник наукових праць. Тематичний випуск “Технічний прогрес і ефективність виробництва.” - 2004. - Випуск 09. - С.136-147.

Васенко В.К. Роль банківської системи у становленні і розвитку вільних економічних зон//Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць. Т 11.-Суми: ВВП “Мрія-1”ЛТД, УАБС,2004.-С.223-230

Васенко В.К. Кредитно-грошове регулювання у вільній економічній зоні// Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія “Фінанси і кредит”.- 2004.- №2. -С.73-77.

Васенко В.К. Податкова політика вільної економічної зони//Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія “Економіка та менеджмент.” Випуск 3-4 (13-14), 2004.- С.170-174.

Васенко В.К. Соціальні гарантії і оплата праці у вільних економічних зонах// Економіка розвитку. Харківський національний економічний університет, вересень 2004р.- №3 (31).- С.59-62.

Васенко В.К. Страхування підприємницьких ризиків у вільній економічній зоні//Вісник Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва. Серія “Економіка АПК і природокористування.”-2004.- №7.-С.122-130.

Васенко В.К. Агропарки як важливий інструмент активізації інноваційної діяльності в аграрному секторі економіки України//Економіка АПК.- 2004.- № 9 (119).- С.84-88.

Васенко В.К. Інвестиційні ресурси вільної економічної зони. //Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління,” - 2004, №5.- С.37-39.

Васенко В.К. Агропромислові вільні економічні зони: стратегія розвитку в Україні//Економіка АПК.-2004, №10.-С.154-158.

Васенко В.К. Фінансові інструменти вільної економічної зони//Вісник Української академії банківської справи.- 2004.-№2 (17).- С.105-108.

Васенко В.К. Вдосконалення менеджменту вільної економічної зони//Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства: Економічні науки. Ринкова трансформація економіки АПК. Випуск 31.- Х.; ХНТУСГ, 2004.- С.35-39.

Васенко В.К. Економічна безпека підприємництва у вільних економічних зонах//Науковий журнал “Право і безпека” Національного університету внутрішніх справ. - 2004.- № 4.- Т.3.- С.182-185.

Васенко В.К. Спеціальні продовольчі зони: передумови створення і необхідність існування //Агроінком. - 2004.- № 11-12.- С.71-73.

Васенко В.К. Економічні функції держави у вільній економічній зоні //Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління,” - 2005, №1.- С.42-48.

Васенко В.К. Спеціальні (вільні) економічні зони: сутність і передумови створення // Економіка АПК.-2005, №1.-С.141-145.

Статті в інших виданнях, тези доповідей

Vasenko V.K. Farming in transition in the Ukraine.//LANDMARK.- 1995.- № 9.- P.10 (GB).

Васенко В.К. Вільні економічні зони - важливі інструменти вдосконалення місцевого самоврядування//Матеріали ХІ історико-правової конференції “Місцеві органи влади та самоврядування: історико-правовий аспект. Видавничий відділ Національного університету внутрішніх справ. ТОВ “PRES-тиж.” - Суми .- 2004.- С.3-13.

Васенко В.К. Еколого-економічний розвиток регіональних систем. //Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції “Економіко-математичні методи прийняття управлінських рішень на сучасному етапі” (24 березня 2004 року).- Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004.- С.8-9.

Васенко В.К. Вільні економічні зони - важливі анклави підвищення конкурентоспроможності підприємств АПК України//Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Формування конкурентноздатності підприємств АПК в умовах ринкової трансформації економіки”(2-4 червня 2004 р.).- Полтава, 2004.- С.12-13.

Васенко В.К. Монетарне регулювання у вільній економічній зоні. //Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових дослід-женень”2004”(21-30 червня 2004 р.). Том 54. Державне регулювання економі-ки.- Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004.- С.10-12.

Васенко В.К. Черноморская зона экономического сотрудничества: стратегия и практика//Материалы ІІ Международной научной конференции “Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского Экономического Сотрудничества и ГУАМ”(8-12 сентября 2004 г.).- Донецк- Свиштов.- 2004.- Т. 1.- С.91-96.

Васенко В.К. Фінансові відносини ВЕЗ //Матеріали Першої Міжнародної науко-во-практичної конференції “Науковий потенціал світу 2004”(1-15 листопада 2004 р.). Том 10, Фінансові відносини. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004.-С.12-14.

Інші видання

Васенко В.К., Комісар С.Б., Малікова І.В., Полятикіна Л.І., Шалигіна І.В. Осно-ви малого бізнсу і підприємницької діяльності. /Навчальний посібник. - Суми: ВАТ СОД, видавництво “Козацький вал,”2002.- 186 с. (автор - с.3-10; с.27-34; с.163-181).

Васенко В.К., Малікова І.В. Основи бізнесу і підприємництва. /Навчальний посібник -практикум. - Суми: Видавництво “Ярославна,” 2002.- 140 с. (автор - с.3-87; с.103-131).

Васенко В.К. Валютно-фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності: Навчальний посібник. - Київ: “Центр навчальної літератури.” 2004.- 216 с.

Размещено на Allbest.ru