Банківський капітал в умовах ринкової трансформації економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

БАНКІВСЬКИЙ КАПІТАЛ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Владичин Уляна Володимирівна

Львів - 2005

Анотація

Владичин У.В. Банківський капітал в умовах ринкової трансформації економіки України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - економічна теорія. Львівський національний університет імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України. - Львів, 2005.

Досліджено суть та ознаки банківського капіталу. Виявлено та класифіковано основні мікро- і макроекономічні функції банківського капіталу. Проаналізовано та виділено основні етапи розвитку банківського капіталу в Україні та світі, виявлено особливості функціонування банківського капіталу на цих етапах. Визначено чинники, що впливають на розвиток банківського капіталу в Україні, та простежено взаємозв'язки між різними групами чинників та тенденціями, що спостерігаються у вітчизняному банківництві. Виділено етапи залучення іноземного банківського капіталу в Україну. Виявлено основні перешкоди ефективному функціонуванню банківського капіталу та окреслено головні шляхи підвищення рівня капіталізації вітчизняних банківських установ. На основі узагальнення зарубіжного досвіду визначено перспективні напрями вдосконалення формування банківського капіталу та підвищення ефективності його функціонування в Україні.

Ключові слова: капітал, банківський капітал, власний капітал банку, залучений банківський капітал, позичений банківський капітал, капітальна база, капіталізація, іноземний банківський капітал, банк з іноземним капіталом, концентрація банківського капіталу.

Аннотация

Владычин У.В. Банковский капитал в условиях рыночной трансформации экономики Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 - экономическая теория. Львовский национальный университет имени Ивана Франко Министерства просвещения и науки Украины. - Львов, 2005.

В работе исследуются особенности и закономерности развития банковского капитала, предоставляются рекомендации для повышения эффективности его функционирования в условиях рыночной трансформации экономики Украины.

В первом разделе „Теоретико-методологические основы анализа банковского капитала в современной экономике” исследована эволюция экономических взглядов на понятие „капитал”, что позволило раскрыть сущность и характерные черты банковского капитала. Изучена сущность понятий „собственный капитал банка”, „привлеченный банковский капитал”, „заемный банковский капитал”, „капитальная база”, „капитализация”. Определены и классифицированы главные микроэкономические функции банковского капитала, которые показывают его предназначение и роль в процессе развития и организации деятельности банка, а также макроэкономические функции банковского капитала, которые характеризируют внешнее проявление свойств банковского капитала. Проанализированы и выделены этапы развития мирового банковского капитала (зарождение, развитие, становление, стабилизация, упадок, возрождение и расцвет). Установлены стадии развития банковского капитала в Украине (накапливания, возникновения, активизации, упадка, возрождения и подъема). Определены особенности функционирования банковского капитала на данных этапах.

Во втором разделе „Состояние и перспективы развития банковского капитала в Украине” проанализированы становление и специфика развития банковского капитала в Украине. Обусловлены факторы, которые влияют на развитие банковского капитала в Украине, и отслежено взаимосвязи между разными группами факторов и тенденциями, которые отмечаются в отечественной банковской деятельности. Проанализирована роль иностранного капитала в отечественной банковской системе и определены этапы привлечения иностранного банковского капитала в Украину. Установлены главные препятствия эффективному функционированию банковского капитала и представлены основные методы повышения капитализации отечественных банковских учреждений. Обоснована необходимость специализации банков и оптимизации распределения их капитала для стимулирования развития банковской системы. На основании обобщения зарубежного опыта обозначены прогрессивные направления усовершенствования формирования банковского капитала и повышения эффективности его функционирования в Украине.

Ключевые слова: капитал, банковский капитал, собственный капитал банка, привлеченный банковский капитал, заемный банковский капитал, капитальная база, капитализация, иностранный банковский капитал, банк с иностранным капиталом, концентрация банковского капитала.

Annotation

Vladychyn U.V. Banking Capital in Conditions of the Market Transformation of Economics of Ukraine. - Manuscript.

The dissertation for awarding of a scientific degree of the Candidate of Economic Sciences by a speciality 08.01.01 - Economical Theory. Ivan Franko National University of L'viv of the Ministry of Education and Science of Ukraine. - L'viv, 2005.

Essence and indications of banking capital have been researched. The main micro- and macroeconomical function of banking capital have determined classified. The main stages of the banking capital's development in Ukraine and in the world have been analyzed and distinguished, have been determined peculiarities of the banking capital's functioning at these stages. Have been defined factors, which have an influence upon the development of banking capital in Ukraine, as well as have been traced interrelations between different groups of factors and tendencies, which are taking place in the national banking business. Have been distinguished the main obstacles for an efficient functioning of the banking capital, the main ways of increase of the level of capitalization of the national banking institution have been determined perspective directions of the improvement of the banking capital's formation as well as of its functioning efficiency increase in Ukraine.

Key words: capital, banking capital, own banking capital, attracted banking capital, borrowed banking capital, capital basis, capitalization, foreign banking capital, bank with foreign capital, concentration of banking capital.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Політика зростання та структурно-інноваційної перебудови економіки України потребує високого рівня капіталізації вітчизняних банківських установ. Зростання і зміцнення капіталів банків сприяє посиленню довіри до банківської системи з боку вкладників та позичальників. Формування необхідного капіталу дасть змогу банківським установам здійснювати широкомасштабне кредитування та інвестування галузей вітчизняної економіки. Водночас розмір банківського капіталу та створення відповідних резервів є важливими для підтримки ліквідності, стабільності та прибутковості комерційного банку.

Упродовж останніх років позитивним моментом розвитку вітчизняного банківництва є деяке підвищення якості структури капіталів, кредитних портфелів комерційних банків, зростання вкладів фізичних осіб, а також стабільніша робота банківської системи в цілому. Однак в Україні і надалі існує низка проблем, серед яких найгострішими є низький рівень капіталізації банків, недостатня якість активів, низька прибутковість. Потребують невідкладного вирішення такі завдання, як зміцнення інвестиційного потенціалу банківської системи, посилення концентрації банківського капіталу, використання можливостей іноземних банківських інвестицій та посилення конкурентоспроможності капіталу вітчизняних банківських установ. У зв'язку з цим, надзвичайно актуальним і важливим є дослідження розвитку банківського капіталу та проблеми капіталізації банківської системи в Україні.

Дослідженню питань розвитку банківського капіталу присвячено праці вітчизняних економістів, зокрема Алексеєнка М., Василика О., Васильченко З., Васюренка О., Вахненко Т., Вожжова А., Дзюблюка О., Довгань Ж., Кириченка О., Кочеткова В., Мороза А., Примостки Л., Реверчука С., Савлука М., Соскіна О., Ющенка В. та ін. Серед зарубіжних учених варто виділити праці Балабанова І., Габбарда Г., Долана Е., Кісєльова В., Колесникова В., Лаврушина О., Мишкіна Ф., Панової Г., Роуза П., Сінкі Д., Усоскіна В., Ширінської Є. та ін.

У працях вітчизняних та зарубіжних науковців досліджено формування банківського капіталу в умовах ринкової економіки, окреслено головні види та функції банківського капіталу, розроблено напрями вдосконалення формування власного та залученого капіталів банків, розвинуто теорію управління банківським капіталом у трансформаційній економіці. Проте в більшості випадків акцентують увагу на активних та пасивних банківських операціях, які здійснюються з допомогою банківського капіталу, зокрема, депозитних, кредитних операціях, операціях з цінними паперами тощо.

Проте в науці ще недостатньо з'ясовано питання структури і еволюції банківського капіталу в Україні та впливу макро- і мікроекономічних чинників на його формування. Потребують глибшого вивчення такі проблеми, як необхідність та ефективність залучення іноземного капіталу у банківську сферу, а також роль держави у банківській діяльності в умовах ринкової трансформації економіки України. Актуальність та відсутність ґрунтовних науково-теоретичних розробок зазначених вище проблем зумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили мету та основні завдання наукового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри банківського і страхового бізнесу Львівського національного університету імені Івана Франка за напрямом „Управління економічною безпекою банківських і страхових підприємницьких структур в Україні” (Номер державної реєстрації ОБ-30ф). Значна частина дисертаційних матеріалів увійшла до книги „Банківський капітал: історія, теорія, досвід”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є виявлення особливостей та закономірностей розвитку банківського капіталу, розроблення рекомендацій щодо його становлення та підвищення ефективності функціонування в Україні в період ринкової трансформації економіки.

Для досягнення цієї мети в роботі поставлено такі завдання:

розкрити економічну суть та ознаки банківського капіталу, а також його еволюцію і стадії розвитку;

виділити основні види та функції банківського капіталу в сучасній економіці;

проаналізувати специфіку розвитку банківського капіталу в Україні та основні чинники, які впливають на нього;

обґрунтувати необхідність та механізми залучення іноземного капіталу у банківську сферу України;

простежити еволюцію становлення сектора іноземного банківського капіталу в Україні;

визначити перспективні шляхи сталого і безпечного розвитку банківського капіталу в національній економіці;

розробити рекомендації щодо підвищення ефективності формування та функціонування банківського капіталу в Україні.

Предметом дослідження є особливості та закономірності становлення і розвитку банківського капіталу в період ринкової трансформації економіки України.

Об'єктом дослідження є капіталотворча діяльність банків України.

Теоретико-методологічну та інформаційну основу дослідження становлять надбання економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері банківської діяльності, законодавчі та нормативно-правові акти України, періодичні та монографічні видання, статистичні матеріали Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Національного банку України, Асоціації українських банків, Світового банку, дані про фінансові показники діяльності вітчизняних та зарубіжних банків.

Методи дослідження. У роботі використано такі методи дослідження: системний, історичний (при визначенні та аналізі еволюції теоретичних поглядів на сутність капіталу взагалі та банківського капіталу зокрема, дослідженні еволюції та здійсненні періодизації розвитку банківського капіталу, виділенні основних етапів залучення іноземного банківського капіталу в Україні), економіко-статистичний, графічний, табличний, порівняльний (при дослідженні стану та специфіки банківського капіталу в Україні та узагальненні зарубіжного досвіду розвитку банківського капіталу і його адаптації в Україні), логічний, нормативно-розрахунковий (у розрахунках ефективності банківської діяльності в Україні та визначенні адекватності банківського капіталу), методи аналізу, групування, прогнозування (при розробленні перспективних шляхів розвитку та підвищенні ефективності функціонування банківського капіталу в Україні) та ін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

Вперше:

Ш систематизовано та обґрунтовано мікро- і макроекономічні функції банківського капіталу та його складових елементів в умовах трансформації економіки; розроблено логіко-історичну періодизацію розвитку банківського капіталу (зародження, розвиток, становлення, стабілізація, занепад, відродження і розквіт) і визначено особливості його функціонування в історико-еволюційному вимірі; виділено стадії розвитку капіталу банків в Україні (накопичення, виникнення, активізація, занепад, відродження та піднесення);

Ш розроблено класифікацію взаємозв'язків між чинниками і тенденціями розвитку банківського капіталу; виділено основні етапи становлення іноземного банківського капіталу в Україні (початковий, зародження, активізація, стабілізація та застій); на основі виявлених переваг та недоліків участі іноземного банківського капіталу розроблено рекомендації щодо залучення іноземного капіталу у банківську сферу України; розроблено концептуальні засади розвитку банківського капіталу в Україні у трансформаційний період.

Удосконалено:

Ш на основі аналізу еволюції поняття “капітал” у фінансово-банківській сфері уточнено визначення понять „банківський капітал”, „власний капітал”, „залучений банківський капітал”, „позичений банківський капітал”, „капітальна база” та “капіталізація”; шляхи та методи підвищення капіталізації банків і ефективного розвитку банківського капіталу; критерії поділу банків за обсягами власного банківського капіталу;

Ш теоретичне моделювання організаційної структури державного регулювання та контролю за діяльністю банківських установ, реорганізації органів банківського нагляду та створення комітету з нагляду та контролю за рівнем капіталізації банків.

Набуло подальшого розвитку:

Ш обґрунтування особливостей розвитку банківського капіталу в адміністративно-командній системі та їх впливу на функціонування капіталу банків у перехідній і ринковій економіках; дослідження необхідності спеціалізації банківських установ та оптимізації розподілу їх капіталу для сприяння розвитку банківської системи в Україні.

Теоретична значимість роботи полягає в поглибленні наукового аналізу становлення, функціонування та розвитку банківського капіталу в умовах ринкової трансформації економіки України.

Практичне значення дослідження полягає у розробленні рекомендацій щодо вдосконалення структури банківського капіталу в Україні та його активізації у трансформаційній економіці. Результати роботи можуть бути використані при розробці стратегій діяльності банків в Україні, у процесі вдосконалення законодавчої та нормативної бази, практичній діяльності банківських установ, навчальному процесі при підготовці фахівців для банківського бізнесу.

Наукові результати дисертаційного дослідження використано:

џ у навчальному процесі Львівського національного університету імені Івана Франка при викладанні курсів „Банківські операції”, „Аналіз банківської діяльності”, „Кредитування і контроль” (довідка № 323-Н від 04.02.2005 р.);

џ ЗАТ АКБ „Львів” при розробці основних напрямів та пріоритетів підтримки конкурентної позиції на фінансовому ринку України (довідка № 006/01 від 18.02.2005 р.);

џ ВАТ „Електрон Банк” як методологічну основу для розроблення рекомендацій щодо ефективного розвитку і активізації діяльності банку на фінансовому ринку України (довідка № 02/1461 від 31.03.2005 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні теоретичних засад і практичних рекомендацій становлення банківського капіталу в Україні, визначенні шляхів його вдосконалення. Наукові результати, висновки та рекомендації, які винесено на захист, одержані автором самостійно й опубліковані у фахових наукових виданнях.

Апробація результатів дисертації. Основні результати наукового дослідження представлялися та обговорювалися на наукових конференціях економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка впродовж 2001-2004 років; на міжнародних науково-практичних конференціях: “Проблеми та перспективи розвитку фінансів, кредиту і бухгалтерського обліку” (Донецьк, 2002 р.), “Проблеми розвитку малого бізнесу. Тіньовий бізнес” (Харків-Львів, 2002 р.), “Актуальні проблеми формування економічної системи України” (Львів, 2002 р.), “Фінансово-кредитне регулювання ділової активності господарюючих суб'єктів” (Львів, 2002 р.), “Маркетинг і логістика в системі менеджменту” (Львів, 2002 р.), “Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи” (Новояворівськ, 2003 р.), “Економіка пострадянських країн: стан та перспективи розвитку” (Львів, 2003 р.), “Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методологія та практика” (Львів, 2003 р.), “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (Луцьк, 2003 р.), “Економіка посткомуністичних країн в умовах глобалізації” (Львів, 2004 р.), “Грошовий обіг і банківська справа в Україні: минуле та сучасність” (Львів, 2004 р.), “Маркетинг і логістика в системі менеджменту” (Львів, 2004 р.), „Економіка України в євроінтеграційних процесах” (Львів, 2004 р.).

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 8 наукових статей, з них 6 статей - у фахових наукових виданнях загальним обсягом 2,3 др. арк., 10 тез доповідей на наукових конференціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (340 найменувань). Основний зміст роботи викладено на 192 сторінках машинописного тексту. Дисертація містить 20 таблиць, 22 рисунки та 29 додатків.

2. Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано мету і завдання дисертаційної роботи, предмет, об'єкт та методи дослідження, теоретичне і практичне значення роботи, наукову новизну та апробацію одержаних результатів.

У першому розділі „Теоретико-методологічні основи аналізу банківського капіталу в сучасній економіці”, який включає чотири підрозділи, з'ясовано теоретико-методологічні засади дослідження банківського капіталу, розглянуто суть, основні ознаки та види капіталу банків, розкрито його функції, досліджено еволюцію банківського капіталу у світі та виокремлено основні етапи його розвитку в Україні.

У першому підрозділі дисертаційної роботи автором для висвітлення сутності банківського капіталу подаються різні підходи до визначення таких понять: „капітал”, „банківський капітал”, „банківські ресурси”, „власний капітал”, „залучений капітал”, „позичений капітал”, „капітальна база”, „капіталізація”. Вивчення різних підходів до формулювання цих понять дозволили уточнити та подати повніше визначення банківського капіталу, під яким автор розуміє сукупність банківських ресурсів у матеріально-речовій формі, у формі нематеріальних та фінансових активів, що виражені у грошовій формі, сформовані за рахунок власних коштів (внесків акціонерів (учасників)), залучених (вкладів ділових одиниць та домогосподарств) і позичених коштів на грошовому ринку, які використовуються банком для здійснення банківської діяльності задля одержання прибутку.

Під капітальною базою розуміємо базову (початкову) складову частину банківського капіталу, що є відносно стабільною і перебуває у власності банку. Поняття „капіталізація” у банківській сфері трактується як комплекс дій, пов'язаних зі збільшенням обсягу капіталу банку та покращенням якості його формування і використання для максимізації банківського прибутку.

Основними сутнісними ознаками банківського капіталу є те, що, по-перше, він виражений у грошовій формі; по-друге, використовується для здійснення банківських послуг; по-третє, основною метою використання банківського капіталу є отримання прибутку.

У другому підрозділі виділено функції, які виконує банківський капітал і здійснено їх поділ на мікроекономічні, що показують призначення та роль банківського капіталу в процесі розвитку і організації діяльності банку, та макроекономічні, що характеризують зовнішній прояв властивостей банківського капіталу та його складових елементів у банківській системі та економіці (рис. 1).

У роботі показано, що довіра до банківських установ та рівень банківського капіталу залежать від низки чинників.

Функціональну залежність банківського капіталу від низки чинників можна, на нашу думку, виразити за допомогою формули:

Банківський капітал = f (), (1)

де: Д - довіра до банківських установ;

У - якість управління;

А - кількість та вартість акцій (паїв);

П - депозитна політика банку;

І - рівень інфляції;

Р - рівень небезпеки.

Зазначимо, що зростання банківської довіри, якості управління банком, кількості та вартості акцій (паїв), підвищення процентів за депозитами, призводить до збільшення величини банківського капіталу. Отже, тут існує пряма функціональна залежність між цими показниками. Водночас, рівень інфляції, ризики та загрози банківської діяльності несприятливо впливають на величину банківського капіталу.

У третьому підрозділі показано, що функціонування світового банківського капіталу в історико-еволюційному вимірі мало свої особливості. Зокрема, в роботі запропоновано періодизацію та етапи розвитку банківського капіталу у світі (зародження, розвиток, становлення, стабілізація, занепад, відродження, розквіт) і виявлено особливості становлення капіталу банків на кожному етапі.

Враховуючи те, що процес становлення банківського капіталу в Україні почався дещо пізніше, ніж в інших європейських країнах, автором запропоновано окремий погляд на періодизацію розвитку банківського капіталу в Україні. Виокремлено такі стадії: стадія накопичення (ХІІ ст. н.е.), стадія виникнення (кін. ХІІ - поч. ХІІІ ст.), стадія активізації (ХІV - поч. ХХ ст.), стадія занепаду (поч. ХХ ст. - 90-ті рр. ХХ ст.), стадія відродження (90-ті рр. ХХ ст. - поч. ХХІ ст.), стадія піднесення (ХХІ ст.).

Однією з особливостей розвитку банківського капіталу в Україні є його функціонування в адміністративно-командній системі. Аналіз банківського капіталу у цій системі показав, що його становлення було придушене повним втручанням держави в банківську діяльність. На цьому етапі банківський капітал переживав стадію занепаду, оскільки він не розвивався, а існував лише як монопольна власність держави, тобто у формі державного банківського капіталу за повного заперечення приватного капіталу банків. Цілковитою протилежністю до адміністративно-командної системи господарювання є ринкова економіка. При якій головними особливостями розвитку банківського капіталу є: існування приватного банківського капіталу та присутність іноземного капіталу банків; розширення спеціалізації та універсалізації банківського капіталу і створення універсальних та спеціалізованих банків; регулювальна роль держави і невтручання в розвиток банківського капіталу; формування вільної конкуренції та розвиток банківського капіталу за ринковими законами; рух до клієнта та задоволення його потреб з метою максимізації прибутку.

У четвертому підрозділі першого розділу дисертації показано, що монетарна політика впливає на розвиток банківського капіталу з допомогою таких інструментів, як-от: операції на відкритому ринку, регулювання дисконтної ставки та обов'язкові резерви комерційних банків у центральному банку. Також вагомим важелем впливу є капіталотворча та регулятивна діяльність центрального банку. З'ясовано, що при зміні облікової ставки, процентних ставок за депозитами та здійсненні центральним банком операцій на відкритому ринку змінюються темпи зростання обсягів банківського капіталу. Визначено, що методика оцінки достатності банківського капіталу повинна базуватись на міжнародних стандартах і максимально врахувати особливості банківської системи та розвитку економіки всередині країни.

У другому розділі „Стан і перспективи розвитку банківського капіталу в Україні”, який включає чотири підрозділи, досліджуються стан та специфіка розвитку банківського капіталу в Україні, розглядаються основні чинники, які впливають на функціонування вітчизняного банківського капіталу.

У першому підрозділі автором аналізуються сучасні перешкоди розвитку банківського капіталу, розкрито проблеми капіталізації вітчизняної банківської системи, а саме: недосконале нормативно-правове забезпечення банківської діяльності, низька прибутковість банків, недовіра населення до банків, операції у тіньовому секторі, низька інвестиційна привабливість банківського бізнесу, проблема неякісної структури активів тощо. Окремо досліджено динаміку обсягів власного капіталу, активів та зобов'язань банків в Україні.

Простежено, що за 1993-2004 рр. при постійному зростанні ВВП відношення банківського капіталу до ВВП зберігалося на порівняно постійному рівні, тобто зростання капіталу банків було адекватне до збільшення ВВП. Однак, враховуючи низьку частку власного банківського капіталу у ВВП, спостерігається недостатній рівень власного капіталу банків України (табл. 1).

Дисертант пропонує шляхи вирішення проблеми капіталізації та підвищення рівня капіталів банків, а саме: збільшення капіталу за рахунок прибутків банківських установ; введення податкових пільг на прибуток, який скеровується банками на збільшення капіталу; злиття та об'єднання банків (у першу чергу, малих банків, які є фінансово нестабільними та неприбутковими і не в змозі самостійно виконати вимоги з капіталізації); залучення інвесторів (у тому числі іноземних); сприяння збільшенню залучених капіталів (активно залучати кошти домогосподарств); збільшення власних капіталів шляхом випуску привілейованих акцій і виходу комерційних банків на світовий фондовий ринок; збільшення власних капіталів банків залученням у більших обсягах коштів на умовах субординованого боргу.

Таблиця 1. Обсяги ВВП і власного капіталу банків за період 1994 - 2004 рр.* (у фактичних цінах, 1993-1995 рр. - трлн крб., з 1996 - млн грн)

Показники Роки	ВВП	Власний капітал банків	Частка власного банківського капіталу у ВВП, %
1994	1204	365	30,3
1995	5452	1580	29
1996	81519	3156	3,9
1997	93365	3971	4,3
1998	102593	4828	4,7
1999	130442	5878	4,5
2000	170070	6450	3,8
2001	204190	7854	3,8
2002	225810	9981	4,4
2003	264165	12882	4,9
2004	297789	18421	6,2

У другому підрозділі доведено, що сучасний етап формування та розвитку банківського капіталу зумовлює виникнення тенденцій, які породжуються внутрішніми і зовнішніми чинниками впливу на банківський капітал. Внутрішні чинники характеризуються рівнем розвитку банківської системи, здійсненням діяльності банківських установ та реформами уряду всередині країни і їх можна поділити на економічні, політичні, правові та соціальні. Зовнішні чинники характеризують впливи на розвиток банківського капіталу з-за меж країни і їх також можна поділити на групи економічних, політичних, правових та соціальних. На основі виділених чинників акцентовано увагу на основних тенденціях, що можна спостерігати в банківництві України на сучасному етапі. Обґрунтовано класифікацію взаємозв'язків між чинниками і тенденціями розвитку банківського капіталу.

З'ясовано, що окрім недоліків та перешкод, які зустрічаються на шляху до успішного розвитку банківського капіталу, останнім часом простежуються і позитивні тенденції щодо функціонування та ефективного формування банківського капіталу, які спроможні вивести вітчизняну економіку на шлях економічного зростання. Головними тенденціями в розвитку банківництва в Україні на сучасному етапі є: скорочення державного банківського капіталу, укрупнення банківського капіталу шляхом злиття та поглинання банків, збільшення сукупного банківського капіталу, зростання залученого капіталу. Автор розвинув концептуальні засади розвитку банківського капіталу в Україні, що включають декілька етапів. Зокрема, попередня діагностика стану банківського капіталу складається з: аналізу основних показників банківської діяльності; оцінки рівня капіталізації банківської системи; визначення перешкод, які гальмують розвиток банківського капіталу. Створення програми розвитку банківського капіталу включає розроблення законодавчих та нормативно-правових документів, шляхів підвищення рівня капіталізації банків, підвищення ефективності здійснення банківської діяльності, розроблення системи контролю та регулювання банківського капіталу. Реалізація програми розвитку вітчизняного банківського капіталу повинна відбуватися через уведення її в дію для прискорення розвитку банківської системи та економіки загалом, оцінки ефективності здійснення програми та при необхідності коригування програми розвитку банківського капіталу переглядом її здійснення і внесення відповідних змін та продовження чи припинення виконання програми.

У третьому підрозділі виокремлено основні етапи розвитку іноземного банківського капіталу в Україні: початковий (1991-1992 рр.), зародження (1993-1995 рр.), активізації (1996-1997 рр.), стабілізації (1998-1999 рр.) та застою (2000-2004 рр.).

Виявлено основні переваги і недоліки залучення іноземного капіталу у банківську сферу та встановлено необхідність участі іноземного капіталу і діяльності іноземних банків для підвищення ефективності функціонування вітчизняного банківського капіталу та розвитку банківської системи. На думку автора, необхідно активно залучати іноземних інвесторів у банківську сферу України і водночас здійснювати відповідні контроль та регулювання потоків іноземного банківського капіталу. Однак, не дивлячись на те, що приплив іноземного капіталу на український банківський ринок забезпечує багато переваг, потрібно зважати й на недоліки, найважливішим з яких є можливість витіснення вітчизняного банківського капіталу. І хоч суми інвестицій поки що порівняно малі і держава повинна стимулювати залучення іноземного капіталу в банківський сектор України, автор пропонує встановити максимально дозволену частку участі іноземного капіталу в сукупному вітчизняному банківському капіталі на рівні не більше 50%. Необхідність такого обмеження полягає в тому, щоб поряд з розвитком банків з іноземними капіталами на території України існувала можливість розвитку та підвищення ефективності функціонування вітчизняного банківського капіталу.

У четвертому завершальному підрозділі, на основі вивчення зарубіжного досвіду, відзначено необхідність спеціалізації банків та оптимізації розподілу їх капіталу, подано рекомендації щодо підвищення ефективності регулювання та нагляду за банківською діяльністю у сфері контролю за рівнем та якістю банківського капіталу.

На тлі процесів глобалізації, що відбуваються у світі, та у зв'язку з проблемою капіталізації вітчизняних банків, існує необхідність створення спеціалізованих банківських установ. В умовах збільшення концентрації банківського капіталу і зменшення кількості банків з незначним обсягом капіталу, діяльність малих, але фінансово стійких банків має спрямовуватися на особливу клієнтуру. Автор пропонує створювати регіональні спеціалізовані банківські установи та розширювати філійну мережу великих банків. У роботі автор запропонував доцільну схему розподілу банківського капіталу між банківськими установами для сприяння розвитку банківської системи в Україні.

Одним із пріоритетних шляхів поліпшення діяльності банківської системи України, на думку автора, є створення ефективних органів регулювання та контролю за капіталізацією банківських установ. Зокрема, дисертант пропонує створити у складі центрального апарату НБУ Комітет з питань капіталізації банків, який включає наступні підрозділи: відділ контролю за дотриманням економічних нормативів; відділ фінансової санації, злиття та поглинання банків; відділ у справах міжнародної діяльності; відділ перспективного розвитку та консультативну раду. Комітет з питань капіталізації банків повинен тісно співпрацювати з іншими департаментами банківського нагляду. На регіональному рівні у штаті територіальних управлінь НБУ повинні бути передбачені уповноважені працівники з питань капіталізації банків. Створення такого Комітету, на нашу думку, дасть змогу розробляти і впроваджувати новітні методи підвищення капіталізації банків та сприятиме покращенню роботи банківського сектора.

банківський капітал економіка

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і подано практичні рекомендації для розв'язання наукової проблеми щодо становлення та підвищення ефективності функціонування банківського капіталу в Україні в період ринкової трансформації економіки, що виявляється в обґрунтуванні функцій банківського капіталу як на мікро-, так і на макроекономічному рівні, розробленні концепційних засад розвитку банківського капіталу, виявленні чинників впливу і головних тенденцій розвитку капіталу вітчизняних банків. Дослідження важливої наукової проблеми - становлення та вдосконалення ефективного функціонування банківського капіталу в умовах ринкової трансформації економіки України дозволило, відповідно до поставленої мети дисертації, зробити такі висновки теоретичного та практичного характеру:

1. Теоретико-методологічні основи дослідження банківського капіталу в сучасній економіці ґрунтуються, перш за все, на підходах до визначення економічної категорії „капітал”. Наукові погляди на капітал є різнобічними, але спільною рисою в усіх тлумаченнях є те, що капітал розглядається у реальному секторі економіки передусім як засоби виробництва, матеріальне багатство. Водночас, у фінансовому секторі це поняття, окрім матеріального вираження, набуває й грошової форми. Банківський капітал - це сукупність банківських ресурсів у матеріально-речовій формі, у формі нематеріальних та фінансових активів, що виражені у грошовій формі, сформованих за рахунок власних коштів (внесків акціонерів (учасників)), залучених (вкладів ділових одиниць та домогосподарств) і позичених коштів на грошовому ринку, які використовуються банком для здійснення банківської діяльності задля одержання прибутку.

2. Головними мікроекономічними функціями банківського капіталу та його складових є: стартова функція, яка є початком для здійснення банківської діяльності; захисна функція, що захищає кошти вкладників і кредиторів у разі виникнення непередбачених ситуацій; функція підтримання довіри до банку; функція забезпечення оперативної діяльності, яка слугує основою для структурного розвитку банку та здійснення банківської діяльності; функція економічної безпеки, яка спрямована на усунення чи зменшення ризику діяльності банку; управлінська функція, яка дає можливість виявити ступінь участі власників простих акцій в управлінні банком; регулювальна функція, яка дає змогу органам банківського нагляду регулювати діяльність банку; розподільна функція, з допомогою якої відбувається розподіл чистого прибутку між фондами банку та акціонерами; функція індикатора права власності, яка дозволяє визначити власників банківської установи; акумулювальна функція, що полягає в нагромадженні вільних грошових коштів ділових одиниць та домогосподарств. З'ясовано, що банківський капітал виконує також низку макроекономічних функцій, серед яких: сприяння і підтримання конкуренції у банківській сфері; стабілізаційна; забезпечення економічного зростання; стимулювальна, відтворювальна і функція стратегії.

3. Центральною проблемою розвитку банківництва у нашій країні і у зарубіжних державах є визначення достатності банківського капіталу та розроблення нових методів його регулювання. Величина банківського капіталу впливає не лише на обсяги банківського кредитування та здійснення банківських операцій, а й на фінансову стабільність та надійність самого банку. Рівень банківського капіталу залежить від багатьох чинників, головними серед яких є: необхідність достатнього обсягу власного капіталу для задоволення потреб клієнтів у кредитних ресурсах; залежність від специфіки його клієнтів та характеру активних операцій банку; довіра до банківської установи; економічна і політична ситуації в країні, а також рівень інфляції; рівень банківського нагляду та регулювання.

4. Дослідження сучасного стану розвитку банківського капіталу в Україні та аналіз основних показників банківської діяльності показали, що на даному етапі розвитку вітчизняної економіки існує об'єктивна необхідність підвищення рівня капіталізації банків. Для підвищення капіталізації банків важливе значення мають: збільшення банківського капіталу за рахунок прибутків банків; уведення податкових пільг на прибуток, який спрямовується банками на збільшення капіталу; злиття та об'єднання банків (передовсім малих банків, які є фінансово нестабільними і неприбутковими і не в змозі самостійно виконати вимоги з капіталізації); залучення інвесторів (у тому числі іноземних); сприяння збільшенню залучених капіталів (активно залучати кошти населення); збільшення власного капіталу шляхом випуску привілейованих акцій і виходу банків на світовий фондовий ринок.

5. Підвищення ефективності функціонування фондового ринку дозволить акумулювати та перерозподіляти власний капітал банків. В Україні банківський капітал переживає епоху „ренесансу”, про що свідчить посилення суперечок та активізація інтересу дослідників щодо формування та структуризації банківського капіталу; банківський капітал в Україні є дуже роздрібленим між малими банківськими установами; капітал банків є слабким і недостатнім для здійснення масштабного кредитування та інвестування в економіку.

6. Формування та функціонування банківського капіталу в Україні у трансформаційний період відбувається під впливом багатьох чинників (внутрішніх і зовнішніх), які, своєю чергою, можна поділити на економічні, політичні, правові та соціальні. Критерієм поділу на внутрішні та зовнішні чинники є вплив на розвиток банківського капіталу всередині країни та з-за її меж. До внутрішніх чинників зачислено обсяги ВВП і рівень інфляції; рівень безробіття в країні; податкову та монетарну політику; збільшення готівкового обігу; організацію внутрішньобанківської роботи; науково-технічний прогрес; рівень організації регулювання та нагляду за банківською діяльністю; конкуренцію; банківське законодавство; довіру населення до банків тощо. Посеред зовнішніх чинників найвагомішими є привабливість банківського бізнесу для залучення іноземного капіталу; вступ України в СОТ та інтеграція до Євросоюзу; здійснення офшорного банківського бізнесу; відносини з іншими країнами та міжнародними організаціями; Базельська угода достатності капіталу тощо.

7. Основними тенденціями у функціонуванні та розвитку банківського капіталу в умовах ринкової трансформації економіки України основними тенденціями є: укрупнення банківського капіталу шляхом злиття та об'єднання банківських установ; збільшення сукупного обсягу капіталу банківської системи; зростання частки довгострокового кредитування; збільшення обсягів залученого капіталу, зокрема вкладів домогосподарств; зміна частки іноземного банківського капіталу у сукупному капіталі банків України тощо.

8. На основі аналізу процесу становлення іноземного банківського капіталу в Україні виокремлено основні етапи залучення іноземних інвесторів у банківську діяльність. Визначено перспективні шляхи подальшого розвитку іноземного банківського капіталу: створення нових законодавчих та нормативних актів, підвищення інвестиційної привабливості банківського сектора та зменшення ризиків банківської діяльності, а також розвиток інших секторів економіки, зокрема фондового ринку, страхового бізнесу, податкової і пенсійної систем.

9. Важливе значення для забезпечення нормального розвитку банківського капіталу в Україні має організація регулювання та нагляду за банківською діяльністю, а також відповідне законодавчо-нормативне забезпечення. Доцільним є створення Комітету з питань капіталізації банків, окремі відділи якого здійснюватимуть оцінку достатності банківського капіталу, надаватимуть рекомендації щодо злиття і поглинання банків та вдосконалення нормативно-правових актів тощо.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях, які включені до переліку ВАК:

Владичин У.В. Капіталізація банківської системи України // Фінанси України. - 2002. - № 7. - С.145-150.

Владичин У.В. Еволюція та становлення іноземного банківського капіталу в Україні // Вісник Національного університету „Львівська політехніка” „Логістика” № 526. - Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2005. - С.508-514.

Владичин У.В. Передовий зарубіжний досвід розвитку банківського капіталу та можливості його застосування в Україні // Вісник Національного університету „Львівська політехніка” „Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення та проблеми розвитку”. - Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2005. - С.101-108.

Владичин У.В. Роль кредитування в економічному зростанні України // Фінанси України. - 2004. - № 1. - С.96-102.

Владичин У.В. Світовий досвід державного регулювання та нагляду за банківською діяльністю // Науковий вісник Львівського юридичного інституту. Серія економічна. - 2005. - № 1. - С.123-129.

Владичин У.В. Сутність та особливості розвитку віртуальних банків // Фінансово-кредитне регулювання ділової активності господарюючих суб'єктів. / За ред. Є.В.Мниха. - Львів: Інтереко, 2002. - 456 с. (Формування ринкової економіки в Україні. - Спецвип.11). - С.154-157.

У монографіях і навчальних посібниках:

Реверчук С.К., Владичин У.В., Кубів С.І. Банківський капітал: історія, теорія, досвід / За ред. докт. екон. наук, проф. С.К. Реверчука. - Львів: ВПВ ЛвЦНТЕІ, 2004. - 276 с. (визначено теоретико-методологічні основи аналізу банківського капіталу, розкрито особливості розвитку банківського капіталу в процесі еволюції економіки, досліджено сучасний стан та специфіку функціонування банківського капіталу в Україні, з'ясовано роль іноземного капіталу у вітчизняній банківській системі).

Владичин У.В. Банки Галичини в період останньої третини ХІХ ст. - початку ХХ ст. // Скоморович І.Г., Реверчук С.К., Малик Я.Й. та ін. Історія грошей і банківництва: Підручник / За заг. ред. д-ра. екон. наук, проф. С.К. Реверчука. - К.: Атіка, 2004. - С.206-222.

В інших наукових виданнях:

Владичин У.В. Тенденції розвитку банківського капіталу в Україні // Тези доповідей V Міжнародної науково-практичної конференції „Маркетинг та логістика в системі менеджменту”. - Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2004. - С.44-45.

Владичин У.В. Іноземний капітал у банківській сфері України / Тези доповідей IV Міжнародної науково-практичної конференції „Маркетинг та логістика в системі менеджменту”. - Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2002. - С.53.

Владичин У.В. Вплив російського банківського капіталу на розвиток економіки України / Економіка пострадянських країн: стан та перспективи розвитку: Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції, Львів, 7-8 травня 2003 р. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2003. - С.44-45.

Владичин У.В. Депозити населення у структурі банківського капіталу України / Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Тези доповідей (30-31 травня 2003 р.) / Відп. ред. Р.А. Слав'юк. - Луцьк, 2003. - С.218-219.

Владичин У.В. Особливості розвитку банківського капіталу в командно-адміністративній економіці / Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, Львів, 24-25 жовтня 2003р. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2003. - С.46-47.

Владичин У.В. Роль та функції малих банків в Україні // Проблеми розвитку малого бізнесу. Тіньовий бізнес. Харків-Львів. Тези доповідей другої науково-практичної конференції. - Харків, 2002. - С.23-24.

Владичин У.В., Реверчук С.К. Загальна характеристика та специфіка розвитку банківського капіталу в Україні / Матеріали наукової конференції студентів та молодих вчених “Проблеми та перспективи розвитку фінансів, кредиту і бухгалтерського обліку” Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. - Донецьк, 2002. - С.11-12.

Размещено на Allbest.ru

...