В зв'язку з тим, що Україна прагне ввійти до СОТ, економічна політика щодо формування внутрішнього ринку тваринницької продукції повинна базуватися на основних положеннях і вимогах Світової організації торгівлі.

Дослідження показали, що зарубіжні країни широко використовують різноманітні засоби регулювання імпорту та експорту сільськогосподарської продукції для захисту своїх ринків, оперативно реагуючи на зміни на світовому і внутрішньому ринках при дотриманні в основному домовленостей, що були досягнуті в процесі Уругвайського раунду переговорів у сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією.

Митно-тарифна політика в Україні, в основному, здійснюється відповідно до Закону України "Про єдиний митний тариф”, сферою дії якого є єдина митна територія України.

Єдиний митний тариф України - це систематизоване зведення ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Єдиний митний тариф України визначається згідно із згаданим законом та міжнародними договорами України.

В Україні застосовуються такі види мита: адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів; специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів; комбіноване, що поєднує ці обидва види митного оподатковування. На окремі товари та інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне і вивізне мито на термін не більше чотирьох місяців з моменту їхнього встановлення. Автором встановлено, що в окремих випадках при ввезенні на митну територію України тваринницької продукції та вивезенні її за межі цієї території незалежно від інших видів мита доцільно застосовувати: спеціальне мито, антидемпінгове мито, компенсаційне мито.

У дисертації запропоновано встановлювати преференції щодо ставок єдиного митного тарифу України у вигляді звільнення від оподатковування митом, зниження ставок мита або встановлення квот на преференційне ввезення продукції тваринництва, яка надходить з держав, що утворюють разом з Україною митний союз або зону вільної торгівлі; яка надходить з країн, що розвиваються, і користуються загальною системою преференцій.

Поряд із комплексом заходів, спрямованих на зниження імпорту продукції сільськогосподарського виробництва, важливе місце в політиці підтримки власного товаровиробника займає стимулювання експорту сільськогосподарської продукції, що є важливим шляхом реалізації виробленої продукції і підвищення конкурентоспроможності підприємств.

Митні квоти, як і стандартні тарифи, впливають на торгівлю, визначають зростання імпортної ціни. Цінові та економічні наслідки митних квот є залежними від світових цін, від розміру внутрішнього попиту, від розміру митної квоти, а також від різниці між ставками всередині квоти та за її межами.

Застосування інструментів тарифного і нетарифного регулювання є традиційними протекціоністськими заходами, до яких вдаються всі країни учасниці світового ринку. Крім того, основну роль при визначенні ефективності застосування тих чи інших інструментів відіграють умови, за яких вони починають діяти. Це необхідно широко використовувати і на ринку тваринницької продукції.

При аналізі митних ставок щодо тваринницької продукції виявлено неефективність їх методики розрахунку. Тому запропоновано формулу розрахунку мита на тваринницьку продукцію:

,

де І - номінальна ставка мита на готову продукцію;

S - номінальна ставка мита на сировину;

m і V - коефіцієнти, що визначають частку вартості сировини в ціні товару (m) і частку вартості, доданої в процесі обробки (V).

Національна аграрна економіка повинна стати вагомою складовою світової торгівлі продовольством, маючи чітко визначену спеціалізацію і нішу на міжнародному ринку агропродовольчої продукції. Сектор торгівлі продовольством становить значну частину українського експорту і є одним з найбільш чуттєвих до експансії імпорту. Тому при інтеграції в світове господарство необхідно враховувати специфіку і можливості АПК України, його стратегію.

У п'ятому розділі “Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності через розвиток і удосконалення митно-тарифного механізму на ринку продукції тваринництва, і удосконалення економічних відносин України з країнами-учасниками торгівлі” розглянуто митно-тарифний механізм, як важливий елемент зовнішньоторговельної діяльності, шляхи теоретичних підходів до розробки моделей зовнішньої торгівлі, обґрунтовано напрями захисту вітчизняного виробника, викладено напрями маркетингової діяльності в сучасних умовах.

Тактику розвитку ринку тваринницької продукції розглянуто через державне регулювання ринку шляхом вдосконалення митно-тарифного механізму.

Митно-тарифний механізм завжди перебуває у стані залежності від інших складових організації торгівлі та державного регулювання в сфері ринку продукції тваринництва, АПК у цілому та у сфері внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Практично в науковому плані можливі два шляхи розробки теоретичних підходів по лінії організації торгівлі - модель вільної світової торгівлі з відповідним ліберальним зовнішньоторговельним режимом, або модель побудови протекціоністського типу зовнішньої торгівлі із створенням відповідних механізмів. Можлива на практиці і певна комбінація цих двох моделей.

Сучасний митно-тарифний механізм спрямовується, в першу чергу, на захист вітчизняного виробництва від конкуренції закордонних товаровиробників та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Митно-тарифний механізм практично єдиний економічний інструмент державного регулювання зовнішньої торгівлі, що охоплює всю її товарну номенклатуру.

Активізація конкурентної боротьби, підвищення ефективності внутрішнього виробництва є інструментами регулювання стану внутрішнього ринку тваринницької продукції.

Захист внутрішнього ринку і вирівнювання умов виробництва є неминучими компонентами економічної політики кожної держави, причому аграрна сфера є майже обов'язковою зоною щодо високого рівня захисту. Ці захисні заходи, крім імпортних тарифів, включають компенсаційні збори, акцизи, різного роду податки і неподаткові обмеження у виді квот, адміністративного регулювання.

Дослідженням встановлено, що на митно-тарифне регулювання при вирішенні питання захисту внутрішнього товаровиробника покладено створення економічного бар'єру, який за рахунок високого ввізного мита робить збитковим імпорт товарів, що в достатній кількості виробляються вітчизняними товаровиробниками, або (при необхідності) залучення імпорту, навпаки, за рахунок зменшення ввізного мита при ввезенні потрібної сировини робить імпорт економічно вигідним.

Проте, як показує світова практика, рівень ефективності митно-тарифного механізму складає 10-15%. Перевищення цього рівня призводить не до зростання надходжень до державного бюджету, а до їх скорочення. Високі ставки мита і податків на імпорт, часта їх зміна не захищають національних товаровиробників, а призводять до значного порушення умов конкуренції на внутрішньому ринку країни, зростання цін і контрабандного ввозу дешевого товару, за рахунок чого пригнічуються національні товаровиробники.

На внутрішній ринок також впливає збільшення обсягів експорту, що призводить до скорочення продовольства на внутрішньому ринку, розширює можливості для імпорту товарів із зарубіжних країн за підвищеними цінами.

Для захисту внутрішнього виробництва на ринку тваринницької продукції необхідно здійснювати заходи щодо впорядкування торгівлі на внутрішньому ринку, перекривати шляхи надходження на внутрішній ринок фальсифікованих, неякісних, контрабандних товарів, скорочувати торгівлю в невизначених для цього місцях тощо.

Загальний висновок, якому до цього часу ще не приділяють належної уваги, полягає в тому, що членство в СОТ накладає не тільки ознаки обмеження на застосування певних інструментів економічної політики, але і вимагає створення таких інститутів та процедур, які б забезпечували дотримання правил та норм СОТ.

Основою ефективної реалізації вітчизняної тваринницької продукції є маркетинг. Маркетинг як теорія, спосіб мислення, філософія підприємницької діяльності потребує уважного наукового вивчення і реалістичного підходу на ринку тваринницької продукції.

Сутність маркетингу на ринку тваринницької продукції, як показали дослідження, полягає у тому, що ця діяльність спрямована на сільськогосподарське виробництво, створення таких видів тваринницької продукції, які відповідають вимогам ринку. Маркетинг ринку тваринницької продукції полягає у вивченні поточного і перспективного попиту на продукцію ринку і вимог споживачів до таких характеристик, як якість, новизна, техніко-економічні й естетичні показники, ціна. Виходячи з комплексного врахування ринкового попиту, необхідно скласти програму маркетингу сільськогосподарських підприємств на ринку тваринництва: визначити верхню межу ціни на продукцію і рентабельність виробництва. Далі на основі програми маркетингу доцільно розробити інвестиційну політику сільськогосподарського підприємства, провести розрахунок повних витрат виробництва і визначити кінцевий результат господарської діяльності підприємства (валовий прибуток і чистий прибуток).

У дисертації визначено, що маркетинг ринку тваринницької продукції містить у собі визначення каналів і методів збуту з кожної конкретної продуктової групи; проведення розрахунків витрат на організацію збуту, на рекламу і транспортування виробів.

Міжнародний маркетинг на ринку тваринництва розглянуто як складову всієї системи маркетингу в галузі. Його генетичною основою є чинники просторового й географічного порядку, які пов'язані з діяльністю підприємств на ринках інших країн. Він ніби доповнює національно-державний маркетинг.

Особливості міжнародного маркетингу ринку тваринницької продукції полягають у тому, що його організація та методи проведення мають враховувати такі чинники, як незалежність держав, національні валютні системи, національне законодавство, економічну політику держави, мовні, культурні, релігійні, побутові та інші звичаї. Це означає, що міжнародний маркетинг ширший від національного, оскільки він охоплює більшу гаму чинників.

Тому Україна повинна виробити таку маркетингову програму на ринку тваринницької продукції, яка б включала всі вимоги СОТ та передбачала обґрунтований вибір найбільш привабливих ринків, технологій, номенклатури виробів і визначення потреби у фінансових, матеріальних, людських ресурсах для досягнення запланованих показників прибутку і рентабельності виробництва.

Програма маркетингу продукції тваринництва в Україні повинна розроблятися для кожного виду продукції, яка вирощується та переробляється. Мета цієї програми - розробка оптимальних техніко-економічних показників продукції і проведення розрахунків ефективності її виробництва та збуту для планування виробництва і прийняття управлінських рішень. Програма маркетингу також передбачає виробничі та організаційні заходи, необхідні для підтримки протягом тривалого часу високого рівня конкурентоспроможності продукції на ринку. На її основі ведеться пошук нових цільових ринків, споживачів, видів продукції, що дозволить підвищити ефективність функціонування ринку тваринницької продукції в Україні.

Висновки

У дисертації наведено теоретико-методологічне узагальнення засад ринку тваринницької продукції в Україні та запропоновано нове вирішення важливої наукової проблеми щодо стратегії і тактики формування та організаційно-економічного механізму ефективного функціонування ринку продукції тваринництва, що дозволяє зробити наступні висновки:

1. Продовольчий ринок необхідно розглядати як складну інтегровану систему з великою кількістю господарюючих суб'єктів і посередників, різноманітністю соціально-економічних процесів, які тут протікають, неоднозначністю завдань, які необхідно вирішити, значними обсягами інформації, постійно зростаючим числом зв'язків між учасниками ринку. Його основними системними властивостями є відокремленість, структурованість та динамізм. Виділені властивості дозволяють досліджувати продовольчий ринок не як набір господарюючих об'єктів, що функціонують у межах певної території, а як систему, здатну адекватно реагувати на організаційно-управлінські впливи. Вона є сукупністю таких взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих підсистем: 1 - ринкова інфраструктура; 2 - стабілізація та регулювання; 3 - координація пропозиції; 4 - товаровиробники.

2. Продовольчий ринок має особливості, які слід враховувати для успішної діяльності на ньому, а саме: продовольчий ринок якісно виділяється серед інших ринків сукупністю товарів, що реалізуються на ньому, оскільки вони об'єднані в групи продуктів харчування; продовольчі товари порівняно з іншими видами продукції мають свої особливості; ринок продовольства займає особливе місце в структурі аграрного ринку, є визначальним результатом функціонування сільського господарства та переробних галузей і знаходиться в прямій залежності від стану ринку праці, ринку землі, ринку інвестиційних товарів та інших елементів ринкової інфраструктури; на ринок продовольства впливають сезонність виробництва сільськогосподарської продукції та її споживання, залежність пропозиції на ринку продовольства від природнокліматичних умов.

3. Системна основа побудови продовольчого ринку вимагає непростих і багатопланових дій, спільними в яких виступає лише стратегічна спрямованість на надання йому стабільного характеру та соціальної орієнтації. Тому для забезпечення успіху потрібна досконала законодавча база. Існуючі нормативно-правові документи створення та функціонування продовольчого ринку є недостатньо послідовними і суперечливими.

4. Найважливішими елементами ринку продовольства є попит, пропозиція, ринкова ціна та конкуренція, які характеризують кон'юнктуру ринку.

Оцінка продовольчого ринку і його кон'юнктури неможлива без глибокого системного вивчення умов виробництва продукції, її зберігання, збуту і переробки, всебічної оцінки відтворювального процесу в агропромисловому комплексі і в його окремих галузях. А відповідно має бути чітка стратегія і тактика формування та функціонування ринку тваринницької продукції в Україні.

5. Організаційно-економічний механізми - це сукупність ефективних, методів формування та функціонування усіх елементів господарської системи. До системи цих механізмів входять: внутрігосподарські механізми, механізми впливу монополій, механізми вільного ринкового регулювання, механізми державного регулювання, механізми впливу соціальних інститутів та механізми зовнішнього впливу.

6. Ринок тваринницької продукції, як особливий вид продовольчого ринку, є складною економічною системою, стан і можливості розвитку якої визначаються чинниками, що охоплюють комплекс природнокліматичних, організаційно-економічних, науково-технічних, соціальних та політичних умов функціонування продуктивних сил. До найважливіших з них відносяться: платоспроможний попит населення; економічний потенціал продовольчого ринку; рівень вітчизняного виробництва сільськогосподарської продукції; рівень розвитку ринкової інфраструктури; міжрегіональний поділ праці; характер зовнішньоекономічних зв'язків; рівень захисту внутрішнього ринку тощо.

Обсяги виробництва тваринницької сировини і продовольства в першу чергу залежать від ємності внутрішнього ринку. Нині потенціал внутрішнього ринку продуктів харчування в Україні становить 105,8 млрд. грн.

7. Формування ринку тваринницької продукції повинно відповідати найважливішим напрямам забезпечення розвитку власного виробництва сировини і продовольства і охоплювати усі сфери діяльності продовольчого ринку. В свою чергу, стратегія розвитку ринку тваринницької продукції має базуватися на необхідності забезпечення тваринницькою продукцією країни на основі досягнення високого рівня економічної ефективності сільськогосподарського виробництва і стабільного функціонування продовольчого ринку. Формування і розвиток останнього має відбуватися в напрямі удосконалення системи збуту продукції і організації торгівлі тваринницькою продукцією.

8. Базовим для організаційно-економічного механізму ринку тваринницької продукції в умовах приватної власності є механізм, що включає систему стимулів, які підвищують ефективність виробництва та торгівлі. Іншими словами, це система формування цілей, стимулів, які перетворюють матеріальні та духовні потреби людей в кінцеві результати виробництва та задовольняють платоспроможний попит покупців.

У теоретико-методологічному плані категорія ефективності ринку тваринницької продукції є цілісною системою економічних ринкових відносин з приводу одержання найбільшої віддачі від сукупних витрат та найбільшої економії затрат суспільної праці, системоутворюючими ознаками якої виступають людський капітал, основний капітал і матеріальні витрати, без яких взагалі неможливе створення речового багатства.

9. Дослідження показують, що державна політика в цілому має потужний вплив на продовольчий ринок та ціни. У цьому відношенні виділено дві риси існуючої державної політики в Україні. По-перше, це відсутність стабільності та прозорості державної політики, що залишається в Україні незмінним. Іншою рисою державної політики в Україні є часті приховані втручання у ціноутворення та реалізацію тваринницької продукції, особливо на місцевому рівні. Частково це є наслідком недоліків національного законодавства та механізмів його виконання, наприклад, відсутності чіткого визначення меж повноважень місцевих органів влади у контролюванні пропозиції продуктів харчування на місцевому рівні. Проте, навіть у більшій мірі, ніж недосконалість законодавства, на адміністративне свавілля впливає низький рівень розвитку ринкових інституцій, коли накази замінюють відсутні системи інформаційної, юридичної, кредитної та консультаційної підтримки.

10. З переходом до ринкових відносин кардинально змінюється система моніторингу та аналізу функціонування ринку тваринницької продукції. Тому моніторинг і аналіз потрібно проводити через процеси ринкової трансформації. Вивчати ці процеси найрезультативніше з системних позицій, розглядаючи в рамках продуктових систем різних рівнів: від елементарних - до державного аграрного комплексу.

11. Споживчий ринок молока та молокопродукції формується через підприємства переробної промисловості, міські ринки, а також ринки населених пунктів, видачу в рахунок оплати праці, продаж безпосередніми товаровиробниками і різного роду посередниками. В останні роки виявлено тенденцію до спаду виробництва молока. Основними причинами є скорочення поголів'я корів, зниження їх продуктивності та значне зниження купівельної спроможності населення, що призвело до зниження споживання молока й молочних продуктів в розрахунку на душу населення у 2003 р. до 200 кг.

12. У системі заходів стабілізації галузі головним завданням на найближчі роки повинно бути: припинення зменшення поголів'я, відновлення якісних показників продуктивності тварин, скорочення витрат на корми, зменшення витрат молока на виробничі потреби.

Важливим фактором підвищення економічної ефективності виробництва молока є ціни на його реалізацію, що залежать від співвідношення попиту й пропозиції по періодах року та платоспроможності населення.

13. Виробництво яловичини в сільськогосподарських підприємствах за 2003 р. зменшилося в живій масі порівняно з 2002 р. на 31,7%, у господарствах населення спостерігалася тенденція нарощування на 17%. Виробництво свинини збільшилось на 29,4%. Споживання м'яса та м'ясопродуктів у розрахунку на душу населення склало 32,5 кг, що складає лише 70% від світового споживання.

Імпорт великої рогатої худоби і живих свиней зменшується, але триває. Внутрішнє регулювання ринку в Україні не розвинене, що свідчить про необхідність ефективного формування державної політики щодо розвитку ринку м'яса та м'ясопродукців в Україні, забезпечення його наповнення.

14. У світовому рейтингу виробників м'яса птиці Україна посідає 40-е місце. Практично за період економічної кризи м'ясне птахівництво суспільного сектора було повністю зруйноване. В Україні проблема розвитку м'ясного птахівництва набрала надзвичайно гострого характеру, а її внутрішній ринок тривалий час заповнювався імпортними продуктами цієї галузі. Тому необхідно суттєво підвищувати обсяги виробництва м'яса птиці та яєць з метою насичення ринку.

15. Зовнішній ринок продуктів тваринництва є складовою частиною світового аграрного ринку. Цей ринок найбільш складний і найменш прогнозований. Він характеризується низькими темпами росту товарообігу, різким коливанням обсягів та структури експорту і імпорту, піднесенням і спадом цін, нестійкістю кон'юнктури по багатьох товарах. Обсяги міжнародної торгівлі продуктами тваринництва збільшуються повільніше, ніж це властиво торгівлі в цілому або ж торгівлі сільськогосподарської продукцією. Для торгівлі продуктами тваринництва характерні досить часті зміни кон'юнктури, довгі періоди застою, різкі переходи від піднесення до кризи. На світових ринках цих товарів майже не відчувається циклічність розвитку.

16. Державне регулювання повинно базуватися на основних положеннях та вимогах СОТ. Для України та її ринку тваринницької продукції в сучасних умовах доцільно використовувати мінімум показників, що дозволяють оцінювати конкурентоспроможність, зокрема, запропоновані у дисертації - обсяг валового внутрішнього продукту, що віддзеркалює ємність вітчизняного ринку країни та її експортний потенціал; співвідношення середніх індексів цін на експортні й імпортні товари та послуги. Доведено, що у співвідношенні середніх індексів цін на експортні й імпортні товари акумулюється процес можливого посилення конкурентоспроможності.

17. Принципи ЄС передбачають удосконалення митно-тарифного механізму, відміну митних бар'єрів і кількісних обмежень на імпорт та експорт товарів у торгівлі, а також інші подібні заходи; спільну торгівельну політику, скасування перешкод на шляху вільного руху товарів та капіталу; спільну політику у сфері ринку тваринницької продукції; систему запобіжних заходів щодо забезпечення конкуренції на внутрішньому ринку тваринницької продукції, що досить проблематично для України з огляду нинішньої економічної ситуації.

Необхідно забезпечити захист від дискримінації інтересів ринку тваринницької продукції України на ринках тваринницької продукції країн ЄС. Для запобігання такій ситуації слід застосувати механізм синхронізації у процесах відкриття ринків тваринницької продукції країн Європейського Союзу та України, на основі методичних засад, запропонованих у дисертації, щоб не посилювати зовнішні і внутрішні суперечності, нерівномірність економічного розвитку та диспропорції економічної структури між Україною та країнами ЄС.

Стрижнем досягнення досконалої синхронізації у процесах відкриття ринків тваринницької продукції країн ЄС та України повинні стати збалансування обсягів експорту та імпортну тваринницької продукції між країнами ЄС та Україною і її ринку тваринницької продукції.

18. Організаційно-методичні чинники ГАТТ/СОТ недостатньо зорієнтовані на селективний підхід відносно розвитку зовнішньоекономічних відносин ринку тваринницької продукції. Досвід, що уже зафіксований в ГАТТ/СОТ, не передбачає синхронізацію товарообміну між країнами щодо еквівалентності. Доведено, що вирішення цього питання є обов'язковим для України та її ринку тваринницької продукції й ігнорувати таку вимогу невиправдано.

Досвід функціонування механізму ГАТТ/СОТ у країнах з розвинутою економікою був, є й буде завжди вирішальним чинником їх інтеграційної політики.

19. Митно-тарифний механізм, методи тарифного та нетарифного регулювання, заходи лібералізації і протекціонізму необхідно враховувати не лише на ринку тваринницької продукції однієї країни, а і в інших країнах. На цих засадах необхідно оцінювати і порівнювати значення надбань і втрат, що буде сприяти з'ясуванню питання взаємовпливу внутрішнього і зовнішнього ринків тваринницької продукції та передбачати різні варіанти розвитку світового ринку. Щодо найважливіших моделей-залежностей, то ними повинні стати запропоновані коефіцієнт відносної лібералізації і коефіцієнт надбань.

Запропонована оцінка результатів застосування митно-тарифного механізму, методів тарифного та нетарифного регулювання ринку, лібералізації і протекціонізму на засадах показників надбань та втрат сприятиме узгодженості пропозиції і попиту на ринку тваринницької продукції.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Топіха В.І. Формування ринку тваринницької продукції в Україні: проблеми та перспективи. Миколаїв: МДАУ, 2004. 221с. (14,0 ум. друк. арк.).