Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 658.27

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДОЦІЛЬНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.06.01 - Економіка, організація і управління

підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ВИШНЕВСЬКА АНАСТАСІЯ ВІКТОРІВНА

Дніпропетровськ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному гірничому університеті Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ).

Науковий керівник - кандидат геолого-мінералогічних наук, доцент Шаров Олександр Іванович, Національний гірничий університет Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ), директор Інституту економіки.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Хобта Валентина Михайлівна, Донецький національний технічний університет Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), завідувачка кафедри економіки підприємства;

кандидат економічних наук, доцент Єрмошкіна Олена В'ячеславівна, Національний гірничий університет Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ), доцент кафедри економічного аналізу та фінансів.

Провідна установа - Криворізький технічний університет Міністерства освіти і науки України (м. Кривий Ріг), кафедра економіки, організації та управління підприємством.

Захист відбудеться “12” вересня 2005 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.080.01 при Національному гірничому університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 49027, м.Дніпропетровськ, просп. К.Маркса, 19.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного гірничого університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 49027, м.Дніпропетровськ, просп. К. Маркса, 19.

Автореферат розісланий “10”серпня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

К 08.080.01, канд.екон.наук, доц Грідін О.П.



АНОТАЦІЯ

Вишневська А.В. Удосконалення механізму визначення економічної доцільності використання основних виробничих фондів промислових підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - “Економіка, організація і управління підприємствами.” - Національний гірничий університет, Дніпропетровськ, 2005. фінансовий фонд актив управління

Дисертація присвячена актуальній проблемі оптимізації управління основними фондами, що складають основну частку в структурі активів промислових підприємств, в умовах сучасних ринкових відносин в Україні.

Науково обгрунтовано складові та оригінальну структуру механізму визначення економічної доцільності використання основних виробничих фондів. Зазначений механізм адаптовано до вимог Міжнародних стандартів оцінки і фінансової звітності та діючого українського законодавства. Розроблено алгоритм оптимального управління активами, спрямований на максимізацію вартості підприємства, що дозволяє підвищити ефективність його функціонування. Порівняльний аналіз сучасних підходів до переоцінки і зменшення (відновлення) корисності основних фондів дозволив виявити, який із зазначених підходів в найбільшій мірі інтегрується з методикою оптимального управління ними. Обгрунтовано вибір вартості основних фондів і методичних підходів до їх оцінки для визначення економічної доцільності їх подальшого використання.

Ключові слова: активи, основні виробничі фонди, ефективність, управління, вартість підприємства, вартість основних фондів.



АННОТАЦИЯ

Вишневская А.В. Усовершенствование механизма определения экономической целесообразности использования основных производственных фондов промышленных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 - “Экономика, организация и управление предприятиями.” - Национальный горный университет, Днепропетровск, 2005.

Дисертация посвящена актуальной проблеме оптимизации управления основными фондами, которые составляют основную долю в структуре активов промышленных предприятий, в условиях современных рыночных отношений в Украине.

Предложены и научно обоснованы составляющие и оригинальная структура механизма определения экономической целесообразности использования основных производственных фондов. Определены ключевые преимущества указаного механизма: стандартизация процесса принятия экономических решений, связанных с управлением активами предприятия; высвобождение дополнительных денежных ресурсов за счет оптимального управления активами; обеспечение возможности мониторинга стоимости активов и своевременного принятия обоснованных стратегических решений по отношению к ним. Механизм определения экономической целесообразности использования основных производственных фондов адаптирован к условиям Международных стандартов оценки, Международных стандартов финансовой отчетности и действующего украинского законодательства. Обоснована сущность влияния процесса управления активами на эффективность функционирования предприятия. Выявлены основные факторы формирования собственного капитала предприятия и их влияние на увеличение его стоимости. Разработаны правила управления активами определенных типов в зависимости от соответствующих им видов стоимости с целью повышения эффективности их эксплуатации. Сравнительный анализ современных подходов к переоценке и уменьшению (восстановлению) полезности основных фондов позволил выявить, какой из указанных подходов в наибольшей степени интегрируется с методикой оптимального управления активами предприятия. Методика базируется на расчете двух видов стоимости активов, позволяющих определить экономическую предпочтительность принятия решений - продолжить контроль над активом или прекратить контроль над ним. Теоретически обоснован выбор стоимости основных фондов и методических подходов к их оценке для определения экономической целесообразности их дальнейшего использования. Разработан алгоритм оптимального управления основными фондами, направленный на максимизацию стоимости предприятия, позволяющий повысить эффективность його функционирования.

Обосновано, по какому виду стоимости активы целесообразно отражать в финансовой отчетности с целью повышения адекатности отражения финансового состояния предприятия, изменений его финансового состояния и результатов деятельности.

Установлена взаимосвязь видов стоимости экономических решений по отношению к активам, предусмотренных концепцией CCF, с традиционными видами стоимости, используемыми в теории и практике оценки с целью оптимизации управления основными фондами предприятий. Осуществлена классификация активов по группам с позиции соответствующих им значений видов стоимости, для выявления активов, по отношению к которым решение о прекращении контроля экономически целесообразно.

Определено влияние оперативной и стратегической политики управления активами предприятия на эффективность использования основных производственных фондов промышленных предприятий.

Ключевые слова: активы, основные производственные фонды, эффективность, управление, стоимость предприятия, стоимость основных фондов.



ANNOTATION

Vishnevskaya А.V. Imperfection of the mechanism of determination of economic expediency of use of the fixed capital stock of industrial enterprises. - Manuscript.

The dissertation for the degree of Ph. D. majoring in 08.06.01 - `Economy, Enterprise Organization and Management'. - National Mining University, Dniepropetrovsk, 2005.

The dissertation is dedicated to topical issue of optimization of fixed capital control which is the principle of the asset profile of industrial enterprises in modern market relations in Ukraine.

It suggests and grounds scientifically components and a unique structure of the mechanism of determination of economic expediency of the use of the fixed capital stock of industrial enterprises. The stated mechanism is adjusted to the International Appraisal Standards, the International Financial Statement Standards and the applicable Ukrainian legislation. It develops algorithm of fixed capital assets optimal management oriented on enterprise value maximization, which enables to increase its operation efficiency. It suggests rules of specified type assets management subject to the relevant type of value for the purpose of enhancement of their operation. Comparative analysis of the modern approaches to reappraisal and reduction (recovery) of utility of the capital assets enabled to determine the kind of the specified approaches which is mostly integrated with the procedure of optimal control over the assets of enterprise. It theoretically motivates choice of the value of fixed capital assets and technical approaches to their appraisal for determination of economic expediency their subsequent usage.

Key words: assets, fixed capital stock, efficiency, management enterprise value, value of fixed assets.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На тлі стрімкої інтеграції світових економічних відносин та посилення глобалізації у сучасному суспільстві основним критерієм підвищення ефективності функціонування промислових підприємств стає їх вартість, а генеральною метою їх діяльності - максимізація цієї вартості. На формування вартості підприємства впливає значна кількість факторів. Власний капітал є одним із основних елементів, що визначає його вартість. Традиційно під власним капіталом підприємства розуміють активи, що залишаються після вирахування всіх його зобов'язань. Таким чином, активи є одним із ключових факторів, що впливають на величину власного капіталу. Тому оптимізація управління активами підприємства, що спрямована на підвищення їх вартості, є одним із дієвих методів досягнення мети максимізації власного капіталу підприємства.

Протягом останніх років у промисловості України спостерігається тенденція зниження ефективності управління активами промислових підприємств, що негативно відбивається на їх прибутковості. Як правило, основну частку в активах цих підприємств становлять основні засоби. Виявлена тенденція має місце і по відношенню до основних засобів промислових підприємств, що виражається в зниженні їх прибутковості з одночасним ростом вартості їх виробничих фондів. Економічна доцільність подальшого використання основних виробничих фондів є основним питанням при оптимізації управління ними, оскільки від того, які економічні потоки вони будуть генерувати в результаті їх експлуатації - позитивні чи негативні, залежить ефективність функціонування промислового підприємства.

Оцінка основних виробничих фондів є основоположним компонентом стратегічного управління ними, оскільки в залежності від того, за якими видами вартості оцінені активи, суттєвим чином залежить фінансовий стан підприємства, фінансові результати його діяльності, а також вибір правильних економічних рішень по відношеню до них. Саме тому в дисертаційній роботі поставлено наукове завдання, що полягає у науковому обгрунтуванні та удосконаленні механізму визначення економічної доцільності використання основних виробничих фондів промислових підприємств, елементи якого здійснюють формування управлінської інформації на основі обгрунтованого вибору видів вартості основних засобів та методичних підходів до їх оцінки для цілі оптимального управління ними.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційна робота виконана згідно з держбюджетними темами “Розробка та обґрунтування методів оцінки економічної надійності та інвестиційної привабливості вугільних шахт” №ГП-316 (ДР № 0103U001287) і “Розробка та обгрунтування методів оцінки економічного стану шахт в умовах реструктуризації та механізму визначення збалансованої ціни на вугілля та оптимального розподілу дотацій за специфікою окремих регіонів Донбасу” №ОБ-26 (ДР № 0104U004633). У зазначеній роботі автор, як виконавець, обґрунтував підходи до оцінки майна для визначення економічного стану основних виробничих фондів при їх існуючому варіанті експлуатації та удосконалив механізм оцінки економічної доцільності їх подальшого використання.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних та методичних положень, а також практичних рекомендацій до удосконалення та впровадження механізму визначення економічної доцільності використання активів (основних виробничих фондів) на основі обґрунтованого вибору видів вартості активів і методичних підходів до їх визначення, що забезпечує ефективне функціонування промислових підприємств.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення наступних задач:

- розкриття сутності впливу процесу управління активами на ефективність функціонування підприємства, а також встановлення взаємозв'язку управління активами і їх оцінки для розробки базового алгоритму управління активами підприємства, спрямованого на максимізацію його вартості;

- аналіз економічної сутності різних видів вартості активів (основних засобів) і вибору видів вартості активів для оптимального управління ними;

- обгрунтування методичних підходів до оцінки майна для визначення видів вартості активів, що використовуються для підвищення ефективності управління ними;

- розробка методики оптимального управління активами (основними виробничими фондами) для визначення економічної доцільності їх подальшого використання з метою підвищення ефективності функціонування промислових підприємств;

- розробка практичних рекомендацій щодо адаптації методики оптимального управління активами (основними виробничими фондами) підприємств до вимог міжнародних стандартів і діючого національного законодавства.

Об'єктом дослідження є процес управління активами підприємств у сучасних умовах ринкових відносин в Україні.

Предметом дослідження є механізм управління активами (основними виробничими фондами), що дозволяє визначити економічну доцільність їх використання з метою підвищення ефективності функціонування промислових підприємств.

Методи дослідження Дослідження проводилось за допомогою різноманітних методів наукового пізнання: узагальнення й абстрагування - для дослідження методології управління активами і підходів до їх оцінки та уточнення стратегій управління основними виробничими фондами промислових підприємств; статистичного - для дослідження зв'язку прибутку промислових підприємств та вартості їх основних фондів за минулі роки; аналізу і синтезу - при встановленні взаємозв'язку видів вартості активів, передбачених концепцією умовно-грошових потоків (концепцією CCF), з видами вартості, передбаченими Міжнародними стандартами оцінки і фінансової звітності, Національним стандартом №1 “Загальні положення оцінки майна і майнових прав”, П(с)БУ 7 “Основні засоби”; наукового обгрунтування - для визначення видів вартості активів (основних засобів) і методичних підходів до їх оцінки з метою оптимального управління основними виробничими фондами промислових підприємств; порівняльного аналізу - для дослідження процедур переоцінки і зменшення корисності основних засобів в контексті оптимального управління ними; економіко-математичного - для формування вартісних показників, що дозволяють визначити економічну доцільність використання основних виробничих фондів промислових підприємств. Обробка даних здійснювалась за допомогою ПЕОМ з використанням пакета прикладних програм Microsoft Office for Windows XP.

Наукові положення, що захищаються в роботі:

- оптимальне управління основними виробничими фондами, які складають основну частку в структурі активів промислових підприємств, може базуватися на застосуванні всього двох видів вартості активів із різноманіття існуючих: вартості у використанні при найефективнішому варіанті експлуатації активів і їх чистої вартості реалізації;

- визначення економічної доцільності використання активів промислових підприємств може бути здійснено за допомогою розрахунку вартості у використанні активів на основі доходного підходу до оцінки майна та їх чистої вартості реалізації на основі порівняльного підходу до оцінки майна.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в науковому обгрунтуванні і удосконаленні механізму визначення економічної доцільності використання активів (основних виробничих фондів) підприємств, який, на відміну від існуючих, заснований на двох видах вартості активів і відповідних підходах до їх оцінки, що дозволяє забезпечити ефективне функціонування промислових підприємств у сучасних умовах.

У процесі дослідження отримані наукові результати, які характеризуються такою науковою новизною:

уперше:

- встановлено, що для оптимального управління активами (основними виробничими фондами) доцільно використовувати всього два види вартості: вартість у використанні при найбільш ефективному варіанті їх експлуатації і чисту вартість реалізації, що на відміну від існуючих підходів, підпорядковує оцінку активів конкретній цілі управління, забезпечуючи цілеспрямоване підвищення ефективності функціонування промислових підприємств;

- обгрунтовано, що для оцінки економічної доцільності використання активів (основних виробничих фондів) вартість у використанні необхідно визначати на основі доходного підходу до оцінки майна, чисту вартість реалізації - на основі порівняльного підходу до оцінки майна, що, на відміну від існуючих підходів оцінки економічної доцільності використання основних виробничих фондів, дозволяє найбільш обгрунтовано приймати економічні рішення по відношенню до активів промислових підприємств, виходячи винятково із вартісних показників, що представляють собою конкретні види вартості активів;

удосконалено:

- механізм вибору підходу до оцінки активів підприємства, що, на відміну від існуючих, підпорядковує оцінку активів конкретним цілям управління: найбільш ефективному використанню конкретного активу або його реалізації;

- механізм вибору виду вартості активів для їх відображення, що, на відміну від інших підходів, базується на очікуваному доході при існуючому варіанті експлуатації активів;

- механізм оптимального управління активами (основними виробничими фондами) підприємств, який, на відміну від існуючих, трансформує вартості активів у відповідні економічні рішення, що дозволяє приймати обгрунтовані економічні рішення по відношенню до них, які базуються винятково на порівнянні вартості, а не на якісних показниках;

дістала подальшого розвитку концепція умовно-грошових потоків (концепція CCF) шляхом доведення можливості її використання для розробки алгоритму оптимального управління активами, що увійшов до складу механізму оптимального управління основними виробничими фондами промислового підприємства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення дисертації доведені до рівня конкретних рекомендацій, пропозицій щодо вдосконалення механізму вибору видів вартості основних засобів і методичних підходів до їх оцінки для оптимального управління основними виробничими фондами підприємств. Удосконалений механізм визначення економічної доцільності використання основних виробничих фондів забезпечує можливість моніторингу вартості активів та своєчасного прийняття обгрунтованих стратегічних рішень по відношенню до них з метою підвищення ефективності функціонування промислових підприємств. Результати дисертаційної роботи, у вигляді методики оптимального управління основними виробничими фондами підприємства, а також методичних рекомендацій стосовно оцінки їх подальшого використання, впроваджені у діяльність ТОВ фірми “ІНКОН-ЦЕНТР” (акт впровадження від 17.05.2005р.), ТОВ Компанії з управління активами та адміністрування пенсійних фондів “Ті.Бі.Ай.Ейч.-СігмаБлейзер” (акт впровадження від 10.06.2005р.), Відкритого недержавного пенсійного фонду “Європа” (акт впровадження від 15.06.2005р.).

Теоретичні положення з розробленого механізму оптимального управління активами (основними виробничими фондами) промислових підприємств використовуються при викладанні дисциплін “Стратегія підприємства”, “Економіка підприємства”, “Фінанси підприємства”, “Стратегічний менеджмент”, “Управління потенціалом підприємства” у Національному гірничому університеті (довідка від 20.05.2005р.).

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно сформульовані і обгрунтовані наукові положення, висновки і рекомендації щодо вибору видів вартості основних засобів і методичних підходів до їх оцінки, як основи для визначення економічної доцільності використання основних виробничих фондів промислових підприємств.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації були обговорені на українських і міжнародних науково-практичних конференціях: “Проблеми економічної освіти і науковий прогрес” (Кривий Ріг, 2003 р.); “Незалежний аудит в Україні та міжнародний досвід” (Київ, 2003 р.); “10 років Національному центру обліку та аудиту України” (Київ, 2003 р.); “Застосування міжнародних стандартів аудиту в національній практиці” (Запоріжжя, 2003 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи викладені в 10 наукових публікаціях загальним обсягом 4,20 умов.-друк. арк., з них автору належить 2,86 умов.-друк. арк., в тому числі 7 статей у журналах і збірниках наукових праць (фахові видання), 3 статті у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 135 найменувань і додатків. Повний обсяг дисертації складає 184 сторінки. Робота містить 42 рисунки, 16 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Аналіз існуючих підходів до управління основними фондами і їх оцінки” охарактеризовано стан проблеми управління основними фондами підприємств і здійснено постановку завдань дослідження.

Дослідження базуються на фундаментальних працях вітчизняних та зарубіжних вчених: Бланка І.О., Шмалена Г., Соколова Я.В., Хобти В.М., Малюги Н.М., Бойко В.В., Єрмошкіної О.В., Шевчука Г.А., Горобинської М.В., Решетюка Г.М., Фрідмана Дж., Ордуея Николаса, Дамодарана Асвата, Екклза Роберта Дж., Герца Роберта Х., Кігана Е. Мері, Філліпса Дейвида М.Х.

У результаті вивчення було виявлено, що управління і оцінка активів тісно пов'язані між собою, до того ж управління є визначальним, а оцінка повинна бути підпорядкована конкретним управлінським цілям. Ефективне управління основними виробничими фондами вирішує цілий комплекс стратегічних завдань промислових підприємств, а також значно впливає на результати їх фінансово-господарської діяльності і, як наслідок, на величину їх власного капіталу.

Аналіз існуючих методів і концепцій управління основними фондами дозволив визначити сутність і ціль управління активами підприємства. У ході досліджень встановлено, що сутність управління активами полягає у прийнятті і реалізації тих економічних рішень, що дозволяють підвищити вартість підприємства. Управління активами складається із вирішення цілого ряду повсякденних завдань, при яких використовуються і нефінансові показники, але, в кінцевому підсумку, метою управління активами підприємства є не що інше, як максимізація його вартості, яка виражається у прирості прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства.

На підставі аналізу процесу функціонування підприємства визначено основні чинники формування його власного капіталу.

На основі проведеного дослідження встановлено, що, оскільки при визначенні і доходів, і витрат, а також і при операціях вкладення і вилучення коштів, задіяні активи, тому активи є одним із ключових факторів, що визначають величину власного капіталу підприємства і, як наслідок, значно впливають на його вартість. Основні виробничі фонди переважають в структурі активів промислових підприємств, таким чином оптимізація управління виробничими фондами є одним із дієвих методів підвищення ефективності функціонування підприємств.

Аналіз основних показників, що характеризують стан основних фондів у промисловості, показав, що за період з 1995 по 2003 роки середньорічний темп приросту вартості основних фондів промислових підприємств в Україні склав 4,5%, у той час як середньорічний приріст їх прибутку мав від'ємне значення - -3,33%, що свідчить про тенденцію зниження ефективності діяльності підприємства на одиницю вартості основних фондів. Тобто, з ростом вартості основних фондів промислових підприємств величина їх прибутку падає. Зафіксована тенденція означає недостатню ефективність управління основними фондами промислових підприємств, яка є одним з ключових факторів, що погіршують ефективність функціонування підприємства (зниження його прибутковості, рентабельності активів та ін.).

Аналіз вітчизняного та світового досвіду в сфері управління активами встановив, що більшість авторів підходів до управління основними фондами в недостатній мірі аналізують взаємозв'язок управління і оцінки активів, оцінка ж є своєрідним фундаментом управління в економіці, оскільки будь-яке рішення, в кінцевому підсумку, базується на порівнянні вартості. Встановлено, що вельми важливим є об'єднання вказаних категорій (категорії оцінки і категорії управління) в єдиний механізм управління активами, який би підпорядковував оцінку активів конкретним цілям управління. Результати проведеного дослідження показали, що всю множину підходів до управління активами і їх оцінки можна розділити на дві підмножини: підходи до управління активами без визначення відповідних видів вартості активів для цілей оптимального управління ними і підходи до оцінки активів без підпорядкування їх конкретним управлінським цілям. Також встановлено, що існуючі на даний час підходи до управління активами не містять механізмів виявлення активів, по відношенню до яких продовження контролю економічно доцільне, а по відношенню до яких ні. Таким чином, для подальшого дослідження проблеми управління основними виробничими фондами було використано концепцію умовно-грошових потоків (концепцію CCF), оскільки саме ця методологія розглядає обчислення вартості активів з позиції прийняття економічних рішень по відношенню до них, а також передбачає механізм виявлення об'єктів економічних відносин, що визнаються активами .

З урахуванням того, що активи - це ресурси, що контролюються підприємством у результаті минулих подій, від яких підприємство очікує економічні вигоди у майбутньому, концепція CCF передбачає два якісно відмінних типи економічних рішень, які можуть бути прийняті по відношенню до активів підприємства:

- продовжити контроль над активом - рішення типу Rⁱ₁₁;

- припинити контроль над активом - рішення типу Rⁱ₁₀.

У механізмі визначення економічної доцільності використання основних виробничих фондів, який удосконалений у ході дослідження на базі концепції CCF, враховується взаємозв'язок управління і оцінки активів, що дозволяє підвищити ефективність використання основних виробничих фондів та забезпечити напрямки збільшення прибутку як головного показника підвищення ефективності управління підприємством.

У другому розділі “Методологічні основи оптимального управління основними виробничими фондами підприємств” визначено методологічні основи створення, функціонування і взаємодії ключових складових механізму визначення економічної доцільності використання активів на прикладі управління основними виробничими фондами промислових підприємств.

Для конкретизації наведеного механізму було систематизовано і синтезовано методи оцінки активів, передбачені Міжнародними стандартами оцінки (МСО) і Міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ), з позиції підпорядкованості конкретних видів вартості активів відповідним цілям управління. Проведений аналіз дозволив виявити взаємозв'язок між вартостями економічних рішень, передбачених концепцією CCF, що відповідають активам підприємства, і традиційними видами вартості, що використовуються в теорії і практиці оцінки.

Величини вартості економічних рішень “продовжити контроль” та “припинити контроль” по відношенню до основних виробничих фондів стають релевантною інформацією тільки в процесі аналітичної роботи, що здійснюється у запропонованій автором послідовності.

У результаті класифікації активів за відповідними їм видами вартості Rⁱ₁₁ і Rⁱ₁₀ було визначено, які об'єкти основних фондів відповідають критеріям визнання активів, а які ні. Встановлено, що об'єкти основних фондів визнаються активами у випадку, коли обидва чи хоча б одне із значень вартості рішень Rⁱ₁₁ і Rⁱ₁₀ мають позитивні значення, тобто активи повинні генерувати економічні вигоди або в результаті продовження контролю над ними, або в результаті припинення контролю над ними.

Продемонстровано, що фінансова звітність є одним із основних інформаційних джерел, що використовуються для прийняття економічних рішень. Виходячи із зазначеного, було встановлено, що в залежності від того, за якою вартістю активи відображені у фінансовій звітності, буде залежити рівень корисності інформації, представленої в ній різним суб'єктам економічних відносин - фінансовим директорам, керуючим активами, інвестиційним аналітикам і багатьом іншим.

Аналіз економічної сутності видів вартості активів показав, що відображення активів за вартістю у використанні сприяє адекватному відображенню фінансового стану підприємства, змін його фінансового стану та результатів діяльності і, як наслідок, призводить до підвищення ефективності його функціонування за рахунок збільшення рівня корисності інформації, що надається у фінансовій звітності підприємства. Важливо відзначити, що оскільки по відношенню до активів може бути прийняте одне із двох якісно відмінних типів рішень: продовжити контроль над конкретним активом (Rⁱ₁₁) чи припинити контроль над ним (Rⁱ₁₀), то інформації тільки щодо величин вартості рішень Rⁱ₁₁, що відповідають активам, недостатньо для прийняття обгрунтованих економічних рішень суб'єктом економічних відносин стосовно активів підприємств.

Отже, маючи інформацію щодо двох величин вартості рішень, які можуть бути прийнятті по відношенню до активів - Rⁱ₁₁ і Rⁱ₁₀, суб'єкт економічних відносин зможе вирішити, що вигідніше - продовжити контроль над активом чи припинити контроль над ним. При цьому слід враховувати, що перед тим, як порівнювати вартості двох якісно відмінних типів рішень Rⁱ₁₁ і Rⁱ₁₀, що відповідають активам, необхідно розглянути усі потенційно можливі варіанти експлуатації активів та вибрати з них найбільш ефективні.

У результаті досліджень було встановлено, що в рамках кожного типу економічних рішень продовжити контроль і припинити контроль по відношенню до активів (Rⁱ₁₁ і Rⁱ₁₀), що передбачені концепцією CCF, можна виділити різні види економічних рішень. У рамках типу (Rⁱ₁₁) можна виділити такі економічні рішення, як використання активу в операційній діяльності, здача активу в лізинг, використання активу в якості застави та ін. У рамках типу (Rⁱ₁₀) можна виділити: продаж активу, міна одного активу на інший, ліквідація активу, відмова від прав на актив та ін.

Ефективність використання основних виробничих фондів залежить не тільки від оперативної політики управління активами підприємства, яка виражається в заходах щодо підвищення їх вартості у використанні, але і від стратегічних методів управління, які повинні базуватися на своєчасному виявленні основних виробничих фондів, по відношенню до яких припинення контролю економічно вигідніше, ніж продовження контролю над ними.

У результаті дослідження було встановлено, що основні виробничі фонди, по відношенню до яких припинення контролю економічно доцільне, представляють собою активи трьох груп, яким відповідають наступні співвідношення видів вартості.

Аналіз вказаної класифікації показав, що припинення контролю над активами першої групи доцільно здійснювати негайно, оскільки продовження контролю над ними характеризується від'ємним значенням вартості у використанні, що зумовлює реалізацію цих активів за ціною, яка відповідає їх ліквідаційній вартості.

Продовження контролю над активами другої групи не принесе підприємству ні вигід, ні витрат, оскільки значення вартості у використанні вказаних активів дорівнює нулю. Звідси випливає, що підприємство не вимушено реалізовувати активи цього типу негайно. Таким чином, здійснювати реалізацію активів другої групи доцільно за ринковою вартістю, а не за ліквідаційною, оскільки величина ринкової вартості завжди більша за ліквідаційну.

Продовження контролю над активами третьої групи принесе підприємству вигоди, оскільки вартість у використанні вказаних активів більша за нуль, а в результаті оцінки їх за ринковою вартістю підприємство визначиться з доцільністю їх подальшого використання.

На основі виявлення основних виробничих фондів, що відносяться до активів, припинення контролю над котрими економічно вигідніше, ніж продовження контролю над ними, розроблено економічно доцільну послідовність припинення контролю над вказаними видами активів. Розроблена послідовність полягає в ранжуванні вказаних активів за ступенем зростання різниці вартості у використанні та ринкової вартості чи ліквідаційної вартості за вирахуванням витрат, пов'язаних з їх реалізацією (вартості економічних решень Rⁱ₁₁ та Rⁱ₁₀ (=Rⁱ₁₁ - Rⁱ₁₀)) та здійсненні їх реалізації, починаючи з активу, у якого ця різниця мінімальна (=Rⁱ₁₁ - Rⁱ₁₀=minimum) і далі у порядку її зростання.

Таким чином, при застосуванні запропонованого автором управлінського інструментарію, в межах механізму визначення економічної доцільності використання основних виробничих фондів, на промисловому підприємстві здійснюється управління основною часткою його активів (основними виробничими фондами) у контексті Міжнародних стандартів оцінки та Міжнародних стандартів фінансової звітності. Оскільки проблема управління активами актуальна не тільки у світі міжнародного досвіду, але і з позиції необхідності ефективного управління вітчизняними промисловими підприємствами, проведені дослідження зумовлюють потребу розробки методичного забезпечення щодо використання вказаного механізму у контексті діючого національного законодавства.

У третьому розділі “Інтеграція механізму визначення економічної доцільності використання основних виробничих фондів у систему українського законодавства” проаналізовано українську нормативну базу стосовно зменшення (відновлення) корисності основних фондів, можливості їх переоцінки та визначення видів їх вартості за допомогою відповідних методичних підходів до оцінки майна у контексті оптимального управління активами підприємства. Обгрунтовано, яка із передбачених діючим законодавством процедур (переоцінки чи зменшення (відновлення) корисності основних фондів) в найбільшій мірі інтегрована з методикою управління активами і, як наслідок, з механізмом визначення економічної доцільності використання основних виробничих фондів промислових підприємств.

Встановлено взаємозв'язок вартості економічних рішень Rⁱ₁₁ та Rⁱ₁₀, передбачених концепцією CCF, з видами вартості, передбаченими Національним стандартом №1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, затвердженим постановою Кабінета Міністрів України від 10 вересня 2003 р. №1440 з урахуванням змін та доповнень (далі НСО 1) і Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку “Основні засоби”, затвердженим наказом Міністерства Фінансів України від 27.04.2000 р. №92 з урахуванням змін та доповнень (далі П(с)БО 7).

У контексті НСО 1 вартість економічного рішення “продовжити контроль над активом” (Rⁱ₁₁), що передбачена концепцією CCF, по суті, представляє собою вартість у використанні;

вартість економічного рішення “припинити контроль над активом” (Rⁱ₁₀), що передбачена концепцією CCF, по суті, представляє собою чисту вартість реалізації, розраховану на основі ринкової чи ліквідаційної вартості.

У контексті П(с)БО 7 вартість економічного рішення “продовжити контроль над активом” (Rⁱ₁₁), що передбачена концепцією CCF, по суті, представляє собою теперішню вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання необоротного активу, включаючи його ліквідаційну вартість;

вартість економічного рішення “припинити контроль над активом” (Rⁱ₁₀), що передбачена концепцією CCF, по суті, представляє собою чисту вартість реалізації.

Здійснено порівняльний аналіз процедур переоцінки і зменшення (відновлення) корисності основних фондів та встановлено, що механізм визначення економічної доцільності використання основних виробничих фондів в найбільшій мірі інтегрується з підходом щодо визначення зменшення (відновлення) корисності основних фондів, оскільки передбачає розрахунок тих самих видів вартості активів, які використовуються у процесі управління активами підприємства. Було з'ясовано, що інформації про переоцінену вартість активів недостатньо для оптимального управління ними. До того ж із здійсненням процедури переоцінки, у зв'язку з вимогами українського законодавства, пов'язаний ряд складнощів: необхідність переоцінки усіх активів групи, до якої належить об'єкт, що переоцінюється; необхідність регулярного здійснення переоцінки об'єктів, що колись піддались переоцінці; необхідність залучення суб'єктів оціночної діяльності для здійснення незалежної оцінки.

Незважаючи на недостатність інформації про переоцінену вартість активів для оптимального управління ними та високі витрати на її отримання, в результаті досліджень було встановлено, що для багатьох компаній переоцінка основних фондів виявляється вельми вигідною. Практика демонструє, що для великих промислових підприємств переоцінка основних фондів може призвести до збільшення вартості активів у декілька разів. Це в свою чергу позитивно впливає на динаміку традиційних фінансових коефіцієнтів, що використовуються зарубіжними і вітчизняними аналітиками та інвесторами. Таким чином, переоцінка представляє собою не стільки корисний інструмент внутрішнього управління активами підприємств, скільки механізм впливу на їх інвестиційну привабливість.

Теоретично обгрунтовано, що для оптимального управління основними фондами підприємства вартість у використанні (Rⁱ₁₁) доцільно визначати за допомогою доходного підходу до оцінки майна. Оскільки саме цей підхід враховує доходи і витрати, що очікуються та пов'язані з продовженням контролю над об'єктом оцінки, котрі якраз і представляють собою, відповідно, позитивні і негативні потоки, що є вірогідним наслідком реалізації економічного рішення типу Rⁱ₁₁. При визначенні ринкової вартості об'єкту основних фондів, з метою подальшого обчислення його чистої вартості реалізації, доцільно віддавати перевагу порівняльному підходу, оскільки саме цей підхід передбачає аналіз цін продажу і пропозицій майна, подібного до об'єкту оцінки.

Впровадження розробленого в ході дослідження механізму визначення економічної доцільності використання основних виробничих фондів забезпечує отримання позитивного економічного ефекту та покращення основних показників діяльності промислового підприємства. Зазначений механізм дозволяє не тільки підвищити сумарну вартість активів, величину власного капіталу, прибутку підприємства, але і виявити власні фінансові резерви для його подальшого розвитку.



ВИСНОВКИ

У дисертації, що є завершеною науковою працею, розв'язано важливе наукове завдання теоретичного обгрунтування та удосконалення механізму визначення економічної доцільності використання основних виробничих фондів промислових підприємств, елементи якого здійснюють формування управлінської інформації на основі обгрунтованого вибору видів вартості основних засобів та методичних підходів до їх оцінки для цілі оптимального управління ними, що дало змогу сформулювати такі висновки:

1. Більшість вчених розглядають оцінку основних фондів і управління ними як дві самостійні категорії. При цьому для ефективного управління основними фондами, які складають основну частку в структурі активів промислових підприємств, вельми важливим є об'єднання вказаних категорій в єдиний механізм визначення економічної доцільності використання основних виробничих фондів, який підпорядковує оцінку активів конкретним цілям управління.

2. Механізм визначення економічної доцільності використання основних виробничих фондів трансформує певні види вартості активів у відповідні економічні рішення: вартість у використанні у вартість економічного рішення “продовжити контроль над активом”, чисту вартість реалізації у вартість економічного рішення “припинити контроль над активом”, що забезпечує оптимізацію управління основними фондами та сприяє підвищенню ефективності функціонування промислових підприємств і, як наслідок, збільшенню вартості їх власного капіталу.

3. З метою оптимального управління основними фондами підприємства, для визначення економічної доцільності їх подальшого використання необхідно обчислити дві вартості активів: “вартість у використанні” при найефективнішому варіанті експлуатації активів та їх “чисту вартість реалізації”, розраховану на основі ринкової або ліквідаційної вартості. При обчисленні вказаних видів вартості необхідно використовувати відповідні методичні підходи до оцінки майна: “вартість у використанні” доцільно визначати на основі доходного підходу до оцінки майна, “чисту вартість реалізації” - на основі порівняльного підходу до оцінки майна.

4. Підтримка економічних рішень щодо управління активами (основними фондами) здійснюється на основі інформації, що надається у фінансовій звітності підприємства. Від того, за якою вартістю відображені активи у фінансовій звітності, залежать управлінські рішення, що приймаються по відношенню до них. Активи необхідно відображати за вартістю у використанні, оскільки саме цей підхід сприяє адекватному відображенню фінансового стану підприємства, змін його фінансового стану та результатів діяльності.

5. Застосування удосконаленого механізму визначення економічної доцільності використання основних виробничих фондів може бути здійснено як в рамках Міжнародних стандартів оцінки і фінансової звітності, так і в рамках діючого українського законодавства. Впровадження вказаного механізму сприяє покращенню прибутковості діяльності підприємства, рентабельності його активів і власного капіталу та інших показників фінансово-господарської діяльності підприємства.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У фахових виданнях:

1. Вишневська А.В. Основні аспекти методики управління активами компаній// Економічний вісник Національного гірничого університету.-2003.-№4.-С.95-101.

2. Галасюк В.В., Вишневська-Галасюк А.В., Галасюк В.В. Принципово новий підхід до оптимального управління активами компанії на базі концепції CCF//Ринок цінних паперів України.-2002.-№11-12.-С.91-99.

3. Галасюк В.В., Вишневська-Галасюк А.В., Галасюк В.В. Як відображати активи в бухгалтерському обліку відповідно до міжнародних стандартів, що регулюють фінансову звітність, і на базі концепції ССF// Ринок цінних паперів України.-2003.-№1-2.-С.49-60.

4. Галасюк В.В., Вишневська-Галасюк А.В., Галасюк В.В. Основні методи оцінки активів, передбачених міжнародними стандартами, що регулюють фінансову звітність, у світлі концепції ССF// Ринок цінних паперів України.-2003.-№3-4.-С.73-81.

5. Вишневская А.В. Оценка активов для целей оптимального управления ими// Академічний огляд: економіка та підприємництво.-2004.-№1.-С.73-79.

6. Вишневская А.В. Использование существующих методических подходов к оценке имущества для оптимального управления активами компании // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - Випуск 194: В 5 т. Том ІІ.- С.523-531.

7. Вишневська А. Практичне застосування методики оптимального управління активами компаній в умовах національного законодавства// Ринок цінних паперів України.-2004.-№3-4.-С.59-67.

В інших виданнях:

8. Вишневская А.В. Основные положения методики оптимального управления активами компании в стратегическом аспекте на основе их оценки // Матеріали Міжвузівської науково-методичної конференції “Проблеми економічної освіти і науковий прогрес”. - Кривий Ріг: Мінерал, 2003.- С.148-152.

9. Галасюк В.В., Вишневская А.В., Галасюк В.В. Тенденции развития финансовой отчетности и VALUE-BASED REPORTING //Збірник тез і текстів доповідей на міжнародній науково-практичній конференції з аудиту “Незалежний аудит в Україні та міжнародний досвід”. - Київ: НЦОА, 2003.-С.174-181.

10. Вишневская А.В. Практические аспекты внедрения методики оптимального управления активами компании // Збірник тез і текстів доповідей на науково-практичній конференції з аудиту “10 років Національному центру обліку та аудиту України”.- Київ: НЦОА, 2003. - С.135-139.

Размещено на Allbest.ru

...