Роль неформальних інститутів у перехідній економічній системі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

УДК 330.3: 330.341.2

Спеціальність 08.01.01 - економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Роль неформальних інститутів у перехідній економічній системі

Укіс Юлія Олександрівна

Харків - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор Соболєв Володимир Михайлович - Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Архієреєв Сергій Ігоревич - Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, професор кафедри економічної теорії.

кандидат економічних наук Ларіна Тетяна Федорівна - Національний університет внутрішніх справ, м. Харків, доцент кафедри економічної теорії

Провідна установа: Київський національний економічний університет, кафедра політичної економії обліково-економічних факультетів

Захист відбудеться "20" травня 2005 року о 16-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.01 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. 4-11.

З дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (61077, м. Харків, пл. Свободи, 4).

Автореферат розісланий "20" квітня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Соболєв В.М.

Анотації

Укіс Ю.О. Роль неформальних інститутів у перехідній економічній системі. - рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - економічна теорія - Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2005.

У даній роботі систематизовано підходи до вивчення трансформації інститутів в перехідній економічній системі, проаналізований взаємний вплив формальних і неформальних інститутів в процесі інституційної трансформації, виділені способи їх взаємодії. Розкрита сутність поняття "економічний менталітет" і чинники, під впливом яких він формується в процесі еволюції суспільства. економічний імпортування трансформація

Обґрунтовується факт необхідності і можливості цілеспрямованої зміни неформальних інститутів, пропонується модель адаптації неформальних інститутів до формальних, що впроваджуються.

Розроблено методику оцінки ефективності імпортування інститутів, яка полягає у визначенні вигод і витрат імпортування та їх подальшому зіставленні.

Ключові слова: формальні та неформальні інституцти, ринкова трансформація, економічний менталітет.

Укис Ю.А. Роль неформальных институтов в переходной экономической системе. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01. - экономическая теория - Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, Харьков, 2005.

В данной работе представлена попытка систематизировать подходы к изучению трансформации институтов в переходной экономической системе и проанализировать взаимное влияние формальных и неформальных институтов в процессе институциональной трансформации. На основе как существующих работ, так и самостоятельно, сконструирована методика определения эффективности импортирования институтов, выделены основные препятствия на пути импортирования, отмечены подходы к их преодолению.

Впервые введено понятие множества осуществимых трансакций (МОТ), позволяющее сопоставлять и сравнивать различные экономические системы на основании совокупности проводимых в их рамках трансакций. МОТ - это совокупность трансакций, время и стоимость осуществления которых делают возможной их реализацию в определенной экономической системе.

Уточнена характеристика институтов как материализованных и нематериализованных механизмов, влияющих на МОТ и объёмы трансакционных издержек путём:

- согласования интересов и целей взаимодействующих субъектов;

- изменения количества информации, необходимой для принятия решения, а также времени, необходимого для получения этой информации.

Сформулировано следующее определение неформальных институтов: неформальные институты - это механизмы, регулирующие поведение людей посредством определенных стереотипов, стандартов и социальных условностей, не предписанных законодательными и нормативными актами.

Раскрыта сущность понятия "экономический менталитет" и факторы, под воздействие которых он формируется в процессе эволюции общества. В результате рассмотрения экономического менталитета украинцев, установлено, что под воздействием советской экономической системы у населения сформировался антирыночный менталитет, что означает несоответствие неформальных норм, правил, установок, регулирующих экономическое поведение, требованиям рыночной экономики. Кроме того, принципы православия, которые оказывали значительное воздействие на экономический менталитет в "досоветский период" и, по-видимому, усилили свое воздействие в "постсоветский", в гораздо меньшей степени соответствуют принципам, на которых строятся рыночные отношения, нежели принципы протестантизма, на которых изначально базируется идеология капитализма.

Сформированный под воздействием вышеизложенных факторов менталитет и составляющие его неформальные институты часто не соответствуют формальным институтам, построенным по западному образцу в целях скорейшего перехода к рыночной модели хозяйствования.

Выделены три способа взаимодействия формальных и неформальных институтов: изменение неформальных институтов под воздействием формальных (модификация), легитимизация неформальных институтов в формальные (формализация) и превращение формальных институтов в неформальные при потере ими значимости в качестве формальных и исключении из правовой системы (деформализация).

Раскрыты особенности эволюционных институциональных изменений на постсоветском пространстве: разобщенность институтов и слабое взаимодействие между ними, слабая зависимость формальных институтов от предыдущей траектории развития в силу частой смены этой траектории и множества осуществимых трансакций, сильная зависимость от траектории и МОТ неформальных институтов, относительно высокие, по сравнению с развитыми странами, трансакционные издержки, а также сильный эффект борьбы групп влияния.

Предложена концепция импортирования совокупности комплиментарных институтов в целях более эффективной их адаптации. Обосновывается факт необходимости и возможности целенаправленного изменения неформальных институтов, предлагается модель адаптации неформальных институтов к вводимым формальным.

Разработана методика оценки эффективности импортирования институтов, заключающаяся в определении выгод и издержек импортирования и их сопоставлении.

Ключевые слова: формальные и неформальные институты, рыночная трансформация, экономический менталитет.

Ukis Y. The role of informal institutions in the transitional economy. - Manuscript.

The thesis for a Candidate's Degree in Economics, Speciality 08.01.01 - "Economic Theory".- V.N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, 2005.

The research systematizes approaches to the study of institutional transformation in the transitional economy. For this purpose the mutual influence of formal and informal institutions in the process of institutional transformation is analysed, and the methods of their cooperation are described. The essence of "economic mentality" concept and its major determinants in the process of evolutionary development of society are examined.

Objective necessity and possibility of the informal institutions purposeful transformation is proved, the model of informal institutions adaptation to the newly established formal institutions is offered.

Also, estimation method for the institutional import efficiency developed to take account of the import's benefits and costs and their total effect.

Keywords: formal and informal institutions, market transformation, economic mentality.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Роль неформальних інститутів в перехідній економічній системі є одним з найменш досліджених аспектів інституційної економічної теорії. Традиційно в економічних дослідженнях неформальним інститутам приділялася набагато менша увага, ніж формальним. Вітчизняна ж економічна наука до проблем неформальних інститутів звернулася тільки в роки лібералізації економіки, коли їх роль в економічному житті суспільства зросла настільки, що їх вже не можна було ігнорувати. Не можна сказати, що проблема ця взагалі не обговорюється. Проте, полеміка, що ведеться на дану тему і в засобах масової інформації, і серед не пов'язаних з економічною теорією людей, носить здебільшого спекулятивний характер, не має чіткого наукового обґрунтування, єдиного методологічного підходу. Економісти ж приділяють цій безумовно насущній проблемі недостатньо уваги.

Ігнорування взаємного впливу формальних і неформальних інститутів в процесі інституційної трансформації призводить до неприйняття або низької ефективності інституційних реформ. Україні необхідний перехід до реформ, відповідних нашому архетипу, які формуватимуть органічну для України модель розвитку. Для цього необхідне вивчення економічних умов і проблем з позицій національних інтересів України. На цій основі базувалися теоретичні праці В. Косинського, А. Чупрова, М. Туган-Барановського та інших відомих економістів, а також таких вчених і політиків, як Д. Менделєєв, П. Струве і С. Вітте. Для проведення реформ в Україні недостатньо знання законів економіки, необхідне ще знання характеру народу, традицій і звичаїв, що склалися в поколіннях під впливом великої кількості чинників, а також уміння впливати на них в необхідному напрямі.

Слід зазначити, що еволюційні зміни інститутів досліджуються в економічній літературі достатньо широко і повно. Серед зарубіжних дослідників - Й. Шумпетер, Р. Нельсон і С. Уїнтер, У. Ростоу, М. Тодаро, У. Люіс, серед російських - Р. Нурєєв, Р. Капелюшников, В. Нестеренко, А. Олійник, А. Шастітко, Я. Кузьмінов, В. Мау, А. Ілларіонов, С. Бессонов. З дослідників, що займаються інституційною динамікою, перш за все, необхідно виділити нобелівського лауреата Д. Норта, а також Р. Хардіна, Б. Вайнгаста, П. Мілгрома. З представників школи суспільного вибору необхідно відзначити також нобелівських лауреатів Дж. Бьюкенена і Р. Таллока.

Категорія "імпорт інститутів" почала входити в обіг економістів-теоретиків порівняно недавно. У явному вигляді вона згадується лише в невеликому числі досліджень (переважно зарубіжних). В економічній літературі зустрічається також термін "революційна інституційна зміна", який часто застосовується як синонім терміну "імпорт інститутів", хоча це ототожнення, з нашої точки зору, є не зовсім вірним. Так чи інакше, серед робіт, що зачіпають цю проблематику, можна відзначити фундаментальні роботи Д. Норта, Т. Еггертссона, Р. Мюрдаля, Д. Ерроу, Д. Бьюкенена і Р. Таллока, серед російських авторів - Р. Нурєєва, Я. Кузьмінова, А. Шастітко, А. Олійника, В. Вольчика, Р. Капелюшникова.

Можна сказати, що імпорт інститутів, незважаючи на безумовну актуальність проблематики, ще остаточно не устоявся в системі понять неоінституційної економічної теорії. Проте, на наш погляд, він заслуговує пильнішої уваги. Головне підтвердження актуальності обраної теми - значний обсяг інституційних запозичень в Україну (втім, як і в інші країни з перехідною економікою), які проводяться переважно без попереднього системного аналізу вигод і витрат їх проведення, без попереднього виділення і усунення стримуючих факторів, без політики зниження протидії імпортуванню, без заходів по прискоренню адаптації неформальних інститутів до формальних, що запроваджуються.

Ці та інші, висвітлені в дисертації аспекти, вимагають пильного вивчення і систематизації для побудови теоретично обґрунтованого "фундаменту" революційних інституційних перетворень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Тема дисертаційного дослідження була обрана відповідно до тематичного плану кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна "Соціально-економічний механізм і наслідки ринкових перетворень" (номер державної реєстрації 0104U000675).

Метою дисертаційного дослідження є розкриття ролі неформальних інститутів в процесі економічної трансформації.

Досягнення цієї мети передбачає вирішення низки задач:

­ визначення сутності інститутів взагалі, а також розмежування поняття формальних і неформальних інститутів, формулювання визначення неформальних інститутів та проведення їх класифікації;

­ дослідження взаємозв'язку і механізмів взаємодії формальних і неформальних інститутів;

­ визначення напрямів цілеспрямованого впливу на неформальні інститути;

­ дослідження інституційних змін, як еволюційних, домінуючих в інституційних змінах, так і революційних, необхідних при серйозній зміні множини здійснюваних трансакцій (далі МЗТ), та проведення класифікації видів інституційного імпортування;

­ розробка підходів до оцінки необхідності, можливості і ефективності імпорту економічних інститутів, наявність яких може сприяти рішучішому і при цьому ефективнішому проведенню необхідних інституційних перетворень.

Об'єктом дисертаційного дослідження є інститути в перехідній економічній системі.

Предметом дисертаційного дослідження є взаємодія формальних і неформальних інститутів в процесі інституційної трансформації.

Методи дослідження. У цілому роботу побудовано на методології неоінституціоналізму. У той же час різноманітність форм прояву предмета дослідження зумовила застосування різних загальнонаукових методів наукового пізнання, а саме: індукції і дедукції, узагальнення, аналізу і синтезу, абстрагування, причинно-наслідкового аналізу, на основі яких розкриваються зміст і особливості взаємодії інститутів в процесі інституційної трансформації, використовуються діалектичний, історичний, порівняльний і системний підходи.

Зокрема, метод аналізу і синтезу застосовувався для характеристики категорії "інститут" та при визначенні структури норми як базового елементу інституту. Історичний метод використовувався при аналізі умов формування економічного менталітету українців, огляді ретроспективи імпортувань інститутів на територію України, порівняльний - при зіставленні економічних систем з точки зору релігійного світогляду.

Метод узагальнення і причинно-наслідковий аналіз стали загальною методологічною основою дослідження широкого кола розглянутих проблем.

Наукова новизна результатів дослідження, отриманих особисто здобувачем, полягає в наступному:

1 . Показано, що інститути можуть впливати на трансакційні витрати як у напрямку скорочення кількості інформації і часу, необхідних для ухвалення рішень, так і в напрямку їх збільшення.

2. Дано визначення неформальних інститутів як механізмів, що регулюють поведінку людей за допомогою певних стереотипів, стандартів і соціальних умовностей, не визначених законодавчими і нормативними актами.

3. Поряд з традиціями і звичаями, до неформальних економічних інститутів віднесено соціальні умовності, як зовнішні правила, що впливають на поведінку господарюючих суб'єктів протягом нетривалого часу.

4. Систематизовано способи взаємодії формальних і неформальних інститутів: модифікація (зміна неформальних інститутів під впливом формальних, і навпаки, зміна формальних інститутів під впливом неформальних), формалізація (легітимізація неформальних інститутів у формальні, при якій інститути, закріплюючись нормативно, з неформальних трансформуються в формальні), деформалізація (перетворення формальних інститутів в неформальні при втраті ними своєї значущості в якості формальних інститутів і виключенні з правової системи).

5. Розкрито особливості еволюційних інституційних змін на пострадянському просторі: роз'єднаність інститутів і недостатня взаємодія між ними; слабка залежність формальних інститутів від попередньої траєкторії розвитку через часту зміну зазначеної траєкторії і множини здійснюваних трансакцій; сильна залежність неформальних інститутів від попередньої траєкторії розвитку і множини здійснюваних трансакцій; відносно високі, порівняно з розвиненими країнами, трансакційні витрати; сильний ефект боротьби груп впливу.

6. Обґрунтовано важливу умову ефективної адаптації імпортованих інститутів - додержання принципу комплексності і компліментарності, що полягає в імпортуванні сукупності взаємозалежних (компліментарних) інститутів, достатньої для здійснення потрібних інституційних змін.

7. Систематизовано напрямки впливу держави на неформальні інститути в перехідній економіці і засоби, що їм відповідають: відродження та розвиток підприємницької ініціативи і формування цивілізованої етики підприємництва - шляхом економічної і правової освіти, створення сприятливого для цього зовнішнього середовища; підвищення рівня довіри в суспільстві (до нових формальних інститутів, держави, правоохоронних органів, закону і одне до одного) - шляхом морального виховання, вдосконалення і стабілізації законодавства; підвищення рівня трудової мотивації - шляхом прийняття справедливого трудового і податкового законодавства та суворого контролю за його додержанням керівниками підприємств усіх форм власності.

8. Доповнено класифікацію типів імпорту інститутів шляхом включення до неї імпорту з історії інших країн та розроблено методику оцінки ефективності імпорту інститутів, яка полягає у визначенні вигод і витрат імпортування і їх зіставленні.

Результати, що відображені в п.п. 2, 6, сформульовано дисертантом вперше в науковій літературі, а в п.п. 1, 3, 4, 5, 7, 8 - удосконалюють існуючі в науковій літературі положення та вносять до них часткову новизну.

Практична вагомість проведених досліджень. Результатом роботи є систематизація і впорядкування положень неоінституційної економічної теорії, що стосуються інстититуційної трансформації і, зокрема, ролі, яку відіграють у ній неформальні інститути, конструювання підходу до кількісної оцінки ефективності імпортування інститутів, виділення і постановка задач, рішення яких необхідне для подальшого просування в даному напрямі. Практична цінність теоретичних положень полягає також в розробці рекомендацій щодо зниження соціальної вартості інституційних змін шляхом: економічної і правової освіти, створення зовнішнього середовища, що сприяє високоморальному бізнесу, етичного виховання дітей і молоді, вдосконалення і стабілізації законодавства та суворого контролю за його додержанням, формулювання мети реформ, зрозумілої всім верствам населення, систематичної роботи з роз'яснення стратегії і поточних задач економічних перетворень. Результати проведеного в дисертації дослідження можуть бути використані також в практиці викладання навчальних дисциплін "Економічна теорія", "Інституційна економіка", "Неоінституційна економічна теорія".

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження були представлені на чотирьох конференціях: четвертій науково-практичній конференції "Сучасні проблеми розвитку виробництва" (м. Харків, 2000 г.), всеукраїнській науковій конференції "Економіка, менеджмент, освіта в системі реформування АПК" (м. Харків, 2000 г.), міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні проблеми гуманізації і гармонізації управління" (м. Харків, 2001 г.), міжнародній науково-практичній конференції "Механізм господарювання і економічна динамка АПК" (м. Харків, 2001 г.).

Публикації. Основні результати дисертації опубліковано в 5 наукових статтях у фахових наукових виданнях, загальним обсягом 1,99 д.а.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація містить вступ, три розділи, висновки й список використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 172 сторінки друкованого тексту, основний зміст викладено на 157 сторінках. Список використаних джерел складається з 190 найменувань і наведений на 15 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі розкривається актуальність теми дисертаційного дослідження, його мета і задачі, наукова новизна, показано практичне значення отриманих результатів, їх апробація і відображення в опублікованих наукових працях.

У першому розділі дисертаційного дослідження "Методологічні основи дослідження інститутів в економічній системі" розглядаються різні підходи до визначення сутності категорії "інститут", зокрема погляди представників школи інституціоналізму. Обґрунтовується здатність інститутів впливати на об'єми і якість трансакцій і, отже, на трансакційні витрати. Для зручності дослідження впливу інститутів на трансакції запроваджено поняття множини здійснюваних трансакцій (МЗТ), як сукупності трансакцій, що характерні для певної економічної системи. Оскільки однією з найважливіших функцій інститутів є мінімізація трансакційних витрат і, як наслідок, вплив на припустимість нових видів трансакцій, які неможливі або ускладнені, зважаючи на відсутність даних інститутів через високі витрати, інститутам була дана наступна характеристика: інститути - це матеріалізовані і нематеріалізовані механізми, що впливають на МЗТ і об'єми трансакційних витрат шляхом:

- узгодження інтересів і цілей суб'єктів, що взаємодіють;

- зміни кількості інформації, необхідної для ухвалення рішення, а також часу, необхідного для отримання цієї інформації.

Таким чином, інститути можуть впливати на трансакційні витрати як в напрямку скорочення кількості інформації, необхідної для ухвалення рішень, і часу, необхідного для отримання цієї інформації, так і в напрямку збільшення обсягу необхідної інформації і часу, необхідного для її отримання.

У першому параграфі даного розділу також проведений аналіз норм, як базового елементу інститутів. Основою функціонування будь-якого інституту є норми, формальні і неформальні. Інститути, в свою чергу, поряд з низкою інших класифікацій, поділяються на формальні і неформальні. До формальних інститутів ми відносимо механізми, закріплені нормативно, тобто нормативні і інші законодавчі акти, договори, контракти, а також організації і установи. Автором сформульоване наступне визначення неформальних інститутів: неформальні інститути - це механізми, що регулюють поведінку людей за допомогою певних стереотипів, стандартів і соціальних умовностей, не визначених законодавчими і нормативними актами. Поряд з традиційно присутніми в інституційних дослідженнях поняттями традицій і звичаїв, автор звертає увагу на не досить висвітлену в науковій літературі категорію соціальних умовностей, яка відрізняється від вищевказаних понять менш глибинними джерелами свого виникнення і існування, а також меншою тривалістю свого функціонування.

Формальні і неформальні інститути перебувають у постійній взаємодії, яка особливо сильно виявляється в процесі інституційної трансформації. Зв'язок формальних і неформальних інститутів ми проілюструємо графічно таким чином (див. рис. 1).

Еліпсами Н 1, Н 2...Н 8 позначимо неформальні інститути, а прямокутниками Ф 1…Ф 4 - формальні. Кожен формальний інститут спирається на один або кілька неформальних, також як і кожен неформальний інститут підтримує один або кілька формальних. Так, наприклад, інститут шлюбу спирається на такі неформальні інститути як сімейні цінності, традиції, релігійні переконання, забобони і т. ін. Але дія цих неформальних інститутів не вичерпується підтримкою інституту шлюбу, кожний з них також лежить в основі безлічі інших формальних інститутів. Наприклад, традиції і забобони впливають практично на всі пласти людського життя, зокрема, на такі формальні інститути, як фондовий ринок, законотворчість та багато інших.

Рис. 1. Взаємозв'язок формальних і неформальних інститутів.

Взаємодія формальних і неформальних інститутів особливо сильно виявляється в процесі їх еволюції. Зв'язки між формальними і неформальними інститутами можуть поступово атрофуватися, замінюватися новими; неформальні інститути можуть ставати фундаментом для нових формальних інститутів. В той же час формальні інститути можуть сприяти появі нових неформальних інститутів або модифікувати старі. Відповідно можна виділити три способи взаємодії інститутів: модифікація (зміна неформальних інститутів під впливом формальних, і навпаки, зміна формальних інститутів під впливом неформальних), формалізація (легітимізація неформальних інститутів у формальні, при якій інститути, закріплюючись нормативно, з неформальних трансформуються в формальні), деформалізація (перетворення формальних інститутів в неформальні при втраті ними своєї значущості в якості формальних інститутів і виключенні з правової системи).

Другий розділ "Роль неформальних інститутів в економічній системі суспільства" присвячено дослідженню неформальних інститутів: процесу їх становлення, впливу на економічну систему, можливостей їх цілеспрямованої трансформації. Сукупність неформальних норм, що історично склалися, і правил, що визначають характер економічної поведінки членів певної суспільної групи, визначена в даній роботі як економічний менталітет. Економічний менталітет, однією із сторін якого є норми поведінки, включає економічне мислення і направляє дії суб'єкта господарювання в певне русло.

Економічний менталітет формується в процесі еволюції суспільства під впливом певних чинників: умов життя, типу господарства, ідеалу діяльності, ступеня індивідуалізму (колективізму) і основних постулатів релігії, що сповідається. У першому параграфі даного розділу з метою виділення основних характеристик економічного менталітету українців проаналізовано "радянський" період його формування, в якому умовно виділені три етапи: командний (або адміністративний), адміністративно-ринковий і ринковий. Встановлено, що внаслідок негативної дії радянської системи у населення сформувався антиринковий менталітет, що означає невідповідність неформальних норм, правил, установок, що регулюють економічну поведінку, вимогам ринкової економіки: внаслідок відчуження засобів виробництва народ був позбавлений "відчуття господаря" і підприємницької ініціативи; примусовий характер праці і низька зацікавленість в його ефективності сформували зневажливе відношення до праці; зрівнювальний розподіл доходів для більшості і особливі умови для "обраних" породили негативне ставлення до заможних верств населення, тоді як в західній етичній системі ставлення до таких людей є найбільш шанобливим; існування номінальних інститутів, таких як вибори, податкова система і т.ін., знизили рівень довіри до формальних інститутів; несправедлива і жорстока система правосуддя сформувала в людях страх перед правоохоронними органами, неповагу до законів і, як наслідок, відсутність законопокірності. Крім того, принципи православ'я, які справляли значний вплив на економічний менталітет в "дорадянський період" і, мабуть, посилили свою дію в "пострадянський", набагато меншою мірою відповідають принципам, на яких будуються ринкові відносини, ніж принципи протестантизму, на яких від початку базується ідеологія капіталізму. У першому параграфі наведено найзагальнішу типологію менталітетів (релігійний, кримінальний, колективістсько-соціалістичний і індивідуально-капіталістичний) на основі цінностей, властивих тому чи іншому архетипу. Очевидно, що в чистому вигляді вони не існують, поєднуючись в тих або інших пропорціях. Сформований під впливом вищевикладених чинників менталітет і неформальні інститути, що його складають, часто не відповідають формальним інститутам, побудованим за західним зразком з метою швидкого переходу до ринкової моделі господарювання. В даному розділі дисертації обґрунтовується можливість впливу на неформальні інститути з метою приведення їх у відповідність з новим формальним інституційним середовищем.

У другому параграфі виділені основні напрямки трансформації неформальних інститутів і відповідні їм методи впливу (див. таблицю 1).

Таблиця 1 Основні напрямки і засоби дії на неформальні інститути

Напрямки	Засоби
Відродження підприємницької ініціативи і формування етики підприємництва.	1. Економічна і правова освіта. 2. Створення зовнішнього середовища, що сприяє високоморальному бізнесу.
Підвищення рівня довіри в суспільстві (до нових формальних інститутів, держави, правоохоронних органів, закону і один до одного).	1. Етичне виховання. 2. Стабільність законодавства.
Підвищення трудової мотивації.	1. Ухвалення справедливого трудового і податкового законодавства. 2. Суворий контроль за його дотриманням керівниками підприємств всіх форм власності.
Усвідомлення всіма верствами населення необхідності ринкових перетворень.	1. Формулювання мети реформ, зрозумілої всім. 2. Систематична робота по роз'ясненню стратегії і поточних задач економічних перетворень. 3. Інформатизація.

У третьому розділі "Неформальні інститути і ефективність інституційних перетворень" процес цілеспрямованої інституційної трансформації розглядається детальніше. Виявлено наступні основні риси інституційних змін: взаємодія інститутів і організацій в умовах економічної конкуренції є рушійною силою інституційних змін; знання, що одержують індивіди, впливають на спрямованість інституційних змін; тип знань, що одержують індивіди, також диктує інституційне оточення; економія від масштабу (коли певне правило встановлено, його можна з мінімальними витратами поширювати на все більшу кількість людей і сфер діяльності), компліментарність, мережеві зовнішні ефекти (тісний взаємозв'язок) інституційного середовища - роблять інституційні зміни в переважній більшості випадків поступовими і залежними від попередньої траєкторії розвитку; домінування в інституційних змінах еволюційних процесів.

Дві основні причини інституційних змін, що визнаються практично всіма дослідниками, - зрушення в структурі відносних цін і ідеології, в даній роботі доповнено третьою, дуже значущою для України, - боротьбою груп впливу. З позицій напряму соціології, що вивчає поведінку груп і стверджує, що інституційне середовище часто є результатом перерозподільних конфліктів між різними соціальними групами, можна виділити такий чинник інституційних змін, як зміни в порівняльній силі організацій (можливості впливати на створення інститутів). При цьому інституційні зміни можуть бути викликані невеликою групою впливу. Мансур Олсон стверджує, що чим меншою є група, тим більше ступінь її згуртованості і здатність досягати поставлених результатів. На нашу думку, для кожної групи існує деяка оптимальна кількість її членів, при якій її вплив є максимальним, і при подальшому скороченні або збільшенні кількості членів групи її вплив знижується. Крім груп, що функціонують постійно, в Україні часто створюються ситуативні групи на відносно короткий час для вирішення конкретного завдання, тому ступінь їх згуртованості не є в довгостроковому періоді додатковим чинником, що визначає ступінь впливу.

Виділено основні риси еволюційних інституційних змін: їх домінування в порівнянні з революційними, залежність від сили взаємозв'язків усередині інституційного середовища і від попередньої траєкторії розвитку, нездатність забезпечити радикальну зміну інститутів і множини здійснюваних трансакцій в короткостроковому періоді. Відзначено низку особливостей, характерних для еволюційних інституційних змін на пострадянському просторі: роз'єднаність інститутів і недостатня взаємодія між ними; слабка залежність формальних інститутів від попередньої траєкторії розвитку через часту зміну зазначеної траєкторії і множини здійснюваних трансакцій; сильна залежність неформальних інститутів від попередньої траєкторії розвитку і множини здійснюваних трансакцій; відносно високі, порівняно з розвиненими країнами, трансакційні витрати; сильний ефект боротьби груп впливу.

Дві причини - залежність від попередньої траєкторії розвитку і постійне відтворення знань, адекватних саме для існуючого інституційного середовища, - не дозволяють радикально змінювати МЗТ без історичної обумовленості за допомогою еволюції. У зв'язку з цим у випадках необхідності швидкої зміни інститутів можна вдаватися до революційних інституційних змін (імпорту інститутів), які відрізняються від еволюційних незалежністю від попередньої траєкторії розвитку з характерним для неї МЗТ, різкістю перетворень, можливістю спрямованого впливу на характеристики інститутів, що імпортуються, і соціальною ризикованістю.

Практика імпортування розрізнених інститутів в Україну себе не виправдала, її наслідком стала негадаптація - неприйняття інституційним середовищем нових інститутів і неможливість адаптації до них інститутів, що існують, і господарюючих суб'єктів. Важливою відмінністю даного дослідження від попередніх є обґрунтування необхідності імпортування не одного інституту, а деякої сукупності взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих інститутів, як формальних, так і неформальних.

Різні види імпортування різною мірою наділені тими або іншими перевагами і недоліками. Найпоширенішим є імпорт інститутів з розвинених країн. До його переваг належать апробованість, можливість обрання комплементарної сукупності для імпортування, її докладний аналіз в країні - експортері і "післяпродажне обслуговування". Серед недоліків такого виду імпорту можна відзначити можливу неоптимальність окремих інститутів з сукупності, що імпортується, для даної країни, розузгодження імпортованих інститутів з інститутами (переважно неформальними), що існують в країні, можливість вдатися до економічної і політичної залежності від країн - експортерів. Крім імпорту інститутів з розвинених країн, науці відомі ще два, менш популярні, види інституційних запозичень - реставрація інститутів з історії власної країни та імпорт інститутів з теоретичних творів, які мають менше переваг і значно більше недоліків. На основі аналізу історичних фактів нами виділено ще один тип інституційного імпортування - імпорт з історії інших країн, який незважаючи на очевидні вади, все ж таки мав місце в історії.

Очевидно, що однією з найважливіших стадій процесу імпортування є вибір інститутів для імпортування. Він включає апріорну оцінку ефективності інститутів і аналіз можливих наслідків. Апріорна оцінка починається з обрання критеріїв відбору інституту для імпортування. Параметри існуючого інституту можуть перестати задовольняти суспільство з різних причин: негативний вплив інституту на міжнародну конкурентоспроможність держави, невідповідність формального інституту неформальним, що змінилися, ригідність інституту до інституційних змін, невідповідність інституту зовнішнім умовам, що змінилися. Якщо визнано, що інститут, дійсно, не відповідає існуючим потребам суспільства, для остаточного вирішення доцільності імпортування слід проаналізувати передбачуваний ефект від введення нового інституту і витрати імпортування. Другий параграф третього розділу дослідження присвячено класифікації витрат і ефектів імпортування інститутів та підходу до їх кількісного визначення. Зіставивши витрати і ефект, можна зробити висновок щодо доцільності імпортування.

Висновки

Категорія "інститут", увійшовши в економічний обіг відносно недавно (кінець XIX - початок ХХ ст.), зайняла у економічній теорії міцні позиції. Найбільшу увагу аналізу інститутів приділяє школа інституційної економіки. Вивчення різноманітних наукових трактовок категорії інститутів і їхніх властивостей дозволяє зробити висновок про те, що однією з головних функцій інститутів є вплив на трансакційні витрати. В роботі показано, що цей вплив не завжди є позитивним, в деяких випадках наявні інститути збільшують кількість необхідних трансакцій, і таким чином сприяють зростанню трансакційних витрат. Інститути, поряд з багатьма іншими класифікаціями, підрозділяють на формальні і неформальні. До формальних інститутів належать механізми, що закріплені нормативно, тобто нормативні і інші законодавчі акти, договори, контракти, а також організації і установи. До неформальних інститутів належать механізми, що регулюють поведінку людей за допомогою певних стереотипів, стандартів і соціальних умовностей, не визначених законодавчими і нормативними актами. Формальні і неформальні інститути знаходяться в постійній взаємодії, яка особливо сильно виявляється в процесі інституційної трансформації. В результаті дослідження виділені три способи взаємодії формальних і неформальних інститутів:

· модифікація - зміна неформальних інститутів під впливом формальних, і навпаки;

· формалізація - легітимізація неформальних інститутів у формальні, при якій інститути, закріплюючись нормативно, з неформальних трансформуються в формальні;

· деформалізація - перетворення формальних інститутів в неформальні при втраті значущості в якості формальних інститутів і виключенні з правової системи.

Дослідження неформальних інститутів: процесу їх становлення, впливу на економічну систему, можливостей їх цілеспрямованої трансформації, сконцентровано, перш за все, на ролі національно-релігійних традицій у формуванні і розвитку господарських систем. Розкрито сутність неформального інституту "економічний менталітет" як сукупності неформальних норм, що історично склалися, і правил, що визначають характер економічної поведінки членів певної суспільної групи. Доведено, що внаслідок негативного впливу радянської системи у населення сформувався антиринковий менталітет, який не достатньо відповідає формальним інститутам, притаманним ринковому типу господарювання.

Трансформація неформальних інститутів можлива і необхідна для досягнення наступних цілей:

- відродження підприємницької ініціативи і формування етики підприємництва;

- підвищення рівня довіри в суспільстві (до нових формальних інститутів, держави, правоохоронних органів, закону і один до одного);

- підвищення трудової мотивації;

- усвідомлення всіма верствами населення необхідності ринкових перетворень.

Засобами досягнення цих цілей є:

1. Економічна і правова освіта.

2. Створення зовнішнього середовища, що сприяє високоморальному бізнесу.

3. Етичне виховання.

4. Стабільність законодавства.

5. Ухвалення справедливого трудового і податкового законодавства.

6. Суворий контроль за його дотриманням керівниками підприємств всіх форм власності.

7. Формулювання мети реформ, зрозумілої всім.

8. Систематична робота по роз'ясненню стратегії і поточних задач економічних перетворень.

9. Інформатизація.

Третій розділ дисертації є спробою системного аналізу категорії імпорту інститутів на основі використання інструментарію і методології неоінстітуційної економічної теорії.

Запропонована методика оцінки ефективності імпортування інститутів, яка (при всіх її можливих недоліках) достатньо повно висвітлює проблему, дає практичні методи, за допомогою яких на практиці можна (хоча б в першому наближенні) оцінити апріорну ефективність імпортування інститутів.

Виділена низка чинників, які в даний час впливають на швидкість і радикальність інституційних революцій (чинників, дія яких на момент написання більшості фундаментальних досліджень неоінституційної школи в кінці 80-х - початку 90-х років ще не була такою явною).

Обґрунтована відмова від постулату про неможливість імпортування неформальних інститутів, що робить можливим радикальні і цілеспрямовані зміни в економічних системах сучасних держав.

До двох загальновизнаних причин інституційних змін, що визнаються практично всіма дослідниками, - зрушення в структурі відносних цін і ідеології, додано третю, дуже значущу для України, - боротьбу груп впливу.

Проаналізовано традиційні класифікації імпорту інститутів і доповнено їх рідкісним, але, тим не менш, існуючим типом імпортування з історії інших країн.

В роботі стверджується, що для того, щоб вдало обрати інститути для імпортування слід здійснити апріорну оцінку їх ефективності і аналіз можливих наслідків, спрогнозувати передбачуваний ефект від запровадження нового інституту і витрати імпортування. Зіставивши витрати і ефект, маємо змогу зробити висновок щодо доцільності імпортування.

На основі сконструйованої методики можна виробляти (використовуючи намічені напрями і способи реалізації окремих задач) конкретні програми комплексного апріороного аналізу прогнозованого ефекту і витрат революційних інституційних перетворень.

Досліджена в роботі тема, поза сумнівом, перспективна, і набуває все більшу значущість саме на сучасному етапі розвитку України через різке прискорення процесів глобалізації, світової економічної інтеграції, зближення траєкторій розвитку абсолютно різних за всіма параметрами країн.

Список публікацій наукових праць з теми дисертації

1. Укис Ю. Национальный менталитет, как фактор рыночного реформирования экономики // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.- Економічна серія. - № 353.- Харків, 2001. - С. 49-54.

2. Укис Ю. Сущность и функции институтов в экономической системе // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, Економічна серія. - № 354. - Харків, 2002. - С. 58-63.

3. Укис Ю. Импортирование институтов как метод революционной институтциональной трансформации // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 166. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2002. - С. 29-37.

4. Укис Ю. Импорт институтов в переходной экономической системе и априорная оценка его эффективности // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 98.- т. 4. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2004. - С. 968 - 978.

5. Укис Ю. Взаимодействие формальных и неформальных институтов в процессе институциональной трансформации // Харків: НТУ "ХПІ". - 2005.- №1.- С. 228-235.

6. Укис Ю. Проблемы банковского кредитования предприятий в условиях транзитивной экономики// Тезисы четвертой научно-практической конференции "Сучасні проблеми розвитку виробництва" - Харьков: ХДЕУ.- 2000. - С. 139-141.

7. Укис Ю. Рыночная инфраструктура в переходной экономике: функции и направления формирования// Тезисы всеукраинской научной конференции "Економіка, менеджмент, освіта в системі реформування АПК" - Харьков: ХДАУ. - 2000.- С. 121-122.

8. Укис Ю. Роль различных элементов рыночной инфраструктуры в совершенствовании государственного управления экономикой// Тезисы международной научно-практической конференции "Сучасні проблеми гуманізації і гармонізації управління" - Харьков.- 2001.- С. 66.

9. Укіс Ю. Роль національного менталітету в здійсненні земельної реформи // Тезисы международной научно-практической конференции "Механізм господарювання і економічна динамка АПК" - Харьков: ХДАУ.- 2001.- С. 96-99.

Размещено на Allbest.ru

...