Размещено на http://www.allbest.ru/

Завдання

1. Роль контролінгу в системі управління підприємством.

2. Критерії виробу: власне виробництво - постачання зі сторони.

3. Задачі економічний ринковий контролінг

Задача № 1

Розкрити зміст наступних понять:

а) Продукція;

б) Послуги (товарні, нетоварні);

в) Прихід засобів (виторг, надходження);

г) Витрати засобів (витрати, виробничі і комерційні витрати);

д) Собівартість (повна, виробнича, цехова, кошторисна, планова, нормативна, фактична).

Задача № 2

Вихідні данні:

Підприємство «Навігатор» робить і продає ручки. Перемінні витрати складають 3 у.о. на кожну ручку, а постійні витрати - Х. Підприємство може продавати 600 000 ручок по 5 у.о. і мати від цього прибуток 200 000 у.о. або продавати 350 000 ручок по 6 у.о. або 200 000 ручок по 4 у.о. за одиницю.

Потрібно:

Встановити, яку альтернативу вибере підприємство і чому? Рішення рекомендується відобразити в таблиці.

1. Роль контролінгу в системі управління підприємством

Перехід до ринкової економіки вимагає нових підходів до управління, що включають економічні та ринкові критерії ефективності здатні підвищувати вимоги до гнучкості систем управління. Економічне середовище в цей час украй нестабільне. Науково-технічний прогрес і динаміка зовнішнього середовища змушують сучасні підприємства перетворюватися в усе більш складні системи. Для забезпечення керованості таких систем необхідні нові методи, що відповідають складності зовнішнього й внутрішнього середовищ підприємств. Новим словом у керуванні стала поява контролінгу як функціонально відособленого напрямку економічної роботи на підприємстві, пов'язаного з реалізацією фінансово-економічної функції, що коментує, у менеджменті, що забезпечує прийняття оперативних і стратегічних управлінських рішень.

У минулі роки на підприємствах, в цехах налагоджувався повний господарський розрахунок -- система самоокупності, самофінансування, матеріального стимулювання і матеріальної відповідальності [3, с. 120-123]. Щоправда, вона не створювала в повному розумінні відповідної комплексної системи управління. Проблема полягала в тому, що цю систему не було введено в практику діяльності кожного підприємства, а її застосування базувалося на ініціативі самих керівників. Крім того, на рівні підприємств не проводилося маркетингових досліджень, не було створено відповідних центрів витрат та відповідальності, що знижувало її ефективність.

Контролінг орієнтований на майбутній розвиток підприємства чи регіону в цілому. Це система спостереження та вивчення поведінки внутрішнього економічного механізму конкретного підприємства і розробки шляхів для досягнення поставленої мети. Вона базується на основі багатьох економічних дисциплін і функцій управління, що здійснюються на підприємстві.

Структурна схема, яка ілюструє роль контролінгу в процесі управління, представлена в таблиці. 1 [4, с. 9].

Таблиця 1. Роль контролінгу в процесі управління

Основною метою контролінгу в умовах підприємства є формування у менеджерів сучасних вимог з концептуальних основ управління підприємством на базі інтегрування та спрямування діяльності різних служб та підрозділів підприємств на досягнення оперативних і стратегічних цілей [3, с. 117-120].

Службу контролінгу слід формувати із певної кількості працюючих, що визначається обсягом вхідної і вихідної інформації для управління. Служба контролінгу повинна забезпечити:

- контроль витрат підприємства як основний об'єкт управління в системі контролінгу;

- організацію функціонування на підприємстві центрів фінансової відповідальності;

- впровадження системи стандарт-кост і директ-костінг;

- постійне проведення аналізу витрат виробництва;

- розробку заходів і підготовку управлінських рішень спрямованих на покращення підприємницької діяльності [2, с. 24-26].

Для забезпечення виконання ролі контролінгу в системі підприємництва необхідно створити особливу інформаційну систему, яка б сигналізувала керівництву про постійні ризики, які можуть загрожувати підприємству як ззовні, так і зсередини (СРПР - система раннього попередження та реагування).

Служба контролінгу сама не приймає управлінських рішень, а тільки забезпечує інформацію та дає оцінку і поради щодо ухвалення рішень.

Особливістю впровадження служби контролінгу є штабна організація управління, тобто безпосереднє підпорядкування керівництву підприємства. Впровадження відділу контролінгу має проходити поступово з чітким визначенням цілей, послідовності та важливості кожного з етапів. Саме поетапне впровадження елементів системи контролінгу дозволить подолати психологічний бар'єр без значних витрат, а також отримувати мінімальні вигоди, тим самим розкриваючи переваги контролінгу. На початковому етапі процесу впровадження і адаптації достатнім буде включення до складу контролінгової служби 3-4 співробітників, наділених відповідними посадовими обов'язками [1, с. 170-179].

Свою роботу служба контролінгу має розпочати з розробки та поступового впровадження окремих елементів оперативного контролінгу. Як відомо, оперативний контролінг визначає, наскільки рішення, що приймаються, відносно формування цілей, ресурсів та процесів на підприємстві будуть сприяти підвищенню результативності, ефективності та продуктивності робіт, а також дозволяє намітити шляхи розвитку підприємства та уникнути критичної ситуації.

Отже, можна виокремити основні завдання контролінгу в системі управління підприємством:

1. Створення системи раннього попередження і реагування на недоліки в управлінні поточними контролінговими заходами.

2. Ведення обліку здійснених контролінгових заходів та їх результатів.

3. Оцінка впровадження у систему управління досягнень науки та техніки, передового досвіду, прогресивних форм і методів контролінгу.

4. Створення надійної системи прогнозування зміни фінансових процедур і можливості появи у зв'язку з цим нових видів фінансових порушень.

У даному питанні, за допомогою визначення мети, сутності, основних завдань та функцій контролінгу, було обґрунтовано доцільність впровадження контролінгу в систему управління підприємством, а також визначено місце контролінгу в організаційній структурі управління підприємством. Створення служби контролінгу на великих і середніх підприємствах - необхідна і обов'язкова умова підвищення їх конкурентоспроможності, тому потребує впровадження її в систему управління на всіх етапах організації і функціонування підприємницької діяльності.

2. Критерії виробу: власне виробництво - постачання зі сторони

Підприємцю не слід робити готові вироби або окремі деталі , якщо інші фірми можуть виробляти і поставляти їх більш високої якості і дешевше. Прийняти рішення про власне виробництво або постачання з боку не так просто. Воно повинно бути ретельно продумано. Сказане відноситься і до послуг.

Виробляти самому або купувати з боку - завдання довгострокової оптимізації і тому відноситься до області стратегічних рішень.

У період високої кон'юнктури підприємці схильні розвивати власні потужності. Але коли настає спад, потужності швидко стають надлишковими, і часто чуються критичні висловлювання про те, що інвестиції у створення потужностей є помилковим. Якщо ж продукція добре продається і наявних потужностей не вистачає, критикують за те, що підприємство перейшло на поставки з боку на шкоду розвитку власних потужностей.

Альтернативи власного виробництва та поставок зі сторони повинні бути ретельно обґрунтовані контролером при допомозі відповідних інструментів; в цьому випадку критики відносно прийнятих рішень буде менше.

Власне виробництво і постачання з боку є альтернативними формами отримання у розпорядження підприємства необхідних продуктів і послуг. Рішення про власне виробництво або постачання зі сторони повинні прийматися, як правило, у таких випадках:

1) скорочення числа фаз виробництва окремих продуктів в рамках наявної продуктової програми і при заданих потужностях;

2) поставки з боку окремих деталей і вузлів для знову розроблених продуктів;

3) розширення збутової програми шляхом закупівлі на стороні та включення до неї додаткових готових продуктів;

4) поставки з боку основних і допоміжних матеріалів, інструментів та енергії;

5) придбання на стороні послуг з обслуговування обладнання, проведення ринкових досліджень, рекламі та обробки інформації на ЕОМ.

Рішення про власне виробництво або постачання зі сторони мають комплексний характер і повинні оцінюватися з економічної, технологічної, якісної та організаційної точок зору.

У рамках стратегічного планування керівництво підприємства часто має приймати рішення про власний виробництво або постачаннях з боку. На прийняття цих рішень впливають фактори, перераховані в таблиці 2. Крім того, існують і інші впливові чинники, до яких можна віднести величину наявних основних і оборотних коштів, досягнуті значення сум покриття , а також планові значення рентабельності обороту і капіталу. [5, с. 194-196].

Таблиця 2. Фактори, що впливають на прийняття рішення про власне виробництво або постачання зі сторони

Підприємцю не слід робити готові вироби або окремі деталі, якщо інші фірми можуть виробляти і поставляти їх більш високої якості і дешевше. Рішення про власне виробництво або постачання зі сторони важко прийняти; воно повинно прийматися з урахуванням економічної, технологічної, якісної та організаційної точок зору. Необхідно проаналізувати всі впливові на прийняття рішення фактори.

У кожного підприємства є альтернативи власного виробництва або поставок зі сторони. Кожному підрозділу підприємства слід обґрунтувати, чи повинна певна функція виконуватися самим підприємством або забезпечуватися зі сторони . Для збереження власного ноу-хау або через необхідність дотримання комерційної таємниці деякі продукти і послуги не можуть поставлятися зі сторони.

Оскільки рішення про власне виробництво або поставки зі сторони часто важкі, потрібно ретельно перевірити всі можливі альтернативи. Для цього можна використовувати методи оцінки, наведені в таблиці 3.

Виробничі процеси постійно удосконалюються, розробки нових продуктів вимагають наявності ноу-хау, сучасного обладнання стає все більш капіталомістким.

Кожен підприємець міг би самостійно виробляти і поставляти на ринок всі продукти і послуги, однак для цього йому потрібні ноу-хау, верстати та обладнання. Оскільки ці передумови часто відсутні й власні виробничі недержавні витрати на деталі і вузли стають занадто великі, підприємець змушений замовляти на стороні визначені продукти і послуги.

Таблиця 3. Зміст і методи оцінки альтернатив

Розрізняють дві категорії продуктів і послуг:

1 ) продукти та послуги, що продаються підприємством на сторону;

2 ) продукти та послуги, що споживаються всередині підприємства.

Оскільки покупці хотіли б купувати продукти та послуги безпосередньо у виробника, для першої категорії продуктів і послуг найчастіше підходить власне виробництво. Для другої категорії зазвичай переважніше поставки зі сторони.

Підприємства досить часто переходять на поставки зі сторони. Наприклад, рекламу часто краще роблять сторонні рекламні агенти, а патентні бюро професійніше оформляють винаходи. Таким чином, існує широка гамма послуг, виконання яких можна покласти на третю сторону. Малі та середні підприємства і без цього повинні орієнтуватися на спеціалізовані фірми, так як можливості залучення фахівців у них обмежені і пов'язані з цим витрати занадто великі.

Витрати на утримання власних підрозділів, що надають внутріфірмові послуги, на багатьох підприємствах дуже великі. Це відбувається внаслідок того, що підприємець часто не в змозі правильно контролювати власні допоміжні підрозділи. На облік витрат у цих підрозділах слід звертати більше уваги і необхідно розглядати їх як місця виникнення витрат, за якими має вестися окремий облік трудових і матеріальних витрат.

Тільки при регулярному, по можливості щомісячному, обліку витрат по кожному підрозділу керівництво підприємства може оцінити, чи обходяться власні робочі дорожче, ніж сторонні. У багатьох випадках порівняння власних витрат з часовими тарифними ставками сторонніх підприємств показує, що сторонні робочі коштують дешевше власних. Багато підприємців роблять висновок про те, що правильним для власних допоміжних виробництв буде мінімізація чисельності персоналу. Також ефективніше проводити поточний і попереджувальний ремонт та обслуговування обладнання силами сторонніх фахівців, оскільки обсяги ремонтних робіт сильно коливаються в часі і власні ремонтні служби повинні бути досить універсальними. У таких випадках підприємець оплачує тільки фактично надані послуги і може немало заощадити на витратах.

На кожному підприємстві є альтернативи власного виробництва або постачання зі сторони. При оцінці альтернатив необхідно враховувати різні чинники. Потрібно уважно проаналізувати власні щомісячні витрати, щоб визначити, чи обходяться власні робочі дорожче сторонніх. Багато підприємців задовольняються у власних допоміжних підрозділах мінімальним числом працівників. Ремонт і технічне обслуговування устаткування дешевше доручати стороннім спеціалізованим підприємствам.

Перш ніж прийняти рішення про власне виробництво або постачання зі сторони, необхідно поряд з витратами врахувати й інші фактори.

Змінні витрати на одиницю продукції при лінійної функції витрат залишаються незмінними. Постійні витрати на одиницю продукції, навпаки, знижуються із збільшенням випуску. При заданій виручці прибуток зростає зі зниженням витрат. Таким чином, вибір між власним виробництвом і поставками з боку залежить від того, яка альтернатива дає кращий результат за витратами.

Порівняння витрат на одиницю продукції при власному виробництві і постачаннях з боку тільки тоді дасть правильне рішення, коли ці витрати при припиненні власного виробництва зовсім зникнуть і з'являться тільки при створенні власних потужностей. На практиці такі випадки майже не зустрічаються. Тому необхідно встановити, яка частина витрат зникне при припиненні власного виробництва і яка частина витрат виникне додатково при створенні власного виробництва. Тому при дослідженні альтернатив необхідно розділити змінні і постійні витрати і аналізувати їх окремо.

Необхідно визначити найважливіші складові витрат, що впливають на прийняття рішення про власне виробництво або постачання зі сторони. До них відносяться при скороченні числа рівнів виробництва усі витрати, які при поставках з боку зникають, тобто можуть бути заощаджені. Це, як правило, всі змінні і скорочуються постійні витрати.

У довгостроковому плані постійні витрати, які можна скоротити, мають тенденцію до збільшення. Перевага поставок з боку з цієї точки зору зростає в порівнянні з власним виробництвом. При скороченні постійних витрат підприємство може більш гнучко реагувати на коливання завантаження потужностей.

Якщо підприємець стоїть перед дилемою , нарощувати далі власні виробничі потужності або перейти на поставки готових продуктів або деталей з боку , то він повинен спочатку розрахувати оптимальну виробничу потужність . Труднощі розрахунку на практиці полягає часто у відсутності точних даних про обсяги очікуваного збуту в натуральному і вартісному вираженні. Витрати ж підприємець може прогнозувати з достатньою точністю.

На підприємстві можливості збуту та виробництва повинні постійно відповідати один одному. Тому необхідно ретельно перевіряти рівень завантаження потужностей на всіх стадіях виробничого процесу.

Дані про майбутні обсягах збуту беруться з відділу збуту або з результатів ринкових досліджень. Обсяг збуту в натуральному вираженні робить сильний вплив на рішення про власному виробництві або постачаннях зі сторони. Тому необхідно ретельно опрацювати ці аспекти.

Поряд з ринком збуту необхідно також ретельно дослідити ринок закупівель підприємства. Збут і закупівлі повинні визначити межі області рішень про власне виробництво або постачання зі сторони. Закупівельні ціни при власному виробництві або постачаннях з боку надасть відділ закупівель. Необхідно також з'ясувати, чи можна забезпечити регулярність поставок з боку в необхідних обсягах.

У виробничих підрозділах підприємства часто виникають вузькі місця. Якщо можливості збуту та виробництва не збалансовані, то вузьке місце в одному підрозділі обумовлює не довантаження потужностей в інших виробничих підрозділах. У цих випадках керівництво підприємства має спробувати ліквідувати вузьке місце шляхом збільшення потужності ділянки, на якій це вузьке місце виникло, або шляхом поставок з боку продуктів, що зумовили виникнення вузького місця.

Прийняти рішення про власне виробництво або постачання зі сторони за наявності вузьких місць складно. Якщо на підприємстві тільки одне вузьке місце, рішення вибирається на основі розрахунку відносних сум покриття. Якщо є одночасно кілька вузьких місць, рішення знаходять за допомогою методів лінійного програмування.

Для споживачів важливо якість кінцевої продукції. Тому вимоги, що пред'являються до якості з боку деталей, продуктів і послуг, повинні бути принаймні не нижче, ніж до вироблених на власному підприємстві. У зв'язку з цим необхідно задати постачальникам певні стандарти якості та організувати регулярний вхідний контроль і перевірку якості на території постачальника.

Як правило, численні постачальники спеціалізуються на виробництві деталей певної номенклатури, що робить якість цих деталей найчастіше вище, ніж на власному підприємстві. Тому необхідно перевірити, чи може підприємство забезпечити якість продукції при власному виробництві не нижче стандартів якості сторонніх постачальників.

З точки зору технології необхідно врахувати, чи будуть при переході на поставки з боку втрачені або мають бути передані наявні власні ноу-хау. Постачальник може скористатися ноу-хау підприємства і на його базі допрацьовувати деталі і вузли вироби, а потім реалізовувати їх на ринку самостійно. Якщо деталі постачає тільки один постачальник, то існує небезпека потрапити в залежність від нього. Тому при поставках з боку слід по можливості орієнтуватися на декількох постачальників.

Для прийняття рішення про власне виробництво або постачання зі сторони необхідно вивчити можливі наслідки даного рішення для матеріальних потоків на підприємстві. Скорочення числа стадій виробництва при переході на поставки з боку може мати наслідки. Якщо підприємець стоїть перед дилемою, нарощувати далі власні виробничі потужності або перейти на поставки готових продуктів або деталей з боку, то він повинен спочатку розрахувати оптимальну виробничу потужність. Труднощі розрахунку на практиці полягає часто у відсутності точних даних про обсяги очікуваного збуту в натуральному і вартісному вираженні. Витрати ж підприємець може прогнозувати з достатньою точністю.

На підприємстві можливості збуту та виробництва повинні постійно відповідати один одному. Тому необхідно ретельно перевіряти рівень завантаження потужностей на всіх стадіях виробничого процесу.

Дані про майбутні обсягах збуту беруться з відділу збуту або з результатів ринкових досліджень. Обсяг збуту в натуральному вираженні робить сильний вплив на рішення про власному виробництві або постачаннях з боку. Тому необхідно ретельно опрацювати ці аспекти.

Поряд з ринком збуту необхідно також ретельно дослідити ринок закупівель підприємства. Збут і закупівлі повинні визначити межі області рішень про власне виробництво або постачання з боку. Закупівельні ціни при власному виробництві або постачаннях з боку надасть відділ закупівель. Необхідно також з'ясувати, чи можна забезпечити регулярність поставок з боку в необхідних обсягах.

У виробничих підрозділах підприємства часто виникають вузькі місця. Якщо можливості збуту та виробництва не збалансовані, то вузьке місце в одному підрозділі обумовлює не дозавантаженням потужностей в інших виробничих підрозділах. У цих випадках керівництво підприємства має спробувати ліквідувати вузьке місце шляхом збільшення потужності ділянки, на якій це вузьке місце виникло, або шляхом поставок з боку продуктів, що зумовили виникнення вузького місця.

Прийняти рішення про власне виробництво або постачання зі сторони за наявності вузьких місць складно. Якщо на підприємстві тільки одне вузьке місце, рішення вибирається на основі розрахунку відносних сум покриття. Якщо є одночасно кілька вузьких місць, рішення знаходять за допомогою методів лінійного програмування.

Для споживачів важливо якість кінцевої продукції. Тому вимоги, що пред'являються до якості з боку деталей, продуктів і послуг, повинні бути принаймні не нижче, ніж до вироблених на власному підприємстві. У зв'язку з цим необхідно задати постачальникам певні стандарти якості та організувати регулярний вхідний контроль і перевірку якості на території постачальника.

Як правило, численні постачальники спеціалізуються на виробництві деталей певної номенклатури, що робить якість цих деталей найчастіше вище, ніж на власному підприємстві. Тому необхідно перевірити, чи може підприємство забезпечити якість продукції при власному виробництві не нижче стандартів якості сторонніх постачальників.

З точки зору технології необхідно врахувати, чи будуть при переході на поставки з боку втрачені або мають бути передані наявні власні ноу-хау. Постачальник може скористатися ноу-хау підприємства і на його базі допрацьовувати деталі і вузли вироби, а потім реалізовувати їх на ринку самостійно. Якщо деталі постачає тільки один постачальник, то існує небезпека потрапити в залежність від нього. Тому при поставках з боку слід по можливості орієнтуватися на декількох постачальників.

Для прийняття рішення про власне виробництво або постачання зі сторони необхідно вивчити можливі наслідки даного рішення для матеріальних потоків на підприємстві. Скорочення числа стадій виробництва при переході на поставки з боку може мати наслідком зменшення кількості обертаємих на підприємстві деталей і пов'язаних з цим робіт у сфері логістики. Основну увагу потрібно сконцентрувати на невеликій кількості вступників деталей і вузлів. Навпаки, витрати, пов'язані з прийманням і більш інтенсивним вхідним контролем закуповуваних деталей і вузлів, збільшуються. Часто зростають складські витрати. Тому при переході на поставки зі сторони з точки зору витрат рекомендується використовувати метод поставок "точно в строк", що можливо тільки на великих підприємствах і вимагає, крім того, підключення постачальників до власної системи логістики.

Рішення про власне виробництво або постачання зі сторони залежить не тільки від витрат. Необхідно враховувати і вплив таких чинників, як збут, закупівлі, наявність вузьких місць, якість, технологія і логістика зменшення кількості обертаємих на підприємстві деталей і пов'язаних з цим робіт у сфері логістики. Основну увагу потрібно сконцентрувати на невеликій кількості вступників деталей і вузлів. Навпаки, витрати, пов'язані з прийманням і більш інтенсивним вхідним контролем закуповуваних деталей і вузлів, збільшуються. Часто зростають складські витрати. Тому при переході на поставки зі сторони з точки зору витрат рекомендується використовувати метод поставок "точно в строк", що можливо тільки на великих підприємствах і вимагає, крім того, підключення постачальників до власної системи логістики.

Рішення про власне виробництво або постачання зі сторони залежить не тільки від витрат. Необхідно враховувати і вплив таких чинників, як збут, закупівлі, наявність вузьких місць, якість, технологія і логістика.

Вибір між власним виробництвом і поставками з боку складний. Щоб уникнути помилок слід ретельно проаналізувати можливі альтернативи. Результат порівняння альтернатив за витратами зорієнтований лише на один з багатьох критеріїв вибору. Перш ніж прийняти рішення про власне виробництво або постачання зі сторони, необхідно поряд з кількісними розглянути і якісні критерії.

Задача № 1

Розкрити зміст наступних понять:

а) Продукція - це матеріальний результат трудової діяльності або виробничих процесів, що має корисні властивості і призначений для використання споживачем [ 6 ];

б) Послуги - це дії, результат яких споживається в процесі їх надання. Вони становлять собою діяльність індивіда на користь іншої особи. «Цілеспрямована діяльність, результати якої мають прояв в корисному ефекті». Для нетоварних послуг діяльність може оцінюватися тільки після їх виконання; при цьому важко підтримувати постійний рівень обслуговування. Товарні послуги, наприклад оренда та експлуатація товарів, пов'язані з реальним об'єктом і носять більш відчутний характер, тому їх маркетинг може бути схожий з маркетингом товарів.

в) Прихід засобів (виторг, надходження). Виторг від реалізації -- кошти, що надійшли на рахунок підприємства за реалізовану (продану) продукцію чи надану послугу. Виторг від реалізації складається з суми, від реалізації основної продукції, товарів народного споживання, відходів виробництва, наднормативних і зайвих матеріалів. З неї вилучається вартість продукції, відвантаженої споживачу з порушенням умов договору поставки (за термінами, номенклатурою, асортиментом, якістю продукції). Виторг від реалізації залежить від обсягів виробленої та проданої продукції, від якості і ціни. Грошові надходження - це сукупність надходжень коштів за реалізовану продукцію, виконані роботи, послуги, а також виконання інших господарських операцій у процесі операційної, фінансової й інвестиційної діяльності підприємства. Сума грошових надходжень не завжди дорівнює сумі доходу підприємства за реалізовану продукцію. Дохід - це збільшення економічних вигод підприємства у вигляді надходження активів (коштів, інших матеріальних або нематеріальних активів), або зменшення зобов 'язань підприємства перед його діловими партнерами, що забезпечують зростання власного капіталу підприємства.

г) Витрати засобів - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). Витрати - зменшення економічних вигод в результаті вибуття грошових коштів або іншого майна. По участі в процесі виробництва всі види витрат поділяються на виробничі та комерційні. Виробничі витрати пов'язані з основним видом діяльності фірми, наприклад, у туроператора це витрати по формуванню турпродукту. У кінці звітного періоду вони збираються на рахунку 20 "Основне виробництво ". Комерційні (позавиробничі) витрати пов'язані з реалізацією турпродукту і включають в себе витрати на рекламу, кошти, що сплачуються збутовим і посередницьким організаціям, комісійні збори та інші подібні витрати. Всі вони враховуються окремо на рахунку 43 "Комерційні витрати". Виробничі і комерційні витрати утворюють повну собівартість продукту.

д) Собівартість (повна, виробнича, цехова, кошторисна, планова, нормативна, фактична). Собівартість продукції - це вираження у грошовій формі поточних витрат підприємства на підготовку виробництва продукції, її виготовлення і збут. Залежно від послідовності формування витрат на виробництво і збут продукції розрізняють собівартість продукції цехову, виробничу та повну. Цехова собівартість продукції включає всі прямі поточні витрати, пов'язані з виробництвом продукції в межах цеху підприємства (сировина, заробітна плата основних працівників, нарахування на заробітну плату основних працівників, амортизація обладнання цеху). Виробнича собівартість продукції охоплює витрати на виробництво продукції в межах підприємства, тобто як прямі, так і накладні виробничі витрати (витрати на енергію, спожиту в технологічних цілях, на утримання і експлуатацію обладнання, амортизацію будівлі виробничого корпусу та ін.). Повна собівартість продукції підприємства - це сукупність витрат, що становлять виробничу собівартість, і поза виробничих витрат підприємства (адміністративних, на збут та інших). Планова собівартість визначається перед початком планового періоду на основі прогресивних норм витрат ресурсів та діючих цін на ресурси в момент складання плану. Вона береться нижчою або такою самою, як і нормативна собівартість. Нормативна собівартість продукції формується із витрат на виробництво та реалізацію продукції, визначених на основі діючих норм витрат ресурсів. Фактична собівартість відображає фактичні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції за даними бухгалтерського обліку. Вона може бути нижчою від планової собівартості або перевищувати її. В останньому випадку матимуть місце або здійснення додаткових непередбачуваних витрат унаслідок впливу об'єктивних факторів (зростання цін, тарифів тощо), або перевищення запланованих норм витрат через збільшення браку, низьку ефективність технології тощо. Для виявлення причин відхилення фактичної собівартості від планової здійснюється аналіз дотримання нормативних витрат на підприємстві. Кошторисна собівартість відображає витрати підприємства на виріб або замовлення, які виконуються в одиничному (індивідуальному) виробництві або в разовому порядку. Таким чином можна зробити висновок, що собівартість - це особлива економічна категорія, яка включає всі грошові витрати конкретного підприємства, необхідні для здійснення його відтворення, й різниця між доходом і нею визначає прибуток, величина якого збільшується при її зниженні. Отже, за величиною собівартості можна встановити якісні та кількісні зміни в технології виробництва продукції конкретного підприємства, тим самим характеризувати його діяльність як виробника товарів споживчого ринку.

Задача № 2

Вихідні данні:

Підприємство «Навігатор» робить і продає ручки. Перемінні витрати складають 3 у.о. на кожну ручку, а постійні витрати - Х. Підприємство може продавати 600 000 ручок по 5 у.о. і мати від цього прибуток 200 000 у.о. або продавати 350 000 ручок по 6 у.о. або 200 000 ручок по 4 у.о. за одиницю.

Потрібно:

Встановити, яку альтернативу вибере підприємство і чому? Рішення рекомендується відобразити в таблиці.

1) Знайдемо суму перемінних витрат для заданого в таблиці об'єму продаж:

2) Знайдемо виторг для заданого в таблиці об'єму продаж:

3) Знайдемо суму постійних витрат:

Постійні витрати незмінні для всього заданого об'єма продаж.

4) Знайдемо прибуток витрат для заданого в таблиці об'єму продаж:

Висновки: Підприємству «Навігатор», щоб отримати найбільший прибуток у розмірі 200 000 у.о., треба виготовити і продати 600 000 ручок по 5,00 у.о. Менш вигідний варіант, якщо виготовити і продати 350 000 по 6,00 у.о. і отримати прибуток 50 000 у.о. І зовсім збитковий варіант, якщо виготовити і продати 200 000 по 4,00 у.о. і отримати збиток 800 000 у.о.

Найвигідніше буде виготовляти і продавати великими партіями, наприклад, по 600 000 і 350 000 одиниць, щоб отриманий виторг перевищував витрати на виробництво ручок і ще залишався прибуток.

Список використаної літератури

1. Мельник Т.М. Вдосконалення фінансового менеджменту підприємства на основі впровадження системи контролінгу // Актуальні проблеми економіки.-2004, - № 3. - с. 170-179

2. Стефаненко М.М. Використання контролінгу в системі управління підприємством // Економіка та держава.- 2007,-№ 2 - с. 24-26

3. Цигилик І.І., Мозіль О.І., Кірдякіна Н.В. Контролінг в системі управління // Актуальні проблеми економіки.-2005,-№3. - с. 117-123

4. Контролинг как инструмент управления предприятием / Под ред. Н.Г. Данилочкиной. - М.: ЮНИТИ, 2001. - 279 с.

5. Инструменты контроллинга от А до Я: Пер. с нем. / Под ред. И с предисл. М.Л.Лукашевича и Е.Н.Тихоненковой. - М: Финансы и статистика, 2003. - 288 с.

6. ДСТУ 3278-95 Система розроблення та поставлення продукції на виробництво. Основні терміни та визначення.

Размещено на Allbest.ru