Ефективний розвиток текстильного виробництва на основі ресурсного забезпечення

Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ РИНКУ І ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

УДК 338.4:667

Ефективний розвиток текстильного виробництва на основі ресурсного забезпечення

Спеціальність 08.07.01 - Економіка промисловості

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Якимчук Тетяна Вікторівна

Одеса 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Херсонському національному технічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Захист відбудеться “16” грудня 2005 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.177.01 в Інституті проблем ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту проблем ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

Автореферат розісланий “27” жовтня 2005 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Моліна О.В.

текстильний промисловий інфляція

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Особливість сучасного стану народногосподарського потенціалу України полягає в тому, що в певній групі галузей він має негативні параметри. Це відноситься до легкої промисловості, яка знаходиться в кризовому стані. Зниження виробництва текстильних підприємств в останні роки явилося наслідком конкуренції з товарами зарубіжних фірм, що виникла через нестабільність фінансової політики держави, недосконалість законодавчої бази, дефіцит енергоносіїв і сировини, відсутність передових енерго- і ресурсозберігаючих технологій та інше. Зрозуміло, що вітчизняні підприємства текстильної промисловості функціонують у мінливих умовах і тому повинні більш ретельно приділяти увагу сучасним ринковим вимогам щодо стратегічних змін в управлінні виробництвом. Наявність комплексу проблем соціально-економічного і організаційно-технічного характеру при переході на якісно новий рівень продуктивних сил і виробничих відносин вимагає обґрунтування стратегії розвитку цієї галузі.

За останні роки значно активізувались дослідження, присвячені пошуку ефективного розвитку виробництва на основі ресурсного забезпечення, що є вагомим внеском у вирішення проблем адаптації підприємств до суттєвих змін умов їх діяльності. У процесі роботи над дисертацією ми спиралися на роботи вітчизняних і закордонних учених Амоші О.І., І. Ансоффа, Буркинського Б.В., Азова Г.П., Бельтюкова Є.А., Валуєва Б.І., Х. Віссема, Віханського О.С., Градова А.П., П. Дойля, Захарченко В.І., Кабака А.Ф., Осипова В.І., Соколенко С.І. та інших, що спеціалізуються на цій проблематиці. Вітчизняний і зарубіжний досвід дає досить обширні відомості про реорганізацію різних галузей промисловості, проте, за деяким винятком, недостатньо робіт стосовно підвищення ефективності роботи текстильних підприємств України. Існуючі розробки доки не дають відповіді на назрілі теоретико-методичні та практичні питання, що виникають стосовно забезпечення усталеності функціонування текстильних підприємств. Вони визначають лише загальний підхід і вимагають у кожному конкретному випадку пошуку індивідуальних шляхів рішення виробничих задач.

Враховуючи важливість вибору ефективних засобів промислового і фінансового оздоровлення текстильної галузі, виникає необхідність привести у відповідність ринковим умовам роботу підприємств, що й обумовило основні напрямки, внутрішню логіку і структуру дисертації. Зазначені обставини визначають актуальність обраної теми дослідження, яка присвячена пошуку шляхів удосконалення існуючих методів управління ефективним розвитком текстильної промисловості на основі ресурсного забезпечення виробництва та підвищення рівня захисту підприємства від небажаного впливу змін у його внутрішньому та зовнішньому середовищі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота відповідає програмі реформування економіки і соціально-економічного розвитку Херсонської області, яка розроблена відповідно до доручення КМУ від 20.06.1998р., №10166175 на підставі концепції стабілізації і реформування економіки Херсонської області відповідно до програми “Україна 2010” і Державної програми соціально-економічного розвитку українського Причорномор'я, яка затверджена рішенням VIII сесії Обласної ради народних депутатів ХХIII скликання від 8.04.1999р. №806. Робота виконувалася відповідно до тематики наукових досліджень Херсонського державного технічного університету. Тема: „Формування галузевої і регіональної політики реформування підприємств", державний реєстраційний номер U 12-16/154 від 14.05.01 р. на 2001-2005 роки. Автору належить розробка методичного забезпечення обгрунтування впровадження ресурсозберігаючих технологій в економічній версії розвитку ВАТ „Херсонський бавовняний комбінат”.

Мета та задачі дослідження. Метою даної роботи є розвиток теоретичних положень та розробка практичних рекомендацій для виміру і оцінки економічно-технологічного потенціалу, використання якого на основі ресурсного забезпечення сприяє ефективному розвитку текстильного виробництва.

Досягнення зазначеної мети обумовило вирішення таких основних задач:

узагальнити теоретичні підходи до забезпечення ефективності підприємств текстильної промисловості;

визначити макроекономічні умови та ресурсні фактори забезпечення розвитку текстильної промисловості України;

удосконалити методи діагностики виробничо-фінансової діяльності текстильних підприємств в умовах високого рівня інфляції та мінливості середовища;

провести параметричну оцінку діяльності підприємств текстильної промисловості з використанням трьохфакторної моделі розрахунку виробничого ризику з урахуванням впливу на ефективність управління;

використати значення Z-рахунку моделі Альтмана для вибору економічних важелів підвищення ефективності роботи підприємств і конкурентоспроможності продукції;

обґрунтувати доцільність впровадження ресурсозберігаючих та енергозберігаючих технологій як складової організаційно-економічного механізму підвищення ефективності діяльності підприємств текстильної промисловості;

розробити рекомендації щодо підвищення економічної ефективності текстильного виробництва на основі зміни сировинної бази, яка не потребує капітальних витрат;

визначити напрями реорганізації підприємств текстильної промисловості на основі зваженої інвестиційної, дивідендної, амортизаційної політики, модернізації технології випуску нових видів продукції та впровадження методів управління стратегічними змінами відповідно до умов ділового середовища.

Об'єктом дослідження є економічні процеси, що відбуваються при формуванні та використанні економічно-технологічного потенціалу в діяльності підприємств текстильної промисловості.

Предметом дослідження є методологія та методичні засади ресурсного забезпечення ефективного розвитку текстильного виробництва.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дисертації склали положення щодо стратегічного управління підприємством, наукові концепції і теоретичні розробки вітчизняних та закордонних вчених з проблем реструктуризації, інвестицій та технологічного розвитку. В процесі дослідження, для оцінки рівня нестабільності, застосовувався розроблений автором метод анкетування з подальшою статистичною обробкою даних; методи системного та комплексного аналізу при проведенні виробничо-фінансового аналізу діяльності підприємства. Значення Z - рахунку визначені і проаналізовані з використанням ЕОМ і графоаналітичних методів. Розробка рекомендацій по стратегічній зміні управління підприємством базувалася як на класичних методах, так і з використанням методів реінжинірінга. У процесі оцінки інвестиційної привабливості енергозберігаючих і ресурсозберігаючих технологій використана морфологічна модель. Достовірність одержаних результатів забезпечена застосуванням методів математичної статистики. Інформаційною базою дослідження є матеріали Кабінету Міністрів України, Державного комітету статистики України, матеріали фінансової звітності підприємств текстильної промисловості України та патентна література.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретичних і методичних положень щодо підвищення ефективності текстильного виробництва.

Найбільш істотними результатами, отриманими особисто автором, що визначають наукову новизну дослідження, є такі:

вперше:

одержано кількісну оцінку рівня нестабільності зовнішнього середовища, що базується на поєднанні соціологічних та економічних методів, яка дозволяє обирати відповідну систему управління текстильним виробництвом;

запропоновано концептуальний підхід до параметричної оцінки діяльності промислових підприємств з використанням трьохфакторної моделі розрахунку виробничого ризику в умовах нестабільності зовнішнього середовища;

удосконалено:

організаційно-економічний механізм підвищення економічної ефективності текстильного виробництва на основі ресурсного забезпечення, який базується на впровадженні ресурсозберігаючих технологій та зміні сировинної бази;

методику обґрунтування доцільності впровадження в текстильне виробництво ресурсозберігаючих технологій, що не потребують капітальних витрат;

механізм визначення напрямів реорганізації сировинної бази текстильної промисловості;

набуло подальшого розвитку:

методичні рекомендації щодо реорганізації підприємств текстильної промисловості.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення проведених досліджень полягає в розробці рекомендацій щодо підвищення наукового обґрунтування управлінських рішень, які приймає підприємство в напрямку пошуку шляхів його виходу із скрутного становища та резервів його подальшого розвитку. В результаті розробки теоретичних і методичних положень з підвищення ефективності діяльності підприємств текстильної промисловості одержані такі практичні результати: визначені в роботі значення рівня нестабільності дозволили здійснити вибір системи управління підприємством; отримані значення Z - рахунку і проведений їх аналіз дав можливість вибору економічних важелів для підвищення ефективності роботи підприємства; показана економічна доцільність впровадження у виробництво ресурсозберігаючих і енергозберігаючих технологій; показано, що використовування в роботі виробництва всього комплексу виконаних наукових розробок дозволить знизити собівартість продукції, поліпшити її якість і тим самим підвищити конкурентоспроможність продукції.

Рекомендації та пропозиції, які запропоновані в дисертаційній роботі, були впроваджені на ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” (довідка про впровадження № 1-7/613 від 11.05.2005р.), Об'єднанні „Текстиль-Контакт” ТОВ „ВО ТК-Донбас” (довідка про впровадження № І 2-14/344 від 22.06.2005р.), ВАТ „УкрНДІТП” (довідка про впровадження №149/1 від 26.09.2005р.).

Результати дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні дисциплін „Фінансовий менеджмент”, „Стратегічний менеджмент” в Херсонському національному технічному університеті.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійних наукових досліджень автора. Теоретичні розробки, обґрунтування, висновки і пропозиції, що містяться в дисертації, отримані автором самостійно на основі всебічного вивчення, аналізу та узагальнення теоретичного і практичного матеріалу з функціонування підприємств текстильної промисловості та науково-технічної і патентної літератури. Усі наукові результати, які викладено в дисертації, отримані автором особисто. З наукових публікацій, що видано у співавторстві, в роботі використано лише ті положення, які є результатом особистого дослідження автора. Конкретний внесок здобувача в цих працях зазначений в авторефераті у переліку основних публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідалися автором і обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Міжнародне і міжрегіональне економічне співробітництво в Чорноморському басейні” (м. Феодосія, червень 1999р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Ризикологія в економіці та підприємництві” (м. Київ, березень 2001р.); Всеукраїнському науково-практичному семінарі „Проблеми економічного розвитку й ефективного управління в галузі зв'язку” (м. Одеса, травень 2003р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Економічний розвиток регіонів в контексті міжнародної інтеграції (конкурентоспроможність, реструктуризація і корпоративне управління господарськими системами)” (м. Феодосія, вересень 2003р.); конференції „Проблеми легкої і текстильної промисловості України” (м. Херсон, вересень 2003р.); науковому семінарі кафедри міжнародного маркетингу і менеджменту Херсонського національного технічного університету; технічній раді ВАТ ХБК (м. Херсон).

Публікації. За темою дисертації по результатам дослідження опубліковано 10 наукових праць, з яких 6 статей у збірниках наукових праць, 3 - у матеріалах і тезах конференцій.

Загальна структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний текст викладений на 191 сторінці, з них 28 таблиць на 31 сторінці, 23 рисунки на 23 сторінках. До основного тексту додаються 14 додатків на 23 сторінках. Список використаних джерел із 162 найменувань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкриті сутність і стан наукової проблеми, її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтована необхідність проведення дослідження, актуальність і доцільність роботи для розвитку економічної теорії і практики в сучасних умовах трансформації громадського життя, сформульовані мета і задачі дисертаційного дослідження, визначені основні елементи новизни особисто отриманих автором результатів, їх практичне значення.

У першому розділі „Підходи до забезпечення ефективності підприємств текстильної промисловості” розглянуто теоретичні основи забезпечення ефективного розвитку текстильного виробництва України, проведено макроекономічний аналіз умов розвитку текстильного виробництва, наведений стан ресурсного забезпечення текстильного виробництва України в історичному контексті й сучасних умовах, охарактеризовано специфічні умови роботи текстильних підприємств.

Економічна ефективність - важлива соціально-економічна категорія, для якої характерні властивості динамічності та історичності. В умовах ринкової економіки в якості первинного критерію економічної ефективності виступає максимізація прибутку на одиницю витрат і ресурсів при високій якості продукції, робіт та послуг, забезпечення їх конкурентоспроможності. Зберігається в цих умовах і загальнонаціональний критерій ефективності: максимізація національного доходу, валового національного продукту на одиницю витрат і ресурсів при зростаючому рівні добробуту життя населення. Така ієрархія критеріїв ефективності логічна і відображає стан дійсності в ринковій економіці. У разі вибору стратегії ефективного розвитку господарських організацій отримані або очікувані результати оцінюються, як правило, виходячи з рівня досягнення не однієї, а декількох цілей, які можуть вступати в протиріччя між собою.

Концепція стратегічного управління включає три складові визначення цілей розвитку, що характеризують: економічне поводження в діловому середовищі; технологію продукту, що створюється; раціональне використання ресурсів. У цілому стратегія спирається на ресурсний потенціал організації, орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів, що в сукупності дає можливість виживати в довгостроковій перспективі, досягаючи при цьому поставлених цілей. Основними умовами стратегічного управління є реагування на зміни в зовнішньому середовищі, насичення попиту, а також урахування можливостей оновлення технології й ресурсного забезпечення. Відповідно доцільно розглядати складові механізму перетворень виробничих та фінансових ресурсів, які, з погляду взаємозамінності, володіють властивістю універсальності, що відповідає вимогам розмаїтості призначення і застосування. Обмеженість виробничих і фінансових ресурсів є сполучною проблемою при побудові багатокритеріальної і різноманітної системи управління промисловим комплексом.

Аналіз стану текстильної промисловості виявив наявність кризи, що полягає не тільки у високій концентрації виробництва, а й у високих витратах на тепло- та електричну енергію, сировину, амортизаційні відрахування тощо, що робить українські товари неконкурентоздатними порівняно з продукцією дрібних іноземних фірм з Туреччини, Китаю й Тайваню, які швидко перебудовують технологію під нове, малосерійне виробництво. Специфіка українських підприємств текстильної промисловості виражається у сильній залежності випуску продукції від сировини, у застосуванні толлінгових схем з „давальницькою” сировиною, у неефективному використанні наявного виробничого комплексу для виробництва товарів широкого вжитку. Якщо врахувати, що рівень інвестицій у текстильну промисловість вкрай низький і здійснюється в основному державою, варто шукати інші джерела фінансування.

Проведене дослідження дозволило визначити основні проблеми, які потребують першочергового розв'язання у межах реструктуризації, а саме: активізація інноваційної та інвестиційної діяльності з визначенням стратегічних інвесторів, завершення процесів приватизації в частині продажу державних пакетів акцій, процесів банкрутства та визначення ефективного власника. З огляду на ці фактори, в першу чергу, підприємствам текстильної промисловості доцільно проаналізувати склад витрат на виробництво продукції та визначити напрями їх зниження.

Враховуючи, що вітчизняні підприємства текстильної промисловості функціонують у мінливих умовах, в роботі було визначено рівень нестабільності оточуючого середовища текстильної промисловості, який в подальшому використовується для вибору системи управління підприємством. Дослідження проводилося із застосуванням методу соціологічного опитування провідних спеціалістів і керівників ВАТ „Херсонський бавовняний комбінат”, ТОВ „ВО ТК-Донбас” і науково-педагогічного персоналу економічного факультету Херсонського національного технічного університету за допомогою анкети, розробленої автором. Оцінка рівня нестабільності й аналіз отриманих результатів здійснювалися за відомою методикою І. Ансоффа з авторськими корективами за період 1975-2003 р.р. На підставі аналізу рівня нестабільності відзначене погіршення ситуації в текстильній промисловості до кризової. Напрошується висновок про те, що високі значення рівня нестабільності зовнішнього середовища (більше 4,0-4,5) указують на необхідність радикальних змін усіх сторін діяльності підприємства з позиції реінжинірингу. Визначення нестабільності зовнішнього середовища для наступного вибору системи управління може охоплювати не тільки минуле й сьогодення, але й досить точно прогнозувати майбутнє. Проте спроби управління по цілям, впровадження диверсифікації, створення системи бюджетування, реструктуризації капіталу, портфельного аналізу підприємництва усередині фірми та інші заходи, якщо вони орієнтовані на моментальну реакцію щодо зміни впливу ділового середовища, не дозволяють усунути проблеми погіршення конкурентних позицій багатьох компаній у різних країнах. Без ресурсного забезпечення, насамперед без необхідного власного виробничого і фінансового потенціалу самого підприємства розробка стратегічних змін відповідно перспектив розвитку може залишитися тільки більш-менш непоганим проектом. Викладене вище можна резюмувати в такий спосіб: підприємство можна вбачати як сукупність ресурсів, які пов'язані між собою на базі утворення виробничих структур; структури охоплюють очікування, що взаємно поділяються, ідеї, причинні подання, цінності й відносини, у яких вони знаходять своє специфічне вираження й продовження; зміни усередині фірми - це завжди структурні зміни, які проявляються в перетворенні ресурсів.

У другому розділі „Фактори забезпечення ефективного розвитку текстильного виробництва” проведено розгорнутий аналіз виробничо-фінансової діяльності та параметрична оцінка економічної ефективності діяльності підприємств текстильної промисловості.

Фінансова діяльність як частина господарської, містить у собі всі грошові відносини, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, відтворенням основних і оборотних фондів, утворенням і використанням доходів. У механізмі управління підприємством важливе місце посідає діагностика фінансового стану підприємства як системи ретроспективного, оперативного та перспективного аналізу, спрямованого на виявлення фінансових ресурсів та шляхів їх використання для підвищення ефективності діяльності підприємства. У процесі дослідження існуючого фінансового стану підприємств текстильної промисловості була поставлена мета удосконалення методів діагностики виробничо-фінансової діяльності. Аналіз показників виробничо-фінансової діяльності із застосуванням традиційних методик показав, що багато з них в умовах високого рівня інфляції та мінливості середовища підвладні серйозним перекрученням і не можуть бути достовірними. Особлива увага в роботі приділена показникам прибутковості виробничої діяльності. В результаті модифікації цих показників практично повністю виключені перекручення, які викликані високим рівнем інфляції та спадом виробництва. Проведена також діагностика платоспроможності підприємства, для чого запропоновано два методи модифікації нормального рівня загального коефіцієнту покриття з урахуванням: а)безнадійної дебіторської заборгованості та надлишку запасів; б) рівня інфляції. Проведено порівняння переваг та недоліків кожного з них. Для оцінки ефективності управління розрахунками з дебіторами розроблена методика, яка використовує диференційований підхід до визначення обсягу безнадійної дебіторської заборгованості при різних сполученнях рівня інфляції та оборотності дебіторської заборгованості. Проведені дослідження дозволили зробити такі висновки: високі прибутки ВАТ ХБК в 1992 - 1994 роках є результат інфляційних перекручувань; починаючи з 1995 року, підприємство стає збитковим; ефективність управління запасами, дебіторськими рахунками й власною заборгованістю в останні роки знижувалася, що привело до серйозної виробничо-фінансової кризи. Це призвело до необхідності розробки стратегії виходу підприємства із кризи, пов'язаної із серйозними змінами в структурі й управлінні виробничо-фінансовою діяльністю. Для розробки науково обгрунтованих рекомендацій, спрямованих на подолання кризової ситуації на текстильному підприємстві, проведений економічний аналіз роботи ВАТ „Херсонський бавовняний комбінат” з використанням Z-рахунку:

, (1)

де Х1 - показник ефективності робочого капіталу; Х2 - показник ефективності накопиченого капіталу; Х3 - рентабельність виробництва; Х4 - показник заборгованості; Х5 - показник ефективності активів.

Розрахунки свідчать, що погроза банкрутства нависла над підприємством ще в 1996 році й не знижується дотепер. З рис. 1 видно, що значення Z-рахунку за досліджений період мають тенденцію до зниження, однак, за останні роки зниження незначне. Значення Z-рахунку з року в рік зменшувалися за рахунок зниження рентабельності, забезпеченості власними джерелами та відсутності можливості покривати борги власними коштами, але найбільш негативний вплив має фактор Х3, що фактично є рентабельністю активів по балансовому прибутку.

Рис. 1 Зміна рівня нестабільності (1) і значення Z - рахунку (2)

Низьким економічним показникам роботи виробництва відповідають високі значення нестабільності зовнішнього середовища. Визначення рівня нестабільності зовнішнього середовища є одним з перших кроків для розробки стратегії й, зокрема, системи управління підприємством, прогнозу необхідних управлінських рішеннь.

Дослідивши умови і тенденції діяльності текстильних підприємств України, ми пропонуємо трьохфакторну модель оцінки виробничого ризику, де один із факторів Yн - це рівень нестабільності зовнішнього середовища:

Z3 = -0,321 - 0,076Kп.з. + 0,581(1 - Ka) + 0,024Yн2 , (2),

де Kп.з. -загальний коефіцієнт покриття, Ka - коефіцієнт автономії.

На підставі проведеного аналізу можна зробити висновок, що основним економічним важелем для підвищення ефективності роботи є необхідність зростання рентабельності, що досягається за рахунок зниження собівартості продукції. В умовах нестабільності зовнішнього середовища найбільш прийнятні резерви для цього визначаються рівнем технології.

У третьому розділі „Методичні основи технологічного і фінансового забезпечення ефективного розвитку текстильного виробництва” наведене економічне обґрунтування необхідності впровадження в текстильне виробництво ресурсозберігаючих та енергозберігаючих технологій та запропоновано організаційно-економічний механізм підвищення ефективності діяльності текстильного виробництва.

Враховуючи нестачу фінансових ресурсів, ключовими моментами розробки стратегії розвитку текстильного виробництва, на думку дисертанта, є зростання прибутку й рентабельності за рахунок зниження собівартості продукції. Найважливішим фактором зниження собівартості, при збереженні відповідної якості, є використання у виробництві ресурсо- і енергозберігаючих технологій, які не потребують капітальних витрат і, впровадження яких дозволить підвищити ефективність діяльності текстильних підприємств, а також накопичити кошти для подальшого розвитку. Акумульовані таким чином кошти можуть бути направлені на модернізацію і реструктуризацію виробництва. Розроблені рекомендації щодо вирішення цих проблем показані на рис. 2. Їх використання обґрунтовано: необхідністю, при відсутності власних фінансових коштів, зацікавити інвесторів у доцільності вкладення коштів у розвиток виробництва, у забезпеченні досить швидкого повернення інвестицій, що можливо тільки за рахунок впровадження нових прогресивних технологій.

Рис. 2 Організаційно-економічний механізм підвищення ефективності діяльності текстильного виробництва.

Як приклад таких технологій запропоновано розглянути пігментні технології, технологію „холодного” біління та технології з використанням у виробництві нових композицій волокон.

Використовуючи міжнародний досвід застосування хімічних волокон, в роботі розглянуті різні варіанти повної або часткової заміни бавовни на хімічні й лляні волокна при дотриманні якісних показників тканини. Економічний ефект визначений як різниця між вартістю бавовняних волокон, які йдуть на виготовлення 100 погонних метрів тканини, та вартістю сумішей. Вартість волокон для 100 пог. м тканини обчислені за формулою:

З = q Ц (1+К) 100, (3)

де З - вартість волокон, які йдуть на виготовлення 100 пог. метрів тканини, грн; q - маса одного пог. м тканини, кг; Ц - ціна одного кілограма волокон, грн; К - коефіцієнт втрат волокон при переробці.

Дослідження показало доцільність застосування суміші волокон замість бавовни, що дозволяє знизити собівартість виробництва тканин на 8,7 - 36,0% залежно від артикулів тканин. Порівняння вартості хімічних матеріалів і барвників при пігментному фарбуванні й вартості матеріалів і барвників при фарбуванні кубовим та активним барвниками показало, що застосування пігментів дозволяють зменшити собівартість на 3,0 -16,2% залежно від барвників, які використовуються, і артикулів тканин. А використання текстильних допоміжних речовин у процесі „холодного” білення знижує собівартість тканин на 2,92-5,1%. Окрім того, всі розглянуті технології дозволяють зменшити кількість шкідливих речовин, які використовуються у виробництві.

Підсумкові дані за результатами впровадження в текстильне виробництво ресурсозберігаючих технологій (РЗТ) і енергозберігаючих технологій (ЕЗТ) у порівнянні із традиційними технологіями (ТТ) наведені в табл.1. Як видно з табл. 1, ВАТ ХБК з обраних видів тканин має рентабельність близько 9%.

Таблиця 1 Зміна основних економічних показників випуску тканин у результаті впровадження ресурсозберігаючих і енергозберігаючих технологій

Застосування ресурсозберігаючих й енергозберігаючих технологій відкриває нові можливості перед виробництвом, тому, що наприклад, при збереженні тієї ж рентабельності є можливість значно зменшити її ціну, що сприятливо позначиться на підвищенні конкурентоздатності тканини. Але в той же час постановка задач по реорганізації технологій повинна бути узагальненою, комплексною, як це представлено у морфологічній моделі на рис. 3, зручної для аналізу застосування нових технологій і оцінки їх інвестиційної привабливості.

Размещено на http://www.allbest.ru

Рис. 3 Морфологічна модель

Ліва частина рис. 3 відображає структуру традиційної старої технології (забезпечення), а права частина - розвиток нової технології, що пропонується, де: С - кількісна оцінка сировинного потенціалу виробництва; S - вартісна оцінка ресурсів; Z - виробничі витрати на одиницю продукції за видами асортименту; Р - потреби підприємства в новій технології; К - технологічний розвиток підприємства; Ф - фінансовий результат; Т - випуск продукції за рік; І - інвестиційна привабливість впровадження нової технології.

Аналіз можливих сценаріїв розвитку текстильних підприємств показує, що найбільш прийнятним варіантом для власників контрольного пакету акцій є досить важкий і тривалий процес реструктуризації виробництва. На основі зваженої інвестиційної, дивідендної, амортизаційної політики підприємство може досягти необхідного рівня до самозбереження під впливом навколишнього економічного середовища й одержати конкурентні переваги на певних сегментах ринку, забезпечивши локальні інтереси. В умовах трансформації економічного устрою одним з ефективних способів реструктуризації зобов'язань компанії, збільшення активів, росту обсягів виробництва і виходу на нові ринки збуту, удосконалювання управління структурними підрозділами компанії, залучення ефективного власника, як вітчизняного, так і закордонного - є реорганізація. Стосовно перспектив розвитку підприємств текстильної промисловості в дисертації обґрунтовано висновок, що : накопичений виробничий, трудовий та технічний потенціал даної галузі в змозі ефективно розвиватися за умови концентрації капіталів шляхом злиттів та поєднань. У результаті злиття з'являється більш велика компанія, що може використовувати певні переваги, які виникли в результаті збільшення її розмірів. Це економія операційних витрат, обумовлена масштабами діяльності (як правило, саме цю мету переслідують корпорації при горизонтальному і вертикальному злитті). Реструктуризація може вимагати багато коштів, нових інвестицій для модернізації технології випуску нових видів продукції. Між тим, деякі стадії реструктуризації можна впровадити досить швидко, використовуючи тільки внутрішні резерви підприємств.

Помітних результатів можливо досягти наступними діями: підвищення ефективності управління грошовими потоками; зниження собівартості через усунення надмірних витрат; визначення оптимального асортименту; впровадження методів управління стратегічними змінами відповідно до вимог ділового середовища тощо. Що стосується підприємств текстильної промисловості, то, на жаль, вони не мають можливості охопити всі розглянуті сторони процесу реструктуризації. Фактично єдиним інвестором в текстильній промисловості є держава зі своїми вельми обмеженими фінансовими можливостями. Розглядаючи інвестиційну привабливість текстильного виробництва, в роботі зроблено акценти на те, що вкладення коштів в нові технології дозволить підняти зрештою текстильну продукцію на світовий рівень і зробити її високорентабельною і конкурентоспроможною. Оскільки реанімація текстильного виробництва може потребувати інвестиції в обсязі повної собівартості продукції при максимальному завантаженні виробничих потужностей, для оцінки інвестиційної привабливості виробництва визначена частка окупності інвестицій за формулою:

І = Пр/Оі, (4)

де І - частка окупності інвестицій за рік; Пр - річний прибуток; Оі - обсяг інвестицій.

Розрахунки показали, що для випадку вироблення тканин за типовою технологією частка окупності інвестицій за рік склала 0,09, тобто повна окупність інвестицій становить 11 років. А от у випадку використання ресурсозберігаючих та енергозберігаючих технологій частка окупності інвестицій дорівнює 0,32, тобто повна окупність інвестицій можлива за 3,1 роки. За таких умов реальне одержання інвестицій.

Удосконалення стану технології виробництва шляхом зниження сировинних та енергетичних витрат дозволяє реанімувати текстильне виробництво, підвищити його інвестиційну привабливість. При цьому варто мати на увазі, що інвестування коштів виправдане тільки до потенційно прибуткових підприємств, продукція яких відповідає державним пріоритетам, конкурентоздатна й ліквідна. Цим умовам відповідають текстильні підприємства при використанні ними ресурсозберігаючих й енергозберігаючих технологій.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке виявляється в розробці теоретичних і методичних положень щодо підвищення ефективності діяльності текстильного виробництва на основі ресурсного забезпечення. Розроблені автором напрямки та шляхи удосконалення механізму підвищення економічної ефективності текстильного виробництва на основі застосування заходів по зниженню витрат виробництва за рахунок впровадження ресурсозберігаючих технологій та зміни сировинної бази дають змогу і дозволяють очікувати підвищення ефективності текстильного виробництва без великих капітальних вкладень. Основні наукові і прикладні результати автора, рекомендації наукового і практичного їх використання полягають у наступному:

1. Аналіз сучасних концепцій управління виробництвом висвітлив необхідність врахування факторів зовнішнього середовища, які характеризуються нестабільністю, та внутрішніх ресурсних факторів, що є найважливішими факторами розвитку виробництва. На підставі аналізу обґрунтовано, що система управління повинна мати у своєму розпорядженні досить надійні способи регулювання і управлінського впливу на ефективне утворення і використання ресурсів шляхом впровадження системи стратегічного управління.

2. Проведений аналіз ресурсного забезпечення текстильного виробництва підкреслив найбільшу значимість виробничих, тобто матеріальних і технологічних, та фінансових ресурсів, які володіють властивістю універсальності з погляду взаємозамінності, що відповідає вимогам розмаїтості призначення і застосування. Проведений аналіз діяльності текстильних підприємств України показав кризовий стан галузі, що характеризується зайвими необоротними засобами великої зношеності. Доведено, що економічним важелем для підвищення ефективності роботи підприємств є зниження собівартості, резерви якої визначаються рівнем технології. Отримані результати зіставлення даних фінансового аналізу господарської діяльності підприємств текстильної галузі, параметричного показника економічної ефективності виробничо-фінансової діяльності, а також рівня нестабільності оточуючого середовища дали змогу автору запропонувати методику параметричного аналізу діяльності промислових підприємств з використанням трьох факторної моделі розрахунку виробничого ризику.

3. Автором визначені шляхи удосконалення організаційно-економічного механізму підвищення ефективності текстильного виробництва, які передбачають розробку першочергових заходів зі зниження собівартості виробництва продукції за рахунок впровадження ресурсозберігаючих технологій і зміни сировинної бази

4. Автором удосконалено методику обґрунтування доцільності впровадження в текстильне виробництво ресурсозберігаючих технологій, що не потребують капітальних витрат та механізм визначення напрямів реорганізації сировинної бази текстильної промисловості. Обстеження існуючих технологій текстильної промисловості, з позицій сировинних, матеріальних, енергетичних і екологічних проблем, дозволяє визначити реальні можливості підприємств текстильної промисловості. Зокрема, доведено економічну доцільність впровадження пігментних технологій та технологій „холодного біління”, які не вимагають капітальних витрат на реконструкцію виробничих будівель та устаткування. Результати порівняльного аналізу структури сировинної бази текстильної промисловості різних країн підтверджують доцільність реорганізації сировинної бази текстильної промисловості, залежно від асортименту, шляхом варіювання тільки складу волокнистої сировини.

5. Для вирішення задач по реорганізації технологій дисертантом запропоновано використання морфологічної моделі як інструменту аналізу застосування нових технологій і оцінки їх інвестиційної привабливості. Розглядаючи інвестиційну привабливість текстильного виробництва, дисертантом доведено, що вкладення коштів в нові технології дозволить підняти зрештою текстильну продукцію на достойний рівень і зробити її високорентабельною і конкурентоспроможною.

6. На підставі досліджень автора встановлено, що найбільш прийнятний варіант розвитку текстильних підприємств це процес реструктуризації на основі зваженої інвестиційної, дивідендної, амортизаційної політики. На підставі розширеного аналізу ресурсного потенціалу текстильної галузі України та світового досвіду розвитку текстильної промисловості дисертант доводить, що в перспективі накопичений виробничий, трудовий та технічний потенціал даної галузі в змозі ефективно розвиватися за умови концентрації капіталів шляхом злиття та поєднання. Враховуючи, що реструктуризація може вимагати багато коштів, нових інвестицій для модернізації технології випуску нових видів продукції, в роботі запропоновані дії з використанням тільки внутрішніх резервів підприємства, а саме: зниження собівартості через усунення надмірних витрат, визначення оптимального асортименту, впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, впровадження методів управління стратегічними змінами відповідно до умов ділового середовища.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Попова В.В., Якимчук Т.В. Оценка влияния факторов внешней среды на деятельность предприятия текстильной промышленности //Экономические инновации.- Вып. 4: Международное и межрегиональное сотрудничество в Черноморском бассейне. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины.- 1999. - С.228-230. Особистий внесок здобувача: визначено кількісні показники рівня нестабільності зовнішнього середовища та проведено оцінку їх впливу на діяльність текстильного підприємства.

2. Якимчук Т.В. Аналіз нормативних параметрів ресурсозберігаючих технологій текстильного виробництва // Вісник соціально-економічних досліджень.- Вип. 11. - Одеса: ОДЕУ.- 2002.- С.355-357.

3. Кабак А.Ф., Якимчук Т.В. Аналіз сучасного стану реструктуризації текстильної промисловості // Науковий вісник.- Одеса: Одеський державний економічний університет. - №1(13). - 2005.- С.52-60. Особистий внесок здобувача: досліджено основні проблеми реструктуризації текстильних підприємств.

4. Кабак А.Ф., Якимчук Т.В. Економічне обґрунтування застосування ресурсозберігаючих технологій у текстильному виробництві // Экономические инновации.- Вып.19: Приоритеты преобразований в экономике. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины.- 2004. - С.267-272. Особистий внесок здобувача: визначено економічні ефекти від впровадження у текстильне виробництво ресурсозберігаючих технологій.

5. Якимчук Т.В. Оцінка інвестиційної привабливості текстильного виробництва. // Зб. наук. пр. Економіка: проблеми теорії і практики.- Вип.200.- Т.ІІІ - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2005. - С.714-719.

Матеріали і тези конференцій:

1. Якимчук Т.В., Попова В.Н. Оценка риска и разработка антикризисного управления на текстильных предприятиях // Зб. наук. пр. Ризикологія в економіці та підприємництві. - К.: КНЕУ. - 2001. - С.439-440. Особистий внесок здобувача: проведено аналіз комплексного показника ефективності діяльності текстильного підприємства.

2. Крисюк О.В., Якимчук Т.В. Особливості корпоративної реструктуризації // Всеукраїнський науково-практичний семінар „Проблеми економічного розвитку й ефективного розвитку управління в галузі зв'язку”. - Одеса: Одеська національна академія зв'язку ім. О.С. Попова. - 2003.- С.84. Особистий внесок здобувача: досліджено підходи акціонерних компаній до розробки стратегічних напрямів розвитку.

3. Якимчук Т.В. Роль організаційно-управлінських та економічних факторів у діяльності підприємств текстильної промисловості // Проблемы легкой и текстильной промышленности Украины. - 2003. - № 1(7).- С.131.

Інші видання:

1. Якимчук Т.В. Оценка влияния уровня нестабильности и финансового состояния на стратегию деятельности предприятия текстильной промышленности //Вестник Херсонского государственного технического университета. Экономические науки. - 2003. - №1(17). - С.40-43.

2. Якимчук Т.В. Параметрична оцінка економічної ефективності діяльності промислових підприємств в сучасних умовах: Науково-методичний посібник. - Херсон: Херсонський національний технічний університет, 2005. - 64 с.

Размещено на Allbest.ru