Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Чемчикаленко Руслан Анатолійович

УДК 658.589

ОРГАНІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ НА РАННІЙ СТАДІЇ ЙОГО ЗДІЙСНЕННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Спеціальність 08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Харків - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник -

кандидат економічних наук, професор

Афанасьєв Микола Васильович,

Харківський національний економічний університет, завідувач кафедри економіки підприємства та менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Алексєєв Ігор Валентинович,

Національний університет “Львівська політехніка”, завідувач кафедри фінансів

кандидат економічних наук, доцент

Лепа Роман Миколайович,

Науково-дослідний центр інформаційних технологій Інституту економіки промисловості НАН України, завідувач відділу проектування систем підготовки і прийняття управлінських рішень

Провідна установа - Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку Національна академія наук України, відділ інноваційного розвитку і конкурентоспроможності, м. Харків

Захист відбудеться “25” січня 2007 р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.01, у Харківському національному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, просп. Леніна, 9-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пров. Інженерний, 1-а.

Автореферат розісланий “25” грудня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О. М. Ястремська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Нагальною проблемою сучасної української економіки є забезпечення її конкурентоспроможності, заснованої на масштабному впровадженні інновацій у практичну діяльність вітчизняних підприємств. У сучасній науковій літературі проблемі забезпечення ефективності перебігу інноваційних процесів присвячена значна кількість наукових праць, але сфера виробництва, з огляду на ті чи інші причини, залишається до їх результатів недостатньо сприйнятливою. В свою чергу, перехід економіки України до якісно нової моделі розвитку, яка передбачає поряд з реформуванням відносин власності та демократизацією суспільства вдосконалення процесів господарювання українських підприємств на інноваційній основі, зумовлює необхідність проведення поглиблених досліджень з організації інноваційних процесів.

Для вирішення зазначеної проблеми необхідно вдосконалити теоретико-практичні засади організації впровадження інновацій на підприємствах. Зокрема, слід звернути увагу на те, що ефективність інноваційних рішень значною мірою залежить від якості виконання окремих етапів і робіт інноваційного процесу, а це вимагає розробки нових науково обґрунтованих методик, які охоплювали б увесь комплекс питань організації інноваційних процесів з урахуванням сучасного стану економічного середовища. Тільки в цьому випадку можна забезпечити конкурентоспроможність функціонування будь-якого суб'єкта господарювання.

Велике коло проблем, пов'язаних з організацією впровадження інновацій на підприємствах, досліджувалось такими західними вченими, як І. Бернар, С. Бір, А. Б'юїтандам, Л. Водачек, О. Водачкова, П. Друкер, Ж.-К. Коллі, Е. Ліхтенталер, З. Мартиняк, І. Мюллер, Х. Нойбауер, І. Перлакі, Й. Піннінгс, П. Савіоц, Б. Санто, Й. Шумпетер, Ф. Янсен та ін. У цьому ж напрямку багато було зроблено українськими вченими та фахівцями з ближнього зарубіжжя, такими, як І. Алексєєв, Г. Альтшуллер, П. Бубенко, В. Геєць, В. Герасимчук, А. Гриньов, В. Гриньова, М. Кондратьєв, В. Ландик, Р. Лепа, І. Павленко, Р. Патора, В. Семиноженко, І. Тульпа, Р. Фатхутдінов, Н. Чухрай, М. Якубовський та ін.

Однак у цих дослідженнях є розбіжності щодо визначення сутності інновацій, інноваційного процесу, тривалості його ранньої стадії, методичних рекомендацій щодо оцінки й відбору інноваційних пропозицій, визначення пріоритетного розробника інновацій та початкового терміну їх запровадження. Потребують додаткового дослідження питання, пов'язані з визначенням критеріїв доцільності запровадження інновацій, уточненням впливу окремих факторів на успішність інноваційного задуму, удосконаленням методики визначення сприйнятливості підприємств до здійснення інновацій різного рівня новизни.

Недостатня розробленість багатьох аспектів вказаних проблем, а також їх теоретичне та практичне значення зумовили вибір теми й актуальність дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Харківського національного економічного університету за темою “Розробка методики планування інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств” (номер державної реєстрації 0103U008936). Під час виконання робіт за означеною темою здобувачем особисто встановлено складові ризику здійснення інноваційного проекту (розділ 2 “Аналіз факторів впливу інноваційно-інвестиційної діяльності на ефективність розвитку підприємства”), а також у співавторстві розроблено методику планування інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства (розділ 1 “Дослідження й аналіз існуючих методик планування інноваційно-інвестиційної діяльності”, розділ 3 “Розробка методики планування інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства”).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є подальший розвиток теоретичних і методичних засад щодо вдосконалення організації інноваційного процесу на ранній стадії їх здійснення підприємством.

Для досягнення поставленої мети в роботі поставлено та вирішено такі теоретичні та практичні завдання:

визначити існування запиту метасистеми на дослідження проблеми організації інноваційних процесів на вітчизняних підприємствах;

удосконалити визначення понять “інновація” та “інноваційний процес”, а також уточнити сутність поняття “організація здійснення інновацій”;

встановити тривалість ранньої стадії інноваційного процесу;

визначити стан і виявити основні закономірності розвитку інноваційних процесів на промислових підприємствах коксохімічного виробництва;

визначити складові ризику впровадження інноваційних проектів;

виявити основні недоліки в методичному забезпеченні відбору інноваційних рішень на ранній стадії їх запровадження;

розробити методичний підхід до визначення початкового терміну запровадження інновацій на ранній стадії їх використання підприємством;

удосконалити методику визначення пріоритетного розробника інновацій на ранній стадії їх запровадження;

розробити методику оцінки й відбору інноваційних пропозицій на ранній стадії інноваційного процесу.

Об'єкт дослідження - інноваційний процес на промисловому підприємстві.

Предметом дослідження обрано термінологію, методичні підходи, методи та практичні рекомендації щодо організації інноваційного процесу на ранній стадії його здійснення на підприємствах коксохімічної галузі.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є фундаментальні праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань управління інноваційними процесами. У процесі проведення досліджень та обґрунтування висновків і рекомендацій використано інформаційну базу, яку складають закони України, постанови й декрети Кабінету Міністрів України, матеріали бухгалтерської і статистичної звітності підприємств коксохімічного виробництва, матеріали Державного комітету статистики України та Харківського обласного управління статистики, інформація, отримана з мережі Інтернет.

Дисертаційне дослідження базується на використанні таких методів: спостереження, аналізу емпіричних даних, історичного і ситуативного підходів - для постановки проблеми і вивчення об'єкта дослідження; вибіркового анкетування, перевірки статистичних гіпотез, аналізу та синтезу - для вивчення сучасного стану ефективності інноваційних процесів на підприємствах; системного підходу, експертних оцінок - для розроблення методики визначення початкового терміну запровадження інновацій, оцінки й відбору інноваційних рішень, а також відбору їх розробників; порівняльного економічного аналізу - для дослідження особливостей організації інноваційних процесів в Україні; графічний - для наочного зображення статистичного матеріалу й схематичного подання теоретичних і практичних положень дисертаційної роботи; методу згорток, аналізу ієрархій, ранжування й таксономії - для визначення комплексного критерію оцінки доцільності запровадження інноваційного рішення та визначення ваги окремих його складових елементів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці та вдосконаленні комплексу теоретичних і методичних положень щодо організації інноваційного процесу на ранній стадії його здійснення підприємством.

Основні наукові результати полягають у такому:

удосконалено:

методичний підхід до визначення початкового терміну запровадження поліпшуючих інновацій, який, на відміну від існуючих, базується на відстеженні безпосередньо у споживача недоліків впровадження даного інноваційного продукту відділом маркетинг-аудиту техніки й технології, який запропоновано створити на підприємстві;

методику оцінки й відбору інноваційних пропозицій, яка на відміну від існуючих, враховує відмінності ступенів формалізації оцінювання на різних етапах та заснована на визначенні комплексного показника рівня задоволення інтересів сторін, зацікавлених у запровадженні інновацій;

набули подальшого розвитку:

методика визначення пріоритетного розробника інновацій за критерієм ефективності, що, на відміну від результатів аналогічних досліджень, враховує вагомість якості, тривалості й вартості інноваційних досліджень для підприємства та включає процедуру визначення відповідності рівня новизни майбутньої інновації сприйнятливості підприємства-замовника та можливостям підприємств-розробників і споживачів;

визначення поняття “інновація”, що, на відміну від його існуючих трактувань, враховує ситуативність сутності інновацій (як процесу, продукту, явища, результату діяльності, характеристики, підходу в теорії економіки) по відношенню до умов розгляду та значення для підприємства;

зміст поняття “інноваційний процес” як свідомий послідовний ланцюг стандартизованих дій, що має комплексний, планомірний, цілеспрямований і прагматичний характер, спрямований на отримання інноватором певного виду ефекту та задовольняє існуючі або нові потреби суб'єктів господарювання у вирішенні проблем функціонування або підвищенні ефективності їх діяльності;

визначення тривалості ранньої стадії інноваційного процесу як суми його складових (від усвідомлення необхідності змін до робочої версії проекту) з урахуванням вартості їх виконання та корисності результату, який не повинен бути меншим ніж вкладені інвестиції;

обґрунтування складових ризику впровадження інноваційного проекту на основі узагальнення кількісних та якісних факторів, що стримують успішність реалізації інноваційного задуму.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження використані на підприємствах коксохімічного виробництва України у формі методик визначення необхідності розробки інновацій, вибору їх розробника та здійснення процедур оцінки й відбору інноваційних пропозицій на різних етапах реалізації інноваційної ідеї. Їх втілення сприяє підвищенню ефективності діяльності коксохімічних підприємств відповідно до вимог ринку. Запропоновані розробки було впроваджено на таких підприємствах: Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості “Гипрококс” (акт про впровадження № 02-06/728 від 30.11.2005 р.), АТЗТ “Харківський коксовий завод” (довідка про використання № 871 від 27.07.2005 р.), ВАТ “Єнакіївський коксохiмiчний завод” (довідка про використання № 01-107 від 26.07.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Всі теоретичні та практичні результати дослідження отримані автором самостійно. Особистий внесок здобувача в роботах, виконаних у співавторстві, полягає в такому: в роботі [3] (за списком, який подано в авторефераті) обґрунтовано методичний підхід до вибору пріоритетного розробника інновації; в роботі [4] обґрунтовано відмінності в трактуванні сутності терміну “інновація” залежно від характеру взаємовідносин організації та нововведення; в роботі [5] запропоновано методичний підхід до відбору інновацій на ранній стадії інноваційного циклу.

Апробація результатів дисертації. Основні результати виконаних досліджень оприлюднено на Міжнародних науково-практичних конференціях “Економічні механізми стимулювання інвестиційних процесів в Україні” (Харків, 2002), “Молодь України і соціально орієнтована економіка” (Харків, 2004), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики” (Дніпропетровськ, 2004), Міжнародних науково-практичних конференціях “Економічні проблеми інноваційно-структурних перетворень в Україні” (Харків, 2005), “Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (Полтава, 2006).

Публікації. Результати дослідження знайшли відображення у 9 наукових роботах: 6 статей у виданнях, що визнані ВАК України фаховими з економічних наук, та 3 тези доповідей. Загальний обсяг публікацій становить - 2,19 ум.-друк. арк., особисто автору належить - 1,56 ум.-друк. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації 318 -сторінок машинописного тексту, в тому числі основний текст - 177 сторінок. Робота містить 17 таблиць, з них 7 займають 10 повних сторінок, 20 рисунків, з них 4 займають 4 повних сторінки. Список використаних літературних джерел із 419 найменувань займає 34 сторінки, 21 додаток - 93 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, об'єкт і предмет, методи дослідження, сформульовано його завдання, відображено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі - “Організаційно-економічні основи інноваційних процесів на підприємстві” - визначено існування запиту метасистеми на дослідження проблеми організації інноваційних процесів на промислових підприємствах; узагальнено підходи зарубіжних і вітчизняних фахівців до трактування сутності інновацій, уточнено зміст поняття “інноваційний процес”; визначено тривалість ранньої стадії інноваційного процесу; уточнено сутність поняття “організація здійснення інновацій”.

В умовах розвитку ринкових відносин в Україні має змінюватись підхід до управління підприємством. Сьогодні підприємству слід постійно піклуватися про пошук переваг, які мають базуватися на постійному впровадженні інновацій різного рівня новизни й забезпечувати йому високий рівень стабільності функціонування.

У роботі доведено, що незважаючи на поступове зростання ВВП, валової доданої вартості, обсягу промислової продукції, динаміки експортно-імпортних операцій, простежується поступове зниження рентабельності діяльності й збільшення частки збиткових підприємств, що свідчить про наявність кризових процесів, усунути негативний вплив яких можна лише завдяки плідній інноваційній діяльності. Основною проблемою активізації інноваційного розвитку вітчизняних підприємств є перш за все низький рівень їх науково-методичного забезпечення, брак вільних інвестиційних ресурсів та наявність проблем з організацією даної діяльності на підприємстві взагалі, що й зумовлює запит метасистеми на дослідження проблеми організації інноваційних процесів на промислових підприємствах.

Аналіз генези сутності інновацій як одного з найбільш проблемних питань у теорії інноватики дозволив зробити висновок про те, що їх сутність має ситуативний характер і змінюється в залежності від типу взаємовідносин “організація (підприємство) - інновація” (рис. 1). Використання запропонованого підходу має сприяти подоланню бар'єру різноплановості сприйняття сутності інновацій.

Основний напрямок трактування сутності інновацій

Можливий альтернативний напрямок трактування сутності інновацій

Рис. 1. Зміна переважної сутності інновацій залежно від взаємовідносин їх з організацією (підприємством)

Враховуючи переважання взаємовідносин типу “організація - розробник і користувач нововведення”, коли інновація має переважно продуктовий характер, а також основні відмітні риси й принципи їх реалізації, в дисертації запропоноване визначення інновації як заздалегідь спрямованого на досягнення практичного корисного ефекту результату зміни знань, ідей і потреб суспільства. Таке трактування, в свою чергу, вказує на ключові відмітні ознаки інновацій і виділяє їх в окрему групу об'єктів управління, а також усуває полеміку відносно питання про те, що сама ідея не може бути інновацією, що, в свою чергу, звужує розуміння сутності реалізації інновацій, зменшуючи цим можливість ефективного управління процесами їх розробки та реалізації.

Під інноваційним процесом пропонується розуміти цілеспрямований процес перетворення наукового знання в інновацію та дифузію останньої, тобто свідомий послідовний ланцюг стандартизованих подій, що має комплексний, спрямований на отримання інноватором визначеного виду ефекту за допомогою задоволення існуючих або нових потреб, що, в свою чергу, дозволяє відокремити процесне трактування інновації (як просте відтворення новинок) від інноваційного процесу (як свідомої, планомірної діяльності щодо корисного перетворення знань).

При цьому, зважаючи на встановлену раніше Ж.-Ж. Ламбеном та Ф. Янсеном структуру розподілу вартості й корисності окремих етапів запровадження інновацій, пропонується визначити ранню стадію здійснення інноваційного процесу як проміжок часу від визначення (усвідомлення) необхідності в реалізації інновації до створення робочої версії інноваційного проекту. Середня стадія, як доведено в дисертації, триває від розробки кінцевого варіанта технічного обґрунтування й бізнес-плану інноваційного проекту до його практичної реалізації на підприємстві як експериментального зразка; пізня ж стадія - це реалізація трансферу інновацій та їх подальше поширення в економіці країни та поза її межами (рис. 2).

Враховуючи сутність уточнених термінів, у дисертації пропонується під організацією здійснення інновацій розуміти процес впорядкування елементів інноваційної системи (в т. ч. нових знань), що забезпечує раціональне поєднання в часі й просторі всіх елементів процесу розробки та дифузії новацій з метою найбільш ефективного виконання прийнятих планових рішень по досягненню місії і стратегічних цілей підприємства. Виходячи з того, що переважна частина завдань щодо реалізації інноваційних рішень формується на ранній стадії їх реалізації, завдання її організації, тобто впорядкування задач у просторі й часі, полягає у визначенні передумов і необхідності в реалізації новацій, принциповому визначенні типу інноваційної стратегії, що реалізується, а також у визначенні методів і розробників інноваційних рішень, в оцінці їх ефективності й прийнятті управлінського рішення щодо подальшої реалізації останнього.

У другому розділі - “Аналіз стану реалізації інноваційних процесів на промислових підприємствах коксохімічного виробництва” - проаналізовано стан інноваційної діяльності підприємств коксохімічного виробництва; визначено складові ризику впровадження інновацій, а також їх вагомість; встановлено основні закономірності розвитку інноваційних процесів на коксохімічному виробництві; визначено основні недоліки в методичному забезпеченні відбору інноваційних рішень на ранній стадії їх здійснення; обґрунтовано необхідність оцінки й відбору інноваційних пропозицій на основі визначення рівня задоволення інтересів зацікавлених сторін.

За результатами проведеного аналізу було визначено, що для підприємства коксохімічного виробництва характерні такі особливості реалізації інновацій як низький рівень зацікавленості в інноваційній продукції і технологіях внаслідок низького рівня капіталовіддачі від їх реалізації при досить високому рівні капіталоємності; недостатня фінансова підтримка з боку держави; порівняно висока вартість нововведень і тривалі терміни їх окупності, що підвищує недовіру відносно можливості отримання прибутку від впровадження інновацій (обумовлено як відсутністю фундаментальних розробок з оновлення доволі усталеної номенклатури продукції цих підприємств, так і самим типом технології, яка використовується); несприйнятливість підприємства до нововведень, у т. ч. внаслідок недостатнього розроблення їх організаційно-економічного забезпечення.

З метою визначення оцінки ефективності організаційно-економічного забезпечення запровадження інновацій в дисертації використано адаптовану до інноваційної діяльності анкету М. Брауна (щодо оцінки системи управління ефективністю підприємства). Враховуючи той факт, що в АТЗТ “Харківський коксовий завод”, Державному інституті по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості (“Гипрококс”), Українському державному науково-дослідному вуглехімічному інституті (УХІН), ВАТ “Єнакіївський коксохімічний завод” та в Харківському національному економічному університеті було опитано по 20 осіб (при мінімально необхідній кількості 18 осіб з похибкою 10%), вибірка є репрезентативною, а її результати - достовірними.

Згідно з результатами анкетування, представленим на рис. 3, жодне з обстежених підприємств не відзначається навіть середнім рівнем ефективності організаційно-економічного забезпечення запровадження інновацій (для чого, згідно з рис. 3, потрібно було набрати не менше 176 балів), що свідчить про нагальність розробки нових методичних рекомендацій з оцінки інноваційних процесів, у т.ч. й стосовно відбору інноваційних пропозицій.

Важливим у системі оцінки й відбору інноваційних пропозицій є визначення основних факторів, що впливають на успіх чи невдачу їх реалізації. У зв'язку з цим в роботі систематизовано основні фактори інновацій, які є складовими ризику здійснення інноваційних проектів, визначено їх вагомість (рис. 4).

Згідно з експертною оцінкою (рис. 4) за методом аналізу ієрархій, найбільш вагомими факторами - складовими ризику для досліджуваних підприємств є такі: процесні (фактор 1.2), прямої дії (фактор 2.1), непередбачувані (фактор 3.2), стратегічні (фактор 4.2), внутрішні (фактор 5.2), контрольовані (фактор 6.1), організаційні (фактор 7.1), маркетингові (фактор 7.5) та якісні (фактор 8.2).

Визначено основні недоліки у методичному забезпеченні, що використовується для оцінки й відбору інноваційних рішень, серед яких основними є: завищена увага до технічних характеристик інновацій і нехтування ринковими критеріями доцільності їх реалізації; недосконалість розрахунку комплексного (інтегрального) показника ефективності інноваційного рішення на основі використання виключно адитивної (яка не відображує реального впливу кожного фактора на результуючий показник), або ж мультиплікативної згортки (яка не враховує той факт, що є критерії, без досягнення позитивного значення яких можливе здійснення інновації); оптимізаційний характер оцінки, що зробити практично неможливо й недоцільно з огляду на індивідуальність сприйнятливості кожним споживачем інновацій новизни різного рівня; неврахування тривалості реалізації інноваційного задуму; нівелювання індивідуальності кожного оцінюваного об'єкта як в наслідок відсутності процедури попереднього аналізу внутрішнього середовища суб'єкта господарювання, так і неврахування залежності рівня формалізації такої оцінки від етапу, на якому вона здійснюється; неточність оцінювання ризикованості проекту.

У роботі обґрунтовано необхідність врахування в процесі відбору інноваційних рішень економічних інтересів всіх зацікавлених у здійсненні інновації учасників. З цією метою розроблено методичний інструментарій вибору інноваційних рішень, що спирається на розрахунок комплексного критерію доцільності запровадження інноваційної пропозиції (Кп):

Кп = , (1)

де qik - вагомість задоволення і-тою групою учасників інноваційного процесу k-го економічного інтересу; pіk - вірогідність отримання і-тою групою учасників інноваційного процесу k-го економічного інтересу; хіk - заплановане і-тою групою учасників інноваційного процесу значення окремого k-го показника економічного інтересу; sіk - коефіцієнт зведення й нормування, що визначається як необхідний, з огляду на рівень сприйнятливості підприємства до інновацій, рівень значення показника хіk; N - кількість носіїв інтересів, без задоволення вимог яких досягнення позитивного результату запровадження інновації неможливе; qjl - вагомість задоволення j-тою групою учасників інноваційного процесу l-го економічного інтересу; pjl - вірогідність отримання j-тою групою учасників інноваційного процесу l-го економічного інтересу; хjl - заплановане j-тою групою учасників інноваційного процесу значення окремого l-го показника економічного інтересу; sjl - коефіцієнт зведення й нормування, що визначається як необхідний, з огляду на рівень сприйнятливості підприємства до інновацій, рівень значення показника хjl; М - кількість носіїв інтересів, задоволення вимог котрих з огляду на досягнення позитивного результату реалізації інноваційної пропозиції є бажаним, але необов'язковим; Т - мінімальна тривалість розробки аналогічної продукції конкурентами; t - тривалість реалізації інноваційної ідеї; б - можливість технічної реалізації запропонованого заходу; в - можливість комерційної реалізації інновації (при цьому у випадку коли в процесі нормування окремих показників їх співвідношення приймає значення більше за 1, то в формулі його значення приймається на рівні 1).

У третьому розділі - “Удосконалення організації інноваційних процесів на ранній стадії їх здійснення” - запропоновано методичний підхід до визначення початкового терміну запровадження інновацій, методику визначення пріоритетного розробника інновацій з урахуванням стратегічних цілей і сприйнятливості підприємства до інновацій, можливостей продуцентів і кінцевих споживачів щодо освоєння нововведень; удосконалено методику оцінки й відбору інноваційних пропозицій на ранній стадії інноваційного процесу.

У роботі запропоновано методичний підхід до диференційованого визначення початкового терміну запровадження поліпшуючих і радикальних інновацій. Зокрема, з метою визначення можливості здійснення радикальних інновацій пропонується використовувати методи математичного моделювання нелінійних процесів. Для поліпшуючих доведено доцільність визначення необхідності їх реалізації на основі відстеження змін у діяльності підприємства, а також аналізу ефективності використання попередньо реалізованої інноваційної продукції. З цією метою на підприємстві пропонується запровадити спеціальний підрозділ - відділ маркетинг-аудиту техніки й технології, завданням якого має стати відстеження недоліків і неточностей у використанні інноваційної продукції безпосередньо у користувача.

У роботі запропоновано методику визначення пріоритетного (найбільш перспективного) розробника інновації на основі поетапного прийняття рішення щодо цілей реалізації нововведення, інноваційної політики підприємства, врахування рівня його сприйнятливості та загальних можливостей продуцентів і кінцевих споживачів щодо реалізації певного типу інновацій (рис. 5).

Вибір пріоритетного розробника інновації доцільно визначати за критерієм модифікованої структурної ефективності (МЕ) з урахуванням трьох основних цілей підприємства - якість, тривалість і вартість розробки нововведення - за такою формулою:

МЕ = К · кк + Т- 1 · кт + С-1 · кс > max, (2)

де К - відношення якості інноваційної продукції (науково-технічний рівень досліджень і розробок, якість науково-технічної та конструкторської документації) до найкращого аналога, частки одиниці; кк - коефіцієнт вагомості якості інноваційної продукції, частки одиниці; Т - тривалість досліджень і розробок у порівнянні з кращим досвідом, частки одиниці; кт - коефіцієнт вагомості тривалості досліджень щодо розробки інноваційної продукції, частки одиниці; С - вартість досліджень і розробок у порівнянні з найнижчим значенням на ринку, частки одиниці; кс - коефіцієнт вагомості вартості розробки інноваційної продукції, частки одиниці.

На базі проведених у другому розділі роботи досліджень запропоновано методику оцінки й відбору інноваційних рішень, основу якої складає поетапна процедура відбракування недоцільних ідей з використанням критеріїв різного рівня їх формалізації - від неформалізованих простих критеріїв (таких як елегантність, простота, краса, естетичність і нетривіальність ідеї, чіткість і краса її викладення, системність, логічність обґрунтування, відповідність науково-технічній політиці держави, несподіваність, можливість зміни правил гри, привабливість сфери бізнесу, можливість отримання вигід щодо стану, місця або часу її запровадження, сумісність з існуючою практикою, можливість апробації в малому обсязі, доступність розуміння сутності інновації кінцевим споживачам, наявність і можливість підвищення бар'єрів входження на ринок з огляду на диференціацію чи ціну продукції) на стадії початкового формулювання гіпотези щодо вирішення якоїсь проблеми чи набуття додаткових конкурентних переваг на ринку до прийняття бінарного рішення (реалізовувати чи не реалізовувати інновацію) на основі визначення рівня комплексного задоволення економічних інтересів учасників інноваційного процесу на стадії аналізу робочої версії інноваційного проекту.

За результатами проведеного аналізу було уточнено інваріантну модель визначення доцільності реалізації інновацій для АТЗТ “Харківський коксовий завод” (ХКЗ) та ВАТ “Єнакіївський коксохімічний завод” (ЄКХЗ), а також встановлено відповідність вибору управлінських рішень граничним рівням запропонованого комплексного показника (Кп). З метою спрощення форми виразу було прийнято, що

= Pг, а = Pд, де г [1; 4], а д [5; 7] (3)

де Р1 - рівень задоволення інтересів клієнтів (у т. ч. споживачів); Р2 - рівень задоволення інтересів власників бізнесу; Р3 - рівень задоволення інтересів керівників (менеджерів вищої ланки управління); Р4 - рівень задоволення інтересів фахівців, службовців і робітників; Р5 - рівень задоволення в результаті реалізації інноваційного задуму інтересів постачальників; Р6 - рівень задоволення інтересів суспільства (держави); Р7 - рівень задоволення інтересів конкурентів.

При цьому, скориставшись результатами досліджень Ж.-Ж. Ламбена, якщо Кп [0 ... 0,35] доцільно відмовитися від реалізації проекту; Кп [0,35 ... 0,6], необхідно уточнити й удосконалити інноваційну ідею; Кп [0,6 ... 1], слід прийняти рішення про доцільність промислового освоєння.

Таким чином, запропонована в роботі методика суттєво відрізняється від своїх аналогів тим, що, з одного боку, дозволяє прискорити процес впровадження інновації завдяки незначної тривалості процедури оцінки інноваційних пропозицій на етапі оцінки концепції їх реалізації, а з іншого - дозволяє комплексно й ґрунтовно дослідити доцільність запровадження інновацій з урахуванням всіх особливостей їх здійснення і створює інформаційне підґрунтя для розробки та реалізації управлінських рішень щодо подальшого використання запропонованої інноваційної ідеї, зокрема щодо напрямків її удосконалення. Зазначена особливість суттєво відрізняє запропоновану методику відбору від вітчизняних і зарубіжних аналогів.

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження вирішено важливе науково-практичне завдання щодо узагальнення і розвитку теоретичних і методичних підходів, а також розроблення практичних рекомендацій з удосконалення організації інноваційних процесів на ранній стадії їх здійснення промисловими підприємствами коксохімічного виробництва України.

1. В Україні існує об'єктивна необхідність активізації інноваційної діяльності з метою поліпшення функціонування вітчизняного бізнесу й зменшення кількості збиткових підприємств, реалізація якої можлива на основі формування власної інноваційної системи як на рівні кожного підприємства, так і на рівні держави взагалі, а не копіювання зарубіжної практики реалізації інноваційної діяльності.

Підґрунтям низької інноваційної активності українських підприємств є не брак вільних фінансових ресурсів, а невміння суб'єктів господарювання реалізувати існуючі інноваційні можливості (в основному через брак кваліфікації персоналу, що здійснює розробку і впровадження у виробництво інновацій, нерозвиненість інноваційної інфраструктури, недосконалість теоретико-практичного забезпечення організації інноваційних процесів), що й зумовлює існування запиту метасистеми на дослідження проблеми організації інноваційних процесів на вітчизняних підприємствах.

2. Інновації (нововведення) за своєю сутністю мають ситуативний характер, відрізняються залежно від цілей їх аналізу, безпосередньо пов'язані з часом і місцем їх використання. Реальне змістовне навантаження даного поняття проявляється в його аналізі через призму взаємовідносин “організація (підприємство) - інновація”, яка може набувати п'ять можливих форм. При аналізі сутності інновації у випадку “організація - розробник і користувач нововведення” як найбільш розповсюдженому на практиці варіанті інновація виступає як заздалегідь спрямований на досягнення практичного корисного ефекту результат зміни знань, ідей і потреб суспільства.

Під інноваційним процесом пропонується розуміти цілеспрямований процес перетворення наукового знання в інновацію та дифузію останньої, тобто свідомий послідовний ланцюг стандартизованих подій, що має комплексний, спрямований на отримання інноватором певного виду ефекту за допомогою задоволення існуючих або нових потреб, що, в свою чергу, дозволяє відокремити процесне трактування інновації як просте відтворення новинок від інноваційного процесу як свідомої, планомірної діяльності щодо корисного перетворення знань.

Організація здійснення інновацій - це процес впорядкування елементів інноваційної системи (в т. ч. нових знань), що забезпечує раціональне поєднання в часі й просторі всіх елементів процесу розробки і дифузії новацій з метою найбільш ефективного виконання прийнятих планових рішень по досягненню місії і стратегічних цілей підприємства.

3. Серед всіх стадій (етапів) інноваційного процесу, у зв'язку з визначальним впливом на результуючий ефект реалізації інноваційної ідеї та порівняно невеликими витратами ресурсів на реалізацію, заслуговує уваги рання стадія, коли ще не витрачено критичної маси інвестиційних ресурсів. При цьому рання стадія інноваційного процесу включає час від визначення необхідності в реалізації інновації до оцінки робочої версії інноваційного проекту й залежить від вартості і корисності робіт, що складають основу цієї стадії.

4. Підприємствам коксохімічного виробництва властивий досить високий рівень інертності в запровадженні інновацій, що обумовлено низьким рівнем економічного забезпечення інноваційних процесів, зниженням частки прибутку від інноваційної діяльності у загальному прибутку підприємства, переважанням раціоналізаторських пропозицій з низьким рівнем змін.

Основні закономірності розвитку інноваційних процесів на коксохімічних підприємствах полягають у тому, що успішність їх впровадження переважно залежить від ефективності самого інноваційного процесу, має непередбачуваний стратегічний характер і в першу чергу залежить від внутрішніх чинників, які можна контролювати й оцінювати переважно якісно. Серед функціональних чинників (з огляду на їх вплив на ефективність впровадження інноваційного задуму) найбільшу вагу має ефективність організації інноваційного процесу та реалізації маркетингових функцій щодо розробки й просування інноваційної продукції на ринок.

5. Комплексне узагальнення можливих факторів, що впливають на успіх або невдачу інноваційної продукції на ринку формує усталену структуру ризикоутворюючих факторів, сприяючи цим формуванню напрямків аналізу потенційної ефективності інноваційних рішень. У загальному випадку ризики, пов'язані з реалізацією інновацій, можна розподілити за технологічними параметрами, тенденцією та тривалістю дії, можливістю передбачення і контролю дії, функціональним спрямуванням, характером практичної діяльності й характером оцінки.

На основі проведеного аналізу факторів успіху/невдач (ризику здійснення) нововведень на ринку визначено, що дія принципу рівнозначності для її системоутворюючих елементів, не поширюється на інноваційні системи, що стимулює використання в процесі аналізу й відбору інноваційних пропозицій методів ранжування й таксономії для визначення впливу окремих факторів ризику на результуючий показник доцільності запровадження нововведення.

6. Основними недоліками існуючого методичного забезпечення щодо оцінки й відбору інноваційних рішень є: завищена увага до технічних характеристик інновацій і нехтування ринковими критеріями доцільності їх реалізації, недосконалість розрахунку комплексного (інтегрального) показника ефективності інноваційного рішення на основі використання виключно адитивної (мультиплікативної) згортки, оптимізаційний характер оцінки, неврахування тривалості реалізації інноваційного задуму, нівелювання індивідуальності кожного оцінюваного об'єкта, в т. ч. неврахування залежності рівня формалізації оцінки від етапу, на якому вона здійснюється, та ризикованості проекту.

7. Згідно із запропонованим методичним підходом визначення необхідності в запровадженні поліпшуючих інновацій доцільно здійснювати на основі виявлення безпосередньо у споживача недоліків і неточностей з використання попередньо розроблених інноваційних товарів. Це можливо здійснити завдяки запровадженню відділу маркетинг-аудиту техніки й технології, завданням якого має стати відстеження вищевказаних явищ і, таким чином, визначення часу запровадження поліпшуючих з огляду на попередні зразки продукції інновацій.

8. В процесі відбору пріоритетного розробника інновацій необхідно враховувати як власну сприйнятливість підприємства до здійснення інновацій, так і можливості продуцентів та споживачів інноваційної продукції до її розробки й освоєння. Важливим у процесі відбору є також врахування пріоритетів підприємства щодо якості, тривалості розробки й вартості інноваційної пропозиції, що враховано у розробленій методиці визначення пріоритетного для підприємства розробника інновацій.

9. Рівень формалізації оцінки доцільності запровадження інноваційного задуму має безпосередній зв'язок зі стадією інноваційного процесу. Так, в ході генерації й попереднього відбору інноваційних пропозицій необхідно використовувати критерії з низьким рівнем формалізації. В ході проходження інноваційним процесом подальших фаз необхідно перевірити доцільність запровадження ідеї з огляду на наявні ресурсні обмеження підприємства-замовника інновації, рівень його сприйнятливості до інноваційних змін та можливості підприємств-споживачів до засвоєння інновацій різного рівня новизни. В процесі оцінки робочої версії інноваційного проекту критерієм доцільності його реалізації є комплексний показник, що враховує задоволення економічних інтересів усіх учасників інноваційного процесу.

Використання такої методики дозволить скоротити час прийняття рішення щодо впровадження інновацій, мінімізувати витрати споживачів щодо придбання інноваційного товару, знизити рівень опору персоналу в процесі запровадження інновацій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у фахових виданнях

1. Чемчикаленко Р. А. Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємства // Економіка розвитку. - 2002. - № 3(23). - С. 80 - 83. (Видано за результатами Міжнародної науково-практичної конференції “Економічні механізми стимулювання інвестиційних процесів в Україні” (м. Харків, 2002))

2. Чемчикаленко Р. А. Інвестиційні пріоритети розвитку підприємництва в Харківському регіоні // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. Вип. 131. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С. 153 - 158.

3. Афанасьєв М. В., Чемчикаленко Р. А. Реалізація інновацій на ранніх стадіях процесу - вирішення проблеми відбору їх розробників // Економіка транспортного комплексу: Зб. наук. пр. - Х.: ХНАДУ, 2004. - Вип. 7. - С. 46 - 53.

4. Афанасьев Н. В., Чемчикаленко Р. А. Анализ существующего понятийного аппарата теории инноватики // Економічний вісник НТУУ “КПІ”: Зб. наук. пр. - К.: НТУУ “КПІ”, 2004. - №1. - С. 365 - 370.

5. Афанасьєв М. В., Чемчикаленко Р. А. Особливості оцінки й відбору інновацій на ранніх стадіях їх життєвого циклу // Економічний вісник НТУУ “КПІ”: Зб. наук. пр. - К.: НТУУ “КПІ”, 2005. - №2. - С. 351 - 355.

6. Чемчикаленко Р. А. Врахування інтересів зацікавлених сторін у процесі відбору критеріїв оцінки інноваційних пропозицій // Управління розвитком. - 2005. - № 3 (спецвипуск). - С. 68 - 69. (Видано за результатами Міжнародної науково-практичної конференції присвяченої 75-річчю заснування ХНЕУ, “Економічні проблеми інноваційно-структурних перетворень в Україні” (Харків, 2005).)

Публікації в інших виданнях

7. Чемчикаленко Р. А. Роль оценки знаний в процессе отбора инновационных решений // Молодь України і соціально орієнтована економіка: Матеріали Міжнародної наукової конференції молодих учених і студентів (23-24 листопада 2004 р.). - Х.: ХНАДУ, 2004. - С. 166.

8. Чемчикаленко Р. А. Методическое обеспечение отбора инноваций // Економіка підприємства: проблеми теорії та практики: Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (23 березня 2004 р.). - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - Т.І. - С. 143 - 145.

9. Чемчикаленко Р. А. Механізм визначення потреби в реалізації інновацій // Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти: Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 45 річниці Полтавського університету споживчої кооперації України (10-12 травня 2006 р.). - Полтава: ПУСКУ, 2006. - С. 68.

АНОТАЦІЯ

інновація поліпшуючий ранній стадія

Чемчикаленко Р. А. Організація інноваційного процесу на ранній стадії його здійснення підприємством. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - Економіка, організація і управління підприємствами. - Харківський національний економічний університет, Харків, 2006.

Дисертаційне дослідження присвячено комплексу питань, пов'язаних із узагальненням і розвитком теоретичних і методичних підходів, а також розробленням практичних рекомендацій щодо організації виконання окремих робіт на ранній стадії інноваційного процесу на підприємстві.

В роботі визначено сутність таких понять як “інновація”, “інноваційний процес”, “організація здійснення інновацій”. Встановлено перелік і сутність робіт, що складають основу ранньої стадії інноваційного процесу. Розроблено методичний підхід до визначення початкового терміну запровадження поліпшуючих інновацій. Запропоновано методику оцінки й відбору інноваційних пропозицій. Розроблено методику визначення пріоритетного розробника інновацій. Виявлено й обґрунтовано складові ризику впровадження інноваційних проектів.

Ключові слова: інновація, інноваційний процес, організація здійснення інновацій, рання стадія інноваційного процесу, початковий термін запровадження поліпшуючих інновацій, оцінка й відбір інноваційних пропозицій, пріоритетний розробник інновацій, ризик впровадження інноваційних проектів.

АННОТАЦИЯ

Чемчикаленко Р. А. Организация инновационного процесса на ранней стадии его осуществления предприятием. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 - экономика, организация и управление предприятиями. - Харьковский национальный экономический университет, Харьков, 2006.

Диссертационное исследование посвящено комплексу вопросов, связанных с обобщением и развитием теоретических и методических подходов, с разработкой практических рекомендаций относительно организации выполнения отдельных работ на ранней стадии инновационного процесса на предприятии.

В работе обоснована необходимость проведения исследований проблем организации инновационных процессов на отечественных предприятиях. Предложен ситуативный подход к трактовке термина “инновация” в зависимости от типа взаимосвязи “организация (предприятие) - инновация”. Уточнена сущность таких понятий, как “инновационный процесс” и “организация осуществления инноваций”. На основании изучения соотношения затрат и выгод, присущих отдельным этапам инновационного процесса, установлена продолжительность и состав работ, которые являються основой ранней стадии инновационного процесса.

Установлено, что предприятиям коксохимического производства присущ достаточно высокий уровень инертности по отношению к осуществлению инноваций. Доказана целесообразность преимущественно качественной оценки инновационных процессов с учетом их вероятностного стратегического характера и значительного уровня зависимости от внутренних контролируемых факторов, а также преимущественного влияния на успех реализации вышеуказанных процессов на предприятии эффективности выполнения организационных и маркетинговых функций.

Обоснован дифференцированный по уровню новизны инноваций методический подход по определению начального периода реализации нововведений. Разработаны методические рекомендации по созданию службы маркетинг-аудита техники и технологи, заданием которого должно стать отслеживание необходимости реализации инноваций на основе выявления неточностей и неудобства в использовании продукции предприятия непосредственно у пользователя его продукции.

Усовершенствована методика выбора разработчика инновации, которая основана на поэтапной процедуре установления достаточного уровня новизны будущей инновации в зависимости от восприимчивости к ней как самого предприятия, так и разработчиков этой инновации и потребителей конечной продукции. Обоснована матричная методика установления уровня восприимчивости предприятия к инновациям разного уровня новизны на основе определения обеспеченности и эффективности использования финансовыми, человеческими, организационно-управленческими, научно-исследовательскими, технико-технологическими, информационными, пространственными и рыночными активами. Предложен критерий отбора разработчика, основывающийся на учете приоритетов предприятия в области качества будущего инновационного продукта, времени и стоимости его разработки.

Предложена методика по определению целесообразности реализации нововведения на основе дифференциации уровня формализации оценки в зависимости от стадии инновационного процесса. Обоснована методика определения максимального уровня стоимости инновационного проекта, при котором предприятие не должно при прочих равных условиях получить убытки, что достигается сочетанием требований относительно определения объема регуляторного капитала и будущих денежных потоков на основе расчета внутренней нормы доходности при заданном уровне ставки дисконта. С целью бинарной оценки целесообразности осуществления инновационного предложения обосновано применение комплексного показателя, основывающегося на учете экономических интересов участников инновационного процесса.

Ключевые слова: инновация, инновационный процесс, организация осуществления инноваций, ранняя стадия инновационного процесса, начальный срок внедрения улучшающих инноваций, оценка и отбор инновационных предложений, приоритетный разработчик инноваций, риск внедрения инновационных проектов.

ANNOTATION

Chemchikalenko R. A. Organization of innovative process on the early stage of its realization by an enterprise. - Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific step of the candidate of economic sciences on a specialty 08.06.01 - economy, organization and management of the enterprises. - Kharkiv National University of Economics, Kharkiv, 2006.

The dissertation research is devoted to the complex of the questions, related to generalization and development of theoretical and methodical approaches, and also development of practical recommendations in relation to organization of implementation of separate works, which make the early stage of innovative process on an enterprise.

In work the essence of such notions is certain as “innovation”, “innovative process”, “organization of realization of innovations”. A list and essence of works, which make the basis of early stage of innovative process is set. Methodical approach is developed to determination of initial term of introduction of making better innovation. The method of estimation and selection of innovative suggestions is offered. The method of determination of priority developer of innovations is developed. It is grounded constituents of risk of introduction of innovative projects are exposed.

Key words: innovation, innovative process, organization of realization of innovations, early stage of innovative process, initial term of introduction of making better innovation, estimation and selection of innovative suggestions, priority developer of innovation, risk of introduction of innovative projects.

Чемчикаленко Руслан Анатолійович

ОРГАНІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

НА РАННІЙ СТАДІЇ ЙОГО ЗДІЙСНЕННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Спеціальність 08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Підписано до друку 19.12. 2006. Формат 60х90/16.

Папір офсетний. Друк офсетний. Обсяг 0,9 ум.-друк. арк.

Наклад 100 прим. Зам. № 99. Безкоштовно.

Надруковано в міні-друкарні ТОВ “Рейтинг”

61002, Україна, м. Харків, вул. Сумська, 37, т. 714-34-26, 47-01-23

Размещено на Allbest.ru

...