Актуальність теми дослідження. Сучасний стан національної економіки України знаходиться в умовах її активного та постійного реформування. Економічна реформа потребує пожвавлення господарського життя з метою забезпечення економічного зростання держави. Досягти цього можна на основі фінансової стабілізації, структурної перебудови, приватизації тощо.

Зміна економічних умов відтворення основних фондів в українській економіці зробило актуальною задачу дослідження ринкової системи амортизації в аспекті зміни фінансово-економічного змісту формування та подальшої реалізації амортизаційної політики підприємства. Це обумовлено тим, що гнучка амортизаційна політика держави і окремих промислових підприємств є одним з основних факторів відновлення економічного зростання в умовах інвестиційної кризи, спаду виробництва та інфляції. Однак, в теперішній час відсутня цілеспрямована державна амортизаційна політика, не розроблена концепція відновлення, ефективного накопичення і використання фінансових ресурсів. Як наслідок, на рівні підприємств система амортизації розглядається як другорядна у розв'язанні задач відтворювального характеру, оновлення фінансових ресурсів. Така ситуація характерна для багатьох промислових підприємств України.

Амортизаційна політика є однією із головних частин загальної політики управління виробничими витратами на промислових підприємствах, яка полягає в інтенсивності оновлення основних фондів з поступовою експлуатацією їх у процесі виробничої діяльності. На сьогоднішній день на багатьох промислових підприємствах використовується зношуваний виробничий потенціал, який функціонує тільки за допомогою величезних витрат на ремонт. Так, амортизаційна політика не є єдиною причиною такого положення, але її роль у такому становищі досить велика.

У процесі тривалого розвитку, ще з давніх часів, амортизація ніколи не втрачала своєї актуальності і завжди залишалась дискусійним питанням, що знайшла своє відображення у багатьох вітчизняних та зарубіжних дослідженнях. Найбільш обґрунтовано вона була висвітлена в наукових працях таких зарубіжних та радянських вчених як А. Армуцці, Д.А. Баранов, В.Ю. Будавей, М. Ван-Бред, К.І. Відеман, Ю.К. Грюнвальд, Л.М. Кантор, Я.Б. Кваша, Ю.І. Любимцев, Дж. Мелліс, К. Маттерн, К. Менгер, П.М. Павлов, Д.М. Палтерович, Л. Сейя, В.К. Сенчагов, А.Н. Скворцов, П.В. Тальміна, Е. Хендріксен, Г. Хетфільд, С.І. Шульман й ін. Питаннями дослідження амортизаційної політики в Україні займаються такі вчені-економісти: А.А. Безуглий, З.Н. Борисенко, В.О. Вишневський, В.Є. Козак, М.І. Крупка, О.Є. Кузьмін, О.О. Орлов, Ю.М. Стадницький, А.Е. Фукс та ін. Необхідність пріоритетного рішення щодо питання механізму формування амортизаційної політики підприємства розглядалась у працях В. Іванченко, Г. Кіпермана, Г. Лахтіна, В. Остапенко, Ю. Фокіна. амортизація основний фонд промисловий

Але чимало існуючих питань теоретичного і методичного характеру щодо комплексного дослідження проблеми формування і управління амортизаційної політики потребують поглибленої розробки. Не розроблені питання відновлення основних фондів в умовах інфляції, залишається проблема узгодженості податкового та бухгалтерського законодавства тощо. Наявність великої кількості невирішених проблем, дискусійність багатьох теоретичних положень, а також їх велике практичне значення обумовлюють необхідність подальшого дослідження системи амортизації. Таким чином, актуальність даної проблеми в сучасних умовах визначило вибір теми дисертаційної роботи і основні напрями дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Хмельницького національного університету Міністерства освіти і науки України в межах теми “Дослідження проблем управління макро- і мікроекономічними процесами в умовах становлення ринкових відносин” (затверджена на засіданні науково-технічної ради університету, протокол № 3 від 17 червня 1996 року).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є ретельне вивчення існуючого стану, здійснення критичного аналізу діючої практики нарахування амортизації основних фондів та розробка теоретико-методологічних положень, практичних рекомендацій для ефективної реалізації амортизаційної політики на промислових підприємствах у сучасних умовах. Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

- розглянути еволюцію розвитку системи амортизації, визначити тенденції розвитку теорії амортизації та основні концепції технологічного розвитку;

- удосконалити визначення понять “амортизація” та “державна амортизаційна політика”;

- запропонувати основні напрямки щодо вдосконалення амортизаційної політики;

- на основі комплексного аналізу інвестиційних потреб запропонувати методику прийняття управлінських рішень з оновлення основних фондів на промислових підприємствах;

- вдосконалити модель амортизаційних відрахувань;

- визначити параметри інформаційної моделі для управляння системою амортизації у вигляді облікових реєстрів;

- розробити методику визначення оптимального терміну амортизації основних фондів на промислових підприємствах.

Об'єкт та предмет дослідження. Об'єктом дослідження є процес формування амортизаційної політики на промислових підприємствах.

Предметом дослідження є сукупність різноманітних форм, правил, методів і важелів економічного характеру та їх вплив на результати фінансової діяльності промислових підприємств.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основи дисертації становлять фундаментальні положення сучасної економічної науки, загальні методи наукового пізнання та теорії фінансово-економічного аналізу; праці багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців з питань існуючих проблем в амортизаційній політиці. У роботі використовувались такі методи: діалектичним методом досліджувалась економічна суть амортизації, зносу основних фондів; історичним методом досліджувався генезис теорії амортизації; системно-структурним та абстрактно-логічним методами було визначено послідовність формування амортизаційної політики підприємства; порівняльним методом досліджено процес аналізу ефективності застосування різних методів амортизації; економіко-математичним методом було здійснено розробку методики визначення оптимального терміну амортизації.

Інформаційною базою дослідження послужили законодавчі та нормативно-правові акти Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, офіційні статистичні дані Державного комітету статистики України та Хмельницького обласного статистичного управління, дані бухгалтерсько-економічної звітності й аналітичні матеріали вітчизняних промислових підприємств.

Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна дослідження полягає в розробці теоретико-методологічних основ формування і розвитку ефективної амортизаційної політики на промислових підприємствах. До найбільш вагомих наукових результатів слід віднести те, що в дисертації:

а) вперше:

- запропоновано методику прийняття управлінських рішень з оновлення основних фондів на промислових підприємствах, що заснована на регулюванні амортизаційного фонду та зіставлення його з необхідним об'ємом оновлення основних фондів з врахуванням додаткової економії на податку на прибуток і витратах з ремонту зношуваних основних фондів;

- розроблено та впроваджено в практичну діяльність промислових підприємств методику визначення оптимального терміну амортизації основних фондів, що дає можливість визначати на підприємствах оптимальний термін реальної амортизації;

б) отримало подальший розвиток:

- дослідження основних напрямків вдосконалення амортизаційної політики, які сприяють підвищенню ефективності формування і використання амортизаційних фондів на промислових підприємствах;

- визначення параметрів інформаційної моделі для управління системою амортизації у вигляді облікових реєстрів, які на відміну від існуючих використовуються при аналітичному вивченні можливості впливу на фінансові показники діяльності промислових підприємств і сплати податку, а також при прийнятті рішень з призначення методів нарахування амортизації та термінів корисного використання для проведення постійного оновлення основних фондів;

в) удосконалено:

- визначення понять “амортизація” та “державна амортизаційна політика”, які на відміну від існуючих дають змогу більш досконало з'ясувати економічну суть і призначення амортизації та у повній мірі відображають важливість цих термінів в економічній діяльності промислових підприємств;

- модель амортизаційних відрахувань, що дозволяє управляти процесом нарахування амортизації у фінансово-господарській діяльності промислових підприємств.

Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання в цілях формування ефективної амортизаційної політики на промислових підприємствах. Реалізація обґрунтованих у дисертації положень буде сприяти підвищенню ефективності управління власними фінансовими ресурсами підприємств на основі реформування системи нарахування і використання амортизації. Запропоновані результати дозволяють істотно змінити амортизаційну політику на промислових підприємствах.

Результати дисертаційної роботи впроваджені в практичну діяльність промислових підприємств ВАТ “Теофіпольський цукровий завод” та ТОВ “Білогір'я молпродукт”. Окремі теоретичні положення та практичні рекомендації проведеного дослідження використовуються автором у навчальному процесі при викладанні на економічному факультеті Хмельницького національного університету дисципліни “Економіка підприємства”, а також у курсовому та дипломному проектуванні студентів.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до обґрунтування теоретичних і методичних положень та практичних рекомендацій для ефективної реалізації амортизаційної політики на промислових підприємствах. Наукові результати, положення, висновки і рекомендації, які викладені у дисертації, отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи доповідались і отримали схвальні відгуки на: Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми планування промислового виробництва в умовах ринкової економіки” (м. Алушта, 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми планування промислового виробництва в умовах переходу до ринку” (м. Алушта, 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток соціально-економічних відносин в умовах трансформації економіки України” (м. Хмельницький, 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку” (м. Алушта, 2005 р.)

Публікації. За результатами дослідження у фахових виданнях було опубліковано 7 наукових праць загальним обсягом 1,9 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи - 198 сторінок, у тому числі: 14 таблиць, 30 рисунків, список використаних джерел, що містить 153 найменувань та 6 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету та завдання дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні засади формування і розвитку амортизаційної політики підприємств” проведено детальний аналіз формування і розвитку теорії амортизації, який налічує вже чималий період часу існування; досліджено підходи щодо визначення поняття “амортизація”, проаналізовано взаємозв'язок її зі зносом основних фондів.

Проведений у дисертації історико-економічний аналіз формування і розвитку системи амортизації на різних етапах дозволив найбільш глибше розкрити суть та роль амортизації у сучасних умовах, визначити шляхи подальшого вдосконалення системи амортизації. Розвиток теорії амортизації починається ще в минулих століттях і за цей час спостерігається багато етапів її становлення, що відображається у багатьох наукових працях вчених-економістів. Тому, багато хто із дослідників, які займалися цією проблемою, намагалися дати своє визначення цього поняття і на сьогоднішній день серед фахівців цього напрямку існує значна кількість трактувань.

На основі проведеного аналізу щодо теоретичних поглядів науковців зроблено висновок, що амортизація являє собою надзвичайно складне економічне явище, що з'єднує риси витрат виробництва і джерела коштів, процесу руху вартості і важеля управління відтворенням, відшкодуванням зношених і нагромадження нових засобів праці. В дисертаційній роботі пропонується під амортизацією розуміти складний фінансово-економічний механізм розподілу вартості основних фондів, яка амортизується протягом строку їх корисного використання (експлуатації) і перенесенням її на новостворений продукт з наступним нагромадженням коштів для відтворення (придбання) основних фондів.

На нашу думку, механізм амортизації повинен вирішувати відразу три взаємопов'язані головні задачі: 1) відшкодування понесених витрат по створенню на підприємстві власного виробництва; 2) накопичення грошових засобів; 3) використання накопичених грошових засобів на цілі відтворення, оновлення та розширення власного виробництва на підприємстві. За допомогою проведеного дослідження щодо суті амортизації та з'ясування виконуючих нею завдань, дало можливість визначити процес руху вартості основних фондів від їх створення до відтворення (рис. 1).

У результаті проведеного аналізу чинної системи амортизації виявили, що амортизаційна політика України є недосконалою. Вади амортизаційної політики з року в рік не усуваються, вони і нині негативно впливають на господарську діяльність промислових підприємств. Головним недоліком існуючого амортизаційного законодавства, який призводить до різноманітних труднощів, протиріч та парадоксів у практиці нарахування та використання амортизації на підприємствах, є її невизначеність у сучасних умовах. Саме ця проблема амортизаційної політики постійно виникає через заплутаність складових амортизаційної системи та нечітку побудову структури економічного механізму управління амортизаційною політикою. Економічна концепція амортизації, на нашу думку, має бути визначена не в Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств” пунктом чи статтею, а окремим законодавчим актом. А ось в податковому законодавстві достатньо буде обмежитися лише принциповим вирішенням питання про розбіжності нарахування амортизації у бухгалтерських та податкових обліках, а також правилами щодо визначення бази оподаткування в залежності від використання деяких методів та норм амортизації.

Проведене дослідження процесу відтворення основних фондів, значення амортизаційних відрахувань у фінансуванні промислових підприємств, а також принципів державної амортизаційної політики в Україні дало можливість сформулювати власне визначення державної амортизаційної політики. У сучасних умовах під державною амортизаційною політикою слід розуміти ряд важливих заходів, які проводить держава з розробки принципів, норм та порядку нарахування амортизації для накопичення фінансових ресурсів, а потім забезпечення економічного і соціального розвитку.

У другому розділі “Методичні рекомендації щодо реалізації амортизаційної політики на підприємстві” розглянуто фактори, які визначають механізм управління амортизаційною політикою підприємств; проаналізовано зарубіжні і вітчизняні методи нарахування амортизації, відмічено їх переваги та недоліки.

Для того, щоб успішно вирішувати проблеми на міжнародному рівні, розуміти причини їх виникнення, з яких у різних розвинутих країнах аналогічні ситуації відображаються по-різному, досить важливе значення сьогодні має порівняльний аналіз використання амортизаційних механізмів у світовій практиці. Проведене в роботі дослідження щодо використання амортизаційних механізмів у світовій практиці показало, що в кожній країні світу діє свій особливий механізм амортизації. Кожен механізм амортизаційних списань відрізняється в залежності від способу нарахування, контролю за використанням амортизаційних відрахувань та характеру оподаткування.

Розробка амортизаційної політики на промисловому підприємстві починається з вивчення та врахування основних факторів, що визначають передумови її формування. Такими чинниками є: принципи амортизаційної політики, встановлені в країні; майновий стан промислового підприємства, зокрема, обсяги, склад, вікова структура та рівень спрацювання необоротних активів, які підлягають амортизації; темпи інфляції та методи відображення в обліку реальної вартості основних фондів та нематеріальних активів; переваги та недоліки дозволених законодавством методів нарахування амортизації; норми амортизаційних відрахувань та їх вплив на різні аспекти фінансово-економічної діяльності промислових підприємств; реальний термін використання підприємством необоротних активів; інвестиційна активність промислових підприємств.

Важливими моментами при формуванні амортизаційної політики на промислових підприємствах є норма амортизації та проблема вибору оптимального методу нарахування амортизації. Практика зарубіжного досвіду показує, що в світі існують певні закономірності при встановленні норм амортизації. Необхідно встановлювати таку норму амортизації, яка буде враховувати ступінь завантаження основних фондів, їх змінність тощо, відповідати технічному рівню основних засобів і характеру їх використання; розробити систему граничної межі для норм амортизації - “від...” і “до...”, після чого промислові підприємства самі собі будуть вибирати оптимальний термін використання (експлуатації) основних фондів, враховуючи власні можливості, аналітичні прогнози і т.д. На основі порівняльного аналізу щодо використання на практиці українських промислових підприємств тих чи інших методів нарахування амортизації визначено їх переваги та недоліки; обґрунтовано доцільність їх застосування в нашій країні.

Для досягання найкращих фінансових результатів вибір методу нарахування амортизації, оптимальних амортизаційних термінів вважається необхідністю у попередньому проведенні маркетингових досліджень у сфері попиту та пропозиції на конкретні види продукції, в об'єктивному плануванні витрат виробництва і реалізації продукції, у ціновій та податковій політиці.

У результаті проведеного аналізу щодо стану основних фондів на ВАТ “Теофіпольский цукровий завод”, ВАТ “Красилівський цукровий завод” та ТОВ “Білогір'я молпродукт” встановили, що для підвищення їх інвестиційного потенціалу необхідно розробити гнучку амортизаційну політику, яка забезпечить конкурентоспроможність виробництва і стійкість розвитку підприємства в інтересах його власників та трудового колективу.

Проведене дослідження щодо амортизаційного фонду в процесі руху на підприємствах ВАТ “Теофіпольський цукровий завод”, ВАТ “Красилівський цукровий завод” та ТОВ “Білогір'я молпродукт” дозволило детально проаналізувати стадії фінансового кругообігу амортизаційного фонду та виявити ряд проблемних аспектів:

- на даних підприємствах використовується значна частина фізично зношеного обладнання та морально застарілих основних виробничих фондів; за досліджуваний період (1999-2004 рр.) коефіцієнт зносу поступово зростає; коефіцієнт придатності щороку значно зменшується;

- роль амортизаційних відрахувань як джерела капітальних вкладень і відтворення за досліджуваний період знизилося, про що свідчить зменшення частки амортизації у витратах та коливання частки цільового використання амортизаційних відрахувань; таким чином, виконання амортизаційними відрахуваннями функції джерела накопичення для здійснення капітальних вкладень носить обмежений характер;

- одночасно зі старінням технічної бази відповідно збільшуються витрати на ремонт окремих елементів виробничих фондів. При прийнятті рішення про напрямки використання амортизаційного фонду, необхідно враховувати фактор підвищення витрат на ремонт застарілого обладнання. До того ж, відсутність контролю за використанням амортизаційного фонду у значній мірі є перешкодою для прийняття керівництвом підприємств управлінських рішень щодо капітальних вкладень, розвитку технічної бази, а в стратегічному плані - сталого розвитку підприємств.

У третьому розділі “Удосконалення амортизаційної політики як чинник оновлення основних фондів на підприємстві” запропоновано напрямки вдосконалення механізму формування амортизаційної політики на промислових підприємствах у сучасних умовах. Прийнятий підхід до даної проблеми дозволяє виразити стадії і структурні зв'язки в системі фінансового механізму амортизаційного фонду як економічної основи реалізації амортизаційної політики промислового підприємства. В основу методологічного підходу до розгляду структури фінансового механізму амортизаційного фонду (в аспекті інвестиційної функції) повинні бути взяти стадії його фінансового кругообігу та система структурно-кількісних факторів, які формують об'єм амортизаційного фонду в ринкових умовах. Складовими механізму фінансового кругообігу амортизаційного фонду повинні бути:

1. Стадія зношування основних фондів, що визначає об'єктивні розміри амортизаційних відрахувань.

2. Стадія грошового вираження амортизаційного фонду (у взаємозв'язку з рухом вартості основного капіталу, рівнем цін, інфляцією).

3. Стадія включення амортизаційних відрахувань до собівартості продукції.

4. Стадія руху амортизаційних відрахувань як елемента товарної вартості (в грошовому виразі - ціні) продукції, що реалізується.

5. Стадія повернення амортизаційних відрахувань у вигляді реальної грошової суми в результаті реального надходження на рахунок промислового підприємства виручки від реалізації продукції.

6. Стадія збереження амортизаційних відрахувань в амортизаційному фонді для їх цільового використання як джерела капітальних вкладень.

У процесі аналізу механізму амортизаційної політики з врахуванням стадій фінансового кругообігу амортизаційного фонду, процесів ринкової трансформації та сучасної економічної ситуації зроблено висновок, що основними напрямками вдосконалення управління системою амортизації у сучасних умовах є:

1. Забезпечення системою амортизації (методами і нормами амортизації) повного відображення величини зносу і, відповідно, об'єктивної величини перенесеної вартості основних фондів у витратах виробництва.

2. Формування об'ємних параметрів амортизаційного фонду у відповідності з об'єктивними процесами зношування основних фондів (з врахуванням як фізичного, так і морального зносу), відновлювальної вартості основних фондів.

3. Створення системою платіжно-розрахункових відношень повної можливості надходження амортизаційних відрахувань промисловому підприємству у складі грошової виручки від реалізації продукції (забезпечення умов надходження амортизаційних відрахувань в обіг підприємства).

4. Створення системи збереження, страхування, резервування, накопичення та цільового направлення амортизаційних відрахувань.

5. Формування системи фінансового менеджменту, поточного і стратегічного планування витрачання амортизаційного фонду, що забезпечує напрямки його ресурсів на фінансування капітальних вкладень, відшкодування і накопичення основного капіталу.

Дана схема у більш конкретній формі відображає головні напрямки розвитку і вдосконалення системи амортизаційних відрахувань, які в узагальненому вигляді можна охарактеризувати так: правильне і грамотне нарахування, грошове забезпечення, збереження і страхування, резервування і цільове інвестиційне використання амортизаційного фонду. Разом з тим, реалізація вищевказаних напрямків вдосконалення механізму управління амортизаційними відрахуваннями можлива лише в умовах найбільш ефективної політики фінансової стабілізації і активної стимулюючої амортизаційної політики з боку країни. Підвищення ролі амортизації у світлі вищезазначених аспектів приведе до збільшення норми внутрішніх джерел інвестицій у сукупності (амортизаційні відрахування та прибуток) в зв'язку зі зменшенням податку на прибуток.

Найбільш важливими стадіями в амортизаційному кругообігу є стадії збереження, резервування та цільового використання амортизаційних відрахувань. Існує багато суперечок щодо цільового використання амортизаційних відрахувань як джерела інвестиційних ресурсів підприємства. Стимулювання цільового використання амортизаційних відрахувань пропонується здійснювати як у вигляді жорстких заходів контролю, так і у вигляді відповідних амортизаційних та податкових пільг. У дисертаційній роботі пропонується встановити контроль над цільовим використанням амортизаційних відрахувань з боку держави шляхом їх виділення зі складу виручки і акумуляції на окремому рахунку, оскільки амортизаційні відрахування являють собою частину валового доходу, що звільнена від оподаткування. Відсутність у теперішній час державного контролю за використанням амортизаційних відрахувань призводить до зростання їх нецільового використання (поповнення обігових засобів, заробітна плата, поточні потреби тощо).

З урахуванням методичних положень у дисертаційній роботі запропоновано методику прийняття управлінських рішень з оновлення основних фондів на промислових підприємствах (рис. 2).

За даною методикою вибір рішення засновано на регулюванні амортизаційного фонду () та зіставлення його з необхідним об'ємом оновлення основних фондів () з врахуванням додаткової економії на податку на прибуток і витратах з ремонту зношуваних основних фондів. У першу чергу промислове підприємство повинно виділити витрати на ремонт зношених основних фондів. Якщо витрати будуть більші або зіставлені з платежами за лізингом, то підприємству економічно вигідно буде провести лізингове оновлення вказаних засобів. Ясно, що більшість промислових підприємств не мають власних засобів, а амортизаційний фонд малий або взагалі відсутній, тоді підприємству для початкового оновлення основних виробничих фондів необхідно буде звернутися до зовнішніх джерел фінансування. Це, насамперед, лізинг та банківський кредит. Тут промисловому підприємству необхідно зіставити оновлення основних фондів за лізингом та з обліком кредиту.

У випадку, якщо у підприємства є прибуток і недостатньо амортизаційних відрахувань, то, приймаючи рішення про оновлення основних фондів, підприємство повинно керуватися рентабельністю власного капіталу (). Якщо рентабельність власного капіталу буде менша ніж відсоток за використання позикових засобів ( і ), то ефективніше використовувати власний прибуток, а якщо ні - то позикові засоби.

На рис. 2 прийнято такі позначення: - потреба в оновленні основних фондів підприємства в і-му періоді; - парк основних фондів, що експлуатуються; - необхідна кількість основних фондів для придбання за лізингом в і-му періоді; - витрати на ремонт основних фондів в і-му періоді; - витрати на ремонт зношуваних основних фондів в і-му періоді; - витрати на придбання необхідних основних фондів за лізингом в і-му періоді; - вигода від використання амортизованого майна придбаного за лізингом після відшкодування його повної вартості; - витрати, що пов'язані з отриманням кредитних засобів; - прийнятна рентабельність власного капіталу; - відсоток за використання лізингового обладнання; - відсоток за використання кредиту; - податок на прибуток.

У подальшому випадку при нестачі або надлишковості амортизаційного фонду необхідно вносити зміни в облікову політику для оподаткування з метою зіставлення потреби в оновленні основних фондів і розміру амортизаційного фонду, а при невідповідності фінансових показників прийнятним - в облікову політику для цілей бухгалтерського обліку. При прийнятті рішення з оновлення основних фондів промисловим підприємствам необхідно враховувати обмеження і додаткові вигоди від механізму амортизації при оновленні основних фондів (рис. 3).

На рис. 3 були прийнято такі позначення: - вихідний фінансовий потік; - вихідні сумарні витрати; - вихідні витрати на ремонт основних фондів; - витрати на ремонт основних фондів після оновлення та списання зношуваних; ? - зекономлені витрати від ремонту зношених основних фондів за рахунок придбання нових; - вихідні амортизаційні відрахування; - вихідний прибуток; - збільшення амортизаційних відрахувань після оновлення основних фондів за рахунок ? і ?; - прибуток після проведеного оновлення основних фондів при фінансовому потоці ; ? - виведена з під оподаткування частина прибутку; - фінансовий потік після реалізації виробленої продукції на оновлених основних фондів; ? - приріст прибутку підприємства при фінансовому потоці .

При збільшенні амортизаційних відрахувань з до промислове підприємство зменшує прибуток з до . Величина ? означає для підприємства скорочення використання прибутку. Величина ? вказує на скорочення витрат на ремонт основних фондів за рахунок придбання нових основних фондів. Звідси випливає, що неможливо постійно збільшувати амортизаційні відрахування, їх необхідно проводити у відповідності з необхідним споживанням основних фондів. Величина ? відображає додатковий прибуток підприємства від використання технологічно нового обладнання.

Таким чином, при масовому оновленні зношених основних фондів підприємство буде змушене повністю відмовитися від прибутку, направляючи його на збільшення амортизаційних відрахувань. Компенсувати частину прибутку підприємство зможе за допомогою скорочення витрат на ремонт зношених основних фондів. Власну фінансову-господарську діяльність промислове підприємство повинно здійснювати, враховуючи потребу в оновленні основних фондів (визначену з оцінки поточної і стратегічної кон'юнктури ринку на вироблену продукцію) і відповідно у визначенні частки в фінансовому потоці амортизаційних відрахувань.

У процесі управління механізмом амортизаційної політики підприємству необхідно постійно оновлювати інформацію. Для аналізу вибору того чи іншого методу нарахування амортизації у дисертації наводиться узагальнюючий реєстр розрахунку динаміки амортизаційного фонду. Отримані параметри будуть використані при аналітичному вивченні можливості впливу на фінансові показники діяльності підприємств і сплати податку, а також при прийнятті рішень з призначення методів амортизації та термінів корисного використання для проведення постійного оновлення основних фондів.

Одним із важливих моментів при формуванні амортизаційної політики для підприємств є проблема оптимізації терміну амортизації основних фондів. Методика, що пропонується в дисертації, дасть можливість визначати на промислових підприємствах оптимальний термін реальної амортизації:

, (1)

де - первісна вартість придбаного обладнання;

- параметр, який характеризує швидкість зміни витрат.

(2)

де , - експлуатаційні витрати при використанні даного обладнання за відповідні періоди;

від до - визначений період за який розраховуються витрати;

від до - визначений період за який розраховуються витрати.

За економічно доцільний термін амортизації приймають такий термін, впродовж якого середні витрати досягають мінімального значення. Для визначення цих середніх витрат у дисертації пропонується формула:

, (3)

де - одиничний проміжок часу, за який розраховуються середні витрати;

- оптимальний термін амортизації відповідних основних фондів;

- початкові витрати.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне обґрунтування та нове розв'язання наукового завдання, що полягає у розробці теоретико-методологічних положень і практичних рекомендацій для ефективної реалізації амортизаційної політики на промислових підприємствах.

Серед проблем, які існують в економіці на етапах ринкових перетворень, особливу актуальність набуває оновлення виробничого потенціалу промислових підприємств, що передбачає зміни системи стимулювання інвестиційної діяльності. Ситуація, що склалася в економіці, свідчить про те, що разом з традиційними заходами регулювання інвестиційної діяльності за допомогою податкової і кредитної політики важливішою стає амортизаційна політика. В умовах економічної ситуації, що склалася, і нестача інвестиційних ресурсів, своєчасне оновлення основних фондів залежить від ефективності формування і використання амортизаційного фонду. Тому вдосконалення механізму амортизації буде сприяти переходу до інтенсивних форм відтворення основного капіталу.

Проведене дослідження дозволяє зробити такі основні висновки:

1. Розвиток теорії амортизації починається ще в минулих століттях, і за цей час спостерігається багато етапів її становлення. В економічній літературі існує багато підходів щодо визначення поняття “амортизація”. З огляду на це виникла необхідність в удосконалені понять “амортизація” та “державна амортизаційна політика”.

2. У ринкових умовах розвитку економіки значимість амортизації у процесі відтворення основних фондів підвищують такі фактори як впровадження нових виробничих технологій і підвищення морального зносу засобів праці, розмежування методів нарахування амортизації, зміна структури капітальних вкладень, зберігання амортизаційного фонду на підприємстві. Ринкова концепція амортизації передбачає створення вільних грошових коштів для вдосконалення виробничого потенціалу підприємства. Ефективність заходів в сфері амортизаційної політики у значній мірі залежить від правильного обліку строків фізичного і морального старіння основних фондів при встановленні тривалості регламентованих періодів у порядку амортизаційних списань. Своєчасність введення державою тих чи інших правил та порядку амортизаційних нарахувань дозволяє у визначеній межі регулювати інвестиційну активність, а також змінювати масштаби впровадження досягнень науково-технічного прогресу у господарській практиці.

3. Сучасна система амортизаційних відрахувань повинна бути одним з важливих важелів підвищення технічного рівня виробництва, оновлення основних виробничих фондів. Однак нині не використовується повністю потенціал амортизаційного фонду як джерело інвестиційних ресурсів. Це пов'язано з недосконалістю сучасної нормативно-правової бази регулювання нарахування, резервування та використання амортизаційного фонду, відсутністю системи страхування підприємств від знецінення амортизаційних відрахувань через інфляцію, невирішеністю питань правової відповідальності суб'єктів управління підприємствами за нецільове використання вивільнених від оподаткування амортизаційних ресурсів.

4. Роль власних засобів промислових підприємств в пожвавленні інвестиційної активності в останній час стає все більш вагомою, що потребує від держави відповідної уваги до створення сприятливих умов для формування достатніх фінансових ресурсів у господарських суб'єктів. Амортизаційна політика держави в цьому аспекті повинна сприяти забезпеченню необхідного оновлення основних фондів промислових підприємств з врахуванням умов відтворення та стану ринкової кон'юнктури, які склалися в державі на даний період часу, і тим самим підвищувати їх конкурентоспроможність як на вітчизняному, так і на світовому ринку.

5. На основі проведеного аналізу щодо стану амортизаційної політики в України встановлено, що діючий механізм амортизації у країні не сприяє чіткому налагодженню процесу відтворення основних фондів. У сфері державного регулювання амортизаційної політики необхідно провести зміни, насамперед, повернути контроль за цільовим використанням амортизаційних відрахувань, оскільки його відсутність призводить до зростання нецільового використання амортизації (заробітної плати, поточних потреб тощо). Запропоновані в дисертації основні напрямки вдосконалення амортизаційної політики будуть сприяти підвищенню ефективності формування і використання амортизаційних фондів на промислових підприємствах.

6. Недостатність вільних власних коштів у підприємств, невиваженість у прийнятті рішень щодо оновлення основних фондів на промислових підприємствах призводить до технологічної застарілості обладнання, що спричиняє вироблення неконкурентоспроможної продукції, незадоволення попиту, який постійно змінюється, непристосування до умов ринкової конкуренції. В дисертації пропонується методика прийняття управлінських рішень з оновлення основних фондів, яка ґрунтується на регулюванні амортизаційного фонду та зіставлення його з необхідним об'ємом оновлення основних фондів.

7. При прийнятті рішення з оновлення основних фондів промисловим підприємствам необхідно враховувати обмеження і додаткові вигоди від механізму амортизації при оновленні основних фондів. В дисертації запропоновано модель амортизаційних відрахувань, яка дозволяє управляти процесом нарахування амортизації у фінансово-господарській діяльності промислових підприємств.

8. Дослідження механізму управління системою амортизації дало можливість визначати параметри інформаційної моделі у вигляді облікових реєстрів. Вони будуть використовуватися при аналітичному вивчені можливості впливу на фінансові показники діяльності промислових підприємств.

9. Однією з найбільших проблем при формуванні амортизаційної політики для підприємств є оптимізація терміну амортизації основних фондів. В дисертації вперше розроблено методику визначення оптимального терміну амортизації, що дає можливість визначати на промислових підприємствах оптимальний термін реальної амортизації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бакай В.Й. Деякі аспекти концепції державної амортизаційної політики // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки. - 2000. - № 4, Ч. 2. - С. 72-75.

2. Бакай В.Й. Амортизаційна система як один із головних компонентів амортизаційної політики // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки. - 2002. - № 4, Ч. 2. - С. 96-98.

3. Бакай В.Й. Проблема вибору оптимального варіанта методу нарахування амортизації на підприємствах // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки. - 2002. - № 5, Ч. 2, Т. 1. - С. 135-140.

4. Бакай В.Й. Теоретичний аспект аналізу амортизації як основи формування амортизаційної політики // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки. - 2003. - № 2, Т. 1. - С. 139-141.

5. Бакай В.Й. Оптимізація термінів служби основних фондів як один із важливих чинників формування амортизаційної політики // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - Вип. 182, Т. III. - С. 505-510.

6. Бакай В.Й. Організаційно-економічний механізм управління амортизаційною політикою в ринкових умовах господарювання // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - Вип. 190, Т. III. - С. 866-869.

7. Бакай В.Й. Розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення амортизаційної політики на промислових підприємствах // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2005. - № 5, Ч. 2, Т. 3. - С. 186-189.

АНОТАЦІЯ

Бакай В.Й. Амортизаційна політика та оновлення основних фондів на промислових підприємствах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами. - Хмельницький національний університет, Хмельницький, 2006.

Дисертаційна робота присвячена обґрунтуванню теоретичних положень та розробці практичних рекомендацій для ефективної реалізації амортизаційної політики на промислових підприємствах. Проведено комплексне дослідження підходів щодо визначення поняття “амортизація”, а також проведено детальний аналіз щодо формування і розвитку теорії амортизації, який налічує вже чималий період часу існування. До основних результатів, які отримані в ході дослідження належать: запропоновано методику прийняття управлінських рішень з оновлення основних фондів на промислових підприємствах; вдосконалено модель амортизаційних відрахувань, що дозволяє управляти процесом нарахування амортизації у фінансово-господарській діяльності промислових підприємств; розроблено і впроваджено в практичну діяльність методику визначення оптимального терміну амортизації основних фондів.

У результаті проведеного дослідження щодо стану амортизаційної політики в Україні запропоновано основні напрямки вдосконалення амортизаційної політики, які сприяють підвищенню ефективності формування і використання амортизаційних фондів на підприємствах.

Ключові слова: амортизація, амортизаційна політика, знос, основні фонди, амортизаційні відрахування, метод амортизації, норма амортизаційних відрахувань, прибуток.

ANNOTATION

Bakai V. Y. Amortization policy and the capital assets renovation at the industrial enterprises. -- Manuscript.

Thesis for obtaining candidate degree of the Economic Sciences in speciality 08.06.01 - Economics, organization and management of enterprises. - Khmelnytsky National University, Khmelnytsky, 2006.

Thesis is dedicated to the substantiation of theoretical statements and elaboration of practical recommendations on the formation and realization of the effective amortization policy at the industrial enterprises. Complex research of the approaches to the definition of notion “amortization” has been carried out; detailed analysis of the formation and development of long existing amortization theory has been done. The main results received in the process include: suggested methods of the choice of managerial decisions about the main funds' renovation at the industrial enterprises; mastered model of amortization deductions allowing to manage the process of amortization calculation in the financial-economic activity of industrial enterprises; worked out and introduced into practical activity the methods of definition of optimal amortization period of the capital assets.

In a result of accomplished research as for the state of Ukrainian amortization policy the main trends of amortization policy, which contribute to the effectiveness formation and the use of amortization funds at the enterprises, are suggested.

Key words: amortization, amortization policy, wear and tear, the capital assets, amortization deductions, method of amortization, norm of amortization deductions, effectiveness, profit.

АННОТАЦИЯ

Бакай В.И. Амортизационная политика и обновление основных фондов на промышленных предприятиях. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 - экономика, организация и управление предприятиями. - Хмельницкий национальный университет, Хмельницкий, 2006.

Диссертация посвящена обоснованию теоретических положений и разработке нового решения научного задания относительно эффективной реализации амортизационной политики на промышленных предприятиях в рыночных условиях хозяйствования.

Проведено комплексное исследование основных подходов по определению сущности амортизации, а также проведен детальный анализ по формированию и развитию теории амортизации, который насчитывает уже значительный период времени существования. Доведено, что несмотря на неоднозначную трактовку понятия “амортизация”, единственной точки зрения до этого времени не существует, хотя принципиальные решения этого вопроса являются достаточно важным как для украинских промышленных предприятий, так и для экономики в целом.

На основании проведенного обзора современной экономической литературы в диссертации усовершенствовано определение понятий “амортизация” и “государственная амортизационная политика”, которые в отличие от существующих дают возможность наиболее совершенно выяснить экономическую суть и назначение амортизации, а также в полной мере отображают важность этих терминов в экономической деятельности промышленных предприятий.

В результате проведенного исследования относительно состояния амортизационной политики в Украине выяснено, что действующий механизм амортизации в стране не способствует реальному налаживанию процесса воспроизводства основных фондов. В сфере государственного регулирования амортизационной политики необходимо провести изменения, в первую очередь, возвратить контроль над целевым использованием амортизационных отчислений, поскольку его отсутствие в настоящее время приводит к росту их нецелевого использования (пополнение оборотных средств, зарплата, текущие нужды и т.д.). В диссертации предложены основные направления усовершенствования амортизационной политики, которые содействуют повышению эффективности формирования и использования амортизационных фондов на промышленных предприятиях.

С учетом методических положений в диссертации предлагается методика принятия управленческих решений по обновлению основных фондов промышленного предприятия, которая основана на регулировании амортизационного фонда и сопоставимости его с необходимым объемом обновления основных фондов с учетом дополнительной экономии на налоге на прибыль и расходах на ремонт изношенных основных фондов.

Среди проблем, которые существуют в экономике на этапах рыночных преобразований, особенную актуальность приобретает обновление производственного потенциала промышленных предприятий. При принятии решения по обновлению основных фондов предприятию необходимо учитывать ограничения и дополнительные выгоды от механизма амортизации при обновлении основных фондов. Для этого в диссертации предложена модель амортизационных отчислений, позволяющая управлять процессом начисления амортизации в финансово-хозяйственной деятельности промышленных предприятий. Свою финансово-хозяйственную деятельность предприятие должно осуществлять исходя из потребности в обновлении основных фондов (определенную с оценки текущей и стратегической конъюнктуры рынка на выпускаемую продукцию) и соответственно в определении доли в финансовом потоке амортизационных отчислений.

Особенного внимания в диссертационной работе заслуживает разработанная и внедренная в практическую деятельность отечественных промышленных предприятий методика по определению оптимального срока амортизации основных фондов, которая дает возможность определять на предприятиях оптимальный срок реальной амортизации.

На основе анализа современного состояния основных фондов промышленных предприятий Украины, установлено, что для повышения их инвестиционного потенциала необходимо разработать гибкую амортизационную политику, обеспечивающую конкурентоспособность производства и устойчивость развития предприятия в интересах его собственников и трудового коллектива.

Ключевые слова: амортизация, амортизационная политика, износ, основные фонды, амортизационные отчисления, метод амортизации, норма амортизационных отчислений, прибыль.

Размещено на Allbest.ru