В ході виробки методичних основ проектування ОСУ були сформульовані: принципи побудови ОСУ будівельних фірм і особливості їх урахування в сучасних умовах, а також систематизовані фактори удосконалення та розвитку ОФУ будівельних фірм (рис. 2).

Таким чином, удосконалення ОСУ викликано вимогами різних факторів, пов'язаних між собою багаточисельними взаємозалежностями, при яких будь-який фактор може виступати визначальним щодо відношення до інших. Тому наступною важливою задачею удосконалення ОФУ транспортної будівельної фірми стало обґрунтування і вибір теоретико-методичних підходів, адекватних безлічі можливих факторів. Маркетингова діяльність з такої точки зору може стати суттєвим чинником цього вибору, якщо буде здійснюватися з початку виробничого циклу і поширить свій вплив на всі функції управління.

У другому розділі “Методологія проектування організаційних структур управління будівельних фірм” розглянуті сучасні підходи до організаційного проектування; проведено аналіз існуючих методів побудови і удосконалення ОСУ; викладено пропозиції з методології формування структури управління будівельних фірм і організації процесу структурних змін.

Проблема формування організаційних систем і, в тому числі, структур управління, розглядається у теорії, як задача організаційного проектування. Науково-методичні основи організаційного проектування почали формуватися в 70-і роки, але до нашого часу єдиної загальновизнаної методики організаційного проектування (в тому числі в частині побудови ОСУ) немає. Складність її створення обумовлена тім, що дана проблема охоплює практично усі питання, пов'язані з управлінням організаційною системою, ефективністю методів і засобів отримання, передачі і обробки інформації.

Основні задачі організаційного проектування можна сформулювати так: підбір елементів системи в кількісному і якісному відношеннях; розміщення елементів системи у просторі; визначення структури - як горизонтальної (технологічної), так і вертикальної (управлінської); визначення характеру інформаційних взаємозв'язків елементів системи; проектування технології управлінських процесів.

Аналіз сучасних підходів до організаційного проектування, проведений у роботі, показав, що підходи, які передбачають спробу синтезу різних типів організаційних систем, лише народжуються. До них можна віднести системний підхід, а також, розроблені на базі останнього, системно-цільовий та програмно-цільовий підходи. Ці підходи і використовуються в роботі як методологічна основа формування ОСУ.

Реалізація системно-цільового і програмно-цільового підходів до побудови і удосконалення ОСУ здійснюється шляхом застосування різних конкретних методів і їх сполучення. В роботі визначено комплекс підходів і принципів проектування організаційних структур проектного управління будівельних фірм:

- ОСУ проектом повинні проектуватися відповідно цілям проекту в їх взаємозв'язку;

- організаційні структури проектного управління повинні бути направлені на задоволення задач проекту і при цьому створювати умови для підвищення економічної зацікавленості в результатах проекту усіх його учасників;

- організаційне проектування повинне бути спрямоване на досягнення цілей наступних фаз і етапів проектного циклу;

- ОСУ повинна чітко реагувати на вимоги зовнішнього середовища, які динамічно змінюються (повинна бути гнучкою);

- враховувати результати мерджентності організаційної системи;

- при виборі організаційних рішень необхідно користуватись комплексом наукових підходів до організаційного проектування: цільовим, системним, мотиваційним, процесно-технологічним, ситуаційним);

- організаційна система проекту повинна проявляти гнучкість у питаннях стратегії;

- при проектуванні ОСУ повинні бути враховані регіональні особливості проекту;

- ОСУ проекту повинні відповідати сучасному рівню розвитку будівельного виробництва, науки і техніки;

- ОСУ повинна забезпечувати стабільність і водночас гнучкість організаційної системи проекту;

- при проектуванні ОСУ повинні бути визначені вимоги до якості професійного рівня управляючих проектом та категорії його рангу;

- при проектування ОСУ необхідно виявити увесь перелік рішень і установити рівні вертикальної ієрархії, на яких повинні прийматися ці рішення.

Таким чином, проблема проектування організаційної системи проекту, є кількісно-якісною, багатокритеріальною проблемою, яка вирішується на основі наукових методів з суб'єктивною діяльністю не тільки замовника, а і експертів з проектування і вибору найкращих варіантів організаційних рішень. В дисертаційній роботі визначена послідовність і зміст етапів процесу проектування організаційних структур проектного управління. В процесі формування ОСУ можна виділити три стадії: предпроектна підготовка, проектування, впровадження. Предпроектна підготовка включає чотири етапи робіт: підготовчий, етап аналізу діючої ОСУ, розробку цілей організації і концепцію побудови її ОСУ.

Стадія проектування організаційної структури включає (у відповідності до системно-цільового і програмно-цільового підходів): визначення системи цілей і стратегії розвитку фірми; компоновку або групировку їх за функційною ознакою; визначення складу підрозділів і посад; розробку організаційної схеми апарату управління фірми, положення про базові підрозділи, цільові програми, керівників лінейно-функційних служб, головних спеціалістах, штатний розклад. Стадія повинна завершуватися оцінкою ефективності проектних рішень. Показник ефективності організаційної структури (Еос) можна розрахувати за формулою:

 , (1)

де - приріст прибутку, завдяки використанню можливостей організаційної структури (технічного оснащення, ресурсів персоналу, інформаційного забезпечення), грн/рік;

- витрати, пов'язані з утворенням і функціонуванням ОСУ.

Але тому, що реально оцінити раціональність відповідної структури можливо лише після аналізу функціонування організації при новій структурі за достатньо довгий відрізок часу, на стадії проектування ефективність варіантів ОСУ можливо оцінити за допомогою таких характеристик, як: забезпечення умов для більш ефективного використання кваліфікованих кадрів; скорочення витрат часу і праці на виконання управлінських функцій; потенційна гнучкість і адаптивність структури; відповідність іншим вимогам, які виявлені у ході аналізу зовнішніх умов функціонування організації.

На стадії впровадження організаційних проектних рішень розробляється комплекс заходів і графік здійснення намічених перетворень, призначається керівник і відповідальні виконавці їх реалізації, також необхідно передбачити соціальне, організаційне, матеріально-технічне і економічне забезпечення.

Послідовність змін організаційної структури на усіх основних стадіях удосконалення в динаміці представлена на рис. 3.

У зв'язку з необхідністю на стадії впровадження деякого корегування прийнятих рішень з урахуванням конкретних умов виникає спеціальна функція управління з удосконалення управління, для чого запропоновано утворити спеціалізовану групу або службу перспективного розвитку (чому присвячено третій розділ).

У третьому розділі “Напрямки перебудови організаційної структури будівельної фірми відповідно до ринкового середовища” викладені особливості маркетингової діяльності і структура маркетингових досліджень у будівельному комплексі; розглянуте управління взаємодією будівельних організацій і наведена класифікація випадкових факторів відмови будівельного виробництва; розроблена послідовність внутрішньофірмової перебудови будівельних організацій для адаптації внутрішньовиробничих зв'язків і взаємовідносин будівельних фірм; розроблено основні напрямки формування і розвитку сучасного механізму управління транспортним будівельним комплексом. організаційний правління будівельний виробництво

Керуючись сучасними дослідженнями в області маркетингу стосовно до будівельних підприємств, його можна визначити, як їх специфічну діяльність, що вимагає дослідження аналізу споживчого попиту, планування, здійснення і контролю програм щодо утворення, виробництва і реалізації будівельної продукції, що можливо більш повно і якісно задовольняє споживачів, на основі чого досягаються цілі цих підприємств.

Дослідження діяльності фірми включає цілий комплекс аналізу:

аналіз показників виробничо-збутової діяльності фірми;

аналіз стратегії фірми на ринку;

аналіз організаційної структури (для встановлення ступеня відповідності ОСУ стратегічним задачам фірми і можливості її перебудови);

аналіз витрат;

аналіз “портфеля” напрямків діяльності;

виявлення сильних і слабких сторін діяльності фірми.

Головне завдання удосконалення управління взаємодією - наближення до ідеальної системи. Ідеальною організацією тому є організація, кожний елемент якої (кожен підрозділ) працює увесь час с максимально можливою, при сучасному ступені розвитку техніки і технології, інтенсивністю і спрямовує свої зусилля тільки на досягнення цілей, що стоять перед організацією в цілому.

В силу імовірного характеру будівництво також піддається впливу стохастичних поштовхів. В роботі суттєво доповнена класифікація випадкових факторів відмови будівельного виробництва. Випадкові фактори, які придають будівельному виробництву як об'єкту управління імовірний характер, згруповані таким чином (див. рис.4). В роботі запропоновано додатково розглядати, у зв'язку з підвищенням ступеня невизначеності і динамічності, фінансово-економічні, соціальні і форс-мажорні фактори, що раніш не враховувались, але суттєво впливають на діяльність будівельного комплексу.

Транспортна будівельна організація в ринковому господарчому просторі зіштовхується з потоком нових незрівнянно більш складних задач у порівнянні з тими, що вона повинна була вирішувати в умовах директивної економіки. Щоб відповідати повною мірою новим умовам господарювання будівельна організація повинна в корені переглянути свою організаційну структуру.

Перелік і зміст цілей, до яких варто прагнути транспортній будівельній організації в ринковому господарському просторі, такі:

Ціль перша: сформувати портфель замовлень, що відповідає потужності і стратегічним цілям розвитку будівельної організації.

Ціль друга: виконання прийнятих на себе в договорах зобов'язань з найменшими витратами, що припускає можливість критичної оцінки отриманих проектних рішень, використання сучасних ефективних будівельних матеріалів, передових методів організації праці, продуктивної будівельної техніки, наукової організації праці, зокрема широкої механізації ручних трудомістких процесів.

Таблиця 1

Ціль третя: розширення сфери діяльності транспортних будівельних організацій не тільки в плані розширення територіальної зони надання будівельних послуг, але і шляхом оволодіння суміжними із будівельним іншим видом діяльності, вибір якого продиктований вимогами ринку (не тільки будівельного).

Відповідно до нових цілій, стратегією, що змінилися, новими функціями управління фірмою, повинна змінюватися і її організаційна структура.

Наявність вище перерахованих цілей припускає необхідність створення усередині транспортних будівельних організацій функціональних підрозділів, здатних виконати ці цілі:

1. Підрозділ, який відповідає за проведення торгів і переговорів.

2. Підрозділ, який відповідає за зниження фактичних витрат після виграшу торгів на будівництво об'єктів.

3. Підрозділ, який відповідає за розширення сфери діяльності будівельної організації (за диверсифікацію).

Крім того в складі управління будівельної організації повинні бути групи чи окремі фахівці, відповідальні за: рекламування діяльності будівельної організації; проблеми страхування ризиків; взаємини з організаціями, що фінансують (банками, зокрема).

Безсумнівно, що будівельна організація може безпосередньо не виконувати всі перераховані вище задачі, а запрошувати для їхнього виконання спеціалізовані організації, які кваліфіковано виконують ті чи інші роботи (аудиторські фірми, інжинірингові фірми, групи незалежних експертів та інше). Можливе об'єднання усіх вище перерахованих функцій у великому відділі маркетингу, у структуру якого будуть уписуватися підрозділи, які відповідають за торги, за зниження фактичних витрат, за диверсифікацію, за рекламну політику й ін., або як можливий варіант, в роботі запропоновано організувати службу перспективного розвитку(стратегічного планування) будівельної фірми із формулюванням цілі її діяльності, основних задач і виконуваних функцій, яка б інтегрувала у собі ці функції та обґрунтовувала шляхи розвитку фірми у майбутньому.

Таким чином, є всі підстави думати, що подібна організаційна структура управління транспортної будівельної організації буде сприяти кращому пошуку і знаходженню замовлень, а також виграшу торгів на будівельні роботи, і найкращій адаптації транспортної будівельної організації до ринкових умов (рис. 5). Для оптимізації внутрішньофірмових зв'язків у роботі розглянута система підряду, яка захищає інтереси підприємства і його структурних підрозділів: взаємні виробництвом чи навіть шляхом сполучення будівельної діяльності з будь-яким зобов'язання закріплюються внутрішніми договорами між підрозділами. Тоді виконання зобов'язань не у строк, не у повному обсязі або не з належною якістю тягне за собою матеріальну відповідальність. Розвиток внутрішньовиробничих відносин у фірмі запропонований у роботі дозволить: регламентувати діяльність, взаємовідносини підрозділів, забезпечить їх економічну єдність. У підсумку такий внутрішньофірмовий механізм повинен спрямовувати усі підрозділи на ефективне функціонування організації у цілому.

Рис - Укрупнена схема управління будівельного тресту

У роботі запропоновано механізм управління транспортним будівельним комплексом (ТБК). ТБК представляє собою складну систему у рамках народного господарства. З точки зору методів побудови системи, головним чинником об'єднання різних галузей та виробництв у міжгалузевий комплекс приймається наявність тісних і стійких технологічних, виробничих та економічних взаємозв'язків. Головним завданням такого об'єднання виступає здача об'єктів у визначений строк.

У силу галузевих особливостей транспортного будівництва такі сфери утворюють цілісну систему. Зміна одних елементів цієї системи за принципом тісноти зв'язків викликає зміну в інших.

Модель ТБК представляється у вигляді системи акціонерних товариств і товариств, індивідуальних, приватних підприємств і т.д. з єдиним суб'єктом управління, промислово-фінансової групи.

ВИСНОВКИ

тези доповідей:

10. Боровик Ю.Т. К вопросу перехода транспортных строительных организаций Украины на рыночные отношения // Тезисы докладов 53-й научно-техн. конф. Кафедр института и специалистов ж.д. транспорта. - Харьков: ХИИТ, 1991. - С.98-99.

11. Боровик Ю.Т. Проблеми формування раціональної структури кадрів управління транспортних будівельних організацій в умовах ринкової економіки // Тези доповідей 55-ї наук.-техн. конференції кафедр інституту та спеціалістів залізничного транспорту. - Харків: ХІІТ, 1993. - С. 64-65.

12. Боровик Ю.Т. Вплив різних форм організації будівельного виробництва на організаційну форму управління будівельної організації // Тези доповідей 57-ї науково-технічної конференції кафедр академії та спеціалістів залізничного транспорту за міжнародною участю. - Харків: ХарДАЗТ, 1995.- С.87.

14. Боровик Ю.Т. Проблеми адаптації організаційних структур управління транспортних будівельних фірм до ринкових умов // ІІІ Міжнародна наукова конференція. Проблеми економіки транспорту. Тези доповідей. - Дніпропетровськ: ДІІТ, 2003. - С. 51-52.

15. Боровик Ю.Т. Маркетинг як метод адаптації транспортних будівельних організацій // Вісник економіки транспорту і промисловості (збірник науково-практичних статей). Випуск 7. Спеціальний випуск. Матеріали 1-ї міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми міжнародних транспортних коридорів та єдиної транспортної системи України” (3-5 червня 2004р. с.м.т. Коктебель). - Харків: УкрДАЗТ, 2004. - С. 56.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами. - Українська державна академія залізничного транспорту, Харків, 2006.

Дисертацію присвячено теоретичному обґрунтуванню та створенню методичного підґрунтя для формування організаційних структур будівельних фірм у відповідності до умов ринку. Обґрунтовано необхідність і запропоновані напрямки реорганізації структури будівельних фірм (зокрема, транспортних) у ринкових умовах. Уточнено фактори, що визначають організаційну форму управління будівельних фірм.

Удосконалено вимоги до побудови організаційних структур в умовах ринкових відносин. Розроблено пропозиції з методології формування структур управління будівельних фірм і організації процесу структурних змін. Запропоновано комплекс підходів та принципів проектування організаційних структур проектного управління транспортних будівельних фірм. Розроблена послідовність внутрішньофірмової перебудови будівельних організацій для адаптації внутрішньовиробничих зв'язків і взаємовідносин будівельних фірм. Розроблено основні напрямки формування і розвитку сучасного механізму управління транспортним будівельним комплексом. Уточнено класифікацію випадкових факторів відмови будівельного виробництва.

Ключові слова: організаційна структура управління, організаційна форма управління, системний підхід (програмно-цільовий, системно-цільовий), проектне управління, організаційне проектування, стратегічне планування, маркетингова діяльність, транспортний будівельний комплекс.

Боровик Ю.Т. Формирование организационных структур строительных фирм в соответствии с требованиями рынка. - Рукопись.