Механізм управління фінансовою діяльністю підприємств корпоративного типу

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми дослідження. Перехід економіки України до ринкових відносин призвів до змін і розвитку нових організаційно-правових форм господарювання більшості суб'єктів економічних взаємовідносин, суттєвої децентралізації управління, розширення прав підприємств у сфері фінансово-економічної діяльності. Відповідно до цих процесів зросла роль управління фінансовою діяльністю. Однак неефективне фінансове управління в корпоративних підприємствах України призвело до нестачі власних фінансових й інших ресурсів, постійного пошуку джерел фінансування. В той же час фінансові менеджери підприємств практично не використовують форми та методи раціонального використання обмежених за обсягом ресурсів.

Сучасний стан економічних реформ визначається розвитком нових форм господарсько-фінансової діяльності, пошуком нових підходів до ефективного управління фінансами корпоративних підприємств. Перед вітчизняними підприємствами постає проблема раціонального формування внутрішніх і зовнішніх фінансових відносин, ефективної організації та управління бізнес-процесами. Звичайно цього неможливо досягти без створення ефективних механізмів фінансового управління, розподілу фінансових ресурсів, удосконалення організаційно-правових форм, усунення внутрішніх та зовнішніх перешкод фінансовій діяльності.

У зарубіжній науковій літературі з фінансового управління значна увага приділяється питанням ефективного використання структури власного капіталу, оборотності сукупних активів, оптимізації структури управління фінансами, розробки необхідних інструментів аналізу, механізмів регулювання, зокрема, оптимізації дебіторської заборгованості. Особливістю таких досліджень є те, що зарубіжні економісти розглядають діяльність корпоративних підприємств і проблем, пов'язаних з їхньою діяльністю, в умовах розвиненого ринку. Тому актуальність обраної теми досліджень полягає в розробці й практичному упровадженні підходів до вирішення вище згаданих проблем в ринкових умовах економіки України.

Проведений аналіз свідчить, що сучасний економічний стан більшості українських корпоративних підприємств характеризується за ознаками, які є типовими для перехідних процесів до ринкових умов господарювання, а саме, загальною фінансовою нестабільністю, циклічними фазами спаду і піднесення, галузевою депресією, незначним зростанням обсягів виробництва і продажів. За цих умов результати діяльності будь-якого підприємства зазнають суттєвих коливань. При цьому за будь-яких умов достатність обсягів фінансування повинно розглядатися як основний критерій стійкого розвитку кожного окремого підприємства.

Проведений аналіз засвідчив, що перехід до ринкових відносин корпоративних підприємств принципово неможливий без створення нових механізмів управління фінансовою діяльністю, які забезпечують її стійкість, гнучкість і сприйнятливість підприємств до змін кон'юнктури ринку. Необхідною умовою вирішення цих задач є науковий пошук, аналіз, узагальнення практики й обґрунтування нових підходів до фінансового управління, які можуть забезпечити підвищення ефективності виробництва шляхом використання підприємствами методів оптимізації й раціонального використання наявних фінансових ресурсів.

Таким чином, актуальність обраної теми полягає у комплексному розгляді питань формування, забезпечення й удосконалення механізму управління фінансовою діяльністю на засадах системного підходу. Це вимагає побудови концептуальних моделей і механізмів управління фінансовою діяльністю, створення методів і технологій забезпечення фінансового управління, передбачає виділення і розгляд проблем, вирішення яких сприятиме підвищенню ефективності управління фінансами.

Мета і завдання дослідження. Відповідно до результатів проведеного автором аналізу проблем в управлінні фінансовою діяльністю вище вказаних підприємств метою даного дослідження визначено аналіз і розробку форм та методів удосконалення механізму управління фінансовою діяльністю підприємств корпоративного типу (закритих і відкритих акціонерних товариств) у галузі легкої промисловості України.

Відповідно до визначеної мети у поданих результатах дисертаційного дослідження були поставлені й вирішені наступні задачі:

· розкрито організаційно-правові засади й сучасний стан бізнес-середовища корпоративних підприємств у сфері легкої промисловості;

· уточнено зміст й удосконалено теоретичні визначення окремих категорій фінансового менеджменту, сутності та функцій організаційно-економічного ринкового механізму регулювання у фінансовому управлінні корпоративних підприємств;

· досліджено організаційно-правові форми й особливості формування структури капіталу корпоративних підприємств;

· досліджено вплив оборотності сукупних активів на ефективність управління фінансовою діяльністю;

· проведено аналіз та побудовано модель гібридної інформаційної системи й надано рекомендації щодо застосування інформаційних технологій в управлінні фінансовою діяльністю;

· удосконалено методичні підходи до оцінки оптимальної структури капіталу корпоративного підприємства;

· розроблено методичні підходи до оцінки можливих ресурсів фінансування заходів по підвищенню ефективності діяльності;

· удосконалено методику оцінки оптимального розміру дебіторської заборгованості.

1. Теоретичні засади управління фінансовою діяльністю підприємств корпоративного типу

Проведено комплексне дослідження бізнес-середовища діяльності корпоративних підприємств легкої промисловості та організаційно-правових засад сфери управління фінансами, розглянуто теоретичні засади фінансового менеджменту на корпоративних підприємствах, а також виявлено проблеми і тенденції сучасного розвитку управління фінансами на них.

Досліджено, що одним із чинників становлення вітчизняної моделі корпоративного управління й управління фінансами (як складової частини) є особливості процесу приватизації. Виявлено, що залучення фінансових ресурсів у вигляді банківських кредитів частково дозволяло б вирішувати проблему поповнення фінансових ресурсів підприємств сфери легкої промисловості, але нерентабельність і високі ризики в галузі стають завадою при їхньому залученні. Крім того, можливості національної банківської системи у сучасному стані її розвитку обмежені, оскільки банки у своїй більшості не здатні здійснювати довгострокове фінансування реального сектора економіки. Також виявлено, що фондові ринки були створені як інструменти приватизації і початкова торгівля на них була пов'язана з перерозподілом власності, тому у сучасному стані вони виконують роль вторинних ринків з притаманними для них функціями. Таким чином, для вітчизняних корпоративних підприємств у сучасному ринковому середовищі характерною є вимушена самодостатність фінансування.

Визначено, що в управлінні фінансовою діяльністю корпоративних підприємств у сучасних умовах обмеженості ресурсів виникають додаткові завдання, які пов'язані з підтримкою оптимальної структури капіталу та його ціни, оскільки основною метою таких підприємств в умовах відкритого розміщення акцій є збільшення доходності капіталу на одну акцію.

У процесі дослідження теоретичних засад фінансового менеджменту здобувачем уточнено визначення категорій “фінансовий менеджмент” і “фінансовий механізм” та запропоновано оригінальну структурну модель фінансового менеджменту. Також розроблена модель організаційно-економічного механізму управління фінансами, який відображає його як систему, з одного боку пов'язану з організаційно-правовими чинниками забезпечення і нормативними умовами регулювання діяльності, а з іншого, в процесі такої діяльності, - з ринками потреб, споживання і капіталу. В роботі показано, що механізм управління фінансовою діяльністю корпоративного підприємства є механізмом ринкової природи, організаційне забезпечення і регулювання у якому здійснюють фінансові посередники. Відповідно до цього, розроблено модель організаційно-економічного ринкового механізму управління фінансами.

Розглянуті проблеми та тенденції розвитку економіки довели необхідність продовження досліджень стосовно формування специфічного перехідного механізму управління фінансами підприємств. Особливістю цього механізму повинна стати його цілеспрямованість на оптимальне й ефективне використання структури власного капіталу та підвищення оборотності сукупних активів. Відповідно до цього здобувачем запропоновано модель механізму фінансового управління з використанням оптимізації власного капіталу і оборотності сукупних активів.

2. Дослідження форм і методів управління фінансовою діяльністю корпоративних підприємств

Проведено порівняльний аналіз організаційно-правових засад управління корпоративними підприємствами у різних країнах, досліджено чинники впливу оборотності сукупних активів на ефективність управління фінансовою діяльністю, виявлено та запропоновано застосовувати сучасні інформаційні технології у цьому виді управління.

Визначено, що модель корпоративного управління у США формувалася із врахуванням розвиненої ринкової системи, на основі розвинутого ринку капіталу й можливості широкого вибору різних фінансових інструментів. При цьому стійкий високий рівень розвитку промислових корпорацій і надійність акцій сприяли залученню додаткового капіталу. Промислові підприємства збільшували капітал, головним чином, за рахунок нових емісій акцій. Тому практично була відсутня необхідність у довгостроковому кредитуванні як способі збільшення основного капіталу.

Встановлено, що японські седани є самодостатніми, універсальними багатогалузевими економічними комплексами, які включають до своєї організаційної структури фінансові установи, торговельні фірми й виробничі підприємства, формуючи таким чином спектр галузей національного господарства. Система ієрархічного фінансового й управлінського контролю в японських седанах має форму вертикальної піраміди. Внутрішня фінансова взаємодія забезпечується Радою президентів, реалізацією спільних проектів, перехресним акціонуванням, формуванням єдиної мережі інформаційних ресурсів. У середині седанів діє принцип не конкуренції, а цілеспрямованої внутрішньої спеціалізації, за якої сфери діяльності утворюють взаємну монополію.

Для німецької моделі корпоративного управління характерною є традиційна інтеграція банків із промисловістю. Така інтеграція утворює стійкі горизонтальні промислово-фінансові об'єднання. Банки приймають участь не тільки у фінансуванні інвестиційних програм, але й в управлінні підприємствами.

Для виявлення тенденцій розвитку структури капіталу вітчизняних корпоративних підприємств проведено аналіз консолідованих балансів протягом 2000--2004 рр., за яким основна позитивна тенденція полягає у зростанні питомої ваги статутного капіталу при зменшенні величини непокритого збитку. У той же час низькою залишається питома вага довгострокових зобов'язань у структурі боргового капіталу, що свідчить про слабкий вплив банківської системи на потенціал підприємств, тобто неспроможність банків задовольнити їхні потреби у фінансових ресурсах для розширеного відтворення.

Враховуючи, що на сучасному етапі розвитку економіки України довгострокові кредити від вітчизняних банків є мінімальними, визначено, що доцільна модель фінансування активів корпоративних підприємств являє собою співвідношення власного і позикового (короткострокового) капіталу.

Доведено, що доцільним напрямком в управлінні запасами є їхня мінімізація у припустимих межах. Це сприятиме прискоренню оборотності сукупних активів і підвищенню на цій основі конкурентоспроможності. Дослідження сукупності аспектів, пов'язаних з оборотністю сукупних активів, дала підстави для розробки економічного механізму оперативного управління запасами, економічним важелем у якому є витрати і виторг, елементами - види виробничих запасів, а інструментами - планування, контроль і регулювання.

Упровадження у практику ВАТ “Сімферопольська шкіргалантерейна фабрика” цього механізму управління виробничими запасами за рекомендаціями здобувача показало позитивне прискорення оборотності активів і зростання ефективності управління запасами.

В процесі дослідження питань застосування інформаційних технологій в управлінні фінансовою діяльністю запропоновано модель поділу інформації за видами джерел для формування інформаційної бази підприємства, яка діє у сфері легкої промисловості. Розроблено модель гібридної інформаційної системи, котра ґрунтується на засадах концепції розподіленої обробки даних з використанням персональних спеціалізованих автоматизованих робочих місць (ПС-АРМ).

Проведено аналіз і виявлено сучасні програмні продукти, які можна рекомендувати для використання в практиці фінансового управління. Розроблено математичну модель за допомогою якої можливо провести оцінку максимальної ціни, котру підприємству доцільно сплатити за отриману інформацію. Розв'язання цієї задачі проведено шляхом визначення приросту доходу, який може бути отримано за рахунок використання придбаної інформації економічного змісту.

3. Удосконалення методів управління фінансовою діяльністю підприємств корпоративного типу

Розроблено пропозиції щодо удосконалення методичних підходів до визначення оптимальної структури капіталу корпоративного підприємства, методику розрахунку фінансових ресурсів для фінансування заходів з підвищення ефективності господарської діяльності, а також метод розрахунку оптимального обсягу дебіторської заборгованості для такого підприємства.

На прикладі ВАТ “Сімферопольська шкіргалантерейна фабрика” виявлено, що некваліфіковане залучення позикового капіталу за несприятливих умов та тенденцій ринкового середовища, технічних і технологічних чинників виробництва, призвели до суттєвих диспропорцій у структурі капіталу та спричинили негативний вплив на рентабельність виробництва і в свою чергу - до зменшення власного капіталу у загальному об'ємі капіталу підприємства.

Вартість капіталу розглянуто як ціну сукупних елементів капіталу, які утворюють його структуру, а також з позиції доцільності формування за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел з метою ефективного використання в діяльності підприємства. За основний критерій для прийняття рішень щодо кредитування прийнято результат дії “леверидж-ефекту”. Здобувачем побудовано відповідну математична модель (1),

(1)

де PR - прибуток підприємства від реалізації виробничої програми до сплати податку та відсотків за залучений капітал; WCp - загальний обсяг капіталу, який необхідний для даної виробничої програми; Ui - множина усіх і-тих видів капіталу, які не обкладаються податком: на них діє податкова знижка (кредити й облігації).

Ліва частина рівняння (1) відображає рентабельність, тобто прибутковість капіталу підприємства, а права частина нерівності є вартістю залученого капіталу, а саме тих його видів, які не обкладаються податком.

Ця формула дозволяє при подальшому розв'язанні рівнянь: визначити оптимальні види і кількості нових виробничих ресурсів, які упроваджуються за виробничою програмою; провести оцінку обсягів продукції, яка може випускатись у виробничій програмі; встановити джерела і розміри (частки) видів капіталу, які для цього можуть залучатись; розрахувати оптимальний розмір прибутку від реалізації виробничої програми.

Удосконалено методичні підходи до оцінки можливих фінансових ресурсів, необхідних для реалізації заходів майбутніх періодів з підвищення ефективності діяльності. Визначено джерела таких ресурсів: реінвестований прибуток, амортизаційні відрахування, дохід від реалізації акцій, вивільнені власні оборотні кошти, зовнішні джерела поповнення, власні ресурси, придбання по лізингу, лізингові платежі, банківські кредити, позикові джерела та умови можливого їхнього вивільнення.

Доведено, що обґрунтоване управлінське рішення щодо доцільності надання товарного кредиту та його розміру повинно ґрунтуватися на визначенні оптимального розміру дебіторської заборгованості. Виявлено оціночний критерій досягнення оптимальної політики, за яким граничні витрати від кредиту мають урівноважуватися граничними прибутками від зростаючих продажів. Визначено, що умови досягнення максимального ефекту кредитної політики можуть бути оцінені при співвідношенні результату реалізації політики з рівнем дебіторської заборгованості. Формалізовано гіпотезу щодо існування оптимальних умов дебіторської заборгованості за товари на підставі оцінки співвідношення надходжень від дії такої заборгованості та витрат на її утримання. За критерій, який поєднує кредитну політику і оптимальний розмір інвестицій у дебіторську заборгованість, прийнято кредитний період. Побудовано математичну модель й отримані окінцеві формули (2) і (3) для розрахунку оптимального розміру кредитного періоду й розміру дебіторської заборгованості.

(2)

(3)

Запропонована модель надає можливість зменшити вплив суб'єктивних оцінок при визначенні цільових показників дебіторської заборгованості, а також обґрунтовано проводити кредитну політику на підприємстві.

Висновки

У дисертації наведено теоретичні узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової задачі - розробки механізму управління фінансовою діяльністю корпоративних підприємств, який має функціонувати в умовах ринкової економіки й обмежених ресурсів. Здійснене дисертаційне дослідження дало змогу дійти таких загальних висновків і обґрунтувати наступні пропозиції:

1. Виявлено, що одним із чинників становлення вітчизняної моделі корпоративного управління, у тому числі й управління фінансами є особливості процесу приватизації.

2. Встановлено, що залучення фінансових ресурсів у вигляді банківських кредитів частково дозволяло б вирішити проблему поповнення фінансових ресурсів підприємств легкої промисловості, але нерентабельність і високі ризики в цій галузі стають завадою при їхньому залученні. Крім того, можливості національної банківської системи у сучасному стані її розвитку обмежені, оскільки банки не здатні здійснювати довгострокове фінансування реального сектора економіки. Фондові ринки були створені як інструменти приватизації і початкова торгівля на них була пов'язана з перерозподілом власності, тому у сучасному стані вони виконують роль вторинних ринків з притаманними для них функціями. Таким чином, як результат для вітчизняних корпоративних підприємств, які працюють у ринковому середовищі, характерною рисою стає вимушена самодостатність фінансування.

3. Визначено, що в управлінні фінансовою діяльністю корпоративних підприємств у сучасних умовах обмеженості ресурсів виникають додаткові завдання, які пов'язані з підтримкою оптимальної структури капіталу та його ціни, оскільки основною метою таких підприємств в умовах відкритого розміщення акцій є збільшення доходності капіталу на одну акцію.

4. Дослідження розглянутих проблем та тенденцій розвитку економіки довели необхідність формування специфічного перехідного механізму управління фінансами, особливістю якого є цілеспрямованість на оптимальне й ефективне використання структури власного капіталу та підвищення оборотності сукупних активів. Відповідно до цього створено модель механізму фінансового управління з використанням оптимізації власного капіталу і оборотності сукупних активів.

5. Для виявлення тенденцій розвитку структури капіталу вітчизняних корпоративних підприємств проведено аналіз консолідованих балансів протягом 2000--2004 років. Враховуючи, що довгострокові позики і кредити вітчизняними банками практично не надаються, визначено, що доцільна модель фінансування активів корпоративних підприємств являє собою співвідношення власного і позикового (короткострокового) капіталу.

6. Визначено, що доцільним напрямком в управлінні запасами є їхня мінімізація у припустимих межах, що сприятиме прискоренню оборотності сукупних активів і підвищенню на цій основі конкурентоспроможності підприємства. Розроблено економічний механізм оперативного управління запасами, економічними важелями у якому є витрати і виторг, елементами - види виробничих запасів, а інструментами - планування, контроль і регулювання.

7. Розроблено модель гібридної інформаційної системи, яка ґрунтується на засадах концепції розподіленої обробки даних з використанням персональних спеціалізованих автоматизованих робочих місць (ПС-АРМ). Проведено аналіз і виявлено сучасні програмні продукти, що рекомендовані для використання в практиці фінансового управління.

8. Запропоновано математичну модель, за допомогою якої можливо проводити оцінку максимальної ціни, яку доцільно сплатити підприємству за отриману інформацію. Розв'язання цієї задачі проведено шляхом визначення приросту доходу, який може бути отримано за рахунок використання придбаної інформації економічного змісту.

9. Вартість капіталу розглянуто як ціну сукупних елементів капіталу, котрі утворюють його структуру, а також з позиції доцільності формування за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел з метою ефективного використання їх у фінансовій діяльності підприємства. За основний критерій для прийняття рішень стосовно кредитування прийнято результат дії “леверидж-ефекту”. Побудовано відповідну математичну модель, яка дозволяє: визначати оптимальні види і кількості нових ресурсів, встановлювати джерела і розміри (частки) видів капіталу, розраховувати оптимальний розмір прибутку від реалізації.

10. Удосконалено методичні підходи до оцінки можливих фінансових ресурсів, необхідних для реалізації заходів майбутніх періодів з підвищення ефективності фінансової діяльності.

11. Формалізовано гіпотезу існування оптимальних умов дебіторської заборгованості за товари на підставі оцінки співвідношення надходжень від впливу такої заборгованості та витрат на її утримання. Побудовано математичну модель й отримано кінцеві формули для розрахунку оптимального розміру кредитного періоду й розміру дебіторської заборгованості.

Література

1. Белялов Т.Е. Аналіз форм і методів управління дебіторською заборгованістю у складі оперативних фінансових активів корпорації // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 9 (51). - С. 30 - 36.

2. Белялов Т.Е. Інформаційні технології у забезпеченні розвитку фінансової діяльності підприємств корпоративного типу // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 10 (52). - С. 25-32.

3. Белялов Т.Э., Корчинский В.Е. Совершенствование вексельного обращения - способ решения проблемы неплатежей в народном хозяйстве // Збірник наукових праць Української академії банківської справи, т. 5. - Суми, 2003. - С. 239 - 243.

4. Белялов Т. Э. Транспортная составляющая логистической системы как приоритетное направление развития Автономной Республики Крым в сфере услуг// Культура народов Причерноморья - 2004. - № 56. - С. 141-145.

5. Белялов Т.Е. Форми і методи управління фінансовими вкладаннями корпоративних підприємств. //Культура народов Причерноморья. - 2005. - № 66. - С. 205-211.

6. Белялов Т.Э. Формирование эффективной стратегии коммерческо-сбытовой деятельности // Труды VI межвузовской (всеукраинской) научно-практической конференции.

7. Белялов Т.Е., Корчинський В.Є. Управління фінансовою діяльністю корпоративних підприємств // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки, т. 2. - 2005. - № 6(74). - С 87 - 91.

Размещено на Allbest.ru