Формування системи оцінки і регулювання соціального захисту населення

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі реформування національної економіки важливо розробити систему оцінки рівня соціального захисту населення та його регулювання, що є необхідною умовою задоволення суспільної потреби у соціальному відтворенні, як одному із головних чинників розвитку суспільства.

Нинішня ситуація у сфері соціального захисту населення України характеризується значним рівнем соціальної напруги, що вимагає створення надійної системи соціального захисту громадян.

Недосконалість регуляторних заходів вимагає переоцінки політики соціального захисту. Низький рівень життя населення, обумовлений дефіцитом соціальної захищеності, вносить додаткові вимоги до кількісної оцінки його рівня та вдосконалення напрямів його регулювання. Від якісного вирішення цих проблем у значній мірі залежить добробут населення.

Серед зарубіжних дослідників проблемами регулювання соціального захисту населення займаються Ейвен Кольберг Д., Еспін-Андерсон К., Мстиславський П., Теренс М. Ганслі, Фірсов М.

Вагомий внесок у розв'язання проблем соціального захисту населення та його регулювання зробили вітчизняні вчені Абакумова Н., Богиня Д., Бандур С., Борецька Н., Вегера С., Гнибіденко І., Заяць Т., Злупко С., Кір'ян Т., Колот А., Кравченко І., Куліков Ю., Куценко В., Лібанова Е., Лук'янченко Н., Макарова О., Нижник В., Новіков В., Новікова О., Онікієнко В., Петюх В., Пирожков С., Садова У., Скоморохова О. та інші.

Окремі українські дослідники проблем соціального захисту розглядають його з позицій впливу соціальних ризиків, але недостатньо приділяють уваги класифікації цих ризиків, їх оцінці і регулюванню. Не вирішеними є проблеми ефективної інтегральної оцінки соціального захисту населення за основними його показниками, що є необхідною умовою подальшого регулювання соціального захисту. Відсутність концептуально цілісної теоретико-методологічної бази, недосконалість рекомендацій і висновків з питань визначення рівня соціального захисту, актуальність зазначених проблем зумовили вибір теми дисертаційної роботи, мету і завдання дослідження.

Запропонована у даній роботі система оцінки та регулювання соціального захисту населення спрямована на підвищення соціального захисту населення, завдяки створеної ефективної системи регулювання соціальних ризиків.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є узагальнення теоретичних та методичних засад щодо формування комплексної системи оцінки та регулювання соціального захисту населення з врахуванням впливу соціальних ризиків.

Для досягнення поставленої мети в ході підготовки дисертації необхідно було вирішити такі основні завдання:

- здійснити аналіз наукових концепцій соціального захисту населення;

- встановити взаємозв'язки між соціальним захистом населення та соціальними ризиками;

- виявити та проаналізувати фактори впливу на показники, які визначають стан соціального захисту населення, встановити розрахункові формули для його кількісної оцінки;

- оцінити вплив складових соціального захисту населення на його рівень і розробити модель кількісної оцінки соціального захисту населення, яка враховує значимість цих показників;

- розробити методику оцінки соціальних ризиків, яка базується на визначенні взаємозв'язку небезпеки ризиків за їх впливом на соціальний захист населення та ймовірністю їх виникнення;

- розробити нові ефективні напрями регулювання системи соціального захисту населення.

1. Теоретико-методологічні основи оцінки і регулювання соціального захисту населення

Включає аналіз наукових концепцій оцінки та регулювання соціального захисту населення, який показав недостатність їх вивчення. Автором науково обґрунтовано та доведено необхідність розробки нових ефективних напрямів регулювання соціального захисту населення.

На думку сучасних вчених-дослідників, ключовим поняттям для розуміння причин виникнення та шляхів подолання соціальної незахищеності є соціальні ризики, але в науковій літературі недостатньо приділено уваги саме класифікації цих ризиків, їх оцінці і регулюванню.

У дисертаційній роботі автор визначає соціальний захист як комплекс заходів, спрямованих на виявлення чинників, що обумовлюють соціальні ризики, для створення безпечного соціального середовища і підвищення добробуту населення.

Встановлено, що потреба в соціальному захисті виникає при наявності факторів соціального ризику, що мають різноманітний характер виникнення (соціальний, економічний, політичний, правовий тощо), а регулювання соціального захисту можливо лише за умов створення методів оцінки та регулювання соціальних ризиків. Існуючі методичні підходи до оцінки соціальних ризиків базуються на тому, що величина певного виду ризику має враховувати питому вагу та вірогідність дії різних факторів. На думку автора, такі підходи мають суттєві недоліки, зокрема незрозумілим є якісний і кількісний відбір факторів ризику, не враховано вплив соціальних ризиків на рівень соціального захисту. Для подолання цього недоліку, дисертантом обґрунтовано необхідність розробки нового підходу до оцінки соціальних ризиків, який би базувався на визначенні небезпеки ризиків за їх впливом на соціальний захист населення та імовірністю виникнення, для чого встановлено зв'язок між соціальним захистом населення та соціальними ризиками.

Автор визначає, що система оцінки і регулювання включає дві підсистеми: підсистему оцінки соціального захисту за визначеними показниками і підсистему регулювання соціального захисту населення.

Для підвищення оцінки системи соціального захисту та її функціонування, автором запропонована сучасна концептуальна модель державної політики соціального захисту населення. В даній моделі автором:

а) розподілені об'єкти соціального захисту на економічно активні та вразливі верстви населення, що обумовлено діючим законодавством;

б) відібрані державні соціальні стандарти та нормативи відповідно до Закону України “Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії”;

в) подано структуру основних параметрів соціального захисту населення, яка включає захист: життєвого рівня, навколишнього та соціального середовища, рівноправності та всебічного розвитку людини, особистої свободи, відтворення ресурсів праці;

г) відображено розподіл форм соціального забезпечення, які відповідають діючому законодавству та включають: страхування, допомоги, пенсії, пільги та соціальне обслуговування населення.

На основі аналізу досліджень законодавчих актів запропонована матриця видів соціального забезпечення окремих категорій громадян, яка відображає розподілені види соціального забезпечення та їх надання різним категоріям громадян. Обґрунтовано необхідність розробки системи оцінки і регулювання соціального захисту населення, для чого запропоновано такі показники, на підставі яких можна здійснити аналіз, оцінку та розробити шляхи удосконалення соціального захисту населення.

Основою визначення показників соціального захисту, на думку автора, є окремі напрями, що забезпечуються комплексом взаємозалежних сфер:

1. Екологічна сфера - здоров'я населення.

2. Соціально-побутова сфера - забезпеченість житлом.

3. Сфера демовідтворення - природний приріст населення.

4. Соціально-культурна сфера - професійно-кваліфікаційна освіченість населення.

5. Соціально-трудова сфера - грошові доходи, зайнятість населення.

Такий відбір здійснено виходячи із незалежності та всебічності показників, які найширше характеризують рівень життя населення.

Оцінити рівень соціального захисту, на думку автора, можливо за умов використання дієвого механізму збору, обробки та аналізу широкого спектру інформації, що характеризує всі, без виключення, сторони життєдіяльності населення. Лише за умов чітко визначеного і достатньо повного набору показників, забезпечення об'єктивної оцінки їх динаміки можливо не тільки спостерігати за тенденціями розвитку життєвого рівня, але й активно впливати на його зростання як у кількісному, так і в структурно-якісному плані, регулювати рівень соціального захисту населення.

2. Аналіз стану та проблем регулювання соціального захисту населення

Проведено аналітичні дослідження соціального захисту населення Хмельницької області. Зокрема детально досліджено вплив здоров'я населення, забезпеченості житлом, природного приросту населення, освіти, доходів та зайнятості на соціальний захист населення; проведено анкетне опитування, в результаті якого виявлені причини загострення стану соціального захисту населення; визначено 10 соціальних ризиків за факторами їх впливу на показники соціального захисту.

З аналізу статистичних показників напрямів соціального захисту дисертантом зроблено ряд висновків, згідно з якими встановлено, що:

- у сфері здоров'я населення існують істотні проблеми: зросла смертність населення від нещасних випадків у побуті, збільшилась чисельність загиблих на виробництві у Хмельницькому, Городоцькому, Ізяславському, Красилівському районах, збільшилась чисельність інвалідів. Нинішня соціально-економічна ситуація, недостатнє фінансове забезпечення, недосконалість нормативно-правової бази у сфері охорони здоров'я не дозволяють покращити медичне обслуговування населення області;

- у сфері житлової політики: середня забезпеченість житлом в області відповідає лише мінімальній нормі житла в середньому на одного мешканця, можливість одержання житла із державного або колективного фонду зведена до мінімуму. Основними причинами низької забезпеченості населення житлом є: обмеженість бюджетних асигнувань усіх рівнів у житлове будівництво; недосконалість фінансово-кредитних механізмів залучення коштів населення у житлове будівництво; відсутність сталої норми обов'язкових щорічних обсягів видатків з державного та місцевих бюджетів на житлове будівництво; низький рівень платоспроможності населення, який не дозволяє вирішувати власні житлові проблеми шляхом будівництва або купівлі житла на вторинному ринку; обмеженість пільгових кредитів з бюджетів усіх рівнів на будівництво і придбання житла молодим сім'ям та індивідуальним сільським забудовникам;

- негативні явища у процесах демовідтворення населення свідчать про наявність демографічної кризи, яка позначається на: значній смертності населення, передусім, у працездатному віці; зростанні демографічного навантаження на працюючих; підвищенні кількості абортів, які, частіше всього, пов'язані з відсутністю матеріального забезпечення сімей;

- основними проблемами у сфері освіти громадян є: недостатні обсяги фінансування освітньої сфери; відсутність рівних можливостей для здобуття якісної освіти; обмеженість можливостей для задоволення різноманітних освітніх потреб громадян, відсутність перспективних балансів потреб економіки області сумісністю нових провідних професій;

- у сфері грошових доходів зберігаються: недостатні темпи зниження рівня бідності, низький рівень оплати праці, значна частка населення з низьким рівнем доходів та працівників з низьким рівнем заробітної плати, недостатня фінансова стабільність пенсійного забезпечення;

- сучасний стан зайнятості населення доводить: професійно-кваліфікаційний дисбаланс на ринку праці, складнощі у працевлаштуванні неконкурентоспроможних груп населення, загальне перенасичення ринку робочої сили, недостатню мотивацію до праці безробітних внаслідок низького рівня заробітної плати на вакантних робочих місцях, зростання рівня безробіття.

З метою отримання детальної інформації для аналізу та об'єктивної оцінки соціального захисту населення Хмельницької області у липні-серпні 2005 р. було проведено анкетне опитування, яке охопило одну тисячу респондентів з усіх регіонів Хмельниччини (табл. 1).

Таблиця 1. Причини загострення стану соціального захисту населення на Хмельниччині (2005 р.)

Вибіркова сукупність формувалась таким чином, щоб пропорційно представити всі верстви населення Хмельниччини, тому вона репрезентативна для Хмельницької області. За віком серед респондентів найбільша частка тих, які знаходяться у найпродуктивнішому віці - від 30 до 49 років (46%). Серед опитуваних найбільша частка працюючих - 68,1%, з них у промисловості - 26,6%. Працівники сільського господарства складають 15,9%, 25,6% - зайняті у сфері послуг, найбільше число цих респондентів працює на транспорті (7,4%) та в освіті (5,9%), значна частина - в торгівлі (4,4%) та охороні здоров'я (4,3%). Офіційно зареєстровані безробітні складають 10,6% всієї вибірки, непрацюючі пенсіонери - 12,8%, студенти - 8,5%.

Аналіз результатів проведеного анкетування дозволив зробити наступні висновки:

- соціальний захист опитуваних, що стосується сфери здоров'я населення, свідчить про незабезпеченість працюючих (30%) санітарно-побутовими приміщеннями, засобами індивідуального та колективного захисту і контролю згідно відповідних нормативів;

- при аналізі забезпеченості житлом виявлено низьку забезпеченість житлом за рахунок підприємства та низький рівень інформованості щодо його страхування;

- оцінюючи спад природного відтворення населення, опитуваними були визначені наступні причини: підвищення смертності та зниження рівня народжуваності;

- професійно-кваліфікаційний стан освіти опитуваних свідчить про низький рівень професійної підготовки респондентів за останні три роки, які потрібні для забезпечення всебічного розвитку господарства регіону в сучасних ринкових умовах;

- у сфері доходів більшість (78%) респондентів отримує середньодушовий дохід менший за прожитковий мінімум, що свідчить про бідність населення області, при чому, 45% є годувальниками всієї родини; виявлено, що в регіоні існує заборгованість із заробітної плати (21%), що значно погіршує добробут громадян;

- аналіз зайнятості населення показав, що важливим для працюючих є можливість працевлаштування на відповідне робоче місце у разі втрати теперішньої роботи. Втрата основного місця роботи для працездатного населення є тяжким випробуванням, бо вони втрачають найбільш вагоме, надійне, а у більшості випадків і єдине джерело доходів;

- виявлено, що бідність поширюється зі збільшенням віку респондентів. Найменша частка бідних у групі віком до 25 років - 58%, а у найгіршому економічному стані знаходяться непрацюючі пенсіонери;

- невисока соціальна захищеність населення була підтверджена оцінкою населенням рівня особистого соціального захисту, який склав 53,38%.

Базуючись на аналізі показників соціального захисту населення визначено 10 соціальних ризиків за факторами їх впливу на ці показники: захворюваності, смертності, аборту, втрати роботи, травматизму на виробництві, загибелі на виробництві, інвалідності, втрати житла, втрати власності, втрати годувальника. Вказані ризики можна оцінити кількісно, відповідно до існуючої статистичної інформації. Для підвищення рівня соціального захисту населення необхідно зменшувати соціальні ризики. Для цього необхідно: більш комплексно і ефективно аналізувати та оцінювати ризикові ситуації в частині виявлення кількісних характеристик ризику; розробляти сценарії несприятливих подій з метою створення стандартизованих наборів реакцій на їх виникнення; збирати статистичні дані, необхідні для прийняття управлінських рішень в рамках процедур управління ризиком.

3. Розробка системи оцінки та регулювання соціального захисту населення

Запропоновано систему кількісної оцінки соціального захисту населення та отримано її математичну модель, отримано статистико-математичні моделі оцінки найвагоміших факторів соціального захисту; визначено структуру оцінки соціального захисту населення з позицій впливу соціальних ризиків на показники соціального захисту населення; удосконалено систему державного регулювання соціального захисту населення; обґрунтовано необхідність встановлення соціально-економічного стандарту якості життя, який включає визначені автором показники соціального захисту; розроблено програму соціального захисту населення за визначеними показниками, що дало змогу зменшити найнебезпечніші ризики.

На основі результатів аналізу показників, що формують соціальний захист населення України, у роботі обґрунтовано необхідність у їх кількісній оцінці. Автором розроблено математичну модель (1) кількісної оцінки соціального захисту населення України, яка враховує рівень та значимість встановлених показників соціального захисту. Запропонована автором модель може бути використана для оцінки та регулювання стану соціального захисту населення на рівні регіону, країни:

, (1)

де - рівень соціального захисту населення, %; - рівень відповідного показника (у більшості випадків ); - ваговий коефіцієнт і-го показника, і = 1...n, n = 6.

Для оцінки значущості і-го показника соціального захисту (визначення - вагових коефіцієнтів) запропоновано використання методу експертної оцінки, для чого проведено анкетування ста експертів-працівників служб соціального захисту населення, які оцінювали вагу показників за 10-бальною шкалою. Згідно моделі, сума вагових коефіцієнтів має дорівнювати 1. Для цього всі вагові коефіцієнти отримуються нормуванням десятибальної оцінки.

Запропоновано математичні залежності для кількісної оцінки встановлених показників соціального захисту, що ґрунтуються на основі статистичних даних за визначеними напрямами і знаходяться за формулами, поданими у таблиці 2.

Таблиця 2. Показники рівня результативності соціального захисту населення за визначеними напрямами

Для дослідження впливу різноманітних факторів на стан соціального захисту та їх зв'язків у роботі розроблено багатофакторні статистико-математичні моделі оцінки двох найвагоміших показників соціального захисту, якими є: рівень грошових доходів (2) і рівень зайнятості населення (3).

Запропонована автором модель оцінки рівня грошових доходів має вигляд:

Y1 = 3,556 + 0,222X1 + 0,364X2 + 1,154X3, (2)

де Y1 - рівень реальних грошових доходів на душу населення, як відношення реальних грошових доходів на душу населення до прожиткового мінімуму за поточний рік, %; X1 - рівень зарплати, як відношення середньомісячної зарплати до прожиткового мінімуму за поточний рік, %; X2 - рівень прибутку, змішаного доходу та доходу від власності, як відношення рівня прибутку, змішаного доходу та доходу від власності до прожиткового мінімуму за поточний рік на душу населення, %; X3 - рівень соціальних допомог та інших одержаних поточних трансфертів, як відношення рівня соціальних допомог та інших одержаних поточних трансфертів до прожиткового мінімуму за поточний рік на душу населення, %.

Модель оцінки рівня зайнятості населення:

Y2 = 80,976 + 0,08X1 - 2,327X2 - 0,453X3, (3)

де Y - рівень зайнятості населення на ринку праці, як відношення чисельності зайнятого населення у всіх сферах економічної діяльності до відношення чисельності економічно активного населення у віці 15-70 років, %; X1 - рівень працевлаштування безробітних, %; X2 - рівень зареєстрованого безробіття, %; X3 - рівень попиту на робочу силу, як відношення кількості робочих місць до чисельності економічно активного населення у віці 15-70 років, %.

Обидві одержані моделі є багатофакторними лінійними регресивними залежностями, що виправдано високими коефіцієнтами множинної кореляції та коефіцієнтами детермінації: для моделі рівня реальних доходів - R = 0,882, R2 = 0,779; для моделі рівня зайнятості - R = 0,931, R2 = 0,866. Встановлено, що запропоновані у науковій літературі методи оцінки соціальних ризиків враховують лише імовірність настання небажаної події і не враховують їх вплив на соціальний захист. У зв'язку, з цим визначено соціальні ризики, які впливають на фактори розробленої моделі соціального захисту, та вагові коефіцієнти відповідних їм соціальних показників. Автором розроблено методику кількісної оцінки соціальних ризиків за рівнем їх впливу на соціальний захист населення, що передбачає:

- визначення імовірності настання небажаних подій, які відповідають соціальним ризикам;

- визначення рівня впливу ризиків на соціальний захист, як добуток ваги фактора у моделі соціального захисту на ваговий коефіцієнт відповідного показника;

- кількісну оцінку соціальних ризиків як добуток їх імовірності виникнення на загальний рівень впливу соціального ризику на соціальний захист.

Якщо ризик одночасно впливає на декілька різних показників то загальний рівень впливу кожного ризику на соціальний захист, в цілому, визначається як сума його рівнів впливу на соціальний захист за окремими показниками.

Кількісна оцінка соціальних ризиків визначається:

, (4)

де - значимість впливу і-го соціального ризику на соціальний захист населення, - ймовірність виникнення і-го соціального ризику, - загальний рівень впливу і-го соціального ризику на соціальний захист.

Розроблений підхід до оцінки соціальних ризиків, по-перше, дає змогу спрямувати дії відповідних органів на зменшення найнебезпечніших ризиків, підвищуючи ефективність боротьби з ними, по-друге, може бути застосований у будь-якому іншому регіоні (країні).

Встановлено, що для ефективного підвищення соціального захисту населення необхідно зменшувати, в першу чергу, виявлені найнебезпечніші ризики, якими виявились ризик втрати роботи, ризик загальної захворюваності та ризик аборту. Запропоновано шляхи їх зменшення.

За допомогою розробленої моделі оцінки соціального захисту (1) проведено порівняльний аналіз рівнів соціального захисту населення України з країнами-членами ЄС. Результати аналізу показують, що рівень соціального захисту населення у Швеції - 88,46%, Франції - 83,83%, Великобританії - 82,08%, Німеччині - 81,55%, в Україні - 52,00%. Україна виявилася істотно відстаючою від зазначених високорозвинених країн Європи.

З метою оптимізації соціально-захисних процесів на загальнонаціональному і регіональному рівнях автором удосконалено підходи щодо політики державного регулювання соціального захисту населення. На відміну від існуючої, політика соціального захисту повинна враховувати: його аналіз та оцінку, стратегію розвитку соціального захисту через сценарій підвищення рівня соціального захисту населення, оцінку соціальних ризиків, засоби державного забезпечення. Сценарій включає напрями регулювання соціального захисту населення. На основі визначених нормативних показників, органи державного регулювання соціального захисту населення, мають поетапно відслідковувати їх досяжність і розробляти напрями удосконалення з метою підвищення рівня життя населення.

На думку автора, регулювання соціального захисту населення здійснюється наступним чином: фактично отримані показники соціального захисту порівнюються із нормативними, які включені у соціально-економічний стандарт якості життя, визначаються відхилення, на основі яких приймаються управлінські рішення щодо розробки необхідних напрямів державного та регіонального захисту, які подаються на вхід системи.

Для підвищення ефективності регуляторної політики соціального захисту, автором визначена необхідність встановлення соціально-економічного стандарту якості життя, що є інтегральною характеристикою, в яку входять показники напрямів соціального захисту. Дані показники спрямовані на наближення стандартів України до країн-членів ЄС. Запропонований автором стандарт якості життя є орієнтиром, на якому ґрунтуються напрями регулювання соціального захисту населення, спрямовані на підвищення рівня життя населення.

Автором розроблена регіональна програма соціального захисту за визначеними напрямами, яка включає: розробку соціального паспорту регіону, що має охоплювати систему показників; нормативну базу, яка слугуватиме для встановлення нормативних характеристик; відбір класу конкретних категорій населення, на які скеровується програма; кореспондування з іншими загальносистемними державними та регіональними програмами; визначення виконавчо-організаційної структури програми та компетенції відповідальності за її показники і заходи; оцінку ефективності заходів та соціальних наслідків виконання етапів програми; контрольно-регулюючий етап. Дана програма представлена у вигляді відповідного алгоритму для методу технології розробки та виконання програм соціального спрямування, що дозволить: підвищити науковий рівень вирішення соціальних проблем в регіоні; розробляти заходи, які передують виникненню негативних соціальних проблем; підвищити рівень обґрунтованості бюджетного фінансування соціального розвитку регіону шляхом визначення конкретних форм та заходів соціального захисту різних верств населення.

Дослідженнями встановлено, що суть системи оцінки та регулювання соціального захисту населення полягає в усуненні причин виникнення можливостей для негативних виявів, а сама система повинна включати: основні засоби реалізації державного регулювання - законодавчо-правові, фінансово-економічні, інформаційні, адміністративно-організаційні, а також методологічне забезпечення оцінки соціальних ризиків та їх регулювання, що формують вектори, і конкретне наповнення визначеної політики соціального захисту.

Висновки

соціальний грошовий зайнятість

За результатами проведених автором досліджень у дисертаційній роботі науково обґрунтовано та запропоновано новий підхід щодо формування системи оцінки і регулювання соціального захисту населення.

Проведене дослідження дає змогу зробити такі основні висновки:

1. Постановка мети про необхідність підвищення рівня соціального захисту населення на підставі формування комплексної оцінки системи соціального захисту та розробки рекомендацій щодо її регулювання з врахуванням впливу соціальних ризиків зумовила необхідність узагальнення наукових підходів до визначення відповідних економічних категорій для здійснення цілеспрямованого впливу на систему соціального захисту. Визначено, що соціальний захист слід розглядати, як комплекс заходів, спрямованих на виявлення чинників, що обумовлюють соціальні ризики, для створення безпечного соціального середовища і підвищення добробуту населення. Таке тлумачення сутності соціального захисту дозволило розкрити основні форми його прояву. Розгляд еволюції наукових підходів щодо соціального захисту дозволив зробити висновок про відсутність комплексного системного аналізу та оцінки цієї сфери. Саме тому, заслуговує на увагу розроблений дисертантом системний підхід щодо оцінки та регулювання соціального захисту населення.

2. Здійснення корегуючого впливу на систему соціального захисту через формування системи заходів, що дозволить знизити соціальну напруженість в регіонах, зумовлює необхідність визначення показників соціального захисту за основними його напрямами. У даному контексті обґрунтовано новий концептуальний підхід, який базується на теорії людського розвитку, до побудови системи оцінки соціального захисту населення. Запропоновано показники соціального захисту населення, які визначають його стан. Такими показниками є коефіцієнти: здоров'я населення, забезпеченості житлом, природного приросту населення, рівня професійно-кваліфікаційної освіченості населення, грошових доходів, зайнятості населення. Визначено зв'язок між соціальним захистом населення та соціальними ризиками. Обґрунтовано необхідність у розробці наукового підходу до оцінки соціальних ризиків, який базується на визначенні небезпеки ризиків за їх впливом на соціальний захист населення та імовірністю виникнення.

3. Проведено детальні аналітичні дослідження соціального захисту населення, які виявили основні причини незадовільного його стану. З метою отримання детальної інформації для аналізу та об'єктивної оцінки системи соціального захисту населення (на прикладі Хмельницької області) було проведено анкетне опитування, що дозволило визначити основні причини незадовільної захищеності населення та визначити соціальні ризики за факторами їх впливу на показники соціального захисту.

4. Розроблено систему кількісної оцінки соціального захисту населення та отримано її математичну модель, що враховує рівень та значущість відібраних показників соціального захисту, для яких запропоновано розрахункові формули, що дозволило кількісно оцінити рівень та оптимізувати напрями регулювання соціального захисту населення в окремому регіоні, країні.

Отримано математичні моделі оцінки відібраних показників соціального захисту, якими є рівень грошових доходів та рівень зайнятості населення, що дозволяє використати отримані результати для оцінки та регулювання стану соціального захисту населення в цілому з урахуванням факторів впливу на регіональному та національному рівнях.

5. Розроблено методику кількісної оцінки соціальних ризиків за рівнем їх впливу на соціальний захист населення, що враховує ймовірність виникнення соціального ризику, та загальний рівень його впливу на соціальний захист. Встановлено, що для ефективного підвищення соціального захисту населення необхідно зменшувати, в першу чергу, виявлені найнебезпечніші ризики. Розроблений автором підхід до оцінки соціальних ризиків дає змогу направляти дії відповідних органів на зменшення найнебезпечніших ризиків, підвищуючи ефективність боротьби з ними.

6. Розроблено систему оцінки та регулювання соціального захисту населення, яка ґрунтується на соціально-економічному стандарті якості життя і порівнянні нормативних з фактично отриманими показниками соціального захисту населення, визначенні відхилень та напрямів удосконалення системи соціального захисту для приведення фактично отриманих показників до нормативних за допомогою засобів державного та регіонального впливу.

Література

1. Боярчук Т.В. Еволюція поглядів на проблеми соціального захисту населення // Вісник Технологічного університету Поділля. Серія: економічні науки. - 2003. - №1, Ч.2. - С. 43-46.

2. Боярчук Т.В. Структура системи соціального захисту найбільш вразливих верств населення в Україні // Вісник Технологічного університету Поділля. Серія: економічні науки. - 2003. - №5. - С. 257-260.

3. Боярчук Т.В. Вплив євроінтеграційних процесів соціального захисту населення на рівень безробіття в Україні // Вісник Технологічного університету Поділля. Серія: економічні науки. - 2003. - № 6. ч. 2 - С. 176-180.

4. Боярчук Т.В. Напрями удосконалення системи соціального захисту економічно активних верств населення в Україні // Вісник Технологічного університету Поділля. Серія: економічні науки. - 2004. - №3. Т.2 - С. 42-46.

5. Боярчук Т.В. Регулювання системи соціального захисту населення та напрями її удосконалення // Вісник Технологічного університету Поділля. Серія: економічні науки. - 2004. - №6. - С. 257-260.

6. Боярчук Т.В. Система економічного забезпечення відтворення населення Хмельниччини // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. Випуск 196: В 4 т. Том І. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, 2004. - С. 74-81.

7. Боярчук Т.В. Сутність нової парадигми соціального захисту населення в системі державної політики України // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України. - Тернопіль: Тернопільська академія народного господарства. - 2004. - Випуск 9. - С. 290-293.

Размещено на Allbest.ru