Організаційно-інформаційна система управління на машинобудівних підприємствах

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Сучасне машинобудування є наукоємною галуззю промисловості. Але відсутність чітко функціонуючих організаційних систем управління розробкою, освоєнням та випуском нової продукції не дає змогу повною мірою задовольняти щоразу вищі вимоги споживачів, через що за багатьма позиціями можна говорити про низький рівень конкурентоспроможності продукції машинобудівних підприємств та відсутність інноваційної основи забезпечення ефективної роботи в майбутньому.

Із розвитком нових інформаційних технологій відбуваються зміни в технології управління, що стосуються процесів обґрунтування і прийняття рішень, а також організації їх виконання. Тому інформація в ринкових умовах стала відігравати вирішальну роль при організації управління на машинобудівних підприємствах.

У нових умовах господарювання машинобудівні підприємства повинні в основу планування виробництва закладати всю бізнес-технологію від пошуку замовників на продукцію, дослідження ринку, необхідності залучення інвесторів (у тому числі часто під значні відсотки), організацію виробництва і завантаження обладнання, синхронізацію з ними поставок сировини, допоміжних матеріалів, комплектуючих - до доставки готової продукції замовнику, лише після отримання якої він оплачує продукцію. Практично відсутні передплати замовлень, тому вимоги до дотримання термінів, кількості та якості продукції непомірно зросли.

В цих умовах найважливішою проблемою в управлінні машинобудівним підприємством як виробничо-економічною системою є своєчасна розробка та прийняття управлінських рішень як реакції на зміни економічної ситуації на ринку та в зовнішньому середовищі. Крім того висока вартість інформаційних систем, у тому числі корпоративних, що являє собою суму від декількох десятків до сотень тисяч доларів, а також зацікавленість інвесторів у найшвидшій окупності вкладених коштів, робить необхідним поетапне впровадження інформаційних систем для аналізу ситуації й підготовки рішень в організаційному управлінні підприємствами.

Ці обставини висувають перед інформаційними системами, що забезпечують прийняття управлінських рішень, особливо жорсткі вимоги щодо строків підготовки, повноти аналізу й надійності інформації. Особливо актуальним стало одночасне функціонування декількох різнорідних систем у межах єдиного технологічного процесу обробки інформації.

Проблемам організаційно-інформаційного забезпечення діяльності підприємств присвячені дослідження таких вітчизняних учених: З. Банашака, В. Бочарникова, О. Дація, С. Карпенка, О. Кучерова, М. Мельника, Л. Мельника, Ю. Мінаєва, Г. Осовської, Л. Павленка, А. Павлова, В. Павловського, О. Поважного, В. Пономаренка, В. Попова, А. Семенова, А. Ступицького, Р. Шерстюка та ін. Серед зарубіжних учених слід відзначити праці Р. Антоні, І. Вінера, В. Глушкова, Г. Громова, В. Канигіна, О. Махлупа, М. Месаровича, М. Паркера, М. Пората, Д. Рокарта, К. Шеннона та ін. При всій важливості проведених досліджень окремі аспекти формування ефективної організаційно-інформаційної системи управління на машинобудівних підприємствах залишаються невирішеними. Так, до теперішнього часу особливостям формування організаційно-інформаційної системи управління на машинобудівних підприємствах в умовах перехідної економіки України приділяється недостатня увага як у теоретичному, так і в практичному плані. Потребують подальшого дослідження проблеми оцінки економічної ефективності функціонування організаційно-інформаційних систем управління на машинобудівних підприємствах, вдосконалення принципів, форм і моделей, розробки нових наукових підходів та практичних рекомендацій щодо інформаційного забезпечення діяльності підприємства. Це зумовлює актуальність теми дисертаційної роботи та її практичну значущість для подальшого розвитку машинобудівних підприємств.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних, методичних і практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності організаційно-інформаційної системи управління на машинобудівних підприємствах. Для досягнення поставленої мети були вирішені такі основні завдання:

- досліджено науково-теоретичні засади організаційно-інформаційної системи управління на машинобудівних підприємствах;

- здійснено аналіз адаптації машинобудівних підприємств до нових умов господарювання з метою визначення впливу організаційно-інформаційної системи управління на ефективність їх діяльності;

- розроблено модель організаційно-інформаційної системи машинобудівного підприємства;

- запропоновано формування організаційно-інформаційної системи машинобудівних підприємств на основі методу “критичні фактори успіху”;

- удосконалено планування витрат на експлуатацію організаційно-інформаційної системи управління шляхом розробки економіко-математичної моделі залежності динаміки витрат від часу їх здійснення;

- розроблено показник оцінки економічної ефективності від впровадження організаційно-інформаційної системи управління на машинобудівних підприємствах.

1. Науково-теоретичні засади організаційно-інформаційної системи управління на машинобудівних підприємствах

Розглядаються основні теоретичні положення щодо економічної сутності та значення інформації та інформаційних ресурсів, засади економічної оцінки організаційно-інформаційної системи управління на машинобудівних підприємствах.

Поява перших організаційно-інформаційних систем управління підприємствами припадає на 1960-ті рр. Вони стали наслідком дії декількох факторів, а саме: розвитку комп'ютерної і програмної технологій, наукових досліджень у провідних університетах і наукових центрах; зростання потреби інформаційного забезпечення процесу прийняття рішень для керівників організацій; бажання менеджерів мати більш адекватну інформаційну картину діяльності їх підприємства; посилення конкуренції на ринку промислової продукції. Наступні десятиліття характеризувалися розширенням досліджень у галузі інформаційних систем і зростанням кількості підприємств, що застосовують такі системи на практиці як у промисловості в цілому, так і в машинобудуванні зокрема.

Керівники сучасних машинобудівних підприємств у процесі своєї діяльності мають справу з реальністю, що з інформаційної точки зору характеризується зростаючим обсягом інформації, яка надходить як із внутрішнього, так і із зовнішнього середовища. Використання сучасних технічних засобів одержання інформації значно збільшило швидкість інформаційних потоків і їх багатоканальність. Можна припустити, що в майбутньому цей процес буде розвиватися в геометричній прогресії. Інші проблеми, з якими стикаються керівники, полягають у обмеженості людських можливостей сприйняття великих масивів інформації, з одного боку, та такого її рівня, який би забезпечив прийняття ефективних управлінських рішень, з іншого. Із цим нерозривно пов'язане прагнення надати інформації структурованого вигляду, що дає змогу перетворити її у регульовані інформаційні потоки всередині організації системи управління. Такі інформаційні потоки потребують впровадження в повсякденну діяльність підприємств у зв'язку з процесами проектування організації, її стратегічного управління й організації. Тим самим виникає необхідність створення системи, що забезпечує координацію і задає напрями поширення інформації в підприємстві. Подібна система повинна швидко реагувати на оперативні проблеми. В сучасних умовах надзвичайно високої конкуренції це має забезпечити досягнення успіху.

Встановлено, що визначення інформаційних ресурсів нерозривно пов'язане з поняттям “інформація”. При цьому під інформацією слід розуміти знання, включене безпосередньо в комунікаційний процес. Взагалі є три форми існування знань: кваліфікація - знання, невідділені від людей (досвід, уміння людини здійснювати ту або іншу корисну роботу); уречевлені знання - матеріалізовані в результатах їх кінцевого використання (техніка, технологія, матеріали й препарати, організаційні форми й системи); знання, зафіксовані на будь-якому носії.

На наш погляд, інформаційні ресурси підприємства слід розглядати як інформаційні засоби (роз'яснювальні, описові, ознайомлювальні), що можуть бути задіяні з метою визначення й досягнення певного кінцевого стану керованого розвитку. Як такі засоби розглядаються матеріалізовані знання, що є об'єктом зберігання, перетворення й поширення в системах соціальних комунікацій. У свою чергу, інформаційні ресурси як матеріалізовані знання, включені в процес комунікації, мають елемент несподіванки й необхідні для визначення та реалізації поставленої мети управління.

Інформаційні ресурси мають унікальні властивості, які в узагальненому вигляді можуть бути зведені до такого: на відміну від інших матеріальних ресурсів інформаційний ресурс практично невичерпний, у міру розвитку суспільства й збільшення споживання знань він має тенденцію до зростання; інформаційний ресурс не зношується від уживання; використання його одним споживачем не перешкоджає його використанню іншими; у міру його використання він не зникає, а зберігається і навіть примножується; легко транспортується за допомогою нових інформаційних технологій. На підставі наведеного визначення в дисертації запропонована така структура інформаційних ресурсів.

Встановлено, що, на відміну від традиційного підходу до менеджменту, коли інформаційні ресурси відіграють допоміжну роль і є додатком до структури організації, при ситуаційному підході до управління організаційна
структура і система управлінської інформації зливаються воєдино. Цим забезпечується функціонування організаційно-інформаційної системи управління підприємством. Однак без належного контролю ця система буде втрачати ефективність. По суті, організаційно-інформаційна система управління має структуру, яка складається з організації підприємства, забезпечення інформаційними ресурсами та контролю.

Рис. 1. Структура інформаційних ресурсів

Вплив сформованої організаційно-інформаційної системи підприємства на відповідний тип управління визначається залежністю, наведеною в матриці. Ситуація на підприємствах може бути розглянута за двома основними напрямами: рівня залежності управління підприємством від організаційно-інформаційної системи (ОІС) при здійсненні своєї діяльності (горизонтальна вісь) і рівня контролю ОІС на підприємстві (вертикальна вісь).

Характеристика зазначених типів управління зводиться до такого. При традиційному типі ситуація характеризує централізований контроль над організаційно-інформаційною системою. При цьому використовують ОІС виключно для поліпшення ефективності системи управління.

Каркасний тип характеризується високим рівнем контролю і станом, коли ОІС є важливою частиною оперативної діяльності. Якщо відбудуться збої в організаційно-інформаційній системі, то на підприємстві знизиться ефективність управління.

Опортуністичний тип передбачає низький рівень централізованого контролю, який дає можливість менеджерам задовольняти свої локальні пріоритети, але ОІС в цілому не є вкрай важливою для підприємства. Розвиток системи відбувається лише на основі контактів між користувачами, а не на основі своєї організації. Така ситуація характеризується управлінням, заснованим на досягненні короткострокових цілей, здатних привнести поліпшення в окремі сфери діяльності.

Складний тип характеризується низьким рівнем централізованого контролю поряд із прямою залежністю управління підприємством від організаційно-інформаційної системи.

2. Сучасний стан функціонування організаційно-інформаційної системи управління на машинобудівних підприємствах

Проведено аналіз адаптації машинобудівних підприємств до нових умов господарювання з метою розробки моделі та обґрунтування критеріїв формування структури організаційно-інформаційної системи управління на машинобудівних підприємствах.

В Запорізькій області було здійснено анкетування й опитування керівників машинобудівних підприємств. У вибірку ввійшло 14 підприємств. За результатами дослідження всі підприємства були поділені на дві групи за станом: стабільний, нестабільний.

У цілому результати проведеного анкетування дають змогу зробити висновки, що для машинобудівних підприємств м. Запорожжя, відповідно до діючої на них стратегії розвитку, управлінських рішень, активна модель поведінки в нових умовах господарювання більш властива підприємствам першої групи, консервативна - підприємствам другої групи.

В узагальненому вигляді фактори, що обмежують зростання виробництва й адаптаційних можливостей машинобудівних підприємств шляхом їх ранжирування, наведені в табл. 1.

Виходячи з даних таблиці, фактор “неналежний рівень розвитку організаційно-інформаційної системи управління підприємства” є сьомим за рівнем стримування розвитку підприємств. Недооцінювання цього елементу негативно впливає на рівень ефективності їх діяльності.

Для прийняття управлінських рішень на машинобудівних підприємствах слід використовувати організаційно-інформаційну систему. Загалом організаційно-інформаційну систему підприємством слід розуміти як сукупність організаційно-функціональних підсистем підприємства, які використовують відповідні інформаційні потоки в середині системи.

Таблиця 1. Оцінка факторів, що обмежують зростання виробництва і адаптаційних можливостей машинобудівних підприємств, за рівнем їх значимості

Інформаційні зв'язки між підсистемами наведені у моделі на рис. 3. При виборі підсистем моделі організаційно-інформаційної системи було використано такі критерії: ступінь складності застосування; час і витрати, що вимагаються для застосування; сфера, що охоплюється робочою проблемою; потенційно висока явна віддача; потенційно висока неявна віддача; досягнення інших підприємств; потенційний вплив на конкурентоспроможність; здатність до виконання покладених функцій; ступінь стабільності; визнання споживачем.

Всі наведені підсистеми об'єднані за трьома основними групами: забезпечення - конструкторська, науково-дослідницька та підсистема стратегічного планування; головного напряму - підсистеми обробки замовлень, збуту, управління запасами, розробки вимог, планування виробництва, управління виробництвом, закупівель, експлуатації, контролю, відвантаження і транспортування, матеріального постачання; адміністративна - фінансово-аналітична підсистема.

Підсистеми головної групи контролюють та виробляють управлінські рішення стосовно поточної діяльності підприємства. Підсистеми забезпечення відіграють найбільш істотну роль у встановленні стратегічних планів, бюджетів, впровадження інновацій для випуску нових продуктів тощо. Адміністративна група здійснює облік і аналіз діяльності.

Запропонована модель дає можливість управлінському персоналу машинобудівного підприємства оперативно контролювати процеси постачання, виробництва та збуту й використовувати інформацію конструкторської, науково-дослідницької підсистем та стратегічного планування для прийняття ефективних рішень. Схема зв'язків і взаємодій підсистем дає змогу уникнути неузгодженості в діях системи управління підприємством.

3. Напрями підвищення ефективності організаційно-інформаційної системи управління на машинобудівних підприємствах

Обґрунтовується необхідність застосування методу “критичні фактори успіху” для підвищення ефективності організаційно-інформаційної системи управління на машинобудівних підприємствах, розроблені показники оцінки ефективності такої системи та планування витрат на її експлуатацію.

Останнім часом в науковій літературі значна увага приділяється зміні парадигми управління. Відзначається перехід управління від функціонального бізнесу до здійснення бізнес-процесів, при якому управлінський персонал підприємств цікавлять не окремі функції, що виконуються різними працівниками, а процеси, спрямовані на задоволення потреб підприємства.

Одним із цих процесів є формування організаційно-інформаційних систем управління. В основу формування такої системи на машинобудівних підприємствах був покладений метод “критичні фактори успіху”. Він передбачає взаємозв'язок факторів успіху, які є критичними для підприємства, з його діловою активністю. Фактори успіху дають змогу виявити найбільш критичні дії підприємства і здійснити заходи, спрямовані на підвищення рівня їх виконання.

Відмітною рисою методу критичних факторів успіху є його індивідуальна спрямованість на менеджера і сучасні інформаційні потреби кожного конкретного керівника. Крім того, він дає змогу ідентифікувати управлінську інформацію.

Такий метод складається з десяти основних етапів, об'єднаних у дві стадії впровадження. Перша стадія спрямована на визначення й виявлення ключових критичних дій і включає в себе такі етапи: визначення місії підприємства; визначення критичних факторів успіху (обмеженої кількості сфер діяльності підприємства, позитивні результати в яких забезпечують успішну конкурентну роботу); розподіл ділової активності підприємства і виявлення організаційних дій (мета етапу - надати картину того, що реально відбувається на підприємстві в процесі його функціонування); визначення впливу організаційних дій на критичні фактори успіху; оцінка рівня виконання організаційних дій (визначається вплив організаційних дій на ефективність діяльності підприємства); виявлення критичних дій (визначення зі складеного списку найбільш критичних дій реалізації факторів успіху підприємства). Друга стадія забезпечує здійснення заходів, спрямованих на підвищення рівня виконання критичних дій і визначається реалізацією таких етапів: визначення профілю дій (місце дії в процесі функціонування підприємства); дослідження дій (визначається взаємозв'язок організаційних дій і критичних факторів успіху); вимір дій (дає змогу оцінити ефективність впровадження дій та здійснити оперативне реагування); поліпшення дій (заключний етап, спрямований на підвищення рівня виконання критичних організаційних дій).

Ефективність функціонування організаційно-інформаційної системи управління на машинобудівних підприємствах із застосуванням методу була апробована на підприємствах м. Запоріжжя: ТОВ “Українська промислово-енергетична компанія”, ЗАТ “Юг-Індустрія”, ЗАТ “Енергосоюз”, ТОВ “Прем'єр Фінанс”, ТОВ “Український капітал”.

Апробація запропонованої методики формування організаційно-інформаційної системи управління на машинобудівних підприємствах на основі методу “критичних факторів успіху” засвідчила, що вона дає змогу перебудувати загальну систему управління підприємством на принципах управління бізнес-процесами. Управлінський персонал машинобудівного підприємства за такої системи, узагальнюючи та обробляючи інформацію зовнішнього та внутрішнього середовища, визначає відповідні дії реагування, що можуть призвести до змін у самій організаційній структурі. При цьому зміни відбуваються насамперед у тих частинах системи, які виявилися найбільш критичними для успіху підприємства в майбутньому.

Її впровадження та функціонування на машинобудівних підприємствах вимагає значних фінансових витрат. З метою упорядкування фінансових потоків підприємства в майбутньому та їх оптимізації запропонована система планування витрат на експлуатацію організаційно-інформаційної системи управління шляхом застосування економіко-математичної моделі залежності динаміки витрат від часу їх здійснення. Розробка економіко-математичної моделі здійснена на основі даних про витрати на експлуатацію організаційно-інформаційної системи управління на п'яти машинобудівних підприємствах м. Запоріжжя (табл. 2).

Таблиця 2. Витрати на експлуатацію організаційно-інформаційної системи управління на машинобудівних підприємствах м. Запоріжжя, тис. грн.

Аналіз показників дає змогу стверджувати про наявну тенденцію зростання витрат по роках, яка може бути описана рівнянням прямої:

Y=a+bXi, (1)

де Y - витрати; Xi - порядковий номер року; a і b - економетричні коефіцієнти залежності (визначаються згідно з даними, наведеними в табл. 2).

Стосовно умов конкретного підприємства ТОВ “Українська промислово-енергетична компанія” значення рівняння набуло вигляду:

Y=1,98+3,2х, (2)

Апробація економіко-математичної моделі визначила, що вона має достатній рівень прогнозованої точності та може бути використана для здійснення прогнозів витрат підприємств, що мають стабільну динаміку розвитку на перспективу трьох років.

Розробка заходів щодо підвищення ефективності організаційно-інформаційної системи управління вимагає точної оцінки отримуваного ефекту. Розглядаючи ефективність такої системи управління на машинобудівних підприємствах, слід зазначити, що вона є багатофакторним комплексним поняттям. Основна частина економічного ефекту в результаті впровадження організаційно-інформаційної системи управління на машинобудівних підприємствах формується у сфері управління, виробництва й реалізації продукції. Тому такий розрахунок має здійснюватися за формулою:

, (3)

де Еу1,Еу2,Еу3 - економічний ефект відповідно у сфері управління, виробництва і реалізації продукції, тис. грн; Ку1t - витрати запуску виробництва в t-му році розрахункового періоду, тис. грн.

Розрахунок економічного ефекту має здійснюватися з обов'язковим використанням приведення різних за часом витрат і результатів до розрахункового року.

Коефіцієнт дисконтування розраховується за формулою:

, (4)

де Ен - норматив приведення різних у часі витрат і результатів; tр - розрахунковий рік; t - рік, витрати і результати якого приводяться до розрахункового року.

Економічний ефект у сфері управління розраховується за формулою:

, (5)

де Еу1 - економічний ефект у сфері управління, тис. грн.; Ру1t - економія поточних витрат на управління в t-му році розрахункового періоду в результаті здійснення заходів, тис. грн.; Ку2t - капітальні вкладення в управління, пов'язані з упровадженням заходів у t-му році розрахункового періоду, тис. грн.;

Економічний ефект у сфері виробництва розраховується за формулою:

, (6)

де Еу2 - економічний ефект у сфері виробництва, тис. грн; Ру2t - економія поточних витрат на виробництво в t-му році розрахункового періоду в результаті здійснення заходів, тис. грн; Ку3t - капітальні вкладення у виробництво, пов'язані із здійсненням заходів у t-му році розрахункового періоду, тис. грн.

Економічний ефект у сфері реалізації продукції можна розрахувати за формулою:

, (7)

де: Еу3 - економічний ефект у сфері реалізації продукції, тис. грн; Ру3t - економія поточних витрат при використанні продукції, виробленої після здійснення заходів у t-му році розрахункового періоду, тис. грн; Ку4t - капітальні вкладення при використанні цієї продукції в t-му році розрахункового періоду, тис. грн.

Впровадження організаційно-інформаційної системи управління в ТОВ “Українська промислово-енергетична компанія” забезпечило економічний ефект у розмірі 51 тис. грн.

Висновки

економічний машинобудівний організаційний

У дисертації на основі проведених досліджень здійснені теоретичне обґрунтування, методичні й практичні рекомендації щодо підвищення ефективності організаційно-інформаційної системи управління на машинобудівних підприємствах. Основні висновки зводяться до такого.

1. На підставі проведених досліджень науково-теоретичних засад організаційно-інформаційної системи управління на машинобудівних підприємствах встановлено, що під інформаційними ресурсами підприємства слід розуміти інформаційні засоби (роз'яснювальні, описові, ознайомлювальні), що можуть бути задіяні з метою визначення і досягнення певного кінцевого стану керованого розвитку. Як такі засоби розглядаються матеріалізовані знання, що є об'єктом зберігання, перетворення і поширення в системах соціальних комунікацій.

2. Використання ситуаційного підходу до управління підприємством дало змогу визначити, що організаційна структура і система управлінської інформації на підприємстві зливаються воєдино при відповідному контролі. Цим забезпечується функціонування організаційно-інформаційної системи управління підприємством. Виходячи з цього, встановлена залежність впливу сформованої організаційно-інформаційної системи на тип управління підприємством: традиційний, каркасний, опортуністичний, складний. Ситуація на підприємстві може бути охарактеризована матрицею, яка визначає рівні управління та контролю.

3. В процесі дослідження встановлено, що успішна адаптація машинобудівних підприємств до нових умов господарювання сприяє формуванню потенціалу економічного зростання. Його невід'ємним елементом є формування чіткої організаційно-інформаційної системи управління на підприємстві. Однак, керівники підприємств не дооцінюють цього елементу у якості одного з основних факторів стримування розвитку підприємств. Це негативно впливає на рівень ефективності їх діяльності.

4. Встановлено, що організаційно-інформаційна система машинобудівним підприємством становить сукупність функціональних підсистем підприємства, які використовують відповідні інформаційні потоки. Такі підсистеми об'єднанні в запропонованій моделі у три групи: забезпечення; головного напряму; адміністративна. Перша група контролює та виробляє управлінські рішення стосовно поточної діяльності підприємства, друга - встановлює стратегічні плани, третя здійснює поточний облік і аналіз діяльності. Така модель дає можливість управлінському персоналу машинобудівного підприємства оперативно контролювати поточні процеси та здійснювати стратегічні рішення.

5. Зміна наукової парадигми управління від функціонального бізнесу до здійснення бізнес-процесів визначають доцільність формування організаційно-інформаційних систем управління на машинобудівних підприємствах на основі методу “критичні фактори успіху”. Цей метод передбачає взаємозв'язок факторів успіху, які є критичними для підприємства, з його діловою активністю. Відмітною рисою методу критичних факторів успіху є його індивідуальна спрямованість на менеджера і сучасні інформаційні потреби кожного конкретного керівника. Крім того, він дає змогу ідентифікувати управлінську інформацію. Такий метод складається з десяти основних етапів, об'єднаних у дві стадії впровадження. Перша стадія спрямована на визначення й виявлення ключових критичних дій, друга - забезпечує здійснення заходів, спрямованих на підвищення рівня виконання критичних дій.

6. Впровадження та функціонування організаційно-інформаційної системи управління на машинобудівних підприємствах вимагає значних фінансових витрат. Запропонована в роботі система планування витрат через застосування економіко-математичної моделі залежності динаміки витрат від часу їх здійснення дасть змогу прогнозувати витрати підприємства на перспективу. Така модель апробована на п'яти машинобудівних підприємствах м. Запоріжжя: ТОВ “Українська промислово-енергетична компанія”, ЗАТ “Юг-Індустрія”, ЗАТ “Енергосоюз”, ТОВ “Прем'єр Фінанс”, ТОВ “Український капітал”.

7. Встановлено, що основна частина економічного ефекту в результаті впровадження організаційно-інформаційної системи управління на машинобудівних підприємствах формується у сфері управління, виробництва й реалізації продукції. Такий стан зумовив необхідність розробки багатофакторного показника з приведенням різних за часом витрат і результатів до розрахункового року. Апробація даного показника здійснена в ТОВ “Українська промислово-енергетична компанія”. Економічний ефект становить 51 тис. грн.

Література

1. Бова Т.В. Адаптаційні аспекти організаційно-інформаційної структури управління на промислових підприємствах // Економіка і держава. - 2006. - № 5. - С. 68-70.

2. Бова Т.В. Адаптування світового досвіду організаційно-інформаційного забезпечення управління підприємствами до умов України // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2006. - № 3. - С. 25-28.

3. Бова Т.В. Структура економічного потенціалу підприємства // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. - Вип. 201: В 5 т. - Т. 1. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - С. 53-58.

4. Бова Т.В. Функціональний підхід до визначення елементів економічного потенціалу підприємства // Фінансова система України: Збірник наукових праць. - Острог: Вид-во “Національний університет “Острозька академія”, 2005. - Ч. 2. - С. 16-22.

5. Драгун Л.Н., Малахова Т.В., Бова О.В. Критерій в проекті системи управління ефективністю виробництва // Регіональні перспективи. - 2001. - № 5-6 (18-19). - С. 209-211. Особистий внесок автора: розроблена система оцінки та вибору інформаційних інновацій.

6. Бова Т.В. Формування ефективної системи інформаційно-аналітичного забезпечення управління підприємством // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - Т. 6 - С. 42.

7. Бова Т.В. Напрями удосконалення організаційно-інформаційної системи управління машинобудівним підприємством // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Наука та інновації - 2005”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - Т. 12. - С. 4-5.

Размещено на Allbest.ru