Методологія управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві

У розділі 4 “Концепція превентивного управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві” автором обґрунтовано концепцію превентивного управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві, яка охоплює формування і регулювання всього виробничого процесу. Завдання превентивного управління розподілені за трансформаційним, інноваційним і виробничим напрямами на стратегічному, поточному і оперативному рівнях.

Запропоновано управляти трансформаційними процесами шляхом формування інтегрованих виробничих систем, що виступають як бізнес-системи і структури, в діяльності яких зацікавлені всі учасники всередині та поза їх межами. Формування ІВС стає спільним для держави, регіону, галузі і підприємства інструментом превентивного управління, а базою їх створення є: подібність або взаємозалежність технологічних процесів або галузей; синхронність розвитку техніко-економічного рівня пов'язаних виробництв; доцільність комплексного використання ресурсів і рішення соціально-економічних проблем територій. Системи створюються варіативно за критерієм величини синергійного ефекту в чотири етапи: підготовчо-аналітичний; реєстрація і узгодження; моніторинг і початкове регулювання; саморозвиток і самовдосконалення.

Напрями трансформації і склад пріоритетних ІВС визначено на засаді їх запропонованої класифікації і дворівневої моделі критеріїв відбору. ІВС класифіковано за: стратегічним значенням, характером розповсюдження трансформації, використанням існуючих мегавиробничих систем, інноваційністю, географією, ступенем інтеграції учасників, часом прояву ефекту синергії, терміном життя і часткою бюджетного фінансування. Критеріями відбору 1-го рівня інтегрованих виробничих систем, що забезпечують превентивність управління ТП ПВ, є: роль ІВС в трансформації виробництва (базова або супутня); характер трансформації (поворотна, неповоротна); відповідність програмі інноваційного розвитку регіону і країни (віднесено до пріоритетних технологій чи ні). Критеріями відбору 2-го рівня є показники, наведені у табл. 6.

Таблиця 6

Характеристика критеріїв 2-го рівня відбору варіантів інтегрованих виробничих систем

Вибір інтегрованих виробничих систем визначає спільний розвиток регіону, галузі та економіки України, тому оцінка їх проектів - це планова робота державного і регіонального рівня управління промисловим виробництвом, що формалізує склад і передує процесу створення пріоритетних інтегрованих виробничих систем.

Методологічну основу вибору організаційно-виробничих структур для інтегрованих виробничих систем складають моделі побудови організаційно-виробничої структури і оцінки її превентивності. Перша модель містить перелік ознак-властивостей структури, які відображають інтегрований характер виробничих систем; алгоритм побудови; методики передпроектної експрес-оцінки структури і розгорненої оцінки всього проекту ІВС за величиною синергійного ефекту.

Інтегровані виробничі системи класифіковані за характером інтеграції на: виробничі одиниці одного підприємства, множинну інтеграцію за участю підприємницької ланки великого і малого типів, окремо або разом. Це дозволило виділити чотири типи організаційно-виробничих структур: А - цеховий, де учасниками виробничого процесу є структурні підрозділи підприємства; Б - виробнича інтеграція підприємницьких структур; В - виробнича і невиробнича інтеграція підприємницьких структур; Г - інтеграція будь-яких підприємницьких структур з непідприємницьким сектором.

Оцінка їх ефективності показала, що найвищий синергійний ефект перший тип забезпечує в базових ІВС, де використані принципово нові технологічні та продуктові інновації; другий - в будь-яких ІВС, де використані принципово нові технологічні і продуктові інновації; третій - в ІВС, що використовують існуючі мегавиробничі системи і принципово нові технологічні та продуктові інновації; четвертий - в базових ІВС стратегічного рівня, що фінансуються бюджетом, використовують принципово нові технологічні та продуктові інновації, трансформують будь-яку кількість галузей, є превентивними, мають відкладений ефект і довгий термін функціонування.

Модель оцінки превентивності організаційно-виробничої структури містить формування набору показників превентивності, їх системний аналіз і агрегування в комплексні, оцінку динаміки і можливості ідентифікації показників в часі та за організаційними блоками ІВС. Формалізація розрахунку узагальненого показника превентивності прискорює оцінку превентивності управління виробництвом в інтегрованих виробничих системах і поширює рубежі стратегічного планування.

Як основу методологічного підходу до забезпечення превентивності управління промисловим виробництвом у високодинамічному зовнішньому середовищі обґрунтовано вдосконалену дескриптивну модель управління, яка охоплює всі функціональні блоки системи управління інтегрованої виробничої системи і всіх її учасників з бізнес-процесами, що протікають в них. Це узгоджує управління виробничими, інноваційними і підприємницькими процесами в промисловості та враховує: 1) відповідність системи інтерактивно-превентивного управління інтегрованою виробничою системою розміру мегавиробничої системи, у межах якої вона функціонує; 2) залежність пріоритету цілей підприємств, що входять до ІВС, від стадій їх життєвого циклу і життєвого циклу інтегрованої виробничої системи; 3) особливості управління ІВС на кожній стадії її розвитку; 4) загальність і активність інноваційних процесів.

Модель превентивного управління ТП ПВ через розвиток інтегрованих виробничих систем подано тривимірно, що дозволило діагностувати стан ІВС; встановити типові проблеми для кожної стадії їх життєвого циклу; визначати переважні трансформації, що забезпечують розвиток ІВС у напрямку до досконалості. Запропоновано узагальнений показник превентивності організаційно-виробничих структур створених та існуючих інтегрованих виробничих систем як інтегральний. Він агрегує показники, що характеризують властивості ІВС, визначається як добуток індексів показників оперативності, централізації, периферійності, об'ємності, живучості та ентропії організаційно-виробничої структури, має рангову градацію за групами стійкості, які відобра-жають реальну превентивність. Його абсолютне значення характеризує правильність застосування методів превентивного управління: превентивна стійкість організаційно-виробничої структури досягається тільки при рівні показника - 91-100 %, адаптивна -76-90 %, групова - 51-75 %, уявна: другого роду - 25-50 %, псевдо - 0-24 %.

Оцінка організаційно-виробничих структур потенційних ІВС на базі великих промислових підприємств Одеського регіону показала, що рівень узагальненого показника превентивності коливається в діапазоні 26-53 %, який відповідає уявній стійкості 2-го роду і груповій стійкості. Саме низькою превентивністю управління частково пояснюються завищені управлінські витрати в промисловості.

Оцінка альтернативних шляхів створення інтегрованих виробничих систем на базі діючих промислових підприємств показала, що в машинобудівній промисловості підприємства на будь-якій стадії життєвого циклу створюють їх частіше, ніж в легкій і харчовій. Тому для формування ІВС в машинобудуванні рекомендовано використати тільки діючі або новостворювані великі промислові підприємства, що сконцентрують велику частину етапів і операцій виробничого процесу. Таким чином, системний підхід до управління ТП ПВ реалізовано у вертикальне і горизонтальне рішення проблем трансформації, поєднання управління виробничими, підприємницькими та інноваційними процесами в промисловості та суміжних галузях із заходами щодо державно-регіональної підтримки представників малого бізнесу, які є учасниками ІВС.

У розділі 5 “Аналітичне забезпечення реалізації трансформаційних процесів в промисловому виробництві” розглядається автором як інструмент активізації превентивного управління трансформаційними процесами. Представлене комплексним багаторівневим управлінським аналізом виробничого процесу і його трансформацій, воно враховує зміни виробництва і концентрується навколо управлінської діяльності в ІВС: інструментарію, витрат, вхідних і вихідних характеристик.

Управлінський аналіз автор вважає видозміненою функцією управління виробничим процесом, яка сформована зміною характеристик виробництва, різноманіттям цілей трансформації і розвитком управлінських технологій, що примушують суб'єкт управління активно шукати причини неефективності промислового виробництва не тільки в системі управління його учасниками або в зовнішньому середовищі, але й в їх відповідності один одному, в узгодженості управлінських структур і процесів. Тому запропоновано тріаду об'єктів аналізу - управлінські проблеми трансформації (глобальні проблеми управління ТП ПВ і окремі задачі формування ІВС, організації та реструктуризації виробництва), управлінські рішення (ефективність і очікувані наслідки у вигляді зміни темпів, напрямів трансформаційних процесів), системи управління виробничим процесом в рамках ІВС та їх окремі елементи (ланки, процедури, функції). Управлінські проблеми трансформації запропоновано досліджувати системою управлінського аналізу, розмір і межі якої залежать від масштабів, регіональних і галузевих особливостей відповідної ІВС, а функціонування визначається особливостями протікання трансформаційних процесів. Система містить експрес-аналіз передумов активізації управління ТП ПВ, аналіз і моніторинг розвитку зазначених проблем (рис.3).

Базовими методами аналізу запропоновано: 1) логіко-смислове моделювання для вирішення питань, що пов'язані з формуванням ІВС, забезпеченням інноваційності та узгодженості управління трансформаційними процесами; 2) функціонально-вартісний аналіз для системного дослідження процесів і структур ІВС. Доведено, що при істотній відмінності ролей і сфер застосування ці методи складають комплексний аналітичний інструментарій системи управлінського аналізу.

Принцип інтерактивності управління поєднано автором з превентивною орієнтацією всіх рівнів управління ТП ПВ на кінцевий результат трансформації промислового виробництва, що враховано у відповідному методичному забезпеченні аналітичного інструментарію. Експрес-аналіз передумов активізації управління трансформаційними процесами доповнено рекомендованим переліком показників, а його завдання перерозподілені за рівнями управління трансформаційними процесами. Поглиблений тематичний аналіз представлено поетапно з наведенням типології проблем управління трансформаційними процесами і методичними рекомендаціями щодо використання аналітичних методів в залежності від їхньої ролі та сфери застосування на основі запропонованого алгоритму, методики проведення і обробки отриманих результатів.

Превентивність та інтерактивність управління забезпечуються моніторингом, спеціалізованим на активному спостереженні за розвитком трансформаційних процесів та розподіленим за рівнями управління: загальнодержавний - моніторинг дієвості механізму управління ТП ПВ, використання ресурсів інтегрованих виробничих систем і оцінка ефективності використання баз даних; регіональний - конкретизація завдань для регіону; рівень підприємств-учасників - формування первинної інформації для регіональної і загальнодержавної баз даних. Запропоновано розширену і організаційно-методичну моделі моніторингу, наведено зміст його стадій (рис.4).

Здійснення моніторингу дозволятиме зіставляти тенденції та результати трансформації промислового виробництва: загальнодержавні з регіональними, галузеві із загальногосподарськими, в розрізі типових ІВС із загальними для їх учасників.

Наявність трьох об'єктів управлінського аналізу трансформацій виробничого процесу обумовило альтернативність створення комплексної системи управлінського аналізу і методологічного підходу до її оцінки шляхом попереднього аналізу: 1) каталогу управлінських проблем трансформації, 2) множини управлінських рішень, що приймаються, 3) функціонування системи управління ТП ПВ. Методику формування системи в рамках ІВС розроблено з регламентацією процедур відповідними формулами і критеріями оцінки, напрямами, термінами і формою представлення результатів.

Оцінку відповідності потенційних учасників вимогам ІВС подано як інструмент аналітичного забезпечення і представлено принциповою схемою, критеріями двоетапного відбору учасників, положеннями про оцінку рейтингу відповідності.

Превентивне управління трансформаційними процесами з метою прискорення їх розвитку здійснюється за допомогою техніко-технологічних і організаційно-економіч-них інновацій з використанням запропонованої моделі оцінки організаційного узгодження управління ТП ПВ в рамках ІВС. Модель побудовано матрично-векторним способом в чотирьох аспектах узгодженості (цілі інтегрованих виробничих систем та їх структурних частин, надійність, адаптивність, гнучкість) і апробовано на прикладі інновацій, запланованих діючими підприємствами на 2003-2004 рр., відібраних за цільовою, функціональною, ресурсною і техніко-технологічною результативністю. Обґрунтовано, що організаційне узгодження управління трансформаційними процесами в рамках ІВС буде виконано, якщо: 1) відносно кожного вектора її цілей буде забезпечено узгодження векторів цілей її учасників (виробничих одиниць); 2) показники надійності та адаптивності інтегрованої виробничої системи будуть прямувати до рівності; 3) їх сума і оцінка узгодженості ІВС за гнучкістю будуть прямувати до одиниці.

Модель оцінки організаційного узгодження управління ТП ПВ в ІВС може швидко (за 1-4 міс.) інтегруватися з АСУ при малих витратах на впровадження (до 7,0 тис. грн.), забезпечити ефект до 40,0 тис. грн. кожному учаснику ІВС. Проте низький рівень параметрів узгодженості на діючих підприємствах потребує реінжинирінгу їх систем управління виробництвом при включенні в інтегровану виробничу систему.

У розділі 6 “Стратегічні напрями регулювання трансформаційних процесів у промисловому виробництві” автором запропоновано основні напрями активізації управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві та механізми регулювання їх розвитку. Доведено, що активізація вимагає реалізації комплексу заходів щодо підтримки у контексті державної політики сприяння трансформації промислового виробництва як складової стратегічного курсу загального розвитку країни.

Динаміка ринкової економіки нестабільна, що виявляється в нерівному темпі та циклічному характері її зростання, недовикористанні ресурсів, неповній зайнятості, коливанні рівня цін, інфляції. Трансформаційну нестабільність підсилюють особливий характер розвитку України і неефективний перерозподіл регулюючих функцій державного управління, що є наслідками кризи 90-х рр. Тому вимоги до розробки державної політики сприяння трансформації промислового виробництва повинні комплексно охопити: концентрацію ресурсів на пріоритетних напрямах; реорганізацію всього управління промисловістю; формування ІВС із залученням наукових і навчальних установ, розробку заходів щодо їх підтримки і розвитку інфраструктури. Головним завданням державної політики сприяння трансформації промислового виробництва є створення організаційно-економічних умов, які сприятимуть формуванню у інтегрованих виробничих систем властивостей самоорганізації та самоактивізації. Зазначені умови мають забезпечити: зародження нових конкурентних структур усередині них; підтримку рівня ІВС, відповідного змінам зовнішніх і внутрішніх чинників; самовдосконалення і саморозвиток їх організаційних структур, самоадаптації інтегрованих виробничих систем до високодинамічного турбулентного середовища.

Формування цих вимог ускладнено тим, що Україна вирішує суперечливу задачу, яка полягає в сумісництві політики із заміщення імпорту, необхідної для створення повноцінного внутрішнього ринку, з орієнтацією на експортно-промисловий варіант розвитку економіки. Тому визначення секторів і галузей, де розвиток ІВС є пріоритетним, має базуватися на обґрунтованій стратегії їх відбору, оскільки активізація ТП ПВ доцільна тільки на основі масштабних наукоємних проектів, що використовують високі конкурентноздатні технології (зварювання; виробництво складного медичного устаткування і композиційних матеріалів; тонкі хімічні та біотехнології), в напрямах, кращих за інтегральним рейтингом стану і перспектив розвитку (паливо і енергетика; інформаційні технології та електроніка; нові матеріали і хімічні продукти).

Об'єктами державного регулювання трансформаційних процесів у промисловому виробництві є сфери, галузі, регіони, ситуації, явища і умови протікання трансформаційних процесів, де існують або можуть виникнути проблеми, рішення яких відноситься до віддаленого майбутнього. До першочергових заходів регулювання віднесено вдосконалення господарських механізмів управління трансформаційними процесами.

Запропоновані регулятори всього комплексу трансформаційних процесів у виробництві та підприємництві. Відповідно механізми державного регулювання, які представлено в загальнодержавному і регіональному розрізі, в залежності від впливу на трансформаційні процеси, вони поділені на: економічні, організаційні, фінансові, мотиваційні. Об'єкти і вимоги до складу механізмів за рівнями управління виробництвом уточнено з урахуванням існування ІВС (табл.6):

Таблиця 6

Державне регулювання трансформаційних процесів у промисловому виробництві

Для роботи зазначених механізмів регулювання розроблено напрями функціонально-ресурсного забезпечення (ФРЗУ) (рис.5), принципи і організаційно-правові форми.

Метою ФРЗУ є створення умов щодо забезпечення концентрації організаційних повноважень і ресурсів на підтримку трансформаційних процесів у пріоритетних секторах і галузях промисловості, що забезпечують інноваційний розвиток економіки.

Координаційним центром превентивного управління ТП ПВ може стати Міжвідомча комісія з питань управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві, а її завданням - розробка проекту державної політики сприяння трансформації промисловості, що корелює із Законами України для впорядкування роботи органів державного управління і підприємницьких структур з формування ІВС.

Проведена оцінка вітчизняного досвіду управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві показала, що вирішальний вплив на появу і величину синергійного ефекту розвитку галузей промисловості надає єдність стратегії реагування рівнів на швидкі зміни зовнішнього середовища, яка формується управлінням взаємопов'язаними ресурсами, формуванням витрат на дослідження і розробки. Єдність забезпечує інфраструктура ФРЗУ, представлена поєднанням виробничої, підприємницької, інноваційної та управлінської складових з обов'язковими елементами: патентно-ліцензійні, сертифікаційні центри; установи виконавчої влади регіону і структури, відповідальні за фінансове, інформаційне, кадрове та інше забезпечення.

Прискорення процесу формування інфраструктури функціонально-ресурсного забезпечення на початковому етапі забезпечується створенням структуроутворюючих елементів, здатних швидко дати вагомі результати, до яких автором віднесені, зокрема, профільні вузи і науково-дослідні інститути регіонального і загальнодержавного підпорядкування. Такий підхід за рахунок максимального використання елементів регіональної інфраструктури формуватиме передумови саморозвитку ФРЗУ.

Прогнозування розвитку трансформаційних процесів в промисловому виробництві в умовах високо динамічного турбулентного зовнішнього середовища обґрунтовано як найважливіша складова превентивного управління, що дозволяє попереджати можливі відхилення трансформаційних процесів від наміченого курсу, темпів та сфер прояву. Формалізацію прогнозування автор вважає засобом активізації управління розвитком ТП ПП в загальнодержавному і регіональному масштабі. Тому розроблено рекомендації, що спрощують прогнозування і знижують його трудомісткість шляхом використання експрес-прогнозів на початкових етапах відбору проектів стратегічних інтегрованих виробничих систем (рис.6).

За результатами оцінки проектів ІВС характеристичним вектором доведено, що машинобудівні підприємства орієнтуються на власні ресурси, розробляють проекти, що мінімально змінюють їх базові технології. Тому за прогнозом синергійний ефект має низький рівень (0-0,2 балів), а рентабельність проектів ІВС - 0,4-3,7 %.

Специфіка виробничого процесу, техніко-технологічний розрив між підприємствами (матеріально-технічна база і технології, склад обмежень за використаними ресурсами) і стадія життєвого циклу ІВС впливають на показники характеристичного вектора діючих підприємств і на вихідні параметри проектів. Ефект синергії вище там, де базове підприємство знаходиться у стадії зрілості або зростання, є фінансово стабільним з середнім (низьким) ступенем зносу основних засобів, а виробничий процес поділяється на частини без створення нових, географічно відірваних виробництв.

Застосування розробленого механізму прогнозування сприятиме на основі своєчасного корегування розвитку конкретних ІВС удосконаленню стратегії розвитку промисловості в регіональному і загальнодержавному аспекті відповідно до державної політики сприяння трансформації промислового виробництва. А прогнозування розвитку трансформаційних процесів в промисловому виробництві в умовах високодинамічного турбулентного зовнішнього середовища виконуватиме функцію їх державного регулювання і носитиме завершений характер.

Висновки

Дисертаційна робота є системним дослідженням методології управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві і її прикладних аспектів в високодинамічному зовнішньому середовищі що являє собою нове рішення важливої науково-прикладної проблеми - теоретико-методологічного обґрунтування концептуальної основи і методичних положень щодо управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві, що забезпечує їх системну активізацію на всіх рівнях управління в високодинамічному зовнішньому середовищі.

Найбільш вагомі наукові результати і рекомендації щодо їх використання:

1. На засадах критичного аналізу існуючих підходів до управління трансформаційними процесами в сучасному промисловому виробництві зроблено висновок, що сукупна методологія управління трансформацією промислових підприємств і виробничих систем початкового етапу трансформаційної економіки не охоплює його повністю. Постулати класичної теорії управління часто накладаються на виробничі системи без врахування їх якісних змін і нестабільності просторового розміщення виробничого процесу, тому некоректно використовується понятійно-термінологічний апарат і виробнича система як об'єкт управління часто підміняється виробничим підприємством. На думку автора, трансформація виробничих систем і виробничих підприємств відображає два боки одного процесу - трансформації механізму промислового виробництва в умовах зростання швидкості змін зовнішнього середовища, інтеграції та глобалізації національної економіки і вимагає нового типу управління. Поява виробничих систем мегарівня є тенденцією розвитку і способом реагування промислового виробництва на швидкі зміни зовнішнього середовища. Вона залежить від стадії життєвого циклу і розміру базового підприємства, варіюючись від кількісного відтворення виробничої системи в схожих організаційно-технологічних умовах до зміни її якості.

2. Встановлено, що трансформаційні процеси в промисловості України йдуть повільно, безсистемно. Наслідки кризи 90-х рр. ще впливають на стан галузі. Промисловому комплексу притаманні: галузева сегментність; технологічна відсталість і зношеність матеріально-технічної бази; економічна неефективність; нерозвиненість ринкової інфраструктури; застарілість методів управління; відставання темпів зростання інноваційної діяльності в промисловості від її потреб; лідерство великого виробництва на фоні власної нестабільності та однобічного розвитку малого бізнесу. Ці риси є історично об'єктивними, тому трансформаційні процеси в Україні визначені як трансформація в суспільстві з економікою, що розвивається. Однак, вони охопили всі складові виробництва: продукцію, розміщення, склад учасників, організаційні форми. Це підтверджує переорієнтація низки виробництв важкого машинобудування на легке і середнє; зниження монополізації; поява нових форм співпраці з малим бізнесом.

3. Обґрунтовано, що структурні зміни сучасного промислового виробництва носять закономірний характер, а їх наявність є необхідною і достатньою умовою для активізації управління його трансформацією в високодинамічному зовнішньому середовищі. Якісні зміни виробничих систем стали об'єктивною передумовою формування підприємницької ланки, яка виступає або самостійною виробничою системою, або частиною її мегатипу, і розвивається під сукупним впливом законів ринку і систем. Концентрація якісних змін, що намітилася в регіонах, оцінена позитивно, оскільки стимулює зростання галузей з вищим рівнем продуктивності праці і якості продукції, низькими витратами енергоносіїв і матеріалів, і формує передумови для перенесення центру ваги активізації управління трансформаційними процесами на регіон.

4. Задачі управління промисловим виробництвом поступово ускладнюються, формуючи адаптивно-прогнозний тип управління, суть якого зводиться до превентивного впливу на параметри виробництва з метою усунення їх відхилень, підтримки стану впорядкованості та динамічної рівноваги із високодинамічним зовнішнім середовищем на рівні виробничих систем активно-адаптивного типу. У зв'язку з цим обґрунтовано необхідність переходу до превентивно-інтерактивних методів управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві, визначено методи його активізації з урахуванням зростання змін зовнішнього середовища. Доведено, що такий перехід стимулює: системні зміни промислового виробництва, засобів і механізму управління його трансформацією; формує сприятливі передумови у вигляді розвитку підприємницьких та інноваційних процесів, інформаційних технологій і зростання інтересу прямих учасників виробництва до засобів активізації управління. Механізм такого управління має активно-прогнозний характер, що дозволяє впливати на ступінь активізації на засадах контролю цілей трансформації та обмежень цілей її учасників, меж і динаміки ресурсів відповідних інтегрованих виробничих систем.

5. Методологічною базою управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві при високодинамічному зовнішньому середовищі обґрунтовано концепцію превентивно-інтерактивного управління, яка охоплює формування і регулювання всього виробничого процесу. В основу концепції покладено системність управління трансформаційними процесами. Її забезпечує цілеспрямоване формування виробничих систем, що одночасно інтегрують: інтереси прямих учасників і регіону, де вони розташовані; виробничі системи і структури; системи управління і організаційні структури. Створення таких систем наголошено спільним для держави, регіону, галузі і підприємства інструментом превентивного управління трансформаційними процесами, а його сутність розкрита поняттям інтегрованої виробничої системи, адаптація якої до середовища стає превентивною.

6. Розроблено методичні положення з формування ІВС, які автор вважає основним об'єктом превентивно-інтерактивного управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві, вибору і оцінки превентивності їх організаційно-виробничих структур. Запропоновано варіативний підхід, де критерієм оцінки і вибору варіанту є величина синергійного ефекту. Процес формування ІВС формалізовано методологією вибору напрямів трансформації, методичним забезпеченням визначення пріоритетних ІВС на основі їх класифікації, використанням розробленої дворівневої моделі критеріїв відбору. Запропоновано моделі побудови організаційно-виробничих структур інтегрованих виробничих систем і оцінки їх превентивності, які включають ознаки-властивості, показники, методики передпроектної і докладної оцінки варіантів і превентивності структури. Методичні положення з формування ІВС забезпечують оперативне, поточне і стратегічне управління виробництвом і його трансформацією.

7. Оцінено вплив інноваційних і підприємницьких процесів на трансформацію промислового виробництва і уточнено поняття інноваційного потенціалу трансформації, управлінської інновації та підприємницької ланки. Доведено, що інноваційні процеси є каталізатором трансформації, супроводжуючи життєвий цикл виробничих систем з властивою кожній його стадії формою прояви у вигляді типових функціональних інновацій. Підприємницькі процеси в Україні не стали дієвим чинником трансформації промислового виробництва, але стимулювали створення нових форм участі в ньому малого бізнесу, відповідних високій динаміці зовнішнього середовища. До складу учасників трансформаційних процесів введено підприємницьку ланку і доведено, що управління процесом формування підприємницьких ланок у промисловості розповсюджує синергійний ефект трансформації на сектор малого бізнесу.

8. На основі сформульованих принципів формування структури управління трансформаційними процесами, понять організаційної взаємодії, структури і зв'язків визначено зміст процесу розробки організаційного узгодження трансформаційних процесів у промисловому виробництві при швидких змінах зовнішнього середовища. До цього процесу віднесено: формулювання цілей, завдань, принципів і функцій організаційного узгодження та системи управління узгодженням на державному і регіональному рівнях стосовно типів інтегрованих виробничих систем; вибір методів активізації з обґрунтуванням її організаційних засобів, розробка організаційного і функціонального узгодження управління з оцінкою його організаційної узгодженості за синергійним ефектом за рахунок комбінації різних типів зв'язків ІВС.

9. Як інструмент активізації управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві запропоновано аналітичне забезпечення в складі комплексної системи управлінського аналізу трансформаційних процесів з методологією її формування на альтернативній основі та моделі оцінки організаційного узгодження управління трансформаційними процесами в ІВС. Система управлінського аналізу дозволяє виконувати: експрес-аналіз передумов активізації управління трансформаційними процесами, моніторинг їх розвитку і тематичний аналіз проблем, поєднуючи інтерактивність управління з його превентивною орієнтацією на кінцевий результат трансформації промислового виробництва на всіх рівнях управління одночасно. Модель оцінки організаційного узгодження забезпечує превентивний характер управління трансформаційними процесами за допомогою техніко-технологічних і організаційно-економічних інновацій і узгодженості цілей, надійності, адаптивності та гнучкості організаційно-виробничих структур ІВС.

10. Розроблено механізми і першочергові заходи, сформульовано вимоги щодо регулювання трансформаційних процесів. Важливою задачею державного регулювання наголошено визначення секторів і галузей економіки, в яких розвиток інтегрованих виробничих систем носитиме пріоритетний характер, і запропоновано їх перелік. Напрями активізації управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві, завдання і механізми регулювання їх розвитку схвалені Міністерством промислової політики України в контексті державної політики сприяння трансформації промисловості, головним завданням якої є створення організаційно-економічних умов, що розвивають у інтегрованих виробничих систем властивості самоорганізації та самоактивізації.

11. Обґрунтовано напрями, структурні елементи і послідовність формування інфраструктури функціонально-ресурсного забезпечення управління трансформаційними процесами, яке націлене на створення умов для концентрації організаційних повноважень і ресурсів на підтримку трансформаційних процесів, що забезпечують прискорення розвитку промисловості. Інфраструктура забезпечення створена поєднанням виробничої, підприємницької, інноваційної та управлінської складових, що поетапно формують відповідні напрями за рахунок структуроутворюючих елементів. Керуючи ресурсами та витратами на дослідження і розробки з першого етапу створення інфраструктури і максимально використовуючи ресурси регіону, забезпечення формує передумови саморозвитку і забезпечення єдності реагування рівнів управління трансформаційними процесами на високу динаміку і турбулентність зовнішнього середовища.

12. Доведено, що превентивність управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві у високодинамічному зовнішньому середовищі забезпечує використання нових підходів до прогнозування їх розвитку. Авторський метод прогнозування за допомогою характеристичного вектора спрощує механізм і знижує трудомісткість прогнозування шляхом використання експрес-прогнозів первинного відбору стратегічних інтегрованих виробничих систем. Це дозволяє своєчасно корегувати їх розвиток і удосконалювати стратегію трансформації промисловості в цілому.

основнІ публікаціЇ за темою ДИСЕРТАЦії

Монографії

1. Филиппова С.В. Теоретико-практические аспекты разработки организационно-экономического обеспечения автоматизированной системы управленческого учета и анализа малого предприятия. - Одеса: Астропринт, 2004. - 139 с. (8,14 д.а.)

2. Филиппова С.В. Трансформационные процессы в промышленном производстве в условиях нестабильности. - Одесса: ОРИГУ НАГУ, 2005. - 416 с. (23,4 д.а.)

Брошури, навчальні посібники

3. Лысюк В.А., Филиппова С.В. Стратегическое планирование малого бизнеса. - Одесса: Астропринт, 1997. - 56 с. (3,49 д.а., особистий внесок здобувача: розробка гл.2-3, висновки - 1,5 д.а.).

4. Продиус И.П., Филиппова С.В., Лысюк В.А. Налоговая система как фактор формирования предпринимательской среды малого бизнеса. - Одесса: Астропринт, 1997. - 72 с. (4,18 д.а., особистий внесок здобувача: гл.1 з додатками. - 2,09 д.а.).

5. Филиппова С.В. Управленческий анализ: теория и практика. Цикл “Современные управленческие технологии”. - Киев: АВРИО, 2004. - 336 с. (17,6 д.а.).

6. Маркетинговый менеджмент в системе предпринимательства: Учебное пособие / Под ред. Б.В.Буркинского. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2002. - 222 с. (11,875 д.а., особистий внесок здобувача: пп.1.4, 3.1.1, 3.3 - 3,2 д.а.).

Статті у наукових фахових виданнях

7. Філиппова С.В. Якісні зміни підприємницького сектору промисловості України в умовах глобалізації та відродження виробництва // Вісник Технологічного ун-ту Поділля. Серія: Економічні науки. - 2003. - № 5 (55). - Т.2. - С. 24-28 (0,58 д.а.).

8. Филиппова С.В. Организационное согласование управления современным производством // Труды Одесского политехнического университета. Вып. 1 (21). - Одеса, 2004. - С. 263-267 (0,62 д.а.).

9. Филиппова С.В. Двойственность природы управления современными производственными системами // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. ДНУ. Вип. 189. - Дніпропетровськ, 2004. - С.75-83 (0,63 д.а.).

10. Филиппова С.В. Методология формирования управления современной производственной системой: категориальный аспект. // Зб. наук. пр.ЧІТІ. Серія: Економічні науки. - Черкаси, 2004. - № 10. - С.181-185 (0,65 д.а.).

11. Филиппова С.В. Экономический анализ малого бизнеса как инструмент налоговой системы Украины // Науковий вісник (ОДЕУ). - Одеса, 2004. - № 10. - С. 125-128 (0,21 д.а.).

12. Филиппова С.В. Трансформация промышленного производства как закономер-ный процесс становления рыночных отношений // Труды Одесского политехни-ческого университета. Вып.1 (23). - Одеса, 2005. - С. 238-243 (0,74 д.а.).

13. Филиппова С.В. Организационное обеспечение управления трансформацией промышленного производства (на примере Одесского региона) // Вісник Східноукраїнського університету ім. В.Даля. ? 2005. ? № 5 (87). ? С.201-206 (0,46 д.а.).

14. Филиппова С.В. Механизм формирования интегрированных производственных систем как инструмент превентивного управления трансформацией промышленного производства // Економіка розвитку (ХДЕУ). - 2005. ? № 2 (34). ? С. 42-45 (0,46 д.а.).

15. Филиппова С.В. Инфраструктура функционально-ресурсного обеспечения управления трансформационными процессами в промышленном производстве // Труды Одесского политехнического университета. Вып. 2 (24). - Одеса, 2005. - С. 240-245 (0,59 д.а.).

16. Филиппова С.В., Лысюк В.А. Структура системы поддержки малого бизнеса в промышленности // Труды Одесского политехнического университета. Вып. 2. - Одеса, 1997. - С. 162-164. (0,37 д.а., особистий внесок: обґрунтування інфраструктури адресної підтримки малого бізнесу - 0,2 д.а.).

17. Филиппова С.В., Лысюк В.А. Малый бизнес как основной рычаг структурной перестройки промышленности Украины. // Труды Одесского политехнического университета. Вып. 2 (6). - Одеса, 1998. - С. 216-217 (0,3 д.а., особистий внесок здобувача: оцінка участі та ролі малого бізнесу в промисловості - 0,2 д.а.).

18. Филиппова С.В., Апреленко В.В. Использование функционально-стоимостного анализа для оптимизации управленческих структур // Труды Одесского политехнического университета. Вып. 3 (9). - Одеса, 1999. - С. 257-258. (0,25 д.а., особистий внесок здобувача: ідея і механізм використання ФВА - 0,2 д.а.).

19. Козарезова А.Б., Филиппова С.В., Лысюк В.А. Основные проблемы организации анализа хозяйственной деятельности малого предприятия. // Труды Одесского политехнического университета. Вып. 3 (12). - Одеса, 2000. - С. 251-253 (0,31 д.а., особистий внесок здобувача: встановлення базових вимог до аналізу - 0,2 д.а.).

20. Филиппова С.В., Апреленко В.В., Лисюк В.О. Особенности формирования системы управления малым предприятием, ориентированной на маркетинг // Труды Одесского политехнического университета. Вып. 1(13). - Одеса, 2001. - С. 276-281. (0,5 д.а., особистий внесок здобувача: наведені зміни оргструктур - 0,3 д.а.).

21. Волощук Л.О., Филиппова С.В. Механізми підвищення інвестиційної активності малого бізнесу // Регіональні перспективи. - 2001. - № 5-6. - С. 89-91 (0,44 д.а., особистий внесок здобувача: заходи щодо підтримки малого бізнеса - 0,2 д.а.).

22. Филиппова С.В., Ковтуненко К.В. Система управленческого анализа и учета как эффективный инструмент управления предпринимательской деятельностью малых предприятий // Зб. наук. пр. ЧІТІ. Серія: Економічні науки. - Черкаси, 2001. -- С. 79-83 (0,52 д.а., особистий внесок здобувача: сформульовано зміст організаційно-економічного забезпечення - 0,4 д.а.).

23. Продиус І., Антонюк Е., Филиппова С. Управление процессами стабилизации экономического развития в регионе // Вісник ТАНГ. - Тернопіль, 2002. - Вип. № 7/1. - С.17-18 (0,3 д.а., особистий внесок здобувача: оцінка змін - 0,2 д.а.).

24. Филиппова С.В., Лысюк А.П. Инновационные процессы в активизации управления малым предприятием // Труды Одесского политехнического университета. Вып.2 (18). -Одеса, 2002. - С. 262-265 (0,5 д.а., особистий внесок здобувача: аналіз розбіжностей управлінських і технологічних інновацій - 0,4 д.а.).

25. Филиппова С.В., Ковтуненко К.В., Свинарёва А.Б. Малый бизнес как фактор становления рыночной экономики // Вісник Київського ун-ту ім.Т.Шевченка. Серія: “Економічні науки”. - Київ, 2002. - Вип. 62. - С. 52-54 (0,32 д.а., особистий внесок здобувача: оцінка ролі малого бізнесу у порівнянні з крупним - 0,21 д.а.).

26. Филиппова С.В., Ковтуненко К.В. Розвиток малого бізнесу регіону за рахунок використання кластерних форм виробничих систем // Вісник соціально-економічних досліджень. ОДЕУ. Вип. 15. - Одеса, 2003. - С.305-309 (0,6 д.а., особистий внесок здобувача: характеристика кластерів 0,5 д.а.).

27. Русева О.Н., Филиппова С.В., Черкасова С.А. Логістика зовнішньоекономічних операцій у сировинному забезпеченні підприємств промисловості України // Вісник нац. ун-ту “Львівська політехніка”. Серія: Логістика. № 469. - Львів, 2003. - С. 511-524 (0,56 д.а., особистий внесок здобувача: оцінка світових змін зовнішнього середовища - 0,2 д.а.).

28. Филиппова С.В., Ковтуненко К.В. Маркетинг в системе интерактивного управления предприятием // Вісник нац. ун-ту “Львівська політехніка”. Серія: Логістика. № 472. - Львів, 2003. - С. 405-410 (0,44 д.а., особистий внесок здобувача: обгрунтування системи інтерактивного управління підприємством - 0,34 д.а.).

29. Волощук Л.А., Филиппова С.В., Балан А.С. Инвестиционный анализ в процессе стратегического планирования // Труды Одесского политехнического университета. Вып.2 (22). - Одеса, 2004. - С. 303-306 (0,43, особистий внесок здобувача: обгрунтування методології вибору стратегічних бізнес-напрямків - 0,14 д.а.).

30. Филиппова С.В. Лысюк А.П. Тенденции инновационно-инвестиционных процессов и закономерности развития промышленного производства в Украине. // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. ДНУ. Вип. 198. - Дніпропетровськ, 2004. - С.456-460. (0,42 д.а., особистий внесок здобувача: аналіз інноваційної активності в промисловості - 0,3 д.а.).

Тези доповідей

31. Филиппова С.В. Адаптация производственных систем к трансформационным процессам в экономике // Мат. VII Міжнар. наук.-практ. конф. “Наука і освіта 2004”, Т.18. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004.- С. 67-69 (0,2 д.а.).

32. Филиппова С.В. Функционально-ресурсное обеспечение управления трансформационными процессами в промышленном производстве (на примере персонала управления) // Мат. VIII Міжнар. наук.-практ. конф. “Наука і освіта 2005”, Т.85. Економіка промисловості. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 67-68 (0,15 д.а.).

33. Філиппова С.В. Прогнозування розвитку трансформаційних процесів промислового виробництва в умовах нестабільності // Мат. Міжнар. наук.-практ. конф. “Дні науки 2005”, Т. 9. Економіка підприємства та промисловості. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 74-76 (0,15 д.а.).

34. Филиппова С.В. Организационное обеспечение управления трансформацией промышленного производства // Мат. Міжнар. наук.-практ. конф. “Моделі та технології в управлінні соціально-економічними, технічними та екологічними системами”. ? Луганськ: Східноукраїнський ун-т ім. В.Даля, 2005. ? С.110-116 (0,35 д.а.).

Філиппова С.В. Методологія управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.07.01. - Економіка промисловості. - Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України. Одеса, 2006.

Досліджено методологію управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві та її прикладних аспектів і знайдено нове вирішення важливої науково-практичної проблеми - теоретико-методологічного обґрунтування концептуальної основи і практичних форм управління трансформаційними процесами в промисловому виробництві, що забезпечують їх системну активізацію на всіх рівнях управління. Визначено проблеми управління трансформаційними процесами на сучасному етапі розвитку промислового виробництва, сформовано теоретичну основу їх рішення. Обґрунтовано доцільність переходу до превентивно-інтерактивного управління внаслідок закономірних змін промислового виробництва і механізму управління його трансформацією, авторська концепція якого розкриває управління трансформаційними процесами через цільове створення інтегрованих виробничих систем, що забезпечують ефект синергії, та залучення в них підприємницьких ланок. Концепцію підтримують методичні положення з формування, вибору і оцінки їх організаційно-виробни-чих структур, а її аналітичне забезпечення містить комплексну систему управлінського аналізу і методику її формування, модель оцінки організаційного узгодження управління трансформаційними процесами. Обґрунтовано напрями активізації управління і механізми регулювання розвитку трансформаційних процесів, інфраструктура функціонально-ресурсного забезпечення та процес її формування, рекомендації щодо прогнозування трансформаційних процесів у високодинамічному середовищі.

Ключові слова: трансформаційні процеси, промислове виробництво, підприємницька ланка, інтегровані виробничі системи, організаційно-виробничі структури, превентивно-інтерактивне управління, аналітичне забезпечення, організаційне узгодження, функціонально-ресурсне забезпечення, регулювання.

Филиппова С.В. Методология управления трансформационными процессами в промышленном производстве. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.07.01. - Экономика промышленности. - Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины. - Одесса, 2006.

Диссертация посвящена методологии управления трансформационными процессами в промышленном производстве применительно к высокодинамичной внешней среде и разработке рекомендаций по ее практическому применению. Определены проблемы управления трансформационными процессами в промышленном производстве на современном этапе его развития и сформирована теоретическая основа их решения. Уточнены понятия интегрированной производственной системы, предпринимательского звена, инновационного потенциала трансформации, управленческой инновации, управленческого анализа производственных процессов и их трансформаций. В классификацию производственных систем введен активно-адаптивный тип, состав трансформационных процессов адаптирован к уровню производственных систем, а к их участникам отнесено предпринимательское звено.

В ходе анализа развития методологии совершенствования управления трансформационными процессами в промышленном производстве обоснована необходимость перехода к превентивно-интерактивным методам управления. Доказано, что она обусловлена: закономерными изменениями промышленного производства, внешней среды и механизма управления его трансформацией; наличием благоприятных предпосылок в виде развития предпринимательских и инновационных процессов, информационных технологий, роста интереса персонала к средствам активизации управления.

Показано, что внешняя середа приобрела высокодинамичный характер, а явление турбулентности, сопровождающееся непредсказуемым наложением положительных и отрицательных эффектов синергии, стало носить постоянный характер.

Предложена концепция превентивно-интерактивного управления, основная идея которой состоит в управлении трансформационными процессами путем создания интегрированных производственных систем, позволяющая распространить положительный эффект синергии на смежные с промышленностью отрасли и виды экономической деятельности. Разработаны методические положения по их формированию, выбору, оценке превентивности организационно-производственных структур.

Разработано в качестве средства активизации управления трансформационными процессами в промышленном производстве аналитическое обеспечение, включающее комплексную систему управленческого анализа и методику ее формирования, модель оценки организационного согласования управления трансформационными процессами в рамках интегрированных производственных систем.

Разработаны первоочередные меры регулирования государственного уровня, требования к формированию хозяйственного механизма содействия трансформации промышленности. Важнейшим направлением политики названо определение секторов и отраслей экономики, где развитие ИПС будет носить приоритетный характер, и предложен их перечень. Сформулированы и одобрены Министерством промышленной политики Украины направления активизации управления трансформационными процессами в промышленном производстве и разработаны механизмы регулирования их развития, объекты и задачи в контексте государственной политики содействия трансформации промышленного производства. Ее главной задачей названо создание организационно-экономических условий, развивающих у интегрированных производственных систем самоорганизацию и самоактивизацию.

Обоснованы направления, структурные элементы и последовательность формирования инфраструктуры функционально-ресурсного обеспечения управления трансформационными процессами в промышленном производстве. Его главная задача определена как создание условий управления, концентрирующих организационные полномочия и ресурсы на поддержке трансформационных процессов, обеспечивающих ускорение развитие промышленности, а его инфраструктура представлена производственной, предпринимательской, инновационной и управленческой составляющими, формирующими соответствующее направление обеспечения. Для максимального использования ресурсов регионов предложено формировать инфраструктуру поэтапно, с помощью структурообразующих элементов. Такой подход, управляя взаимосвязанными ресурсами и контролируя затраты на исследования и разработки с первого этапа, имеет все предпосылки для саморазвития инфраструктуры и обеспечения согласованности реагирования уровней управления трансформационными процессами на турбулентность и высокую динамичность внешней среды.