Концентрація капіталу в трансформаційній економіці

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Комплекс проблем, які пов'язані із необхідністю переорієнтації економіки України в напрямку сталого економічного зростання, загострюється внаслідок того, що вітчизняна економіка зазнає складних трансформаційних перетворень. Невирішеність цих проблем позбавляє ще слабкий національний капітал можливості активної участі у сучасному глобальному перерозподілі матеріальних і фінансових ресурсів. Гострою проблемою є обмеженість ресурсного, технологічного та інноваційного потенціалу вітчизняних товаровиробників, що гальмує розвиток національної економіки.

Подолання трансформаційних проблем потребує значних вкладень капіталу. Капіталізація ж за рахунок фінансово-кредитної системи ускладнена нерозвиненістю ринкової інфраструктури в нашій країні, дефіцитністю фінансових ресурсів. За цих умов важливого значення набуває процес концентрації капіталу як засіб акумуляції суспільних ресурсів та їх подальшого інвестування у розвиток виробництва, підвищення рівня конкурентоспроможності національного капіталу. Крім того процес концентрації капіталу за інших сприятливих умов здатен здійснювати позитивний вплив на динаміку зайнятості, стійкість економіки в періоди структурних криз, рівномірність регіонального розвитку в країні та ін. В той же час активізація процесу концентрації капіталу здатна призвести до монополізації економіки та, як наслідок, безпідставного підвищення цін, штучного дефіциту тощо. Таким чином, ефективний вплив процесу концентрації капіталу на зростання національної конкурентоспроможності, підвищення суспільного добробуту потребує його науково-обґрунтованого регулювання, заснованого на урівноваженні різноспрямованих векторів дії, властивих процесу концентрації.

Сучасна вітчизняна практика регулювання концентрації спрямована переважно на підтримку і розвиток економічної конкуренції у підприємницькій діяльності та потребує розширення на інші сфери дії процесу концентрації. Можна стверджувати, що наукове бачення цілісної системи регулювання концентрації капіталу в Україні сьогодні лише формується.

Однак слід зазначити, що складність проблем концентрації капіталу в трансформаційній економіці зумовлює потребу у подальшому поглибленні досліджень закономірностей розвитку концентраційних процесів. До цього часу залишається поза системною увагою науковців та потребує дослідження вітчизняна практика регулювання процесу концентрації капіталу. Зокрема, першочергового значення набуває розробка концепції системного регулювання концентрації, спрямованого не лише на захист конкуренції у підприємницькій діяльності, а і на вирішення більш широкого кола загальноекономічних проблем. Динамічний характер розвитку сучасної економіки вимагає нових рішень навіть у порівняно розробленій сфері антимонопольного регулювання концентрації капіталу. Все це свідчить про актуальність та важливість дослідження зазначеної проблеми, що і зумовило вибір теми дисертації, її мету і структуру.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка та обґрунтування теоретико-методологічних засад дослідження концентрації капіталу, виявлення напрямів формування політики держави у сфері концентрації капіталу, методів та механізмів її практичної реалізації в умовах трансформаційної економіки.

Для досягнення зазначеної мети у роботі поставлені такі завдання:

– визначити сутність та основні форми концентрації капіталу в трансформаційних економіках;

– дослідити історичну еволюцію процесу концентрації капіталу, виділити її етапи, з'ясувати закономірності розвитку процесу концентрації;

– розкрити основні мотиви та наслідки концентрації капіталу у контексті реалізації інтересів суб'єктів господарювання;

– з'ясувати сутність та основні засади політики держави у сфері концентрації капіталу, вивчити зарубіжний досвід її реалізації;

– проаналізувати інституціонально-правові та економічні механізми антимонопольного регулювання концентрації капіталу;

– дати оцінку можливостям впливу процесу концентрації капіталу на колективну монополізацію товарного ринку;

– розробити теоретико-методологічні засади формування механізму державної підтримки суспільно значущої концентрації капіталу.

1. Теоретико-методологічні засади дослідження концентрації капіталу

Розкрито сутність економічної категорії концентрація капіталу, здійснено аналіз основних форм та механізмів її реалізації, досліджено історичну еволюцію процесу концентрації капіталу та відповідну їй зміну науково-теоретичних поглядів, з'ясовано мотиви та соціально-економічні наслідки концентрації капіталу.

На основі аналізу економічної літератури проведено дослідження еволюції категорій концентрація і централізація капіталу та встановлено глибинну економічну єдність процесів, що ними визначаються. Це свідчить на користь подальшої інтеграції соціально-економічної сутності зазначених процесів у рамках політекономічної категорії “концентрація капіталу”. З метою конструювання теоретичної моделі процесу концентрації капіталу як об'єкту дослідження сформульовано таке визначення концентрації капіталу. Це - об'єднання капіталів різних господарських структур з подальшим їх зосередженням під контролем обмеженого кола економічних суб'єктів.

У дисертації здійснено класифікацію форм концентрації капіталу згідно двох класифікаційних ознак - механізму та напрямку концентрації. Відповідно до першої ознаки виділено дві форми концентрації капіталу - партнерську та інкорпоровану. Партнерська концентрація являє собою об'єднання капіталів різних господарських структур на договірній основі, в той час як інкорпорована - передбачає їх об'єднання на основі права власності. Відповідно до напряму концентрації виділено три форми концентрації капіталу - горизонтальну, вертикальну та конгломератну. Кожна з них передбачає об'єднання і подальше зосередження під єдиним контролем капіталів суб'єктів господарювання, що працюють відповідно на одному товарному ринку, на суміжних ринках та у непов'язаних між собою жодним чином сферах господарювання.

На різних етапах економічного розвитку суспільства переважали різні форми концентрації капіталу. Проведене у дисертації дослідження історичної еволюції процесу концентрації капіталу дозволило виявити циклічний характер його розвитку. Перший етап еволюції, окреслений трьома першими хвилями концентрації, охоплює розвиток процесу концентрації капіталу на національному рівні. Другий етап - його діалектичне повторення на глобальному рівні.

Важливим результатом проведеного дослідження стало виявлення прямої залежності між темпами розвитку концентрації капіталу та основними характеристиками системи державного регулювання економіки, зокрема антимонопольного. Підставою для формування такого висновку є нерівномірність розвитку процесів концентрації в розвинених країнах світу та Україні. Прозорий і жорсткий підхід до регулювання концентрації в США та країнах Західної Європи став каталізатором її еволюції. Радянська система регулювання концентрації капіталу носила прихований характер та орієнтувалася на досягнення неспівставних цілей, що гальмувало еволюцію концентраційних процесів. Із переходом до ринкової економіки та формуванням чіткої системи антимонопольного регулювання темпи розвитку процесу концентрації в Україні прискорилися. На проходження в Україні конгломератної хвилі концентрації було затрачено менше десяти років, протягом яких, з одного боку, в основному було завершено етап первісного нагромадження капіталу, сформовано національний капітал і бізнес-еліту, з іншого - здійснено апробацію системи антимонопольного регулювання, сформовано передумови для її переходу на засади поведінкової парадигми, яка більшою мірою, ніж структурна, відповідає сучасним завданням регулювання концентрації. Для сучасного періоду концентрації капіталу в Україні характерні тенденції упорядкування сформованих у 90-х роках ХХ ст. закономірностей. Процеси концентрації капіталу поширюються в усіх сферах бізнесу, змінюючи дисперсність національної економіки, формуючи більш дієву з точки зору виробничої і адаптивної ефективності структуру національного виробництва.

Виявлена у процесі дослідження залежність між темпами розвитку процесу концентрації капіталу та підходами до його регулювання відкриває перспективи більш цілеспрямованого впливу держави на концентраційні процеси з метою забезпечення збалансованого розвитку економіки.

У дисертації на основі аналізу основних теорій концентрації капіталу досліджено систему мотивів та наслідків концентрації. Відповідно до теорії концентрації К. Маркса основним мотивом концентрації капіталу є прагнення власників капіталу підвищувати величину прибутку на вкладений капітал, яка знаходиться у прямій залежності від обсягу авансованого капіталу. К. Маркс та його послідовники вважали, що процес концентрації об'єктивно призводить до монополізації економіки, зосередження контролю над нею у обмеженого кола монополістів. Опонентами такої точки зору виступають неокласики, які, по-перше, акцентують увагу на свободі підприємницької діяльності загалом, та концентраційної - зокрема. По-друге, вони виступають проти розповсюдження явища “монополія” на всю економіку, розглядаючи її як суто мікроекономічний феномен, характерний тільки окремому релевантному ринку. Представники інституціональної теорії, зокрема Р. Коуз, О. Вільямсон, серед мотивів концентрації капіталу виділяють зниження трансакційних витрат. М. Дженсен, Г. Манне, у свою чергу, акцентують увагу на корпоративних конфліктах як джерелі мотивів до концентрації капіталу. У 80-х роках ХХ ст. була розроблена та з часом набула значного поширення теорія синергії, відповідно до якої мотивом концентрації капіталу є пошук синергій - переваг поєднання ресурсів первісно незалежних економічних суб'єктів, які не були їм доступні раніше.

Таким чином, має місце певний дуалізм мотивів як рушійних сил розвитку концентрації капіталу. З одного боку, процес концентрації капіталу являє собою об'єктивний економічний процес самозростання капіталу, вплив окремих суб'єктів господарювання на реалізацію якого є обмеженим. З іншого боку, концентрація капіталу є засобом реалізації цілого спектру різноманітних за своєю природою та мірою раціональності (з точки зору економічної ефективності) інтересів економічних суб'єктів. Така діалектика взаємозв'язку мотивів концентрації капіталу пояснює і прогнозує подальший циклічний характер еволюції цього процесу, а також неоднорідність його наслідкової бази (табл. 1).

Таблиця 1. Соціально-економічні наслідки реалізації процесу концентрації капіталу

Виходячи з наведеного було зроблено висновок про наявність об'єктивної потреби комплексного, а не лише антимонопольного, регулювання концентрації капіталу з метою максимізації її корисного та мінімізації негативного впливу на соціально-економічні процеси, що відбуваються в суспільстві, використання властивого концентрації потенціалу з метою прискорення темпів економічного зростання та підвищення загального рівня і якості життя населення.

2. Регулювання концентрації капіталу в трансформаційній економіці України

Обґрунтовано необхідність запровадження системного державного регулювання концентрації капіталу в Україні, визначено основні засади та механізми здійснення такого регулювання, удосконалено методичне забезпечення аналітичної складової політики держави у сфері концентрації капіталу.

На основі визначених у попередньому розділі теоретико-методологічних положень проведено аналіз практики регулювання концентрації капіталу в Україні. На сьогоднішній день такому регулюванню фактично підлягають лише концентрації, здатні посилювати монопольну владу підприємства (компанії) на релевантному ринку. Інші результативні ефекти концентрації капіталу (насамперед, такі як посилення циклічності розвитку, акумуляція інвестиційних ресурсів, зміна структури економіки, підвищення рівня зайнятості тощо) перебувають поза межами впливу державного регулювання. Засобом подолання такого недоліку визначена системна політика щодо концентрації капіталу з точки зору інтеграції регулятивних функцій держави у цій сфері. Метою такої політики автор визначає урівноваження позитивних та негативних наслідків концентрації капіталу, максимізацію корисного впливу цього процесу на всебічний соціально-економічний розвиток України. В основу цієї політики повинні бути покладені глибокий теоретико-економічний аналіз та оцінка концентрації, а не лише юридична оцінка її відповідності нормам законодавства про захист економічної конкуренції.

У дисертаційній роботі виділено два основні механізми аналізу та оцінки допустимості концентрації капіталу: антимонопольний механізм та механізм підтримки суспільно значущої концентрації. Антимонопольний механізм являє собою систему засобів тестування концентраційної угоди щодо її відповідності умовам наявності значної конкуренції в економіці загалом та на релевантному ринку зокрема. Механізм підтримки суспільно значущої концентрації передбачає більш широкий підхід до дослідження та регулювання концентрації, що базується на її здатності забезпечити позитивний ефект щодо реалізації суспільних інтересів на противагу обмеженню чи усуненню конкуренції на релевантному ринку.

Антимонопольний механізм аналізу та оцінки допустимості концентрації капіталу є дуалістичним за своєю природою і базується на двох політекономічних підходах до розуміння монополії та, відповідно, системи антимонопольного регулювання. Перший - визначає монополію як загальносуспільне явище, що характеризується контролем обмеженого кола економічних суб'єктів над суспільним виробництвом. Виходячи з цього антимонопольне регулювання повинне бути спрямоване на запобігання встановленню такого монопольного контролю. Другий підхід - неокласичний - визначає монополію як тип ринкової структури, для якої характерна наявність одного (обмеженого кола) продавця релевантного товару, а антимонопольне регулювання - як систему заходів запобігання монополізації товарних ринків.

Аналізуючи сучасний стан антимонопольного регулювання концентрації капіталу в Україні автор дійшов висновку про незбалансованість чинної системи антимонопольного регулювання концентрації. Свідченням цьому є, по-перше, недосконала нормативно-правова та методико-інструкційна база регулювання концентрації, по-друге, - суперечлива динаміка рівня концентрації в економіці України (табл. 2 і табл. 3). Ступінь концентрації окремих релевантних ринків в Україні має тенденцію до зниження, тоді як ступінь концентрації капіталу, розрахований у межах всієї економіки, зростає. Особливо чітко ця тенденція проявляється при аналізі рівня концентрації капіталу з урахуванням відносин контролю. Велика кількість прибуткових українських активів уже зосереджена (і ця тенденція посилюється) під контролем найбільших вітчизняних бізнес-груп, таких як “Систем Кепітел Менеджмент” (СКМ), “Інтерпайп”, “Індустріальний Союз Донбасу” (ІСД), “Приват”, “Укрпромінвест”, “УкрСиб” та ін.

Таблиця 2. Рівень концентрації капіталу в економіці України

Таблиця 3. Структурні передумови розвитку конкуренції в економіці України

З метою вдосконалення системи антимонопольного регулювання концентрації капіталу в дисертації розроблено ряд практичних пропозицій та рекомендацій, зокрема щодо:

– перегляду та удосконалення нормативно-правової бази захисту підприємництва від зловживань монопольною владою у вигляді використання неринкових засобів встановлення контролю над підприємством; адвокатування корпоративного захисту;

– зміни ретроспективного підходу до дослідження та регулювання концентрації капіталу на прогноз можливих варіантів розвитку релевантного ринку, суміжних сфер господарювання, та економіки в цілому після здійснення концентрації;

– підвищення рівня порогових показників нотифікації (до середнього рівня по країнам Східної Європи);

– оновлення методик аналізу та оцінки допустимості концентрації та ін.

У дисертації встановлено, що у структурі економіки України спостерігається тенденція до зростання частки олігопольних ринків у загальній кількості товарних ринків (див. табл. 3). Протягом п'яти років (2000-2004 рр.) частка ринків жорсткої (симетричної) олігополії збільшилася на 4,1% і склала 18,5%. При цьому загальна частка олігопольних ринків станом на 1 січня 2005 складала 56,7%. Це вимагає від Антимонопольного комітету України перегляду та удосконалення системи антимонопольного регулювання процесу концентрації із урахуванням специфіки олігопольних ринків - взаємозалежності їх учасників.

На основі теоретичного аналізу організації олігопольних ринків автором розроблено теоретико-мікроекономічні засади дослідження впливу концентрації капіталу на координаційну здатність ринку як передумову його колективної монополізації. В роботі з'ясовано сутність та виділено критерії оцінки координаційної здатності ринку - здатність досягти спільної рівноваги, легкість виявлення відхилень від паралельної поведінки, можливість покарання порушника спільної рівноваги. Ці критерії застосовуються до аналізу цілого ряду джерел координаційної здатності, а саме - жорсткості олігополії, вимірюваної ємністю олігопольного ядра ринку, повторюваності взаємодії олігополістів; однорідності продукції; інформаційної прозорості ринку; стабільності попиту на релевантний товар; симетрії розподілу ринкових часток; влади покупців; мультиринкової взаємодії олігополістів; наявності вільних виробничих потужностей в галузі загалом, та у кожного із учасників ринку зокрема. Запропоновано ряд практичних рекомендацій щодо оцінки впливу концентрації на координаційну здатність, а саме - вимір ступеня жорсткості олігополії, дисперсності олігопольного ядра, ступеня ринкової влади покупців та порівняльний аналіз цих та деяких інших показників, розрахованих для ситуації до та після здійснення концентрації капіталу.

В основу дослідження механізму підтримки суспільно значущої концентрації капіталу в дисертації було покладено порівняльний аналіз позитивних і негативних наслідків концентрації. У вітчизняній практиці цей механізм використовувався одного разу - при створенні Державної літакобудівної корпорації “Національне об'єднання “Антонов” у липні 2005 р. На практиці має місце нерозвиненість методичної бази підтримки суспільно значущої концентрації капіталу, гострою є потреба її розробки та вдосконалення на основі використання світового науково-практичного досвіду у зазначеній сфері. Автором проаналізовано п'ять стандартів підтримки суспільно значущої концентрації: ціновий стандарт, стандарт споживчого надлишку, Хілсдаунський стандарт, стандарт повного надлишку, балансовий стандарт. Вони відображають різні теоретичні підходи до порівняльного аналізу різноспрямованих ефектів дії концентрації. На основі проведеного дослідження удосконалено та адаптовано до сучасних умов трансформаційної економіки теоретико-методологічне, а також методичне забезпечення системи порівняльного аналізу позитивних і негативних наслідків концентрації капіталу, зокрема:

– сформовано двоетапну конструкцію системного аналізу процесу концентрації капіталу: на першому етапі здійснюється кількісна порівняльна оцінка позитивних та негативних наслідків концентрації капіталу; на другому етапі - більш складний макроекономічний аналіз мультиплікативного впливу концентрації на трансформаційну економіку;

– розроблено алгоритм оптимізації кількісної оцінки доцільності санкціонування концентрації капіталу, що передбачає послідовне застосування різних стандартів підтримки суспільно значущої концентрації капіталу до аналізу конкретної концентраційної угоди;

– розроблено інтегральні формули оцінки допустимості концентрації капіталу за кожним із стандартів підтримки суспільно значущої концентрації капіталу.

Висновки

капітал антимонопольний трансформаційний

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано розв'язання наукового завдання щодо розробки теоретико-методологічних засад політики держави у сфері концентрації капіталу, методів та механізмів її практичної реалізації в умовах трансформаційної економіки. Результати проведеного дослідження дозволяють обґрунтувати такі теоретико-методологічні та науково-практичні висновки:

1. Концентрація капіталу являє собою об'єднання капіталів різних господарських структур з подальшим їх зосередженням під контролем обмеженого кола суб'єктів господарювання. При цьому розмежовано поняття “концентрація капіталу” та “концентрація виробництва”. Здійснено класифікацію основних форм концентрації капіталу у відповідності до двох класифікаційних ознак: механізму та напрямку концентрації капіталу. Відповідно до першої ознаки виділено дві форми концентрації: інкорпоровану, що відбувається шляхом злиттів, поглинань чи формування спільних підприємств, та партнерську, що передбачає формування консорціумів або ФПГ. Відповідно до другої - виділено три форми концентрації капіталу: горизонтальну, вертикальну та конгломератну. Кожна з них передбачає об'єднання і подальше зосередження під єдиним контролем капіталів суб'єктів господарювання, що працюють відповідно на одному товарному ринку, на суміжних ринках та у непов'язаних між собою жодним чином сферах господарювання.

2. Історична еволюція процесу концентрації капіталу у розвинених країнах світу та Україні, має циклічний характер. Вона відбувається шляхом хвиль концентрацій та на основі інтегрованої зміни двох етапів еволюції - національного та глобального. При цьому другий етап розвитку процесу концентрації капіталу являє собою діалектичне повторення першого етапу на більш високому глобальному рівні. Характерною є як спільність траєкторії розвитку процесу концентрації капіталу у різних економічних системах, так і його неоднорідність, обумовлена різним ступенем жорсткості державного регулювання концентрації. Це, в свою чергу, означає, що держава, маючи достатні важелі впливу на розвиток процесу концентрації капіталу, може модифікувати його таким чином, щоб максимізувати корисний вплив концентрації капіталу на економіку та суспільний добробут.

3. Аналіз теоретичних підходів щодо мотивів концентрації капіталу виявив дуалізм рушійних сил розвитку процесу концентрації. З одного боку, процес концентрації капіталу являє собою об'єктивний економічний процес самозростання капіталу; з іншого боку, концентрація капіталу є засобом реалізації цілого спектру різних інтересів економічних суб'єктів. Така діалектика взаємозв'язку мотивів концентрації пояснює циклічний характер його еволюції, встановлений раніше, з точки зору внутрішньої логіки розвитку концентрації капіталу, підтверджує його та дозволяє з більшою точністю прогнозувати його розвиток у майбутньому. Крім того розуміння мотивів концентрації капіталу дозволяє оцінити ймовірні наслідки його реалізації в суспільстві та шляхом кваліфікованого регулювання цього процесу забезпечити реалізацію його позитивних ефектів при мінімальних суспільних втратах.

4. Важливою є роль концентрації капіталу у підвищенні національної конкурентоспроможності, формуванні та утриманні конкурентних переваг на міжнародних ринках, реформуванні структури національної економіки, збалансованості регіонального розвитку економіки. Суспільно значуща концентрація капіталу призводить до підвищення рівня зайнятості в економіці, зростання доходів населення на противагу негативним ефектам, зумовленим монополізацією. Встановлено залежність між змінами активності концентраційних процесів у економіці та проходженням нею окремих фаз економічного циклу. Все це є аргументом на користь системного підходу до регулювання концентрації капіталу в трансформаційній економіці. Натомість сучасне регулювання концентрації виконує лише дві функції: захист економічної конкуренції та національної безпеки. Вплив процесу концентрації капіталу на решту вищезазначених сфер соціально-економічного життя суспільства наразі не підлягає регулюванню. Таким чином, існує нагальна потреба формування системної політики держави у сфері концентрації капіталу як засобу оптимізації ролі концентрації у розвитку економіки України.

5. За економічною сутністю політика держави у сфері концентрації капіталу являє собою цілісну систему заходів щодо аналізу, оцінки та регулювання концентрації з метою урівноваження позитивних та негативних наслідків її дії, максимізації корисного впливу цього процесу на соціально-економічний розвиток. У системі державного регулювання концентрації капіталу виділяється два основні механізми аналізу та оцінки допустимості концентрації: антимонопольний механізм та механізм підтримки суспільно значущої концентрації капіталу.

6. Наявність різних підходів до реалізації антимонопольного регулювання концентрації капіталу, обумовлена різним теоретичним розумінням сутності монополії. У цьому зв'язку закономірно виділяються дві групи засобів антимонопольного регулювання. До першої відноситься рамкове регулювання процесів концентрації, спрямоване на підвищення прозорості та ефективності концентраційних угод. До другої - система нотифікації концентрації щодо отримання дозволу на її реалізацію, яка заснована на аналізі релевантного ринку.

7. Сучасний стан концентрації національного капіталу в Україні характеризується двома тенденціями: тенденцією до зниження рівня концентрації окремих товарних ринків та тенденцією до підвищення рівня концентрації капіталу в розрізі всієї економіки. Це свідчить про незбалансованість системи антимонопольного регулювання в Україні та потребу її вдосконалення. Обґрунтовано цілий ряд засобів усунення цього недоліку, підвищення ефективності системи антимонопольного регулювання концентрації капіталу. До них відносяться:

– вдосконалення нормативно-правової бази захисту українського підприємництва від зловживань монопольною владою у вигляді використання неринкових засобів встановлення контролю над підприємством; адвокатування корпоративного захисту;

– переорієнтація системи аналізу та регулювання концентрації капіталу, перенесення в ній акцентів із ретроспективного підходу на прогноз можливих варіантів розвитку релевантного ринку, суміжних сфер господарювання, та економіки в цілому після здійснення концентрації;

– підвищення рівня порогових показників нотифікації до середнього рівня по країнам Східної Європи;

– врахування при розрахунку показників ринкової концентрації інтеграційного потенціалу концентраційної угоди як міри взаємозалежності учасників концентрації;

– удосконалення методик дослідження меж релевантного ринку та виміру рівня ринкової концентрації тощо.

8. Зростання частки олігопольних ринків у структурі економіки України, посилена зміною ступеня їх дисперсності, вимагає від Антимонопольного комітету України перегляду та удосконалення системи антимонопольного регулювання концентрації капіталу з урахуванням специфіки олігопольних ринків (взаємозалежності їх учасників). Процес концентрації капіталу спроможний підвищити координаційну здатність олігопольного ринку як передумову його колективної монополізації. Для поліпшення оцінки впливу концентрації капіталу на координаційну здатність ринку повинен здійснюватися аналіз зміни ряду показників - ступеня жорсткості олігополії, дисперсності олігопольного ядра ринку, ступеня ринкової влади покупця, міри достатності величини вільних потужностей в галузі для підтримання паралельної поведінки, що відбувається внаслідок концентрації капіталу.

9. Запропоноване теоретико-методологічне та методичне забезпечення порівняльного аналізу позитивних та негативних наслідків концентрації капіталу дає змогу сформувати необхідні передумови для більш дієвого регулювання процесу концентрації. Конструкція системного аналізу процесу концентрації капіталу включає в себе два етапи: перший етап - кількісний порівняльний аналіз позитивних та негативних наслідків концентрації, що здійснюється на мікроекономічному рівні, у розрізі окремого релевантного ринку; другий етап - якісний порівняльний аналіз макроекономічних ефектів концентрації капіталу. Роль концентрації капіталу у формуванні та посиленні конкурентоспроможності національної економіки, забезпеченні сталого економічного зростання буде підвищуватись.

Література

1. Герасименко А.Г. Хвиля концентрації капіталу 1980-х років: американські реалії та досвід для сучасної України // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. - 2005. - №1. - С.27-33. (0,40 д.а.).

2. Герасименко А.Г. Процеси концентрації капіталу: аналіз та особливості сучасного етапу // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. - 2005. - спецвипуск №3. - С.25-28. (0,19 д.а.).

3. Герасименко А.Г. Концентрація капіталу: сутність та основні форми реалізації // Фінанси України. - 2005. - №10.- С.116-123. (0,37 д.а.).

4. Герасименко А.Г. Вдосконалення державної політики в сфері концентрації капіталу як фактор підвищення економічної безпеки України // Вісник Академії митної служби України. - 2006. - №1. - С.14-19. (0,26 д.а.).

5. Герасименко А.Г., Романишин В.О. Шляхи удосконалення засобів оцінки бар'єрів входження в ринок //Актуальні проблеми економіки.-2006.- №2. - С.34-39.(0,30 д.а.) (Особистий внесок автора полягає у розробці контрольного підходу до виявлення бар'єрів входження в ринок (виходу з ринку), виділенні критеріїв та визначенні засобів їх оцінки (0,24 д.а)).

6. Герасименко А.Г., Лагутін В.Д. Проблеми та перспективи державного регулювання концентрації капіталу // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. - 2006 р.- №2. - С.21-28. (0,50 д.а.). (Особистий внесок автора полягає в аналізі сучасних підходів до регулювання концентрації в Україні, розробці ряду заходів щодо удосконалення механізмів регулювання концентрації капіталу (0,4 д.а.)).

7. Герасименко А.Г. Государственное регулирование концентрации капитала в экономике Украины // Экономист. - 2006. - №8. - С.65-73. (0,65 д.а.).

Размещено на Allbest.ru