Економічна оцінка інноваційного потенціалу

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У постіндустріальному суспільстві досягнення конкурентних переваг українськими підприємствами як на вітчизняному, так і на зарубіжному ринках можливе лише за умови ефективного використання інноваційних ресурсів, економіки знань, впровадження сучасних наукомістких технологій, розробки якісно нової продукції, створення інновацій. Ці обставини вимагають створення науково обґрунтованих методик оцінки, формування, розвитку та ефективності використання інноваційного потенціалу (ІП). Перспектива інтеграції України до Європейського Союзу обумовлює необхідність впровадження в практику вітчизняних підприємств як досвіду розвинених країн з більш ефективного використання в процесах виробництва інноваційних ресурсів, так і розробки власного методологічного та методико-практичного інструментарію з метою формування та використання ІП.

Питання аналізу, формування та використання ІП підприємств та організацій досліджувалися у роботах вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема: І. Ансоффа, П. Друкера, М. Портера, Б. Санто, Й. Шумпетера, В. Александрової, О. Алимова, Є. Галушко, А. Гальчинського, В. Геєця, Н. Гончарової, А. Гриньова, В. Гриньової, О.Дьоміна, Г. Доброва, Г. Жица, П. Завліна, С. Ільєнкової, С. Ілляшенка, О. Кузьміна, Є.Лапіна, І. Лукінова, В. Мединського, Л. Мельника, Ю. Морозова, Л. Нейкової, І. Отенко, П. Перерви, В. Соловйова, А. Трофілової, Р. Фатхутдінова, Д. Черваньова, Н. Чухрай, А. Яковлєва та ін.

Разом з тим слід відзначити недостатнє розроблення комплексу задач, пов'язаних з питаннями оцінки рівня ІП та ефективності його використання, зокрема, тих, що стосуються комплексного аналізу організаційно-управлінської, виробничо-технологічної, науково-технічної та ринкової складових ІП, забезпечення умов їх узгодженої взаємодії, оптимізації вибору й управління стратегіями реалізації та розвитку. Є нагальна потреба в удосконаленні методів оцінки ресурсного забезпечення кожної з вказаних вище складових ІП - кадрових (інтелектуальних), фінансових, інформаційних та матеріально-технічних. Тому необхідні подальші дослідження змісту і ролі ІП в розвитку промислових підприємств та наукових організацій, розробка ефективних механізмів цілеспрямованого управління ІП на основі діагностики стану його складових. Теоретична важливість зазначених задач, їх практична значущість для ефективної діяльності підприємств, організацій обумовили вибір теми дисертаційної роботи та окреслили коло питань, які в ній досліджуються.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі економіки і маркетингу НТУ „ХПІ” у рамках наукової держбюджетної теми МОН України “Дослідження процесів реструктуризації економіки України та їх впливу на зміцнення інноваційного потенціалу” (ДР №0102U000971), в межах якої здобувач був відповідальним виконавцем по розділах: “Сучасний стан і перспективи розвитку ІП в Україні і Харківському регіоні” та “Розробка теоретичних основ економічної оцінки рівня ІП”.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка і наукове обґрунтування теоретико-методичних основ оцінки та ефективності використання ІП науково-проектних організацій та промислових підприємств на основі забезпечення узгодженої взаємодії його складових і приведення у відповідність внутрішніх можливостей розвитку зовнішнім, які генеруються ринком. Досягнення поставленої мети обумовило необхідність розв'язання таких завдань:

- уточнити та поглибити сутність і зміст категорії „інноваційний потенціал”, його структуру та складові на основі аналізу, систематизації та узагальнення існуючих підходів;

- визначити та обґрунтувати фактори, які формують рівень ІП на макро-, мезо- та мікрорівнях;

- розробити методичні рекомендації щодо порівняльної та динамічної оцінки рівня ІП;

- поглибити теоретико-методичні основи управління ІП підприємств шляхом узгодження взаємодії його складових з їх ресурсним забезпеченням та приведення у відповідність внутрішніх можливостей розвитку зовнішнім;

- розвинути методичні підходи і методику діагностики рівня ІП розвитку промислових підприємств як за окремими складовими, так і за комплексом в цілому;

- удосконалити методичні підходи до моделювання механізму економічної оцінки використання ІП наукового та промислового підприємства;

- розробити і науково обґрунтувати теоретико-методичні основи управління ІП наукової організації на прикладі вищих навчальних закладів України.

Об'єктом дослідження є процеси розвитку інноваційного потенціалу наукових та промислових підприємств.

Предметом дослідження є теоретичні та методичні підходи, принципи і методи управління ІП наукових та промислових підприємств.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є системний підхід, діалектичний метод пізнання, фундаментальні положення сучасних економічних теорій, сучасні концепції управління та інноватики. У процесі розв'язання завдань дослідження були використані методи: системного підходу - для обґрунтування теоретико-методологічних положень формування та розвитку ІП підприємства; порівняльного та статистичного аналізу (у тому числі кореляційно-регресійний), логічного узагальнення - для дослідження організаційно-економічних передумов удосконалення економічної оцінки ІП підприємства; експертних оцінок, економіко-математичного аналізу, структурно-логічного моделювання - для удосконалення системи оцінки рівня та ефективності використання ІП підприємства; графоаналітичний - для ілюстрації висновків дослідження. Інформаційну базу роботи склали зібрані та опрацьовані здобувачем первинні матеріали, що характеризують процеси інноваційного розвитку підприємств Харківської області та України, офіційні дані Державного комітету статистики України, Харківського обласного управління статистики, законодавчі і нормативні документи, дані літературних джерел.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:

вперше:

розроблено матрицю “Складові ІП - їх ресурсне забезпечення” для оцінки забезпеченості організаційно-економічної, виробничо-технологічної, науково-технічної та ринкової складових ІП ресурсами різних типів (інтелектуальними, матеріально-технічними, фінансовими і інформаційними), що, на відміну від існуючих підходів, дало можливість сформувати критеріальну базу і алгоритм цілеспрямованого управління рівнем ІП підприємства та ефективністю його використання;

запропоновано механізм економічної оцінки використання ІП підприємства на основі зіставлення фактичних показників його інноваційного розвитку з граничними можливостями (при найповнішому використанні ресурсів різного призначення, що є у розпорядженні), що дозволяє виявити прорахунки та недоліки в роботі підприємства і підвищити ефективність його інноваційного розвитку;

удосконалено:

Методичні підходи до визначення та наукового обґрунтування оцінних показників ІП з використанням: на макрорівні - найбільш суттєвих індикаторів розвитку; на мезорівні - умовно-постійних та змінних факторів; на мікрорівні - фактичних показників забезпеченості підприємства ресурсами та ефективності їх використання, що дозволяє підвищити ступінь достовірності оцінки рівня ІП шляхом більш повного врахування різнопланових чинників;

- методичні підходи до удосконалення динамічної та порівняльної функцій ІП на основі використання спеціальних нормуючих функцій, що на відміну від існуючих підходів, дає змогу точніше вести оцінку змін, які сталися в інноваційному потенціалі підприємства за певний період часу, а також більш обґрунтовано визначати місце даного підприємства в ієрархії інноваційних досягнень йому подібних;

дістали подальшого розвитку:

визначення сутності та змісту категорії “інноваційний потенціал”, який розглядається як гранична здатність підприємства створювати новації, сприймати вже створені новації і своєчасно позбавлятися від застарілого, що на відміну від існуючих теоретичних положень, уточнює загальну структуру потенціалу і структуру його складових, а також систему ресурсів, що забезпечують найбільш ефективне використання ІП підприємства на основі постійного пошуку і використання нових сфер та способів реалізації наявних і перспективних ринкових можливостей;

- методичні підходи до визначення ІП на мезорівні з використанням матриці тенденцій зміни ІП суб'єкта мезоекономіки, в якій можуть бути заплановані декілька варіантів змін і реакції суб'єкта на ці зміни, що дозволяє розраховувати рівняння регресії для складових ІП суб'єкта мезоекономіки на основі часткових регресійних залежностей та сформувати ряд можливих сценаріїв розвитку інноваційної ситуації в суб'єкті економіки на мезорівні;

- методичні рекомендації по проведенню експрес-оцінки ІП на макрорівні шляхом порівняльного аналізу індикаторів розвитку виробництва (інноваційної сприйнятливості та інноваційної віддачі), які в порівнянні з наявною методичною базою дозволяють оперативно відслідковувати динаміку рівня ІП та гнучко приймати рішення по його покращенню.

Практичне значення одержаних результатів полягає у створенні та реалізації методичного забезпечення по вдосконаленню оцінки рівня ІП та ефективності його використання. Методичні розробки щодо визначення рівня ІП підприємства та ефективності його використання були апробовані та впровадженні в роботу ВАТ “Укрелектромаш” (м. Харків, акт від 14.11.2005р.). Запропоновані методики рекомендовані Головним управлінням промислової політики Харківської облдержадміністрації до впровадження в роботу підприємств Харківської області (довідка №06-20/3867). Результати роботи також використовуються для поглиблення методичного забезпечення навчального процесу при підготовці фахівців за спеціальностями “Інтелектуальна власність”, “Економіка підприємства” та “Менеджмент організацій” в НТУ “ХПІ”.

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, одержані здобувачем самостійно. Конкретний внесок здобувача у спільних наукових роботах наведено у списку опублікованих праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та практичні результати дослідження доповідались, обговорювались і були схвалені на міжнародних науково-практичних конференціях “Інформаційні технології: наука, техніка, освіта, здоров'я” (м. Харків, 2002, 2003, 2005, 2006 рр.), міжнародній науково-практичній конференції “Micro CAD-2004” (м. Мішкольц, Угорщина, 2004 р.), на міжнародних науково-практичних семінарах “Актуальні проблеми міжнародного бізнесу і стратегії міжнародного менеджменту” (м. Харків, 2005 р.) та „Стратегія міжнародних фірм” (м. Євпаторія, 2006).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 20 робіт, з них 14 у фахових виданнях ВАК України. Загальний обсяг публікацій складає 15,15 друк. арк, з яких автору належить 10,74 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, шести додатків і офіційних документів щодо впровадження результатів дослідження. Загальний обсяг дисертації - 206с., в т.ч. обсяг основного тексту - 149 сторінок. Дисертація містить 38 таблиць на 34 сторінках, 13 рисунків на 8 сторінках, список використаних джерел зі 166 найменувань на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі „ Сучасний стан методологічних та інструментальних засобів оцінки інноваційного потенціалу наукомістких підприємств” виконано аналіз передумов економічного розвитку, результати якого свідчать про чільну роль інноваційних чинників. Показано, що основою економічного зростання і конкурентоспроможності країн, регіонів і окремих підприємств є їхній ІП, рівень якого, як і здатність ефективно його реалізувати, визначають позиції на конкретних ринках і у світовій економіці взагалі.

Проведене дослідження сучасного стану теорії та методів визначення рівня ІП та ефективності його використання показало, що можна виділити декілька підходів до розуміння сутності ІП: ІП як сукупна спроможності підприємства, галузі або країни в цілому; ІП як сукупність наявних ресурсів, які використовуються в інноваційній діяльності; ІП як результат економічних та виробничих відносин між господарюючими суб'єктами; ІП як тотожне трактування інших близьких по значенню термінів: науковий потенціал, науково-технічний потенціал, економічний потенціал та ін.

На основі системного аналізу і узагальнення методологічних підходів вітчизняних і зарубіжних учених до визначення сутності і змісту категорії „ІП”, його структури і складових здобувачем запропоновано визначення ІП як комплексу економічних, організаційних і соціальних чинників, що визначають граничну (максимальну) здатність об'єкту (країни, галузі, регіону або організації) самостійно створювати, тиражувати і використовувати свої новації, сприймати створені за межами об'єкту інші новації, входити у взаємодію з іншими об'єктами для спільного створення і (або) використання новацій, а також своєчасно позбавлятися від застарілого в існуючих соціально-економічних і організаційних умовах. Це повне визначення даного поняття можна представити в коротшому і зручнішому для практичного використання вигляді: ІП - це гранична здатність створювати новації, сприймати вже створені новації і своєчасно позбавлятися від застарілого.

В роботі обґрунтовано, що при практичній оцінці ІП слід враховувати наступні, , важливі теоретико-методологічні положення: ІП - це не всі ресурси, що опосередковують будь-яку інноваційну діяльність в кожному календарному періоді, а ресурсне забезпечення, яке може бути використане для конкретних стратегічних задач, пов'язаних із створенням новацій, необхідних для практичної сфери і їх належним використанням; ІП слід розглядати не як результат інноваційної діяльності взагалі, а як діяльність, що направлена на вирішення певної задачі по введенню новації в сферу практичного використання; новації, самі по собі, є певний ресурс, який господарюючими суб'єктами використовується для вирішення деяких стратегічних або тактичних задач по задоволенню кінцевого споживання; звуження ІП до завдань НДДКР, ресурсного забезпечення, підміни його суті науково-технічним, виробничим чи інтелектуальним потенціалом, несе в собі небезпеку невдачі на ринку; недостатній рівень комунікацій і недостатній обмін інформацією, як важливим ресурсом, між підрозділами НДДКР і іншими підрозділами та службами підприємства, наприклад, маркетингу, збуту, виробництва або фінансів, є однією з головних причин невдач при розробці нових товарів або технологічних процесів.

У другому розділі „Удосконалення методів експрес-оцінки ІП на різних рівнях” розроблено теоретико-методичні підходи до визначення ІП на макро-, мезо- та мікрорівнях, обґрунтовано систему індикаторів та чинників, які формують ІП та визначають його величину.

В роботі доведено, що країну можна вважати власником значного ІП, якщо ряд індикаторів її розвитку має відповідні характеристики.

1. Ринковий індикатор. Означає, що попит на продукцію виробничої системи повинний бути не менше обсягів її виробництва. Це можна описати нерівністю

, (1)

де S_i - рівень попиту на продукцію i-го виду, що випускається в даній країні; N_i - рівень обсягу виробництва продукції i-го виду; n - кількість нових видів продукції, що виробляється.

Дотримання нерівності (1), що відображає кон'юнктурні співвідношення, тобто співвідношення попиту та пропозиції, ми вважаємо більш важливим фактором, ніж ступінь новизни продукції, обумовлений по даті початку її виготовлення. Дійсно, якщо продукція, що виробляється в країні, не може знайти свого споживача - про реальні інноваційні можливості такої країни вести мову просто ще рано. Тому оцінку рівня ІП слід виконувати тільки в тому випадку, коли є можливість побачити конкретні його результати, про наявність якої свідчить виконання умови (1).

2. Індикатор інноваційної сприйнятливості (П_в^кр ). Показує кількість інновацій, що використовуються для забезпечення нормального функціонування системи (запозичені в країну новації з метою підвищення якості продукції, що виробляється).

3. Індикатор інноваційної віддачі (П_ів ). Означає кількість вироблених нововведень, що відносяться до кінцевої продукції (створені в країні новації).

При такому підході ІП країни (П_і^кр ) є рівнодіючою двох останніх індикаторів і відповідає наступній моделі: П_і^макро = f(П_в^кр, П_ів). Величина П_в^кр системи може бути визначена як частка інноваційних ресурсних нововведень С_рі у загальних розмірах ресурсного забезпечення країни для успішної виробничо-комерційної діяльності

С_рУ: П_в^кр = С_рі / С_рУ.

Величина П_ів оцінюється з погляду масштабів виробництва нової продукції, величини попиту на неї з боку споживачів і відповідності світовому рівню. У загальному вигляді це можна записати як рівняння функціонального виду: П_ів = f ( А_пор, J_н, J_в ). Тут А_пор - параметри аналогічної продукції, конкурентно-споживчий рівень якої в даний час відповідає світовому (кращий аналог); J_н - показник масштабу новизни продукції, яка виробляється в системі, що аналізується; J_в - показник ринкового попиту нововведень, вироблених у країні. Визначення показників, що входять у останню модель пропонується робити за розробленою методикою.

Масштаб виробництва нової продукції визначається як відношення кількості (вартості) виробленої нової продукції (N_i), що визначається як нововведення, до загальної кількості (вартості) виробленої в країні продукції (N_У), тобто:

J= N_i / N_У.

Показник рівня потреби (попиту) виготовлених нововведень (нової продукції, робіт, послуг) визначається за допомогою відношення їхньої кількості (вартості) проданих (реалізованих) нововведень N_iр до загальної кількості нововведень в країні (N_i):

J_в = N_iр /N_i

Ступінь відповідності вироблених нововведень сучасному світовому рівню пропонується визначати як величину їхньої потреби (попиту), тобто як показник, що характеризує рівень експорту своїх нововведень (N_iе), відносно загального обсягу їхньої реалізації:

А_пор = N_iе /N_iр.

Підсумкова величина ІП може бути визначена шляхом перемноження усіх розглянутих складових.

П_і^макро = П_в^кр А_пор J_н J_в=(С_рі / С_рУ ) N_i /N_У )( N_iр /N_i) (N_iе / N_iр=(С_рі N_i N_iр N_iе)/ (С_рУ N_У N_i N_iр) = (С_рі N_iе)/(С_рУ N_У ) = (С_рі / С_рУ) (N_iе / N_У )=П_в^кр (N_iе / N_У ). (2)

Викладений вище підхід до експрес-оцінки ІП об'єктів на макрорівні дозволяє досить просто визначити його для будь-якої виробничої системи (країна, група країн і т.п.), незалежно від рівня її складності. Як видно з моделі (2) для досягнення необхідного результату треба знати всього два макропоказники: частку нових ресурсів, які використовуються в їх загальній кількості в країні для досягнення певного ВВП; частку продукції, яка реалізована за межі даної країни. ІП країни буде тим більший, чим більша частка інноваційних ресурсів використовується в виробничому процесі в країні і чим більше виробленої продукції реалізується на світовому ринку.

В роботі доведено, що ІП і-го суб'єкта економіки на мезорівні (П_і^мезо ) є функцією параметрів: наявність чинників виробництва, макроекономічних показників, показників розвитку інституційного середовища та ін. Їх можна розділити на дві групи: умовно-постійні (), рівень яких залишається незмінним на даному етапі розвитку технологій і суспільних відносин (природно-кліматичні, ресурсні, геополітичні і т.д.); змінні (), які можуть набувати різних значень в рамках даного рівня розвитку науки, техніки і технології. Останнє дозволяє представити ІП суб'єкта економіки на мезорівні в наступному вигляді

П_і^мезо + , (3)

де ₁ і ₂ - коефіцієнти вагомості груп умовно-постійних і змінних чинників; _i і _j - внутрішньогрупові коефіцієнти вагомості чинників, віднесених, відповідно, умовно-постійних і змінних.

Слід відмітити, що значення коефіцієнтів вагомості ₁ і ₂ непостійні в часі. У кожен конкретний період часу їх значення може змінюватися залежно від ситуації в країні або іншому суб'єкті економіки. Такий підхід дозволяє гнучкіше реагувати на поточну ситуацію, відображаючи її вплив в результатах розрахунку. Більш того, якщо аналізувати запропоновану модель стосовно конкретного суб'єкта економічного простору, то можна уточнити наступні моменти: склад умовно-постійних чинників і їх сумарна питома вага в загальному об'ємі ІП може варіюватися для кожного конкретного об'єкта; змінні чинники слід оцінювати в динаміці для визначення тенденції їх розвитку. При цьому рівень значень показників, які визнаються сприятливими також може коливатися. Практична реалізація розроблених пропозицій може призвести до різних кількісних результатів, що певним чином інтерпретуються за допомогою різного роду критеріїв. Внаслідок цього можуть мати місце відмінні сценарії, що характеризують стан інноваційної ситуації в даному суб'єкті господарювання. В роботі на підставі розроблених критеріїв ми пропонуємо виділяти наступні можливі сценарії розвитку інноваційної ситуації на мезорівні: інноваційного застою (песимістичний); помірного інноваційного застою (помірно-песимістичний); стабільного положення; помірного оптимізму та оптимістичного розвитку (найкращий). Для прогнозування динаміки зміни макросередовища пропонується використовувати певний інструментарій, що дозволяє точніше відстежувати тенденції і здійснювати стратегічне планування діяльності корпорації, галузі або регіону.

Представлення в існуючій базі ІП суб'єкта господарювання на мікрорівні як суми ресурсних потенціалів є дискусійним. В дисертації доведено, що ІП багато в чому відрізняється від близьких по значенню понять наукового, науково-технічного, матеріально-технічного, економічного, виробничого, інтелектуального та інших потенціалів. При визначенні рівня ІП, особливо при його реалізації організацією, не потрібне повне значення всіх цих потенціалів, а тільки та їх частина, яка використовується для цієї мети. Наприклад, кадровий (трудовий, інтелектуальний) потенціал фірми чи організації включає в себе всі наявні трудові ресурси та перспективи їх розвитку. Разом з тим, для реалізації інноваційних планів потрібні тільки трудові ресурси, пов'язані з виготовленням (використанням) конкретної інновації. В зв'язку з цим, ми пропонуємо в склад ІП включати не потенціали відповідних напрямків, а складові по окремих напрямках, які більш точно відтворюють вимоги до ІП, що дозволяє більш обґрунтовано визначати його рівень. До складових ІП промислового підприємства пропонується включати: трудову складову (кількість і кваліфікація науково-технічних фахівців у сфері діяльності організації); інформаційну складову (кількість і якість накопиченої спеціальної інформації ); матеріально-технічну складову (ресурсне забезпечення інноваційної діяльності); науково-технічну складову (база промислового виробництва) і виробничо-технологічну складову (матеріальна база наукових досліджень та виробнича інфраструктура). До складових ІП наукової організації відносяться: фінансово-економічна (інвестиційне забезпечення інноваційної діяльності); інформаційна (кількість і якість накопиченої спеціальної інформації ); кадрова (кількість і кваліфікація науково-технічних фахівців у сфері діяльності організації); науково-технічна (науково-технічна база промислового виробництва); організаційно-управлінська (рівень менеджменту і його ефективність) і складова комерціалізації (можливості ринкової реалізації новацій і трансферу технологій). В роботі запропоновано детальний склад показників, які характеризують кожну зі складових, а також методи їх розрахунку.

Як показав проведений аналіз, найбільшим недоліком при використанні множини різномірних показників для характеристики ІП, є відсутність єдиного підходу до нормування показників, що аналізуються. Для порівняння показників ІП пропонується використовувати одну з можливих нормуючих функцій яка є найбільш придатною для нормування показників ІП:

Р_ні =

Де Р_ні - показник ІП після нормування; А - показник нормуючої функції, який відтворює поставлені перед дослідженням певні завдання (постійне число); Р_і - відповідний і-й показник ІП на момент його оцінки; Р_ет - еталонне значення і-го показника ІП, яке прийняте для порівняльної або динамічної оцінки.

В роботі доведено, що для оцінки рівня ІП промислового підприємства, найбільш прийнятним в якості показника нормуючої функції А є число 2, тобто А = 2 . Запропонована нормуюча функція має важливу для цілей даного дослідження властивість: її величина завжди визначена в інтервалі від “0” до “1”. Якщо розраховане значення Р_ні буде дорівнювати 0,5 (Р_і = 0,5), то це свідчить про середній рівень показника (при порівняльній оцінці) або про відсутність змін на підприємстві в області цього показника (при динамічній оцінці Р_ет = Р_і). Аналіз показує, що залежність між Р_і і відношенням Р_ет / Р_і , тобто

Р_і = F(Р_ет / Р_і)

має нелінійний характер, що надає можливість більш жорстко відділяти аутсайдерів від лідерів або обґрунтовувати підстави для визначення певного штрафу за зменшення інноваційної активності. Наприклад, якщо відповідний показник Р_і збільшиться в три рази, то значення Р_ні збільшиться з 0,5 до 0,794 (тобто збільшиться на 60 %), а при зменшенні цього ж показника в три рази - значення Р_ні зменшиться з 0,5 до 0,125 (тобто зменшиться в чотири роза). Використання нормуючої функції, що пропонується, дозволяє привести в одномірну площину всі показники ІП (по кожній з його складових) з метою проведення з ними певних дій для приведення їх до комплексного узагальнюючого показника.

В третьому розділі “Розвиток методів оцінки ІП наукомістких підприємств та ефективності його використання” розроблено методику оцінки рівня та ефективності використання ІП наукомістких підприємств і проведено її апробацію на прикладі політехнічних вищих навчальних закладів (ВНЗ) України. В основу методики, що пропонується, покладено матрицю, за допомогою якої оцінюється забезпеченість кожної складової ІП різними ресурсами. В результаті одержуємо матрицю розмірністю 4х4, кожен осередок якої може бути представлено групою показників, що характеризують забезпеченість окремих складових ІП ресурсами певного типу (разом 16 груп показників).

Комплексна оцінка забезпеченості кожного з j-х виділених складових потенціалу відповідними i-ми видами ресурсів зводиться до наступного. З використанням методу експертних оцінок визначається вагомість показників (_ij), що входять в кожну з множин груп іj за п'ятибальною шкалою (5 - дуже важливий показник, 4 - важливий показник, 3 - середня значущість показника, 2 - невисока значущість показника, 1 - незначущий показник), а також забезпеченість (потенційна ефективність використання) кожного показника (_ij ) на даному підприємстві або в організації (5 - відмінно, 4 - добре, 3 - погано, 2 - незадовільно, 1 - повна відсутність). Підсумкове значення оцінки значущості кожного показника (ij) і ефективності його використання (_ij ) визначається як середньоарифметична точкових оцінок експертів. Потім визначається відносний ранг кожного показника (_ij), що входить в множини груп Р_іj:

_ij = /

де N_ij - кількість показників, вибраних для оцінки забезпеченості j-ї складової ІП підприємства i-м видом ресурсів.

Далі визначається комплексна оцінка забезпеченості j-ї складової ІП підприємства i-м видом ресурсів

П _ij = _ij х _ij.

Результати розрахунків пропонується наводити за формою (всього 16 таблиць). Діапазон змін значень П_ij коливається від 1 (повна відсутність даного виду ресурсів) до 5 (ідеальне забезпечення j-ї складової даним видом ресурсів). Інтегральне значення показника ресурсної забезпеченості i-ї складової ІП підприємства визначається за методикою, представленою в табл.3. З цією метою значення П _ij, одержані на етапі 3, ранжуються в рамках кожної зі складових ІП. Використовуючи отримані значення рангів визначається інтегральна величина показника ресурсної забезпеченості кожної з j-х складових ІП:

де _ij - ранг ресурсного забезпечення i-го виду j-й складовій ІП (); r - кількість видів ресурсів (r = 4).

Для більш зручного використання результатів розрахунку, доцільно перевести бальні оцінки інтегрального показника у відсоткові:

.

Показник П_j^% характеризує забезпечення даним видом ресурсів j-ї складової ІП підприємства, що є зрозумілішим для дослідників потенціалу і працівників підприємства. З метою визначення загального інтегрального показника (П_іп), що відображає рівень ресурсного забезпечення ІП підприємства, спочатку визначаються коефіцієнти вагомості (_j ), а потім і саме значення: П_іп =

Інтерпретація результатів розрахунку проводиться з використанням наступних рекомендацій: значення П_іп% = 0…20% - інноваційний застій (всі складові ІП мають негативну тенденцію, інноваційні можливості підприємства украй низькі); 20…40% - помірний інноваційний застій (одна, дві або три складові ІП мають негативну тенденцію, інші стабільні, інноваційні можливості достатньо низькі); 40…60% - стабільне положення (відсутність динаміки (позитивної або негативної) в одній з даних складових, підприємство володіє середніми інноваційними можливостями); 60…80% - помірний оптимізм (одна, дві або три складові ІП мають позитивну тенденцію, інші стабільні, інноваційні можливості підприємства достатньо сильні); 80..100 - оптимістичний розвиток (дуже сприятливий клімат для здійснення інноваційної діяльності, всі складові ІП мають позитивну тенденцію, відмінні можливості для інноваційного розвитку підприємства).

Для більшої наочності представлення результатів розрахунків доцільно будувати графіки забезпеченості елементів потенціалу підприємства ресурсами для кожної його складової, а також для потенціалу в цілому. Найзручнішим в даному випадку є графо-табличний метод, практична реалізація якого стосовно ІП підприємства наведена нами в табл. 4. Одержані вище підсумкові результати оцінки ІП на мікрорівні дозволяють реально оцінювати інноваційні можливості наукової організації або промислового підприємства.

Слід відмітити, що в даному випадку йдеться не про фактичні результати та реальні досягнення підприємства у області інноваційного розвитку, а про потенційну можливість досягнення вказаного рівня при найповнішому використанні ресурсів різного призначення. Насправді рівень використання ресурсів, як правило, менший максимально можливого. Тому реальні результати за його потенційні можливості. Звідси можна зробити наступний висновок: чим менше різниця між фактичним використанням інноваційних можливостей підприємства і його ІП, тим більш ефективно він використовується. В зв'язку з цим пропонується визначати ефективність використання ІП підприємства ( ) як співвідношення фактичних () і потенційних () інноваційних можливостей:

.

Аналогічно визначається і ефективність використання окремих j-х складових ІП. Визначення рівня фактичного використання ІП пропонується проводити по тому ж алгоритму, який був нами використаний при визначенні рівня ІП, але з деякими особливостями. По перше, показники діяльності підприємства(їх групи аналогічні) відтворюють тепер не забезпеченість підприємства ресурсами, а ефективність використання наявних ресурсів.

По-друге, експертна оцінка ефективності використання ресурсів підприємства по кожному показнику проводиться вже не за п'ятибальною шкалою, а виходячи з наступного: відмінне значення показника використання ресурсу - це значення потенціалу ресурсу по даній складовій; добре - 0,8 цього значення; задовільне - 0,6 цього значення, незадовільне - 0,4, повна відсутність - 0,2. З використанням розроблених рекомендацій в роботі проведена оцінка ІП та ефективності його використання на прикладі політехнічних ВНЗ України.

Для більш точної оцінки ефективності використання інноваційного потенціалу підприємства в роботі розроблено ряд показників, які враховують його результативність (кількість розроблених новацій, їх відповідність завданням підприємства та стан впровадження у виробничу діяльність), економічність інноваційного процесу (розмір витрат на інноваційні заходи) та фактор часу (терміни розробки і впровадження новацій). Практичне використання цих показників дозволяє виявляти та використовувати наявні резерви інноваційної діяльності і в цілому підвищити ефективність інноваційного потенціалу підприємств та організацій.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішено важливу науково-прикладну задачу: розробка і наукове обґрунтування теоретико-методичних основ оцінки рівня і ефективності використання ІП на основі приведення у відповідність ресурсного забезпечення окремих складових ІП. Одержані результати дозволили зробити такі висновки:

1. Визначення сутності і змісту економічної категорії „інноваційний потенціал”, його структури та змісту, запропоноване здобувачем, поглиблює теоретичні основи інноватики у частині формування цілісної системи управління вибором і реалізацією оптимальних траєкторій інноваційного розвитку промислових підприємств.

2. Розроблено теоретико-методичні підходи до оцінки ІП на макрорівні з використання методу аналізу індикаторів розвитку, до яких здобувачем віднесено: ринковий індикатор, індикатори інноваційної сприйнятливості та інноваційної віддачі виробничої системи.

3. Обґрунтовано методичні рекомендації по визначенню ІП на мезорівні з використання двох груп факторів: умовно-постійних, рівень яких залишається незмінним при даному рівні розвитку технологій і суспільних відносин (природно-кліматичні, ресурсні, геополітичні і т.д.), тобто характер їх змін носить поступальний характер, та змінних, які можуть бути змінені в рамках даного рівня розвитку науки, техніка і технології.

4. При визначенні ІП на мікрорівні доведено недоцільність врахування повного значення наукового, економічного, науково-технічного, кадрового, матеріально-технічного чи іншого потенціалів підприємства, оскільки потрібна тільки та їх частина, яка використовується для досягнення певної мети. В цьому зв'язку, запропоновано в склад ІП включати не потенціали відповідних напрямків, а складові по окремих напрямках, які більш повно відтворюють вимоги до ІП, що дозволяє точніше визначати його рівень.

5. Розроблено методичні підходи по удосконаленню динамічної та порівняльної функцій ІП на основі використання спеціальних нормуючих функцій, що дозволяє більш точно вести оцінку змін, які сталися в інноваційному потенціалі підприємства за певний період часу, а також більш обґрунтовано визначати місце даного підприємства в ієрархії інноваційних досягнень йому подібних.

6. В основу методики, що пропонується для визначення ІП наукоємних організацій та ефективності його використання, покладено матрицю “Складові ІП - Їх ресурсне забезпечення”, призначену для оцінки забезпеченості кожної складової ІП (організаційно-економічної, виробничо-технологічної, науково-технічної та комерціалізації) ресурсами різних типів (інтелектуальними, матеріально-технічними, фінансовими і інформаційними), що, дозволило сформувати критеріальну базу і алгоритм моделювання рівня ІП підприємства та ефективності його використання.

7. При визначенні рівня ефективності використання ІП запропоновано виходити не з рівня потенційно-гіпотетичних можливостей підприємства, а з фактичного рівня ІП, який і слід сприймати за максимальну величину, яку можна досягти в практичній діяльності підприємства: чим менше різниця між фактичним використанням інноваційних можливостей підприємства і його ІП, тим більше ефективно він використовується.

8. Розроблена система методичних інструментів сприяє підвищенню ефективності управління ІП промислових підприємств та наукових організацій, забезпечує їх адаптацію до нестабільних умов господарювання перехідної економіки. Результати і рекомендації дисертації впроваджено на ряді підприємств м. Харкова і у навчальному процесі НТУ “ХПІ”.

Основні результати дослідження можуть бути рекомендованими для подальшого впровадження в науково-дослідних установах, а також для визначення порівняльної та динамічної оцінки рівня ІП на підприємствах та в організаціях.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Перерва П.Г., Косенко А.П., Шимпф К. Реструктуризация промышленных предприятий ее влияние на инновационно-инвестиционную политику в регионе // Вісник Харківського державного політехнічного університету „Технічний прогрес та ефективність виробництва”- Харків: ХДПУ. - 1999.- Вип.90. - С.204-209.

Здобувачем обґрунтовано складові інноваційного потенціалу на мезорівні

2. Ковалев Е.В., Воронко Н.А., Косенко А.П. Экономико-математическое моделирование потребности в инновационных продуктах на ранних стадиях инновационного цикла// Вісник Харківського державного політехнічного університету „Технічний прогрес та ефективність виробництва”- Харків: ХДПУ.- 2000.- Вип.128.- С.3-7.

Здобувачем розроблено методичні положення визначення потреби в інноваційних продуктах

3. Косенко А.П., Слепец Ю.С. Инновационный потенциал как экономическая категория // Вісник Національного технічного університету „Харківський політехнічний інститут” „Технічний прогрес та ефективність виробництва”. - Харків: НТУ”ХПІ”.- 2001.- Вип.24.- Ч.3.- С.93-101.

Здобувачем розроблені теоретичні положення інноваційного потенціалу.

4. Косенко О.П., Лошакова С.Є., Сліпець Ю.С. Економічна оцінка інноваційних можливостей промислового виробництва // Регіональні перспективи. - Кременчук. - 2002.- №1 (20). - С.55-57.

Здобувачем запропоновано систему складових інноваційного потенціалу та метод їх оцінки.

5. Косенко А.П., Великих К.А. Исследование структуры экономических циклов жизни электротехнических изделий // Вісник Національного технічного університету „Харківський політехнічний інститут” „Технічний прогрес та ефективність виробництва”. - Харків: НТУ”ХПІ”.- 2002.- №8-1.- С.205-208.

Здобувачем доведена наявність циклічності в інноваційних процесах.

6. Косенко А.П., Шевченко Л.С., Косенко А.В., Горбатенко И.В. Экономическая оценка социальных последствий продуктових и технологических инноваций // Вісник Національного технічного університету „Харківський політехнічний інститут” „Технічний прогрес та ефективність виробництва”.- Харків: НТУ”ХПІ”.-2002.-№8-1.- С.209-211.

Здобувачем запропоновано методику екологічного моніторингу інновацій.

7. Косенко А.П. Методы сравнительного анализа индикаторов научно-технического потенциала // Вісник Національного технічного університету „Харківський політехнічний інститут” „Технічний прогрес та ефективність виробництва”.- Харків: НТУ”ХПІ”.-2002.-№11-2.- С.172-179.

8. Косенко А.П., Горбатенко И.В. Трансфер технологий как экономическая категория // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки. - Кіровоград, 2004.- вип.6. С.343-348.

Здобувачем обґрунтовано положення про те, що трансфер технологій є складовою інноваційного потенціалу.

9. Косенко О.П. Розвиток динамічної та порівняльної функцій оцінки інноваційного потенціалу//Вісник Національного технічного університету „Харківський політехнічний інститут” „Технічний прогрес та ефективність виробництва”.- Харків: НТУ”ХПІ”.- -2005.- №02.- с.211 - 216.

10. Косенко А.П. Обоснование граничних сценариев развития инновационного потенциала субъекта экономики //Вісник Національного технічного університету „Харківський політехнічний інститут” „Технічний прогрес та ефективність виробництва”. - Харків: НТУ”ХПІ”.- 2006.- №01 - С.167-176.