Формування капіталу акціонерного товариства

При значних досягненнях теорії і практики у визначенні сутності капіталу підприємства маловивченими залишаються підходи до систематизації процесу формування капіталу, визначення його цільової структури і складу, оцінки і регулювання інвестиційної привабливості акцій. Необхідність додаткового вивчення зазначених питань та вдосконалення методичного забезпечення процесу формування капіталу зумовили актуальність і вибір теми, визначили мету і завдання дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям досліджень відповідає планам наукової роботи Харківського національного економічного університету. Дисертація виконана в рамках держбюджетних науково-дослідних робіт Харківського національного економічного університету за темою “Теоретичне обґрунтування стратегії корпоративного управління” (номер державної реєстрації 0101U003157), у якій автор приймав участь (розділи: “Теоретичні засади формування капіталу акціонерного товариства в системі корпоративного управління”, “Джерела, форми і методи капіталізації акціонерного товариства”, “Методика формування та оцінки інвестиційної привабливості акціонерного товариства”).

Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування, розробка методичних положень та науково-практичних рекомендацій формування капіталу акціонерного товариства.

Для досягнення поставленої мети сформульовано та вирішено такі завдання:

організаційно-економічне забезпечення процесу формування капіталу акціонерного товариства шляхом систематизації управлінських функцій його економічних служб з урахуванням таких особливостей акціонерної форми організацій колективної підприємницької діяльності, як широке коло учасників корпоративних відносин, різноманіття їх інтересів, розділення функцій управління та прав власності, значні можливості залучення коштів.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблене методичне забезпечення щодо формування капіталу АТ може бути використане в процесі оптимізації структури економічних підрозділів підприємства та розробки фінансово-інвестиційної стратегії. Методика оцінки ІПА й обґрунтування управлінських рішень для формування інвестиційної привабливості акцій окремо для стратегічних і портфельних інвесторів може бути використана при розробці емісійної політики та формуванні позитивного іміджу АТ. Це дозволить скоординувати діяльність економічних служб АТ, скоротити терміни і вартість залучення ресурсів, підвищити ефективність фінансово-економічної діяльності і прискорити процеси розвитку підприємства.

Висновки і пропозиції, представлені в дисертації, знайшли практичне втілення в господарській діяльності АТ “Харківський завод тракторних двигунів” (довідка № 01-22/56 від 05.02.2003р.), ДП “Харківський електромеханічний завод” (довідка № 3853 від 19.05.2003р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною роботою. Результати наукових розробок опубліковано в 8 наукових працях, серед них - 5 наукових статей у наукових фахових виданнях, а також 3 доповіді на конференціях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використано лише ті положення, які є результатом особистого дослідження автора (в дужках зазначені номери праць за списком, поданим у авторефераті): сформовано систему показників оцінки ІПА для стратегічних та портфельних інвесторів [1]; запропоновано послідовність визначення типу системи формування капіталу АТ [2].

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертації, проаналізований сучасний стан розроблювальної проблеми, сформульовані мета, задачі, предмет і об'єкт дослідження, визначені наукова новизна та практичне значення отриманих результатів і запропонованих рекомендацій.

У першому розділі - “Теоретичні засади формування капіталу акціонерного товариства” - розглянуті існуючі підходи до визначення сутності капіталу, виявлені особливості акціонерної форми організації господарчих товариств, які впливають на формування капіталу, виділені особливості процесу та системи формування капіталу АТ.

Для визначення сутності категорії “капітал” в роботі виділені три підходи: монетариський, матеріально-речовинний і марксистський. У рамках монетариського підходу капітал розглядається як сукупність коштів, що приносять прибуток їх власнику, основним джерелом формування капіталу при цьому вважається позитивний торговий баланс. Прихильники матеріально-речовинного підходу під поняттям “капітал” розуміють сукупність засобів і предметів праці, які призначені для подальшого виготовлення товарів. Представники марксистського підходу джерелом формування капіталу вважають додаткову вартість, утворену працею найманих робітників, а виробничі відносини капіталістичного суспільства розглядають як відносини з приводу розподілу додаткової вартості.

З урахуванням представлених підходів сутність капіталу в узагальненому вигляді можна сформулювати в такий спосіб: капітал становить накопичений запас цінностей, залучений його власниками в економічний процес (обіг), з метою одержання доходу або інших вигід. Розвиток підходів до визначення сутності капіталу пов'язаний з характером ринкового обігу і кількісних пропорцій формування капіталу.

Під капіталом підприємства слід розуміти вторинний основний фактор виробництва, що є похідним від таких первинних факторів, як праця, земля, підприємницькі здібності, та в сукупності з ними генерує додаткову вартість. У сучасних умовах господарювання фактор виробництва “капітал” виступає як виробничий і інвестиційний ресурс, джерело доходу, об'єкт управління і формування, об'єкт власності, купівлі-продажу і тимчасової переваги, носій факторів ризику і ліквідності. Капітал підприємства створює додаткову вартість (прибуток) у процесі обігу й характеризується: комплексністю використання; вторинністю формування; з'єднувальною роллю в системі факторів виробництва; продуктивністю; альтернативністю виробничих можливостей; взаємозамінністю в системі факторів виробництва і високою мобільністю.

Капітал акціонерного товариства за своєю сутністю і функціями практично не відрізняється від капіталу підприємств інших організаційно-правових форм. Однак за джерелами, формами і методами формування, структурою й складом, приналежністю, характером управління і використанням має ряд особливостей, обумовлених характером акціонерної форми підприємницької діяльності і корпоративних відносин (найбільші можливості збільшення за рахунок часткових та боргових інструментів, можливість маневрування структурою капіталу, колективний внесок коштів у процесі формування, перевага інтересів більшості при виборі напрямків застосування та розподілі результатів використання капіталу, розділення функцій власності й управління капіталом АТ).

Формування капіталу акціонерного товариства є сукупністю процесів планування, пошуку, накопичення і своєчасного залучення в обіг первинних основних факторів виробництва, оптимальної (цільової) структури і складу в кількості, необхідній і достатній для одержання максимального прибутку чи інших вигод. Формування капіталу АТ повинне здійснюватися з використанням переваг акціонерної форми господарювання і з урахуванням інтересів усіх груп учасників корпоративних відносин.

Для безупинного й ефективного функціонування капіталу акціонерного товариства необхідна раціонально організована система його формування. Система формування капіталу акціонерного товариства становить сукупність ув'язаних та погоджених методів і засобів залучення виробничих ресурсів у господарський обіг, що використовуються (методи і засоби) органами управління й економічними службами підприємства в процесі формування капіталу. Ця система повинна забезпечувати здійснення таких функцій: планування, вибір і залучення ресурсів в обіг, розподілення ресурсів за складовими обраної стратегії АТ і контроль формування капіталу.

Основна мета системи формування капіталу - забезпечення ефективності процесу формування капіталу шляхом використанням переваг акціонерної форми господарювання. Для реалізації основної переваги акціонерного товариства, яка полягає в можливості збільшувати власний капітал за рахунок емісії і розміщення акцій, і на підставі цього додатково залучати в оборот позикові кошти, не знижуючи фінансової стійкості, на перший план виходять оцінка і формування інвестиційної привабливості корпорації. Здатність АТ залучати кошти за рахунок часткових і, як наслідок, боргових інструментів залежить від відповідності інтересів інвесторів та фінансово-економічних можливостей і пропозицій корпорації, а також від поширеності інформації про них. У таких умовах вирішення завдання залучення коштів інвесторів для формування капіталу повинне конкретизуватися у формуванні інвестиційної привабливості акцій і облігацій АТ з позицій як стратегічного, так і портфельного інвесторів.

У другому розділі - “Аналіз умов формування і використання капіталу акціонерних товариств України” - проаналізовані структура й ефективність використання капіталу вітчизняних акціонерних товариств, досліджено та систематизовано зовнішні і внутрішні фактори, що впливають на формування капіталу із внутрішніх і зовнішніх джерел.

Фінансово-економічний стан підприємства та зовнішні умови господарювання впливають на його можливості залучення фінансових і матеріальних ресурсів для формування капіталу й забезпечення сталого розвитку. Значна кількість вітчизняних АТ має надлишкові необоротні активи з морально і фізично зношеним устаткуванням та майже повну відсутність оборотних коштів, особливо фінансових. У сукупності з низьким платоспроможним попитом це призвело до зниження ефективності використання капіталу та скоротило можливості оновлення, модернізації основних засобів й застосування нових технологій.

Формування капіталу, а також характер впливу цього процесу на фінансово-економічні результати господарської діяльності АТ залежить від стану і динаміки розвитку факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ підприємства. У роботі проведений аналіз зовнішніх і внутрішніх факторів, що найбільш впливають на формування капіталу акціонерного товариства, роздільно для зовнішніх і внутрішніх джерел, і здійснено систематизацію цих факторів за специфікою впливу. Загальна оцінка факторів, що впливають на формування капіталу АТ наведена у табл. 1.

У результаті аналізу зовнішніх факторів господарювання, які впливають на формування капіталу АТ, визначено зростання їх негативного впливу, викликане кризовими явищами трансформаційної економіки. Під впливом інфляції відбувалося підвищення цін на сировину, матеріали і послуги, при одночасному збільшенні виторгу від реалізації готової продукції. Однак підвищення цін супроводжувалося зниженням рентабельності (з 25,6% у 1994 р. до 2,7% у 2000 р.), оскільки здійснювалося скорочення обсягів реалізації продукції в натуральному вираженні, зумовлене скороченням платоспроможного попиту. При цьому зростаючий рівень прибутків не забезпечував потреби вітчизняних АТ у ресурсах для формування капіталу.

Таблиця 1 Оцінка факторів, що впливають на формування капіталу акціонерних товариств України

Кризові явища також створювали перешкоди для формування капіталу за рахунок зовнішніх джерел. Високий рівень інвестиційних ризиків і нерозвиненість фондового ринку негативно вплинули на обсяг внутрішніх та іноземних інвестицій. Кредитні ресурси були недоступні для більшості вітчизняних АТ через перевищення відсоткової ставки над рентабельністю та низький рівень ліквідності підприємств.

Після стабілізації економічного становища у державі відбулося деяке покращення умов формування капіталу вітчизняних підприємств. Так, позитивним зрушенням є збільшення рівня рентабельності (з 2,7% у 2000 р. до 5,1% у 2004 р.), обсягів інвестицій та їхньої частки у вартості основних засобів (з 2% у 1999 р. до 8,5% у 2004 р.), операцій на ринку цінних паперів (з 14 390 млн. грн. у 1999 р. до 321 268 млн. грн. у 2004 р.) та обсягів довгострокового кредитування (з 1 371 млн. грн. у 1998 р. до 48 003 млн. грн. у 2004 р.).

Аналіз внутрішніх факторів свідчить, що мета, задачі й трудові ресурси визначають структуру, склад та потреби в капіталі, а структура і технології визначають можливості залучення ресурсів із внутрішніх та зовнішніх джерел. У свою чергу, це залежать від фінансово-економічного стану, корпоративних відносин, зовнішніх факторів загального впливу й факторів, що безпосередньо впливають на діяльність АТ.

Одним із основних внутрішніх факторів, що впливають на можливості формування капіталу АТ із зовнішніх джерел, є якісна характеристика й співвідношення виробничого потенціалу та капіталу АТ. В результаті аналізу господарської діяльності 10-ти вітчизняних АТ виявлено, що їхній виробничий потенціал значно перевищує розмір капіталу, необхідного для задоволення ринкового попиту. В цих умовах зростає собівартість продукції через необхідність утримання невикористовуваних активів підприємств і збільшення частки амортизаційних витрат у структурі ціни. Витрати на 1 грн. продукції в цілому по промисловості України збільшилися з 0,793 грн. у 1992 р. до 0,951 грн. у 2004 р. При цьому частка амортизаційних відрахувань у загальній структурі витрат за розглянутий період зросла в 13,75 разів. До негативного впливу надлишкового виробничого потенціалу додається ще й високий рівень фізичної та моральної зношеності основних фондів (ступінь зношеності основних засобів збільшилася з 22,9% у 1994 р. до 48,1% у 2003 р.). Висока зношеність основних фондів призводить до збільшення витрат на їхнє утримання, зменшення обсягів амортизаційних відрахувань, зниження якості продукції, збільшення виробничих витрат.

Не менш важливим фактором формування капіталу АТ із зовнішніх джерел є можливість використання боргових інструментів. Ці можливості залежать від розміру і співвідношення власних та позикових коштів, від суми чистих активів, від розміру ліквідних засобів у обсязі чистих активів, від здатності вчасно виконувати зобов'язання. Зростання частки кредиторської заборгованості, у тому числі простроченої, в загальній структурі джерел ресурсів (з 14,6% у 1996 р. до 42,1% у 2004 р.), низький рівень рентабельності (у середньому по промисловості 5,1% станом на 2004 р.) та відсутність позитивної кредитної історії утруднюють залучення кредитних ресурсів.

При цьому великого значення набуває інтенсифікація процесу формування капіталу вітчизняних АТ за рахунок виявлення резервів та повного використання ресурсів із внутрішніх і зовнішніх джерел, а також підвищення інвестиційної привабливості власних цінних паперів.

У третьому розділі - “Побудова системи формування капіталу акціонерного товариства” - запропоновано організаційно-економічне забезпечення процесу формування капіталу корпорації, представлений підхід до визначення типу системи формування капіталу, розроблено підхід до визначення структури капіталу, що відповідає цілям АТ, методику оцінки інвестиційної привабливості акцій відкритого АТ.

З метою більш повного використання переваг акціонерної форми організації підприємницької діяльності автором запропоновано організаційно-економічне забезпечення процесу формування капіталу. В роботі розроблена структура системи формування капіталу (СФК), що складається з наступних підсистем: з підсистеми управління формуванням капіталу, яка складається з цільового блоку, блоку визначення потреб АТ у капіталі і блоку обґрунтування структури капіталу; з підсистеми способів та методів формування капіталу, з підсистеми організації залучення ресурсів в оборот і підсистеми забезпечення формування капіталу. Функції цієї системи представлені на рис. 1.

Для забезпечення ефективної діяльності системи формування капіталу в дисертації здійснено розподілення її функцій між органами управління та функціональними економічними службами АТ. Згідно з цим розподілом у функції наглядацької ради та ради директорів входить розробка політики і принципів формування капіталу, забезпечення умов для досягнення балансу інтересів учасників корпоративних відносин, здійснення контролю відповідності процесу формування капіталу стратегічним цілям підприємства. Економічні підрозділи АТ виконують функції моніторингу фінансового ринку, розробки й реалізації тактики формування капіталу корпорації, а також здійснення оперативного контролю.

Рис. 1. Склад функцій системи формування капіталу акціонерного товариства

Однією з найбільш складних функцій системи формування капіталу є обґрунтування вибору того чи іншого джерела і способу формування капіталу в умовах змін попиту й дефіциту ресурсів. Для реалізації цієї функції в організаційно-економічному забезпеченні виділені два етапи оптимізації структури капіталу. На першому етапі вибирається тип системи формування капіталу (ТСФК). На другому - обґрунтовується склад джерел ресурсів, що забезпечать оптимальну структуру капіталу в рамках обраного типу системи формування капіталу. Вибір типу системи формування капіталу здійснюється, виходячи з фінансового стану і ринкового положення корпорації.

З цією метою АТ позиціонується в просторі матриці (рис. 2), що формується за показниками оцінки трьох факторів: рентабельності власного капіталу (відношення чистого прибутку до середньої величини власного капіталу); темпу зростання обсягів продажу продукції підприємства (відношення обсягів продажів у звітному та попередньому періодах); рівня ефективності використання ресурсів (співвідношення прямих витрат ресурсів на виробництво продукції й обсягу виробництва продукції).

Положення АТ у просторі матриці визначається шляхом співставлення кількісних значень показників підприємства з аналогічними

Середньогалузевими

значеннями. Виходячи з положення підприємства у матриці вибирається тип системи формування капіталу АТ. Віддалення положення підприємства від початку координат визначає перехід типу системи формування капіталу від антикризового до нормального і далі - до інноваційного. На другому етапі здійснюється вибір оптимальної структури капіталу, виходячи з типу системи його формування. Тип системи визначає критерії вибору варіанту розвитку АТ і відповідної йому цільової структури капіталу (рис. 3).

У процесі обґрунтування цільової структури капіталу здійснюється розгляд можливих варіантів розвитку підприємства. Для кожного варіанту розвитку визначається оптимальна структура капіталу за критерієм мінімізації його середньозваженої вартості.

Рис. 3. Послідовність етапів оптимізації структури капіталу підприємства

Вибір варіанту розвитку АТ визначає оптимальну структуру капіталу підприємства і здійснюється на основі аналізу ризику і прибутковості кожного з можливих варіантів. Аналіз ризику і прибутковості варіантів розвитку здійснюється з використанням показників рентабельності сукупного та власного капіталу АТ, розмаху варіації рентабельності власного капіталу АТ та порівняння кількісних значень цих показників з характерними для обраного типу системи формування капіталу їхніми граничними значеннями. Порядок розрахунку та граничні значення цих показників для відповідних типів системи формування капіталу наведені в табл. 2.

Таблиця 2 Порядок розрахунку та граничні значення показників, що використовуються для вибору варіанту розвитку АТ

У табл. 3 наведені дані, на підставі яких здійснюється вибір варіанту розвитку ВАТ “ХЗТД” для нормального типу системи формування капіталу та відповідна йому оптимальна структура капіталу.

Таблиця 3Дані для вибору прийнятного варіанта розвитку підприємства

Виходячи з розрахункових даних, наведених у табл. 3, найбільш прийнятним для ВАТ “ХЗТД” є варіант підвищення якості і зниження собівартості двигунів. При реалізації цього варіанту розвитку потреба у власному капіталі в цілому для підприємства складає 34 200 тис. грн, а в позиковому - 10 800 тис. грн. При такій структурі капіталу (76% : 24%) ВАТ “ХЗТД” забезпечить прийнятний для акціонерів рівень виробничо-фінансових ризиків і задоволення їхніх очікувань з приводу виплати дивідендів.

З метою реалізації основної переваги АТ у формуванні капіталу шляхом залучення ресурсів з використанням емісії акцій у дисертації запропоновано методику оцінки й обґрунтування ситуаційних управлінських рішень щодо формування ІПА. Інвестиційна привабливість акцій відкритого АТ виражається у поєднанні ринкових характеристик цінних паперів - прибутковості та ризику, які визначають зацікавленість потенційних інвесторів у їхній купівлі. Інвестиційна привабливість акцій впливає на процеси формування капіталу АТ шляхом зміни ринкової вартості і попиту на акції, а також впливає на кредитоспроможність підприємства.

Для виявлення напрямків впливу та резервів підвищення ІПА її оцінювання здійснюється окремо с позицій двох груп інвесторів: стратегічних і портфельних. ІПА з позицій стратегічних інвесторів оцінюється за наступними групами показників: фінансової стійкості, фінансово-господарського стану, ефективності інвестицій, рівня корпоративного контролю, корпоративного середовища. Оцінка ІПА з позицій портфельного інвестора реалізується з використанням таких груп показників: прибутковості акцій, ринкових якостей акцій, інформаційної прозорості АТ, ділової репутації АТ. Така пропозиція оцінювання ІПА обумовлена відмінністю інтересів цих двох груп інвесторів, сумісністю або протиріччям їхніх інтересів, а також наявністю інформаційної асиметрії на фондовому ринку.

За результатами оцінки, з метою адекватного реагування на зміну кон'юнктури фондового ринку і досягнення поставлених стратегічних цілей АТ, вибираються способи впливу на ІПА. Вибір цих способів визначається ситуацією у внутрішньому та зовнішньому середовищах господарювання підприємства. При цьому необхідно враховувати цілі та мотиви всіх груп учасників ринку цінних паперів: стратегічних інвесторів, портфельних інвесторів, маркет-мейкерів, спекулянтів.

Ситуаційний підхід до формування інвестиційної привабливості акцій дозволить корпорації знизити вартість капіталу, оптимізувати його структуру і скоротити терміни залучення інвестиційних ресурсів.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичні узагальнення та пропозиції вирішення важливого науково-практичного завдання щодо розбудови та вдосконалення системи формування капіталу акціонерного товариства. Основні результати полягають у такому:

1. Капітал становить фактор виробництва (складову частину потенціалу, економічного ресурсу), основна властивість якого - відшкодовувати авансовану (інвестовану) вартість і створювати додаткову вартість (прибуток) у процесі обороту. Капітал АТ - це частина його активів, сформованих за рахунок коштів акціонерів та позикових коштів, що в сукупності з робочою силою беруть участь у створенні прибутку (доходу). Результатом використання капіталу АТ є додаткова вартість (прибуток), яка за рішенням загальних зборів акціонерів підлягає розподіленню між акціонерами або реінвестуванню у підприємство.

3. Система формування капіталу АТ складається з сукупності пов'язаних між собою, погоджених методів і засобів формування капіталу, використовуваних органами управління і функціональними службами корпорації. Система формування капіталу виконує такі функції: визначення потреби в капіталі, визначення оптимальної структури та джерел формування капіталу, вибір способів залучення ресурсів, планування розподілення ресурсів за складовими прийнятої стратегії, контроль процесу формування капіталу.

4. Погіршення фінансово-економічного стану значної кількості вітчизняних АТ обумовило гальмування процесів формування капіталу, що викликало зниження ефективності його використання. Нестача власних коштів для формування капіталу призвела до зростання кредиторської заборгованості, у тому числі простроченої, внаслідок чого суттєво скоротилися можливості залучення коштів із зовнішніх джерел для оновлення техніко-технологічної бази підприємств та випуску нової продукції. У результаті рівень капіталовіддачі АТ знизився, зросла кількість активів, що не використовуються і поступово знецінюються.

5. Причинами виникнення та розвитку несприятливих умов для формування капіталу вітчизняних АТ є негативний вплив зовнішніх (зниження платоспроможного попиту, погіршення інвестиційного клімату, підвищення конкуренції з боку закордонних виробників) і внутрішніх (погіршення фінансового стану, неприваблива для стратегічних інвесторів структура власності; низький рівень прозорості діяльності вищого керівництва корпорацій) факторів. У цих умовах великого значення набуває розбудова системи формування капіталу АТ, орієнтованої на виявлення внутрішніх резервів корпорації, та максимальне використання можливостей фондового ринку й ринку кредитних ресурсів.

6. Розбудова системи формування капіталу здійснюється в наступних напрямках: суміщення планування формування капіталу зі стратегічним плануванням господарської діяльності АТ; організація моніторингу фінансового ринку; чіткий розподіл функцій з формування капіталу в організаційній структурі АТ; виділення центра контролю над процесами формування і використання капіталу й обґрунтування коригувальних впливів.

7. Вибір джерел для формування капіталу АТ цільової структури здійснюється в два етапи. На першому етапі визначається тип системи формування капіталу (антикризовий, нормальний, інноваційний), виходячи з рентабельності власного капіталу, темпів зростання обсягів продажів і рівня ефективності використання ресурсів. Представлені типи системи формування капіталу відображають вимоги до вибору варіантів розвитку АТ за критеріями ризику та прибутковості, а також комплекс джерел можливих для використання у процесі формування капіталу. На другому етапі за критеріями, які відповідають певному типу системи формування капіталу, визначається склад джерел і обсяг залучення ресурсів для створення оптимальної структури капіталу.

8. Можливість залучення ресурсів багато в чому залежить від інвестиційної привабливості акцій. Оцінка ІПА відкритого АТ здійснюється окремо з позицій стратегічних і портфельних інвесторів. Роздільний підхід до оцінки ІПА ґрунтується на розбіжності інтересів цих груп інвесторів та різному рівні доступу до інформації про діяльність АТ. Вибір способів впливу на ІПА здійснюється з урахуванням мотивів усіх груп учасників ринку цінних паперів (акціонерів, стратегічних інвесторів, портфельних інвесторів, маркет-мейкерів, спекулянтів) і ґрунтується на принципах ситуаційного підходу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях