Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• Розділ 1.Сутність, форми, фактори, основні напрямки міжнародного поділу праці на сучасному етапі
• 1.1 Сутність міжнародного поділу праці
• 1.2 Форми міжнародного поділу праці
• 1.3 Фактори розвитку і причини участі країн у міжнародному поділі праці

• Розділ 2. Проблеми участі України у міжнародному поділі праці
• 2.1 Сучасний стан зовнішньоекономічних зв'язків України
• 2.2 Механізм зовнішньої діяльності України
• 2.3 Характеристика складових територіального поділу праці та їх аналіз
• 2.4 Проблеми участі України у міжнародному поділі праці
• 2.5 Можливості участі України в міжнародному поділі праці
• Висновки
• Список використаних джерел
• Додатки


1.3 Фактори розвитку і причини участі країн у міжнародному поділі праці

У міжнародному поділі праці існує визначена сукупність факторів, що впливають на його розвиток, ступінь і масштаби участі в ньому тих або інших країн.

Національні фактори: природно-географічні умови (природно-кліматичні умови, природні ресурси, величина території, чисельність населення, економіко-географічне положення); соціально-економічні умови (досягнутий рівень економічного і науково-технічного розвитку, історичні традиції розвитку окремих видів виробництв, механізм організації національного виробництва, механізм організації зовнішньоекономічних зв'язків).

Міжнародні фактори: рівень науково-технічного прогресу в світі: чим він вище, тим більше наукомісткими стають галузі (продукти) спеціалізації країн; попит на світовому ринку; система міжнародних розрахунків; екологічні проблеми, що по-новому порушують питання про вартість природних ресурсів і якість товарів.

У країнах, які широко використовують можливість брати участь в міжнародному поділі праці, як правило, вищі темпи економічного розвитку. Яскравим прикладом є розвиток Японії, Німеччини, “Нових індустріальних країн” (Гонконгу, Тайваню, Сінгапуру та Південної Кореї). І навпаки, в країнах, які не зуміли знайти своє місце у міжнародному поділі праці, - нижчі темпи розвитку або навіть спостерігається згортання виробництва, адже раніше головну роль відігравали природно-географічні умови: клімат, природні ресурси, розміри території, чисельність населення, економіко-географічне розташування. Довгий час різниця в розподілі природних багатств була основною причиною міжнародного поділу праці. Та зважаючи на розвиток технічного прогресу, спостерігаємо тенденцію до зменшення значення природно-географічних умов, надавши можливість використати переваги науково-технічних досягнень, розвитку науки і техніки. Нова модель економічного розвитку набула таких характерних рис:

- почав переважати інтенсивний тип економічного зростання;

- з'явилися нові галузі промисловості та швидко модернізувалися діючі;

- скоротився виробничий цикл;

- розширилася сфера послуг (особливо банківських і страхових).

Паралельно з науково-технічним прогресом у міжнародному поділі праці значну роль почали відігравати і соціально-економічні умови:

- досягнутий рівень економічного і науково-технічного розвитку;

- механізм організації національного виробництва;

- механізм організації зовнішньоекономічних відносин.

Реалізація переваг міжнародного поділу праці забезпечує країні в процесі обміну отримання різниці між міжнародною і внутрішньою ціною експортованих товарів та послуг, а також економію внутрішніх витрат від скорочення національного виробництва внаслідок використання дешевого імпорту. Важливою передумовою розвитку міжнародного поділу праці є міжнародний поділ інших факторів виробництва - землі, капіталу, технології. Будь-яка країна виробляє той чи інший товар, якщо вона має такі фактори виробництва, які дають їй змогу виробляти цей товар з більшою ефективністю, ніж іншій. Земля, праця, капітал, технологія є однаково важливими факторами для виробництва будь-якого товару.

Умовами, що визначають участь країни в міжнародному поділі праці, є елементи продуктивних сил - засоби праці, предмети праці, робоча сила. З усіх факторів, що визначають участь країни в міжнародному поділі праці, вирішальну роль відіграють засоби праці. Від наявності цього фактора, у кінцевому підсумку, залежить те місце, що країна займає в системі міжнародного поділу праці. Якщо засоби праці в країні досить розвинуті, то вона може бути постачальником на світовий ринок переважно готових виробів і мати такий народногосподарський комплекс, що забезпечує національне функціонування всіх галузей національної економіки.

У міжнародний поділ праці вступають спочатку підприємці різних країн. Вони прагнуть продати свою продукцію за кордоном дорожче, купити там товари подешевше і перепродати їх у своїй країні з прибутком. Прагнення одержати більш значну вигоду від експортно-імпортних операцій у порівнянні з купівлею-продажем на внутрішньому ринку і є основним мотивом участі підприємців різних країн у міжнародному поділі праці.

Причиною, що спонукує країни вступати в міжнародний поділ праці, є протиріччя між зростанням суспільних потреб і недостатнім рівнем існуючих ресурсів для їхнього задоволення. Коли це протиріччя виникає, постає питання про ощадливе використання наявних ресурсів, тому що інакше задовольнити виниклі потреби неможливо. Найважливішим шляхом здійснення такої економії є участь країни в міжнародному поділі праці. Так, закон зростаючих потреб обумовлює чинність закону економії праці, який і примушує країну до вступу в міжнародний поділ праці.

На сучасному етапі вплив перших чинників на міжнародний поділ праці вирівнявся, а відмінності в соціально-економічних умовах різних країн набувають вирішального значення. Грандіозні економічні, політичні та соціальні процеси останніх десятиліть суттєво вплинули на міжнародний поділ праці. Головним напрямком його розвитку стало розширення міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва. Вони є формами міжнародного поділу праці і виражають їх суть. Таким чином розвиток міжнародного поділу праці обумовлює необхідність підвищення продуктивності праці і зниження витрат виробництва.

Частка експорту окремої країни у взаємному експорті даної групи країн дає об'ємне уявлення про участь цієї країни в їхньому зовнішньому обміні. Про тенденції ж розвитку цієї величини можна судити за коефіцієнтом випередження темпами зростання експорту окремої країни визначеного регіону темпів взаємного експорту країн даного регіону. Чим вище цей коефіцієнт, тим більше місце дана країна займає у взаємному експорті регіональної групи. Про співвідношення всіх розглянутих показників дає уявлення (див. Додаток Б).

Вищерозглянуті показники характеризують різні аспекти участі країни в системі міжнародного поділу праці в народногосподарській формі. Але крім народногосподарської існують і інші форми МПП -- внутрішньогалузева, міжгалузева і міжродова. Кожна з них викликає великий самостійний інтерес для аналізу процесу розвитку міжнародного поділу праці.

1.4 Міжнародні економічні зв'язки

З розвитком економіки, зростанням економічного потенціалу держав зростає і значення міжнародних економічних зв'язків. У сучасному світі прогрес кожної країни залежить від того, наскільки повно вона може скористатися матеріальними і духовними здобутками всього людства. Потреби і вимоги до якості та різноманітності сировини, рівня підготовки трудових ресурсів, технічної оснащеності та рівня менеджменту зросли настільки, що навіть найбагатші на природні ресурси країни (наприклад, США та Росія) не можуть орієнтуватися на повну самозабезпеченість, так само, як і країни з потужним економічним потенціалом і великими фінансовими можливостями не можуть однаково ефективно розвивати всі галузі матеріального виробництва Та сфери послуг. Сучасний світ не тільки «звузився» але й став тісний завдяки швидкісним засобам транспорту і зв'язку, а й став більш взаємопов'язаним і взаємозалежним завдяки міжнародному поділу праці.

До числа найважливіших форм міжнародних економічних зв'язків належать зовнішня торгівля, кредитно-фінансові відносини, обмін науково-технічною інформацією, надання різноманітних послуг, міжнародний туризм.

Реалізація кругообігу ресурсів, продуктів, послуг, капіталу в процесі міжнародного поділу праці відбувається завдяки формуванню механізмів світового ринку.

Рисунок 1. Структура міжнародних економічних зв'язків

Головними складовими цього процесу є співвідношення попиту і пропозиції, які формуються згідно з законом порівняльних переваг. Засобом забезпечення обігу, мірою вартості та засобом накопичення є гроші (валюта). Ефективна реалізація умов та можливостей зовнішньоекономічних зв'язків залежить від конвертованості (тобто здатності взаємообміну) валют держав, що діють на ринку.

Зовнішньоекономічна політика - це система заходів уряду, скерована на зміцнення позицій країни у світовій економіці, у міжнародних економічних стосунках. Вона означає встановлення вигідних економічних зв'язків, одержання пільг у двосторонній торгівлі (принцип «найбільшого сприяння»), досягнення активного сальдо платіжного балансу. Зовнішньоекономічна політика має бути направлена на розширення ринків збуту своєї продукції, на доступ до ринків продукції. Інструментами зовнішньоекономічної політики є: врегулювання політичних стосунків з зарубіжними країнами; підтримка національної валюти та валютне регулювання; митна політика (встановлення протекціоністського або ліберального мита на експорт та імпорт окремих товарів) тощо.

Міжнародні економічні зв'язки охоплюють діяльність, пов'язану з реалізацією товарів і сировини (міжнародна торгівля), послуг (ринок послуг), руху міжнародних інвестицій (ринок капіталу), обігу грошей (валютний ринок), міграції трудових ресурсів (ринок праці).

Найрозвинутішою формою міжнародних економічних зв'язків зовнішня торгівля. В процес зовнішньоторгової діяльності формується відповідно світовий ринок товарів та ресурсів. Міжнародна торгівля завдалася ще в сиву давнину. Згодом, дедалі більше поширилися інші формі: зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно виникли нові форми ринку.

Велике значення має продаж науково-технічної інформації (зокрема патентів ліцензій), торгівля послугами з впровадженням нової техніки у виробництво. Найдинамічніше розвивається діяльність органі ляді й міжнародного туризму як складової частини ринку послуг. Щороку у туристських поїздках бере участь понад 1,5 млрд. чоловік, на частку міжнародного туризму припадає 6% обсягу всього світового експорту і близько 30% експорту ринку послуг. Вважають, що на межі ХХ-ХХІ ст. туризм стане провідною галуззю зовнішньоекономічної діяльності.

Світовий ринок капіталу набуває все більшого значення як за обсягом руху міжнародних інвестицій, так і за можливостями маневрування капіталом. Часи, коли вивіз капіталу з метрополії в залежні країни був основною особливістю діяльності на цьому ринку, вже минули. Нині обмін усіма видами інвестицій відбувається насамперед між економічно розвинутими країнами.

Інвестиції -- витрати для придбання машин і устаткування, обладнання, для організації виробництва і формування виробничих запасів та ін.

Країни, торгуючи між собою, вдаються за допомогою до світового валютного ринку. На ньому можна обміняти одну валюту на іншу або купити валюту для того, щоб розплатитися за експорт або імпорт. Коли б не було такого механізму, світове господарство залишилось би на рівні простого товарообміну (бартерної торгівлі), що притаманний тільки слаборозвинутій економіці.

На світовому ринку праці склалась група національних ринків праці, на які залучається іноземна робоча сила (США, країни Західної Європи, нафтодобувні арабські країни). Основними постачальниками робочої сили на ці ринки є країни, що розвиваються. Особливо значні контингенти трудівників мігрують у пошуках роботи із Мексики в США, із Західної Африки, Близького Сходу, Туреччини, а також із Південної Італії, Іспанії, Португалії в промислове ядро Європи. До цього долучається трудова міграція в Європу із постсоціалістичних країн з перехідною економікою.

Актуальними напрямками зовнішньоекономічної політики України є :

- зміцнення позицій на ринках Східної Європи;

- зміцнення співпраці з економічно розвинутими країнами Західної Європи, США, Канадою, Японією, Австралією, ПАР;

- розширення торговельної співпраці з країнами Середземномор'я, Близького та Середнього Сходу, Південної та Південно-Східної Азії;

- проведення валютного та митного регулювання, лібералізація умов іноземних капіталовкладень для залучення іноземної валюти та повернення приналежних Україні коштів, що знаходяться у банках інших держав.

Зовнішньоекономічні стосунки спливають з загальної економічної політики держави. Їхня ефективність залежить від успішного розвитку економіки Україна, зміни структури промисловості, впровадження нових технологій, обладнання, тобто того, що підвищує конкурентоспроможність товарів на світовому ринку.

• Розділ 2 Проблеми участі України у міжнародному поділі праці
• 2.1 Сучасний стан зовнішньоекономічних зв'язків України
• На сучасному етапі соціально-економічного розвитку Україна має тісні зовнішньоекономічні зв'язки з більш ніж 100 країнами світу. Провідну роль у розвитку зовнішніх економічних зв'язків України відіграють країни близького зарубіжжя. Найважливішими торговельними партнерами України є Росія, Туркменія, Біло-Азербайджан, Литва, Казахстан та інші країни.
• Сучасна зовнішньоекономічна політика України спрямована на формування нового торговельного режиму з подальшою інтеграцією до світового економічного простору шляхом поступового і зваженого збільшення ступеня відкритості національної економіки. Перш за все передбачається:
• * підтримка національних товаровиробників шляхом використання можливостей міжнародно-правового механізму захисту їх інтересів на світовому ринку;
• * прискорення економічних реформ шляхом гармонізації економічного законодавства відповідно до світової системи торгівлі (ГАТТ/СОТ);
• * зняття технічних бар'єрів у торгівлі з провідними країнами -- членами COT (США, ЄС), розширення торгівлі з якими забезпечує надходження валюти, стимулює розвиток і технічне оновлення промисловості, сприяє поглибленню виробничої кооперації, забезпечує істотне збільшення іноземних інвестицій.
• Одним з головних завдань щодо розвитку зовнішніх економічних зв'язків України є забезпечення просування товарів українського виробництва на нові зарубіжні ринки. Одночасно робитиметься все можливе для збереження традиційних ринків України з державами, які утворилися на теренах колишнього Радянського союзу. Саме ці країни в найближчій перспективі повинні бути найбільш привабливими для українського експорту. Розвиток гідного торговельно-економічного співробітництва з ними є одним з пріоритетів України в зовнішньоекономічних зв'язках.
• Міжнародний поділ праці має також свої негативні сторони - річ йдеться о певних суперечностях, що пов'язані з надмірною спеціалізацією країни на виробництві кількох видів продукції, оскільки це ставить її господарство в залежність від коливань кон'юнктури світового ринку, а також збіднює галузеву структуру господарства.
• Таблиця 1
• Рівень розвитку економіки України та інших держав колишнього СРСР (бали)
• Розвиток ефективних зовнішньоекономічних зв'язків дасть змогу Україні швидше подолати глибоку економічну кризу, сприятиме стабільному і швидкому розвитку продуктивних сил і зростанню на цій основі життєвого рівня населення. Відомо, що країна, яка не розвиває зовнішню торгівлю, не має господарських зв'язків з іншими країнами світу, змушена збільшити витрати виробництва приблизно в півтора -- два рази.
• Україна як молода суверенна держава не має достатнього досвіду налагодження економічних зв'язків з іншими країнами світу. Тому вона робить перші кроки на шляху до входження у світове господарство. Цьому сприяє створення відповідної правової бази і прийняття законів: Закону про зовнішньоекономічну діяльність України, Закону про створення експортно-імпортного банку, Закону про іноземні інвестиції, а також Декретів Кабінету міністрів України.
• Аналіз структури і обсягів зовнішньої торгівлі України за останні роки свідчить про те, що саме з країнами СНД і Балтії найбільше зріс товарообіг при випереджаючому збільшенні обсягів експорту.
• Важливим для розвитку взаємовигідних торговельно-економічні зв'язків з країнами СНД та іншими країнами світу є зміщення акценту з співробітництва на державному рівні до співробітництва на рівні господарюючих суб'єктів шляхом створення спільних підприємств, транснаціональних промислово-фінансових груп, виробничих корпорацій та інших господарських структур.
• 2.2 Механізм зовнішньої діяльності України
• Виходячи з принципу міжнародного поділу праці, геополітичного становища України, характеру розвитку її продуктивних сил, існуючих науково-технічного та ресурсного потенціалів, механізм зовнішньоекономічної діяльності, що формується в країні, необхідно орієнтувати на реалізацію головної стратегічної мети н сфері зовнішньоекономічної політики -- інтеграцію народногосподарського комплексу України у світову господарську систему, Ця інтеграція передбачає досягнення таких цілей:
• * формування розвинутої ринкової системи господарства, яка базувалася б на загальноприйнятих у світовій практиці принципах, нормах та економічних механізмах;
• * використання можливостей світового ринку для структурної перебудови національного господарства;
• * перетворення зовнішньоекономічної сфери в активний фактор динамічного та високоефективного економічного зростання.
• На відміну від раніше діючої системи державного адміністрування у зовнішній економічній сфері сьогодні повинен забезпечуватися абсолютний пріоритет товарно-грошових, тобто економічних важелів у регулюванні даної сфери діяльності. Саме вони в країнах з ринковою економікою є основними елементами механізму управління господарською діяльністю як на національному, так і на міжнародному рівнях. Тому при розробці нового механізму зовнішньоекономічних зв'язків необхідно відмовитися! від старої методологічної основи регулювання цих процесів.
• В основу функціонування механізму зовнішньоекономічної діяльності повинні бути покладені принципи демократизації, демонополізації зовнішніх економічних зв'язків, які передбачають максимальне скорочення адміністративних обмежень на експорт імпорт, підвищення ролі митного та валютного регулювання народних господарських зв'язків, надання об'єктам зовнішньоекономічної діяльності широкої самостійності згідно з міжнародною практикою.
• Водночас зовнішня економічна політика має відповідати національним інтересам держави, забезпечувати взаємовигідне співробітництво з іноземними партнерами, стимулювати конкуренцію між учасниками зовнішньоекономічної діяльності з метою підвищення якості продукції та послуг на українському ринку. Для створення нового дієвого механізму зовнішньоекономічних зв'язків необхідне вирішення таких основних проблем:
• * формування необхідної законодавчої бази;
• * створення відповідного економічного середовища;
• * розвиток інституційних структур, що регулюють зовнішньоекономічні зв'язки.
• Важливою передумовою і водночас необхідною основою находження та поглиблення економічного співробітництва із зарубіжними партнерами є розвиток правової бази для такого співробітництва. Світова практика свідчить про те, що у міру інтенсифікації міжнародних господарських зв'язків, якісного та кількісного їх зростання надзвичайно ускладнюється характер взаємовідносин між учасниками. А це потребує чіткого правового регулювання як на національному, так і міжнародному рівні.
• Важливими елементами механізму зовнішньоекономічної діяльності в умовах розвитку ринкової системи господарювання є валютна, податкова, кредитна, депозитна, цінова і митно-тарифна політика. Ключовим елементом механізму зовнішньоекономічних зв'язків є валютна політика, за допомогою якої здійснюється політика держави та центрального банку на платіжний баланс, ватний курс та конкурентоздатність національного виробництва.
• Одним з факторів підвищення ділової активності як серед національних товаровиробників і експортерів, так і серед зарубіжних інвесторів є формування сучасної податкової системи на експортно-імпортні операції та прибуток спільних підприємств.
• Дуже важливим інструментом державного впливу на зовнішні економічні зв'язки є кредити та субсидії. Кредитування експорт-імпортних операцій, великих будівельних проектів є невід'ємною частиною міжнародної ділової практики, що прискорює процес кругообігу капіталу.
• Складовою частиною механізму зовнішньої економічної діяльності є митна політика держави, покликана передусім виконувати функцію захисту внутрішнього ринку. Митна політика України повинна передбачати укладання митних союзів із заінтересованими країнами, що посилять їх взаємну довіру, приведе їхню митну політику до узгодженості.
• Ставши на шлях лібералізації зовнішніх економічних зв'язків та побудови відкритої економічної системи, Україна постійно відчуватиме зростаючий вплив тенденцій світового розвитку свої внутрішні господарські процеси.
• міжнародний поділ кооперація праця

• 2.3 Характеристика складових територіального поділу праці та їх аналіз
• Стан ресурсного самозабезпечення України і розвиток її експортного потенціалу, подальша інтеграція економіки України у світове господарство, її ефективність великою мірою залежать від наявних трудових ресурсів країни, які є основним елементом економічного потенціалу.
• Слід провести аналіз показників промисловості за 2006-2008 рр. для чіткої характеристики стану виробничих процесів в Україні.
• У промисловості обсяги виробництва у 2006 р. порівняно з 2007 р. зросли на 4%, тоді як у 2008р. в порівнянні з 2007 р. впали на 13,3%, що свідчить про скорочення промислового виробництва.
• Обсяги виробництва у добувній промисловості у 2006р. порівняно з 2007р. впали на 3,1%, а у 2008р. у відношенні до 2007р. - на 5,1%. Таким чином спостерігаємо негативну тенденцію до скорочення виробництва у добувній галузі промисловості.
• Переробна промисловість також характеризується зниженням обсягів виробництва за період 2007-2008 рр. у порівнянні з 2006-2007 рр. Таку ж ситуацію ми спостерігаємо у легкій, хімічній та нафтохімічній промисловості та машинобудуванні.
• Металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів і виробництво та розподілення електроенергії, газу та води характеризується тяжінням до спаду обсягів виробництва.
• Таким чином спостерігаємо негативну ситуацію у промисловому виробництві, що характеризується спадом обсягів виробництва у всіх галузях протягом 2007-2008 рр. (див. Додаток В)
• Протягом 2006-2007 рр. спостерігаємо зростання обсягів експорту послуг на 1533345,4 тис. дол. США (20,43%), тоді як обсяги імпорту за цей період зросли на 1261223,7 тис. дол. США (33,91%). Тобто за 2006-2007 рр. спостерігаємо позитивну тенденцію до зміни обсягів експортованих та імпортованих послуг.
• Таблиця 2
• Експорт-імпорт послуг з країнами світу протягом 2006-2007 років

Показники, тис. дол. США	2006	2007	Всього
Експорт	7505520,8	9038866,2	25583253,2
Імпорт	3719398,2	4980621,9	13680642

За період 2006-2007 рр. спостерігаємо зростання обсягів експорту та імпорту товарів відповідно на 10928,1 тис. дол. США і 15579,4 тис. дол. США, тоді як обсяги експортованих та імпортованих товарів за період 2007-2008рр. зросли відповідно на 17658,3 тис. дол. США та 24917,3 тис. дол. США. Тобто спостерігається тенденція ресурсозалежності України від зовнішніх постачальників.

Таблиця 3

Експорт-імпорт товарів з країнами світу протягом 2006-2008 років

Показники, млн. дол. США	2006	2007	2008	Всього
Експорт	38368	49296,1	66954,4	154618,5
Імпорт	45038,6	60618	85535,3	191191,9

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, унесених в Україну, у 2006р. становив 16890 млн. дол. США., тоді як у 2008 р. цей показник становив 29542,7млн. дол. США, тобто спостерігаємо збільшення обсягу прямих інвестицій протягом 2006-2008 рр. на 12652,7 млн. дол. США (74,37 %).

Тоді як інвестиції з України протягом 2006-2008рр. зросли на 5977,1 млн. дол. США. Таким чином спостерігаємо позитивну тенденцію до збільшення обсягів інвестицій в Україну і негативне тяжіння до вкладення коштів у іноземне виробництво.



Таблиця 4

Обсяги прямих інвестицій протягом 2006-2008 років

Рік	Прямі інвестиції в Україну, млн. дол. США	Прямі інвестиції з України, млн. дол. США
2006	16890	219,5
2007	21607,3	243,3
2008	29542,7	6196,6
Всього	68040	6659,4

Інвестиції надійшли зі 125 країн світу. Майже половина загального обсягу інвестицій належить інвесторам трьох країн: Кіпру (21,5%), Німеччини (16,5%) та Нідерландів (10,0%). У десятку найбільших інвесторів української економіки також входять: Російська Федерація, Австрія, Сполучене Королівство, Франція, Сполучені Штати Америки, Віргінські Острови, Британські та Швеція.

Значні обсяги іноземних інвестицій зосереджено на підприємствах промисловості - 22,5% загального обсягу прямих інвестицій в Україну, у тому числі переробної - 19,3%. Серед галузей переробної промисловості суттєві обсяги інвестицій унесено у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів; у металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів; хімічну та нафтохімічну промисловість, а також машинобудування.

Прямі інвестиції з України здійснено до 51 країни світу, переважна їхня частка спрямована до Кіпру. "Статистична інформація"

Таким чином спостерігаємо відкритість національної економіки, що зумовлює значний вплив іноземного капіталу на українські галузі виробництва, тоді як український капітал значною частиною йде не на інвестування національного виробництва, а "тікає" за межі держави.

Для розкриття ситуації, що пов'язана із територіальним поділом праці в Україні та його ефективністю розглянемо наступні показники.

У 2007р. порівняно з 2006р. реальний валовий внутрішній продукт становив 107,3%. Тобто спостерігаємо позитивну тенденцію.

Рисунок 2. Зміни реального ВВП протягом 2006-2007рр. (наростаючим підсумком у % до відповідного періоду попереднього року)

Показник ВВП в Україні у 2007 році є стабільніший, ніж у попередньому, але зростання ВВП у 2007р. відбулося в основному за рахунок збільшення валової доданої вартості у торгівлі, переробній промисловості, транспорті та зв'язку.

У той же час у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві спостерігалося зниження обсягів валової доданої вартості, а у добувній промисловості відбулося скорочення темпів її зростання. "Статистична інформація про соціально-економічне становище України"

У 2008р. порівняно з 2007р. реальний валовий внутрішній продукт становив 102,1%. "Статистична інформація" Таким чином спостерігаємо позитивну тенденцію зміни показника реального валового внутрішнього продукту.

Рисунок 3. Зміни реального ВВП протягом 2007-2008рр. (наростаючим підсумком у % до відповідного періоду попереднього року)

У 2007 р. показник валового внутрішнього продукту є більшим ніж у 2008р., тобто спостерігаємо негативну тенденцію зміни валового внутрішнього продукту. У 2008 році показник валового внутрішнього продукту значно змінюється протягом всього року, тобто є нестабільним.

Таким чином в Україні наявна негативна тенденція, оскільки позитивна зміна валового внутрішнього продукту зумовлена скороченням суспільно важливих галузей промисловості і збільшення валової доданої вартості у торгівлі, переробній промисловості, транспорті та зв'язку. У виробництві не прослідковується використання надбань науково-технічного прогресу, тобто українська продукція не може бути реально конкуренто спроможною на світовому ринку.

• 2.4 Проблеми участі України у міжнародному поділі праці

У складі колишнього Радянського Союзу економіка України розвивалась, майже не беручи участі в міжнародному поділі праці, міждержавні господарські зв'язки були відсутні майже повністю. У цього явища були такі причини:

ідеологічні особливості радянської економіки;

обмеженість виходу на світовий ринок, особливості формування цін, обмеженість розвитку прогресивних форм, зовнішньоекономічної діяльності, тобто закрита ринкова економіка;

багаті природні ресурси союзних республік і загальносоюзний поділ праці;

політична ізоляція Радянського Союзу;

командно-адміністративна система управління та відповідна їй система економічних відносин: державна власність, яка ототожнювалася з суспільною; державний план без врахування ефективності використання ресурсів;

монополізація багатьох галузей виробництва;

система зовнішньоекономічних зв'язків, яка відокремлювала внутрішню економіку від світового господарства.

Сьогодні склалися об'єктивні передумови активної участі України в МПП, чому сприяє:

значна зміна системи економічних відносин;

прийняття низки законів та указів Президента про зовнішньоекономічні зв'язки та зовнішньоекономічну діяльність;

прискорення світового науково-технічного прогресу;

необхідність спільного вирішення глобальних проблем людства: демографічної, продовольчої, екологічної, усунення загрози ядерної війни тощо;

структурна перебудова галузей народного господарства;

визнання України та входження її в міжнародні організації.

Незважаючи на це, для активної інтеграції України в МПП необхідно докорінно перебудувати весь зовнішньоекономічний механізм, належно оцінити роль і місце зовнішньоекономічних зв'язків у розвитку народного господарства.

Для ефективного включення України у глобальні економічні структури і процеси необхідно створити ряд передумов. Серед них слід виділити три основні, реалізація яких створить можливості для включення економіки України у глобальні процеси та структури. Це -- системна ринкова трансформація, реструктуризація і відкритість економіки.

• 2.5 Можливості участі України в міжнародному поділі праці
• Розбудова незалежної України об'єктивно потребує входження її у світове господарство на організаційно-економічних засадах ринкових відносин на принципах рівноправності та взаємної вигоди у співробітництві.
• Дипломатичне визнання молодої Української держави більшістю країн світу прискорює й урізноманітнює розвиток її зовнішньоекономічних відносин. Однаковою мірою це стосується як молодих незалежних країн, що утворилися на основі колишнього СРСР і переходять до ринкового тину відносин, так і держав розвинутої ринкової економіки та країн, що розвиваються.
• Об'єктивна необхідність інтеграції України у світове господарство і розвитку її міжнародних відносин безпосередньо випливає передусім з потреб використання у національній системі відтворення міжнародного поділу праці для прискорення переходу до ринкової економіки країни з метою її розвитку і зростання багатства суспільства. Така необхідність сприяє формуванню ефективної структури економіки країни. Зовнішньоекономічні зв'язки в процесі інтеграції України у світове господарство охоплюють також комплекс екологічних проблем, що розв'язуються спільними зусиллями. Нарешті, розвиток зовнішньоекономічних відносин відкриває додаткові можливості у створенні належних умов для задо­волення життєвих потреб народу України.
• Стан ресурсного самозабезпечення України і розвиток її експортного потенціалу Подальша інтеграція економіки України у світове господарство, її ефективність великою мірою залежать від наявних ресурсів країни, які є основним елементом економічного потенціалу. Перш ніж дати характеристику останнього, нагадаємо, що площа України становить 603,7 тис. км². Це приблизно дорівнює території таких європейських країн, як Франція та Швейцарія разом узяті.
• Чисельність населення країни у 2009 р. становила 46053,3 тис. чоловік, що не набагато менше ніж у Великобританії та Франції. Трудові ресурси України в 2009 р. становили 20321,6 тис. чоловік. Спеціалістів з вищою та середньою спеціальною освітою налічується 6,8 млн. чоловік, що становить майже 30% усіх трудових ресурсів країни.
• Україна має великі запаси корисних копалин і надзвичайно вигідне територіальне поєднання сировинних родовищ. Країна володіє значними покладами вугілля, залізної та марганцевої руд, сірки, ртуті, титану, урану, мінеральних солей.
• Україна забезпечена власними ресурсами газу на 22%, нафти - на 8%. Як зазначалося на колегії Державного комітету з нафти і газу, видобуток нафти в Україні в 2010 р., за прогнозами, становитиме 7-7,5 млн. т, газу - 30-31 млрд. м³. Тим часом тільки при нинішніх витратах палива країні потрібно кожного року мати 57-60 млн. т нафти та 115-120 млрд. м³ газу, що змушує нас імпортувати велику кількість вуглеводів, котрі постійно дорожчають на ринках збуту. За таких умов енергетична програма країни має бути зорієнтована передусім на підвищення ефективності власного енергетичного комплексу, розвиток енергозберігаючих технологій, на структурну перебудову економіки. Іншого шляху немає. Тут можна послатися на досвід Японії: значно зменшивши і постійно витримуючи за останні 15 років річне нафто-споживання на рівні близько 50 млн. т, країна збільшила при цьому промислове виробництво майже вдвічі.
• Донбас може забезпечити Україну не тільки вугіллям, а й газом, істотно послабивши залежність країни від зовнішніх джерел надходження. Так, за підрахунками вчених, українська частина вугільного басейну зосереджує понад 1,3 трлн м³ метану, який нині є серйозним ворогом гірників та екології.
...