Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень, висновки та рекомендації дисертації оприлюднені на міжнародних і міжвузівських науково-практичних конференціях: на науково-практичній конференції „Підвищення ефективності агропромислового виробництва в умовах різних форм господарювання” (м. Тернопіль, 2005 р.), на науково-практичній конференції „Конкурентоспроможність аграрного сектора економіки і механізм її підвищення” (м. Тернопіль, 2005 р.), на науково-практичній конференції “Розвиток інфраструктури аграрного ринку і організаційно-економічний механізм її ефективного функціонування” (м. Тернопіль, 2005 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія ресурсозберігаючого використання аграрно-економічного потенціалу на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності - об'єктивна передумова інтеграції країни в світове співтовариство” (м. Тернопіль, 2007).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових праць (5 статей у наукових фахових виданнях і 4 тези доповідей на науково-практичних конференціях), у яких знайшли відображення основні положення дисертаційного дослідження. Загальний обсяг публікацій становить 3,1 д.а.

Розроблено пропозиції щодо формування основних положень національної доктрини інноваційного прориву і виходу на європейські соціально-економічні параметри розвитку сільського господарства, яка базується на відповідних засадах (рис. 2).

Для реалізації запропонованої доктрини доцільно створити Національний комітет інноваційної політики (НКІП), як координуючої та управлінської структури, з виділенням в ньому Департаменту інноваційного розвитку сільського господарства.

Рис. 2. Національна доктрина інноваційного прориву сільського господарства

Фінансування інноваційних програм необхідно здійснювати за рахунок відповідно сформованих фондів та коштів державного бюджету.

З метою реалізації інноваційної політики запропоновано створити при державних обласних адміністраціях ради з науково-технічного та інноваційного розвитку з дорадчо-консультаційними функціями. Головне завдання таких рад - забезпечення єдиного інформаційного простору, формування регіональних науково-технічних програм, організація конкурсу регіональних інноваційних проектів, їх експертизи та реалізації.

Для налагодження взаємодії науки і бізнесу, сприяння комерціалізації прикладних наукових розробок, трансферу технологій необхідно: сформувати національну інформаційну мережу та відповідний банк даних про науково-технічні розробки, готові для комерційного використання й актуальні для установ, підприємств, організацій України; створити регіональні Центри комерціалізації науково-технічних розробок і трансферу технологій; надавати податкові пільги організаціям та установам різних форм власності, що беруть участь у виконанні Програм інноваційного розвитку та регіональних програм.

Запропонована концепція переходу сільського господарства регіону на інноваційну модель передбачає: створення в області інноваційної інфраструктури; запровадження програмно-цільового принципу управління інноваційною діяльністю; створення системи підготовки спеціалістів для основних галузей високотехнологічного виробництва; механізм функціонування регіональної інформаційно-консалтингової мережі; визначення джерел фінансування процесу створення та функціонування інноваційної системи області.

Встановлено, що висока ефективність інновацій в розвитку сільського господарства досягається при раціональному поєднанні функціонування формувань великого і малого інноваційного бізнесу. На регіональному рівні цього можна досягти шляхом створення технопарків (рис. 3).

Рис. 3. Раціональне поєднання діяльності великих і малих інноваційних формувань на регіональному рівні

Запропонована структура Тернопільського технопарку включає Тернопільський технічний університет ім. Пулюя, підприємства його інфраструктури, інші наукові установи. Технопарк створюється для того, щоб найбільшою мірою полегшити та зміцнити взаємодію науково-дослідних та аграрно-промислових секторів. Він має забезпечувати комерціалізацію науково-технічної діяльності та прискорювати просування нововведень у сфері аграрного і аграрно-промислового виробництва. Підраховано, що в умовах науково-технічного парку необхідно 5 років на створення і просування на ринок нової продукції та ще 2-3 роки необхідно, щоб повернути витрачені кошти.

Технопарк перетворює вхідні ресурси на виході в інноваційні послуги і продукти. До вхідних ресурсів належать інтелектуальні ресурси, інвестиції, земельні ділянки, будівлі, устаткування та інфраструктура, а до вихідних послуг і продуктів - інформаційні, комунікаційні, маркетингові, навчальні, консалтингові, лізингові, фінансові та науково дослідні послуги та інноваційні продукти.

На сучасному етапі розвитку сільського господарства важливо забезпечити підтримку державою малого інноваційного бізнесу як фактора інноваційної політики. Серед групи підприємств малого інноваційного бізнесу найбільший потенціал мають: впроваджувальні фірми; фірми-паростки; обслуговуючі фірми; проектні бригади; венчурні фірми; інжинірингові фірми.

Обґрунтовано розвиток бізнес-інкубатора Тернопільського технічного університету ім. Пулюя, який спеціалізується на створенні сприятливих умов для виконання й ефективної діяльності малих інноваційних фірм, що реалізують оригінальні науково-технічні ідеї, та надає їм матеріальні послуги.

Інкубаційний період інноваційної фірми триває 2-3 роки. Після закінчення цього терміну фірма виходить із складу бізнес-інкубатору і працює самостійно. Призначення бізнес інкубаторів полягає в початковій і передпочатковій підтримці малого інноваційного підприємництва, а також в допомозі малим підприємствам, що бажають розпочати свою справу.

Фінансування інноваційної діяльності передбачено здійснювати за рахунок поєднання різних джерел: самофінансування за рахунок накопиченого прибутку та амортизаційного фонду і поточних амортизаційних відрахувань, резервного фонду, власного капіталу у вигляді статутного фонду; позикових коштів за рахунок банківських кредитів, комерційних кредитів, лізингу, коштів, що отримують підприємства від розміщення на фондових ринках облігацій; залучених коштів, які можуть бути отримані від реалізації акцій серед акціонерів, кошти від додаткового другого випуску акцій; коштів урядових регіональних фондів і програм, які включають кошти державного інноваційного фонду, кошти, що виділяються на державні та галузеві науково-технічні програми, кошти фонду фундаментальних досліджень та науково-технічних програм, кошти міжнародних фондів.

Важливим напрямом інноваційної політики визначено залучення венчурного капіталу до фінансування дрібного інноваційного бізнесу. У сучасних умовах посиленню ролі венчурного капіталу сприяють як високі технології, так і традиційні, що забезпечують зростання доходів та прибутковості.

Для підвищення інноваційного потенціалу сільського господарства і посилення ролі науки та наукової діяльності запропоновано активізувати державну підтримку інноваційного розвитку, передбачено здійснювати цілеспрямовано й поетапно, не тільки стосовно фінансових потреб науки, але й безпосередньо сільського господарства, залежно від можливостей держави.

В основу системи державної підтримки інноваційного розвитку сільського господарства мають бути покладені принципи відповідності провідних напрямів науково-технічного розвитку основним проблемам і перспективам розвитку галузі.

Обґрунтовано напрями державної підтримки інноваційної діяльності в таких формах як субсидії, що є безповоротною допомогою й виділяються учасникам інноваційної діяльності в критичні моменти становлення та розвитку; дотації - асигнування з бюджету на покриття збитків від інноваційної діяльності основних учасників, а також на розвиток інноваційної інфраструктури.

Запропоновано такі види оцінювання інновацій: науково-технічне, економічне, ресурсне, соціальне, екологічне. Економічна ефективність інноваційного проекту визначається розміром доходів або прибутку, одержаних за рахунок реалізації інновації протягом життєвого циклу проекту.

При прийнятті рішення щодо реалізації інноваційного проекту слід враховувати вартість капіталу, залученого з різних джерел на різних стадіях життєвого циклу інноваційного проекту, і очікуваний прибуток від реалізації інноваційної продукції.

ВИСНОВКИ

Результатом дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення і нове вирішення наукових і методичних проблем інноваційного забезпечення розвитку сільського господарства. Основні наукові та прикладні результати, а також рекомендації щодо їх використання полягають у наступному.

1. Інноваційне забезпечення розвитку сільського господарства - це створення відповідної інноваційної інфраструктури, залучення новостворених і вдосконалених конкурентоспроможних технологій, продукції або послуг, а також організаційно-технічних рішень виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і соціальної сфери, здійснення діяльності, спрямованої на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, які в сукупності забезпечують підвищення конкурентоспроможності галузі.

2. Сутність державної інноваційної аграрної політики полягає в сукупності форм і методів діяльності держави, зорієнтованих на створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва й реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції за рахунок створення взаємопов'язаних механізмів інституційного, ресурсного забезпечення підтримки та розвитку інноваційної діяльності, формування мотиваційних факторів активізації інноваційних процесів.

3. Інноваційна діяльність у сільському господарстві характеризується як комплексний процес створення нових або більш продуктивних високоврожайних сортів, поголів'я худоби, елітного насіння, високопродуктивних сільськогосподарських машин і агрегатів тощо, впровадження прогресивних техніко-технологічних, організаційно-економічних й управлінських рішень. Орієнтацію сільського господарства на інноваційний шлях розвитку можна визначити шляхом аналізу спроможності, можливості й готовності підприємства до інноваційної діяльності.

Інноваційний потенціал сільського господарства відображає його здатність виробляти наукоємну продукцію, яка відповідає вимогам світового ринку, характеризує готовність галузі до реалізації програми інноваційних стратегічних змін і залежить від параметрів організаційних структур менеджменту, професійно-кваліфікаційного складу промислово-виробничого персоналу, зовнішніх умов діяльності тощо.

5. Обґрунтовано стратегії інноваційного розвитку сільського господарства, побудовані на основі поєднання моделей стратегій перенесення, запозичення, нарощування, які стимулюють реалізацію довгострокової мети - структурну перебудову виробництва на базі високих технологій, скорочення енерго-, матеріало- і трудомісткості виробництва - підвищення конкурентоспроможності аграрної продукції.

6. Удосконалено методи оцінювання економічної ефективності інноваційно-інвестиційних проектів, які включають визначення наступних показників: інтегрального показника ефективності, розрахованого на основі чистої теперішньої (дисконтованої) вартості; індексу рентабельності інвестицій; внутрішньої норми рентабельності (дохідності); терміну окупності та межі беззбитковості проекту.

7. Обґрунтовано національну доктрину інноваційного прориву сільського господарства та виходу на європейські соціально-економічні параметри розвитку, в якій визначено шляхи і механізми її реалізації, що передбачають концентрацію на основних напрямах науково-технічного й освітнього аграрного потенціалу країни, інтеграцію в точках концентрації зусиль провідних наукових установ і навчальних закладів на підставах конкурентності, створення національної і регіональних інноваційних інфраструктур, формування організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку сільського господарства.

8. Розроблено концепцію переходу до інноваційної моделі розвитку аграрної економіки Тернопільської області, яка передбачає: визначення організаційних, фінансових і правових засад створення в регіоні єдиної інноваційної системи, запровадження програмно-цільового принципу управління інноваційною діяльністю; створення системи підготовки спеціалістів для основних галузей високотехнологічного виробництва; механізм функціонування регіональної інформаційно-консалтингової мережі; визначення джерел фінансування процесу створення та функціонування інноваційної системи області. Запропоновано структуру Тернопільського технопарку, яка включає Тернопільський технічний університет ім. Пулюя, підприємства його інфраструктури, інші наукові установи. Технопарк має забезпечувати комерціалізацію науково-технічної діяльності і прискорювати просування нововведень в сфері аграрного і аграрно-промислового виробництва.

10. Обґрунтовано напрями інноваційної політики, пов'язані з розвитком бізнес-інкубаторів, державною підтримкою впроваджувальних фірм, фірм-паростків, обслуговуючих фірм, проектних бригад, венчурних та інжинірингових фірм, інших формувань малого бізнесу, що реалізують оригінальні науково-технічні ідеї.

11. Обґрунтовано складові елементи ринкового регулювання інноваційного розвитку, що включають сукупність науково-технічних, виробничих, управлінських, фінансово-збутових та інших заходів, пов'язаних із просуванням нової чи поліпшеної продукції на ринок, та шляхи і методи реалізації інноваційних проектів.

12. Для підвищення інноваційного потенціалу сільського господарства і посилення ролі науки та наукової діяльності запропоновано здійснювати цілеспрямовану й поетапну державну підтримку інноваційного розвитку не тільки стосовно фінансових потреб науки, але й безпосередньо сільського господарства, залежно від можливостей держави. В основу системи державної підтримки інноваційного розвитку сільського господарства мають бути покладені принципи відповідності провідних напрямів науково-технічного розвитку основним проблемам і перспективам розвитку галузі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Федун І.Л. Інноваційно-інвестиційне забезпечення системного оновлення технічного потенціалу // Наукові записки / Зб. наук. праць. - Т.: Вид-во “Економічна думка” ТДЕУ, 2006. - Вип. 15. - С. 218-222.

2. Федун І.Л. Зарубіжний досвід інвестиційної підтримки інноваційної діяльності підприємств // Економіка АПК. - 2006. - № 10. - С. 47-54.

3. Федун І.Л. До сутності інноваційної діяльності підприємств // Економіка АПК. - 2006. - №11. - С. 65-69.

4. Федун І.Л. Державна підтримка інноваційного розвитку підприємства // Агроінком. - 2006. - №11-12. - С. 57-62.

5. Федун І.Л. Інноваційний напрям розвитку сільського господарства // Інноваційна економіка. - 2007. - №2. - С. 24-31.

Тези науково-практичних конференцій:

6. Федун І.Л.Особливості розвитку інноваційного підприємництва // Підвищення ефективності агропромислового виробництва в умовах різних форм господарювання / Тези доп. наук.-практ. конф. Тернопіль, 14 квіт. 2005 р. - Т.: ТАНГ, 2005. - С. 212-214.

7. Федун І.Л. Оцінка ризиків в інноваційному підприємництві // Конкурентоспроможність аграрного сектора економіки і механізм її підвищення / Тези доп. наук.-практ. конф. Тернопіль, 6 трав. 2005 р. - Т.: ТДЕУ, 2005. - С. 210-217.

8. Федун І.Л. Державне регулювання інноваційної діяльності // Розвиток інфраструктури аграрного ринку і організаційно-економічний механізм її ефективного функціонування / Тези доп. наук.-практ. конф. Тернопіль, 21 верес. 2005 р. - Т.: ТДЕУ, 2005. - С. 217-222.

9. Федун І.Л. Необхідність переходу до інноваційної моделі розвитку суспільства // Стратегія ресурсозберігаючого використання аграрно-економічного потенціалу на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності - об'єктивна передумова інтеграції країни в світове співтовариство/ Зб. тез доп. міжнар. наук.-практ. конф. Тернопіль, 18 трав. 2007 р. - Т.: ТНЕУ, 2007. - С. 261-263.

АНОТАЦІЯ

Федун І.Л. Інноваційне забезпечення розвитку сільського господарства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук, Київ, 2007.

Дисертація присвячена питанням формування інноваційної інфраструктури та інноваційного забезпечення розвитку сільського господарства. В роботі узагальнено теоретичну сутність і наведено характеристику інноваційної діяльності в сільському господарстві, висвітлено методичні основи дослідження інноваційного розвитку галузі. Визначено економічну ефективність інноваційного розвитку сільськогосподарського виробництва, обґрунтовано напрями формування його національної інноваційної моделі, визначено механізм державної підтримки інновацій, запропоновано механізм ринкового регулювання інноваційного розвитку сільського господарства.

Вперше здійснено комплексний підхід до обґрунтування сутності інновації і стратегії інноваційного розвитку аграрного сектору економіки. Визначено зміст інноваційної моделі розвитку сільського господарства і державної інноваційної аграрної політики. Розвинуто напрями орієнтації сільського господарства на інноваційну модель розвитку. Визначено складові елементи ринкового і державного регулювання інноваційних процесів економічного розвитку сільського господарства.

Ключові слова: інновації, інноваційна структура, інноваційна діяльність, сільське господарство, венчурне фінансування, державна підтримка, ринкове регулювання, інноваційна модель.

АННОТАЦИЯ

Федун И.Л. Инновационное обеспечение развития сельского хозяйства. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Национальный научный центр “Институт аграрной экономики” Украинской академии аграрных наук, Киев, 2007.

Диссертация посвящена вопросам формирования инновационной инфраструктуры, обоснования инновационной политики в практику развития сельского хозяйства отечественных и мировых достижений научно-технического прогресса. В работе обобщена теоретическая сущность и приведена характеристика инновационной деятельности в сельском хозяйстве, отражены методические основы исследования инновационного развития отраслей сельского хозяйства. Осуществлена оценка потенциальных возможностей инновационного развития сельскохозяйственного производства и уровня их использования, проанализированы состояние и эффективность технико-технологических новшеств в сельском хозяйстве, определена экономическая эффективность инновационного развития сельскохозяйственного производства.

Установлено, что инновационное развитие сельского хозяйства Украины базируется на сочетании государственной аграрной и инвестиционной политики, формировании стратегии повышения национальной конкурентоспособности, обеспечении тесной интеграции производства и науки, поступательном развитии научно-технической сферы. Главной задачей государственной инновационной политики при этом является создание социально-экономических, организационных и правовых условий для эффективного воспроизводства, развития и использования научно-технического потенциала страны, выбор приоритетных направлений, сфер и методов внедрения инноваций, концентрация ресурсов с целью использования объектов интеллектуальной собственности.

Разработаны подходы к решению проблем инновационного развития сельскохозяйственного производства. Установлено, что наиболее эффективным с точки зрения надежной перспективы развития отрасли является рынок собственных научно-технических разработок, который освоен только на 5-10% с возможным использованием высокотехнологических разработок передовых стран мира.

Исследование состояния инновационного развития региона показало, что в 2006 г. усовершенствованные производственные процессы осуществлялись на каждом четвертом предприятии, что значительно меньше по сравнению с 2005 г. Из прогрессивных технологических процессов большая часть направлена на экономное использование материальных и энергетических ресурсов.

На примере сельскохозяйственного предприятия проведено экономическую оценку источников финансирования инновационного проекта внедрения современных энергосберегающих технологий выращивания сельскохозяйственных культур. Установлено, что более приемлемым вариантом финансирования инвестиционных потребностей в современных условиях является лизинговый кредит, с помощью которого возможно преодоление финансовых препятствий, которые ныне существуют.

Обоснованы направления формирования национальной инновационной модели развития сельского хозяйства Украины, определен механизм государственной поддержки инноваций в сельском хозяйстве, предложен механизм рыночного регулирования инновационного развития сельского хозяйства.

Впервые осуществлен комплексный подход к обоснованию сущности инновации и стратегии инновационного развития сельского хозяйства. Определенно содержание инновационной модели развития сельского хозяйства и государственной инновационной аграрной политики, направления ориентации сельского хозяйства на инновационную модель развития, которая охватывает цикл от разработки научно-технической идеи до ее реализации на коммерческой основе и предусматривает такие этапы: выявление потребности в нововведении; сбор информации о возможных нововведениях, которые обеспечивают решение проблемы; оценивание инновационных проектов по критериям возможности их реализации и экономической целесообразности; принятие решений о внедрении инновации; институционализации нововведения.

Обоснован механизм развития венчурного финансирования инновационной деятельности. Определены составные элементы рыночной и государственного регулирования инновационного развития сельского хозяйства.

Предложена национальная доктрина инновационного прорыва и выхода на европейские социально-экономические приоритеты развития сельского хозяйства. Предложено создать при государственных областных администрациях Советы с научно-технического и инновационного развития с консультационными функциями, а также с обеспечением единого информационного пространства, формированием региональных научно-технических программ, организации конкурса региональных инновационных проектов.

Разработана структура технопарка, который должен обеспечивать коммерциализацию научно-технической деятельности и ускорение продвижение инноваций в сфере аграрного и агропромышленного производства. Обосновано развитие бизнес-инкубатора, условие эффективной деятельности малых инновационных фирм, которые реализуют оригинальные научно-технические идеи.

Определены источники финансирования научно-технических программ, которые предусматривают самофинансирование за счет накопленной прибыли, амортизационного фонда, резервного фонда, собственного капитала в виде уставного фонда, заемных средств банковского и коммерческого кредитования, лизинга, правительственных региональных фондов и программ, государственного инновационного фонда, средства международных фондов и др.

Основные результаты диссертационного исследования внедрены в практику.

Ключевые слова: инновации, инновационная структура, инновационная деятельность, сельское хозяйство, венчурное финансирование, государственная поддержка, рыночное регулирование, инновационная модель.

SUMMARY

Fedun I.L. Innovative providing of development of agriculture, it is Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of economic sciences after speciality 08.00.03 is an economy and management a national economy, it is the National scientific center “Institute of agrarian economy” the Ukrainian academy of agrarian sciences, Kyiv, 2008.

Dissertation is devoted the questions of fomiing of innovative infrastructure and innovative providing of development of agriculture. In work generalized theoretical essence and description of innovative activity is resulted in agriculture, methodical bases of research of innovative development of industries of agriculture are reflected. Certainly economic efficiency of innovative development of agricultural production, grounded directions of forming of national innovative model of development of agriculture of Ukraine, certainly mechanism of state support of innovations, the mechanism of the market adjusting of innovative development of agriculture is offered.