Малий бізнес в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. РОЗВИТОК МАЛОГО БІЗНЕСУ ЯК ФАКТОР ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

1.1 Правові аспекти функціонування малого бізнесу

1.2 Малі підприємства: суть, система організації та принципи діяльності

1.3 Місце малого бізнесу в економіці України на сучасному етапі ринкової трансформації

2. АСПЕКТИ РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

2.1 Фактори, що визначають розвиток малого бізнесу в Україні

2.2 Труднощі становлення малого бізнесу в Україні

2.3 Оцінка розвитку малого бізнесу в Україні

3. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАХОДИ СПРИЯННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Актуальність теми. Формування сприятливого середовища для розвитку малого бізнесу є одним з пріоритетних напрямів економічної політики держави, особливо в умовах її кризового стану. Це підтверджується тим, що близько 60% валового внутрішнього продукту у розвинених країнах створює малий бізнес, він є джерелом наповнення бюджетів всіх рівнів, сприяє підвищенню рівня зайнятості та скороченню безробіття.

Розвиток та функціонування малого бізнесу відбувається в межах формату, який визначає держава. Відсутність результативної державної підтримки малого бізнесу здатна не лише перешкодити функціонуванню національної економіки сьогодні, а й спричинити несприятливі наслідки для її розвитку в майбутньому.

В Україні сектор малого бізнесу, який за своєю природою повинен бути стимулом економічного прогресу, не виконує зазначеної функції і не забезпечує достатнього рівня впливу на процеси реформування ринкової економіки держави. бізнес економіка ринковий підприємство

В зарубіжній економічній літературі теоретичні та прикладні питання розвитку підприємництва, ролі державного регулювання та сприяння підприємницькій діяльності досліджуються давно і ґрунтовно. Широко відомі наукові праці С. Брю, Дж. Кейнса, К. Макконелла, В. Ойкена, А. Сміта та інших. Значний внесок у розв'язання проблеми державної підтримки малого бізнесу зробили такі вітчизняні науковці: С.М. Береславський, З.С. Варналій, Т.А. Говорушко, В.М. Геєць, С.Г. Дрига, Д.О. Ісаченко, П.В. Круш, О.В. Кужель, Д.В. Ляпін, І.Т. Манцуров, О.Ю. Оболенський, С.К. Реверчук, О.Ф. Тимченко та інші.

Разом з тим, багато питань, пов'язаних зі створенням державою умов для випереджаючого розвитку малого бізнесу, залишаються невисвітленими та потребують поглибленого дослідження. Зокрема, потребують подальшого дослідження напрями державної підтримки розвитку малого бізнесу в Україні та інструментарій їх реалізації.

Важливим напрямком економічних реформ в Україні є створення сприятливого середовища для формування та функціонування суб'єктів малого підприємництва, які є одним з дійових засобів розв'язання першочергових соціально-економічних проблем. Серед них можна назвати: прискорення структурної перебудови економіки; забезпечення насиченості ринку товарами та послугами; створення конкурентного середовища; істотне поповнення місцевих бюджетів; створення додаткових робочих місць; вирішення питання зайнятості в кризових регіонах, які є потенціальними осередками високого рівня структурного безробіття; поліпшення загальних параметрів інвестиційного клімату; забезпечення ефективного використання місцевих сировинних ресурсів.

У сучасних умовах кризових явищ в економіці та обмеженості фінансових ресурсів найшвидше і найефективніше вирішуватимуть ці проблеми саме суб'єкти господарювання малого бізнесу -- малі підприємства, які не потребують великого стартового капіталу і мають високу оборотність ресурсів. Тепер, як ніколи, у ринковому середовищу створено сприятливі об'єктивні передумови для подальшого розвитку малого та середнього бізнесу. Конституцією і законодавством України затверджено рівні права всіх форм власності та право кожного громадянина на підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. На це спрямовані заходи і практичні дії, пов'язані з реформуванням власності та створенням об'єктивних передумов для динамізації розвитку малого та середнього бізнесу. Цьому сприяла і проведена державою робота з роздержавлення та приватизації державного майна.[8]

Предмет і об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є процеси формування та розвитку малого бізнесу в Україні. Предметом дослідження є відносини які склалися в процесі розвитку малого бізнесу в Україні.

Мета і задачі дослідження. Мета даної роботи полягає у розкритті теоретико-методологічних засад розвитку малого бізнесу. Для досягнення цієї мети були поставлені наступні завдання;

- дослідити правовий аспект функціонування малого бізнесу;

- вивчити і узагальнити зарубіжний досвід розвитку малого бізнесу;

- визначити основні етапи розвитку малого бізнесу в Україні;

- визначити шляхи поліпшення малого бізнесу в Україні.



1. РОЗВИТОК МАЛОГО БІЗНЕСУ ЯК ФАКТОР ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

1.1 Правові аспекти функціонування малого бізнесу

Для забезпечення довгострокового зростання економіки важливе значення має задіяння потенціалу малого бізнесу, що, в свою чергу, передбачає створення належних умов для його розвитку з врахуванням його економічної природи та специфічних особливостей.

Специфіка малого бізнесу обумовлює необхідність його державної підтримки в сучасних економічних умовах. Навіть у розвинених країнах з давніми традиціями підприємництва малий бізнес потребує державної підтримки для повноцінного виконання своєї значної економічної та соціальної ролі. В провідних країнах світу, зокрема у США, Японії, Німеччині, Франції, створена чітка і розгалужена система державної підтримки малого бізнесу. В Україні потреба в системній державній підтримці малого бізнесу є ще більшою, ніж у країнах з розвиненою ринковою економікою, оскільки малі підприємства найбільш вразливі до дії таких негативних факторів, як невизначеність економічної стратегії, надмірний податковий тиск, значна бюрократизація державного апарату тощо. Разом з тим, на даний час комплексна система державної підтримки малого бізнесу ще не сформована, зроблені лише певні кроки в цьому напрямі.

Системний підхід щодо державної політики підтримки малого бізнесу в Україні був започаткований у 1996-1997 роках, коли було конституційно закріплено основи підприємницької діяльності. Кабінет Міністрів України затвердив Концепцію державної політики розвитку малого підприємництва (Постанова Кабінету Міністрів України № 404 від 03.04.1996 р.), а також розроблену у відповідності з цією концепцією Програму розвитку малого підприємництва в Україні на 1997-1998 роки.[7]

У відповідності з вищезазначеною Концепцією та прийнятою в її розвиток Програмою основними напрямами підтримки малого бізнесу є:

- формування нормативно-правової бази функціонування малого підприємництва;

- удосконалення податкової та фінансово-кредитної політики у сфері малого бізнесу;

- забезпечення інформаційної підтримки малого підприємництва;

- сприяння впровадженню сучасних технологій та інновацій на малих підприємствах, їх матеріально-технічна підтримка;

- стимулювання зовнішньоекономічної діяльності малих підприємств, сприяння їм у отриманні міжнародної фінансової і технічної допомоги;

- кадрове, а також науково-методичне забезпечення розвитку малого підприємництва.

Вказані положення отримали в подальшому певний розвиток в інших нормативних документах, були втілені у регіональних програмах розвитку малого бізнесу тощо. Разом з тим, на практиці ефективність відповідних дій виявилася досить низькою, отже, система державної підтримки малого бізнесу - практично не сформованою. Основні причини такої ситуації пов'язані з відсутністю у держави необхідних фінансових ресурсів та складнощами реформування економіки на сучасному етапі.

У 1998 році зі створенням Державного комітету з питань підприємництва (Держпідприємництва, нині Державний комітет з питань регуляторної політики і підприємництва) почався наступний етап політики державної підтримки малих підприємств. Важливим кроком у цьому напрямі стало підписання Президентом України Указу “Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності”. Згаданий Указ заклав основи єдиної регуляторної політики у сфері підприємництва. На рівні державної політики було визнано необхідність зменшення державного втручання в підприємницьку діяльність, відмови від патерналізму з боку держави по відношенню до малого бізнесу, формування середовища, сприятливого для розвитку підприємництва, шляхом усунення адміністративних бюрократичних бар'єрів. Створення Держпідприємництва забезпечило інституціалізацію зазначених політичних орієнтирів.

Завдяки реалізації відповідної державної політики та активізації громадського впливу представників малого бізнесу, останнім часом спостерігаються певні позитивні зрушення в сфері удосконалення нормативно-правового регулювання підприємницької діяльності, усунення правових та адміністративних перешкод на шляху розвитку малого підприємництва, запровадження нових підходів до державного регулювання на місцевому рівні.

Досить очевидно, що заходи державної підтримки малого бізнесу, які потребують скільки-небудь значного фінансового забезпечення, на даному етапі не можуть бути ефективно реалізовані. Тому найбільш реальним і дієвим резервом державної підтримки малого підприємництва у найближчій перспективі є вдосконалення нормативно-правового регулювання у відповідній сфері. Важливі напрями такого вдосконалення витікають із вищезгаданої концепції. Це:

- встановлення чітких і надійних правових гарантій, які забезпечували б свободу і захист підприємницької діяльності;

- розробка і прийняття нормативних актів, спрямованих на забезпечення розвитку ринкових відносин;

- удосконалення діючого законодавства, що регулює підприємницьку діяльність, з метою усунення внутрішніх суперечностей і скасування норм, які перешкоджають розвитку приватної ініціативи та підприємництва.

Заходи, відповідні вказаним положенням, реалізовані на даний час фрагментарно. Актуальною залишається проблема внесення комплексних змін та доповнень до діючого законодавства, які були б спрямовані на державну підтримку малого бізнесу. Необхідно також забезпечити подальший системний розвиток нормативно-правового регулювання у цьому напрямі і створити постійно діючий механізм аналізу, оцінки ефективності та вдосконалення нормативних актів, які забезпечують державну підтримку малого бізнесу.

1.2 Малі підприємства: суть, система організації та принципи діяльності

Малий та середній бізнес здійснюється шляхом створення розгалуженої системи малих підприємств. Згідно із Законом України “Про підприємства” до малих відносяться такі підприємства:

-- у промисловості й будівництві -- з числом працюючих до 200 чоловік;

-- у науці й науковому обслуговані -- до 100 чоловік;

-- в інших галузях виробничої сфери (крім роздрібної торгівлі) -- до 50 -- у галузях нематеріального виробництва -- до 25 чоловік;

-- у роздрібної торгівлі -- до 15 чоловік.

Законодавство України надає широкі права щодо створення малих та середніх підприємств. Так, засновниками їх могуть бути орендні, колективні, спільні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства та інші підприємства й організації, а також громадяни, члені сімей, інші особи, що спільно ведуть трудове господарство.

Малі підприємства -- досить поширена й ефективна форма господарювання. Вони мають багато таких рис, які не можуть бути притаманні великим підприємствам. Саме мале підприємництво здатне найоперативніше реагувати на кон'юнктуру ринку і таким чином надавати ринковий економіці необхідної гнучкості. Ця властивість малого та середнього бізнесу набуває особливого значення в сучасних умовах, коли відбувається швидка індивідуалізація і диференціація споживацького попиту, прискорення науково-технічного прогресу, розширення номенклатури товарів і послуг.

За характером діяльності у малому бізнесу можна виділити декілька видів підприємств. До першого виду належать індивідуальні (засновані на особистій власності окремої особи та виключно на її праці) або сімейні (засновані на власній праці членів однієї сім'ї, які проживають разом) підприємства. Майно такого підприємства формується з майна громадянина (сім'ї), одержаних доходів та інших законних джерел.

Інший вид -- кооперативи або колективні підприємства, чисельність працюючих у яких не перевищує установлених обмежень. Майно кооперативу формується за рахунок вкладів учасників, одержаних доходів та інших законних джерел і належить його учасникам на правах пайової часткової власності.

Крім названих вище, можуть створюватися й інші малі підприємства. Законодавством передбачається можливість утворення на території України іноземних, а також спільних підприємств. [1]

Серед характерних особливостей діяльності малих підприємств слід виділити найважливіші моменти: по-перше, підприємець сам вибирає, що, як і для кого виробляти. Будь-якої регламентації “зверху” він тут позбавлений; по-друге, підприємець має можливість застосувати найману працю.

На розвиток малого бізнесу найбільший вплив роблять наступні фактори:

у розвитку засобів зв'язку відбувся стрибок;

розширення сфери послуг, що базується на малих підприємствах;

зменшення вартості і спрощення використання інформаційних систем;

підвищився загальноосвітній рівень людей з одночасним нагромадженням досвіду у великих компаніях;

сприяння малими фірмами рішенню питання про безробіття;

скорочення робочої зміни;

велика конкурентноспособность за рахунок менших витрат, зв'язаних зі зниженням накладних витрат і менших коливань заробітної плати.

1.3 Місце малого бізнесу в економіці України на сучасному етапі ринкової трансформації

Державна політика у сфері розвитку малого бізнесу -- це важлива органічна складова діяльності органів державної влади зі створення здорової, потужної економіки, розбудови національного підприємництва загалом. У зв'язку з цим надзвичайно важливе усвідомлення необхідності подолати протиставлення малого та середнього бізнесу великому капіталу і великим підприємствам. Подібна тенденція, як нещодавно підкреслив Президент України, у нас побутує давно, суперечачи стратегічним цілям економічного розвитку, і потребує наукового спростування. Лише великий національний капітал у союзі з малим та середнім бізнесом може стати основою реальної суверенності національної економіки, базовою, несучою її конструкцією. Уявлення про економіку як сукупність дрібних крамарів сприяє не лише економічному, а й політичному зовнішньому диктату стосовно України.

Економічна структура України останніми роками докорінно змінилася. Відома дослідниця проблем підприємництва, зокрема малого бізнесу, О. Кужель відзначає, що поряд із державним сектором економіки виник і розвивається, ставши її функціональним стрижнем, приватний сектор товаро-виробництва, зорієнтований на самокеровані механізми ринкового середовища. В 2012р. у недержавному секторі діяло 94,3% підприємств. Як свідчать результати соціологічного дослідження, проведеного неурядовими організаціями, в Україні понад 1 млн. осіб займаються бізнесом одноосібно.

Оцінюючи роль малого бізнесу у наступний час у царині зайнятості населення на основі зіставлення відомостей, наведених у попередньому абзаці та в табл. А.1 та табл. В.1, потрібно брати до уваги методологію обліку, що застосовувалася Державним комітетом статистики України.

До населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності, відносилися особи працездатного (включаючи чоловіків віком 16--59 років і жінок віком 16--54 роки) і старшого віку та підлітки, зайняті економічною діяльністю: працювали за наймом на умовах повного (неповного) робочого дня (тижня), роботодавці, особи, які самостійно забезпечували себе роботою, включаючи підприємців, безкоштовно працюючих членів їх сімей, служителі релігійних культів, військові кадрової служби, спецконтингент та ін. Дані про чисельність населення, зайнятого у всіх сферах економічної діяльності, розраховувалися в середньому за рік на підставі даних підприємств та організацій (про кількість працюючих за наймом тощо), матеріалів вибіркового обстеження населення з питань економічної активності (про кількість зайнятих самостійною діяльністю та в особистому підсобному сільському господарстві), вибіркового обстеження селянських (фермерських) господарств та на кількість, не виявлену під час вибіркового обстеження населення з питань неформальної зайнятості. У кількості зайнятого населення не враховувалися: учні працездатного віку, які навчаються з відривом від виробництва; військові строкової служби та жінки, які перебувають у відпустці під час вагітності, пологів та догляду за дитиною до досягнення нею віку згідно з чинним законодавством, а також іноземні громадяни.

До населення, зайнятого в галузях економіки, відносилися працівники державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій; працівники колективних сільськогосподарських підприємств; особи, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві; зайняті у малих, приватних підприємствах; міжнародних організаціях; фермерських господарствах. Середньорічна кількість робітників і службовців розраховувалася на підставі середньооблікової кількості працюючих за наймом на підприємствах, в установах, організаціях та громадських об'єднаннях. Указана кількість не охоплювала такі категорії працівників, як сумісники та працюючі за договором підряду.

Отже, малий бізнес охоплював більше 2051,3 тисяч зайнятих, або 26,7 % від загальної кількості населення України, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності.[11]

2. АСПЕКТИ РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

2.1 Фактори,що визначають розвиток малого бізнесу в Україні

Малі підприємницькі структури є досить нестійкими. Статистичні дослідження, проведені в США та інших західних країнах, свідчать, що з 100 фірм, які розпочинають діяльність одночасно, у перший рік свого існування зазнають невдачі 20, в другий -- 17, на кінець третього року продовжують функціонувати близько половини фірм, а на кінець п'ятого -- тільки 33 %. Ще більш нестійкими є малі підприємства України.

На процес формування, розвитку та стабілізації роботи малих форм підприємництва впливає велика кількість різноманітних факторів, які доцільно класифікувати за сферою та характером впливу.

Табл. 2.1 Класифікація факторів за сферою та характером впливу

Ознака класифікації	Групи факторів
За сферою впливу	Зовнішні а) базові б)доповнюючи Внутрішні
За характером впливу	Соціально-психологічні Організаційно-правові Фінансово-економічні

Зовнішні фактори -- це компоненти середовища, в якому функціонує приватне підприємство, зокрема, малий бізнес. Вони поділяються на базові та доповнюючи. Основним базовим фактором є наявність законів, якими держава регулює діяльність малих форм підприємства. Доти, доки держава не дозволяла громадянам створювати кооперативи та малі підприємства, малий бізнес у нашій країні не міг легально функціонувати.

До інших базових факторів можна віднести наявність та доступність основних компонентів для організації підприємницької діяльності (кошти, приміщення, обладнання, сировина, матеріали тощо), співвідношення фіскальної та економічної функції податків, яке б давало змогу здійснювати розширене відтворення виробничого процесу; загальна економічна стабільність у державі тощо.

Доповнюючими факторами є: наявність державної підтримки малого бізнесу; інфраструктура, яка сприяє розвитку малих підприємств; процедура реєстрації підприємницьких структур тощо.

Внутрішні фактори охоплюють особисті та професійні здібності людей, які стають на шлях підприємницької діяльності. Це - й рівень їх психологічної готовності, і рівень мотивації, і професійна підготовка та інші фактори.

Соціально-психологічні, організаційно-правові та фінансово-економічні фактори є взаємозалежними і характеризуються значним впливом один на одного.

В групу соціально-психологічних факторів об'єднані ті з них, що характеризують сприйняття підприємництва суспільством у цілому та окремими його громадянами, як тими, що прагнуть займатися малим бізнесом, так і тими, хто їх оточують. Ця група факторів має особливе значення в нашій державі, в якій протягом десятиліть насаджувався культ відчуження від власності, а словам “підприємець”, “бізнесмен” надалася негативний підтекст.

Політика держави щодо малого бізнесу проявляється, по-перше, у створенні законодавчої основи функціонування малих підприємств, і, по-друге, у формуванні громадської думки щодо цього важливого сектора економіки держави.

Серед організаційно-правових факторів, які визначають розвиток малих форм підприємництва, одним з основних є наявність законодавчих актів, що регламентують правові засади малого бізнесу, тобто сукупність законів, нормативних та інструктивних документів, які визначають порядок створення підприємств, їх правові та організаційні форми, порядок організації виробництва, забезпечення його необхідними ресурсами, збут, систему оподаткування тощо.

Останньою групою факторів, які визначають розвиток малих форм підприємництва, не менш важливою, ніж дві попередні, є група фінансово-економічних факторів, яка поділяється на три підгрупи: економічні, фінансові та ресурсні фактори. На розвиток малого та середнього бізнесу в Україні значний вплив має система фінансування, кредитування, оподаткування та страхування, а також можливість залучання виробничих та фінансових ресурсів.

2.2 Труднощі становлення малого бізнесу в Україні

Незважаючи на ряд прийнятих останнім часом вищими органами державної влади і управління нормативних документів, розвиток малого підприємництва в Україні здійснюється у несприятливому макро- та мікросередовищі, є багато проблем, які необхідно вирішувати на різних рівнях. Аналіз діяльності суб'єктів малого бізнесу свідчить про те, що значна кількість новостворених малих підприємств не може розпочати свою роботу через відсутність достатнього статутного капіталу, сировини та матеріалів, власних площ і обладнання, практичних навичок та підприємливості працівників у здійсненні бізнесу. Вони мають проблеми виробничого характеру, труднощі в реалізації продукції, формуванні відповідної клієнтури. Через невеликі обсяги господарської діяльності деякі малі підприємства неспроможні залучати кваліфікованих фахівців, наймати здібних робітників і забезпечувати їм високу оплату праці.

Негативно впливають на розвиток малого бізнесу такі стримуючі фактори, як загальний спад вітчизняного товарного виробництва, зростання цін, інфляція, низький рівень платоспроможності населення, рекет, корупція тощо

Результати досліджень показали, що основними причинами гальмування розвитку малого підприємництва в Україні є:

- неопрацьованість законодавства як з питань розвитку малого підприємництва, так і підприємництва в цілому;

- високі податки, що змушує деяких суб'єктів малого та середнього підприємництва йти у тіньову економіку;

- недостатня державна фінансова-кредитна і майнова підтримка малих підприємств;

- відсутність дійового механізму реалізації державної політики щодо підтримки малого бізнесу;

- недосконалість системи обліку та статистичної звітності малих підприємств;

- обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення;

- недосконалість системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для підприємницької діяльності;

- відсутність стимулів для інвестицій;

-психологічне неприйняття позитивної ролі підприємців у ринкових перетвореннях серед окремих верств населення.

Основними напрямками дальшого розвитку малого підприємництва в Україні у найближчій перспективі є: формування належної законодавчої бази, сприятливої для розвитку малого бізнесу; вдосконалення фінансово-кредитної підтримки; забезпечення матеріально-технічних та інноваційних умов розвитку малих підприємств; інформаційне та кадрове забезпечення бізнесу; стимулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів малого підприємництва.

Формування відповідної законодавчої бази розвитку малого підприємництва передбачає, насамперед, встановлення правових гарантій для забезпечення свободи і захисту приватної власності; розробку дійових законодавчо-нормативних актів, спрямованих на стимулювання малого бізнесу; усунення правових суперечностей і скасування положень, що гальмують розвиток приватної ініціативи.

Сьогодні найактуальнішими проблемами є розробка нових та вдосконалення діючих підходів до власності та форм її захисту; створення сприятливішого податкового, інвестиційного, інноваційного та цінового режимів для суб'єктів малого підприємництва; упорядкування механізму державного регулювання та контролю підприємницької діяльності. [10]

2.3 Оцінка розвитку малого бізнесу в Україні

Малий бізнес в Україні розвивається переважно за рахунок двох галузей - оптової та роздрібної торгівлі і промисловості, на які припадає понад половину загальної кількості підприємств. Але промисловість, сільське господарство і будівництво мають в кілька разів менше малих підприємств, ніж торгівля. Галузева динаміка малого бізнесу на межі століть характеризується підвищенням майже втричі частки підприємств сільського господарства (при тому, що до малих підприємств у цій галузі офіційною статистикою не зараховуються селянські (фермерські) та особисті підсобні господарства), збільшенням у шість разів частки підприємств, які здійснюють заготівлю сільськогосподарської продукції, та зменшенням більше ніж у 1,5 рази питомої ваги малих підприємств науки і наукового обслуговування. Останнє відображає загрозливу тенденцію стрімкої втрати Україною наукового потенціалу в умовах сучасної трансформації суспільства.

Україна за розвитком малого підприємництва значно відстає не тільки від економічно розвинутих держав, але навіть від країн з перехідною економікою Центральної та Східної Європи. Частка продукції, виготовленої на малих підприємствах у ВВП України, у 8-9 разів менша, ніж у розвинутих країнах. А частка працюючих на малих підприємствах і доданої вартості в продукції, створеній на малих підприємствах України, у загальному обсязі доданої вартості більше, ніж удвічі нижча порівняно з Чеською Республікою, Угорщиною, Литвою та Польщею.[5]

Дослідження малого підприємництва у виробничій сфері свідчить, що цей вид економічної діяльності характерний перш за все для регіонів з більш високим рівнем розвитку. Так, найбільша кількість малих підприємств у промисловості спостерігається в Києві, Донецькій, Харківській і Львівській областях, у сфері сільського господарства в Донецькій, Закарпатській, Сумській і Херсонській областях.

Розміщення малих підприємств визначається економічною активністю регіонів і розмірами міських поселень. Так, найбільша кількість малих підприємств характерна для економічно розвинутих регіонів, а найвища частка продукції малих підприємств у загальних обсягах виробництва продукції - у західних і південних регіонах. Встановлено залежність розвитку малого бізнесу від величини міст.

Діагностика розвитку малого бізнесу свідчить про певні ознаки зростання тут виручки від реалізації та прибутковості. Варто зазначити, що переважна більшість малих підприємств (85%) приховує свої доходи від державних органів, причому половина з них - від 20 до 50 % доходів. Слід назвати три податки, через які насамперед відбувається тінізація: податок на прибуток, нарахування на фонд заробітної плати та податок на додану вартість. При цьому шість із кожних десяти підприємців вважають, що при сприятливішому режимі оподаткування в Україні обсяг їх доходів збільшився б на 11-30 %.[8]

Непослідовна податкова політика держави в перші роки незалежності України (запровадження складної системи оподаткування і непомірно високих податкових ставок) призвела до того, що наступні неодноразові реформи податкової системи, спрямовані на зменшення податкового тиску, досі не дали очікуваного позитивного результату. Податкова політика України виконує лише фіскальну функцію.

Надмірний податковий тиск стримує розвиток малого підприємництва в Україні. Сьогодні практично відсутня загальноприйнята надійна і повна інформація щодо реальних обсягів тіньової економіки і фінансових ресурсів, які її обслуговують.

З метою створення належних умов для підприємницької діяльності, реалізації Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва, зниження податкового тиску і стимулювання розвитку малих підприємств слід запровадити нові форми спрощеного оподаткування: фіксований податок, спеціальний торговий патент та єдиний податок. Їхньою основною перевагою є спрощення процедури обліку, контролю та звітності, а також зменшення адміністративних витрат. Підприємства, які перейшли на спрощену систему оподаткування, істотно зменшили кількість часу, що витрачається на роботу з державними чиновниками, скоротили витрати, пов'язані зі сплатою податків, обліком і звітністю, зменшилися обсяги штрафів і пені, що накладалися на підприємства. Податок має бути вигідним для підприємця і стимулювати його діяльність.

Використання малого підприємництва як динамічної і більш гнучкої форми організації праці дозволило підвищити показники ефективності виробництва у тих видах економічної діяльності, де швидке реагування на зміну сукупного попиту обумовлює підвищення продуктивності праці та покращення фінансового результату діяльності.

У найближчій перспективі потрібно щорічно створювати не менше як 100 тисяч суб'єктів малого бізнесу з мільйоном робочих місць. Світова практика свідчить, що до 10 відсотків малих підприємств виростають у великі компанії. В Україні йдеться лише про подібні поодинокі випадки. Зростання перспективних малих підприємств фактично заблоковане. Це підтверджує те, що в Україні, попри окремі успіхи, досі не створено належних умов для нормального розвитку малого бізнесу.

При визначенні місця малого бізнесу в економіці країни необхідно використовувати кількісні показники, які мають визначальне значення для економіки - частка малого бізнесу у ВВП, у загальній чисельності зайнятих, у капіталовкладеннях, у прибутку і т. п. див. табл. 2.1

Таблиця 2.2 Стан розвитку малого бізнесу (МБ) у різних країнах світу в 20011 році

Країна	Кількість МБ, тис.	Кількість МБ на 1000 чол. населення	Зайнято в МБ млн. чол.	Частка МБ у загальній кількості зайнятих, %	Частка МБ у ВВП, %
1	2	3	4	5	6
Великобританія	263,0	46	13,6	49	50 - 53
Німеччина	2290	37	18,5	46	50 - 54
Італія	3920	68	16,8	73	57 - 60
Франція	1980	35	15,2	54	55 - 62
США	19300	74,2	70,2	54	50 - 52
Японія	6450	49,6	39,5	78	52 - 55
Росія	890	5,5	7,5	10,2	10 - 11
Україна	272,7	5,7	2,03	14,4	7,7

З даних таблиці 2.1. видно що найбільша частка малого бізнесу в ВВП спостерігається в таких країнах як Франція (55 - 62), Італія (57 - 60), Японія (52 - 55) та ін. Частка малого бізнесу у ВВП в Україні (7,7).

Щодо ролі малого бізнесу в економіці країни, то необхідно використовувати не тільки кількісні показники, але і соціально-економічні (саме відносний показник кількості цих підприємств на тисячу мешканців характеризує в значній мірі позиції малого бізнесу).

Головний недолік в аналізі дрібних фірм - його проведення за коротким відрізком часу (25 - 30 років); причому виявлені тенденції цього етапу часто абсолютизувались. Абсолютизація тенденції, пов'язаної з витискуванням малих фірм (що відбувалося до початку 70-х років) поставила у безвихідь теоретичну думку, яка не могла пояснити факти швидкого зростання чисельності невеликих компаній і підвищення їх питомої ваги в зайнятості в 70 - 80-і роки. Нині часто абсолютизуються сучасні тенденції розвитку малого бізнесу. Осторонь залишається аналіз фундаментальних тенденцій щодо розвитку продуктивних сил в умовах НТР і пов'язаних з цим закономірностей розвитку усуспільнення, що є глибокою основою виявлення передумов розвитку малого бізнесу. При аналізі об'єктивних факторів існування малих фірм треба враховувати розвиток відносин власності, тому що саме на такому підґрунті формуються передумови нових явищ.



3. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАХОДИ СПРИЯННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ

На основі детального аналізу розвитку малих та середніх підприємств можна зробити такий висновок: формування процесів підтримки малого бізнесу повинне відбуватися на двох основних рівнях: державному та регіональному.

На державному рівні визначаються мінімально необхідні нормативи функціонування ринку малого підприємництва, його загальні межі. Держава повинна забезпечити спрощення законодавства, визначити обсяги прав та обов'язків суб'єктів малого бізнесу, межі втручання місцевих органів виконавчої влади у підприємницьку діяльність. Крім використання нормативів прямої дії, держава повинна здійснювати економічне регулювання ринкового середовища, створюючи сприятливі умови для функціонування суб'єктів малого та середнього бізнесу через податкову, митну, грошову-кредитну, зовнішньоекономічну системи, а також за допомогою інших заходів макроекономічному характеру. Тобто можна говорити про вирішальну роль держави у цьому процесі.

Конкретні напрями, форми та заходи, здійснювані державою й цій сфері, повинні реалізовуватися через Державну програму розвитку малого підприємництва, яка, в свою чергу, має стати невід'ємною частиною Програми соціально-економічного розвитку України. Формування та реалізацію державної політики у сфері малого бізнесу перш за все повинні проводити Міністерство економіки та Міністерство фінансів України. Створення ж окремого державного органу з підтримки підприємництва, який би взяв на себе функції формування державної політики істотних зрушень не дасть.

Макроекономічне регулювання ринкового середовища суб'єктів малого та середнього бізнесу не може охопити всіх його аспектів, врахувати особливості територій. Практичний досвід показує, що на формування і функціонування ринкового середовища для суб'єктів малого підприємництва на рівні регіонів мають впливати щонайменше чотири групи заходів:

1) стимулювання пропозиції суб'єктів малого та середнього підприємництва (програми щодо професійної підготовки людей, які б могли зайнятися підприємництвом, диференційована система надання допомоги тощо);

2) стимулювання попиту на продукти та послуги малого бізнесу;

3) співвідношення попиту і пропозиції суб'єктів малого підприємництва (інформаційна та консультативна діяльність для осіб, які хочуть зайнятися підприємницькою діяльністю, їх професійна орієнтація тощо);

4) допомога регіональному розвитку (фінансова, інформаційно-консультативна, локальні програми розвитку малого підприємництва тощо).

Визначені заході мають стати основою впливу на ринкове середовище за рахунок створення системи регіонального сприяння розвиткові малого підприємництва. Для цього можна виділити два типи організацій для її підтримки. По-перше, це структурні підрозділи місцевих органів виконавчої влади та самоврядування -- відділи сприяння підприємницької діяльності. Поряд з суто виконавськими функціями реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності, видача ліцензій тощо), дані органи мають здійснювати ще цілий ряд інших функцій, спрямованих безпосередньо на підтримку малого підприємництва. Система регіонального сприяння розвитку малого підприємництва на рівні місцевого органу виконавчої влади включає такі функції: організація системи моніторингу за ринковим середовищем суб'єктів малого підприємництва; виділення пріоритетних галузей економіки для розвитку малого підприємництва; формування в регіоні привабливого середовища для інвестицій; створення системи підготовки кадрів для малого підприємництва; залучення суб'єктів малого підприємництва до розв'язання регіональних проблем; розробка програми розвитку малого підприємництва; створення недержавних структур підтримки малого підприємництва; організація системи навчання; створення фонду підтримки малого підприємництва; залучення міжнародної технічної допомоги; методична допомога; організація єдиного інформаційного поля.

По-друге, це регіональні об'єднання суб'єктів малого підприємництва. Вони повинні створюватися на добровільних засадах, а їх виконавчі дирекції - за рахунок внесків членів об'єднань. Основною метою цих структур мають бути: дотримання вимог державної політики щодо розвитку малого підприємництва з урахуванням інтересів території; узгодження інтересів підприємців з інтересами населення; поєднання розвитку малого підприємництва з вирішенням соціально-економічних проблем територій; сприяння концентрації фінансових ресурсів для розвитку малого підприємництва; участь у розробці регіональних програм сприяння малого бізнесу.

Головною складовою системи регіонального сприяння розвитку малого підприємництва повинна стати відповідна програма. Заходи такої програми мають бути зорієнтовані на три проміжки часу: довго-, середньо- і короткостроковий.

У довгостроковій програмі повинні вирішуватися стратегічні цілі малого підприємництва. Одним з напрямів діяльності має стати створення системи підготовки менеджерів для малого підприємництва за такою схемою: наукові розробки з малого підприємництва; регіональні вищі навчальні заклади; бізнес-інноваційні центри; сфера малого підприємництва.

Механізм функціонування цієї системи полягає у формуванні силами академічної науки напрямку наукових розробок з малого підприємництва. Ці розробки мають дістати теоретичне втілення у навчальних процесах підготовки менеджерів для малого підприємництва. Практична ж реалізація теоретичних знань майбутніх менеджерів повинна відбуватися у створених при регіональних навчальних закладах бізнес-інноваційних центрах. Такій підхід дасть змогу готувати високо професіональних спеціалістів з малого підприємництва.

Програмні заходи, розраховані на середньостроковий перехід, мають забезпечувати реалізацію тактичних цілей. Однією з складових цієї роботи повинні стати створення і трансформація недержавних структур підтримки малого бізнесу. На рівні області це матиме такий вигляд: консалтинговий центр; бізнес-інформаційний центр; бізнес-інкубатор.

До складу таких центрів на добровільних засадах можуть входити різні суб'єкти підприємницької діяльності. При цьому учасники, не втрачаючи своєї економічної самостійності і залишаючись юридичними або фізичними особами, можуть делегувати центру ряд управлінських функцій, виконання яких пов'язане з вирішенням спільних завдань. Їх економічні відносини з центром будуватимуться на принципах платності за проведену роботу, надані послуги тощо.[4]



ВИСНОВОК

Мале підприємництво як самостійний і незамінний елемент ринкової економіки істотно впливає на структурну перебудову в економіці країни, робить певний внесок у збільшення загальних обсягів виробництва, роздрібного товарообороту, сприяє економії та раціональному використанню всіх ресурсів, створює сприятливе середовище для розвитку конкуренції та усунення монополізму в здійсненні підприємницької діяльності, забезпечує сильнодіючі стимули до інноваційних процесів та високоефективної праці.

Пропонуючи свою продукцію на товарний ринок для реалізації, малі підприємства сприяють зовнішньому задоволенню споживчого попиту населення. Вони створюють нові робочі місця, залучають працюючих та непрацюючих до суспільно-корисної діяльності, сприяють формуванню середнього класу суспільства.

Загальновизнані переваги малого бізнесу - це мобільність, гнучкість, раціональна організаційна структура підприємства, здатність швидкого пристосування до змін споживчого попиту, оперативність освоєння випуску нової продукції малими партіями, невисокі експлуатаційні витрати.

З теоретичних позицій мале підприємництво розглядається як особлива форма економічної активності, що передбачає: орієнтацією на досягнення комерційного успіху; інноваційний та ризиковий характер діяльності; перспективність, спрямування на подальший розвиток, розширення масштабів і сфері діяльності; несення майнової відповідальності підприємцем за результатами господарювання; свободу та самостійність суб'єктів у прийнятті управлінських рішень та здійсненні бізнесу; постійний характер господарської діяльності, укладання регулярних, а не одноразових угод.

Як певний стиль (тип) господарської поведінки мале підприємництво має такі характерні риси: динамічність, цілеспрямованість, наполегливість у здійсненні бізнесу, ініціативність, підприємливість, творче ставлення до справи, пошук нетрадиційних рішень і нових способів дій, готовність до ризику та вміння ним управляти, комунікативність, оперативність, орієнтація на потреби споживачів та їх поведінку на ринку.

Головна (кінцева) мета малого підприємництва - отримання прибутку. Проміжними цілями їх діяльності є найповніше задоволення споживчого попиту на товари та послуги, зміцнення позицій на ринку, обслуговування певної групи клієнтів (сегмента ринку), підвищення іміджу фірми.

Відсутність сучасного досвіду цивілізованої підприємницької діяльності у підприємців -- одна з основних причин фінансового краху більшості малих підприємств. Створення малого підприємства завжди пов'язане з величезним ризиком та переборенням опору, що неминуче виникає при народженні нового.

Становлення малого та середнього бізнесу в Україні -- тривалий процес, який повинен мати певну етапність, виходячи з економічного стану країни, існуючих проблем на макро- та мікрорівнях.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України “Про підприємства в Україні” // Світ бухг. обліку, № 8, 2006

2. Закон Украины “Об Антимонопольном комитете Украины” // О приватизации, 2008, №2

3. Постановление Верховного Совета Украины “О временном положении и Фонде государственного имущества Украины” // Голос Украины 1994, № 149

4. Закон України «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні» ВР Украины

5. Закон от 21.12.2000 № 2157-III редакция действует с 10.06.2012// интернет-ресурс http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T002157.html

6. Бутко М., Мурашко М. Організаційні заходи сприяння малому бізнесу // Економіка України. - 2007. - №7.

7. І.В. Нагорна, С.А. Страшний Механізми формування сприятливого бізнес-середовища в Україні// интернет-ресурс

http://archive.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Apdup/2011_1/1-4-7.pdf

8. Завада О., Малах В. Від монополії до конкуренції // Економіка. Фінанси. Право. 1999, В. 11

9. Клочко Ю., Черняк Т. Проблеми малого бізнесу в Україні // Економіка України. - 2006. - № 1.

10. Цілюрик Д. Процес кредитування підприємств малого бізнесу та його складові// Вісник Національного банку України. - 2000. - № 11.

11. Виноградська А. Розвиток малого підприємництва // Економіка України, № 2, 2002

12. Офіційний веб-сайт Державної служби статистики України //интернет-ресурс http://ukrstat.gov.ua/

Размещено на Allbest.ru

...