Регіональні трансформаційні соціально-економічні системи в умовах платіжної кризи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Харківська національна академія міського господарства

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Спеціальність 08.00.05 - розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

Регіональні трансформаційні соціально-економічні системи в умовах платіжної кризи

Жиляєв Ігор Борисович

Харків 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській національній академії міського господарства Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант

доктор економічних наук, професор Сергієнко Валерій Ігоревич, Головне науково-експертне управління Верховної Ради України, головний науковий консультант;

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік НАН України Буркинський Борис Володимирович, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України, директор;

доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Дорогунцов Сергій Іванович, Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри розміщення продуктивних сил;

доктор економічних наук, професор Бубенко Павло Трохимович, Північно-східний науковий центр Національної академії наук України, директор.

Захист відбудеться "23" листопада 2007 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.089.01 в Харківській національній академії міського господарства за адресою: 61002, м. Харків, вул. Революції, 12, конференц-зал №1.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Харківської національної академії міського господарства за адресою: 61002, м. Харків, вул. Революції, 12.

Автореферат розісланий "21" жовтня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук, професор Т.В. Момот

1. Загальна характеристика роботи

регіональний немонетарний бартер борг

Актуальність теми визначається тим, що наприкінці ХХ століття розпочалися масові процеси соціально-економічних перетворень, які мали принципово новий характер, зокрема - здійснення в історично короткий час постсоціалістичних трансформацій. Ці зміни супроводжувалися кризовими явищами, які гостро проявлялися в Україні та інших країнах, що проводили трансформації “від плану до ринку”. В реалізації реформ в різних країнах виявилося як багато спільного, так і суттєві розбіжності, що обумовлені національними особливостями, специфікою вибраної технології трансформацій. Практика постсоціалістичних трансформацій виявила проблеми, що було складно пояснити на базі існуючих економічних теорій. Нові проблеми також з'явилися під час реалізації концепцій “постіндустріального” або “інформаційного” суспільства, “економіки, заснованої на знаннях”. Зазначені трансформації ґрунтуються на нестаціонарності соціально-економічних систем та мають нелінійний характер. В транзитології мають значні наукові здобутки такі українські науковці, як О. Амоша, Б. Буркинський, З. Варналій, Б. Гаврилишин, А. Гальчинський, В. Геєць, А. Гриценко, Б. Данилишин, С. Дорогунцов, І. Лукінов, С. Мочерний, В. Черняк, А. Чухно, російські вчені, зокрема: Л. Абалкін, Є. Гайдар, С. Глазьєв, А. Мартинов, В. Мау, Р. Капелюшников, В. Черковець, Є. Ясін, іноземні вчені: A. Aslund, L. Balcerowicz, B. Chavance, J. Stiglitz, D. Kaufman, J. Kornai, J. Sachs, G. Kolodko, J. Sapir.

Однією з непередбачуваних проблем постсоціалістичної трансформації явилася платіжна криза, що стимулювала поширення бартеру, взаємозаліків, грошових сурогатів, заборгованості, які діяли системно, за подібними правилами, змінюючи поведінку економічних агентів. Проблеми платіжної кризи досліджували російські вчені: С. Аукціонек, В. Бессонов, В. Волконський, Є. Гайдар, С. Гурієв, В. Дребенцов, М. Делягін, Р. Єнтов, В. Івантер, А. Ілларіонов, Г. Клейнер, О. Луговий, В. Полтерович, В. Стародубовський, С. Цухло, А. Яковлев, іноземні вчені: G. Alfandari, O. Blanchard, G. Calvo, F. Corelli, J. Szyrmer, E. Porotti, B. Pinto, J. Rostowski, M. Schaffer, C. Wyplosz.

Постсоціалістичні трансформаційні кризи стимулювали подальшу дивергенцію соціально-економічного розвитку регіонів, сформували сукупність нових ситуацій та проблем. В регіональні дослідження внесли вагомий вклад роботи вітчизняних вчених, зокрема: Б. Буркинського, П. Бубенка, А. Голікова, Б. Данилишина, М. Долішного, С. Дорогунцова, І. Лукинова, М. Чумаченка, російських - О. Гранберга, Г. Гутмана, Ю. Дорошенка, В. Лексіна, О. Швецова.

Зміна соціально-економічної ситуації та сучасні завдання розвитку потребують модернізації стратегії трансформацій, формування активної антикризової державної політики, що визначило вибір теми, мети, та завдань дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до наукових тем: Національного інституту стратегічних досліджень “Розробка системи стратегічного програмно-цільового планування, реформування та розвитку структур безпеки і оборони у контексті євроатлантичної інтеграції України” (№ ДР № 0105U008813) і Національної академії державного управління при Президентові України “Теоретико-прикладні аспекти обґрунтування, прийняття та оцінки ефективності управлінських рішень у системі забезпечення національної безпеки держави” (№ ДР 0107U005910), в межах яких обгрунтовано основні засади вдосконалення нормативності стратегічної державної політики, а також міжнародних наукових проектів: Гарвардського університету та Центру соціально-економічних досліджень - CASE Україна: “Проект та Програма Української Макроекономічної Політики” (1996-2000 рр.); “Роль та діяльність Національного банку України в контексті проблем перехідного періоду” (спільно з Національним Банком України, 2001-2002 рр.); проекту Світового банку з дослідження фінансового сектора України (2001-2002 рр.), в яких автором було розроблено теоретико-методичне забезпечення дослідження немонетарної економіки, циклічності платіжної кризи.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є розробка методологічного забезпечення державної політики, яка спрямована на підвищення ефективності трансформацій, подолання платіжної кризи, а також науково-методичних основ антикризового управління окремою категорією з широкого класу об'єктів державної регіональної політики - трансформаційними регіональними соціально-економічними системами, прикладних аспектів цієї сфери відносин. Для досягнення цієї мети вирішувалися наступні основні завдання щодо:

сформувати концептуальний підхід до аналізу закономірностей і особливостей трансформацій соціально-економічних систем країни, галузей і регіонів, що розглядаються як цілісна сукупність;

узагальнити теорію і практику нормативної та позитивної політики трансформацій соціально-економічних систем, зокрема - з подолання платіжної кризи;

розробити методи дослідження динаміки платіжної кризи, теоретичного їх обґрунтування, провести практичну апробацію запропонованих методів та підходів;

провести емпіричне дослідження сукупності відносин, пов'язаних з платіжною кризою в трансформаційних соціально-економічних системах, визначити їх закономірності, а також національних, галузевих та регіональних особливості;

розробити теоретичне обґрунтування і практичні рекомендації щодо модернізації нормативної політики трансформацій соціально-економічних систем на основі підвищення ефективності її антикризової складової.

Розв'язання головної мети потребувало сформувати концептуальний підхід, який включає чотири блоки логіки дослідження. По-перше - вивчення сучасної теоретико-методологічної ситуації в тих розділах економічної науки, які забезпечують вирішення завдання дослідження, зокрема: транзитології, регіоналістики, системного аналізу, компаративістики, теорії криз та катастроф, як наук та методів з метою їх інтеграції для цілей дослідження. По-друге, сформувати модель нелінійної системи, що досліджується, сформулювати вимоги до інформаційно-аналітичної бази моніторингу трансформаційних кризових явищ, розбудови методичного апарату аналізу статистичної інформації. Втретє, провести емпіричне дослідження, виявивши закономірності та особливості динаміки сукупності вибраних показників, що релевантно відображають змодельовану систему. Вчетверте, провести теоретико-методологічне узагальнення емпіричної інформації, підготовити відповідні висновки і рекомендації.

Завдання дослідження визначають його актуальність та практичну значимість, що пов'язана, по-перше, з можливістю нормативного визначення траєкторій розвитку систем, зокрема - передбачати кризові явища, по-друге, з розробкою комплексу політико-економічних рішень щодо удосконалення державної політики шляхом формування її спеціального антикризового сегменту, що сприятиме підвищенню ефективності управління на всіх рівнях системної ієрархії, адаптації технологій соціально-економічних трансформацій до сучасних світових і європейських практик.

Об'єктом дослідження є трансформаційні соціально-економічні системи країни, галузей і регіонів, що розглядаються як цілісна сукупність.

Предметом дослідження є комплекс суспільних (політико-правових і соціально-економічних) відносин, пов'язаних з платіжною кризою.

Дослідження охоплює історичний період з 1993 року по 2006 рік.

Сферу дослідження складають теоретичні та прикладні проблеми удосконалення суспільних відносин у державі та її регіонах, а також організаційно-економічні засади регулювання розвитку країни та її територій, що відповідають 1, 5, 6 та 8 напрямам паспорту наукової спеціальності 08.00.05 “Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка”.

Автор виходить з гіпотези, відповідно до якої трансформаційна система характеризується не тільки зміною структури елементів, а й поступовою заміною сукупності суспільних відносин між елементами. Тобто в кожний історичний момент вона сформована складною внутрішньо неоднорідною сукупністю успадкованих, набутих та специфічних трансформаційних суспільних відносин. Зазначені сукупності можна уявити векторами в багатомірному просторі, які визначають траєкторію трансформації. Кризові явища при трансформації системи пов'язано із зміною структури елементів та конкуренцією успадкованих, набутих, специфічних відносин.

Зазначений вибір об'єкту і завдань дослідження визначив набір методів. В їх основу покладено комплексний підхід до вивчення і аналізу теорії та практики трансформації соціально-економічних систем, врахування взаємодії їх компонентів, розгляду реформування економіки і суспільства у нерозривному зв'язку, по взаємно обумовлених законах і правилах.

Методологічною базою дослідження є сучасна регіоналістика, інституціональна теорія, теорія фінансів та економічна транзитологія; застосовуються позитивний та нормативний підходи. Використовувалися наступні методи дослідження: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формулювання висновків); монографічний (вивчення досліджень за тематикою роботи); статистико-економічний (аналіз рядів статистичних даних); динамічного аналізу (дослідження немонетарних розрахунків в історичному контексті); компаративний (визначення траєкторій трансформацій); класифікації - для типізації видів і принципів, якісних характеристик розвитку трансформаційних соціально-економічних систем в умовах платіжної кризи; економіко-математичного моделювання у вивченні циклічності параметрів платіжної кризи і графічний тощо. Матеріали дослідження опрацьовано з використанням інформаційно-комп'ютерних програм.

Інформаційну базу дослідження сформували інформаційні та аналітичні матеріали Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, міністерств та відомств України, Національного банку України, Рахункової палати, а також Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку; офіційна статистична інформація; нормативно-правові акти України; звіти; монографії і статті вітчизняних і іноземних вчених. Репрезентативна сукупність даних, відповідно опрацьованих, проаналізованих, узагальнених, інтерпретованих та прокоментованих забезпечила достовірність результатів дослідження та аргументованість практичних рекомендацій.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження вирішують важливу наукову проблему розробки методологічного забезпечення державної політики, яка спрямована на підвищення ефективності трансформацій та подолання платіжної кризи, прикладних аспектів цієї сфери відносин. Вона полягає, перш за все, в здійсненні концептуального аналізу і теоретичного визначення змісту трансформацій соціально-економічних систем, виокремлення їх кризової складової. Еволюційний підхід застосовано до ідентифікації кризових явищ в цих системах, класифікації ознак платіжної кризи та її регіональних особливостей. Вирішення цієї проблеми в дисертаційному дослідженні представлено сукупністю нових методологічних та теоретичних положень, висновків і рекомендацій, наукова новизна яких полягає в наступному, зокрема:

Вперше:

- запропоновано науковий підхід та розроблено концепцію немонетарної економіки, що функціонує в трансформаційних соціально-економічних системах та базується на широкому використанні сукупності немонетарних розрахунків: заборгованості, взаємозаліків, грошових сурогатів, бартеру;

- обґрунтовано інституційний характер немонетарних розрахунків на основі узагальнення теоретичних засад та практики їх застосування в постсоціалістичних країнах, визначено і досліджено їх значимість для економіки країни, її галузей і регіонів. Доведено, що широке використання немонетарних розрахунків органами державної влади та органами місцевого самоврядування, формування різностороннього їх нормативно-законодавчого забезпечення дозволяє застосовувати економічну категорію “немонетарна державна політика”, зміст якої, на відміну від класичного трактування, полягає в тому, що її об'єктом є немонетарні розрахунки;

- опрацьовані теоретичні і методичні засади моделювання платіжної кризи із застосуванням економічних індикаторів боргової активності, використання яких дозволило доказати циклічну динаміку немонетарних розрахунків, виявити їх закономірності, а також національні, регіональні і галузеві особливості, які проаналізовано в історичному контексті та класифікувати етапи платіжної кризи;

- розроблена концепція удосконалення законотворчої політики трансформацій за рахунок розширення визначення змісту регіональної депресивності на основі застосування сукупності показників немонетарних розрахунків, а також впровадження особливого правового режиму подолання регіональної кризової депресивності;

Удосконалено:

- теоретичні засади трансформації соціально-економічних систем, що ґрунтуються на уявленні, що закономірним наслідком трансформацій є кризові явища, зокрема - платіжна криза, тому невід'ємною частиною цієї політики повинна бути її антикризова складова;

- класифікацію немонетарних розрахунків, які включають бартер, заборгованість, взаємозаліки, грошові сурогати, сутність якої полягає в прагненні структурної повноти зазначених інститутів шляхом виділення їх загальних ознак, що підвищує розуміння явища платіжної кризи;

- теоретичні засади економічної транзитології, розширивши її об'єкт за рахунок досліджень регіональних підсистем, предмет - вивчення специфічних кризових трансформаційних явищ, а також визначивши її терміносистему у вигляді сукупності базових понять;

Набули подальшого розвитку:

- опрацювання концептуальних засад адаптації державної політики до сучасних завдань соціально-економічних трансформацій, забезпечивши удосконалення її антикризової складової, підвищивши нормативність реформ шляхом формування інтегрованої сукупності стратегічних політико-правових актів;

- організаційно-економічні засади забезпечення уніфікації та інтеграції різних особливих правових режимів територіального розвитку;

- аргументація щодо прийняття рішення стосовно терміну впровадження антикризового заходу на кожному рівні ієрархії повинно враховувати циклічність кризової динаміки, зокрема стосовно платіжної кризи - індикаторів боргової активності;

- теоретико-методичні засади компаративного аналізу трансформацій соціально-економічних систем країн, регіонів, галузей, які розглядаються як цілісна сукупність, а також траєкторного підходу до визначення трансформацій.

Практичне значення одержаних результатів. Наукові розробки щодо вдосконалення правового забезпечення соціального та економічного розвитку застосовано в законотворчій діяльності, зокрема у підготовці Законів України: “Про Національну програму інформатизації” (1998 р.); “Про вищу освіту” (2002 р.); про внесення змін та доповнень до Закону України “Про вищу освіту” (2002-2006 рр.) та до Закону України “Про освіту” (1997-2006 рр.); “Про електронний цифровій підпис” (2003 р.); “Про електронні документи та електронний документообіг” (2003 р.); “Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України “Про освіту” педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів (2004 р.); “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах” (2005 р.); “Про внесення зміни до Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України “Про освіту” педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів” щодо посадових окладів педагогічних працівників” (2006 р.); “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2006-2015 роки” (2007 р.) тощо. Пропозиції щодо модернізації державної соціально-економічної політики було використано в парламентських слуханнях: щодо розвитку загальної середньої освіти в Україні (2002 р.); про розвиток професійно-технічної освіти в Україні (2003 р.); про законодавчі аспекти регіональної політики та місцевого самоврядування (2003 р.); про державну політику в галузі повернення та компенсації втрачених (знецінених) заощаджень громадян (2003 р.); про розвиток вищої освіти (2004 р.); про законодавче забезпечення сучасної економічної політики в умовах конституційної реформи (2005 р.); з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні (2005 р.); децентралізації влади в Україні і розширення прав місцевого самоврядування (2005 р.); “Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації” (2007 р.) (довідка від 04.09.2007 р. № 06-6/8-1128).

Рекомендації і висновки, які викладено в аналітичних записках за результатами дослідження, було використано Тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України по вивченню ситуації щодо забезпечення конституційних прав громадян України на отримання заробітної плати, стипендій, пенсій та інших соціальних виплат (1998-2000 рр.), Державним департаментом з питань зв'язку та інформатизації Міністерства транспорту та зв'язку України (довідка від 26.09.2007 р. № 5483/77-01-01), Головним управлінням економіки Кіровоградської обласної державної адміністрації (довідка від 08.06.2007 р. № 951-2), Профспілкою працівників Національної академії наук України при підготовці Генеральних угод між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємств та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями та галузевих угод на 1997-1998 рр., 1999-2001 рр., 2002-2003 рр., 2004-2005 рр., проекту Генеральної угоди на 2006-2009 рр. (акт впровадження від 09.07.2007 р. № 01-05/75).

Результати дослідження включено до навчально-методичного комплексу дисципліни “Розміщення продуктивних сил та регіоналістика” кафедри економіки Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій Міністерства транспорту та зв'язку України (довідка від 01.03.2007 р. № 36-НМВ) та кафедри менеджменту та маркетингу Інституту підготовки кадрів Державної служби зайнятості (довідка від 20.02.2007 р. № 25).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є особисто виконаною науковою працею. Сформульовані в дисертації наукові результати, висновки, рекомендації і пропозиції належать особисто автору. З наукових праць, опублікованих в співавторстві, у роботі використано виключно ідеї і положення, що є результатом особистої роботи автора. Конкретний внесок здобувача вказано у переліку основних публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях та семінарах: “Fiscal Policy in a Transition Economy” (Пултуськ, Польща, 7-12.12.1998 р.); “Статистика в країнах з перехідною економікою” (Гурзуф, 24-29.09.2000 р.); “Информация, анализ, прогноз - стратегические рычаги эффективного государственного управления” (Київ, УкрІНТЕІ, 2002 р.); “Особливості регуляторної політики у сфері інформаційно-комунікаційних технологій в Україні” (Київ, 10-11.06.2003 р.); “Економічна безпека в стратегії ринкових реформ (приклад України)” (Київ, 26-27.10.2000 р.); Світового банку (Київ, Львів, Донецьк, Одеса, Дніпропетровськ, 2001 р.); “Центральний банк в країнах з перехідною економікою” (Київ, Національний банк України, 03.12.2001 р.), “Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, Національна академія державного управління при Президентові України, 31.05.2006 р.), “Інноваційна стратегія України в контексті європейської та євроатлантичної інтеграції” (Київ, 10.11.2006 р.), “Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (Київ, 31.05.2007 р.); ХХІ Міжнародного Київського симпозіуму з наукознавства та науково-технічного прогнозування “Прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку: державна програма України та світовий досвід” (Київ, 1-3.06.2006 р.) тощо.

Публікації результатів дослідження. Основні ідеї, положення та результати дисертаційного дослідження опубліковано в 64 роботах, у тому числі в 18 монографічних виданнях, 26 статтях у наукових фахових виданнях 20 статтях в інших наукових журналах, збірках наукових праць, матеріалах конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота обсягом 394 сторінок основного тексту складається із вступу, п'яти розділів (що включають 64 рисунків і графіків, 57 таблиць, з яких 3 таблиці та 9 рисунків на 8 окремих сторінках), висновків, а також додаток на 7 сторінках і список використаних джерел із 516 найменувань на 39 сторінках.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, надано основні положення наукової новизни, показано теоретичне і практичне значення і апробація отриманих результатів.

Перший розділ “Методологічні засади трансформацій соціально-економічних систем” присвячено розробці науково-методичних основ аналізу динаміки трансформацій соціально-економічних систем для забезпечення завдань їх антикризового розвитку.

Дослідження динамічних економічних процесів зазвичай використовують поняття “економічна система”, а суспільних процесів - “соціальна система”. Перша начастую визначається як сукупність інститутів окремої країни (групи країн), що емпірично спостерігаються, друга - як об'єктивізація соціальних взаємодій (Т. Парсонс). Менш використовується категорія “соціально-економічна система”, яка у широкому змісті визначається як локалізована в часі і просторі історично визначена система господарських відносин, у вузькому - впорядкована множина структурно взаємопов'язаних і функціонально взаємодіючих агентів. Використання цього терміну вмотивовано вимогами посилення соціалізації економічних відносин, більш широким врахуванням нематеріальних факторів. Оскільки соціально-економічна система є цілісним середовищем дослідження, яке орієнтовано на досягнення конкретних завдань, то, відповідно з класичним підходом Дж. Кліра, система є одночасно множиною властивостей, з кожною з яких пов'язана множина їх проявів та множиною базисів, з кожним з яких пов'язана множина їх елементів, що можна відобразити у вигляді наступної моделі (1):

, (1)

де S - соціально-економічна система, що досліджується; ai і Ai - властивість і множина її проявів відповідно; Nn = 1, 2, …, n; bj і Bj - базіс і множина елементів; Nm = 1, 2, …, m; F - функція (нова якість) системи.

Дослідження ґрунтується на тезі, що сутність складної системи розкривається її аналізом як цілісності, що складається з множини агентів, які реалізують свої функціональні зв'язки через суспільні взаємодії. Структура агентів та їх взаємодій формують поведінку системи і траєкторію розвитку. Запропоновано: 1) моделювати соціально-економічні системи країни SU, галузей SOj і регіонів SRi, як цілісну сукупність; 2) визначати регіон як квізідержаву - відносно відособлену підсистему національної економіки; 3) використовувати інституційні одиниці економіки як елементи системи Bj; 4) визначати в якості властивостей Ai взаємовідносини між елементами, що забезпечують проведення негрошових операцій.

Проаналізовано сучасний стан теорії економічної транзитології, поштовх розвитку якої наприкінці ХХ століття пов'язаний з потребами теоретико-методологічного забезпечення постсоціалістичної і постіндустріальної трансформацій. Більш ранні дослідження переважно забезпечували: 1) теорію та практику трансформації від капіталізму до соціалізму; 2) аналіз філософсько-історичних аспектів цивілізаційно-формаційного розвитку; 3) теоретичне обґрунтування концепції конвергенції соціалізму та капіталізму. Розглянуто основні методологічні уявлення щодо поведінки трансформаційних соціально-економічних систем та, враховуючи, що сучасні теоретичні підходи все більш наполягають на забезпеченні міждисциплінарності їх аналізу, уточнено терміносистему теорії транзитології: транзитологія - соціально-економічна трансформація - трансформаційний підхід - трансформатор - трансформаційна система, трансформаційна криза тощо. Надано визначення основних робочих категорії дослідження. Соціально-економічна трансформація - процес поступового екстенсивного та інтенсивного цільового перетворення однієї системи на іншу, що супроводжується становленням нової якості системи. Транзитологія - комплекс наукових і навчальних дисциплін, спільність яких ґрунтується на плюралізмі предметної області. З одного боку вона є дескриптивно описовою (емпіричною) наукою, яка дозволяє відповісти на питання щодо системних перетворень, з іншої - теоретично-нормативною, що дозволяє визначити найбільш ефективний варіант розвитку. Об'єктом транзитології є відкриті соціально-економічні системи різних видів та рівнів, що трансформуються. Особливостями та найбільш важливими ознаками об'єкту є те, що ці системи досліджуються комплексно у гармонічній єдності соціальних і економічних відносин, а також - визначенням їх структур у вигляді сукупності успадкованих (стартових), набутих (фінішних) та специфічних трансформаційних інститутів. Кожний етап трансформацій характеризується їх специфічним набором. Поширюється розуміння, що трансформації набули ознак універсальних явищ, із закономірностями, характерними як для локалізованих систем (зокрема - постсоціалістичних), так й для постіндустріальних країн. Предмет транзитології включає в широкому змісті соціальні та економічні події, явища, процеси, відносини, що відбуваються у просторі трансформаційно маркірованого суспільства. Трансформації є невід'ємною складовою глобального світу, рушійними силами його розвитку, одночасно забезпечуючи процеси конвергенції та дивергенції.

Для дослідження складної системи, розкриття категоріального змісту її трансформації найбільш універсальним є її описання як відкритої нелінійної структури. Трансформації супроводжуються кризовими явищами, які пов'язані з принциповими змінами структури елементів системи та їх взаємодій. Друге значенням після трансформаційної кризи у постсоціалістичних країнах мала платіжна криза.

Проаналізовано офіційні та дослідницькі концепції визначення платіжної кризи, більшість яких пов'язано з конкретизацією її наслідків чи передумов. Загальноприйнятого визначення цієї економічної категорії не надано. Тому, запропоновано категоріальне визначення: “Платіжна криза - різке загострення соціально-економічного стану, що пов'язано з широким використанням немонетарних розрахунків, які замінюють в господарських відносинах гроші та мають переважно неринковий характер обігу”.

Сформована концепція інформаційно-аналітичної системи моніторингу трансформацій, що включає модель нелінійної системи, методичний апарат обробки та аналізу емпіричної інформації. Концепція ґрунтується на спеціальному спостереженні за ходом і характером динаміки змін вибраних кількісних і якісних параметрів j-ої соціально-економічної системи {Sj}, пов'язаних з її трансформацією від одного стану до іншого (2).

{ Sj0 } > … > { Sji } > … > {Sjn}, де t= 0,… i,… n (2)

Еволюційний підхід дозволяє виділити сукупність етапних станів системи, які можна порівнювати, використовуючи компаративний аналіз. Компаративні регіональні дослідження мають свій предмет, об'єкт, мету та методологію досліджень. Якщо регіоналістика вивчає регіон у першу чергу як монооб'єкт у вигляді цілісної соціально-економічної системи, зосередженої у територіальному просторі, регіональна компаративістика досліджує відмінності трансформацій, здійснюючи порівняння перетворень регіональної системи: 1) одиночні міжсистемні (дихотомні); 2) темпоральні (її історичному розвитку); 3) з системами вищого та нижчого рівня ієрархії (зовнішнього середовища) (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Модель компаративного аналізу трансформацій систем

Запропонована модель враховує фактор часу: ti-1; … ti; … ti+1; … tN, дозволяючи досліджувати трансформаційну систему на різних етапах траєкторії перетворень: Si-1; … Si; … Si+1; … SN. Сукупність об'єктів порівняння розширюється, включаючи: інші одиничні соціально-економічні системи: Вi-1; … Вi; … Вi+1, а також системи вищої ієрархії, (зокрема, для регіону - надсистеми країни, для країни - регіонів): {Вi-1}; … {Вi}; … {Вi+1}. Нормативне планування забезпечується порівнянням з майбутнім станом АN, як цільовим, встановленим стратегією перетворень АNG, так і потенціалом трансформації системи АNP. Модель передбачає можливості аналізу стану системи та її траєкторії у складному багатокоординатному просторі, зокрема - траєкторії регіональних перетворень в просторі трансформаційних змін країни.

Вихідні положення дослідження, що виділено, є аксіоматичними для побудови моделі складної системи, основані на трактуванні соціально-економічної системи як нестаціонарної, яка еволюційне ускладнюється під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх факторів, формує принципово відмінні якості, нову структуру. Дослідження обмежень методологічного і методичного характеру дозволило зробити висновок про можливість застосування системного аналізу, компаративного та еволюційного методів для дослідження кризових трансформацій соціально-економічних систем.

У другому розділі “Теоретико-методичні основи організації немонетарної економіки” проаналізовано генезис платіжної кризи на основі емпіричного дослідження немонетарних розрахунків: бартеру, простроченої заборгованості, взаємозаліків, грошових сурогатів тощо.

В Україні на межі ХХ-ХХІ століть було сформовано фрагментарну змішану три-секторну економіку, в якій використовувались планово-адміністративні, ринкові та тіньові економічні відносини. Історичні періоди трансформації відрізнялися різним поєднанням зазначених секторів. Загальну економічну картину змінювало існування так званої немонетарної економіки, в якій в економічних операціях замість грошей масово використовувалися немонетарні розрахунки. Формування за безпосередньої участі держави зазначеної економіки дозволяє виділити немонетарну політику, що регулює немонетарні розрахунки, припускаючи їх паралельне використання разом з грошима, яка, використовуючи специфічні методи роботи, спрямована на досягнення визначених економічних цілей.

Теоретико-методичну базу немонетарної економіки формує сукупність соціальних та економіко-математичних досліджень вітчизняних і іноземних вчених стосовно явища платіжної кризи і використання в постсоціалістичних країнах негрошових розрахунків, зокрема концепцій: рентоорієнтованої поведінки (А. Ослунд, Р. Толлінсон, А. Заостровцев та ін.); економіки фізичних осіб (Г. Клейнер та ін.); віртуальної економіки (К.Гадді, Б. Ікс та ін.); денаціоналізових грошей (Ф. Хайек та ін.) тощо. Однак, існуючі концепції пояснюють лише певні аспекти цього складного економічного явища. Відзначено, що переважна частка досліджень аналізують показники немонетарних розрахунків (за визначенням Світового банку - неплатежі), накопичених на певний момент часу (запасів). Динамічний підхід щодо аналізу їх змін (потоків) є менш розповсюдженим.

Формування концептуальної бази дослідження та обґрунтування його методичного апарату дозволили сформувати модель, яка релевантно описує платіжну кризу, застосовуючи сукупність чотирьох видів немонетарних розрахунків Ai між інституційними одиницями Bj: грошових сурогатів Aiсур, простроченої заборгованості Aiзаб, бартеру Aiбарт, взаємозаліків Aiвз, що має специфічні системні якості, зокрема: цілісність, цільоспрямованість, структурованість, самоорганізованість, адаптованість тощо. Проаналізовано економічний зміст бартеру, простроченої заборгованості, взаємозаліків, грошових сурогатів як квазі-валют, наведено авторську їх класифікацію.

Сформовано спеціальні бази даних для проведення аналізу немонетарної економіки, визначення закономірностей та відмінностей немонетарних розрахунків у вигляді сукупності динамічних рядів 92 номінальних показників статистичної звітності, які характеризували платіжну кризу в Україні в 1993-2006 рр. На їх основі сформовано систему приведених до порівняльного виду індикаторів боргової активності, що дозволило провести емпіричні дослідження платіжної кризи.

Виділено шість етапів еволюції немонетарної економіки України: 1) розвиток в умовах централізованого планування (1960-1980 рр.); 2) розвиток в умовах загального товарного дефіциту (1989-1991 рр.); 3) розвиток в умовах фінансового дефіциту, інфляції та економічного спаду (1992-1994 рр.); 4) емісія грошових сурогатів в умовах загального фінансового дефіциту (1995-1997 рр.); 5) інституціалізація немонетарної економіки (1998-1999 рр.); 6) хронічна платіжна криза в умовах економічного росту (2000-2006 рр.). Зазначена періодизація ґрунтується на аналізі розвитку всіх феноменів немонетарної економіки як відокремлено одне від одного, так і як цілісної системи. Сформовані динамічні ряди демонструють, що максимального “розквіту” платіжна криза набула в Україні в 1997-1999 рр., окремі показники досягали максимальних значень: 1) промисловий бартер - 1997-1999 рр.; сільськогосподарський бартер - 1998-1999 рр.; зовнішньоекономічний бартер - 1997 р.; 2) взаємозаліки - 1997 р. (для місцевих бюджетів другий максимум - 1999 р.); 3) прострочена внутрішня заборгованість - 1997-1999 рр. (кредиторська - майже 4/5 від ВВП); 4) прострочена зовнішня: дебіторська - 1997-1998 рр., кредиторська - 1998-1999 рр. Фактично інституалізація немонетарної економіки співпадала з жовтневою (1997 р.) та серпневою (1998 р.) кризами, в період 1998-1999 рр. майже всі немонетарні розрахунки були максимальними (таблиця 1).

Таблиця 1 Масштаби немонетарних розрахунків в Україні, на кінець періоду