Аналіз стану ринку та визначення ринкових перспектив підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

7

Зміст

• Перелік умовних позначень
• Вступ
• 1.Аналіз стану споживача
• 2.Аналіз ринкової ситуації
• 2.1 Визначення ринкової рівноваги
• 2.2 Розрахунок допоміжних значень попиту та пропозиції
• 2.3 Розрахунок коефіцієнтів цінової еластичності попиту та пропозиції
• 2.4 Побудова кривих попиту та пропозиції
• 2.5 Визначення розмірів надлишків продавця та покупця
• 2.6 Стійкість ринкової рівноваги
• 2.7 Фактори порушення ринкової рівноваги
• 2.8 Введення потоварного податку
• 2.9 Доцільність введення потоварного податку
• 3.Визначення стану та ринкових перспектив виробника
• Висновок
• Перелік джерел інформації

Перелік умовних позначень

М - бюджет споживачів.

U - функція корисності.

TC - валові витрати.

D - попит.

S - пропозиція.

P - ціна.

л - коефіцієнт граничної корисності грошей.

, , - обсяг відповідного товару.

, , - ціна відповідного товару.

- обсяг попиту.

- обсяг пропозиції.

- рівноважна

- рівноважний обсяг.

- коефіцієнт цінової еластичності попиту.

- коефіцієнт цінової еластичності пропозиції.

- «стеля» ціни.

- «підлога» ціни.

T - податок.

- ціна після введення податку.

- обсяг продажів після введення податку.

АТС - середні валові витрати.

МС - граничні витрати.

MR - граничний дохід.

гр.од. - грошові одиниці.

од.тов. - одиниці товару.

Вступ

Курсова робота спрямована на дослідження і аналіз поведінки споживача, стану та перспектив функціонування локального ринку, становища виробника та його поведінки у заданих ринком умовах. Аналіз ведеться виходячи з показників, одержаних при розрахунках.

Умови завдання мого персонального варіанта мають такий вигляд:

ь Бюджет споживачів М складає 180.

ь Функція корисності U=.

ь Функція ринкової пропозиції .

ь Товар, ринок якого досліджується - A.

ь Функція індивідуальних валових витрат виробника .

Актуальність цього завдання зумовлена тим, що вміння аналізувати та робити висновки, стосовно ринкової ситуації майже обов`язкове для сучасної освіченої людини. Ці навички тісно пов`язані з багатьма аспектами сучасного життя. Ця робота вдосконалює базові навики, необхідні для дослідження ринкової ситуації.

На даному етапі функціонування заданої умовами економічної системи для аналізу не так важливе, тому що можна зробити певні висновки і за відсутності реально існуючої системи.

1.Аналіз стану споживача

Необхідно визначити функцію попиту споживачів на вказаний у завданні товар.

Споживач намагається максимізувати сукупну корисність, перебуваючи у бюджетних обмеженнях, які описуються:

М=, (1.1)

Така задача формулюється через побудову функції корисності Лагранжа

L=f(Q_A,…Q_N)+(M-), (1.2)

Зробимо це. Скористаємося формулами (1.1) і (1.2).

Бюджетне рівняння має вигляд: .

Побудувавши функцію Лагранжа визначимо умови її максимізації за допомогою часткових похідних, кожну з яких прирівняємо нулю. Таким чином одержимо систему з 3 рівнянь:

Розділивши рівняння почергово одне на інше, одержуємо співвідношення цін та обсягів споживання всіх товарів.

Зі співвідношень виразимо обсяги витрат на кожен із товарів через інші:

, ,

, ,

; ;

Підставивши обсяги витрат на товари в бюджетне рівняння, одержуємо залежність споживання кожного товару від бюджету споживача та цін, тобто, фактично, функцію попиту на визначений товар.

+ = 3,5

Звідси - попит на товар А.

М = ++ =

Звідси - попит на товар В.

М = + + =

Звідси - попит на товар С.

Необхідно було знайти попит на товар А.

З отриманих функцій попиту ми бачимо, що в них відсутні параметри інших товарів, тобто можна зробити висновок, що попит на товари не залежить від об'єму споживання і ціни інших товарів. Тобто в наведеній економічній ситуації товари є нейтральними відносно один одного.

Також очевидно, що попит на товар А (як і на будь-який інший) залежить тільки від ціни самого товару і об'єму бюджета споживачів даної групи.

Долю бюджету, яку споживач витрачає на певний товар, характеризують відповідні коефіцієнти в отриманих функціях.(?)

2.Аналіз ринкової ситуації

2.1 Визначення ринкової рівноваги

Функція ринкового попиту разом із заданою функцією пропозиції дозволяють визначити параметри ринкової рівноваги.

Щоб отримати остаточну формулу попиту, підставимо в отриману функцію задане умовою значення бюджета: .

Прирівнявши функції попиту і пропозиції визначаємо рівноважну ціну.

= - 9 + 6Р;

;

;

;

(гр.од.)

<0 значення не підходить, оскільки ціна не може бути від'ємною.

Отже, рівноважна ринкова ціна товару С становить 5,612 гр.од.

Підставивши це значення у функції пропозиції та попиту, отримаємо значення рівноважного обсягу продажів продукції на ринку за даною ціною:

S = (од.тов.).

(од.тов.).

2.2 Розрахунок допоміжних значень попиту та пропозиції

Визначимо значення попиту і пропозиції для 5 значень цін вище і 5 нижче рівноважної з шагом 0,1 рівноважної ціни.

Для цього розрахуємо шаг: 5,612= 0,5612.

Знайдемо допоміжні значення цін.

Вище рівноважної:

1. 5,612 + 0,5612 = 6,1732

Нижче рівноважної:

6.5,612 12 = 5,0508

2. 6,1732 + 0,5612 = 6,7344 7. 5,0508 = 4,4896

3. 6,7344 + 0,5612 = 7,2956 8. 4,4896 = 3,9284

4. 7,2956 + 0,5612 = 7,8568 9. 3,9284 = 3,3672

5. 7,8568 + 0,5612 = 8,418 10. 3,3672 = 2,806

Підставивши ці значення ціни у відповідні функції, розрахуємо обсяги попиту та пропозиції.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

Результати розрахунків подані у табл. 2.1

Таблиця 2.1 - Кількісні значення пропозиції та попиту за розрахунковими цінами

P	2,806	3,3672	3,9284	4,4896	5,0508	5,612	6,1732	6,7344	7,2956	7,8568	8,418
S	7,836	11,203	14,570	17,938	21,305	24,672	28,039	31,406	34,774	38,141	41,508
D	49,345	41,121	35,246	30,841	27,414	24,672	22,429	20,560	18,979	17,623	16,448

2.3 Розрахунок коефіцієнтів цінової еластичності попиту та пропозиції

Розрахунок коефіцієнтів цінової еластичності попиту та пропозиції здійснюємо за формулами точкового коефіцієнта_.

(2.1)

Для цього використовуємо визначені раніше цінові інтервали з шагом у 0,1 рівноважної ціни і виконуємо підстановку у формулу (2.1).

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.1,259

10.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

Результати розрахунків наведені у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Коефіцієнти еластичності попиту та пропозиції у розрахованих цінових інтервалах

Цінові інтервали	2,806-3,3672	3,3672-3,9284	3,9284-4,4896	4,4896-5,0508	5,0508- 5,612	5,612 -6,1732	6,1732-6,7344	6,7344-7,2956	7,2956-7,8568	7,8568- 8,418
Коефіцієнт еластич-ності пропозиції,	2,149	1,803	1,618	1,502	1,422	1,365	1,321	1,287	1,259	1,236
Коефіцієнт еластич-ності попиту,	-0,833	-0,857	-0,875	-0,889	-0,900	-0,909	-0,917	-0,923	-0,929	-0,933

Коефіцієнт еластичності попиту (пропозиції) по ціні характеризує кількісну залежність між величиною попиту (пропозиції) і рівнем ціни. Цей коефіцієнт показує на скільки відсотків зміниться попит (пропозиція) при зміні ціни на 1 %.

Якщо || >1, то попит вважається еластичним, тобто зміна попиту кількісно більша зміни ціни.

Якщо || <1, то попит вважається нееластичним або жорстким, тобто зміна попиту менша зміни ціни.

Якщо || =1, то така ситуація називається одиничною еластичністю, яка сигналізує продавцю про необхідність зміни цінової політики.

Аналогічною є ситуація для коефіцієнта еластичності пропозиції по ціні.

На всіх цінових інтервалах ||<1 і ||>1.

Проаналізувавши отримані коефіцієнти цінової еластичності попиту та пропозиції, можна зробити висновок, що попит на товар С нееластичний, тобто збільшення ціни на товар С на 1 % приводить до незначного зменшення попиту. У даному випадку виробник може підняти ціну реалізації, а незначне зменшення попиту покриється за рахунок збільшення частки прибутку в цілому. Пропозиція товару С еластична, що свідчить про те, що при збільшенні ціни на 1 % пропозиція збільшиться більше, ніж на 1 %. В такій ситуації виробник буде піднімати ціну товару С для отримання більшого прибутку.

2.4 Побудова кривих попиту та пропозиції

Побудуємо графіки функцій попиту та пропозиції за одержаними даними (рис. 2.1). Визначимо ділянки еластичного та нееластичного попиту (пропозиції).

Рисунок 2.1 Криві попиту і пропозиції

На всій даній ділянці графіка (від 2,806 гр.од. до 8,418 гр.од.) попит нееластичний, а пропозиція - еластична.

2.5 Визначення розмірів надлишків продавця та покупця

В умовах рівноваги ринку існує деяка кількість покупців, які могли б заплатити за даний товар ціну вищу за рівноважну. Якщо скласти всі відхилення можливих цін покупців від рівноважної для всіх об'ємів продажів від 0 до рівноважного обсягу продажів, то отримаємо величину ринкової вигоди (надлишку) споживача.

Надлишок споживача - це інтегральна різниця між цінами, на які погодились би споживачі і рівноважною ринковою ціною.

Покупець виграє, купуючи товар дешевше, ніж він міг за нього сплатити. Розміри надлишку споживача характеризують рівень його добробуту. Якщо сумарний надлишок споживача позитивний, то в цілому споживання є вдалим або прибутковим. Якщо ж сумарний надлишок негативний, то споживання збиткове.

Якщо скласти всі відхилення мінімальних цін, за якими продавець згоден продати свій товар від ціни рівноваги для всіх обсягів продажів від 0 до рівноважного, то отримаємо величину ринкової вигоди виробника.

Надлишок виробника - це інтегральна різниця між ціною, на яку погодився б продавець і рівноважною ціною ринку.

Для розрахунку кількісних значень надлишків скористаємося графічним методом (рис. 2.2).



Рисунок 2.2 Графічне представлення вихідної ринкової ситуації

Таким чином у вихідній ринковій ситуації розмір надлишку споживача відповідає площі криволінійної фігури АDВ.

Визначити її площу необхідно на інтервалі від ціни рівноваги (5,612 гр.од.) до десятикратного значення цієї ціни (56,12 гр.од.):

(гр.од.).

Розмір надлишку виробника відповідає площі прямокутного трикутника .

;

;

;

=5,612.

Знайдемо координати точки С:

-9+6P = 0; P=1,5;

C (0; 1,5), отже ОС=1,5.

=5,612-1,5=4,112;

(гр.од).

Загальний виграш ринку дорівнює сумі розмірів надлишків споживача та виробника, тобто він становить 318,8195 + 50,7256 = 369,5451 (гр.од).

Ефективним ціновим сектором ринку є той сектор, в якому і покупець, і продавець мають надлишок. Якщо ж виграш отримує тільки одна сторона (чи споживач, чи виробник), то такий сектор ринку вважається неефективним.

Максимальна ефективність ринку досягається при = 24,672 од.тов.. До цього значення сектор ринку ефективний, після нього - неефективний.

2.6 Стійкість ринкової рівноваги

Відомо, що ринкова рівновага перебуває під впливом багатьох факторів, які діють у різних напрямках та мають різноманітну природу. Це можуть бути як детермінанти попиту або пропозиції, їх комбінації, так і інструменти державного регулювання, інші моменти. Тому ринкова рівновага може бути більш чи менш стійкою. Діагностика стійкості ринкової рівноваги здійснюється за методами Вальраса (для короткого часового інтервалу) та Маршалла (для довгого).

Стійкою вважається ринкова рівновага, яка, порушуючись, відновлюється виключно за допомогою ринкового механізму, без державного втручання в ринкові процеси.

Якщо самостійного відновлення рівноваги не відбувається, попередній рівноважний стан ринку вважається нестійким і якщо держава не прийме адекватних заходів, порушення такої рівноваги може призвести до розпаду ринку.

Діагностуючи стійкість рівноваги у короткому часовому інтервалі необхідно скористатися методом Вальраса. Він заснований на тому, що головним фактором впливу на ринок являється рівень ринкової ціни.

Для цього візьмемо по одному значенню ціни вище та нижче рівноважної і, використовуючи відповідні функції, визначимо відповідні обсяги пропозиції і попиту. Необхідні дані подані у табл.2.3.

Таблиця 2.3 - Дані для діагностики стійкості (за Вальрасом)

Ціна, P	3,9284	7,2956
Пропозиція, S	14,570	34,774
Попит, D	35,246	18,979

При підвищенні ринкової ціни до , рівній 7,2956 гр.од. (рис.2.3), виникає надлишок товару на ринку в розмірі , кількісно рівний 34,774-18,979=15,795 (од.тов.). Це негативно відображається на положенні виробника. Згідно з Л. Вальрасом, при наявності надлишку виникає конкуренція між продавцями. Щоб ліквідувати надлишок, виробник знижує ціну, в результаті чого зростає попит. Рівновага відновлюється без державного втручання, отже вона стійка в короткому часовому інтервалі.

Активним суб'єктом виступає продавець, оскільки саме він приймає дії, внаслідок яких відновлюється рівновага.

При зниженні ринкової ціни до , яка становить 3,9284 гр.од., виникає дефіцит товару на ринку в розмірі , рівний 35,246 - 14,570 = 20,676 (од.тов.). Наявність цього явища підвищує цінність товару в очах споживача, що є результатом дії ефекту рідкісності, звичайний попит доповнюється попитом ажіотажним. Споживач, який відчуває недостачу товару, готовий запропонувати за даний товар вищу ціну. Підвищення ціни стимулює ріст пропозиції, рівновага відновлюється виключно за допомогою ринкового механізму, отже попередній стан був стійким в короткому часовому інтервалі.

Активним суб'єктом виступає покупець, оскільки відновлення рівноваги є результатом його дій.



Рисунок 2.3 Графічна інтерпретація діагностики стійкості за Вальрасом

Для діагностики сталості рівноваги у довгому часовому інтервалі необхідно скористатися методом Маршалла. Цей метод заснований на тому, що основним фактором, який визначає поведінку ринку являється кількість товару, тобто об'єм пропозиції. ринковий рівновага потоварний податок

При підвищенні ринкової ціни до =7,2956 гр.од. (рис.2.4) визначаємо об'єм ринкової пропозиції товару. Він рівний =34,774 од.тов. В цьому випадку ціна, яку згоден заплатити покупець рівна:

(гр.од.).

Очевидно, що ціна виробника більша за ціну споживача , тобто продавець не може реалізувати продукції по ціні . Стимулів до розширення виробництва продукції у виробника немає, навпаки, пропозиція скорочується. Товар стає більш рідкісним, а значить більш цінним для споживача. Покупець в свою чергу погоджується платити більш високу ціну. У цьому випадку рушійною силою виступає виробник. Рівновага відновлюється, отже вона стійка в довгому часовому інтервалі.



Рисунок 2.4 Графічна інтерпретація діагностики стійкості за Маршаллом (=7,2956)

При зниженні ціни до гр.од. (рис.2.5) визначаємо об'єм ринкової пропозиції. Тобто гр.од. Такий обсяг пропозиції споживачі згодні придбати за ціною, рівною:

(гр.од).

Очевидно, що ціна продавця менша, ніж ціна покупця , тобто у виробника наявний стимул до розширення виробництва. Споживач сприймає це як зниження товарної цінності і погоджується платити нижчу ціну. Таким чином у поверненні рівноваги рушійною силою виступає виробник. Рівновага відновлюється, отже в початковому стані вона була стійкою.

Графічне зображення наведеної ситуації представлене нижче.

Рисунок 2.5 Графічна інтерпретація діагностики стійкості за Маршаллом ()

Таким чином, можна з упевненістю стверджувати, що і в короткому, і в довгому часовому інтервалі рівновага являється стійкою.

Проведення аналізу стає можливим, якщо порушення ринкової рівноваги викликане впливом зовнішнього фактора. Характеристика факторів, що можуть це спричинити, наведена нижче.

2.7 Фактори порушення ринкової рівноваги

Ринкова рівновага представляє собою такий стан ринку, при якому величини попиту і пропозиції рівні між собою при заданому рівні ціни в даний момент часу.

Порушення ринкової рівноваги може бути викликане різними факторами як ринкового, так і неринкового характеру. До таких факторів можна віднести дії детермінант попиту і пропозиції, а також результат втручання держави в функціонування ринку.

Розглянемо детальніше ці фактори.

Зміна цінової детермінанти призводить до переміщення точки уздовж кривої попиту (пропозиції). Зміна нецінових детермінант призводить до переміщення кривих в системі координат. Прикладом може слугувати рис. 2.6 а,б. Також в результаті зміни детермінант попиту та пропозиції може встановитися нова ринкова рівновага, або ж установлення рівноваги може стати неможливим.

Рисунок 2.6 Наслідки впливу нецінових детермінант на рівновагу ринку

При зміні нецінових детермінант попиту крива D переміститься у положення . В результаті точка рівноваги переміститься із А в точку В. Ціна збільшиться до , обсяги продажів виростуть до .

При зміні нецінових детермінант пропозиції крива S переміститься в положення . Установиться новий рівноважний стан в точці В. Його параметрами являються нова ціна і новий обсяг продажів .

Також порушення рівноваги може бути викликане неринковими факторами (інституціональними), наприклад втручанням держави в функціонування ринку.

У цьому випадку суттєвим фактором порушення являється державне регулювання цін. В такій ситуації у держави може бути два мотиви:

1)захист інтересів споживача

2)захист інтересів виробника

Прагнучи захистити покупця держава вводить верхню межу (так звану «стелю») ціни (рис.2.7). Метою являється підтримка малозабезпечених споживачів. Така межа () встановлюється на рівні нижче ціни рівноваги . Це призводить до зниження кількості товарів і послуг, запропонованих на ринку. Виникає дефіцит в розмірі . Кінцевим результатом стане формування нелегального ринку, на якому встановиться ціна вища не тільки максимуму, встановленого державою, але і колишньої ціни рівноваги. Це викликано тим, що дефіцит товару провокує споживача на покупку по більш високим цінам і продавця на продаж по вищим цінам з ціллю компенсації ризиків (при даному об'ємі пропозиції Qs ціна попиту вище встановленої ).

Рисунок 2.7 Встановлення верхньої межі ціни

Характеристиками «чорного ринку» являються вихідна крива попиту D та крива пропозиції , що має вигляд ломаної. Вертикальний відрізок кривої показує процес повернення ринку до рівноважної ціни при об'ємі продажів Qs; решта кривої - процес формування природної кривої в нових умовах. Рівновага встановлюється при ціні .

Таким чином при встановленні верхньої межі може спостерігатися явище протилежне очікуваному. Замість зниження ціни буде відбуватися її зростання.

Якщо держава прагне захистити виробника, встановлюється нижня границя ціни («підлога ціни») вище рівноважної . Це призводить до виникнення надлишку товару у розмірі . Що в свою чергу спричиняє падіння ціни до .

Графічно така ситуація показана на рис. 2.8.

Рисунок 2.8 Встановлення нижньої межі ціни

Політика ціноутворення є частиною економічної і соціальної політики будь-якої держави. Органи державного управління будують свої стосунки з товаровиробниками, використовуючи наступні важелі:

1)податкову і фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і податкових пільг, цін і правил ціноутворення, дотацій, економічних санкцій і ліцензій, соціальних і екологічних норм і нормативів;

2)науково-технічні, економічні і соціальні державні і регіональні програми;

3)державні замовлення на виробництво продукції, виконання робіт і послуг для державних потреб.

Дії держави в регулюванні цін можуть бути короткостроковими і довгостроковими.

Про таке втручання держави в функціонування ринку, як оподаткування, мова піде нижче.

2.8 Введення потоварного податку

Потоварний податок - це податок на кожну споживану одиницю продукції. Його кількісне значення має велике значення, оскільки цей податок є частиною ціни реалізованих товарів. Таким чином він має вплив і на споживача (підвищення ціни), і на виробника (зменшення обсягів продажів). Тяжкість податку розподіляється між покупцем і продавцем в залежності від еластичності попиту. Залежно від даних індивідуального завдання, співвідношення між частиною податку, яку сплачує споживач, і частиною, що сплачує виробник, може відрізнятися.

Для оцінки наслідків уведення податку для конкретного ринку скористаємося як аналітичним, так і графічним методами дослідження.

Розмір потоварного податку становить 10% рівноважної ціни, тобто ставка податку, яка повинна бути сплаченою з кожної одиниці товару становить (гр.од.).

Це викликає зміщення кривої (вихідної функції пропозиції) в положення . Ця ситуація спричинена тим, що податок в бюджет платить продавець і він намагається продати кожну одиницю товару на Т гр.од. дорожче.

Однак крива D не вертикальна. Тому формується нова точка рівноваги В з параметрами .

Визначимо нову ціну, яка встановилася на ринку в результаті введення податку аналітично.

(2.2)

де (2.3)

Скористаємося формулами (2.2) і (2.3). Для цього необхідно знати коефіцієнти еластичності попиту і пропозиції по ціні. Візьмемо їх з таблиці 2.2. Але спочатку необхідно визначитися, в якому ціновому інтервалі взяти значення і .

Оскільки Т = 0,5612, то нова ціна буде знаходитися в інтервалі від до Р = 5,612 + 0,5612 = 6,1732.

В цьому ціновому інтервалі , . Підставимо значення.

(гр.од),

(гр.од).

Визначимо нові обсяги ринкового попиту та пропозиції.

Обсяг попиту становить:(од.тов.).

Для знаходження нового обсягу пропозиції спочатку потрібно визначити ціну, яку одержує продавець після сплати податку.

Реальна ціна для виробника становить , тобто (гр.од).

Отже, обсяг пропозиції рівний: (од.тов.).

Розміри попиту і пропозиції змінилися на величину (од.тов.), тобто рівноважні продажі зменшилися.

Обсяг надходжень до бюджету становить (гр.од.) і відповідає площі прямокутника .

Наслідки введення потоварного податку проілюстровані нижче (рис. 2.9).



Рисунок 2.9 Реакція ринку на введення потоварного податку

Сформулюємо нову функцію пропозиції .

В загальному вигляді функція має такий вигляд: . Оскільки нова функція паралельно перемістилася, то . Знайдемо вільний член .

,

Отже, .

Визначимо зміни обсягів надлишків (їх також можна назвати втратами покупця і продавця).

Для споживача надлишок зменшився на величину, кількісно рівну площі криволінійної трапеції , із якої - податковий платіж споживача.

(гр.од).

Для виробника надлишок зменшився на величину, кількісно рівну площі трапеції , частину якої складає податковий платіж виробника (площа прямокутника ).

В цій трапеції основи рівні відрізкам і , висота - відрізку .

(гр.од.).

(гр.од.) - частина податку, яку сплачує покупець.

(гр.од.) - частина податку, сплачувана продавцем.

Якщо складемо податкові платежі споживача і виробника, то отримаємо обсяги надходження до державного бюджету: 7,8498 + 5,2262 = 13,076 (гр.од.).

Очевидно, що доля, яку платить споживач, більша за долю виробника. Це викликано тим, що попит на товар жорсткий.

Скориставшись даними, отриманими в п.2.5, можемо визначити нові значення надлишків.

Надлишок покупця = 318,8195 - 8,068 = 310,7515 (гр.од).

Надлишок продавця = 50,7256 - 5,38 = 45,3456 (гр.од).

Сума безповоротних втрат покупця і продавця складає втрати суспільства від введення потоварного податку. Вони виникають в результаті скорочення попиту на вироблений товар і зниження ціни виробника. Таким чином втрати споживачів і виробників перевищують надходження в державний бюджет і різниця між цими величинами безповоротно втрачається для суспільства (вона не компенсується надходженнями в державний бюджет).

Знайдемо ці втрати. Кількісно вони складатимуть .

(гр.од.) - безповоротні втрати споживача.

Безповоротні втрати продавця складають:

(гр.од).

Втрати суспільства = 0,2182 + 0,1538 = 0,372 (гр.од).

2.9 Доцільність введення потоварного податку

Щоб зробити висновок про доцільність введення потоварного податку з точки зору суспільства в цілому та задоволення його потреб необхідно пам'ятати, що втрати суспільства мають безпосередній характер та виникають через короткий проміжок часу після введення податку, а надходження до бюджету можуть перетворитись у додатковий попит держави, підприємств або населення тільки згодом, а його обсяг може бути значно меншим за обсяг надходжень.

Таким чином, введення податку вважається ефективним, якщо втрати менші, ніж надходження в бюджет.

Згідно отриманих даних, введення потоварного податку буде доцільним, оскільки 0,3721 < 13,076.

Ефективність введення податку можна визначити як співвідношення втрат суспільства до податкових надходжень в бюджет. Тобто ефективність становить .

3.Визначення стану та ринкових перспектив виробника

Необхідно визначити та охарактеризувати становище виробника до та після введення податку. Для цього використаємо функцію індивідуальних валових витрат виробника, яка наведена у завданні.

(це довгий часовий інтервал, оскільки все залежить від обсягу випуску продукції Q).

Перш за все необхідно визначити мінімальну ринкову ціну, яка забезпечить виробникові нормальний прибуток. Такий прибуток дозволить підприємцю втриматися в даному бізнесі на ринку.

Мінімальна ринкова ціна, що забезпечує нормальний прибуток () в умовах конкурентного ринку, дорівнює мінімальним середнім витратам. Вони, в свою чергу, при мінімальних значеннях дорівнюють граничним витратам (MC = ATC).

Знайдемо обсяг виробництва , який дозволяє мінімізувати середні витрати.

Функцію середніх витрат ATC виразимо через функцію TC, адже .

Тобто .

;

;

оскільки при Q = 0 випуск продукції не відбувається.

Підставимо значення у функцію середніх валових витрат.

(гр.од.).

Порівняємо одержане значення ціни з ринковою ціною до ( гр.од.) та після ( гр.од. і після сплати податку продавець одержує гр.од.) введення податку.

Очевидно, що і , навіть . Отже можна зробити висновок, що виробник і до, і після введення податку буде функціонувати на ринку і отримувати не просто нормальний, а і економічний прибуток (який після введення податку зменшиться).

Графічне відображення представлене на рис. 3.1.

Рисунок 3.1 Співвідношення параметрів функціонування ринку

Економічний прибуток слугує показником благополуччя і перспективності підприємства. Це означає, що прибутку вистачає і на задоволення потреб власника, і на покриття витрат на подальший розвиток фірми.

Тому в перспективі виробник може розширити виробництво, модернізувати його. Покращити якість продукції і навіть урізноманітнити її.

Висновок

У курсовій роботі досліджувався ринок товару С. У першому розділі визначили попит на товар і те, що він нейтральний по відношенню до товарів А і В.

В наступному розділі визначили, що ринкова рівновага має такі параметри: гр.од., од.тов. Проаналізувавши коефіцієнти еластичності попиту та пропозиції по ціні, можна зробити висновок, що на всіх досліджуваних цінових інтервалах попит нееластичний, а пропозиція еластична. При рівноважній ціні споживач має надлишок у розмірі 318,8195 гр.од., виробник - у розмірі 50,7256 гр.од., тобто обидві сторони мають виграш. Загальний виграш ринку становить 369,5451 гр.од. Ефективний сектор ринку знаходиться в межах від 0 до 24,672 од.тов. Аналіз показав, що і в короткому, і в довгому часових інтервалах рівновага стійка. В короткому при дефіциті товару активною стороною виступає споживач, при надлишку - виробник. В довгому часовому інтервалі активним суб'єктом завжди виступає виробник. Також були проаналізовані фактори порушення ринкової рівноваги. Встановили, що при введенні потоварного податку (Т = 0,5612 гр.од.) встановлюється нова ринкова рівновага ( гр.од. і од.тов.). Після введення податку надлишки покупця і продавця скоротилися. Частина цих втрат безповоротня (це чисті втрати суспільства), вона становить 0,372 гр.од., а частина врівноважується надходженнями в державний бюджет. В ході дослідження було з'ясовано, що введення податку доцільне і його ефективність складає приблизно 0,028 .

В останньому розділі визначили, що підприємство на даному ринку отримує економічний прибуток як до, так і після введення потоварного податку. Про це свідчить те, що ринкові ціни в обох випадках вище, ніж ціна, що забезпечує виробнику нормальний прибуток.

Отже, ситуація на ринку сприятлива для споживача і виробника, а також для розвитку ринку.

Можливими діями виробника виступає підвищення технічного рівня (який в свою чергу визначає рівень ), що дозволить знизити рівень мінімальної ціни, при якій підприємець буде отримувати нормальний прибуток; розширення виробництва, а також підвищення ціни за рахунок нееластичності попиту.

Даний ринок характеризує функція попиту та функція пропозиції , яка після введення податку набуває вигляду . Як уже було зазначено вище, попит жорсткий, а пропозиція еластична.

Внаслідок того, що підприємець отримує економічний прибуток, у конкурентів, приваблених цим прибутком, може виникнути бажання також увійти в цей ринок. Внаслідок цього ринкова пропозиція збільшиться, що в свою чергу призведе до зниження ціни. Встановиться нова ринкова рівновага. При цьому якийсь із підприємців може отримувати збитки і вийти з ринку. Це викличе зменшення пропозиції і підвищення ціни. Такі коливання будуть відбуватися доти, доки всі підприємства не будуть отримувати тільки нормальний прибуток. Коли таке відбудеться, на ринку встановиться оптимальна рівноваги, при якій ніхто не захоче увійти в ринок чи вийти з нього.

Перелік джерел інформації

Ястремський О.І., Грищенко О.Г. Основи мікроекономіки. - К.: «Знання», 1998.

Базилевич В.Д., Лукьянов В.О., Писаренко Н.Н., Квіцінська Н.В. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій. - К: «Четверта хвиля», 1998.

Горобчук Т.Т. Мікроекономіка. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004.

Бочан І. О. Предмет і метод економічної теорії. - К.: ІЗМН, 1997.

Буряк П.Ю., Гупало І.В., Стасюк І.В., Мікроекономіка. - К.: «Хай-Тек Прес», 2008.

Размещено на Allbest.ru

...