Аналіз понятійно-категоріального апарату соціо-економіко-екологічного потенціалу розвитку сільських територій

Для фахівців та науковців у сфері державного управління, національної безпеки та сталого розвитку.

Індекс соціального виміру сформований із двох глобальних індексів: якості життя - розроблений Міжнародною організацією «Міжнародне життя» (International Living) [118] (формується за допомогою таких індикаторів: вартість життя, відпочинок і культура людей, стан економіки країни, стан навколишнього середовища країни, здоров'я людей, їх свобода, і стан інфраструктури, ризики й безпека життя, кліматичні умови) та людського розвитку, який щорічно розраховується в рамках програми ООН об'єднаного національного розвитку (United Nations Development Program) для більшості країн-членів цієї організації [119] (формується на основі методики агрегування, відповідно до якої на верхньому рівні використовуються три категорії політики людського розвитку: середньої тривалості життя та рівня освіченості (дорослих) населення країни, й стандарту життя населення країни, який вимірюють через ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності). Категорії соціальної політики формуються з чотирьох індикаторів, які характеризують його особливості системи освіти країни, показники бідності населення, рівень безробіття, заходи щодо охорони здоров'я людей, гендерні умови в країні та інші складові людського розвитку.

Індекс розвитку людського потенціалу об'єднує інформацію про очікувану тривалість життя, рівень освіти й доходи в простий зведений показник. У ширшому плані концепція розвитку людини ґрунтується на оцінках успіху. Який засвідчує, що досягнення в охороні здоров'я й освіті можуть забезпечити успішність у розвитку людства (майже всі країни, які входять у першу десятку, досягли цього рівня завдяки власним досягненням у галузі здоров'я й освіти). Розвиток людини стосується не тільки здоров'я, освіти та доходів; він забезпечується такими складовими, як активна участь людей у формуванні прогресу, справедливості й стійкості - невід'ємних аспектів свободи, яка дає змогу людям жити таким життям, яке вони мають підстави цінувати.

Індекс розвитку людського потенціалу (гібридний) застосовує ту ж функціональну форму, що і індекс розвитку людського потенціалу, але в ньому для побудови індексу використовуються показники грамотності й охоплення населення різними рівнями освіти, а для побудови індикатора доходу - ВВП на душу населення.

Важливим фактором також можна вважати індекс економічного виміру, який формується з двох глобальних індексів _ глобальної конкурентоспроможності та економічної свободи.

Індекс глобальної конкурентоспроможності, розроблений організаторами Світового економічного форуму (World Economic Forum). Цей індекс щорічно обчислюється для 125?131 економік світу й публікується у формі так званого «Глобального звіту про конкурентоспроможність». Індекс глобальної конкуренто-спроможності залучає до себе три категорії індикаторів економічної політики: 1 - базових вимог; 2 - підвищення ефективності і 3 -інноваційності.

Категорія індикаторів базових вимог включає чотири комплексні індикатори _ інституціональне середовище, інфраструктуру економіки, макроекономічну стабільність таіндикатор, який характеризує здоров'я людей і початкову освіту. Категорія індикаторів підвищення ефективності - шість комплексних індикаторів _ вища освіта й система навчання, ефективність товарного ринку, ефективність ринку праці, досконалість фінансового ринку, технологічна підготовленість і масштаби ринку. Категорія індикаторів інноваційності охоплює два важливі комплексні індикатори _ досконалість бізнесу та інновації.

Індекс економічної свободи, розроблений Фондом спадщини [122], формується з десяти індикаторів: рівня свободи бізнесу; рівня свободи торгівлі; рівня фіскальної свободи; ступеня залежності економіки від уряду; рівня монетарної свободи; рівня інвестиційної свободи; рівня фінансової свободи; прав на приватну власність; рівня свободи від корупції; рівня свободи ринку праці. Ці індикатори обчислюють на основі експертного оцінювання й використання різноманітних даних економічного, фінансового, законодавчого та адміністративного характеру.

Як соціальний так і економічний індекси є важливими у сталому розвитку. Та все ж основоположним все таки вважають _ екологічний індекс.

Індекс екологічного виміру визначається за індексом Здійснення охорони навколишнього середовища EPI (Environmental Performance Index 2008, формується Центром екологічного законодавства й політики Єльського, Колумбійського (США) університетів для 146-149 країн світу.

Для його розрахунку використовують методику агрегування, відповідно до якої індекс сформований з двох категорій екологічної політики верхнього рівня (санітарний стан навколишнього середовища й життєздатність екосистем). Категорія політики санітарного стану навколишнього середовища включає в себе шість категорій індикаторів _ навантаження на навколишнє середовище, належні санітарні умови, питна вода, забруднення повітря в приміщеннях, домова частина міського населення та діагностика місцевого озону.

Категорія політики життєздатності екосистем залучає такі індикатори (забруднення повітря): озон в екосистемі, викиди двоокису сірки, індекс якості води, її нестача, індекс ризику збереження навколишнього середовища, ефективності збереження довкілля, критичного захисту ареалів, морські території, які охороняються, індекс якості морської екосистеми, інтенсивності тралового лову, субсидування сільського господарства, навантаження на орні землі, площі опустелювання, регулювання пестицидів, викиди на душу населення, викиди СО2 промисловості. Зазначений індекс і його індикатори визначають здатність тієї чи іншої країни охороняти довкілля як у нинішній час, так і в довготерміновій перспективі, завдяки функціонуванню національної екологічної системи, можливості протидії екологічним впливам і зниженню залежності людей від екологічних впливів, соціальних та інституціональних можливостей країни, а також її спроможності відповідати на екологічні виклики, можливостям глобального контролю за екологічним станом держави тощо. Крім того, вони можуть використовуватися як потужний інструмент для прийняття рішень на аналітичній основі з урахуванням соціального й економічного вимірів сталого розвитку країни.

В рамках адміністративної реформи з метою впровадження стратегії державної політики сталого розвитку, в Україні необхідно здійснити інституційні вдосконалення, а саме врахувати доповненя до індикаторів:

- транскордонне співробітництво - розуміється бі-, три- або багатостороннє співробітництво між місцевими й регіональними органами влади (напівгромадські й приватні суб'єкти також можуть бути залучені в цей контекст), що здійснюється в географічно суміжних територіях; це стосується й територій, відокремлених морем (екосистемний підхід);

- міжтериторіальне співробітництво - розуміється бі-, три- або багатостороннє співробітництво між місцевими й регіональними органами влади (напівгромадські й приватні суб'єкти також можуть бути залучені в цей контекст), що здійснюється між несуміжними територіями;

- транснаціональне співробітництво - розуміється співпраця між національними, регіональними та місцевими органами влади стосовно транснаціональних програм і проектів (ця форма співробітництва охоплює великі суміжні території й включає суб'єкти принаймні двох держав-членів ЄС і/або країни не членів ЄС).

Включення запропонованих доповнень до категорії індикаторів сталого розвитку надасть можливість повніше оцінити дієвість реалізації стратегії сталого розвитку не тільки АПК, а й країни загалом, для означення всіх форм співробітництва різних рівнів, взятих разом.

категоріальний апарат економічний сільський

Размещено на Allbest.ru