Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки україни Київський університет управління та підприємництва

Курсова робота на тему:

Плануваня, утворення і розподіл прибутку

Роботу виконала:

ст. групи ЕП - 101

Медведєва Л. В.

Викладач: Дубас А. О.

2013 р.



ЗМІСТ

Вступ

1. Прибутковість як одна з характеристик ефективності діяльності підприємства

1.1 Економічна сутність ефективності діяльності підприємства

1.2 Основні показники прибутковості на підприємстві

1.3 Механізм формування та розподілу прибутку на підприємстві

2. Аналіз фінансової діяльності ТОВ «АГРО ПЛЮС 2006»

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «АГРО ПЛЮС 2006»

2.3 Аналіз прибутковості підприємства

3. Напрями підвищення прибутковості підприємства

3.1 Вдосконалення механізму формування прибутку підприємства

3.2 Економічна оцінка ефективності запропонованих заходів на ТОВ «АГРО ПЛЮС 2006»

Висновки

Використані джерела



ВСТУП

В умовах переходу до ринкової економіки, відбуваються великі зміни в середині країни в економічній, політичній та соціальній сфері. Виникає велика кількість господарюючих суб'єктів різних форм власності, але всі вони створюються з єдиною метою - отримання прибутку.

Тема «Плануваня, утворення і розподіл прибутку в сучасних умовах» є надзвичайно дискусійною. Серед науковців, які здійснювали дослідження даної теми належить виділити В.Я. Боброва, В.А. Кредісова, З.С. Варналія, Ю.О. Лупенка, К.О. Ващенка, М.Г. Пивоварова, О.О. Шапурова та інших. Науковці визначали, що прибуток - одна з найбільш складних економічних категорій. Поняття прибутку, як відомо існує уже давно. Воно відноситься до часу виникнення товарного виробництва і обміну. Однак в своєму класичному найбільш розвинутому і загальному виді прибуток представ світові в капіталістичній економіці. Капіталізм возвеличив прибуток як основна мета свого розвитку. Прагнення отримати максимальний прибуток будь-яким чином стало змістом і основним законом економічного життя сучасного капіталізму. Об'єктивна основа існування прибутку визначається додатковою необхідністю його розподілу в грошовій формі.

В Законі України “Про підприємства в Україні” говориться, що прибуток є основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємств. Підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою отримання відповідного прибутку (доходу). Прибутковість може оцінюватись різними показниками обсяг прибутку, дохід на інвестований капітал, розмір виплат дивідендів на акцію, відношення прибутку до обсягу реалізації.

Прибуток - одне із основних джерел фінансових ресурсів підприємств, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. За рахунок прибутку відбувається формування в значному обсязі бюджетних ресурсів держави, здійснюється фінансування розширення підприємств, матеріальне стимулювання робітників, вирішення соціально-культурних заходів тощо. Прибуток як джерело формування фінансових ресурсів та фондів підприємств може бути активно використаний для підвищення зацікавленості та відповідальності трудових колективів та кожного робітника в підвищенні результатів роботи. В силу викладених особливостей прибуток є одним з основних елементів госпрозрахункової діяльності підприємств та об'єднань. економічний прибутковість формування

Багатоканальне використання прибутку підсилюється з переходом економіки держави на основи ринкового господарства. В цих умовах господарюючі суб'єкти, отримавши фінансову самостійність і незалежність, можуть вирішувати, на які цілі і в яких розмірах використовувати прибуток, який залишається після сплати до бюджету встановлених податків і платежів.

Прибуток, як кінцевий фінансовий результат діяльності господарюючих суб'єктів формується в результаті взаємодії багатьох компонентів як позитивним так і негативним значенням. Загальний об'єм прибутку підприємства представляє собою валовий (балансовий) прибуток. В його складі враховується прибуток від всіх видів діяльності підприємства: прибуток від продажу товарної продукції та робіт; прибуток від продажу іншої товарної продукції та послугнетоварного характеру; прибуток від продажу основних фондів, іншого майна і нематеріальних активів; прибуток від операцій з цінними паперами і валютними цінностями тощо, а також прибуток (збиток) від позареалізаційних операцій. Крім того розрізняють чистий прибуток, оподаткований, консолідований прибуток (прибуток, отриманий від материнських і дочірніх підприємств корпорації).

На підприємствах плануванню і отриманню прибутку від продажу продукції потрібно приділяти належну увагу. При цьому потрібно пам'ятати, що на величину прибутку від продажу товарної продукції впливають як фактори, що не залежать від діяльності підприємства (зміни державних регулюючих цін, природні та транспортні умови), так і фактори, які знаходяться в компетенції підприємств (зміна обсягів виробництва і продажу продукції, собівартість, рівень цін).

За умов нестабільності, кризових явищ господарюючим суб'єктам потрібно розглядати і розумітись на принципах і методах управління прибутком.

Тому я вважаю, що детальніше ознайомити з цією категорією, прибутком, показати вплив факторів на нього, механізм формування та розподілу, охарактеризувати модель управління прибутком в даний час є доцільним.

Метою курсової роботи є удосконалення ефективності планування, утворення, розподілу прибутку на ТОВ «АГРО ПЛЮС 2006» та основи теоретичних та методологічних аспектів підвищення прибутковості на підприємстві в умовах розвитку ринкових відносин в Україні.

Основним завданням при розробці курсової роботи є вивчення теоретичних аспектів формування, планування та розподілу прибутку в сучасних умовах, детальний аналіз виробничо-господарської та фінансової діяльності ТОВ «АГРО ПЛЮС 2006», виявлення резервів росту прибутковості на підприємстві та розробка заходів , що сприяють підвищенню рівня прибутковості на підприємстві.



РОЗДІЛ 1: ПРИБУТКОВІСТЬ ЯК ОДНА З ХАРАКТЕРИСТИК ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Економічна сутність ефективності діяльності підприємства

Формування ринкових відносин в економіці України супроводжується глибокими змінами в теорії і практиці управління на підприємствах. Виникають нові ринкові концепції, які оперують сучасними поняттями, прийомами, методами та моделями управління підприємством. В сучасних умовах господарювання за жорсткої конкуренції висока результативність управлінських рішень та раціональність побудови стратегії функціонування підприємства неможливі без реальної оцінки ефективності діяльності та діагностики потенціалу компаній. Сучасний економічний процес в Україні зумовлює необхідність комплексного дослідження і розв'язання проблеми підвищення діяльності підприємств за специфічних умов розвитку ринкових відносин. При здійсненні цієї діяльності виникає необхідність прийняття рішень, які синтезують елементи економіки, фінансів, маркетингу та інших галузей знань. Таким чином, необхідність дослідження даної проблеми зумовлена багатьма факторами, зокрема такими як обмеженість економічних ресурсів, а також бажання суб'єктів господарювання отримати максимальний ефект при найнижчих витратах [20, с. 189].

Дослідженню різних аспектів ефективності присвячені праці багатьох вчених, а саме: Н.Шишкіної, О.В.Мороза, Є.Іщенка, А.М.Турила, О.Ф.Савченка, А.К.Птушенка та ін. Принциповим в аналізі даної проблеми з позицій системного підходу є те, що в самому трактуванні поняття ефективності до цього часу відсутня чітка визначеність. В середовищі вчених-економістів спостерігаються суттєві розбіжності в розумінні сутності цієї категорії, методів її суспільного обліку, критеріїв і показників.

Різноманіття поглядів на ефективність пов'язано, насамперед, з вибором критеріїв її оцінки.

На сучасному етапі правомірним буде застосування багатокритеріального підходу до оцінки ефективності діяльності підприємства, адже визначення цілей його діяльності на сьогодні носить багатоаспектний характер. Водночас оцінка ефективності діяльності підприємства виходить за межі його показників, оскільки функціонування підприємства впливає на поведінку інших суб'єктів ринку.

Отож, в умовах ринкових перетворень необхідна цілісна модель оцінки ефективності діяльності підприємства, згідно з якою ефективність розглядається з п'яти взаємопов'язаних точок зору [7, с. 86-87]:

- задоволення потреб зацікавлених;

- вклад зацікавлених;

- інноваційні стратегії;

- ефективні процеси виробництва ;

- можливості реалізацій (придбання) .

Для визначення ефективності господарювання важливим є прийняття правильних стратегічних напрямків. Вони повинні визначатися кінцевою метою діяльності, яку окреслило перед собою підприємство. Основне місце приділяється отриманому прибутку від господарської діяльності, забезпеченню його зростання на майбутнє. Це прагнення є рушійною силою ринкової економіки. Ефективність роботи підприємства сприяє забезпеченню ефективності галузі й ефективності економіки в цілому, тобто всього процесу суспільного відтворення [20, с. 191].

Основою прибутковості ринкового механізму є економічні показники, необхідні для планування й об'єктивної оцінки виробничо-господарської діяльності підприємства, утворення й використання спеціальних фондів, порівняння витрат і результатів на окремих стадіях відтворювального процесу. Головною метою створення та подальшого розвитку будь-якого суб'єкту господарської діяльності, не залежно від виду його діяльності чи форми власності, є отримання кінцевого фінансового результату, тобто прибутку.

Економічний підсумок виробничої діяльності суб'єктів господарювання, що виражається у вартісній (грошовій) формі, є фінансовим результатом. Фінансовий результат - це прибуток або збиток, який отримує господарюючий суб'єкт внаслідок своєї діяльності. Таким чином, фінансовий результат є одним з найважливіших економічних показників, який узагальнює усі результати господарської діяльності та надає комплексну оцінку ефективності цієї діяльності [25, с. 278].

Використовуючи дані Державного комітету статистики України [1], можна стверджувати, що, починаючи з 2004-2008 рр. спостерігалася позитивна тенденція до зростання прибутку підприємств. Дане зростання також супроводжувалося зростанням збитків, які у 2009 році, у зв'язку з фінансовою кризою, збитки навіть перевищували їх прибуток. У 2010 році спостерігається перевищення прибутку підприємств над їх збитком (рис. 1.1).

Рис 1.1 Фінансові результати від звичайної діяльності підприємств до оподаткування за період 2004-2010 рр., млн.грн.

Безперервність діяльності суб'єкта господарювання передбачає адекватне виконання ним певних зобов'язань. Це вказує на залежність функціонування підприємства від його платоспроможності, тобто своєчасного і повного погашення свої зобов'язань: суб'єкти господарювання найчастіше припиняють діяльність через нестачу грошових коштів. Нестача грошових коштів обмежує проведення процесу самофінансування і ставить підприємця перед проблемою пошуку додаткових джерел фінансування.

Нестача грошових коштів породжена багато в чому загальними для всіх зовнішніми умовами і лише частково є симптомом поганої роботи конкретного підприємства. Власні фінансові ресурси, які мають підприємства, не завжди можуть повною мірою забезпечити безперебійний процес не тільки розширеного, але і простого відтворення.

Підприємці мають обмежений доступ до альтернативних джерел фінансування, тобто бюджетного або кредитного. Для здійснення виробничого процесу вони змушені купувати ресурси (паливо, електроенергію тощо) за високими цінами, реалізуючи свою продукцію зазвичай за низькими цінами через недостатню платоспроможність споживача. Тож невипадково, що з часом малі підприємства стають неконкурентоспроможними і зникають.

Важливою перепоною в розвитку підприємницької діяльності є низький рівень економіко-правових знань тих, хто вважає себе підприємцем або хоче ним стати. Це відображається в наявності різних інтересів у підприємця і менеджера. Тобто, підприємець (власник) у першу чергу зацікавлений у отриманні прибутку, і йому не цікаво, як це відбувається, бо це є проблеми найманого менеджера. Менеджер же, навпаки, у першу чергу переймається поточними проблемами ефективного керівництва підприємством, його розвитку, а прибуток власника - це тільки останній, кінцевий результат ефективної діяльності. Тому у наших конкретних умовах, коли власник (підприємець) є водночас і менеджером цього підприємства, бажання якнайшвидшого одержання прибутку будь-яким шляхом перемагає вимоги ефективного управління і призводить до занепаду підприємства [21, с. 181].

Труднощі з реєстрацією відкриття власної справи займають зі списках проблем не останнє місце. Багато бажаючі почати бізнес уже мають необхідну інформацію про процедуру реєстрації, можуть одержати в органах реєстрації, у консультантів-індивідуалів чи в спеціалізованих формах зразки документів і необхідні поради. Проте, по витратах часу, коштів, нервових зусиль, що діє в Україні процедура реєстрації підприємців усе ще залишається громіздкою і зайво ускладненою, особливо в порівнянні з тією, що діє в розвитих країнах [16, с. 45].

Проблемою функціонування підприємств в Україні є те, що велика частина молодих спеціалістів виїжджають за кордон і там влаштовуються на роботу. Тобто, відбувається відплив наукового потенціалу, хоча саме він повинен стати фундаментом для покращення економічної ситуації в нашій країні.

Діючі бізнесмени відзначають такі проблеми, як труднощі з реалізацією продукції і доступу до сировини і матеріалів. Дуже часто наявна сировина не відповідає двом факторам, а саме: ціновому і якісному. Підприємці виділяють ще дві проблеми, що на їхню думку мають чисто місцеве походження. Це відношення з податковою адміністрацією і чиновниками. Вони відзначають некомпетентність багатьох рівнів службовців, що породжує необґрунтовані претензії, а також неправильне розуміння сутності того, який повинен бути характер взаємин з підприємцями. Через це вони вступають у конфлікти [16, с. 45].

Отже, економіка сучасного періоду характеризується становленням нових соціально-економічних відносин. В системі цих відносин завжди функціонують підприємства з різним рівнем економічного розвитку. Об'єктивні закони ринкової економіки змушують їх постійно знаходити ефективні форми та методи ведення господарства [10, c. 28].

Основними шляхами підвищення ефективності можуть бути: як внутрішні (забезпечення ефективної системи набору, мотивації, навчання кадрів; вдосконалення форм та методів праці тощо), так і зовнішні (покращення державної економічного та соціальної політики; забезпечення достатнього розвитку виробничо-господарської інфраструктури і т.д.). Однак, лише використовуючи всю систему чинників в сукупності, можна досягти високих темпів зростання ефективності розвитку економіки та діяльності підприємства [14, с. 183].

1.2 Основні показники прибутковості на підприємстві

Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку та рівнем рентабельності. Прибуток підприємство отримує головним чином від реалізації продукції, а також від інших видів діяльності: надання в оренду основних засобів, комерційна діяльність на фондових та валютних біржах та інше.

Прибуток - це частина чистого доходу, створеного в процесі виробництва і реалізованого в сфері обігу, який безпосередньо отримує підприємство. Тільки після продажу продукції чистий доход набуває форми прибутку. Кількісно він являє собою різницю між виручкою (після сплати податку на додану вартість, акцизного збору та інших відрахувань в бюджетні та поза бюджетні фонди) та повною собівартістю реалізованої продукції [22, с. 37-38].

Головними характеристиками прибутку є:

§ прибуток являє собою форму доходу підприємця, який здійснює визначений вид діяльності;

§ прибуток є формою доходу підприємця, який вклав свій капітал з метою досягнення визначеного комерційного успіху;

§ прибуток не є гарантованим доходом підприємця;

§ прибуток характеризує не весь доход, а лише ту частину, яка очищена від понесених витрат на здійснення діяльності;

§ прибуток є вартісний показник виражений у грошовій формі.

Отже, прибуток - це виражений в грошовій формі чистий доход підприємця на вкладений капітал, який характеризує його винагороду за ризик здійснення цієї діяльності та являє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами. Прибутку відводиться значна роль в економіці, тому що він є головною метою підприємця, а також:

§ базою економічного розвитку держави;

§ критерієм ефективності конкретної виробничої діяльності;

§ основним джерелом формування внутрішніх фінансових ресурсів підприємства;

§ головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства;

§ найважливішим джерелом задоволення соціальних потреб;

§ основним захисним механізмом від загрози банкрутства підприємства.

Існує така класифікація прибутку:

1) за джерелами формування прибутку:

§ від реалізації продукції;

§ від реалізації майна;

§ від позареалізаційних операцій.

2) за джерелами формування прибутку в розрізі основних видів діяльності:

§ від операційної діяльності;

§ від інвестиційної діяльності;

§ від фінансової діяльності - діяльності пов'язаної з формуванням грошових потоків за рахунок зовнішніх джерел фінансування.

3) за елементами, які формують прибуток:

§ маржинальний - сума чистого доходу від операційної діяльності за вирахуванням змінних витрат;

§ валовий - сума доходу за вирахуванням мостійних і змінних витрат;

§ чистий - сума валового прибутку за вирахуванням суми податків.

4) за характером оподаткування прибутку:

§ частина прибутку, що оподатковується;

§ частина прибутку, що не оподатковується.

5) за характером інфляційної очистки прибутку:

§ номінальний;

§ реальний - це номінальний прибуток, скоригований на темп інфляції.

6) за періодом формування;

§ прибуток попереднього, або минулого періоду;

§ прибуток звітного періоду;

§ прибуток планового періоду.

7) за регулярністю формування:

§ що формується регулярно;

§ надзвичайний прибуток.

8) за значенням кінцевого результату:

§ прибуток;

§ збиток.

При аналізі господарської діяльності використовують такі показники прибутку:

§ балансовий прибуток;

§ прибуток від реалізації продукції, робіт та послуг;

§ прибуток від іншої реалізації;

§ фінансові результати від позареалізаційних операцій;

§ прибуток, що оподатковується;

§ чистий прибуток.

Головним фактором, що впливає на величину прибутку є підвищення продуктивності праці, що забезпечить збільшення об'єму виробництва продукції та грошових надходжень підприємства і знижує витрати праці на одиницю продукції, її собівартість. Важливе значення мають економія матеріальних витрат на виробництво продукції, підвищення ефективності використання основних та оборотних виробничих фондів. Величина прибутку залежить від якості та асортименту продукції [15, с. 53].

Механізм управління прибутком будується з врахуванням тісного взаємозв'язку цього показника з показниками обсягу реалізованої продукції, доходів та витрат підприємства. В процесі управління прибутком підприємство вирішує ряд задач [18, с. 182]:

1) визначення обсягу реалізованої продукції, який забезпечить беззбиткову діяльність протягом короткого періоду;

2) Визначення обсягу реалізації, що забезпечить беззбиткову роботу підприємства в довгостроковій перспективі:

Операційна діяльність в довгостроковому періоді від короткострокової має ряд відмінностей:

§ з ростом обсягу реалізації збільшуються постійні витрати;

§ з насиченням ринку в результаті росту обсягів продукції, підприємство знижує рівень цін, що призводить до зменшення обсягів чистого доходу;

§ за рахунок більш ефективного використання матеріальних ресурсів, росту продуктивності праці, укрупненням партії сировини та відвантаження продукції, знижується рівень змінних витрат;

3) визначення обсягу реалізованої продукції, яка б забезпечила досягнення запланованої суми валового прибутку;

4) визначення межі безпеки, тобто розміру можливого зниження обсягу реалізації при несприятливій кон'юнктурі ринку, який дозволить йому здійснювати прибуткову діяльність;

5) визначення необхідного обсягу реалізації продукції, який забезпечить досягнення запланованого маржинального прибутку, або навпаки;

6) визначення можливих результатів росту валового прибутку при оптимізації співвідношення постійних та змінних витрат ( операційний леверидж).

Операційний леверидж можна визначити як потенційну можливість впливати на формування прибутку від реалізації продукції за рахунок зміни обсягу продукції і структури її собівартості. Вплив на прибуток зміни обсягу продукції відбувається за рахунок зміни умовно-постійних витрат. Чим більший обсяг продукції, тим менший рівень умовно-постійних витрат на одиницю продукції. Чим більша сума постійних витрат, тим більше змінюється сума прибутку.

Співвідношення постійних та змінних витрат, яке дозволяє діяти механізму операційного левериджу з різною інтенсивністю впливу на операційний прибуток, характеризується коефіцієнтом операційного левериджу:

Кол = Впост / Взагальні , грн

де, Кол - коефіцієнтом операційного левериджу;

Впост - сума постійних витрат, грн;

Взагальні - сума загальних витрат, грн.

Чим вище значення коефіцієнта, тим в більшій мірі підприємство може збільшити прибуток, якщо діяльність іде правіше точки беззбитковості.

Суттєвий вплив на прибуток може здійснювати і зміна структури собівартості в бік зменшення питомої ваги умовно-постійних витрат. Це може бути досягнуто шляхом впровадження нової технології і техніки, це повинно призвести до до зниження частки змінних витрат. Взаємозв'язок умовно-постійних і змінних витрат не має лінійного характеру. І це створює певні труднощі пошуку їх оптимального співвідношення, на що великий вплив здійснює галузева специфіка.

Фінансовий леверидж можна визначити як потенційну можливість впливу на формування прибутку шляхом зміни обсягу і структури довгострокових пасивів за рахунок запозичених джерел - довгострокових суд, займів. Чим більше залучається підприємством довгострокових суд, тим більше воно виплачує відсотків по них. Ці відсотки сплачуються за рахунок прибутку, тому чим більша в сумі довгострокових джерел доля запозичених джерел, тим вищий рівень фінансового левериджу. В кінцевому результаті фінансовий леверидж характеризує взаємозв'язок чистого і балансового прибутку.

Якщо підприємство не використовує довгострокових джерел і займів, фінансовий леверидж дорівнює 1, тобто фактор не здійснює ніякого впливу на формування прибутку і відповідно чистий прибуток змінюється під впливом виробничих факторів.

Якщо підприємство використовує довгострокові кредити, то рівень фінансового левериджу буде збільшуватись по мірі росту цих джерел. Чим вище рівень фінансового левериджу, тим вище його вплив на чистий прибуток.

Оскільки прибуток показує абсолютний ефект господарської діяльності без урахування використаних при цьому ресурсів, то він доповнюється показником рентабельності.

Рентабельність - це відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупність затрат підприємства. В практиці господарювання обчислюються наступні показники рентабельності:

§ рентабельність продукції;

§ рентабельність виробництва;

§ рентабельність виробничих фондів;

§ рентабельність вкладень в підприємство.

Рентабельність продукції можна розрахувати по всій проданій продукції і за окремими її видами. Рентабельність всієї проданої продукції розраховується як відношення прибутку, отриманого від продажу всієї продукції, до повної її собівартості. Для цього можна використати формулу:

Р= (П/С) * 100,

де Р - рівень рентабельності продукції, %;

П - прибуток, отриманий від продажу всієї продукції, грн.;

С - повна собівартість всієї проданої продукції, грн.

За даною формулою можна розрахувати також рентабельність виробництва і продаж окремих видів продукції. Для цього в розрахунок беруться прибуток і собівартість по відповідному виду продукції. Показники рентабельності всієї проданої продукції та окремих її видів дають уявлення про окупність (прибутковість) затрат на виробництво і продажу відповідних видів або всієї продукції.

Рентабельність виробництва визначається як відношення балансового прибутку до повної собівартості реалізованої подукції, товарів, робіт та послуг.

Для характеристики ефективності використання фінансових ресурсів вираховується показник рентабельності вкладів всіх коштів в підприємство, власних вкладень, вкладень в акції інших підприємств тощо. Рентабельність вкладень в підприємство в загальному вигляді визначається за вартістю всього майна, наявного в розпорядженні підприємства. Визначення цього показника проводиться діленням балансового прибутку на середньорічну величину загального підсумку балансу.

Рентабельність власних вкладень визначається як відношення чистого прибутку до середньорічної суми власних коштів, розрахований за балансом. Даний показник дозволяє визначити ефективність використання інвестованих власниками коштів в підприємство і визначити скільки копійок чистого прибутку “заробила” кожна гривня власних коштів.

Вирахування вищевказаних показників рентабельності, їх аналіз дозволяє керівникам господарюючих суб'єктів і підприємцям зорієнтуватися в економічному рівні вирішення відповідних питань і прийняття необхідних заходів по поліпшенню їх вирішення.



1.3 Механізм формування та розподілу прибутку на підприємстві

Розподіл прибутку здійснюється у відповідності з ЗУ ”Про податки і збори”, що відраховуються у бюджет; інструктивними та методичними вказівками Міністерства фінансів; статутом підприємства.

Підприємства відповідальні за виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, постачальниками, споживачами, організаціями, забезпечення фінансування витрат на розвиток науки і техніки, технічне переозброєння. Реконструкцію і розширення діючих виробництв, соціальний розвиток і матеріальне стимулювання за рахунок зароблених засобів. Досягнення правильних співвідношень між основними напрямками розподілу прибутку визначається ефективністю основної пропорції - споживання і накопичення, з урахуванням реалізації стратегії його розвитку і забезпеченням росту цього ринкової вартості. В межах цих основних пропорцій в процесі планування розподілу прибутку здійснюється формування різних цільових фондів.

В процесі оптимізації пропорції між накопиченням та частиною прибутку, що направлена на споживання, під час планування конкретних напрямків його використання необхідно враховувати ряд факторів, основними з яких є:

1) стадія життєвого циклу підприємства (на ранніх стадіях життєвого циклу підприємство вимушене більшу частину прибутку інвестувати на свій розвиток, обмежуючи розміри виплат доходів власникам майна);

2) необхідність розширення підприємством своїх інвестиційних програм (перехід на нові технології, оновлення основних фондів та інше, потреба в капіталізації прибутку зростає);

3) ступінь готовності до реалізації окремих інвестиційних проектів з високим рівнем ефективності (окремі інвестиційні проекти для забезпечення високої ефективності потребують прискореної їх реалізації);

4) можливість формування фінансових ресурсів, за рахунок альтернативних джерел;

5) система матеріального стимулювання персоналу підприємства (форми стимулювання працівників за рахунок прибутку по колективному договору та по індивідуальних трудових контрактах);

рівень оподаткування доходів власників підприємства у співставленні з рівнем оподаткування майна підприємства (при значному перевищенні першого над другим, власникам вигідніше капіталізувати прибуток, ніж його споживати) [14, с. 184-185];

6) досягнутий рівень ефективності фінансового левериджу.

Ооллллд

Рисунок 1.1 - Схема розподілу балансового прибутку

Основним завданням аналізу прибутку є виявлення пропорцій і тенденцій розподілу прибутку, рівня і причин відхилення від плану за попередній період.

Як бачимо з рисунку 1.1 створюються резервний фонд, фонд накопичення і споживання. Частина чистого прибутку може бути використана на інші цілі, наприклад на поповнення власного оборотного капіталу.

На рисунку 1.2 розглянемо структуру розподілу чистого прибутку:



Рисунок 1.2 - Структура розподілу чистого прибутку

Існує така пропорція розподілу прибутку:

§ резервний фонд 8%;

§ фонд нагромадження 87%;

§ інші цілі 5%.[16, с. 45]

Дана пропорція може змінюватись

Засоби фондів накопичення і споживання мають цільове призначення і витрачаються у відповідності з кошторисом. Основними напрямками використання засобів фонду споживання за рахунок чистого прибутку є:

- на колективне споживання - витрати на утримання об'єктів охорони здоров'я і культури, проведення оздоровчих і культурно-масових заходів, оренда приміщення на ці заходи;

- на індивідуальне споживання - нагорода відповідно підсумків роботи за рік (квартал), матеріальна допомога, оплата відпусток зверх встановлених строків, вартість путівок на відпочинок, лікування,екскурсії, одноразова допомога в зв'язку з виходом на пенсію, стипендії студентам, витрати на погашення суд робітникам, проїзд.

Основними напрямками використання коштів фонду накопичення є фінансування затрат на розширення виробництва, технічне його переозброєння.

При аналізі використання засобів фонду нагромадження доцільно вивчити повноту фінансування запланованих заходів, своєчасність виконання робіт, ефективність введення в виробництво заходів науково-технічного прогресу.

Розглянувши теоретичні аспекти визначення фінансового результату діяльності господарюючих суб'єктів, планування, формування, розподілу прибутку, знаючи дію ефекту виробничого та фінансового левериджу, механізм розподілу прибутку пропонується використати набуті знання для детального аналізу виробничо-господарської та фінансової діяльності ТОВ «АГРО ПЛЮС 2006» за 2010-2011 рр.



РОЗДІЛ 2: АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «АГРО ПЛЮС 2006»

2.1 Загальна характеристика підприємства

ТОВ «АГРО ПЛЮС 2006» зареєстроване у Виконавчому комітеті Кам'янської районної державної адміністрації від 16.05.2006 р. за №557307. Форма власності - приватна.

ТОВ «АГРО ПЛЮС 2006» не є засновником інших юридичних осіб.

Місце знаходження підприємства (платника податків) відповідно до установчих документів (юридична адреса): м. Кам'янка, вул. Леніна, 17.

В структуру ТОВ «АГРО ПЛЮС 2006» входять такі підрозділи:

– магазин, який знаходиться за адресою: м. Кам'янка, вул.. Декабристів 19.

– офісне приміщення, яке знаходиться за адресою: 20800, Черкаська область, м. Кам'янка, вул. Леніна, 17 .

Мета діяльності підприємства полягає у задоволенні ринку своїми роботами, послугами, товарами і одержання на цій основі прибутку.

Напрямками діяльності підприємства є:

– виробництво продовольчих товарів (плодоовочевих, м'ясо-молочних, хлібобулочних, кондитерських, власної кулінарної продукції);

– вирощування, заготівля, закупка в тому числі в населення за готівку, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції;

– встановлення взаємовигідного співробітництва, господарських, соціально-культурних та інших зв'язків з громадськими підприємствами та організаціями в Україні та за її межами.

Основним видом діяльності ТОВ «АГРО ПЛЮС 2006» є: виробництво продовольчих товарів, оптова, роздрібна та комісійна торгівля цими товарами, вивчення споживчого попиту на товари та продукцію власного виробництва.

Організація бухгалтерського обліку є одним з найбільш відповідальних етапів створення підприємства та підготовки його до ефективної діяльності.

Згідно з наказом №1 від 11.01.2006 р. “Основні відомості про підприємство” здійснюються організаційні заходи щодо порядку ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, складання та подання звітності.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство визначає облікову політику, форму ведення та форму організації бухгалтерського обліку. Документальне оформлення облікової політики підприємства здійснюється у вигляді Наказу №2 від 02.01.2009 р. “Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики на 2009 рік” - це основний внутрішній документ, яким регулюється організація облікового процесу на підприємстві, є обов'язковим для виконання всіма службами та працівниками підприємства.

Основними постачальниками товарів для ТОВ «АГРО ПЛЮС-2006» є ТОВ «Черкаси-продторг», ПП «Сав-сервіс», ПП «Еліта». Основними покупцями товарів ТОВ «АГРО ПЛЮС-2006» є: ВАТ «Полонина», ПП «Аркона».

У підприємства відкрито 2 поточних рахунків у комерційних банках міста Кам'яки.

На підприємстві застосовуються первинні документи встановленого зразка, розроблені та затверджені Міністерством Статистики України.

Підприємство складає місячну, квартальну та річну фінансову звітність, а саме: форма №1 «Баланс» (Додаток Б) та форма №2 «Звіт про фінансові результати» (Додаток В).

2.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «АГРО ПЛЮС 2006»

Господарська діяльність є ефективною, якщо підприємство:

· раціонально використовує активи;

· вчасно погашає зобов'язання;

· рентабельне.

Використовуючи статті фінансової звітності - Балансу (ф. № 1) і звіт про фінансові результати (ф. № 2), проведемо аналіз ефективності господарської діяльності підприємства. Метою аналізу є проста і наочна оцінка динаміки розвитку підприємства, його фінансового стану.

Таблиця 2.1 Динаміка активу підприємства

Статті активу	2010 р.	2011 р.	Відхилення, +/-
			Тис. грн.	%
1. Необоротні активи:	666,9	660,9	-6	-0,9
Нематеріальні активи	74.7	74,7	-	-
Основні засоби	592,2	586,2	-6	-1, 013
2. Оборотні активи:	171,1	322,5	+151,4	+88,5
Виробничі запаси	5,4	3,9	-1,5	-27,8
Товари	113,6	215,5	+101,9	+89,7
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:	3,2	13,6	+10,4	+325
Дебіторська заборгованість за розрахунками	6,3	18,9	+12,6	+200
Інша поточна дебіторська заборгованість	1	1	0	0
Грошові кошти та їх еквіваленти	41,6	69,6	+28	+67,3
3.Витрати майбутніх періодів	-	-	-	-
4.Необоротні активи та групи вибуття	-	-	-	-
Баланс:	838	983,4	+145,4	+17,35



ГрафІчне відображення табл. 2.1

За результатами аналізу по підприємству за 2010-2011 рр. спостерігається збільшення активу на 145,4 тис грн., що складає 17,35%. Хоча необоротні активи і зменшились на 6 тис грн, але ця сума є незначною, адже оборотні активи збільшились на 151,4 тис грн. У 2011 році найбільший внесок у формування оборотних активів підприємства внесли кошти у розрахунках, а саме дебіторська заборгованість (дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги збільшилась на 10,4 тис грн., або 325%; дебіторська заборгованість за розрахунками збільшилась на 12,6 тис грн., або 200%), це свідчить про поліпшення розрахунків підприємства з покупцями та іншими дебіторами. Також значно зросла частка товарів на 101,9 тис. грн. або 89,7%. Грошові кошти та їх еквіваленти зросли у порівнянні з попереднім періодом на 28 тис грн., що у відсотковому значенні дорівнює 67,3%. Виробничі запаси зменшились на 1,5 тис. грн.,або 27,8%. Як очевидно з даних табл. 2.1, спостерігається тенденція збільшення активів. Тримаючи такі лідируючі позиції підприємство «АГРО ПЛЮС 2006» є прибутковим і конкурентоспроможним, а отже може спокійно триматися і розвиватися на ринку товарів і послуг.



Таблиця 2.2 Аналіз структури розділів активу підприємства

Всього за розділами	2010 р.	2011 р.	Відхилення	Частки
	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%	Тис. грн	%
Розділ 1	666,9	79,58	660,9	67,2	-6	-0,9	-12,38
Розділ 2	171,1	20,42	322,5	32,8	+151,4	+88,5	+12,38
Розділ 3	-	-	-	-	-	-	-
Баланс	838	100	983,4	100	145,4	+17,35	0

З таблиці 2.2. робимо висновок, що у 2011 році спостерігається зростання активів підприємства. Необоротні активи в цілому незначно зменшились на 6 тис грн. або 88,5 %. Оборотні активи збільшились у 2011 році на 151,4 тис грн. або 61,1%. Витрати майбутніх періодів відсутні. Отже баланс активів підприємства в цілому збільшився на 145,4 грн. або 17,35%.

Графічне відображення розділу активу підприємства

Аналогічно робимо аналіз по пасиву підприємства.



Таблиця 2.3 Динаміка пасиву підприємства

Статті пасиву	2010 р.	2011 р.	Відхилення, +/-
			Тис. грн	%
1. Власний капітал:	658,8	671,7	+12,9	+1,96
Статутний капітал	627	627	-	-
Додатковий вкладений капітал	8,9	8,9	-	-
Резервний капітал	22,9	22,9	-	-
Нерозподілений прибуток	-	12,9	+12,9	+100
2. Забезпечення майбутніх витрат і платежів	-	-	-	-
3. Довгострокові зобовязання	18	18	-	-
Довгострокові кредити банків	18	18	-	-
4. Поточні зобовязання:	161,2	293,7	+132,5	+82,2
Короткострокові кредити банків	35,9	79,8	+43,9	+122,3
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	69	135,6	66,6	96,52
Поточні зобовязання	54,3	76,3	22	40,5
Інші поточні зобовязання	2	2	-	-
5. Доходи майбутніх періодів	-	-	-	-
Баланс:	838	983,4	+145,4	+17,35

У цілому пасив підприємства у 2011 році порівняно із 2010 роком збільшився на 145,4 тис грн, що становить 17, 35 %.

Пасив підприємства (джерело утворення активу) складається із власного капіталу і резервів, довготермінових зобов'язань та кредиторорської заборгованості. В таблиці 2.3 бачимо що власний капітал збільшився на 12,9 тис грн, або 1,96%. Поточні зобов'язання за рахунок короткострокових кредитів та кредиторської заборгованісті за товари, роботи, послуги збільшились на 132,5 тис грн, що становить 82,2%. В решти статтів пасиву балансу помітних змін не спостерігається.

Таблиця 2.4 Аналіз структури розділів пасиву підприємства

Всього за розділами	2010 р.	2011 р.	Відхилення	Частки
	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%	Тис. грн	%
Розділ 1	658,8	78,6	671,7	68,3	12,9	+1,95	-10,3
Розділ 2	-	-	-	-	-	-	-
Розділ 3	18	2,15	18	2,15	-	-	-
Розділ 4	161,2	19,2	293,7	29,9	132,5	+82,2	+10,7
Розділ 5	-	-	-	-	-	-	-
Баланс	838	100	983,4	100	145,4	+17,35	0

Графічне відображення розділу пасиву підприємства

З розрахунків видно, що власний капітал підприємства наприкінці 2011 року становить 671,7 тис грн., тобто збільшився на 12,9 тис. грн. або 1,96%. Довгострокові зобов'язання залишилися незмінними, а поточні зобов'язання збільшились на 132,5 тис. грн. або 82,2%. Всі інші статті балансу пасиву відсутні.

Отже, баланс пасивів у 2011р. в порівнянні з 2010р. збільшився на 145,4 тис. грн., що становить 17,35%.

Що стосується персоналу підприємства, то станом на 01.01.2010 ТОВ «АГРО ПЛЮС 2006» працювало 135 осіб, на 31.12.2011 число працюючих зменшилось на 13 осіб, отже залишилось 122 особи. Форма оплати праці працівників - погодинна. На ТОВ «АГРО ПЛЮС 2006» застосовується комп'ютерна форма ведення бухгалтерського обліку ( програма ”1C: Предприятие 7.7”). Впроваджена комп'ютерна програма звітності до податкових органів, пенсійного фонду, фондів соціального захисту та статистики ”БЕСТ - ЗВІТ +”.

Таблиця 2.5. Аналіз персоналу ТОВ «АГРО ПЛЮС 2006»

Відділи	Чисельність	Місячний фонд заробітної плати, грн	Середня заробітна плата працівників, грн
	Чол.	%
Адміністрація	8	5,9	22400	2800
Бухгалтерія	6	4,5	16200	2700
Юридичний відділ	3	2,2	5250	1750
Відділ кадрів	3	2,2	3975	1325
Виробничо-технічний	21	15,6	31248	1488
Проектно-кошторисний	8	5,9	11600	1450
Відділ з охорони праці	3	2,2	3450	1150
Відділ охорони	8	5,9	9424	1178
Обслуговуючий персонал	62	55,6	93375	1245
Всього по підприємству штатних одиниць:	122	100	196922	1676,2



Персонал є головним ресурсом кожного підприємства, від ефективності його використання здебільшого залежать результати діяльності та конкурентоспроможність. Трудові ресурси призводять до дії матеріально-речові елементи виробництва, створюють продукт, вартість та доданий продукт у формі прибутку. Загалом аналіз трудового потенціалу підприємства «АГРО ПЛЮС 2006» передбачає вивчення та оцінку забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів трудовими ресурсами в цілому та за відділами.

Таблиця 2.6 Основні економічні показники діяльності підприємства

№ п/п	Показники	Одиниця виміру	Роки	Відхилення 2011 р. до 2010 р.	Темпи зростання, %
			2010	2011
1.	Основні засоби	тис. грн.	695,8	695,8	-	-
2.	Операційні витрати	тис. грн.	281,0	520,1	239,1	85,1
3.	Операційні доходи	тис. грн.	2,0	7,1	5,1	355
4.	Прибуток	тис. грн.	266,0	12,9	-253,1	-95,2
5.	Дохід від реалізації	тис. грн.	3200,0	4112,6	912,6	28,5
6.	Собівартість продукції (робіт, послуг, товарів)	тис. грн.	2122,0	2776,9	654,9	30,9
7.	Чисельність працівників	чол.	135	122	-13	-9,6
8.	Дебіторська заборгованість	тис. грн.	10,5	33,5	23	19,1
9.	Кредиторська заборгованість	тис. грн.	161,2	293,7	132,5	82,2
10.	Власний капітал	тис. грн.	658,8	671,7	12,9	2
11.	Адміністративні витрати	тис. грн.	125,0	139,6	14,6	11,7

Здійснивши аналіз основних економічних показників діяльності ТОВ «АГРО ПЛЮС 2006» (табл. 2.1), можна зробити такі висновки:

Основні засоби підприємства не змінилися і у вартісному виражені склали 695,8 тис. грн.

Операційні витрати зросли - на 85,1 % і склали 520,1 тис. грн. порівняно з 281 тис. грн. минулого року.

Значно зросли операційні доходи - на 355%, з 2 тис. грн. у 2010., до 7,1 тис. грн. - у 2011р.

Прибуток підприємства зменшився на 95,2%, з 266 тис. грн. до 12,9 тис. грн.

Дохід від реалізації продукції зріс з 3200 тис. грн. до 4112,6 тис. грн., що у відсотковому виражені склало 28,5%.

Собівартість продукції зросла на 30,9%, з 2122 тис. грн. до 2776,9 тис. грн.

На підприємстві зменшилась чисельність працівників з 135 до 122 осіб, що у відсотковому виражені склало 9,6%.

Збільшилась як дебіторська так і кредиторська заборгованість підприємства. Дебіторська заборгованість збільшилась на 19,1% до 33,5 тис. грн., кредиторська - на 82,2%, що у вартісному виражені скало 293,7 тис. грн.

Власний капітал підприємства збільшився з 658,8 тис. грн. до 671,7 тис. грн., у відсотковому виражені - на 2%.

Збільшилися адміністративні витрати підприємства на 11,7%, з 125 тис. грн. до 139,6 тис. грн.

Отже, аналіз основних економічних показників діяльності підприємства ТОВ «АГРО ПЛЮС 2006» показав, що відбулися як позитивні так і негативні зміни за основними економічними показниками діяльності підприємства у 2011році. Операційні доходи та операційні витрати збільшилися (на 255% та 85,1% відповідно) у зв'язку зі збільшенням обсягів виробництва, про що свідчить і зростання доходу від реалізації (на 28,5%). Прибуток зменшився на 95,1%, що свідчить про зменшення ефективності діяльності підприємства. Вартість основних засобів не змінилася, оскільки у 2011 році прибуло та вибуло основних засобів на однакову суму.



Таблиця 2.7 Фінансові результати ТОВ «АГРО ПЛЮС 2006»

Розділи	2010 р.	2011 р.	Відхилення, +/-
	Тис.грн	%	Тис.грн	%	Тис.грн	%
Доход	3200	27,4	4112,6	41,16	+912,6	13,76
Чистий доход	2667	17,6	3427,2	29,23	+760,2	11,63
Собівартість	2122	22,36	2776,9	17,75	+654,9	-4,61
Валовий прибуток	545	6,87	650,3	11,46	+105,3	+4,68
Чистий прибуток	199	0,37	230	0,4	31	+0,03

За даними таблиці складемо діаграму:

З таблиці 2.7. можна зробити висновок, що доход від реалізації послуг підприємства «АГРО ПЛЮС 2006» збільшився на 912,6 тис. грн. або на 13,76% у 2011 році порівняно із 2010 роком. Як наслідок, збільшився і чистий доход на 760,2 тис. грн. або 11,63%. Також спостерігається збільшення фінансових результатів від собівартості на 654,9 тис. грн. або 4,61%. Валовий прибуток склав 105,3 тис грн, а чистий прибуток збільшився на 31 тис грн.

Велике значення для аналізу має групування витрат діяльності за економічними елементами. При аналізі витрат за економічними елементами вивчається співвідношення між витратами живої і уречевленої праці, і в залежності від питомої ваги окремих елементів в загальній сумі визначається характер виробництва.

Таблиця 2.8. Аналіз операційних витрат підприємства

Найменування показника	2010	2011	Відхилення, +/-	Частка
	Тис грн	%	Тис грн	%	Тис грн	%
Матеріальні затрати	236,1	38,9	325,1	39,3	89	+37,7	+0,4
Витрати на оплату праці	123,1	20,3	273,9	30,6	150,8	+122,5	+10,3
Відрахування на соціальні заходи	98,1	16,2	104,1	11,6	6	+6,1	-4,6
Амортизація	3,6	0,6	3,6	0,4	-	-	-
Інші операційні витрати	146,0	24	189,3	21,1	43,3	+29,7	-2,9
Разом	606,9	100	896,0	100	289,1	+47,6	-

По результатам аналізу операційних витрат підприємства видно, що найбільшу питому вагу в складі витрат операційної діяльності займають витрати на оплату праці. Відповідно в 2010 та 2011 році ця питома вага становить 150,8 тис. грн. або 122,5. У 2011 році матеріальні витрати збільшились на 89 тис. грн. або на 37,7%. Відрахування на соціальні заходи в 2011 році збільшилась на 6 тис грн., або 6,1%. Велику питому вагу складають інші операційні витрати. У 2011 році вони збільшились на 43,3 тис. грн. або 29,7% в порівнянні з 2010 роком. Амортизація не зазнала значних змін. Загальна величина витрат у 2011 році порівняно із 2010 роком збільшилась на 289,1 тис грн.

2.3 Аналіз прибутковості підприємства

1.Визначено середньооблікову чисельність працівників за звітний...