Економічнi iнтереси - рушiйна сила економiчного розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Севастопольський інститут банківської справи

Університету банківської справи

Національного банку України

РЕФЕРАТ

з дисципліни "Політична економія"

на тему "Економічні інтереси - рушійна сила соціально-економічного процесу"

Виконала:

студентка 1 курсу

О.О.Ахрамєєва

Перевірив:

к. е. н., ст. викладач

М.В. Руденко

Севастополь - 2013

ЗМІСТ

Вступ

1. Економічні інтереси, їх класифікація та взаємодія

2. Економічні інтереси як усвідомлення потреби людини

3. Економічні інтереси як рушійна сила соціально-економічного розвитку

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Актуальність теми: Питання економічних інтересів відноситься до найважливіших у економічній теорії. Економічні інтереси є перш за все породженням і соціальним проявом потреби, її усвідомленням та реалізацією через трудову, господарську діяльність людини, її економічні відносини.

Потреба - це об'єктивна необхідність кожної людини, сім'ї, колективу, суспільства, держави в життєвих благах, послугах і культурних цінностях.

Мета роботи: Визначити, чи є економічні інтереси рушійною силою економічного і соціального розвитку суспільства.

Завдання: 1) Розглянути сутність економічних інтересів;

2) Розкрити сутність економічних інтересів суспільства та індивіда;

3) Розглянути економічні інтереси як рушійну силу соціально-економічного розвитку.

Об'єктом дослідження є сукупність економічних інтересів.

Предметом - економічні відносини та потреби, їх роль у сучасному виробництві.

Методи дослідження теми:

1) Аналіз;

2) Синтез;

3) Індукція;

4) Дедукція;

5) Історичний.

економічний інтерес корпорація споживач

1. ЕКОНОМІЧНІ ІНТЕРЕСИ, ЇХНЯ КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ВЗАЄМОДІЯ

Інтерес (від лат. interese - мати важливе значення) - форма вияву потреби, усвідомлення та прагнення людини до її задоволення.

Економічний інтерес - це реальний, зумовлений економічними відносинами та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій людей щодо задоволення потреб.

Люди, домогосподарства, підприємства та інші структури суспільства, вступаючи між собою у зв'язки, переслідують певні економічні інтереси. Варто мати на увазі, що інтерес, по-перше, є похідним від категорії “потреба” і, по-друге, виступає як форма прояву економічних відносин людей.

Економічні інтереси - це усвідомлені економічні потреби окремих людей, соціальних верств, груп та класів, що є формою відносин економічної власності, і, у свою чергу, знаходять свій вияв у поставлених цілях, конкретних завданнях та діях щодо їх досягнення.

Економічні інтереси є сутнісною характеристикою рушійних сил формування та розвитку економічних суб'єктів. Економічні інтереси визначаються становищем та роллю суб'єктів господарської діяльності в економічній системі, а їхні соціально-економічні інтереси - місцем і роллю в системі суспільних відносин. Суб'єктами економічних інтересів є окремі індивіди, сім'ї, домогосподарства, колективи, групи людей, держава, суспільство в цілому. Об'єктами - економічні блага (товари, послуги, інформація тощо).

Рис.1.1. Економічні інтереси

У навчальній літературі можна зустріти дещо інші трактування економічного інтересу: «Економічний інтерес - це вигода, якої досягають у процесі реалізації економічних відносин» (Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкин Ю.І. Основи економічних знань. - К., 1999. - С.63)

Економічні інтереси суспільства утворюють складну та динамічну систему і можуть бути класифіковані за різними критеріями:

За суб'єктами:

- особисті;

- колективні, групові;

- суспільні.

За об'єктами:

- майнові;

- фінансові;

- інтелектуальні тощо.

За нагальністю, важливістю:

- головні, першочергові (потреби у їжі, житлі тощо);

- другорядні (те, без чого можна прожити).

За часовою ознакою:

- поточні;

- перспективні.

За ступенем усвідомлення:

- дійсні (що ми можемо реалізувати);

- уявні (що ми хочемо реалізувати).

За територіальною ознакою:

- муніципальні;

- регіональні;

- національні;

- об'єднання держав;

- загальнолюдські (глобальні).

Муніципальні та регіональні інтереси спрямовані на реалізацію економічного потенціалу окремої території з метою забезпечення потреб певної територіальної спільноти.

Суб'єкти економічних відносин є виразниками специфічних економічних інтересів. У ринковій економіці:

- економічні інтереси домашніх господарств спрямовані на максимізацію корисності благ з урахуванням існуючих цін та доходів;

- економічні інтереси підприємців спрямовані на максимізацію прибутку, зниження витрат і підвищення конкурентоспроможності продукції;

- економічні інтереси держави спрямовані на реалізацію потреб суспільства в цілому.

Шляхи поєднання економічних інтересів:

- субординоване підпорядкування одних економічних інтересів іншим;

- координоване узгодження різнобічних інтересів усіх економічних суб'єктів.

Проблема співвідношення та пріоритетності інтересів економічних суб'єктів залишається до цього часу дискусійною. Механізм їхнього узгодження визначається сутністю економічної системи. Командно - адміністративна економіка визнає жорстку субординацію економічних інтересів на основі пріоритетності та абсолютизації державного інтересу, який ототожнюється з суспільним та протиставляється колективним і особистим інтересам. При цьому субординація і підпорядкування інтересів забезпечується централізованим директивним плануванням та ідеологічною пропагандою. Ігнорування особистого інтересу та підпорядкування його державному в умовах командно-адміністративної економіки спричиняє:

- спотворення мотиваційної поведінки економічних суб'єктів;

- пригнічення стимулюючої ролі потреб;

- втрату трудових цінностей і соціальних установок населення;

- розвиток психології утриманства й економічної залежності від держави тощо.

У сучасній ринковій економіці домінує особистий інтерес споживача. Суспільство приходить до розуміння, що не субординація( підлеглість молодшого старшому), а координація(установлення взаємозв'язку між інтересами) інтересів є найефективнішим засобом їхнього узгодження та реалізації.

Рис.1.2. Субординація інтересів економічних суб'єктів у ринковій економіці.

Рис.1.3. Координація інтересів економічних суб'єктів у ринковій економіці.

2. ЕКОНОМІЧНІ ІНТЕРЕСИ ЯК УСВІДОМЛЕННЯ ПОТРЕБ ЛЮДИНИ

Економічні інтереси визначаються місцем людей в економічній системі. Ці інтереси є формою прояву відповідних видів економічних потреб, усвідомлення їх окремим індивідом, трудовим колективом та суспільством. Кожний суб'єкт економічних відносин є носієм конкретного інтересу.

Скільки суб'єктів економічних відносин, стільки й економічних інтересів.

Серед груп інтересів виділяють особистий (необхідність задоволення різноманітних потреб окремої людини), колективний (задоволення потреб трудового колективу) і суспільний (задоволення сукупних потреб суспільства).

Особисті (індивідуальні) інтереси. Зростання добробуту кожного, його місце в суспільному виробництві значною мірою залежить від участі в трудовій діяльності, підприємництві, винахідництві, від порядності, кваліфікації, дисциплінованості. В особистому інтересі проявляються відносини між працівником і суспільством у цілому, а також між працівником і підприємством за формами участі у виробництві, розподілом доходів, вирішенням трудових суперечок, умовами праці та побуту та ін. Особистий економічний інтерес охоплює потреби, пов'язані з реалізацією приватної власності, прав володіння та користування, управління, отримання доходів.

Інтереси трудових колективів (колективні інтереси) фіксуються при укладанні трудових договорів і реалізуються у процесі спільної праці, участі у розподілі прибутку, підтриманні соціального партнерства тощо.

Економічний інтерес трудового колективу залежить від форми власності: на державних, акціонерних і приватних підприємствах він має різний зміст.

Суспільні інтереси мають такі складові свого прояву:

- суспільно-економічні інтереси - частина інтересів держави та інших суб'єктів господарювання збігається (наприклад, оподаткування в розумних межах, виділення державних інвестицій, тарифне стимулювання експорту);

- інтереси самоконтролю та оптимізації громадянського суспільства - держава не може бути виразником інтересів одного класу чи прошарку, в демократичному суспільстві вона частіше виступає як інститут консенсусу.

Кожна людина одночасно є носієм різних економічних інтересів, оскільки вона виступає в різних іпостасях: по-перше, як індивід; по-друге, як представник певної верстви суспільства; по-третє, як член певного трудового колективу. Суспільний та колективний економічні інтереси персоніфікуються лише в індивіді.

Реалізація економічних інтересів здійснюється через досягнення їхніми суб'єктами конкретних економічних цілей. Так, реалізація індивідуальних інтересів забезпечується через зростання індивідуальних доходів. Засобом реалізації колективних інтересів є максимізація прибутку та фонду заробітної плати (наприклад, для підприємств державного сектора, що функціонують на комерційних засадах господарювання). Нарешті, засіб реалізації суспільного інтересу - максимізація національного доходу та мінімізація фонду відшкодування створюваного суспільного продукту.

3. ЕКОНОМІЧНІ ІНТЕРЕСИ ЯК РУШІЙНА СИЛА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Упродовж всієї історії людства поступально розвивалися продуктивні сили (насамперед головна - людина ), поглиблювався суспільний поділ праці, еволюціонували відносини економічної власності, вдосконалювався господарський механізм. Економічний процес супроводжувався розвитком соціального прогресу суспільства, тобто еволюцією політики, права, національних відносин, культури, ідеології тощо. У зв'язку з цим постають питання, що є мірилом, основним критерієм економічного та соціального прогресу, чому відбувається зміна економічних систем, що є рушійною силою цих процесів, які закони управляють ними тощо. Отримати на них відповідь можна,розкривши сутність економічного прогресу, його основні рушійні сили, фактори, що йому сприяють, а також притаманні еволюції економічних систем найважливіші закони.

Економічний прогрес (лат. Progressive - рух уперед, розвиток) - поступальний розвиток (наявність кількісно-якісних та суттєвих змін) усієї економічної системи, зокрема кожної з головних підсистем: продуктивних сил і техніко-економічних відносин (а водночас і технологічного способу виробництва), організаційно-економічних відносин, економічної власності та господарського механізму.

Рушійні сили економічного розвитку - взаємодія потреб та інтересів економічних суб'єктів.

Економічний прогрес є основою суспільного прогресу, елементами якого (крім економічного) є соціальний, правовий, політичний, національний, культурний, духовний та інші види прогресу. Суспільний прогрес виражається у послідовній зміні суспільно-економічних формацій. Загальною тенденцією історичного розвитку є поступовий перехід від сформованих природними факторами (географічним середовищем, кількістю населення) суспільних систем до складніших, прогрес яких забезпечують зростаюча кількість факторів і джерел розвитку. Так, нині якісно новим фактором суспільного, зокрема економічного, прогресу є дух народу, енергія і активність нації, національна психологія та свідомість людей.

В основі соціально-економічного розвитку суспільства лежить: 1) підвищення рівня організації, яке виражається в здатності суспільної формації до самоорганізації, саморегулювання, самоуправління;

2) неухильне зростання масштабів виробництва, підвищення якості продукції, позитивні структурні зміни у продуктивних силах;

3) поступальний розвиток технологічного способу виробництва, а у зв'язку з цим науки, техніки і культурно-технічного рівня трудящих;

4) все більш повне задоволення матеріальних і культурних потреб кожної окремої людини.

У системі економічних інтересів можна виділити основний інтерес суспільства, який повинен відповідати таким критеріям:

1) віддзеркалювати сутність економічної системи, найхарактерніші риси її;

2) бути рушійною силою економічного розвитку певної системи.

Відповідно до цих критеріїв основним інтересом сучасної ринкової економіки є особистий інтерес, а саме - особистий інтерес споживача. Він характеризує найважливішу особливість сучасної ринкової економіки - її спрямованість на задоволення споживчих потреб відповідно до платоспроможного попиту, яке відбувається на основі не масового, а все більш індивідуалізованого виробництва, що дає змогу задовольнити саме індивідуальні потреби; особливе становище споживача, який визначає, що виробляти, і тим самим обмежує свободу вибору виробника. Інтерес споживача спонукає виробника до певних дій - до виробництва необхідної продукції належної якості і з прийнятною ціною. Щоб задовольнити цей інтерес, виробник змушений впроваджувати нові технології, засоби виробництва, наймати кваліфіковану робочу силу, шукати шляхи скорочення витрат тощо. Це забезпечує реалізацію не лише особистого інтересу споживача, а й особистого інтересу виробника (максимізація прибутків) і суспільного інтересу в цілому (розвиток продуктивних сил суспільства). Отже, інтерес споживача є рушійною силою економічного розвитку в сучасній ринковій економіці.

Основним інтересом планової форми економіки є суспільний інтерес, або інтерес суспільства як асоціації власників засобів виробництва і асоціації робітників. Цей інтерес відбиває такі істотні риси соціалізованої економічної системи, як суспільна власність на засоби виробництва і співробітництво. Трансформація суспільної власності в державну в умовах адміністративно-командної системи обумовлює перетворення державного інтересу на основний інтерес. Саме реалізація державного інтересу як основного забезпечує відтворення цієї системи.

Споживання - кінцева мета виробництва. Економічні потреби та інтереси реалізуються у споживанні, яке є завершальним моментом і кінцевою метою виробництва. Люди виробляють продукти для того, щоб задовольняти свої потреби, тобто споживати. Без виробництва не може бути споживання, оскільки саме виробництво створює блага для споживання. Звідси випливає: призначення виробництва - служити споживанню, задовольняючи при цьому економічні потреби та інтереси людей. Виробництво, створюючи продукти для споживання, породжує потреби в продуктах і послугах, що виробляються, і в остаточному підсумку визначає рівень фактичного споживання та задоволення потреб суспільства. У свою чергу споживання впливає на виробництво тим, що, по-перше, постійно відновлює потребу в продуктах до того ж у все зростаючій їх кількості, а по-друге, створює нові потреби. Тим самим споживання спонукає виробництво до створення нових продуктів, що є методом розв'язання суперечності між виробництвом і споживанням.

Таким чином, потреби суспільства, його економічні інтереси та економічні суперечності спонукають виробництво до розвитку, з тим щоб все повніше і краще задовольняти різноманітні особисті і виробничі потреби, підвищувати рівень народного споживання та якість життя людей.

ВИСНОВКИ

Отже, економічний інтерес - система економічних потреб суб'єктів господарської діяльності (працівника, корпорації, кооперації, споживача, держави).

Виходячи із сутності економічних інтересів стає зрозумілим, чому вони виступають могутнім двигуном економічного прогресу, створюють таку силу, яка приводить у дію всю економічну систему суспільства. Інтереси формуються і реалізуються через практичну діяльність людей. Зміст інтересів визначається матеріальними умовами життя, місцем, яке вони посідають в історико-конкретних виробничих відносинах, а також політичними, моральними і соціальними факторами. У суспільстві кожен індивідуальний інтерес органічно пов'язаний з колективним і суспільним інтересом. Цим створюється об'єктивна основа для співробітництва людей в узгодженні економічних інтересів та їх своєчасного розв'язання.

Розглядаючи значення об'єктивних факторів, які впливають на суть економічних інтересів, варто наголосити і на тому, що вони залежать також від самого соціального суб'єкта, його свідомості, соціальної активності, місця в суспільстві тощо. Ці обставини ускладнюють структуру економічних інтересів, оскільки людина виступає не тільки як представник певного класу, а і як індивід, який має певний рівень свідомості, особисту позицію до явищ економічного життя та участі у трудовому процесі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1) Мочерний С.В., Мочерна Я.С. Політична економія:Навчальний посібник. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.:Знання, 2007. - 684с.

2) К.Т.Кривенко, В.С.Савчук, О.О. Бєляєв та ін. Політина економія: Навч. Посібник. - За ред. д-ра екон. наук, проф. К.Т.Кривенка. - Вид. 2-ге, без змін. - К.:КНЕУ,2009. - 508с.

3) Економічна теорія: Політекономія: Підручник/ За ред. В.Д. Базилевича. - 6-те вид., перероб. і доп. - К.:Знання - Прес, 2007. - 719с.

4) Конспект лекцій «Основи економічної теорії: політ економічний аспект». Размещено на Allbest.ru