Аналіз господарської діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

Аналіз господарської діяльності

1. Суть і класифікація факторів економічного аналізу

конкурентоспроможність економічний ринковий

Класифікація факторів являє собою розподіл їх по групах залежно від загальних ознак. Вона дозволяє глибше розібратися в причинах зміни досліджуваних явищ, точніше оцінити місце і роль кожного фактора у формуванні величини результативних показників.

Досліджувані в аналізі фактори можуть бути класифіковані за різними ознаками (рис. 5.1).

За своєю природою фактори поділяються на природно-кліматичні, соціально-економічні та виробничо-економічні. Природно-кліматичні чинники мають вплив на результати діяльності в сільському господарстві, в добувній промисловості, лісовому господарстві та інших галузях. Облік їх впливу дозволяє точніше оцінити результати роботи суб'єктів господарювання.

До соціально-економічних факторів належать житлові умови працівників, організація культурно-масової, спортивної та оздоровчої роботи на підприємстві, загальний рівень культури та освіти кадрів та ін Вони сприяють більш повному використанню виробничих ресурсів підприємства і підвищенню ефективності його роботи.

Виробничо-економічні фактори визначають повноту і ефективність використання виробничих ресурсів підприємства і кінцеві результати його діяльності.

За ступенем впливу на результати господарської діяльності фактори діляться на основні і другорядні. До основних відносяться фактори, які мають вирішальний вплив на результативний показник. Другорядними вважаються ті, які не роблять вирішального впливу на результати господарської діяльності в умовах, що склалися. Тут необхідно зауважити, що один і той же фактор в залежності від обставин може бути і основним, і другорядним. Уміння виділити з різноманітності факторів головні, що визначають забезпечує правильність висновків за результатами аналізу.

Класифікація факторів

Велике значення при дослідженні економічних явищ і процесів та оцінці результатів діяльності підприємств має класифікація факторів на внутрішні і зовнішні, тобто на фактори, які залежать і не залежать від діяльності даного підприємства.

Основна увага при аналізі повинна приділятися дослідженню внутрішніх факторів, на які підприємство може впливати.

Разом з тим у багатьох випадках при розвинених виробничих зв'язках і відносинах на результати роботи кожного підприємства значною мірою впливає діяльність інших підприємств, наприклад, рівномірність і своєчасність поставок сировини, матеріалів, їх якість, вартість, кон'юнктура ринку, інфляційні процеси та ін. Нерідко на результатах роботи підприємств відображаються зміни в галузі спеціалізації та виробничої кооперації. Ці фактори є зовнішніми. Вони не характеризують зусилля даного колективу, але їх дослідження дозволяє точніше визначити ступінь впливу внутрішніх причин і тим самим більш повно виявити внутрішні резерви виробництва.

Для правильної оцінки діяльності підприємств фактори необхідно поділяти на об'єктивні і суб'єктивні. Об'єктивні, наприклад стихійне лихо, не залежать від волі і бажань людей. На відміну від об'єктивних суб'єктивні причини залежать від діяльності юридичних і фізичних осіб.

За ступенем поширеності фактори поділяються на загальні та специфічні. До загальних відносяться фактори, які діють у всіх галузях економіки. Специфічними є ті, які діють в умовах окремої галузі економіки або підприємства. Такий поділ факторів дозволяє повніше врахувати особливості окремих підприємств, галузей виробництва і зробити більш точну оцінку їх діяльності.

По терміну дії на результати господарської діяльності розрізняють фактори постійні та змінні. Постійні фактори впливають на досліджуване явище безперервно, протягом усього часу. Вплив же змінних факторів проявляється періодично, наприклад, освоєння нової техніки, нових видів продукції, нової технології виробництва і т.д.

Велике значення для оцінки діяльності підприємств має розподіл факторів за характером їх дії на інтенсивні та екстенсивні. До екстенсивних відносяться чинники, які пов'язані з кількісним, а не з якісним приростом результативного показника, наприклад, збільшення обсягу виробництва продукції шляхом розширення посівної площі, збільшення поголів'я худоби, кількості робітників і т.д. Інтенсивні фактори характеризують ступінь зусилля, напруженості праці в процесі виробництва, наприклад, підвищення врожайності сільськогосподарських культур, продуктивності тварин, рівня продуктивності праці.

Якщо при аналізі ставиться мета виміряти вплив кожного фактора на результати господарської діяльності, то їх поділяють на кількісні та якісні, складні і прості, прямі і непрямі, вимірні і незмірні.

Кількісними вважаються фактори, які висловлюють кількісну визначеність явищ (кількість робітників, обладнання, сировини тощо). Якісні фактори визначають внутрішні якості, ознаки та особливості досліджуваних об'єктів (продуктивність праці, якість продукції, родючість грунту і т.д.).

Більшість досліджуваних факторів за своїм складом є складними, складаються з декількох елементів. Однак є й такі, які не розкладаються на складові частини. У зв'язку з цим чинники діляться на складні (комплексні) і прості (елементні). Прикладом складного чинника є продуктивність праці, а простого - кількість робочих днів у звітному періоді.

Як вказувалося, одні фактори безпосередньо впливають на результативний показник, інші - непряме. За рівнем співпідпорядкованості (ієрархії) розрізняють чинники першого, другого, третього і наступних рівнів підпорядкування. До факторів першого рівня відносяться ті, які безпосередньо впливають на результативний показник. Фактори, які визначають результативний показник побічно, за допомогою факторів першого рівня, називаються факторами другого рівня і т.д. На рис. 5.2 показано, що факторами першого рівня є середньорічна чисельність робітників і середньорічна вироблення продукції одним робочим. Кількість відпрацьованих днів одним робітникам і середньоденна вироблення - фактори другого рівня щодо валової продукції. До факторів же третього рівня відносяться тривалість робочого дня і середньогодинна вироблення.

Вплив окремих факторів на результативний показник може бути визначено кількісно. Разом з тим є цілий ряд факторів, вплив яких на результати діяльності підприємств не піддається безпосередньому виміру, наприклад, забезпеченість персоналу житлом, дитячими установами, рівень підготовки кадрів та ін.

2. Оцінка ринкових можливостей підприємства і конкурентоспроможності його продукції

Аналіз ринкових можливостей фірми є однією з початкових і, відповідно до цього, особливо важливою стадією встановлення ринкових можливостей фірми. Кожна фірма повинна реально оцінити свої наявні можливості та нові, які відкриваються на ринку. Це особливо значимо, оскільки жодна із діючих на ринку структур не може постійно покладатися на досягнуте місце на ринку, адже, цілком зрозуміло, що тривалість життя послуги чи товару незначна. Кожна компанія чи фірма повинна реально оцінити свої потенційні можливості, зокрема, сильні і слабкі сторони своєї діяльності.

Аналіз ринкових можливостей фірни передбачає врахування наступних складових:

1) систему маркетингових досліджень і маркетингової інформації;

2) оцінку маркетингового середовища;

3) аналіз ринків індивідуальних споживачів;

4) аналіз ринку підприємства.

Оцінку ринкових можливостей фірми здійснюють за системою показників, яка поділяється на дві групи. Це дає змогу об'єктивно оцінити процес ринкової стратегії фірми у конкурентній боротьбі.

До показників першої групи відносять:

1) частку фірми з продажу товарів і послуг на ринку;

2) динаміку (темпи зростання, приросту) обсягів виторгу за роками чи іншими періодами часу;

3) ступінь задоволення споживачів (структура позитивних, негативних і невизначених відгуків щодо використання).

До показників другої групи відносять:

1) обсяги прибутку та його динаміка;

2) норму прибутку;

3) рівень продуктивності праці.

Ринкові можливості підприємства

У сукупності усі ці показники визначають конкурентні переваги цієї структури. Основним показником, що характеризує ринкову позицію підприємства, є його частка на ринку. Цей показник визначається відношенням обсягу реалізації товарів до загального обсягу продажу товарів на визначеному сегменті ринку. Після визначення перелічених показників доцільно з'ясувати, якими можливостями належить скористатись для отримання позитивних результатів, що сприяють завоюванню міцних позицій на ринку.

Визначення конкурентоздатності фірми здійснюють за комплексом методів, до яких відносять:

1) метод порівняльних переваг;

2) метод теорії рівноваги;

3) метод теорії ефективної конкуренції;

4) метод теорії якості товарів і послуг;

5) метод комбінування матриць.

Суть методу порівняльних переваг полягає в тому, що фірми застосовують його з приводу виробництва тих товарів на експорт, які є найдешевшими.

При застосуванні методу теорії рівноваги фірми отримують переваги, беручи до уваги порівняння груп показників, що характеризують показники відносної вартості основних факторів виробництва (ставки банківських кредитів, відносна вартість закупленого обладнання), і які є в кінцевому результаті нижчими.

В основу методу теорії ефективної конкуренції покладено розробку системи таких показників, значення яких дозволяє фірмі перебувати на високому рівні в умовах конкуренції на ринку (рівень рентабельності, окупність капіталовкладень тощо).

Суть методу теорії якості товарів полягає у застосуванні параметрів, які характеризують систему споживчих якостей товарів і послуг (економічні, організаційні, технологічні).

Для узагальнюючої оцінки позиції підприємства на фоні конкурентів чи лідерів ринку, що служитиме основою опрацювання відповідних стратегій і програм, може бути використано метод ключових (критичних) чинників успіху, тобто суттєві ресурси і вміння, які створюють конкуренційну перевагу підприємств на ринку і можуть бути вирішальними в досягненні ними успіху в майбутньому. Для цього може бути застосована методика, сформована в рамках програми PIMS (Profil Impact of Market Strategies), якою виділяється 37 чинників, які впливають на рентабельність підприємства.

За Котлером [18, с. 43] для оцінки конкуренційної переваги доцільно використовувати таких 12 ключових чинників:

1) частка в ринку;

2) темп зростання обсягу продажу;

3) якість продукції;

4) репутація марки;

5) сітка дистрибуції;

6) ефективність комунікацій;

7) використання виробничих потужностей;

8) ефективність виробництва;

9) собівартість одиниці продукції;

10) джерела постачання сировини;

11) видатки на дослідження і розвиток;

12) управлінський персонал.

Порівнюючи засоби власної фірми із засобами конкурентів за вказаними чинниками, можна оцінити позицію власної фірми на ринку на фоні конкурентів, використовуючи, так званий, профіль конкуренційності.

Профіль конкуренційності фірми (на підставі [11, с. 154])

Суть методу комбінування матриць полягає у застосуванні математичних матриць, де є постійні та змінні величини. Усі перелічені методи дають можливість консалтинг-фірмі та службі маркетингу об'єктивно оцінити і визначити місце фірми-виробника на ринку товарів і послуг.

У практиці маркетингу достатнього поширення набув ще один спосіб оцінки позицій фірми на ринку, що дозволяє прийняти рішення про вибір однієї з можливих стратегій її діяльності:

1) стратегії атаки при сприятливій позиції (С,);

2) стратегії оборони при середній, невизначеній позиції (С2);

3) стратегії відступу при несприятливій позиції (С)). Такий спосіб одержав назву стратегічної матриці.

Стратегічна матриця - це просторова модель, яка відображає позицію фірми на ринку залежно від комбінації двох чинників. В даному випадку вони характеризують ринкову ситуацію і власні можливості фірми. Для кожного чинника визначається багатомірна середня, яка дає інтегровану характеристику чиннику.

Ситуацію на ринку можна охарактеризувати темпами зростання загального обсягу продажу товарів на ринку, товарних запасів, коливаннями цін, показниками інтенсивності конкуренції, а також ємністю ринку, середньою нормою прибутку і т.д. Власні можливості фірми, чи її конкурентоздатність можна відобразити часткою, яку займає фірма на ринку, рівнем конкурентоздатності товару, кредитно-фінансовим потенціалом фірми, ефективністю товаропросування, кваліфікацією маркетингової служби, іміджем фірми тощо. Відмічений набір чинників не є статичним і може змінюватися залежно від типу ринку, виду товару, наявності інформації та інших чинників. Замість розрахунку багатомірної середньої може застосовуватися стратегічні індекси, які визначають за формулою:

де В - середній бал (стратегічний індекс) і-ї сукупності чинників; ВІ - бал, присвоєний експертним шляхом кожному чиннику залежно від його величини або сили дії; IVІ - ранг або вага кожного чинника залежно від його значимості і ролі в комплексі чинників (визначається експертами).

На рисунку 10.6 наведено алгоритм стратегічної маркетингової матриці. В представленій системі координат на осі ординат розміщують стратегічний індекс ринкової ситуації (А) на осі абсцис стратегічний індекс власних можливостей (конкурентоздатність) фірми (В). При цьому кількісні оцінки можна замінити якісними, зокрема рангами. Наприклад, добрий, високий (рант 1), поганий, низький (ранг 2). За комбінацією чинників визначають квадрант, в який попадає дана фірма, що є підставою для прийняття рішення про поведінку на ринку (С). Відповідно до цього може бути застосована одна з наступних стратегій:

1) стратегія атаки (С,), у випадках, коли фірма займає сильну позицію;

2) стратегія оборони (С2), коли позиція фірми оцінюється як середня;

3) стратегія відступу (С3), коли позиція фірми явно не вигідна і слабка. Визначені стратегічні індекси ринкової ситуації і власних можливостей (конкурентоздатності) фірми служать основою для визначення рейтингу позиції фірми. Його визначають за середньою геометричною:

Алгоритм стратегічної маркетингової матриці

де, 0-А ситуація на ринку;

0-В власні можливості (конкурентоздатність) фірми.

Зведена оцінка позиції фірми на ринку наведена в таблиці 10.4.

Зауважимо, що на практиці досить часто замість інтегрованих стратегічних індексів застосовують лише два чинники, які найповніше характеризують ситуацію на ринку та можливості фірми. Такими чинниками відповідно є темп зростання продажу і доля на ринку даної фірми. Проте, і такий підхід вимагає певних розрахунків та інформації. Особливо відмітимо, що практично дуже складно одержати дані про обсяги продажу на ринку та частку фірми. У таких випадках застосовують певні відносні показники, а інформацію одержують на підставі експертних оцінок.

Оцінка позиції фірми на ринку

Визначення і детальний аналіз усіх перелічених параметрів із застосуванням комплексу методів дозволить фірмі об'єктивно оцінити власні можливості (переваги та недоліки) у складному, інколи жорстокому і жорсткому середовищі конкуренції на ринку товарів і послуг.

Жодна фірма не зуміє ефективно працювати, якщо вона реально не оцінить ситуацію на ринку. Будь-яке довготривале чи короткотривале маркетингове рішення, яке приймається фірмою, може базуватися лише на базі кон'юнктурних оцінок.

Лише після цього спеціалісти фірми розпочинають проектувати ринкову стратегію та товарно-збутову тактику оновлення або захоплення ринку.

3. Ретроспективна оцінка розвитку підприємства, виявлення проблемних ситуацій

За ознакою часу АГД підрозділяється на попередній (перспективний) і подальший (ретроспективний, історичний).

Попередній (прогнозний) аналіз проводиться до здійснення господарських операцій. Він необхідний для обґрунтування управлінських рішень і планових завдань, а також для прогнозування майбутнього і оцінки очікуваного виконання плану, попередження небажаних результатів.

Подальший (ретроспективний) аналіз проводиться після здійснення господарських актів. Він використовується для контролю за виконанням плану, виявлення невикористаних резервів, об'єктивної оцінки результатів діяльності підприємств.

Перспективний і ретроспективний аналізи тісно зв'язані між собою. Без ретроспективного аналізу неможливо зробити перспективний. Аналіз результатів праці за минулі роки дозволяє вивчити тенденції, закономірності, виявити невикористані можливості, передовий досвід, що має важливе значення при обґрунтуванні рівня економічних показників на перспективу. Уміння бачити перспективу дає саме ретроспективний аналіз. Він є основою перспективного аналізу.

У свою чергу, від глибини і якості попереднього аналізу на перспективу залежать результати ретроспективного аналізу. Якщо планові показники недостатньо обґрунтовані і реальні, то подальший аналіз виконання плану взагалі втрачає сенс і вимагає попередньої оцінки обґрунтованості планових показників.

Ретроспективний аналіз у свою чергу ділиться на оперативний і підсумковий (результативний). Оперативний (ситуаційний) аналіз проводиться відразу після здійснення господарських операцій або зміни ситуації за короткі відрізки часу (зміну, добу, декаду і тощо). Мета його - оперативно виявляти недоліки і впливати на господарські процеси. Ринкова економіка характеризується динамічністю ситуації як виробничої, комерційної, фінансової діяльності підприємства, так і його зовнішнього середовища. В цих умовах оперативний (ситуаційний) аналіз набуває особливого значення.

Підсумковий (заключний) аналіз проводиться за звітний період часу (місяць, квартал, рік). Його цінність в тому, що діяльність підприємства вивчається комплексно та всесторонньо по звітним даним за відповідний період. Цим забезпечується більш повна оцінка діяльності підприємства по використанню наявних можливостей.

Підсумковий і оперативний аналізи взаємозв'язані і доповнюють один одного. Вони дають можливість керівництву підприємства не тільки оперативно ліквідувати недоліки в процесі виробництва, але і комплексно узагальнювати досягнення, результати діяльності за відповідні періоди часу, розробляти заходи, спрямовані на зростання ефективності виробництва.

Методики такого аналізу є достатньо глибоко розробленими.

Ретроспективний економічний аналіз має й певні недоліки:

1) зниження дієвості через відірваність у часі від господарських процесів і вжитих заходів;

2) орієнтація на систематизовану інформацію, яка зазнає певної статистичної обробки, що зменшує достовірність висновків і пропозицій.

Ретроспективний аналіз полягає у системному, комплексному дослідженні результатів господарської діяльності підприємства, стану та розвитку економічних об'єктів за певний аналітичний період (рік, квартал, місяць тощо). Такий аналіз надає можливість здійснити оцінку, діагностику і пошук за всіма об'єктами, за широким колом показників і напрямів.

4. Аналіз наявності, складу і структури сновних засобів

При аналізі основних фондів насамперед треба визначити їхню середньорічну вартість і динаміку зміни за ряд років. При цьому слід зіставляти темпи їх зміни з динамікою зростання вартості продукції або обсягів виробництва в натуральному вираженні. Останній показник повинен мати більш високі темпи зростання порівняно з основними фондами.

Однак економічні труднощі, які мають місце в нашій країні, можуть показати і зворотні тенденції.

Основні фонди підприємства поділяють на виробничі й невиробничі основні засоби.

Перші включають основні засоби основного виду діяльності (промисловості) та інших галузей народного господарства. Основні засоби основної діяльності складаються з будівель і споруд, устаткування, інструменту та інших основних фондів.

Аналізуючи склад основних виробничих фондів, їх слід поділити на активні й пасивні, визначивши частку кожної групи. Треба ретельно вивчити, як змінюється співвідношення цих груп упродовж останніх років. При цьому невпинне збільшення частки активних фондів у вигляді робочих і силових машин - нагальна мета кожного підприємства.

У сучасних ринкових умовах дуже важливо звернути увагу на те, яка частка основних фондів здана або взята в оренду, яку земельну площу займає підприємство і наскільки доцільно її використовує.

Інвестиційну діяльність підприємства можна оцінити, вивчивши суми залишків незавершених капітальних вкладень і устаткування, які числяться на бухгалтерському балансі (форма №1), можна також поцікавитись, за рахунок яких коштів вони здійснюються (форма №3, розділ 4 річного звіту), нарешті, чи є у підприємства довгобуд, якої він давності тощо.

Аналізуючи стан основних фондів, насамперед на підставі даних розділу І активу бухгалтерського балансу, розраховують коефіцієнт спрацювання (зносу) основних фондів і вивчають його динаміку за ряд років. Як допоміжні можна застосовувати коефіцієнти вибуття, оновлення основних засобів, показники вікового складу устаткування. Повсюдне погіршення цих показників свідчить про серйозні проблеми з оновленням устаткування на підприємствах країни, відсутністю коштів для фінансування цих потреб. До того ж спрацьовані основні засоби зумовлюють застосування застарілих технологічних процесів, що спричиняє неконкурентоздатність продукції більшості підприємств.

Розглядаючи рівень спрацювання основних засобів, мають на увазі насамперед їх фізичний знос. Проте не слід забувати ще й про моральне старіння фондів, яке набагато погіршує становище.

Використана література

1. Фінансові аспекти маркетингу. Шмідт і Райт. / Переклад з англ. М.: 2001 м.

2. Економічний аналіз. / Под ред. Л.Т. Гіляровський - 2-е изд., Доп. Ізрад. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002 р. - 615 с.

3. Економіка підприємства:/під ред. В.М. Семенова. - М.: Центр економікиі маркетингу, 2000 р. - 312 с.

Размещено на Allbest.ru